CC BY
141ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ ПРОЕКТУВАННЯ ПЕДАГОГІЧНОЇ ТЕХНОЛОГІЇ ФОРМУВАННЯ МІЖКУЛЬТУРНОЇКОМУНІКАЦІЇ У ВНЗ ЕКОНОМІЧНОГО ПРОФІЛЮ
Колбіна Т.В.
Харківський національний економічний університет
Анотація. Розглянуто теоретичні питання, пов’язані з проектуванням педагогічної технології формування міжкультурної комунікації Доведено необхідність розробки і впровадження педагогічної технології формування міжкультурної комунікації^ спрямованої на гармонійний розвиток особистості студента засвоєння ним загальнолюдських цінностей і норм соціальних стосунків
Ключові слова: міжкультурна комунікація педагогічна технологія, проектування суб’єкт-суб’єктні відносини, особистісно орієнтована технологія, загальнолюдські цінності.
Аннотация. Колбина Т.В. Теоретические вопросы проектирования педагогической технологии формирования межкультурной коммуникации в вузе экономического профиля. Рассмотрены теоретические вопросы, связанные с проектированием педагогической технологии формирования межкультурной коммуникации. Обоснована необходимость разработки и внедрения педагогической технологии формирования межкультурной коммуникации направленной на гармоническое развитие личности студента, усвоение им общечеловеческих ценностей и норм социальных отношений
Ключевые слова: межкультурная коммуникация педагогическая технология, проектирование, субъект-субъектные отношения, личностно ориентированная технология, общечеловеческие ценности.
Annotation. Kolbina T.V. Theoretical problems of designing pedagogical technology of formation of intercultural communication in higher educational establishments of economic education. Theoretical problems connected with designing pedagogical technology of formation intercultural communication have been considered. The necessity of development and introduction of pedagogical technology of formation intercultural communication directed at harmonious development of personality of a student, its adopting the values common to all mankind and norms of social relations has been proved.
Key words: intercultural communication, pedagogical technology, designing, subject-subject relations, personality oriented technology, values common to all mankind
Вступ.
В епоху глобалізації і бурхливого розвитку міжнародних контактів особливого значення для фахівців з економіки набуває спроможність здійснювати міжкультурнукомунікацію (МКК) з представниками інших культур. Система освіти має забезпечити високоякісну підготовку студентів до життя і професійної діяльності в нових умовах мультикультурногосвіту. Вимоги суспільства і практичні потреби окремої особистості зумовлюють актуальність розробки на наукових засадах педагогічної технології формування МКК.
Визначення поняття “технологія навчанні’ вперше застосовано Н.Ф. Тализіною, в його змісті нею виокремлено такі аспекти: сукупність знань, які необхідні вчителю для конструктивноговирішення завдань навчально-виховного процесу; сам процес навчання; його технічне оснащення. В.П. Беспалько присвятив спеціальне дослідження розробленню теоретичних питань педагогічних технологій; учений розуміє технологію як систематичне та послідовне втілення на практиці заздалегідь спроектованого навчально-виховного процесу [2, с. 5]. Основу будь-якої технології, за його ствердженням, складає системний підхід, який забезпечує її відтворюваність і заплановану ефективність. З такої позиції, опис будь-якого навчально-виховного процесу є описом певної педагогічної системи, яка уявляє собою сукупність засобів, методів і процесів, необхідних для створення організованого, цілеспрямованого і навмисного педагогічного впливу на формування особистості із заданими якостями [2, с. б]. До складу педагогічної технології, що ґрунтується на відповідній педагогічній системі, В.П. Беспалько відносить окрім діагностичних цілей і змісту навчання також дидактичні процеси та організаційні форми навчання.
В.С. Безрукова розробляючи ідеї проективної педагогіки, розуміє педагогічну технологію як “послідовний і безперервний рух взаємопов’язаних між собою компонентів етапів, станів педагогічного процесу і дій його учасників” [1, с. 9б]. Разом з цим педагогічна технологія розглядається нею як “сукупність необхідних професійних умінь, що визначають виховний успіх педагогічного впливу, - той бік роботи педагога, який складає ремесло педагогічної професії” [1, с. б].
