CC BY
33УДК 821.111-193.3.09
О.В. Абрамова (Дншропетровськ),
здобувач кафедри зарубiжиоl лiтератури Днiпропетровського нацюнального унiверситету iм. Олеся Гончара, викладач кафедри перекладу та iноземних мов Нащонально1 металургшно1 академи Украши
Своерщшсть вт1лення теми природи у сонетах А. Ч. Свшберна
Тема природи е однieю з центральних у творчосп А.Ч. Свiнберна. Не дивно, що в антолоriях i збiрниках англшсько1 поезп неодмiнно представлен зразки «пейзажно1» лiрики автора «Поем i балад»: «Покинутий сад», «Бм Пiвнiчноrо моря», «Озеро Гаубе» тощо. Однак, окремi дослiдники творчостi вiкгорiанськоrо Байрона (Дж. Макейл [11], С. Чу [10] та ш.) неодноразово заявляли, що не вважають Свшберна ютинним «сп1вцем природи^». На думку лгтературознавщв, свiнбернiвськi твори дано1 тематики по-ступаються за сво1ми художнiми якостями його кращим зразкам любовно1 i фшософсько1 лiрики, а тому не вартi детального аналiзу (винятком е дос-лщження вiрша «Бiля Пiвнiчноrо моря», зроблене К. Максвш [12]). Зав-данням дано1 стагтi е виявлення жанрово-поетолопчних особливостей со-нетiв Свiнберна, яю присвяченi природi.
Найбiльш знаменитi свшбертвсьш «пейзажнi» вiршi (наприклад, «Та-лассус» [16, с. 295-310], «На скелях» [16, с. 311-325], «Покинутий сад» [16, с. 22-25]), мало нагадують твори шших вшгс^анських поет1в ла ж тематики, у бшьшосп яких присутнi описи цшком пiзнаваних краевидiв. Як вва-жав Дж. Макейл, невдалий досвш поета в пейзажнiй лiрицi пояснюеться вiдсутнiстю у автора «Поем i балад» «таланту як до описания, так i до розповiдi» [11, с. 221], а тому будь-яка спроба зробити пейзаж бiльш де-тальним приводила до протилежного результату, перетворюючи стиль поета в «суперечливий, заплутаний та риторичний» [11, с. 222]. Мгж iншим, под-iбна точка зору справедлива лише частково, оск1льки Свiнберн не ставив за мету зобразити у сво1х вiршах явища природи у звичайному вигляд^ а, напроти, пропустивши !х через власну уяву, намагався передати емоцп, що були викликанi побаченим.
Однак така «пейзажна» лiрика навряд чи могла знайти розумiния у бшьшосп вшо^анщв, у свiдомостi яких шд впливом нових наукових знань поступово змiиюегься ввдношення до природи. У вiкторiанську епоху природа перестае бути джерелом «настанови, духовно1 щдтримки та поновлен-ня душевно1 рiвноваги» [14, с. 184], що пояснюеться ст^мким розвитком науки, яка розвшчала ореол таемничосп навкруги багатьох природних явищ.
Це парадоксальним способом вщбиваеться на iнтересi письменник1в i поепв до природи, який не тшьки не зникае, а, навпаки, тдсилюеться, i тема природи стае одтею з основних у вiкторiанськiй поезп. Як справедливо вiдзначае Б. Рiчардс, досягнення вчених у природничих науках спо
© Абрамова О. В.
нукають майстрiв пера звертати увагу на детал^ як1 ранiше залишались нетмченими - вiкторiанськi поети «дослвджували рiзноманiтнiсть i бага-томашттсть» [14, с. 187] оточуючого свiту. Так, прерафаелии у сво!й твор-чостi прагнули, за словами Дж. Реск1на, наслщувати природi: «прерафа-елiзм мае один, але абсолютний принцип, досягати безкомпромюно! прав-ди у всьому, що вiн робить, черпаючи все, навиъ деталi у природи, i тшьки з природи» (Цит. по [9, с. 136]).
