CC BY
11
Рассмотрена специфика психолого-педагогических проблем общения преподавателя и студента, проанализированы содержание и структура педагогического общения и особенности педагогического общения в ВУЗ. Определены основные проблемы общения преподавателя и студента во время экзамена. Освещены психолого-педагогические проблемы общения при дистанционном обучении, подана технология организации продуктивного взаимодействия преподавателя и студента.
Ключевые слова: педагогическое общение, продуктивное взаимодействие, стратегия взаимодействия, преподаватель, студент.
Gnatyk L.M., Baran M.M., Vaskovich I.M. Psychological and pedagogical problems of communication between a teacher and a student
The specificity of psychological and pedagogical problems of communication between a teacher and a student is considered. The content, structure and peculiarities of pedagogical communication in HEI are analyzed. Fundamental problems of communication between a teacher and a student during the exam are outlined. Psychological and pedagogical problems of communication during distant teaching are determined. The technology of organizing the productive interaction between a teacher and a student is presented.
Keywords: pedagogical communication, productive interaction, a strategy of the interaction, a teacher, a student.
УДК 330.83 Здобувач Р.Р. Августин1 - Львiвська КА
УКРАШСЬКИЙ СВ1ТОГЛЯДНО-ЕКОНОМ1ЧНИЙ ДИСКУРС У ГАЛИЧИН1 В М1ЖВОЕННИЙ ПЕР1ОД
Окреслено суть св^оглядно! дискуси, яка посилилася помiж украшськими при-ватниками та кооперащею в Галичиш у мiжвоeнний перюд. Стверджено, що дом> нанта сощального в доктрин кооператизму та домшанта шдивщуального в лiбераль-нш доктриш приватництва мають взаемодоповнювати одна одну у справi формуван-ня державотворчо! наци. Вказано, що досвщ взаемовщносин ж^ж двома напряма-ми нащонального господарського руху мае непереачне значення як процес пошуку оптимально! економiчно! моделi для укра!нського суспiльства.
Ключовг слова: кооперащя, приватне пiдприемництво, свiтоглядно-економiч-ний дискурс.
Вступ. Втрата укра!нцями державносп внаслщок поразки у визволь-них змаганнях 1917-1923 рр. не зруйнувала вжов1чного прагнення укра!нства до поличного та економ1чного унезалежнення. Важко переощнити у цьому контексп той величезний досвщ реал1зацп нащонально! енергп, який здобули украшщ в шдневшьних умовах м1жвоенно! Польщ1, розбудовуючи власну ко-операщю та приватне тдприемництво. Це була, по суп, робота, спрямована на економ1чне усамостшнення в умовах чужо! держави.
Постановка завдання. Метою дослщження е анал1з сутшсних засад свггоглядно! дискусп, яка посилилася пом1ж украшськими приватниками та кооперащею у м1жвоенний перюд.
Результати дослвдження. Нацюнальна кооперащя 1 приватництво вь д1гравали у важливш справ1 економ1чного усамостшнення р1внорядну роль, виконуючи тшьки !м властив1 завдання. Власне про таку д1алектику спшьно! нащонально! роботи писав провщник приватницва В. Несторович, наголошу-
1 Наук. ке^вник: проф. Г.1. Башнянин, д-р екокн. наук
ючи на тому, що "кооперацiя i приватна тдприемливють доповнюються взаемно у сво!й господарсько-нацiональнiй мюи, а тому не смie бути мiж ними ворожнеч^ ба навiть тiльки потурання, толеранцп, а мусить бути ствпра-ця" [1, с. 2]. В ушсон цьому звучать слова визначного громадського й кооперативного дiяча Ю. Павликовського про те, що щ два напрями нащонально! господарсько! розбудови, якi Грунтуються на рiзних свiтоглядних засадах i "вживають рiжних, питомих кожному з них, методiв працi", однаково "пот-рiбнi укра!нському народовi". На його думку, "юнування !х е оправдане юто-ричними та психiчними умовинами розвитку укра!нського народу, а вщно-шення до них кристалiзуеться на основах аналiзи наставлення варстату працi, який вщповщае поняттю нащонально! потреби тодi, коли повстае як необхвд-на конечнють працi народу над собою". Виходячи iз цього, Ю. Павликовсь-кий тдкреслюе, що "пробним каменем користи iснування як кооперативного, так i приватного варстату працi, е беззастережне тдчинення !х добру нащ!" [2, с. 2-3].
Про свиоглядш засади укра!нського приватництва i кооперацп та !х-ню роль у спшьнш справi господарського дозрiвання у специфiчних умовах тогочасно! Польщi писав у сво!й статтi головний редактор "Укра!нського Купця" М. Ковалюк. Вiн, зокрема, зазначав, що кооперащя не може зробити у справi нацiонального вщродження того, що властиве для функцп приватного пiдприемництва. "По-перше, кооперащя е засобом до поборювання госпо-дарських анормальностей, повсталих через систему катталютичного способу господарювання, а приватно-купецький стан е носiем i творцем самого кат-талу, як i рiвно ж капiталiстичного способу господарювання". Домшанта со-цiального у доктрин кооператизму та домiнанта iндивiдуального в лiбераль-нiй доктринi приватництва, на думку автора, мають взаемодоповнювати одна одну, коли йдеться про формування державотворчо! наци [3, с. 2].
Початком запекло! дискусп помiж укра!нськими приватниками та ко-операщею стало виголошення 6 листопада 1936 р. у залi "Укра1нсько! Бесiди" реферату директора РСУКу О. Луцького тд назвою "Кооперативний i при-ватницький свггогляди". У ньому мiстився глибокий аналiз тогочасних еко-номiчних доктрин, що послужило тдставою для розмежування автором двох найактивнiших укра!нських господарських течiй: "суспшьницько! (кооперацп) i щдивщуатстично! (приватництва). О. Луцький, як фанатичний при-хильник кооператизму, наголосив на альтруlзмi та солiдаризмi ще! течи, про-тиставляючи !х "егоlзмовi приватництва, включно з погонею за найбшьшим зиском", пiдкреслюючи, що "кооперащя не дае змолоти людиш аш на млинi визиску приватникiв, аш на млинi казарми, в яку хоче поселити людину держава сво!м етатизмом". Доповiдач рiшуче вщкинув звинувачення украшсько! кооперацп у надмiрнiй войовничостi та у прагненнi монополiзувати все нащ-ональне господарське життя. У реферат також прозвучала думка про те, що "два рiзнi свиогляди i двi рiзнi методики пращ" стоять на перепош поглиб-лення спiвпрацi кооперацп i приватниюв та згуртуванню !хшх зусиль [4, с. 5].
Зразу ж тсля виголошення реферату присутш в залi погодилися iз пропозицiею головного директора Центросоюзу Ю. Шепаровича звернутися
до СУКШу iз проханням про виступ когось iз представникiв з коррефератом. За дорученням голови СУКШу Я. Скопляка 22 листопада 1936 р. у тш же зат "Укра!нсько! Бесщи" В. Несторович виголосив корреферат [5, с. 177].
