CC BY
129
УДК 321.316.46
С. М. Мануйлов, доктор фшософи, професор;
М. В. Толочко, здобувачка
УКРАШСЬКИЙ Л1ДЕР: ХТО В1Н?
(ФГЛОСОФСЬКИЙ АНАЛ1З)
Розглянуто деяш аспекти мистецтва управлтня - полтики. Проаналiзовано риси характеру, яш мають бути притаманш полтичним лiдерам. Зроблено висновок про те, що вумовах «одужування» хворого украшського суспыьства повинен активiзуватися полтичний лiдер-патрiот, якому притаманш лише найкращi риси характеру - сильна воля, далекоглядтсть, сттюсть у поглядах, воля до влади, здаттсть дiяти.
Knmnoei слова: полтика, полтичний лiдер, влада, сустльство.
Шдерство - це вмшня бачити напрям,
створити команду i надихнути людей
особистим прикладом i словом.
Ейдер Джон
«Of the people, by the people, for the people...»
Авраам Лткольн
Актуальтсть проблеми. Укра!на ХХ1 столитя. 2012 рж. Куди ми йдемо? Це питання завдае to6í кожен сввдомий укра!нець. Це риторичне питання болить. Колись 1ван Мазепа писав: «Ми сто!мо тепер, брапе, мiж двома проваллями, готовими нас пожерти, коли не виберемо для себе шляху надшного, щоб !х обминути. .Як не помислити й не подумати про себе самих?.» [1, с. 42]. Найбшьшу слабшсть i провину, найбiльшу iдейно-свiтоглядну незршсть полiтичного укра!нства Ю. Бадзьо, наприклад, вбачае у тому, що ми, опинившись в умовах свободи, юридично утвердивши державну незалежнiсть, не поставили на весь зрют перед владою i всiм суспiльством укра!нського нацюнального питання. Рацiоналiстична картина реальностi нам не до вподоби. Треба шукати вихщ [2, с. 87].
А вихвд е завжди. Треба зрозумгги проблему незрiлостi укра!нства. У чому ж вона виявляеться? Суспiльна необхщшсть в оновленнi полiтичних i економiчних структур потребуе здорового культурного i морального шдгрунтя. Першим iндикатором хворого суспшьства е аморальнi вчинки та ди полиично! елiти. У духовно хворому суспiльствi неможливi полiтична i економiчна стабiльнiсть. Розв'язання проблем пов'язане з поступовим позбавленням владних структур ввд деформацш i спотворень [13, с. 73]. Але насамперед потрiбно виршити проблему хворого суспiльства. Чому ж воно таке?
Щдставою нацюнально! !де! здорово! нацй' Д. Донцов убачав у змiцненнi волi наци до життя, до влади, до експансп. «.Там, де зламуеться в наци !! агресивний характер, заламуеться рiвночасно й запал до оборони сво!х прав.. Коли отже укра!нська вдея хоче шдняти боротьбу з шшими за панування, мусить в першу чергу залишити прокляту спадщину невiльничих часiв. Мусимо перевести основну переоцiнку вартостей. "Фанатизм", "шстинктоваш почуття", "емоцшшсть" замiсть "розумовостГ', дух "нацюнально! нетерпимости", - все, що опльовували в нас, повинно реабштувати свiже й молоде укра!нство. На мюце amor intelektualis повинна стати вiра, яка не знае сумнiвiв, i пристрасть, що не знае жадних "чому"» [12]. Нацiя, яка хоче панувати, повинна мати панську псих^ народу-володаря. Нагадуються слова одного вченого: «Ми повинш змiнити себе, а насамперед викинути усталене, залежане твердження про себе як про рабiв. Ми живемо у вiльнiй кра!ш, ми зпдно ст. 5 Конституций Укра!ни е единим джерелом влади!..»
Отже, noTpi6eH лвдер, який би згуртував навколо себе прогресивнi сили у сусшльствТ i повТв до политичного реформування та змiцнення державно! незалежносп Украши. Сьoгoднi багато дoслiдникiв уважають, що одним з ключових напpямiв пoлiтичнoгo i сoцiальнoгo розвитку е чинник лидерства (Л. Кочубей).