Тему природи важко назвати основною для свшбершвських образiв сонетного жанру - iз бшьше, нiж 170 сонетiв, створених автором «Ата-ланти в Катдот» у рiзнi перiоди життя, лише 13 можна з бiльшою чи меншою вiрогiднiстю прирахувати до «пейзажно!» лiрики (пiдкреслимо, що цей термiн досить умовний у застосуваннi до свшбершвських творiв, написаних на тему природи). До таких вщносяться: «Сiрiл Тернер», вступ-ний сонет до «Оди на ювiлей Вiкгора Гюго», вступний сонет до вiрша <^ля Швшчного моря», «Шсля заходу сонця», «Самишсть», «Вiкгор Гюго: Архiпелаг Ла-Маншу», «Захд сонця i схiд мiсяця», «Спогади», «Огорожа iз глоду», «Надiя глоду», «Вiдхiд глоду».
У свiнбернiвських сонетах природа часто перетворюеться у «декора-тивну оболонку думки, пов'язану з литературою чи iсторiею» [10, с. 282], як, наприклад, у сонетах «Поразка» [17, с. 386] чи «Поворот Течи» [17, с. 387], де оствуеться минула й тепершня могутшсть Англп.
Природа стае джерелом образностi у характеристицi знаменитостей, яш пiшли вiд нас. Так, поет часто порiвнюе дiячiв мистецтва, политики або науки з природними явищами (сонети «До торжества на честь Джордано Бруно» [16, с. 48], «Вштор Гюго в 1877 рощ» [16, с. 109], «Два лще-ри» [16, с. 107]).
Найбшьш вiдомий росiйськомовному читачевi свшбершвський сонет на тему природи «В1дхзд глоду», розмiщений серед шших п'яти со-нетiв у збiрнику «Англiйський сонет XVI-XIX столiть» [1, с. 500], на-справдi представляе собою не одиничний твiр, а е частиною триптиху, який складаеться з двох сонетiв, написаних за англшським - abab cdcd eded gg («Надiя глоду») та иалшським - abba abba cdc dcd («Вщхзд глоду») зразками, що служать своерiдним обрамлениям бiльш великого за обсягом вiрша «Час глоду». Цей мшьцикл входить до тзнього збiрника Свiнберна «Минаючи Ла-Манш й iншi вiршi» («A Channel Passage and Other Poems», 1904).
Ключовий й поеднуючий триптих образ глоду обраний не випадко-во. Рослина, як вщомо, швидко (за 2-3 дт) вiдцвiтае, що стае для Свшбер-на своерiдним втшенням ще! швидкоплинностi життя. Одночасно його цвтння, у розумiннi поета, «сповщае про прихiд весни» та символiзуе собою надiю на вiдроджения [6, с. 61], що вщображено у назвi першого з двох сонепв - «Надiя глоду». Запiзнiле цвтння глоду, «який захищений двома сво!ми сильними побратимами» («screened by two strong brethren») [17, с. 294], хоча i на коротку мить, але продовжуе час весни, а, значить, i час загально! радост!
«Глiд» - один iз улюблених образiв-символiв весни автора «Поем i балад», який зустрiчаеться не один раз у його творах. Так, наприклад, по-
ема «IcropiH Балена» (1896) вiдкриваeться описаниям весняного пейзажу, що оточуе сера Балена тд час по!здки в Камелот. I хоча пора року прямо не називаеться автором, з подальшого описання стае зрозумiлим, що мова йде про весну, позначену як «hawthorn-time».
У сонетi «Огорожа iз глоду» прокидання природи також пов'язане з цвтниям глоду, кущi якого ростуть рядком i нагадують огорожу («.. .the hawthorns line the shelving dyke with flowers») i уявляються поету зрадши-ми диъми [17, с. 258].
Однак, якщо сонет «Огорожа iз глоду» зашичуеться свiтлою нотою -прихiд весни приносить веселощi - в единому захопленому поривi пере-бувае вся природа: «All our moors and all lawns all round rejoice» [17, с. 258] - i людина трiумфуе разом з ними, зливаючись з оточуючим свгтом, то в триптиху про глщ уже в найсвилшому за тональнiстю першому сонет «Надiя глоду» вгадуються прикмети майбутнього в'янения: «The world as yet an all unstricken lyre, / With all its chords alive and all at rest» (видше-но мною. - О. А.) [17, с. 288]. Образне порiвияния життя з «ще не враже-ною хворобою лiрою» драматизуе ввдчуття крихкостi свiту, який знахо-диться в постiйнiй загрозi загибелi й смертi.
