CC BY
9
УДК 340.12
В. О. Захарова, здобувачка
ОСОБЛИВОСТ1 МЕТОДОЛОГ1ЧНОГО ЩДХОДУ ДО ВИВЧЕННЯ ФЕНОМЕНУ ЕКОПРАВОВОГО ВИХОВАННЯ В СУЧАСН1Й УКРА1Н1
Запропоновано осмислення специфжи методологiчного тдходу до вивчення феномену екоправового виховання з огляду на наявт особливостi предметноI сфери екософп права.
Ключовi слова: екософiя права, екологiчна правосвiдомiсть, екоправове вихо-вання, екоправова культура.
Актуальтсть та об'ективна необх1дшсть дослгдження теми. Укра-!нське сустльство як сустльство переходного типу характеризуеться загаль-ним станом нестабшьносп в економiчнiй, полiтичнiй, правовiй, духовнiй сферах свого життя. Iнституцiйному захисту заявлених у Конституцп Укра!ни основоположних норм доволi часто бракуе дiевостi. Очевидна !х декларатив-нiсть безпосередньо негативно впливае на рiвень та яшсть правосвiдомостi представникiв усiх прошаркiв населения кра!ни. Передусiм це виявляеться у виглядi деформацiй, адже саме правосвщомють як один з головних показни-шв рiвня правово! культури е найбшьш чутливою до змiн правового ктмату в державi, шддаеться найбшьш значним викривленням у перехвдний перюд розвитку суспiльства. Той факт, що «перехщна» правосвiдомiсть i правова культура настшьки деформованi, багато в чому зумовлений вiдсутнiстю ско-ординовано!, регульовано! державою концепци правового виховання населен-ня в цiлому, яка враховувала б як особливостi кожно! верстви населення - вь ковi, професшш, побутово-матерiальнi тощо, так i специфшу кожного вимiру правового виховання, зокрема й екоправового.
Дшсно, особливо викривленою ланкою правосвщомосл сучасних укра-!нщв, на наш погляд, постае !х екоправова свiдомiсть. Нещодавне минуле Укра!ни, а наразi й сучаснiсть засввдчують детермiнацiю як в 11 радянському, так i сучасному полiтикумi екофобно! моделi мислення та розвитку сощуму. Наслiдком тако! парадигмально! обмеженостi е суцшьна криза укра!нського суспiльства, що виявляеться у виглядi як реально! проблеми збереження життя мшьйошв наших спiввiтчизникiв, так i збереження природного довкшля як його «колиски». Звщси виникае нагальне питання розв'язання ще! проблеми як фундаментально! фiлософсько-правово! проблеми буття сучасного укра!нського соцiуму.
Стан наукового розроблення проблеми. Якщо проблемi правового виховання придшялося багато уваги як за радянських часiв, так й у добу неза-164 © Захарова В. О., 2010
лежност Укра!ни, що вщображено, зокрема, у працях О. В. Аграновсько!, П. П. Баранова, А. Б. Венгерова, Н. В. Витрука, В. I. Гоймана, О. Г. Данилья-на, Н. Л. Гранат, В. П. Казимiрчука, Д. А. Керимова, Н. М. Кейзерова, I. I. Коваленко, В. О. Котюка, В. Н. Кудрявцева, £. В. Кузнецова, О. А. Лука-шево!, Н. I. Матузова, А. В. Мщкевича, В. С. Нерсесянца, В. В. Оскамитного, М. Ф. Орзiха, Т. Н. Радько, А. Р. Ратшова, И. Ф. Рябко, В. П. Сальникова, Л. П. Семiтко, Е. Н. Трубецького, С. В. Шефеля та ш., то до вивчення такого його важливого аспекту, як екоправове виховання, дослвдники звернулися лише на початку XXI ст. Але, на жаль, вагомих здобутшв тут ще небагато i ва вони пов'язанi з розробленням сучасно! концепцп екософп права (С. В. Шефель, Т. I. Бургарт).
Тому, зважаючи на те, що будь-яка «здорова» держава завжди шклусть-ся про високий рiвень культури населения, особливо молодого поколшня, який, безперечно, е запорукою подальшого прогресу, нагальною науковою проблемою i практичним завданням укра!нського соцiуму постае не тшьки наукове обгрунтування загально! концепцп правового виховання його репре-зентантiв, спрямованого на шдготовку !х як свщомих суб'ектiв розбудови правово! державностi, а й одночасне формування у них адекватно! вимогам глобальних свгтових виклишв екоправово! свiдомостi.
