CC BY
18
pared to the typical form. The form adaptation level of white cedar in the conditions of primary introduction has been specified. It has been proved that the introduction of ornamental forms of white cedar in the landscape gardening of populated sites is determined with the aim to form a particular type of landscape composition.
Keywords: white cedar, ornamental forms, seed production, evaluation of seed production, morphometric indicators of seeds, seed conditions.
УДК 674.032(477.2) Acnip. T.I. Шуплат1 - НЛТУ Украти, м. Льв1в
ТИП1ЗАЦ1Я КУЩОВИХ ВИД1В I ФОРМ ЯЛ1ВЦ1В, ВИКОРИСТАННЯ ÏX У ЛАНДШАФТН1Й АРХ1ТЕКТУР1
Висв1тлено особливост систематичного под^ видового pÎ3HOMarnTra кущових декоративних видiв i форм представниюв роду Ялiвець. Вивчено природо-^матич-ш особливостi 1хнього ареалу. Здiйснено оцшку декоративних якостей переважа-ючих в озелененш видiв i форм за висотою, габiтусом, забарвленням.
Ключовi слова: ялiвець, кущ, секцiя, iнтродукцiя.
Програма та методи дослщження: дослщити особливосп систематичного подшу видового р1зномашття кущових вид1в i форм ял1вц1в, як перева-жають в озелененш Захщного Л1состепу. Дослщити ареал 1хнього поширення. Здшснити оцшку декоративних якостей за висотою, типом габпусу, забарвленням. Використано фенолопчш, боташчш маршрутш методи, геоботашчш
Результати обговорення. Рщ ял1вець (Juniperus L.) систематично на-лежить до родини кипарисов1 (Cupressaceae F.W. Neger.), яка нал1чуе 20 ро-д1в та 145 вид1в (Соколов, Связева, 1965). У цш обширнш родиш 11 род1в е монотипними i лише 3 полггипними, зокрема кипарис - Cupressus (Tourn.) L., ял1вець - Juniperus L. та Каллпрю - Callitris Vent. (Florin, 1963). Рщ Ял1вець нал1чуе понад 60 вид1в i е трепм за величиною серед вшх род1в хвойних.
Види цього роду - в1чнозелеш, переважно дводомш, рщше однодомш невисою дерева (10-12 м, рщше 20-30 м), кущ1 (вщ 0,5-2-3 м) чи повзуч1 слан-ники, як вкривають поверхню (0,2-0,5 м). Р1зш види близью м1ж собою як за морфолопею, так i за бюеколопчними особливостями.
За Т.1. Славкiною (1968) рiд Ялiвець виник не пiзнiше крейдового перь оду (145,0-66,0 млн рокiв тому), з кипарисових, як були поширеш в теплих помiрних областях Землг R. Florin (1962) вважае, що ялiвцi були широко роз-повсюджеш в кiнцi третинного перiоду (65 млн р. до н.е. - 1,8 млн р. до н.е.). Внаслщок зледеншня у плейстоценi його первинний ареал значно скоротився у Швшчнш Америщ, Сврош та в швшчно-захщнш Азiï. Та пiсля кожного перь одичного вiдступу льодовика вш мав змогу розширити свою територто [2, 3].
Ялiвцi широко використовують у садово-парковому будiвництвi. При-ваблюе озеленювачiв ïхня здатнiсть покращувати саштарно-гтешчний стан довкiлля (фiтонциднiсть, пилефiльтрувальна здатнють, газопоглинання), а та-кож висок декоративно-естетичнi якостi. Особливо це стосуеться кущових форм, як! проявляють високу декоративнiсть взимку, контрастуючи з опали-ми листопадними рослинами та бшим сшгом.
1 Наук. кер1вник: проф. В.П. Кучерявий, д-р с.-г. наук
Кущовi види форми ялiвцiв мають pi3Hi ареали, рiзний ra6iTyc крони -вщ припiднятих до сланких, вирiзняються pi3HOKi колористикою та декора-тивнiстю. Тому питання 1хньо1 титзацп носить не лише теоретичне, але i практичне значення. У 1847 р. Endlicher систематично роздшив рщ на три секцп: Sabina, Oxycedrus, Caryocedrus. Кожна секщя займае свш, виходячи з природних умов формування, ареал.
