CC BY
29
Семешхш 1гор Вшторович,
кандидат юридичних наук, асистент кафедри теорп i флософп права, На^ональний юридичний ушверситет iменi Ярослава Мудрого, Украна, м. Харш e-mail: grsemenhin@gmail.com ORCID 0000-0001-9692-9276
doi: 10.21564/2414-990x.145.165807 УДК 340.143
ТЕОРЕТИЧН1 АСПЕКТИ РОЗУМ1ННЯ ПРАВОВО1 ДОКТРИНИ
Стаття присвячена визначенню природи правовог доктрини та з'ясуванню гг ознак як герме-невтичног, аргументативног, пояснювальног, нормативног дисциплти. Обгрунтовано, що правова доктрина гснуе та розвиваеться в систем1 координат, як1 задаються правовими традициями, св1-тоглядними, культурними домтантами сощуму. Зроблено висновок, що правова доктрина мае не тгльки дескриптивний, а також прескриптивний характер. Окремо розроблено та запропоновано класифгкацгю правових доктрин.
Ключовi слова: правова доктрина; юридична наука; джерело права; правова система; тлу-мачення права.
Семенихин И. В., кандидат юридических наук, ассистент кафедры теории и философии права, Национальный юридический университет имени Ярослава Мудрого, Украина, г. Харьков.
e-mail : grsemenhin@gmail.com ; ORCID 0000-0001-9692-9276
Теоретические аспекты понимания правовой доктрины
Статья посвящена раскрытию природы правовой доктрины и определению ее признаков как герменевтической, аргументативной, объяснительной, нормативной дисциплины. Обосновано, что правовая доктрина существует и развивается в системе координат, которые задаются правовыми традициями, мировоззренческими, культурными доминантами общества. Сделан вывод, что правовая доктрина имеет не только дескриптивный, но и прескриптивный характер. Отдельно разработана и предложена классификация правовых доктрин.
Ключевые слова: правовая доктрина; юридическая наука; источник права; правовая система; толкование права.
Постановка проблема. 1стотт змши, яю вщбуваються в УкраТш, пов'язаш з формуванням громадянського сусшльства, правовоТ держави, утвердженням верховенства права. У зв'язку з цим виникае об'ективна потреба у переосмис-ленш застарших шдход1в до розумшня права, правотворчого i правореал1за-
цшного процесiв. Як слушно зауважуе О. В. Петришин, прийняття закону не означае досягнення правопорядку, а е тшьки його нормативною передумовою, початком, а не кшцевим результатом процесу правового регулювання [1, с. 22]. Серед багатьох чинниыв, якi детермiнують i супроводжують цей процес, що включае творення, здшснення й застосування правових норм, важливе мюце посiдае правова доктрина - вона супроводжуе i безпосередньо впливае на життя права. Як видаеться, окремi звернення до правово! доктрини в контекст сучасних теоретико-правових i галузевих юридичних наукових дослщжень не компенсують недостатнiсть Грунтовних i системних розвiдок у цiй предметнш сферi. Адже, по-перше, сьогоднi у втизнянш лiтературi правова доктрина як явище розглядаеться насамперед у формальнш (позитивно-емпiричнiй) пло-щинi, як наслщок, певною мiрою нехтуються !"! природа, сутшсш якостi [2-4]. По-друге, досi немае пiдстав говорити про належне використання наукового доробку зарубiжних авторiв.
У юридичнiй лiтературi правова доктрина часто визначаеться як дiяльнiсть учених-юриспв i продукт цiе! дiяльностi, тобто змют книг та наукових розвЬ док, у яких право е основним предметом дослщження. Р. В. Пузиков вважае, що доктрина е категорiею науково! творчостi, продуктом професшно! науково! дiяльностi [5, с. 137]. У такому гранично широкому смисловому контекст правова доктрина фактично ототожнюеться з юридичною наукою, i нервдко пiд термiнами «наука», «доктрина» розумшть iдентичнi, однаковi за змiстом поняття. На наш погляд, !х ототожнення е неприпустимим. Правова доктрина дшсно мае наукове походження, але не вся наука е доктриною. Адже юридична наука в !! широкому розумшш включае ще!, концепцп, яы пропонують рiзнi пiдходи до виршення тих чи iнших проблем правового регулювання сусшльних вiдносин, юридично! практики. До того ж, у сферi наукового знання юнують непереконливi, нежиттездатш чи застарiлi iде!, теоретичнi моделi - принаймнi так вони оцшюються вiдповiдно до iснуючо! науково! картини правового свггу1. Правова доктрина не може охоплювати все наявне знання про державно-пра-вову дiйснiсть - тодi вона б мала вигляд неосяжного масиву неузгоджених, суперечливих положень. За цих умов виконання доктриною регулятивно! функ-цп як вторинного (додаткового, допомiжного) джерела права, що визнаеться багатьма юристами, було б фактично неможливим. З огляду на це вггчизняна юриспруденщя ще далека вщ того, щоб можна було стверджувати про наявтсть уже сформовано!, струнко!, завершено! системи погляд1в на цей складний юридичний феномен, адже поза сферою широкого наукового обговорення й дос1 залишаеться чимало питань.
Метою статтi е розкриття природи правово! доктрини, визначення сут-шсних ознак, встановлення основних форм !"! об'ективацГ! та впливу на розвиток права.
1 Захвдш автори (Ден-Коен, Фрвдмен, Познер, Рубш, Шауер та 1н.) використовують таке поняття як «нормальна (стандартна, традицшна) юридична наука» [Див. докл. : 6-9].
ÂHanÏ3 остантх дослiджень i публжацт. Правова доктрина дослвджу-валася у працях таких втизняних i зарубiжних aBTopiB, як С. В. Батурша (S. Baturina), М. ван Хук (M. Van Hoecke), Г. Дж. Берман (H. Berman), Р. Давщ (R. David), G. П. бвграфова (Y. Yevgrafova), О. О. Зозуля (O. Zozulia), М. В. Кар-малiта (M. Karmalita), С. I. Максимов (S. Maksymov), А. Печеник (Aleksander Peczenik), Т. М. Пряхша (T. Priakhina), Ф. Чезайро (F. Shecaira) та iн.
