CC BY
23
не вщ банку, якому часто бувае важко, а то й неможливо здшснити оперативне залучення коштiв у вклади. I нарештi, варто урахувати обсяги тимчасово вшь-них грошових кош^в у межах окремо взятого регюну та краши загалом.
Проте, незважаючи на вади, притаманнi депозитному формуванню ка-пiталу, банки повиннi не тшьки використовувати та вдосконалювати iснуючi iнструменти залучення вкладiв, а й придшяти бiльше уваги впровадженню нових, нетрадицшних для них операцiй i послуг у депозитнiй дiяльностi. Ц операцiï i послуги сприятимуть подальшому розвитку та вдосконаленню за-лученого кашталу банкiв, дадуть ïm змогу залучити нових кшенлв, диверси-фжувати своï доходи через збiльшення частки непроцентних доходiв, тдви-щити яюсть обслуговування кшенлв, залучити в активний об^ грошовi кош-ти, що перебувають на руках у населення, а також сприятимуть захисту вщ шфляци заощаджень i мiнiмiзацiï ризиюв, пов'язаних з ïx збереженням.
Отже, полггика депозитного формування банкiвського кашталу мае бути спрямована на всебiчне розширення безготiвковоï сфери розраxункiв населення, забезпечення рiзноманiтностi умов банювських депозитiв, якi б ура-ховували потреби всix соцiальниx верств та вжових категорiй населення.
Лiтература
1. Островская О.М. Банковское дело: Толковый словарь. - 2-е изд. - М.: Гелиос АРВ, 2001. - 400 с.
2. Економ1чна енциклопед1я: У трьох томах, т.2./ Редкол.: С.В. Мочерний (вщп. ред.), та ш. - К.: Вид. центр "Академ1я", 2001. - 848 с.
3. Петрук О.М. Банювська справа: Навч. пос./ За ред. д-р екон. наук, проф. Ф.Ф. Бутин-ця. - К.: Кондор, 2004. - 461 с.
4. Банкчвська справа: Навч. пос./ За ред. проф. P.I. Тиркала. - Тернопшь: Карт-бланш, 2001. - 314 с.
5. Васюренко О.В. Банювський менеджмент: Поабник. - К.: Вид. центр "Академ1я", -2001. - 320 с.
6. Анал1з банювсько'1' д1яльносп: Пщручник/ А.М. Герасимович, М.Д. Алексеенко, I.M. Парасш-Вергуненко та ш.; За ред. А.М. Герасимовича. - К.: КНЕУ, 2003. - 599 с.
7. Банковское дело. Учебник/ Под ред. Колесникова В.И. - М.: Финансы и статистика, 1985. - 480 с.
УДК 334.722.8:658.147 Acnip. М.М. Галущак - 1вано-Франтвський
жцюнальний умверситет нафти i газу
ТРУДОВИЙ ТА НЕТРУДОВИЙ ТИП ВЛАСНОСТ1: СПРОБА ДЕФШЩП ТА МОДЕРН1 ЕКОНОМ1ЧН1 РЕАЛ11
Прошюстровано особливосп еволюцп власносп, показано вщмшшсть мiж """ трудовим та нетрудовим типами та окреслено причини деформацш у цш сферi впро-довж транзитивного перiоду.
Post-graduate М.М. Haluschak - Ivano-Frankivsk National university of oil and gas Labour and non labour types: attempt definition and modern economical realities
It is illustrates the particularities of development property, shows differences between it labour and non labour types and defines causes deformations in this sphere during of transitive period.
I. Вступ
У власне eKOHOMi4HOMy (природному) плат форма власност на засо-би виробництва визначаеться рiвнем розвитку i формою функцiонування про-дуктивних сил, зокрема засобiв виробництва [1]. Водночас, форма власност е не тшьки формою вираження економiчноi вщокремленост пiдприемства, що забезпечуе йому пряму залежшсть рiвня споживання вiд рiвня виробництва, а й засобом, що забезпечуе шдприемницьку форму вiдтворення вЫх чинникiв виробництва, i, передусiм, засобiв виробництва. Оскiльки це вiдтворення вщ-буваеться за рахунок вироблено! продукци, то власник засобiв виробництва автоматично стае i власником вироблено! продукци, тобто шдприемцем i, таким чином, постшно вiдтворюеться пiдприемницька форма функщонування продуктивних сил. Тому форма власност на засоби виробництва повинна збь гатися з формою функщонування продуктивних сил.
