CC BY
120
УДК 336.144.2:330.11 Тетяна Валентишвна Проказа,
канд. екон. наук, доцент Луганський нацюнальний ушверситет iм. Тараса Шевченка
ТЕОРЕТИЧН1 ЗАСАДИ Ф1НАНСОВОГО ПЛАНУВАННЯ ТА ПРОГНОЗУВАННЯ
Пюля здобуття Укра!ною незалежност був проголошений курс на л1берал1защю еко-ном1чних зв'язюв I цшковиту вщмову вщ планування господарсько! д1яльност1. Вщ-сутшсть досвщу кер1вниюв працювати в ринкових умовах призвела до тяжких наслщ-юв I розумшня необхвдност повернення до державного планування з ч1ткою стратепею розвитку, яка в ринкових умовах господарю-ваня мае базуватися на вмшому та точному прогнозуванш й анал1з1 вс1х процес1в.
Прогнозування { планування е важли-вими функщями управлшня як на макро-, так { на м1крор1вш. I навряд чи можна ефективно управляти нащональною та регюнальною економшою, а також окремим суб'ектом господарювання без прогнозування { плану-вання.
Макроеконом1чш прогнози потр1бш уряду, суб'ектам промислово! та фшансово! д1яльносп. Уряд використовуе прогнози для розробки макроеконом1чно! полггики. Для планування бюджету, який потребуе ощнки майбутшх доход1в та майбутшх витрат, уряду потр1бно мати ощнки майбутшх обсяпв нащонального доходу, безроб1ття, р1вня вщ-сотково! ставки та щн. М1жнародний сектор економши також важливий, тому що ¡мпорт та експорт безпосередньо впливае на нащ-ональний дохiд I разом ¡з грошовою та ф1с-кальною пол1тикою визначае р1вень курсу нащонально! валюти. У макроеконом1чних прогнозах намагаються передбачити щ вели-чини, яю стають важливим фактором у про-цес прийняття ршень.
Питання становлення й розвитку бюджетного прогнозування { планування, почи-наючи з перших загальнодержавних програм { заюнчуючи програмами розвитку, адекватного ринковим трансформащйним процесам реформування, дослщжуються у працях ук-ра!нських учених: В. Гейця, Б. Грабовець-кого, В. Касьяненка, Б. Кваснюка, I. Крюч-ково!, I. Лук'яненко, I. Луншо!, М. Пашути,
A. Соколовсько!, Л. Стариченка, О. Черняка, 1 росшських учених: А. Агангебяна,
B. Борисевича, Г. Поспелова, А. Романова, Ю. Трюеева, Н. Федоренка.
Мета статп полягае в дослщженш й узагальненш теоретичних аспекпв фшансо-вого планування { прогнозування як складо-вих макроеконом1чного розвитку сощально-економ1чних процес1в у кра!ш.
У перехщний до ринкових вщносин перюд роль прогнозування { планування недоощнювалася, що е одшею з причин тривало! економ1чно! кризи в Укра!ш.
Прогнозування { планування необхщно розглядати як один ¡з головних елемент1в втручання держави в економ1чш { сощальш процеси та !х регулювання в необхщному напрям1 (табл. 1).
!мов1ршсний характер прогнозу дае можливють говорити про потенщйний стан сощально-економ1чного шднесення кра!ни в майбутньому, альтернативш шляхи !! розвитку, обгрунтовувати виб1р найприйнятшшого вар1анта. На наш погляд, прогнозування - це процес розробки ймов1ршсного, науково обгрунтованого прогнозу про перспективи розвитку об'екта в майбутньому, його можливий стан, а також про альтернативы шляхи його досягнення.
Прогнозування тюно пов'язане 1з плануванням. Серед учених-економют1в немае едино! думки щодо трактування поняття "планування".
При цьому багато автор1в сходяться на думщ, що суть планування полягае не в роз-робщ й доведены численних показниюв до виконавщв, а в науковш постановщ щлей майбутнього розвитку { виробленш д1евих засоб1в !х реального досягнення. Отже, до процесу планування входять розробка плашв, оргашзащя !х здшснення { контроль виконання. Результатом планування е план -мотивована модель дш, створена на основ1 науково-техшчного, економ1чного та шших прогноз1в { ч1тко поставлених щлей.
