CC BY
15
шение правовых вопросов формирования миграционной политики. Реадмиссию определено эффективнейшим механизмом реальных возможностей противостояния нелегальной миграции.
Ключевые слова: реадмиссия, депортация, экстрадиция, миграционные процессы, теневой рынок труда, социально демографическая ситуация.
Flys I.M. Readmission as stabilizing factors of migration
The current status quo and prospects of European migration. Pointed out the problem of migration processes in Ukraine and the directions to overcome obstacles to a balanced solution of legal problems forming favourable migration policy. Readmission is identified as a mechanism that has a real possibility of regulation of illegal migration.
Keywords: readmission, deportation, extradition, migration processes, shadow labour market, social and demographic situation.
УДК 330.8(477.83) Здобувач Р.Р. Августин1 - Львгвська КА
ЕКОНОМ1ЧНИЙ ПЕРСОНАЛ1ЗМ - 1НСТИТУЦ1ЙНА ОСНОВА Д1ЯЛЬНОСТ1 СОЮЗУ УКРАШСЬКИХ КУПЦ1В I ПРОМИСЛОВЦ1В У 1934-1939 РОКАХ
Здшснено комплексний аналiз тдприемницько! самооргашзаци украшщв в Га-личиш у першш половит ХХ ст. Опираючись на широке коло джерел, автор роботи встановив найбшьш важливi шституцшш риси досвщу творення сощального кашта-лу у середовищi захщноукрашського приватного шдприемництва мiжвоeнного часу.
Ключовг слова: сощальний каштал, СУК1П, приватне тдприемництво.
Вступ. Поразка в укра!нських визвольних змаганнях на початку 20-х роюв ХХ ст. висвгглила одну i3 засадничих причин втрати державносп - вщ-сутшсть укра!нського урбанiзованого населення. Усвiдомлення цього захвд-ною гiлкою укра1нсько1 елгга стало iмпульсом до нащонально! господарсько! самооргашзованосп, яка знайшла свою реалiзацiю в органiзованому приват -ницькому руш, що будувався на унiкальних засадах сощального катталу. На-цiональне приватне тдприемництво, що за словами сучасниюв було найбшь-шим здобутком захщного укра!нства мiжвоeнного часу, спромоглося висту-пити органiзованою силою, сконсолiдованою Союзом Укра!нських Купцiв i Промисловцiв (СУКИ), котра розпочала процес формування на етшчних ук-ра!нських землях середнього класу власникiв, що формувався на високих на-цiональних, соцiальних i моральних принципах та цiнностях.
Устшний розвиток цього процесу пояснювався насамперед тим, що його очолили неперешчш особистосл, якi добре розумiли, що формування економiчного фундаменту нацп дiалектично взаемопов'язане iз колосальною роботою у царит вiдродження таких ментально характерних для укра!нщв рис, як взаeмодовiра, пiдприeмливiсть, ощадливiсть, прагнення до особисто! свободи й добробуту. Ця робота велась енергшно й планомiрно завдяки роз-гортанню дiяльностi галузевих Секцш i територiальних фiлiй станово! при-ватницько! оргатзацп, що не тшьки зумiла об'еднати розрiзненi осередки захщноукрашського приватного шдприемництва, але й сприяла опануванню
1 Наук. KepÏBHm:: проф. Г.1. Башнянин - Львiвська КА
щораз нових сфер торпат, промислового виробництва й фшансово-кредит-но! дiяльностi, у яких домывали чужинцi. СУКiПу вдалося налагодити влас-ну мережу фахово1 тдготовки приватних тдприемщв, що складалася iз Тор-говельно1 школи й галузевих курсiв. Iдеологiчною та фахово-просвiтницькою трибуною захщноукрашських приватних купцiв i промисловщв став пресо-вий орган "Торговля i Промисл", який варто вщнести до найкращих зразюв укра1нсько1 економiчноl преси, що вдало поеднував у собi теоретичне, шфор-мативне й оргашзащйно-пропагандистське спрямування. Украшсью купцi i промисловцi Галичини, об'еднанi iдеею господарського патрютизму, шдтри-мували матерiально й морально нащональну культуру й освпу, жертвуючи на це сво1 кошти та беручи безпосередньо активну участь у громадсько-куль-турному життi краю.
Переборюючи антиукра1нську дискримiнацiйну полiтику вщроджено! польсько! держави, яка ставила собi за мету ушверсальну полонiзацiю "схщ-них крешв", провiдники укра!нського приватного тдприемництва прагнули максимально зреалiзувати основи нащонального солщаризму, формуючи атмосферу довiри та колективно! дп й нащонально-господарсько! самосвщо-мостi. На противагу полггащ сталiнського геноциду, що чинився на Великш Укра!ш, Захiдна Укра1на спромоглася закласти соцiально-духовнi та госпо-дарсью основи майбутнього державотворення, що, на жаль, були значною мь рою понiвеченi радянським тоталiтаризмом, починаючи з вересня 1939 р.
Невщповщнють мiж прикладним i теоретичним знаннями про сощаль-ний капiтал обумовила рiзнобiчний дослiдницький iнтерес до нового поняття у свиовш i вiтчизнянiй наущ. Вирiшити наукову задачу тiльки традищйними методами економiчноl теорп неможливо. Дощльно використовувати мiждис-циплiнарний пiдхiд, розробляти новi суспiльствознавчi теорп, однiею з яких може стати теорiя сощального капiталу суспiльства.
Класики свггово! сощологп - М. Вебер, Т. Веблен, Е. Дюркгейм, Ф. Тешс першими дали пояснення трансформацп шдивщуально! довiри лю-дини в "упредметнену довiру" окремого спiвтовариства. На iсторичне значен-ня та нацiональнi особливостi сощального кашталу вказують вiдомi аналии-ки Р. Патнем, Ф. Фукуяма. Представники сучасно! економiчноl сощологп П. Бурдье, Дж. Коулман, Р. 1нглехарт, Г. Лур^ В. 1ноземцев, В. Радаев, П. Шихiрев розглядають немонетарну мотиващю та неформальнi шститу-цiйнi практики як важливi ресурси сощально! взаемодп економiчних агентiв.
