CC BY
44
€.В. Котов
ПРОГРАМНО-Ц1ЛЬОВЕ ПЛАНУВАННЯ ЯК 1НСТРУМЕНТ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ ПРОМИСЛОВОГО РЕГ1ОНУ
Недолши ринкового саморегулювання та державного втручання в економiку породжують складш соцiально-економiчнi проблеми, вирiшення яких пов'язано iз застосуванням програмно-цiльового методу планування. Цей метод планування широко використовуеться у кра!нах з ринковою економшою як iнструмент досягнення сталого розвитку, узгодження iнтересiв держави, регiону, роботодавщв i населення, перерозподiлу фiнансових зобов'язань та забезпечення адресност й обов'язковост виконання заходiв програм [1, 13, 14]. Накопичений за радянськi часи досвщ програмно-цiльового планування був адаптований до умов ринково! економiки шляхом введення нових органiзацiйних, правових i економiчних механiзмiв. На регiональному рiвнi значення програмно-цiльового методу планування значно зросло наприкшщ 90-х роюв, ставши одним iз важливiших прямих методiв державного регулювання [11].
В Укра!ш правовою основою розробки державних програм економiчного та сощаль-ного розвитку е Конститущя Укра!ни, закони Укра!ни "Про державне прогнозування та розроблення програм економiчного i сощального розвитку Укра!ни", "Про державнi цiльовi програми" та пiдзаконнi нормативно-правовi акти, прийнят на !х виконання. Перелш державних цiльових програм, якi плануеться виконати з використанням коштiв Державного бюджету Укра!ни, обов'язково вiдображаються у складi проекту Державно! програми економiчного i соцiального розвитку.
Закон Укра!ни "Про державнi цiльовi програми" класифшуе програми лише за видом спрямованосп, що знижуе ефективнiсть управлiнського облшу цiльових комплексних програм. З метою зняття цього
обмеження пропонуеться бшьш розширена класифiкацiя, яку представлено на рис. 1.
Використання програмно-цшьового методу на регiональному рiвнi передбачае отримання бiльш високого рiвня конкретносп та кшьюсно! визначеностi програмних цшей, нiж на державному. Одночасно цей метод припускае постановку цiльових орiентирiв у якiсному вираженнi без числового визначення, але достатньо чiтких. Факторами, яю визначають необхiднiсть програмно! розробки проблеми на репональному рiвнi, е стратепчна значимiсть проблеми для сощально-економiчного розвитку регiону,
неможливiсть виршення проблеми без концентраци рiзних вцщв ресурсiв i цшьово! пiдтримки мюцевих органiв державно! влади, необхiднiсть координаци мiжгалузевих зв'язкiв для вирiшення проблеми.
Достатньо тривалий термiн використання програмно-цшьового
планування сформував певну структуру розробки та впровадження програм (рис. 2). Деяю розбiжностi спостерiгаються тшьки в питаннi, що вважати первинним, план чи програму. Досвiд СРСР говорить про первиншсть плану, внаслщок чого розроблялися п'ятирiчнi плани розвитку кра!ни (регiонiв, галузей), а програми були продовженням планiв, виступаючи у ролi бiльш адресного документа. У тепершнш час етапнiсть розробки та виконання програм не виконуеться, що негативно впливае на яюсть формування та виконання програм.
Програмно-цшьовий метод планування соцiально-економiчного розвитку регiону мае багато переваг:
збалансоване поеднання потреб та iнтересiв ушх суб'ектiв управлiння регiоном у забезпеченш сталого розвитку;
© Котов £вген Валершович - кандидат економ1чних наук, старший науковий сшвробггник. 1нститут економши промисловосп НАН Украши, Донецьк.
