CC BY
66
ЦИВ1ЛЬНЕ ПРАВО I ПРОЦЕС
УДК 340.12
Дмитро Забзалюк
кандидат юторичних наук, доцент, завщувач кафедри теори та ютори держави i права, конституцшного та мiжнародного права Львiвського державного ушверситету внутрiшнiх справ
Ольга Забзалюк
кандидат юридичних наук, асистент кафедри цившьного права та процесу, Навчально-наукового шституту права та психологи Нащонального унiверситету "Львiвська полггехшка"
ТЕОРЕТИЧН1 ТА МЕТОДОЛОГ1ЧН1 П1ДХОДИ ДО ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ I СУТНОСТ1 ФЕДЕРАЛ1ЗМУ
© Забзалюк Д., Забзалюк О., 2017
Здшснено теоретичний та методолопчний аналп пiдходiв до визначення поняття та сутност федералiзму. Дослiджено змiст i систему принцитв федералiзму за допомогою моделювання, тишзацн, класифжацн та iсторико-правового осмислення теоретичних та методолопчних пiдходiв. Доведено, що головними принципами загальнотеоретичного пщходу до розробки щеТ федералiзму в свгговш полiтико-правовiй думцi ХХ-ХХ1 ст. е такi основы! компоненти, як форма правлшня, державний устрiй, федеращя, конфедеращя, централiзм, унiтаризм, децентралiзацiя та автономiя.
Ключовi слова: федералiзм, федеращя, централiзм, унiтаризм, децентралiзацiя, автономiя.
Дмитрий Забзалюк Ольга Забзалюк
ТЕОРЕТИЧЕСКИЕ И МЕТОДОЛОГИЧЕСКИЕ ПОДХОДЫ К ОПРЕДЕЛЕНИЮ ПОНЯТИЯ И СУЩНОСТИ ФЕДЕРАЛИЗМА
Сделан теоретический и методологический анализ подходов к определению понятия и сущности федерализма. Исследован смысл и система принципов федерализма при помощи моделирования, типизации, классификации и историко-правового осмысления теоретических и методологических подходов. Доказано, что главными принципами общетеоретического подхода к разработке идей федерализма в мировой политико-правовой мысли ХХ-ХХ1 в. есть такие основные компоненты, как форма
правления, государственное устройство, федерация, конфедерация, централизм, унитаризм, децентрализация и автономия.
Ключевые слова: федерализм, федерация, централизм, унитаризм, децентрализация, автономия.
Dmytro Zabzaljuk
Head of the Department theory and history of state and law,
constitutional and international law Lviv State University of Internal Affairs Candidate of Historical Sciences, Associate Professor
Olga Zabzaljuk
Doctor of Law,
Assistant of the department of civil law and process Educational-Scientific Institute of Law and Psychology Lviv Polytechnic National University
THEORETICAL AND METHODOLOGICAL APPROACHES TO THE DEFINITION OF THE CONCEPT AND THE ESSENCE OF FEDERALISM
The theoretical and methodological analysis of approaches to the definition of the concept and essence of federalism is carried out. The content and the system of principles of federalism with the help of modeling, typing, classification and legal and factual interpretation of theoretical and methodological approaches are examined. It is proved that the main principles of the general theoretical approach for the development of the idea of federalism in the world political and legal thought of the XX-XXI centuries are such basic components as the form of government, the state system, the federation, the confederation, centralism, unitarism, decentralization and autonomy.
Key words: federalism, federation, centralism, unitarism, decentralization, autonomy.
Постановка проблеми. Полггична та адмшстративна реформи, що тривають в Украш, обумовлюють для сучасниюв необхщнють по-новому розглянути проблему вибору вектора розвитку, що його обиратиме Украшська держава у подальшому. Особливо важливим, у цьому ceHci, видасться питання державного устрою, у контекст вивчення якого щея федералiзму посщае чи не найголовшше мюце.
Процеси утворення федеративних держав у свт в Х1Х ст. зумовили тдвищений штерес до проблеми федералiзму у суспшьнш свгговш та вггчизнянш юридичнш думщ. Спершу ця проблема привертала увагу насамперед громадських i пол^ичних дiячiв, дiяльнiсть яких не стосувалася юриспруденции Однак, науковi пращ цих дослщниюв, що в основному мали полггичний характер, створили тдгрунтя для того, щоби в подальшому щея федералiзму стала предметом фундаментальних юридичних дослщжень.
Аналiз дослщження проблеми. Теоретичну та методолопчну основу дослщження щей федералiзму становлять пращ вщомих вггчизняних i зарубiжних науковщв, а саме: Р. Абдулатшова, Г. Александренка, Дж. Андерсона, Ю. Бойка, Л. Болтенково1, О. Галкша, Л. Гамбурга, Р. Дарендорфа, Д. П. Дая, Д. Елазара, Ю. Юма, П. Юнга, Ф. Юнсю, Е. Корвша, Л. Карапетяна, Г. Корольова, I. Ледяха. М. Миронюка, Р. Натана, М. Нугаева, В. Острома, В. Пастухова, С. Рябова, Д. Сидянського, Ж Сселя, О. Сушинського, Е. Тадевосяна, В. Терша, В. Тихонова, А. Токвшя, К. Уера, К. Дж. Фр^^ха, Е. Хоффмана, Ж.-Л. Шабо, В. Шаповала, Р. Швагера та ш.
Метою статт е всебiчно проаналiзувати щею федералiзму в украшськш та зарубiжнiй полiтико-правовiй думцi на основi штелектуального доробку видатних правникiв ХХ-ХХ1 ст. Ця мета дае пiдстави виокремити ряд завдань, зокрема: розкрити теоретичш та методолопчш пiдходи до визначення поняття й сутностi федералiзму; виокремити етапи розвитку ще! федералiзму в украшськш та зарубiжнiй полiтико-правовiй думщ ХХ-ХХ1 ст.; дослiдити змiст i систему принципiв федералiзму за допомогою титзаци та iсторико-правового осмислення.
Викладення основного матерiалу. Ще на початку ХХ столптя федералiзм був доволi рiдкiсним явищем, однак Перша свггова вiйна та частi i затяжш озброенi конфлiкти мiж крашами через перерозподш етнотериторiальних кордонiв заставили полгшюв i правникiв рiзних кра!н шукати новi рiшення проблеми державного устрою. Саме тому виявлення методолопчних основ поняття "федералiзм" е актуальним науковим завданням.
Саме слово "федералiзм" мае французьке походження i походить вщ слiв "foedus" - "договiр" i "fidere" - "довiряти". Вперше цей термш був використаний у XVII ст. пуританами в контекст юнування угоди мiж Господом Богом та американськими переселенцями.
Дефшщш поняття "федералiзм" вироблялась упродовж столiть. У XVIII ст. федералiзм застосовувався для визначення вщповщних полiтичних та економiчних домовленостей мiж штатами, а згодом почав використовуватися у значенш "об'еднана лта", "союз" та iн. Згодом федералiзм отримав бiльш чiткi обриси та став вживатися в аспектi визначення форми державного устрою.