Теорп i методологи розвитку економiчноl системи присвяченi науковi працi вчених рiзних економiчних шкш: М. Алле, Г. Бекера, Д. Белла, М. Бла-уга, Дж. Бьюкенена, О. Вшьямсона, Дж. К. Гелбрейта, Л. Ерхарда, М. Кас-тельса, Р. Коуза, К. Маркса, Д. Норта, В. Ойкена, А. Ослунда, Ф. Хайека, Д. Ходжсона, Й. Шумпетера. В сучаснш украшськш економiчнiй наущ спос-терiгаеться зростання штересу до вивчення iсторичних витоюв нацiонального господарського руху в ринкових умовах. Щораз бшьше з'являеться робгт присвячених укра!нському господарському руху, як заторкують проблеми як теорп, так i реально! практики його здшснення. У визнання i становлення ново! економiчноl науки - сощально! економiки - iстотний внесок зробили вгт-чизнянi вченi Д. Богиня, В. Сременко, Г. Задорожний, Ю. Зайцев, Г. Тарасен-
ко, С. Тютюнникова, А. Япдка. Розроблення теоретико-методолопчних засад актуального наукового напряму передбачае дослщження проблематики сощ-ального катталу.
Водночас прогалиною у дослiдженнi проблеми е виявлення засадни-чих тдвалин iсторичного становлення соцiального капiталу в Укра!ш. Гли-бокий та всебiчний аналiз феномену соцiального капiталу у процеш консоль дацп захщноукрашського приватництва безумовно сприятиме усвщомленню ще! величезно! господарсько! потенцп, яка характерна для укра!нства та шля-хiв !! реалiзацil в сучасних умовах.
Мета дослвдження - на основi аналiзу широкого тла джерельного ма-терiалу з економiчноl юторп окреслити найбшьш важливi iнституцiйнi риси досвiду творення сощального капiталу у середовищi захщноукрашського приватного пiдприемництва мiжвоенного часу.
Виклад основного матер1алу. Захщноукрашське приватне тд-приемництво, пiдвалини якого були закладеш ще у 80-х рр. Х1Х ст. "Народною торговлею", завдячуе своему становленню як окремого нащонального господарського табору фаховiй оргашзацп Союзу Укра!нських Купцiв (СУКу, а згодом - СУКШу). У лютому 1906 р. у Львовi з шщативи пiонерiв ук-ра!нсько! торгiвлi було скликано перший з'!зд руських галицьких i буко-винських купщв, який увiйшов в iсторiю як перша спроба створення станово! оргашзацп нащонального приватного тдприемництва. Другий з'!зд укра!нсь-кого галицького i буковинського купецтва у лютому 1918 р. затвердив Статут "Укра!нського купця" - крайового Товариства купщв i торговельно! молодь Та военш подil звели оргашзащйш зусилля приватного купецтва нашвець.
Практична реалiзацiя iдеl купецько! самооргашзацп розпочалася щойно через 17 роюв. Вона була започаткована органiзацiйними сходинами 1923 р. та Загальними Зборами СУКу 1924 р., якi обрали провiд Товариства та його голову - досвщченого купця та оргашзатора укра!нсько! торгiвлi С. Мартинця [1]. На виняткову важливiсть цього напряму нащонально! робо-ти вказував аналiз сумного досвiду втрати державностi та поразки визволь-них змагань. Одшею з основних причин такого розвитку подiй була вiдсут-нiсть сформованого стану укра!нського приватного пiдприемництва, який мав би становити нащональну основу наших мют та бути ношями й органiза-торами державностi.
Вагомим чинником розгортання укра!нського приватницького руху на окупованих теренах Захiдноl Укра!ни у мiжвоенний перiод було розширення його сощально! бази за рахунок iнтелiгенцil, яка була витюнена польською колонiальною владою з уих сфер державного життя. Високий штелектуаль-ний потенцiал ще! елiтарноl соцiальноl верстви зумовив роль приватного тдприемництва як промотора укра!нського господарського поступу. Об'ективно ощнюючи умови, в яких вiдбувався процес самооргашзацп укра!нського при-ватницького руху, варто констатувати, що попри дискримшащйну полiтику Варшави щодо украlнцiв, молода польська держава будувалася на конститу-цiйних засадах, якi передбачали право приватно! власносп та свободу тд-приемницько! дiяльностi.
Станове товариство укра!нських приватниюв СУК, засноване 2 листопада 1924 р., вже з перших мюящв свого юнування розгорнуло енергшну роботу, спрямовану на розбудову структури приватництва на мюцях, яка супро-воджувалася активною щейно-просв1тницькою д1яльтстю. Уже через мюяць шсля перших збор1в Товариства було засновано його першу фшю у Пере-мишт, а у червн 1925 р. - фЫю у Статславов^ За безпосередньо! участ СУКу почав виходити в Ужгород1 фаховий часопис "Укра!нський купець, 1м-портер, експортер", який ставив соб1 за мету пропаганду укра!нського при-ватницького руху та налагодження тюно! ствпращ пом1ж укра!нськими куп-цями у Польщ1, Чехословаччин та Румуни. Щомюяця, на прохання проводу СУК, присвячував д1яльност1 Товариства одну 1з сво!х сторшок льв1вський часопис "Новий час". Трир1чний перюд д1яльносп Товариства тд головуван-ням С. Мартинця був позначений також налагодженням ствпращ 1з управою торговельно! школи "Просвгга" у справ1 фахового та щейного виховання майбутнього купецтва й великою оргашзацшною роботою з метою заснуван-ня власного Торговельно-промислового банку, який було вщкрито у листопа-д1 1926 р. [1, 2, с. 34].
