CC BY
13
УДК 330.83 Здобувач В.Ю. Зих - RbeiecbKa КА
СВ1ТОГЛЯДНА ДИСКУС1Я УКРАШСЬКОГО ПРИВАТНОГО ШДПРИСМНИЦТВА З КООПЕРАЦИЮ В ГАЛИЧИН1 У МШВОСННИЙ ПЕР1ОД
Окреслено суть св^оглядно'1 дискусп, яка розгоршася помiж украшськими при-ватниками та кооперащею в Галичинi у мiжвоeнний перiод.
Competitor V.Yu. Zyh - L'viv commercial academy
The world outlooking discussion of the Ukrainian private works with cooperation in Galychyna at the interwar period
It is outlines the essence of the world outlooking discussion, which is, begin to glow between Ukrainian privacies and cooperation in Galychyna at the interwar period in the article.
Вступ. Втрата украшцями державност внаслщок поразки у визволь-них змаганнях 1917-1923 рр. не зруйнувала вшов1чного прагнення украшства до поличного та економ1чного унезалежнення. Важко переощнити у цьому контекст! той величезний досвщ реалiзацii нацiональноi енергii, який здобули украiнцi в шдневшьних умовах мiжвоенноi Польщi, розбудовуючи власну ко-операцiю та приватне шдприемництво. Це була, по сут^ робота, спрямована на економiчне усамостшнення в умовах чужо" держави.
Постановка завдання. Метою нашого дослiдження е анашз сутнiсних засад свiтоглядноi дискусп помiж украшськими приватниками та кооперащею у мiжвоенний перiод.
Результати. Нащональна кооперацiя i приватництво вщгравали у важ-ливiй справi економiчного усамостiйнення однаково важливу роль, викону-ючи тiльки "м властивi завдання. Власне про таку дiалектику спшьно" нащ-онально" роботи писав провщник приватницва В. Несторович, наголошуючи на тому, що "кооперащя i приватна шдприемливють доповнюються взаемно у свош господарсько-нацiональнiй мiсii, а тому не смiе бути мiж ними ворожне-чi, ба навiть тiльки потурання, толеранци, а мусить бути сшвпраця" [1, с. 2]. В ушсон цьому звучать слова визначного громадського й кооперативного дiяча Ю. Павликовського про те, що щ два напрями нащонально" господарсько" розбудови, як грунтуються на рiзних свiтоглядних засадах i "вживають рiз-них, питомих кожному з них, методiв пращ" однаково "потрiбнi украшському народовi". На його думку, "юнування "х е оправдане юторичними та психiчни-ми умовинами розвитку украшського народу, а вщношення до них кристаль зуеться на основах анашзи наставлення верстата пращ, який вщповщае понят-тю нащонально" потреби тодi, коли повстае як необхщна конечнiсть працi народу над собою". Виходячи iз цього, Ю. Павликовський наголошуе, що "проб-ним каменем користi юнування як кооперативного, так i приватного варстату пращ, е беззастережне шдпорядкування "х добру нацii" [2, с. 2-3].
Про св^оглядш засади украшського приватництва i кооперацii та "х-ню роль у спiльнiй справi господарського дозрiвання в специфiчних умовах тогочасно" Польщi писав у свош статт головний редактор "Украшського купця" М. Ковалюк. Вiн, зокрема, зазначав, що кооперащя не може зробити у справi нацiонального вiдродження того, що властиве для функци приватного
шдприемництва. "По-перше, кооперацiя е засобом до поборювання госпо-дарських анормальностей, повсталих через систему кашталютичного способу господарювання, а приватно-купецький стан е ношем i творцем самого каш-талу, як i рiвно ж капiталiстичного способу господарювання". Домiнанта со-цiального у доктриш кооператизму та домiнанта шдивщуального у лiбераль-нiй доктринi приватництва, на думку автора, мають взаемодоповнювати одна одну, коли йдеться про формування державотворчо1 наци [3, с. 2].
Початком полемжи помiж украшськими приватниками та коопера-цiею стало виголошення 6 листопада 1936 р. у залi "Укра!нсько1 бесiди" реферату директора РСУКу О. Луцького шд назвою "Кооперативний i приват-ницький свiтогляди". У ньому мютився глибокий аналiз тогочасних еконо-мiчних доктрин, що послужило пiдставою для розмежування автором двох найактившших украшських господарських течiй: "сусшльницько1 (коопераций i шдивщуалютично1 (приватництва). О. Луцький, як фанатичний при-хильник кооператизму, наголосив на альтруlзмi та солiдаризмi ще1 течи, про-тиставляючи 1х "егоlзмовi приватництва, включно з погонею за найбшьшим зиском", наголошуючи, що "кооперащя не дае змолоти людиш анi на млинi визиску приватниюв, анi на млинi казарми, в яку хоче поселити людину держава сво1м етатизмом". Доповiдач ршуче вiдкинув звинувачення украшсько1 кооперацп у надмiрнiй войовничостi та у прагненш монополiзувати усе нащ-ональне господарське життя. У рефератi також прозвучала думка про те, що "два рiзнi свггогляди i двi рiзнi методики працi" стоять на перепош поглиб-лення спiвпрацi кооперацп i приватникiв та згуртуванню 1хтх зусиль [4, с. 5].
Зразу ж тсля виголошення реферату присутш в залi погодилися iз пропозицiею головного директора Центросоюзу Ю. Шепаровича звернутися до СУКШу iз проханням про виступ когось iз представникiв з коррефератом. За дорученням голови СУКШу Я. Скопляка корреферат виголосив 22 листопада 1936 р. у тш же залi "Украшсько: бесщи" В. Несторович [5, с. 177].
Редактор "Торгiвлi i промислу", аналiзуючи теоретичну частину реферату О. Луцького, яка стосувалася характеристики основних економiчних доктрин, зазначив, що вона мютить "багато правди, але в практищ це дещо iнакше виглядае, а i теорiя вимагае дещо шшого розмiщення свiтла i тшей". Основними рисами капiталiзму, який вирю iз лiбералiзму, за визначенням В. Несторовича, е: рентабельшсть, якнайбiльший зиск i конкуренцiя. Та уже у другш половинi 30-х рокiв говорити про таку класичну модель капiталiзму можна було лише у минулому чаЫ, або, як наголосив автор, "говорячи про капiталiзм, говоримо про щось, що вже по сут не юнуе...". Однак, коли йшлося про спадщину капiталiзму, то вона е колосальною в матерiальнiй культурi i багатою iдейно. Частину щейно1 скарбницi лiбералiзму прагнув зберегти тогочасний "украшський приватно-господарський свiт, як устшний засiб для побудови матерiального добробуту наци (через добробут одиниць!) i хребта наци т.зв. третього стану (мщанства)" [6, с. 7]. Та у конкретних об-ставинах мiжвоенного часу украшське приватництво нерiдко зустрiчало з боку кооперацп чимало перешкод i морального осуду. Це знайшло свш вияв i у реферат О. Луцького, який звинувачував приватниюв у спробi нав'язати ук-рашству лiберальний свiтогляд, наголошуючи одночасно, що украшству
бiльше притаманш "незрушимi правди кооперативного свiтогляду i його найбiльшi моральнi цiнностi: щеашзм i демократизм" [6, с. 7].
В. Нестерович окреслюе суть щеологп украшського приватництва як синтезу щей лiбералiзму та специфiчних iдей украшського нащонального ру-ху. Вiн, зокрема, зазначае: "1). В цен^ свггогляду стопъ творча одиниця, до-робкевич на основi клича: Збагачуйтесь! Але ця творча одиниця обмежена нащональною, господарською i етичною дисциплiною (шдприемець-суспшь-ник!). Зрештою, вона повинна мати повну волю у розвиванш хисту шд-приемливости. 2). Пружиною шдприемливости е якнайбiльший зиск при чес-нiй цiнi i винагородi наймано1 працi" [6, с. 7].