Тому метою ще! науково! розвiдки е спроба навести певнi нотатки щодо обгрунтування основоположних методолопчних засад дослiдження тако! важливо! теоретично! i практично! проблеми для сучасного укра!нського суспiльства, яким е фшософсько-правове обгрунтування концепцi! екоправо-вого виховання, адекватно! потребам розбудови в Укра!ш демократично!, сощально!, правово! державносл. Це пов'язано з тим, що розбудова правово! держави в Укрш'ш як практична мета для нашого суспшьства зумовлюе по-силення уваги до обгрунтування механiзмiв удосконалення правотворчосп, формування належного рiвня правосвiдомостi громадян, !х правового виховання, регулювання правов^носин. Адекватне вимогам розвитку постiндустрiального суспiльства в нашiй кра!нi виршення цих питань по-требуе використання iнтерсуб'ективiстського фiлософсько-правового пiдходу до вивчення граничних пiдстав виникнення i функцюнування цих феноменiв правово! реальностi, визначення !х фундаментальних онтологiчних, гносеологiчних, антрополопчних, аксiологiчних та iнституцiональних засад з метою збагачення правознавчого уявлення про них i св1домого !х застосу-вання як засобу гармонiзацi! правово! сфери укра!нського соцiуму. Цi завдан-ня сучасно! фiлософi! права вважаемо одними з таких, як1 можливо найбiльш адекватно розв'язати саме в штерсуб'ективютський спосiб.
У цьому сена об'ектом нашого дослiдження виявляеться такий аспект правово! реальностi сучасного укра!нського соцiуму, яким е правове вихован-
ня в Укра!ш, а предметом - такий його складник, як екоправове виховання, зокрема його методолопчш засади.
Методолопчною умовою досягнення зазначено! мети е запропонована С. В. Шефелем та Т. I. Бургарт сучасна концепцiя екософп права, котра грун-туеться на комплексi чиннишв екософсько-правово! рефлексп як одного з методолопчних виявiв iнтерсуб'ективiзму. Йдеться про використання того методологiчного знаряддя, яке розроблялося в межах екософського напрямку сучасно! фшософи, зокрема в працях Р. Атфiлда, Ф. Х. Бормана, Г. Йонаса, Б. Каллжотта, С. М. Кравченко, М. В. Костицького, Х. Ролстона, присвячених принципам еколопчно! етики, а також репрезентованими розробками Н. А. Агаджаняна, В. П. Алексеева, £. В. Прусова, Б. Гржимека, Ф. В. Кря-жимського, Ю. М. Пахомова, Б. Б. Прохорова, Л. Хенса в цариш екософсько! антропологи, екогносеологiчними концепцiями Г. КЮлевiнда, Т. В. Ряжсько!, Ф.-Е. Шварцкопфа, Г. I. Швебса, екосоцюлопчними теорiями У А. Виноку-рово!, С. I. Григор'ева, З. Г. Лашно!', В. А. Сахрокова, А. I. Субетто, К. I. Шилша та екополтголопчним пiдходом А. I. Костша i Р. Г. Яновського. Створений ними науковий потенцiал може дати бажаш щодо нашого дослвджен-ня наслвдки, якщо його творчо екстраполювати в контекст концепцй' екософп права як фшософського вчення про гармошзащю вiдносин мiж людьми як правовими особистостями та !х сощумом i Природою на основi розвитку екоправово! культури як регулюючого чинника соцiоприродного розвитку.
Наукова новизна закладених у цiй статтi вдей зумовлена можливiстю розв'язання недостатньо розроблених теоретичних, оргашзацшних та за-конодавчих проблем екоправового виховання, складовими елементами яких е: понятшна характеристика, суб'ект та об'ект екоправового виховання, його мета, завдання та функцп, принципи, система законодавчого регулю-вання оргашзаци екоправового виховання, питання вдосконалення даного напрямку.
Реальна значущють вивчення проблем, пов'язаних з оргашзащею екоправового виховання, виявляеться у тому, що !х практичне розв'язання дозволить шднести престиж права, виховати повагу до закону в громадян; створити засади громадянсько! i правово! активносп в суспiльствi; залучити всi державнi iнститути та громадсьш органiзацi!' до вирiшення питань правового виховання в цшому; сформувати основи екоправово! культури укра!н-ського суспшьства, яке у своему транзитивному сташ як нiколи потребуе радикальних змiн у масовiй та iндивiдуальнiй правосвiдомостi громадян.