Редактор "Торговлi i Промислу", аналiзуючи теоретичну частину реферату О. Луцького, яка стосувалася характеристики основних економiчних доктрин, вщзначив, що вона мiстить "багато правди, але в практицi це дещо iнакше виглядае, а i теорiя вимагае дещо iншого розмiщення свила i тiней". Основними рисами капiталiзму, який вирiс iз лiбералiзму, за визначенням В. Несторовича, е: рентабельшсть, якнайбшьший зиск i конкуренцiя. Та вже у другш половинi 30-х роюв говорити про таку класичну модель капiталiзму можна було лише у минулому часi, або, як наголосив автор, "говорячи про капiталiзм, говоримо про щось, що вже по суп не юнуе...". Однак, коли йшлося про спадщину капiталiзму, вона е колосальною в матерiальнiй куль-турi та багатою щейно. Частину щейно! скарбницi лiбералiзму прагнув збе-регти тогочасний "укра!нський приватно-господарський свгт, як успiшний за-иб для побудови матерiального добробуту нацп (через добробут одиниць!) i хребта наци т.зв. третього стану (мщанства)" [6, с. 7].
В. Нестерович окреслюе суть щеологп укра!нського приватництва, як синтезу щей лiбералiзму та специфiчних iдей укра!нського нацiонального ру-ху. Вiн, зокрема, зазначае: "1). В цен^ свiтогляду сто!ть творча одиниця, до-робкевич на основi клича: Збагачуйтесь! Але ця творча одиниця обмежена нацюнальною, господарською i етичною дисциплiною (тдприемець-суспшь-ник!). Зрештою, вона повинна мати повну волю у розвиванш хисту тд-приемчивости. 2). Пружиною тдприемчивости е якнайбшьший зиск при чес-нiй щш i винагородi наймано! працi" [6, с.7].
Торкаючись питання зиску, який, на думку укра!нських кооператорiв, того часу був явищем аморальним, автор корреферату вважае, що "коопера-тивна надвишка" е на практицi цим самим, що i зиск у приватництвь "Фундаментом приватно-господарського свггогляду е приватна власнiсть, хоч зi збе-реженням iнтересiв наци", - тдсумовуе В. Несторович [6, с.7].
Наприкшщ свое! доповiдi корреферент застер^ укра!нських коопера-торiв вiд кроюв, якi спричиняють вороже ставлення громадянства до укра-!нського приватництва. "Наш вибуялий демократичний свiтогляд вiдкинув колись вщ нас шляхту. Тепер штегрально-свиоглядовий пiдхiд кооперацil може вiдкинути шдив^алюта-господарника, який не зовсiм розумiеться на свиоглядах, зате розумуе просто: мое громадянство мене не хоче!" - сказав на закшчення В. Несторович [6, с.7].
У дискусп, що розпочалася пiсля доповiдi, взяли участь представники кооператорiв та приватникiв. Речники кооперацп О. Луцький та К. Коберсь-кий у сво!х виступах прагнули спростувати тi тези корреферату, яю вказува-ли на негативш сторони в кооперативнiй практицi, а також активно критику-вали "аморальш засади" приватницького свiтогляду. К. Коберський, зокрема, твердив, що "зиск е визиск" та, що для приватницького свиогляду е прита-манний антигуманний принцип, який вiдповiдае сентенцil "людина людинi вовк". О. Луцький намагався бути об'ективним, обстоюючи думки, висловле-
нi у своему реферат^ та критикуючи деяк тези виступу В. Нестеровича. Го-ворячи про несумiснiсть моралi та приватного тдприемництва, вiн радив звертатися не до поглядiв середньовiчних моралюпв, якi вважали зиск "екс шдус^я" таким, що не суперечить християнству (теза з корреферату В. Нестеровича), а до поглядiв новггшх христиняських ушверсалюпв, як наголо-шували на спекулятивному характерi капiталiзму [6, с. 7].
Оргашзащя тако! дискусп була взаемокорисною для обох нащональ-них господарських середовищ, тому що давала змогу цивiлiзовано, вiдверто, на паритетних умовах обговорювати найактуальнiшi проблеми !хнього ств-життя та шукати можливостi так необхщно! у тих умовах ствпращ. Про це йшлося в заключнiй промовi В. Несторовича, який висловив надто, "що цей вечiр, на якому вперше зударилися два нашi господарськi сектори на щеоло-гiчному rрунтi, матиме додатний вплив на !хне спiвжиття в майбутньому" [5, с. 179].
Проте, на жаль, щ сподiвання не справдилися. Як писала на початку 1937 р. "Торговля i Промисл": "Мiж нами i кооперацiею залишилась дальше глибока прiрва, ба навиь вона дещо поглибилась" [7, с. 2]. Одшею iз причин такого становища був т.зв. "свиоглядовий щдхщ" кооперативних провщни-кiв, який стояв на завадi вироблення спшьно! тактики та спшьного плану роз-будови нащонально! економжи. Це спричинювало порушення домовленостей з приводу координацп зусиль в опануванш рiзних господарських сфер та ан-типриватницьких пропагандивних кампанш у кооперативнiй пресi.
У вересш 1936 р. з iнiцiативи дирекцп Центросоюзу була скликана конференцiя, присвячена проблемi вшьно! конкуренцп в укра!нському про-мислi, на яку були запрошеш кооперативнi виробники та частина приватних промисловщв. Органiзатори конференцп попередньо заявили, що !! метою е лише з'ясування поглядiв укра!нських промисловщв на означену вище проблему, а тому, мовляв, на нш не буде прийнято шяких ршень, що мали б зо-бов'язуючий характер. Щд час дискусп з'ясувалось, що погляди на справу конкуренцп у нашому промислi - роздшеш. "За" i "проти" вшьно! конкуренцп висловилась бiльш-менш рiвна кшьюсть приватникiв i кооператорiв ("за" - 2 приватники i 2 кооператори, "проти" - 3 приватники i 2 кооперато-ри), причому варто зазначити, що переважна бшьшють учасниюв утримались вiд висловлювань з цього приводу. Наприкшщ конференцп Ю. Шепарович несподiвано заявив, що дискусiя показала, що приватники шбито виступають за вшьну конкуренцiю [8, с. 2]. Ще бiльшою несподiванкою стала його ж за-ява, зроблена на з'lздi Окружних Союзiв Кооператив (ОСК) про те, що при-ватш промисловцi дали кооперацп "вiльну руку в розбудовi промислу також у цих дшянках, на яких працюе вже приватний промисл" [9, с. 3]. Подiбну думку висловив i О. Луцький у реплщ на корреферат В. Нестеровича [6, с. 7], а "Кооперативна Республжа", шформуючи про хiд означено! вище дискусп, писала, "що украшсью приватники зажадали для себе вшьно! руки в осну-ваннi промислових шдприемств" [10, с. 39].