Недовгий, але плщний перюд д1яльносп СУК був пов'язаний 1з голо-вуванням Р. Зубика, який вважав прюритетами приватництва патрютичтсть, европейського р1вня професюнал1зм та фахову шляхеттсть. Лише за один 1927 р. тд його кер1вництвом вщкрилися ф1л11 Товариства у Коломи! та Сам-бор1, було створено "Секщю студенпв високих торговельних шкш", курси для торговельних пом1чниюв 1 практиканпв тощо. Шестилггнш перюд д1яль-носп Товариства (1928-1934 рр.) на чол1 з Г. Гануляком був особливим ета-пом в юторп захщноукрашського приватного шдприемництва. Вш зб1гся у чаш 1з гострою економ1чною кризою, яка охопила свггову економ1ку, й роз-гортанням антиукра!нського терору польсько! влади, що чинився тд гаслами "пацифжацп".
Незважаючи на вкрай несприятлив1 обставини як економ1чного, так 1 полггачного характеру, СУК не тшьки вщстояв свое право на юнування як станово! оргатзацп укра!нських приватниюв, але й зум1в розширити та удос-коналити свою структуру як у Львову так 1 в регюнах. Пщтвердженням цьому е вщновлення дп первюного формулювання параграфу 2 Статуту Товариства, на що змушена була погодитися льв1вська воеводська влада, згщно 1з яким д1яльтсть СУКу поширювалася на всю територ1ю Польщ1 Протягом 1928-1930 рр. вщкрилися фшп Товариства у Стрию, Сокал1, Надв1рнш, Золо-чев1 та Теребовл1, а кшьюсть зареестрованих члетв СУКу зросла за друге п'ятилптя його д1яльност1 майже удв1ч1.
Послщовнютю вщзначалася молод1жна пол1тика Союзу та робота, спрямована на зростання його репрезентативности що стало продовженням тих прюритетних напрям1в, як були започаткован ще попередтм головою Р. Зубиком. У цьому особлива заслуга належала енергшному кер1внику моло-д1жно! секцп С. Говиковичу, який зум1в згуртувати навколо себе молоде ку-пецтво, оргатзовуючи як патрютичт акцп та культурш 1мпрези, так 1 курси самоосв1ти й практичне вишколення у кооператив1 " Торговельник". Зростан-ню авторитету та консолщацп приватного купецтва сприяла ухвала П'ятих
загальних зборiв СУК вiд 3 лютого 1929 р. про щорiчне святкування 12 трав-ня Дня патрона укра!нського купецтва св. Юрiя.
Якiсно новий етап у дiяльностi приватницького Товариства розпочав-ся у 1934 р., коли його головою було обрано Я. Скопляка. Впродовж останшх п'яти передвоенних роюв кшьюсть членiв станово! оргашзацп зросла до 5760 ошб, а число зорганiзованих фiлiй становило 38, тод^ як за весь попе-реднiй десятилiтнiй перiод членами СУК стали лише 1660 оиб, об'еднаних у 10 фшш. Найбшьшим органiзацiйним зростом був позначений 1936 р., протя-гом якого кшьюсть фшш СУКЛу у повiтах зросла майже удвiчi.
Новий етап дiяльностi станового товариства був позначений ягасним та кiлькiсним ростом у вих напрямах. Особливо швидкими темпами вщбува-лося розширення структури Союзу на мюцях. Варто зазначити, що цьому значною мiрою сприяло зростання чисельносп укра!нського купецтва, спри-чинене припливом штетгенцп. Купцями ставали навiть т з них, якi ще доне-давна з погордою ставилися до торговельного фаху. Порiвняно повiльнiшими темпами йшов процес зростання промислового тдприемництва, що поясню-валося браком достатнього катталу для вiдкриття власно! справи у тш сферi. Проте i тут був поступ, який вселяв надж> на новi успiхи у цш важливiй для укра!нства галузь Один iз провiдникiв Товариства Д. Конюх, виступаючи на ювшейних зборах, наголосив на необхвдносл найближчим часом "змшити назву Товариства "Союз укра!нських купцiв" на назву "Союз укра!нських купцiв i промисловцiв", для того, що прибувае постшно як число купщв, так i промисловцiв у мюп i на селi [3, с. 36], що й було зроблено на чергових Загальних Зборах у лютому 1934 р. Про зростання рядiв укра!нських промис-ловщв писала укра!нська преса того часу. Зокрема, часопис "Дшо" подае ш-формацiю про двох укра!нських гiрникiв-iнженерiв, якi "не дiставши посад", виршили вiдкрити свою власну справу на Покутть Вони заснували копальню "Кальор" у Новоселицi Снятинського повпу [4, с. 2]. Такi повщомлення у пресi не були поодинокими [5, с. 7-8].
Та все ж у середовищi укра!нсько! штел^енцп доволi вiдчутним зали-шалося несприйняття купецтва та промислу як способу самореалiзацil. Як зазначав В. Несторович, "в пам'ят жили ще часи австршського щсарства на тих же землях, коли украшщ зi студiями мали перед собою гарнi перспекти-ви, могли стати урядовцями з рiзними титулами, навiть могли робити кар'еру i розпоряджатися фiнансами та мати постшну платню". Люди з вищою та се-редньою освггою охочiше йшли в кооперацiю", бо там були вигляди, якщо не на титул директора, то начальника складу чи ревiзора" [6, с. 33]. Приватники ж таких посад не мали, за винятком кшькох службовщв чи органiзаторiв у фь лiях. Вони були власниками свого шдприемства й вся робота лягала на них, починаючи вщ закупiвлi товару i закiнчуючи його продажем.
Одшею iз найважливiших справ, започаткованих СУЮПом пiд голо-вуванням Я. Скопляка на початку другого десятилптя дiяльностi органiзацil стало заснування единого друкованого органу захщноукра!нських купцiв i промисловцiв - двотижневика "Торговля i промисл". Вiдповiдно до постанов Загальних Зборiв про видавництво фахово! газети, уже 14 березня 1934 р. Союз звернувся до видавництва "Промислово-торговельного вюника" iз прохан-
ням перенести свое видавництво до Львова та одноошбно репрезентувати СУКИ. Проте ця спроба не увшчалася устхом i провiд СУЖП постановив заснувати власними силами видавництво пресового органу [7, с. 4].