У свгговш практищ i полiтико-правовiй науцi юторично склалося декiлька пiдходiв до розумшня федералiзму. Так, "в англосакському вживанш" федералiзм означае центризм. У шмецькому - навпаки слово "федералiзм" вщноситься до децентралiзацil" [1, с. 164, 165]. Для французько! традицп федералiзм е унiверсальним засобом проти диктату центральное' влади.
Як бачимо, единого розумшня "федералiзму" не iснуе. До того ж, сама категорiя далеко не однозначна i може використовуватися в рiзних смислових значеннях. Тому навряд чи можна погодитися з деякими авторами, яю, захоплюючись описом полгшко-правового змiсту федералiзму, часто не враховують його багатоаспектностi [2, с. 4-11]. Особливо така багатограннють федералiзму виявляеться на сучасному етапi, коли зарубiжнi i вiтчизнянi ученi характеризують його не лише в полгшко-правовому полi, а ще й як особливий тип суспшьних вiдносин.
Традицшно федералiзм визначаеться як "система розподшу влад i прийняття рiшень мiж окремими керуючими системами рiзного рiвня, якi здiйснюють владнi повноваження над тим же населенням i географiчним регiоном" [3, с. 575]. Ышими словами, федералiзм - це така форма державного правлшня, за яко! влада конституцшно подiлена мiж центральним (федеральним) та мюцевими урядами.
Термш "федералiзм" мае не описовий, а нормативний характер i застосовуеться для визначення багаторiвневого державного управлiння, що поеднуе елементи спiльного загального управлшня та регiонального самоуправлiння [4, с. 248]. В основi цього поняття е визнання цшносп й доцшьносп поеднання едностi та рiзноманiтностi, взаемного пристосування, збереження й розбудови виразно вщмшних людських спiльнот у межах единого полгшчного об'еднання. Основною рисою федералiзму як нормативного принципу е одночасне збереження i едностi, i децентралiзацil [5, с. 149].
Така двояка природа федералiзму в його правовому значенш дае можливють застосувати грунтовний аналiз для дослiдження його моделей, концептуальних засад та принцитв, як так чи шакше поеднують ознаки унiтарних держав, федерацiй та конфедерацш.
Федеративна форма державного устрою максимально втшюе такi принципи оргашзацп та функцiонування державного механiзму, як поеднання централiзацil та децентралiзацil, подш державно1 влади мiж центром та регюнами; демократизм, самоврядування i територiальна самоорганiзацiя громадян; узгодження мiж приватними штересами осiб, публiчними iнтересами територiальних громад i публiчними загальнонацiональними штересами [6, с. 29].
Однак все ж таки юнуе певна складнють тд час визначення суп федералiзму. Так, наприклад, в низщ публiкацiй поняття "федералiзм" i "федеращя" не розмежовуються, окрiм того, часто вживаються як синонiми. Але ототожнювати !х не можна.
Як вщомо, федерацiя (вiд лат. "federatio" - союз, об'еднання) - це форма державного i територiально-полiтичного устрою, за яко! декiлька державних або територiальних утворень, що володiють певною полггичною самостiйнiстю, утворюють едине полiтичне ствтовариство. Федеративний устрiй повинен забезпечити полггичну та економiчну еднiсть того або шшого полiтичного спiвтовариства, що вiдрiзняеться, як правило, бiльшими розмiрами територи, етнiчним рiзноманiттям, а також суттевою соцiально-економiчною специфiкою регiонiв, що належать до його складу. Вш поеднуе переваги державно! едност i централiзовано! влади зi збалансованою самостiйнiстю члешв.
В науцi виокремлюють два шляхи виникнення федераци. Перший характеризуеться як утворення знизу, тобто як перехщ вiд конфедеративного до федеративного устрою через добровшьне об'еднання суверенних частин. Це вщбуваеться на основi встановлення союзних вщносин мiж державами, яю з часом формують единi державш органи, встановлюють единий правопорядок (США, Австралiя, Швейцарiя). Таю федеративнi системи створювались iз метою об'еднання рiзнорiдних полiтичних груп населення. Другий шлях полягае в утворенш федераци зверху - шляхом децентралiзацil, тобто передачi повноважень уштарно! держави на мюця (Бельгiя, Бразилiя, Нiмеччина, Аргентина, Рошя).
Якщо поняття федераци вiдображуе статичний, оргашзацшний, iнституцiональний стан вщповщно! форми державного устрою з и полiтико-адмiнiстративним територiальним подiлом, то федералiзм е принципом полiтико-територiального устрою та вщповщно! щеологи держави. Вiн вiдображае динамiчний процес здiйснення сукупностi вiдносин, пов'язаних iз федералiзацiею, а також юторичними, культурними, iдеологiчними та геополiтичними особливостями тих кра!ни i народiв, яю прийшли до утворення федеративних держав i подальшого розвитку на федеративних засадах [7, с. 256].
Федералiзм - це не лише теорiя та щеолопя, але й реальш полiтика i практика створення, побудови, функщонування i розвитку федерально! держави. Отже, поняття "федералiзм" ширше за поняття "федеращя". Воно ширше ще й тому, що охоплюе i т процеси федералiзацi!, якi вщбуваються в надрах унiтарно! держави або конфедераци пiд час переходу до федеративного устрою [8, с. 13].
Федеращя е "оболонкою у всш системi федералiзму, вiдображаючи конкретнi духовно-культурнi, соцiально-економiчнi, правовi i полггичш прояви федералiзму" [9, с. 22-23].
Федералiзм може iснувати без "федераци", однак, федеращя неможлива без федералiзму, який буде забезпечувати рiвень тдтримки, необхiдний для функцiонування регiонально! влади [10, с. 40].
Як вже говорилося вище, поняття "федералiзм" ширше i складнiше, нiж поняття "федеращя", оскшьки охоплюе не тiльки саме поняття форми адмiнiстративно-територiального устрою держави, його ознаки та структуру, але й головш засади та принципи оргашзаци полггично! влади. Усi щ компоненти можуть бути об'еднавчим елементом для суверенних держав тд керiвництвом центрального уряду, залишаючи однак за кожною iз них суттеву частину прав. Отже, федералiзм мiстить мехашзм функцiонування федерацi! в цiлому. Федеращю i федералiзм можна теоретично вщокремити один вiд одного, але вони завжди залишаються спiвзвучними один одному, сшввщносячись як цiле - федералiзм i частка - федерацiя.
Про тенденци розвитку федералiзму iснують рiзнi, зазвичай, протилежнi думки. Федералiзм розглядають i як крок до об'еднання державних утворень, i передумову формування держави iз сильною центральною владою, i "течiю до централiзацi!, i як результат дезiнтеграцiйних процесiв в централiзованiй державi, що втрачае контроль над частиною свое! територi!" [11].