Виклад основного материалу. Базову тезу, що розкривае один i3 сутнiсних аспектiв цього правового явища, можна сформулювати таким чином: правова доктрина «сфокусована» на певнш правовш систем1 - вона описуе, системати-зуе, удосконалюе позитивне право, що die в межах останньог. Щлком слушною видаеться позищя В. С. Нерсесянца, який вказуе, що та чи шша правова доктрина розробляеться стосовно конкретно!' системи дшчого права i вщображае ïï особливостi. Звiдси й вiдмiнностi мiж рiзними доктринами, кожна з яких мае на увазi певну систему права, яка нею трактуеться [10, с. 384]. Ураховуючи неоднорщшсть сучасних правових систем, правовi доктрини можна подшити на такi види: нащональш (правова доктрина Украши, Шмеччини, Францп та iн.); доктрини субнащональних правових систем (правова доктрина Квебеку); ri, що знаходяться на еташ свого становлення (правовi доктрини, яы формуються в деяких крашах Африки, Далекого Сходу); правовi доктрини наднащональних правових систем - доктрина мусульманського права, доктрина европейського права.
В умовах глобалiзацiйних та штеграцшних процесiв, зближення i кон-вергенцп сучасних правових систем ввдбуваеться взаемозбагачення правових доктрин. Важливо зазначити, що у будь-якш доктриш закладено специфiчний «генетичний код», що впродовж тривалого часу формуеться шд дiею рiзних чинникiв: соцiально-економiчнi умови життя суспiльства, науково-технiчний прогрес, розвиток духовност та культури, у тому чи^ правовой У зв'язку з цим мехашчне копiювання елеменив iноземних доктрин, якi не вписуються у цей код, часто виявляеться не тшьки неефективним, а й нав^ь шкiдливим. Б. В. Малишев у зв'язку з цим слушно зауважуе, що в умовах швидко1 штеграцп Украши до свiтового сшвтовариства рiзко пiдвищилася iнтенсивнiсть розробок щодо iмплементацiï до нацiонального права юридичних конструкцiй, принци-пiв, що належать до найкращих правових надбань провщних захiдних краш. При цьому автори таких розробок, як i особи, яю безпосередньо забезпечують iмплементацiйнi процеси, як правило, не враховують того, що без необхвдних модифiкацiй щ конструкцп не можуть ефективно функщонувати в iнакших умовах, нiж ri, де вони виникли. Тому навггь вдале ïx перенесення на новий Грунт може не дати очжуваних результатiв [11, с. 61].
G. бвграфова наголошуе на тому, що доктрина необов'язково зумовлена характером правово!" культури сусшльства, а е автономним, самодостатшм яви-щем, дiя i вплив якого не обмежеш часом i кордонами нащональних держав. Такими е iснуючi з давнix часiв доктрини природного права, народного суверенитету, суспiльного договору, вчення про державу i право. Фактично ототож-
нюючи доктрину i науку, дослщниця вказуе, що остання е одним i3 важливих сощальних iнститутiв, якому належить значна роль у життедiяльностi сусшль-ства i держави, зокрема, у державотворенш, удосконаленш сучасно'1 системи нацiонального законодавства, правозастосовнш дiяльностi, формуваннi правово'1 культури громадян тощо. Фундаментом загальнодержавних доктрин, концепцш i програм соцiально-економiчного розвитку Украши мають виступати обгрунто-ванi науковцями висновки i пропозицп [12, с. 52, 55]. Але чи можуть вщповщш теорп природного права, народного суверештету, подшу влади стати складовою частиною украшського права без творчо'1 ïx iнтерпретацiï вiдповiдно до нащо-нальних iсторичниx, економiчниx, полiтичниx особливостей, специфжи правово'1 культури украшського суспiльства? М. В. Цвiк справедливо зазначае, що дощльним е саме гнучке розумшня теорп' подiлу влади й меxанiзмiв ÏT реалiзацiï, що випливае з неприпустимост ÏT догматичного трактування як раз i назавжди дано'1 схеми та неврахування ïï багатоаспектносп, а також з можливост допов-нення системи подiлу влади новими елементами, що ввдповщають сучасним реалiям [13, с. 13]. Очевидно, що засадничi iдеï i принципи, сформульоваш видатними дiячами минулого, ïx однодумцями та послiдовниками, конкретизу-ються й корегуються сучасними правознавцями. Останш конструюють правову доктрину, яка, на наш погляд, е культурно-1сторичним явищем. Вона втшюе перекладеш юридичною мовою iснуючi у суспiльствi певнi базовi цiнностi, iдеали, котрi е надбанням його кторичного досвiду. Правова доктрина юнуе та розвиваеться у системi координат, якi складаються пiд впливом правових тра-дицiй, свiтоглядниx та культурно-духовних домшант соцiуму. Останнi значною мiрою визначають змiстове наповнення правово1 доктрини, що iмплiцитно мае аксюлопчне навантаження. Так, бiльшiсть авторiв погоджуються, що украшська культура належить до захщного типу, де традицiйно у тих чи шших модифi-кащях найвищою цiннiстю визнавалась особистiсть, ïï шдивщуальна свобода. Iндивiдуалiзм, свiтоглядна толерантшсть до ментальних настанов iншиx нацш та 1х культурних арxетипiв, суспшьне сприйняття iнституту приватно'1 власностi як щнносп у вiтчизнянiй культурi е суттевими, мають глибоке юторичне коршня, що так чи iнакше вщображаеться i у сучаснiй правовiй доктриш Укра'1ни. Запро-поноване розумiння дае можливють вiдмежувати доктрину вiд фшософп права, яка розкривае загальну щею права, - результати фiлософсько-правовиx пошуюв у виглядi вчень, фiлософсько-правовиx концеппв здебiльшого е унiверсальними, iнварiантними в юторико-культурному вiдношеннi. Зв'язок правово'1 доктрини та фшософп права полягае у тому, що будь-яке доктринальне дослщження спи-раеться на уявлення про природу права. По ввдношенню до правово'1 доктрини фiлософiя права знаходиться на метарiвнi i визначае ïï онтолопчш та епiстемо-логiчнi основи. У захщнш науковiй лiтературi правова доктрина визначаеться як герменевтична, аргументативна, пояснювальна, нормативна дисциплша (англ. -hermeneutic, argumentative, explanatory, normative discipline).