Торкаючись питання зиску, який на думку украшських кооператорiв того часу був явищем аморальним, автор корреферату вважае, що "коопера-тивна надвишка" е на практищ цим самим, що i зиск у приватництвi. "Фундаментом приватно-господарського свггогляду е приватна власшсть, хоч зi збе-реженням штереЫв наци", - пiдсумовуе В. Несторович [6, с. 7].
Наприюнщ свое1 доповiдi корреферент застерiг украшських коопера-торiв вiд крокiв, яю викликають вороже наставлення громадянства до украшського приватництва. "Наш вибуялий демократичний св^огляд вщкинув колись вщ нас шляхту ... Тепер штегрально-свгтоглядовий пiдхiд кооперацп може вiдкинути шдивщуалюта-господарника, який не зовсiм розумiеться на св^оглядах, зате розумуе просто: мое громадянство мене не хоче!" - сказав на заюнчення В. Несторович [6, с. 7].
У дискусп, що розпочалася пiсля доповiдi, взяли участь представники кооператорiв та приватниюв. Речники кооперацп О. Луцький та К. Коберсь-кий у сво1х виступах прагнули спростувати тi тези корреферату, яю вказува-ли на негативш сторони у кооперативнiй практищ, а також активно критику -вали "аморальнi засади" приватницького свiтогляду. К. Коберський, зокрема, твердив, що "зиск е визиск" та, що для приватницького св^огляду е прита-манний антигуманний принцип, який вщповщае сентенци "людина людинi вовк". О. Луцький намагався бути об'ективним, обстоюючи думки, висловле-нi у своему реферат^ та критикуючи деякi тези виступу В. Нестеровича. Го-ворячи про несумюшсть моралi i приватного шдприемництва, вш радив звер-татися не до поглядiв середньовiчних моралiстiв, яю вважали зиск "ексiндус-трiя" таким, що не суперечить християнству (теза iз корреферату В. Нестеровича), а до поглядiв новгтшх христиняських ушверсалютв, якi наголошували на спекулятивному характерi капiталiзму [6, с. 7].
Надзвичайно актуальними були питання, порушеш у виступах пред-ставникiв СУКШу О. Ониська, М. Дерев'янка, Б. Дурбака, М. Пушкаря та Р. Кульчицького. Чимало рацюнальних думок прозвучало з 1хшх уст при об-говореннi таких важливих проблем, як, наприклад, зиск чи визиск, страта як розтрата нащонального майна, протекцшшсть у доборi людей, оргашзащя шдприемства i рацiоналiзацiя працi, можливiсть чи неможливють громадсь-кого контролю над шдприемництвом, органiзацiя мас i демократизм в еконо-мiцi, кооперацiя i соцiалiзм, кооперацiя i проблема монополи в нацiональнiй економiцi тощо [6, с. 7].
Оргашзащя тако1 дискусiï була взаемокорисною для обох нащональ-них господарських середовищ, тому що давала можливють цивiлiзовано, вщ-верто, на паритетних засадах обговорювати найактуальнiшi проблеми 1'хньо-го ствжиття та шукати можливостi спiвпрацi у тих умовах . Про це йшлося в заключнш промовi В. Несторовича, який висловив надда, "що цей вечiр, на якому вперше зударилися два нашi господарськi сектори на щеолопчному грунл, матиме додатний вплив на 1'хне спiвжиття в майбутньому" [5, с. 179].
Проте, на жаль, щ сподiвання не справдилися. Як писала на початку 1937 р. "Торговля i промисл": "Мiж нами i кооперащею залишилась дальше глибока прiрва, ба навггь вона дещо поглибилась" [7, с. 2]. Одшею iз причин такого становища був т.зв. "свггоглядовий шдхщ" кооперативних провщни-кiв, який стояв на завадi вироблення спiльноï тактики та спшьного плану роз-будови нацiональноï економiки. Це спричинювало порушення домовленостей з приводу координацiï зусиль в опануванш рiзних господарських сфер та ан-типриватницьких пропагандивних кампанш у кооперативнiй пресi.
У вересш 1936 р. з iнiцiативи дирекци Центросоюзу було скликано конференцiю, присвячену проблемi вiльноï конкуренцiï в украшському про-мислi, на яку були запрошеш кооперативнi виробники та частина приватних промисловщв. Органiзатори конференцiï попередньо заявили, що ïï метою е лише з'ясування поглядiв украшських промисловщв на цю проблему, а тому, мовляв, на нш не буде прийнято шяких рiшень, що мали б зобов'язуючий характер. У ходi дискусiï з'ясувалось, що погляди на справу конкуренцп у на-шому промислi роздiленi. "За" i "проти" вiльноï конкуренцiï висловилась менш-бшьш однакова кiлькiсть приватникiв i кооператорiв ("за" - 2 приват-ники i 2 кооператори, "проти" - 3 приватники i 2 кооператори), причому вар-то зазначити, що переважна бшьшють учасниюв утримались вщ висловлю-вань з цього приводу. Наприкшщ конференцiï Ю. Шепарович несподiвано заявив, що дискусiя показала, що приватники шбито виступають за вшьну кон-куренцiю [8, с. 2]. Ще бiльшою несподiванкою стала його ж заява, зроблена на з,ïздi Окружних Союзiв Кооператив (ОСК) про те, що приватш промис-ловцi дали кооперацiï "вiльну руку в розбудовi промислу також у цих дшян-ках, на яких працюе вже приватний промисл" [9, с. 3]. Подiбну думку висловив i О. Луцький у реплщ на корреферат В. Нестеровича [6, с. 7], а "Коопера-тивна республжа", шформуючи про хщ вищеозначено1' дискусiï, писала, "що украшсью приватники зажадали для себе вшьно1" руки в оснуваннi промисло-вих шдприемств" [10, с. 39].
У вщповщь на це пресовий орган приватниюв констатував, що "при по-мочi доволi оригiнального маневру стараеться кооперащя звшьнитись вiд зо-бов'язань, що ix колись взяла на себе, i злегалiзувати можливiсть конкурен-цiйноï боротьби кооперативного i приватного украшського промислу" [8, с. 2].
Варто зазначити, що незгоди помiж двома господарськими таборами посилювалися у мiру того, як зростав оргашзацшно приватницький сектор, сконсолщований СУКiПом, та його пресовий орган "Торговля i Промисл", очолюваний В. Несторовичем. Характерно також, що це посилювало войов-ничють у настроях до приватниюв серед значно1' частини кооперативного проводу, але, на щастя, не серед кооперативного загалу. Опонентами самос-
тiйних шдприемщв виступали найчастiше редактор журналу "Кооперативна Республiка" К. Коберський, директор Центросоюзу Ю. Шепарович та лояльнi до свого шефа директори Повгтових Союзiв Кооператив (ПСК), директор РСУКу О. Луцький та деяю ревiзори.
На загальних зборах Центросоюзу, якi вщбулися 9 червня 1936 р., ви-никла непередбачена регламентом дискусiя про можливост спiвпрацi коопе-раторiв i приватникiв, розпочата представниками повiтових осередкiв. Першим порушив проблему непорозумшня з приватниками директор ПСК з Чор-ткова I. Хичiй, на що отримав категоричну вщповщь О. Луцького: "Коопера-цiя не думае вести боротьби з природними проявами приватно1 шщативи в торговлi i промислi, але не може не противитися наростаючiй симпатп украшського громадянства до приватникiв" [11, с. 1]. Це викликало негативну ре-акцiю серед iнших директорiв ПСК. Так, директор жовювського союзу I. До-рота заявив, що приватники не становлять жодно1 загрози кооператорам i треба спшьно працювати та допомагати одне одному в оргашзацп украшських шдприемств. Директор I. Поритко з Рогатина наголосив, що чим "краща оргашзащя приватникiв, то легше знайти з ними "модус вiвендi" (споЫб сшв-життя)". Директор Ю. Шепарович iз Сокаля радив у своему вистуш урегулю-вати взаемини помiж двома нацiональними господарськими напрямами. Пщ-тримали сво1х колег I. Олексюк з Тернополя та П. Палшчук iз Теребовлi. На вимогу регюнальних кооперативних провiдникiв накреслити лшда, яку мае вести кооперащя щодо приватникiв, О. Луцький вiдповiв: "З приватниками не шукаймо боротьби там, де ми и не мусимо вести" [12, с. 3; 13, с. 2].
