CC BY
201
Романенко €вген Олександрович,
доктор наук з державного управлт-ня, доцент, завгдувач кафедри пу-блгчного адмтктрування Мгжрегю-нальног АкадемГгуправлтня персоналом
Романенко Евгений Александрович,
доктор наук по государственному управлению, доцент, заведующий кафедрой публичного администрирования Межрегиональной Академии управления персоналом
Yevhen Oleksandrovych Romanenko,
Doctor of science in Public Administration, Associate Professor, Academician of the Ukrainian Technological Academy.
УКРАША - ШЛЯХ ДО НАТО
Анотащя. Проаналiзовано становлення та змши у стратеги НАТО за бшьш як шютдесят роив шсля створення та шляхи Украши щодо вступу в НАТО за двадцять чотири роки юнування як самостшно! держави.
K^40Bi слова: швшчноатлантичний альянс, Варшавський договiр, партнерство заради миру, харпя про особливе партнерство, рiчна нащо-нальна програма сшвроб^ництва, дорожня карта.
УКРАИНА - ПУТЬ В НАТО
Аннотация. Проанализированы становление и изменения в стратегии НАТО за более шестьдесят лет после создания и путь Украины по вступлению в НАТО за двадцать четыре года существования как самостоятельного государства.
Ключевые слова: североатлантический альянс, Варшавский договор, партнерство ради мира, хартия об особом партнерстве, годовая национальная программа сотрудничества, дорожная карта.
UKRAINE ON PATH TO NATO
Abstract. In the work analyzes the formation and change in the strategy of NATO for more than sixty years after the creation and the way of Ukraine to join NATO in twenty-four years of existence as an independent state.
Keywords: north atlantyc alliance Varshavskyy treaty, partnership for ointment, hartyya person about partnership, cooperation by ear natsyonalnaya program, road map.
Постановка проблеми. Украша з моменту набуття незалежносп 24 роки рухаеться в напрямi вступу до НАТО. Цей рух порiвняно з шшими крашами-сусщами був сповiльнений i носив формальний характер. Тому необхщно проаналiзувати змiни у стратеги НАТО за щ роки та кроки Украши щодо вступу в НАТО.
Анашз останшх дослiджень i публжацШ. Значний внесок у до-слщження становлення, розвитку стратеги та ролi НАТО у свiтовiй полiтицi зробили зарубiжнi вченi. В УкраЫ питання ютори, стратеги та ролi НАТО в свiтовiй полгги-щ та шляхи Украши щодо вступу у НАТО розглядали Д. I. Дзвшчук [2], Т. В. Брежнева [4], I. Железняк [5], I. Руденко [6] та ш. Незважаючи на велику чисельшсть напрацювань з ще! проблематики, узагальнення змiн стратеги i НАТО та шляхiв Украши, на li довгому шляху до вступу, причин рiзкого змшення прюрите-тiв Украши за останш два роки зали-шилися недостатньо дослщженими.
Мета статп. Проаналiзувати становлення та змши у стратеги НАТО за бшьш як шютдесят рокiв пiсля створення та шляхи Украши щодо вступу у НАТО за двадцять чотири роки юнування як самостшно1 дер-жави.
Виклад основного матерiалу. Ор-
ганiзацiя Швшчноатлантичного договору також Пiвнiчноатлантичний
альянс або НАТО (вщ англ. North Atlantic Treaty Organization — NATO, фр. L'Organisation du Trait — de l'Atlantique Nord — OTAN) — мiжна-родна мiжурядова оргашзащя, вш-ськово-полiтичний союз 28 держав Швшчно! Америки i бвропи [1].
Шдписання Швшчноатлантич-но! угоди i створення Альянсу без-посередньо пов'язаш з подiями, що вiдбувалися у свт пiсля Друго! св^ тово! вiйни. Загроза пiслявоeнного реваншизму в Шмеччиш, а згодом i агресивна пол^ика СРСР спонукали eвропейськi кра!ни i США шукати ново! архтктури европейсько! без-пеки.
