CC BY
15PSYCHOLOGICAL SCIENCES
THEORETICAL APPROACHES TO UNDERSTANDING THE PHENOMENON OF VALUE ORIENTATIONS OF PERSONALITY IN THE WORKS OF DOMESTIC AND FOREIGN
SCIENTISTS
Nesprava M.
Doctor of philosophy, Professor of the Department of Psychology, Dnipro Humanitarian University (Ukraine)
ТЕОРЕТИЧН1 П1ДХОДИ ДО РОЗУМ1ННЯ ФЕНОМЕНУ Ц1НН1СНИХ ОР1СНТАЦШ ОСОБИСТОСТ1 У РОБОТАХ В1ТЧИЗНЯНИХ ТА ЗАРУБ1ЖНИХ НАУКОВЦ1В
Несправа М.В.
Доктор фшософИ] Професор кафедри психологИ] Днтровський гумантарний утверситет (Укрмна) https://doi.org/10.528l/zenodo.7327179
Abstract
The article carries out a theoretical analysis of modern scientific psychological trends that have made a significant contribution to the study of the phenomenon of value orientations of the individual. The author emphasizes the key ideas of each approach, reveals their essence not only in terms of personality psychology, but also from the point of view of cross-cultural psychology.
Анотащя
В статл проводиться теоретичний аналiз сучасних наукових психолопчних напрямшв, яК внесли ва-гомий внесок у дослщження феномену щншсних орiентацш особистостг Автор шдкреслюе ключовi вде1 кожного шдходу, розкривае !х сутнiсть не лише в розрiзi психологи особистостi, а й з точки зору крос-культурно! психологи.
Keywords: values, value orientations of the individual, motivation, purposeful activity, consciousness, socio-psychological phenomenon, motivational profile of a person, cross-cultural psychology, value field.
Ключовi слова: цшносп, цшшсш орiентацil особистостi, мотиващя, цiлеспрямована дiяльнiсть, свь домiсть, сощально-психолопчний феномен, мотивацiйний профiль людини, крос-культурна психолопя, цiннiсне поле.
У сучаснш психологiчнiй науковiй лiтературi спостерiгаeться рiзноманiття визначень цiннiсних орieнтацiй та цшностей, що вказуе на суперечли-вють та неоднозначнiсть поглядав стосовно зазначе-них феноменiв. З одного боку, щнносп - це те, що належить до внутршньо! сфери особистосп, И погляди, настановлення, вiрування, ще!, у цьому випа-дку ми можемо говорити про прояв цiнностей на рь внi особистостг З iншого боку, цiнностi не можуть iснувати без соцiуму, люди живуть у спiльнотах, де подшяють певний набiр цiнностей. У цш ситуаци цiнностi розглядають на рiвнi iнституцiй, держави, культури. Цiнностi об'еднують людей у спiльноти. Сучаснi ушверситети пишаються цiнностями, що покладено в стратепю 1х розвитку. У цьому кон-текстi згадуеться слоган одше! бiзнес-школи -«створюючи щнтстъ» - надпис пiд логотипом школи, що вказуе на освггу як на найголовшшу цш-нiсть, яку ця школа пропонуе сво1м здобувачам. Обираючи цей заклад здобувачi вищо! освгги об'ед-нуються у групу, що подшяе цiннiсть знань та са-морозвитку.
На свгговому рiвнi постулюються ушверсальш цiнностi, як1 мають подiлять вс цивiлiзованi краши
свiту. Так, зближення Украши з £С являе собою створення спiльного економiчного простору, зако-нiв, а також i цшностей, що закладено у стратегiю розвитку кра!н £С. Зокрема видiляють шють базо-вих цiнностей £вропейського Союзу - це свггогля-днi принципи, а саме: повага до людсько! гiдностi, демократiя, рiвнiсть, свобода, верховенство права та повага до прав людини, включно з правами мен-шин. Однак, евроштегращя мае вщбуватись не тiльки на рiвнi законiв, але й узгоджуватись зi свь тоглядом особистостi.
Вiдкритим залишаеться питання щодо тотож-ностi понять цшносп та цшшсш орiентацil. Низка учених вважають цi поняття рiвнозначними, iншi розмежовують цi дефшщи. Зробимо теоретичний аналiз феномену цiннiсних орiентацiй.
Цiннiснi орiентацil особистостi - це складш психологiчнi утворення, як1 мають певне спряму-вання та оргашзоваш в певну особистiсну iерархiю. Цшшсна сфера - важлива складова структури осо-бистостi. Систему цiннiсних орiентацiй особистостi можна розглядати, як шдсистему б№шо1 системи,
яка описуеться авторами, як «життевий свгг шди-вща», «образ свиу» та iнше [10]. Ця тдсистема мае складний характер. Протягом життя людини цшно-стi змiнюються, шдкршлюються, розвиваються, ш-велюються, у результата чого формуеться специфь чна iерархiя особистiсних цiнностей, iндивiдуальна та притаманна певному iндивiду.