Через це з метою розкриття суп федералiзму в науцi застосовуеться декшька методологiчних пiдходiв. Перший - лiберально-демократичний. Розкриваючи змiст цього тдходу, В. Пастухов видiляе два рiвнi сприйняття федералiзму. "Перший рiвень визначаеться у поеднанш декiлькох
держав в едине цшсне суверенне утворення, або, навпаки, в розподш едино1 держави на складовi частини, кожна з яких надiлена суверенiтетом. Другий рiвень федералiзму сприймаеться в контексп нацiогенезу, де головною силою, що детермiнуе процес взаемотяжiння або взаемовщштовхування державних утворень, виступае iндивiд, який прагне до свободи. Саме шдивщ - творець федералiзму на цьому рiвнi" [12, с. 99]. Ышими словами, змiст федералiзму в контексп цього пiдходу полягае у трьохстороншх владних вiдносинах мiж федерацiею, И суб'ектом та шдивщом, який характеризуеться вшьною волею iндивiда вступати в таю вщносини.
Другий - системний пщхщ в дослiдженнi федералiзму. Так, Р. Натан i Е. Хоффманн аналiзують федералiзм як полiтичну систему, в якш домiнуючу роль вдаграють регiональнi уряди. "Федералiзм, вважають вони, це така форма оргашзацп уряду, яка прагне примирити регюнальну рiзноманiтнiсть з певним рiвнем колективно1 едносп i робить це таким шляхом, при якому регюнальш уряди грають цшком конкретну роль" [13, с. 35-38].
В контексп цього тдходу Томас П. Дай визначае федералiзм "як систему управлiння, при якш повноваження роздшеш мiж вищим i нижчим рiвнями управлiння таким чином, що обидва рiвнi мають значущий об'ем власно1, автономно1 вiдповiдальностi за сощальний i економiчний добробут тих, хто проживае тд вiдповiдною юрисдикщею" [14, с. 103]. На думку Карла Дж. Фрiдрiха, федералiзм слщ розглядати "як процес, як структуру взаемин, що розвиваеться, а не статичну конструкщю, регульовану жорсткими, непорушними нормами. Вш розглядае федералiзм ширше, нiж звичайну форму децентралiзацil, для яко! характерне ухвалення рiшень на основi узгоджених дiй загальнофедеральних i мiсцевих органiв. Федералiзм, вiдмiчае К. Фр^^х, е лише тодi, коли декшька полiтичних спiвтовариств спiвiснують разом i взаемодiють як самостiйнi цш, об'еднанi в загальну структуру, що володiе власною самостiйнiстю" [15, с. 9].
Третш - iнструменталiстське бачення федералiзму. Його змiст полягае в тому, що вш е комплексом засобiв i методiв, покликаних виршувати конфлiкти мiж центром i регюнами, встановлювати !х взаемодiю, забезпечувати найбшьш доцiльнi форми управлiння державою. В цьому контексп ми можемо розглядати федералiзм як компромю мiж центром i регiонами, централiзацiею та децентралiзацiею управлiння, який спираеться на взаемодда двох рiзновекторних спрямованостей - структуризацп i об'еднання.
Четвертий - цившзацшний пiдхiд, змiстом якого е те, що федералiзм - це властивють держави за певних соцiальних та полпичних умов та у рiзнi iсторичнi перiоди. С сучаснi уштарш децентралiзованi держави (наприклад, Францп), де федералiзм був би сьогоднi, мабуть, неприйнятний з юторично! та полпично! точки зору. С iншi держави, для прикладу, Шмеччина, де федералiзм е суттю 1'х устрою. I нарешт США, де федералiзм вважаеться системоутворюючим елементом американсько! державностi. Вщповщно з цим федералiзм е продуктом розвитку цившзацп в 11 модершзацшному змiстi, що виражаеться в полпичному сенсi у децентралiзацil влади. "Саме перехщ до децентралiзацi1' звiльняе шдивща вiд державно! опiки i дозволяе будувати демократда "знизу-вверх" [16, с. 212-213].
П'ятий - нормативно-цшнюний пщхщ. Ця теорiя обгрунтовуеться в роботах Д. Елазара та В. Острома [17; 18]. Один iз найбшьш вщомих сучасних дослiдникiв проблеми федералiзму, керiвник наукового центру iз вивчення федералiзму, професор фiладельфiйського унiверситету Д. Елазар наголошуе, що юнування рiзних пiдходiв щодо розумiння проблем федерацп i федералiзму мае такi основш причини: "1) федералiзм одночасно вщноситься до структури i до функцюнування державно! влади; 2) сприяе збереженню як едносп, так i рiзноманiтностi суспiльних структур; 3) включае в себе дда як полiтичних, так i соцiальних факторiв; 4) пов'язуе в один вузол як мету, так i засоби И досягнення; 5) пов'язуе мету як з розвитком кра!ни, так i глобальними проблемами свпового розвитку; 6) постшно змiнюе форми свое! полiтично! оргашзацп".
Д. Елазар вказуе на два значення поняття "федералiзм". У вузькому сенсi воно означае взаемини мiж рiзними урядовими рiвнями, в ширшому - поеднання самоврядування i пайового правлшня через конституцшну спiвучасть у владi на основi децентралiзацi! [19, с. 36]. Якщо державна влада розподшяеться вщповщно до тотально! домшацп центру, тобто не враховуючи
згоду складових частин федераци, то у такому pa3i держава не може бути визнана за своею природою федеративною, як б права не були у цих територш.
Державний устрш, заснований на федеративних принципах, е своерщним втшенням суспшьного договору, який заключаеться вшьними громадянами та спшьнотами, котрi об'еднались для досягнення спшьно! мети та захисту сво!х прав, зберiгаючи водночас свою цшсшсть.
Пiд федеральною iдеею зазвичай розумiеться компромiс, втiлений в образах заборон i противаг мiж еднiстю i рiзноманiттям, автономiею i суверенiтетом, загальнонащональним i регiональним, а сенс федералiзму полягае в його здатностi погоджувати i примиряти мiж собою масу конкуруючих, а iнодi й таких, що суперечать одна однш рiзноманiтних позицiй, полiтично значущих для держави. Толерантнють, пошана, компромiс, переговори i взаемне визнання - такий девiз федералiзму.
Отже, вказанi пiдходи демонструють складнiсть, багатоаспектнiсть i багатоплановiсть федералiзму, а також неоднозначнiсть його тлумачення.
Принципами федералiзму е автономiя, участь, взаемодоповнюванють i значущiсть регiонiв. Принцип автономи полягае у гарантованому конститущею самоврядуваннi утворень, що належать до федераци регюшв або провiнцiй. Завдяки принципу участ вони виявляються залученими в процес управлiння кра!ною в цшому. Грунтуючись на принципi взаемодоповнюваносп, кожен колектив, кожна структурна ланка володдать комплексом повноважень, достатнiх для подолання проблемних питань, яю необхщно буде ефективно вирiшити саме на цьому рiвнi.
