CC BY
79
Валентин ДЕМСЬКИЙ СУТН1СТЬ ПРОФЕС1ЙНО1 РЕФЛЕКСЫ ОСОБИСТОСТ1
У статтi проанал1зовано якостi професшно! пiдготовки фахiвцiв. Цшеспрямована i систематична робота щодо формування та розвитку професшно! рефлексИ на вах рiвнях системи безперервно'1 освiти сприяе полтшенню якостi знань, умть i навичок майбуттх фахiвцiв, пiдвищенню гхньог потреби в самоосвiтi, самовдосконаленнi i розвивае творчу активнiсть. Важлива роль у розвитку професшно-рефлексивних здiбностей та умiнь майбутнiх фахiвцiв придшяеться викладачам ВНЗ, як зобов 'язат мати високий рiвень розвитку професшноI рефлексИ i володiти рефлексивними технологiями вирiшення навчальних, виховних i професшних завдань, щоб навчати цьому студентiв.
Професшнш рефлекси в останшх наукових дослщженнях надасться все бшьше уваги. Вчеш намагаються вщшукати мюце та значення рефлекси в системi професшно! дiяльностi особистостi. Кожен вид дiяльностi характеризуеться умовами та ефектившстю працi, що додае бшьшо! актуальносп покращенню И результатiв [5; 6; 7; 8].
Питання, що стосуються рефлексивно! регуляци дiяльностi, пов'язанi з проблемою ухвалення рiшення. В зарубiжнiй психологи згадування про рефлекси з'являеться у зв'язку з проблемами ухвалення ршення, регуляци дiяльностi, оргашзаци та оптимiзацп управлшсько! дiяльностi. У психологи ухвалення ршення, що розробляють захвдш автори, переважае дослiдження когнiтивних аспекпв [7].
У сучаснiй системi тдготовки кадрiв основними детермiнантами е як система формування знань, умшь i навичок, так i розвиток самовизначення, мотивацшно! сфери, творчостi i здiбностей. Основний критерiй для мотивацiйних пошуюв i рiшень людини — це виконання соцiально значущо! дiяльностi, що спрямована на вироблення соцiально щнного продукту.
Мета статт1 — проведення аналiзу наукових дослiджень поняття "професшна рефлекая"
Психологiя працi звертае увагу на психiчнi процеси в людей у контексп зайнятостi певною профешею. Дiяльнiсть людей у певнiй професи зумовлюеться !х вибором i навчанням ще! професи. Для цього застосовуються технологи та методики розвитку рiзноманiтних здiбностей, складаються професiограми та як елементи професюграм — психограми.
Важлившою складовою самовизначення науковцi визначають формування професшно! самосвщомосп, загальна структура яко!:
1) усвiдомлення свое! належностi до певно! професiйно! спiльноти ("ми — токарГ', "ми — бущвельники", "ми — прикордонники");
2) знання та ощнка свое! вiдповiдностi професiйним еталонам i свого мiсця в суспiльствi вiдповiдно до системи соцiальних ролей ("новенький", "один з кращих спещалюив");
3) знання людини про стутнь !! визнання в соцiальнiй груш ("мене вважають хорошим спецiалiстом");
4) знання про сво! сильнi та слабю сторони, шляхи самовдосконалення, ймовiрнi зони успiхiв i невдач, iндивiдуальнi способи успiшно! дiяльностi, власний стиль дiяльностi;
5) уявлення про себе та свою роботу в майбутньому [1; 2; 3; 8].
Е. Зеер розглядае питання професшного самовизначення в контексп психологи професш, ново! галузi прикладно! психологi! [4]. Отже, в структурi професiйно! самосвiдомостi ми можемо вщшукати професiйну рефлексiю як зашб для формування вiдповiдного елемента структури.
Основними елементами процесу професшного самовизначення будуть (зпдно з думкою Е. Зеера):
- вибiрковiсть ставлення людини до св^у професiй;
- здшснення вибору з урахуванням шдивщуальних особливостей людини, вимог професiй та соцiально-економiчних умов;
- постiйне самовизначення протягом всього життя, постiйна рефлексившсть свого професiйного буття i самоствердження в професi!;
- iнiцiювання та актуалiзацiя процесу iншими подiями (завершення навчання, змiна мiсця роботи та ш.)
Науков1 записки. Сер1я: Педагопка. — 2006. — №9.
51
- сприйняття самовизначення як самореалiзащl та самоактуалiзащl, як прояв сощально1 зрiлостi особистостi.