Варто зазначити, що спроби оргатзацп видання фахового пресового органу робилися неодноразово впродовж першого десятилпгя юнування станового товариства. Для оргатзацшно! пропаганди й шформування приватниюв СУК користувався сторшками укра!нських газет, насамперед "Нового часу", а також найпопуляртшо! укра!нсько! газети "Дiло". Згодом були спроби створити самостшний фаховий орган. До них варто зарахувати видання I. Вислоцьким в Ужгородi журналу "Укра!нський купець, iмпортер, експор-тер", який претендував на роль спiльного фахового часопису укра!нського купецтва Польщi, Чехословаччини та Румунп. Проте вийшло лише юлька чисел цього видання протягом 1926 р., тсля чого журнал перестав виходити. Наступною була спроба видання журналу "Торговля i промисл" у Коломи!, за яку взявся член товариства I. Курилович. Шсля появи юлькох чисел цього часопису, як виявили недостатнш фаховий рiвень та вiдсутнiсть защкавлення ним з боку купцiв, СУК вщмовився вiд його подальшого видання. Не мала також продовження ствпраця Союзу з "Укра!нським купцем" у Коломи!, який очолював М. Ковалюк у 1929 р., з "Добробутом" видавництва "Дiло" пiд редакцiею М. Творидла у 1930 р. [2, с. 25-27]. Все це остаточно переконало СУКИ в необхщносп створення свого власного пресового органу, який би залежав лише вщ Товариства.
Переломним у цш справi став 1934 р., коли Видш СУКШ очолив Я. Скопляк. Новий голова Товариства провiв не тiльки величезну оргатза-цiйну роботу, але й надав фшансову пiдтримку для виходу у свiт перших чисел "Торговлi i промислу", особисто уплативши вартють паперу та друку. Редактором часопису погодився стати викладач укра!нських вищих торговельних курив "Рщно! Школи" та редактор економiчного вiддiлу щоденника "Дь ло" В. Несторович, кандидатуру якого запропонував Ю. Павликовський, а секретар Товариства Д. Конюх погодився безплатно виконувати обов'язки ад-мшютратора та експедитора впродовж першого пiврiччя виходу двотижневи-ка у свп\ Ювiлейний - сотий номер "Торговлi i промислу" писав з цього приводу: "Зшшлися три конечт чинники: фаховий редактор, фанатичний приятель газети - голова й адмшстратор та експедитор безплатний" [8, с. 11-12].
У таких умовах 1 вересня 1934 р. з'явилося перше число "Торговлi i промислу" i з кожним наступним номером вш ставав на щораз мщтшу основу, пдно виконуючи роль пресово! трибуни укра!нських приватникiв. Через не! встановився постшний контакт не тiльки з членами Товариства, але й з широким загалом укра!нських купцiв i промисловщв за кордоном, особливо у США i Канадi. Як згадуе В. Несторович, "вже пiсля кiлькох чисел газета стала така популярна i потрiбна нашим купцям i пiдприемцям, що вповнi покри-вала кошти видавання, а незабаром стала доходова, i прибутки з не! покрива-ли деяю органiзацiйнi видатки СУКiП" [6, с. 35].
З "Торговлею i промислом" активно спiвпрацювали вiдомi укра!нсью публiцисти, громадсько-полiтичнi дiячi та члени Товариства. Однак чи не найбшьше прислужився справi фахового часопису його редактор В. Несторо-
вич. Власне завдяки його невтомнш пращ, часопис виходив регулярно два рази на мюяць впродовж п'яти роюв свого юнування. Перу редактора належать бшьшють опублiкованих передовиць i статей, репортажiв, перекладiв, оглядiв фахово! преси, коментарiв та оглядiв нових видань укра!нською, а та-кож польською, чеською та шмецькою мовами.
Це фактично едине укра!нське купецько-промислове видання у свт у мiжвоенний перюд [9, с. 1] змогло якнайповшше виконати свою роль пос-тшного iнформатора, iдеолога, репрезентанта й оборонця широкого загалу укра!нських приватникiв. Часопис прагнув у мiру спроможностi подавати все, що могло защкавити рщне приватництво, публiкуючи актуальнi матерь али та вiдгукуючись на всi найважлив^ поди в економiчному життi нашого народу. На сторшках газети видрукувано чимало статей, якi обгрунтовують щейш основи нацiонального купецько-промислового руху та акцентують увагу на значеннi витворення середнього стану у складному процеш нащот-ворення. "Торговля i промисл" широко репрезентувала погляди та переконан-ня широкого кола нового сощального стану приватникiв та давала пдну вщ-сiч його противникам.
Характерною рисою дiяльностi СУКiПу у 1935 р. було помггае зрос-тання його члешв. Як зазначалося на XII Загальних зборах товариства: "Рж 1935 бiльше, як усi попередш, замiтний особливо чисельним зростом наших варстапв працi" [124, с. 2]. Справд^ за один цей рж членами Союзу стали 771 приватник, а загальна кiлькiсть становила на початок 1936 р. 2419 члешв. Але якщо брати до уваги той факт, що загальна кшьюсть купщв-украшщв у Галичиш та на Волиш становила понад 4000 оиб [10, с. 2], то стае зрозумь лим, що завдання оргашзацшного оформлення того великого загалу приват-ниюв стояло ще доволi гостро. Устшним був цей рiк i для оргашзацп фiлiй Товариства. Вони були зареестроваш у Косовi, Бродах, Дрогобичi та Пщ-гайцях. Прохання про реестращю сво!х фiлiй до мюцевих староств подали приватники Збаража, Рудок, Борщова, Зборова та Рогатина. О^м цього, у стадп оргашзацп знаходився ще цiлий ряд повггових мiст, а на територil повь тiв створювалися пiдвiддiли фiлiй [10, с. 4].