Методологiчною основою дослщження цшшс-них орiентацiй особистостi постае розумшня сутно-стi особистостi як похвдно! ввд суспiльних ввдносин. Даний напрям активно розроблявся вiтчизняними психологами, такими як Б.С. Круглов, Б.Г. Ананьев, К.В. Шорохова, Б.Ф. Ломов, С.Л. Рубшштейн, О.М. Леонтьев та шшими. Цшшсш орiентацil особис-тосп можна розглядати як складний сощально-пси-хологiчний феномен, який характеризуеться спря-мованiстю та змiстом активностi людини та визна-чае загальний пвдхвд людини до свiту [1].
Як вiдмiчають деяк1 вiтчизнянi дослiдники, цшшсш орiентацil особистостi - це такий елемент структури, який характеризуеться загальною спря-мованiстю людини на мету та способи дiяльностi, мае суб'ективно-об'ективну основу та являе собою «серцевину» особистостi [8].
Водночас С.Д. Максименко говорить про те, що спрямовашсть людини являе собою об'еднання найважливших цiнностей та смислооутворюючих мотивiв, котрi роблять життя людини упорядкова-ним, цшеспрямованим та структурованим [6].
Що стосуеться дефшщи цiнностей, то класич-ним визначенням е запропоноване К. Клакхоном розумiння цiнностей як афективних або когнпив-них символiв, що формалiзують поняття i уявлення про бажане, як1, в свою чергу, впливають на форми, засоби та цш ди. На думку К. Клакхона, важливо враховувати !х соцiальну природу. У зв'язку з цим вш пропонуе розрiзняти «просто бажане» i соща-льно «бажане», тобто проводить ввдмшшсть мiж поняттями про те, що людинi хочеться (гедошсти-чнi цiнностi) i тим, що бажано i е благом для людей як сощальних iндивiдiв (соцiальнi та культурнi цш-носп) [20]. Природа цiнностей така, що вони носять двоякий характер. З одного боку, вони сощальт, з шшого - iндивiдуальнi.
Т. Парсонс тдкреслюе, що цiнностi е як компонентами психолопчних процеав, так i компонентами культури людей i традицiй [21].
Р. Скшнер i Д. Клиз вважають, що цгнностг -це уявлення про те, як влаштоване життя, що мае бшьше значення, що для нас добре i що погано. Ав-тори вважають наш цiнностi абстракцiями, бо тi беруть початок з наших уявленнях про реальшсть, але ми можемо вибирати, якому набору цiнностей вiддати перевагу [16].
Аналiз лiтератури з питання вивчення цшнос-тей та цшшсних орiентацiй дозволяе видiлити два шдходи. Перший - загально-психолопчний (Б. С. Братусь, Л. С. Виготський, О. М. Леонтьев, С. Л. Рубшштейн) - вказуе на смислову природу цшностей, завдяки чому !х вiдносять i до когнiтивних утво-рень, i до мотивацшно-потребово! сфери, забезпе-чуючи еднiсть особистостi. Цей шдхвд говорить про iнтерiоризацiю суспшьних цiнностей, коли вони
виступають внутршшми регуляторами поведiнки, з одного боку, i в той же час детермшащя поведiнки соцiальними регуляторами здшснюеться виходячи з внутрiшнiх особливостей iндивiда, з iншого боку. В шшому пiдходi - соцiально-психологiчному (Г. М. Андреева, К. Клакхон, Я. Мусек, В. О. Ядов)
- цшносп пов'язувалися з мотивацiею. Тодi цшно-стi являють собою iснуючi в сввдомосп орiентири, на основi яких людина робить дИ [17].
A. Маслоу, розглядае цiнностi як результат здоров'я iндивiда та його психiчних особливостей. Учений виокремлюе в особливу групу гомеостати-чнi цiнностi (захист, сон, мир, спок1й, вiдпочинок, бажання смертi), називае !х «незрiлими» або «при-кордонними». Психолог констатуе, що щ цiнностi для здорово! особистосл не е головними. Вища людська природа спрямована не до шдтримки ста-бiльностi, гомеостазу, а до самореалiзацil, тому l! видiляе прагнення до «Б-цiнностей» - цiнностей Буття. Б цiнностi (житгевiсть, божественнiсть, ю-тина, краса, цiлiснiсть, унiкальнiсть, досконалють тощо) наповнюють iснування iндивiда змютом [8; 18].
Заслуговуе уваги класифжащя цiнностей, за-пропонована В. Франклом, в якш видiляються «цiнностi переживання», «цiнностi творчостi» i «цiнностi ввдносини». Цi групи в1ддзеркалюють три основш напрями, обравши як1 людина може знайти сенс у житп. Перший напрям пов'язаний з тим, що iндивiд дае свиу в сво1х творiннях, другий - з тим, що вш бере вiд свиу в сво! зустрiчi i переживаннях i третя - з тим, яке мюце вiн займае у вщношенш до свое! ситуацil в тому випадку, якщо вiн не може змь нити долю. Зазначена класифжащя найвлучнiше демонструе суб'ектно-об'ектну сутшсть цiнностi [18; 19]. У найширшому сенсi будь-яке явище, що ощнюеться як хороше або погане, е цшшстю.