Анализ проблеми. Позитивний приклад створення соцiально-правово!' та еколопчно! державносл у кра!нах Скандинави, на нашу думку, мае спо-нукати законодавцiв i полiтикум Укра!ни до його творчого переосмислення в контексп реалiзацi!' конституцiйних завдань щодо розбудови правово! держа-ви в кра!ш [1]. Саме цi обставини вимагають передусiм нового погляду i за-
стосування нового подходу до вивчення та розв'язання тако'' нагально'' проблеми, якою е методолопя екоправового виховання, що виступае одним i3 чиннишв формування свiдомих творщв такого типу державностi.
Зазначена проблематика е ще недостатньо дослвдженою, осшльки в межах фiлософсько-правового дискурсу вона почала окреслюватися лише в останне швстолитя, коли фактично тшьки розпочався процес накопичення емпiричного матерiалу вiдповiдного характеру [2-5]. У межах спору при-хильник1в рiзних парадигм сошально-фшософського знання та головних на-прямк1в фiлософiï права (природно-правового [6-10] та позитивютського [11; 12]) зародилися щкаи знах1дки та пропозицiï щодо обгрунтування домiнацiï тих чи шших засадничих пiдвалин процесу розбудови правовоï державностi. Нарештi, наприкiнцi ХХ ст., коли свггова фiлософська думка усталилася на рiвнi iнтегральноï парадигми iнтерсуб'ективiзму, вдалося суттево просунути-ся шляхом цшсного та методологiчно поглибленого бачення i розумiння цiеï проблеми. Необхщним пвдгрунтям для цього стала наявшсть на рiвнi сприй-няття мiжнародним спiвтовариством тако'' загальнолюдсько'' цiнностi, як ке-рiвна домiнанта конституцiйноï норми принципу еколопчно'' безпеки [1-3; 5; 7; 13-16]. Це ниш вщповвдае мiжнародно визнаному критерш забезпеченос-ri екологiчно витонченого типу законодавства, на якому, власне, i повинен грунтуватися процес сучасного украïнського державотворення [5].
Упм слiд зазначити, що вивчення проблеми методолопчного забезпе-чення еколопзацп правосвiдомостi, яке було розпочате К. М. Маером-Абiхом [8] i Г. Йонасом [7] та продовжене С. В. Шефелем [16], ще очшуе на свого ретельного дослiдника. Велик! сподiвання викликае в цьому сена розвиток екософп права як особливо'' галуз! фшософп права. Значення ïï формування пов'язане передусiм з напрацюванням категорiально-понятiйного апарату, необхiдного для розроблення ïï методологiчного iнструментарiю. Важливу роль тут, безумовно, вдаграе науковий доробок Ф.-Е. Шварцкопфа [17] та К. I. Шилша [18], як! виступають фундаторами сучасноï екософськоï доктри-ни. На наш погляд, спираючись, зокрема, на 'х праш, можна методолопчно суттево оновити цю просунуту галузь знань з метою свггоглядного посилен-ня всiеï' нормативноï' бази впчизняного законодавства, виходячи з ïï «прире-ченосп» до штегративносп у систем! сошально-правового знання.
Визначаючи головш напрямки формування методологiчноï бази екоправового виховання, вважаемо за необхвдне насамперед звернутися до зютав-лення можливостей штерпретацшного тдходу, пропонованого екософською герменевтикою як особливим модусом сучасноï фiлософськоï герменевтики, та екософськоï рефлексiï, здшснювано'' в контекст! дискурсивно-комунiкативноï парадигми правового штерсуб'ектив!зму. Йдеться про використання того методолопчного знаряддя, яке передуам розроблялося останшми десятилгт-тями в працях видатного шмецько-американського фшософа Г. Йонаса [7],
котрий переосмислив фшософську спадщину свого вчителя М. Гайдеггера. Власне, критичне сприйняття методологи самого Г. Йонаса, на нашу думку, дозволить впоратися iз завданням дослшження найважливших елеменпв рiзних вимiрiв правово! культури сучасного укра!нського соцiуму, що характеризуют стан правосвiдомостi репрезентаитiв уах його прошаркав, специ-фiку законодавства i юридично! практики, а головне - творчо вплювати його ще! у правовиховному процесi.
Виходячи з гайдеггерiвського розумiния людського буття як Dasein'a, Г. Йонас ключовим його екзистеншалом виводить вiдповiдальнiсть людини як ютоти, що мае свiдомо спрямовувати сво! зусилля на забезпечення гармо-нiзацi! алгоритму свого життя з алгоритмом розвитку Природи, тобто здш-снити те, що отримало назву коеволюцi! [13]. У цьому сена право i обов'язок людини у ставленш до навколишнього середовища е соцюприродно зумовле-ними в жорстко аксюлопчному аспектi. Це означае необхшшсть змiщення акценту в ставленнi людини до Природи з позитивютсько-екофобного на екзистенцшно-гумашстичний.
