CC BY
295
УДК 342.2(477):[323.171:172]
О. I. Романюк, доктор пол^ичних наук, доцент
УН1ТАРИЗМ VS ФЕДЕРАЛ1ЗАЦ1Я:
ПРОБЛЕМА ДЕРЖАВНОГО УСТРОЮ УКРА1НИ В КОНТЕКСТ1 КОНСТИТУЦШНО1 РЕФОРМИ
Розглянуто проблему реформування державного устрою Украгни. Виходячи з анал1зу сощалъно-полтичног ситуацИ, що склалася в Украгш, досв1ду тших пост© Романюк О. I., 2014
комумстичних крагн та преференщй украгнсъких громадян, автор в1дстоюе збереження умтарного характеру украгнсъког держави при певмй децентрал1зацИ влади, розвитку ¡нституту м1сцевого самоврядування та вдосконаленм структури парламенту.
Ключовi слова: державний устр1й, конститущйна реформа, федеращя, умтаризм, посткомумзм, Украгна.
Актуальтсть проблема. Угода про врегулювання пол^ично'Г кризи в УкраГ'ш серед шших положень передбачае конституцшну реформу, яка мае бути завершеною у вересш 2014 р. [1]. У ходi пщготовки реформи гострого характеру набуло питання про державний устрш УкраГни. Сили, що здшснили другу украГнську револющю посткомунютичноГ доби, вщстоюють збереження уштарного характеру держави, тодi як Гх супротивники наполягають на федералiзащi. Ситуащю значно обтяжуе тиск з боку Роси, яка одшею з умов урегулювання росшсько-украГ'нського конфлiкту ставить змшу Г! державного устрою з унитарного на федеративний [2].
Стутнь науковог розробки проблеми. Проблема державного устрою е важливим аспектом дослщження шституцшних чинниюв демократизаций Оскiльки перехiд до демократа потребуе децентралiзацii влади, Роберт Дал [3, с. 224, 228-229], Сеймур Лшсет i Стейн Роккан [4, р. 53], Аренд Лшпгарт [5 , р. 71-78], Бшгайм Павелл [6, р. 270] вважають, що федеративна форма е приваблившою за уштарну. Аргументи на користь федералiзму полягають у такому: 1) федералiзм створюе роздiлену структуру влади, що уможливлюе шкорпоращю багатьох сегмешив суспiльства у законодавчий та виконавчий процеси; 2) вш здатний послабити напругу мiж конкурентними групами, оскшьки полiтичнi групи, що не можуть вщстояти своГ позицп в нащональному масштабi, одержують можливiсть отримати компенсащю у виглядi перспективи успiху на региональному рiвнi; 3) сприяе оргашзацп полiтичних партiй та груп штереав на регiональному рiвнi; 4) пол^ичний процес може позбутися багатьох суперечливих питань, оскшьки рiзнi сегменти суспшьства отримають автономiю в таких сферах, як прибутки, осв^а та культура; 5) етшчш та iншi меншини одержують бiльшу можливiсть впливати на формування структур державно! влади, особливо на региональному рiвнi.
Проте, аналiзуючи транзитивнi процеси в африканських краГнах, Доналд Горовiц [7 , р. 224; 8, р. 222-224], Доналд Ротшильд [9, р. 207, 218], Ариспд Золберг [10, р. 62-63, 70] висунули серйозш заперечення щодо федеративного устрою. 1х сутшсть можна звести до двох основних аргумешив: 1) федералiзм е складною, коштовною та неефективною системою, оскiльки передбачае дворiвневу державну структуру, дублювання функцш та бiльш тривалий процес ухвалення рiшень; 2) федеральний порядок приховуе в собi небезпеку сепаратизму, що може стати передумовою розвалу держави. Таким чином, у перехщних суспшьствах, особливо в тих, де перехщ до демократа сполучаеться з розбудовою державносп, уштарна форма державного устрою е доцшьшшою, нiж федеративна.
Мета статтi полягае у визначенш ращонально! форми державного устрою Укра'ни виходячи з конкретних умов 11 сучасного розвитку.
Методологiя до^дження грунтуеться на трьох рiвнях аналiзу проблеми: теоретичному (осмислення впливу сощально-пол^ично! ситуацп на 11 розв'язання), емпiричному (узагальнення практики шших посткомунiстичних кра'н у цш сферi) та соцiально-психологiчному (виявлення прюритету громадян Укра'ни щодо форми державного устрою).