Активне зростання нацюнально! торгiвлi створювало сприягливi умови для розвитку рiдного промислу. "Група промисловщв", яка була створена при Сокта, ставила сво!м завданням "дбати не тшьки про органiзацiйнi справи сво!х членiв, але також помагати у збуп lхнiх виробiв, дбати за спшьну рекламу, пропаганду, виставки тощо". При активному сприяннi С. Напрного, Я. Скопляка та М. Колтунюка промисловцi зорганiзували цiлу низку промислових виставок та ярмарк^в у Львов^ Бродах, Щирцi, Дрогобичi, Бурштиш та у Рiвному.
Великою насиченютю та iнтенсивнiстю вiдзначалася робота проводу СУЮП. Протягом року вiдбулося 33 засщання видiлу Союзу та 11 заидань ради, на яких вирiшували нагальнi проблеми купецько-промислового життя. Поширеною була практика надання видшом письмових фахових порад та ш-формацш приватникам та регулярнi виступи з рефератами на актуальш фахо-вi теми провiдних спецiалiстiв. Видiл спричинився так само до видання тд-ручниюв Л. Савойки "Товарознавство" та В. Несторовича "Упрощене книго-водство i податки" [6, с. 37]. Серед найголовшших справ, зiнiцiйованих про-
водом Союзу у 1935 р., варто назвати також оргашзащю святкування дня св. Юрiя, курсiв книговодства, участь у будовi торговельноï школи, вщстоюван-ня штереив украïнських приватникiв у Торговельно-промисловш палатi то-що [10, с. 3].
Та найбшьшим органiзацiйним зростом був позначений 1936 р. Кшь-юсть фiлiй у цьому рощ досягла 25, тобто збшьшилася на 11, а кшьюсть за-реестрованих членiв становила 3137 осiб [11, с. 2]. Така дiяльнiсть Товариства викликала зростання зацiкавлення ним не тшьки у середовищi украшсь-коï громади, але й серед чужоземщв. Так, тiльки у лютому 1937 р. газета "Дь ло" подала два матерiали про дiяльнiсть чорткiвськоï та сокальськоï фiлiй. Часопис "Вюти" 2 лютого того року опубл^вав передовицю пiд назвою "На першому кiльометрi", присвячену непорозумiнням у взаемовщносинах при-ватникiв i кооперацп, а 14 лютого "Нове село" також у передовищ, наголошу-ючи на зростаючому значеннi Загальних зборiв Союзу, робить висновок про те, що "сьогодш украïнське купецтво i промисл вибиваеться на передове мю-це у житп нашого народу". Цш сторiнки присвячував проблемам розвитку украïнськоï торгiвлi, промислу, ремесла часопис "Голос". Дедалi частiше з'яв-ляються матерiали, присвяченi украïнським приватникам у польськш пресi. Санацiйний щоденник "Kurier Poznanski" опублжував статтю К. Нехая, де автор б'е на сполох з приводу того, "що украшська торговля усувае зi сш жи-дiвського торговця, корчмаря тощо". Для поляков, "мовляв, це прше. Перше тому, що жиди переносяться на етнографiчну польську територiю i загострю-ють там жидiвське питання, а друге тому, що з украшського села вводить той, що стояв усе на польськш сторош (себто жид) i село стае замкненою твердинею чужости". У подiбному тонi витриманi публiкацiï органу ендеюв "Lwowski Dziennik Narodowy", який, зокрема, 4 лютого у статт про бранжевi курси CYKin, зазначае, що шбито там "не бракуе украшсько-полггичних вик-ладiв". Проте наприкiнцi статп подибуемо заклик до польських купщв брати приклад з купцiв-украïнцiв [12, с. 4].
Головна управа Товариства намагалася не тшьки допомогти своïм членам фаховою порадою, але й налагодити систему фаховоï пiдготовки кад-рiв. У сiчнi 1936 р. розпочалося навчання на бранжевих курсах. Як зазначав Я. Скопляк, у попередш роки тдприемства торгiвлi закладалися "часто без практики, без поради вщ органiзацiï, причому купцi дивились на свое тд-приемство як на джерело заробггку... Сьогоднi чимало змiнилось. У ряди торговельних i промислових пщприемщв стають новi люди, повш життя i енергiï, теоретично i практично пщготовлеш. Молодь здебшьшого краще ро-зумiе значення оргатзацп i дбае за суспшьний характер кожного почину" [13, с. 2]. Чимало уваги станове товариство придшяло питанням фшансового забезпечення торгiвлi i промислу. Було вщновлено дiяльнiсть Торговельно-промислового банку, посилилась робота самодопомогових кас, було зоргаш-зовано фонд безвщсоткового кредиту. Союз постiйно турбувався про закутв-лю якiсного товару, надаючи купцям кредитну допомогу та поради щодо по-датковоï полггики, дбаючи одночасно про розвiй громадсько-культурного життя нового суспiльного стану.
В умовах чужо! держави перед оргашзацшним зростанням та становою консолщащею укра!нського приватництва поставало немало перешкод, головними серед яких варто назвати: наростання колошзацп мiст вихiдцями iз Познаньщини, посилення конкурентно! боротьби з боку потужного еврейського купецтва, а також постшш непорозумiння, а часом i поборюван-ня з боку укра!нсько! кооперацп [14, с. 1]. На безглуздому антагонiзмi укра-!нсько! кооперацп i укра!нських приватникiв вдало спекулювали польськi державники та еврейське приватництво. Показовим у цьому сенсi була тактика 15-ти купщв iз Познанi, якi осiли у Тернополь За свiдченням дописувача "Торговлi i промислу", вони "укра!нську клiентелю стараються приеднати не тшьки афiшами в украшськш мовi, але теж укра!нською обслугою". Офiцiоз УНДО газета "Свобода" у матерiалi iз влучною назвою "Де двох б'еться..." писала з цього приводу: "Второпш познанцi поступаються навиь зi свого патрiотизму i стараються дати у сво!х крамницях укра!нському покупцевi на-вiть вдоволення укра!нсько! амбщп..." [16, с. 3].