Такий переб^ дискусп був вщдзеркаленням рiзницi, яка iснувала у ставленнi до приватниюв кооперативного загалу та певно1 частини проводу львiвськоl централi.
Подiбним чином, тобто стихiйно, розпочалася дискуЫя з приводу про-паганди полггачного соцiалiзму "Кооперативною республiкою" на з,lздi РСУКу, яка була також зшщшована представниками iз провшцп. Вщповщаючи критикам iдеологiчного журналу кооперацп, його редактор К. Коберський констатував: "До кооперацп можна дшти шляхом християшзму, соцiалiзму i нацiоналiзму - як свiтоглядiв. Не можемо одних виелiмiнувати, а iнших пiд-тримувати." [14, с. 57].
На цю фразу гостро зреагувала редакщя "Торговлi i промислу" у сво1й передовицi "Годi мовчати!" вiд 1 липня 1936 р., пишучи, зокрема, таке: "Очевидно - з давен-давна вщомо, що "вЫ дороги ведуть до Риму". !нша справа -якого духа ви по дорозi наберетесь, коли будете йти до Риму напр. через ССР або через сьогодшшню Еспашю, де палять i руйнують саме християнськi свя-тиш. в тодi питанням, чи ви тодi не звернете до московського Кремля замють пiти до римського Ватикану". Тут же у статп робилось застереження, "що не хочемо тим щентифжувати наших соцiалiстiв-радикалiв iз большевизмом. Цим може дещо яскравим прикладом - хочемо тшьки висказати думку, що пануючий дух у кооперацп, п щейна тенденцiя може бути теж рiжна, як рiжнi е шляхи (себто iдеольогiчна подготовка), що ведуть до не1" [11, с. 1].
Редактор приватницького часопису категорично не погоджувався iз позищею деяких провщниюв кооперацil, що прагнули рiзко вiдмежуватися
вiд сaмoстiйних пiдпpиeмцiв. Апелюючи дo них, вш нaгoлoшyвaв: "Чoмy мiж нaми i кooпеpaцieю твopите шиpoкy демapкaцiйнy лшш, чи нaвiть збpoйне пoгoтiвля, a m кooпеpaтивнoмy теpенi здiйснюeте шл^ику "oбщoгo кoтелкa" нaцioнaльнo-дyмaючих елементiв iз членaми II Iнтеpнaцioнaлy?" [11, с. 2]. Не менш гoстpoю бyлa вiдпoвiдь pедaктopa нa зaкид O. Луць^го, щo ^o^paTO-piв i пpивaтникiв poздiляють двi piзнi свгюглядш зaсaди: iдеaлiзм i мaтеpi-aлiзм [15, с. 15]. "Не знaeмo тoчнo, як дaлекo дiйшли œ^an^™ - paдикaли, щo кooпеpyють у ^o^pa^i' з нaцioнaльними елементaми, в pевiзioнiзмi мap-ксiвськoгo мaтеpiялiзмy, тасюльки пpисвoïли сoбi iдеaлiстичний свiтoгляд тa евoлюцioнyвaли у нaпpямi хpистиянiзмy... Зaте знaeмo, щo ми, y^arn^m пpивaтники, e свoepiдними мaтеpiялiстaми, яким i хpистиянiзм зoвсiм близь-кий i '^opi нa небГ теж не чуж^'. Дaлi aвтop пoкликaeться нa нaцioнaльний пoдвиг пioнеpiв y^a^^^re кyпецтвa M. Диметa, I. Левинсьгаго тa бpaтiв Симеpенкiв, щo служить взipцем для yкpaïнськoгo пpивaтнoгo п^^темни^ твa, ствеpджyючи, щo лише ratóo^ yсвiдoмлення цьoгo мoже пpизвести дo нaлaгoдження тiснoï гoспoдapськoï спiвпpaцi [11, с. 2].
Tara "iдеoлoгiчнa вiдвеpтiсть" oднoгo iз пpoвiдних дiячiв СУЕШу вик-ликaлa бypхливi емoцiï сеpед кooпеpaтивних вoждiв. K. Koбеpський вщгук-нувся нa це oбypливoю стaттею "Спpaвдi гoдi мoвчaти!" у свoeмy жypнaлi, у якiй звинyвaтив пpoтилежнy стopoнy у вopoжoмy нaлaштyвaннi ïï дo rao^pa-ци, щo виpaжaлoсь, нa йoгo думку, у "тaктицi пoкпивaння й iнсинyaцiй". Ав-TOp пyблiкaцiï зaкидae В. Hестopoвичy глyзyвaння iз свiтoгляднoï пoзицiï O. Луцьгаго тa пpaгнення "зaлякyвaти iнтегpaльних кooпеpaтopiв Kpемлем". Зaкiнчyeться стaття piшyчoю вимoгoю: "Hевтpyчaння у внyтpiшнi спpaви oпеpaцiï, a не iнтpигyвaння з метою ш^ення poздopy в кooпеpaцiï - це... пе-pедyмoвa лoяльних poзмoв кooпеpaтopiв з пpивaтникaми!" [16, с. 7].
Вщ^вщь нa тaкi звинyвaчення "Kooпеpaтивнoï pеспyблiки" не зaбa-pилaся. Вже 1 жoвтня "Topгoвля i пpoмисл" видpyкoвye стaттю "Бшьше дoб-poï вoлi!", у якш В. Hестеpoвич вiд iменi pедaкцiï зaявив: "У вiднoшеннi дo кooпеpaцiï лoяльний нaш opгaн вiд пеpшoï свoeï пoяви". Як дoкaз свoeï лoяль-нoстi вiн нaвoдить OTani, видpyкyвaнi у чaсoписi пpивaтникiв вже у пеpший piк цьoгo видaння, у яких спpoстoвye вигaдки вapшaвськoгo тижневикa "Biu-letyn polsko-ukrainski" npo "iмпеpiaлiзм" yкpaïнськoï кooпеpaцiï пo вщ^шен-ню дo пpивaтникiв [17, с. 1-2]. Вoднoчaс aвтop зaзнaчae, :o для цieï лoяль-нoстi e poзyмнa межa, кoли йдеться ^o безпiдстaвнi aнтипpивaтницькi гам-пaнiï деяких кooпеpaтopiв, "6o oбopoнa чести й o6opom iнтеpесiв y^a^^ra-ro сaмoстiйнoгo кyпецтвa i пpoмислy e ютотним зaвдaнням нaшoгo opгaнy". У CTarri тaкoж спpoстoвyeться звинyвaчення K. Koбеpським В. Hестopoвичa y "глyзyвaннi нгд слoвaми O. Лyцькoгo пpo "твеpдy землю i зopi нa небГ, тoмy :o iснye iстoтнa piзниця мiж глyзyвaнням i кpитикoю, тим бiльше нaд oœ-бoю, яку вс yкpaïнцi "шaнyють як пеpедoвoгo гpoмaдянинa i дiячa". В. Нес-тopoвич вiдмежoвyeться тaкoж i вщ iдентифiкaцiï кooпеpaтopiв-paдикaлiв з бiльшoвизмoм, ввaжaючи, шр це бyлo б ^клешм. Звеpтaючись дo K. Ko-беpськoгo, йoгo oпoнент нaгoлoшye, шр poзбpaт шкiдливий не тiльки для га-oпеpaцiï, aле "вiн не пoтpiбний теж у цiлoмy yкpaïнськoмy гoспoдapськoмy життi, в якoмy дiючими чиннигами e кooпеpaцiя i пpивaтництвo" [18, с. 4].
