CC BY
42
УДК: 811(477)
Висоцький А.О., кандидат ветеринарних наук, доцент кафедри ппени тварин Романська У.Б., старший препаратор ® Лье1еський нацюнальний ушверситет ветеринарног медицины та бютехнологт
¡мет С.З.Гжицького
Р1ДНА МОВА - ДУХОВНА СКАРБНИЦЯ УКРАШСЬКОГО НАРОДУ
Занепад ргдног моеи е наслгдком духовного зубожтня народу. Зеичайно, такий великий народ як ми, укратщ, не може допустити цього, якщо ееажае себе цившзованою нащею. Стаелення до ргдног моеи е св1дченням нацюнальног свгдомостг I р1еня культури народу, його цившзованост1. Престиж моеи залежить не е1д нег самог, а е1д гг носИ'е. Украгна, протягом всгег своег державног ¡сторп могла пишатися своею лтературною елтою, лицарями ргдного слова, ят завжди не тыьки в1дстоювали I захищали засади украгнськог мови, але й перетворили гг на гр1зну зброю, яка тдшмае наш народ на р1вень нацп. Отже, одним з головних завдань кожного розвиненого сустльства, показником його самосв1домост1 г визначником розвитку культури е, поряд з турботою про збереження природних багатств г примноженням цтностей духовног культури, постшна турбота про екологгю мовного середовища.
Ключовi слова: мова, духовнгсть, культура, лтература, украгнська
нащя.
Мово ргдна, слово ргдне, хто вас забувае, Той у грудях не серденько, але камгнь мае.
Ц слова, в яких виражена любов до нашо! рщно! мови, шкого не залишають байдужими. Написав !х Сидiр Воробкевич, украшський письменник i композитор.
Важко сказати, чим керувався Господь, коли на „св^анку нашого життя" кинув на землю розмаптя мов, мабуть у цьому таки була якась вища доцшьшсть. Ми з незапам'ятних чаЫв живемо у великому розмовному мор^ яке ниш складаеться з понад 5000 мов, кожна з яких живе серед певного етносу, будучи його основною родовою ознакою та маючи вщповщно свою лексику, свш змкт, свое звучання. Кожна мова, як i И носи, мають свою долю, свш життевий шлях, для одних - бшьш сприятливий, а для шших - бшьш складний.
Найбшьшим надбанням кожного народу, основою його духовност й культури е рщна мова. Творчий генш украшського народу явив себе у свош мов^ чию красу, милозвучшсть, гумор, виняткову влучшсть i поетичшсть визнае сьогодш практично весь культурний свгг.
Украшська мова е одшею з найбагатших мов св^у, вона мае тисячол^ню юторш, могутню л^ературу, великий народ, кв^учу землю, зрештою, вона мае свою державу. Мабуть, жоден народ, жодна мова не зазнали стшьки горя, ^з, кривд, поневiрянь, скiльки цих бщувань випало на долю
® Висоцький А.О., Романська У.Б., 2011
укра!нського народу, його рщно! мови. В часи глибоких потрясшь i тяжких випробовувань (вшни, кризи) головною силою спасшня i вiдродження укра!нсько! наци завжди виступав И духовний потенцiал, глибока вiра в Бога. Дух народу, моральне здоровья, осв^а, патрiотизм i згуртованiсть були i будуть важливим стратегiчним фактором мщносп наци, показниками И розвитку. В основi розумiння духовностi в украшщв завжди знаходилась християнська традицiя. Виникнення духовностi звязувалось зi Святим Духом, третьою iпостассю Триединого Бога. Рахувалось, що в самому поняттi «Дух» присутнш енергетичний початок. На це звертали увагу отцi Церкви: «Вш е вогонь», «Вш е дух творящий». За твердженням Церкви, Бог через Святого Духа дае нам безоплатно стшьки сил та енерги, скшьки ми в сташ прийняти i вмiстити. Але взяти цей дар не так просто. Щоб отримати його, необхщш певнi духовш зусилля з метою очищення свое! душi вiд гординi, злих думок, грiхiв, якi створюють бар'ер мiж людиною i Богом. На жаль, таю бар'ери шби свiдомо насаджуються в суспiльствi кимось, хто виявив джерела нашо! духовно! сили i всiляко хоче !х знищити. Смертельний удар, в першу чергу, направлений на колиску украшсько! духовност - Ым'ю. Головною больовою точкою сучасно! соцiально! обстановки виступае вiдчуження та протистояння Ымейним традицiям, суспiльному укладу, руйнування зв'язку батьюв i д^ей, втрата у молодi iнтересу до створення Ым'!. 1снуе стара мудркть: « Хочеш перемогти народ - перевиховай його д^ей». Таким перевихованням старанно займаються засоби масово! шформаци, рiзноманiтнi органiзацi! i неформальнi об'еднання деструктивного характеру, яю вчать молодь байдужоси, жорстокостi, суто споживацького способу життя, розпусност^ Рацiональна, прагматична, св^ська псевдодуховнiсть повiльно розчиняе сумлiння, тдривае моральну пам'ять, знижуе iнтелект ^ як наслiдок, викликае руйнування творчих можливостей i припинення духовного розвитку людини. Тому християнсью моральнi основи -це головш фiльтри для створення i пiдтримки системи держави, в якш повиннi бути, в першу чергу, гщшсть i свобода особистоси. Людина повинна вiдрiзняти чуже i вороже. Тiльки Божа духовшсть захистить нас вiд невiрних вчинюв i руйнiвних дiй по вщношенню до оточуючих i самих себе.
