CC BY
79модопомоги.
4. Оздоровчу направленість і широкий віковий діапазон тих, хто займається. Багаторічні спостереження підтверджують низький рівень травматизму в гирьовому спорті при дотриманні елементарних заходів безпеки. Доступність вправ з гирями для осіб з різним фізичним розвитком дозволяє ефективно вирішувати задачі формування тіла, виправлення недоліків статури, розвитку і зміцнення серцево-судинної і дихальної систем, опорно-рухового апарату.
5. Економічність. Нинішнє фінансове забезпечення фізичної підготовки не дозволяє придбати сучасне устаткування, не кажучи про його кількість. Вартість гир у порівнянні з високовартісними сучасними тренажерами порівняно невелика, а термін використання не обмежений. Форма одягу також не вимагає значних витрат.
Висновки.
З метою підвищення працездатності курсантів технічних ВВНЗ - майбутніх операторів АСУ та ефективності їх професійної діяльності, доцільним буде інтенсифікувати навчальний процес з ФП саме засобами гирьового спорту, що сприяють ефективному розвитку та вдосконаленню загальної, силової та спеціальної витривалості, морально-вольових якостей, функціональних можливостей серцево-судинної та дихальної систем, а також адаптаційних реакцій організму людини.
Подальші дослідження передбачається проводити у напрямку вивчення інших проблем оптим-ізації фізичної підготовки курсантів технічних ВВНЗ.
Література
1. Бородин Ю.А. Эффективность физической подготовки в системе военно-профессионального обучения и пути ее повышения // Физическое воспитание студентов творческих специальностей: Сб. научн. трудов под ред. Ермакова С.С. - Харьков: ХГАДИ (ХХПИ), 2003. - № 10. - С. 60-76.
2. Военная инженерная психология / Коллектив авторов.
- М.: Воениздат, 1970. - 400 с.
3. Бородін Ю., Жученко Р. Зміна деяких показників психофізіологічних функцій у офіцерів-операторів командних пунктів у процесі чергування // Матеріали відкритої науково-методичної конференції «Фізична підготовка військовослужбовців». - Київ, 2003. - С. 79-83.
4. Болотин А.Э. Физическая подготовка операторов АСУ в период их профессионального становления: Дис. ... канд. пед. наук. - Л.: ВДКИФК, 1988. - 238 с.
5. Щеголев В. А., Демьяненко Ю.К. Теоретические аспекты научного обоснования педагогического процесса физической подготовки в военно-учебных заведениях. // Военно-профессиональное обучение и физическая подготовка. Межвузовский сборник. Вып. II. Ленинград, 1982. - С. 43-47.
6. Ендальцев Б.В., Мавроматис В.Д., Альмамбетов Т.В., Егоров В.Ю., Иванов С.М. Влияние физических упражнений на формирование адаптационных реакций организма человека. // Тезисы докладов итоговой научной конференции за 2003 год. - С.Пб.: ВИФК, 2004.
- С. 47-49.
7. Марищук В. Л. Исследование психических и психомот-рных качеств с помощью физических упражнений. // Военно-профессиональное обучение и физическая подготовка. Межвузовский сборник. Вып. II. Ленинград, 1982. - С. 29-32.
8. Марищук В. Л., Зайцев Ю.М. Занятия спортом как средство подготовки к военно-профессиональной деятельности. // Военно-профессиональное обучение и физическая подготовка. Межвузовский сборник. Вып. Ш. Ленинград, 1983. - С. 50-53.
Надійшла до редакції 22.05.2007р.