Пiвнiчноатлантичний договiр бу-ло пiдписано 4 квiтня 1949 р. у Ва-шингтонi представниками урядiв Бельги, Велико! Британи, Дани, 1сланди, 1тали, Канади, Люксембургу, Нiдерландiв, Норвеги, Португа-ли, Сполучених Штапв Америки i ФранцГ! [2]. Головною причиною створення НАТО була нездатшсть ООН того часу забезпечити мир у свт, тод^ коли СРСР ветував ба-гато постанов Ради безпеки ще! ор-гашзаци.
Завершальним етапом станов-лення Альянсу стало розширення та стабiлiзацiя складу його учасникiв. 18 лютого 1952 р. до НАТО приедна-лися Грещя i Туреччина, яю займали стратегiчну позицiю у планах оборони Середземноморського басейну,
а 23 жовтня 1954 р. — Федеративна Республша Шмеччина [2].
Вщповщно до статутних доку-ментiв Альянсу, головна роль НАТО полягае у забезпеченш свободи i безпеки краш-члешв з використан-ням полiтичних i вiйськових засобiв. НАТО дотримуеться спiльних для Альянсу цiнностей демократа, ш-диввдуально'' свободи, верховенства права та мирного розв'язання супере-чок та шдтримуе цi цiнностi в усьому евроатлантичному регюш. Головним вiйськово-полiтичним принципом оргашзаци е система колективно'' безпеки, тобто сшльних оргашзова-них дш всiх 11 членiв у вщповщь на напад ззовнi.
На щ поди дуже рiзко i негативно вщреагував Радянський Союз — вже 14 травня 1955 р. з шдконтрольних СРСР схщноевропейських держав сощалютичного табору була створена Оргашзащя Варшавського договору, яка негайно розпочала форму-вання об'еднаних збройних сил, що стало поштовхом до нового рiвня конфронтаци мiж Сходом i Заходом [3].
З початком перебудови в Радян-ському Союзi i оприлюдненням гор-бачовсько! концепци "бвропа — наш спiльний дiм" розпочинаеться перюд вiдлиги у вiдносинах НАТО i СРСР. Упродовж 1989-1991 рр. перехщ влади до демократичних сил вщбувся i в крашах Схадно'' бвропи та в союзних республiках СРСР. Наслiдком цих змш стало возз'еднання Нiмеччини, припинення холодно1 вшни, розпад Радянського Союзу i Варшавського блоку. бвропа та св^ опинилися у принципово новш полiтичнiй си-туацi'í, що не могло не вплинути на
Швшчноатлантичний альянс i зумо-вило початок процесу його адапта-ци до нових геополiтичних умов. На зустрiчi глав держав та урядiв краш-члешв НАТО у Римi в листопадi 1991 р. була схвалена нова стратепч-на концепцiя Альянсу. Проте, як на-голошувалося в документу 1и загро-жують iншi рiзноманiтнi ризики, якi важко спрогнозувати й оцшити: мiж-етнiчна ворожнеча i територiальнi спори у крашах Центральноí' та Схщ-но'1 бвропи можуть призвести до ви-никнення збройних конфлшпв, у якi можуть бути втягнеш зовнiшнi сили i якi можуть перекинутися на краí'ни НАТО, безпосередньо позначаючись на 1'х безпецi [4].
Крiм стратегiчноí' концепци, на Римському самiтi було також при-йнято "Декларащю про мир i сшв-працю". У нш наголошувалося, що Альянс пiдтримуе i пропонуе допо-могу кра'нам Центрально'' i Схiдноí' бвропи у здшсненш реформ, подо-ланнi труднощiв перехщного перю-ду, запрошуе до участ у вiдповiдних форумах НАТО, готовий до консуль-тацiй з пол^ичних, вiйськових, еко-номiчних i наукових питань та щодо налагодження сшвпращ. Для спри-яння розвитковi такого партнерства створювалася Рада швшчноатлан-тичного сшвроб^ництва (РПАС). У березнi 1992 р. до РПАС приеднались одинадцять незалежних держав — члешв СНД, що виникли на терито-рп колишнього СРСР. А наприкiнцi 1996 р. учасницями цього форуму були вже 40 держав бвропи й Ази.