ISSN 1562-109X
Рис. 2. Мехашзм програмно-цмьового планування соц1ально-економ1чного розвитку регюну
застосування системного шдходу до визначення та групування основних цшей i завдань програм розвитку економши та сощально! сфери регюну;
концентращя обмежених матерiальних i фшансових ресурсiв на вирiшення особливо важливих питань соцiально-економiчного розвитку регiону;
посилення ефекту вiд використання обмежених бюджетних ресурсiв за рахунок додаткового залучення позабюджетних коштiв потенцшних iнвесторiв;
забезпечення суспiльного контролю при формуванш цiлей i завдань програмного розвитку та використання фiнансових ресурсiв (експертиза, формування мiжвiдомчих комiсiй з реатзацл програм, громадськi обговорення тощо).
Наприкiнцi 90-х рокiв спостерiгаeться зростання кiлькостi цiльових програм на регюнальному рiвнi. Регiональнi програми вiдрiзняються тим, що гострота проблеми пiдкрiплена конкретними показниками в
доповнення офщшно! статистики; надаються розгорнутi характеристики проблем у динамщ, а 1х рiшення надаються з урахуванням впливу ранiше виконаних заходiв.
Зростання кiлькостi регiональних програм спричинило порушення принципу вщбору найважливiших територiальних проблем для програмного планування, зниження системностi в розробщ та прийняттi програм, збшьшило кiлькiсть не пов'язаних мiж собою програм. Не вщбулося очiкуваного переходу вщ програмного планування до програмного управлшня, що в першу чергу передбачае чiтке визначення джерел фшансування бюджету програми та вiдповiдальних посадових осiб за виконання конкретних роздшв програми.
Застосування програмно-цiльового методу планування в такому промисловому регiонi, як Донецька область, дозволить спрямувати обмежеш ресурси на виконання прiоритетних напрямiв сталого розвитку
pегiонy, посилити кооpдинaцiю дiяльностi мiсцевих оpгaнiв виконaвчоï влaди, мiсцевого сaмовpядyвaння, шукових yстaнов i пiдпpиeмств y досягненш цiлей сощ8льно-економiчного pозвиткy pегiонy, зaбезпечити ефективнiсть мiжгaлyзевих i
мiжpегiонaльних зв'язкiв. Однaк y тепеpiшнiй чaс y pегiонi сфоpмyвaлося стaвлення до пpогpaм як до фiнaнсовоï пiдтpимки окpемих гaлyзей тa пiдпpиeмств, що обумовило пошиpення тaких негaтивних ^оцешв, як лобiювaння iнтеpесiв певних фiнaнсово-коpпоpaтивних гpyп.
Впpовaдження пpогpaмно-цiльового методу плaнyвaння нa pегiонaльномy piвнi мaло зaсвiдчити пеpехiд вiд стpaтегiï виживaння до стpaтегiï pозвиткy. Однaк спостеpiгaeться зaнaдто нaдмipне зaхоплення пеpспективним pегiонaльним плaнyвaнням, яке нещодaвно ввaжaлося лише iнстpyментом плaновоï економiки, aле aж нiяк не pинковоï. Слiд констaтyвaти, що пеpевaжнa бiльшiсть пpогpaм y Донецькш облaстi пpийнятa лише 3a двох обстaвин:
а) зaконодaвчо зaкpiплено обов'язко-вiсть pозpобки pегiонaльних пpогpaм як пpоекцiï вiдповiдних пpогpaм тащотального piвня;
б) полiтико-iдеологiчне пpизнaчення: пpогpaми, якi ствоpюються з метою покaзaти мaйбyтнiй соцiaльно-економiчний стaн pегiонy в мaксимaльно пpийнятномy для його шселення виглядi.
Зaзнaченi обстaвини хapaктеpизyють сyчaснi пpогpaми як aнaлог paдянських пеpспективних плaнiв сощ8льно-економiчного pозвиткy. ^и тaкомy пiдходi виникaють методичнi, iнфоpмaцiйнi тa оpгaнiзaцiйнi пpоблеми pозpобки
pегiонaльних пpогpaм, оскiльки пpи pозpобцi мaкpопокaзникiв необхiдно вpaховyвaти pегiонaльнi цiлi, обмеження тa фaктоpи, що пpитaмaннi pегiонy, a пpи pозpобцi pегiонaльних цшьових оpieнтиpiв -мaкpопокaзники.