Вважаемо, що саме таке обмеження екофобно! рефлексi! носi!в сучасно! технократично-техногенно! парадигми розвитку людсько! цившзацп гума-нiстичним за сво!м сенсом принципом герменевтично! iнтерпретацi! дозволить переконатися у тому, що природний свгг iз самого початку свого юнування дае всi пiдстави витлумачувати його як процес, спрямований на досягнення соцiоприродно! гармонi!.
Разом i поряд з таким способом визначення сутносп сприйняття люди-ною свого права i вiдповiдальностi в контекстi загальнолюдського свггосприй-няття ми мусимо визнати за необхвдне скористатися для усталення методологи соцюприродно! коеволюци екософським вимiром iнтерсуб'ективiстсько! парадигми сучасно! дискурсивно-комушкативно! доктрини. Власне, адекват-не вимогам розвитку постiндустрiального суспiльства в нашш кра!нi вирi-шення питань потребуе використання саме штерсуб'ектив^тського фiлософсько-правового тдходу до вивчення граничних пiдстав виникнення i функцiонувания всiх феноменiв правово! реальносп, визначення !х фунда-ментальних онтолопчних, гносеологiчних, аитропологiчних, аксiологiчних та шституцюнальних засад з метою збагачення правознавчого уявления щодо них i свiдомого !х застосувания як засобу гармошзаци правово! сфери укра-!нського соцiуму. Цi завдання сучасно! фшософп права вважаемо одними з тих, яш можливо найбiльш адекватно розв'язати саме в штерсуб'ективютський спосiб [19].
1нтерсуб'ективютська рефлекс1я права розумiеться як оргашчний складник сучасно! фшософп права, в межах яко! осмислюються сутнiсна природа всiх феноменiв правово! реальносп, джерела та закономiрностi !х виникиен-ня i мехаиiзм формування у прямих i зворотних зв'язках з шшими сферами
буття людини на пвдстаи комплексного застосування таких методолопчних складнишв, як правова онтолопя, правова антрополопя, правова аксюлопя та 1нституц1онал1зм. Усввдомлення цього спонукае до поглибленого вивчення можливостей 1нтерсуб'ектив1стсько1 рефлексй' вах феномешв правово! реальности що втшеш як в вдеальнш ïï площиш, так i у зшсп норм чинного зако-нодавства та в усш системi правовiдносин.
Специфiка розглядуваноï проблеми полягае у тому, щоб, здiйснюючи iнтерсуб'ективiстську рефлексш права, подолати методолопчш обмеженосп, притаманнi iншим тдходам до розумiння феноменiв правовоï реальносп для ïï гармонiзацiï в сучасних умовах. На таких шдставах власне й можливо за допомогою екоправового виховання сформувати необхвдну людству постш-дустрiальноï' епохи екоправову культуру.
Виршуючи питания щодо визначення прiоритетностi саме таких методолопчних засад вивчення i застосування права, зокрема еколопчного право-знавства, слад окреслити сукупшсть найбшьш фундаментальних категорiй, що створюють його методолопчний каркас, та з'ясувати ï\ спiввiдношения у сенсi застосування екософськоï парадигми мислення як невiд'емноï частини природно-правового типу праворозумiния. Тим бшьш що у фiлософiï права таким чином це питання ще не ставилося, ще не акцентувалася увага до такого саме тдходу, хоча, як видаеться, вш надае можливiсть бiльш поглибленого вивчення сутност феноменiв екологiчного права, екоправового виховання та правознавства взагал!
Екософiя права якраз i мае предметом дослщження екологiчне право, а правова онтолопя в цьому сени е необхвдною складовою як у цшому фiлософсько-правовоï методологи, так i ïï екософського вимiру. Специфша цього вимiру зумовлюеться визнанням можливосп i необхiдностi осягнення онтологiчних засад сучасного штегрального правознавства в цшому та еколопчного права зокрема в оргашчному поеднанш двох фундаментальних плашв ï\ буття: вiртуальноï та предметноï реальностi.
Право в цшому й еколопчне право зокрема, з одного боку, е явищами шеальними, такими, що виникають внаслiдок вiртуального конструюваиия людиною як суб'ектом права певного уявлення - iдеï' права, у тому чи^ такого ïï вияву, яким е вдеал екологiчного права, що вщдзеркалюе одну iз сторiн процесу формування цiлiсноï у свош розмаïтостi правосвiдомостi.