Однiею з найважливших шща-тив Альянсу стала програма "Партнерство заради миру" (ПЗМ) запо-чаткована на Брюссельському 1994 р.
самт НАТО. Програма проголошу-вала завдання формування нових вщносин безпеки мiж Швшчноат-лантичним союзом та його партнерами у справi миру. За три роки учас-никами "Партнерства заради миру" стали 27 держав бвропи i Ази. Серед них однieю з перших була Украша, яка приедналася до програми вже у лютому 1994 р. [5].
Вашингтонський самп НАТО 1999 р. вщзначився прийняттям перших члешв оргашзаци з постсо-цiалiстичних кра!н — Чехи, Угор-щини i Польщi, та ухваленням ново! Стратегiчноi концепци НАТО. Разом з шшими викликами та загро-зами глобального характеру, такими як розповсюдження ядерно!, бюло-гiчноi, хiмiчноi збро! та технологiй !х виготовлення, тероризм, оргаш-зована злочиннiсть тощо, вшсько-во-полiтичнi конфлiкти на постко-мунiстичному просторi ще бiльше актуалiзували завдання динамiчноi адаптацii НАТО до нових умов без-пеки.
Розширення i трансформацiя Шв-нiчноатлантичного альянсу е одним з найфундаментальнiших зрушень у мiжнароднiй безпецi, пов'язаних з формуванням ново! системи мiжна-родних вщносин. Ця трансформацш-на лiнiя ще раз тдтвердилася пiсля того, як НАТО запропонувало новим партнерам приеднатися до Альянсу. Передостання хвиля розширення Швшчноатлантичного альянсу мала мюце у квггш 2004 р., коли нови-ми членами стали Болгарiя, Латвiя, Литва, Румунiя, Словаччина, Сло-венiя та Естонiя), а 1 квпня 2009 р. Альянс прийняв до сво!х рядiв двох нових члешв — Албашю та Хорватш
[Там само]. 2 грудня 2015 р. Чорно-горiя отримала офщшне запрошення стати учасником НАТО та стане 29-м членом Альянсу. Офщшна процедура вступу балкансько! держави у вш-ськовий блок затягнеться на швтора року.
Вщносини мiж Укра!ною та НАТО мають вагоме значення для гарантування миру i стабiльностi на евроатлантичному простора Геогра-фiчно Укра!на посiдаe ключове мiсце на перетинi Схiдноi та Захщно! бвропи. Укра!на мае сшльний кордон з чотирма кра!нами НАТО — Угорщи-ною, Польщею, Румунieю та Словач-чиною. Вщносини Укра!ни з НАТО почали розвиватися невдовзi пiсля здобуття нею незалежносп у 1991 р. Вже у ачш 1992 р. представник Укра!ни вперше взяв участь у Робо-чiй групi високого рiвня Ради швшчноатлантичного сшвробпництва. А 22-23 лютого 1992 р. вщбувся перший вiзит Генерального секретаря НАТО Манфреда Вернера до Киева, в ходi якого Укра!на була запрошена до участ в РПАС. З того часу поча-лися активш контакти i сшвробгтни-цтво Укра!ни з НАТО.
8 лютого 1994 р. Укра!на першою з кра!н СНД пiдписала Рамковий документ "Партнерства заради миру". 14 вересня 1994 р. на спещальному засщанш Швшчноатлантично! ради була офiцiйно схвалена перша шди-вiдуальна програма партнерства мiж Укра!ною i НАТО.