У тепеpiшнiй чaс пеpевaжнa бiльшiсть pегiонaльних пpогpaм зa своею суттю пpедстaвляють ^6íp пpопозицiй, головним джеpелом фiнaнсyвaння яких е бюджет. Це поpyшye ^инцип взaeмноï вiдповiдaльностi pегiонaльноï влaди тa сyб'eктiв господapювaння pегiонy i знижуе гapaнтовaнiсть фiнaнсyвaння зaходiв
пpогpaм. Утаслщок цього в Донецькiй облaстi викошння знaчноï чaстки пpогpaм не було pеaльно пpофiнaнсовaно, що спpичинило чaстковy pеaлiзaцiю бiльшостi пpогpaм, a деяю пpогpaми aбо взaгaлi не отpимaли фiнaнсyвaння, aбо отpимaли менше 20% фiнaнсyвaння вiд пеpедбaченого. Haпpиклaд, y 2007 p. 11, a в 2008 p. - 15 пpогpaм зовшм не фiнaнсyвaлися. Оскiльки цiльовa пpогpaмa склaдaeться iз взaeмопов'язaних зaходiв, то зpив виконaння пеpших етaпiв ^изводить до суттевого коpегyвaння пpогpaми, a в деяких випaдкaх -до ïï згоpтaння.
Питaння фiнaнсyвaння pегiонaльних пpогpaм вкpaй aктyaльне. У Донецькш облaстi нa ix фiнaнсове зaбезпечення в 2009 p. було потpiбно 3,1 млpд. гpн. [8]. Одшк обсяг фiнaнсyвaння склaв 88% вщ необхвдного piвня (iз них 81% - це деpжaвнa пiдтpимкa вугледобувних пiдпpиeмств тa витpaти нa pестpyктypизaцiю вyгiльноï гaлyзi), зa деpжaвною пpогpaмою "Шкiльний aвтобyс" жодного iз зaплaновaниx 29 aвтобyсiв не було отpимaно, нa 68% пpофiнaнсовaнa пpогpaмa пiдтpимки молодi щодо компенсaцiï вiдсотковоï ставки по кpедитax нa пpидбaння aбо бyдiвництво житлa [9].
Пpaктикa фiнaнсyвaння пpогpaм пiдтвеpджye недоцiльнiсть зaстосyвaння пpогpaмниx методiв для виpiшення пpоблем соцiaльно-економiчного pозвиткy pегiонy, якщо можливо це зpобити оpгaнiзaцiйними, aдмiнiстpaтивними, yпpaвлiнськими
методaми, тобто нa непpогpaмнiй основi. Ha викошння пpогpaми "Шкiльний aвтобyс" зa paxyнок коштiв облaсного бюджету в 2009 p. ^^дбено дев'ять aвтобyсiв [10]. 3a словaми зaстyпникa голови Донецько].' облaсноï paди В. Iшковa, в 2008 p. aвтобyси тaкож було пpидбaно зa кошти облaсного тa paйонниx бюджетiв. Це свщчить пpо можливостi pегiонaльноï влaди сaмостiйно виpiшyвaти тaкого pодy пpоблеми не пpогpaмними методaми, a тpaдицiйними aдмiнiстpaтивно-бюджетними.
Бiльшiсть iз pегiонaльниx цiльовиx пpогpaм мaють пpогнозно-спpямовaнy дiю, не будучи повною мipою iнстpyментом деpжaвного yпpaвлiння. Пpогнознi знaчення pегiонaльниx пpогpaм пеpевaжним чином оптимiстичнi, нiж pеaльно отpимaнi pезyльтaти. Тaк, зa пpогнозом Пpогpaми
eK0H0Mi4H0r0 i соцiального розвитку Донецько! област на 2008 piK наявш доходи на душу населення областi мали досягти 1200 грн./мю., але за даними сощолопчних обстежень домогосподарств у 2008 р. на душу населення приходилося 1038 грн./мю., що на 14% менше прогнозного значення щльово! програми.