Вiдомий дослiдник Ф. Кшсю формулюе принципи федералiзму так:
1) автономiя. Усi члени федераци е автономними, що фактично означае самоврядування; ствпраця. Усередиш федерацiï автономш члени регулюють сво! стосунки з центром i мiж собою на договiрнiй основi;
2) субсидiарнiсть або точна адекватнють. Компетенцiï усерединi федераци розподшяються так, що проблеми виршуються на тому рiвнi, де вони виникають;
3) участь. Усередиш федеративно! структури iстинним сенсом е демократичне право вирiшального голосу окремих громадян, колективiв, !х участь в управлшш. Новим тут е те, що разом iз правовими, полiтичними, екожмчними враховуються i соцiальнi аспекти федералiзму [20, с. 16-17].
Принцип федералiзму, на думку британського ученого К. Уера, може бути охарактеризований як метод розподшу влади, згщно з яким союзна та регюнальна влада кожна у сво!й сферi е координованими i незалежними одна вщ одно! [21, с. 316].
На думку Е. Тадевосяна до ознак федералiзму належать складнють полiтико-територiальноï структури, тобто наявнють двох i бшьше суб'ектiв; утворення ново! едино! суверенно! держави iз загальними федеральними органами влади i управлшня, единою територiею, единим (загальним, хоча i не единим) громадянством, единою грошовою одиницею; яюсш вiдмiнностi соцiальних аспектiв вщ iнших форм, а саме: велик можливостi полiтичноï участi i функщонування громадських оргашзацш; обмеження самостiйностi суверенних елеменпв (суб'ектiв федерацiï) правами i повноваженнями, що належать до юрисдикци федерацiï в цiлому; збереження високого рiвня самостiйностi i самоврядування суб'екпв федерацiï; прiоритет, верховенство законодавства федераци у межах питань ïï повноважень, винятково!' i спiльноï компетенцiï та iншi [22, с. 58-68].
Р. Абдулатшов та Л. Болтенкова вважають, що ознаками федералiзму е добровшьшсть утворення, рiвноправ'я суб'ектiв, симетрiя !х статусiв, !! сувереннiсть, наявнiсть у них конституцш [23, с. 19].
Тенденци розвитку федералiзму надзвичайно специфiчнi, багатоплановi i дискусiйнi. Однi розглядають федералiзм як шлях до об'еднання державних утворень, iншi - як передумову формування сильно! центрально! влади у держава
Отже, ми можемо говорити про рiзнi концепци федералiзму, якi вiдображають змiни взаемовiдносин у рiзних рiвнях владних структур у межах загальних принцитв та типологи федералiзму.
На думку французького теоретика, автора шгшстично! теорiï федералiзму Ж. Сселя, федеращя - це вшьна асощащя, де вiдсутне панування, натомють присутне юридичне рiвноправ'я [21, с. 330]. Вш був прихильником i активно розвивав щею свiтовоï федераци. "В сво!х подальших роздумах Ссель прийшов до твердження необхiдностi утворення глобального суперетатичного
порядку" [24, с. 18-21]. Йому суперечить А. Токвшь, який у сво!й пращ "ДемократГя в Америщ" говорить, що "при федеративному устро! неухильно виникають двi верховнi влади, яю неодмiнно рано чи пiзно призводять до конфлшту iнтересiв" [25, с. 138].
Укра!нський дослiдник проблеми федералiзму О. Сушинський пропонуе концепцi! федералiзму позначити так: деградацiйна (федералiзм зверху) та градацшна (федералiзм знизу), де перша - це концепщя, де домшуе iдея едностi влади, джерелом яко! е единий суверенний народ; а друга - це концепщя, де домшуе Гдея влади, джерелом яко! е незалежш громади та вшьш громадяни [26, с. 49-50].
Ниш в теорп федерашзму окреслюють два головнi напрями дослгдження. Перший -функцiональний, в межах якого визначаються цiлi, напрями i методи дiяльностi основних суб'екпв федеративних стосунюв. Функцiональна теорiя федерашзму грунтуеться на таких основних передумовах: державнi органи влади усiх рiвнiв мають двi основнi економiчнi цш - розвиток i перерозподiл. Тому сутнють функцiонально! теорi! полягае у пошуках оптимального спiввiдношення м1ж повноваженнями органiв влади рiзних рiвнiв саме в дiяльностi iз розвитку i перерозподiлу.
Другим найважливiшим напрямом е законодавча теорiя федералiзму. Вона дослщжуе поведiнковi аспекти представникiв законодавчих оргашв влади у федеративних державах, а також !х вплив на економiчнi рiшення, що приймаються на державному рiвнi. Свою назву ця теорiя отримала ще i тому, що в !! межах робиться припущення про те, що нащональна полгшка формуеться на основi полiтичних уподобань тих, хто розробляе i ухвалюе закони цiе! кра!ни (наприклад, депутатами Конгресу в США). Порiвняно з функщональною теорiею в законодавчому напрямi федералiзму органам виконавчо! влади надаеться ютотно менше значення.
З вищезазначеного очевидно, що основш теорi! федералiзму е елементом загально! теорi! державного устрою, застосовано! практично до усГх типiв сучасних держав.
Сьогоднi можна виокремити цшу низку концепцiй федералiзму, в основi яких е рiзноманiтнi критерi!. Враховуючи взаемовiдносини рiзних рiвнiв влади, можна видiлити зокрема централютську концепцiю федералiзму, яка грунтуеться на тому, що вся полгшка в окремих складових федерацп повинна проводитися вщповщно до рiшень загальнофедеральних оргашв. В основГ цiе! концепцп е положення про те, що народ кра!ни утворюе едине законне джерело суверенно! влади, а тому уряд, який користуеться тдтримкою бшьшосп населення, повинен бути вищим над нижчими урядами суб'екпв федерацп.
Адмшютративна концепщя або виконавчий федералiзм передбачае на тривалий перiод iснування самостiйних прав на мюцях Г збереження м1журядового сшвробггаицтва, незважаючи на будь-яю вияви конфлштних ситуацш, що можуть виникати м1ж федеративним та мюцевими урядами.
Координацшна концепщя, яка досить швидко розвиваеться в сучасних умовах, характеризуе федералГзм як постшну боротьбу та сшвробпництво двох урядових систем у зв'язку Гз наявнютю мГж ними фшансово-економГчно! залежносп, як самостшнють члешв федерацп в конституцшно встановлених межах шд час юнування деяких юрисдикцшних обмежень для федерального уряду.
ДоговГрна концепцГя розглядае федерацГю у виглядГ об'еднання держав, якГ передали на основГ договору деякГ права новоутвореному центральному уряду. Цей уряд не може набути нових прав без попередньо! згоди провшцш, оскшьки вш ними створений. Прихильники цГе! концепцп стверджують, що суб'екти зберГгають суверенитет в межах свое! компетенцП Г мають право вето на всГ змши у федеральнГй конституцГ!. На думку багатьох дослщниюв, договГрна модель - це прийняття договору як юридичного акта, який затверджуе утворення федерацп. Однак, е й шше розумшня договору - як згода мГж федеращею та !! частинами. Вщсутшсть тако! згоди не дозволяе досягнути цш створення стабГльних та ефективних держав, якщо на офщшному рГвш пГдписуються документи засновницького характеру у виглядГ договорГв (угод).