Такi "зударення на свiтоглядному грунп" мiж щеологами укра1нсько1 кооперацп та приватництва не припинялися як на сторiнках преси, так i на публiчних iмпрезах аж до вибуху Друго! свгшво! вiйни. Весь вогонь кооперативно: критики зрештою зосередився на особi головного редактора часопису приватниюв В. Нестеровича, "як на iдеологовi цього елементу i як, на думку "штегральних кооператорiв", найзавзятiшому" [5, с. 179]. Цжаво, що звину-вачувальш статтi, спрямованi часто персонально проти В. Нестеровича, почала публжувати не тшьки радикальна "Кооперативна республжа", але й помiр-ковано налаштований орган РСУКу "Господарсько-кооперативний Часопис", у якому 8 травня 1938 р. з'явилась передовиця шд назвою "Радимо спам'ята-тись", написана О. Луцьким [19, с. 1-2], де мютилося, за словами редактора "Торговлi i промислу", "стiльки сущо! неправди, стiльки явних наклепiв i фантазп, - що я занiмiв" [5, с. 179]. Особиста образа В. Нестеровичу видалась настшьки сильною, що вш надюлав редактору "ГКЧ" повiдомлення про потребу опублжування стагтi у вщповщь, покликаючись, на превеликий жаль (як зазначив у сво1й монографи В. Нестерович 1977 р.), на 19-й параграф польського пресового закону. "На превеликий жаль", тому що "штегральш кооператори" не раз закидали, як i представники праворадикального поличного крила украшства, приватникам ствпрацю з окупацiйною владою. На-впъ вкрай обурений цiею публiкацiею голова СУКШу Я. Скопляк порадив своему редактору, щоби той "тричi подумав", перш шж опублжувати, згiдно iз польським законом про пресу, вщповщь [5, с. 180]. Така емоцшна ршу-чiсть В. Нестеровича пояснювалася тим, що окрiм iнкримiнування йому "во-рожостi до укра1нсько1 кооперацп", з яко! вiн "ще й 1сть хлiб (натяк на. вик-лади на Вищих торговельних курсах)", його звинувачено у тому, що як редактор фахового приватницького органу прагнув "заспокоювати психiчно на-щю, що не було б лиха, якби влада розв'язала укра!нську кооперацiю" [19, с. 1]. Варто зазначити, що статтю-спростування В. Нестеровича було видру-кувано у "Господарсько-кооперативному часописi" 19 червня цього ж року на першш сторiнцi, що й статтю-звинувачення О. Луцького [20, с. 1].
Об'ективний аналiз тако! запально! полемiки, що почала переростати у вщверту ворожiсть, знаходимо в статт пiд назвою "Рам'я об рам'я", що 11 опублiкував купецько-промисловий часопис 15 травня 1938 р. Цжаво, що автором публжаци був вщомий укра!нський науковець, згодом ректор Украшського Вшьного Ушверситету В. Янiв, який у той час не належав безпосе-редньо ш до приватництва, нi до кооперацп, громадянська совiсть якого не могла миритися iз тим, що "сьогодш... кривду зроблено укра!нському самос-тiйному купецтву." Вiддаючи належне украшсьюй кооперацil, як загально-нацiональнiй цшност^ та високо оцiнюючи 11 роль у духовному та госпо-дарському вщродженш укра1нсько1 нацil, В. Яшв водночас наголосив й на не-оцiненнiй вазi укра!нського приватництва, як творця третього стану нацil. Об'ективно аналiзуючи цю нездорову ситуацiю, В. Яшв стверджуе, що справжне авторство плгток та шсинуацш не потрiбно приписувати "авторовi одно! чи друго! статтi, але тому, що сплетш поширюе, чи 1х свiдомо творить i пильно дбае за те, щоб Ыяли вони фермент i щоб викликували пристраснi ре-акци з необчисленими наслiдками". Отже, справжнього автора "з невiдкри-
тим шoлoмoм" тpебa шyкaти у "сеpедoвищi, шр йoмy зaлежить нa poзбиттi yкpaïнствa, як мopaльнoï eднoсти" [21, с. 1]. Ще oдин вaжливий виснoвoк В. Янiвa пoлягaв у тому, :o сеpед пpичин чвap вш вбaчaв екстpaпoляцiю rnp-тiйних незгод в yкpaïнськoмy пoлiтикyмi нa гoспoдapський фунт. Втpaтa "мopaлi мoгyчoï спiльнoти", зa йoгo слoвaми, веде дo "poзвaлy нaшoгo oprarn-зoвaнoгo життя". Автop стaттi вистyпae пpoти мoнoпoлiï тiльки oднieï фopми гoспoдapювaння, :o хapaктеpнa для тoтaлiтapних сyспiльств [21, с. 2].
Oкpiм стaтей aнтипpивaтницькoгo спpямyвaння, якi пyблiкyвaлa га-oпеpaтивнa пpесa, з'являються у мiжвoeнний пеpioд й бpoшypи, aвтopи яких чaстo у лiтеpaтypнiй фopмi, зoбpaжaючи кooпеpaцiю як веpшинy дoскoнaлoстi у гoспoдapськoмy тa пoлiтичнoмy життi, пpoтистaвляли ш "aмopaльне ^ma^ не пiдпpиeмництвo" [22, с. 20]. Чи не шйбшьше с^ичинився дo цьoгo pевiзop РСУХу А. Гaвpилкo, який видaв свoïм кoштoм двi бpoшypи, :o oчopнювaли yкpaïнських пpивaтних кyпцiв, пiд нaзвoю "Пpивaтники чи кooпеpaцiя" тa "Сильш люди". Цей дiяч стoяв m вiдвеpтo лiвих пoзицiях й piшyче вистyпaв пpoти "кaпiтaлiзaцiï" гoспoдapськoгo життя. Як зaзнaчaв пiдпpиeмець iз Вoли-нi O. Mикoлaйський, тoй же А. Гaвpилкo був пеpекoнaний у тому, ":o iдея кooпеpaцiï мae зaвдaння спpoлетapизyвaти мaси, a це в нaслiдкaх мусить дo-вести дo кoмyнiзмy". Haйкpaшим спoсoбoм викopiнення "мaнкapствa" (poз-тpaтництвa - O3.), нa думку oстaнньoгo, "був би: ^ийняти стpyктypy бoль-шевицькoï ^o^pa^t, 6o тaм чoгoсь пoдiбнoгo немae" [23, с. 6].
Oснoвy бpoшypи "Сильнi люди" стaнoвив т.зв. "декaлoг", який був ш-бyдoвaний m пpoтистaвленнi негaтивних aспектiв пpивaтництвa i "витоких iдеaлiв кooпеpaцiï" [24, с. 2-22]. Рoзвiнчyючи "негaтивнi" зaсaди пpивaтниц-твa, кooпеpaтивний чинoвник, якoгo дехто зoбpaжyвaв як "oднoгo з aпoстoлiв тa iдеoлoгiв кooпеpaцiï", був i сaм пpивaтним видaвцем-влaсникoм "Koo^pa-тивнoï бiблioтеки" [25, с. 3], тобто кpитикyвaв сaм себе, зoкpемa, у дpyгoмy тa четвеpтoмy пyнктaх ^oro "декaлoгy" [24, с. 4,8].
"Topгoвля i пpoмисл" вiдpеaгyвaлa нa шяву цieï нaклепницькoï 6po-шypи велигаю стaтею, в якiй, мiж шшим, стaвилa дo ïï aвтopa зaпитaння: "Koли б зiбpaти в oднy книжку piжнi pечi з життя лихих кooпеpaтив (a тaкi теж e, o^ira^ e i лихi пpивaтники, зpештoю кooпеpaтиви, :o ïx aвтop зга-дye, xiбa нiкoгo oдyшевляти не мoжyть!), тo чи не був би це жaxливий дoкy-мент пpoти ^o^pa^i?..." Haгoлoшyючи нa oбмеженoстi "дoмaшньoгo" pa-дикaльнoгo сoцiaлiзмy aвтopa, пpивaтницький чaсoпис нaвoдить вислoвлю-вaння вiдoмoгo сoцiaлiстичнoгo дiячa, тoдiшньoгo мiнiстpa екoнoмiки Фpaн-ци, тaкoгo змiстy: "Чи мiг би хтось дiйснo пoвipити, :o йду та знищення га-пiтaлiзмy, тли не в силi зaстyпити того iншoю системoю? Здaю сoбi спpaвy з тoгo, :o кaпiтaлiзм дoвгo ще вiддaвaтиме великi услуги." [25, с. 3]. Всшя^ спpияли poзвиткy пpивaтнoгo пiдпpиeмництвa сoцiaл-демoкpaти, якi знaxoди-лися пpи влaдi й у шших eвpoпейськиx деpжaвax.