Для Д.В. Чернілевського педагогічна технологія - це комплексна інтегративна система, яка включає “упорядкованубезліч операцій і дій, які забезпечують педагогічне цілепокладання, змістовні, інформаційно-предметні й процесуальні аспекти, спрямовані на засвоєння систематизованих знань, набуття професійних умінь і формування особистісних якостей учнів згідно із заданими цілями навчання" [В, с. 53]. Г.Ю. Ксьонзова вважає, що педагогічна технологія є такою побудовою діяльності педагога, за якої його дії необхідно представити у певній цілісності й послідовності; їх виконання має ймовірнісний прогнозований характер і спрямовується на досягнення бажаного результату [4, с. б]. Т.І. Шамова розглядає педагогічну технологію як процесуальну систему спільної діяльності учнів та вчителя з проектування (планування), організації, орієнтування і коригування навчального процесу з метою досягнення конкретного результатучерез забезпечення комфортних умов для її учасників [9, с. 24б].
У дослідженні Г.К. Селевка поняття “педагогічна технологія’ представлено в трьох аспектах: 1) науковий (педагогічні технології як галузь педагогічної науки, в якій вивчаються і розробляються цілі, зміст і методи навчання, проектуються педагогічні процеси); 2) процесуально-описовий: опис (алгоритм) процесу, сукупність цілей, змісту, методів і засобів досягнення запланованих результатів навчання; 3) процесуально-дієвий: технологічне здійснення педагогічного процесу, функціонування всіх особистісних, інструментальних і методологічних педагогічних засобів [5].
Ідеї делікатного управління розвитком учня розробляє і втілює в своїй педагогічній практиці Н.Є. Щуркова Вона визначає педагогічну технологію таким чином: “Педагогічна технологія - це науково-педагогічне обґрунтування характеру педагогічного впливу на дитину в процесі взаємодії з нею, науково-педагогічне обґрунтування системи професійних умінь педагога, що дозволяють здійснити тонкий дотик до особистості дитини, яка входить в культуру [10, с. 6].
Слід зазначити, що супротивники ідеї технологізації в педагогіці вважають неприпустимим розглядати творчий процес навчання як технологічний, який, на їхню думку, нівелює індивідуальні особливості учнів. Тому останнім часом зміцнюється тенденція розроблення педагогічних технологій на основі напрацювань у соціогуманітарних науках (психологія, соціальна психологія, соціальна педагогіка), які покликані підсилити їх гуманістичну спрямованість. Намагання вчених надати педагогічним технологіям здатності до керованості на основі зворотного зв’язку, розробка питань їх проектування й організації навчальної діяльності за запрограмованими критеріями вимагає залучення результатів таких наук, як кібернетика, теорія управління, менеджмент.
Результати дослідження учених показують що поняття “педагогічна технологія’ стосовно до навчального процесу не знайшло свого остаточного визначення; воно розглядається як
• спосіб реалізації людьми конкретного складного процесу навчання;
• систематичне та послідовне втілення на практиці заздалегідь спроектованогонавчально-виховного процесу,
• упорядкована сукупність стандартних процедур виконання практичних навчальних дій і розумових операцій;
• системний метод створення, використання і визначення всього процесу навчання і засвоєння знань учнем;
• послідовний і безперервний рух взаємопов’язаних між собою компонентів етапів, станів педагогічного процесу і дій його учасників;
• сукупність знань щодо методів здійснення педагогічного процесу;
• комплексна інтегративна система, яка включає впорядковану безліч операцій і дій;
• організаційний, цілеспрямований, навмисний вплив на навчальний процес;
• засіб гарантованого досягнення цілей навчання;
• проект певної педагогічної системи, що реалізується на практиці;
• опис процесу досягнення бажаного результату,
• спосіб отримання позитивного педагогічного результату, який можна діагностично визначити;
• мистецтво, педагогічна майстерність.