РГзновиднютю договГрно! федерацП можна вважати той !! тип, коли центральний Г регюнальний рГвнГ влади дГють незалежно один вгд одного в конституцшно встановлених межах -так званий "координований федералГзм". Однак, Гз практики конституцшного розвитку очевидно, що найбшьш ефективною е спГльна компетенцГя федерацп та !! суб'ектГв, Г в цш сферГ дГе принцип верховенства федерального закону.
Дуалютична доктрина вимагае, щоб федерацГя забезпечувала Г розвивала добробут кожного культурно-етшчного елементу. "В таких федеращях переважають збалансоваш права !х суб'ектГв та
центра... Зокрема, в США подiбний баланс повноважень виражався в тому, що питання зовшшньо! политики i нацюнально! безпеки були прерогативою федерального уряду, в той час, як питання освгги i законодавства про шм'ю знаходились виключно у вщанш штапв" [27, с. 147].
Теорiя дуалютичного федералiзму мае декiлька варiантiв. В деяких кра!нах у нiй робиться акцент на те, що в основi федеративного союзу е об'еднання двох нацш (наприклад, англо-канадцiв i франко-канадщв в Канадi). Тут очевидна квалiфiкацiя федерацiï як дiархiï (двовладдя). У другому варiантi концепцiï дуалютичного федералiзму робиться акцент на двояюсть суверенiтету у федерацiï, що дозволяе говорити про можливють зворотного повернення переданих повноважень i створення власно! держави - право виходу суб'екта iз складу федераци.
Змют теори дуалiстичного федералiзму полягае у роздшенш влади у федеративнiй державi так, щоб обидва рiвнi управлiння були незалежними один вщ одного i володши самостiйним статусом, встановленим у конституций 1ншими словами - це чнка фiксацiя на конституцiйному рiвнi розподiлу функцiй i повноважень мiж центральною та владою в регюнах.
З першо! третини ХХ ст. у свт стали популярними теорн кооперативного федералiзму -системи, в яюй центральна влада i суб'екти федераци спшьно виршують широке коло сощально-полiтичних та фiнансово-економiчних проблем. Для ще! теорiï притаманною е бшьш значна роль центру у зв'язку зi зростанням економiчноï та сощально-полгтично! ролi iндустрiальноï держави.
Одним iз вщомих представниюв теори кооперативного федерашзму в США е Едуард Корвш. Кооперативний федералiзм виявляеться, на думку Е. Корвша, у сшвробггаицга союзу i його членiв у рiзних областях державно! дiяльностi. Це сшвробгтництво виражаеться насамперед в об'еднанш дiй союзу з дiяльнiстю окремих штатiв у цiлях здiйснення завдань, яю мають загальне значення [21, с. 321]. Союзш органи i органи штата утворюють единий державний мехашзм, усi складовi частини якого дiють в напрямi реалiзацiï поточних завдань загальнодержавного характеру [28, с. 205].
Прикладом тако! кооперацiï Союзу зi штатами е, на думку Е. Корвша, федеральш субсидiï, яю полягають в тому, що союз видшяе грошовi суми на рiзнi потреби штатiв, якi своею чергою, видшяють на цi ж потреби рiвнi за розмiрами суми. Результатом цього е спшьна участь союзу i штата як партнерiв у здшсненш спiльних завдань.
Кооперативний федералiзм - це централiзована федерацiя, де у вщносинах домiнуе принцип роздшено! i солiдарноï влади та вщповщальносп, за яких функцiï, якi колись визнавались виключно для кожно! зi сторiн, стають спiльними. Кооперацiя сторш базуеться на переговорних процедурах, що набувають обов'язкового характеру у випадку юнування розбiжностей.
Новi елементи кооперативного федералiзму можна спостерiгати i в сучаснш Gвропi. "Пщ термiном "кооперативний федералiзм" нiмецькi юристи позначають особливий мехашзм взаемоди союзу i земель, заснований на координаци дiяльностi. Вш функцiонуе у формi постiйних (не рщше одного разу в рш) конференцiй прем'ер-мiнiстрiв i вiдповiдних мiнiстрiв земель i федерацiï, в ходi яких виробляються сумiснi постанови, програми та iншi акти, нацiленi на виршення найбiльш складних та актуальних проблем" [29, с. 144].
В сучаснш зарубiжнiй юторюграфи кооперативний федералiзм розглядаеться як координацiя i кооперащя усiх рiвнiв влади федерально! держави. ïх основним принципом е принцип одностайносп, що передбачае вiльний вибiр.
Визнаючи, що сучасна федеративна держава е централiзованою, кооперативний федералiзм пропонуе змшу розподiлу компетенцiï на користь суб'екта федераци та оргашв мюцевого самоврядування, вважаючи, що вони можуть виршити багато проблем самостiйно, залишаючи за федерацiею функцiï контролю i координування.
Бшьшють науковцiв вважае, що саме теорiя кооперативного федералiзму користуеться ниш широким впливом у зарубiжних федеращях [30, с. 11]. Моделi кооперативного федералiзму iнтенсивно розвиваються у США, Шмеччиш, Австрiï, Швейцарiï та шших зарубiжних федеративних державах i в кожнш краïнi мають сво! особливосп. Кооперативний федералiзм мае сьогодш особливо важливе значення, оскiльки дозволяе в цившзованих формах попереджати i зшмати полiтико-правовi та iншi конфлшти.
Можна iз упевненiстю сказати, що в основi моделi кооперативного федералiзму е концепцiя, вiдповiдно до яко! федеральний уряд i суб'екти федераци е взаемодоповнюючими частинами единого мехашзму.
Цшавою е доктрина технократичного федералiзму, яку дослщники пов'язують i3 теорieю кооперативного федералiзму. Згiдно i3 нею змют збереження iнститутiв федералiзму зводиться до юнування в структурi органiв управлшня додатково! ланки полiтичного представництва (регюнального рiвня). В такому разi единим атрибутом федеративно! держави стае конституцшно визнана участь регюшв як самостшних полггичних спiльнот у формуваннi вищих органiв виконавчо! та законодавчо! влади. Розподш повноважень у системi територiально-полiтичного управлiння належить до питань полггично! практики i може коректуватися федеральним парламентом у процес законотворчостi i поновлення (у разi необхiдностi) нормативних основ дiяльностi виконавчо! влади.
Ще одним рiзновидом кооперативного федералiзму е новий федералiзм, який полягае у шдвищенш активностi i розширеннi повноважень урядiв регiонiв i мунiципальних урядiв, наданнi бiльшоï самостiйностi органам мюцевого самоврядування, створеннi умов, за яких не федеральний центр, а громадяни отримають можливють контролювати виконання сощальних програм на мiсцевому рiвнi.
