Научная статья на тему 'THE CORPORATE STRATEGY FORMATION FOR JOINT-STOCK COMPANY DEVELOPMENT'

THE CORPORATE STRATEGY FORMATION FOR JOINT-STOCK COMPANY DEVELOPMENT Текст научной статьи по специальности «Экономика и бизнес»

CC BY
35
12
i Надоели баннеры? Вы всегда можете отключить рекламу.
Ключевые слова
corporate strategy / stock company

Аннотация научной статьи по экономике и бизнесу, автор научной работы — Shram O.

The peculiarities of managerial decision-making and implementation in joint-stock company corporate de-velopment have been determined. The requirements for joint-stock company economic potential components al-location have been summarized. The necessity of reaching a compromise between the joint-stock company partic-ipants' strategic expectations during the corporate development strategy goals establishing has been proved. An approach to groups of corporate relations participants interests comparative assessment during the strategy for-mation for a joint-stock company corporate development has been offered.

i Надоели баннеры? Вы всегда можете отключить рекламу.
iНе можете найти то, что вам нужно? Попробуйте сервис подбора литературы.
i Надоели баннеры? Вы всегда можете отключить рекламу.

Текст научной работы на тему «THE CORPORATE STRATEGY FORMATION FOR JOINT-STOCK COMPANY DEVELOPMENT»

THE CORPORATE STRATEGY FORMATION FOR JOINT-STOCK COMPANY DEVELOPMENT

Shram O.

Postgraduate Student University of Customs and Finance, Dnipro, Ukraine

ФОРМУВАННЯ KOPnOPATOBHOÏ СТРАТЕГИ РОЗВИТКУ АКЦ1ОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА

Шрам О.

здобувач,

Унгверситет митно'1 справи та фтанав (м. Днтро)

Abstract

The peculiarities of managerial decision-making and implementation in joint-stock company corporate development have been determined. The requirements for joint-stock company economic potential components allocation have been summarized. The necessity of reaching a compromise between the joint-stock company participants' strategic expectations during the corporate development strategy goals establishing has been proved. An approach to groups of corporate relations participants interests comparative assessment during the strategy formation for a joint-stock company corporate development has been offered.

Анотащя

Визначено особливосп прийняття та реалiзацiï управлшських ршень в сферi корпоративного розвитку акцюнерного товариства. Узагальнено вимоги щодо вшлення складових економiчного потенщалу акцюнерного товариства. Доведено необхвднють досягнення компромюу мiж стратегiчними очiкуваннями учасникiв при обгрунтуванш цiльових орieнтирiв стратегiï корпортивного розвитку. Розроблено тдхвд шодо здшснення порiвняльноï оцiнки iнтересiв груп учаснишв корпоративних вiдносин при формуваннi корпоративно].' стратегiï розвитку акцiонерного товариства.

Keywords: corporate strategy, stock company.

Ключовi слова: корпоративна стратепя, акцiонерне товариство.

Вступ. Корпоративна форма оргашзацп колек-тивно1 пiдприeмницькоï дiяльностi е характерною ознакою сучасного розвитку свггово1' економiки, ве-ликi та середнi корпораци панують майже в усiх га-лузях економiки та промисловостi. Тому в свт на-копичений величезний досвiд органiзацiï корпоративних ввдносин. Проте використання досвiду корпоративного управлшня в сучасних умовах ри-нкового реформування економiки Украïни вимагае його ретельно1' адаптацiï досвiду та створення ввд-повiдних iнституцiональних основ формування корпоративного управлiння.

