CC BY
9
делает попытку сделать акцент на его ценностной и антропологической силе. Также исследуется его влияние на формирование системы права.
Ключевые слова: обычай, общественные отношение, регулятор, правовая система, морально-правовая философия, антропология права.
THE CUSTOM OF SOURCE LAW
Trofimenko V. A.
The publication is devoted to one of the oldest public regulators public relations — custom. Showing its development in Ukraine and to international law. Analyzing the history of the custom, the author makes an attempt to focus on its value and anthropological force. Well as shows its influence on the legal system.
Keywords: custom, public relations, controller, legal system, moral and legal philosophy, anthropology of law.
УДК 340.12 + 1:316.3
В. О. Захарова, здобувачка ЩНШСНА ОР1СНТАЦШ ЕКОПРАВОВОГО ВИХОВАННЯ
До^джено щнтст орieнтири екоправового виховання, центральним серед яких вбачаеться право на життя як фундаментальне, природне i абсолютне право, необ-хiднiсть захисту якого викликана не тыьки трагiчними на^дками технократично-го способу життя сустльства, а й вiдповiдальнiстю людини перед Природою та майбуттми поколтнями.
Ключовi слова: екоправове виховання, екософiя права, екоправова свiдомiсть, щнтсна орieнтащя.
Актуальтсть проблеми. Сьогодт стльнота Укра!ни переживае доволi драматичний етап свого розвитку, коли на змшу пануючо! протягом десятилть радянськш системi щнностей не знайшлося яюсно ново! i при тому тако! ж потужно! системи щнтсних орiентирiв, наслщком чого стало перебування кра!ни в суперечливих i складних умовах довготривалих сощальних транс-формацш. Разом iз тим транзитивт умови розвитку сустльства являють собою тдходящий Грунт для швидкого «прищеплення» нових правових щеатв, як на конституцшному рiвнi окреслет як мета i загальний правовий орiентир на розбудову правово! державносп. Тому в сучаснiй Укра!т в умовах масш-табних кризових явищ у полiтичнiй, економiчнiй, iдеологiчнiй сферах життя сустльства важко переоцiнити важливiсть пошуку певного загального сощо-
© Захарова В. О., 2011 101
культурного знаменника, спроможного зняти напружешсть у зазначених сферах життeдiяльностi громадян.
Невдоволення полгтичними заходами, спори на нацюнальному та конфе-сiйному грунп, глибоке соцiальне розшарування суспiльства, загрозливi по-казники злочинностi, безперечно, е чинниками, що вщдаляють державу вщ статусу правово! i социально!. Але треба пам'ятати, на якому тш розгортаються деструктивнi явища державного масштабу. Йдеться про свiтову екологiчну кризу, що несе в собi загрозу значно бiльшу, шж змiни державного ладу чи не-скiнченнi полттичш протистояння в кожнiй окремiй держав^ осюльки ставить шд сумнiв життя сучасних та майбутнiх поколiнь, буття людини у цьому свiтi.
Збереження життя та вщновлення стану довкшля, яке вщповщае життевим потребам людей, е завданням, що вимагае, по-перше, консолщацп якомога бшьшо! кiлькостi сусшльних сил i держав в цшому стосовно попередження загрози глобально! екокатастрофи; по-друге, усвiдомлення кожною людиною реалъносп наслвдюв ще! загрози; по-трете, реал!зацп можливостей потужно-го регулюючого впливу на суспшьт вiдносини з метою зведення вимог еко-лопчно! безпеки до рiвня iмперативу повсякденно! людсько! дiяльностi, до чого, власне, акцентуе увагу увесь досвiд законодавчого вдосконалення охо-рони довкшля кра!нами Свропейського Союзу [1, с. 500-518; 2] та теоретич-нi наробки, зокрема, таких провщних фахiвцiв з еколопчного права нашо! кра!ни, як В. Андрейцев [3], А. Гетьман [4], М. Шульга [5], В. Бредiхiна [6]. Ум цi вимоги-завдання можуть знайти реальне здiйснення тiлъки у правовш площини iснування людини, через яюсш змiни саме правового вимiру реаль-ностi. На жаль, його аксюлоочна складова у цьому сенм залишаеться ще недостатньо досл1дженою. Ось чому метою пропоновано! науково! розвщки е вивчення цiннiсного аспекту екоправового виховання.