Теоретичний рiвень. Сучасне украшське суспiльство належить до типу перехщних, тобто таких, яю, трансформуючи сво'1 системнi основи, переходять вщ одше'1 якостi суспшьного органiзму до шшо1. Трансформацiя Укра'ни мае б1нарну структуру, оскiльки в межах одного процесу здшснюеться двi трансформаций социально- та нацгонально-полтична [11, с. 147-156].
Сутшсть першо'1 полягае в перетвореннi тотал^арно! системи на демократичну. Тотал^аризм як вихщна позицiя робить посткомунiстичнi трансформаци складшшими процесами, нiж попереднi переходи, що здiйснювалися вiд авторитарних режимiв, оскшьки докорiннi якiснi змiни мають охопити вс сфери суспiльного життя: i в полiтицi, i в економщ, i в культурi потрiбно змшити монопольну органiзацiю на плюральну, конкурентну. Полiфонiчнiсть завдань посткомунiстичного розвитку вимагае швидкого ухвалення та реалiзацii пол^ичних рiшень, чому сприяе унiтарна форма державного устрою, що потребуе менше валяких узгоджень з регiональними органами влади. Натомють за федеративного устрою владу в окремих суб'ектах федераци можуть здобути консервативш сили, яю, користуючись полiтичною автономiею, чинитимуть спротив реформам, що здшснюватиме центральний уряд. О^м того, в унiтарнiй державi менше, а отже, дешевше державний апарат, бо вщсутш регiональнi парламенти, регюнальне законодавство та 1х шфраструктура, що дозволяе заощадити значнi кошти, якi можна використати на проведення системних реформ. За сучасного стану украшсько! економiки ця обставина мае немаловажне значення.
Змiстом друго'1 е перехщ вiд стану територiальноi одинищ колишнього СРСР до суверенно! нащонально! державностi. Розбудова нащонально! державносп, ще бiльше ускладнюючи трансформацiйний процес, додае до нього новi завдання та новi суперечностi [12]. Усталення державносп неможливе без формування пол^ично! наци, що передбачае iнтеграцiю титульного етносу з нащональними меншинами в едину пол^ичну спiльноту. Найбiльш складно в Укрш'ш йде iнтеграцiя в пол^ичну нацiю етнiчних росiян, якi становлять майже п'яту частину населення та у сво'ш бшьшосп мешкають у схщних та пiвденних регiонах. Таке зумовлюють два чинники: 1) iмперське налаштування багатьох 11 представникiв, о собливо мешканщв Укра'ни в першш та другiй генераци; 2) вплив Роси, яка постiйно пiдiймае питання про утиски роаян в Укрш'ш. Формування пол^ично! наци обтяжуеться тим, що захщна та схiдна гшки украшського етносу тривалий час розвивалися в рiзних державно-полiтичних полях, зумовив 1х ментальнi вiдмiнностi [13]. У таких умовах виникае небезпека, про яку попереджав Фшшп ШЫттер, що украшське суспшьство виявиться «не одним, а кшькома громадянськими суспiльствами, як охоплюють ту саму територiю й ту саму полтю, але оргашзують iнтереси та прагнення у виглядi рiзних, а iнодi й цшком несумiсних етнiчних або культурних ствтовариств» [14, с. 25]. Несформованiсть пол^ично! наци потенцiйно народжуе сепаратизм та вiдцентровi тенденци, що мало мюце в 1990-тi рр., та знов зi ще бiльшою силою проявилося на початку 2014 р., тсля силового втручання Роси у внутршш справи Укра'ни. Перехiд у такш ситуацп до федеративного устрою сприятиме посиленню цих тенденцiй, унаслiдок чого значно збшьшиться загроза розпаду держави.
Емтричний рiвень. У процес краху комунiстичних режимiв вiдбувся розпад комунiстичних федерацiй: Радянського Союзу, Югослави та Чехословаччини. Проте ця федератившсть була формальною, оскшьки за тотал^аризму полiтична система грунтувалася на керiвництвi комушстично'1 парти, яка здшснювала жорстке централiзоване
управлшня вам життям кра'ни, в тому чист й територiальними утвореннями. Чехо словаччиш вдалося протягом трьох роюв зберегти федерацiю, але загострення суперечностей мiж чеською та словацькою елками призвело в 1993 р. до «оксамитового розлучення» Словаччини з Чехieю. Розпад югославсько'' федерацп вiдбувся у три етапи. Загибель комушстичного режиму спричинила вихщ зi складу СФРЮ чотирьох з шести союзних республш (Хорватп, Словенп, Македонп, Боснп i Герцеговини), але Сербiя i Чорногорiя проголосили про свое об'еднання в межах ново'' федерацп (СРЮ). Вона, проюнувавши близько одинадцяти рокiв (27 кв^ня 1992 р. — 4 лютого 2003 р.), перетворилася на конфедеращю «Державний Союз Сербп i Чорногорп». Пiсля чорногорського референдуму 2006 р. Сербiя та Чорногорiя остаточно розлучилися. Сьогодш на посткомунiстичному просторi iснуе лише двг федеративнi держави: Роая та Боснiя i Герцеговина, але ix устрiй не являе собою класичний федералiзм та не е чинником, що сприяе демократизацп.