Бpoшypa А. Гaвpилкa, :o poзпoвсюджyвaлaся, нa жaль, yкpaïнськими кooпеpaтивaми, викликaлa негaтивнy pеaкцiю не тiльки в пpесoвoмy oprarn кyпцiв i пpoмислoвцiв, aле й шших y^a^^^x видaнь. Вiдгyкнyвся m неï й "Hoвий чaс", який у тpaвневoмy нoмеpi oпyблiкyвaв пеpедoвицю, :o звинyвa-чyвaлa aвтopa бpoшypи у "poзпaлювaннi внyтpiшньoï гoспoдapськoï бopoтьби",
"злiй волi та примiтивiзмi" тощо [25, с. 1]. Варто зауважити, що газета, яку ви-давав I. Тиктор, не раз ставала в оборот приватництва, починаючи ще вщ того часу, коли першi ознаки кооперативного етатизму стосовно до самостшних шдприемщв лише почали з'являтися [26, с. 2]. Ця ж газета у квита 1938 р. опублшувала рецензш вiдомого в той час науковця Г. Лужницького на "лгте-ратурний твiр" пiд назвою " Димарiвка живе", сюжет якого був побудований на протиставленш, аналогiчному тому, яке було покладене в основу вже згадува-них брошур А. Гаврилка. Прикро, що "добра з лиературного боку книжка", як зазначае рецензент, зображуе ушх члешв сшьсько! кооперативи щеальними людьми, а власника едино! приватно! крамнищ найбiльшим злочинцем (у тво-рi вiн i дизертир, i вбивця, i злодiй, i палiй, i провокатор, i кривоприсяжник, за що врешт був покараний шибеницею). Звертаючись до видавця "кооперативно! повютГ' Товариства укра!нських кооператорiв, Л. Нигрицький запитуе, чи опублiкувало б воно повють "пiд назвою "Попелiвка не вмерла", у яюй ус зга-данi вище шiсть прикмет приватника належали кооператору, для вщмши ще додавши гомосексуалiзм або содомський ^х..." [27, с. 4].
Гостра полемжа в пресi, яка часом переростала у ворогування та мала переважно свгтоглядне шдгрунтя, у реальнш господарськiй практицi знаходи-ла свое реальне вiддзеркалення передусiм у незичливому вщношенш укра-!нських кооператорiв до сшьських купцiв-приватникiв [28, с. 3]. На вже зга-дуваних нами загальних зборах Центросоюзу у червш 1936 р. директор ще! шституци Ю. Шепарович заявив, що приватники "мусять зрезигнувати з села та йти до мюта. Село, що е ниш у 80-90 % скоопероване, мае мюце тшьки для кооперацп" [13, с. 2]. Така тактична лшя проглядаеться i у резолюци дирек-цi! та Надзiрно! Ради "Народно! торговлi", прийнято! на Загальних Зборах 31 червня 1936 р., у 2 пункт яко! знаходимо таке: "З засади не буде "Народна Торговля" обслуговувати некооперативних крамниць по селах, де е коопера-тиви для загального закупу i збуту. Обслуга крамниць по селах, де немае кооператив для загального закупу i збуту, може бути переходова. В шякому ви-падку не будуть обслуговуваш крамнищ, що !х власники е зб^щ з кооператив" [29, с. 1].
Як випливае iз згадувано! резолюцi!, навiть провщ найстарiшо! i, зде-бiльшого, доброзичливо налаштовано! до приватникiв укра!нсько! гуртвш розмежовуе купцiв на мiських i сiльських та вiдносить останнiх до сфери впливу кооператив для загального закупу i збуту, тобто Центросоюзу i ПСК. Коли взяти до уваги принципову позищю керiвництва Центросоюзу i ПСК, яка грунтувалася на положенш, що село е виключною монополiею для коопе-рацi! та проявлялася на практищ у дискримшаци сшьських приватниюв при гуртових закупах та щновш полиищ, то стае зрозумшим справжнiй змiст рi-шення згаданих вище зборiв.
Окремо слщ звернути увагу на вислiв "зб^щ з кооперацi!", якого вжи-то у процитованому нами уривку з резолюци. Пщ ним можна було розумгти кожного приватника, який колись був кооператором або ж вчився купецьюй справi у кооперативнш штш, а потiм вiдкрив свою справу. Доречним було зауваження Ю. Павликовського, яке вш зробив на зборах з приводу цього невдалого формулювання, порадивши вжити замють нього чиюше поняття,
a, влaсне, "мaнкap" [29, с. 1]. Ta, m жaль, тaке зayвaження пpoзвyчaлo лише нa збopax, a та пpaктицi неpiдкo iз "мaнкapями" yтoтoжнювaвся весь зaгaл ук-païнськиx пpивaтникiв, сеpед яких пеpевaжaли "сoвiснi тa iдейнi кyпцi". Шд-твеpдженням цьoмy служить xoчa б стaтистикa nCK у Стpию, :o пpoaнaлiзo-вaнa З. Kнишем у "Гoспoдapськo-кooпеpaтивнoмy чaсoписi", з якoï вiн poбить виснoвoк, :o "нa 164-х yкpaïнськиx купщв нa селax 31 були в кooпеpaтивax кpaмapями, 20 - члетами yпpaв i 3 - члетами Haдзipниx Рaд. Рaзoм 54 тлиш-нi кooпеpaтopи. З них 33 с^ичинили в кooпеpaтивax недoстaчy тoвapiв нa суму 6469,97 зл." [30, с. 9]. З ^oro пpивoдy "Topгoвля i Пpoмисл" писaлa: "Чим цифpa 33 цiннa? Вoнa виявляe, як неслyшнo клеймить кooпеpaцiя yкpaïнське сiльське кyпецтвo лиxoю спpaвoю "мaнкapствa". Бo скaжiть: невже ж вину 20 % мoжнa yзaгaльнювaти нa всix 100 %? Ми виpaxyвaли нa oснoвi пoдaнoгo oфiцiяльнoгo джеpелa, :o iз 141 кooпеpaтиви Стpийшини 55, себтo 39 %, ви-кaзaлo в бiлянсax нестaчi. Невже ж нaм мoжнa вжити це як зaсiб пpoпaгaнди i вкaзyвaти гoспoдapськy нежиттeздaтнiсть yсieï ^o^pa^i" [31, с. 1].
Ще oдним сеpйoзним зaкидoм нa aдpесy мoлoдoгo yкpaïнськoгo купец-твa нa селi бyлo те, :o "вoнo тут i тaм тopгye aлкoгoлем i шдекуди пеpеймae нa себе poлю сyмнoï слaви кopчмapiв-гaлaпaсiв". Цю пpoблемy пopyшив у свoeмy дoписi дo пpивaтницькoгo чaсoписy В. Пaлaмap з Hoвoгo Селa, :o нa Збapaжчинi. Вiн твеpдив, :o не мюце в yкpaïнськiй тopгiвлi купцям, як TOp-гують aбo дyмaють тopгyвaти aлкoгoлем, poзпиячyючи нaш нapoд тa вщшв-люючи дaвню pyí^y. Oднieю з гoлoвниx пpичин кpизи y^a^^^re селa вiн нaзивae п'янствo, :o "pyйнye йoгo дyxoвнy i фiзичнy силу". Визнaючи, :o се-pед пpивaтниx кyпцiв-yкpaïнцiв тaкi тpaпляються p^o, вiн вoднoчaс зaстеpi-rae: "..^^o зopгaнiзoвaне yкpaïнське кyпецтвo пpийнялo y свoï pяди шинга-piв, - то цим сaмим дaсть мopaльний дoзвiл нa шиpення злa й pyí™" [32, с. 1].