Правова доктрина як герменевтична та аргументативна дисциплта. В окремi часи робилися спроби зобразити правову доктрину як специфiчну
дисциплшу (комплекс наукових знань), герменевтичний «вимiр» яко1 мшмаль-ний чи принаймш не е головним. Але насправдi доктрина мае герменевтичну природу - ïï буття пов'язане з штерпретащею (доктринальним тлумаченням) правових текспв та осмисленням змiсту закрiплениx у них приписiв. З моменту виникнення у правовому житт суспiльства правово!" доктрини ïï основною «роботою» було i залишаться (хоча й не обмежуеться ним) тлумачення правових текстiв - законодавчих акив, прецедентних судових ршень, мiжнародно-пра-вових актiв тощо. 1х наявнiсть е необxiдною передумовою кнування доктрини (немае спецiальниx правових текспв - немае правово! доктрини). Як зазначають зарубiжнi автори, функцiя доктрини, примiром, у французькiй правовiй традицп (та загалом у европейськiй) так чи iнакше пов'язана з тлумаченням писаного права. Маючи справу з рiзними його джерелами, узгоджуючи та систематизу-ючи ïx, доктрина сприяла створенню когерентно']", логiчно узгоджено'1 нормативно! системи i таким чином торувала шлях до майбутшх кодифжацш [14, с. 16]. Навiть коли у наукових розвщках пропонуються шновацшш пiдxоди до врегулювання суспiльниx ввдносин, обгрунтовуеться необxiднiсть закрiплення нових юридичних норм, не можуть залишитися поза увагою чинш нормативш правовi акти. Дослщники не можуть вибудовувати свою аргументащю, посила-ючись суто на екстралегальш (позаправовi) явища i процеси (сусшльш погляди, настро'1 й очжування, мораль, традицп, змiни в економщ тощо). Чинне пози-тивне право, його опис та критична оцшка е невщ'емною i важливою складовою фактично будь-яких доктринальних правових дослщжень.
У законодавствi е «вiдкритi» i «приховаш» частини, письмово не зафжсо-ванi пiдтексти. Як слушно зазначае I. П. Малинова, правовим текстам властива змктова подвшшсть: певна система значень артикульована у текстах первюно й з огляду на це - очевидна, але за щею очевидшстю приховуеться вторинна система значень [15, с. 82]. Такий шдхвд е плвдним i вкрай важливим, адже застер^ае проти поверхового сприйняття текспв (форми, букви закону), особливо коли результати буквального тлумачення призводять до нерозумних чи несумюних iз принципами справедливости рiвностi, гуманiзму результатiв. О. В. Каплша для позначення тако'1 штелектуально'1 дiяльностi правознавцiв пропонуе використовувати саме термш «iнтерпретацiя», а не «тлумачення». Останне, на думку авторки, розкривае первинний змют шляхом уточнення, поглиблення, розширення того первiсно закладеного законодавцем у нормi права смислу, який з пе'1 або iншоï причини не вдаеться виявити (одержати) за допомогою простого прочитання тексту. Проте тлумачення не повинно виходити за межi вказаного смислу. 1нтерпретащя ж, з одного боку, — це виявлення (одер-жання) смислу норми права, з шшого - це привнесення в процес з'ясування власного бачення. 1нтерпретащя не може обмежитися простим виявленням смислу, у xодi ïï можуть розкриватися глибинш проблеми норми, що виникають у процесi ÏÏ осмислення [16, с. 21-22].
В окремi перюди розвитку юридично1 думки право розглядалося як щл-ком завершена, повшстю автономна система, де будь-яке правове питання
можна вирши™ суто за допомогою формально-лопчного опрацювання рiзних !"! складових. Авторський погляд у сучасних доктринальних дослвдженнях не фокусуеться суто на 6yKBi закону i не зводиться до буквального тлумачення правових норм, а часто нащлений на висв^лення та вирiшення актуальних проблем у цариш права з урахуванням неписаних принцишв права, мiжнародних стандартiв у галyзi прав людини, iснyючих соцiокyльтyрних умов функщону-вання правово"! системи тощо. Марк ван Хук шдкреслюе, що конкретний змют правово"! системи не е чимось даним раз i назавжди, а е таким, що за допомогою штерпретацп права судовою практикою i правовою доктриною постшно змшюеться. Завдяки цiй iнтерпретацií неюридичш погляди, цiнностi i норми неминуче проникають у саме право [17, с. 56]. Отже, описуючи, здшснюючи логiчний, економiчний тощо аналiз чинного права, вчеш виявляють прогалини i колiзií у законодавствi, застарiлiсть нормативних приписiв, "!х невiдповiднiсть принципам права, наявним сощокультурним, економiчним реалiям тощо i дово-дять необхiднiсть встановлення/змши/скасування правових норм, формування нових галузей та шститупв права, "!х удосконалення.
Професор Харювського yнiверситетy М. А. Гредескул (1865-1941) свого часу зазначав, що дiяльнiсть сyддiв та вчених-юриспв у логiчнiй площинi е дуже схожою, позаяк вони виконують фактично одну й ту ж роботу стосовно права, що полягае у його тлумаченш. Якщо у законодавствi зyстрiчаються прогалини, неточности колiзií, то вони усувають "!х своею творчiстю [18, с. 233]. Вщмш-ностi у цш дiяльностi полягають у тому, що вчеш-юристи як творцi правово!" доктрини, по-перше, не можуть приймати формально обов'язковi для iнших (сyддiв, науковщв, законодавця, пересiчних громадян) рiшення, результати нау-кового тлумачення законодавчих приписiв мають рекомендацiйний характер; а по-друге, можуть вшьно формулювати висновки й пропозицп de lege ferenda. Сyддi ж, як свого часу щлком справедливо зауважував О. Кош, можуть легко й простимо захопитися уявленнями про те нове, якому б мало поступитися юнуюче старе, - i в рамки дшсного прагнути помютити передбачуваш велшня бажаного майбутнього. Цей прийом застосування закону з точки зору de lege ferenda заметь de lege lata, однак загрожуе правосуддю небезпекою гранично!" нестшкост i випадковостi, адже кожен суддя буде схильний мимоволi вносити в тлумачення закону сво"! особистi смаки, симпатп i антипатп" - i рiвномiрнiсть застосування закону замiнювати свавшлям i нерiвнiстю розсуду [19, с. 14-15]. По-трете, вчеш вшьш в обранш предмета сво"!х дослiджень, тодГ як суддГ у сво"!й дГяльностГ так чи iнакше обмеженi з'ясуванням питань, що стосуються конкретно"! справи. Метою здшснення судами тлумачення правових акив е встановлення "!х змюту та втiлення вимог останнiх у сусшльш вГдносини шляхом застосування до цих вщносин вГдповГдних ак^в при здшсненш правосуддя.
