CC BY
27
УДК 338.246:339.17 Проф. Т.Г. Васильцв, д-р екон. наук;
магктранш Р.М. Микитюк - Львiвська КА
УДОСКОНАЛЕННЯ МЕТОДИКИ ОЦ1НЮВАННЯ ЕКОНОМ1ЧНО1 БЕЗПЕКИ ШДПРИЕМСТВА
Проан^зовано юнукга пiдходи до формування cyKynHOCTi метсдав та методик оцiнювання рiвня i стану еконс^чно! безпеки пiдприeмства, запропоновано авторсь-кий пiдхiд до вдосконалення методики оцшювання стану еконс^чно! безпеки торго-вельного тдприемства, що передбачае послiдовну перевiрку та обрання вщповщно-го стану безпеки.
Ключовг слова: економiчна безпека, методи оцiнювання, рiвень та стан безпеки, торговельне тдприемство.
Постановка проблеми. Стабшьшсть та ефектившсть д1яльносп суб'екта господарювання визначаеться станом його економ1чно! безпеки. Для забезпечення постшного мониторингу та оцшювання економ1чно! безпеки тдприемства необхвдна ефективна методика li д1агностики. 1снують загаль-нов1дом1 тдходи (шдикаторний, ресурсно-функцюнальний, наявтсть чистого прибутку та ш) та методи (експертного оцшювання, анал1зу та оброблен-ня сценарпв, оптим1зацп тощо) д1агностики стану економ1чно! безпеки тд-приемства.
Метою роботи е вироблення пропозицш щодо вдосконалення методики оцшювання економ1чно! безпеки тдприемств торпвлг
Виклад основного матер1алу. Проблеми формування ефективних методик оцшювання економ1чно! безпеки тдприемства вивчали багато в1тчиз-няних та заруб1жних науковщв. Можна видшити пращ таких автор1в, як: Г.€. Дем'яненко, В. Геець, М. Кизим, В.Т. Шлемко, Д. Ковальов, та ш. Проте юнукт тдходи недостатньо повно висвттлюють процедури вибору найбшьш значущих показниюв економ1чно! безпеки тдприемства, питання формування нормовано! комплексного оцшювання ii р1вня, д1агностики загроз, а також кожен 1з методичних тдходав характеризуеться ютотними недолжами.
В економ1чнш л1тератур1 вже робилися спроби кшьюсного оцшюван-ня р1вня економ1чно! безпеки тдприемства, що привело до появи декшькох тдход1в: шдикаторний, ресурсно-функцюнальний, забезпечення програмно-цшьового управлшня розвитком тдприемства, наявтсть чистого прибутку, р1вень розширеного вщтворення ресуршв та майна тдприемства, ефектившсть маркетингово! ор1ентацп тдприемства. У цьому контексп, на нашу думку, варто узагальнити, що р1вень економ1чно! безпеки суб'екта господарювання буде належним (високим) у випадку, якщо показники економ1чно! ефективносп функцюнування тдприемства е високими, тдприемство е лж-вщним та платоспроможним, належним чином збершаеться його майно та ш-формащя, тдприемство здшснюе планування та прогнозування свое! д1яль-ност на майбутне та впевнене у належному своему розвитковг
Так, при щдикаторному шдход1, р1вень економ1чно! безпеки визначаеться за допомогою так званих шдикатор1в. 1ндикатори розглядаються як порогов! значення показниюв, що характеризують д1яльшсть тдприемства в р1зних функцюнальних сферах, вщповщш певному р1вню економ1чно! безпе-
ки [2, с. 37]. Оцшка економiчноl безпеки тдприемства встановлюегься за наслiдками порiвняння (абсолютного або вiдносного) фактичних показниюв дiяльностi пiдприeмства з iндикаторами. Очевидно, що iндикаторний пiдхiд до оцшювання рiвня економiчноl безпеки пiдприeмства запозичено з методики оцшювання економiчноl безпеки держави. Принаймнi саме формування системи iндикаторiв i розрахунок штегрального iндикатора економiчноl безпеки передбачен Концепцieю економiчноl безпеки Укра1ни.