Важливою складовою частиною нацiонально! духовно! культури е л^ература. Визначнi митщ укра!нсько! лiтератури вiдважно i самозречено виступали за високi iдеали Добра, Правди, Справедливости Гуманiзму - цих високих, вiчних загальнолюдських цiнностей, за нацюнальну гiднiсть i самостiйнiсть укра!нського народу.
Невтомно боровся за чистоту i збагачення укра!нсько! лiтературно! мови видатний укра!нський поет Максим Рильський. Суворо вимогливий до мови сво!х творiв, вiн навчав i шших письменникiв вiдточувати, вiдшлiфовувати свое слово, вчитися у народу, бо в нього
... кожне слово - це перлина, Це праця, це натхнення, це людина.
Слово тдносить людину над тваринним свггом, вщкривае перед нею можливост небаченого зростання. Садом, що буяе, немов пишний виноградник,
називае мову М.Рильський („Мова"). Рщну мову поет порiвнюе з гулом столт, шумом вЫв, подихом бурi („Рщна мова", 1959). Кожне слово, кожна фраза - це немов виноградна лоза, яку треба пильно доглядати, боронити вщ бур'яшв:
Як парость винограднойлози, Плекайте мову. Пильно й ненастанно Полть бур'ян. Чистша в1д сльози Вона хай буде.
Тшьки чиста, вшьна вщ засмiчень, багата й рiзнобарвна може вiрно служити людинi, виражати ус !! думки. Плекаймо ж рщну мову, закликае поет. Звiльняймо !! вiд „попсованих", неправильних слiв-бур'янiв. Будемо дбати за збагачення й удосконалення нашо! мови. Увага до мови, турбота про !! чистоту i досконалiсть - обов'язок кожно! культурно! людини.
Один iз зачинателiв укра!нсько! лiтератури, лiрик за покликанням, майстер поетичного слова Володимир Сосюра усе свое творче життя присвятив рщному народу, розвитку його культури, зокрема рщно! мови, яку вiн пристрасно любив, обер^ав, збагачував. У вiршi „Як не любити рiдну мову" (1959) йдеться про те, що кожен з нас не мае права !! забувати, пам'ятаючи, що „мова - це душа народу, народ без мови - не народ". Мова - „душа голосна Укра!ни" - мае магiчну силу. Вона - „сурми на сонщ...", „вибухiв огненних повна", „гострiша за крицю багнета", мова „еднае сердець мшони". Поет на честь мови пише:
Це - матер1 мова. Я звуки твог Люблю, наче очг дитини... О мова вкрагнська!... Хто любить гг, Той любить мою Украгну.
Любов до Укра!ни, до батьювщини, землi нашо!, народу нашого, якому впродовж тисячолт випало стшьки зазнати кривд i поневiрянь, звучить у цьому вiршi. Поет закликае нас, молодих людей, не бути схожими на „одiрваного пожовклого листка", якого в^ер ганяе вулицями, боятися стати пустоцв^ом, вiдступниками вщ найдорожчого, що мае народ - вщ материнського слова, адже „без мови рщно!, юначе, й народу нашого нема". Для Сосюри, поета-громадянина, рщне й дуже близьке все, що вкладаеться в коротке слово „Впчизна". Жити думками про Батьювщину, складати про не! пiснi - найвище покликання спiвця.