Р. М. Втьямс роздшив людськ1 цiнностi на три групи, в залежносп в1д типу цшеспрямовано! дiяль-ностi: афективнi цiнностi (гедошстичш цiнностi, пов'язанi iз задоволенням i насолодою, отриманням задоволення), конативнi цшносп (цiнностi стану буття), цiнностi досягнення (успiх або фрустрацiя). Р.М. В№ямс видiлив два аспекти цiнностi: з одного боку, цшшсть як оцшка - позитивна чи негативна будь-якого предмета або явища, а з шшого боку -цшносп як критерп, стандарта, на пiдставi яких проводиться така оцшка i на шдстаы яких iндивiди i групи виправдовують i захищають зроблений по-ведiнковий вибiр [22].
Н. Ресчер видме цiнностi за способом прояву
- в вербальному поводженш людей (в дискурсi) i в актуальнш поведiнцi. Ним запропонована наступна типолопя цiнностей: матерiальнi i фiзичнi, еконо-мiчнi, моральнi, соцiальнi, полггачш, естетичнi, ре-лiгiйнi, iнтелектуальнi, професшш та сентимента-льнi.
Роботи М. Ротча поклали початок новому ро-зумiнню соцiальноl сутностi цiнностей в сввдомо-стi. Автор видiляе двi групи цiнностей: цiннiсть, якою володiе будь-який предмет в очах людини, i цiннiсть як елемент сощально! свiдомостi та самос-вiдомостi. Цшносп (шструментальш),як елемент
сощяльно! сввдомосп мають ввдношення до спосо-бiв поведiнки (засобiв) i до кшцевих станiв буття (цiлей) - термшальт цiнностi.
М. Рок1ч шдкреслив ряд характеристик цшно-стей. По-перше, цшносп являють собою стiйкi фа-кти свiдомостi. По-друге, М. Рокч слiдуе соща-льно-психологiчнiй традицп Г. Олпорта, який ви-значав цшшсть як переконання, вiдповiдно до якого особиспсть в сво1й поведiнцi дiе на основi сво1х уподобань. М. Рокч видiляе двi «ввддалет» функцп цiнностей: адаптивну i его-захисну [5].
М. Ромч та Ш. Шварц видшили основш ознаки цiнностей: оргашзовашсть в системi, пор!в-няно невелике загальне число, еднiсть для кожно! особистостi (хоча i в рiзному ступенi), вплив на всi сощальш феномени, як1 заслуговують на вивчення, наявнiсть виток1в в культурi, суспiльствi i його ш-ститутах, а також в самш особистостi [15].
Ш. Шварц та У. БЫст визначають так! цшносп, як цшносп збереження (традици, безпека) -цшносп змши (саморегуляцiя), цшносп самовиз-начення - цшносп самозвеличення (влада).
Ш. Шварц у спiвавторствi (Schwartz et al., 2011) винайшов теоретичш основи для 19 базових цшностей з потенцшно р!зним мотивацiйним змю-том та надав !м концептуальш визначення (порядок опису цiнностей визначений автором) [2, 3]. Самим автором було надано нам орипнал опису досль дження, разом з професором ми здшснили переклад цiнностей:
1. Цшшсть Самоспрямування подiляеться на дв! складовi - 1. Автономшсть думки (свобода роз-вивати сво! власш !де1 та думки) та 2. Автономшсть до (свобода визначати сво1 власш дп).
3. Стимулящя - прагнення до новизни та змш.
4. Гедошзм - прагнення до задоволення сво1х потреб.
5. Досягнення - досягнення успiху у вщповщ-ностi з соцiальними нормами.
6. Цшшсть влади подiляеться на двi складовi: 6. Домiнування над людьми (вплив шляхом контролю над людьми) та 7. Ресурси (вплив через контроль матерiальних та сощальних ресурав).
8. Шдтримка публiчного iмiджу - захист та вплив через публiчний iмiдж.
9. Безпека - безпека, стабшьшсть та порядок: 9. Особиспсна безпека (безпека безпосереднього оточення) та 10. Безпека суспшьства (безпека та стабiльнiсть суспiльства в цшому).
11. Традици (пвдтримка та збереження культу-рних, сiмейних та духовних традицiй).
12. Конформнiсть - запобтання порушенню закону, формальних та неформальних соцiальних норм та правил: 12. Правила (дотримання правил, законiв та формальних обов'язшв) та 13. Запобь гання нанесенню шкоди iншим (запобiгання спри-чиненню шкоди iншим).
14. Пошршсть (визнання незначноГ ролi одшеГ людини у порiвняннi з цiлим життя).
15. Доброзичливiсть - створення добробуту всерединi групи: 15. Залежнiсть (прагнення бути надшним та заслуговувати на довiру групи) та 16. Турбота (вщдашсть групi та благополуччю Г! чле-нiв, почуття обов'язку).
17. Унiверсалiзм - розумiння, цiнування, толе-рантнiсть та захист добробуту i благополуччя всiх людей та природи: 17. Рiвнiсть та справедливiсть (прагнення до рiвностi, справедливостi та захисту всiх людей); 18. Природа (збереження природних ресурсiв, охорона природи); 19. Толерантшсть (прийняття та сприйняття вах, хто вiдрiзняеться ввд певноГ групи).
Рис. 1. Теоретична модель вiдносин мiж мотивацшними типами цшностей (за Ш. Шварцем)
A. Тешфел розглядае цшносп, як одну з дете-рмшант процесу сощального пiзнання, та пропонуе поняття «цгнтсного поля особистостг» (Мак-Гвайер), яким позначаеться той репертуар цшнос-тей, який значущий для кожно! людини.