У вщповщь на це пресовий орган приватниюв констатував, що "при по-мочi доволi оригiнального маневру стараеться кооперащя звшьнитись вiд зо-
бов'язань, що !х колись взяла на себе, i злегатзувати можливiсть конкурен-цшно! боротьби кооперативного i приватного укра!нського промислу" [8, с. 2].
Варто зазначити, що незгоди помiж двома господарськими таборами посилювалися у мiру того, як зростав органiзацiйно приватницький сектор, сконсолiдований СУКiПом, та його пресовий орган "Торговля i Промисл", очолюваний В. Несторовичем. Характерно також, що це посилювало войов-ничють у настроях до приватникiв серед значно! частини кооперативного проводу, але, на щастя, не серед кооперативного загалу. Опонентами самос-тiйних тдприемщв виступали найчастiше редактор журналу "Кооперативна Республiка" К. Коберський, директор Центросоюзу Ю. Шепарович та лояльнi до свого шефа директори Повггових Сокгав Кооператив (ПСК), директор РСУКу О. Луцький та деяю ревiзори.
На Загальних Зборах Центросоюзу, якi вщбулися 9 червня 1936 р., ви-никла непередбачена регламентом дискусiя про можливосп спiвпрацi коопе-раторiв i приватникiв, розпочата представниками повiтових осередюв. Першим порушив проблему непорозумшня з приватниками директор ПСК з Чор-ткова I. Хичiй, на що отримав категоричну вiдповiдь О. Луцького: "Коопера-цiя не думае вести боротьби з природними проявами приватно! шщативи в торговлi i промислi, але не може не противитися наростаючш симпатп укра-!нського громадянства до приватниюв" [11, с. 1]. Це спричинило негативну реакщю серед iнших директорiв ПСК. Так, директор жовювського Союзу I. Дорота заявив, що приватники не становлять жодно! загрози кооператорам i треба спшьно працювати та допомагати одне одному в оргашзацп укра!нсь-ких тдприемств. Директор I. Поритко з Рогатина шдкреслив думку про те, що чим "краща органiзацiя приватниюв, то легше знайти з ними "модус вь вендi" (спосiб ствжиття)". Директор Ю. Шепарович iз Сокаля радив у своему виступi врегулювати взаемини помiж двома нацiональними господарськими напрямами. Пщтримали сво!х колег I. Олексюк з Тернополя та П. Палшчук iз Теребовлi. На вимогу регiональних кооперативних провщни-юв накреслити лiнiю, яку мае вести кооперащя щодо приватниюв, О. Луцький вiдповiв таким чином: "З приватниками не шукаймо боротьби там, де ми !! не мусимо вести" [12, с. 3; 13, с. 2]. Такий переб^ дискусп був вщображен-ням пе! рiзницi, яка iснувала у ставленнi до приватниюв кооперативного загалу та певно! частини проводу львiвськоl централь
Подiбним чином, тобто стихшно, розпочалася дискусiя з приводу про-паганди полггачного соцiалiзму "Кооперативною Республiкою" на з'lздi РСУКу, яка була також зшщшована представниками iз провшцп. Вiдповiдаючи критикам iдеологiчного журналу кооперацп, його редактор К. Коберський констатував: "До кооперацп можна дшти шляхом християшзму, соцiалiзму i нацiоналiзму - як свiтоглядiв. Не можемо одних виелiмiнувати, а iнших пiд-тримувати..." [14, с. 57].
На цю фразу гостро зреагувала редакцiя "Торговлi i Промислу" у сво!й передовищ "Годi мовчати!" вiд 1 липня 1936 р., пишучи зокрема таке: "Очевидно - з давен-давна вщомо, що "вш дороги ведуть до Риму". Iнша справа -якого духа ви по дорозi наберетесь, коли будете йти до Риму напр. через ССР
або через сьогодшшню Еспанiю, де палять i руйнують саме християнськi святит. С тодi питанням, чи ви тодi не звернете до московського Кремля замють пiти до римського Ватикану". Тут же у статт робилось застереження, "що не хочемо тим щентиф^вати наших соцiалiстiв-радикалiв iз большевизмом. Цим може дещо яскравим прикладом - хочемо тшьки висказати думку, що пануючий дух у кооперацп, !! щейна тенденцiя може бути теж рiжна, як рiжнi е шляхи (себто iдеольогiчна тдготовка), що ведуть до не!" [11, с .1 ].
Редактор приватницького часопису категорично не погоджувався iз позищею деяких провiдникiв кооперацп, якi прагнули рiзко вiдмежуватися вiд самостiйних шдприемщв. Апелюючи до них, вiн наголошував: "Чому мiж нами i кооперащею творите широку демаркацiйну лiнiю, чи навпъ збройне поготiвля, а на кооперативному терен здiйснюете полiтику "общого котелка" нацiонально-думаючих елементiв iз членами II 1нтернащоналу?" [11, с. 2]. Не менш гострою була вщповщь редактора на закид О. Луцького, що кооперато-рiв i приватниюв роздiляють двi рiзнi свiтогляднi засади: iдеалiзм i матерь алiзм [15, с.15]. "Не знаемо точно, як далеко дшшли соцiалiсти-радикали, що кооперують у кооперацп з нацюнальними елементами, в ревiзiонiзмi мар-ксiвського матерiялiзму, наскiльки присво!ли собi iдеалiстичний свггогляд та еволюцiонували у напрямi християшзму... Зате знаемо, що ми, украшсью приватники, е своерщними матерiялiстами, яким i християнiзм зовсiм близь-кий i "зорi на небГ' теж не чужi". Далi автор покликаеться на нацiональний подвиг пiонерiв укра!нського купецтва М. Димета, I. Левинського та брапв Симеренкiв, що служить взiрцем для укра!нського приватного тдприемництва, стверджуючи, що лише глибоке усвщомлення цього може привести до налагодження тюно! господарсько! ствпращ [11, с. 2].
Така "щеолопчна вщвертють" одного iз провiдних дiячiв СУКiПу вик-ликала бурхливi емоцп серед кооперативних вождiв. К. Коберський вщгук-нувся на це критичною статею у своему журнал^ яка мала назву "Справдi го-дi мовчати!", у якiй звинуватив протилежну сторону у ворожому налашту-ванн !! до кооперацп, що виражалось, на його думку, у "тактищ покпивання й iнсинуацiй". Автор публжацп закидае В. Несторовичу глузування iз свиог-лядно! позицп О. Луцького та прагнення "залякувати iнтегральних коопера-торiв Кремлем". Закiнчуеться стаття рiшучою вимогою: "Невтручання у внут-ршш справи кооперацп, а не штригування з метою ширення роздору в кооперацп - це. передумова лояльних розмов кооператорiв з приватниками!" [16, с. 7].