II. Постановка завдання
Метою нашо! статт е: прошюструвати особливостi еволюци власнос-тi, показати вщмшшсть мiж li трудовим та нетрудовим типами та окреслити причини деформацш у цш сферi впродовж транзитивного перюду в Украiнi.
III. Результати
За наявност таких засобiв виробництва, якi призначенi для шдивщу-ального використання, утворюються iндивiдуальнi виробничi одиницi, яким вiдповiдае iндивiдуальна (приватна) форма власность З появою шдприемств iндивiдуальна форма власностi на засоби виробництва переростае в колектив-ну. Це вища за рiвнем розвитку форма власност^ що виражае вщносини привласнення продукту безпосереднiм виробником (шдприемством) вщпо-вiдно до кiлькостi i якостi затрачено!' працi, забезпечуе йому на основi еконо-мiчноi вщокремленост пряму залежнiсть рiвня споживання вщ рiвня виробництва i, таким чином, стимулюе його розвиток. Кожен член колективу е стввласником цих засобiв виробництва, яке забезпечуе йому право на без-платне користування засобами виробництва з метою створення для себе не-обхщного продукту (право на працю). Це середовище, в якому працюе вироб-ник за даного рiвня розвитку продуктивних сил.
Реашзащя внутрiшньоi iстотноi характеристики приватно!' власност безпосереднього виробника - привласнення продукту вщповщно до кшькост i якостi затрачено: працi - вщбуваеться у формi заробiтноi плати. Закон влас-ностi, таким чином, набувае форми закону розподшу за працю. I сфера ди його поширюеться тiльки на необхiдний продукт (предмет споживання), ос-кiльки засоби виробництва е неподшьними i належать шдприемству (колективу виробникiв). Таким чином, шдивщуальна (приватна) власнiсть тут уже виступае у формi особисто! власностi, яка за сво'м змютом е трудовою, ос-кiльки джерелом ii утворення е праця самого виробника. Вона i забезпечуе йому пряму залежшсть рiвня споживання вщ рiвня виробництва i, таким чином, виступае стимулом ращонального використання фiзичних i розумових здiбностей до пращ кожного виробника. Шдприемство, розподшяючи необ-хiднiй продукт залежно вщ кiлькостi i якостi затраченоi пращ, стимулюе розвиток виробництва всього шдприемства.
Додатковий продукт, який створюють безпосереднi виробники додат-ковими (порiвняно з необхiдними) затратами пращ, безплатно привлас-нюеться шдприемством, оскшьки вiн йде на розвиток виробництва, збшьшен-ня його виробничих фондiв. I це безплатне привласнення аж шяк не означае вщносин експлуатацiï людини людиною, соцiального паразитизму, оскшьки, з одного боку, це збшьшуе колективну власшсть виробникiв, а, з другого, по-вертаеться до них у формi зростання ïx добробуту, досягнутого за рахунок зростання виробництва. Це цшком нормальний чисто природний розвиток виробництва, що вщбуваеться на основi розвитку науки i техшки, продуктивних сил суспшьства, де кожен виконуе своï функци на основi суспiльного по-дшу працi i живе за рахунок своеï працi.
Така експлуатацiя виникае тшьки за умов, коли замють колективно1' встановлюеться приватна власнiсть на колективш за своею суттю засоби виробництва (шдприемство). Безплатно передана додаткова вартють такому власнику назавжди втрачаеться для безпосередшх виробникiв i належить йому, збiльшуючи його власне майно (каштал).