Серед різноманітних позицій учених стосовно до сутності і функцій педагогічних технологій можна виокремити такі загальні конструктивні положення:
1) педагогічні технології розробляються з метою організації інноваційного процесу навчання та управління навчальною діяльністю учнів, який має забезпечити їхній безперервний розвиток;
2) реалізація педагогічної технології передбачає засвоєння змісту навчання, а значить - культурногодосвіду людства в певній сфері діяльності;
3) педагогічні технології реалізуються завдяки управлінню навчальною діяльністю учнів з боку педагога на різних рівнях (пряме управління, співуправління, самоуправління)
4) невід’ємним складником педагогічної технології мають бути діагностичні процедури контролю якості педагогічного процесу, а також критерії і показники для вимірювання результатів навчальної діяльності на кожному з її етапів;
5) необхідно, щоб елементи педагогічної технології зміг би відтворювати кожен викладач з гарантованим досягненням запланованих результатів.
Отже, педагогічна технологія описує систему дій учителя і учнів, які необхідно здійснити у рамках оптимально організованого навчально-виховного процесу. Оскільки педагогічна технологія проектується для досягнення очікуваних результатів, тому вона має ґрунтуватися на визначеній моделі педагогічної системи. Конструювання педагогічної технології вимагає від викладача не тільки педагогічного досвіду і певного рівня методологічної культурі, але й знань у різних наукових галузях (психологія, соціологія, менеджмент тощо).
Робота виконана за планом НДР Харківського національного економічногоуніверситету Формулювання цілей роботи.
Мета статті - розглянути теоретичні питання, пов’язані з проектуванням педагогічної технології формування МКК у ВНЗ економічного профілю. Це передбачає вивчення стану розробленості поняття “педагогічна технологія’ у дослідженнях науковців та визначення його сутності Результати досліджень.
У педагогічних довідниках педагогічна технологія, з посиланням на положення ЮНЕСКО, розглядається як системний метод створення, використання і визначення всього процесу викладання і засвоєння знань з урахуванням технологічних і людських ресурсів у їх взаємодії, який ставить своїм завданням оптимізацію освіти [3, с. 331]. Сукупність засобів і методів відтворення теоретично обґрунтованих процесів навчання і виховання дозволяють успішно реалізовувати однозначно поставлені педагогічні цілі. Застосування педагогічної технології потребує відповідного наукового проектування дидактичних процесів, які описують способи навчальної діяльності; умов, в яких ця діяльність відбувається (організаційні форми навчання); засобів здійснення навчальної діяльності [6, с. 382].
Таким чином, на сучасному етапі розвитку педагогічної науки освітню технологію розуміють як послідовну, взаємопов’язану систему дій педагога, спрямованих на вирішення педагогічних завдань, або як планомірне і послідовне втілення на практиці наперед спроектованого педагогічного процесу” [7]. Таке уявлення щодо педагогічної технології, на думку В.О. Сластеніна, дозволяє її розробляти фахівцям, які мають високий рівень теоретичної підготовки і багатий досвід практичної діяльності; це надає можливість викладачам вільно вибирати
серед перевірених педагогічною практикою технологій, що відповідають цілям і умовам взаємопов’язаної діяльності учасників педагогічного процесу - викладача та учнів.
Педагогічна технологія передбачає наукове проектування і точне відтворення педагогічних дій, які гарантують успіх. Оскільки педагогічний процес будується на певній системі принципів, то педагогічну технологію можна розглядати як сукупність зовнішніх і внутрішніх дій викладача, спрямованих на послідовне здійснення цих принципів. У педагогічній технології повною мірою виявляється особистість педагога Саме в цьому В.О. Сластенін підкреслює відмінність педагогічної технології від методики і виховної роботи Якщо поняття “методика” означає процедуру використання сукупності методів і прийомів навчання і виховання безвідносно до діяча, який їх застосовує; то використання педагогічної технології передбачає врахування особистості педагога в процесі її проектування і на всіх етапах її реалізації. Педагогічна технологія на відміну від методики передбачає проектування педагогічної системи, діагностичне цілепокладання і забезпечення об’єктивного контролю якості педагогічного процесу, спрямованого на розвиток особистості учня.