© Т.В. Проказа, 2011
1снуюч1 тдходи до визначення прогнозування г планування
Таблиця 1
Закон Укра!ни "Про державне прогнозування та розроблення програм економiчного i соцiального розвитку Украши" [1]
Державне прогнозування економiчного i соцiального розвитку - це науково обгрунтоване пе-редбачення напрямiв розвитку кра!ни, окремих галузей економши або окремих адмшютратив-но-територiальних одиниць, можливого етану економши та сощально! сфери у майбутньому, а також альтернативних шляхiв i строкiв досягнення параметрiв економiчного i соцiального розвитку. Прогноз економiчного i сощального розвитку е засобом обгрунтування вибору пе! чи шшо! стратеги та прийняття конкретних рiшень органами законодавчо! та виконавчо! влади, органами мюцевого самоврядування щодо регулювання соцiально-економiчних процешв
Г. Поспелов [2]
Прогнозування - ... об'ективне науково об-грунтоване судження, спрямоване на змен-шення невизначеносп майбутнього i що мае за мету вибiр найрацiональнiших практичних рмень_
Планування - це цшеспрямована дiяльнiсть держави, органiв управлiння, суб'екпв госпо-дарювання з розроблення перспектив сощаль-но-економiчного розвитку кра!ни, регюшв, галузей, пiдприемств усiх форм власност
Ю. Трiсеев [3]
Прогноз - це iмовiрнiсне твердження про майбутне з вщносно високим рiвнем вiрогiдностi. Прогнозування - це складова функци управлiння, що передуе плануванню i призначаеться для опрацювання вихiдних показниюв для розроблення планiв
Процес прийняття управлшського рiшення, що грунтуеться на обробщ вихщно! шформа-ци i до якого входять вибiр i наукова постановка цiлей, вибiр засобiв i шляхiв !х досягнення через порiвняльну оцiнку альтернативних варiантiв та вибiр найприйнятшшого з них в очiкуваних умовах розвитку
В. Борисевич [4]
Планування - ... процес наукового обгрунтування цшей, прюрите^в, визначення шляхiв i засобiв досягнення. План - ... документ, який мютить систему показникiв i комплекс рiзних заходiв щодо виршення соцiально-економiч-них завдань. У ньому вщбиваються цiлi, пр> оритети, ресурси, джерела !х забезпечення, порядок i термiни виконання_
Б. Грабовецький [5]
Прогноз - це iмовiрне, аргументоване (тобто на пiдставi системи факпв i доказiв) судження про стан об'екпв (процесiв) у майбутньому або альтернативних шлях1в i строюв досягнення певних результатiв. Прогнозування - це процес формування прогнозiв на пiдставi ана-лiзу тенденцш i закономiрностей розвитку об'екта (процесу). Прогнозування, таким чином, вiдповiдае на два питання: чого най-iмовiрmше слiд очiкувати у майбутньому та яким чином слщ впливати на умови, щоб до-сягти у майбутньому бажано! мети
План - це по суп документ, у якому визначеш цiлi, якi фiрма передбачае досягти за певний перюд, а також засоби i умови !х досягнення. Планування - це процес складання планiв
В. Касьяненко [6]
Прогноз - ... науково обгрунтоване судження про можливi стани об'екта у майбутньому, про альтернативы шляхи i термши його розвитку
План являе собою поставлення ч^ко визначе-но! мети i передбачення конкретних (детальних) подiй розвитку дослiджуваного
Заюнчення табл. 1.