Аналiз публшацш. Рiзнi аспекти здiйснення процесу стратепчного планування дiяльностi субе-ктiв господарювання докладно розглядалися у роботах проввдних вiтчизняних та зарубiжних науко-вцiв, таких як А. Авд [12], Б. Альстрэнд [7], I. Ан-софф [1], А. Воронкова [3], К. Ендрюс [13], Б. Карлоф [4], У. Кшг [5], Д Клшанд [5], Д. Лемпел [7], М. Ленкхорст [12], Г. Мшцберг [7], Р. Нельсон [15], М. Портер [10], С. Седерберг [4], С. Уштер [15], Н. Шматько [11], М. Якоб [12] та ш. Визна-чення впливу особливостей корпоративно!' оргашзацп на розробку стратеги розвитку акцюнерних товариств (АТ) здшснювалося багатьма ввдомими дослвдниками, зокрема такими як О. Ареф'ева [2], Н. Белкова [6], Н. Васюткша [2], К. Елбардан [14], Р. Кнолейф [14], С. Кушнарь [6], В. Луцковський [6], Т. Момот [8], А. Отман [14], В. Пономаренко [6], О. Попов [9], Д. Репка [6], О. Ястремська [6] та

ш. Проте до цього часу окремi важливi питання, по-вязанi iз формуванням корпоративно! стратегii розвитку акцюнерного товариства, не знайшли належ-ного висвгглення. Зокрема, на додаткове вивчення потребують теоретичнi та методичнi аспекти порь вняльно! оцiнки iнтересiв учаснишв корпоративних ввдносин (стейкхолдерiв) при формуванш корпоративно! стратегii' розвитку, а також питання розро-бки оргашзацшного забезпечення стратегiчного планування розвитку АТ.

Мета дослвдження у статтi полягае у теоретичному обгрунтуваннi та у розробщ рекомендацiй щодо формування корпоративно! стратеги розвитку акцюнерного товариства.

Результати дослщження. Вихвдним етапом процесу стратепчного управлшня е визначення щ-лей шдприемства. За думкою I. Ансоффа, економь чна стратегия е набором правил та прийомiв для прийняття ршень, якими органiзацiя керуеться в сво!й дiяльностi та за допомогою яких досягаються базовi цш розвитку цiе! органiзацi! [1]. У. Кшг та Д. Клшанд вважають, що стратегiя - це загальний напрям, на якому слiд шукати шляхи досягнення щ-лей пвдприемства [5]. Р. Нельсон та С. Уштер вважають стратегш сукупшстю прийнятих тдприем-ством суттевих зобов'язань, якi визначають i уточ-нюють довгостроковi цiлi шдприемства та передбачуваш шляхи досягнення таких цiлей [15]. ]. За думкою Б. Карлофа [4], стратепя е узагальне-ною моделлю дш, якi необхiднi для досягнення по-ставлених цiлей шляхом координацп та розподiлу

ресурав компанп.

Проте в б№шосп концепцш стратегiчного планування передбачаеться певна однорвдшсть щ-лей шдприемства, як визначаються однаковою за iнтересами групою осiб. Так, з десяти основних "шкш стратегш", опис яких дають Г. Мiнцберг, Б. Альстренд та Д. Лемпел [7], лише у двох з них (у "школi влади" та у "школi культури") надаеться значения iснуванню вiдмiнностей мiж прагненнями учасник1в пiдприемства.

Представники "школа влади" розглядають процес формування стратеги з точки зору узго-дження iнтересiв груп осiб, що презентують "владу" та "опозицiю" на шдприемства Таким чином, "школа влади" подме учасник1в корпоратив-них ввдносин за ознаками погодження або запере-чення з певною системою цшей, яких додержу еться найвпливовiше владне угруповання всерединi кор-поращ! (тобто група, як1й належить корпоративний контроль). Процес формування стратеги в цьому випадку зосереджуеться на суто полггичних та ди-пломатичних механiзмах забезпечення компромiсу мiж "владою" та "опозищею". При цьому для пого-дження iитересiв опонентiв майже не мае значення природа та джерела штересш, як1 е об'ектами пого-дження при формуваннi стратеги.