Анал1з наукових дослiджень i публтацш. Оскшьки право е визнаним регулятором сустльних в1дносин, саме у правовш царит доцшьним убачаеться пошук шляхiв екологiзацil свiдомостi, перетворення вимог еколопчно! куль-тури на стшку мотивацiю поведiнки, пiдiймаючи Г! на якюно новий рiвень усвiдомлення свого правового статусу вже через екоправову культуру i еко-правову свщомють.
Загальновизнано, що спрямованiсть настанови суб'екта та його дiялънос-тi на певну цiннiсть е цiннiсною орieнтацieю. У цьому сенсi, як зазначае, зокрема, В. Нерсесянц, право у своему аксюлопчному вимiрi виступае як суво-ро визначена форма правових цшностей та специфiчна форма правово! обов'язковосп, вiдмiнна вiд умх iнших (моральних, релiгiйних тощо) форм обов'язковосп та цiннiсних норм [7, с. 54].
Дшсно, людина завжди сприймае реальнiсть особистiсно, завжди крiзь призму свого «Я^>. Яким же чином досягти того, щоб у цш призмi завжди мав мюце своeрiдний фiльтр — моральностi, гщносп i природностi правово! обов'язковостi? Безперечно, через цшеспрямований, науково обгрунтований,
методолопчно i матерiально забезпечений процес правового виховання [8], в якому в сучасних умовах актуалiзуeться така складова, як екоправове виховання.
Цштсний аспект, без сумшву, e найважливiшою складовою правового виховання. У цьому раз! заслуговуе на увагу визначення Р. Кравцова, який шд правовим вихованням розумie щльовий вплив, спрямований на формування системи морально-правових цiнностей особистостi, що забезпечуе високий рiвень правово! культури [9, с. 6].
Слушною е i думка про те, що у системi виховання людини безпосередньо пов'язане з правовим вихованням тшьки моральне виховання, а вс iншi види виховання мають фоновий характер, е похщними в!д зазначеного зв'язку. Тому цiльовi настанови правового виховання повинш бути повнiстю погодженi з щльовими настановами морального виховання, що можливо тiльки за певних суспiльних умов, у сустльствах i державах певних тишв. Оптимально цей зв'язок дie у правовiй державi [10, с. 10].
Обгрунтовуючи нагальну необхiднiсть становлення i розвитку екоправо-вого виховання, слщ звернутися до аналiзу щншсних орieнтирiв, що лежать в основi цього процесу, адже екоправове виховання як генеральну мету пере-Mi^e формування високого рiвня екоправово! свщомосп громадян та !х екоправово! культури, яка e фактично засобом трансляций вщповщних ценностей.
Центральне мiсце в ieрархi! екоправових цiнностей посiдаe право на життя. Обгрунтування абсолютного характеру права на життя як правово! щнносп e свггоглядною i методолопчною основою концепци екософи права як фшософського вчення про гармонiзацiю вщносин мiж людьми як право-вими особистостями та !х соцiумом з Природою на основi усталення екоправово! культури як регулюючого чинника сощоприродного розвитку [11].
Життя e цiннiстю, якш притаманнi так! характеристики, як природшсть i абсолютнiсть [12, с. 87-93]. Житгeвий потенцiал e рисою усього природного, протягом багатьох столпъ ми можемо спостерiгати, як у Природ! знову i зно-ву вiдтворюeться життя. I, як правило, життя природного свпу, якого в меншш м!р! торкаeться техногенний вплив людсько! цивiлiзацi!, вiдтворюe себе успшно i без вiдхилень вщ норми. Подiбне вiдбуваeться i в сощумг чим менше люди вщсторонюються в!д природного у соб!, тим менше потерпають природа i людський генофонд. ХХ столптя стало в своeму род! «показовим» в аспекп пригнiчення в людиш вщчуття i усвiдомлення свого зв'язку з Природою, внаслщок чого сьогодш людство балансуe на межi екологiчно! кризи, потерпаючи вщ численних надбань цивМзацп — в!д атомно! збро! до звички куршня. Але в сучасному сощум! зусилля однie! людини, !! намагання жити в гармони !з Природою не захистять !! вщ загроз, як! несе в соб! уся ro^e-тальна система [12, с. 230].