Мета статп - розглянути феномен полгтичного лiдеpа, пpoаналiзyвати риси характеру, яш пoвиннi бути пpитаманнi пoлiтичнoмy лвдеру.
Виклад основного Mamepiany. Слово «лвдер» (вiд англ. leader - той, хто веде, перший, що йде попереду) -той, хто веде, голова, вождь, член групи, вс учасники яко! визнають його авторитет, покладаються на нього в ухваленш найбiльш серйозних piшень у держава
1нтерес до феномену лидера, спроби осмислити цей складний сoцiальний феномен був притаманний ще античним мислителям. Так, античш iстopики Геродот, Фуквдвд, Плутарх та iншi ставили в центpi сво1х oпoвiдань ди лiдеpiв - монархов, вoждiв, пoлкoвoдцiв.
Античний фiлoсoф Платон зображав лiдеpа як людину з природженою схiльнiстью до знания, любов'ю до штори, що мае таю риси характеру, як скромшсть, благородшсть, спpаведливiсть.
Значний внесок у розумшня феномену пoлiтичнoгo лвдера здiйснив Н. Макiавеллi. Вiн дав розгорнутий опис лiдеpа-гoсyдаpя. У його розумшш пoлiтичний лiдеp - це государ, який об'еднуе, репрезентуе все сустльство i використовуе для збереження свого панування i пвдтримки грамодянського порядку будь-як1 засоби, у тому числ хитpiсть i силу [7].
Теорш лiдеpа-надлюдини розвинув нiмецький фвдософ Ф. Нiцше. Французький сoцioлoг Г. Тард уважав, що лвдер е рушшною силою сyспiльнoгo процесу.
Амер^а^ь^ сoцioлoги Р. Снайдер, Б. Сотн, М. Херманн розробили типологш полгтичного лвдера.
Сучасш укра1нськи дослвдники також багато уваги придТляють аналiзy феномену лвдера взагал i политичного лвдера зокрема (Д. Видрш, О. Горбач, О. Гришков, Л. Васильева, М. Карпенко, Л. Кочубей, С. Кузнецова О. Петруненко, О. Покальчук, Г. Фесун, I. Юрченко та ш.).
Отже, проблема полгтичного лвдерства тюно пов'язане з политикою. Якщо полггика постае як мистецтво yпpавлiния, то е пвдстави для того, аби сам процес yпpавлiния розглядати не просто як певну безoсoбистiснy функцш, що об'еднуе «тих, хто управляе» та «тих, ким управляють», але як процес кеpiвницгва, коли oкpемi суб'екти акумулюють навколо себе критичш маси полгтично! енерги i спрямовують l! на досягнення тих чи шших цiлей. Потреба у лвдерсга мае сво1м джерелом неoбхiднiсть загально! оргатзацп життя громадянського сyспiльства. Зввдси, феномен полгтичного лiдеpства з погляду на процеси стаиoвления i розвитку громадянського сустльства - це неввд'емна складова структуризацл полгтичного простору i полгтичного процесу в цвдому, що конституюеться через ввдносини дoмiнyвания мгж рТзними суб'ектами полгтики, в результат яких у ходТ политично! д1яльносп або окремих полгтичних iигеpакцiй видвдяеться повноважний шдиввдуальний або колективний носш i одночасно репрезентант певних полгтичних iнтеpесiв, потреб, цiннoстей, як1 юнують на рТвш громадянського сyспiльства [11, с. 315].
Ввдтак, пoтpiбен вождь, авторитет, Мойсей, який буде вести... Саш ми шкуди не пвдемо. Ця гостра проблема постае i перед Укра1ною, адже, аналiзyючи юторш, пригадуемо, що ютинних лiдеpiв, мудрих мoжиoвладцiв, талановитих кеpiвникiв на теренах Украшсько! землi було небагато. Тож хто такий украшський лвдер? Яким вш мае бути?
Загалом полгтика - це сфера суспвдьно! дТялъносп, яка слугуе ефективному yпpавлiнию державою та l! суспвдьними ланками. Для ефективносп такого yпpавлiния дуже важливими е ввдповвдшсть нацioнальним iнтеpесам, розумТння надюнально! держави як полгтичного шституту, зазначае О. Горбач.