Харпя про особливе партнерство мiж Укра!ною та Органiзацieю Пiвнiчно-Атлантичного договору — один з основоположних докуменпв у вщносинах Укра!ни з НАТО, угода, шдписана Президентом Укра!ни
Леонщом Кучмою, Генеральним секретарем НАТО Хав'ером Соланою та лщерами 16 краш-члешв НАТО 9 липня 1997 р. шд час Мадридського сам^у. Документ регулюе вiдносини Укра'ни з НАТО та визначае поли тичш зобов'язання сторiн на найви-щому рiвнi й необхiднiсть розвивати вщносини особливого та ефектив-ного партнерства з метою сприяння бiльшiй стабшьносп i просуванню спiльних демократичних щнностей у Центрально-Схiднiй бврош. До моменту пщписання харти Укра'на мала змогу сшвпрацювати з НАТО лише у межах Ради евроатлантично-го партнерства i програми "Партнерство заради миру".
На виконання Харти 10 жовтня 1997 р. було створено Комюш Укра'на — НАТО, що стала органом при-йняття рiшень, вiдповiдальним за розвиток вщносин мiж Швшчноат-лантичним альянсом i Укра'ною та скерування сшльно' дiяльностi. Документ пщлягав ратифшаци Верховною Радою, але не мютив правових зобов'язань.
План дш Укра'на-НАТО — документ, де визначаються стратепчш щ-лi i прiоритети Укра'ни для досягнен-ня повно' штеграци в евроатлантичнi структури безпеки i для створення стратепчних меж для iснуючого i майбутнього сшвроб^ництва Укра'на-НАТО вiдповiдно до Харти про особливе партнерство. План дш було розроблено вщповщно до ршен-ня Комюи Укра'на-НАТО з метою поглиблення i розширення вiдносин Укра'на-НАТО i оприлюднено 22 листопада 2002 р. З 2003 по 2009 рр. Укра'на щороку представляла свiй Цшьовий план для досягнення прин-
цишв i цiлей, викладених у Плаш дiй. Рiчна нацiональна програма сшвро-бiтництва Укра'на-НАТО (РНП) -документ, що е ключовим шстру-ментом здшснення реформ в Укра-'ш за пiдтримки НАТО, що замшив з 2009 р. цшьовий рiчний план дш Укра'на-НАТО. Президент Укра'ни затверджуе РНП та пiдготовлений урядом План заходiв щодо '' виконання. Програма та План мютять 5 роздшв: полiтичнi та економiчнi питання, обороннi та вiйськовi пи-тання, ресурснi питання, питання безпеки та правовi питання. З 2009 р. рiчнi цiльовi плани замшили рiчнi нацiональнi програми сшвробгтни-цтва Укра'на-НАТО [3].
15 йчня 2008 р. президент Укра'ни Вштор Ющенко пiдписав офщш-ний лист-подання офщшно' заяви щодо можливостi приеднання Укра'ни до Плану дш з членства (ПДЧ) на кв^невому самт НАТО в Бухареста План дiй з пiдготовки до членства — це програма НАТО, якою пе-редбачено надання порад, допомоги та практично' пщтримки залежно вщ шдивщуальних потреб кра'н, що прагнуть вступити до Альянсу. Але участь у ПДЧ не дае шяких гарантiй щодо ршення Альянсу про майбутне членство кра'ни. ПДЧ був започатко-ваний у квггш 1999 р. на Вашингтон-ському самiтi Альянсу з метою допо-могти кра'нам, що прагнуть членства в НАТО, пщготуватися до нього. Цей процес значною мiрою Грунтуеться на досвiдi, отриманому в результат вступу до НАТО Чесько' Республ^ ки, Угорщини i Польщi, якi приед-налися до Альянсу в 1999 р., шд час першого раунду його розширення пiсля холодно' вiйни.
Однак ш на Бухарестському са-мт, нi на засiданнi мiнiстрiв закор-донних справ краiн-членiв НАТО, яке вщбувалося 2-3 грудня 2008 р. у Брюссел^ не було ухвалено ршен-ня щодо надання Укра!ш ПДЧ. На-томiсть на засщант було схвалено новий формат вщносин з Укра!ною i Грузieю в межах так звано! '^ч-но! нацiональноi програми" (РНП). Змiстовне ядро РНП при порiвнян-нi з щорiчними цiльовими програ-мами все ж залишилося формально незмiнним — спрямованим на досяг-нення Укра!ною евроатлантичних стандартiв демократичного управ-лшня, верховенства права, прове-дення комплексних реформ вшсько-во-безпекового сектору вщповщно до стандартiв НАТО. Планування, виконання та звпування щодо РНП носило переважно формальний характер i демонструвало великий розрив мiж щлями, планованими заходами та реальним ресурсним за-безпеченням.