Як точно шдмгтив В.В. Хорольський, «подiбно героям Е. По, геро! Свiнберна бачать в край природи й людського життя слщи «чорноти кро-мшньо!», вони у солодкому жаху розрiзияють тд шовковистою шкурою костi, за квпучим садом - засохлi троянди, вщ яких йде аромат тлiния» [8, с. 25]. I все ж, незважаючи на те, що триптих зашнчуеться на сумнш ноп - «вщхода» чи «смертi» глоду й одночасно весни, - напришнщ вiрша «Час глоду» поет залишае читачевi надiю на повернения радостi у май-бутньому, тому що «time gives it and takes it again and restores it» («час дае, забирае знову й вщновлюе li («радiсть». - О. А.)») [17, с. 295].
Ц свшбершвсью рядки перекликаються iз знаменитою «Одою захщ-ному вiтровi» П.Б. Шелл^ яка зак1ичуеться фразою, що виражае впев-ненiсть, - слiдом за зимою обов'язково прийде весна: «If Winter comes, can Spring be far behind?» [1, с. 384]. У шеллiевському вiршi, який скла-даеться по суп з п'яти «неправильних» сонетiв, «життя представлено як вiчний рух, а змiна тр року пiдтверджуе перехiд вiд умирания природи до вщроджения всього живого» [3, с. 261].
Цдкаво, що, незважаючи на назву сонета «Надя глоду», сам глад не зга-дуеться у вiршi, а ефект його присушоси знаходимо лише в останньому рядку - зеленi пуп'янки пiсля свого «народжения» стають бiлими («. „all the unborn green buds be born in white») [17, с. 288].
Вщсутшсть у шзшх творах Свiнберна конкретних назв шших квiтiв, птах1в, тварин чи дерев, яю позначаються як «bird», «flower», «tree», «bud», «blossom» i т. ш., з одного боку допомагае унiверсалiзувати почуття ра-достi, що захопила весною природу, а з шшого - акцентуе увагу читача саме на глод^ де конкретизацiя парадоксальним образом сприяе символ-iзацil (а значить, теж унiверсалiзацil) значения цього образу.
Подiбне прагнения до узагальнень вiдрiзияе вiршi автора «Поем i ба-лад» в1д шести сонет1в Д.Г. Россетп з «Будинку життя», присвячених при-родi, де виявляемо справжнiй гербарш з рiзних рослин: «терен»
(«blackthorn») (сонет «Дари весни юним» [5, с. 50]); «калюжниця болотная» («kingcup»), «глщ» («hawthorn»), «купир люовий» («cow-parsley») (сонет «Без-мовний полуцень» [5, с. 60]); «примула» чи «першоцви» («cowslip»), «сто-кротки» («water-daisies»), «твник» («iris») (сонет «Чарiвнiсть мiсячного свила» [5, с. 62]); «мак-самосшка» («corn-poppy») (сонет «Зухвалють юноси» [5, с. 70]); «рожевий кущ» («rose-tree»), «яблуня» («apple-tree»), «лавр» («laurel») (сонет «Останнш дар кохання» [5, с. 140]); «крокус» («crocus»), «пролюок» («snowdrop»), «лшя» («lily»») (сонет «Безплвдна веснам» [5, с. 188]).
До того ж у деяких випадках поет-прерафаелтт вiдмiчаe окремi детали характернi для того чи шшого виду: «терен» - «leafless» («без листя»), «калюжниця болотна» - «golden» («золота»), «купир люовий» - «срiбний» («with silver edge where the cow-parsley skirts the hawthorn-edge»), «твник» постае у виглядi «увiнчаного золотою короною снопа» («gold-crowned sheaf»), а в «очерета» «листки-стрши» нагадують «скшетри» («sceptred arrow-leaf»). Бшьше того, Д.Г. Россет не випускае з уваги навиъ час i послiдовнiсть 1х цвтння: «А останню болотну калюжницю ми бачимо / У той же день, коли i перший мак-самоайку» («And the last cowslip we see / On the same day with the first corn-poppy») (сонет «Зухвалють юноси» [5, с. 70]).
Контраст мiж радютю вщ весняного вiдродження природи i скорбо-тою, викликаною ii зiв'яненням, покладений в основу триптиху («Надiя глоду», «Час глоду», «Вiдхiд глоду») вщображаеться на рiзних рiвнях. У композицшному вiдношеннi ця антитеза простежуеться уже в назвах со-нетiв, яю однотипнi за своею структурою, але мютять лексеми антонiмiчнi за своею суттю «promise» i «passing».