Н. О. Бердяев, вважаючи, що установка iерар-хи цiннiсних орiентацiй е трансцендентною функ-цiею сввдомосп людини, в якостi таких об'екпв ви-дiляе духовнi, соцiальнi та матерiальнi цiнностi.
B. П. Тугартов дшить цiнностi на три категорий: матерiальнi (матерiальнi блага), сусшльно-поль тичнi (свобода, еднання), духовнi (культура, освгга).
B. Ф. Сержантов видме матерiальнi та духо-внi цшносп [17].
C. Бубнова [15] пропонуе трирiвневу iерархi-чну модель системи цшшсних орiентацiй: абстрак-тнi цшносл-щеали (духовнi, естетичнi i т. д.), осо-бистiснi цiнностi-властивостi (товариськ1сть, акти-внiсть i т. д.) i цiнностi- способи поведiнки, найбiльш характерш засоби реалiзацi! та закрш-лення цiнностей-властивостей [13].
У роботах Б. Г. Ананьева, Л. I. Божович, О. О. Бодалева, С. Л. Рубшштейна визначено головну роль базових цшностей в органiзацií активностi людини. У структурi особистостi учеш вiдмiчали щн-ностi, що притаманш людям при описi вищого рь вня мотивацiйно-смисловоí регуляцií [11].
Наступну групу визначень поняття «цiнностi» еднае близью за змютом поняття, таю як потреби та мотиви (Ф. £. Василюк, Г. Г. Дилигенський, Б. I. Додонов). Ф. £. Василюк розглядiе проблему щн-ностей через теорп психологiчного переживания, в яюй цiннiсна свiдомiсть е психолопчним «органом» вимiрювання значущостi мотивiв, оск1льки «цiннiсть - едина мiра зiставлення мотивiв» [4, с. 47]
Окремо можна видiлити групу дефiнiцiй, що розглядають поняття «цiнностi» як смисли (Е. В. Галажинський, Д. О. Леонтьев, А. В. Орий, М. С. Яницький, В. Франкл, Р. X. Шакуров).
Д. О. Леонтьев вбачае наступш види цшностей: суспшьш iдеали (цiннiснi системи сощальних спiльностей, до яких належить iндивiд); предметно втiленi цiнностi (цшшсш вдеали реалiзуються лише за допомогою людсько! дiяльностi, !х втiленням може виступати або сам процес дiяльностi - дiяння, або об'ективувати продукт дiяльностi - твiр); осо-бислсш цiнностi (предметне втiлення здiйснюеться тшьки за допомогою цшеспрямовада! дiяльностi людей, орiентованоí на цi цiнностi) [7; 11].
Е. В. Галажтскш говорив, що термшальш цшносп обумовлюють спрямовашсть самореалiза-цií як в плаш вибору життевих сфер, так i в плаиi втiления уявлень людини про сво! можливостi [19; 54].
Ряд авторiв в контекстi розглянутих ними проблем сшввщносять мiж собою цшносп загально-людськ1 i особиспсш (Б. С. Братусь, А. В. Кирья-кова, Т. В. Корншова, Н. £. Харламенкова).
Той чи тший споаб реал1зацп цшностей фор-муе мотивацшний проф1ль людини внутрШньо або зовт мотивовано'1.
В. Б. Ольшанський, визначаючи цшносп як «своервдш маятники, що допомагають помггити в потощ шформацп те, що найб№ш важливо для життедiяльностi людини, для И поведшки», вказуе, що явища, яю суперечать цiнностям особистостi, п--норуються, розглядаються як несуттевi.
Засвоеш цiнностi стають елементами системи цшшсних орiентацiй особистостi, важливим компонентом самосввдомосп. Цiннiснi орiентацil i оцшки е основними формами функцiонуваиия цшностей, ступенями !х переходу до процесу дiяльностi [14].
У зарубiжиiй крос-культурнш психологií дос-л1дження цiнностей в даний час розглядаеться як найб№ш важливий i актуальний напрям. Цшносп, яю домiнують в суспiльствi - це головний елемент культури, i цiннiснi прiоритети iндивiдiв реалiзу-ються в основних щлях поведiнки, а досвщ повсяк-денного життя впливае на цшносп.
Розглянемо проблему цшностей на рiвнi культури. У заруб1жнш крос-культурнш психологи одним з пiдходiв прийнятих в якосп основи при тео-ретичних i емпiричних досл1дженнях цiнностей е теорiя Ф. Клакхона i Ф. Стродбека. За íхнiм визна-ченням, цшшсш орiентацil - це складнi, певним чином згруповаш принципи, надають струнк1сть i спрямоваиiсть рiзномаиiтним мотивам людського мислення i дiяльностi в ходi рiшения загальних людських проблем (Лебедева Н.М., 1999). 1х теорiя цiннiсних орiентацiй заснована на трьох положен-нях: 1) люди у вах культурах покликаиi вирiшу-вати одш й тi ж загальш людськ1 проблеми; 2) набiр доступних рiшень обмежений, але кожне ршення в тiй чи iншiй культурi може мати рiзний ранг всере-динi даного набору; 3) хоча одне з ршень мае бь льшу перевагу для членiв дано^' культури бiльше iн-ших, ва потенцiйнi рiшения е в кожнш культурi. Автори видiляють п'ять основних загальнолюдсь-ких проблем, як1 виршуються в рамках кожно! культури на основi й' базових цшностей: ставлення до людсько! натури; ставлення людини до природи i надприродного свiту; ставлення людини до часу; спрямовашсть людсько! дiяльностi; ставлення людини до шших людей.