Вiдповiдна ситуацiя на ринку пращ область На облшу в державнш службi зайнятостi в Донецькш областi перебувае 176,6 тис. оаб. У 2008 р. програмними документами планувалося працевлаштувати 77 тис. ошб iз числа тих, хто звернувся за допомогою до служби зайнятость У результатi було працевлаштовано 74 тис. осiб (96%), або 42% вщ загально! кшькосп незайнятих громадян, якi скористалися послугами державно! служби зайнятость Рiвень працевлаштування в Донецькiй областi в 2008 р. знизився у порiвняннi з 2007 р. на 4,5% 0з 46,6 до 42,1%).
Репональш програми не витримаш в межах едино! структурно-функщонально! моделi, вiдрiзняються суперечнiстю, а ц^ та завдання ряду програм сформульоваш в формi, що нагадуе не конкретш установки, а загальновiдомi постулати. Не всi напрямки, визначеш державними цiльовими
програмами, були включеш до регiональних програм Донецько! область У репош не знайшли цшьового запровадження загальнодержавнi програми Стратегiя демографiчного розвитку Укра!ни на 20062015 рр. та Нащональна програма «Здоров'я нацiï». До цього часу не розроблено програми з охорони пращ, хоча така програма особливо актуальна для Донець^' обласп, у якш сконцентровано потужний промисловий потенцiал з небезпечними та шкщливими умовами пращ.
Неузгоджешсть запланованих
показникiв соцiального розвитку рiзних програм знижуе ефективнiсть та яюсть прийняття управлiнських рiшень. Так, у Стратеги економiчного i сощального розвитку Донець^' областi на перюд до 2015 р., яку затвердже-
но рiшенням Донецькоï обласноï ради вщ 23.03.2007 р. № 5/8-158, стверджуеться, що дошкiльною освiтою охоплено бшьше 70%. За даними зв^у про виконання Програми економiчного i сощального розвитку
Донець^' областi на 2008 рш на кiнець вщповщного року заплановано збiльшити рiвень охоплення дiтей дошкiльною освiтою до 64,5%, що на 3,5 вщсоткових пункта менше, шж було заявлено у Страте riï.
Розробцi цiльовоï програми передуе етап розробки проекту концепци програми та ïï громадське обговорення. Iнiцiаторами розробки програми виступають центральш та мiсцевi державнi органи законодавчо!' i виконавчо!' влади. У Порядку розроблення та виконання державних щльових програм чiтко виписано етапи та змют проекту концепцiï програми, мехашзм ïï громадського обговорення, який передбачае опублiкування iнiцiатором програми проекту концепци в офщшних засобах масовоï iнформацiï, розмiщенням його на веб-сайт iнiцiатора, обговорення проекту на засщаннях колегiï, конференцiях, нарадах тощо. За результатами громадського обговорення шщатор отримуе пропозицiï, якi враховуються шд час доопрацювання проекту. Однак зазначеш процедури не завжди виконуються. Наприклад, на веб-сайтi Донецькоï обласноï державноï адмiнiстрацiï роздiлу, який би мютив проекти документiв для громадського обговорення, немае, а на вщповщному ресурс Донецькоï обласноï ради у роздш "громадсью слухання" мiстяться три проекти докуменив, розробленi в 2008 р. Певш надiï на змшу покладаються на прийняту Постанову Кабiнету Мiнiстрiв Украïни № 266 вщ 25.03.2009 р., яка закршила обов'язкове погодження iнiцiатором проекту концепци програми з Мшютерством фiнансiв Украши, Мшютерством працi та соцiальноï пол^ики Украïни, Мiнiстерством освiти i науки Украши (з наукових, науково-технiчних та шновацшних питань, питань трансферу технологш), Мiнiстерством охорони навко-лишнього природного середовища (з екологiчних питань та питань, що стосуються вцщв дiяльностi та об'ектiв, якi становлять шдвищену екологiчну небезпеку), НАЕР (з питань енергозбереження), Держшвестицш та шшими заiнтересованими органами виконавчоï влади [12].