Секщя Oxycedrus представлена такими дводомними видами ятвщв: звичайний (Juniperus communis L.), колючий (Juniperus oxycedrus L.), прибе-режний (Juniperus conferta Pari.) твердий (Juniperus rigida Sieb.et Zucc.). Характерною морфолопчною рисою е наявнють у дозрiлих шишкоягодах трьох насшин, якi не зрослись мiж собою, хвоя вщстовбурчена голкоподiбна, зiбра-на по 3 штуки у пучках) [1]. Широко простягаеться ареал у твшчнш пiвкyлi (вiд 20 до 70 о пн.ш.) (рис. 1). R. Florin, вивчаючи ареал секцп, видшяе низку кордонiв поширення:
ни-), е ~2, ® -з
Рис. 1. Ареал секци Охуеейтш
Швшчно-захщна та Пiвнiчна Аляска - узбережжя Гудзоново! затоки -твострови Лабрадор i Ньюфаундленд - твденно-захщне узбережжя Атлан-тичного океану - Тихоокеанське узбережжя - Захщно! Аляски.
Далi ареал ще! секцп, як шюструе рис. 1, простягаеться вздовж узбережжя Швденно! Гренландп та 1сландп до швшчно-захщно! частини Афри-канського континенту. Та найбiльша частка ареалу секцп Oxycedrus простягаеться €вразiею, вщ Шрене!в через Британсью острови до Скандинавського пiвострова далi на пiвдень через азiатську частину Росп, острови Японського архiпелагу, Тайвань, Корею. Вщ Японського моря швденш кордони ареалу проходять на захщ через пiвнiч Монголп до Кавказу i Чорноморського узбережжя та Укра!ни та практично щло! Свропи. Помiж 70 i 90 градусах сх.д. вщгалуження ареалу простягаеться вщ Алтаю до пн.-сх Афганiстану i зх. П-мала!в. Вiд Чорного моря через Кавказ до Кастю та спрямовуеться на твдень i захiд до Тунiсу та Марокко. Причому м^ацп мiж Схiдною Азiею та захщ-ним узбережжям Швшчно! Америки в третинний перiод сприяла наявнiсть земельного перешийку на мющ Бершгово! затоки. Зв'язок сушею мiж континен-
тальною Свропою i Гренландieю був порушений в олихщеш. Сучасних меж ареал секцп досяг лише пiсля заюнчення плейстоценового зледеншня.
Секцiя Sabina е найчисленшшою, охоплюе такi однодомш, рiдше дво-домнi види: ялiвець козацький (Juniperus sabina L.), ялiвець високий (Juniperus excelsa Bieb.), ялiвець несправжньокозацький (Juniperus pseudosabina Fisch.et Mey.), ялiвець вiргiнський (Juniperus virginiana L.), ялiвець скельний (Juniperus scopulorum), ялiвець лускатий (Juniperus squamata) та ялiвець Уол-лiха (Juniperus wallichiana Hook. F. Et Thoms.). Представники мають хвою лускоподiбну, притиснуту до пагона. ДозрЫ шишкоягоди мiстять 1-6, навггь до 12 насiнин [1]. Ялiвцi секцп Sabina займають ареал, який простягаеться вщ 67 градушв с.ш. до 12 градусiв п.ш i захоплюе значну частину Швшчно! Америки, Ä3il, Свропи i Африки (рис. 2).