Серед найвидатшших дiячiв почесне мiсце належить основоположнику ново! укра!нсько! лiтератури, генiальному поету, художнику Тарасу Шевченку. Вiн вiрив, що поневолений люд скине з себе ярмо, побудуе нове, вшьне суспшьство, у якому не буде мюця гнобителям. Сво!м полум'яним словом письменник закликав народи до боротьби за сощальне i нацiональне визволення. Могутньо лунав його заклик: „Борггеся - поборете!". В посланнi „I мертвим, i живим..." звучить заклик до передово! дворянсько! iнтелiгенцi! допомогти народу, нести йому культуру, свщомкть. Поет бачив, що i серед дворян були люди, яю боролися за правду, виступали проти царату, за звшьнення. Правда, !х було мало, але вони були. Поет закликав нести в народ
правду, подивитися на свою крашу i полюбити щирим серцем „велику рушу". Не маси, не народ мае йти до штел^енци, а сама украшська штел^енщя, якщо вона хоче зберегти свое нащональне значення, повинна повернутися до народу, до матерьбатьювщини. В цьому И рятунок, джерело И творчо! сили, а шакше -загибель. Поет критикуе людей, яю цуралися свое! втизни, всього рiдного, вiн попереджав:
...Хто мат1р забувае, Того Бог карае, Того дгти цураються, В хату не пускають.
Послання „I мертвим, i живим..." не втратило свого значення i в наш час. Воно е зброею у боротьбi iз тими, хто цураеться мови i культури рщного народу.
Тарас Шевченко був переконаний, що поки жива мова в устах народу, доти живий i народ, що нема насильства бшьш нестерпного, як те, яке прагне вщняти у народу спадщину, створену численними поколшнями його предюв. Ц Кобзаревi думки перегукуються з роздумами визначного педагога К. Ушинського: «Вщберт у народу все - i вiн усе може повернути; але вiдберiть мову - i вiн нiколи вже бшьш не створить И; вимерла мова в устах народу - вимер i народ. Та якщо людська душа здригаеться перед убивством одше! недовговiчноl людини, то що ж повинна почувати вона, зазiхаючи на життя багатовжово! особистост народу?»
Творчкть Лес Украшки -дорогоцiнний скарб нацюнально! культури украшського народу. Переборюючи тяжю незгоди, суспiльнi i особисту Л. Украшка твердо тримала в руках свою вражаючу зброю - огненне слово, невщступно перебувала в лавах борщв за нацiональне визволення. Поетеса мала голос трибуна. II огнисте слово звучало як „гарячий поклик до бою за волю i людсью права". Сво!ми думками вона обшмала весь укра!нський народ, прагнула розбудити в серцях цього народу любов до рщного краю, вiру в краще майбутне i у власнi сили. Де б не була письменниця, вона серцем i думками завжди з Укра!ною, страждала i мучилась разом з II пригнобленим народом:
I все-таки до тебе думка лине, М1й занапащений, нещасний краю, Як я тебе згадаю, У грудях серце з туги, з жалю гине.
Витязем молодо! укра!нсько1 поези можна смшиво назвати вiчно молодого, закоханого в рщний край поета - Василя Симоненка. Вш несе поезш, мов щире золото, несе тсню, барвшком i рутою уквiтчану, несе материнську мову. В особливому сяйвi i красi постае перед поетом рщна Укра!на, про яку вш пише з воiстину великою любов'ю i пристрастю: „...Я так II, я так люблю, мою Укра!ну убогу...". Читаючи цi рядки, бачимо, яю близькi слова своею пристрастю, глибиною почутпв, щирiстю. Слова „Украша", „Батькiвщина" вiн вимовляв з любов'ю. Украша в його вiршах виступае як
жива, найдорожча мати - i !й адресуе поет всю любов, стурбовашсть, вщдашсть i ласку:
Украгно! Ти для мене диво! I нехай пливе за роком рж, Буду, мамо горда I вродлива, З тебе дивуватися повж...