Пoгoджyючись iз aвтopoм дoписy, pедaкцiя чaсoписy вiд iменi CYKi-Пу зaявилa, ":o дoбpo спpaви yкpaïнськoгo кyпецтвa, яке piвнoчaснo мусить пoкpивaтись з дoбpoм зaгaльнoyкpaïнськoï спpaви, вимaгae, щoби тд-пpиeмливiсть нaшиx людей не пpoявлялaся у вiдбyдoвi шинкiв yсiмa гидкими пpийoмaми кopчмapськoгo фaxy". Пpoте тут же зaзнaчaeться, :o цш^вите усунення з тoвapнoгo aсopтиментy yкpaïнськoï тopгiвлi aлкoгoльниx нaпoïв бyлo б кpaйнiстю, якa не пpoсyнyлa б yпеpед пpoтиaлкoгoльнoï aкцiï, "a зaте oслaбилa б кoнкypенцiйнy спpoмoжнiсть i скaлю зapoбiткoвoсти yкpaïнськoгo купця" [32, с. 1-2]. Вилучення aлкoгoльниx нaпoïв iз тopгiвлi мoглo б ^извести в тих yмoвax дo лiквiдaцiï всьoгo yкpaïнськoгo гaстpoнoмiчнoгo npo-мислу. Щo ж стoсyвaлoся селa, тo пoзицiя пpивaтницькoï спiлки бyлa чiткo oкpесленa: "Не мoже бути зaвдaнням кyпця-yкpaïнця збaгaчyвaтись пpи ш-мoчi pyïни йoгo oднoсельчaнинa. ^му нaвiть тoдi, кoли кoнкypенцiя чyжoгo купця пpимyшye йoгo тopгyвaти aлькoгoлем, пoвинен вiн знaти у цьoмy мipy i пoвести спpaвy тaк, шoби paдше змусити кoнкypентa зaлишити пpoдaж an^ кoгoлю, нiж гги з ним у пеpегoни в цьoмy шинкapськoмy дiлi" [32, с. 2].
Kyльмiнaцieю пoбopювaння сiльськoгo ^^amoro купця в y^a]^^-кiй кooпеpaтивнiй пpесi стaлa стaття у "Гoспoдapськo-кooпеpaтивнoмy чaсo-писi" пiд зaгoлoвкoм "^ше сiльське кyпецтвo", в якiй aвтop iнкpимiнye ^и-вaтникy всi нaймoжливiшi злoчини, зoкpемa i poзпиячyвaння селa, i нищення
кооператив, i iгнорування патрiотичних органiзацiй, а наприюнщ статтi зак-ликае укра!нське громадянство знищити сшьського приватника "як непотрiб-ний паразит у самому кореш" [33, с. 2-3].
Звинувачення в "паразитизм^' та заклик до знищення укра!нського приватного купця на селi викликало хвилю глибокого обурення серед загалу самостiйних пiдприемцiв та й у шших колах укра!нського громадянства. Ар-гументована вiдсiч таким зазiханням прозвучала з уст самостiйного купця iз села Шершенiвцi на Тернопшьщиш В. Дроздовського, статтю та лист якого опублшувала "Торговля i промисл" 15 лютого 1938 р. Сшьський приватник справедливо зазначае, що кооперативний часопис "атакуе тiльки укра!нських купщв, залишаючи на боцi купцiв жидiвських i польських" [34, с. 4]. Прина-гiдно зауважимо, що на етшчних укра!нських землях еврейськi купщ обшма-ли в середньому 93 % торгових станиць, а серед 7 % т.зв. християнських купщв переважали поляки [35, с. 2].
Спростовуючи закид кооперативного фанатика щодо "розпиячування села", В. Дроздовський наводить приклад США, де антиалкогольний закон зазнав фiаско. До цього вш додае й шший важливий аргумент, що "як не займе мюця продажу алкоголю укра!нець, то певно займе його жид або поляк, маючи цим самим змогу сидгти в нашому селГ". Зрештою, як стверджуе автор, випадки, коли шинок утримуе укра!нець, е надзвичайно рщюсними. "В нашш околищ шинки держать майже без винятку жиди. У двох сусщшх селах, Глубiчок (7 км вщ нас) i Шишвщ (2 км) шинок тримае кооператива "Кулко рольшче". Подiльський купець так само стверджуе, що "благородна конкуренщя" помiж кооперащею та приватниками в укра!нському селi е ко-рисною для обидвох, бо вщ того виграе лише споживач - укра!нський селянин. Образливим вважае В. Дроздовський звинувачення сшьських приватниюв у байдужост до громадсько-патрютичних оргашзацш. Вiн пише: "Замгт автора, що укра!нськi купщ з одного села не належать навпъ до "Просвгга" прикрий. Але скшьки кооператив не належать до "Просвгга", не вважаючи на !х статусовий обов'язок? Ось у нашому селi кооператива також не належить до товариства "Просвiта", а я, укра!нський купець на селi, "паразит" на думку автора, належу туди разом з родиною i з торговельним персоналом". Зрозумь лим стае обурення укра!нського купця-патрюта, колишнього хорунжого УГА, який, починаючи з 1929 р., склав пожертву на "Рщну школу", "Просвь ту", "Укра!нський город" та iншi патрiотичнi органiзацi! на загальну суму 1529,20 зл. та утримував бiблiотеку для села, передплачуючи регулярно укра-!нськi видання "Дшо", "Комар", "Торговля i Промисл", "Укра!нська Бiблiоте-ка", "Укра!нська енциклопедiя", "Атляс" та iншi, у "паразитизмi", що вимагае негайного викоршення [34, с. 4].
Таких укра!нських приватникiв на селi було немало. Укра!нський са-мостiйний крамар С. Карп'як iз села Лiсневичi поблизу Львова, описуючи свою нелегку щоденну працю, зауважуе, що продае селянам в основному ви-роби укра!нських пiдприемств "Елегант", "Зоря", "Атра", "Калина", "Центросоюз", "Фортуна Нова", "Пласт", "Веселка", утримуе бiблiотечку з укра!нською пресою та юлька разiв на рiк вщносить пожертви до "Рiдно! Школи" [36, с. 4].
Пpoвiд CYKffly, oб'eктивнo aнaлiзyючи ситyaцiю, шo склaлaся у селi, пpaгнyв виpoбити тaктикy кoмпpoмiсy. Пpесoвий opгaн кyпцiв i пpoмислoв-цiв, дoтpимyючись цieï пoзицiï, писaв: "Зaвдaння, якi стaвить œ6i кooпеpaцiя, кpiм зaвдaнь тopгoвельниx, e ^p^rn i свiтлi. Oдне з дpyгим тiснo зв'язaне, a тому висту^ти пpoти кooпеpaтиви як тopгoвця, oзнaчaлo б вистyпaти пpoти кooпеpaтиви як opгaнiзaтopa нapoдниx мaс i як шшя oсвiти тa нaцioнaльнoï свiдoмoсти в гущу селянствa". Kaтегopичнo вiдмежoвyючись вiд сaмoстiйниx кyпцiв, як "зaслyженo нoсять нa сoбi клеймo "мaнкapiв" i свoю вину мусять спoкyтyвaти", пpoвiд пpивaтникiв бpaв шд свiй зaxист тих сyмлiнниx сшьсь-ких пpивaтникiв-тpyдapiв, "шo пpoтoптyвaли пеpшi скpoмнi стежини для ук-païнськoï тopгoвлi пo селax i с^ичинили те, шo чyжoплемiнний купець т-шoв сoбi геть iз селa" i тих, шo нiкoли не були кpaмapями в кooпеpaтивax, aбo, якшo ними були, тo з честю вщшшли вiд кooпеpaцiï. Ця кaтегopiя сшьсь-ких пpивaтникiв, стaнoвилa пеpевaжнy йoгo чaстинy, мaлa глибoкi кopенi у селi, 6o зaймaлaся ще й xлiбopoбствoм. ^му пpoвiд CУKiПy звеpтaвся дo кooпеpaтивниx кеpiвникiв з пpoпoзицieю виpoбити мoдель плaнoвoгo rao^-pyвaння селa, яга б пеpедбaчaлa зaснyвaння тopгiвельниx сганиць нaсaмпеpед тaм, де вoни пеpебyвaють у pyкax чyжoземцiв, a тaм, де вже iснyють oбидвi фopми yкpaïнськoï тopгiвлi, "мiсцевi кooпеpaтиви швинт poзpiжняти чесш-гo купця вщ нечеснoгo, як теж свoгo вщ чyжoгo, i вiдпoвiднo дo ^oro укта-дaти свoï взaeмини з дoтичним купцем" [37, с. 5].