Вiдповiдь на таю звинувачення "Кооперативно! Республiки" не заба-рилася. Вже 1 жовтня "Торговля i Промисл" друкуе статтю "Бшьше добро! волi!", у яюй В. Нестерович вiд iменi редакцп заявив: "У вiдношеннi до кооперацп лояльний наш орган вщ першо! свое! появи". Як доказ свое! лояль-ностi вiн наводить статл, видрукуванi у часописi приватниюв вже у перший рж цього видання, у яких спростовуе вигадки варшавського тижневика "Вш-1е1уп ро1зко-икгатз1а" про "iмперiалiзм" укра!нсько! кооперацil стосовно при-ватникiв [17, с. 1-2]. Водночас, автор зазначае, що для ще! лояльноста е ро-зумна межа, коли йдеться про безтдставш антиприватницью кампанil деяких
кооператорiв, "бо оборона чести й оборона штерешв укра!нського самос-тiйного купецтва i промислу е iстотним завданням нашого органу". У статт також спростовуеться звинувачення К. Коберським В. Несторовича у "глузу-ваннi над словами О. Луцького про "тверду землю i зорi на небi", тому що ю-нуе iстотна рiзниця мiж глузуванням i критикою, тим бшьше над особою, яку вш украшщ "шанують як передового громадянина i дiяча". В. Несторович вщмежовуеться також i вiд щентифшацп кооператорiв-радикалiв з бiльшо-визмом, вважаючи, що це було б наклепом. Звертаючись до К. Коберського, його опонент тдкреслюе, що розбрат шкiдливий не тшьки для кооперацп, але "вiн не потрiбний теж у цiлому укра!нському господарському життi, в якому дшчими чинниками е кооперацiя i приватництво" [18, с. 4].
Такi "зударення на свiтоглядному Грунтi" мiж щеологами украшсько! кооперацп та приватництва не припинялися як на сторiнках преси, так i на публiчних iмпрезах аж до Друго! свггово! вшни. Весь вогонь кооперативно! критики зрештою зосередився на особi головного редактора часопису при-ватникiв В. Нестеровича, "як на iдеологовi цього елементу i як, на думку "ш-тегральних кооператорiв", найзавзятiшому" [5, с. 179]. Цжаво, що звинувачу-вальш статтi, спрямованi часто персонально проти В. Нестеровича, почала публ^вати не тшьки радикальна "Кооперативна Республiка", але й бшьш помiрковано налаштований орган РСУКу "Господарсько-Кооперативний Ча-сопис". 8 травня 1938 р. у цьому орган з'явилась передовиця пiд назвою "Ра-димо спам'ятатись", написана О. Луцьким [19, с. 1-2], де мютилося, за словами редактора "Торговлi i Промислу", "стiльки сущо! неправди, стшьки явних наклепiв i фантазп, - що я занiмiв" [5, с.179]. Особиста образа В. Нестерови-чу видалась такою сильною, що вш надiслав редактору "ГКЧ" повiдомлення про необхiднiсть опублiкування статп у вiдповiдь, покликаючись, на превеликий жаль (як зазначив у сво!й монографп В. Нестерович 1977 р.), на 19-й параграф польського пресового закону. "На превеликий жаль", тому що "ш-тегральш кооператори" не раз закидали, як i представники праворадикального полiтичного крила укра!нства, приватникам спiвпрацю з окупацшною вла-дою. Навiть вкрай обурений щею публiкацiею голова СУКiПу Я. Скопляк по-радив своему редакторов^ щоби той "тричi подумав", перш шж опублiкувати, згiдно з польським законом про пресу, вщповщь [5, с. 180]. Таку емоцiйну рь шучiсть В. Нестеровича пояснювали тим, що, о^м iнкримiнування йому "ворожосп до укра!нсько! кооперацil", з яко! вш "ще й !сть хлiб (натяк на. виклади на Вищих Торговельних Курсах)", його звинувачували в тому, що як редактор фахового приватницького органу вш прагнув "заспокоювати пси-хiчно нацiю, що не було б лиха, якби влада розв'язала укра!нську коопера-цiю" [19, с. 1]. Варто вщзначити, що стаття-спростування В. Нестеровича бу-ла видрукувана "Господарсько-Кооперативним Часописом" 19 червня цього ж року на першш сторшщ й цим самим шрифтом, що й стаття-звинувачення О. Луцького [20, с. 1].
Об'ективний аналiз тако! запально! полемжи, що почала переростати у вщверту ворожiсть, знаходимо в об'емнш статтi пiд назвою "Рам'я об рам'я", що !! опублжував купецько-промисловий часопис 15 травня 1938 р. Цжаво,
що автором публжацп був вiдомий украïнський науковець, згодом ректор Украшського Вiльного Ушверситету В. Яшв, який тодi не належав безпосе-редньо Hi до приватництва, Hi до кооперацп, громадянська совють якого не могла миритися i3 тим, що "сьогодш... кривду зроблено украшському самос-тiйному купецтву..." Вщдаючи належне украïнськiй кооперацп, як загально-нацiональнiй цiнностi, та високо ощнюючи ïï роль у духовному та госпо-дарському вщродженш украïнськоï нацiï, В. Янiв також тдкреслюе й неощ-ненну вагомють украïнського приватництва, як творця третього стану наци. Об'ективно аналiзуючи цю нездорову ситуацiю, В. Янiв стверджуе, що справжне авторство плiток та шсинуацш не потрiбно приписувати "авторовi одноï чи другоï статтi, але тому, що сплетнi поширюе, чи ïx свiдомо творить i пильно дбае за те, щоб шяли вони фермент i щоб викликували пристраснi ре-акцiï з необчисленими наслщками". Отже, справжнього автора "з невщкри-тим шоломом" треба шукати у "середовищi, що йому залежить на розбиттi украïнства, як моральноï едности" [21, с. 1]. Ще один важливий висновок В. Яшва полягав у тому, що серед причин, як спричинили чвари, вш вбачав екстраполяцiю партiйниx незгод в украшському полiтикумi на господарський Грунт. Втрата "моралi могучоï спiльноти", за його словами, веде до "розвалу нашого органiзованого життя". Автор статп виступае проти монополiï тiльки однiеï форми господарювання, що характерна для тоталггарних суспiльств [21, с. 2].
О^м статей антиприватницького спрямування, як публiкувала ко-оперативна преса, з'являються у мiжвоенний перiод i брошури, автори яких часто у лиературнш формi, зображаючи кооперацiю як вершину досконалосп у господарському та полггачному життi, протиставляли ïй "аморальне приватне шдприемництво" [22, с.20]. Чи не найбшьше спричинився до цього ревiзор РСУКу А. Гаврилко, який видав своïм коштом двi брошури, що очорнювали украïнськиx приватних купщв, пiд назвою "Приватники чи кооперащя" та "Сильш люди". Цей дiяч дотримувався вiдверто лiвиx позицiй i критично вис-тупав проти "капiталiзацiï" господарського життя. Як зазначав тдприемець iз Волинi О. Миколайський, той же А. Гаврилко був переконаний у тому, "що щея кооперацп мае завдання спролетаризувати маси, а це в наслщках мусить довести до комушзму". Найкращим способом викоршення "манкарства" (роз-тратництва - Р. А.), на думку останнього, "був би: прийняти структуру боль-шевиць^ кооперацп, бо там чогось подiбного немае" [23, с. 6].