На думку росшського полiтолога О. Галкша, новий федералiзм повинен забезпечити гнучку систему вiдносин, яка дозволила б оргашчно поеднувати збереження основ державносп з реалiзацiею прагнення нацiональних та етшчних спiльнот до змiцнення i розвитку своеï iдентичностi [31, с. 100].
Деяю фахiвцi розглядають як самостшну доктрину так званий "виконавчий чи адмiнiстративний федералiзм". Теоретичне обгрунтування виконавчого (адмiнiстративного) федералiзму можна знайти в роботах шмецького ученого Р. Швагера [32]. Згiдно з його точкою зору адмшютративний федералiзм е захистом вщ такого центрального уряду, якому притаманно вщдавати перевагу окремим регюнам. Адмiнiстративний федералiзм - це модель iз двома рiвнями влади: центральною та регюнальною. Ця модель дае можливють реалiзувати i фшансувати такi суспiльнi проекти, вигоди вщ здiйснення яких отримують i сусщш регiони. За кожним можливим проектом регюнальна влада приймае самостiйне ршення. Вимоги до якостi проекту i його функцюнування визначаються федеральним законодавством. В результат адмiнiстративний федералiзм забезпечуе компетенщю регiональних органiв влади у сферi застосування федеральних законiв до конкретних випадюв i вибiр проекпв, здiйснюваних на 1'х територiï.
Отже, як вважае Р. Швагер, вщбуваеться вертикальний розподiл сфер компетенцiï, коли закони приймаються в центрi, а 1'х реалiзацiя залишаеться на розгляд регюнальних, а також мiсцевих влад.
Принципово важливо оцшити федералiзм з точки зору його правовоï природи i статусу суб'екпв. Тут виокремлюють симетричний i асиметричний федералiзм.
1деальна федерацiя - симетрична держава, де в основi устрою е об'еднання суб'екпв федерацп, однорщних за природою i рiвних за статусом.
Ниш абсолютно симетричних федерацiï з юридичноï точки зору фактично не юнуе. У свiтовiй практицi спостерiгаються тенденцп розвитку асиметрiï в федеративних вщносинах класично симетричних держав. Кожна федеративна держава може постати iз так званими об'ективними випадками асиметрiï - необхщнютю утворення разом iз суб'ектами федерацiï, якi е рiвноправними, федеральних територш, чи територiй з особливим статусом, так званих "асоцшованих держав" та ш.
Бiльшiсть федеративних держав сьогодш - це симетричнi федерацп з елементами асиметрп.
Отже, узагальнивши усi наведенi вище концепцiï та теорп федералiзму, можна зазначити, що принцип федералiзму передбачае договiрнiсть у прийнятп спiльних рiшень (замiсть голосування за ознакою бшьшосп); рiвне представництво в органах спшьного керiвництва. Водночас сама щея федералiзму виражае прагнення запровадити сильну центральну владу, яка буде здатна цшеспрямовано здшснювати певш спiльнi мiждержавнi, колективнi загальнонацiональнi функцп, а саме: забезпечення свободи торпвл^ оборона, зовнiшня полiтика тощо. З шшого боку, iдея федерального устрою виникла у зв'язку iз побоюванням, що занадто сильна центральна влада обмежуватиме шдивщуальш свободи та самостшнють суб'екпв, iз потребою гарантувати прагнення громадян самим управляти мюцевими справами.
Найкраще федералiзм працюе там, де юнуе глибока повага до верховенства права, культура толерантносп i послаблення напруги мiж групами населення, а також значш елементи сумюно! iдентичностi [33, с. 109].
Аналiз основних тенденцш i пiдсумкiв розвитку федеральних держав дозволяе виокремити деяю ключовi характеристики федералiзму i його ди на стан суспшьства та його структуру: в етшчно неоднорiднiй державi, де етшчш групи ще й територiально невизначенi, федералiзм захищае права меншин, стримуючи конфлiкт; федералiзм е джерелом стабшьносп, але тiльки в економiчно розвинених крашах; федераци, що складаються з великого числа суб'ектiв, життездатнiшi за федераци з малим числом учасниюв; тiльки симетричнi федераци можуть бути стабшьними; централiзованi федераци життездатнiшi нiж децентралiзованi.
Федералiзм - це принцип, який е в основi полiтико-територiального чи нацюнально-територiального устрою держав; доктрина, яка мютить можливосп децентралiзувати й роздiляти владу по вертикали iнтегрувати територiальнi спiльноти в едине цше; iдеологiчна концепцiя демократизаци вiдносин мiж владою й тдвладними структурами [34, с. 46].
Федералiзм - це широке аналiтичне поняття, котре в реалiях нацiотворення стало потужною суспiльно-полiтичною парадигмою [35, с. 11]. I справд^ федералiзм перестав бути лише елементом державного устрою. Вш перетворився на концептуальну основу розвитку суспшьного та полггичного розвитку держави.
Як влучно зауважив вщомий швейцарський юрист Дузан Сидянський, "юнцева цiль федералiзму - це встановлення ново! вищо! едностi, в якому його члени могли б знайти свое повне вираження в штересах спшьного блага" [36, с. 53].
Висновки. Щцводячи тдсумок аналiзу федералiзму, можна зробити висновок, що федератзм -це складний правовий i полiтичний феномен. 1з позици комплексного тдходу його можна розглядати в таю рiзнi способи: спосiб оргашзаци влади у складних державах; багаторiвнева система, основними ознаками яко! е цшснють, еднiсть i рiзноманiття; полггичний процес циклiчного характеру; особлива система владних вщносин.
1. Дарендорф Р. После 1989: мораль, революция и гражданское общество. Размышления о революции в Европе: пер. с англ. /Р. Дарендорф. - М: AdMarginem, 1998. - 272 с. 2. Карапетян Л. М. Федерализм и права народов: курс лекщй / Л. М. Карапетян. - М. : Приор, 1999. - 112 с.
3. Федерализм: энциклопедия / под ред. К. С. Гаджиева, Э. Г. Коваленко. - М.: МГУ, 2000. - 638 с.
