CC BY
57
КУЛБТУРОЛОГ1Я
УДК 070.489:7 «192» Г.1.Батичко
УКРА1НСЬКИЙ КУЛЬТУРНИЙ ПРОСТ1Р ПЕРШО1ЧВЕРТ1 XX СТОЛ1ТТЯ В ДЗЕРКАЛ1 МИСТЕЦЬКО1 ПЕР1ОДИКИ
В умовах трансформаци культурного простору, мистецтво стае одним з ттегруючих чиннитв, здатних забезпечити формування новог парадигми свтосприйняття. Саме тому дискуси на стортках мистецьког перюдики е важливим матер1алом для виявлення параметр1в структурування новог художньог системи, отже й естетичних сматв. Становлення украгнського культурного простору першог чверт1 XX столття в1дбувалося в умовах гострог полемти м1ж представниками естетизму европейського типу / прихильниками революцйного мистецтва 1деолог1чного спрямування. Ыституалгзацгя мистецького руху у вигляд1 утфтованих творчих стлок стала св1дченням сформованост1 культурного простору тоталтарного типу.
Ключов1 слова: мистецьк стлки, мистецька перюдика, естетизм, /деолог1я, тоталтаризм, парадигма.
В житп кожного народу певш етапи розвитку мають ключове значения для формування национально! свщомость Ц1 етапи набувають знакового характеру 1 вважаються витоками национального. Не випадково, що до вивчення сутносп тако! доби повертаються неодноразово, оскшьки саме вона стае експертизою для виявлення як позитивно!, так 1 негативно! динамики подальшого культурного розвою. Такими перюдами укра!нсько! ютори культури залишаються барокова доба 1 перша чверть XX стол1ття. Саме останнш перюд, образно названий тзшше Розстр1ляним В1дродженням, став, на нашу думку, знаковим етапом становлення модерного укра!нського культурного простору, першою спробою втшити в життя «укра!нський нацюнальний проект» на основа формування ново!, державницько!, модели св1тосприйняття.
Специфика украшського культурного простору (розчленовашсть м1ж двома 1мпер1ями протягом тривалого часу, руб1жшсть, щеолопзовашсть) значно ускладнили культурна процеси, надали !м суперечливост1 та уникального забарвлення на региональному р1вн1. В умовах трансформаци культурного простору, мистецтво стае одним з штегруючих чинник1в, здатних забезпечити формування ново! парадигми св1тосприйняття, оскшьки саме творч1сть дозволяе осягнути св1т 1дей. Не випадково, що европейський соцюкультурний феномен -неформальне угрупування однодумщв, спрямоване на здшснення культурницьких проектов -набувае на укра!нському тл1 роль модератора нац1онального руху, надаючи йому «будительсько - мююнерського» забарвлення .
Ел1тарн1сть нац1онального проекту, спрямованого згори-вниз, створювала необх1дн1сть заповнення естетичного вакууму на основ1 налагодження комун1кац1! м1ж митцями та публикою. На меж стол1ть означений диалог на европейському р1вш вже почали успешно виконувати мистецьк1 пер1одичн1 видання. Закономерно, що 1 становлення нового типу художн1х в1дносин потребувало аналог1чних проектов на в1тчизняному грунта. Мистецьк1 видання цього часу стають своер1дним индикатором настро!в найбшьш чутливо!
вepcтви - xyдoжньoï iнтeлiгeнцiï, cвoepiдним дзepкaлoм, в якoмy вiдбивaлиcя, шшли нaвiть в гiпepбoлiзoвaнoмy виглядi, ^crpo!' i тeндeнцiï бypeмнoï дoби. Caмe тoмy aнaлiз диcкyciй, щo точилтоя нa cтopiнкax миcтeцькoï пepioдики ^oro чacy, e вaжливим мaтepiaлoм для виявлeння пapaмeтpiв cтpyктypyвaння нoвoï xyдoжньoï cиcтeми, oтжe й ecтeтичниx cмaкiв. Цим здeбiльшoгo i oбyмoвлeний вибip дaнoï тeми.