У Роси, якiй номiнальний федералiзм дiстався у спадок вiд комушстичних часiв (РРФСР являла собою федеращю в складi шшо'' федерацп — СРСР), збер^аеться рiзностатуснiсть (а отже, й рiзноправнiсть) суб'ектiв федерацп (республши, кра'', областi, мiста федерального значення, автономш областi та округи) [15] та, тсля здобуття президентсько'' посади Володимиром Путшим, вiдбулося згортання ix прав. У 2000 р. ii територ^ було подiлено на федеральш округи, створенi за аналогом з вшськовими. На ix чолi поставлен представники президента, якi, не маючи конституцiйниx повноважень, здiйснюють контроль за владою суб'ектiв федерацп, спираючись на апарат, що складаеться з територiальниx управлшь федеральних вiдомств. У 2004 р. за Ыщативою Путiна до федерального законодавства було включено положення, за яким обрання вищих посадових оаб суб'ектiв федерацп змiнено 'х призначенням законодавчими органами суб'ектiв, але за поданням кандидатури президентом Росп [16].
Запровадження федеративного устрою в Боснп i Герцеговинi в 1995 р. було зумовлено необхщшстю подолання наслщюв криваво'' мiжетнiчноi вiйни 1992-1995 рр. За конститущею територiя кра'ни складаеться з двох суб'ектiв: Федерацп Боснп i Герцеговини (мусульмано-хорватсько'' федерацп) та Республши Сербсько'', кожен з яких мае свого президента, свш парламент i уряд. Центральнi органи державно'' влади формуються на основi паритетного представництва трьох етшчних груп (боснiйськиx мусульман, сербiв та хорватсв) [17], що дискримiнуе представникiв етшчних меншин, якi фактично позбавленi права балотуватися на посаду президента кра'ни та до парламенту. Вкрай децентралiзований устрш iстотно ускладнюе вирiшення соцiально-економiчниx проблем розвитку кра'ни та ii демократичний поступ.
Пол^ична практика свщчить, що в умовах посткомунiзму демократичний поступ краще забезпечують унiтарнi держави. З 27 посткомушстичних держав, що мають уштарний устрiй, двi третини (18) входить до списку електоральних демократш Freedom House, з них 8 е консолщованими режимами, 6 зробили значш кроки з консолщаци (табл. 1).
Та бл и ц я 1
Пол^ичш режими та державний устрш посткомушстичних кратн
Демократы (18) Автократн (9)
Консол1дован i Напiвконсолiдован i Неконсолiдован i Напiвконсолiдован i Консолi доват
Уштарш держа ви (27)
(8) (6) (4) (3) (6)
Словешя Болгар1я Албан1я Косово Таджикистан
Естон1я Румун1я Укра'на В1рмен1я Казахстан
Латв1я Хорват1я Молдова Груз1я Киргизстан Азербайджан
Польща Серб1я Бшорусь
Чех1я Чорногор1я Узбекистан
Литва Македон1я Туркмениста
Словаччина н
Угорщина
Заюнчення табл. 1
Ф едеративнi держави (2)
(0) (0) (1) (0) (1)
- - Босшя { Герцеговина - Роая
Джерела: 18; 19]
Соцiально-психологiчний рiвень. Вщповщно до репрезентативного дослщження «Ставлення украшщв до територiального устрою кра1ни», проведеного сощолопчною групою «Рейтинг» 1-7 березня 2014 р. (респонденти — населення Укра'ни вшом 18 рокiв i старшi; вибiркова сукупнiсть — 2000; метод — особисте штерв'ю; статистична похибка — 0,95 %), абсолютна б1льш1сть населення Укра'ни тдтримуе уштарну форму державного устрою. За збереження уштарносп держави виступае абсолютна бшьшють населення захiдного, пiвнiчного, центрального та схщного регiонiв та вiдносна бшьшють пiвденного. Тiльки населення Донбасу (Донецько'1 та Лугансько'1 областей) вiддае перевагу федералiзацii (табл. 2).