Звернемось до праць американського психолога Девiда Мацумото, який надав визначення ку-льтурi як сукупностi настановлень, цiнностей, вiру-вань i поведшки, що подiляються групою людей, але сприймаються кожним iндивiдом по-рiзному, i переданих вiд поколiння до поколшня. Це визначення вiдноситься до внутршнього змiсту групово! та iндивiдуально! свiдомостi. Будь-яка цивiлiзацiя, будь-яке сшвтовариство можуть iснувати як цiле, пльки в тому випадку, якщо мають в основi едину систему цшностей, яка якщо i не подметься усiма без винятку !х членами, то пвдтримуеться (або хоча б приймаеться) бiльшiстю. З iншого боку, нiяке ве-лике суспiльство не е цшшсним монолiтом: в ньому завжди присутнi люди, система цшностей яких по-мiтно вiдрiзияеться ввд базово!. У всякий культурi дшть двi тенденцi!. Одна з них - тенденцiя до цiн-шсно! унiфiкацi! - спрямована на обмеження рiзно-маиiття. Друга тенденцiя - тенденщя до цiннiсного
р!зномашття - мае протилежний змют. Якщо пере-магае перша тенденщя, спшьшсть прагне зберегти себе i свою культуру шляхом поеднання сво1х чле-шв, наслщування одним i тим же традиц!ям, стереотипам i цшностям, визнання ними прюритету «свого» над «чужим» абсолютно в усьому. Розви-ток таких спшьнот направляеться в якесь основне русло, яке отримуе форму «нацюнально! аде!», спе-циф!чно! вдеологи, релт! тощо.
Незважаючи на наявшсть тенденцп до щншс-но! утфгкаци жодна культура не може прогресивно розвиватися поза достатньою р!зномаштшстю структур цшностей у сво!х представник1в. Бшь-шють сучасних, що динашчно розвиваються, сшль-нот, якщо i не заохочують, то допускають вар!атив-шсть !ндив!дуальних i групових систем цшностей, вар!атившсть i навиъ протилежшсть позицш, ште-рпретацш, оцшок.
Таким чином, через анал!з культурних цшнос-тей можна побачити особливосп особистосп в тш чи шшш культур!, а також змши, що ввдбуваються в культур! i особистосп.
Крос-культурш дослвдження цшностей прохо-дять на двох р!зних р!внях анал!зу: !ндиввдуаль-ному i культурному. На р!вш !ндив!да цшносп ро-зумшться як основа мотив!в, якими люди керу-ються в житп. Вщносини м!ж р!зними цшностями вщображають психолопчну динашку конфлшту i згоди, що переживаеться людьми в процес щоден-но! актуал!зацп сво!х цшностей.
Ввдмшносп на культурному р!вш менш ви-вчеш. Коли цшносп використовуються для характеристики культур, то дослщжують абстрактш !де!, що розд!ляються в суспшьств! про те, що вважа-еться хорошим i правильним i бажаним в цьому су-стльств! або культурнш груш (R.M. Williams, 1968). Сощальт шститути сустльства в сво!х щлях i способах д!яльносп висловлюють прюритетш ку-льтурш цшносп. Коли люди виконують сво! рол! в сощальних шститутах, вони апелюють до культурних цшностей, вир!шуючи, яка поведшка буде вщ-повщною, i виправдовуючи свш виб!р в очах шших.
Ввдносини м!ж р!зними цшностями на культурному р!вш вщображають сощальну динашку кон-флжту i згоди, що виникае в ситуаци, коли соща-льш шститути сусшльства реал!зують сво! цш.
Дослвдники у галуз! крос-культурно! психологи вид!ляють дихотомш "суб'ектна - об'ектна" культура. До об'ектно! культури ввдносять матер!а-льш цшносп i сощальт шститути, а до суб'ектно! - психолопчш ознаки носив певно! культури. Зок-рема, Едвард Стюарт та М!льтон Бенет визначають суб'ектну культуру, як особиспсш ознаки предста-вник1в певно! культури, як зумовлюють настанов-лення, в!рування, щншсш ор!ентацп, модел пове-дшки та базов! уявлення людей про навколишне се-редовище/
Отже, суб'ектна культура - це психолопчш ознаки культури, враховуючи проввдш настанови, патерне мислення та цшносп, поширеш м!ж пред-ставниками певно! культури [3].
Для класифжацп компоненпв, що вщносять до поняття "суб'ектна культура" голландський психолог Геерт Хофстеде запровадив термш "психолоп-чне вим!рювання культур" i визначив його, як пев-ний наб!р цшностей, настанов, в!рувань, норм та моделей поведшки за якими одна група культур вь др!зняеться вщ шшо! (Hofstede G., 1980, 1984).
