CC BY
381
УДК 316.356
М. П. Требiн, доктор фллософських наук, професор
ФЕНОМЕН ПОЛ1ТИЧНО1 КУЛЬТУРИ В ПОЛ1ТИКО-ПРАВОВОМУ ЖИТТ1 СУСПШЬСТВА
Розглянуто Генезу поняття полтично! культуры, и суттсть та основт риси. Наведено модель демократично! полтичноI культури, розкрито особливостг и формування в умовах сучасного укратського сустльства. Доведено, що демократична полтична культура е важливим чинником розбудови правовой, демократичноI, соцгально! держави г формування громадянського сустльства.
Ключовi слова: полтична культура, громадянська культура, демократична полтична культура, полтична свгдомгсть. полтична поведтка, цтностг.
Актуальшсть проблеми. Розбудова демократично!, правово!, соцлально! держави та формування громадянського сустльства здлйснюються не так швидко i яшсно, як би цього бажали всi громадяни Укра!ни. Наша кра!на переживае дуже складний етап, пов'язаний iз затвердженням iдеалiв демократа, толерантности забезпечення прав i свобод людини, верховенства закону в повсякденному життл всiх iнституцiй держави, входження демократичних цiнностей до внутрiшнього свiту укралнського громадянина. Не в останню чергу це пов'язане з проблемами формування демократично! поллтично! культури. Тому дуже важливо розглянути феномен полiтично! культури в поллтико -правовому життi укралнського суспiльства.
Анальз останнiх джерел i публкацш. Проблеми полiтично! культури та умови и формування завжди перебували в колi актуальних наукових лнтереслв свлтово! полiтично! думки, про що свлдчять численнi працi, авторами яких е Г. Алмонд, Е. Баталов, С. Верба, £. Вятр, К. Гаджиев, I. Глiбова, Л. Даймонд, О. Зевiна, Д. 1стон, О. Панарлн, Т. Парсонс, Д. Пауелл, Ю. Пивоваров,
Дж. Ролз, В. Щегорцев та iн. [1; 2; 7; 9; 11; 17; 28; 31; 32; 40-42]. Феномен поллтично! культури також постлйно знаходиться у полi зору укра!нських дослiдникiв. Слад влдзначити працi В. Бебика, £. Головахи, В. Добiжа, А. Карнаух, В. Корнленко, Ю. Левеньця, В. Литвина, О. Майбороди, В. Матусевича, М. Михальченко, В. Нагорного, Л. Нагорно!, £. Подмазко, I. Поллщука, О. Радченка, О. Рудакевича, М. Хилька, В. Хмелька, Ю. Шаповала, Л. Шкляра,
Г. Щедрова, М. Щербака та лн., в яких розглядаються теоретико-методологлчнл основи досллдження поллтично! культури сучасного укра!нського сусплльства [3; 5; 6; 8; 12; 14; 16; 22; 26; 27; 30; 34-38]. До них сллд зарахувати л дисертацлйнЛ досллдження О. Гриценко, Н. Жаблнець, М. 1ванова, О. Клименко, В. Корнленко, О. Проскурлно!, М. Розумного, О. Терешкун, В. Ясинсько! та лн., в яких теоретичному осмисленню плддаються поллтична культура укра!нського сусплльства як цлллсно! системи, !! стан, тенденцл! розвитку та методологля досллдження [10; 13; 15; 19; 33].
Однак сллд зазначити, що проблема формування л вдосконалення поллтично! культури громадян Укра!ни залишаеться дуже важливою л розбудова демократично!, правово!, соцлально! держави та формування громадянського сусплльства потребують того, аби в укра!нському сусплльствл затверджувалася демократична поллтична культура. Тому метою статтл е спроба осмислити феномен поллтично! культури в поллтико -правовому життл укра!нського сусплльства, що рухаеться у блк демократл!.
Поняття «поллтична культура» вперше ввлв у науковий облг влдомий нлмецький мислитель Йоганн Готфрлд Гердер (1744-1803). В укра!'нськш поллтичнлй думцл проблема сутностл поллтично! культури вперше члтко сформульована фундатором консервативно! школи у влтчизнянлй поллтичнлй науцл В. Липинським у пращ «Листи до братлв-хллбороблв». До речл, було це ще за 30 роклв до того, як американський поллтолог Г. Алмонд у 1956 р. висунув власну верслю цього феномену, яклй судилося стати класичною: «Кожна поллтична
система включена в конкретну модель орieнтацiй на полггачт дИ. Я виршив це явище назвати полiтичною культурою» [40, р. 396].
Саме з 50-тих рошв ХХ ст. розпочалися предметне дослiдження i концептуальне осмислення цього поняття. У захiднiй политологи грунтовна розробка як самого поняття, так i концепцп политично! культури пов'язана з iменами американських полиолопв Г. Алмонда та С. Верби. Сформульоване ними визначення вважаеться класичним: полiтична культура е сукупнi-стю шдиввдуальних позицiй i орieнтацiй учасник1в дано! системи, суб'ективною сферою, що лежить в основi полiтичних дiй i надае хм певного значения. Згодом у заруб1жшй полiтичнiй науцi з'являються iншi аналiтичнi пiдходи до визначення сутносп полггачнох культури. Характерною стае тенденщя до бiльш широкого, шж у Г. Алмонда та С. Верби, тлумачення политично! культури за рахунок включення до цього поняття не тшьки орiентацiй, а й елеменпв политично! поведiнки.