Сутність поняття "педагогічна технологія" не можна зрозуміти поза поняттям "культура1. Культура людини виявляється в діяльності, а способи діяльності свідчать про рівень її культури (засвоєні знання та набуті уміння) і прийняті у суспільстві норми, засоби діяльності, а також конкретну технологію її здійснення. Зміст навчальної інформації і засоби навчання мають відтворювати актуальний стан культурногорозвитку суспільства, а методи й організаційні форми - діалогічні відносини між учасниками педагогічного процесу, характерні для гуманістичної культури
Зважаючи на наукові розробки вчених і узагальнюючи результати даного науковогодослідження, визначимо педагогічні умови проектування і застосування педагогічної технології формування МКК на основі факторного підходу, який дозволяє проаналізувати наявні протиріччя у навчальному процесі ВНЗ економічного профілю і визначити шляхи зменшення рівня їх дії завдяки впровадженню науково обґрунтованої педагогічної технології.
Об’єктивний фактор, що діє незалежно від людини і впливає на її діяльність, потребує розробки такої педагогічної технології, яка підготує студентів-економістів до здійснення майбутньої професійної діяльності в умовах мультикультурного світу. Отже, педагогічна технологія має забезпечити засвоєння студентами-економістами професійно значущого змісту і способів діяльності, а також їх подальший соціальний розвиток. Виходячи з цього, зрозуміло, що застосування педагогічної технології формування МКК необхідно спрямувати не тільки на досягнення показників навченості (якість знань і певний рівень МКК), але й на виховання важливих для соціальної комунікації особистісних якостей (комунікативна активність, міжкультурна толерантність). Серед педагогічних умов, що зменшують дію об’єктивного фактора, важливим для професійної підготовки майбутніх економістів є посилення міжпредметних зв’язків дисциплін, які вивчаються у ВНЗ.
Дія суб’єктивного фактора, що відтворює рівень розвитку педагогічної науки, потребує визначення методологічних основ розробки конкретної педагогічної ідеї. Здатність викладача швидко реагувати на зміни об’ єктивного фактора дозволяє спроектувати педагогічну технологію, яка відповідає сучасним вимогам суспільства до підготовки фахівців економічного профілю. Майстерність педагога пов’язана не тільки з його професійними знаннями і вміннями, індивідуальними характеристиками і здібностями, а, насамперед, з рівнем методологічної культурі, який виявляється у вмінні проектувати педагогічний процес, розробляти і впроваджувати педагогічну технологію. Реалізація педагогічної технології потребує від викладача послідовного виконання визначених дій і операцій, уміння оптимального застосування людських і матеріальних ресурсів, а також технічних можливостей дидактичних засобів навчання.
Дія суб’єктивного фактора на навчальну діяльність студентів призводить, зазвичай, до протиріч, які можна зменшити шляхом посилення діяльнісного складника навчального процесу. Організація навчальної діяльності на засадах комунікативногопідходу сприяє розвитку активності, ініціативи, цілеспрямованості студентів. Особистісно орієнтоване навчання зменшує рівень протиріч особистісного фактора, оскільки воно може забезпечити умови для індивідуального виявлення кожного студента та задоволення їхніх потреб
Спрямування педагогічного процесу формування МКК на загальнолюдські цінності, що породжують демократичні, гуманні стосунки між суб єктами педагогічного процесу, зменшує дію протиріч людського фактора. Педагог має дотримуватися демократичного комунікативногостилю і гуманістичних норм педагогічного спілкування, діалогічний характер педагогічного спілкування забезпечує наявність зворотного зв’язку, а значить, - і можливість корекції перебігу навчальної діяльності.