Оцшка рiвня економiчноl безпеки пiдприeмства на основi шдикатор-ного пiдходу припускае визначення з високим ступенем точност бази порiв-няння - iндикаторiв. Саме рiвень точностi iндикатора в цьому випадку i е проблемою, яка полягае в тому, що сьогодн вщсутня методична база визначення iндикаторiв, що враховують особливосп дiяльностi пiдприемства, обу-мовленi зокрема його галузевою приналежнiстю, формою власносп, структурою капiталу, iснуючим оргашзацшно-техшчним рiвнем. Якщо ще додати необхщнють постiйного уточнення величини iндикатора внаслщок постшно1 динамiки зовнiшнього середовища i внутрiшнiх змiн у дiяльностi суб'екта господарювання, то складнiсть проблеми збшьшуеться. У цьому випадку ви-никае необхщнють постiйного коригування системи показниюв, що е шдика-торами економiчноl безпеки пiдприемства, а це спричиняе збшьшення трудо-мiсткостi управлiнських робгт i потребуе залучення висококвалiфiкованих фахiвцiв.
1снуе й iнший пiдхiд до оцшювання рiвня економiчноl безпеки тдприемства, який можна назвати ресурсно-функцюнальним. Вщповщно до цього пiдходу, оцшювання рiвня економiчноl безпеки пiдприемства здшсню-еться на основi оцiнювання стану використання корпоративних ресуршв за спещальними критерiями [4, с. 143]. При цьому як корпоративн ресурси роз-глядаються чинники бiзнесу, а саме: ресурс катталу (акцiонерний капiтал i позиковi фiнансовi ресурси), ресурс персоналу, ресурс шформацп i технологи, ресурс технiки й устаткування, ресурс прав (права на використання патен-тiв, лщензп i квоти на використання природних ресурив, а також експортн квоти, права на користування землею), роль яких постшно зростае.
Ресурсно-функцюнальний пiдхiд до оцiнювання рiвня економiчноl безпеки пiдприемства е дуже широким. Проте, на нашу думку, спроба охопи-ти всi функцюнальш складовi дiяльностi пiдприемства може призвести лише до розмивання поняття економiчноl безпеки. До того ж визначення 11 рiвня з використанням сукупного критерто економiчноl безпеки, що розраховуеться на основi висновкiв квалiфiкованих експерпв, не гарантуе його об'ективностi, оскшьки не можливо повнiстю позбутись суб'ективно! думки цих експертiв.
Окрiм цього, як вщомо, iнтеграцiя показникiв з використанням будь-якого з вщомих пiдходiв, зокрема i за допомогою частки значущосп показни-кiв, як це пропонуе Е. Олейников, призводить до зниження точност та досто-вiрностi оцiнювання. Також, на нашу думку, положення та методи цього тд-ходу багато в чому збiгаються iз звичайним аналiзом ефективносп використання наявних у тдприемства ресуршв, що не зовсiм вщповщае вимогам до якiсного оцiнювання безпосередньо економiчноl безпеки пiдприемства та 11
рiвня, а це змушуе задуматися над важливютю та доцiльнiстю застосування цього тдходу на пiдприемствi.
Забродський В. запропонував використовувати для оцiнювання еконо-мiчноl безпеки пiдприемства пiдхiд, що вщображае принципи й умови прог-рамно-цшьового управлiння та розвитку. Вiдповiдно до цього тдходу, оцшка економiчноl безпеки тдприемства Грунтуеться на штеграцп сукупност по-казникiв, що визначають 11 рiвень [3, с. 58]. При цьому використовуеться де-кiлька рiвнiв штеграцп показникiв i такi методи 1х аналiзу, як кластерний i багатовимiрний. Такий пiдхiд вiдрiзняеться високим рiвнем складностi, проводиться здебшьшого з використанням методiв математичного анатзу. I як-що його використання в дослщницькш роботi дае змогу отримати достовiрнi результати оцiнювання рiвня економiчноl безпеки пiдприемства, то в практичны дiяльностi його використання ускладнене. До того ж складною е оцшка стшкост сукупного iнтегрального показника при заданiй област його змь ни. Окрiм цього, запропонований автором шдхщ до оцшювання стiйкостi сукупного iнтегрального показника дае змогу оцшити рiвень економiчноl безпеки пiдприемства, але, скорше, з позицп математика, а не менеджера.