Основу брошури "Сильш люди" становив т.зв. "декалог", який був по-будований на протиставленш негативних сторш приватництва i "високих ще-алiв кооперацiï" [24, с. 2-22]. Розвшчуючи "негативнi" засади приватництва, кооперативний чиновник, якого дехто зображував як "одного з апостолiв та щеолопв кооперацiï", був i сам приватним видавцем-власником "Кооператив-roï бiблiотеки" [25, с.3], тобто критикував сам себе, зокрема у другому та четвертому пунктах означеного вище "декалогу" [24, с. 4, 8].
"Торговля i Промисл" вщреагувала на появу ^eï наклепниць^ брошури великою статтею, в яюй, мiж iншим, запитання задано до ïï автора: "Коли б зiбрати в одну книжку рiжнi речi з життя лихих кооператив (а таю теж е,
оскшьки е i лихi приватники, зрештою кооперативи, що !х автор згадуе, хiба нiкого одушевляти не можуть!), то чи не був би це жахливий документ проти кооперацп?..." Наголошуючи на обмеженост "домашнього" радикального сощатзму автора, приватницький часопис наводить висловлювання ведомого соцiалiстичного дiяча, тодiшнього мшстра економiки Францп, такого змiсту: "Чи м^ би хтось дiйсно повiрити, що йду на знищення каттатзму, коли не в силi заступити його шшою системою? Здаю собi справу з того, що каштатзм довго ще вiддаватиме великi услуги." [25, с. 3]. Всшяко сприяли розвитку приватного пiдприемництва соцiал-демократи, яю були при владi й у шших европейських державах.
Брошура А. Гаврилка, що розповсюджувалася, на жаль, укра!нськими кооперативами, спричинила негативну реакщю не тiльки в пресовому оргаш купцiв i промисловцiв, але й в шших укра!нських виданнях. Вщгукнувся на не! й "Новий час", який у травневому номерi опублжував передовицю, що звинувачувала автора брошури у "розпалюваннi внутршньо! господарсько! боротьби", "злiй волi та примiтивiзмi" тощо [25, с. 1]. Варто зауважити, що газета, яку видавав I. Тиктор, не раз ставала в оборот приватництва, почина-ючи ще вщ тод^ коли першi ознаки кооперативного етатизму вiдносно самос-тшних пiдприемцiв лише почали з'являтися [26, с.2]. Ця ж газета у квита 1938 р. опублiкувала рецензт вiдомого тодi науковця Г. Лужницького на "ль тературний твiр" тд назвою "Димарiвка живе", сюжет якого був побудова-ний на протиставленш, аналогiчному тому, яке було покладене в основу вже згадуваних брошур А. Гаврилка. Прикро, що "добра з литературного боку книжка", як зазначае рецензент, зображуе усiх члешв сшьсько! кооперативи iдеальними людьми, а власника едино! приватно! крамнищ - найбшьшим злочинцем (у творi вш i дезертир, i вбивця, i злодiй, i палiй, i провокатор, i кривоприсяжник, за що врешт був покараний шибеницею). Звертаючись до видавця "кооперативно! повюп" Товариства Укра!нських Кооператорiв, Л. Нигрицький запитуе, чи опубл^вало б воно повiсть "тд назвою "Попе-лiвка не вмерла", у якiй зазначенi вище шють прикмет приватника належали кооператору, для вщмши ще додавши гомосексуалiзм або содомський ^х..." [27, с. 4].
Гостра полемжа в пресi, яка часом переростала у ворогування та мала переважно свггоглядне пiдrрунтя, у реальнш господарськiй практицi вщобра-жалася передусiм у незичливому ставленнi укра!нських кооператорiв до сiльських купцiв-приватникiв [28, с. 3]. На Загальних Зборах Центросоюзу у червш 1936 р. директор ще! шституцп Ю. Шепарович заявив, що приватники "мусять зрезигнувати з села та йти до мюта. Село, що е ниш у 80-90 % ско-опероване, мае мюце тiльки для кооперащ!" [13, с. 2]. Таку тактичну лiнiю простежуемо i в резолюцп дирекцil та Надзiрноl Ради "Народно! ТорговлГ', прийнято! на Загальних Зборах 31 червня 1936 р., у 2 пункп яко! знаходимо таке: "З засади не буде "Народна Торговля" обслуговувати некооперативних крамниць по селах, де е кооперативи для загального закупу i збуту. Обслуга крамниць по селах, де немае кооператив для загального закупу i збуту, може бути переходова. В шякому випадку не будуть обслуговуваш крамнищ, що !х власники е зб^щ з кооператив" [29, с. 1].
Як випливае iз зазначено! резолюцп, навiть провщ найстаршо! i зде-бiльшого доброзичливо налаштовано! до приватникiв украшсько! гурпвш розмежовуе купцiв на мiських i сiльських та вiдносить останнiх до сфери впливу кооператив для загального закупу i збуту, тобто Центросоюзу i ПСК. Коли взяти до уваги принципову позищю керiвництва Центросоюзу i ПСК, яка Грунтувалася на положенш, що село е виключною монополiею для кооперацп, та проявлялася на практицi у дискримшацп сiльських приватникiв при гуртових закупах та цшовш полiтицi, то стае зрозумшим справжнiй змiст рь шення зазначених вище зборiв.
Окремо слщ звернути увагу на вислiв "зб^щ з кооперацп", якого вжи-то у процитованому нами уривку з резолюцп. Пiд ним можна було розумгга кожного приватника, який колись був кооператором або ж вчився купецькш справi у кооперативнiй школ^ а потiм вiдкрив свою справу. Доречним було зауваження Ю. Павликовського, яке вш зробив на зборах з приводу цього невдалого формулювання, порадивши вжити замiсть нього читаше поняття, а саме "манкар" [29, с. 1]. Та, на жаль, таке зауваження прозвучало лише на зборах, а на практищ нерщко iз "манкарями" ототожнювався весь загал укра-!нських приватникiв, серед яких переважали "совюш та iдейнi купщ". Щд-твердженням цьому е хоча б статистика ПСК у Стрию, яку проаналiзувава З. Книш у "Господарсько-Кооперативному Часопиш", з яко! вш робить вис-новок, що "на 164-ох укра!нських купцiв на селах 31 були в кооперативах крамарями, 20 - членами управ i 3 - членами Надзiрних Рад. Разом 54 колиш-нi кооператори. З них 33 спричинили в кооперативах недостачу товарiв на суму 6469,97 зл." [30, с.9]. З цього приводу "Торговля i Промисл" писала: "Чим цифра 33 щнна? Вона виявляе, як неслушно клеймить кооперащя укра!нське сiльське купецтво лихою справою "манкарства". Бо скажиъ: невже ж вину 20 % можна узагальнювати на всiх 100 %? Ми вирахували на основi поданого офiцiяльного джерела, що iз 141 кооперативи Стрийщини 55, себто 39 %, ви-казало в бшянсах нестачi. Невже ж нам можна вжити це як зашб пропаганди i вказувати господарську нежиттездатнють уие! кооперащ!" [31, с. 1].
