CC BY
50
не один раз цю святиню. Естетичнi переживания формують в студенпв ввдчуття прекрасного, тднесеного, в них виникають теплi почуття до чудотворно! iкони.
Як показуе досвiд, проведення позанавчальних екскурсш святими мюцями мае велике значення для становлення християнсько! духовност особистосп iндивiда. В емоцiйнiй пам'ятi студенпв закарбовуються чудотворнi iкони, легенди та розповвд екскурсовод1в про вiдвiдуванi мюця. Виховна сила мистецтва сприяе формуванню позитивных емоцш, естетичних переживань тощо. В процесi екскурсп у Поча!в i Зарваницю в молодих людей виробляеться етико-естетичне ставлення до життя i свое! дiяльностi, формуеться моральна культура, толерантне ставлення до шших культур i традицiй. Водночас навчальш та позанавчальнi екскурсп сприяють шдтримщ здiбностей i культурно! творчостi особистосп спрямованi на особиспсний саморозвиток, становлення духовност майбутнього педагога-професiонала.
Подальшi науковi пошуки пов'язанi iз дослiдженням шляхiв ефективного залучення дiтей i молодi з особливостями психофiзичного розвитку до культурних надбань християнства засобами навчальних екскурсш, а також науково-методичного забезпечення пiдготовки майбутнiх вчителiв (психологiв, сощальних педагогiв ) до проведення шклюзивно! освiти та роботи у позашкшьних освiтнiх закладах, клубах, рiзних громадських центрах.
Л1ТЕРАТУРА
1. Вiкiпедiя [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://uk.wikipedia.org
2. Всеукра!нський фонд «Крок за кроком» [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://ussf.kiev.ua
3. Гончар О. Собор: роман / О. Гончар. - К.: Веселка, 1992. - 286 с.
4. Гончаренко С. У. Укра!нський педагопчний словник / С. У. Гончаренко. - К. : Либвдь, 1997. -376 с.
5. Кузьмшський А. I. Педагопка: тдручник. - 2-е вид., перероб. i доп. / А. I. Кузьмшський, В. Л. Омеляненко. - К. : Знання-Прес, 2003. - 418 с.
6. Мазоха Д. С. Педагопка: навч. поЫбник для студенпв вузiв / Д. С. Мазоха, Н. I. Опанасенко. -К.: ЦУЛ, 2005. - 232 с.
7. Савченко О.Я. Виховний потенщал початково! освгти: поибник для вчителiв i методистав початкового навчання. - 2-е вид., перероб. i доп. / О. Я. Савченко. - К.: СПД Богданова А. М., 2009. - 226 с.
8. Сухомлинська О. В. Духовно-моральне виховання дiтей та молодо загальнi тенденцп та шдиввдуальний пошук / О. В. Сухомлинська. - К.: Добро, 2006. - 43 с.
9. Юзик О. П. Навчально-виховш екскурсй в початкових школах Укра!ни у 20 - 30-х роках ХХ ст. О. П. Юзик // Науковий вкник Чершвецького ушверситету. Сер: Педагогiка i психологiя. -Чернiвцi: Рута, 2003. - Вип. 159. - С. 191-197.
10. Фщула М. М. Педагопка: навч. поибник для студенпв вищих педагогiчних закладiв освiти / М. М. Фщула. - К.: Вид. центр «Академiя», 2001. - 528 с.
11. Ягупов В. В. Педагопка: навч. поибник для студенпв вищих навчальних закладiв педагопчних спещальностей / В. В. Ягупов. - К.: Либщь, 2003. - 560 с.
УДК 37.013 (045)
Л. В. КРАВЧУК
ТВОРЧЕ ВИКОРИСТАННЯ 1СТОРИЧНОГО ДОСВ1ДУ 1НШОМОВНО1 П1ДГОТОВКИ УЧН1В У СУЧАСН1Й ШКОЛ1
Проаналiзовано основнi напрями використання iсторичного досвiду iншомовноi тдготовки учтв в сучаснiй школi. Дослiджено теоретичний доробок i практичний досвiд минулого, розкрито його позитивт та негативт тенденцп. Визначено прiоритетнi педагогiчнi цiнностi попередньоi системи шкiльноi освти, що можуть бути творчо використаш для оптимiзацii й удосконалення навчання i виховання у нитшнт украшськш школi.