Тому захист тако! щнносп, як життя, потребуе саме правового забезпе-чення. Правовi засоби i заходи i3 захисту зазначеного права в змозi як уста-лити державну полiтику iз захисту довкшля, так i надати вiдповiдний пози-тивний iмпульс дiяльностi громадських природоохоронних оргашзацш.
Один з перших дослщниюв ще! проблематики В. Мунтян називав головною метою охорони природи, основним принципом природоохоронно! д^ яльностi збереження i полшшення стану довкiлля для життя ниншнього i майбутнього поколшь [13, с. 22-24]. Таким чином, поступово, але невщворот-но усвщомлення права на життя не тшьки сучасникiв, а й людей, що мають жити у майбутньому, поширюеться як в наукових правознавчих колах, так i серед пересiчних громадян, про зб^шення питомо! ваги яких в суспшьстга свiдчить iз року в рж зростаюча громадська активнiсть iз захисту довкшля.
Погодимося iз думкою, що право людини на життя — це свобода людини безпосередньо реалiзовувати можливосп, яю вона мае внаслщок свое! на-лежностi до виду Homo sapience як продукту загальноприродно! еволюцп, феномен яко! був осмислений ще античною натурфiлософiею, та задовольня-ти необхiднi сутнiсно-якiснi бюлопчш, соцiальнi, духовнi, економiчнi та iншi потреби, неподiльнi iз самою амбiвалентною природою людини, що об'ективно визначаються досягнутим рiвнем розвитку людства i мають бути всезагаль-ними. У такому ракурс право на життя тлумачиться як право на вгтальне (бiологiчне), соцiальне та духовне юнування, обгрунтовуються його фунда-ментальний характер, головне мюце в системi прав людини [14].
Людина значно легше усвщомлюе цiннiсть права на життя та права на безпечне довкшля, що безумовно i лопчно кореспондуе першому, якщо осно-ви екофшьного свiтосприйняття прищеплюються ш з дитинства i цшеспря-мовано, через систему знань про основи гармоншного ствюнування у «природному стльносвт» (термш К. М. Маер-Абiха [15, с. 9]), формують наста-нову не тшьки на несприйняття деструктивно!, технократично! полiтики у природнiй сферi, а й на активний творчий пошук компромюних, екофiльних засад економiчних, полгтичних та культурних вiдносин у межах кожно! кра!-ни та й усього соцюприродного унiверсуму. Саме цш метi мае слугувати система екоправового виховання, заснована на екоправовш методолоочнш базi [16], що формуеться засобами екоправово! рефлекси i апелюе до такого рiвня правосвiдомостi особистостi, як усвщомлення прав Природи на захист та власно! вiдповiдальностi, яка поширюеться на увесь «природний стльносвт». Оскiльки людина у екософському бачент спроможна бути творцем гармонiйного сощуму, вона повинна разом зi сво!м правом на боротьбу за безпечне довкшля усвщомлювати i власну вщповщальтсть за те, чи е ïï що-денна дiяльнiсть екофобною чи екофшьною, чи будуть носiями права не тшьки сучасники, а й прийдешт поколiння, для яких наше право на безпечне довюлля для юнування сьогодт е правом на юнування як таким.
Важливе запитання для екоправового виховання: яким чином досягти згуртування сустльства, розшарованого на носив екофшьно! та екофобно! правосвiдомостi? Вважаемо, що вщповщь на нього, напевне, можлива саме за допомогою фiлософськоï екоправово! рефлексп, яка виходить з принципу безальтернативносп для людства вимоги захисту ним Природи i життя.
Треба сшльними зусиллями влади i громадськосп, що передбачають здiйснення комплексу заходiв духовного i соцiально-економiчного характеру, штегрувати представникiв усiх соцiальних прошаркав населення на щейнш платформi визнання життя ушверсальною цiннiстю, бо вона е глибоко моральною категорiею, що апелюе до моральних засад особи, складаючи ïï основоположний iмператив.