Ще одним серйозним закидом до молодого укра!нського купецтва в селi було те, що "воно тут i там торгуе алкоголем i подекуди переймае на себе ролю сумно! слави корчмарiв-галапасiв". Редакщя часопису вiд iменi СУ-КiПу заявила, "що добро справи укра!нського купецтва, яке рiвночасно му-сить покриватись з добром загальноукра!нсько! справи, вимагае, щоби тд-приемчивють наших людей не проявлялася у вiдбудовi шинкiв усiма гидкими прийомами корчмарського фаху". Проте тут же зазначаеться, що цшковите усунення з товарного асортименту укра!нсько! торгiвлi алкогольних напиткiв було б крайнiстю, яка не просунула б уперед протиалкогольно! акцп, "а зате ослабила б конкуренцшну спроможнiсть i скалю заробгтковости укра!нського купця" [32, с.1-2]. Вилучення алкогольних напо!в iз торгiвлi могло б призвес-ти в тих умовах до лжвщацп всього укра!нського гастрономiчного промислу. Що ж стосувалося села, то позицiя приватницько! спшки була чiтко окресле-на: "Не може бути завданням купця-укра!нця збагачуватись при помочi ру!ни його односельчанина. Тому навпъ тодi, коли конкуренщя чужого купця при-
мушуе його торгувати алькоголем, повинен вiн знати у цьому мiру i повести справу так, щоби радше змусити конкурента залишити продаж алькоголю, шж iти з ним у перегони в цьому шинкарському дш" [32, с.2].
Кульмiнацiею поборювання сшьського приватного купця в укра!нсь-кш кооперативнiй пресi була стаття у "Господарсько-Кооперативному Часо-писi" пiд заголовком "Наше сшьське купецтво", в якш автор iнкримiнуе при-ватнику вш найможливiшi злочини, включаючи i розпиячування села, i ни-щення кооператив, i iгнорування патрiотичних органiзацiй, а наприкшщ стат-тi закликае укра!нське громадянство знищити сiльського приватника "як не-потрiбний паразит у самому кореш" [33, с. 2-3].
Звинувачення в "паразитизм^" та заклик до знищення укра!нського приватного купця на селi спричинило обурення серед загалу самостiйних тд-приемцiв та й в шших колах укра!нського громадянства. Аргументована вщ-сiч таким зазiханням прозвучала з уст самостiйного купця iз с. Шершенiвцi на Тернопшьщиш В. Дроздовського, статтю та лист якого опублжувала "Торговля i Промисл" 15 лютого 1938 р. Сшьський приватник справедливо зазна-чае, що кооперативний часопис "атакуе тшьки укра!нських купцiв, залиша-ючи на бощ купцiв жидiвських i польських" [34, с. 4]. Принагiдно зауважимо, що на етшчних укра!нських землях еврейсью купцi обiймали в середньому 93 % торгових станиць, а серед 7 % т.зв. християнських купщв переважали поляки [35, с. 2].
Спростовуючи закид кооперативного фанатика щодо "розпиячування села", В. Дроздовський наводить приклад США, де антиалкогольний закон зазнав фiаско. До цього вш додае й шший важливий аргумент, що "як не займе мюця продажу алкоголю укра!нець, то певно займе його жид або поляк, маючи цим самим змогу сидгти в нашому сет". Зрештою, як стверджуе автор, випадки, коли шинок утримуе укра!нець, е нечастими. "В нашiй околи-цi шинки держать майже без винятку жиди. В двох сусщшх селах, Глубiчок (7 км вщ нас) i Шипiвцi (2 км) шинок тримае кооператива "Кулко Рольшче". Подiльський купець так само стверджуе, що "благородна конкуренщя" помiж кооперащею та приватниками в укра!нському селi е корисною для обох, бо вщ того виграе лише споживач - укра!нський селянин. Образливим вважае В. Дроздовський звинувачення сшьських приватниюв у байдужостi до гро-мадсько-патрютичних органiзацiй. Вiн пише: "Замiт автора, що украшсью купцi з одного села не належать навпъ до "Просвгга" прикрий. Але скiльки кооператив не належать до "Просвп'и", не вважаючи на !х статусовий обов'язок? Ось у нашому селi кооператива також не належить до товариства "Просвгга", а я, укра!нський купець на сел^ "паразит" на думку автора, належу туди разом з родиною i з торговельним персоналом". Зрозумшим стае обурення укра!нського купця-патрюта, колишнього хорунжого УГА, який, починаючи з 1929 р., склав пожертви на "Рщну Школу", "Просвпу", "Укра-!нський Город" та iншi патрiотичнi органiзацil на загальну суму 1529,20 зл. та утримував бiблiотеку для села, передплачуючи регулярно укра!нсью видання "Дiло", "Комар", "Торговля i Промисл", "Укра!нська Бiблiотека", "Укра!нська Енциклопедiя", "Атляс" та iншi, у "паразитизм^", що вимагае негайного вико-ршення [34, с. 4].
Таких укра!нських приватникiв у селi було немало. Укра!нський са-мостiйний крамар С. Карп'як iз с. Лiсневичi поблизу Львова, описуючи свою нелегку щоденну працю, зауважуе, що продае селянам переважно вироби ук-ра!нських тдприемств "Елегант", "Зоря", "Атра", "Калина", "Центросоюз", "Фортуна Нова", "Пласт", "Веселка", утримуе бiблiотечку з укра!нською пре-сою та юлька разiв у рж вiдносить пожертви до "Рщно! Школи" [36, с. 4].
Провiд СУКШу, об'ективно аналiзуючи ситуацiю, що склалася у селi, прагнув виробити тактику компромюу. Пресовий орган купцiв i промислов-цiв, дотримуючись ще! позицп, писав: "Завдання, якi ставить собi кооперацiя, крiм завдань торговельних, е корисш i свiтлi. Одне з другим тюно зв'язане, а тому виступати проти кооперативи як торговця, означало б виступати проти кооперативи як оргашзатора народних мас i як носiя освiти та нащонально! свщомости в гущу селянства". Категорично вщмежовуючись вiд самостiйних купцiв, яю "заслужено носять на собi клеймо "манкарiв" i свою вину мусять спокутувати", провiд приватникiв брав тд свiй захист тих сумлiнних сшьсь-ких приватникiв-трударiв, "що протоптували першi скромнi стежини для ук-ра!нсько! торговлi по селах i спричинили те, що чужоплемшний купець га-шов собi геть iз села" i тих, що нiколи не були крамарями в кооперативах або якщо ними були, то з честю вдайшли вщ кооперацп. Ця категорiя сiльських приватникiв, що становила переважну його частину, мала глибою коренi у селi, оскiльки займалася ще й хлiборобством. Тому провщ СУКiПу звертався до кооперативних керiвникiв з пропозицiею виробити модель планового ко-оперування села, яка передбачала б заснування торговельних станиць насам-перед там, де вони знаходяться у руках чужоземщв, а там, де вже юнують обидвi форми укра!нсько! торгiвлi, "мiсцевi кооперативи повинш розрiжняти чесного купця вщ нечесного, як теж свого вщ чужого, i вiдповiдно до цього укладати сво! взаемини з дотичним купцем" [37, с.5].