Ключовi слова: тшомовна тдготовка, педагогiчний досвiд, iдеологiзацiя, полтизащя, навчальний процес.
Л. В. КРАВЧУК
ТВОРЧЕСКОЕ ИСПОЛЬЗОВАНИЕ ИСТОРИЧЕСКОГО ОПЫТА ИНОЯЗЫЧНОЙ ПОДГОТОВКИ УЧЕНИКОВ В СОВРЕМЕННОЙ ШКОЛЕ
Анализируются основные направления использования исторического опыта иноязычной подготовки учащихся в современной школе. Исследован теоретический и практический опыт, раскрыты его положительные и отрицательные тенденции. Выделены приоритетные педагогические ценности советской системы школьного образования, которые могут быть творчески использованы для оптимизации и совершенствования обучения и воспитания школьников в современных условиях.
Ключевые слова: иноязычная подготовка, педагогический опыт, идиологизация, политизация, учебный процесс.
L .V. KRAVCHUK
CREATIVE USE OF HISTORICAL EXPERIENCE OF FOREIGN LANGUAGE TEACHING OF PUPILS IN THE MODERN SCHOOL
The article analyzes the main trends of use of historical experience offoreign language teaching ofpupils in the modern school.Tthe theoretical achievements and practical experience of the system. are researched; its positive and negative trends are disclosed. Pedagogical values of the top priority of the Soviet school' system are outlined which may be implement in a creative way for optimization and improvement of education and training pupils in the modern conditions.
Keywords: Foreign-language teaching, pedagogic experience, ideolohization, politization, educational process.
1сторико-педагопчне осмислення дидактичного досвiду минулого щодо сучасних освггшх парадигм мае важливе значения з точки зору як збереження наступносп в розвитку вичизняно! дидактично! думки, так i можливостей його багатоаспектного впливу на шновацшш процеси в сучаснш осв^нш система
Кшець XX - початок XXI ст стали часом небувалого злету укра!нсько! культури й освии. У цей перюд утвердився новий статус шоземних мов в шкшьнш практищ та з'явилися суттевi позитивш змши у !х вивчеш. Сучасш реальносп Укра!ни, в яких живе вичизняга школа, вимагають нових пiдходiв до викладання iноземних мов i використання !х потенцiалу для формування творчо!, д1яльно1, громадянсько зршо! особистост!
Проблема пiдвищения ефективностi викладання iноземних мов у школi завжди була i е актуальною. Цiнним i корисним для нас е досввд експериментальних пошушв педагогiв минулого. Особливе мюце в зазначеному аспектi займае друга половина ХХ ст. - час, коли в недемократичному радянському суспiльствi педагоги-новатори утверджували реформаторськ1 тенденцп, основним стрижнем яких були гуманiстичнi ще!. Важливим для аналiзу з ще! точки зору е процес викладання шоземних мов у школах Украши в зазначений прюд. Це дае змогу ввдобразити юторичний досвiд у вiдродженнi i розвитку нацiональних традицш освiти, оновленнi змiсту, форм та методiв навчання iноземних мов, примноженш iнтелектуального потенцiалу укра!нського суспiльства. Внаслвдок цього iсиуе потреба звернення до сустльних надбань як важливого джерела подальшого розвитку вичизняно! дидактично! думки.
Окремi аспекти достдаувано! проблеми перебувають в колi наукових iнтересiв багатьох дослвдниюв (Г. Гринюк, е.Нiколаева, О. Мисечко, О. Максименко, О. Першукова, В. Плахотник, В. Редько, Л. Гриневич, А. Сбруева, О. Петращук, М. Чорна, О. Вишневський, О. Шерстюк та iн.). Важливу роль зазначено! теми шдтверджують результати дослвджень iншомовно! освiти, як1 проводили зарубiжиi вченi (Д. Гармер, М. Клейн, Л. Фiрс, С. Кленз, Д. Рослер, Р. Обауер та ш.).