У 2010 р. було змшено довготри-валу полiтичну лшш, спрямовану на набуття членства в НАТО. Полпичш межi вiдносин Укра!на-НАТО в по-лiтицi Партii Регюшв i новообраного президента В. Януковича визнача-ла концепцiя "позаблоковостГ. А 1 липня 2010 р. Верховна Рада Укра-!ни прийняла Закон "Про засади внутршньо! i зовнiшньоi политики", яким передбачено "позаблоковий" статус Укра!ни [7]. Не зважаючи на те, що через власний позаблоковий статус Укра!на не могла розрахову-вати на повнощнну полiтичну шд-тримку i вшськову допомогу з боку Альянсу. Укра!на залишалася единою кра!ною-партнером, яка брала
участь у чотирьох з п'яти операцш пiд проводом НАТО.
Росшська агресiя проти Укра!ни у 2014 р., анексiя Криму та фактич-на окупацiя окремих райошв Донба-су розпочали нову еру мiжнародних конфлiктiв, за цей час порушивши мiжнародно-правовi засади свпово-го порядку. Росiйська агресiя проти Укра!ни пiдiрвала iдею побудови сис-теми загальноевропейсько! безпеки, а також звела нашвець одне з головних досягнень, закладене у фундамент ОБС6 — Гельсiнський заключний акт, в якому задекларовано таю мiж-народш принципи, як повага до су-веренiтету, вiдмова вiд використання сили або погрози силою, визнання непорушносп кордонiв та територi-ально! цiлiсностi держав, мирне вре-гулювання суперечностей, невтру-чання у внутршш справи, повага до прав i свобод людини. США змуше-нi повернути зовнiшньополiтичну увагу до бвропи i знов починають вадгравати роль як один з важливих чинниюв европейсько! безпеки. Ди Росii змусили НАТО мобiлiзуватися i переосмислити свою стратегiю.
Верховна Рада Укра!ни в груднi 2014 р. внесла змши законiв, вiдмо-вившись вщ позаблокового статусу держави [8]. У 2015 р. було затвер-джено вшськову доктрину, якою передбачено вщновлення курсу в НАТО: Укра!на повинна до 2020 р. забезпечити повну сумюшсть сво!х збройних сил iз силами краiн-членiв НАТО.
У серпш 2015 р. на сайп Президента Укра!ни була зареестрована петищя, яка набрала понад 25 тисяч тдпийв, щодо проведення референдуму про вступ Укра!ни до НАТО.
У вщповщь на петищю президент Петро Порошенко заявив, що одним з головних прюритепв зовнiшньоï полiтики Укра'ни е поглиблення спiвпрацi з Органiзацiею Швшчно-атлантичного договору з метою до-сягнення критерив, необхiдних для набуття членства у цш органiзацiï. Пiсля досягнення Укра'ною всiх не-обхiдних для вступу до НАТО критерйв остаточне ршення з цього питання ухвалюватиме укра'нський народ на референдумi.
Переважна бiльшiсть членiв 6в-росоюзу пройшли через такий алгоритм: спочатку членство в НАТО, а попм членство в бвропейському союзь Спочатку забезпечити влас-ну безпеку, а попм розвивати далi вiдносини. Пануе думка, що шбито всi кра'ни, як вступали до НАТО, проводили референдуми з цього пи-тання. Насправдi з 26 краïн-членiв НАТО лише лiченi держави проводили референдуми про вступ до Альянсу — Словешя та Iспанiя. Чис-ленш референдуми у кра'нах бвро-пи проводилися лише щодо питання вступу до бвропейського союзу, а для вступу до НАТО вистачило простого ршення парламенпв. Справа в тому, що питання безпеки ушкально, зазвичай, не виносяться на референ-думи. Референдуми щодо вступу до 6С були, по суп, кампашями демон-страци европейсько' солiдарностi iз заздалегiдь вiдомим результатом.