Таким чином, щоб привласнювати додатковий продукт (вартiсть) пот-рiбно змiнити форму власностi на засоби виробництва: замють колективно1' запровадити приватну власшсть. I тодi безплатне привласнення додатково1' вартостi буде виглядати як цшком нормальний процес, що зумовлений потребами розширеного вщтворення. Але це вже буде нетрудовий тип приватно1' власностi, що надае цьому процесу виробництва патолопчну форму прояву. Суб'ект цiеï власностi сво1'ми затратами працi не створив того багатства, влас-ником якого став. Це праця всього колективу шдприемства. Виробництво iз засобу задоволення потреб людей перетворюеться у засiб збагачення, тобто у виробництво додаткового продукту або ж засобу паразитичного юнування суб'ек^в ще1" власностi.
Капiталiзм, який утворився на основi переростання шдивщуального в колективну (промислову) стадiю розвитку товарного виробництва, став по сут його спотвореною, патологiчною формою прояву. Кашталютична приватна власнiсть не вщмшила законiв розвитку товарного виробництва, а на-дала 1'м специфiчноï форми прояву, зробила ix слухняним мехашзмом для до-сягнення свое1' мети - виробництва i привласнення додатково1' вартостi. Ос-кiльки кашталют сво1'ми затратами працi не створив того багатства, власни-ком якого став, то кашталютична приватна власшсть, так само, як i рабовлас-ницька, i феодальна, е нетрудовим типом приватно1' власност i виражае вщ-носини привласнення продукту (додатково1' вартостi) без вiдповiдниx затрат пращ суб'ектом власностi, на основi одного тшьки права власносл.
Звичайно, е спроби довести, що ця додаткова вартють (продукт) е результатом високопродуктивно1' шдприемницько1" дiяльностi. Але розмiри при-бутку в сотнi тисяч разiв перевищують затрати працi шдприемця, що е прямим запереченням такого твердження. Та й шдприемець - не чудотворець, а людина, що виконуе сво1' функци на основi суспшьного подiлу працi, i повинен, як i вс iншi члени виробничого колективу, одержувати не прибуток, а заробггну плату залежно вiд кiлькостi та якост затрачено!" ним працi. Прибу-
ток, як уже зазначалося, створюеться не для збагачення власниюв шдприемств, а як матерiальна основа розвитку виробництва. А це рiзнi речь На жаль, !х ототожнюють i замiсть розвитку виробництва такий прибуток вико-ристовуеться для розкiшного життя шдприемщв.
Капiталiст Г. Форд, який створив автомобшьну промисловiсть США i став багатою людиною, намагаеться змшити поняття капiталу, яке склалося на той час. Каштал, пише вш, який сам собою походить з тдприемства i ви-користовуеться для того, щоб допомагати робiтнику йти вперед i полiпшити свiй добробут, каштал, який примножуе можливосп роботи, будучи навггь в руках одше! особи, не е небезпекою для сусшльства. Адже вiн е винятково щоденним запасним робочим доходом, який сусшльство довiрило данiй особi i йде на користь суспiльству. Той, чи!й владi вiн пiдпорядкований, аж шяк не може його розглядати як щось особисте. Нiхто не мае права вважати подiб-ний надлишок особистою власнiстю, оскiльки це вш один його створив, над-лишок - це загальний продукт уЫе! оргашзацп [2].
На жаль, вторично склалося iнакше поняття кашталу, побудоване винятково на нетрудовш приватнш власностi, як вартють (а, отже, й власнiсть), яка приносить додаткову вартють (нетрудовi доходи), Звщси силогiзм: нетрудо-ва приватна власшсть приносить нетрудовий дохiд. I дивним е те, що така сощ-альна несправедливiсть, патологiя сусшльства сприймаеться за норму i дотепер. Поряд з розподшом за працю, який здiйснюеться стосовно до безпосередшх ви-робниюв, iснуе розподш за трудовим типом власностi. I, як уже вщзначалося, розподiл за трудовим типом власносп е те ж саме, що й розподш за працю. А розподш за нетрудовим типом власносп е прямим запереченням розподшу за працю, рiвно ж, як i сама нетрудова приватна власшсть е прямим запереченням трудового типу приватно! власносп. Це привласнення чужо! працi, реалiзацiя нетрудового типу власносп означае отримання нетрудових доходiв.