Кожний народ, держава дбають про престиж свое! мови - !! авторитет у мiжнацiональному та мiжнародному спшкуванш. Престиж, або авторитет мови, як i народу, держави, залежить вщ багатьох чинниюв. Насамперед, це виявляеться в тому, яю суспшьш функци виконуе мова, яку iнформацiю вона фжсуе i передае, скiльки людей нею користуються та шше. Престижу мови сприяе !! державнiсть i патрiотичне ставлення до не! !! носi!в. «Мова - залiзний обруч, мова злютовуе народ воедино», - так сказав ще 1820 року фшський письменник Яакко Ютейш. Його заклик дав добрi сходи. Як вщомо, ще 1917-го фiнський народ таки вирвався з обiймiв iмперського орла i зажив сво!м життям, без озирку на якихось там «старших браив». I, як наслщок, - ниш у Фшлянди вельми високий життевий рiвень. Цьому, безумовно, сприяла висока нащональна свiдомiсть, яку виколисувала й виколисуе рiдна мова.
Державна мова — це не тшьки i не стiльки мова керiвництва: чиновникiв, можновладцiв, полiтикiв. Це, насамперед, мова люду, яка охоронятиме його штереси i задовольнятиме культурш потреби. Рiдна мова мае бути батьювщиною i оселею буття людини, де вона мешкае не тимчасово чи «для офщюзу», а постшно, витворюючи мовнi мiкросвiти скрiзь i з усiма: у магазинах, кафе, ресторанах, перукарнях тощо. Нишшне становище укра!нсько! мови сприяе тому, що укра!нець почуваеться емiгрантом на власнш землi - у чужомовному оточенш, розрекламованими iноземними закладами, товарами. Лша Костенко назвала укра!нську нацiю раритетною, самотньою на власнш землi у своему великому сощумь А в однш iз поезiй проникливо зауважила: «Ми вже як тм на сво!й землi. Хто зрозумiе нашу ностальгш?» Ностальгiя за батькiвщиною у себе на батьювщиш, безперечно, вщлунюе в отiй щемливiй ностальгi! за рщною мовою, що по-справжньому мусить стати державною.
Л1тература
1.В. Оржехiвський. Мiжетнiчнi взаемини. / Права Людини, Харюв, 2001.
2.1.М. Зарицка, 1.О. Чикалiна. Укра!нське дiлове мовлення. Донецьк,
1997.
З.1.С. Чиж. Дiалог укра!нсько! та росiйсько! культур в Укра!ш у контекстi сучасно! iнформацiйно! дiяльностi та сучаснi iнформацiйнi явища в контекст взаемодi! нацiональних культур. / Матерiали сайту Нацiонального iнституту Украшо-Росшських вiдносин, 2001.
4.Л.Г. Морозова. Укра!нська мова 7 клас, «Ранок», Харюв, 2000.
5.М. Пентилюк. Наш скарб - рщна мова. / Матерiали сайту «Сторшки лiнгвiста», 2001.
6.Никитюк Т. Урок укра!нсько!. - 2004. - № 1.
7. Освгга Укра!ни, №4 (232) вiд 24 ачня 2001.
8.Ромашв О. Мовне вщродження чи nprnrn^Bi стади етноциду? // Урок укра!нсько!. - 2004. - №7.
9.Романчук О. Знаки укра!нсько! агреси // Урок укра!нсько!. - 2004. - №
11-12.
10. Романчук О. Чи noTpi6ra Укра!ш укра!шзащя?// http ://www.universum.org.ua.
11. Ткаченко О. Чи можуть бути в Укра!ш двi загальнодержавнi мови? // Лггературна Укра!на. - 1999. - 25 лютого.
12. Укра!нське слово, за 8-14 та 15-21 лютого 2001.
13. Урок украшсько!, №1-99, Ки!в, 1999.
Summary
Visotskiy А., candidate of veterinary sciences, associate professor of department of
hygiene of animals Romanska U., senior prepare Lviv National University of Veterinary Medicine and Biotechnologies named
afterS.Z.Gzhytskyj, Ukraine.
THE MOTHER TONGUE IS SPIRITUAL TREASURY OF UKRAINIAN PEOPLE
A decline of the mother tongue is the consequence of spiritual impoverishment of people. Certainly, such great people, as we are Ukrainians, can not assume it, if considers itself the civilized nation. Attitude toward the mother tongue is the certificate of national consciousness and level of culture of people, his civilized. Prestige of language depends not on her, but from her transmitters. Ukraine, during all the state history, always could be proud of the literary elite, knights of native word, which always not only defended and protected principles of Ukrainian but also converted her into a threatening weapon which lifts our people on the level of nation. Thus, one of main tasks of every developed society, the index of his consciousness and determinant of development of culture a permanent anxiety is, next to an anxiety about maintenance of natural riches and increase of values of spiritual culture, about ecology of language environment.
Keywords: language, spirituality, culture, literature, Ukrainian nation