Та бл и ц я 2
Преференцп громадян щодо форми державного устрою
УкраТни
Захщ Швшч Центр Схщ Швдень Донбас Укратна
Уштарна 88 % 85 % 66 % 51 % 41 % 23 % 61 %
Федеративна 4 % 8 % 11 % 33 % 37 % 59 % 24 %
Важко в1диов1сти 8 % 7 % 22 % 16 % 22 % 19 % 15 %
Джерело: [20, с. 2-6]
Преференцп щодо державного устрою корелюються з етшчною та мовною належшстю громадян. Абсолютна бшьшють етнiчних украшщв та назагал представниюв iнших етшчних груп (окрiм росiян) виступають за збереження уштарного устрою, тодi як абсолютна бшьшють етнiчних росiян — за федералiзацiю кра'ни. Те саме стосуеться й мови. Абсолютна бшьшють укра'номовних громадян та украiно-росiйських бшнтаспв е прихильниками унiтаризму, абсолютна бшьшють росiйськомовних — федералiзму (табл.
Та бл и ц я 3
Вплив етшчнот та мовнот належносп на вибiр форми державного устрою
Етшчна належшсть Рщна мов а
укратнщ ропяни rnmi укратн-ська укр.та рос. росш-ська
Уштарна 68 % 24 % 57 % 80 % 57 % 28 %
Федеративна 18 % 56 % 24 % 6 % 28 % 55 %
Важко вщповюти 14 % 20 % 19 % 14 % 15 % 17 %
Джерело: [20, с. 6]
Висновки. Результати аналiзу, покладеного в тдгрунтя дано! статл, переконливо свщчать, що в умовах сучасного розвитку Укра!ни рацюнальшшою формою державного устрою е уштарна, оскiльки вона, по-перше, створюе кращi умови для проведення необхiдних для демократизацп укра!нського суспiльства та його штеграци до европейсько! спiльноти пол^ичних i економiчних реформ; по-друге, ефектившше запобiгае рецидивам сепаратизму та розвитку вщцентрових тенденцiй, що iнспiруються з Росп, яка хоче перетворити Украшу на свш сателiт.
Головна проблема реформування державного устрою Украши полягае не у федералiзацii, а в тому, як демократизувати пол^ичну систему за збереження уштаризму. Досвщ посткомушстичних кра!н, що досягли успiхiв на шляху переходу до демократа за унитарного устрою, свщчить про необхщшсть удосконалення iнституту мiсцевого самоврядування, його структури, передачi багатьох господарських, природоохоронних, культурних та деяких iнших функцш вiд державних органiв до оргашв мiсцевого самоврядування. Бiльш демократичним мае бути порядок формування структур виконавчо! влади на рiвнi областей та райошв. Оскiльки за територiею та кшьюстю населення Укра!на е великою державою, що мае ютотш регюнальш вiдмiнностi, то вбачаеться доцiльним запровадження двопалатно! структури парламенту, за яко! його верхня палата обиратиметься на основi паритетного представництва адмiнiстративно-територiальних одиниць та матиме головною функщею узгодження регюнальних iнтересiв.
Л1ТЕРАТУРА
1. Угода про врегулювання кризи в Укра!ш // Укр. правда. - 2004. - 21 лют. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.pravda.com.ua/articles/2014/ 02 /21/7015533/.
2. Лавров наполягае на новш Конституцп Укра!ни, яка буде гарантувати федеративний устрш // Дзеркало тижня. - 2004. - 30 берез. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://dt.ua/POLITICS/lavrov-napolyagaye-na-noviy-konstituciyi-ukrayiniyaka-bude-garantuvati-federativniy-ustriy-140709_.html.
3. Даль Р. А. Демокрапя та ii критики / Р. А. Даль ; пер. з англ. - Х. : Вид. група «РА - Каравела», 2002. - 440 с.
4. Party Systems and Voter Alignments : Cross-national Perspectives / ed. by S. M. Lipset, St. Rokkan. -N. Y. : Free Press, 1967. - XVI, 554 p.
5. Lijphart, A. The Southern European Examples of Democratization : Six Lessons for Latin America / A. Lijphart // Government and Opposition. - Vol. 25. - 1990. - No. 1. - P. 68-84.
6. Powell, G. B., Jr. Contemporary Democracies : Participation, Stability, and Violence /
G. B. Powell, Jr. - Cambridge (Mass) : Harvard University Press, 1982. - 294 p.
7. Horowitz, D. L. A Democratic South Africa? Constitutional Engineering in a Divided Society / D. L. Horowitz. - Berkeley ; Los Angeles : University of California Press, 1991 . - 293 p.