Доктринальне тлумачення правових текспв та його результати оргашчно пов'язанi з аргументативними практиками. Вчеш-юристи повинт наводити детальну аргументацю свогх тверджень i висновтв, що е важливою i визна-ною вимогою до проведення наукових дослщжень та "!х резyльтатiв. СудовГ ж
р1шення не завжди е транспарентними з точки зору наведення аргумента, яю фактично використовуються судом при формуванш правово! позицп у справь Так, континентальний суддя при вир1шенш справ та шдготовщ рiшень вико-ристовуе не тiльки чиннi законодавчi акти, а також джерела науково! шфор-мацп, винесенi його колегами ршення з аналогiчних справ, результати рiзних соцiологiчних дослiджень, певнi юторичш документи тощо. Однак на вщмшу вiд сво!х американських колег континентальш суддi не так часто вичерпно наводять справжш джерела свое! правово! позицп. Континентальна традищя не зобов'язуе суддiв це робити, на що слушно звертае увагу Л. В. Головко. «На континент^ як ввдомо, суддя зв'язаний законом, а основним способом легггимацп ршень е принцип законности якого цiлком достатньо», - резюмуе автор [20]. Ось чому аргументацшна техшка, стиль написання судових ршень у кра!нах романо-гер-манського права вирiзняеться стислiстю та лакошзмом. Натомiсть рiшення американських судiв у цьому плаш, як правило, е дуже розлогими i включають детальний аналiз доказiв, чiтку аргументовану позищю суддiв щодо спiрних фактiв, мотиви, якими вони керувалися при винесенш ршення. Умотивову-ючи свою позищю, суддi активно використовують лiтературно-публiцистичну, юторико-правову, порiвняльно-правову, мiжнародно-правову аргументацiю [21, с. 110-129; 22, с. 142, 143].
Правова доктрина як описова I пояснювальна дисциплта. Початковий рiвень фактично будь-яких доктринальних правових дослщжень полягае в описуванш об'екта, що вивчаеться. Як зазначае професор Гентського ушверситету (Бельпя) Марк ван Хук, опис права, його галузей та шститута школи не буде повшстю нейтральним i об'ективним. Будь-яке знання про право е штерпретованим знан-ням, структурованою i опрацьованою певним вченим(и) теорiею (теоретичною моделлю). Це знання не е абсолютним - насправдi воно формуеться з гшотез, ютиншсть яких не може бути доведена емшричним шляхом1. Судження про позитивне право, як у сукупностi формують правову доктрину, е лише гшоте-зами про Iснування, юридичну чинтсть та зм1ст правових норм. Ппотези про юнування правових норм Грунтуються на теорп джерел права. «Яю iнститути мають владу створювати нормативш приписи? Яким саме чином?» - ось головш питання ще! теорГ!, що безумовно мае практично значимий характер. Марк ван Хук вважае помилковим припущенням, що владш повноваження створювати базовi юридичш правила повшстю визначаються самим позитив-
1 Судження щодо чинносп закошв можна перев1рнтн «емп1рнчно», але правова доктрина передовым мае справу з !х тлумаченням, формулюванням вщповвдних оцiночннх та прескриптивних тверджень. Останш е частиною вiдповiдi на важливе питання: як можна або потрiбно усувати нечiткiсть, невнзначенiсть, прогалини або несправедливкть у позитивному правi? Тлумачення завжди Грунтуеться на певннх аргументах, що можуть поснлатнся на об'ектнвну реальшсть (iснуючi соцiально-економiчнi умовн, траднцп, мораль та iн.). У цьому сенш правнльнiсть, або, точнiше, коректшсть аргументiв може бутн перевiрена емтрично. Але бiльшiсть з ннх не е ктинними або хибннмн, адже не ввдповвдають внмогам емпiрнчно! верифжацп, - насправдi вонн можуть матн лнше бшьш-менш переконлнвнй характер. Якщо в рамках кнуючо! акаде-мiчно! траднц11 наукового дискурсу певнi положення, науковi внсновкн подiляються бiльшiстю його акторiв, то вонн можуть претендувати на статус iстннннх.
ним правом. Так, питання щодо прийняття конституцп не завжди може бути виршене суто за допомогою внутршшх ресурсiв позитивного права. Подiбною е ситуащя, коли суддi та/або вченi-юристи запроваджують новi джерела права або змшюють iерарxiю цих джерел. Гiпотези щодо змкту правових норм Грунту-ються на теорп штерпретацп. Найбшьш розвинута юридична методолопя у всix правових культурах - методолопя штерпретацп. Описування правових норм так чи шакше передбачае ïx штерпретащю - як усвщомлену, так i неусвщом-лену, штуггивну або методологiчну. Iнтерпретацiя в контекст доктринальних правових дослiджень окреслюе смисли правових текста [17, с. 180-181]. На думку вщомого фшського юриста Аулiса Аарнiо, правова доктрина е «наукою про смисли» [23, с. 49].
Правова доктрина певним чином описуе за допомогою дескриптивних твер-джень норми, галуз^ шститути права i пояснюе, чому вони кнують у сусшль-ств^ або, точшше кажучи, чому певнi правила е валвдними правовими нормами у даному сощумь Це пояснення: 1) може бути кторичне, соцiологiчне, еконо-мiчне та iн. (норма шнуе, тому що вiдповiдае традицiям, соцiально-економiчним реалiям, моральним засадам суспiльства та ш.); 2) або спиратися на внутршню логiку будови системи права. У першому випадку пiд час проведення доктринальних правових дослвджень залучаеться масив знань, що належать до сфери шших наук, насамперед сусшльно-гумаштарних. У другому чиншсть правово'1 норми пояснюеться iснуванням iншого юридичного правила або правового принципу, з яких вона виводиться. На «пояснювальний» аспект доктрини звертае увагу А. Печеник. На його думку, правова доктрина являе собою певний вид юридичного дослщження та його результата (об'ективованих у моногра-фiяx, шдручниках, коментарях закошв), котрий полягае в систематичному, анал1тико-оц1ночному пояснент ктотного змкту права: приватного, публiч-ного, кримшального та iн. Такий вид дослщження, який iнодi визначаеться як доктринальне або аналпичне вивчення права, зводиться головним чином до штерпретацп i систематизацп дшчого права, хоча може мктити фiлософськi, iсторичнi, соцiологiчнi посилання. Якщо точшше, то вш полягае у визначенш буквального значення положень закошв, судових прецедента, поеднаного з пев-ними моральними, фшософськими та шшими мiркуваннями [24, с. 2].