Загалом визначення полггачнох культури можна подiлити на чотири групи [29, с. 578-579]. По-перше, психологгчн! визначення: полiтична культура вщповщно до них розглядаеться як сукупнють орiентацiй на полiтичнi об'екти. По-друге, сощетальт визначення: полiтична культура розглядаеться як своервдний iндикатор рiвня полiтичного розвитку, особливостей функцiональних та формально-юридичних рис полггачних систем, вщзеркалення особливостей ментальностi, iндивiдуального i суспшьного досвiду, способу семантичного конструювання полггачних комунiкацiй. По-трете, когттивнг визначення: полгшчна культура розумiеться як сукупнють базисних уявлень про сустльство i зосереджуеться на аналiзi ix соцiоiнтегративних механiзмiв. По-четверте, евристичнг визначення: полiтична культура розглядаеться як гшотетичний конструкт, створений з аналггачною метою.
Американсьш вчеш зробили значний внесок у становлення i розвиток политично! культури, так сформулювавши у сво1х працях и визначення: полiтична культура - це суб'ективна сфера, яка формуе основи полггачнох поведiнки i надае хм вадповадного значення. Такий шдхвд названо в полп'ичнш науцi «суб'ективним», або «психолопчним». Вш вiдповiдае розумшню полтгачнох культури як явища, що визначаеться сукупшстю полггачних знань, духовних цшностей, принцитв, досвгду, свггогляду, уявлень про форми i засоби полличнох дГяльносп, политичного розвитку конкретно1 особистосп та вмшням впроваджувати щ полгшчт знання, вГрування (переконання) у практику.
Г. Алмонд i С. Верба у пращ «Громадянська культура» започаткували шдхвд до розумшня полггачнох культури як сукупносл орГентацп хндивщв щодо реальное' полггачнох системи та власно1 полггачнох поведшки. Ц орГентацП виявляються на трьох рГвнях.
Перший - шзнавальт орГентацЦ (cognitive) (правдивГ чи неправдивГ знання про поди, об'екти та адех, загалом про полггачну систему та хх функцГонування). Когттивна складова характеризуе Гнтерес до политики, полггачну компетентнГсть. Другий - емощйт орГентаци (affective), якх виражають почуття щодо полггачнох системи та учасникхв полггачного процесу, вадчуття задаяносп. Деякх дослгдники другий компонент визначають як емотивний i Гнтерпретують його як нацюнальну гордють, рГвень довГри до влади. Третт - ощнт орГентацП' (evaluational), якх виражають особисте ставлення до полтгачнох системи, хх учасникхв та ххшх дш (критери та мГркування щодо полггачних об'екпв, якх грунтуються на щнтсних стандартах i критерхях у поеднаннГ з шформащею та емощями). Третш рiвень деяк1 дослвдники називають бiхевiоральним (поведiнковим) i визначають його як полггачну активнiсть [41].
Г. Алмонд згодом уводить поняття «установка» (attitude), завдяки чому полггачна культура постае у виглядх суб'ективних установок та орiентацiй щодо полтики. Полiтична культура у Г. Алмонда постае в розумшш психолопчнох орiентацix на соцiальнi об'екти. Тому його прихильники часто тлумачать полггачну культуру як культуру полтично! сввдомосп та полггачнох психологи. На нашу думку, поняття «установка»
сллд розглядати у межах тако! складово! поллтично! культури, як поллтична психологля, що вимагае окремого досллдження.
Все це дозволило Г. Алмонду л С. Верби видллили три «чистл» типи полл-тично! культури.
1. Патрiархальный (nрыхiдськый) тип, для якого характерна ввдсутшсть лнтересу громадян до поллтичного життя. Члени сустльства не очлкують жодних змлн з боку поллтично! системи, тим блльш не виявляють власно! лнлцлативи, аби цл змлни мали млсце. Аполлтичнлсть, замкнення на млсцевлй або етнлчнлй соллдарностл характернл для цього типу поллтично! культури.
2. Пiдданськый тип, де присутня сильна орлентацля на поллтичнл лнститути, поеднана з низькою лндивлдуальною активнлстю громадян. Державна влада уявляеться в основному в плат спускания зверху норм, яких необхлдно дотримуватися, регламенту, якому потрлбно плдкорятися. Людьми керуе побоювання покараппя або очлкування благ.
3. Активктський тип, або «партицшаторна поллтична культура», тобто поллтична культура участл, для яко! характерна зацлкавленлсть громадян у поллтичнлй участл л вияв на практицл тако! активностл.
Автори дано! типологiзацii плдкреслюють, що цл три типи на практицл взаемодшть млж собою, утворюючи змлшаш форми з перевагою тих або лнших компонента: патрiархально-пiдданський, тддансько-партицiпаторний, патрiархально-партицiпаторний. Перший змлшаний тип характерний для переходу влд провiнцiалiзму до централлзовапо! влади, характеризуеться лояльшстю до центрального уряду, влдходом ввд орлентацл! на млсцевл центри влади. Другий тип сполучае в собл появу активно! самоорiентацi! у значно! частини населення л поллтичну пасивнлсть у лншо!. Третлй тип характерний для кра!н, що розвиваються, на етапл переходу до буржуазно! демократ [4, с. 217-218].
Категорля «полгшчна культура» не вичерпуе вслх можливих культурних взаемовлдносин у сучасному сусплльствл. Влдносини усерединл громадянського сусплльства вже за самим визначенням (як сукупнлсть неполггачних влдносин) не можуть бути об'ектом власне полгшчно! культури. У такому разл оптимальним вважаеться з точки зору Г. Алмонда л С. Верби використання термлна «громадянська культура».
Поряд з поллтичною культурою громадянська культура включае правову культуру, культуру мгжетшчного (млжпацлонального) спллкування, культуру нацютворенпя та державотворення тощо. Увагу до ще! сфери буття соцлуму прикуто не так давно, з 50-х рошв ХХ ст. Першим поштовхом до вивчення громадянсько! культури стали дискусл! щодо причин загибелл Веймарсько! республлки л перемоги нацлонал-соцлаллзму. У рамках наукових методлв, що лснували на той час, пояснити «несподлваний» хлд лсторп - перемогу Глтлера - було неможливо. Чому в кра!нл, що зробила вагомий внесок в европейську культуру, мае один з найвищих рлвнлв освгга, перемогли цлнностл ненавистл та абсолютно! покори? У центрл уваги досллдник1в опинилися питання про лррацюнальну поведлнку людей, роль суб'ективного в полчищ.