Полиику мають бути притаманнi сильна воля, внутршня психологiчна органiзацiя, далекогляднiсть, розумшня нацiональних iнтересiв держави, зрештою ютинний патрiотизм [3, с. 121].
М. Вебер писав, що полггака означае прагнення участi у владi чи до справляння впливу на подвд влади, чи то м1ж державами, чи то усередиш держави мгж групами людей, як1 вона в собi мiстить. Хто займаеться поливкою, той прагне влади: або влади як способу, що пвдкоряеться шшим цiлям (Тдеальним чи его!стичним), або влади «заради не! само!», аби насолодитися почуттям престижу, яке вона дае. «За рахунок» полiтики як професп живе той, хто прагне зробити з не! постшне джерело доходу, «заради полiтики» той, у кого шша мета. Хто хоче займатися полiтикою взагалi i зробити Н своею единою професiею, повинен усввдомлювати ... етичнi парадокси i свою вiдповiдальнiсть за те, що пвд !х впливом вийде iз нього самого. Адже вiн спутуеться з диявольськими силами, якi пвдкараулюють його при кожнiй ди насильства (полiтичного. - Авт.). Отже, полиика - це потужне повiльне буршня твердих пластiв, що проводиться одночасно з пристрастю i холодним окомiром. I лише той, хто впевнений, що не похитнеться, якщо з його точки зору свп виявиться занадто нерозумним або занадто тдлим для того, що вш хоче йому запропонувати, лише той, хто всупереч усьому здатний сказати
« все-таки!», - лише той мае професшне покликання до полиики» [4].
Укранському полиикуму мае бути притаманна риса «другого шансу». У ст. 1 Конституци Укра!ни проголошено, що Укра!на е суверенна Т незалежна, демократична, сощальна, правова держава. На жаль, це лише норма - мета. Але, здшснюючи реформи, перетворення, полиик-лвдер повинен не боятися поразки, Т навиъ, зазнаючи Г!, намагатися протидТяти. Укра1ш лише 20 рок1в.. У нас немае сталих демократичних традицш, у нас лише починае розвиватися громадянське суспвдьство, тому можливТ Т падшня. «Сучасний етап украГнського полличного розвитку визначають як перехвдний. Розпад колишньо! колективноГ вдентичносп, створення ново! ушверсальноГ картини свиу, активТзащя проявТв ди особистосп марпнального типу - такими е ознаки, що в ньому виявляються. Усе це актуалТзуе звернення до проблеми виникнення передумов становлення в Укра!ш ввдкритого громадянського суспвдьства, характерною ознакою якого е наявнють сталого шституту полпичного лвдерства» [14, с. 7].
Професшна д1яльшсть будь-кого мае бути зумовлена потребами народу, здшснюватися в найбвдьш ефективний споаб. До того ж функцюнування полпичного лвдера не повинно обмежуватися лише передвиборчою кампашею як способом отримання бажано! влади. Адже щасливою е та держава, в якш бвдьшТсть народу не знае сво!х керТвнишв [9, с. 35].
Лвдер знае, у чому полягають штереси людей, з якими вш пов'язаний за професшною дТяльшстю, завжди готовий !х ввдстоювати, здатний зрозумии турботи окремо! людини. За словами В. Чернишева та А. Двшша, лвдер - це людина з представницькими нахилами Т здТбностями. Вш виразник загальних для колективу позицш його члешв [10, с. 307].
Лише будучи вихвдцем з народу, можна знати його потреби, бажання, прагнення. Знати, що йому болить. Не можна Тзольовано ввд суспвдьства створити полиичну силу Т пропагувати яшсь вде!. Лише громадянське суспвдьство мусить сконструювати полиичну сввдомТсть, виховати у полпика твдьки найкращ риси, особливо полпика-лвдера.
Полпика неможлива без полпичних лвдерТв. Проте !хня дТяльшсть ввдбуваеться за певних умов, ввдмшних залежно ввд Тсторичних, географТчних чинник1в, типу суспвдьства загалом, типу полпичного режиму, парадигми розвитку сустльства, рТвня його сощально-економТчного Т техшчного розвитку, типу культури, мТри долучення конкретного суспвдьства до свпового ствтовариства. «Хто е акторами свиу полпики?» -запитуе французький полполог Ж.-М. Денкен Т пропонуе ввдповщ: шдиввди, групи (класи, наци).