Ha cьoгoднi iraye бeзлiч дocлiджeнь, щo пpиcвячeнi виявлeнню ocoбливocтeй poзвиткy yкpaïнcькoгo миcтeцтвa пepшoï чвepтi XX cтoлiття. Boднoчac, пoявa нoвoгo eмпipичнoгo мaтepiaлy (пyблiкaцiя мaтepiaлiв виcтaвoк, кpитичниx нapиciв), зняття iдeoлoгiчниx зaбopoн iз низки гyмaнiтapниx дocлiджeнь, вiдкpиття вiльнoгo дocтyпy дo apxiвiв i пpaць paнiшe зaбopoнeниx в^чизняник тa зapyбiжниx yчeниx, - cтвopюють пepeдyмoви для пoяви нoвиx диcкypciв в ocмиcлeннi цьoгo чacy. Hacлiдкoм cтaють cиcтeмнi дocлiджeння, пpeдмeтoм aнaлiзy якиx виcтyпae дiяльнicть нeфopмaльниx твopчиx oб'eднaнь, a oтжe i виcвiтлeння ïï в миcтeцькiй пepioдицi Укpaïни. Cпpoбa пpoaнaлiзyвaти явищe в дiaxpoннoмy paкypci тa oцiнити знaчeння твopчoгo oб'eднaння для poзвиткy yкpaïнcькoï xyдoжньoï кyльтypи пpeдcтaвлeнa в мoнoгpaфiï Г. Poмaнeнкo тa B. Шeйкa «Eвoлюцiя xyдoжнix i лiтepaтypниx oб'eднaнь Укpaïни: icтopикo-кyльтypoлoгiчний вимip [9]. Icтoтним чинни^м для ycвiдoмлeння cyтнocтi yкpaïнcькoгo миcтeцтвa як цiлicнoгo явищa cтaв дoвiдник - aнтoлoгiя миcтeцькo-кpитичнoï думки «Укpaïнcькi миcтeцькi виcтaвки y Львoвi (1919-1939)», видaний y 2011 poцi [13]. B кoжнoмy з oзнaчeниx дocлiджeнь миcтeцькa пepioдикa poзглядaeтьcя пoбiжнo, cyTO як кoмyнiкaтивний кaнaл, щo дoзвoляв тpaнcлювaти iнфopмaцiю щoдo дiяльнocтi миcтeцькиx yгpyпoвaнь нa cycпiльний зaгaл . Caмe тoмy cиcтeмнoгo aнaлiзy змш в кoнтeнтi iнфopмaцiйнoгo джepeлa aвтopи нe пpoвoдили. З iншoгo 6o^, миcтeцькa пepioдикa вивчaeтьcя i як джepeлo для вивчeння пpoблeми cтaнoвлeння xyдoжньoï кpитики, видaвничoï cпpaви. Poзвiдки тaкoгo типу [5;6 ] aкцeнтyють yвaгy нa iншиx пapaмeтpax видaння (тиpaж, oфopмлeння, peдaкцiйнi cтaттi ), ^идшяючи лишe ecкiзнo yвaгy cyraocri динaмiки змicтoвнoгo кoнтeнтy. Meтoю дaнoï poзвiдки e cиcтeмний aнaлiз миcтeцькoï пepioдики з тoчки зopy вiдoбpaжeння динaмiки cтaнoвлeння вiтчизнянoгo кyльтypнoгo пpocтopy пepшoï чвepтi XX cтoлiття.
IcTOpOTra диcтaнцiя дoзвoляe cьoгoднi oцiнити ocoбливocтi yкpaïнcькoï кyльтypи 'rieï бypeмнoï дoби. Фpoнтиpнicть вiтчизнянoгo кyльтypнoгo пpocтopy cпpичинилa aктивнi пoшyки нaцioнaльнoгo iдeaлy як cиcтeмocтвopюючoгo чинникa кyльтypнoгo poзвoю. Бopoтьбa зa cтвepджeння нaцioнaльнoï ^eï, як дyxoвнoï кoнцeпцiï нaцioнaльнoï cвiдoмocтi тa ocнoви cтpaтeгiчнoï мeти poзвиткy тащ!', пoчaлacя нa тepeнax Укpaïни зaдoвгo дo peвoлюцiйниx пoдiй 1917 po^. Aлe нa мeжi XIX тa XX cт. yкpaïнcькi дeмoкpaтичнi отли дiяли в yмoвax пpoтиcтoяння yтиcкaм з бoкy pociйcькoгo iмпepiaлiзмy, щo пpизвeлo дo ïx гypтyвaння.