У 1994 рощ Геерт Хофстеде розробив ще галька тдход!в щодо вим!рювання культур. На баз! цього дослщження Хофстеде виявив, що культури найб!льш всього р!зняться за 6 факторами: шдивь дуал!зм - колектив!зм (individualism - collectivism), маскулиншсть - фемшиншсть (masculinity -femininity), дистанщя влади (power distance), уни-кання невизначеносп (uncertainty avoidance), вщк-рипсть - закрипсть та простота - складшсть.
Практична щншсть ц!е! концепцп полягае у тому, що якщо ввднести певну культуру до будь яко! шкали, то можна, у певнш м!р!, спрогнозувати поведшку й! представник1в. Отже, розумшчи особ-ливост! суб'ектно! культури, до яко! входять ц!нн!-сн! ор!ентаци, настановлення, в!рування, св!тогляд особистост!, ми можемо певним чином спрогнозувати поведшку людини.
Вим!рювання ц!нностей на !ндивщуальному р!вн! в основному базуються на дослвдженнях M.Rokeach, який дав чгтке визначення цього поняття, запропонувавши легкий !нструмент !х вимь рювання, в якому в!дбивалося його розумшня ц!н-ностей як кер!вних принцип!в в житт!.
Для розумшня природи ц!нностей на !ндив!ду-альному р!вн! (функц!й ц!нностей, !х взаемозв'язшв у структур! особистост!) T. Шварц i В. Б!лск1 в кшщ 80-их рок1в XX стол!ття розробили теоретичну кон-цепц!ю, в якш ц!нност! розглядаються як певн! (часто неусвщомлюваш) критер!! вибору i оц!нки лю-диною сво!х вчинив, а також оцшки !нших людей i под!й.
1снують сотн!, можливо, тисяч! ц!нностей, за якими можуть бути пор!внянн! р!зн! культурн! групи. Деяк1 ц!нност! е у вах сусп!льствах, !нш! -лише в деяких. Необх!дно було обмежити безл!ч культурних ц!нностей невеликим числом вим!рю-вань, за якими можна пор!внювати культури. Теоретики, що виршували це завдання, висловили припущення, що культурн! вим!ри ц!нностей вщо-бражають основн! проблеми, з якими стикаеться су-сп!льство, орган!зовуючи людську д!яльн!сть.
П!дх!д T. Шварца до цшностей на культурному р!вш теоретично незалежний в!д його шдходу на !ндив!дуальному р!вн!. На його думку, вим!рю-вання культурних цшностей ввдображае альтерна-тивн! р!шення групами основних проблем. Культу-рн! вар!анти вир!шення кожно! з цих проблем роз-ташовуються уздовж б!полярних осей: консерватизм-автоном!я, !ерарх!я-р!вноправн!сть.
1. Для культур консерватизму притаманна при-належшсть до групи, одн!ею з головних цшностей життя - соц!альн! зв'язки, !дентиф!кац!я з групою, под!л сшльного способу життя. Представники ц!е! культури поважають так1 ц!нност!, як сощальний порядок, повагу до традиц!й, безпеку, самодисцип-л!ну. I навпаки, у культурах автономи особист!сть е
незалежною, впевненою в соб^ усвщомлюе та щнуе свою унiкальнiсть, яка прагне виразити власнi осо-биспсш риси, почуття, мотиви, переваги i заохочу-еться до цього. За Т. Шварцем, юнуе два взаемопо-в'язанi типи автономií: iнтелектуальна автономiя -допитливiсть, винахiдливiсть, вiдкритiсть розуму), заснована на незалежиостi iдей i правi iндивiда сль дувати сво!м власним iнтелектуальним шляхом та афективна автономiя - задоволення, збудження, рь зномаиiтнiсть, яка б означала незалежну спрямова-нiсть iндивiда до переживання позитивних емоцiй.
2. Дихотомiя «Iерархiя - Рiвноправнiсть» пока-зуе стутнь iндивiдуалiзму або залежиостi в культура Представники культур iерархií мають соща-льно-вiдповiдальну поведiнку, дотримуються зако-нiв та правил, мають чгтко означенi ролi. За порушення вимог та правил люди отримують пока-рання без виключень та виправдань. Серед цшнос-тей, що домшують у таких суспiльствах видiляють наступи: соцiальна влада, ресурси, авторитет, тд-порядкування, багатство. Спостерiгаеться нерiвний розподш влади, ролей i ресурсiв. Навпаки, представники культур рiвноправ'я е рiвними перед мо-раллю, вони роздшяють цiнностi, поширенi у сусш-льствi, подiляють iнтереси сво!х громадян. Серед цiнностей, що поширенi у цих культурах, вид!ля-ють взаемну допомогу, щедрiсть, гостиннiсть, почуття обов'язку, наслщування традицiй, соцiальна справедливють, рiвнiсть, вiдповiдальнiсть, свобода, чеснiсть, ця система цiнностей узгоджуеться з альтруистичною поведiнкою. Бажання добровiльного об'еднання, приналежиiсть до групи як щнтстъ, турбота про благо всiх виховуються з малечку.