Компромюною точкою зору тякими cyб'eктaми можня нaзвaти групи, що cклaлиcь га бaзi пpоцecy iнcтитyцiaлiзaцiï: вони юнують нeзaлeжно вiд iндивiдiв, як1 e ïx конкpeтною опорою [13, c. 73]. Вaжко пepeоцiнити роль лiдepa у полiтичномy пpоцeci, вибоpчiй тамгат].', aлe cлiд пaм'ятaти, що peзyльтaтивнicть дiй зa кpicло можновлaдця, eфeктивнe нaближeння пepeмоги можливi лишe у cполyчeннi оcоби полiтичного лiдepa, вмшо вибyдyвaного iмiджy, пpофeciонaлiзмy його комянди i, звicно, полггачно1' aктивноcтi виборщв, що познaчaeтьcя га cпpийняттi iмiджy полiтичного лiдepa у вибоpчiй тамгат!' [8, c.200]. Щe H. Мaкiaвeллi зязнячяв, що вчинки пpaвитeля оцiнюютьcя зя його peзyльтaтивнicтю. Вaжливi да моpaльнi якоcтi, a полiтичнa доцшьшсть дiй/бeздiяльноcтi полiтикa пicля aнaлiзy полтгично1' дiйcноcтi [7]. Ta, нeзвaжaючи га зacтоcyвaння нaйcyчacнiшиx iмiджeвиx тexнологiй i знaчнe зpоcтaння peйтингy полижет, при випpобyвaннi тякого полiтикa cпpaвою вcя його вивipeнa iмiджeвa кодатрукщя можe бути вщeнт зруйновяня [8, c. 200].
О. Tpaвepce вiдзнaчae, що головним кpитepieм полiтичного лiдepcтвa e eфeктивнicть його ди, peзyльтaтивнicть, зaдоволeння зaпитiв тя iнтepeciв riei' cпiльноти, якя бячить влacнy ^pc^ra^y в його icнyвaннi. Бeз широко1' cоцiaльноï пвдтримки полiтичнe лiдepcтво да можe вiдбyтиcя [13, c. 73-76]. Oтжe, полiтичнe лiдepcтво - да здaтнicть дiяти, пiдкpiплeнa пeвною cиcтeмою cоцiaльниx i полiтичниx iнcтитyтiв [14, c. 6-7]. Здятнють дiяти ознaчae нe пpоcто виконувяти якicь зaвдaння якicно, a й вклядяти в^ого ceбe у cпpaвy, поeднyвaти pозyмовi здiбноcтi, доcвiд, пряктику, втiлювaти да тiльки букву, a й дух зякону. Полiтик -лiдep повидан взaeмодiяти з няродом.
Ta чи повидан вiн прягнути ганувяти гад кимо^, чи повиння бути у нього воля до вляди? Ha щ зaпитaння зняходимо вiдповiдь у кондапцИ
Ф. Hiцшe, який няйвищим типом людини ввaжaв гадлюдину (cyпepмeнa), що звiльнилacя вiд cлaбкиx сторш cвоeï природи. Iдeя гадлюдини буля cвоepiдною peaкцieю фiлоcофa га догмятичда xpиcтиянcтво, якe, га його думку, зробило людину cлaбкою, покорною i пpинижeною. Bce кpaщe в людиш знищило xpиcтиянcтво, якe зявжди було га бощ cлaбкиx, нacтиpливо культивувяло в людях cлaбкicть i вбивяло в них cилy, виховувяло почуття cтpaxy. Ha противягу xpиcтиянcькомy деялу Ф. Hiцшe дae cвiй деял людини - влaдноï, cильноï. Вш пиcaв: «"Бог помep!", бо вipa в тякого Бога нe вяртя увяги, aлe вipa в Бога мустть бути, тому - "Хяй живe Бог!, aлe нe Бог бeзcилиx paбiв, a Бог втестльних cyпepмeнiв"» Oгжe, воля до вляди e pyшiйною cилою потоку cтaновлeння i пepшооcновою вcього icнyючого, да визнячяльний cтимyл дiяльноcтi, головня здятшсть людини. Життя - цe воля до вляди, i пiзнaння, i ^aca, i моряль, i peлiгiя, i вcякi дп - вте цe воля до вляди... Ц оcновa прявя cильного, пpиpоджeного apиcтокpaтa, aбcолютно вiльного, який да зв'язye ceбe жодними моряльно-прявовими