Виходячи з результатiв аналiзу найбiльш вiдомих пiдходiв до оцшювання рiвня економiчноl безпеки тдприемства, можна зробити висновок, що 1х досить складно використовувати для оцшювання рiвня економiчноl безпеки суб'екта господарювання в запропонованому трактуваннi.
Дещо необгрунтованим iз запропонованих в економiчнiй лiтературi пiдходiв до оцiнювання рiвня економiчноl безпеки пiдприемства е тдхщ, згiдно з яким як критерш економiчноl безпеки пiдприемства використо-вуеться наявнють прибутку. За вiдсутностi прибутку чи за наявностi збиткiв не можна стверджувати про дотримання штереив пiдприемства i, отже, про те, що тдприемство знаходиться в економiчно безпечнiй зонi. Навпаки, в цьому випадку перед пiдприемством реально постае загроза банкрутства.
Прибуток пiдприемства, будучи абсолютною величиною, можна роз-глядати як пiдставу, передумову для висновку про перебування пiдприемства в економiчнiй безпецi. Пiдставою для подiбного твердження е той факт, що наявнють прибутку свщчить про позитивш результати використання ресуршв пiдприемства, що дае змогу йому вiдшкодувати витрати на виробництво i ре-алiзацiю продукци, вносити необхiднi платежi до бюджетiв рiзних рiвнiв i, принаймнi, забезпечити просте вщтворення капiталу i робочо1 сили.
Отримання пiдприемством прибутку свщчить про узгодження до пев-но1 мiри його iнтересiв з штересами суб'ектiв зовнiшнього середовища. Од-нак, що абсолютна величина чистого прибутку тдприемства не дае змоги встановити рiвень цього узгодження ^ вщповщно, прийняти необхщш заходи. До того ж абсолютна величина прибутку тдприемства не дае змоги встановити мiру штенсивносп експлуатацп його акгивiв, тобто встановити "цiну" отримання прибутку. Очевидно, що шд час оцшювання економiчноl безпеки пiдприемства можуть використовувати результати порiвняння величини от-риманого чистого прибутку з вибраними для ще! мети базами порiвняння, наприклад iз величиною витрачених ресуршв. У цьому випадку вiдповiднiсть
прибутку тдприемства витратам виробництва i величинi використаного кат-талу можна встановити за допомогою показниюв рентабельносп витрат i за-гального катталу, що дасть змогу оцiнити ефективнiсть виробничо-госпо-дарсь^ дiяльностi пiдприемства i, до певноï м!ри, його фiнансову стiйкiсть.
Ефектившсть використання ресуршв пiдприемства тiльки до певноï мiри характеризуе його економiчну безпеку, осюльки вiдображае не стшьки мiру гармонiзацiï його iнтересiв з штересами суб'ектiв зовнiшнього середови-ща, скiльки такi його внутрiшнi особливост д!яльносп, як: рiвень прогресив-ност використовуваноï технологи, органiзацiя виробництва, пращ й управ-лiння тощо. О^м цього, ефективнiсть виробництва вiдображае ретроспек-тивний стан економiчноï безпеки тдприемства, осюльки використовуванi при розрахунку показники рентабельной витрат i капiталу дат вщобража-ють минулий стан тдприемства. До того ж ефектившсть виробництва не вра-ховуе повною мiрою ринкових позицiй пiдприемства. Показники рентабель-ностi витрат i загального катталу, хоч i е через свою природу бшьш шформа-тивними, також не дають змоги встановити, - насюльки повно дотриманi ш-тереси тдприемства, хоча це i можна, але вельми приблизно, встановити шляхом порiвняння величини цих показниюв з показниками аналопчних тдприемств. Приблизшсть способу зумовлена складнощами встановлення ана-логiчностi пiдприемств, оскiльки вона не може виникати навпъ з таких ознак, як ïх галузева приналежшсть, вид дiяльностi або величина експлуатованого капiталу, а також рiзноманiтнiстю штерешв пiдприемства i рiзною мiрою зна-чущостi однаково сформульованого iнтересу для рiзних, хоч i аналогiчних, тдприемств.