Основними характеристиками, що пiдкреслюють значення рефлекси у професшнш дiяльностi, будуть:
- тенденщя розвитку всiх сучасних соцiальних систем, яка пов'язана iз загальним позитивом, гумашстичною основою: звернення до людини 11 внутрiшнього потенцiалу;
- разом iз загальним суспiльним (державним) контролем професшно! дiяльностi iснуe контроль внутршнш, що належить людинi: самоаналiз, свщомий вибiр професи та способiв дiяльностi у нiй;
- будь-яка рефлекшя мае основою сумнiв у соб^ сво!й позици та можливостях, що, вщповщно, може призвести до рiзних результатiв: а) песимiстичний, який що провокуе пасивнють i вiдсутнiсть вiри в успiх, б) оптимiстичний, що побуджае до активност^ подолання негативних моментов, реатзацп саморозвитку i самовдосконалення;
- рефлексiя не лише як констатувальний елемент, що характеризуе наявшсть або вiдсутнiсть професiйних якостей, а й як спонукання до !х розвитку, збагачення, примноження.
Рефлексiя, И змют i методи е динамiчними: людина розвиваеться як особистiсть, як фахiвець; збагачуються i можливостi, змшюються конкретнi завдання, на вирiшення яких рефлексiя спрямована.
Професiйна рефлексiя будуеться на базi загально1 рефлекси особистость Отже, професiйна рефлексiя — це комплекс уявлень про себе як професюнала, самоощнка та самоаналiз продуктов власно1 професшно1 дiяльностi, усвiдомлення того, як оточуючi сприймають тебе як професюнала.
Ц питания широко висвтолеш в роботах Е. Берн, А. Деркач, Н. Кузьмшо1, А. Карпова, С. Потапчука, О. Сафша, В. Ягупова, Т. Яценко.
Враховуючи думки вчених, можна визначити, що ирофесшна рефлексiя включае:
- усвiдомлення норм, правил, моделей свое1 професи у колегах та порiвняння себе з ними;
- врахування оцiнок колег про себе як професюнала;
- самошзнання людиною сво1х конкретних проявiв, здiбностей, потенцiалу в галузi свое1 професшно1 дiяльностi.
Соцiальне професiйне середовище буде впливати на характер професшно1 рефлекси особистостi вiдповiдними реакцiями на И професшну поведiнку, в результат чого людина буде переглядати професшну самоощнку.
Важливою особливiстю професшно1 рефлекси е те, що протягом узда професшно1 дiяльностi можливе управлiння нею, тобто усвщомлений вплив на не1.
У процесi професшно1 дiяльностi для И усшху необхiдно дотримуватись стшко1 концепци, яку можливо сформувати на усвщомленш досягнень i помилок власного досвщу, та почати вiдповiдно И й дiяти.
Проаналiзувавши якостi професшно1 пiдготовки фахiвцiв, науковцi роблять висновки:
1. Цшеспрямована i систематична робота щодо формування та розвитку професшно1 рефлексil на всiх рiвиях системи безперервно1 освiти сприяе полiпшенню якосп знань, умiнь i навичок майбутшх фахiвцiв, пiдвищенню 1хньо1 потреби в самоосвт, самовдосконаленнi i розвивае творчу активнiсть.
2. Вивчення i розвиток професшно1 рефлексil майбутнiх фахiвцiв необхвдно проводити цiлiсно i системно, в ушх И аспектах i проявах, з облшом iндивiдуальних особистiсних особливостей майбутнього професюнала i специфiки його професшно1 дiяльностi.
3. Починати роботу з формування i розвитку професшно1 рефлексil доцiльно ще в системi довузiвського навчання, а потiм продовжити i на етапах вузiвськоl i пiслявузiвськоl освiти.
4. Найбiльш цшеспрямований та активний розвиток професiйноl рефлекси майбутнього фахiвця варто здiйснювати в процеш його навчально-професiйноl пiдготовки у ВНЗ. При цьому студенти повинш не тшьки опановувати теоретичними знаннями i практичними навичками з обрано1 спецiальностi, а й познайомитися з "азами" науково1 творчостi, освоювати прийоми самоосвiти i самовдосконалення. Розвиток рефлексивного творчого мислення, усвщомлення його значення для творчого виршення професiйних завдань сприятимуть активiзацil пiзнавальноl дiяльностi студенев i систематичнiй роботi з шдвищення свое1 професiйноl компетентностi.
52
Науковi записки. Серiя: Педагогiка. — 2006. — №9.
5. Важлива роль у розвитку професшно-рефлексивних здiбностей та умшь майбутнiх фахiвцiв придiляеться викладачам ВНЗ, що зобов 'язаш мати високий рiвень розвитку професшно1 рефлекси i володiти рефлексивними техиологiями вирiшення навчальних, виховних i професiйних завдань, щоб навчати цьому студентiв.