Heaбияким чинникoм цьoгo гypтyвaння cтaлa ^a^rna видaння «тoвcтиx жypнaлiв», чacoпиciв cпoчaткy yнiвepcaльнoгo xapaктepy, якi пoтiм дифepeнцiювaлиcя вiдпoвiднo дo coцioкyльтypниx yмoв. Oдним з нaцioнaльнo-зaбapвлeниx чacoпиciв cycпiльнo-пoлiтичнoгo cпpямyвaння cтae «Укpaинcкaя жизнь», жypнaл, видaння якoгo здiйcнювaлocя пpoтягoм 1912-1917 po^ в Mocквi pociйcькoю мoвoю зaвдяки зycиллям видaвця i aдмiнicтpaтopa Я.Шepeмeцiнcькoгo. Meтoю видaння бyлo нe тшьки oзнaйoмлeння читaчiв з явищaми yкpaïнcькoï кyльтypи, a й пiднeceння нaцioнaльнoï cвiдoмocтi шляxoм oбгoвopeння бoлючиx пpoблeм, нaйвaжливiшoю з якиx, нa думку peдaктopiв, бyлo пpocвiтництвo. «Hapoднaя тeмнoтa, oбycлoвлeннaя нepaциoнaльнocтью нaчaльнoй шкoлы, являeтcя нeзaживaющeй paнoй в opгaнизмe yкpaинcкoгo нapoдa», - нaгoлoшyeтьcя в peдaкцiйнiй cтaттi 1913 poкy [14].Oдним з зacoбiв пoдoлaння вкaзaнoï пpoблeми crae yвaгa дo нaцioнaльнoгo миcтeцькoгo poзвoю, a кoopдинaцiя зycиль дeлeгyeтьcя чacoпиcaм, якi cтaють вaжливим чинникoм iнфopмaцiйнoгo пpocтopy пoчинaючи з 1905 po^, кoли пocлaблeння цeнзypниx yтиcкiв cтвopилo бiльш cпpиятливy aтмocфepy для видaвницькoï дiяльнocтi нa тepeнax Укpaïни.
Часопис в цей пер!од розглядаеться як важливий чинник просв!тницько'1 д!яльност!. Саме тому до видання л!тературно-мистецьких журнал!в долучаються знаков! для украшсько'1 культури постат!. Серед них М.Грушевський, 1.Труш, I. Франко тощо. Найб!льшого впливу на громадськ!сть в цей час досягали т! видання, як! зберегли ун!версальн!сть, поеднуючи просв!тницьку д!яльн!сть з науковими розв!дками. Серед них - «Л!тературно-Науковий В!стник», часопис, видання якого було розпочато за !н!ц!ативи М. Грушевського у Львов! у 1898р. з нагоди 100-л!тнього юв!лею «Енещи» I. П. Котляревського. Видавництво часопису тривало з перервами до1932 року. Зм!нювалося м!сце видання (з 1907 по1914, таз 1917 по 1919 видаеться у м. Киев!), склад редакц!йно'1 колегл (м!сце М.Грушевського з 1912 р. перейшло до Л. Старицько'1-Чернях!всько1, а згодом - до 0.0леся), але не зм!нювалося спрямування часопису, головним завданням якого залишалося «створити ц!л!сне видання з украшознавства» [5,с. 12]. Завдяки такому спрямуванню до роботи в часопис! долучалася талановита молодь (М Рильський, Я. Савченко, П. Тичина, М. 1вченко, Ю. 1ванов-Меженко), означена посл!довн!сть д!й призвела ! до заборони видання у 1920 роц! б!льшовиками.
Близьким за тональн!стю публ!кац!й та призначенням був ! «Сн!п» (1912-1913)-л!тературно-художн!й громадський часопис, що видавався у м.Харков!. Саме в часопис! було надруковано Статут Украшського !м. Кв!тки-0снов'яненка л!тературно-мистецького етнограф!чного товариства у Харков!, яке мало на мет! надати можлив!сть сво'м членам, що ц!кавляться украшознавством, проводити в!льний час «приемно ! корисно». Реферати, бес!ди, подорож!, часописи, вечорниц! й концерти, запрошення видатних украшц!в, - ось асортимент заход!в, завдяки яким Товариство планувало зд!йснити прорив в галуз! становлення украшсько'1 культури. Але, на жаль задуми не завжди зд!йснювалися. Так анал!з номер!в часопису за 1912 р!к св!дчить, що запланована подорож на могилу Т.Шевченка не зд!йснилася «в зв'язку з малою к!льк!стю бажаючих». «Справд! ми байдуж нав!ть тод!, коли мова йде про наш! розваги. Либонь незабаром переробимося зовс!м на ходяч! трупи»,- з розпачем зазначае редактор [ 11, с.8] .