ВИМОГИ ДО РОЗВИТКУ ОСНОВНИХ ФІЗИЧНИХ ЯКОСТЕЙ СПОРТСМЕНІВ, ЯКІ СПЕЦІАЛІЗУЮТЬСЯ У ГИРЬОВОМУ СПОРТІ
Пронтенко К. В., Пронтенко В. В., Кириченко Т. Г. Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди
Анотація. В статті розкрито значення основних фізичних якостей спортсменів -гирьовиків , а також визначено вимоги щодо їх розвитку. Тенденція розвитку гирьового спорту сьогодні визначає переважний розвиток загальної і спеціальної витривалості до роботи з гирями певної ваги. Використання кросової підготовки в тренувальному процесі дозволить виконувати значно більший об’єм тренувального навантаження, швидше відновлюватись і на змаганнях відпрацьовувати весь відведений регламент часу. Ключові слова: гирьовий спорт, сила, витривалість. Аннотация. Пронтенко К.В., Пронтенко В.В., Кириченко Т.Г. Требования к развитию основных физических качеств спортсменов, которые специализируются в гиревом спорте. В статье раскрыто значение основных физических качеств спортсменов-гиреви-ков, а также определены требования к их развитию. Тенденция развития гиревого спорта сегодня определяет преобладающее развитие общей и специальной выносливости к работе с гирями определенного веса. Использование кроссовой подготовки в тренировочном процессе позволит выполнять значительно больший объем тренировочной нагрузки, быстрее восстанавливаться и на соревнованиях отрабатывать весь отведенный регламент времени. Ключевые слова: гиревой спорт, сила, выносливость. Annotation. Prontenko K.V., Prontenko V.V., Kirichenko T.G. Requirements to development of basic physical qualities of sportsmen which are specialized in weight sport. The value of basic physical qualities of sportsmen is exposed in the article, and also the requirements to their development are certain. The trend of development weight sports today defines prevailing development of common and special persistence to work with weights of a particular weight. Use cross preparation will allow to fulfill the much greater volume of a training load, to be recovered faster and at competitions to complete all assigned order of time.
Keywords: weight sport, force, endurance.
Вступ.
Актуальність нашого дослідження обумовлена головним протиріччям у гирьовому спорті -високим рівнем спортивних результатів українських гирьовиків з одного боку, та майже повною відсутністю науково обґрунтованих методик тренування у гирьовому спорті - з іншого. Одні фахівці приділяють увагу методичному досвіду важкої атлетики, другі - досвіду циклічних видів спорту, треті знаходяться у пошуку оптимальних засобів та методів тренування у гирьовому спорті. На сьогоднішній день не існує чітких положень щодо першорядності виховання фізичних якостей у гирьовому спорті. Тому висвітлення значення основних фізичних якостей
спортсменів-гирьовиків та визначення вимог до їх розвитку становить науково-практичну цінність та вимагає подальших досліджень.
Огляд літературних джерел свідчить, що більшість існуючих публікацій з проблем гирьового спорту [1, 2, 3, 4] основані на особистому спортивному та тренерському досвіді авторів [1, 2] або на методичному потенціалі важкої атлетики [3, 4]. Значну увагу фахівці гирьового спорту приділяють питанням виховання основних фізичних якостей спортсменів [2, 3, 4, 5, 6, 7], проте, лише у деяких роботах [4,
6, 7] зустрічаються найдокладніші рекомендації щодо їх розвитку. Важливе значення у даному аспекті мають праці В.М. Гомонова [5], А.І. Воротинцева [6], Є.В. Лопатіна [7]. Разом з тим у наукових дослідженнях недостатньо висвітлені значення основних фізичних якостей спортсменів-гирьовиків та вимоги до їх розвитку.
Робота виконана за планом НДР Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету імені Григорія Сковороди.
Формулювання цілей роботи.
Мета роботи - встановити значення основних фізичних якостей спортсменів, які спеціалізуються у гирьовому спорті та визначити вимоги до їх розвитку.
Результати дослідження.
Розвиток сили і силової витривалості більшістю авторів наголошується як пріоритетна задача в гирьовому спорті, при цьому, силовій витривалості відводиться головна роль [1, 2, 3, 4, 6]. Більшість фахівців сходиться на думці, що багаторазове виконання підйомів гирі здійснюється за рахунок розвитку, саме, силової витривалості. Що ж до сили, то дослідники гирьового спорту одностайні у тому, що розвивати силу необхідно до певної «дос-
татньої межі». Як відзначає у своїх дослідженнях В.І. Воропаєв [3] силові можливості члена збірної команди країни з гирьового спорту знаходяться на рівні силових можливостей важкоатлета другого розряду. На думку автора це і є «достатня межа» розвитку сили. Дозволимо собі не погодитись з даними висновками та відмітити, що існують вагові категорії і різниця у силових можливостях спортсменів легких і важких категорій суттєва. Іншими словами, що б піднімати гирі однакової ваги спортсмену вагової категорії до 60 кг і понад 90 кг необхідно розвивати силу, значно відмінну за абсолютною величиною.
Аналогічних поглядів при спробі визначення тестуючого навантаження розвитку сили дотримується і Ю.А. Ромашин [4]. Автор стверджує, що для виконання норматива КМС з гирьового спорту у ваговій категорії до 80 кг спортсмену необхідно вижимати дві 32-кілограмові гирі «чистою» силою 10-16 разів та виконувати присідання зі штангою вагою 110-115 кг, пов’язуючи приріст результату в гирьовому спорті з розвитком максимальної сили. Також Ю .А. Ромашин [4] наводить значну кількість додаткових вправ зі штангою для розвитку сили та силової витривалості. У посібнику А.І. Воротинцева [6] приводяться приблизні основні показники сили і витривалості, які необхідно досягти починаючим гирьовикам у процесі загальнофізичної підготовки для більш вузької спеціалізації у гирьовому спорті (табл. 1).