Стан i завдання реформування змюту шкiльно! освiти розглядали в сво!х працях О. Савченко, О. Сухомлинська, концепщю гуманiтаризацi! загально! освiти - С. Гончаренко, Ю. Мальований та iншi укра!нськ1 педагоги.
Мета статт - проаналiзувати основнi напрями використання iсторичного досв^ iншомовно! пiдготовки учшв у сучаснiй школi, розкрити позитивш та негативш складовi вiтчизняного практичного досвiду минулого.
Нацiональна школа за роки свого юнування нагромадила багатий педагогiчний досвiд, що став джерелом розвитку педагогiчно! науки, шдгрунтям зростання професiоналiзму, майстерносл вчителiв-практиков. Його постшне вивчення, осмислення, оновлення зумовлене змшами парадигм освiти, концепцiй навчання i виховання, форм i методiв практично! дiяльностi педагогiв. Але часто в практищ роботи загальноосвiтнiх шил педагопчний досвiд минулого iгноруеться, осшльки не у всiх учителiв сформована потреба та навички щодо його вивчення, застосування. Ця обставина зумовлюе необхвдшсть з'ясування сутностi вказаного феномена.
Було б нерозумно ввдкинути цiннi педагопчш напрацювння, що накопичувалися. Досвiд вичизняно! педагогiки необхiдно застосувати, збагативши його принципово новими науковими спрямуванням i цiннiсними орiентацiями, трансформувавши його змютову складову до сучасного процесу навчання i вихування.
Звичайно, його необхвдно розглядати крiзь призму сучасно! моделi освiти, вiдмовившись вiд догматизму, упередженосп, та стереотипiв, вiдкинувши зумовленi юторичними реалiями так1 негативнi явища, як «вдеолопзащя» та «полiтизацiя» навчально-виховного процесу. Минуле i сьогодення мають багато спшьного, хоча i дiють в рiзних iсторично-часових площинах, в них одна юторична реалiя.
Вивчення рiзних джерел, психолого-педагогiчно! спадщини науковщв i методистiв, [2; 4; 5; 6] дае тдстави стверджувати те, що питання, як1 розглядалися вирiшувалися педагогами протягом друго! половини ХХ ст., залишаються актуальними для iншомовно! освии в сучаснiй школi.
Теоретичний доробок та практичний досвiд минулого можуть бути творчо використанi в оптишзацп та удосконаленнi навчання i виховання школярiв в нинiшнiх вiтчизнянiй шшльнш освiтi у таких основних напрямах:
- забезпечення матерiально! (наявнiсть й обладнання кабiнетiв з iноземно! мови) та науково-методично! бази (розробка авторських навчальних програм, пiдручникiв, робочих зошилв, навчальних посiбникiв тощо для вчителiв);
- дотримання вимог наступносл й безперервносп iншомовно! освiти вiд дошшльно! ланки до повно! загально! освии;
- врахування психолого-фiзiологiчних особливостей молодших школярiв у навчаннi iноземно! мови «в умовах кризи семи рошв» та забезпечення таких форм i методiв навчання, як1 дозволяють зберегти «самооцшку дитинства» (через застосування ирових методiв навчання i рiзноманiтних видiв творчостi);
- розширення варiативного складника навчальних плашв за рахунок уведення факультативних занять та гурткiв шоземно! мови тощо);
- використання оргашзацшних форм, методiв i засобiв шшомовно! освiти, спрямованих на активiзацiю навчально-тзнавально! дiяльностi школярiв та !хньо! самостшносп (вiртуальнi подорожi, участi у олiмпiадах i конкурсах, посилення ролi самоспйно! роботи учнiв в здобутп знань, набуття досв^ iншомовного спiлкування через спшкування з носiями мови тощо);
- врахування позитивного i негативного досв^ школьно! iншомовно! освiти попереднього часу.