Роздержавлення i приватизацiя власностi в Укра!ш були здiйсненi неадекватно сучасним тенденщям цившзовано! економiки та без врахування специфжи пострадянсько! економжи. Роздержавлення було трактовано як позбавлення держави права власносп на засоби виробництва, а приватиза-щю - як передачу !х приватним особам, "справжшм господарям", якi згодом стали "роботодавцями". Зауважимо, не безпосереднiм виробником, а тшьки тим, хто мае грошi для !х придбання.
Хоча на початку реформи йшлося про передачу у приватш руки тшьки нерентабельних державних шдприемств, як "справжнi господарi" зо-бов'язувалися доводити до рiвня високорентабельних. А тепер насамперед приватизуються високорентабельш державнi тдприемства (Криворiжсталь, Нiкопольський феросплавний завод, ВО "Азот" та ш.), Вирученi грошi вiд продажу цих пiдприемств використовуються не для швестицш, будiвництва нових, бшьш продуктивних фабрик i заводiв, а для виплати зароб^но! плати, пенсш тощо. Складаеться враження, що вони кра!ш не потрiбнi, а тому про-даються тим, хто бшьше заплатить.
Тому значна частина шдприемств стала власшстю не тшьки невелико! групи людей, а й закордонних iнвесторiв. Та й приватш власники ведуть себе
так, шби "приватизована" власнiсть е ïx особистою, створеною ix затратами працi, а тому також перепродують ïï тим, хто бшьше заплатить, використову-ють ïï для розюшного власного життя, витрачають на покупку дорогих авто-мобiлiв, квартир, дач, замкiв тощо i не тiльки в Украш, а й за ïï межами. Свгг дивуеться з такого марнотратства i розкошiв наших "нуворишiв" при загаль-нiй бiдностi безпосереднix виробниюв. У державнiй власностi залишилась те-пер тiльки четверта частина всього нацюнального багатства, та й то тих шд-приемств, якi мають соцiальний характер i, зазвичай, е неприбутковими.
При цьому варто зауважити, що держава, передаючи сво]_', по сут на-роднi пiдприемства, у приватш руки, здiйснюе насправдi пол^ику самогуб-ства. Тут невпинно вщбуваеться пiдмiна понять. Замiсть того, щоб створюва-ти вiдповiднi висококвалiфiкованi економiчнi центри управлiння економiкою краïни в штересах усix людей, держава йде шляхом позбавлення себе функци управлшня економiкою, залишаючи за собою тшьки полггичш функци. Але полiтика - це видозмшена форма продовження економжи. В чиïx руках еко-номша - такою е i полггика. Тому, позбавившись економiчноï основи, держава заодно втрачае i пол^ичну основу, перетворившись у слухняне знаряддя своïx олiгарxiв. Ïï "приватизують" ri, в чиïx руках е економша.
IV. Висновки
Отже, замiсть загальнонародноï утворилася в Украïнi олiгарxiчна власшсть, де 20 заможних Ымей сконцентрували в своïx руках 80 % наць онального багатства. Вiдбулося ще бiльше й тiснiше зростання влади i влас-ностi, але вже в руках не держави, яка видае себе захисником усього народу, а невеликоï групи людей - олiгарxiв, як поряд з власшстю приватизують i владу. Тому демократ по сутi зведена до загравання з народом шд час вибо-рiв, до ширми, якою прикривають справжне панування олiгарxiчного кашта-лу. Держава вже безсила впливати на цши, розподш виробленоï продукци, формування резервiв держбанку тощо, оскiльки все це вже вщдано приватному кашталу, замiсть побудови справжнього сощально справедливого суспшь-ства, де б виробничi вiдносини здiйснювалися за принципом: вщ кожного -за здiбностями, кожному - за працю, ми повертаемося в державно-монополю-тичний каппашзм.