В. Hестеpoвич вiд iменi yпpaви CУKiПy, oстеpiгaючи сiльськиx ^и-вaтниx кpaмapiв вiд вopoгyвaння з мюцевими кooпеpaтopaми, стaвив пеpед ними тaкi вiсiм вимoг:
1) бути дoбpими yкpaïнськими гpoмaдянaми, бyвaти в u^p^i, зaxoдити дo читaльнi i no мoжливoстi бути в ïï пpoвoдi, читaти гaзети, дaвaти лепти na нapoднi цiлi тoшo;
2) збеpiгaти чистoтy свoгo iмени, a HRm,o тяжить нaд ним неслушний зaкид, тo зa всяку щну стapaтися oчиститися вiд ньoгo;
3) дбaти зa зoвнiшнiй yкpaïнський вигляд кpaмницi (вивiскa!) i зa те, m,o6H якнaйбiльше noшиpювaти виpoби piднoгo пpoмислy;
4) бути opгaнiзoвaними, a не xoдити сaмonaс, себтo мусять нaлежaти дo Co-юзу Укpaïнськиx ^пн^в у Львoвi чи дo oднoï з йoгo фiлiй;
5) гозбутись xanчивoсти, якщo ïï мaють, i тopгyвaти тaк, шoби не зyстpiчa-лись з дoкopaми, шo викopистoвyють oднoсельчaн;
6) читaти i пеpедплaчyвaти "Topгoвлю i Пpoмисл", тaк, як кooпеpaтopи чи-тaють свoï кooпеpaтивнi видaння;
7) oминaти вopoжoсти з мiсцевoю кoonеpaтивoю, нaвnaки, стapaтись нaлaд-нaти сniвжиття;
S) naм'ятaти сaмим зa клич "Cвiй дo свoгo no свoe" i стapaтися цей клич го-шиpювaти скpiзь i всюди" [37, с. 5].
Дo цьoгo вapтo дoдaти, шo m пpoтивaгy гaслy кooпеpaтивниx пpoвiд-ниюв пpo свoю мoнoпoлiю нa сел^ CУKiП звеpтaвся дo мaйбyтнix кaндидaтiв нa сiльськиx кpaмapiв: "Якшo бaчите, шo в селi скopше чи шзшше дoведеться вaм зyдapитись з кooпеpaцieю, зaстaнoвiться, чи не кpaще зaздaлегiдь пiти дo мiстa!" [37, с. 5].
Висока ощнка значення кооперацп у розбудовi нащонального госпо-дарства та формування нащонально! свiдомостi укра!нства, що !! не раз вис-ловлював провiд СУКШу, стримувала вiд екстраполяцi! часом дуже гостро! й вiдверто недружньо! полемжи з кооперативними "фанатиками" на всю систему взаемовщносин помiж двома господарськими таборами. Бшьше того, в умовах нагштання польсько! шовiнiстично! ютери та нагiнок на укра!нську кооперащю провiд самостiйних пiдприемцiв неодноразово ставав на !! захист. Особливо вщзначилася у цькуваннi укра!нсько! кооперацi! шовшстично на-лаштована партiйна преса польських ендеюв, яка не гребувала при цьому ш очевидною брехнею та шчим не виправданими наклепами, ^норуючи при тому параграф 19 пресового закону про право на спростування неправдиво! ш-формацп. Активiзацiя тако! сплановано! кампанi! у першш половинi 1938 р., що мала за мету утвердження у польсьюй громадсьюй думцi образу укра!нсь-ко! кооперацi! як одного iз найнебезпечшших ворогiв польсько! державностi, змусив вщреагувати на це "Торговлю i промисл" передовицею "В атмосферi ворожнечi", у яюй, зокрема, зазначалось: "Лють польських брукових газет звернена головним робом - коли йде про вщтинок господарства - проти на-шо! кооперацп. Це i зрозумiло: укра!нська кооперацiя становить суцiльну ор-гашзащю, розпоряджае справними торговельним i адмшютрацшним апара-том, затруднюе тисячi щейних i вiдданих справi людей та змушена звиувати про свою дiяльнiсть" [38, с. 1]. Варто додати, що таю антиукра!нсью акцi! лише загострювали проблему необхiдностi згуртування вЫх нацiонально-госпо-дарських сил в умовах чужо! держави.
У пресових дискуЫях та й у реальних конфлжтах, якi виникали у ходi господарсько! дiяльностi, провiд СУКiПу намагався бути помiркованим, максимально об'ективним та дотримуватися етичних норм. Часопис самостшних купцiв i промисловцiв, справедливо погоджуючись iз думкою про те, що "розвиток кооперацi! i приватного промислу це не тшьки справа директорiв львiвських кооперативних установ i щораз збшьшуваного гуртка промислов-цiв i купцiв, а справа цiлого народу", одночасно заявляе, що "доброзичливос-ти i пiдтримки громадянства не хочемо купувати цiною зогиджування i очер-нювання кооперативного руху, руху, що мае великансью заслуги в оргашза-цi! селянських мас i в розвою господарсько! думки та чину наци" [39, с. 2]. Потреба ршучого вщмежування вщ такого "захисту" "Нового Села" посилю-валася ще й тим, що у згаданш вище статп не окремi повiтовi осередки чи дi-ячi, а вся кооперащя представлена "як багно, де розцвшись тiльки смердючi i жахливi квiти хабарництва, неробства i манкарства" [40, с. 2]. Водночас "Торговля i промисл" наголошуе на тому, що публiцистика вимагае почуття вiд-повiдальностi, яко! якраз бракувало тим, хто вiдважився взяти участь у дис-кусi! про нащональну i господарську роль кооперацп та приватниюв i називае !х "людьми зло! волi або легкодухами, якi кидають в маси нездоровi i шкiдли-вi думки та шдозршня" [41, с. 2].
Як вже зазначалося вище, незважаючи на факти взаемних звинува-чень, а часом i вiдвертого ворогування помiж двома господарськими таборами, все ж не варто утотожнювати !х iз усiм багатоманiтним спектром взаемо-
вiднoсин ^o^pa^f тa пpивaтництвa, шo мiстив у œ6i немaлo пpиклaдiв спiвпpaцi тa взaeмopoзyмiння [5, с. 37].
Дoсвiд взaeмoвiднoсин пoмiж двoмa нaпpямaми нaцioнaльнoгo тсш-дapськoгo pyxy, xaй не зaвжди пoзитивний, мae все ж непеpесiчне знaчення як пpoцес шшуку oптимaльнoï екoнoмiчнoï мoделi для y^a^^^re суспшь-ствa. В yмoвax, ^ли бiльшiсть етнiчнoгo yкpaïнствa знемaгaлa вщ стaлiнськoï пoлiтики фiзичнoгo тa дyxoвнoгo генoцидy, зaxiднoyкpaïнськa елiтa тaкoж в нес^^тливих oбстaвинax пoльськoï oкyпaцiï пpaгнyлa мaксимaльнo зpеaлi-зyвaти кoнститyцiйнi нopми, a нaйпеpше пpaвo пpивaтнoï влaснoстi, для poз-бyдoви екoнoмiчнoгo фyндaментy чaстини yкpaïнськoï нaцiï. Гoспoдapськa сaмoopгaнiзaцiя нapoдy бyлa склaдникoм нaцioнaльнoгo вiдpoдження.
Лiтeрaтyрa
1. Hecтeрович B. шлях i nami зaвдaння // Topгoвля i Пpoмисл. - 1934. - 1 жoвтня. -Ч.1. - C. 1-2.
2. Пaвликовcький Ю. Kooпеpaцiя i пpивaтники // Topгoвля i Пpoмисл. - 1934. - 1 жoв-тня. - Ч.1. - C. 2-3.