Референдум, на вщмшу вiд соц-опитування, — це шлях до поляри-заци сусшльства. Нинi в бврош i свш iснуе тенденцiя до вiдмови вщ загальнонацiональних референдумiв на користь плебшципв з локальних управлiнських питань. Але з певно-
го часу укра'нсью полiтики почали говорити про необхщшсть прове-дення референдуму як про обов'яз-кову передумову вступу Укра'ни до НАТО.
Генеральний секретар НАТО Йенс Столтенберг у вересш 2015 р. вперше вщвщав Ки'в, де шдписав три угоди про новий рiвень сшвпра-цi з Укра'ною та отримав новi дока-зи присутносп росiйських вiйськ на сходi Укра'ни. Вiн також взяв участь у засщанш Ради нацiональноí' безпеки та оборони Укра'ни. Мiж НАТО та Укра'ною були шдписаш три новi угоди — дорожня карта Партнерства в галузi стратепчних комунiкацiй, угода про статус укра'нського пред-ставництва НАТО та декларащя про пiдсилення оборонно-технiчного спiвробiтництва Швшчноатлантич-ного альянсу та Укра'ни. Це справдi знакова подiя: хоча генеральш секре-тарi бували в Укра'ш, але це вперше пiд час вшни при'хав новий генсек НАТО. Подiя полягае в тому, що ми позбулися так званого позаблоково-го статусу, який Укра'ну стримував у рус в НАТО.
На засiдання Ради нацiонально' безпеки та оборони Укра'ни президент Порошенко зазначив, що загро-за продовження росшсько' агреси не зникае, але наразi Укра'нi потрiбна не летальна зброя, а можливосп для ефектного захисту власно' територи. Вш наголосив, що евроатлантичний вибiр iз перспективою членства в НАТО набувае дедалi бiльшо' шд-тримки в укра'нському суспiльствi. Два роки тому курс на евроатлан-тичну iнтеграцiю шдтримували 16 % укра'нцiв. Рiк тому ця цифра ш^мко наближалася до 50 %. Ниш кшьюсть
украшщв, як пiдтримують евроат-лантичну штегращю, вже перевищуе 60 %.
Укра!нська армiя повинна стати взаeмосумiсною iз силами НАТО. Про це заявив президент Петро По-рошенко 4 грудня 2015 р., виступа-ючи перед учасниками урочистого зiбрання з нагоди вщзначення Дня Збройних сил Укра!ни. "На жаль, Укра!на наприкiнцi минулого де-сятирiччя не змогла проскочити у вщкрит дверi до НАТО, i Альянс в цiй поточнш безпековiй ситуацii не е офщшно союзником Укра!ни де-юре. Але де-факто — це наш головний партнер у забезпеченш нацiональноi безпеки", — заявив Петро Порошен-ко. За його словами, военна доктрина ставить завдання до 2020 р. забез-печити повну сумюшсть Збройних сил Укра!ни з вщповвдними силами держав-членiв НАТО. "Це потрiбно тому, що ми плануемо шсля досяг-нення нами критерив членства отри-мати перспективу членства. I впев-ненi, розраховуемо, що буде так само продемонстровано готовшсть нашими партнерами прийняти Укра!-ну", — сказав президент.
Мшктерство оборони Укра!ни в листопадi 2015 р. затвердило план виконання основних заходiв щодо переходу Збройних сил Укра!ни на стандарти НАТО, що мютить кон-кретнi заходи з чгткими термiнами !х виконання на перюд до 2020 р. В украшськш армii вже впровадже-но 115 стандартiв НАТО, на основi яких розроблено 64 нащональних i вiйськових керiвних документи. Розроблено також перелш з 402 стандарпв НАТО, якi вимагають першочергового впровадження.