Правову доктрину можна визначити як нормативну дисциплту, яка не тшьки описуе, а також формуе певш нормативш позицп, несе в собi як фак-тичний (онтологiчний), так i контрфактичний змкт. Описування, пояснення та оцшка права тiсно пов'язаш мiж собою. Як зауважуе А. Печеник, вчеш про-водять опис та оцшку; вони говорять переважно про опис норм права i майже уникають робити ïx оцшку. Безумовно, юристи розрiзняють когштивш досш-дження права, яким воно е (de lege lata) i обгрунтування рекомендацш суб'ектам правотворчосп (de lege ferenda). Але водночас кожний вчений знае, що рiзниця мiж de lege lata i de lege ferenda не е ч^кою i очевидною. На думку автора, слово «пояснення» в контексп характеристики функщональних можливостей правово'1 доктрини приховуе нормативний аспект цього правового явища [24, с. 4]. Цей
аспект доктрини, як i належне, що вона виражае, е результатом оцшки дшчого права. Зв'язок нормативно!' складово! правово! доктрини та сфери належного пролягае насамперед через цшностГ до яких апелюють науковщ, формулюючи сво! оцшочш (нормативы) судження. Правова доктрина робить аргументований вибiр1 мiж цiнностями або визначае розумний баланс мiж ними. Цей вибiр е, фактично, неминучим, коли, наприклад, кнують альтернативш iнтерпретацiï' норми, кожна з яких надае перевагу рiзним конкуруючим цшностям або штер-есам. Деяы автори називають цю роботу доктрини пошуком «кращого» права [25, с. 141]. Такий нормативний (у значенш визначення належного в правГ) шдхвд мiстить ризик небажаного суб'ективiзму, коли вчеш презентують сво! особистi погляди, оцшки, висновки як «краще» право. Як зазначае Марк ван Хук, останш можуть претендувати на статус доктринальних, якщо Грунтуються на пошуку ттерсуб'ективного консенсусу мiж юристами [26, с. 10]. Таким чином, тлумачення, яке виступае спочатку як шдивщуальне уявлення, може в процесi поступального шзнання й понятшно-термшолопчного мовного оформлення стати загальнопоширеною нормою [16, с. 9], певним взiрцем, стандартом розу-мшня юридичних приписiв. Використовуючи термшолопю Л. Лон Фуллера [27, с. 54], правову доктрину можна визначити як зразок мовчазного права. Як вщомо, кожний закон (установлене право) запроваджуеться конкретним рГшен-ням законодавця, який визначае межi його дГ! у часГ, простор^ за колом осiб. Правова доктрина не проголошуеться i не запроваджуеться, а поширюеться i розвиваеться з плином часу. На вщмшу вГд закону, визначити момент, коли правова доктрина набувае «чинностЬ», можна, як правило, лише дуже приблизно.
У результат опису, пояснення, оцшки права формулюються рГзш види тверджень (положень), що утворюють «тГло» правово! доктрини, ïï змГстовий каркас. Ix можна класифшувати за рГзними критерiями: за авторською належ-нГстю - персонiфiкованi (наприклад, формула Радбруха, методика визначення розмГру вщшкодування морально! шкоди проф. Ерделевського) i колективш, що являють собою communis opinio doctorum; за поширенням у рГзних правопо-рядках - визнаш на рГвнГ окремих правових систем або правових сiмей; за офГ-цГйним визнанням - санкцюноваш пу6лГчною владою i втiленi у позитивному правi та офГцГйно невизнаш; за предметною належнiстю - загальноправовГ мiжгалузевi, галузевi, а також матерiально-правовi i процесуальнi. Положення правово! доктрини також можна подГлити на: 1) умовно оригшальш, котрГ без-посередньо не виводяться Гз дГючих правових норм; 2) похщш, що уточнюють юридичш приписи, е результатом ïx наукового тлумачення.
У захГднГй юридичнш лГтературГ вони визначаються як норми-оцшки, норми-рекомендацГ!, норми-описи [28, с. 184-188; 29, с. 51-53]. Схематично ïx можна зобразити таким чином: норма-опис: Х е валщним нормативним при-писом украшського права, змГстом Х е Y; норма-оцтка: це добре (або погано), що Х е нормою украшського права, було б краще, якби змГстом Х було Z; нор-
1 СлГд уточнити, що такий вибГр робить, власне, не правова доктрина, котра е логГчно узгодже-ною сукупнГстю певним чином формалГзованих Гдей Г поглядГв на право, а ïx автори.
ма-рекомендащя: Х1 мае стати чинним приписом украшського права, Z повинно стати змктом Х. Останнш рiзновид норм (тверджень) адресований насамперед суб'ектам нормотворчост для змши права, тобто змши чинност або змiсту правових норм. Шдерландська дослiдниця Енн-Рут Макор вказуе, що справжш норми-оцiнки оцiнюють правову систему за допомогою екстра-легальних (моральних, полгтичних, релiгiйниx, економiчниx) критерпв [30, с. 24]. Слвд мати на уваз^ що запропонована видова класифiкацiя е доволi умовною. Так, доктринальнi норми-описи (norm-descriptions) також передбачають оцшювання дшчих норм права. Але на ввдмшу вiд справжнix норм-оцiнок (англ. - truly evaluative type of norm-contentions) так оцшювання: а) здшснюються на основi iнтролегальниx критерй'в; б) не мктять тверджень щодо необxiдностi змши чи скасування правових норм та не описують систему права у ïï взаемодп з шшими сощальними системами (елементи позитивного права оцшюються як валiднi; результат дп норм та шститупв права, соцiальнi критерп ïx ефективностi свiдомо залишаються поза увагою); в) у сукупност утворюють бшьш-менш когерентне цiле, i таким чином можуть бути сформульоваш у виглядi цiлiсниx учень - основи подальшо'1 рацiонально'ï реконструкцп дiючого правопорядку. Хоча щ доктринальнi норми-описи (твердження) умовно можна назвати ощ-ночними, але вони суттево вiдрiзняються вщ екстра легального типу оцiнок. На думку Енн-Рут Макор, вони бшьш сxожi на математичнi або лопчш твердження, якi е внутршньотеоретичними, iнодi неочiкуваними, результатами опрацювання (без вщповвдного емпiричного пiдтвердження) певно'1 науково'1 концепцп, теоретично'1 моделi [30, с. 25]. Коли вчеш певним чином штерпре-тують законодавчий припис, виявляеться, що саме ця штерпретащя найбшьш узгоджуеться з шшими елементами правово'1 системи i, як наслщок, отримуе визнання i шдтримку юристiв.