Л1ТЕРАТУРА
1. Берн Э. Я — концепция и воспитание. — М., 1993. — 324 с.
2. Деркач А. А., Кузьмина Н. В. Акмеология: пути достижения вершин профессионализма. — М.: РАУ, 1993. — 32 с.
3. Деркач А. А., Ситников А. П. Формирование и развитие профессионального мастерства руководящих кадров: социально-психологический тренинг и прикладные психотехнологии. — М.: Луч, 1993. — 72 с.
4. Зеер Э. Ф. Психология профессий. — Екатеринбург: Деловая книга, 2003.
5. Карпов А. В. Психологический анализ трудовой деятельности. — Ярославль: ЯрГУ, 1988. — 78 с.
6. Потапчук С. М. Теор1я та практика збереження псих1чного здоров'я вшськовослужбовщв. — Хмельницький: Вид-во Нацюнально1 академи ДПСУ, 2004. — 323 с.
7. Сафш О. Д. Психолопя управлшсько1 д1яльност1 командира: навчальний пос1бник. — Хмельницький: Вид-во Академи ПВУ, 1997. — 149 с.
8. Толочек В. А. Современная психология труда: Учебное пособие. — СПб.: Питер, 2006. — 479 с.
9. Ягупов В. Вшськова психолопя: Щдручник. — К.: Тандем, 2004. — 656 с.
10. Яценко Т. С. Активная социально-психологическая подготовка учителя к общению с учащимися. — К.: Освгга, 1993. — 208 с.
Юлш МАРЧЕНКО
УМ1ННЯ АКТИВНОГО СЛУХАННЯ ЯК СКЛАДОВА КОМУН1КАТИВНО1 КОМПЕТЕНТНОСТ1 МАЙБУТНЬОГО ЮРИСТА
У статтi визначено суттсть поняття "умтня активного слухання" як складовоХ комункативно'Х компетентностi юристiв, що дае змогу спрямувати зусилля на ефективне та обтрунтоване формування його у студентiв правознавчих вищих навчальних закладiв. Умiння активного слухання розглянуто як здаттсть юриста виявляти постшну зацiкавленiсть у тому, що говорить спiврозмовник, за допомогою вербальних та фгзичних прийомiв; це умтня необхiдно формувати i розвивати студентам-правознавцям з метою здшснення ефективноХ комунiкацii, розумтня почуттiв спiврозмовника та мотивiв його вчинюв. Розвинене умтня активного слухання дозволить фахiвцям-юристам правильно вибирати засоби впливу на рiзнi об'екти професшно'Х дiяльностi, керувати цим процесом по^довно та цшеспрямовано з метою отримання оптимального результату.
У сучасному украшському суспшьста все актившше вщбуваються трансформащйш процеси, спрямоваш на штегращю до европейського освггнього та професшного простору, це зумовлюе змiни вимог, як пред'являються до пращвника оргашв внутршшх справ. В умовах сьогодення головною ознакою юриста мае стати ефектившсть його пращ. Це висувае висою вимоги до комушкативно1 компетентносп майбутшх юриспв, !х готовносп до професшного спшкування. Умшня спшкуватися з кшентами, колегами i керiвництвом — основа дiяльностi сучасного юриста. У зв'язку з цим виявляються актуальними питання змiсту, структури, форм i способiв оргаиiзацil набуття комунiкативноl компетентностi майбутнiми юристами. Аналiз психолого-педагогiчноl та юридично1 лiтератури засвщчуе, що в сучаснiй науцi накопичено вже чималий обсяг напрацювань, присвячених дослiдженню проблем процесу спiлкування в цшому та комунiкативноl компетентностi зокрема: проблеми сутностi i структури спшкування розглядають у сво1х працях Г. Андреева, В. Давидов, А. Лобанов, Л. Петровська, А. Петровський; педагопчному спiлкуванню придiляють увагу О. Бодальов, В. Каи-Калiк, Я. Коломiнський, О. Леонтьев; проблеми культури спiлкування юриспв висвiтлюють О. Бандурка, В. Васильев, В. Романов, Ю. Чуфаровський.
Недостатня розроблешсть структурно1 моделi комунiкативноl компетентносп юристiв та И складових зумовила актуальшсть нашо1 статтi. Метою статт1 е визначення сутносп поняття "умшня активного слухання" як складово1 комушкативно1 компетентностi юристiв, що дасть змогу спрямувати зусилля на ефективне та обгрунтоване формування його у студенпв правознавчих вищих навчальних закладiв.
Науксш записки. Серiя: Щедагогiка. — 2006. — №°9.
53