Другий лмпульс був породжений ситуацлею, що виникла на початку 50-х рошв ХХ ст. з появою нових держав Азл! та Африки. Досллдники не могли пояснити, чому в цих кра!нах (у реглонах неевропейсько! культури) не приживаються захвдш поллтичнл моделл; якщо л приживаються, то лише за формою, а по суп вони наповнюються принципово лншим змлстом; при цьому не виникають стаблльнл поллтичнл системи? Отже, в 1963 р. Г. Алмонд л С. Верба запропонували визначення похлдно! влд поллтично! культури - «громадянсько! культури» на тдстаи порлвняльного досллдження поллтичних культур США, Велико! Британл, Захлдно! Нлмеччини, 1талл!, Мексики. Предметом дослвдження стали поллтичнл орлентацл! шдивщв на чотири основнл об'екти: полтшчну систему в цллому, уряд, загальнонацюнальт вибори л саму особиспсть [20, с. 316].
Як найвищий щабель поллтично! культури, за визначенням Г. Алмонда л С. Верби, «громадянська культура», або «культура громадянина», притаманна суб'ектам поллтичного процесу, як1 у сво!й дляльностл
надають перевагу ште-ресам усього суспiльства, а не приватним або корпоративним потребам. Дшльшсть таких суб'eктiв, як правило, спрямована на забезпечення громадянського консенсусу через дотримання принципу верховенства права. Громадянську культуру визначають примат прав i свобод iндивiда, дiалектична еднють прав i обов'язк1в громадян [1].
Г. Алмонд i С. Верба виокремлюють чотири головнi типи новочасних сощально-полггичних культур: англо-американський, континентально-европейський, передiндустрiальний та тоталiтарний. На 1хню думку, англо-американська культура являе собою прагматичну систему, переважна бiльшiсть суб'ектiв яко1 визнае за найвищу мету сукупнють таких цiнностей, як свобода, загальний добробут i безпека. Громадяни ще1 суспiльноï системи орiентованi перш за все на ввдтворення, культивування, охорону та збереження цих нацiональних цшностей.
Континентальна европейська культура, за Г. Алмондом i С. Вербою, притаманна таким кранам, як Шмеччина, Франщя та 1тал1я. Цей тип не е однородно цiлiсним, а являе собою не зовам оргашчне фрагментарне об'еднання рiзних субкультур та культурних компонентiв. Перш за все таких, як католицький компонент, феномен середнього класу, iндустрiальне суспiльство. Громадяни цього типу культури орiентуються скорiше на щнносп вiри, нiж на рацюнальш чинники чи цiнностi доцiльноï дiяльностi.
Передiндустрiальна, чи частково iндустрiальна, культура за своею сутньстю е еклектичною i функцiонуе як сумiш субкультур (племшних, релiгiйних, етнiчних) та елеменпв модерних культур. У крашах такого типу культури можуть мати мюце iнституцiï, створенi за нормами демократичноï системи, але справжню владу в них мае не сустльство, а певш клани, традицiйнi корпорацiï, племшш об'еднання тощо.
Для полiтичноï культури тоталггарних систем властивими е ввдсутшсть у влади волi до консенсусу, повна апаля народних мас, панування олiгархiв, як1 монополiзують контроль над уйма засобами масово1' iнформацiï i комушкаци.
Британсьш науковцi I. Маклш та А. Макмiлан стверджують, що громадянська культура - це полгшчна культура, яка мае так1 характерш риси:
1) бiльшiсть громадян визнають авторитет держави; 2) iснуе загальна переконанiсть у необхiдностi виконувати громадянсьш обов'язки. Громадянську культуру тлумачать як лояльну полiтичну культуру, за якою участь у полггачному життi поеднана з пасивнютю, довiрою та повагою до влади. Прихильнють до традицш i мiсцевих цiнностей вважають за чинники, яш врiвноважують участь у загальнодержавному полiтичному життi [22, с. 144].
Громадянська культура визначаеться не тшьки правовими, а й етичними (моральними) чинниками полiтичноï дiяльностi, - це одна iз найважливiших ознак iнтелiгентностi i цивiлiзованостi суспiльства. У темi громадянсько1' культури концентруеться багато шших проблем влади i полгшчного плюралiзму, громадських рухiв i полггачно1' поведiнки, громадянського суспiльства i громадських асощацш та органiзацiй, громадянських якостей особистостг Як шдкреслюе М. Бурмака, «громадянська культура - це глибоке усвщомлення свое1' належностi до певно1' держави, почуття громадянсько1' гiдностi, ввдповщальносп та обов'язку, здатнiсть рiшуче вщстоювати суспiльно-державнi цiлi у складних ситуащях» [5, с. 273].
До основних рис громадянсько1' культури належать: переконашсть громадян у тому, що вони повинш брати участь у полгшщ, 1'х вiра у свою здатшсть впливати на уряд i достатня для цього компетентнiсть; потенцiйна полгтична активнiсть громадян, готовнiсть у разi потреби брати участь у полгтищ, яка поеднуеться з в1дносною полггачною пасивнiстю i непрiоритетнiстю полiтичноï сфери в 1'х життi; вiра полггачних ели, як1 ухвалюють полГтичнГ ршення, в силу i впливовГсть громадсько! думки та громадськох' участi; прихильне ставлення громадян до Гснуючох' политично! системи (культура п1дтримки); панування вщносин взаемнох'
довiри та сшвробгтництва мiж громадянами, noMipKOBaHOCTi i здатностi йти на компромю та кооперацiю [5, с. 273-274].