3. Дихотомiя «Гармошя - Майстернiсть» пока-зуе культуру життя людини у свiтi. Ця дихотомiя схожа на вимiрюваиия культури «Схвд - Зах1д». Для представнишв культур майстерностi характерно щдпорядковувати та тдкоряти природний та соць альний свiт, використовувати його ресурси для за-доволення як власних штересш, так i iнтересiв сус-пшьства. В цих суспiльствах поширено наступш цiнностi: смiливiсть, успiх, амбщп, компетентшсть, розрiзненiсть, самостiйнiсть, у той час можуть спо-стерiгатись: руйнування традицш, схильнiсть до ризику, агресивнiсть, холодшсть, суперництво. На-томiсть, представники культур гармони щнують ав-тентичнiсть свиу, головна цiннiсть - це збереження багатств та ресурсiв, гармонiя з собою та зi свiтом. В таких суспшьствах люди турбуються про навко-лишне середовище, еднiсть з природою, свгт прекрасного.
Т. Шварц перевiряв вплив соцiальних i демо-графiчних чинник1в на вимiр культурних цшнос-тей. Багатство краши i iншi показники економ!ч-ного розвитку мали значущi негативнi кореляцп з Консерватизмом i Iерархiею i позитивш з Автоно-мiею i Рiвноправ'ям.
Зарубiжиi дослвдження культурних цiнностей, впм як i вiтчизнянi дослiдження вiдрiзняються тим, що в них практично ввдсутш спроби аналiзу культурних цшностей з точки зору юторп, етнiчноí культури, релiгií.
У вичизнянш етнопсихологп дослiдження цш-ностей обмежуеться двома аспектами: дослiдження цшностей представнишв певно! етшчно! групи (К. Касьянова, 1994; Л.Г. Почебут, 1997; В.В. Знаков, 1997; Н.М. Лебедева, Е.В. Павелко, 1998) i ви-вчення змши системи цшностей пвд впливом соща-льно-економiчних i полгтичних перетворень остан-нього десятилiття (В.А.Хащенко, 1998; Н.М.Лебедева, 2000).
Формування цiннiсних орiентацiй особистостi в крос-культурнiй психологil i у вiтчизиянiй етноп-сихологil розглядаеться як динамiчний процес, що володiе деякими функцiями. Основною функцiею цшшсних орiентацiй е регулятивна функцiя, а саме - регулювання поведiнки особистосп в певних со-цiальних умовах.
Культурно-обумовлену поведiнку може бути зафжсовано в ритуалах (загальних, автоматичних способах поведшки), як1 е результатом под^ гру-пою людей загальних культурних цшностей, норм поведшки, спшкування. Культура впливае на пове-дiнку i спiлкуваиия не прямо, а опосередковано -через цшносп, норми, рол^ соцiальнi, когнiтивнi та афективнi процеси, звича!; культурне розма!ття впливае на вiдбiр iнформацií в процесi сшлкування, вибiр мотивацiйних стратегiй, стиль врегулювання конфлiктiв, на особистiсть, Г! сощальш в1дносини, самосприйняття, афекти (емоцií i почуття) i нави-чки взаемоди з iншими.
На формуваннi нацюнального менталiтету по-значаеться нацiональна культура. Н особливостi за-лежать вщ iсторичних, релiгiйних, клiматичних, со-щальних та iнших факторiв, розвиваються шд впливом конкретного соцiального середовища да-ного регiону. Нацiональна культура обумовлюе фо-рмування рiзних систем цшностей i переваг, пове-дiнкових моделей i стереотипiв, як1 утворюють со-цiокультурне середовище. [9]
Культурнi цшносп вiдрiзняються стiйкiстю в часi. Культура пропонуе як1сть, змiст цiнностей, обумовлюе !х наявнiсть або вiдсутнiсть, не припус-каючи мiру !х проявiв. У порiвияннi з культурними цшностями, соцiальнi цiнностi нормативнi, нестабi-льш в часi; змiни в полггачнш, економiчнiй, духов-нiй сферах сусшльства призводять до змiни соцiа-льних цшностей.
У крос-культурнш психологií описуються так! процеси засвоення !ндив!дом цшностей, як шкуль-турацiя i соцiалiзацiя. п!д iнкультурацiею при цьому розумiеться освоення !ндив!дом притаман-них культур! свиорозумшня i поведiнки, в резуль-татi чого формуеться його когштивна, емоц!йна, повед!нкова схожесть з членами групи ! в!дм!на в!д члешв !нших культур. К!нцевим результатом шку-льтурац!! е людина, компетентна в культур! - мов!, ритуалах, цшностях. (Н.М.Лебедева, 2000). [12]
Ц!нност! в крос-культурнш психологи розгля-даються як абстрактш ц!л!, необх!дн! для того, щоб мати деяку «точку вщлжу» для ощнювання тих чи шших под!й. Це !снуюч! в сввдомосп кожно! людини ор!ентири, з якими вона сп!вв!дносить сво! дп. На основ! цих ор!ентир!в складаються конкретн! типи повед!нки.
Однак, цшносп i сенси непостшш: вони змь нюються в 4aci в результатi дiяльностi людей, як змшюються i caMi люди.
У рiзних культурах icнують стандарти розумшня i значення рiзних цшностей, але вони не е раз i назавжди заданими, вони не пов'язаш з жорстко певними ритуалами, а !х порушення не тягнуть за-надто серйозних caнкцiй. В результат люди отри-мують набагато бшьшу свободу.