Отже, призначення педагогічної технології полягає у розвитку особистості учня. Стосовно до цього наведемо влучне висловлювання В.П. Беспалька: «Ми розуміємо під цим терміном опис (проект) процесу формування особистості учня» [2, с. 95].
Концептуальною основою особистісно орієнтованих технологій навчання є теорія особистості і мотивації (Б.Г. Ананьєв, В.М. Мясищев, С.Л. Рубінштейн); теорія діяльності та її суб’єкта (Л.С. Виготський, П.Я. Гальперін,
Н.Ф. Тализіна, О.Г. Асмолов); теорії активності, пізнавальної діяльності і творчості (Л.С. Виготський, В.І. Лозова,
С.Л. Рубінштейн); теорія поетапного формування розумових дій (П.Я. Гальперін, Н.Ф. Тализіна); синергетична теорія (І.Р. Пригожин, Г. Хакен). Розробки Л.Н. Ланди і В.П. Беспалька щодо алгоритмів навчальної діяльності та рівнів формування досвіду людини є суттєвим внеском у розвиток технологічного підходу в педагогіці. Дослідженнями вчених доведено, що педагогічні технології мають ґрунтуватися на об’єктивних психологічних закономірностях засвоєння знань і формування вмінь; вибір змісту, засобів, методів і організаційних форм навчальної діяльності має сприяти суб єктному розвитку її учасників.
Методологічною основою особистісно орієнтованих технологій є гуманістичні принципи, які виявляються в таких положенням:
• особистість сама формує межі свого розвитку;
• розвиток особистості не є стихійним процесом, він припускає “педагогічно грамотне і делікатне регулюванні’ (Н.Є. Щуркова);
• управлінський вплив має бути гуманним за своєю сутністю, враховуючи індивідуальні особливості учнів;
• мета управління педагогічним процесом полягає у самоорганізації індивіда, розвитку його творчої активності;
• навчання у ВНЗ передбачає соціальний розвиток студентів і виховання у них якостей, необхідних для соціального життя і професійної діяльності.
Для традиційних знаннєво орієнтованих технологій характерними є суб’єкт-об’єктні відносини між учасниками педагогічного процесу: учень розглядається як об’єкт впливу вчителя, який має передати йому свої знання. Від викладача вимагається, передусім, знання свого предмета і методики його викладання. “Трансляцій’ знань здійснюється без урахування вчителем психологічних основ засвоєння навчальної інформації (мотивації учнів, можливостей активізації їхньої пізнавальної діяльності), без наперед розроблених засобів управління навчальною діяльністю.
Для особистісно орієнтованих технологій характерні суб’єкт-суб’єктні відносини між учасниками педагогічного процесу, що побудовані на діалогічності і співпраці. Для успішності їхньої взаємодії необхідно, щоб викладач мав глибокі предметні знання, володів психолого-педагогічною компетентністю був Майстром своєї справи в організації і здійсненні навчального процесу, Людиною, яка є прикладом для своїх учнів. Бажано, щоб і учень був свідомим, активним і самостійним суб єктом навчальної діяльності. Особистісно орієнтовані технології спрямовані на розвиток пізнавальної і комунікативної активності учня, сприяють саморозвитку його сутнісних сил, становленню його суб єктності.