Ринкова економiка, яка б мала стати цившзованим меxанiзмом використання об'ективно дiючиx економiчниx законiв розвитку товарного виробництва в штересах ушх людей, перетворилася в цившзовану форму збагачен-ня невеликоï групи приватних власниюв засобiв виробництва за рахунок зу-божiння переважноï бшьшост безпосереднix виробникiв.
Тому замiсть трудового типу власност утверджуеться нетрудова власшсть, що робить власником не безпосереднього виробника, а шдприемця ^знесмена) без уточнення джерел утворення цiеï власность Це прирiвнюе нетрудову приватну власшсть до трудово]-'. Замiсть розподшу за працею, утверджуеться розподш за власшстю. I шд цим сприймаеться передуЫм розпо-дiл за нетрудовою власшстю, бо розподш за трудовою власшстю е те ж саме, що й розподш за працю, який збер^ае пряму залежшсть рiвня споживання вщ рiвня виробництва. I тут маеться на увазi передуЫм споживати (привлас-
нювати) значно бшьше, нiж виробляеться, а то й просто без затрат пращ. А це може забезпечити тшьки реашзащя нетрудово! приватно! власносп.
Лiтература
1. Павлишенко М.М. Законом1рносп розвитку форм власносп та аграрна реформа// Економка АПК. - 2005, № 4. - С. 23-31.
2. Форд Г. Моя жизнь, мои достижения. - К., 1993. - С. 164.
УДК 338.242 П.Ю. Лазур - ВНЗ "Львiвський кооперативный коледж
економки i права"
ОСОБЛИВОСТ1 ФОРМУВАННЯ ТА РЕАЛ1ЗАЦ11 РЕГ1ОНАЛЬНО1 ПОЛ1ТИКИ СПРИЯННЯ РОЗВИТКУ МАЛОГО ШДПРИеМНИЦТВА В УКРА1Н1
Окреслено проблеми формування та реалiзацii регiональноi полiтики сприяння розвитку малого тдприемництва як одного з основних ресурсiв забезпечення ефек-тивного регiонального розвитку
P. Yu. Lazur - H.S. "Lviv cooperative college of economics and law"
The generosities of forming and realization regional politics promotion development small privacy in Ukraine
It is defines the problems and realization regional politics promotion development of small privacy as one from the general resources support effectiveness regional development.
I. Вступ
Розвиток малого тдприемництва у економжах посткомутстичних крат розглядаеться дослщниками як один з найважливших чинниюв сприяння виходу з кризи, забезпечення економ1чного зростання та соцiальноi ста-бшьност у суспшьствь Суб'екти малого тдприемництва створюються за будь-яких умов, не потребують значного фiнансування та особливих зусиль з боку держави для свого розвитку, але роблять неощненний внесок у розв'язання проблем трансформацшного, економiчного та сощально-психо-лопчного характеру [1, с. 6].
Особливо важливою е роль малого тдприемництва у сощально-еконо-мiчному розвитку регютв. У Концепцii державноi регiональноi полпики Ук-раiни широкий розвиток тдприемництва вщнесено до прiоритетних завдань регюнально!" полiтики, а мале пiдприемництво визначено як один з найвагомь ших чинникiв забезпечення економiчного зростання у регюнах, пiдвищення зайнятостi й рiвня доходiв населення та наповнення мюцевих бюджетiв [2].
Дослiдженню теоретичних та прикладних проблем розвитку малого тдприемництва присвячено пращ вщомих впчизняних вчених, серед яких варто назвати насамперед Г.М. Бшоуса, З.С. Варналiя, Л.1. Воротiну, Я.А. Жалша, Ю.1. Сханурова, Ю.О. Клочка, Т.В. Кондратюк, В.А. Кредюова, О.В. Кужель, 1.С. Кузнецову, Д.В. Лятна, О.1. Микитюк, В.О. Сизоненка, Л.П. Хмелевську та шших. Регiональнi аспекти розвитку малого тдприемництва найбшьш детально розглянуто в роботах З.С. Варналiя, С.М. Демченка, 1.С. Кузнецово!', А.П. Павлюк [3, с. 98-209].