Отже, правова доктрина не е «фотографiчним зображенням» дiючого права, адже включае положення de lege lata i de lege ferenda, мктить елемент як належ-ного, так i сущого. У зв'язку з цим дещо однобiчними видаеться запропоноване Д. Ю. Любитенко визначення, що вщображае суто прескриптивний аспект цього правового явища: «Доктрина - це система авторитетних уявлень про належний образ права, яю вщображають iснуючi у соцiумi культурнi, i насамперед науковi погляди на необxiдний характер правового регулювання» [31, с. 140]. С. I. Максимов справедливо зауважуе, що правова доктрина е такою частиною юридично'1 науки, яка з певно'1 прескриптивно'1 позицп систематизуе й «описуе» позитивне право, що застосовуеться у певному суспiльствi в певний час. Причому вона описуе не стшьки те, як можна тлумачити (штерпретувати) право, сюльки як воно повинно тлумачитися. Правова доктрина водночас е i описовою, i нормативною (а не тим чи тим окремо), тобто вона мае шзнавальш та нормативш функцп, якщо шд норматившстю розумгти створення вдеальних моделей для дiйсностi та ïï змiни [32, с. 39]. Останш здатнi суттево впливати на розвиток права, за певних умов визначати змкт та щейну спрямованiсть встановленого (позитивного) права. Так, впровадження в Укра'1Ш шституту конституцiйно'ï
скарги стало можливим завдяки його належному концептуальному аналГзу та обгрунтуванню на рГвш конституцшно-правово'1 доктрини. Тож не можна зводити доктрину до законознавства та розглядати ïï як суто коментаторську дисциплшу. Ототожнення правово'1 доктрини виключно Гз науково-практичними коментарями правових актГв викликае серйозш критичш зауваження, позаяк такий шдхвд розкривае лише одну Гз сторш цього складного багатогранного юридичного явища.
У складному процесГ правотворення правова доктрина виконуе роль ваго-мого правотвiрного чинника, iдейного джерела права. НауковГ доробки, сфор-мульоваш юристами концептуальнГ положення е впливовими не тГльки на стадп правозакрГплення. Правова доктрина може позначатися на розвитку самих вГдносин, сощально-правового життя суспГльства. В основГ нормативних установок, якГ складаються внаслГдок схвалення суспГльством повторюваних вГдносин, лежать певш Где!", Гдеали, правовГ цГнностГ, що стають предметом нау-ково'1 рефлексп й отримують належне теоретичне осмислення. У рамках ращо-нального, аргументативного дискурсу на рГвш правово'1 доктрини ïx розумшня, змГстовна характеристика можуть змшюватись. Загальне визнання i схвалення результата наукових дискусГй може сприяти змшам у системГ суспГльних цш-ностей, появГ нових протоправових норм. Останш, уточненГ й конкретизованГ за допомогою доктринальних понять i термшв, на еташ юридизацп (формалГзацп) отримують законодавче оформлення або закршлення в шших формальних дже-релах права. Так, прогресивш для Нового часу Где'1 видатних представникГв кри-мшально-правово'1 доктрини Ч. БеккарГа та А. Фейербаха, отримавши суспГльне визнання та шдтримку з боку державно'1 влади, стали щейно-теоретичною базою лГберальних реформ правосуддя i кримшального права у багатьох европейських крашах.
Висновки. Отже, правова доктрина виступае важливою сполучною ланкою мГж юридичними нормами та юристами-практиками. Результати нормотвор-чо'1 дГяльностГ доходять до останнГх через «сито» штерпретацшно'1 дГяльностГ науковцГв, якГ не тГльки мовою доступних i зрозумГлих термГнГв з'ясовують i доводять до читача змГст юридичних приписГв. У разГ необхГдностГ вони доповнюють, удосконалюють, «очищують» ïx вГд рГзноманГтних дефекта - супе-речностей, двозначностГ чи розпливчатостГ формулювань у юридичних актах тощо. Ч. Варга слушно зазначае: «УсвГдомлюючи помилковий характер будь-яко'1 текстово'1 форми, правознавцГ намагаються робити мовно-лопчш проекцй" (разом Гз системною штерпретащею) на законодавчГ тексти, i тим самим вони неминуче також проводять ïx критичний аналГз, шдвищують чигасть внутрГшнГх передумов, вирГшують приховаш суперечностГ, заповнюють очевиднГ прогалини i розшифровують значення (або у вузькому сенсГ дають професшне тлумачення) ïxmx термГнГв i понять разом з единою логГкою, а потГм створюють когерентну лопчну систему на основГ, i як кГнцевий результат усГх зазначених вище проце-сГв, вони вщграють роль у розвитку права, у його своечасному завершены» [33, с. 100]. Тож творщ правово'1 доктрини е не просто «переповщачами» правових
текста, вони роблять значний i важливий внесок у розвиток права, а сама доктрина була й залишаеться одним з найвпливовших джерел права у багатьох правових системах сучасность
Список лггератури:
1. Петришин О. В. Верховенство права в систе]ш дГ! права. Проблемы законность 2009. Вип. 100. С. 18-30.
2. Гловюк I. В. Щодо питання про використання правово! доктрини у правозастосовнш практищ. Актуальт проблемы теорп та гсторгг прав людини, права i державы : матер1али наук. конф. (м. Одеса, 5-6 груд. 2003 р.). Одеса : Юридична лггература, 2004. С. 96-99.
3. Попов О. I. Правова доктрина та '!'! застосування Верховним судом Укра'!ни при перегляд1 судових ршень у цившьних справах. Проблеми законность. 2016. Вип. 132. С. 83-90.
4. Бехруз Х. Доктрина як джерело права в основних правових системах сучасност1. Акту-альт проблеми держави i права. 2001. Вип. 11. С. 48-51.
5. Пузиков Р. В. Сущность юридической доктрины как источника права. Правовая политика и правовая жизнь. 2003. № 4. С. 134-138.
6. Dan-Cohen M. Listeners and Eavesdroppers: Substantive Legal Theory and Its Audience. University Colorado Law Review. 1992. No. 64. Р. 569-594.
7. Friedman L. Law Reviews and Legal Scholarship: Some Comments. Denver University Law Review. 1998. Vol. 75. P. 661-668.
8. Posner R. Legal Scholarship Today. Harvard Law Review. 2002. Vol. 115. P. 1314- 1326.
9. Rubin E. L. The Practice and Discourse of Legal Scholarship. Michigan Law Review. 1988. Vol. 86. P. 1835-1905.
10. Нерсесянц В. С. Общая теория права и государства : учебник. Москва : ИНФРА-М, 1999. 309 с.