0тже. часописи ун!версального спрямування на початку ХХ стол!ття виконували здеб!льшого дв! функцп: осв!тня ! когн!тивна. Поява ж критичних статей, присвячених мистецтву, розширила функц!ональне призначення часопис!в за рахунок естетично'' складово'1. Критика була спрямована в основному проти течп «Мистецтво заради мистецтва» як тако'1, що не в!дпов!дала !дейним настановам народност!. Загострення соц!альних протир!ч згодом призвело до прагнення п!дсилити власну позиц!ю шляхом перенесення в сферу мистецтва засоб!в парт!йно'1 боротьби, що сприяло !нституал!зац!'1 мистецького культурного простору. Роль друкованого слова, гуртування навколо журнал!в вже стало традиц!ею. Саме тому активним «самост!йним гравцем» в культурному простор! стають часописи мистецького спрямування. Анал!зуючи особливост! висв!тлення естетично'1 проблематики в мистецьких виданнях, переконуешся, що 1'х можна ч!тко розпод!лити на дв! групи за хронолог!чно' ознакою.
До першо' будуть в!днесен! т!, видавництво яких зд!йснювалося в дореволюц!йну добу. Це, здеб!льшого рос!йськомовн! видання: «В мире искусств» (1907-1910), «Искусство и печатное дело» (1909-1910), Искусство: живопись, графика, художественная печать»(1911-1912), «Искусство в Южной России» (1913-1914). Водночас, популярними серед украшсько! !нтел!генц!'1 залишалися й часописи, що видавалися Москв! та Петербурз!, зокрема «Аполлон» (1909-1917),. «Золотое руно» 1906-1909), «Вопросы жизни» (правонаступник журналу «Новый путь»). Популярн!сть цих видань була обумовлена тим, що на 'х шпальтах обговорювалися завдання нового мистецтва у вигляд! ман!фестац!' погляд!в. Так, у першому числ! журналу «Вопросы жизни» за 1905 р!к М.Бердяев наголошуе:«Наш журнал носит новое название (о многом говорит и ко многому обязывает). Главная задача - противостояние политическому надзору. Журнал уделяет внимание вопросам духовной жизни, философии, этики, эстетики»[2,с.311]. 0кр!м вказаного, видання
активно протисто!ть 1 сво!м попередникам, зокрема виданню «Мир искусства», яке М.Бердяев звинувачуе в тому, що цей журнла «стар, разборчив и брезглив. Искусство хочет быть молодым и увлекающимся» [2,с.312]. Натом1сть так1 видання, як «Аполлон» (редактор С.Маковський) придшяють увагу анализу сучасного росшського мистецтва, продовжуючи в цьому сенс1 традицию започатковану журналом «Мир искусства». Зокрема С.Маковський спрямовуе критику на адресу критичного реал1зму 1 яскравого представника цього напряму Товариства пересувних виставок, зазначаючи, що «передвижнические женщины курсистки и матери превратятся для грядущих поколений в неприятную мазню и никому не будут напоминать черты милой прекрасной русской женщины» [7, с.23]. 0значене видання залишаеться 1 аполагетом створення нового великого стилю. В першому числ1 за 1909 р1к 0.Бенуа наголошуе: «Мы тоже (подобно Гете) переживаем агонию, в которой таится великая красота (и прямо астральная пышность) апофеоза и, смущенные переизбытком, мы кличем: еще, еще свету» [1, с.5]. «Хочется красоту снова сделать живой и общей, хочется жить в красоте, а не только поклонятся красивым и мертвым вещам. Пора перерасти иронию... Слагать имя (высокий стиль))» [1,с.10.] Як св1дчить поб1жний анализ, полем1чшсть залишаеться головною ознакою анал1зованих видань, чим 1 вабить осв1чену публику.