В економiчнiй лiтературi можна також видшити пiдхiд, згiдно з яким для оцiнювання рiвня економiчноï безпеки тдприемства пропонують вико-ристовувати порiвняння величини iнвестицiй пiдприемства, причому пере-важно за рахунок реiнвестованого прибутку, з обсягом засобiв, необхiдних для забезпечення економiчноï безпеки пiдприемства. Пропонований шдхщ до оцiнювання рiвня економiчноï безпеки пiдприемства Грунтуеться на визнанш значення розширеного вiдтворення капiталу тдприемства для дотримання його штерешв, ïх узгодження з iнтересами суб'ектiв зовшшнього середовища. За наслiдками оцiнювання можна встановити рiвнi економiчноï безпеки тд-приемства.
Вiдповiдно, засобiв методичних пiдходiв до оцшювання рiвня еконо-мiчноï безпеки суб'екта господарювання е доволi багато, що дае змогу визна-чати характеристики як структурних складових безпеки, так i рiзних напрямiв дiяльностi пiдприемства. Окрiм цього, цi методики можуть застосовуватись не диференцiйовано, а разом у межах процесу управлшня економiчною безпе-кою пiдприемства. Так, В. Геець та iншi вчеш обгрунтовують схему взаемозв'язку основних блоюв системи управлiння економiчною безпекою тдприемства, в яюй видiляють: 1) блок оцшювання та аналiзу рiвня еконо-мiчноï безпеки пiдприемства, в межах якого можуть використовуватись так! методики, як: модель формування системи показниюв економiчноï безпеки тдприемства; модель комплексного оцшювання р!вня економiчноï безпеки;
модель формування режимiв функцiонування тдприемства; 2) блок дiагнос-тики загроз економiчнiй безпещ пiдприемства, в якому використовуються мо-делi прогнозування рiвня економiчноl безпеки, оцшювання сфер життедiяль-ностi та визначення дотнуючих загроз; 3) блок формування адаптивно1 реак-цп тдприемства передбачае використання моделi визначення прюритетних напрямiв вiдновлення економiчноl безпеки, моделi руху потокiв пiдприемства та моделi локалiзацil загроз економiчнiй безпецi тдприемства [4, с. 153].