Але свггом iдеального онтологiчне пвдгрунтя правознавства та еколопчного права не обмежуеться. У цьому сена слад пвдкреслити, що праву тому iманентно притаманна екологiчнiсть, бо саме воно життево-природно укорь нено в самш людинi вiд ïï народження як живш iстотi, а потiм вже i як осо-бистостi, що набувае сощально-громадянського статусу. З цього приводу в Конституци Украïни чгтко вказано на природженiсть, невiд'емнiсть прав людини: на життя, пдшсть, вшьний розвиток своеï особистостi тощо [1].
З другого боку, очевидним чи проявленим його планом е сфера опредмечено' через людську д!яльшсть оде' права. Це сфера правотворчосп та правозасто-сування, де вдея права матер!ал!зуеться у вигляд! правових норм [19]. Це особливий шар буття права в цшому, в тому числ еколопчного права, в якому його фундаментальш штенци свщомо виводяться суб'ектами права !з свого потенцшного занурення.
На жаль, далеко не вс з них защкавлеш в цьому, що детерм!нуеться противагами 'х корпоративних штереав, як1 инорують застосування принци-шв верховенства права i еколопчно' безпеки. Тому, очевидно, нагальною е необхщшсть у першу чергу вивести !з складу законодавщв тих оаб, як! е ноаями екофобно' щеологп, i замшити 'х на тих суб'еклв права, як здатш послщовно керуватися на ментальному р!вш та у сощально-правовш практи-щ, передуам у правотворчосп, законотворчому процес! зазначеними принципами. Доки у кол! законодавщв не утвориться «критична» маса суб'екпв, що керуються названими принципами, тобто правосвщомють яких буде еко-лопзованою, ш про яку еколопзащю правово' системи в цшому не може йтися. Суттевих зрушень у цьому сенс! можна чекати лише в раз! вщповщ-ного методолопчного тднесення як1сного р!вня правосвщомосп переважно' бшьшосп суб'еклв права - громадян Укра'ни [20]. Цим повинш ошкуватися передуам фах1вщ уповноважеш державою в межах системи правово' освгга подбати про формування належно'' правово'' культури населення для забезпечення примату гумашстично" природи права.
Кожному громадянину, суспшьству в цшому треба зрозумгга, яку небез-пеку несе вщмова послщовно керуватися принципами верховенства права i еколопчно' безпеки. Без сумшву, йдеться взагал! про фундаментальний кри-терш нацюнально' безпеки держави, життездатносп кра'ни та суспшьства, що ïï репрезентуе. Виходячи з розумшня цього, поняття стану загрози еколопчно' катастрофи пщсилюеться введенням до нього характеристики еколопчно" свщомосп, штенцшним виявом яко' е усвщомлення безперечносп дотримання принцитв верховенства права i еколопчно' безпеки як вищих сощальних, правових цшностей, котр! продукуються завдяки особливш при-роднш здатносп людини до творчосп, яка виявляеться у творенш нею свое' сощально' природи з уама ïï складниками: правовою системою, правовою державшстю тощо.
Таким чином, природний мехашзм розумово' д!яльносп людини врешть решт детерм!нуе ïï приречешсть щодо конструктивного вщтворення сво'х онтолопчних засад у вигляд! щеального свиу правосвщомосп з такою ïï фундаментальною складовою, якою е щея еколопчного права, та свиу мате-р!ал!зацп правових щей, уявлень, щеал!в, почутпв у сферах правотворчосп та правозастосування, у тому числ! практичного впровадження норм еколопчного права. Вони виступають генерал!зацшними чинниками i саморозвит-
ку людини як творчо! особистостi в багатовимiрну вгармоньовану особиспсть, i саморозвитку всього людства у спшьноту сввдомих екологiчно дшчих гума-нiстичних правосуб'ектiв, !х самозбереження шляхом саморегулювання меж свого волевиявлення на пiдставi поваги до права волевиявлення шшого як умови мiжособистiсно! комушкацп в сенсi м1жсуб'ектно! правово! гармошза-ци через здiйснення «позитивно! поляризаци» (термiн П. О. Сорокина) суб'екпв права [21, с. 198-206].