Як вщомо, однiею з особливостей стилю Свшберна е використання полiсемантичних ^в у контекстi, де можлива реалiзацiя 1х декiлъкох зна-чень. У даному випадку в назвi першого сонета лексичну одиницю «promise» можна перекласти як «обiцянка» чи як «надгя». 1з цих двох значень ос-танне бiлъш точно ввдображае змiст сонета - описання зачаття й народ-ження природи весною, тд час пори цвiтiння («юносп») глоду, яка тради-цiйно асоцшеться з порою надiй. Бiльше того, порiвнюючи тремтливу вiд бажання весну з немовлям, яке припало до материнських грудей («Spring sleeps and stirs and trembles with desire / Pure as a babe's that nestles toward the breast») [17, с. 288], Свшберн тдкреслюе рiзницю мiж цнотливютю цього почуття i тим еротизмом, яким були наповненi вiршi «Поем i балад»(1866).
Надання чуттевого забарвлення емоцiям, якими надiляються персо-нiфiкованi явища природи - одна з характерних особливостей творчосп Свiнберна. Так у вiршi «Пiд шнець мiсяця» море «the rustling sand and shingle shaken / With light sweet touches...» [16, с. 30], у «На скелях» воно «still quivers as for love or pain or fear / Or pleasure.» [16, с. 311] i т. п.
Непорочшсть процесу вщродження природи проявляеться для поета i в тому, що в природi бшьшють дерев i кущiв (зокрема, той же глад) весною покриваються китами бшого (iнколи з вщпнками) кольору: «Till all the unborn green buds be born in white» [17, с. 288]. Бший колiр у бшьшосп словникiв символiзуе «цнотливiсть», «надiю», «свiтло» - не випадково, свiт, який вiдроджуеться до життя весною, Свiнберн називае «a whole white world» («Час глоду») [17, с. 289].
Пробудженню природи, описаному в «Нади глоду», протиставляеться процес ii в'янення, який зображено у вiршi «Ввдхвд глоду» - другому сонеп, який завершуе триптих. Вiдxiд весни i пов'язане з нею закшчення перiоду цвтння рослин для Свiнбернa рiвнознaчно смерп. Так, лексема «passing» (зазначимо, що вона з'являеться не тiльки у нaзвi вiршa «The Passing of the Hawthorn», але й у першому рядку секстету) може сприйматися читачем у двох значениях. По-перше, «passing» можна перекласти як «ввдхщ», що уз-годжуеться з антотмом «coming» - «прихвд», яким починаеться сонет: «The coming of the hawthorn brings on earth...» («Прихвд глоду приносить на землю...»). По-друге, значення слова «passing» - «смерть» обпраеться поетом у секстет! за допомогою семантичного ряду «knell» - «похоронний дзвда», «toll» - «дзвонити» чи «сповiщaти про смерть».
Контраст, покладений в основу сонета, певною мiрою вплинув i на вибiр Свiнберном iтaлiйського канону для його побудови, осшльки саме у цьому типi сонета, дякуючи однаковому римуванню кaтренiв, ввдбу-ваеться 1хне своерiдне об'еднання в октаву, яка протиставляеться терцетам, що об'еднаш, у свою чергу, в секстет.
1дея циклiчноi змiни природи вплюеться у полiсемaнтичнiй нaзвi вiршa, який е центром триптиху - «Час глоду», де реaлiзуеться два значення лексич-но! одиниц «tide». З одного боку ii можна перекласти як «час» чи «перюд» (у даному випадку - це перюд цвтння глоду), а з шшого - як «попк». З остантм, мабуть, у сввдомосп поета асощювалися квiти глоду, як1 постiйно облгтали i розпускалися, символiзуючи таким чином вiчну змiну в природi, подабну плину морiв i рiчок. Наприклад, у вiршi «Час глоду» поет порiвнюе попк бiлиx квiтiв, яш опадають з дерев, з морською п1ною («the towers of the flowers of the trees. fair as the foam.») [17, с. 290] чи з великою хвилею («blossoms exult as the springtide surge») [17, с. 295]. Як ввдомо, Свшберн захоплювався морською стиxiею й неодноразово звертався до не1 у сво1й поезп. На думку В. Шарпа, для поета море було одночасно «пристрастю та мрiею, нареченою й товаришем, «диким братом» людства й дзеркалом Долi, початком i к1нцем, втiленням життя i вираженням смерп» [15, с. 27].