За думкою прихильнишв "школи культури", обгрунтування стратеги е колективним процесом сощально! взаемоди, який грунтуеться на спiльних для учаснишв оргашзацп уявленнях та переконан-нях. Така взаемодiя стосуеться насамперед соща-льно-психологiчних настанов та свггоглядних щн-ностей учасник1в. Проте, з нашо! точки зору, одно-спрямовашсть прагнень мае забезпечуватися в першу чергу спiльними економiчними iнтересами, наявносл яких в "школi культури" майже не надаеться уваги. Крiм того, формування мщно! сшльно! корпоративно! культури, яка мае стати основою для створення дшово! стратеги, можливе тiльки за умови достатньо! однородности прагнень та очжу-вань учаснишв. Для корпоративних ввдносин, участь у яких приймае велика шльшсть аутсайдерiв та iнсайдерiв корпораци, така однорвдшсть також е майже неможливою.

Досить часто цiльова спрямоваиiсть процесу формування стратеги шдприемства грунтуеться на вимогах зб№шення його стратегiчного потенщалу, тобто узагальнюючо! системно! характеристики спроможносп пiдприемства до досягнення певних стратепчних або поточних цiлей та до забезпечення стiйких конкурентних переваг. Складовими страте-гiчного потенцiалу пiдприемства е виробничий, ре-сурсний, ринковий, науково-шновацшний, оргаш-зацiйний, вартiсний та ш. складовi економiчного потенцiалу, розмiр яких характеризуе наявш мож-ливостi у певнш сферi дiяльностi. Спiльними ознаками ощнки складових економiчного потенщалу е наступш: узагальнюючий характер системное' характеристики шдприемства; переважне використання в сферi обгрунтування стратегiчних управлшських рiшень; схожа методика оцiнки, яку засновано на зiставленнi наявних можливостей (ресурсiв, iнших

характеристик зовнiшнього або внутршнього сере-довища) шдприемства з певними стратепчними або поточними щлями; iмовiрнiсний характер у сполу-ченш з обов'язковим встановленням граничних меж використання наявних можливостей тдприем-ства; порiвияльний характер, увага до визначення iидивiдуальних вiдмiнностей та оригiнальних характеристик тдприемств-конкуреш!в.

Формування та розвиток стратепчного потен-цiалу акцiонерного товариства ввдбуваеться пiд впливом велико! шлькосп факторiв, найважливь шими серед яких е конкурентна ринкова позищя та ефектившсть використання ресурсiв АТ. Характер конкурентних переваг (причини формування, iнди-ввдуальшсть, оригiнальнiсть, тривалiсть iсиувания та ш.) вказують на джерела виникнення та сталiсть наявного рiвия конкурентоспроможносп АТ. Проте за думкою М. Портера [10], конкурентоспромож-нiсть шдприемства е також ввдображенням ввднос-ного рiвня ефективностi використання всiх видiв наявних виробничих ресурсiв. З ще! точки зору конкурентоспроможнiсть пiдприемства е порiвня-льною характеристикою, яка ввдбивае рiзницю мiж рiвнем ефективностi використання на ньому всiх видiв ресурав у порiвияннi з аиалогiчними показ-никами iнших пiдприемств, що належать до певно! однорiдно! групи конкурента.

Так, за визначенням К. Ендрюса [13], система стратегiчних рiшень мае повною мiрою визначати наступнi ознаки: обсяг i характер сфери дшово! активности в як1й виявляе себе корпорацiя; тип еко-номiчно! i соцiально! оргаиiзацi!, до яко! вона пра-гне; суть економiчного та позаекономiчного вне-ску, який корпоращя мае намiр внести до життя акцiонерiв, персоналу, споживачiв i мiсцевого насе-лення. З точки зору автора, цш усiх учаснишв корпоративних ввдносин обов'язково мають врахову-ватися при формуваинi стратеги розвитку акщоне-рного товариства. При цьому прагнення одте!, навiть найвпливовшо! групи, не повиннi автоматично переважати над щлями шших. Встановлення стратегiчних цiлей корпорацi! мае грунтуватися на взаемному погодженнi iнтересiв найбшьш впливо-вих груп учасник1в корпоративних ввдносин в межах, яш надаються об'ективними можливостям для корпоративного розвитку акщонерного товариства.