Громадянська культура охоплюе Bei сфери життя суспiльствa. На думку науковщв, вона е особливим piзнoвидoм культури, що репрезентуе вiднoсини, як1 ввдображають, зaкpiплюють та pеaлiзують гoлoвнi сусшльш цiннoстi та iнтеpеси, формують сусшльш погляди, знання та форми учасп громадян у суспiльнoму життi держави. Громадянська культура - бшьш широке поняття, нiж пол1тична культура, вона охоплюе всю piзнoмaнiтнiсть iнтеpесiв piзних сoцiaльних груп громадянсько! сфери суспшьного життя. Не може бути громадянсько! культури без наголосу на ушверсальносп прав людини, пpiopитету iнтеpесiв особистосп, громадянських прав над нaцioнaльними правами та штересами. Саме у громадянському суспiльствi кожен iндивiд виступае як первинний, вихщний чинник суспiльнoгo життя, стосовно якого вс iншi чинники та щнносп е вторинними, похвдними, залежними.
Рiвень громадянсько! культури багато в чому визначае загальнокультурний piвень розвитку людини, громадянина, без чого за пе! рол1, яку вш вiдiгpaе в розвиненому громадянському суспшьств^ неможливе його нормальне функцioнувaння. Тобто, громадянська культура визначае фундаментальш щнносп громадянсько! свiдoмoстi, громадянського суспiльствa. Вона повинна сприяти усвiдoмленню зaгaльнoiстopичнoï вщповщальносп громадян, вихованню всiх сoцiaльних i етшчних груп у дусi патрютизму, пoстiйнoму пiдвищеннi знaчущoстi сувеpеннoï держави, едносп суспiльствa, давати мoжливiсть виявити громадянсьшсть, прагнення зaкoннoстi i правопорядку, збереження та розвитку тpaдицiй.
Громадянську культуру з певно! часткою умовносп можна назвати демократичною пoлiтичнoю культурою. Хоча це, безумовно, неадекватш поняття. Але головш ознаки громадянсько! культури сидементуються в демократично! пол1тично! культура Демократична пoлiтичнa культура як частина б№ш загально! пoлiтичнo! культури вбирае в себе: 1) усвiдoмлення наявносл певно! суспiльнoï потреби; 2) окреслення iдеaльних вимipiв pеaлiзaцiï такого прагнення; 3) шститущонал1защю демократичних спoсoбiв реал1защ! домагання; 4) процес утiлення домагання iнституцiйними засобами (вплив на владу або вплив на суспiльствo засобами влади); 5) зворотний процес впливу практики виршення сустльних потреб на вдеальний вектор. Таким чином, демократична полгтична культура poзумiеться як структурно-функщональне перетворення сoцiaльних потреб на змют пол1тичного процесу, що визначае ïï межовий характер як взаемодш пол1тичного i непoлiтичнoгo [33, с. 6].
Безумовно, формування демократично! политично! культури у громадян Укра!ни е тривалим процесом. Але точка ввдл1ку завжди е. Це та политична культура, яка пануе в сучасному укра!нському суспiльствi. Пол1тична культура в piзних суспiльствaх фрагментована, особливо в Укра!ш. На думку Б. Цимбал1стого, пoлiтичнa культура украшщв нaвiть глибоко фрагментована, бо подметься на схвд та зaхiд, pелiгiйнi вipoспoвiдaння (католики i православш) та велику шльшсть пoлiтичних пapтiй [39, с. 97]. Дал1 вiн зазначае, що «якщо проводи цих пiдкультуp будуть взаемно толерантш, здaтнi спiвпpaцювaти, йти на пoтpiбнi кoмпpoмiси, тобто не матимуть тiе!' мiжгpупoвoï вopoжoстi, що пануе в широких масах, - стабшьшсть створено! демократично! системи не буде загрожена» [39, с. 99].
Фрагментаршсть полгшчно! культури пояснюеться тривалою бездержавшстю укра!нсько! нацй', iснувaнням у piзних цивiлiзaцiйних полях [29, с. 579]. Постшне вiдчуття нaцioнaльнoï образи з боку сильних сусщв та власш нaцioнaльнi слaбкoстi - притаманна укра!нству poзчуленiсть i схильнiсть до анархи - не могли бути шдгрунтям пол1тично! культури. Бiльш того, велика ставка робилася на животворчу силу релт!', незважаючи на знaчнi конфесшш розходження та протистояння. Так, В. Липинський значне мiсце пpидiляв релш!', стверджуючи «нaявнiсть pелiгiйнoгo кореня в укра!нського народу» [24, с. 14]. Узагал1, думки В.