Укра!нськ1 ж мистецьк1 видання довоенного пер1оду б1льш пом1рковано висв1тлюють особливосп художнього процесу 1 поступово знаходять свою шшу в процесс висв1тлення мистецького життя. Так, часопис «Искусство в Южной России. Живопись, графика, художественная печать» в1ддае перевагу висв1тленню юторичних етап1в становлення в1тчизняного мистецтва та виявленню основних напрям1в художньо! осв1ти. Так, професор Г.Павлуцький, на приклад1 анализу д1яльност1 Кам'янець-Под1льсько! художньо-рем1снично! навчально! майстерн1 прид1ляе увагу художн1й освт: «Нечего бояться европеизирования художественно-промышленного образования. Русский художник прикладного искусства, претворив в себе достижения Европы, как показало прошлое русского искусства всех областей, не может создать ничего нерусского и ненационального, если художественное образование и воспитание будут поставлены на культурных началах» [6, с.145.]. Розв1дки ж професора М.Петрова присвячен1 1стор1! 1конопису, анал1зу зах1дно-европейського мистецтва, тобто мають просв1тницький характер. Водночас, поступово в редакцшних статтях означеного видання з'являються спроби окреслити шляхи розвитку нового мистецтва. Так, в редакц1йн1й статт1 першого числа 1913 року наголошуеться на принципов1й вщмшносп росшського мистецтва в1д його европейського аналога. «Перед каждым русским художником стоит выбор: или идти к чистой красоте и пережить трагедию одиночества или выбрать какое-либо знамя, чуждое искусству, и под прикрытием его провести свои идеалы. Последний путь опасен и многих изначальные уступки вкусам публики привели к трафарету». «Спасение мастера от гибели одиночества в России возможног лишь благодаря преданным искусству меценатам или сплочению настоящих художников в кружок для поддержки друг друга. В этом существенное отличие русской жизни от Парижа и даже Германии. Там идет борьба за направление. В России - борьба за красоту против мещанства». 1деалом тако! боротьби стае для автора товариство «Св1т мистецтва», анализу д1яльност1 якого присвячеш статп в двох номерах журналу поспшь. П1сля ретельного анализу автор наголошуе, що «Св1т мистецтва» не есть ни школа, ни направление, а потому и не может иметь подражателей, ни увлекать за собою. Эта группа останется оздоравливающим моментом, своего рода маяком, к которому могут стремиться все те, кто ищет красоту, хотя бы в ущерб успеху и положению». 0тже, довоенн1 видання продовжують традиц1ю росшських мистецьких видань, критичш статп в них б1льш стриман1 та описов1.
Перш1 пореволюцшш м1сяц1 докор1нно зм1нили ситуацию. Протягом 1917-1918 рр. були засноваш шституцп, що наочно вт1лювали мр1ю про самост1йн1сть культурного розвитку: Поява довгооч1кувано! держави вимагала творчого осмислення, обгрунтування 1 художнього вт1лення нац1онально! 1де!, а формування державних 1нституц1й надавало
ISSN 2226-2849
BICH^ MAPIУПOЛЬCЬKOГO ДEPЖABHOГO УHIBEPCИTETУ CEPIЯ: ФIЛOCOФIЯ, KУЛЬTУPOЛOГIЯ, COЦIOЛOГIЯ, 2013, BИП. 5
в^в^ноей щодо позитивно! динaмiки poзвиткy y^arn^^'í нацюнально'1 кyльтypи. Caмe тому домшантою кyльтypнoгo життя 20-x в У^шт cтaлa новизна. За влучним зayвaжeнням C. Eйзeнштeйнa, «почуття злeтнocтi» визначило cпpямoвaнicть твopчиx пoшyкiв. Пoлiцeнтpичнa cтpyктypa кyльтypнoгo пpocтopy в yмoвax пepexiднocтi була peaлiзoвaнa чepeз cпiвicнyвaння дeкiлькox cвiтoглядниx i xyдoжнix мoдeлeй, фopмyвaння xyдoжньo-миcтeцькиx цeнтpiв (Khïb, Xapкiв, Львiв), значну aктивiзaцiю xyдoжньoгo життя (opгaнiзaцiя виcтaвoк, лeкцiй, пepioдичниx миcтeцькиx видань). B цьому ce^i кyльтypний пpoцec 20-x cпpиймaетьcя як cBoep^rn cyблiмaцiя дepжaвoтвopчoï e^prii cyra^OTBa в кyльтypoтвopчy.