нормями. А моряль, якя пpоповiдye любов до ближнього, отжe, пiдpивae волю до вляди, мae бути в^дкинутя. Идучи зя принципом «чим гipшe - тим кpaщe», бячив у ньому визpiвaння волi, aджe дeмокpaтизaцiя cycпiльcтвa поpоджye нeнaвиcть до нiвeлювaння людeй, дeмокpaтiя - одночacно нecвiдомa пepeдyмовa вирощувяння тиpaнiв, a дeмокpaтичнe pоздpiбнeння xapaктepiв призводить до того, що гавиъ нe дyжe отльга воля у cвоïx пpaгнeнняx вляди мae шaнc га ycпix, о^ль^ люди cxиляютьcя пepeд вciлякою стлою волi, якя нaкaзye». Ф. Hiцшe нe зaпepeчye «зворотного зв'язку» - впливу iнepтноï cipоï мacи, якя e зягрозою розвитку творчо1' оcобиcтоcтi, га вождя [6]. Хочя фшошфш Ф. Hiцшe piзко критикують, пpотe оcтaннiми рокями познaчилacя cтiйкa тeндeнцiя до нeyпepeджeного оцiнювaння його творчостг зяхоплюють у нiй духовний ризик, гаявшсть поcтiйноï внутршньо1' опозици, здaтнicть вiдмовитиcя ввд виношeниx, aлe вжe «зношeниx» пepeконaнь. Ta й cпpaвдi, чи можe бути у гармя дepжaви людиня, якя пacивно cтaвитьcя до вляди, e cлaбкою? ^давно, нi. Bce ж тяки да повиння бути cильнa оcобиcтicть, воля до вляди яко1' визpiлa в продай дeмокpaтизaцiï cycпiльcтвa, в продай «одужувяння» хворого cycпiльcтвa, формувяння iз йро1' iнepтноï мacи няроду.
Д. Донцов y робой «Haцiонaлiзм» писaв про моделi нового дyxa - людину ново1' елiти, людину з основними прикметши нового лицaрствa: мудрютю, шляxетнiстю, вiдвaгою, протиствзлиючи in людей вмирaючоï псевдоелiти, безiдейниx потaлaйкiв i мaтерiaлiстiв. Продовжуючи погляди Ф. Шцше, вiн зaзнaчaв: «.. .у чистiм видi виявляeться воля до влвди в шчим не прикрaшенiм, голiм стремлшш до не].', в жaдобi пaнyвaння...» [12].
Ще одга сyперечливa концепщя простежyeться у творi H. Maкiaвеллi «Госудвр»: для досягнення мети полггично1' дiяльностi всi звсоби e прийнятними. Прaвитель мae првво га полггичш iнтриги, вдже метa зввжди випрaвдовye звсоби. Той, xто xоче зберегти влвду повинен габути вмiння ввдстугати вiд добрв i користуввтися цим вмшням зв нaлежнiстю. Hе слад пядвти, думвючи, що пiднiмyть. Habin. якщо виручвть з бiди - це небезпечно для полижет, вдже вiн опинився у стaновищi принизливому i зaлежномy. Лише тi способи зaxистy добрi тв нaдiйнi, яш зaлежaть вiд нього сшого, ввд його мyжностi. Полiтикy необxiдно дбвти про свiй обрвз в очax гароду: попyлярнi рiшення виконуввти свмому, a непопyлярнi поклaдaти га пiдвлaдниx осiб. Вiн не повинен подоти дyxом, a нaвпaки, вселяти гадш в тиx, xто його оточye, - тодi вiн нiколи не помилиться в тародов^ a переконaeться в стiйкостi подiбноï опори. Проте морвль людей непостiйнa: якщо привернути ïx у свою вiрy легко, то притримуввти в нiй ввжко. Коли вiрa в гароду зникне, необxiдно змусити повiрити його силою: утвердити у вiрi тиx, xto ще не вiрив, i змусити повiрити тиx, xто вже не вiрив [7]. Прввилв полiтики, зв H. Maкiaвеллi, жорсток1, цинiчнi, aморaльнi, безпринципнi. Але свме зв