ее» - /, © - г, © - з, • - 4
Рис. 2. Ареал секцй Sabina
nopiBMHO з ареалом попередньо1 секцп змщений, як це видно nopiB-няно обох рисункiв швденшше, i навггь перетинае екватор у райош Схщно1 Африки. Американське вщгалуження ареалу простягаеться вiд Аляски до Гватемали, Куби, Бермудiв, Барбадосу. Швшчний край е в Сврот i Пiвнiчнiй Африцi, проходить через схвд Шрене1в, Балкани, Малу Азiю, Укра1ну, Кавказ. Пiвденна - проходить по Швшчнш Африцi (вщ Марокко до 1зра1лю). Азiатська частина ареалу охоплюе Захщну, Середню i Схщну Азiю вiд Мало1 Азп, Афгашстан, Китай, Японськi острова. Ще одним осередком поширення е Канарськi острова i Мадейра. Цiкавим фактом е юнування доволi велико1 Схщно-африкансько1 частини ареалу секцп Sabina, який простягаеться вщ Еритре1, Ефюпп, Сомалi (до Танга1ки) i Швшчно1 Родезп (вщ 14 пн.ш. до 12 пд.ш.). На думку дослiдникiв, це е наслщком мирацп i3 Захщно1 Азп, Ара-вiйський пiвострiв, в епоху мiоплiоцена, коли Африка i Аравшський твос-трiв були з'еднанi. Шзшше вони роздiлились внаслiдок тектонiчних i кшма-тичних змiн, якi призвели до утворення пустель в Аравп i Пiвнiчнiй Африцi [R. Florin, 1962] [4]. Третя, найменша секщя Caryocedrus - сюди входить лише один вид ялiвець юсточковий (Juniperus drupacea). Дводомне дерево ви-
сотою 10-12 (18) м, з неправильною трамщальною кроною, утвореною роз-простертими гшками.
Процес штродукцп ятвщв в Укра!ш почався ще на початку XIX ст., паралельно i3 завезенням декоративних листяних порщ. Першi rрунтовнi ль тературнi вiдомостi про це е у наукових працях авторiв А. Роговича (1869) та 1.Ф. Шмальгаузена (1886). Головними осередками штродукцп в цей час пере-важно були боташчш сади, якi створювались при навчальних закладах (Hi-кiтський, Кременецький, боташчний сад Львiвського нацiонального ушвер-ситету iм. 1вана Франка, боташчний сад iм. М.М. Гришка НАН Укра1ни), ден-дропарки ("Софпвка", "Тростянець"), сад iм. I.H. Каразiна (в Основ'янцях),
За швстолинш перiод XX ст. перше широке зведення обл^ кущових ялiвцiв на територп Захщного Лiсостепу зробив Р.В. Кармазiн (1963), за ним кшьюсть кущових бюморф становила 5 видiв та 7 форм. Кущовi декоративнi види i форми, якi зараз численно представлен в озелененнi, подiляють на низькоросл^ якi формують "зеленi плями" значно! площi та мають висоту 0,5-2 м:
• ялшець китайський - Juniperus chinensis ("Aurea", "Blue Alps", "Pfitzeriana", "Pfitzeriana Aurea", "Pfitzeriana Compacta", "Pfitzeriana Glauca"). Bидiляемо форму "Stricta", кущ яко! е пiднятий вгору;
• ялшець середнш - Juniperus x media ("Blaauw", "Blue & Gold", "Gold Star", "Mint Julep", "Hetzii", "Old Gold");
• ялшець козацький - Juniperus sabina ("Arcadia", "Blue Danube", "Tamariscifo-lia", "Variegata");
• ялшець Саржента - Juniperus sargentii (A. Henry) Takeda ex Koids;
• ялшець лускатий - Juniperus squamata ("Holger"). Окремо видшяемо форму "Meyeri", пагони яко! тдшмаючись до висоти 2 м та нагадують "вiяло";
• ялшець вiргiнський - Juniperus virginiana ("Grey Owl").
Кущовi декоративнi види i форми, як е сланниковi та стеляться низь-ко над поверхнею. 1х висота знаходиться в дiапазонi до 0,5 м:
• ялшець звичайний - Juniperus communis (ssp Alpina, var. depressa, "Depressa Aurea", "Hornibrookii", "Repanda");
• ялшець прибережний - Juniperus conferta Parl.;
• ялшець Даурський - Juniperus davurica ("Expansa");
• ялшець горизонтальний - Juniperus horizontalis ("Andorra Compact", "Blue Chip", "Blue Forest", "Douglasii", "Glauca", "Golden Carpet", "Green Carpet", "Hughes", Limeglow", "Prince of Wales", "Prostrata", "Wiltonii", "Winter Blue");
• ялшець лежачий - Juniperusprocumbens ("Nana");
• ялшець лускатий - Juniperus squamata ("Blue Carpet", "Hunnetorp").