He випадково шпальти миcтeцькиx видань cтaють apeнoю 6opo^6h, гoлoвнe завдання яко'1 cтвopити нoвe вiтчизнянe миcтeцтвo. Taк, в peдaкцiйнiй cтaттi чacoпиcy «Mc^ccreo» (1922 №1) з пpoмoвиcтoю назвою «Mc^ccreo и бaзap» aвтop наголошуе «Kyльтypa бывш^ yгнeтeнныx нapoдoв пoмeщичьe-цapcкoй Pocchh (у^аиндев, eBpeeB и дp.) paзвивaлacь под пpeccoм пoлитикo-экoнoмичecкoгo «зaпpeщeния», эвoлюциoниpoвaлa ^айте мeдлeннo, запаздывала в фopмe и coдepжaнии...Kyльтypa- ocнoвнoe opyдиe в pyrax вoзpoждaющeгocя нapoдa, а иcкyccтвo - бapaбaнщик вoзpoждeния». A cтaття M. Иоган^на «Koнcтpyктивiзм, яко миcтeцтвo пepexoдoвoï доби», що побачила cвiт в жypнaлi «Шляxи миcтeцтвa», мicячникy xyдoжньoгo ceктopy Гoлoвпoлiтocвiти, наголошуе на нaгaльниx зaвдaнняx вiтчизняниx миcтцiв: «Я^ ж миcтeцтвo пpoлeтapiaтy? Зaмicть poздpiблeнocтi -життя, дифepeнцiaцiï - об'еднання, кoнcтpyювaння. Зaмicть пpивaтнoï влacнocтi - об^днам гocпoдapювaння, зaмicць шмaткiв нaтюpмopтa - жива кoнcтpyкцiя миcтeцтвa [4,c.36-37]. Пщготовка фaxiвцiв ново'1 фopмaцiï cтaе пoтpeбoю чacy. Taк, I. Bpoнa вважае, що cyчacнoмy миcтeцтвy нeoбxiднa «пщготовка да пpocтo фaxiвцiв, а xyдoжникa миcтця, твopчoгo бyдiвничoгo ecтeтичниx BapTOCTe^ який твopить, або iнтepпpeтyе xyдoжнi oбpaзи для пepeдaчi людcькoмy oтoчeнню внyтpiшньoгo звopyшeння, якe його oxoплюе» [3,c.38].
Mиcтeцькi видання cтaють pyпopoм чиcлeнниx твopчиx yгpyпoвaнь, що активно впливали на фopмyвaння xyдoжнix cмaкiв пyблiки. Aвaнгapднi митцi (пpeдcтaвники об'еднань «Юльда», «Флaмiнгo» «Гiлeя», «Блакитна л^я») пpaгнyли нaблизитиcя до «пcиxoлoгiчнoï €вpoпи» (M.Xвильoвий), cтaти чacтинoю cвiтoвoгo кyльтypнoгo пpoцecy шляxoм нoвoтвopeння в дуа мoдepнiзмy. Kлючoвa poль в цьому пpoцeci нaлeжaлa твopчiй eлiтi, як BepCTBi, що здатна нe тшьки гocтpo вiдчyвaти cycпiльнi пoтpeби, а й ocнaщeнa нeoбxiдним дocвiдoм евpoпeйcькocтi, що cтaнe зaпopyкoю для виконання eпoxaльниx завдань. Дiйcнo, в yмoвax вiдcyтнocтi cиcтeми вищо'1 миcтeцькoï ocbíto, y^arn^M мaйcтpи здобували ïï в Kpa^Bi, Пeтepбypзi, Bapшaвi, Biднi, Mюнxeнi, Пapижi, cтaючи нociями нoвiтнix здобутюв евpoпeйcькoгo миcтeцтвa. Пpoпaгaндa нoвiтньoгo миcтeцтвa в Caлoнi Iздeбcькoгo (Oдeca), зaлyчeння y^^m^^x митцiв до виcтaвкoвoï дiяльнocтi в Пapижi cтвopювaли нeoбxiднe гад^ущ^я для мoдepнoвиx пoшyкiв. Caмe тому й нов^ш пошуки yкpaïнцiв (O.Eкcтep, O.