Iлюзiя руху i постiйноl змши досягаеться Свiнберном за рахунок вико-ристання велико1 квдькосп дiеслiв. Наприклад, у сонет «Нaдiя глоду» 1х - 11 («sleeps», «stirs», «trembles», «feels» (повторюеться два рази), «yearns», «casts out», «wait», «speak», «give back», «laughs»), а в заключному сонеп триптиху «Ввдхвд глоду» - 15 («brings», «speaks out», «grows gladder», «has heard», «dazzles», «rejoice», «worship», «takes away», «falls dumb», «sinks down», «forego», «made», «falls», «bids», «toll»).
Однак розподвд даесл1в у текст сонепв рiзний. Так, у першому сонеп вт хвилеподабний - напруження почутв i несгерпнiсгь очшування змшюються к спадом i, навпаки: у перших двох рядках сонета «Надя глоду» - 4 даеслова («sleeps», «stirs», «trembles», «nestles»), у третьому й четвертому - жодного, у наступних 6 рядках - к 7 («feels» - 2 рази, «yearns», «casts out», «wait», «speak», «give back»), в остантх чотирьох рядках - лише 1 («laughs»). Таке хвилеподбне наростання й спад емоцш створюе у читача ввдчупя нетерплячого очшування.
Трохи по-iншому розгоздляються дiесловa в заключному сонетi триптиху «Ввдхвд глоду», де 1х к1льк1сть зростае пвд к1нець сонета - в окгaвi 1х 7
(«brings on», «speaks out», «grows gladder», «has heard», «dazzles», «rejoice», «worship»), а в секстет - 8 («takes away», «falls dumb», «sinks down», «forego», «made», «falls on», «bids», «toll»), що допомагае тдсили-ти покладений в основу сонета контраст мiж радютю очiкування приходу весни й печаллю вiд в'янення природи.
Як справедливо зауважив Дж.Е. Вудберрi, Свiнберн - «поет, що зоб-ражуе природу, скорiше за все через енергетичне, нiж естетичне сприй-няття» [19, с. 324]. I, дшсно, навiть означення у його сонетах у бшьшосп свош е дiеприкметниками або прикметниками, яш мають у свош семан-тищ вiдтiнок руху, енерги, змiни: «unstricken», «alive», «thrilled», «rapturous», «strenuous», «joyful», «presageful», «unborn» («Надiя глоду»), «jubilant», «stilled», «stirred» («Ввдхщ глоду»).
Шдобне вiдчуття енерги, яке виходить з свшбершвських сонетiв, практично не зус^чаеться в численних сонетах пеЛ ж тематики Д.Г. Рос-сеттi, в яких поет скорiше споглядае природу, шукаючи в нiй спiвзвучнiсть сво1м почуттям. Засновник прерафаелiтського братства мрiе зупинить момент, усвiдомлений ним як вiчнiсть, у повнiй вiдповiдностi з принципом, про який було сказано у вступим сонетi «Сонет - пам'ятник митте-востi...» до циклу «Будинок життя». Яскравим прикладом може служити сонет «Безмовний полудень», де лiричний герой звертаеться до свое! ко-хано!: «... clasp we to our hearts, for deathless dower, / This close-companioned inarticulate hour / When twofold silence was the song of love» [5, с. 60].
Упокорешсть, ввдчуття тишi досягаеться Д.Г Россетп за рахунок ви-користання дiеслiв, якi не передають бурхлив^ iнколи неконтрольованi емоцii, як у свшбершвських сонетах, а, напроти, мають у свош семантицi вiдтiнки покою, умиротворения, споглядання: «lie open», «look through», «smile peace», «gleams» (усього лише «мерехтить», а не «блискае», як у сонетах автора «Поем i балад»), «glooms», «scatter», «amass», «pass», «skirts», «hangs», «is dropt» (сонет «Безмовний полудень»).