Обумовлешсть тако! рольово! взаемодi! правосуб'ектiв грунтуеться на екософському розумiннi потенцiйних переваг соцiальноi комунiкативностi як вияву людсько! природи над его!стичним (навiть конфронтацшним) началом кожно! творчо! iндивiдуальностi, який вона здатна свiдомо приборкати за-вдяки гуманiстичнiй опосередкованостi екологiчно! сутносп онтологiчних засад свого буття.
З наведеного випливають так1 висновки. По-перше, про те, що людина, одним з вимiрiв буття яко! виступае право, вимагае до себе особливо! уваги з боку сучасного правознавства, а також його спецiально! галуз^ якою е еколо-гiчне право, починаючи передусiм з кореляцi! свого наукового апарату на пiдставi фшо(еко)софського обгрунтування власних онтологiчних засад.
По-друге, про те, що без еколопзацп правосвщомосп законодавцiв i взагалi вах громадян та без усвiдомлення необхщносп парадигма льного оновлення правово! системи на засадах визнання i послiдовного дотриман-ня принципiв верховенства права i екологiчно! безпеки неможлива розбудо-ва нашо! держави як правово!, демократично!, сощально!, екологiчно! з потужною економшэю, котра спираеться на реалiзацiю творчого потенщалу кожно! людини як правосуб'екта. Сприяти цьому i повинно ефективне ви-користання екологiчного потенцiалу права, вдало екстрапольованого в про-спр суспiльства через синтезуючу парадигму сучасного правознавства у вимiрi iнтерсуб'ективiстсько! екософсько-правово! методологi! як свiто-глядного стрижня екоправового виховання.
По-трете, виршуючи питання стосовно з'ясування методологчних засад правового виховання у такому контексп, маемо зв'язати м1ж собою сукупнють найбiльш фундаментальних категорiй, що створюють його концептуальний каркас, i з'ясувати !х спiввiдношення щодо застосування екософсько! пара-дигми мислення як неввд'емно! частини iнтерсуб'ективiстського типу свiто-розумшня. Тим бiльш що у фшософп права в такий спосiб це питання ще не ставилося, не акцентувалася увага до такого подходу, хоча, як видаеться, вiн надае можливостi бiльш поглибленого вивчення сутносп феномену правового виховання й обгрунтування його стратеги в сучасних умовах. У цьому сена екософiя права, що тлумачиться як фшософ1я (методолопя) гармонiзацi! алгоритму вiдносин мiж суб'ектами права в соцiумi та !х разом з Природою через посередництво права шляхом еколопзацп правосвщомосп, якраз i мае
на меп використання можливостей не тшьки власне еколопчного права, а й усього еколопчно оновленого законодавства для вщповщного наповнення теоретичним змютом форм правовиховного процесу адекватно вимогам за-безпечення соцiоприродноï гармонй' через парадигмальну змiну творчо1' само-реалiзацiï кожно1' людини.
Саме через штерсуб'ективютську редукцiю правознавства в цiлому i екологiчного правознавства зокрема ввдбуваеться вiртуальне моделювання i конструюваиия сввдомою людиною як суб'ектом права певного уявлення - iдеï екологiчного права як фундаментального вияву iдеального вимiру правово1' реальностi, що ввддзеркалюе один iз найважливiших аспектiв процесу фор-мування цiлiсноï у своему розмаïттi правосвщомосп репрезентанта постш-дустрiальноï правово1' культури.
Щодо цього слiд пiдкреслити, що праву в його ушверсальному розу-мiннi iманентно притаманна екологiчнiсть, оскшьки воно укорiнено в при-родi людини вiд ïï народження як живш iстотi (чому вiдповiдае антропний аспект у природi права), а попм уже i як особистосп, яка набувае сощально-громадянського статусу (чому вщповщае аспект соцiальний). З урахуванням iнтерсуб'ективiстського розумiння сутностi права як взаемодп носiïв його ще1', що грунтуеться на вимозi 1'х взаемовизнання як рiвноцiнних суб'ектiв, виводиться принципова формула спiввiднесення образу права образу людини, яка керуеться гумашстичним правилом не заподiяти будь-якими сво1'ми дiями шкоди тому чи шшому суб'екту права, вiд якого вона оч^е його вiд-повщного дотримання. Тому людина, уже як правова особиспсть, постае самодостатнiм феноменом у цшсносп власних прав, свобод та обов'язшв. Серед них особливого значення набувае основний принцип еколопчно1' правосвщомосп людини, який передбачае усвщомлення i дотримання нею вiдповiдальностi за збереження i вщтворення Природи як колиски та году-вальницi людства.