Процес розробки прогнозiв називаеться прогнозуванням. У ширшому розумiннi прогнозування - це ... наукове виявлення iмовiрних шляхiв i результатiв розвитку явищ i процесiв у майбутньому, оцшка показникiв, якi харак-теризують цi явища та процеси стосовно бшьш чи менш вiддаленого майбутнього. Таким чином, прогнозування - це наукова дiяльнiсть, спрямована на виявлення та вивчення можли-вих альтернатив майбутнього розвитку У ньому фiксуються шляхи i засоби розвитку об'екта зпдно з поставленими завданнями, вщстежуються прийнят управлiнськi рiшення. Головна риса плану - визначешсть i директивнiсть завдань. У плат передбачення набувае найбшьшо1' конкретносп i визначеностi. Як i прогноз, план грунтуеться на результатах досягнень конкретно-приклад-но1' теори
М. Пашута [7]
Прогноз - науково обгрунтоване передбачення про можливий стан економiчноï системи та вщповщних показниюв, що характеризують цей стан, у тому чи^ продуктивних сил, органiзацiйно-економiчних та виробничих вiдносин, власностi та iн., це пошук реалiстичного й економiчно виправданого перспективного ршення. 1ншими словами, прогнозування - це передбачення, яке базуеться на спещальному науковому дослiдженнi, отримання шформаци про майбутне, це передбачення, як подiляються на науковi та ненауков^ iнтуïтивнi, повсякденнi i релшйш (псевдопередбачення) План - економiчна категорiя, яка дае змогу людиш, колективу, державi цiлеспрямовано дiяти в умовах, яю постiйно змiнюються. Макроекономiчне планування як мехашзм державного регулювання - це цшеспрямована дiяльнiсть щодо забезпечення динамiчного розвитку економiки, визначення ïï основних параметрiв у майбутньому перiодi i досягнення ix iз мiнiмальними витратами суспiльноï працi. Макроекономiчне пла-нування передбачае розробку й обгрунтування планових показникiв, якi характеризують розвиток економши, визначають взаемовiдносини пiдприемницькиx структур з державою, використовуючи важелi економiчного впливу (податки, лiмiти, квоти, державнi замовлення та ш.)
Оскшьки план е постановкою певно1 мети й передбаченням конкретних детальних подш дослщжуваного об'екта, то в ньому мають бути зафiксованi шляхи i необхвдш засоби для виконання окреслених завдань.
Отже, спшьтсть цiлей i завдань об'еднують прогнозування i планування, а рiвень невизначеностi та фактор часу роздшяють 1х, оскiльки прогноз завжди мае мати випереджаючий характер вщносно плану, а прогнозування - це дослщницька база планування. Вiдмiнностi мiж ними обумовленi, по-перше, тим, що прогнозування по суп мае варiантний змют, тодi як план е однозначним ршенням, навiть якщо вш розроблений на варiантнiй основi. По-друге, прогнозування юнуе незалежно вiд планування, хоча може бути складовою процесу планування.
Незважаючи на вiдмiнностi, завдання прогнозування i планування не можуть розглядатися iзольовано. Прогнозування
створюе базу для прийняття планових рiшень, генеруе варiанти вiрогiдного розвитку системи на основi можливих напрямiв управлiння. А це припускае необхiднiсть визначення оптимiзованоï стратегiï управлшня економiчним процесом. Тому складовою процесу оптимiзацiï функцiонування суспiльного виробництва е питання, пов'язаш з прогнозуванням розвитку економiчноï системи.
Призначення прогнозування полягае не лише в пошуку аналiтичних залежностей на основi ретроспективних даних i встановленнi вiрогiдних рiвнiв економiчного розвитку, але й насамперед в оцшщ перспектив цього розвитку з точки зору ресурсних можливостей, виробничого потенцiалу, забезпечення збалансованостi та
пропорцшносп, ступеня задоволення суспiльних потреб.
Прогнозування, як зазначалося, е необхщним етапом планування, проте мае
бшьш загальний шформацшний характер nopÎBHHHO i3 планом. Якщо головна функцiя плану полягае в оргашзаци цiлiсного функщонування елементiв економiчноï системи, то функщя прогнозування - у зниженнi невизначеност майбутнього.
З одного боку, прогнозування щентифшуе конкретну соцiально-економiчну ситуацiю, у якш можуть досягатися намiченi планом цш, з iншого боку, показуе, яю наслiдки може мати та або шша керуюча дiя (або ïï вiдсутнiсть). Прогнозування переслiдуе мету створення iнформацiйноï бази для вибору оптимального шляху розвитку в майбутньому. Воно не лише виявляе об'ективш тенденци (як позитивнi, так i негативнi) процесу розвитку для визначення майбутнього стану, але й надае матерiал для обгрунтування заходiв щодо активних дiй як для виникнення тенденцш, так i для утворення процесу розвитку економiчноï системи.