Наслвдуючи традицii поетiв епохи романтизму, Свшберн вiдноситься до природи як до «вмютища божественного духа», а тому часто персотф-шуе ii, надiляючи людськими якостями. У сонетах автора «Поем i балад» атмосфернi явища, рослини, пори року i небеснi свiтила переживають людсьш емоцii: весна «sleeps, stirs and trembles with desire», свгт «feels not the sun's hand yet, but feels his breath», земля «laughs» (сонет «Надiя глоду»), весна «speaks out in one sweet word» i «falls dumb», небеса «grows gladder», а квгти «are jubilant in birth» (сонет «Вщхщ глоду»). Однак, на ввдмшу ввд вiршiв П.Б. Шелл^ де лричний герой школи мрiе утдабнитись предметам неживоi природи чи природним явищам (як, наприклад, в «Одi захвдному вiтровi»), у свiнбернiвських творах не спостерпаеться такий зво-ротний зв'язок.
Бшьш за все, показуючи загальну радасть, яка пануе в природi з приходом весни, поет не прагне передати почуття окремого iндивiдуума, як це було часто у романтишв, а ставить людину в один ряд з шшими живими iстотами, представляючи ii часткою природи, з якою вона разом радiе й сумуе: «Man and bird / Thrilled through with hope of life that casts out death, / Wait with a rapturous patience...» (сонет «Надая глоду»), «... man and bird /
Rejoice and worship, stilled at heart and stirred / With rapture girt about with awe for girth» (сонет «Ввдхвд глоду»).
Як справедливо ввдзначае О. Гон, «у пейзажнш шрищ тзнього Свшбер-на людство, як правило, - це лише крихина частка величезного дшства природи» [2, с. 134], але аж нiяк не центральний персонаж його поези, навкруги переживань i почутв якого будуються вiршi. Наприклад, у сонетах «Надiя глоду» i «Ввдхвд глоду» лiричний герой не виражае свое «я» i не намагаеться знайти в природi ввдгук, сп1взвучний своему настрою, до чого часто линули романтики, а напроти, yнiверсалiзyе почуття, що шдтверджуеться ввдсутт-стю артиклiв перед iменниками «men», «bird>>, «flower», «tree», «night», «day» - це надае 1м максимального ступеня абстракци.
У б№шосп сонелв романтиков початку Х1Х столитя, напроти, досить явно проступае «я» лiричного героя, який виражае сво! почуття чи ставить запитання природг Наприклад, так написанi сонети В. Вордсворта «До сну», «Свгт надто багато значить для нас...», «Як менi намалювати тебе?», сонети Кольрвджа «До природи», «Праця без нада», сонети .Hi Ханта «РибЬ» «В1дпов1дь риби» та iншi.
Обожнюючи весну та сонце у вiршах на тему природи, написаних у шзнш перiод творчостi, Свiнберн повертаеться до панте1стичних поглядiв часiв «Поем i балад» (1866). На остаточне формування цих поглядiв справили вплив антична мiфологiя, англiйськi романтики з 1'хшм бажанням «розчинити неоргашчний свiт в органiчномy, пiдкорити неживу природу законам життя, в кшцькшщв - одухотворити 11» [4, с. 235], а також захоп-лення поета в 1868-1869 роках екзотичною iндiйською фiлософiею, i, зокрема, щеею iснyвання свiтового дерева чи дерева життя.
Вплив вдшсько! фiлософi1' вщобразився i на виборi Свiнберном саме дерева - глоду - символом продовження весни - благодатного перюду розквиу природи, адже саме в деревi життя, «у самiй його серцевиш схо-ванi життя та його найвища мета - безсмертя» [7, с. 396]. 1дея спшьносп всього сущого у свiтi, яка виникла у поета ще в молодосп, певною мiрою вплинула на створення ним однiе1' з перших трагедш - «Аталанти в Кал-iдонi», яка була побудована на основi вiдразy дек1лькох давньогрецьких мiфiв, серед яких - оповiдання про Мелеагра i про тайну його народжен-ня, пов'язану з ашмютичними уявленнями прадавнiх. Мабуть, у поглядах поета, як1 вже склалися на той час, одне з головних мюць займав постулат про те, що на елементарному рiвнi природа едина.