Не можна категорично стверджувати, що радянська система освiти була вкрай поганою, адже влада придшяла серйозну увагу проблемам розвитку освии. Домiнувала тенденцiя, що освiта ввдграе надзвичайно важливу роль у розбудовi держави. В основу роботи вих освiтнiх установ i навчально-виховних закладiв були покладенi трудовий процес та гармоншне виховання дiтей школьного вшу, вказувалося на велике значення дошкольного виховання, професiйно! освiти, поширення полиично! освiти тощо.
Прiоритетними педагогiчними нормами освии в радянський перiод були:
- едшсть мети i завдань на вих ланках;
- обов'язковють, безплатнiсть i спiльнiсть для обох статей навчання в трудовш i професiйнiй середнiй та вищiй школах;
- перевага у прийомi до навчальних закладш для дiтей робиниюв i селян;
- вiдокремлення школи вiд церкви, заборона релiгiйного навчання i виховання дiтей [4; с.
178].
Надзвичайно великого значення в радянськ1й школi надавалося патрiотичномy вихованню, яке давало морально-етичш засади формyвання в yчнiв почуття нацiональноï гiдностi та стiйких моральних норм. Учш привчалися до працелюбства, порядку в знаннях, охайностi, шанобливого ставлення до дорослих, виконання повсякденних обов'язк1в, а ix моральному розвитку сприяло гуманне та доброзичливе ставлення до ветерашв та допомога людям похилого вшу.
Головнi недолiки радянсько].' системи освiти були пов'язанi з поеднанням надмiрноï централiзацiï з тоталиарною комyнiстичною iдеологieю, «залишковим» фiнансyванням освии i неувагою до пiдтримки вчителiв yсix рiвнiв, а також закритий характер системи i, як наслвдок, нездатшсть еволюцiонyвати i адаптуватись до нових умов та потреб суспшьства. Школа прищеплювала дiтям пасивне споживання - некритичне сприйняття iснyючого сощального порядку засобами дисциплiни та регламентацп [2; с. 25].
Об'ективна потреба в ощнщ накопиченого вiтчизняного досв^ та сyчасноï школи спонукали вибiр критерив оцiнки педагогiчного досвiдy радянськоï системи освiти в сферi iншомовноï шдготовки yчнiв.
Позитивними елементами в оргашзаци шкiльноï iншомовноï освiти y другш половинi ХХ ст., на нашу думку, були:
- популяризащя в перюдищ, передyсiм педагогiчнiй, необхвдносп покращення вивчення iноземниx мов, передового педагопчного досвiдy та активне обговорення питань стану iншомовноï освiти школярiв;
- поява великоï кiлькостi наукових робiт з комyнiкативноï лiнгвiстики, психологи та педагопки;
- поява принципово нових методiв навчання (комyнiкативного, особисто^яльшсного) та переорieнтацiя навчання на особиспсть учня;
- започаткування дослiдження щодо можливостей навчання молодших школярiв шоземних мов та реалiзацiя iншомовноï освпи в початковiй школi;
- вдосконалення навчальних планiв та програм, пошук ефективних методiв i засобш навчання iноземноï мови;
- випуск наyково-методичноï лiтератyри для вчителя та рiзноманiтниx допомiжниx навчальних посiбникiв i засобiв;
- посилення вимог до особистосп вчителя, вдосконалення його професiйноï майстерностц
- створення мережi навчальних закладiв рiзного типу, вчительських кyрсiв для професiйноï пiдготовки вчителiв iноземниx мов;
- науково-методична дiяльнiсть шшльних педагопчних рад, на яких обговорювалися питання викладання iноземниx мов (проблеми ефективносп засвоення школярами змiстy програм, використання оптимальних органiзацiйниx форм, методiв та засобiв навчання тощо).
- спрямовашсть державноï полiтики на покращення стану викладання шоземних мов y школц
- активне обговорення питань стану iншомовноï освпи школярiв пiд час педагопчних читань, нарад, зЧздв, конференцш.