Таким чином, у психолопчнш традицп при aнaлiзi цшностей виcвiчуетьcя ix значення для осо-биcтоcтi, перш за все в якосп регулятора поведiнки i дiяльноcтi, основи для мотиваци. [12]
Список лггератури:
1. Агарков О.А., Прюнякова Л.М., Сергiенi О.В., Шевяков О.В. Формування психолопчно! компетентноcтi майбутнього пращвника правоохо-ронних оргaнiв. Актуaльнi проблеми забезпечення публ1чного порядку та безпеки в сучасних умовах: вiтчизняний та мiжнaродний доcвiд: мaтерiaли Шжнар. наук.-практ. конф. (Днiпро, 25 жовтня 2019 р.). Дншро: ДДУВС. 2019. С. 12-15.
2. Андрющенко А. I., Рябець I. М. Сощальна вщповвдальнють: теоретико-методологiчний аспект aнaлiзу. Вюник Харк1вського нaцiонaльного унiверcитету iм. В.Н. Каразша. 12/2008. С. 133 -135.
3. Басш К. В. Мехашзми реaлiзaцi! юридично! вiдповiдaльноcтi та права людини. Часопис Ки!всь-кого ушверситету права. 2003. № 4. С. 9 -15.
4. Василюк Ф. Е. Психология переживания. Анализ преодоления критических ситуаций. М. : Изд-во МГУ. 1984. 200 с.
5. Гречаний В. В. Категория ценности: (Философский и лингво-семантический анализ). СПб. : С.-Петерб. гос. ун-т. 1993.-131 с.
6. Ковальчук О., Канциренко О. Застосування проективного методу МАК у дослщженш психо-лопчного благополуччя та сощально! ввдповщаль-носп оcобиcтоcтi. Вicник Национально! академй' Державно! прикордонно! служби Укра!ни : елект-рон. наук. фах. вид. Хмельницький. Серiя: Психо-логiя. 2016. №. 2. С. 1-12.
7. Леонтьев Д. А. Субъективное благополучие и качество жизни: подходы, критерии и индикаторы [Электронный ресурс]. Исследовательский проект НИУ ВШЭ. 2011. Режим доступа: URL: http://www.hse.ru/org/projects/47266005
8. Максименко С. Д. Генезис существования личности. К. : Изд-во ООО «КММ». 2006. 240 с.
9. Маслоу А. Самоактуализация. Психология личности. Тексты. под ред. Ю. Б. Гиппенрейтер, А. А. Пузырея. М. : Изд-во МГУ. 1982. С. 208-118.
10. Несправа М.В. Права i свободи людини у християнськш традици. Вюник НТУУ «КП1» Полгголопя. Соцюлопя. Право. 2017. Вип. 1/2 (33/34). С. 223-229
11. Новая философская энциклопедия: в 4 т. Ин-т философии Российской акад. Наук. М.: Мысль. 2010. Т.3. 692 c.
12. Носенко Е.Л., Грисенко Н.В. Новий шдхвд до дослвдження «цшностей у ди»: переваги, досвщ застосування для вивчення чиннишв емоцшного вигорання педагога. Зб!рник наукових праць КПНУ !м. 1вана Опенка, 1нституту психолог!! !м. Г. С. Ко-стюка АПН Укра!ни. Проблеми сучасно! психолог!!. 2010. Випуск 10. (18)
13. Осин Е. Н. Измерение позитивных и негативных эмоций: разработка русскоязычного аналога методики PANAS. Психология. 2012. Т. 9. №4. С. 91-110.
14. Плахотный А. Ф. Свобода и ответственность (социологический аспект). Харьков: Изд-во Харьковского ун-та. 1972. 159 с.
15. Самохвалова И. Г. Аутопсихологическая компетентность как фактор психологического благополучия личности студента. Психологическое благополучие личности в современном образовательном пространстве: сб. статей. Сост.: Ю. В. Братчикова. Екатеринбург: Урал. гос. пед. ун-т. 2013. С. 136 -140.
16. Селигман М. Современная позитивная психология. М. : София, 2006. 356 с.
17. Серый А. В. Ценностно-смысловая парадигма как основа построения обобщенной теории психологического консультирования. Вестник КРАУНЦ. Гуманитарные науки. 2011. №2. С. 132142.
18. Соколова М. В. Шкала субъективного благополучия: руководство. Ярославль, 1996. 11 с.
19. Фетискин Н. П, Козлов В. В., Мануйлов Г. М. Шкала субъективного благополучия. Социально-психологическая диагностика развития личности и малых групп. М.: Изд-во Института Психотерапии. 2002. C. 323-325.
20. Lu L., Gilmour R. (2006) Individual-oriented and socially oriented cultural conceptions of subjective well-being: Conceptual analysis and scale development. Asian Journal of Social Psychology. 2006. № 9. Р. 36-49.
21. Parsons T. (1951) The Social systems. Clencoe: Free Press. 1951. P.12.Rokeach M. Beliefs, Attitudes and Values. A Theory of Organization and Change. Sun-Francisco: Jossey-Bass. 1968. P. 27, 261304.
22. Williams P. M. American Society: A Sociological Interpretation. N. Y. Knopf. 1966. P.27, 397-401.