Як зазначае дослвдник впливу схщних учень на формування свшбертвсь-кого пантейму Ф. Вшсон, автор «Поем i балад» у своему критичному нариа про творчють В. Блейка називав себе учнем панте1стично1 схвдно1' поези. Про захоплення Свiнберна «Махабхаратою» писав у своему щоденнику В.М. Рос-сет. Звернемо увагу, що у висловленнi одного iз Дух1в iз ще1' книги мютяться постулати про принципи едност всього живого на елементарному рiвнi, при-сyтнiсть частки божественност у кожному об'екп Всесвiтy: «Я свило сонця й мiсяця, ... звук у просто^ та мyжнiсть у людях; я духмяний запах у земл1, сяяння у воrнi, ... я е любов. ... Я е смерть, яка заволодша вам, i джерело того, чому призначено бути: Я е весна серед шших п1р року; серед шших шахрайств я е грою в костц я е слава прославлених; я е перемога; я е старантсть, я е
доброта добра» (Цит. по [18, с. 57-58]). У процигованому уривку i3 шдшського вчення особливу увагу привертають рiзнi способи втшення божества, яке в одному випадку стае свплом («light of the sun and the moon»), у другому -звуком («sound in space»), у третьому - запахом («smell in the earth»), у четвертому - блиском («refulgence in the fire»). Аналопчне сприйняття природи виявляемо i у творах Свiнберна, де, виюристовуючи синестезш, поет створюе вiзуальнi образи: «babe's that nestles toward the breast», «unstricken lyre / With all its chords alive and all at rest», «all the unborn green buds be born in white» («Надя глоду»), аущальш: небеса «speak his word», земля «laughs not aloud in joy too deep for mirth» («Надая глоду»), весна «speaks out in one sweet word» i попм «falls dumb», квии «смшться» i «веселяться», а потам, вщцвпаючи, «the knell of springtime toll» («Вщхвд глоду») i тактильш - сви «feels not the sun's hand yet but feels his breath» («Надя глоду»).
Невипадковий вибiр часу дп - не просто весна, а шдкреслено акцептован моменти змiни природи: у першому сонетi - короткий промiжок часу (дешлька миттевостей) до пробудження природи, у другому - момент в'я-нення глоду i пов'язана з ним рiзка змiна настрою людини.
Навмисно зображуючи сумiжний стан, Свшберн дае читачевi мож-ливiсть ввдчути «глибинну спорвднетсть усiх речей i одночасно ix жахливий i необхвдний розподш» [13, с. 294]. Спорвднетсть предметiв живоi та неживоi природи, мабуть, асоцiюються в сввдомосп поета з iснуванням чотирьох елементарних стиxiй: вогню, повгтря, землi й води, яш, за спостереженням Дж.Е. Вудберрi, неодноразово повторюються у вiршi Свiнберна, i разом з найбшьш явними синонiмами-замiнниками («flame», «wind», «foam» i т. ш.) цих стихш складають основне ядро поетичного словника [19, с. 324].
Не стае винятком i триптих про глад, який ми аналiзуемо, де, наприклад, у першому сонетi «Надiя глоду» згадуються всi чотири стиxii, щоправда в завуальованому виглядi: стиxiя вогню представлена сонцем, стиxiя повiтря -небом, стихгя води - морем, i лише стиxiя землi названа без шакомовносп.
Таким чином, у свош пiзнiй творчостi Свiнберн знову звертаеться до теми природи, про яку йшлося в одному з його перших творiв - драмi «Аталанта в Калвдот». На вщмшу вiд своix сучасникiв, Свiнберн нехтуе детальним описанням пейзажiв, вiддаючи перевагу зображенню почуттiв i емоцiй, що виникають як у людини, так i в оточуючих ii явищ i пред-метiв живоi' та неживоi' природи. Персонiфiкуючи об'екти оточуючого свiту, поет пiдкреслюе еднiсть усього, що юнуе на землi. В цьому поет наслiдуе постулати iндiйськоi фiлософii про присутнiсть частки боже-ственностi у кожному об'ектi Всесвпу.
Обираючи для зображення «переxiднi» моменти (наприклад, «весну», «захщ сонця» i т. iн.), автор «Поем i балад» прагне створити iлюзiю постiйноi змiни, що досягаеться за допомогою використання великоi кiлькостi дiеслiв i означень, поxiдниx вiд них. При цьому контраст, який е одним iз основних композицiйниx принцишв побудови сонетiв, проявляеться на рiзниx рiвняx композицii як окремих сонелв, так i мiнi-циклiв. Прикладом останнього i служить триптих про глщ. Подальше дослiдження «пей-зажноЬ» лiрики Свiнберна та виявлення ii жанрових особливостей видаеть-ся перспективним i потребуе наступних розвiдок.