Липинського ^о пpичини yкpаïнськиx негаpаздiв актуальш й досi. За його поглядами, це: по-перше -«егоïстично-матеpiалi-стична темpява, яка застyпить нам шляx до вищиx цшностей»; по-друге - «ньким i нiчим не обyздане x^a^» [25, с. 64]; по-трете - «необмежет апетити до необмежениx спекуляцш i до влади, опеpтоï не на моpальний автоpитет i pеальнy силу пpодyкцiï та меча, а на гешефтяpськiй спpитi та спекулятивнш силi гpоша» [23, с. 28]; по-четверте - змагання за отаманство, iстоpично i ментально властиве y^m^^^y, де «замiсть xаpактеpiв - доколшний шлик; замiсть стало].' вде].' - щодня iнший настpiй; збpоeю -демагопя i бpеxня; мотивом - злоба, зажеpливiсть i пиxа; тактикою - зpада, а суттю - поpожнеча, пуста поза» [25, с. 69]; по-п 'яте - сxильнiсть до неоpганiзованостi, непослyxy, який, за визначенням Ф. Нiцше, e «доблестю pаба», домiнyвання «iнтеpесiв xаотичниx "паpтiйниx" сполук... над iнтеpесами деpжави», наxилом «до iндивiдyалiзмy та анаpxiï» [23, с. 64]; по-шосте - оптимютичш шюзп ввдносно «соцiалiстичного, нацiонадiстичного, демокpатичного чи ще якогось «земного prn^», поeднанi iз зажеpливими егоютичними шстинктами; по-сьоме - безплiднi намагання об^днати Укpаïнy на основi пpотиставлення ïï полiтикж або до Сxодy, або до Заxодy; як наголошував з цього пpиводy В. Липинський, У^аша не може об'eднатися «ненавистю до Москви або Польщi, бо ненависть до Москви зажене ïï в Польщу, ненависть до Польщi зажене ïï в Москву, а ненависть до обоx одночасно - в петлю самогубця або дiм для божевiльниx» [25, с. 74]. Не «в загшнотизованш якоюсь ненавистю бандЬ> фоpмyeться сила деpжавотвоpення, обpазно пpедставлена у В. Липинського бiблiйним Яфетом, а в теpитоpiальномy патpiотизмi, опеpтомy «на любовi до своïx земляшв», на дyxовнi ваpтостi - вipy в Бога, послyx Його Законам, вipнiсть кpащим iстоpичним тpадицiям лицаpства, твеpдiсть, силу волi, дисциплiнy, шляxетнiсть [25, с. 77]. В. Липинський чигсо pозмежовye теpитоpiальний i полггачний патpiотизм ввд екстеpитоpiадьного i вipосповiдного шовiнiзмy. На його думку, бути па^отом Укpаïни означаe докладати всix зусиль для ствоpения оптимадьниx умов для людського, деpжавного i политичного спiвжиття людей, що живуть на нашш землi, щоб було честю носити iм'я Укpаïнця, а «не мpiяти пpо витоплення в Днiпpi бiльшостi своï'x же власниx земляшв» чи пpактикyвати псевдонацiонадiстичнy «моду лавочников» iз запозиченим вiд нащадк1в xазаp гаслом «свiй до свого по своe» [25, с. 77]. Саме такий «нацiоналiзм» у сyчасниx yмоваx e пpикpиттям для фактичноï бездyxовностi i безpелiгiйно-стi, а то й полггачно].' дестpyктивностi. Сеpед xаpактеpниx p^, пpитамаиниx «екстеpитоpiальномy шовiнiзмy», В. Липинський називаe «полiтичне pyïнництво, зpадництво, xmpiCT^ безвольнiсть, отаманш, самозакоxаиiсть, каp'epизм, здеклясовашсть» [25, с. 78]. З елеменпв, надшен^ такою i сxожою соцiально-псиxологiчною xаpактеpистикою, скдадаeться базис для пошиpення новочасного, постмодеpного xамства, яке «не pозyмie i повiк не зpозyмie... що таке вipнiсть i шляxетнiсть - в бyдовi новоï' Деpжави, в твоpеннi Укpаïнськоï' Влади», що «У^аша - це щось таке, що я маю шанувати, любити i слyxати, а не щось, чим я можу бити, скидати i себе вивищувати? Щось стльного всiм на цiй землi, а не власшсть монопольна моя i моeï банди?» [25, с. 73]. Саме з цього полгшчного i моpального (чи кpаще сказати - амоpального) смiтника Глобальний пpедиктоp змyшye нас обиpати кеpманичiв деpжави десь м1ж «бpатвою» i постколгоспними селюками.
Якщо В. Липинський вважав, що в основi полiтичного життя в Укpаïнi повиннi стояти моpадьний автоpитет, тpадицiйна гетьманська влада, дисциплiна, послyx i вiдповiдна моpальна сила всього наpодy, то Д. Донцов одстоюe силу як таку, сильну владу i полiтичне володаpювания над шшими. Д. Донцов своï' полiтичнi 1де1" обгpyнтyвав не на основi пpинципiв пpиpодноï' pацiонадьностi, а на емоцшному заxватi, pозpаxованомy на войовничiсть людини, на ïï жадобi до влади.
Б. Цимбалютий пiдкpеслюe, що «полггачна кyльтypа - це пpодyкт iстоpичного pозвиткy. У випадку Укpаïни - цей досвщ був гipким... Осшльки для того, щоб зpозyмiти полггачну кyльтypy yкpаïнцiв, тpеба звеpнyти увагу на джеpела впливу, як пpотягом iстоpичиого шляxy стpимyвади чи спиняли pозвиток
укра!нсько! поллтично! культури...» [39, с. 78]. Йдеться про ментальшсть укра!нського народу. На думку Н. Тархово!, укра!'нськш ментальностл притаманнл такл системотворчл ознаки: iнтровертывнiсть вищих психлчних функцлй у сприйняттл навколишньо! длйсностл, що виявляеться в зосереджено-стл особи на фактах л проблемах внутрлшнього, особиспсно-шдиввдуального свлту; кордоцентричтсть, що виявляеться у сентименталлзмл, чутливостл, любовл до природи, в тсенному фольклорл, яскравлй обрядовосп та естетизмл народного життя; перевага емоцтно-чуттевого над волею та лнтелектом, морального буття - над штелектуальним влдносно екзистенцлального значення; анархiчный iндывiдуалiзм, що виявляеться в рлзних формах - влд центрового, партикулярного прагнення до особиспсно! свободи; меншовартiсть - певний тип самоощнювання, пов'язаний з визначенням недостатностл сво!х нацлональних особливостей порлвняно з лншими народами та нащями, скажлмо, внасллдок браку внутршшх нацлональних якостей, що виникли в результатл зовнлшнлх обставин. Комплекс меншовартостл породжуе комплекс образи, що може в свою чергу породити м1жнащональш конфллкти; притаманнл поллтичнлй культурл украшщв риси несталостi, недостачл виразно! мети, рвучшсть руху, прямування до вибору нового, перевага особистосп над громадянством [37, с. 54].