Зовнiшне середовище може надавати прямого (господарськ зв'язки та ди контрагентiв, характер i стан ринкових ввдносин) та непрямого (регулю-вання пвдприемницько! дiяльностi, загальноеконо-мiчнi, загальнополiтичнi, науково-техиологiчнi, со-щокультурш фактори) впливу на дiяльнiсть корпораций Узгодження довгострокового та рiзноспрямованого впливу зазначених факторiв на функцюнування акцiонерного товариства здшсню-еться на основi визначення корпоративно! мiсi! як основи для формування стратеги розвитку.

Мю1я корпораци е сукупнiстю найбшьш зага-льних iдеологiчних та щльових установок, якi хара-ктеризують мету юнування (призначення) та прин-ципи дiяльностi корпорацi!. Таким чином, мгая ко-рпорацi! вiдбивае реально юнуючу на ринку можливiсть задоволення ввдповвдних споживчих

вимог шляхом виробництва та реалiзацii певного виду продукци (послуг) для чггко визначено!' групи споживачiв в умовах конкурентно! боротьби з конкретною групою постачальнишв-супернишв. Саме заради виконання обрано! мiсi! учасники корпора-тивних вiдносин об'еднують власнi зусилля та здш-снюють спiльну економiчну дiяльнiсть. Корпоративна стратегiя розвитку, розробка яко! здiйснюеться вiдповiдно до мюи, мае бути спрямована на виконання призначення корпорацii найкращим з досту-пних варiантiв дiяльностi. В процесi розробки та ре-алiзацii стратегi! складовi, як1 визначено в мюи, уточнюються та деталiзуються в конкретних стра-тегiчних щлях, планах, технологiях та iнновацiях, необхадних змiнах асортименту та властивостей продукци, оргашзацшно!' структури управлiння.

Проте основним критерiем успiшностi вть лення мюи через формування корпоративно! стратеги розвитку е забезпечення прийнятного рiвня за-доволення усiх учасник1в корпоративних вадносин, що зацiкавленi навiть у рiзних результатах роботи корпорацii. Певш iнтереси таких учасник1в, як то вже зазначалося вище, неможливо повшстю отото-жнити iз станом конкретних факторiв зовнiшнього та внутрiшнього середовища. Вся дiяльнiсть корпо-рацi!' (тобто певш корпоративш вiдносини, що лежать в !'!' основi) здшснюеться через поеднання вне-ск1в та зусиль учаснишв та е комплексним вадобра-женням !'хшх очiкувань вад такого спiвробiтництва.

Визначення iнтересiв груп учасник1в корпоративних вадносин складаеться з порiвняльно!' оцiнки наступних характеристик: внесок учаснишв до корпораци та його значення для досягнення результа-тiв !'!' дiяльностi; впливовють учасник1в та можливо-стi надання ними позитивного та негативного впливу на дiяльнiсть корпорацii; склад переважних цiлей та кiлькiсна оцiнка оч^вань учасник1в вад дь яльностi корпораци; можливiсть та потенцiйнi нас-ладки виходу учасник1в iз корпоративних вадносин та iн.

Корпоративна стратегiя розвитку визначатиме стратепчш прiоритети корпоративних вадносин та цiлi iхнiх учасник1в, загальш принципи та мехаш-зми погодження очiкувань учасник1в корпораци, правила та методи прийняття управлiнських рiшень щодо досягнення встановлених стратепчних цiлей. Таким чином, через формування корпоративно! стратеги розвитку в акцюнерному товариствi буде вадбуватися всебiчне погодження внутршньо-орга-шзацшних цiлей корпорацii з iнтересами вах учас-ник1в корпоративних вiдносин (iнсайдерiв та аут-сайдерiв). Слад зазначити, що прюритет в такому погодженш буде надаватися стратегiчним очшу-ванням акцiонерiв, тобто суперечнiсть дiлово!' стратеги та цшей фiнансових iнвесторiв буде вирiшува-тися на користь останшх.