У педагогічних дослідженнях виявлено закономірності проектування особистісно орієнтованих технологій на основі їх порівняння з традиційним, знаннієво орієнтованим навчанням (ІД. Бех, В.В. Сєріков, І.С. Якиманська та інші). Досвід нашої практичної діяльності повністю підтверджує правильність висновків учених. Відмінності зазначених технологій полягають у такому:
1) предметом проектної діяльності за традиційним навчанням є фрагмент змісту освіти і способи (методи) його засвоєння; предметом проектування за умови особистісно орієнтованого навчання є не фрагмент навчального матеріалу, а певна ситуація (“подіЯ’ в житті людини за термінологією В.В. Сєрікова), яка дозволяє їй набути необхідного життєвого досвіду (знання є тільки його частиної, вони необхідні для орієнтації особистості в життєвому просторі);
2) сам процес проектування навчання є спільною діяльністю педагога і його учнів; діалог, таким чином, не є штучно створеною формою комунікації під час навчального процесу, а є звичайним способом життєдіяльності суб’єктів педагогічного процесу;
3) в умовах застосування особистісно орієнтованих технологій відбувається діалектичний взаємозв’язок між змістовним і процесуальним аспектами навчання: змістовна діяльність під час діалогу, спрямована на спільний пошук смислу або рішення з розв’язання проблеми, стає джерелом особистісного досвіду людини;
4) процес навчання втрачає традиційні для знаннієво орієнтованих технологій ознаки зовнішньої регламентації і наближається до природньої життєдіяльності людини;
5) відповідно до цього взаємодія участників спільної навчальної діяльності втрачає риси формальності та штучності і набуває ознаки повноцінного міжособистіснощ міжсуб’єктного спілкування, педагог у такому разі потрібен як особистість, а не як «функціонер», оскільки його внутрішній світ (світогляд, моральні якості) і досвід (знання, вміння, ціннісні орієнтації) стають частиною змісту освіти, яку він прагне передати своїм учням;
6) по-різному будується робота з текстом - основним дидактичним засобом навчання, що відтворює певний фрагмент культури і актуальну комунікативну ситуацію: в особистісно орієнтованих технологіях його зміст засвоюється і актуалізується через значущий для особистості контекст у процесі ведення діалогу з іншими і рефлексивно - з самим собою; у традиційному знаннієво орієнтованому навчанні робота з текстами часто зводиться до формального відтворення його змісту і засвоєння фактологічного боку навчальної інформації. Отже, за таких умов не відбувається актуалізації особистісних смислів, а значить, - і розвитку особистості
У спеціальному дослідженні науковців визначено ознаки особистісно орієнтованих технологій (В.В. Сєріков та співробітники його лабораторії):
1) контекстуальність (особистісно розвивальна ситуація виникає тоді, коли текст, що вивчається, стосується значущої для учня смислової сфери);
2) діалогічність, яка допомагає особистості відшукувати свої цінності та смисли і усвідомлювати їх під час комунікації з іншими (і не тільки в процесі особистісного спілкування, але також і в опосередкованій комунікації з авторами текстів) через співставлення своїх позицій з думками інших людей стосовно до певного об’єкта реального світу; умовою успішності особистісного розвитку є суб єкт-суб єктні стосунки між учасниками навчальної взаємодії, які забезпечують створення атмосфери відкритості, вільного обміну думками, смислами, цінностями, емоціями тощо;
3) засвоєння змісту текстів відбувається шляхом імітації особистісно значущих проблем в ігровій формі (програвання життєвих ситуацій, яке дозволяє людині набувати індивідуальний досвід діяльності в подібній життєвій ситуації).
Формування особистості - це набуття особистісного досвіду діяльності в життєвих ситуаціях і виховання культури відносин між людьми. Конструювання педагогом змісту особистісно орієнтованого навчання означає проектування особистісно орієнтованих ситуацій, визначення місця вивчаємого предмета серед інших дисциплін, усвідомлення значення для учнів кожної теми і конкретного навчального матеріалу.
Актуалізація особистісного досвіду в процесі засвоєння змісту предмета відбувається завдяки посиленню особистісно-смислової позиції учня, а це сприяє активізації його навчальної діяльності, глибшому проникненню у сутність вивчаємого матеріалу. Навчальна ситуація уявляє собою такий педагогічний засіб, який ставить учня в нові
умови, які потребують від нього рефлексії, аналізу, осмислення і переосмислення обставин, що склались, і вироблення нових форм соціальної поведінки.