Отже, до завдань прогнозування входить не лише ощнка очшуваних результатiв розвитку економiчноï системи на пiдставi виявлення тенденцш, але й визначення перспективних, довгострокових щлей розвитку i шляхiв досягнення тако1' мети в чась
Планування мае спиратися на грунтовнiше вивчення потреб населення у споживанш продукцiï, на науковi прогнози, всебiчний аналiз i ощнку варiантiв планових рiшень, його довготривалих наслiдкiв.
План - це вщдзеркалення i втiлення вже прийнятого господарсько-пол^ичного рiшення, тодi як прогнозування - лише пошук реального, економiчно правильного шляху. Тому прогнози, на вщмшу вщ плану, можуть безперервно переглядатись у зв'язку з появою нових факторiв або у процесi складання перспективного плану.
Прогнозування i планування на макрорiвнi дае змогу:
забезпечити збалансовашсть розвитку всiх галузей народного господарства, а також економiчних i соцiальних процесiв;
ефективно використовувати наявш ресурси краши: природнi, трудов^ фiнансовi, матерiально-технiчнi, а також науково-тех-нiчний потенцiал;
мати перспективу i сценарш, за якими розвиватиметься краша, а також фактори, якi
сприятимуть або перешкоджатимуть досягненню цих перспектив;
уникнути ютотних катаклiзмiв нацiональноï економiки.
Виокремлюють чотири типи (форми) державного планування: два головних -директивне та iндикативне i два промiжних -iндирективне та регулятивне.
Директивним плануванням е спосiб управлiння економшою краши за допомогою розробки обов'язкових для виконання завдань щодо виробництва й розподшу продукци та послуг.
1ндирективне планування мае багато рис директивного планування, але, на вiдмiну вiд нього, використовуе не лише адмшютративш, а й економiчнi важелк цiни, процентнi ставки, податки, валютш курси тощо. План не передбачае адмшютративних покарань за невиконання, проте й не мае переваг (насамперед матерiальних заохочень, першорядного видiлення ресурсiв тощо), пов'язаних iз перевиконанням планових завдань.
1ндирективне планування е
ефективнiшим, нiж директивне, оскшьки дае бiльше свободи суб'ектам економши, але вiн не сумюний iз ринком i лише iмiтуе конкуренцiю. Йому притаманш ii сам недолши, що й директивному плануванню.
Регулятивне планування схоже на iндикативне планування. Йому вiдповiдае змшана економiка (передбачае рiвнозначну частку державно1' та приватно1' власностi), грунтуеться воно на активному використанш економiчних методiв. Головна функцiя плану - координащя дiяльностi суб'ектiв економiки: управлiння державним сектором (за допомогою прямих, адмшютративних та економiчних методiв) та активний вплив на роботу приватних шдприемств (насамперед стимулювання ix дiяльностi у виконанш плану за допомогою економiчниx важелiв).
1ндикативним плануванням е спошб регулювання економiчниx процесiв за допомогою постановки певних цшей, визначення прюрите^в розвитку
нащонально].' економши й застосування державних фiнансовиx та iншиx стимулiв для ïx реалiзацiï.
Нинi планування соцiально-економiч-ного розвитку в Украш мае iндикативний характер. Сутнiсть iндикативного планування полягае в тому, що держава на
пiдставi детального аналiзу функцiонування економiки за попереднш перiод, виходячи з економiчноï полiтики й наявних ресурсiв, встановлюе на плановий перюд основнi макроекономiчнi показники: темпи зростання валового нацюнального продукту та доходу; рiвень шфляци та безробiття, мiнiмальний розмiр заробiтноï плати, дефiцит (профiцит) бюджету, вщсоткову ставку тощо. Усi цi показники в сукупносп характеризують стан економши на плановий перiод. При цьому держава мае закладати у план таю величини макроекономiчниx показникiв, яю разом позитивно б впливали на розвиток економши краïни i життевий рiвень населення. 1ндикативне планування передбачае не лише розробку планових макроекономiчниx показникiв (iндикаторiв), але i шляхи ïx досягнення, тобто наперед визначаеться, якою буде фiскальна, науково-теxнiчна, фiнансово-кредитна, iнвестицiйна та соцiальна пол^ика держави з метою досягнення запланованих iндикаторiв.