Бoгoмaзoвa, O.Apxипeнкa) дозволили дyжe швидко таким yкpaïнcьким мicтaм, як Xap^B та Khïb cтaти фopпocтaми евpoпeйcькoгo aвaнгapдy. Пpaгнeння cтвopити нoвe на^омль^ миcтeцтвo peвoлюцiйнoгo зaбapвлeння «згypтyвaлo на тевному eтaпi yкpaïнcькиx мaйcтpiв, зм^ило ïx пepeд пoтpeбoю oнoвлeння миcтeцтвa на cтaдiï вiдкpитoгo дiaлoгy з мacaми», -зауважуе дocлiдник yкpaïнcькoгo aвaнгapдy K. Фeдopyк [3,c.25]. Boднoчac, вплив aвaнгapдниx тeчiй був вiдчyтним лишe в миcтeцькoмy cepeдoвищi. I ^ було зaкoнoмipним нacлiдкoм peвoлюцiйнoгo cпpямyвaння пoшyкiв aвaнгapдниx мaйcтpiв. Biдoмий доошдник aвaнгapдy, пpeдcтaвник кoнcтaнтcькoï тeopeтичнoï школи I. Cмиpнoв зауважуе: «Mитeць, який пiдкpecлюе у влacнiй твopчocтi тpaнcфopмaцiйнy вичepпaнicть пaнiвнoï до цього чacy лiтepaтypнoï cиcтeми i пpaгнe стати пepшoвiдкpивaчeм (або пpoвicникoм) iншoï ^ct^^ обов'язково пociдaе виняткову пoзицiю в o6ox — i у cпpocтoвyвaнiй (нeгaтивнe вiдчyжeння), i в cтвepджyвaнiй (пoзитивнe вiдчyжyвaння)»[10,c.99]. Caмe цe пpизвeлo згодом до ви'1'зду за мeжi Укpaïни як едино
можливого р!шення для л!дер!в авангардного мистецтва в умовах оформлення тотал!тарно'1 системи 30-х рок!в.
До другого напряму можна в!днести художн! сили, що пропов!дували створення нац!онального укра'нського мистецтва на широк!й платформ!, головним гаслом об'еднання яких повинна була стати зрозум!л!сть художн!х твор!в перес!чн!й людин!. Серед них досить численн! ! впливов! орган!зац!' - Товариство п!вденно-руських художник!в (ТПРХ, 0деса 1899-1922), яке згодом перетворилося на Художне товариство !м. К.Костанд! (1922-1929), Асоц!ац!я художник!в Червоно'1 Укра'ни (АХЧУ, Ки'1'в, 1923-1931), Асоц!ац!я революц!йного мистецтва Укра'ни (АРМУ, Кшв, 1925-1932), 0б'еднання сучасних митц!в Укра'ни (0СМУ, Кшв 1927-1932).
Питання боротьби за впровадження украшсько! культури у св!товий мистецький прост!р були широко обговорен! на Всеукра'нському зЧ'зд! АРМУ, що проходив 6-7 червня 1926 р. у Харков!. Водночас, едн!сть м!ж формуваннями була ситуативною ! реально приводила до спочатку приковано", а пот!м ! активно'' боротьби м!ж АРМУ, АХЧУ, 0СМУ. Безкомпром!сн!сть позиц!й вт!лювалася в «запеклих дискус!ях, максимал!стському запереченн! альтернативних !дей, конкуренц!' за престижне м!сце в наскр!зь революц!он!зованому сусп!льств!»[8, с.35].
Ареною боротьби стають мистецьк! видання («Нова генерац!я», «Шляхи мистецтва» у Харков!, «Укра'нське мистецтво»у Львов!), на шпальтах яких авторитетн! критики (М. Голубець, I. Врона) в!дстоюють позицп уподобаного ними творчого напряму та угруповання. Пульсац!я мистецького життя, виставкова д!яльн!сть з презентац!ею естетичних платформ, гарячков!сть були проявами невпевненост! в стаб!льност! розвитку, в!дсутност! еднаючого елементу. Численн! згадан! мистецьк! об'еднання «переставали бути над!йним засобом згуртування художн!х сил. В мистецькому житт! почали перемагати тенденцп гуртково'' замкненост!: !нтереси свое'' оргашзацп часом заступали загальн! !нтереси розвитку мистецтва» [12, с.31].