У рiзних краïнах моральнi основи життя сустльства часто пов'язаш iз пануючою релiгiйною течiею. В усiх свггових релiгiйних системах образи морального способу життя в основному схож— життя i пдшсть людини ви-знаються найвищою цiннiстю. Наприклад, християнська традиц1я, яка про-тягом столт була соцiокультурним контекстом розвитку нашоï держави, сформувала певний культурно--щнтсний код, завдяки якому нашим стввгт-чизникам через традицiï, спосiб життя предков легше сприйняти положения про те, що людина вiдмiнна вщ усього живого в свiтi наявшстю морального початку. Отримавши в акп творення моральний закон, «людина отримала певну неписану конституцию» [17].
Цштсний вимiр свiтогляду виражае еднiсть людського роду, спiльнiсть його iсторичноï долi i в цьому вiдношеннi шдноситься над соцiальною та етнiчною вщмшшстю людей. Загальнолюдська цiннiсна орiентованiсть св^ домостi досягла в сучасному свт якюно нового стану, стала духовною основою згуртування рiзних держав, народiв, рухiв, iндивiдiв у процес попе-редження ядерно! катастрофи, захисту довкшля та розв'язання екологiчних та шших глобальних проблем [18, с. 647].
До того ж, останшм часом у наущ з'явився термш «суспшьний еколопч-ний штерес», що розумiеться як синтез, результат компромюу м1ж еколопч-ними iнтересами окремих громадян, сощальних груп, усього населення, юридичних осiб i держави (у тш частинi, яка вщбивае екологiчнi iнтереси всього суспiльства) у шдтриманш якостi довкiлля, яка забезпечуе життя, здоров'я людей та 1х майбутнiх поколiнь. Думаеться, що поява в наущ такого визначення категорп штересу мае всi пiдстави, оскшьки дозволяе глибше ви-вчити проблеми реалiзацiï права на безпечне навколишне довкiлля в усiй складностi сусшльних процесiв. У збереженнi безпечного довкшля мають бути защкавлеш як окремi громадяни, так i суспiльство в цшому, тому що екологiчна безпека е частиною нащонально! безпеки, умовою досягнення стшкого розвитку i збереження генофонду нацiï [6, с. 21].
Висновок. Необхщтсть парадигмально-iмперативного оновлення сутнос-тi вiдносин держави i сустльства з Природою привертае все бшьшу увагу
державних, громадських, релтйних та наукових дояшв, демонструючи з рiзним ступенем iнтенсивностi готовнiсть свгтово! спiлъноти до конструктивного доа-логу, метою якого е збереження безпечного для життя i здоров'я довюлля, тим самим захищаючи фундаментальне для буття людини право на життя.
Новий свгтогляд, що формуеться в епоху загострення глобально! еколо-очно! кризи, повинен бути еколоозованим, а гармонiю взаемин людини i довкiлля необхiдно вщнести до визначальних правових засад, цшей правового розвитку суспiлъства, яю складають сутнiсну основу правово! та сощ-ально! державностi, як про це свщчить досвщ кра!н Свропейського Союзу [1, с. 500-518; 2].
Л1ТЕРАТУРА
1. Дайнен, Д. Дедат мшшший союз. Курс европейсько! штеграци [Текст] / Д. Дайнен; пер. з англ. М. Марченко. - К. : «К.1.С.», 2006. - 696 с.
2. Лозо, В. И. Правовые основы экологической стратегии Европейского Союза (Концепция, программное обеспечение, систематизация и комментарий действующего законодательства ЕС) [Текст] : монография / В. И. Лозо. - Х. : Право, 2008. - 368 с.
3. Андрейцев, В. I. Право еколопчно! безпеки [Текст] : монограф1я / В. I. Андрейцев. -К. : Знання-Прес, 2002. - 332 с.
4. Гетьман, А. П. Проблеми реформування еколопчного законодавства: до питання про створення Еколопчного кодексу Укра!ни [Текст] / А. П. Гетьман // Вюн. Акад. правов. наук Укра!ни. - 2006. - № 3 (46). - С. 172-181.
5. Шульга, М. В. Правовi проблеми еколопчно! безпеки при здшсненш земельно! реформи [Текст] / М. В. Шульга // Держ. буд. та мюцев. самовряд. - Х. : АПрН Укра!ни, НД1 держ. буд. та мюцев. самовряд., 2002. - Вип. 2. - С. 93-103.