Тобто, укра!нська ментальнлсть мае суперечливий характер. Це означае, що в поллтично! культурл наци одночасно виявляються протилежш якостл: геро!зм л пасивнлсть, лндивлдуаллзм л конформлзм, довлрливлсть л щдозршсть. Кожна з них мае сво! причини та умови виникнення та вщграе свою роль в лсторичному процесл л впливае на поллтичну культуру наци. I головним засобом подолання негативних рис л деформацп укра!нсько! ментальностл та поллтично! культури повинна стати реаллзацля сплльно! мети нацл! - побудова суверенно!, соборно!, демократично! Укра!нсько! держави [18]. Ментальш особливостл не тлльки прямо пов'язаш зл специфлчними умовами розвитку лстори, а й справляють на не! визначальний вплив. Очевидно, що, будучи шдгрунтям поллтично! культури, зазначенл архетипи укра!нсько! ментальностл визначають повсякденне життя сусплльства в поллтичному просторл.
Однак треба подолати тл негаразди, що впливають на сучасну укра!нську поллтичну культуру, л трансформувати !! в демократичну поллтичну культуру. Основними чинниками, що сприяють формуванню демократично! поллтично! культури на сучасному етапл розвитку сусплльства, е такл: ллбераллзацля л демократизацля сусплльних влдносин, унасллдок чого створюються умови для поллтично! творчосп елгти л широких верств населення; пропаганда знань про лсторичний досвлд укра!нського та лнших народлв л сучасш досягнення свлтового сплвтовариства; тдтримка рлзноманлтних лнлцлатив, новацлй, експериментлв, вивчення л поширення влтчизняного поллтичного досвлду; залучення науковцлв до розроблення поллтичних технологлй л програм; поширення джерельно! бази формування новлтньо! поллтично! культури л створення умов для вияву позитивних тенденцлй у поллтичному життл; законодавче закрлплення продуктивних поллтичних лдей, норм, шституцш та розроблення системи заходлв !х повсюдного використання [14, с. 29]. Таким чином, для ефективного та устшного сощально-економлчного, поллтичного л культурного розвитку необхлдним е втшення принципу самовизначення особистостл, здлйснення громадських обов'язк1в через сусплльнл зв'язки та демократичнл цлнностл (прлоритет прав л безпечно! життедляльностл людини).
Радикальна змлна стратеглй соцлального розвитку передбачае формування демократично! поллтично! сввдомосп громадян, набуття ними досвлду та навичок активно! поллтично! поведшки, подолання лснуючо! фрагментарностл лсторично! пам'ятл л становлення на цлй основл демократично! поллтично! культури набувають першорядного значення на шляху поллтичного розвитку Укра!ни. Цл завдання мають вирлшуватися конкретними шляхами загально! поллтично! соцлаллзацл!, поллтичного виховання та поллтично! освлти громадян л повиннл передбачати: розумлння л творче засвоення цлнностей та норм демократа; визнання вслма
громадянами цившзованих форм вияву активностi та политичного протесту; виховання якостей терпимосп, лояльностi, полгтично! толерантностi, готовностi до компромгав i партнерства. Головним ноаем iдей eдностi, партнерства та консолшацл полгтично! наци е Президент держави. По-перше, Президент Укра!ни повинен вшповвдати за втiлення державних iдеологiчних прюритепв на всiй територп Укра!ни. По-друге, саме Президент Укра!ни мае виступити гарантом утвердження демократичних цiнностей, тдвищення рiвня полгтично! свiдомостi та свободи людини на всiй територп держави. По -трете, Президент Укра1ни повинен забезпечувати взаемодiю конструктивних сил суспшьства у сферi налагодження полiтичного, економiчного, органiзацiйного та культурного дiалогу.
Формуванню демократично! полгтично! культури можуть суттево посприяти заходи органiв державно! влади та громадськосп [36, с. 337-338]: заснування всеукра!нських громадських рухiв, спрямованих на подолання економiчних, соцiальних, еколопчних, полiтичних та iнших проблем; утвердження у свщомосп громадян уявлення про едшсть регiональних i загальнонацiональних штерейв; забезпечення пiльг для укра!номовного книгодрукування; започаткування серi! альбомiв «Музе! Украши» з повними каталогами музейних фондiв; розроблення i неухильне виконання державного плану мiжрегiонального обмiну виступами творчих колективiв; розгортання загальнонацiонально! просвiтницько! кампанп, спрямовано! на виховання поваги до традицшно! народно! культури етнiчних спшьнот Укра!ни; усвiдомлення населенням нерозривностi давшх i сучасних зразкiв культури; Заснування з щею метою постiйно дшчого телеканалу «Iсторiя та культура Укра!ни»; цiлеспрямована державна фiнансова пiдтримка конкурентоспроможних укра!номовних культурних продуктiв, створення умов для вшьно! творчостi укра!нською мовою та заохочення до тако! творчосп молодi; сприяння суспiльно -полiтичному визнанню таких творчих центрiв нашо! кра!ни, як «театральна столиця» Укра!ни, укра!нська «силiконова долина», центр мiжцивiлiзацiйного дiалогу, «фестивальний майданчик» Укра!ни, архiтектурний музей Укра!ни, фольклорна столиця Укра!ни; утворення постшно дiючо! системи учнiвських та студентських обмiнiв мiж столицею та областями, мiж вiддаленими регiонами та мютами Укра!ни; стимулювання розвитку горизонтальних асощативних зв'язкiв, формування загальнонацiональних та мiжнародних гуманiтарних програм, що реалiзуються силами дек1лькох областей та рiзних регiонiв Укра!ни. Пвдтримка нацiональних культурних програм (свята нацюнальних культур, нацюнальних кухонь тощо). Об'еднати схiдних i захвдних укра!нцiв можна у раз^ якщо буде реалiзована давня мрiя iснування Соборно! Укра!ни i укра!нщв як единого органiзму. В штересах усього Укра!нського народу не федералiзацiя, а «мультикультурна еднiсть» - визнання регiонально! iдентичностi при змiцненнi i збагаченнi загальнонацiонально! укра!нсько! спiльноти.