Нестерович В. вщ iменi управи СУКiПу, остершаючи сiльських при-ватних крамарiв вщ ворогування з мiсцевими кооператорами, ставив перед ними таю 8 вимог:
"1) Бути добрими украшськими громадянами, бувати в церкв^ заходити до читальш [ по можливост бути в И провод^ читати газети, давати лепти на народш цЫ тощо;
2) збер1гати чистоту свого 1меш, а якщо тяжить над ним неслушний закид, то за всяку ц1ну старатися очиститися вщ нього;
3) дбати за зовшшнш укра!нський вигляд крамниц1 (вив1ска!) [ за те, щоби якнайбшьше поширювати вироби рщного промислу;
4) бути оргашзованими, а не ходити самопас, себто мусять належати до Союзу Украшських Купщв у Львов1 чи до одно! з його фшш;
5) позбутись хапчивости, якщо II мають, [ торгувати так, щоби не зустр!ча-лись з докорами, що використовують односельчан;
6) читати [ передплачувати "Торговлю [ Промисл", так, як кооператори чи-тають сво! кооперативш видання;
7) оминати ворожости з мюцевою кооперативою, навпаки, старатись налад-нати сп1вжиття;
8) пам'ятати самим за клич "Свш до свого по свое" [ старатися цей клич поширювати скр!зь [ всюди" [37, с.5].
До цього варто додати, що на противагу гаслу кооперативних провщ-ниюв про свою монополт у селi, СУКИ звертався до майбутнiх кандидатiв та сшьських крамарiв: "Якщо бачите, що в селi скорше чи тзшше доведеться вам зударитись з кооперащею, застановiться, чи не краще заздалепдь пiти до мiста!" [37, с. 5].
Висока оцшка значення кооперацп у розбудовi нацiонального госпо-дарства та формування нацюнально! свiдомостi укра!нства, що !! не раз вис-ловлював провiд СУКiПу, стримувала вщ екстраполяцп часом дуже гостро! й вщверто недружньо! полемiки з кооперативними "фанатиками" на всю систему взаемовщносин помiж двома господарськими таборами. Бшьше того, в умовах нагштання польсько! шовшютично! ютерп та нагшок на укра!нську кооперацiю провiд самостшних пiдприемцiв неодноразово ставав на !! захист. Особливо вщзначилася у цькуванш укра!нсько! кооперацп шовiнiстично на-лаштована партшна преса польських ендекiв, яка не гребувала при цьому ш очевидною брехнею та нiчим не оправданими наклепами, оторуючи при тому параграф 19 пресового закону про право на спростування неправдиво! ш-формацп. Активiзацiя тако! сплановано! кампанп у першiй половит 1938 р., що переслщувала мету утвердження у польськш громадськiй думщ образу укра!нсько! кооперацп як одного з найнебезпечшших ворогiв польсько! дер-жавностi, змусив вiдреагувати на це "Торговлю i Промисл" передовицею, що носила назву "В атмосферi ворожнечГ, у якiй зокрема зазначалось: "Лють польських брукових газет звернена головним робом - коли йде про вщтинок господарства - проти нашо! кооперацп. Це i зрозумшо: укра!нська кооперацiя представляе суцiльну органiзацiю, розпоряджае справними торговельним i адмiнiстрацiйним апаратом, затруднюе тис^ iдейних i вщданих справi людей та змушена звiтувати про свою дiяльнiсть" [38, с. 1]. Таю антиукра!нсью акцп лише посилювали проблему необхiдностi згуртування всiх нацiонально-господарських сил в умовах чужо! держави.
Висновки. Досвiд взаемовщносин помiж двома напрямами нацiональ-ного господарського руху, хай не завжди позитивний, мае все ж непереичне значення як процес пошуку оптимально! економiчноl моделi для укра!нсько-го суспшьства. В умовах, коли бшьшють етнiчного укра!нства знемагала вiд сталшсько! полiтики фiзичного та духовного геноциду, захщноукра!нська елiта також в несприятливих обставинах польсько! держави прагнула максимально зреалiзувати !! конституцiйнi норми, а найперше право приватно! власносп, для розбудови економiчного фундаменту частини укра!нсько! на-цil. Господарське вщродження народу мислилось !м нерозривним iз нацi-ональним вiдродженням.
Л1тература
1. Нестерович В. Наш шлях 1 наш1 завдання // Торговля 1 Промисл. - 1934. - 1 жовтня. -Ч. 1. - С. 1-2.
2. Павликовський Ю. Кооперащя г приватники // Торговля г Промисл. - 1934. - 1 жовтня. - Ч. 1. - С. 2-3.
3. Ковалюк М. Приватний купець ! кооперащя // Укра!нський купець. - 1929. - Бере-зень. - Ч. 2. - С. 2-3.
4. Кооперативний i приватницький свгшгляди // Торговля i Промисл. - 1936. - 15 листопада. - Ч. 22. - С. 5.
5. В огт публично! дискуси. Корреферат ред. В. Нестеровича до реферату сен. О. Луцького "Кооперативний i приватницький свггогляди" // Торговля i Промисл. - 1936. - 1 грудня. - Ч. 23. -С. 7.
6. Несторович В. При змш1 року // Торговля i Промисл. - 1937. - 1 ачня. - Ч. 1. - С. 1-2.
7. "Вшьна рука". Декшька шформацш про одну конференщю i ïï дивш вщгуки // Торговля i Промисл. - 1937. - 1 шчня. - Ч. 1. - С. 2.
8. На тереш нашоï' кооперацп. Дискуая про приватниюв на Лзд1 Окружних Сокгав Кооператив у Львов1 // Торговля i Промисл. - 1936. - 15 жовтня. - Ч. 20. - С. 3.
9. Кооперативна Республжа. - 1936. - Грудень. - Ч. 12. - С. 39.
10. Нестерович В. Год1 мовчати! Фатальне непорозумшня // Торговля i Промисл. - 1936.
- 1 липня. - Ч. 13. - С. 1-2.
11. Дшо. - 1938. - Ч. 127. - С. 3.
12. Дшо. - 1938. - Ч. 128. - С. 2.
13. Кооперативна Республжа. - 1936. - Серпень.
14. Луцький О. Вшьшсть i тверда влада // Господарсько-Кооперативний Часопис. -1936. - Ч. 25. - С. 15.