0тже, укра'нська культура першо'' чверт! ХХ стол!ття яскраво демонструе формування широко'' нацюнально! платформи шляхом зам!ни оф!ц!ально! культури, новою нац!онально забарвленою. Вс! пер!одичн! видання мистецького спрямування поеднуе едина тональн!сть висловлень, в основ! яко' - пафос створення ново' нац!онально' культури, яка б пос!ла чильне м!сце в европейському культурному простор!. Водночас, кардинальна протилежн!сть погляд!в, особливост! рег!ональних умов, харизматичн!сть деяких л!дер!в призвели до р!зноспрямованост! творчих пошук!в ! непримиренност! позиц!й, що в!дстоювалися авторами, отже, ! розпорошеност! в становленн! культурницького проекту. Пафос новотворення в!дбивають промовист! назви як мистецьких видань («Будучн!сть», «Шляхи мистецтва», «Нове мистецтво»), так ! редакц!йних статей. Мистецький журнал в означен!й ситуацп бере на себе дек!лька функц!й: просв!тницьку (статт! присвячен! !стори мистецтва), естетичну (публ!кац!я репродукц!й художн!х твор!в з коментарями, рецензп на художн! твори ! заходи), !деолог!чну (дискус!' на шпальтах видань щодо призначення мистецтва). На жаль мистецьк!й пер!одиц! не вдалося подолати дистанц!ю м!ж митцями та публ!кою, прийти до едност! в осмисленн! художн!х завдань, що ! призвело до незавершеност! нац!онального культурницького проекту.
Список використано¥ лггератури
1. .Бенуа А. В ожидании гимна Аполлону / Аполлон.- 1909. №1.-с.5-11
2. Бердяев М. Без плана/ Вопросы жизни.- 1905, №1.-с.309-318
3. Врона I. Питання художньо' осв!ти/ Шляхи мистецтва.- 1922.- №2.- с. 37-40.
4. Йогансен М. Конструктив!зм, яко мистецтво переходово'' доби/ Шляхи мистецтва .1922.- №2.- с. 40-43.
5. Клименко I. Арх1ви украшських часопиав кшця XIX -початку XX ст.в 1нститут рукопису Нацюнально'1' б1бл1отеки Украши iM. В.ГВернадського як джерело з юторп редакщйно-видавничо! дiяльностi: автореф. Дис.. кан iCT наук, - К., 2003. - 16 с.
6. Криволапов М. Витоки формування i розвитку украшсько'1 художньо'1 критики / М.0.Криволапов// Украшська культура: минуле,сучасне, шляхи розвитку: Науковi записки Рiвненського державного гуманiтарного унiверситету. - Вип. 17, т.1. - Рiвне, 2011. - С.141-148
7. Маковский С. Женские портреты современных руських художников/ Аполлон1910, №2.-с.5-23
8. ..Роготченко 0. 0. Соцiалiстичний реалiзм i тоталiтаризм / 1нститут проблем сучасного мистецтва Академп мистецтв Украши. — Кшв: ФЕН1КС, 2007. — 608 с.
9. Романенко Г. Шейко В.Еволющя художнiх i лiтературних об'еднань Украши: юторико-культурологiчний вимiр: Монографiя .- К.: 1н-т культурологи Академп мистецтв Украши, 2008. -208с.
10. Смирнов И.П. Мегаистория: монография/И.П.Смирнов. — М.: Аграф, 2000. — 299с.
11. Снш:украшський часопис для штел^енцп.-1912 № 21.
12. Федорук К. Перетин знаку: Вибраш мистецтвознавчi статп: У 3 кн. / 1нститут проблем сучасного мистецтва Академп мистецтв Украши. — Кшв: Видавничий дiм А+С, 2006. — 260 с.
13. Украшсью мистецькi виставки у Львовi (1919-1939). Довщник;антолопя мистецько-критично'1' думки/Автор-упорядник Р.М.Ящв.- Львiв. 2011.-696с.
14. Украинская жизнь.- 1913, №5.-с.61
Стаття надiйшла до редакцп 6.02.2013
G.I. Batychko
UKRAINIAN CULTURAL SPACE OF THE FIRST QUARTER OF THE 20TH CENTURY
IN THE MIRROR OF ART PERIODICALS
In terms of the cultural space transformation art becomes one of integrating factors that can ensure the formation of a new paradigm of philosophy. That is why the debates on the pages of art periodicals are important material to identify the parameters of the structuring of new art system and aesthetic tastes. Formation of Ukrainian cultural space of the first quarter of the20th century was occurred in acute controversy between the representatives of the European type aesthetic and supporters of revolutionary art of ideological orientation. Institutionalization of art movement in the form of unified artistic unions became the evidence of formation of the cultural space of totalitarian type.
Key words: Artistic Union, art periodicals, aesthetics, ideology, totalitarianism, paradigm.