1ндикативне планування е одночасно й шститутом державного регулювання економши, й iнститутом ïï саморегулювання, корегуючою ланкою як недолшв суто ринкового мехашзму, так i вад прямого державного втручання у виробничi процеси. Таким чином, шдикативне планування можна диференщювати як меxанiзм координаци штерешв дiяльностi державних i недержавних суб'екпв управлiння економiкою, що поеднуе ïï державне регулювання з ринковим i неринковим саморегулюванням. Воно засноване на розробщ системи показникiв сощально-економiчного розвитку i включае визначення його загальнонацюнальних прiоритетiв, прогнозування, бюджетування, контракцiю та iншi процедури узгодження рiшень на макро- i мiкрорiвнi, податковi й iншi заходи державноï пiдтримки суб'ектiв
господарювання, що беруть участь у реалiзацiï плану.
Ефективне управлшня економiкою краïни та регюшв за допомогою iндикативного плану, його фшансових стимулiв i важелiв створюе передумови для розвитку шдприемництва, забезпечуе розвиток виробничоï бази, зростання грошових доxодiв населення, зменшуе навантаження на бюджетш фiнансовi джерела краïни (регюшв).
Державне планування мае бути безперервним, що забезпечуеться складанням коротко- i середньострокових перспективних фшансових плашв.
Досвiд державного регулювання ринковоï економiки свiдчить про те, що воно мае грунтуватися на системному науковому прогнозуванш, яке дае змогу на базi одержаноï шформаци про минулий i справжнiй стан економши запропонувати альтернативнi шляхи ïï розвитку в майбутньому перюд^ що сприятиме пiдвищенню якостi плану. Пщгрунтям ринковоï економiки е переважно кейншанська концепцiя, що передбачае вплив держави на макроекономiчнi показники.
Складовою прогнозування
макроекономiчного розвитку сощально-економiчниx процешв у кршш загалом е бюджетне прогнозування.
Бюджетне прогнозування - це процес розробки головних показниюв державного бюджету на перспективу, прогнозування найважливiшиx надходжень та видаткiв бюджету. У процес цiеï роботи визначаеться концепцiя, головш напрями розвитку й основнi цш, якi мають бути досягнутi.
Прогнозування мае стати невщ'емною частиною процесу бюджетного планування, що дасть змогу проаналiзувати тенденци формування ресурсiв бюджету та ïx використання, виявити чинники, яю необxiдно враховувати при обчисленш бюджетних показникiв, визначити ïx взаемозв'язки, а також можливi способи впливу на щ показники.
Призначення бюджетного прогнозуван-ня полягае в оцiнцi рiзниx i найвiрогiднiшиx варiантiв формування ресурсiв бюджету й напрямiв використання цих ресуршв. Аналiз таких варiантiв створюе основу для вибору цшей, якi е орiентиром при розробцi бюджету.
Головна функщя прогнозу - наукове передбачення. Прогнозування дае змогу, по-перше, одержати картину майбутнього стану будь-якого явища i, по-друге, обгрунтувати шляхи переходу вщ сьогодшшнього стану явища до майбутнього. Наукове прогнозування аналiзуе сукупшсть тенденцiй соцiально-економiчного розвитку
суспiльства й оцшюе стан економiки, що склався.
За допомогою бюджетного
прогнозування можна розв'язувати таю проблеми:
визначати обсяг бюджетних ресуршв та ïx використання як у щлому, так i за окремими ïx видами;
вивчати взаемозв'язки показниюв бюджету з головними макропоказниками, насамперед iз ВВП, iз показниками балансу фiнансовиx ресурсiв i витрат держави, балансу грошових доxодiв i витрат населення, пла^жного балансу;
визначати вплив на величину показникiв бюджету факторiв, що характеризують динамiку розвитку економiки;
перевiряти можливостi бюджетного забезпечення показникiв соцiально-економiч-ного розвитку держави.
Бюджетне прогнозування мае мати стратепчний характер, включати варiанти обгрунтування заxодiв щодо вдосконалення бюджетного меxанiзму й засобiв бюджетного регулювання за умови динамiчного пiдтримання фiнансовоï збалансованостi в економщь Виокремлюеться короткострокове (1-2 роки), середньострокове (3-5 рокiв) i довгострокове (5-10 роюв) бюджетне прогнозування.