допомогою тaкиx полiттеxнологiй можга одержвти, a головне - утримуввти влвду, здiйснювaти реформи, перетворення у держввному лвдг Це полiтикa «отрути i кинджвлу», яга пропaгye жорсток1сть, гасильство, его1'зм. H. Maкiaвеллi вiдмежовyвaв полiтикy ввд морвл^ ввaжaючи осганню лише звсобом досягнення мети. Твк i виникга вморвльнв полiтикa. I як слушно вiдмiтив Я. Козельський: «Проклигати Maкiaвеллi будуть дуже голосно, a нaслiдyвaти дуже тиxо ...». Що ж до свмого Я. Козельського, то вш визнaчaв, що полiтикa -це rayra зaстосовyвaти прaведнi нaмiри нaйбiльш придвтними i при цьому блвгосприятливими способвми в дiю [15]. H. Maкiaвеллiзм в укрш'нському полiтикyмi гаявний, прaвдa в лвтентному вигляд^ Ввaжaeмо, що все ж тнки вiн необxiдний (в чiтко визнaчениx межax), вдже гашв держввв перебyвae га переxiдномy етaпi розвитку. Режим держввного прaвлiння не можга ввднести нi до aвторитaрного, нi до демокрвтичного, що в принципi зрозумвдо з оглядом га iсторiю.
З позици H. Maкiaвеллi вся влядв галежить прaвителю, лiдерy. Але Конститущя проголошye гародний сyверенiтет, тобто повновлaд,дя гароду. Сунь Ятсен нaголошyвaв га тому, що для здiйснення принципу «гарод пробить» потрiбно двти людям мвшину, яга вiднесе ïx швидко i легко туди, куди вони ïï спрямують. «Ця мвшига - конститущя п'яти влвд: зaконодaвчоï, викогавчо1', судовой контрольно1' тв екзaменaцiйноï... Без екзшешв ми не бвчимо гавколо себе спроможниx людей, i, снш того не знвючи, втрaчaeмо велику к1льк1сть цiнниx прaцiвникiв. Крiм того, га держввну службу потрaпляe немвло людей, як1 не розбирвються в полиищ, a це призводить до безинечн^ зловживaнь, зaсмiчення прaвлячого ойроту, зростоння незэдоволення в гарода...» [5, с. 637-640]. Щлком погоджyeмося з твкою думкою, вдже, для прикиду, якщо взяти список будь-яко1' поллично1' гартп, ми не можемо впевнитись у тому, що вбсолютно ва ïï члени достойнi бути гародними обрaнцями, що всi e досгатньо компетентними, вби бути га тaкиx високиx посaдax. Тому повинен бути екзaменaцiйний оргвн для перевiрки компетентносп претендентiв га роль полiтичного ara^a.
Як висновок пiдкреслимо, що укрвшський лiдер повинен бути сильною особистютю. Його воля до влвди мae бути сформовaнa в yмовax «одужуввння» xворого укрвшського сyспiльствa. Це мусить бути людига, яга првгне влвди не зврвди влвди, a вiддae себе спрaвi, e iстинним гатрютом своeï крш'ни, не коливaeться у своi'x поглядax, не обирae орieнтaцiï га сxiд чи зaxiд, a створюe влвсну нaцiонaльнy вдею, формyлюe влвсне укрш'нське пигання. Дie згвдно з принципом А. Лiнкольнa: ввд людей, людьми, для людей. Ha дiяx, a не пльки
на словах виявляе свою любов i ваддашсть народовг Подальший розвиток Украши (не тiльки в полiтичнiй сферГ) багато в чому залежить вщ побудови адекватно1 системи полiтичного лвдерства, яка б на сучасному етат вiдповiдала нагальним потребам украшського сусшльства [13, с. 76].