Наступш загальнi збори у лютому 1938 р. зактуалiзували як найголов-нiший напрям роботи "створення сильного, патрютичного, свiдомого сво!х завдань третього стану, що його дош так бракувало нашiй наци". Це завдання можна було здшснити головно шляхом перетворення Союзу у "справжнш могутнш центр, який об'еднуе укра!нських купщв i промисловцiв" [17, с. 1]. Шдсумовуючи результати роботи за 1937 р., збори констатували пришвид-шення темтв органiзацiйного зростання за звгтний перiод. У 1937 р. до Союзу вступило 1820 приватниюв, а загальне число зареестрованих члешв ста-новило на юнець року 4089 ошб. Вiдкрилося 10 нових фшш, що було безу-мовно досягненням, тому що польська влада намагалася всшяко затягувати !хню реестращю. Прикладом цього може служити той факт, що польська мю-цева адмшютращя не зарееструвала фiлiй у Судовш Вишнi, Бiбрцi, Калушi, Томач^ Луцьку, а також не затвердила статуту оибного товариства укра!нсь-ких волинських купщв у Рiвному. О^м цього, документи на реестрацiю подало ще 10 нових фшш [16, с. 2].
Чимало уваги присвятив Видш Товариства сшвпращ з близькими до Союзу оргашзащями й шститущями. Як вже зазначено, тюною була його спiвпраця з Пром-Банком. Нав'язувалися тiснi контакти та ствпраця iз Укра-!нським технiчним товариством (УТТ) i його пiдвiддiлом - Комiсiек розбу-дови укра!нського промислу (КРУП). Тюно спiвпрацював СУКiП iз Товариством "Зоря", "Мiщанським братством" та Товариством "Праця" [17, с. 5].
Прикладом тако! сшвпращ стала виставка укра!нсько! промислово! продукцп, яка вщкрилася за спiльного сприяння Союзу та шдвщд^ УТТ КРУП 28 квггая 1937 р. у залах ресторану i кав'ярнi "Народно! гостиннищ" у Львовi. Органiзатори цього "показу" ставили собi за мету допомогти укра-!нським промисловцям разом з ними i купцям зорiентуватися у кон'юнктурi ринку, поiнформувати, щонайбiльше, як вщкрити свое рентабельне вироб-ництво i якi товари користуються найбшьшим попитом [18, с. 1]. Подiбний "показ" виробiв рiдного промислу" разом iз "Центросоюзом" вiдкрився
7 кв^тня у Любачевi [19, с. 5; 20, с. 2]. Таю спшьш акцп Союзу iз спорщнени-ми оргашзащями вказували на необхiднiсть ïхнього органiзацiйного збли-ження. З такою шщативою виступила "Торговля i промисл" у своïй передо-вiй статп "За органiзацiйне зближення украïнських купщв, промисловцiв i ремiсникiв". Об'еднання станових оргашзацш на федеративних засадах, на погляд автора цiеï статтi В. Несторовича, мало б стати головним питанням конгресу украшських купцiв, промисловщв i ремiсникiв, вiдкриття якого пла-нували на осiнь 1938 р. [20, с. 1]. Ця шщатива була тдтримана на спiльних зборах СУКИ, "ЗорГ, "Мiщанського Братства", УТТ i Пром-Банку 14 жов-тня, яю висловилися за створення спшьного "керуючого i наглядаючого органу в дЫ кооперування згаданих оргашзацш" [21, с.1].
Господарська активнiсть украшщв сприяла тому, що, як зазначае В. Несторович, "тисячу чужих купщв покидали нашi села та осщали по мiстах i мiстечках. Але й тут на превеликий свш сум зустр^лись вони з розбудже-ною енергiею автохтонного украïнського населення, що зривае з недавною i неславною традищею господарсь^ пасивности та береться до вищих сус-пшьних функцiй, до торгiвлi, промислу i рiжних допомiчних звань" [22, с. 1]. Однак це зустрiчало активний спротив тих сил, яю донедавна збагачувалися коштом украïнського населення. Вш проявлявся у спробах творення фжцп ук-раïнськоï торгiвлi i промислу. Користуючись з нужди чи безхребетносп окре-мих осiб, вони прагнули органiзовувати фiктивнi украïнськi фiрми, експлуату-ючи гасло украïнського господарського патрютизму. "Kапiтал на розбудову украïнського промислу i торгiвлi мусимо найти серед украшського народу. Наш промисл i торпвля не смж>ть бути "рщними" з назви. Вони мусять до Грунту бути рщш Тiльки тодi вони будуть дiйсно украïнськi" [23, с. 1].
Останш XV Загальш збори СУKiП, якi вiдбулися 26 лютого 1939 р. у присутносп 300 делегапв, засвiдчили небувалий розмах нацiональноï стано-воï органiзацiï. У доповда секретаря зазначалося, що юльюсть членiв Товариства на початок 1939 р. становила 5761, а юльюсть фшш - 38 [6, с. 44]. Дшя-чись своïми враженнями вщ зборiв та аналiзуючи тогочасний стан украïнсь-кого приватництва, М. Дерев'янко писав, що "воно змщнюе своï лави щораз бшьше культурним елементом, воно пiдносить для осягнення своеï мети культурний рiвень своïх заiнтересувань i рiвень свого фахового знання... Ос-таннi Загальш Збори украшського купецтва пройшли тд знаком поглиблення та поширення оргашзацшно-творчого життя, активiзацiï його, дiловоï та по-важноï. Украïнськi купцi не хочуть тiльки гарних слiв та гарних кличiв. Вони бажають реальних, практичних метод, якi змiцнили б ïх i як господарський чинник i як суспшьний" [24, с. 4].
Зростаюча загроза великоï вшни позначилася i на дискусiï, яка розгор-нулася пiд час роботи Зборiв. Так, один iз промовщв, вiдзначаючи зростання пасивностi деякоï частини члешв Товариства, сказав, що вони "боячись вiйни, затримують внески чи передплату" [6, с. 45]. Таких пасивних члешв, яю нерегулярно сплачували членськi внески, як вказувалося у звгтнш доповi-дi секретаря Товариства Д. Конюха, налiчувалося 2464 особи, що дало шдста-ви польському часопису "Slowo Narodowe" зменшити юльюсть зареестрова-них членiв Союзу до 3000 [25].