Досягнення компромiсу мiж стратепчними очiкуваннями учасник1в набувае особливого значення саме на етат обгрунтування цiльових орiен-тирiв стратегi!' корпортивного розвитку. В подаль-шому, якщо такого компромiсу не буде забезпе-чено, з початком реалiзацi!' обрано! дшово! стратегi!'

будь-яке погодження цшей неодмшно призводи-тиме до необхадносл коректування ретельно розро-блених плашв та вiдповiдних управлiнських рь шень. Наприклад, вище керiвництво корпорацii може обрати агресивну ринкову полiтику на збшь-шення продажу продукцii через значне оновлення товарного асортименту, масовану рекламу та iн. Проте така стратегiя, реалiзацiю яко! пов'язано з високими ризиками, може суперечити штересам ак-цiонера-аутсайдера - iнституцiонального Нестора, такого як пенсiйний фонд. Бшьш консервативна стратегiя, навпаки, буде неприйнятною для вла-сника, метою якого е спекулятивш швестици в розрахунку на зростання ринково! вартостi акцiй корпорацii.

Погодження стратепчних цшей учаснишв корпоративних вадносин при створенш стратегi!' розвитку корпораци е вкрай необхадним саме за умови формування корпоративного управлшня. З розвит-ком корпоративних вадносин, з посиленням механi-змiв акцюнерного контролю та захисту прав швес-торiв ця проблема частково буде втрачати актуаль-нiсть. Ключовим елементом перевiрки гармонiйностi сполучення iнтересiв учаснишв корпоративних вадносин при розробщ та реалiзацi!' стратегii розвитку АТ виступае дивiдендна полiт-пика, через яку вадбуваеться забезпечення задово-лення iнтересiв стейкхолдерiв при розподiлi отриа-них результатiв дiяльностi. Якщо корегування дивi-дендно! полiтики неможливе, слад повернутися до процесу формування корпоративно! стратеги розвитку та належно! до не! системи плашв. Т№ки в разi пiдтвердження правильностi обраних варiантiв дiй надалi може бути переглянуто склад впливових учасник1в корпоративних вадносин та !'хшх страте-пчних iнтересiв.

Органiзацiйне забезпечення процесу формування корпоративно! стратеги розвитку здшснюва-тимуть спостережна рада та правлшня АТ. На спо-стережну раду мае бути покладено функцiю визначення впливових груп учаснишв корпоративних вадносин та стратепчних цшей учаснишв, формування дивадендно! полтшки; на правлшня - виконання завдань обгрунтування стратегш та розробки оперативних плашв дТялъносп корпораци.

Формування корпоративно! стратеги розвитку мае надати можливосп зблизити штереси рТзних учасник1в корпоративних вадносин та певною мь рою вадбити !х у системi планування корпорацi!'. ТТльки увага до юнування рТзних iнтересiв у дТяль-носп корпорацi!' стане основою для покращення стану корпоративного управлiння, культури корпоративних вадносин у впчизняних акцюнерних това-риствах. В подальшому (при вдосконаленш управ-лТння АТ) принципи та прюритети, покладенi у формування певних корпоративних стратегш розвитку, мають стати основою для створення ко-дексiв корпоративного управлiння.

Висновки. Формування та розвиток стратегiч-ного потенцiалу акцiонерного товариства в;дбува-еться пад впливом велико! кТлькостТ факторiв, най-важливiшими серед яких е конкурентна ринкова позищя та ефектившсть використання ресурсiв АТ.