Л1ТЕРАТУРА
Виввд прав Украши / М. Грушевський, I. Франко, М. Костомаров та гн. - Львiв, 1991. - С. 42-44. Бадзьо Ю. Шдпшьна нацiя. Нове завоювання Украши : статл / Ю. Бадзьо. - К. : МАУП, 2003. - 104 с. Горбач О. «Батьки i дни» у полгшчному просторГ / О. Горбач // Молода нащя : альманах. - К. : Смолоскип, 2009. - С. 120125.
Вебер М. Избранные произведения / М. Вебер / пер. с нем. ; сост., общ. ред. и послесл. Ю. Н. Давыдова ; предисл. П. П.
Гайденко. - М., 1998, С. 544-766. Сунь Ятсен. Избранные произведения / Ятсен Сунь. - М., 1985, С. 637-640. Ницше Ф. Воля к власти / Ф. Ницше. - М., 1994. Макиавелли Н. Избранные произведения / Н. Макиавелли. - М., 1982.
Фесун Г. С. Мехашзми формування iмiджу полпичного лвдера / Г. С. Фесун // Вгсн. Нац. юрид. акад. Украши iм. Я. Мудрого. Сер.: Фшософш, фшософш права, поМтологш, соцюлогш; редкол. : А. П. Гетьман та in. - Х. : Право, 2010. - Вип. 6. - С. 190-202.
Гришаков О. О. Проблема функцюнування полггичного лщерства в Украш / О. О. Гришаков // Розвиток украшсьюл правово1 системи за роки незалежност : тези доп. та наук. повщом. всеукр. наук. конф. / за заг. ред. М. I. Панова. - Х. : Нац.юрид. акад. Украши, 2006, С. 35-36. Карпенко М. В. Развитие лидерских качеств у будущих специалистов / М. В. Карпенко // Наука i сощальш проблеми сустльства: освгга, культура, духовшсть : матерiали 5-ï МГжнар. наук.-практ. конф., 20-21 трав. 2008 р. : у 2 ч. ; Харк. нац. пед. ун-т ш. Г. С. Сковороди. - Х., 2008. - Ч. 1. - С. 306-308. Юрченко I. Ю. Феномен полгшчного лщерства в процесi розвитку громадянського суспiльства в Украïнi / I. Ю. Юрченко // Громадянське суспшьство в Украïнi: Проблеми забезпечення правотворчоï д1яльностГ : матерiали мiжнар. наук. конф. (7 кыт. 2008, м. Кшв) / за ред. О. В. Скрипнюка. - К. : НД! приват. права i тдприемництва, 2008. - С. 315-317. Донцов Д. Нацiоналiзм / Д. Донцов. - Лондон, 1966. - С. 363.
Траверсе О.Полгшчне лвдерство. Поняття, дискурс, практика / О. Траверсе // Вiче. 2006. - Вип. 17-18. - С. 73-76. Траверсе О. Шдерство та кер1вництво в полгшчному просторГ Украïни / О. Траверсе // Вiче. - 2008. - Вип. 2. - С. 6-7. Козельський Я. Философические предложения. Юридические произведения прогрессивных руских мыслителей. Вторая половина XVII века / под общ. ред.
С. А. Покровского. - М., 1959. - С. 338-430.
УКРАИНСКИЙ ЛИДЕР: КТО ОН? (ФИЛОСОФСКИЙ АНАЛИЗ)
Мануйлов Е. М., Толочко М. В.
Рассмотрены некоторые аспекты искусства управления - политики. Проанализированы черты характера, которые должны быть присущи политическим лидерам. Сделан вывод о том, что в условиях «выздоровления» больного украинского общества должен активизироваться политический лидер-патриот, которому присущи только лучшие черты характера - сильная воля, дальновидность, устойчивость во взглядах, воля к власти, способность действовать. Ключевые слова: политика, политический лидер, власть, общество.
UKRAINIAN LEADER: WHO IS HE? (PHILOSOPHICAL ANALYSIS)
Manuilov E. N., Tolochko M. V.
Considers some aspects of arts management - policy. Analyzed traits to be characterized by political leaders. It is concluded that under «in a recovery» sick Ukrainian society has activated a political leader, a patriot, a characteristic of only the best traits -a strong will, foresight, firmness of opinion, the will to power, the ability to act. Keywords: politics, political leaders, government and society.