Комплексна реалiзацiя напрямiв бюд-жетноï стратеги (ефективна податкова реформа та пол^ика видатюв бюджету, пiдтримка структурних змiн в економщ, змiцнення фiнансовоï бази мюцевих бюджетiв, стратегiчне управлiннi державним боргом, дотримання збалансованосп бюджету) у середньо-строковш перспективi дасть змогу державi мобшзувати необxiдний обсяг ресурсiв i ращонально використати його з метою забезпечення прискореного соцiально-економiчного розвитку краши задля добробуту всix ïï громадян.
Ефективне виконання завдань, пов'яза-них iз формуванням доxодiв i витрат бюджету, грунтуеться на основi економшо-математичних методiв i моделей. Використання математичного апарату i сучасноï комп'ютерноï теxнiки дае змогу здiйснити багатоварiантнi розрахунки щодо обгрунтування доxодiв бюджету вибору стратеги розподшу й перерозподшу валового внутрiшнього продукту з метою формування необхщного обсягу доxодiв бюджету, шдвищення стимулюючоï функци
бюджетних важелiв у меxанiзмi реалiзацiï критерив ефективносп.
Довгострокова бюджетна полiтика, спрямована на досягнення й тдтримання збалансованостi бюджету, подолання шфляцшних тенденцiй i стшкого дефiциту, мае розроблятися на основi варiантниx прогнозiв. До таких прогнозiв, разом iз традицiйними макроекономiчними
показниками, мають входити також показники, що характеризують рiвень бюджетноï рiвноваги в рiзниx галузях, регiонаx i в державi в цiлому.
Для реалiзацiï головного методологiч-ного принципу бюджетного прогнозування, що полягае в досягненш й динамiчному шдтриманш збалансованостi руху бюджетних потокiв у процес економiчного розвитку, доцiльно використовувати економшо-математичш моделi, якi мають забезпечити:
взаемопов'язаний розрахунок основних показниюв доxодiв i витрат бюджету з розрахунками показниюв балансу фшансових ресурсiв i витрат держави, балансу грошових доxодiв i витрат населення, пла^жного балансу, валютного плану;
ощнку бюджету за критерiем його збалансованосп з урахуванням впливу на ефектившсть виробництва й темпи економiчного зростання.
Принципiв досягнення, встановлення i пiдтримання бюджетноï збалансованостi слщ дотримуватися пiд час розв'язання всього кола проблем бюджетного прогнозування, серед яких головними е:
визначення iнструментарiю бюджетного регулювання;
кiлькiсне визначення економiчниx ре-гуляторiв;
побудова шкали прiоритетiв при визна-ченнi бюджетноï полiтики.
Бюджетне планування - важлива скла-дова фiнансового планування, тдпорядкова-на вимогам фiнансовоï полiтики держави. Економiчна сутнiсть бюджетного планування полягае в централiзованому розподiлi та перерозподш ВВП мiж ланками фiнансовоï системи на основi загальнонацiональноï соцiально-економiчноï програми розвитку краши у процеш складання та виконання бюджетiв рiзного рiвня.
Бюджетне планування - це науково обгрунтований процес визначення джерел створення i напрямiв використання бюджетних ресуршв в економiцi держави з метою забезпечення стабiльного
економiчного й сощального розвитку.
Бюджетне планування дае позитивш результати лише у випадку, коли воно побу-доване на пiзнаннi об'ективних закошв розвитку суспiльства, тенденцiй руху бюджетних ресуршв, вивченнi наявного фiнансового стану, результат заxодiв, що вживалися рашше, цiлей, якi поставленi на сьогодш.
Бюджетне планування е складовою бюджетного процесу, що включае порядок складання та виконання бюджету, його нормативно-правову й органiзацiйну основу, а також питання теори та методологи складання бюджетiв краши. Результатами бюджетного планування е проект державного бюджету - основного фшансового плану держави на наступний рш, а також бюджети рiзниx рiвнiв державноï влади (мюцев^ суб'ектiв держави тощо). Головш завдання бюджетного планування та його функци наведено в табл. 2.