Для порівняння, у таблиці представлені показники кращих спортсменів секції гирьового спорту Житомирського військового інституту радіоелектроніки ім. С.П. Корольова. Як видно, майстри спорту і майстри спорту міжнародного класу не пройшли жодного з тестів на визначення розвитку сили і «не можуть розраховувати» на високий результат (!).
Таблиця 1 Основні показники сили і витривалості, які необхідно досягти починаючим гирьовикам у процесі загаль- нофізичної підготовки
Власна вага Жим штанги лежачи Тяга штанги Присідання зі штангою Жим гирі 32 кг Біг 3000 м
60-65 кг 80 кг 110 кг 110 кг 1-2 рази Юнацький розряд
Недоля В. (МС) 65 кг 90 кг 90 кг 0 разів ІІ дорослий розряд
70-75 кг 90 кг 120 кг 120 кг 5-6 разів Юнацький розряд
Головня Ю. (МСМК) 85 кг 110 кг 110 кг 1-2 рази ІІІ дорослий розряд
80 кг 100 кг 130 кг 130 кг 12-15 разів Юнацький розряд
Грибан С. (МС) 90 кг 120 кг 120 кг 2-3 рази ІІ дорослий розряд
90 кг і більше 100 кг і більше 140 кг 140 кг 15-18 разів Юнацький розряд
Шанюк О. (МС) 100 130 120 4-5 разів ІІІ дорослий розряд
Дискусійність даних підходів цілком зрозум -іла, оскільки ніхто з дослідників гирьового спорту так і не дав характеристику змісту силового компонента гирьовика. Тому, вже сам підбір тестуючого навантаження (вправи зі штангою) викликає ряд сумнівів. Присідання зі штангою, що пропонуються Ю.А. Ро-машином [4], не відповідають моделі поштовху в гирьовому спорті і не можуть бути тестуючими. Положення штанги на плечах у важкій атлетиці і гир на грудях (ближче до тазових кісток) у гирьовому спорті виключає схожість розташування частин тіла і розподілу зусиль на м’язові групи. Тому зрозуміло, чому спортсмени-гирьовики легких вагових категорій, які перекривають норматив КМС вагової категорії до 80 кг, не в змозі виконати присідання зі штангою 110 кг. Механізм розвитку необхідного зусилля у гирьовому спорті формується за вибуховим типом - надання необхідного прискорення гирям для винесення їх на певну висоту, при цьому амплітуда присідання (кути згинання ніг) значно менша ніж у важкій атлетиці, а період циклу поштовху (ривка) набагато коротше [5, 7]. Таким чином, у гирьовому спорті важливою є сила витривалих волокон (а не усього м’яза), що вказує на необхідність підбирання тестів спеціальної спрямованості для визначення розвитку сили витривалих м’язів, іншими словами, тестування силової витривалості.
Показники сили та витривалості, які необхідно досягти тим, хто займається гирьовим спортом
Як відмічає Є.В. Лопатін [7], у гирьовому спорті зусилля розвивається за рахунок синхронізації скорочення витривалих рухових одиниць, що визначається не силою нервового імпульсу, а його частотністю. Саме синхронізація рухових одиниць дозволяє розвивати необхідне зусилля у гирьовому спорті, що цілком пояснює помірну гіпертрофію гирьовиків на відміну від важкоатлетів. Таким чином, силовий компонент зусилля у гирьовому спорті не є визначальним, як указується більшістю дослідників. Локалізація сили м’ язів гирьовика обмежена дією витривалих волокон і це значить, що розвиток сили знаходиться на рівні, який не перевищує 70% від максимальної сили навіть у легких вагових категоріях [7]. Зі збільшенням власної ваги гирьовика, потреба у зростанні максимальної сили пропорційно знижується. Таким чином, сила у гирьовому спорті представляє інтерес не в чистому вигляді, а у поєднанні з витривалістю.