Отже, демократичну полiтичну культуру можна сформувати лише шляхом перетворення суспiльства на справд демократичне, яке надае можливють кожному громадяниновi вiльно брати участь у политичному життi, створюе належш умови для розвитку культури та освгти, дбае про духовний i моральний стан населення. Сучасна Укра!на вже як незалежна держава в черговий раз стала перед потребою реалiзацi! принципу полгтичного i культурного плюралiзму. Тому полiтична культура нового суспшьства, яка формуеться в незалежнш Укра!нi, мусить бути культурою злагоди, громадянського миру, пошани до свобод i прав людини.
Висновки. Полгтична культура надае людинi керiвнi принципи полiтично! поведiнки, а суспiльству -систематизовану структуру цiнностей, рацiональних доказiв, норм та iдеалiв, забезпечуючи цшсшсть та iнтегрованiсть суспiльно! свiдомостi у цш сферi. Формування демократично! полгтично! культури е важливим завданням держави i громадянського суспiльства. Тiльки цей шлях надасть можливiсть створити у нашш кра!ш дiйсно гiднi умови для кожного громадянина.
Л1ТЕРАТУРА
Алмонд Г. Гражданская культура и стабильность демократии / Г. Алмонд, С. Верба // Полит. исслед. - 1992. - № 4. - С. 122-133.
Баталов Э. Политическая культура России сквозь призму civic culture / Э. Баталов // Pro et contra. Журн. рос. внутр. и внеш.
политики. - 2002. - Т. 2. - № 3. - С. 7-22. Бебик В. М. Полгшчна культура сучасно! молодi / В. М. Бебик, М. Ф. Головатий, В. А. Ребкало. - К. : А. Л. Д., 1996. - 112 с.
Брегеда А. Б. Основи полгголоп! : навч. поаб. - 2-ге вид., переробл. i допов. /
A. Ю. Брегеда. - К. : КНЕУ, 2000. - 312 с.
Бурмака М. П. Громадянська культура як детермшанта становлення демократа! в украшському суспшьстт / М. П. Бурмака // Полггол. вгсн. - К. : 1НТАС, 2009. -
Вип. 41. - С. 261-278.
Вшьчинська I. Ю. Полггична культура як цштсно -нормативна основа политично! мотивацп / I. Ю. Вшьчинська // Полггол. вюн. - К. : 1НТАС, 2009. - Вип. 41. -
С. 279-289.
Глебова И. И. Политическая культура России. Образы прошлого и современность / И. И. Глебова. - М. : Наука, 2006. - 332 с.
Головаха £. I. Суспшьство, що трансформуеться. Досвгд соцюлопчного мониторингу в Украш / £. Головаха. - К. : Фонд
«Демократичн шщгативи», 1997. - 156 с. Даймонд Л. Консолгдацгя демократ i полгшчна культура / Л. Даймонд // Демократгя : антологгя / упоряд. О. Проценко. -
К. : Смолоскип, 2005. - С. 882-942. ДобГжа В. В. Формування полгшчно! культури сучасно! владно! елгш в Украш : автореф. дис. ... канд. полгт. наук / В. В. ДобГжа ; Нац. педагопчний ун-т
ш. М. П. Драгоманова. - К., 2008. - 20 с. Зевина О. Г. Об особенностях политической культуры современной России /
О. Г. Зевина, Б. И. Макаренко // Полит. исслед. - 2010. - № 3. - С. 114-131. Зубро Т. 1нтерпретацшний тдхвд в концепцшх полгшчно! культури / Т. Зубро // Полгт. менеджмент. - 2007. - № 2. - С. 100-105.
Карнаух А. А. Становлення полгшчно! культури молодГ в умовах демократизацп сучасного укра!нського сустльства :
автореф. дис. ... канд. полп\ наук / А.А. Карнаух ; Нац. пед. ун-т Гм. М. П. Драгоманова. - К., 2006. - 19 с. Карнаух А. Проблеми становлення сучасно! полгшчно! культури в Украш // Персонал. - 2007. - № 9. С. 26-31. Клименко О. А. Трансформацш полгшчно! культури перехщних суспшьств : автореф. дис. ... канд. потт. наук / О. А.
Клименко ; НАН Укра!ни. 1н-т свгт. економжи г мТжнар. вщносин. - К., 1999. - 20 с. Кокорська О. I. Полгшчна культура: теоретико-методолопчт проблеми / О. I. Кокорська, В. Ф. Кокорський // Полгшчна
культура: теоргя, проблеми, перспективи. - К. : ПАРАПАН, 2004. - С. 7-15. Константы русской политической культуры : сборн. / сост. Н. В. Гараджа. - М. : Европа, 2007. - 96 с. Корж С. А. Розкол цгншсних оргентацш як сутшсна риса сучасного укра!нського сустльства / С. А. Корж // Нова
парадигма: Журн. наук. праць. - К. : Вид-во НПУ Тм. М. П. Драгоманова, 2007. - № 67. - С. 158-166. Корж С. А. Фрагментарна полгшчна культура як вияв перехадного перюду розвитку укра!нського суспшьства : дис. ...
канд. полп\ наук / С. А. Корж ; Нац. пед. ун-т гм. М. П. Драгоманова. - К., 2009. Кравченко Ю. Полгшчна культура та полтична сввдомкть як детермшанти розвитку демократично оргентовано! держави Укра!нська полгтична нащя: генеза, стан, перспективи / Ю. Кравченко ; ред. В. С. Крисаченко. - К. : ШСД, 2003. - 323 с.