Людина такого типу е единою у свт iстотою, яка мае природну здатнiсть до самозбереження через самообмеження творчо1' дiяльностi, що дозволяе свщомо убезпечити ïï вiд трансформацп у сваволю чи деструкцiю шляхом формалiзацiï' цiннiсних настанов права у сена норми закону (еколопчного законодавства). 1з цього приводу Конститущя Украши вказуе на природже-нiсть, невщ'емшсть прав людини: на життя, пдшсть, вiльний розвиток своеï' особистостi (статп 23, 27, 28) тощо, яш гарантуються, захищаються нормами чинного законодавства.
Цей методолопчний пiдхiд дае можливiсть уявити правовиховну сферу як генезу 1де1" еколопзованого права, упредмечену через людську дiяльнiсть, що втiлена у правотворчостi i правозастосуванш, де вона матерiалiзуеться, зокрема, у виглядi норм екологiчного права. Тут маемо справу з наслщками правового виховання, яш дають змогу оцiнити ефективнiсть правовиховних
зусиль, а також внести у цей процес иеобхщш корективи. В останньому сен-ci йдеться вже про зворотний вплив цих атрактор1в на можлив1сть змш у cиcтемi правового виховання.
Л1ТЕРАТУРА
1. Конститущя Укра!ни : прийнята п'ятою сеиею Верхов. Ради Украши 28 черв. 1996 р. - К. : Юршком, 1996. - 80 с.
2. Андрейцев В. I. Право еколопчно! безпеки / В. I. Андрейцев. - К. : Знання-Прес, 2002. - 332 с.
3. Бредiхiна В. Л. Конституцшш засади права громадян на безпечне навколишне природне середовище : монографiя / В. Л. Бредiхiна ; за ред. М. В. Шульги. - Х. : Вид. ФО-П Вапнярчук Н. М., 2008. - 168 с.
4. Вершило Н. Д. Эколого-правовые основы устойчивого развития / Н. Д. Вершило ; под ред. М. М. Бринчука. - М. : Формула права, 2008. - 320 с.
5. Лозо В. И. Правовые основы экологической стратегии Европейского Союза (Концепция, программное обеспечение, систематизация и комментарий действующего законодательства ЕС) / В. И. Лозо. - Харьков : Право, 2008. - 368 с.
6. Гьофе О. Розум i право. Складовi штекультурного правового дискурсу / Отфрид Гьофе ; пер. з шм. Л. А. Сотниченко, М. Д. Култаево!. - К. : Альтерпрес, 2003. -264 с.
7. Йонас Г. Принцип вдаоввдальносп. У пошуках етики для технолопчно! ци-вшзаци / Ганс Йонас ; пер. з шм. А. Н. Ермоленко, В. А. Ермоленко. - К. : Шбра, 2001.
- 400 с.
8. Маер-Абiх К. М. Повстання на захист природи. Вщ довкшля до стльного свпу / Клаус Мххаель Маер-Абiх ; пер. з шм. А. Ермоленко. - К. : Шбра, 2004. - 196 с.
9. Штраус Л. Естественное право и история / Лео Штраус ; пер. с англ. Е. Адлер, Б. Путько. - М. : Водолей Publishers, 2007. - 312 c.
10. Natural Law : reference collection / [ed. by John Finnis ; University of Oxford].
- NY. : New York University press, 1991. - Vol. I. - 414 p.
11. Кельзен Г. Чисте правознавство : З дод. : Проблема справедливост / Ганс Кельзен ; пер. з шм. О. Мокровольського. - К. : Юнгверс, 2004. - 496 с.
12. Legal Positivism : reference collection / [ed. by Mario Jori ; University of Cagliari].
- NY. : New York University press, 1992. - 481 p.
13. Моисеев Н. Н. Экология человека глазами математика (Человек, природа и будущее цивилизации) / Н. Н. Моисеев. - М. : Мол. гвардия, 1988. - 251 с.
14. Олейников Ю. В. Экологическая компонента мировоззренческих трансформаций / Ю. В. Олейников // Формирование новой парадигмы обществоведения: IV Кондратьевские чтения 10.05.1996 г. «Краеугольные камни новой парадигмы обществоведения. Традиции и перспективы российской научной мысли» : материалы.
- М. : ИФ РАН, 1996. - С. 217-219.
15. Субетто А. И. Экокультура как форма неклассического социоприродного гомеостаза на базе общественного интеллекта / А. И. Субетто // Экологическая культура в научных, философских и богословских интерпретациях : материалы IX меж-дунар. конгресса, С.-Петербург, 17-19 окт. 1996 г. - СПб. : Изд. фирма «Наука», 1996.
- С. 112-116.