4. Федерализм: энциклопедический словарь. - М. : ИНФРА, 1997. - 683 с. 5. Рябов С. Полтолог1чна теор1я держави / С. Рябов. - К. : Тандем, 1996. - 240 с. 6. Гамбург Л. КласифЫащя, типолог1я та моделювання у досл1дженм федеративних держав /Л. Гамбург //Право. - 2011. - № 4. - С. 29-37. 7. Шаповал В. М. Федеративна держава / В. М. Шаповал //Юридична енциклопед1я: в 6 т. - Т. 6: Т - Я. - К. : Укр. енцикл., 2004. 8. Тихонов В. Манифест федерализма или путь к демократическому государству / Виктор Тихонов. - Луганск, 2004. - 63 с. 9. Ким Ю. В. Федеративный режим / Ю. В. Ким. - М.: Формула права, 2007. - 256 с. 10. Миронюк М. Г. Современный федерализм: Сравнительный анализ: учебное пособие / М. Г. Миронюк. - М.: Московский государственный институт международных отношений (Университет) МИД России; Российская политическая энциклопедия (РОССПЭН), 2008. - 279 с. 11. Шабо Ж.-Л. Государственная власть: конституционные пределы и порядок осуществления / Ж.-Л. Шабо // Полис. - 1993. - № 3. -С. 158-165. 12. Пастухов В. Б. Новый федерализм для России: Институциализация свободы / В. Б. Пастухов // Полис. - 1994. - № 3. - С. 95-105. 13. Натан Р. Современный федерал1зм / Р. Натан, Э. Хоффманн //Международная жизнь. - 1991. - № 4. - С. 34-48. 14. Абдулатипов Р. Г. Реализация принципов федерализма / Р. Г. Абдулатипов. - Ростов-на-Дону: Изд-во "Феникс", 1997. - 126 с. 15. Национальные модели федеративных государств: материалы "круглого стола" // Вестник Московского университета. - Серия 12. - 1997. - № 1. 16. Нугаев М. Децентрализация государственного управления как необходимый этап процесса модернизации общественной жизни. В кн.: Современный федерализм: опыт и перспективы /М. Нугаев, Р. Нугаев. - Казань, 1996. -232 с. 17. Elazar D. Federal Systems of the World: A Handbook of Federal, Confederal and Autonomy Arrangements / D. Elazar. - Harlow: Longman Group Limited, 1994. - 239 р. 18. Остром В. Смысл
американского федерализма. Что такое самоуправляющееся общество? /пер. с англ. С. А. Егорова; под общ. ред. А. В. Оболонского. - М.: "Арена". - 1993. - 320 с. 19. Элазар Д. Сравнительный федерализм / Д. Элазар // Полис. - 1995. - № 5. - С. 30-41. 20. Терин В. П. Вызовы глобализма / В. Н. Терин // Кентавр. - 1993. - № 6. - С. 16-17. 21. Александренко Г. В. Буржуазный федерализм (критический анализ буржуазных федераций и буржуазных теорий федерализма / Г. В. Александренко. - К.: Изд-во АН УССР, 1962. - 355 с. 22. Тадевосян Э. В. О моделировании в теории федерализма и проблеме асимметрии федераций / Э. В. Тадевосян // Государство и право. -1997. - № 8. - С. 58-68. 23. Абдулатипов Р. Г. Опыты федерализма / Р. Г. Абдулатипов, Л. Ф. Болтенкова. - М.: Изд-во "Республика", 1994. - 318 с. 24. Scelle G. Cours de Droit International Public (policopie de la Faculte de Droit de Paris) / G. Scelle. - Paris, 1948. - 275 p. 25.Токвиль А. Демократия в Америке / А. Токвиль. - М. : Прогресс, 1994. - 560 с. 26. Сушинський О. 1дея федералiзму в консmиmуцiоналiзмi Украгни / О. Сушинський // Незалежний культурологiчний часопис I. Федеративна РеспублЫа Украгна. - 2002. - № 23. - С. 46-55. 27. Бойко Ю. П. Национальная государственность и федералiзм: монография /Ю.П. Бойко. - М.: ИПЦ "Маска", 2009. - 422 с. 28. Corwin Edvard S. The Passing of Dual Federalism / S. Edvard Corwin // "Essays in Constitutional Law", edited by R.G. Mc Closkey. - New York, 1987. 29. Ледях И. А. Федерализм и демократия. На форуме юристов. Из выступления Г. Винтер / И. А. Ледях // Государство и право. - 1992. - № 4. - С. 142-149. 29. Чиркин В. Е. Современный федерализм: сравнительный анализ / В. Е. Чиркин. - М. : Изд-во ИНИОН РАН, 1995. - 72 с. 31. Галкт А. Федералiзм i публiчна сфера як вихiднi поняття / А. Галкт // Незалежний кульmурологiчний часопис I. Федеративна Республта Украгна. - 2002. - № 23. - С. 92-103. 32. Schvager R. Administrative Federalism and a Central Government with Regionally Biased Preferences / R. Schvager. - Magdeburg, 1997. - 186 p. 33. Андерсон Дж. Федерализм: введение; пер. с англ. А. Куряева, / Дж. Андерсон. - М. : Издательство "Экономика", 2009. - 127 с. 34. Корольов Г. Федералiзм Михайла Грушевського: мiфи, уявлення, проекти /Г. Корольов. - К.: 1нститут iсmорiг Украгни НАН Украгни, 2012. - 250 с. 35. Левенець Ю. А. Теореmико-меmодологiчнi засади украгнськог сустльно-полтичног думки: проблеми становлення та розвитку (друга половина XIX- початок XX столття): автореф. дис. на здоб. наук. ступеня док. полт. наук: 23.00.01 /Ю. А. Левенець. - Л^в, 2001. - 43 с. 36. Sidjanski D. Federalisme amphictyonique. Elements de systeme et tendance internationale / Dusan Sidjanski -Lausanne: Pedone et Rouge, 1956. - 104p.
REFERENCES
1. Darendorf R. Posle 1989: moral', revolyutsiya i grazhdanskoe obshchestvo. Razmyshleniya o revolyutsii v Evrope [Nach 1989: Moral, Revolution und Zivilgesellschaft. Überlegungen zur Revolution in Europa]. per. s angl. Moscow: AdMarginem Publ, 1998. 272 p. 2. Karapetyan L. M. Federalizm i prava narodov: kurs lektsii [Federalism and the rights of peoples: a course of lectures]. Moscow: Prior Publ, 1999. 112 p. 3. Federalizm: entsiklopediya [Federalism: Encyclopedia]. pod red. K. S. Gadzhieva, E. G. Kovalenko. Moscow: MGU Publ, 2000. 638 p. 4. Federalizm: entsiklopedicheskii slovar' [Federalism: Encyclopedic Dictionary].Moscow: INFRA Publ, 1997. 683 p. 5. Ryabov S. Politolohichna teoriya derzhavy [Political science theory of the state]. Kyiv: Tandem Publ, 1996. 240 p. 6. Hamburh L. Klasyfikatsiya, typolohiya ta modelyuvannya u doslidzhenni federatyvnykh derzhav [Classification, typology and modeling in the study of federal states]. Pravo. 2011. No 4. pp. 29-37. 7. Shapoval V. M. Federatyvna derzhava [Federal state]. Yurydychna entsyklopediya: v 6 t. Vol. 6: T-Ya. Kyiv: Ukr. entsykl.Publ, 2004. 8. Tikhonov V. Manifest federalizma ili put' k demokraticheskomu gosudarstvu [Manifesto of federalism or the path to a democratic state]. Lugansk, 2004. 63 p. 9. Kim Yu. V. Federativnyi rezhim [Federated regime]. Moscow: Formula prava Publ, 2007. 256p. 10. MironyukM. G. Sovremennyi federalizm: Sravnitel'nyi analiz: uchebnoe posobie [Modern Federalism: Comparative Analysis: A Training Manual]. Moscow: Moskovskii gosudarstvennyi institut mezhdunarodnykh otnoshenii (Universitet) MID Rossii; Rossiiskaya politicheskaya entsiklopediya (ROSSPEN) Publ, 2008. 279 p.