Проте юнукш тдходи недостатньо повно висвiтлюють процедури ви-бору найбiльш значущих показниюв (iндикаторiв) економiчноl безпеки тд-приемства, питання формування нормовано1 комплексного оцшювання рiвня економiчноl безпеки, дiагностики загроз, а також кожен iз методичних тдхо-дiв характеризуеться iстотними недолжами. Так основними недолiками щди-каторного тдходу е: неточнiсть iндикатора; вщсутшсть методично1 бази визначення iндикаторiв; необхiднiсть постiйного уточнення величини вдикатора внаслiдок постiйних змiн у зовтшньому та внутрiшньому середовищi функць онування пiдприемства. Ресурсно-функцiональний пiдхiд характеризуеться такими недолжами: суб'ективнiсть експертно1 думки; штегращя показниюв може призвести до неточносп та недостовiрностi оцiнювання; вiдсутнiсть рангово1 шкали загальних i часткових критерпв; не визначенi види локальних функцш; використання лшшно1 моделi, що не завжди адекватно описуе дина-м^ аналiзованих процесiв. На нашу думку, основним недолжом програмно-цiльового тдходу, запропонованого В. Забродським, е складтсть проведення аналiзу та оцiнювання стшкосп сукупного iнтегрального показника при зада-нiй областi його змiни. 1нвестицшний пiдхiд мало враховуе рiвень безпеки бшьшоста (окрiм iнвестицiйноl) структурних складових економiчноl безпеки пiдприемства. Пiдхiд, який базуеться на використаннi абсолютно1 величини чистого прибутку пiдприемства унеможливлюе здшснення оцiнювання рiвня економiчноl безпеки тдприемства. Автори тдходу, що оснований на визна-чет безпеки як ймовiрностi банкрутства пiдприемства, у сво1й методищ не враховують iншi складовi економiчноl безпеки, а також тривалiсть перебуван-ня пiдприемства у передбанкрутному стат. Основним недолжом пiд час ощ-нювання та управлiння ризиками е вузьюсть спрямування дiй на визначення та усунення ризиюв дiяльностi, а також не надаеться увага шшим аспектам за-безпечення економiчноl безпеки тдприемства. Визначення економiчноl безпеки на основi проведення оцiнювання вартосл пiдприемства з використан-ням доходного тдходу, запропонованого С.Н. Мищенко створюе деяку складнiсть та iнколи неможливють визначення зв'язку мiж змiною ринково1 вартостi пiдприемства та рiвнем його економiчноl безпеки.
Отже, на нашу думку, варто зробити таю висновки у контексп подаль-шого вдосконалення методики оцшювання рiвня економiчноl безпеки торго-вельного пiдприемства:
• по-перше, економ1чно необгрунтованим е розрахунок узагальнювального показника р1вня безпеки (оскшьки за умови його використання надто високим е р1вень суб'ективност1 встановлення вагомого значення як окремих показни-к1в-1ндикатор1в, так [ структурних складових). Вважаемо бшьш прийнятним
визначати не штегральний показник ршня безпеки, а узагальнюючий стан входження пiдприемства в економiчно безпечну зону;
• по-друге, недостатньо обгрунтованим е використання однотипних показниюв для оцiнювання ршня безпеки р!зних (за розмiрами, видами д!яльносп, ie-нуючим рiвнем безпеки) тдприемств;
• по-трете, недостатньо вдалим е принцип розрахунку р!вня безпеки як м!ри вiдхилення фактичних показниюв д!яльносл тдприемства ввд критичних (стосовно безпеки) та оптимальних. Вважаемо, що основою оцшювання ршня безпеки мае бути вивчення лише стану небезпеки д1яльносл тд-приемства.
Вважаемо, що усунути щ принципов! недолiки можна запроваджен-ням методичного тдходу до оцшювання р!вня економiчноï безпеки тдприемства, при якому д!апазон значень р!вня безпеки подшено на окрем! р!в-ш та стан попадання тдприемства в той чи шший р!вень визначаеться пере-вищенням фактичних значень окремих показниюв д!яльносп тдприемства критичних обмежень шдикатор!в, але як! е не однаковими для вшх р!вшв, а пдабраш виключно з врахуванням того р!вня безпеки, який вони характери-зують. Враховуючи, що офщшна методика Мшстерства економжи Украши передбачае подш шкали безпеки на п'ять р!вшв, вважаемо за доцшьне анало-пчно розглядати п'ять р!вшв у межах д!апазону економiчноï безпеки суб'екта господарювання: критичний, передкритичний, низький, задовшьний, прийнятний (табл.).