16. Шефель С. В. ЕкософХя права / С. В. Шефель // Наук. зап. Харк. ун-ту Повпр. Сил. Сощальна фшософш, психолопя. - 2008. - Вип. 1 (30). - С. 18-24.
17. Шварцкопф Ф.-Э. Метаморфоза данного: На пути к созданию экологии сознания / Фридеман-Эккарт Шварцкопф ; пер. с англ. Н. Леняшин. - М. : Идея-Пресс, 2000. - 232 с.
18. Шилин К. И. Экософские начала социологии будущого / К. И. Шилин. - М. : Социум, 2000. - 320 с. - (Первая энциклопедия третьего тысячелетия ; т. 1).
19. Максимов С. И. Правовая реальность: опыт философского осмысления : монография / С. И. Максимов. - Харьков : Право, 2002. - 328 с.
20. Калиновський Ю. Ю. Правосвщомють укра!нського суспшьства : генеза та сучасшсть : монографiя / Ю. Ю. Калиновський. - X. : Право, 2008. - 288 с.
21. Сорокин П. А. Главные тенденции нашего времени / П. А. Сорокин ; пер. с англ. и послесл. Т. С. Васильева. - М. : Наука, 1997. - 351 с.
22. Бургарт Т. I. Екософський аспект правового виховання / Т. I. Бургарт // Про-блеми законност : республж. мiжвiд. наук. зб. ; вщп. ред. В. Я. Тацш. - X., 2009. -Вип. 103. - С. 264-267.
23. Данильян О. Г. Деяю причини, що впливають на формування правово! куль-тури в переходному суспшьстт / О. Г. Данильян // Проблеми законност : республж. мiжвiд. наук. зб. ; вщп. ред. В. Я. Тацш. - X., 2004. - Вип. 68. - С. 145-153.
24. Данильян О. Г. Деяю проблеми формування правово! культури в переходному суспшьств / О. Г. Данильян // Державне будшництво та мюцеве самоврядування. - X., 2004. - Вип. 7. - С. 14-25.
25. Калиновський Ю. Ю. Правове виховання як домшанта розвитку правово! культури та правосвщомосп укра!нського суспшьства / Ю. Ю. Калиновський // Проблеми законноста : зб. наук. пр. / ввдп. ред. В. Я. Тацш. - X., 2009. - Вип. 103. -С. 253-255.
26. Лозовой В. О. Швшчноевропейський досввд формування правово! культури населення / В. О. Лозовой // Проблеми законност : зб. наук. пр. / вщп. ред. В. Я. Тацш. - X., 2009. - Вип. 103. - С. 233-237.
27. Правова культура i громадянське суспшьство в Украш: стан i перспективи розвитку : матерiали мiжнар. наук. конф. (м. Xаркiв, 12 жовт. 2007 р.) / АПрНУ, НД[ держ. буд. та мюц. самовряд. ; Нац. юрид. акад. Укра!ни ш. Ярослава Мудрого ; редкол.: Ю. П. Битяк, I. В. Яковюк, Г. В. Чапала. - X. : Право, 2007. - 216 с.
28. Правова культура та правосвщомють укра!нського суспшьства: стан й на-прямки вдосконалення : наук. доп. мiжвуз. наук.-практ. конф. (м. Xаркiв, 28 жовт. 2009 р.) / Нац. юрид. акад. Укра!ни iм. Ярослава Мудрого ; редкол.: А. П. Гетьман, О. Г. Данильян та ш. - X., 2009. - 82 с.
ОСОБЕННОСТИ МЕТОДОЛОГИЧЕСКОГО ПОДХОДА К ИЗУЧЕНИЮ ФЕНОМЕНА ЭКОПРАВОВОГО ВОСПИТАНИЯ В СОВРЕМЕННОЙ УКРАИНЕ
Захарова В. А.
Предложено осмысление специфики методологического подхода к изучению феномена экоправового воспитания исходя из имеющихся особенностей предметной сферы экософии права.
Ключевые слова: экософия права, экологическое правосознание, экоправовое воспитание, экоправовая культура.
PECULIARITIES OF THE METHODOLOGICAL APPROACH TO THE EXAMINATION OF THE ECOLEGAL EDUCATION PHENOMENON IN MODERN UKRAINE
Zakharova V. A.
The perception of the specifics of the methodological approach to the examination of the ecolegal education in terms of the existing peculiarities of the subject sphere of the ecosophy of law has been considered.
Key words: ecosophy of law, ecological legal awareness, ecolegal education, ecolegal culture.