Зниження вiдкритостi етапiв розробки та виконання програм порушуе принципи гласносп, перешкоджае участi громади, зацiкавлених оргашзацш i громадян у життi
регюну. Приховування шформаци дозволяе досягти трьох цiлей:
а) обмежити втручання в щ процеси ззовнi, що певною мiрою знижуе якiсть проектних документ внаслiдок недопущення до !х розробки висококватфшованих фахiвцiв рiзних напрямiв;
б) знизити кшьюсть пропозицiй та висновюв щодо удосконалення проектних документiв i механiзмiв реалiзащ! програм, що зменшить обсяг роботи з удосконалення програми;
в) неконтрольовано перерозподшяти фiнансування програм, припиняти фшансування окремих програм в односторонньому порядку та уникати вiдповiдальностi за порушення термiнiв виконання, недосягнення визначених цiльових показникiв програм, неращонального використання матерiальних, трудових та наукових ресурсiв.
Одним iз головних напрямiв удосконалення регiонального програмування мае стати впровадження комплексного анатзу ефективностi. Зазначенi вище причини обумовлюють практичну вiдсутнiсть комплексно! експертизи проектов i результатiв виконання цiльових програм. Необхiдно забезпечити виконання правових норм, якi зобов'язують проводити експертизу цiльових програм. Щодо ощнки ефективностi виконання цiльових програм, то законодавство про цiльовi програми не дае вщповщь на це питання, оскшьки не мiстить методологи ощнки ефективносп програм i механiзмiв !х фiнансування.
У теперiшнiй час фiнансове обгрунтування регiональних програм здiйснюеться з боку визначення необхвдних обсягiв фшансування для задоволення iснуючих потреб. Такий тдхвд характеризуе програму як комплекс витратних заходiв, а не як шструмент досягнення сталого розвитку, оскшьки регюнальна програма також мае потужний економiчний, соцiальний та екологiчний ефекти. Визначення економiчного ефекту спрямовано на ощнку комерцiйностi iнвестицiйних проектiв програми. Необхщно вiдзначити, що регiональнi програми - це шший клас документ, де економiчний ефект у переважнш бiльшостi випадкiв
поступаеться прiоритетнiстю сощальному та екологiчному ефекту. Отже, кожна програма мае мютити роздiл, присвячений оцiнцi ефективностi програми шляхом визначення яюсних i обов'язково кiлькiсних показниюв досягнення поставлених цiлей. Тому ефектившсть програми повинна оцiнюватися системою показниюв, подiлених на три групи:
а) економiчнi - вiдображають результати реалiзащ! програми для учасниюв програми, у тому чи^ для державного, регiонального та мюцевого бюджетiв, соцiальних фондiв;
б) сощальш - вiдображають наслiдки реалiзацil програми для соцiальних груп населення регiону;
в) екологiчнi - вщображають наслiдки реалiзацil програми для природного середовища регiону.
Визначення соцiального та
еколопчного ефекту - достатньо складне завдання, оскшьки вони не шддаються загальноприйнятому грошовому вираженню. Тому для такого потужного промислового регiону, як Донецька область, вкрай необхщно розробити методику комплексно! ощнки ефективносп регюнальних програм, а також методичнi положення з визначення структури та пропорцш фiнансування програм за рахунок рiзних джерел.
В областi реалiзацiю регюнальних програм утруднюе вiдсутнiсть единого оргашзацшного простору, координацi! взаемодi! рiзних структур у механiзмi регiонального управлiння та низький рiвень зворотного зв'язку. Неефективний мехашзм зворотного зв'язку знижуе ефектившсть процесу реалiзацi! програм внаслiдок низького рiвня iнформацiйного забезпечення про поточне виконання програм i включення громадських iнститутiв у процес реалiзацi! програм.