Згiдно з Указом Президента Украши ввд 6 листопада 2015 р., на територш нашо!' держави допуска-ються для участ у багатонацюналь-ному навчанш у листопад^грудш 2015 р. на строк до 61 доби шдрозд^ ли збройних сил Сполучених Шта-пв Америки, iнших краïн-членiв НАТО та держав-учасниць програми "Партнерство заради миру". Йдеться про близько 2500 вшсько-вослужбовщв з озброенням та бойо-вою технiкою [9].
16 грудня 2015 р. Кабмш затвердив програму сшвробпництва з НАТО на 2016 р. i передав на тдпис Президенту. Завдання Украши — стати фактичним членом Альянсу. Це станеться тод^ коли стандарти в ЗСУ та реформа ЗСУ приведуть Украшу до юридичного та фактичного членства в НАТО.
17 грудня 2015 р. Президент Украши Петро Порошенко вщвщав Штаб головнокомандувача об'еднаних сил НАТО в бврош i тдписав Дорожню карту з оборонно-техшчного сшвро-бпництва.
Висновки. Украша 20 роив потому задекларувала свое бажання з вступу в НАТО. Але за цей час вс ïï плани та ди носили формаль-ний характер, а з 2010 р. вона набу-ла статусу позаблоково!' краши. За цей перюд бшьшють краш минулого сощалютичного табору вступили до НАТО. Росшська агресiя проти Украши у 2014 р., анекйя Криму та фактична окупащя окремих райошв Донбасу пвдрвала iдею побудо-ви системи загальноевропейсько!' безпеки. Тому, починаючи з кiнця 2014 р., Украша вщмовилася вiд статусу позаблоковосп i поставила ам-
бггне завдання до 2020 р. вступити в НАТО. Ди Президента та уряду Украши у 2015 р. з реформування збройних сил на стандарти НАТО пiдтверджують реальнiсть штеграци Украши до Альянсу. Це та дорожня карта, яка закладена у Вшськовш доктриш, що була схвалена Радою нащонально!' безпеки i оборони Украши. Перебування поза НАТО — це шлях до ненадшного, непевного юнування держави, яке може вияви-тися катастрофiчним.
список ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ -
1. Дотдник НАТО. — 1110 Brussels, Belgium: NATO Public Diplomacy Division, 2006. — 386 с.
2. Швтчноатлантичний альянс: ю-торш, функцй, структура, вщноси-ни з Украшою / [за заг. ред. проф. Д. I. Дзвшчука]. — 1вано-Франюв.: Мiсто НВ, 2012. — 604 с.
3. Пелипась М. Я. США, Россия и Североатлантический блок: НАТО в поисках новых приоритетов / М. Я. Пелипась // Американское
о-во на пороге XXI в.: итоги, проблемы, перспективы. — М., 1996.
4. Брежнева Т. В. Трансформащя та розширення НАТО: порядок ден-ний та послщовшсть дш для Украши (pdf) / Т. В. Брежнева // Нац. iH-т стратег. дослщж. Програма "Военна безпека Украши в контексп нових геополггичних реалш". — 2010.
5. Железняк I. Трансформащя та роз-ширення НАТО: порядок денний та послщовшсть дш для Украши / I. Железняк // Наук. шформ.-аналгг. Центр НАТО Прикарпат. нац. ун-ту iM. Василя Стефаника. — 2009. — Ли-стоп.
6. Руденко I. Позаблоковi та незахи-щеш / I. Руденко // Укр. правда. — 2012. — 23 берез.
7. Про засади внутршньо! i зовшш-ньо! полггики: Закон Украши вщ 1 лип. 2010 р. № 2411-VI.
8. Про внесення змш до деяких зако-шв Украши щодо вщмови Украши вщ здiйснення полiтики позаблоко-востi: Закон Украши вщ 23 грудня 2014 р. № 1014.
9. Про допуск пщроздшв збройних сил шших держав на територш Украши для учасп у багатонацiональному навчаннi: Указ Президента Украши № 626/2015.