15. Коберський К. Справд1 год1 мовчати! // Кооперативна Республжа. - 1936. - Вере-сень. - С. 10-11.
16. Нестерович В. Каламучення води // Торговля i Промисл. - 1935. - 1 лютого. - Ч. 3. - С. 1-2.
17. Нестерович В. Б1льше доброï' вол // Торговля i Промисл. - 1936. - 1 жовтня. - Ч. 19. - С. 4.
18. Луцький О. Радимо спам'ятатися // Господарсько-Кооперативний Часопис. - 1938. -8 травня. - Ч. 19. - С. 1-2.
19. Нестерович В. Спростування // Господарсько-Кооперативний Часопис. - 1938. -19 червня. - Ч. 25. - С. 1.
20. Рам'я об рам'я // Торговля i Промисл. - 1938. - 15 травня. - Ч. 10. - С. 1-2.
21. Бшозерский О. Димар1вка живе. Сучасна повють. - Льв1в, 1938. - 205 с.
22. Хто такий П. Гаврилко? // Торговля i Промисл. - 1937. - 15 червня. - Ч. 12. - С. 6.
23. Гаврилко А. Сильш люди. - Льв1в, 1937. - С. 2-22.
24. Маняцтво чи погоня за сензащями? Новий подвиг п. А. Гаврилка "Сильш люди" // Торговля i Промисл. - 1937. - 15 травня. - Ч. 10. - С. 3.
25. Новий час. - 1937. - 22 травня. - С. 1.
26. Гасло до економ1чного здвигу чи розвалу // Новий час. - 1935. - 23 с1чня. - С. 2-3.
27. Нигрицький Л. Нов1 видання // Л1тературно-науковий додаток "Нового часу". - 1938.
- 11 кв!тня. - Ч. 14. - С. 4.
28. Кооперативна гютер1я // Торговля i Промисл. - 1935. - 15 травня. - Ч. 10. - С. 3.
29. На тереш мют // Торговля i Промисл. - 1936. - 1 серпня. - Ч. 15. - С. 1.
30. Книш З. Приватне купецтво в Стрийщиш // Господарсько-Кооперативний Часопис.
- 1937. - 21 лютого. - Ч. 8. - С. 9.
31. У свил цифр // Торговля i Промисл. - 1937. - 1 березня. - Ч. 5. - С. 1-2.
32. Украшське купецтво i продаж алькоголю // Торговля i Промисл. - 1937. - 1 червня. -Ч. 11. - С. 1-2.
33. Наше сшьське купецтво // Господарсько-Кооперативний Часопис. - 1937. - 26 грудня. - Ч. 51. - С. 2-3.
34. Дроздовський В. "Паразити" // Торговля i Промисл. - 1938. - 15 лютого. - Ч. 4. - С. 4.
35. Жиди в торпвл1 // Торговля i Промисл. - 1935. - 15 жовтня. - Ч. 20. - С. 2.
36. Мш один день // Торговля i Промисл. - 1936. - 1 червня. - Ч. 11. - С. 4.
37. Нестерович В. Приватники i кооператори на сшьському Грунт // Торговля i Промисл. - 1936. - 15 жовтня. - Ч. 20. - С. 5.
38. Нестерович В. В атмосфер! ворожнеч! // Торговля i Промисл. - 1938. - 1 вересня. -Ч. 17. - С. 1.
Августин Р.Р. Украинский мировозренческо-экономический дискурс в Галиции в междувоенный период
Обозначена суть мировоззренческой дискуссии, которая разгорелась между украинскими частниками и кооперации в Галиции в междувоенный период. Утверждается, что доминанта социального в доктрине кооператизма и доминанта индивиду-
ального в либеральной доктрине частника должны взаимодополнять друг друга в деле формирования государственно нации. Указано, что опыт взаимоотношений между двумя направлениями национального хозяйственного движения имеет незаурядное значение как процесс поиска оптимальной экономической модели для украинского общества.
Ключевые слова: кооперация, частное предпринимательство, мировозренчес-ко-экономический дискурс.
Augustin R.R. Ukrainian ideological and economic discourse in Galicia at the interwar period
The essence of the ideological discussion which was between Ukrainian owners of a private business and cooperation in Galicia at the interwar period is considered. The social dominant of cooperation doctrine and the individual dominant of liberal doctrine of private should supplement one another at the formation of state-nation. The experience of the relationship between two directions of national economic movement has critical as the finding of optimal economic model for the Ukrainian society.
Keywords: cooperation, private enterprise, ideological and economic discourse.
УДК336.531.2:378 Астр. 1.1. Горт1 -Львiвська КА
ТЕНДЕНЦН ПОТОЧНИХ I КАП1ТАЛЬНИХ ШВЕСТИЦН У ВИЩ1 НАВЧАЛЬН1 ЗАКЛАДИ НА СУЧАСНОМУ Р1ВН1
Розглянуто сучасний стан, проблеми та шляхи вир1шення питання швестування вищо! освгга. Проведено анал1з поточних 1 каттальних витрат на приклад! трьох Льв1вських ВНЗ IV р1вня акредитаци. Подано рекомендаци щодо зменшення швес-тицшних ризигав, покращення швестицшно! привабливост1 та вдосконалення фшан-сового менеджменту.
Ключовг слова: швестици, поточш витрати, каштальш витрати, катталовкла-дення, ризик, ресурси, швестицшна привабливють, фшансовий менеджмент.
Вступ. Запорукою сталого економiчного розвитку Укра!ни е швести-цп в осв1ту, науку, охорону здоров'я, мотивацiю пращ, тобто в т1 прiоритетнi сфери життедiяльностi суспiльства, де формуеться людський каттал. П1д ш-вестицiями в освпу ми розумiемо фiнансовi, майнов1, iнтелектуальнi та шш1 ресурси, яю сприяють розвитку освгга та тдвищенню !! конкурентоспромож-ност1, а вщтак i конкурентоспроможностi нашо! держави.
У сучасних умовам швестором осв1ти е не тшьки держава, швестора-ми виступають ф1зичш особи (батьки або ж сам студент, який може оплатити навчання). С випадки, коли швесторами освгга виступають юридичш особи (тдприемства, як1 скеровують на навчання студенпв; спонсори). З сукупнос-т1 цих iнвестицiй складаеться економiка вищо! освгга. Освiта потребуе великих катталовкладень 1 вс1 розвиненi кра!ни св1ту не заощаджують на швести-щях в освпу.
Огляд лггературних джерел. Питання важливосп швестування ос-вггаьо! галуз1 розглянуто у працях таких науковщв, як: Т. Богол1б [1], I. Га-лай [2], Г. Герасименко [3], Т. Норкша, З. Скарбун, Н. Тарханова [5], I. Пла-хотна [6] та шшг !де! цих автор1в шдтверджують той факт, що швестицп в
1 Наук. ке^вник: проф. О.Г. Бша, канд. екон. наук - Львiвська КА