Розробщ програми передуе прогноз розвитку. У тепершнш час домiнуе пiдхiд, який передбачае визнання первинностi прогнозу по вщношенню до програмних документiв, тобто прогнозш оцiнки майбутнього стану соцiально-економiчно! системи мають бути основою для державно! регюнально! полiтики, стаючи орiентирами регiональних цiльових програм. Зазвичай прогнози розробляються у трьох варiантах -
«оптимютичний», «песимютичний» та «iнерцiйний». Для тих, хто приймае рiшення про цiльовi орiентири програми, оптимiстичний прогноз, де розвиток соцiально-економiчно! системи вiдбуваеться на фош домiнування позитивних факторiв, бшьш прийнятний, нiж iншi два, оскшьки полiтично вiн бiльш виграшний. За такого шдходу нiвелюеться iндикативнiсть програми, перетворюючи !! на директивний план, показники якого майже неможливо виконати.
1снуе iнший пiдхiд до статусу прогнозу, який передбачае, що вiн носить характер iмовiрнiсно! оцiнки наслiдкiв реалiзацi! тих чи iнших управлiнських ршень. Для прийняття стратегiчного рiшення необидно знати тенденцп змiн соцiально-економiчних систем у
майбутньому, одночасно усвщомлюючи наслщки прийнятих рiшень на розвиток цих систем. Тому практичну цiннiость мае шдхщ, який грунтуеться не на виборi одного з варiантiв прогнозу, а на !х взаемоузгодженому застосуванш. Це дозволить уникнути жорстко! однозначност в прогнозуваннi траекторi! сощально-економiчного розвитку регiону, яку потiм буде закладено в програмнi документи, та надасть можливосп виходити з деяко! численностi альтернативних сценарi!в розвитку.
Для забезпечення системного та дiевого контролю за розробкою та виконанням репональних програм необхiдно створити координацiйну раду, яку очолить заступник голови облдержадмшютраци. Його першим заступником мае стати начальник управлшня економши
облдержадмiнiстрацi!. До складу ради мають увшти керiвники вiддiлiв i управлiнь облдержадмiнiстрацi!, представники
банкiвсько-кредитного сектору,
статистичних органiв, оргашв мiсцевого самоврядування та крупних шдприемств, представники наукових та освiтнiх оргашзацш регiону.
Головним завданням ради мае стати:
а) на етат розробки та впровадження програми:
оцiнка актуальностi та забезпечення експертизи програми;
надання висновюв до обласно! ради та облдержадмшютраци щодо доцiльностi прийняття програми;
б) на етат контролю: аналiз виконання програми (за шiсть мiсяцiв та за рш);
виявлення причин невиконання та розробка пропозицi! щодо !х усунення.
Вiдповiднi ради необхщно створити при райдержадмiнiстрацiях i
мюьквиконкомах. Завданнями цих рад буде участь у шдготовщ пропозицiй до цшьово! програми, контроль за !! виконанням, виявлення причин невиконання програмних завдань та розробка пропозици щодо !х усунення.
Мiжнародний досвiд i досвiд радянських часiв засвiдчив актуальнiсть економiчних, сощальних, екологiчних, наукових тощо зв'язкiв мiж регiонами. 1х реалiзацiя дозволяе сукупност регiонiв обмiнюватися досвiдом для вдосконалення управлiнсько! дiяльностi та корегування цшьових орiентирiв сталого розвитку, дiяти як едина система, у якш вщбуваеться перерозподiл спроможностi вiд сильних до менш сильних, що стае ефективним шструментом пiдвищення рiвня сощально-економiчного розвитку депресивних регiонiв. Тому для Донецько! областi з метою посилення та пiдвищення ефективностi цiльових установок репональних програм необхщно розширяти мiжрегiональну кооперацiю з питань сталого розвитку.
Незважаючи на перешкоди в реалiзацi! цiльових комплексних програм на рiвнi регiону, вони залишаються актуальним шструментом управлшського впливу, спрямованим на реалiзацiю стратегiчно! мети розвитку економiки репону - досягнення сталого економiчного зростання та виршення соцiально-економiчних задач задоволення потреб сучасного i майбутнього поколшь у пiдвищеннi якостi !х життя.