8. Horowitz, D. L. Ethnic Groups in Confl ict / D. L. Horowitz. - Berkeley ; Los Angeles : University of California Press, 1985. - 697 p.
9. Governing Black Africa : Perspectives on the New States / ed. by M. E. Doro, N. M. Stultz. - L. : McMillan, 1970. - 362 p.
10. Zolberg, A. R. Creating Political Order : The Part-States of the West Africa / A. R. Zolberg. - Chicago : Rand McNally, 1966. - VI, 168 p.
11. Романюк О. I. Вщ тоталгаризму до демократа та нацюнально! державноси :
системний аналiз посткомушстичних трансформацш : монографiя / О. I. Романюк. - Х. : ХДАК, 2011. - 376 с.
12. Романюк О. I. Нацюнальне питання в контексп проблем посттотал^арно! трансформацп украшського суспшьства / О. I. Романюк // Вюн. ХНУ iм. В. Н. Каразша. - № 504: сер. «Iсторiя Украши». Вип. 4. - Х., 2001. - С. 238-245.
13. Романюк О. I. Три парадокси украшсько! ютори / О. I. Романюк // Велика Злука у контексп проблеми едносп украшського народу : зб. ст. за матерiалами «круглого столу», присвяч. 85-й рiчницi об'еднання УНР i ЗУНР в едину соборну державу (Харюв, 20 ач. 2004 р.). - Х. : С.А.М., 2004. - С. 13-15.
14. Шмиттер Ф. Размышления о гражданском обществе и консолидации демократии / Ф. Шмиттер // Полис. - 1996. - № 5. - С. 16-27.
15. Конституция Российской Федерации (с учетом поправок, внесенных Законами Российской Федерации о поправках к Конституции Российской Федерации от 30.12.2008 № 6-ФКЗ и от 30.12.2008 № 7-ФКЗ) [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http: //worldconstitutions.ru/archives/ 126.
16. О внесении изменений в Федеральный закон «Об общих принципах организации законодательных (представительных) и исполнительных органов государственной власти субъектов Российской Федерации» и в Федеральный закон «Об основных гарантиях избирательных прав и права на участие в референдуме граждан Российской Федерации [Электронный ресурс] : Федеральный закон Рос. Федерации от 11 дек. 2004 г. № 159-ФЗ. -Режим доступа: http://www.rg. ru/2004/12/15/gubernatory-dok.html.
17. Конституция Боснии и Герцеговины // Конституции государств (стран) мира [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://worldconstitutions.ru/archives/ 119.
18. Freedom in the World 2013 / Freedom House [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://freedomhouse.org/report/freedom-world-2013/charts-and-graphs.
19. Nation in Transit 2013 / Freedom House [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.freedomhouse .org/report/nations-transit/nations-transit-2013.
20. Ставлення украшщв до територiального устрою краши / Соцюлопчна група «Рейтинг : березень 2014 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www. ratinggroup.com.ua/upload/fi les/RG_ter.ustriy_UA_032014.pdf.
УНИТАРИЗМ VS ФЕДЕРАЛИЗАЦИЯ: ПРОБЛЕМА ГОСУДАРСТВЕННОГО УСТРОЙСТВА УКРАИНЫ В КОНТЕКСТЕ КОНСТИТУЦИОННОЙ РЕФОРМЫ
Романюк А. И.
Рассматривается проблема реформирования государственного устройства Украины. Основываясь на анализе сложившейся в Украине социально-политической ситуации, опыта других посткоммунистических стран и предпочтений украинских граждан, автор отстаивает сохранение унитарного характера украинского государства при определенной децентрализации власти, развитии института местного самоуправления и совершенствовании структуры парламента.
Ключевые слова: государственное устройство, конституционная реформа, федерация, унитаризм, посткоммунизм, Украина.
UNITARIANISM VS FEDERALIZATION: THE PROBLEM
OF UKRAINIAN STATE SYSTEM IN THE CONTEXT OF CONSTITUTIONAL REFORM
Romanyuk O. I.
The problem of reforming the state system of Ukraine is considered. Based on the analysis of the current Ukrainian socio-political situation, the experience of other postcommunist countries and the preferences of the Ukrainian citizens, the author defends the preservation of the unitary character of the Ukrainian state at a certain decentralization of power, development of the institution of local government and improves the structure of Parliament.
Key words: state system, constitutional reform, federation, unitarianism, postcommunism, Ukraine.