Отже, педагогічна технологія формування МКК має орієнтуватися не на передачу готових знань, а на процес осягнення смислу навчальної інформації, формування здатності до розуміння іншої думки, іншої точки зору. Для цього педагогу необхідно створювати умови для діалогу і співпраці з іншими учасниками навчальної діяльності, результатом яких має стати розширення їхньої «картини світу» і досвіду діяльності у сфері міжкультурних комунікацій Педагогу в проектуванні навчально-виховного процесу необхідно враховувати особистість учня (його потреби, настрої, психологічний стан, труднощі тощо) і уміло коригувати свої дії під час його здійснення
Процес конструювання педагогічної технології формування МКК, яка спрямована на вирішення конкретного педагогічного завдання, має відтворювати таку логіку:
• аналіз існуючого стану навчально-виховному процесу, визначення на цій основі наявних протиріч у педагогічній практиці, з’ясування причин їх виникнення;
• визначення педагогічних цілей (бажаних змін в учнях - якості знань, рівня умінь, особистісних якостей) і визначення критеріїв їх діагностування,
• усвідомлення педагогічних принципів - основних ідей, покладених в основу проектування педагогічної системи;
• вибір дидактичних способів реалізації педагогічного процесу;
• розробка інформаційного, управлінського, методичного, психологічногозабезпечення педагогічної діяльності.
Висновки.
Поняття «педагогічна технологія» відтворює багатовимірність навчальної діяльності, що передбачає необхідність її організації, здійснення управління нею, спілкування її учасників (М.С. Каган, Т.О. Дмитренко). Реалізація навчання як багатовимірного процесу потребує побудови педагогічної системи, проектування способів і дидактичних засобів управління ним, визначення форм педагогічного спілкування.
У наш час демократичних перетворень у суспільстві необхідно розробляти і впроваджувати такі педагогічні технології навчання, які орієнтуються на інтелектуальний і духовний розвиток особистості студента Результатом міжкультурногонавчання має стати не тільки засвоєння ним навчальної інформації і способів діяльності, а також загальнолюдських цінностей і норм соціальних стосунків між людьми. Розроблена педагогічна технологія формування МКК має забезпечити гармонійний розвиток особистості студента а також гнучке управління цим процесом на гуманістичних засадах з боку викладача.
Подальші дослідження будуть спрямовані на визначення етапів педагогічної технології формування МКК і дидактичних засобів її реалізації.
Література:
1. Безрукова В.С. Педагогика Проективная педагогика: Уч. пособие для инженерно-педагогических ин-тов и индустр. пед. техникумов - Екатеринбург: Деловая книга, 1996. - 342 с.
2. Беспалько В.П. Слагаемые педагогическойтехнологии М.: Педагогика, 1989. - 190 с.
3. Г ончаренкоС.У. Український педагогічний словник. - Київ: Либідь, 1997. - 376 с.
4. Ксензова Г.Ю. Перспективные школьные технологии: Учеб.-метод пособие. - М.: Пед. об-во России, 2001. -224с.
5. Селевко Г.К. Современные образовательные технологии: Учеб. пособие - М.: Народное образование, 1998. -256 с.
6. Словарь-справочник по педагогике / Авт.-сост. В.А. Мижериков; Под общ. ред. П.И. Пидкасистого - М.: ТЦ Сфера, 2004. - 448 с.
7. Педагогика: Учеб. пособие для студ высш. пед. учеб. заведений / В. А. Сластенин, И. Ф. Исаев, Е. Н. Шиянов;
Под ред. В. А. Сластенина - М.: Издательский центр "Академия", 2002. - 576 с.
8. Чернилевский Д.В. Дидактические технологии в высшей школе: Учеб. пособие для вузов. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2002. - 437 с.
9. Шамова Т.И., Давиденко Т.М. Управление образовательным процессом в адаптивной школе. - М.: Центр «Педагогический поиск», 2001. - 384с.
10. Щуркова Н.Е. Практикум по педагогическойтехнологии - М.: Педагогическое общество России, 1998. - 250 с.
Надійшла до редакції 09.07.2008 р.