За забарвленням хво!, яка е двох титв - голчаста i луската (хоча шко-ли трапляються два типи одночасно), видшяемо таю типи:
• золотиста, яш садять для розкриття !хньо! багато! кольористики, лише на дос-татньо освiтлених мгсцях, бо в rim вони iстотно попршують свiй декоратив-ний потенцiал та ростуть повiльнiше. 1хня хвоя мютить значно менше хлоро-фiлу, тж блакитнi чи зеленкуватi форми): горизонтальний ("Golden Carpet", "Mother Lode", китайський ("Kuriwao Gold",. "Plumosa Aurea", середнш ("Gold Coast","Gold Star","Mordigan Gold","Old Gold", "Pfitzeriana Aurea");
• блакитт форми: вiргiнський ("Grey Owl", "Hetz"), горизонтальний ("Andorra Compact","Blue Chip", "Glacier", "Wiltonii", "Blue Pygmy"), китайський ("Bla-
auw", "Blue Alps", "Stricta"), козацький ("Cupressifolia","Blue Danube"), прибе-режний ("Blue Pacific","Blue Tosho"), лускатий ("Blue Carpet", "Blue Spider", "Blue Star","Dream Joy", "Floreant", "Holger", "Hunnetorp", "Meyeri"), середнш ("Blue and Gold", "Hetzii"), розпростертий ("Bonin Isles", "Nana"); • зелеш форми: горизонтальний ("Prince of Wales"), звичайний ("Compressa", "Depressa Aurea", "Hornibrookii", "Repanda"), Саржента (Juniperus sargentii (A. Henry) Takeda ex Koids); китайський ("Kaizuka", "Plumosa aureovariega-ta"), козацький ("Tamariscifolia","Arcadia","Variegata"), прибережний ("Schlager"), середнш ("Mint Julep", "Pfitzeriana Compacta","Wilhelm Pfitzer"). Висновки та рекомендаций
1. Типiзацiя кущових видiв i форм ялiвцiв проведена за ареалом, висотою, габiтусом крони та колористикою хво!.
2. Кущовi форми ялiвцiв слiд частiше використовувати в контейнерних, та рiзнотипових садово-паркових композищях, з врахуванням типу габiтусу крони i кольору хво!.
Л1тература
1. Александрова М.С. Хвойные растения в вашем саду / М.С. Александрова. - М. : Изд-во "Феникс", 2005. - 90 с.
2. Крюсман Герд. Хвойные породы / Герд Крюсман. - М. : Изд-во "Лесн. пром-сть", 1986. - 256 с.
3. Bloom Adrian. Iglaki / Adrian Bloom // Wydawnictwo Elipsa. - Warszawa. 2008. - 191 s.
4. Asseray Philippe. Iglaki w ogrodzie / Philippe Asseray // Edition Rustica Paris. - Warszawa, 2010. - 117 s.
Шуплат Т.И. Типизация кустарниковых видов и форм можже-вельников и использование их в ландшафтной архитектуре
Освещены особенности систематического разделения видового разнообразия кустовых декоративных видов и форм представителей рода Можжевельник. Изучен ареал их распространения. Осуществлена оценка декоративных качеств преобладающих в озеленении видов по высоте, типу габитуса, окраске.
Ключевые слова: можжевельник, куст, секция, интродукция.
Shuplat T.I. Classification and forms shrub species of juniper and their use in landscape architecture
The features of the systematic separation of the species diversity ornamental shrub species and forms of the genus Juniperus are highlighted. The natural and climate features of their natural habitat are studied. The estimation of decorative qualities (height, type, habit, color) of predominant species in landscaping is done. Keywords: juniper, bush, section, introduction.