Два останш передвоенш роки, що пройшли тд знаком можливостi чергово! економiчноl кризи та близько! вiйни, негативно позначилися на дь яльнiсть Товариства. Однак щ несприятливi умови, як i посилення антиукра-!нсько! полiтики Варшави, не змогли загальмувати нацiональний купецько-промисловий поступ. Аналiзуючи тодiшню ситуащю, "Торговля i промисл" твердо резюмуе: "Нас не смiють вiдстрашувати шяю перешкоди, нi ворожi затп, ш заздрi вискоки, чи незрячiсть сво!х. Кожна крамниця, кожний вар-стат - це не тшьки особиста, але й нацiональна щншсть... Як би обставини в майбутньому не складались - ми знаемо одне: мусимо заодно прямувати до господарсько! зршости укра!нського народу..." [26, с. 2].
У багатограннш дiяльностi СУКiП останнiх передвоенних рокiв вирiз-нялися зусилля, спрямованi на оргашзащю нацiонального приватного вироб-ництва та його фшансово-кредитного забезпечення. На сторшках фахового органу Союз розпочав пропагандивну кампанiю з оргашзацп ремiсничих пат-ронатiв, як б заклали тдвалини професiйних ремiсничих органiзацiй - цехiв [27, с. 3-4]. Часопис давав практичш поради та вказiвки, кого варто згуртува-ти в патронат^ а, власне, досвiдчених адвокатiв, провщних ремiсникiв та гро-мадсько-полiтичних дiячiв, а також журналiстiв, якi б кожен по-своему дома-галися затвердження владою цехових статупв. Поряд iз цим, завданням патронату було пожвавлення пращ укра!нських ремiсникiв на тереш вже юну-ючих чужих цехiв, а також забезпечення ремюництва кредитом та сировиною [28, с. 3-4]. Стратепчною метою тако! роботи СУКИ вважав поступову тран-сформащю ремiсничих закладiв у фабрики. Як приклад для наслщування фа-хова преса наводила досвщ европейських держав, зокрема Норвегп, "де майже вш сучаснi фабрики повстали з ремюничих варстатiв, а студенти висо-ких полггехшчних шк1л радо вибирають для обов'язкових практик ремiсничi варстати, бо п дають найбiльш всестороннього знання" [29, с. 2].
Органiзацiя дрiбного приватного виробництва та його поступова тран-сформацiя у велике фабричне виробництво, на погляд експерта "Торговлi i промислу" з питань ремюничого пiдприемництва С. Орського, була неможли-вою без трьох чинникiв: "гроша, знання i вишколених спiвробiтникiв". Здобу-вати основний капiтал для оргашзацп виробництва потрiбно, як вважае вш, шляхом ощадностi i поступового переходу "вщ малого до великого". С. Орсь-кий наголошував на тому, що у разi поступового розростання виробництва зростае й необхщшсть фахових знань через створення системи фахово! освь ти та самоосвгга [29, с. 2]. Попри оргашзащю ремюничих куршв i фахово! преси у передвоенш роки розпочалася активна робота зi створення укра!нсь-ко! промислово! школи, яка, на жаль, була перервана свгговою вшною та бшьшовицькою окупацiек. Плiднiшою була дiяльнiсть, пов'язана iз органiза-цiею фахово! преси ремюництва. Напередоднi появи сотого числа "Торговлi i промислу", який впродовж чотирьох роюв був постiйним шформатором та дорадником ремiсникiв-украlнцiв, 1 жовтня 1938 р. вийшов у сви перший номер ремюничого часопису "Новггаш ремiсник" [30, с. 1].
Ддсумовуючи 15-лiтнiй перiод дiяльностi СУЮП, можна констатува-ти непересiчнiсть та вагомють цiеl станово! органiзацil, що яскраво проявило-
ся передушм у невпинному зростант нацюнального третього стану та укра-!шзацп захщноукрашських мют та мютечок. Одним 1з доказ1в цього е офь цшна таблиця, опублжована у дев'ятому зошит "Wiadomosci Statystyczne" вщ 5 травня 1939 р., з яко! випливае, що у тод1шнш польськш держав1 нара-ховувалося 14 600 укра!нських торговельних тдприемств, серед яких що-найменше понад 9000 становили приватники [31]. Оргатзацшну зрЫсть СУ-КШ доводить 1 те, що навпъ у вкрай несприятливих передвоенних часах його д1яльтсть була розм1реною та поступовою. Адекватно реагуючи на тодшню ситуащю, провщ Союзу радив укра!нським приватникам гнучко та вщповщ-но до обставин вести свою власну справу, не тддаючись спокусам легкого збагачення шляхом спекуляцп [32, с. 1].
Висновки. Кризов1 явища посттоталп'арного етапу, який переживае новопостала Укра!нська держава, з ус1ею гостротою ставлять перед укра!нсь-кою полггачною нащею проблему формування власно! оптимально! еконо-м1чно! модел^ реал1защя яко! поставила б !! у ряд цивЫзованих народ1в. Ус-шшне виршення ще! проблеми неможливе як без врахування св1тового дос-вщу побудови демократичного суспшьства на засадах ринково! економжи, так 1 власного юторичного досвщу. Надзвичайно щнною складовою такого нацюнального досв1ду видаеться нам ютор1я становлення укра!нського приватного тдприемництва у м1жвоеннш Польщ1. Як випливае 1з дослщження, побудова економ1чного фундаменту державотворчо! нацп потребуе д1алек-тичного поеднання !! духовного й господарського потенщалу. Економ1чне унезалежнення, що е тдвалиною поличного усамостшнення, передбачае виховання нацюнального духу тдприемливосп, акумуляцп сощального кат-талу, державну тдтримку приватного тдприемця, який е сощальною опорою й гарантом демократично! Укра!ни.
Л1тература
1. Борис С. Перед п'ятдесяти роками / С. Борис // Календар-Альманах Об'еднання укра-!нських канадшських шдприемщв 1 професюналю™. - Торонто-Монреаль, 1957. - С. 57-58.