Силова витривалість, безумовно, є однією з важливих якостей гирьовика. Проте, й тут необхідно уточнити деякі питання. Г.П. Виноградов [2] визначає силову витривалість як здатність тривалий час виконувати фізичне навантаження з певним силовим напруженням. Тривалість виконання вправ на силову витривалість, як правило, не перевищує 2-3 хвилин [7]. Силова витривалість у чистому вигляді має на увазі повторення рухів безперервно (зупинки лише для фіксації) у кількості, що не перевищує 40 підйомів [7]. У гирьовому спорті паузи між повтореннями досягають 10 секунд, а кількість повторень не рідко пе-
ревищує рубіж 100 підйомів. У даних умовах особливого значення набувають відновні процеси, що протікають в організмі під час виконання вправ. Чим вище швидкість відновних процесів, тим вище змагальний темп, тобто темп, що дозволяє відпрацювати усі 10 хвилин відведеного регламенту часу. Спортсмени, що володіють добре розвинутою силовою витривалістю, показують високі результати у підходах на максимальне число повторень за 30-60 секунд. У даному тесті робота здійснюється в режимі безперервного м’язового скорочення, при цьому темп складає 3040 повторень за хвилину. Основним джерелом енергії при цьому є запаси глікогену в м’язах. При 10-хви-линному регламенті робота здійснюється за рахунок окислювальної реакції, де основним джерелом енергії є кисень, що поступає до організму у процесі дихання і гирьовики з високим рівнем розвитку сили та силової витривалості значно поступаються витривалим. Таким чином, залежно від виду джерела енергозабезпечення значно відрізнятиметься і характер навантаження, часові та ритмові параметри, а значить і вимоги до розвитку основних фізичних якостей. Для гирьового спорту потрібна не силова витривалість, а витривалість до роботи з гирями протягом 10 хвилин. Тому ряд авторів [2, 7] вказує на розвиток спеціальної витривалості, тобто витривалості до роботи з постійною вагою з паузами між повтореннями, достатніми для відновлення до наступного циклу (темп поштовху, ривка). Поки ми не зустріли у працях дослідників гирьового спорту характеристики спеціальної витривалості, хоча важливість цієї категорії фізичних якостей очевидна.
Із вищевикладеного випливає, що ні сила, ні силова витривалість не є визначальними якостями у гирьовому спорті. Ми відзначаємо першочерговість формування загальної витривалості, і лише на базі цієї якості рекомендуємо приступати до тренування спеціальних якостей гирьовика. З точки зору фізіології, загальна витривалість характеризується, як здатність до тривалого виконання роботи на необхідному рівні інтенсивності, як здатність боротися зі стомленням [2]. Тобто, загальна фізична витривалість дозволяє тривалий час виконувати роботу, що втягує в дію багато м’язових груп та пред’являє високі вимоги до серцево-судинної, дихальної та центральної нервової систем. Вважається, що загальна витривалість є основою для виховання усіх інших різновидів прояву витривалості. Тому не випадково спорт-смени-гирьовики високого класу зазвичай мають високий рівень розвитку загальної витривалості -результати у бігу на 3000 м (див. таблицю 1).
Сьогодні спортивне суперництво у гирьовому спорті призвело до значно високих результатів українських спортсмені. У даних умовах гирьовику необхідно не тільки використовувати всі 10 хвилин, але й зберігати високий темп роботи, тому ми відзначаємо високий рівень розвитку спеціальної витривалості на базі загальної, що має на увазі також і швидкісні параметри. В результаті виходить досить складна за змістом якість - спеціальна вит-
ривалість.
Формування цієї якості - складний і багатогранний процес, що вимагає різносторонньої підготовки: швидкісної, силової, темпової, спеціальної, технічної, тактичної, вольової, інтегральної. Виконати такий об’єм задач можливо тільки за умови високого рівня розвитку загальної витривалості, працездатності. Тому формування загальної витривалості є важливою задачею у підготовці спортсменів-гирьовиків.
Використання кросової підготовки в тренувальному процесі дозволить гирьовикам виконувати значно більший об’єм тренувального навантаження, швидше відновлюватись і на змаганнях відпрацьовувати весь відведений регламент часу.
Відомо, що реакція міокарду на навантаження виражається в брадикардії, і чим вище ступінь розвитку витривалості, тим сильніше вона виражена. Так, дослідженнями [7] встановлено, що у висококваліфікованих спортсменів-гирьовиків ЧСС у спокої складає 55-66 ударів за хвилину, що характерно для стаєрів та спортсменів, які спеціалізуються у видах спорту, спрямованих на розвиток витривалості. Це підтверджує факт про першочергове значення загальної витривалості у гирьовому спорті.
Висновки.