Таблиця 2
Завдання та функцп бюджетного планування_
Завдання Функцп
Забезпечення необхщних MaKpoeKOHOMi4H^ пропорцiй розвитку держави; виявлення реаль-них джерел надходжень за вшма напрямами та вшма платниками податкiв i зборiв ycix бюджетних рiвнiв; ефективний розподш бюджетних видатюв за напрямами та мiж регiонами; сприяння найефектившшому використанню бюджетних коштiв галузями суспшьного виробництва; забезпечення задоволення мiнiмального рiвня соцiальних потреб; створення необхiдних сощальних резервiв, якi використовуватимуться на плановi й позаплановi заходи; забезпечення прозорого бюджетного контролю в системi здшснення бюджетних платежiв Вiдображення основних напрямiв бюджетноï полiтики, що здшснюеться органами законо-давчоï й виконавчоï влади в державi; вибiр ращональних шляxiв бюджетного забезпечення передбачуваного рiвня економiчного й сощ-ального розвитку на основi ефективного використання наявних у суспшьсга ресурсiв; здшснення необхщного рiвня перерозподiлу бюджетних ресуршв для досягнення темпiв i пропорцш розвитку економiки та пiдвищення суспшьного добробуту; встановлення ращо-нальних форм мобшзацп бюджетних ресурсiв i нацш основi визначення ïx оптимальноï структури
Об'ектом бюджетного планування е бюджетна дiяльнiсть держави, державних установ i органiзацiй; предметною галуззю бюджетного планування е бюджетнi ресурси, !х рух пiд час здшснення вiдтворювальних процесiв в економiцi. Сферою застосування бюджетного планування е розподш i перерозподiл бюджетних ресурав на всiх стадiях вiдтворювального процесу.
Висновки. Оргашзащя бюджетного планування може бути ефективною лише тодi, коли в не! закладатимуться науково обгрунтоваш принципи:
комплексного пiдходу до основних па-раметрiв економiчного та сощального розвитку в тiсному взаемозв'язку з наявними бюджетними можливостями;
оптимального використання бюджет-них ресуршв для першорядного забезпечення бюджетними ресурсами прюритетних напря-мiв розвитку економiки й сощально! сфери;
рацiонального визначення джерел одержання бюджетних ресурсiв i !х перерозподiлу через ланки бюджетно! системи;
едносп у використаннi бюджетних по-казниюв, здiйсненнi бюджетних розрахункiв, застосуваннi едино! методологи
прогнозування тенденцш напрямiв розвитку;
наукового обгрунтування планiв, що передбачае реальшсть прогнозу !х розрахункiв, 1х економiчну обгрунтованiсть, використання прогресивно! методологи, норм i нормативiв, а також кращих методiв забезпечення прогнозних завдань
необхiдними бюджетними ресурсами з урахуванням кiнцевих результатiв.
Л^ература
1. Закон Украши «Про державне прогнозування та розроблення програм еконо-мiчного i сощального розвитку Украши» ид 23.03.2000 р. № 1602-11 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.ligaza-kon.com.ua.
2. Поспелов Г.С. Проблемы программно-целевого планирования и управления / Г.С. Поспелов, В.Л. Солодов, В.В. Шафранский, А.И. Эрлих. - М.: Наука, 1980. -С. 198.
3. Трисеев Ю.П. Долгострочное прогнозирование экономических процессов / Ю.П. Трисеев. - К.: Наук. думка, 1987. -С. 298.
4. Борисевич В.И. Прогнозирование и планирование экономики: учеб. пособ. для вузов / В.И. Борисевич, Г.А. Кандаурова, Н.Н. Кандауров и др. - Минск: Интерпрейс-сервис: Экоперспектива, 2001. - 380 с.
5. Грабовецький Б.С. Економiчне прогнозування i планування: навч. пошб. / Б.С. Грабовецький. - К.: Центр навч. лгг-ри, 2003.- 188 с.
6. Касьяненко В.В. Моделювання та прогнозування економiчних процешв: навч. посiб. / В.В. Касьяненко, Л.В. Стариченко. -Суми: Ушверситетська книга, 2006. - 185 с.
7. Пашута М.Т. Прогнозування та програмування економiчного та сощального
розвитку: навч. пошб. / М.Т. Паш7та. - К.: ^нтр навч. лгт-ри, 2005. - 408 c.
Надшшла до редакци 22.08.2011 р.