Суттевими були також негативнi тенденцп в шшомовнш освiтi в другш половит XX ст.:
• надмiрна iдеологiзацiя, полiтизацiя школи та процесу навчання iноземноï мови;
• закрипсть системи освiти, вiдсyтнiсть вiльного доступу до надбань зарyбiжниx педагогiв, осшльки заxiднi iдеï вважалися «ворожими», «буржуазними», «шшдливими»;
• недосконалiсть методiв навчання iноземноï мови, переважання граматико-перекладного методу;
• ввдсутшсть навчання усного мовлення, переважання пiд час занять рiдноï мови над iноземною;
• ушфшащя навчального процесу, вiдсyтнiсть особистiсно-орieнтованого навчання;
• ввдсутшсть належного теxнiчного забезпечення (аyдiо-та вiдеосистем, лiнгафонного обладнання тощо);
• формальне засвоення знань, наслiдком чого була вдеолопя людей, як1 в закритому до зовнiшнiх зв'язк1в суспiльствi, не могли реатзувати сво! знання з шоземно! мови, а тому глибок знання з не! були необов'язковими для життя.
Щ негативнi тенденци прослiдковуються лише до 1991 р., осшльки внаслiдок здобуття Укра!ною незалежносп та падiння «залiзно! завiси» ситуащя докорiнно змiнилася. Рiзко зростала потреба у вивченш iноземно! мови, це стало вимогою часу та реакщею освпи на новi умови юнування суспiльства.
Реформування та вдосконалення шшомовно! освiти - важлива складова полпики нашо! кра!ни в галузi освпи загалом. На шляху !! практичного втшення в життя актуальним е звернення науковцiв i вчителiв до педагопчно! спадщини минулого, особливо, коли це близьке минуле. Зберiгають свою значишсть дослiдження I. Зимньо!, Г. Китайгородсько!, О. Леонтьева, Г. ЛозановаЮ, Г. Рогово!, С. Шатiлова, I. Ю. Шехтера, методичнi поради стосовно використання рiзнома-нiтних засобiв, органiзацiйних форм, методiв та засобш навчання, що забезпечують активiзацiю навчально-пiзнавально! дiяльностi учшв, сприяють розвитку в них мовленневих навичок, пiдвищують якiсть засвоення навчального матерiалу та iн.
Сучасна система шшомовно! тдготовки учнiв спрямована на осмислення й використання прогресивних педагопчних iдей минулого. Педагогiчний досвiд i результати нашого дослiдження свiдчать про те, що можна говорити про необхвдшсть впровадження цiнних педагогiчних вдей дiячiв освiти к1нця ХХ ст. Врахування цього досвiду сприятиме бшьш ефективнiй органiзацi! вивчення iноземно! мови в сучаснш укра!нськiй школi. Використання педагопчного набуття минулого в сьогодент значно пiдвищуе ефективнiсть iншомовно! тдготовки учшв. Проте щ знання не можна зводити до висвплення педагопчно! спадщини окремих педагогiв. Набагато важливше долучитися до сутностi !х вдей i рекомендацiй, оск1льки вони надихають вчителя на творчу педагогiчну працю.
Л1ТЕРАТУРА
1. Беспалько В. П. Основы теории педагогической системы / В. П. Беспалько. - Воронеж: Изд-во Воронеж. ун-та, 1977. - 304 с.
2. Дем'яненко Н. М. Ретроспектива педагопчно! освгти в Украш (XIX - початок XX ст.): монографiя / Н. М. Дем'яненко, I. П. Важинський. - М.: Мiжнародна Педагопчна Академiя, 2002. - 240 с.
3. Кремшь В. Г. Яюсна освгта: сучасш вимоги // Педагогiка i психолог1я. 2006. - № 4. - С.5-10.
4. Кремень В. Г. - Освгта i наука Укра!ни: шляхи модершзацп (факти, роздуми, перспективи) / В. Кремень. - К.: Грамота, 2003.
5. Сухомлинська О. В. !сторико-педагопчний процес: новг тдходи до загальних проблем. - К.: А.П.Н., 2003. - 67 с.
6. Сухомлинська О. В. До питания про розвиток змгсту загально! середньо! освгти // Науковий вкник Чершвецького ушверситету. - 2003. - Вип. 176. - С. 161-169.