Корпоративна стратепя розвитку визначатиме стратепчш прюритети корпоративних ввдносин та цш !хшх учаснишв, загальш принципи та мехаш-зми погодження очiкувань учаснишв корпораци, правила та методи прийняття управлшських рiшень щодо досягнення встановлених стратепчних цшей. Через формування корпоративно! стратеги розвитку в акцюнерному товарисга буде ввдбуватися всебiчне погодження внутршньо-оргашзацшних цiлей корпорацi! з штересами всiх учасник1в корпоративних ввдносин (iнсайдерiв та аутсайдерiв).

Визначення штереав груп учасник1в корпоративних ввдносин складаеться з порiвняльно! оцiнки наступних характеристик: внесок учасник1в до корпораци та його значення для досягнення результата !! дiяльностi; впливовiсть учасник1в та можливо-сп надання ними позитивного та негативного впливу на дiяльнiсть корпорацi!; склад переважних цiлей та кiлькiсна оцшка очiкувань учасник1в ввд дь яльносп корпорацi!; можливiсть та потенцiйнi нас-лiдки виходу учасник1в iз корпоративних ввдносин та ш.

Напрямки подальших дослiджень розгляну-тих питань будуть повязанi iз розглядом методич-них аспекта розробки корпоративо! стратегi! розвитку акцюнерного товариства.

СПИСОК Л1ТЕРАТУРИ:

1. Ансофф И. Стратегическое управление. М.:Экономика.1989. 519 с.

2. Ареф'ева О. В., Васютшна Н. В. Корпора-тивне управлiння: еволюцiя, становлення, розви-ток. Ки!в: Лiра-К, 2013. 180 с.

3. Воронкова А.Э. Стратегическое управление конкурентоспособным потенциалом предприятия: диагностика и организация. Луганск: ВНУ, 2000. 315 с.

4. Карлоф Б., Седерберг С. Вызов лидеров. М.: Дело. 1996. 354 с.

5. Кинг У., Клиланд Д. Стратегическое планирование и хозяйственная политика. М. : Прогресс. 1982. 400 с.

6. Корпоративное управление машиностроительным предприятием: проблемы, пути решения: монографiя / Пономаренко В. С., Ястремская Е. Н., Луцковский В. М., Кушнарь С. Л., Репка Д. А., Беликова Н. В. Харьков: ИД «ИНЖЭК», 2006. 232 с.

7. Минцберг Г., Альстрэнд Б., Лэмпел Дж. Школы стратегий. СПб: "Питер". 2000. 336 с.

8. Момот Т. В. Вартiсно-орiентоване корпора-тивне управлшня: ввд теори до практичного впро-вадження: монографiя. Харшв: ХНАМГ, 2006. 380 с.

9. Попов О.£. Теоретико-методологiчнi та кон-цептуальнi засади формування оргашзацшно-еко-номiчного механiзму корпоративного управлiння: монографiя. Харк1в: ВД «1нжек», 2009. 390 с.

10. Портер М. Конкурентная стратегия: Методика анализа отраслей и конкурентов. М.: Альпина Бизнес Букс. 2006. 454 с.

11. Шматько Н.М. Оргашзацшний розвиток великомасштабних економiко-виробничих систем: пiдтримка стшкосп та iнституцiоналiзацiя взаемо-дi!: монографiя. Харк1в: ПП «Технологiчний центр», 2019. 320 с.

12. Aldea A., Iacob M. E., Lankhorst M. Capability-Based Planning. The Link between Strategy and Enterprise Architecture. United Kingdom: The Open Group. 2016. 35 p.

13. Andrews K.R. The Concept of Corporate

Strategy. Publisher: Homewood, Ill. : Irwin. 1987. 180 р.

14. Elbardan H., Othman A., Kholeif R. Enterprise Resource Planning, Corporate Governance and Internal Auditing. An Institutional Perspective. Cham: Palgrave Macmillan, 2017. 446 p.

15. Nelson R.R., Winter S.G. An Evolutionary Theory of Economic Change. Belknap Press: An Imprint of Harvard University Press. 1985. 454 р.

i Надоели баннеры? Вы всегда можете отключить рекламу.