6. Бредiхiна, В. Л. Конституцшш засади права громадян на безпечне навколишне природне середовище [Текст] : монографш / В. Л. Бредiхiна; за ред. М. В. Шульги. - Х. : Видавець ФО-П Вапнярчук Н. М., 2008. - 168 с.
7. Нерсесянц, В. С. Философия права [Текст] : учебник для вузов / В. С. Нерсесянц. -М. : Изд. гр. «Инфра-М», 1998. - 652 с.
8. Правове виховання в сучаснш Укра!ш [Текст] : монографiя / А. П. Гетьман, Л. М. Герасша, О. Г. Данильян та 1н.; за ред. В. Я. Тацш, А. П. Гетьмана, О. Г. Да-нильяна. - Х. : Право, 2010. - 368 с.
9. Кравцов, Р. В. Правовое воспитание личности в контексте аксиологии права [Текст] : автореф. дис. ... канд. юрид. наук; спец. 12.00.01; 12.00.11 / Р. В. Кравцов. - Челябинск, 2006. - 26 с.
10. Стреляева, В. В. Правовое воспитание в условиях становления правового государства [Текст] : дис. ... канд. юрид. наук; спец. 12.00.01 / В. В. Стреляева. - М., 2006. - 183 с.
11. Шефель, С. В. Екософш права [Текст] / С. В. Шефель // Наук. зап. Харк. ун-ту По-вир. Сил. Сощальна фшософш, психологш. - 2008. - Вип. 1 (30). - С. 18-24.
12. Шилин, К. И. Экософские начала социологии будущего [Текст] / К. И. Шилин ; науч. ред. С. В. Шефель. - М. : Социум, 2000. - 352 с. - (Первая энциклопедия третьего тысячелетия ; т. 1).
13. Мунтян, В. Л. Правова охорона природи УРСР [Текст] : монографш / В. Л. Мунтян. -К. : Виша шк., 1982. - 231 с.
14. Рогова, О. Г. Право на життя в систем! прав людини [Текст] : автореф. дис. ... канд. юрид. наук; спец. 12.00.01 / О. Г Рогова. - Х., 2006. - 24 с.
15. Маер-Аб1х, К. М. Повстання на захист природи. Ввд довкшля до спшьносвгту [Текст] / К. М. Маер-Аб1х ; пер. з шм. А.Срмоленко. - К. : Л1бра, 2004. - 196 с.
16. Шефель, С. В. Екософ1я права як форма д1атрошчно1 методологи [Текст] / С. В. Шефель // Вюн. Нац. юрид. акад. Укра1ни 1м. Ярослава Мудрого : зб. наук. пр.; ред. кол.: А. П. Гетьман та ш. - Х. : Право, 2010. - Вип. 6. - С. 63-70. - (Сер. : Фшософ1я, фшософ1я права, полгтолопя, соцюлопя).
17. Выступление Св. Патриарха Московского и Всея Руси Кирилла перед научной общественностью г Днепропетровска // http: // www.verav.ru/common/mpublic.php? num=714
18. Философский словарь 7-е изд., перераб. и доп. [Текст] / под ред. И. Т. Фролова. -М. : Республика, 2001. — 720 с.
ЦЕННОСТНАЯ ОРИЕНТАЦИЯ ЭКОПРАВОВОГО ВОСПИТАНИЯ
Захарова В. А.
Исследованы ценностные орниентиры экоправового воспитания, центральным среди которых является право на жизнь как фундаментальное, естественное и абсолютное право, необходимость защиты которого вызвана не только трагичными последствиями технократического образа жизни общества, но и ответственностью человека перед Природой и будущими поколениями.
Ключевые слова: экоправовое воспитание, экософия права, экоправовое сознание, ценностная ориентация.
THE VALUE GUIDES OF ECOLEGAL EDUCATION
Zakharova V. О.
In the article the value guides of ecolegal education is investigated, the main of which is the right to life as the fundamental, natural and absolute right, the necessity of its protection is related not only with tragic results of the technocratic lifestyle of society, but also with human responsibility to the Nature and future humanity.
Key words: ecolegal education, ecosophy of law, ecolegal sense of justice, value guide.