Список використаноТ лiтератури
1. Английский сонет XVI-XIX веков : сборник / сост. А. Л. Зорин : [предисл. А.Н. Горбунова; комментарии Э.А. Красновой ; ред. К.Н. Атаро-ва] : на англ. яз. с параллельным русским текстом. - М. : Радуга, 1990. - 698 с.
2. Гон О.М. Свшберн у поетичному контекст «кшця столптя» / О.М. Гон ; [ввдпов. ред. Т.Н. Денисова]. - К. : Нацюнальна Академiя Наук Укра!-ни : 1нститут лгтератури iм. Т.Г. Шевченка, 1996. - 180 с.
3. История зарубежной литературы XIX века / Под ред. Е.М. Апенко. - М.: ПБОЮЛ Захаров М.А., 2001. - 416 с.
4. Наливайко Д.С. Искусство: направления, течения, стили / Дмитрий Сергеевич Наливайко. - К. : Мистецтво, 1980. - 288 с.
5. Россетти Д.Г. Дом жизни : Сонеты, стихотворения / Пер. с англ. В. Васильева, Вланеса, Т. Казаковой и др. - СПб. : Азбука-классика, 2005. - 416 с.
6. Символы, знаки, эмблемы : Энциклопедия / Авт.-сост. В.Э. Багда-сарян, И.Б. Орлов, В.Л. Телицын ; под общ. ред. В.Л. Телицына. - М. : Локид-Пресс, 2003. - 495 с. : ил.
7. Топоров В.Н. Древо жизни / В.Н. Топоров // Мифы народов мира. Энциклопедия в 2-х т. / Гл. ред. С.А. Токарев. - М. : Сов. энциклопедия, 1992. - Т. 1. - С. 396-398.
8. Хорольский В.В. Эстетизм и символизм в поэзии Англии и Ирландии рубежа XIX-XX веков / В.В. Хорольский. - Воронеж : Изд-во Воронежского ун-та, 1995. - 144 с.
9. Шестаков В. Английский акцент : Английское искусство и национальный характер. М. : Российск. гос. гуманит. ун-т, 1999. - 188 с.
10. Chew Samuel C. Swinburne / Samuel C. Chew. - Boston : Little, Brown and Co., 1929. - 335 p.
11. Mackail J.W. Swinburne / J.W. Mackail // Mackail J.W. Studies of English Poets / J.W. Machail. - New York : Books for Libraries Press, 1968. - P. 201-225.
12. McSweeney Kerry Swinburne's «By the North Sea» / Kerry McSweeney // The Yearbook of English Studies, 1973. - Vol. 3. - P. 222-231.
13. Meyers Terry L. Shelley and Swinburne's Aesthetic of Melody / Terry L. Meyers // Papers on Language and Literature. - 1978. - Vol. 14. №№ 3. - P. 284-295.
14. Richards Bernard English Poetry of the Victorian Period 1830- 1890 / Bernard Richards. - London ; New York : Longman, 1988. - 319 p.
15. Sharp William Introduction. Algernon Charles Swinburne / William Sharp // Swinburne A. Ch. Atalanta in Calydon : and Lyrical Poems / A.Ch. Swinburne / Selected with an introduction by William Sharp. - Leipzig : Bernard Tauchnitz, 1901. - P. 7-30.
16. Swinburne A.Ch. The Poems : in six vols / A.Ch. Swinburne. - London : Chatto & Windus, 1912. - Vol. III. - 361 p.
17. Swinburne A.Ch. The Poems : in six vols / A.Ch. Swinburne. - London : Chatto & Windus, 1912. - Vol. VI. - 440 p.
18. Wilson F. A.C. Indian and Mithraic Influences on Swinburne's Pantheism : «Hertha» and «A Nympholet» // Papers on Language and Literature. - Vol. VIII, Supplement, Fall 1972. - P. 57-58.
19. Woodberry G.E. Literary Essays. - N. Y: Kennikat Press, Inc., 1967. - 338 p.