11. Малишев Б. В. Судовий прецедент у правовш системi АнглГ! (теоретико-правовий аспект) : дис. ... канд. юрид. наук. Ки'!в, 2002. 229 с.
12. Свграфова С. Доктрина у правовш наущ i юридичнш практищ. Вкник Нацюнальног ака-демй правових наук Украгни. 2013. № 2. С. 52- 62.
13. Цвик М. В., Дашковская Е. Р. О современной трактовке теории разделения властей. Проблеми законность 1993. Вип. 28. С. 10-16.
14. Poirmeur Y. La doctrine juridique. Paris : Presses Universitaires de France, 1993. 287 р.
15. Малинова И. П. Философия права (от метафизики к герменевтике). Екатеринбург : Урал. гос. юрид. акад., 1995. 128 с.
16. Каплша О. В. Правозастосовне тлумачення норм кримшально-процесуального права : монографiя. Харюв : Право, 2008. 296 с.
17. Van Hoecke M. Law as Communication. (European Academy of Legal Theory Series). Oxford : Hart Publishing, 2002. 224 р.
18. Гредескул Н. Общая теория права. Санкт-Петербург : Типо-Литография И. Трофимова, 1909. 317 с.
19. Кони А. Ф. Нравственные начала в уголовном процессе. Избранные работы. Москва : Юрайт, 2019. 152 с.
20. Головко Л. В. Судебный прецедент как ненормативный способ легитимации судебных решений. Вестник гражданского права. 2010. № 6. URL: https://center-bereg.ru/l1581.html (дата звернення: 01.05.2019).
21. Евсеев А. П. Верховный Суд Соединенного Королевства: становление : монография. Харьков : Юрайт, 2014. 184 с.
22. Бернхем В. Вступ до права та правово! системи США. Ки'!в : Укра'!на, 1999. 542 с.
23. Aarnio A. Denkweisen der Rechtswissenschaft. Wien; New York : Springer, 1979. 242 р.
24. Peczenik A. Scientia Juris: Legal Doctrine as Knowledge of Law and as a Source of Law. Dordrecht : Springer, 2005. 200 p.
25. Wendt J. A. I. De methode der rechtswetenschap vanuit kritisch-rationeel perspectief. Zutphen : Uitgeverij Paris, 2008. 163 р.
26. Van Hoecke M. Which Method(s) for What Kind of Discipline? European Academy of Legal Theory Series. 2001. Vol. 9. Р. 1-18.
27. Фуллер Лон Л. Анатомiя права. Ктв : Сфера, 1999. 232 с.
28. Niiniluoto I. Truth and Legal Norms. Conditions of Validity and Cognition in Modern Legal Thought. D. N. MacCormick et al. (Ed.). Stuttgart : Franz Steiner Verlag, 1985. P. 168-190.
29. Aarnio А. The Rational as Reasonable: a Treatise on Legal Justification. Dordrecht ; Boston : Reidel, 1987. 276 р.
30. Mackor A. R. Legal doctrine as a non-normative discipline: а refinement of Niiniluoto's and Aarnio's disctinction between norm-descriptions, norm-contentions and norm-recommendations. Recht & Methode. 2012. Vol. 2. P. 22-45.
31. Любитенко Д. Системные свойства правовых доктрин. Вестник Владимирского юридического института. 2011. № 1. С. 140-145.
32. Максимов С. I. Правова доктрина: фшософсько-правовий тдхщ. Право Украти. 2013. № 9. С. 43-54.
33. Варга Ч. Правова доктрина: методолопя та онтолопя. Право Украти. 2011. № 8. С. 99-108.
References:
1. Petryshyn, O.V (2009). Verkhovenstvo prava v systemi dii prava. Problemy zakonnosti - Problems of Legality, issue 100, 18-30 [in Ukrainian].
2. Glovuk, I.V. (2004). Shchodo pytannia pro vykorystannia pravovoi doktryny u pravozastosovnii praktytsi. Aktualni problemy teorii ta istorii prav liudyny, prava i derzhavy: materialy II Vseukr. nauk. konf. (m. Odesa, 5-6 hrud. 2003 r.) - Actual problems of the theory and history of human rights, law and state: Proceedings of the Scientific Conference. Odessa: Yurydychna literatura, 96-99 [in Ukrainian].
3. Popov, O.I (2016). Pravova doktryna ta yii zastosuvannia Verkhovnym sudom Ukrainy pry perehliadi sudovykh rishen u tsyvilnykh spravakh. Problemy zakonnosti - Problems of Legality, issue 132, 83-90 [in Ukrainian].
4. Behruz, H. (2001). Doktryna yak dzherelo prava v osnovnykh pravovykh systemakh suchas-nosti. Aktualni problemy derzhavy i prava - Current Problems of State and Law, issue 11, 48-51 [in Ukrainian].
5. Puzikov, R.V. (2003). Suschnost yuridicheskoy doktrinyi kak istochnika prava. Pravovaya politika i pravovaya jizn - Legal Policy and Legal Life, 4, 134-138 [in Russian].
6. Dan-Cohen, M. (1992). Listeners and Eavesdroppers: Substantive Legal Theory and Its Audience. University Colorado Law Review. 64, 569-594.
7. Friedman, L. (1998). Law Reviews and Legal Scholarship: Some Comments. Denver University Law Review, Vol. 75, 661-668.
8. Posner, R. (2002). Legal Scholarship Today Harvard Law Review, Vol. 115, 1314-1326.
9. Rubin, E.L. (1988). The Practice and Discourse of Legal Scholarship. Michigan Law Review, Vol. 86, 1835-1905.
10. Nersesyants, V.S. (1999). Obschaya teoriya prava i gosudarstva. Moscow: INFRA-M [in Russian].
11. Malyshev, B.V. (2002). Sudovyi pretsedent u pravovii systemi Anhlii (teoretyko-pravovyi aspekt). Candidate's thesis. Kharkiv [in Ukrainian].
12. Yevgrafova, Y. (2013). Doktryna u pravovii nautsi i yurydychnii praktytsi. Visnyk Natsionalnoi akademii pravovykh nauk Ukrainy - Journal of the National Academy of Legal Sciences of Ukraine, 2, 52-63 [in Ukrainian].
13. Tsvyk, M.V., Dashkovskaia, E.R. (1993). O sovremennoy traktovke teorii razdeleniya vlastey. Problemy zakonnosti - Problems of Legality, issue 28, 10-16 [in Ukrainian].