Тенденція розвитку гирьового спорту сьогодні визначає переважний розвиток загальної, та на її базі, спеціальної витривалості до роботи з гирями певної ваги, а не сили і силової витривалості до роботи в режимі гліколітичної енергопродукції, як стверджується більшістю авторів відомих посібників з гирьового спорту. Доказом даних висновків служать перемоги і рекорди України та світу колишніх лижників, веслярів, бігунів-стайєрів.
Подальші дослідження передбачається проводити у напрямку вивчення інших проблем оптим-ізації процесу розвитку основних фізичних якостей спортсменів, які спеціалізуються у гирьовому спорті.
Література
1. Зайцев Ю.М., Иванов Ю.И., Петров В.К. Занимайтесь гиревым спортом. - М.: Советский спорт, 1991. - 48 с.
2. Виноградов Г.П., Лукьянов М.Т. Тестирование физической подготовленности // Тяжелая атлетика. Ежегодник. - М. Физкультура и спорт, 1986. - С. 50-51.
3. Поляков В.А., Воропаев В.И. Гиревой спорт: Методическое пособие. - М.: Физкультура и спорт, 1988.
- 80 с.
4. Ромашин Ю.А. Техника, методика обучения, тренировки и планирование // Гиревой спорт и силовые шоу программы. - М.: Физкультура и спорт, 1992. - С. 345.
5. Гомонов В.Н. Информационный материал №1. Методика организации учебно-тренировочного процесса в гиревом спорте. - Липецк, МФГС. - 2003. - 26 с.
6. Воротынцев А. И. Гири. Спорт сильных и здоровых. -М.: Советский спорт, 2002. - 272 с.
7. Лопатин Е.В. Организация и методика подготовки спортсменов-гиревиков в условиях военно-учебного заведения. 13.00.04 Дис ... канд. пед. наук.- С.Пб.: ВИФК, 2004. - 180 с.
Надійшла до редакції 22.05.2007р.
ТЕСТУВАННЯ РІВНЯ ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ ТЕХНІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ З ТЕОРЕТИЧНИХ АСПЕКТІВ ДИСЦИПЛІНИ “ФІЗИЧНЕ ВИХОВАННЯ”
Путров С.Ю.
Національний педагогічний університет імені М.П.Драгоманова
Анотація. У статті подаються результати моніторингу знань студентів технічного університету з теоретичних аспектів дисципліни “Фізичне виховання” відповідно до 32 тестових завдань, які містять понад 150 питань. Аналіз результатів тестування студентів дозволив виявити високий, середній та низький рівні оволодіння студентами знань щодо фізичного виховання як організованого процесу всебічного розвитку фізичних здібностей, формування та удосконалення життєво важливих рухових навичок та умінь молодої людини.
Ключові слова: тестування, студент, фізичне виховання.
Аннотация. Путров С.Ю. Тестирование уровня знаний студентов технического университета по теоретическим аспектам дисциплины “Физическое воспитание”. В статье подаются результаты мониторинга знаний студентов технического университета из теоретических аспектов дисциплины “Физическое воспитание” соответственно 32 тестовым заданиям, которые содержат свыше 150 вопросов. Анализ результатов тестирования студентов позволил выявить высокий, средний и низкий уровень овладения студентами знаний относительно физического воспитания как организованного процесса всестороннего развития физических способностей, формирования и совершенствование жизненно важных двигательных навыков и умений.
Ключевые слова: тестирование, студент, физическое воспитание.
Annotation. Putrov S. Testing of level of knowledge’s of students of technical university on the theoretical aspects of the discipline “Physical education”. The results of monitoring of knowledge’s of students of technical university from the theoretical aspects of the discipline “Physical education” according to 32 test tasks which contain over 150 questions are given in the article. Analysis of outcomes of testing of students has allowed to reveal a high, medial and low level of mastering by students of knowledge concerning physical training as organized process of an all-around development of physical abilities, shaping and perfecting of the vital motor habits and skills.
Keywords: testing, student, physical education.
Вступ.
Формування позитивного ставлення студентів технічного університету до фізичного виховання на основі педагогічних чинників буде успішним, якщо в педагогічний процес будуть включені організаційні, процесуальні й інтеграційні чинники; професійна і фізична підготовка майбутніх фахівців професорсько-викладацьким складом буде осмислена з позиції загальнолюдських цінностей; ціннісні орієнтації стануть базою формування позитивного ставлення студентів технічного університету до фізичного виховання. Кардинально вирішити питання про вдосконалення фізичного виховання у вищому технічному навчальному закладі можна тільки в єдності з корінною перебудовою всієї системи фізичного ви-