3. ^вялюк M. ^marató купець i ^o^pa^ // Укpaïнський купець. - 1929. - Беpе-зень. - Ч.2. - C. 2-3.
4. Kоопeрaтивний i привaтницький cвiтогляди II Topгoвля i Пpoмисл. - 1936. -15 листoпaдa. - Ч.22. - C. 5.
5. B огш публично!' дискусп. Koppефеpaт pед. В. Hестеpoвичa дo pефеpaтy сен. O. Лудь^го мKooпеpaтивний i ^^aran^x™ свiтoглядим // Topгoвля i Пpoмисл. - 1936. -1 ^удия. - Ч.23. - C. 7.
6. Шеторович B. Пpи змш1 poRy // Topгoвля i Пpoмисл. - 1937. - 1 ачня. - Ч.1. - C. 1-2.
7. "BwMa ру^". Декiлькa iифopмaдiй upo oдиy кoифеpеидiю i ïï дивш вщгуки // Top-говля i Пpoмисл. - 1937. - 1 ачня. - Ч.1. - C. 2.
8. Ha Tepern нaшоï коопepaцli. Дискуая opo пpивaтиикiв иa з'1зд1 Oкpyжниx Coюзiв Kooпеpaтив y Львoвi // Topгoвля i Пpoмисл. - 1936. - 15 жoвтня. - Ч.20. - C. 3.
9. Kоопepaтивнa Pecпyблiкa. - 1936. - Зудень. - Ч. 12. - C. 39.
10. Hecтepович B. ^до мoвчaти! Фaтaльне иепopoзyмiиия // Topгoвля i Пpoмисл. -1936. - 1 липня. - Ч.13. - C. 1-2.
11. Д1ЛО. - 193S. - Ч.127. - C. 3.
12. Дшо. - 193S. - Ч. 12S. - C. 2.
13. Kоопepaтивнa Pecпyблiкa. - 1936. - Cеpпень.
14. Луцький O. Вшьнють i твеpдa влaдa // Гoспoдapськo-Kooпеpaтивний Чaсoпис. -1936. - Ч.25. - C. 15.
15. Kобepcький K. Cпpaвдi гoдi мoвчaти! // Kooпеpaтивнa Pеспyблiкa. - 1936. - Веpе-сень. - C. 10-11.
16. Hecтepович B. Kaлaмyчеиия вoди // Topгoвля i Пpoмисл. - 1935. - 1 лютого. - Ч.3. -C. 1-2.
17. Hecтepович B. Бшьше дoбpoï вoлi // Topгoвля i Пpoмисл. - 1936. - 1 жoвтня. - Ч.19. - C. 4.
18. Луцький O. Paдимo спaм'ятaтися // Гoспoдapськo-Kooпеpaтивиий Чaсoпис. - 193S. -S ^вня. - Ч.19. - C. 1-2.
19. Hecтepович B. Cпpoстyвaння // Гoспoдapськo-Kooпеpaтивний Чaсoпис. - 193S. -19 чеpвня. - Ч.25. - C. 1.
20. Paм,я об paм,я II Topгoвля i Пpoмисл. - 193S. - 15 тpaвня. - Ч.10. - C. 1-2.
21. Бiлозepcкий O. Димapiвкa живе. Cyчaснa пoвiсть. - Льв1в, 193S. - 205 с.
22. Хто тaкий п. Гaвpилкo? // Topгoвля i Пpoмисл. - 1937. - 15 чеpвня. - Ч.12. - C. 6.
23. ^врилко A. ^льш люди. - Льв1в, 1937. - C. 2-22.
24. Maняцтво чи погоня зa сеизaдiями? Hoвий годвиг п. А. Гaвpилкa мCильиi люди" // Topгoвля i Пpoмисл. - 1937. - 15 тpaвня. - Ч.10. - C. 3.
25. Швий чac. - 1937. - 22 тpaвия. - C. 1.
26. ^оло до eкономiчного здвигу чи poзвaлy // Hoвий чaс. - 1935. - 23 ачня. - C. 2-3.
27. Нигрицький Л. HoBi видання // Л^ературно-науковий додаток "Нового часу". -1938. - 11 квггня. - Ч.14. - С. 4.
28. Кооперативна г1стер1я // Торговля i Промисл. - 1935. - 15 травня. - Ч.10. - С. 3.
29. На тереш мют // Торговля i Промисл. - 1936. - 1 серпня. - Ч.15. - С. 1.
30. Книш З. Приватне купецгво в Стрийщиш // Господарсько-Кооперативний Часопис.
- 1937. - 21 лютого. - Ч.8. - С. 9.
31. У свил цифр // Торговля i Промисл. - 1937. - 1 березня. - Ч.5. - С. 1-2.
32. УкраУнське купецтво i продаж алькоголю // Торговля i Промисл. - 1937. - 1 червня.
- Ч.11. - С. 1-2.
33. Наше сшьське купецтво // Господарсько-Кооперативний Часопис. - 1937. -26 грудня. - Ч.51. - С. 2-3.
34. Дроздовський В. "Паразити" // Торговля i Промисл. - 1938. - 15 лютого. - Ч.4. -
С. 4.
35. Жиди в торг1вл1 // Торговля i Промисл. - 1935. - 15 жовтня. - Ч.20. - С. 2.
36. Мш один день // Торговля i Промисл. - 1936. - 1 червня. - Ч.11. - С. 4.
37. Нестерович В. Приватники i кооператори на сшьському грунт! // Торговля i Промисл. - 1936. - 15 жовтня. - Ч.20. - С. 5.
38. Нестерович В. В атмoсферi вoрoжнечi // Торговля i Промисл. - 1938. - 1 вересня. -Ч.17. - С. 1.
39. Дискуая на машвцях // Торговля i Промисл. - 1937. - 1 лютого. - Ч.3. - С. 2.
40. Кооперативний каштал1зм чи приватники? // Нове Село. - 1937. - 18 ачня. -
С. 2.
41. Нестерович В. Благородне змагання // Торговля i Промисл. - 1937. - 1 травня. - Ч.9.
- С. 1-2.
УДК 336.71:336.25 Доц. Б.Ю. Кишакевич, канд. екон. наук - Дрогобицький
державный педагогiчний ушверситет iM. 1вана Франка
ВИКОРИСТАННЯ КОРЕЛЯЦП АКТИВ1В У МОДЕЛЮВАНН1 КРЕДИТНОГО РИЗИКУ ПОРТФЕЛЯ
Обгрунтовано потребу врахування кореляцп aKTOBiB позичальниюв тд час мо-делювання кредитного ризику портфеля, визначено функщональш залежносп мiж корелящями aктивiв, вибiрковою корелящею дефолту та ймовiрнiстю дефолту. Описано методику застосування методу моделювання Монте-Карло для обчислення ви-бiрковоi кореляцп дефолту.
Ключов1 слова: корелящя aктивiв, корелящя дефолту, кредитний ризик, ймо-вiрнiсть дефолту, вибiрковa корелящя дефолту, корелящя справжнього дефолту.
Assist. prof. B.Yu. Kyshakevych - Drohobych state pedagogical
university named after Ivan Franko
An asset correlation usage in portfolio credit risk modelling
An importance of borrowers asset correlation consideration for portfolio credit risk modelling is shown. Relationship between asset correlations, sample default correlations and default probability is analyzed. Monte Carlo simulation approach for sample default correlation calculation is described.
Keywords. Asset correlation, default correlation, credit risk, default probability, realized default correlation, true default correlation.
Актуальшсть проблеми. Трьома найважлившими показниками у визначенш кредитного ризику портфеля е: ймов1ршсть дефолту (PD), втрати у випадку дефолту (LGD) та корелящя дефолту. Корелящя, незважаючи на ii надзвичайну шформатившсть, не отримала та^' нaлежноi уваги у спещалю-т1в, як перш1 два показники. Це можна пояснити браком статистичних даних