Критичному р!вню вщповщатиме найнижчий стан економiчноï безпеки тдприемства, при якому найвищою е ймов!ршсть припинення його д!яль-ност! Наголосимо, що нер!вном!рними (тощо безпеки тдприемства) е показники ефективност використання ресуршв та, наприклад, збиток. Окр!м цього, наявтсть злочинного заз!хання на ефективно дшче тдприемство може приз-вести до припинення його д!яльносп швидше, шж пом!рний р!вень конкурен-тоспроможносп його продукцiï. У тдприемства, що перебувае на стади бан-крутства, ютотно знижуеться потреба у забезпеченш високого р!вня прибут-ковосп пращ, витратомюткосп та тощо. Тому про критично низький р!вень економiчноï безпеки свщчитимуть передушм шдикатори в межах таких струк-турних складових, як силова та фшансова (наявтсть злочинних посягань, рейдерство, неправом!рш та незаконш дiï з боку оргашв державного управлш-ня та контролю, шших ринкових суб'екпв, збитковють д!яльносп, незадовшь-m показники фiнансовоï стшкоста, лжвщносп та платоспроможносп).
Передкритичний р!вень характеризуе такий стан економiчноï безпеки, при якому фшансово-господарська д!яльшсть суб'екта господарювання нес-проможна забезпечити його доходом або приносить збитки. На цьому р!вш найважлившими складовими економiчноï безпеки виступають фшансова та шформацшна, нездатшсть забезпечення належного р!вня яких може призвес-ти до зниження р!вня безпеки, а отже, i до лжвщацп тдприемства. 1ндикато-рами на цьому р!вш забезпечення економiчноï безпеки, як! свщчать про нега-тивш тенденцiï у фшансово-господарсьюй д!яльносп первинноï ланки еконо-мжи, виступають коефщент автономiï та маневрування, а також рентабельность продажу.
Табл. Характеристика рiвнiв економiчноí безпеки торговельного тдприемства
Стан безпеки Характеристика безпеки Прюритетш струк-турш складов1 Показники-шдикатори та 1х порогове значення
Критичный стан, при якому високою е ймов1р-шсть припинення його д1яльност1 силова, фшансова, шституцшно-правова - коефщент поточно1 л1кшдносп (<1); - коефщент фшансування (менший шд середньогалузевого); - коефщент швидко'1 л1кидносп (<0,5); - прибуток (<0); - коефщент абсолютжй лквщносп (<0,2); - коефщент покриття (<0,5)
Перед-критич-ний обсяги доходу пщ-приемства е менши-ми або вщповщають доходу в точц без-збитковосп фшансова, шформацшна, продуктова - коефщент автономп (<0,5); - рентабельшсть доходу (<0); - коефщент маневрування, коеф1-щент забезпечення власними коштами (менший середньогалузевого)
Низький стан, при якому забезпечуеться мшмальна рентабельшсть д1яльност1 фшансова, шформацшна, техшко-технолопчна - коефщенти рентабельност власно-го катталу, фондовщдач1, оборотнос-т запаав, оборотност оборотних ак-тив1в, забезпеченост власними обо-ротними коштами матер1альних запаяв (менший вщ середньогалузевого); - коефщенти зносу основних засоб1в, довготермшового залучення позико-вих кошт1в, матер1аловщдач1 (бшьш1 вщ середньогалузевого)
Задо-вшьний стан штелектуаль-но-кадрового забез-печення д1яльносп тдприемства та яюсть продукци е недостатшми продуктова, ш-ституцшно-пра-вова, штелекту-ально-кадрова, техшко-техноло-пчна - вщношення продуктивност пращ до середньо1 зароб1тно1 плати (<1); - рентабельшсть, фондооснащешсть (менше вщ середньогалузевого); - плиншсть кадр1в (бшьше вщ середньогалузевого)
Прий-нятний тдприемство своечасно реал1зуе превентивш заходи в систем1 ризик-ме-неджменту з пом1р-ними (прийнятни-ми) втратами, забез-печуе вщтворення фшансово-госпо-дарсько1 дальносп загальна корпоративна безпека вщношення вщхилених втрат до суми ймов1рного збитку внаслщок неправо-м1рних дш та витрат на охорону (<1)
Низький рiвень економiчноl безпеки тдприемства характеризуеться низькою рентабельтстю господарсько1 дiяльностi. Пiдприемство спроможне отримувати лише мшмальний дохiд, необхiдний для покриття надмiрних витрат та пiдтримки фшансово-господарсько1 дiяльностi. Про такий стан безпеки свщчать високий коефiцiент зношеностi основних засобiв, низький по-казник фондовiддачi та високий показник матерiаловiддачi, висока трива-лiсть обороту оборотних активiв.