14. Poirmeur, Y. (1993). La doctrine juridique. Paris: Presses Universitaires de France.
CeMeHixiH I. B. TeopemunHacneKmuposyMiHHR npaBOBo'idoKmpuHU
15. Malinova, I.P. (1995). Filosofiya prava (ot metafiziki k germenevtike). Ekaterinburg: Ural. gos. yurid. akad. [in Russian].
16. Kaplina, O.V. (2008). Pravozastosovne tlumachennia norm kryminalno-protsesualnoho prava. Kharkiv: Pravo [in Ukrainian].
17. Van Hoecke, M. (2002). Law as Communication. (European Academy of Legal Theory Series). Oxford: Hart Publishing.
18. Gredeskul, N. (1909). Obshhaja teorija prava. St. Petersburg: Tipo-Litografija I. Trofimova [in Russian].
19. Koni, A.F. (2019). Nravstvennyie nachala v ugolovnom protsesse. Izbrannyie rabotyi. Moscow: Yurayt [in Russian].
20. Golovko, L.V. (2010). Sudebnyiy pretsedent kak nenormativnyiy sposob legitimatsii sudeb-nyih resheniy. Vestnik grajdanskogo prava - Civil Law Review, 6. URL: https://center-bereg.ru/l1581. html [in Russian].
21. Evseev, A.P. (2014). Verhovnyiy Sud Soedinennogo Korolevstva: stanovlenie. Kharkiv: Yurayt [in Russian].
22. Burnham, W. (1999). Vstup do prava ta pravovoi systemy SShA. Kyiv: Ukraina [in Ukrainian].
23. Aarnio, A. (1979). Denkweisen der Rechtswissenschaft. Wien; New York: Springer.
24. Peczenik, A. (2005). Scientia Juris: Legal Doctrine as Knowledge of Law and as a Source of Law. Dordrecht: Springer.
25. Wendt, J.A.I. (2008). De methode der rechtswetenschap vanuit kritisch-rationeel perspectief. Zutphen: Uitgeverij Paris.
26. Van Hoecke, M. (2001). Which Method(s) for What Kind of Discipline? European Academy of Legal Theory Series, Vol. 9, 1-18.
27. Fuller, Lon L. (1999). Anatomiia prava. Kyiv: Sfera [in Ukrainian].
28. Niiniluoto, I. (1985). Truth and Legal Norms. Conditions of Validity and Cognition in Modern Legal Thought. D. N. MacCormick et al. (Ed.). Stuttgart: Franz Steiner Verlag, 168-190.
29. Aarnio, A. (1987). The Rational as Reasonable: a Treatise on Legal Justification. Dordrecht; Boston: Reidel.
30. Mackor, A.R. (2012). Legal doctrine as a non-normative discipline: a refinement of Niiniluoto's and Aarnio's disctinction between norm-descriptions, norm-contentions and norm-recommendations. Recht & Methode, Vol. 2, 22-45.
31. Lyubitenko, D. (2011). Sistemnyie svoystva pravovyih doktrin. Vestnik Vladimirskogo yuridicheskogo instituta - Bulletin of Vladimir Law Institute, 1, 140- 145 [in Russian].
32. Maksymov, S.I. (2013). Pravova doktryna: filosofsko-pravovyi pidkhid. Pravo Ukrainy - Law of Ukraine, 9, 43-54 [in Ukrainian].
33. Varha, Ch. (2011). Pravova doktryna: metodolohiia ta ontolohiia. Pravo Ukrainy - Law of Ukraine, 8, 99-108 [in Ukrainian].
Semenikhin I. V., PhD in Law, Teaching Assistant of The Department of Theory and Philosophy of Law, Yaroslav Mudryi National Law University, Ukraine, Kharkiv.
e-mail : grsemenhin@gmail.com ; ORCID 0000-0001-9692-9276
Theoretical aspects of understanding of legal doctrine
The conception of a «legal doctrine» is commonly used in Ukrainian jurisprudence. At the same time, in legal science there are significant differences on awareness of the legal nature of a legal doctrine, determination of its concept and characteristics, the disclosure of its relationship and interaction with legal science, which predetermines the importance and timeliness of this research. Actuality of the working out of the legal doctrine is closely connected with the problem of determination of its place and role in the development of domestic law, legal institutions.
So, the objectives of the study are to determine the role and significance of legal doctrine in the development of law. The article reveals the close links of legal doctrine with legal science, legal traditions
and values. Separately, the classification of legal doctrines is developed and suggested in the paper. It is grounded, that legal doctrine is created, reproduced and developed primarily thanks to the intellectual and creative efforts of legal scholars, who focus on the study of law on the basis of formal dogmatic, historical and other methods, the development of techniques and methods for its interpretation and systematization, understanding of the accumulated legal experience and creation of «scientific picture» of the legal world on these grounds. This refers to legal knowledge represented in the generalized form: legal constructions, notions and categories, principles, legal ideas, concepts, etc. that shape the base of the legal doctrine, which in its turn has an objective form in terms of scientific works - monographs, scientific articles, reports, commentaries on legislation, etc. The provisions of the legal doctrine can be classified according to different criteria: by the source of its origin - personified (such as the «Radbruch Formula») and collective, which is communis opinio doctorum; according to the distribution in different legal order - recognized at the level of the national / supranational legal systems, legal families; by official recognition - sanctioned by public authorities and embodied in positive law and officially unrecognized. The legal doctrine in some way describes legal concepts, rules, principles and explains why they exist in society. This explanation can be historical, sociological, psychological, economic, etc. [the rule exists because it complies with traditions, social economic realities, moral principles of society] or it can rely on the internal logic of the law system structure. In the latter case, the validity of the legal norm is explained by the existence of another legal rule or legal principle, which brought it forth. At the same time, the legal doctrine is not a «photographic representation» of the current law. Describing law, carrying out its logical or economic analysis, lawyers find gaps in legislation, desuetude of the legal norms, their non-compliance with the principles of law, etc., and prove the need to establish / change / abolish legal rules.
Keywords: legal doctrine; legal science; source of law; legal system; interpretation of the law.
Рекомендоване цитування: Семетхш I. В. Теоретичт аспекти розумшня правово1 доктрини. Проблеми законность 2019. Вип. 145. С. 36-50. doi: https://doi.org/10.21564/2414-990x.145.165807.
Suggested Citation: Semenikhin, I.V. (2019). Teoretychni aspekty rozuminnia pravovoi doktryny [Theoretical aspects of understanding of legal doctrine]. Problemy zakonnosti - Problems of Legality, issue 145, 36-50. doi: https://doi.org/10.21564/2414-990x.145.165807 [in Ukrainian].
Надшшла до редколегй 01.05.2019 р.