Для пiдвищення ефективностi регiональних програм необхщно забезпечити !х оптимальну кшькють, прiоритетне фiнансування, адреснiсть та конкретнють перелiку !х заходiв, впровадити дiевий механiзм обмiну iнформацiею мiж виконавцями регiональних цiльових програм та здшснення координацi! цiе! роботи. Таким чином, використання програмно-цiльового
планування на рiвнi Донецько! областi потребуе бшьш глибокого та комплексного анатзу, який може бути здiйснений лише за наявност повно! iнформацi! щодо реалiзацi! заходiв, витрат та результат за ними. Робота у цьому напрямку потребуе подальшого дослiдження.
Л^ература
1. Агафонов В. А. Анализ стратегий и разработка комплексных программ. - М.: Наука, 1990. - 216 с.
2. Гайзатуллин Р.Р. Региональная модель оценки эффективности комплексных программ социально-экономического развития // Менеджмент в России и за рубежом. - 2009. - № 2. - С. 99-106.
3. Дмитриев И. А. Программа как основная составляющая программно-целевого метода управления // БизнесИнформ. - 2006. - № 5. - С. 97-102.
4. Иванов Ю.Б., Олейник А. Д. Обоснование выбора стратегических направлений социально-экономического развития региона // БизнесИнформ. - 2006. -№ 5. - С. 19-23.
5. Лаан Ж. Реализация федеральных целевых программ: механизм управления. -Экономист. - 2007. - № 11. - С. 31-34.
6. Митрофанова И.В. Программно-целевое управление социально-экономическим развитием региона // Регионология. - 2005. -№ 1. - С. 67-76.
7. Молярчук А.1. Проблеми формування та реалiзацi! державних цшьових програм // Стратепчна панорама. -2004. - № 3. - С. 31-37.
8. Неутешительный прогноз [Электронный ресурс] // Жизнь. - 2009. - 26 авг. - Режим доступа: http://www.life.donbass.com/ пройа1/ news/1453.
9. Об обеспечении финансирования экономического и социального развития Донецкой области в 2009, 2010 годах [Электронный ресурс]. - Режим доступа:
vet.donbass.com/document_preview.php7docu-теп^=1654
10. Ориентир на социальность [Электронный ресурс] // Жизнь. - 2009. - 16 дек. - Режим доступа:
http://www.1ife.donbass.com/ nporta1/news/2180.
11. Плескач В.Л., Желябовський Ю.Г. Сучасш тдходи щодо фшансового регулювання мехашзму реалiзацi! регюнальних цшьових програм // Фшанси Укра!ни. - 2009. - № 1. - 58-72.
12. Порядок розроблення та виконання державних цшьових програм: Постанова Кабшету Мiнiстрiв Укра!ни № 106 вщ 31 ачня 2007 р. // Офщшний вюник Укра!ни. -2007. - № 8. - Ст. 313.
13. Проблемы программно-целевого планирования и управления / Под ред. Г.С. Поспелова. - М.: Наука, 1981. - 461 с.
14. Проблемы разработки и реализации комплексных программ / Под ред. Н.П. Федоренко и др. - М.: Наука, 1984. -278 с.
15. Райзберг Б.А., Лобко А.Г. Программно-целевое планирование и управление. -М.: ИНФРА-М, 2002. - 428 с.
16. Руднева Е.В. Целевые комплексные программы: организационно-экономический механизм. - М.: Наука, 1989. - 214 с.
17. Тимошенко А.И. План или стихия рынка7 Из истории государственного планирования. - ЭКО. - 2007. - № 1. - С. 125-140.
18. Швецов А. Систематизация инструментов перспективного планирования территориального развития: настоятельная необходимость и конкретные предложения // Российский экономический журнал. - 2009. -№ 1-2. - С. 49-60.
19. Швецов А. Систематизация инструментов перспективного планирования территориального развития: настоятельная необходимость и конкретные предложения // Российский экономический журнал. - 2009. -№ 3-4. - С. 33-63.