У разi задовiльного рiвня економiчноl безпеки пiдприемство здатне вести прибуткову дiяльнiсть, проте вiдчувае брак висококватфжованого персоналу. На цьому рiвнi пiдприемство не спроможне забезпечити споживачiв продукцiею високо1 якостi, що, своею чергою, впливае на його iмiдж та фь
нансово-господарський стан. Основними щдикаторами, якi характеризують задовшьний рiвень економiчноl безпеки первинно! ланки економжи, е про-дуктивнiсть пращ найманих пращвниюв, рентабельнiсть дiяльностi тдприемства, фондооснащетсть та плиннiсть кадрiв.
Найвищий рiвень безпеки (прийнятний) характеризуе такий !! стан, при якому проводиться ефективна фтансово-господарська дiяльmсть з неви-сокою ймовiрнiстю зовнiшнiх та внутрштх загроз. Пiдприемством сформовано надшну систему забезпечення економiчноl безпеки, що дае змогу кон-тролювати всi ll структурнi складовi, своечасно виявляти та знешкоджувати загрози. Проте на прийнятному рiвнi пiдприемству доцшьно звернути особ-ливу увагу на забезпечення еколопчно! складово! економiчноl безпеки.
Висновки. Таким чином, розроблена методика дае змогу, вщповщно до бшьш ефективного критерто оцiнювання економiчноl безпеки тдприемства, а саме - небезпеки його функщонування, проводити ощнку стану економiчноl безпеки суб'екта господарювання та визначати ll рiвень, виявити на кожному рiвнi найбiльш "проблемт" структурнi складовi та конкретнi по-казники-iндикатори, що !х характеризують, а, отже, i сформувати систему за-ходiв для вирiшення проблем за конкретними складовими економiчноl безпеки тдприемства.
Л1тература
1. Козаченко Г.В. Еконс^чна безпека пiдприемства: сутнiсть та мехашзм забезпечення : монографiя / Г.В. Козаченко, В.П. Пономарьов, О.М. Ляшенко. - К. : Вид-во '^бра", 2003. -280 с.
2. Шлемко В.Т. Екснсмiчна безпека Укра!ни: сутнiсть i напрямки забезпечення : моног-рафiя / В.Т. Шлемко, 1.Ф. Бшько. - К. : Вид-во Н1СД, 1997. - 144 с.
3. Забродський В.А. Власшсть, економ1чна безпека i держава / В.А. Забродський, М.О. Кизим // Екож^чна кiбернетика : наук. журнал. - 2000. - N° 3-4. - С. 58-63.
4. Моделювання екож^чно! безпеки: держава, регюн, пiдприемствс : мснсграфiя / за ред. В.М. Гееця. - Харкiв : ВД "1НЖЕК", 2006. - 240 с.
Васильцив Т.Г., Мыкытюк Р.М. Усовершенствование методики оценки экономической безопасности предприятия
Проанализированы существующие подходы к формированию совокупности методов и методик оценивания уровня и состояния экономической безопасности предприятия, предложен авторский подход к усовершенствованию методики оценки состояния экономической безопасности торгового предприятия, которое предусматривает последовательную проверку и избрание соответствующего состояния безопасности.
Ключевые слова: экономическая безопасность, методы оценивания, уровень и состояние безопасности, торговое предприятие.
Vasyltsiv T.G., Mykytuk R.M. Improvement of method of estimation of economic security of enterprise
Existent approaches to forming of aggregate of methods and methods of evaluation of level and state of economic security of enterprise are analysed, the author going near the improvement of method of estimation of the state of economic security of point-of-sale enterprise which foresees successive verification and electing of the proper state of safety is offered.
Keywords: economic security, evaluation methods, level and state of safety, point-of-sale enterprise.