Коршенко В. О. Формування полгшчно! культури сучасно! владно! елпи в УкраМ : монографш / В. О. Коршенко, В. В.
Добгжа. - Вгннипя : ВНТУ, 2009. - 160 с. Короткий оксфордський полгшчний словник ; пер. з анг. ; ред.-упоряд. I. Маклгн, А. Макм1лан. - К. : Вид-во Соломп
Павличко «Основи», 2005. - 789 с. Липинський В. Покликання «варяг1в» чи органгзац1я хлгборобгв? (Юлька уваг з приводу статтг £. Х. Чикаленка «Де
вихгд?») / В. Липинський. - Н. Й. : Булава, 1954. - 154 с. Липинський В. Релггш г Церква в гстори Украши / В. Липинський. - Н. Й.: Булава, 1956. - 111 с.
Липинський, В. Хам г Яфет. З приводу десятих роковин 16/29 квпня 1928 р. /
B. Липинський // Сучастсть. - 1992. - № 6. - С. 63-85.
Литвин В. Полгтична культура укра!нського сустльства: традицп г сучастсть [Електронний ресурс] / В. Литвин. - Режим
доступу: http:// cn.com.ua/№206/politics/view/view.html Лгсовий В. С. Поняття полгтично! культури. Полгтична культура укра!нцгв / В. С. Шсовий // Феномен украшсько! культури: методолопчт засади осмислення / вгдп. ред. В. Шинкарук, £. Бистрицький. - К. : Фенжс, 1996. - С. 239-269. Пивоваров Ю. С. Политическая культура пореформенной России : монография / Ю. С. Пивоваров. - М. : ИНИОН РАН, 1994. - 217 с.
Полгтична енщклопедш / редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та гн. - К. : Парламент. вид., 2011. -808 с.
Полгтична культура: теория, проблеми, перспективи. - К. : ПАРАПАН, 2004. - 224 с.
Политическая культура: теория и национальные модели / К. С. Гаджиев, Д. В. Гудименко, Г. В. Каменская и др. - М. : Интерпракс, 1994. - 352 с.
Политическая психология, культура и коммуникация / редкол.: Е. Б. Шестопал (отв. ред.) и др. - М. : РАПН; РОССПЭН, 2008. - 320 с.
Пояркова Т. К. Концепщя демократично! полгшчно! культури та основш тенденцп ii втiлення в Украiнi : автореф. дис. ...
канд. поли. наук / Т. К. Пояркова ; НАН Украши. 1н-т держави i права хм. В. М. Корецького. - К., 2004. - 16 с. Проскурша О. О. Полпична культура шформацшного суспшьства / О. О. Проскурша ; Держ. закл. «Луганськ. нац. ун-т
Хм. Тараса Шевченка». - Луганськ : Вид-во ДЗ «ЛНУ Хмет Тараса Шевченка», 2008. - 352 с. Рудакевич О. М. Национальна полпична культура: теорХя, методологХя, украХнський досввд : монографХя / О. М.
Рудакевич. - Тернопшь : ТНЕУ, вид-во «Екон. думка», 2010. - 456 с. Рябий Ю. О. Фактори впливу на системт змши украхнського суспХльства та його полпично! культури / Ю. О. Рябий //
Полиол. вюн. - К. : 1НТАС, 2009. - Вип. 41. - С. 325-339. Тархова Н. Вплив национального менталиету на формування полпично! культури / Н. Тархова // Нова полпика. - 2002. - № 9. - С. 52-54.
Требгн М. П. Полпична культура владно! елпи Украши в умовах розбудови демократично! правово! держави / М. П. Требгн // Проблеми та перспективи формування нацюнально! гуманХтарно-технХчно! елХти : зб. наук. праць / за ред. Л. Л. Товажнянського, О. Г. Романовського. - Х. : НТУ «ХП1», 2010. - Вип. 26 (30). - С. 110-118. Цимбалютий Б. Полпична культура украшщв / Б. ЦимбалХстий // СучаснХсть. - 1994. - № 3. - С. 78-102. Almond G. A. Comparative Political System / G. A. Almond // Journal of Politics. - 1956. - Vol. 16. - № 18. - P. 391-409. Almond G. A. The Civic Culture: Political Attitudes and Democracy in Five Nations / G. Almond, S. Verba. - Princeton : Princeton
University Press, 1963. - 375 p. Easton D. A System Analysis of Political Life / D. Easton. - N. Y. : Wiley, 1965. - 506 p.
ФЕНОМЕН ПОЛИТИЧЕСКОЙ КУЛЬТУРЫ В ПОЛИТИКО-ПРАВОВОЙ ЖИЗНИ ОБЩЕСТВА
Требин М. П.
Рассмотрены генезис понятия политической культуры, его сущность и основные черты. Приведена модель демократической политической культуры, раскрыты особенности ее формирования в условиях современного украинского общества. Доказано, что демократическая политическая культура является важным фактором строительства правового, демократического, социального государства и формирования гражданского общества.
Ключевые слова: политическая культура, гражданская культура, демократическая политическая культура, политическое сознание. политическое поведение, ценности.
PHENOMENON OF POLITICAL CULTURE IN POLITICAL AND LEGAL LIFE OF SOCIETY
Trebin М. P.
Genesis of concept ofpolitical culture, his essence and basic lines, is considered. The model of democratic political culture is resulted, the features of its forming are exposed in the conditions of modern Ukrainian society. It is well-proven that a democratic political culture is the important factor of building of the legal, democratic, social state and forming of civil society.
Keywords: political culture, civil culture, democratic political culture, political consciousness. political conduct, values.