2. Торговельно-промисловий альманах. З нагоди 10-лптя юнування "Союзу Укра!нсь-ких Купщв". - Льв1в : Вид-во СУК, 1934. - 78 с.
3. Конюх Д. Дещо статистики та наш1 пляни на майбутне / Д. Конюх // Торговельно-промисловий альманах.... - С. 32-37.
4. Пщприемчивють дае варстат пращ // Дшо. - 1932. - 2 вересня. - Ч. 194. - С. 2.
5. Очима репортера на укра!нський промисл // Торговля 1 Промисл. - 1936. - 1 ачня. -Ч. 1. - С. 7-9.
6. Несторович В. Украшсьга купщ 1 промисловщ в Захщнш Укра1ш 1920-1945 / В. Несторович. - Торонто-Чжаго : Вид. клюб Укра!нських Професюналю™ 1 Пщприемщв, 1977. -342 с.
7. XI Загальш Збори Союзу Укра!нських Купщв 1 Промисловщв у Львов1 // Торговля 1 Промисл. - 1935. - 15 лютого. - Ч. 4. - С. 3-6.
8. Конюх Д. Вщ невдач до остаточного усшху / Д. Конюх // Торговля 1 Промисл. - 1938. - 15 листопада. - Ч. 22. - С. 11-12.
9. Швсотш // Торговля 1 Промисл. - 1936. - 15 жовтня. - Ч. 20. - С. 1.
10. XII Загальш Збори Союзу Укра!нських Купщв 1 Промисловщв // Торговля 1 Промисл. - 1936. - 15 лютого. - Ч. 4. - С. 2-5.
11. Союз Укра!нських Купщв у 1936 р. Звщомлення секретаря п. Д. Конюха на Загаль-них Зборах СУКу у Львов1 14 липня ц.р. // Торговля 1 Промисл. - 1937. - 1 березня. - Ч. 5. - С. 2-3.
12. Переглядаемо пресу // Торговля i Промисл. - 1937. - 15 лютого. - Ч. 4. - С. 4.
13. Загальш Збори. Промова голови дир. Я. Скопляка // Торговля i Промисл. - 1937. -15 лютого. - С. 2.
14. XIII Звичайш Загальш Збори Союзу Украшських Купщв у Львовi // Торговля i Промисл. - 1937. - 15 лютого. - Ч. 4. - С. 1-2.
15. Господарська кольошзащя // Торговля i Промисл. - 1937. - 1 лютого. - Ч. 3. - С. 3.
16. Загальш Збори Союзу Украшських Купщв у Львовi // Торговля i Промисл. - 1938. -15 лютого. - Ч. 4. - С. 1-3.
17. Загальш збори СУКПу // Новий час. - 1938. - 8 лютого. - Ч. 27. - С. 5.
18. На шляху розбудови рщного промислу // Торговля i Промисл. - 1937. - 1 кштня. - Ч. 7. - С. 1-2.
19. Заюнчена iмпреза // Торговля i Промисл. - 1937. - 15 квггня. - Ч. 8. - С. 5.
20. Показ вироб!в рщного промислу // Торговля i Промисл. - 1937. - 15 кштня. - Ч. 8. -
С. 2.
21. Несторович В. За оргашзацшне зближення украшських купщв, промисловщв i ре-мюнигав / В. Несторович // Торговля i Промисл. - 1937. - 1 жовтня. - Ч. 19. - С. 1.
22. ШршГ вщгуки // Торговля i Промисл. - 1937. - 1 листопада. - Ч. 21. - С. 1-2.
23. Несторович В. ФГкци "рщного промислу i торпвлГ' / В. Несторович // Торговля i Промисл. - 1937. - 15 травня. - Ч. 10. - С. 1.
24. Дерев'янко М. Глибших думок - ширших обрив / М. Дерев'янко // Торговля i Промисл. - 1939. - 1 кштня. - Ч. 7. - С. 4.
25. Slowo Narodowe. - 1939. - 15 кв1гая.
26. Несторович В. Назус^ч активности в новому рощ / В. Несторович // Торговля i Промисл. - 1938. - 1 ачня. - Ч. 1. - С. 2-3.
27. Орський С. До питання ремюничих патронапв / С. Орський // Торговля i Промисл. -1938. - 15 липня. - Ч. 14. - С. 3-4.
28. Практичш завдання ремюничих патронапв // Торговля i Промисл. - 1938. - 1 серпня.
- Ч. 15. - С. 3-4.
29. Орський С. Вщ ремюничих варстапв до фабрик / С. Орський // Торговля i Промисл.
- 1938. - 15 вересня. - Ч. 18. - С. 2.
30. Нашому побратимовi на дорогу пращ // Торговля i Промисл. - 1938. - 1 жовтня. - Ч. 19. - С. 1.
31. Wiadomosci Statystyczne. - Z. 9. - 1939. - 5 maja.
32. Военш алярми й украшське купецтво // Торговля i Промисл. - 1939. - 15 серпня. - Ч. 16. - С. 1-2.
Августин Р.Р. Экономический персонализм - институциональная основа деятельности Союза Украинский Купцов и Промышленников (СУКИП) в 1934-1939 гг.
Проведен комплексный анализ предпринимательской самоорганизации украинцев в Галиции в первой половине ХХ века. Опираясь на широкий круг источников, автор работы установил наиболее важные институциональные черты опыта создания социального капитала в среде западноукраинского частного предпринимательства междувоенного времени.
Ключевые слова: социальный капитал, СУКИП, частное предпринимательство.
Augustin R.R. Economic personalism - institutional bases activities Alliance of Ukrainian Merchants and Industrials (UMAI) in 1934-1939
The article contains complex analysis of the economical self organization of Ukrainians in Galycja in the first half XX century. At the bases of large researches, the author of the work did the most important institutional lines experience of creating of social capital in sphere west Ukrainian privacy business of interwar period. Keywords: social capital, AUMAI, private business.