11. Shabo Zh.-L. Gosudarstvennaya vlast': konstitutsionnyepredely iporyadok osushchestvleniya [State power: constitutional limits and procedure for implementation]. Polis. 1993. No 3 pp. 158-165.
12. Pastukhov V. B. Novyi federalizm dlya Rossii: Institutsializatsiya svobody [New federalism for Russia: The institutionalization of freedom]. Polis. 1994. No 3. pp. 95-105. 13. Natan R. Sovremennyi federalizm
[Modern federalism]. R Natan, E. Khoffmann. Mezhdunarodnaya zhizn'. 1991. No 4. pp. 34-48. 14. Abdulatipov R. G. Realizatsiya printsipov federalizma [Realization of the principles of federalism]. Rostov-na- Donu: Izd-vo "Feniks" Publ, 1997. 126 p. 15. Natsional'nye modeli federativnykh gosudarstv: materialy "kruglogo stola" [National models of federal states: materials of the "round table"]. Vestnik Moskovskogo universiteta. Seriya 12. 1997. No 1. 16. Nugaev M. Detsentralizatsiya gosudarstvennogo upravleniya kak neobkhodimyi etap protsessa modernizatsii obshchestvennoi zhizni. V kn.: Sovremennyi federalizm: opyt i perspektivy [Decentralization of public administration as a necessary stage in the process of modernization of public life. In: Modern Federalism: Experience and Prospects]. M. Nugaev, R. Nugaev. Kazan', 1996. 232 p. 17. Elazar D. Federal Systems of the World: A Handbook of Federal, Confederal and Autonomy Arrangements [Federal Systems of the World: A Handbook of Federal, Confederal and Autonomy Arrangements]. Harlow: Longman Group Limited Publ, 1994. 239 р. 18. Ostrom V. Smysl amerikanskogo federalizma. Chto takoe samoupravlyayushcheesya obshchestvo? [The meaning of American federalism. What is a self-governing society?]. per. s angl. S. A. Egorova; pod obshch. red. A. V. Obolonskogo. Moscow: "Arena" Publ. 1993. 320 p. 19. Elazar D. Sravnitel'nyi federalizm [Comparative federalism]. Polis. 1995. No 5. pp. 30-41.
20. Terin V. P. Vyzovy globalizma [The Challenges of Globalism]. Kentavr. 1993. No 6. pp. 16-17.
21. Aleksandrenko G. V. Burzhuaznyi federalizm (kriticheskii analiz burzhuaznykh federatsii i burzhuaznykh teorii federalizma [Bourgeois federalism (critical analysis of bourgeois federations and bourgeois theories of federalism]. Kyiv: Izd-vo AN USSR Publ, 1962. 355 p. 22. Tadevosyan E. V. O modelirovanii v teorii federalizma i probleme asimmetrii federatsii [On modeling in the theory of federalism and the problem of asymmetry of federatio]. Gosudarstvo i pravo. 1997. No 8. pp. 58-68. 23. Abdulatipov R. G. Opyty federalizma [Experiences of federalism]. R. G. Abdulatipov, L. F. Boltenkova. Moscow: Izd- vo "Respublika" Publ, 1994. 318 p. 24. Scelle G. Cours de Droit International Public (policopie de la Faculte de Droit de Paris) [Cours de Droit International Public (policopie de la Faculte de Droit de Paris)]. Paris, 1948. 275 p. 25. Tokvil' A. Demokratiya v Amerike [Democracy in America]. Moscow: Progress Publ, 1994. 560 p. 26. Sushyns 'kyy O. Ideya federalizmu v konstytutsionalizmi Ukrayiny [The idea of federalism in the constitutionalism of Ukraine]. Nezalezhnyy kul'turolohichnyy chasopys Yi. Federatyvna Respublika Ukrayina. 2002. No 23. pp. 46-55. 27. Boiko Yu. P. Natsional'naya gosudarstvennost' i federalizm: monografiya [National statehood and federation: monograph]. Moscow: IPTs "Maska " Publ, 2009. 422 p. 28. Corwin Edvard S. The Passing of Dual Federalism [The Passing of Dual Federalism] "Essays in Constitutional Law", edited by R.G. Mc Closkey. New York, 1987. 29. Ledyakh I. A. Federalizm i demokratiya. Na forume yuristov. Iz vystupleniya G. Vinter [Federalism and democracy. At the forum of lawyers. From the speech of G. Winter]. Gosudarstvo i pravo. 1992. No 4. pp. 142-149. 30. Chirkin V. E. Sovremennyi federalizm: sravnitel'nyi analiz [Modern federalism: a comparative analysis].Moscow: Izd- vo INION RAN Publ, 1995. 72 p. 31. Halkin A. Federalizm i publichna sfera yak vykhidni ponyattya / A. Halkin [Federalism and the public sphere as initial concepts]. Nezalezhnyy kul'turolohichnyy chasopys Yi. Federatyvna Respublika Ukrayina. 2002. No 23. pp. 92-103. 32. Schvager R. Administrative Federalism and a Central Government with Regionally Biased Preferences [Administrative Federalism and a Central Government with Regionally Biased Preferences]. Magdeburg, 1997. 186p. 33. Anderson Dzh. Federalizm: vvedenie [Federalism: Introduction] per. s angl. A. Kuryaeva. Moscow: Izdatel'stvo "Ekonomika" Publ, 2009. 127 p.
34. Korol'ov H. Federalizm Mykhayla Hrushevs'koho: mify, uyavlennya, proekty [Federalism of Mikhail Hrushevsky: myths, ideas, projects]. Kyiv: Instytut istoriyi Ukrayiny NAN Ukrayiny Publ, 2012. 250 p.
35. Levenets' Yu. A. Teoretyko-metodolohichni zasady ukrayins'koyi suspil'no-politychnoyi dumky: problemy stanovlennya ta rozvytku (druha polovyna XIX - pochatok XX stolittya) [Theoretical and methodological principles of Ukrainian socio-political thought: problems of formation and development (second half of XIX - beginning of XX century)] avtoref. dys. na zdob. nauk. stupenya dok. polit. nauk: 23.00.01. L'viv, 2001. 43 p. 36. Sidjanski D. Federalisme amphictyonique. Elements de systeme et tendance internationale [Federalisme amphictyonique. Elements de systeme et tendance internationale]. Lausanne: Pedone et Rouge Publ, 1956. 104p.
Дата надходження: 26.10.2017р.
