CC BY
92
ТЕХНОЛОГ1ЧНА ОСВ1ТА
УДК 004.001.13
В. В. МОШТУК
СУТН1СТЬ ПОНЯТТЯ «ПРОЕКТНО-ТЕХНОЛОГ1ЧНА КУЛЬТУРА» ТА II ОСНОВН1 СТРУКТУРН1 КОМПОНЕНТИ
На nidcmaei теоретико-емтричних до^джень np0aHani30eaH0 тдходи до визначення проектног i технологiчноi культур як важливих складових фаховог тдготовки педагога. Викладено авторську ттерпретацж поняття «проектно-технологiчнa культура» майбутнього вчителя трудового навчання. Розкрито суттсть проектно-технологiчноi культури, визначено ii структуры компоненти. Видыено основш влaстивостi проектно-технологiчноi культури та умови оволодтня ними педагогом.
Ключовi слова: культура, проект, проектування, технологiя, проектно-технологiчнa культура
В. В. МОШТУК
СУЩНОСТЬ ПОНЯТИЯ «ПРОЕКТНО-ТЕХНОЛОГИЧЕСКАЯ КУЛЬТУРА» И ЕЕ ОСНОВНЫЕ СТРУКТУРНЫЕ КОМПОНЕНТЫ
На основании теоретико-эмпирических исследований проанализированы подходы к определению проектной и технологической культур как важных составляющих профессиональной подготовки педагога. Изложена авторская интерпретация понятия «проектно-технологическая культура» будущего учителя трудового обучения. Раскрыта сущность проектно-технологической культуры, определены ее структурные компоненты. Выделены основные свойства проектно-технологической культуры и условия овладения ими педагогом.
Ключевые слова: культура, проект, проектирование, технология, проектно-технологическая культура.
V. V. MOSHTUK
THE ESSENCE OF CONCEPT IS «PROJECT-TECHNOLOGICAL CULTURE»;
IT'S BASIC STRUCTURAL COMPONENTS
The approaches to the definition of project and technological culture as an important component of teacher's professional training are analysed on the basic of theoretical and empirical researches. The author's interpretation of the notion of «project-technological culture» of future teachers of labor studies is outlined. The essence of project-technological culture is solved, its structural components are determined. The basic properties ofproject-technological culture and the conditions of acquirement its by teacher are allocated.
Key words: project culture, technological culture, project-technological culture.
Для характеристики сучасного стану шформацшно-технолопчного суспшьства введено в o6ir й активно використовуеться термш «технолопчний свт>. Щоб устшно жити в цьому свт i мати можливосп впливу на його подальший розвиток, громадяни повинш бути добре прошформованими i тдготовленими.
У цьому контекст в навчальш плани загальноосвишх шил Укра!ни запроваджено базову освиню галузь «Технологи», завданням яко! е ефективне засвоення шформацп про перетворення i використання конструкцшних матерiалiв, енерги та шформацп за планом i на користь людини, застосовуючи необхвдш для цього методи i засоби. Концепщя освггнъо! галузi «Технологи» реатзовуеться переважно через змют шкшьного предмета «Трудове навчання».
Щоб технологiя перетворилася у фшософш дп (за В. Д. Симоненком), учш повиннi вмiти проектувати свою дiяльнiсть i технологiчно грамотно !! реалiзовувати, тобто володiти високим piBHeM проектно-технолопчно! культури. Здiйснювати ефективне керiвництво проектно-технологiчною дiяльнiстю школярiв зможе вiдповiдно пiдготовлений педагог.
Феномен проектно-технолопчно! культури починае привертати увагу багатьох дослвдниюв i стае одшею з важливих складових сучасного освинього процесу. Проте досi не сформована сутшсть поняття «проектно-технолопчна культура» вчителя трудового навчання, не визначенi !! компоненти, не обгрунтованi теоретико-методологiчнi умови формування тощо.
Питания розвитку проектно-технолопчно! культури майбутнього вчителя трудового навчання поки що не висвiтлено належно в теоретико-методолопчних дослiджениях, хоча iншi складовi фахово! дiяльностi i культури педагога (проектна, технологiчна, технiчна, графiчна, iнформацiйна тощо) вивченi широко. Так, умови здшснення проектно! дiяльностi (педагопчно!, iнженерноl та дизайнерсько!) i розвиток проектно! культури дослвджували А. Т. Ашеров, В. I. Безруков, В. П. Беспалько, О. I. Гешсаретський, В. Л. Глазичев, Дж. К. Джонс, £. С. За!р-Бек, П. С. Лернер, В. М. Монахов, В. I. Пузанов, В. Ф. Сидоренко, Г. Л. Щедровицький, В. I. Шеховцева й iншi науковщ. Засади формування проектно! компетентност i культури вчителя висвилювали М. М. Ахметова, Ю. В. Веселова, А. О. Кравцов, М. Л. Лавров, Л. £. Маричева, Н. Ю. Пахомова, В. К. Сидоренко, Г. В. Терещук, Н. В. Тошлша, Л. А. Филимонюк, В. А. Ченобитов.
Окремi аспекти технологiчно! тдготовки i можливостi розвитку технологiчно! культури вчителiв i учнiв обгрунтували П. Р. Атутов, П. М. Андрiанов, В. М. Бажов, I. Ю. Башкирова, О.О. Кожина, I. А. Колесникова, Д. О. Крилов, В. Г. Лола, Н. О. Максимова, Н. В. Матяш, £. М. Муравйов, В. О. Шктн, В. П. Овечюн, В. А. Поляков, С. М. Прийма, В. Д. Симоненко, В. В. Стешенко, С. I. Ткачук, Ю. О. Туранов, Ю. Л. Хотунцев, Д. В. Чернилевський.
Питання формування техшчно! компетентносп та культури педагога розглянут О. О. Биковим, О. А. Бондаренко, Г. В. Карповою, М. С. Корцем, К. В. Петровою, В. М. Худяковим; шформацшно! - Н. I. Гендшою, А. П. £ршовим, М. I. Жалдаком, Н. М. Мшаковим, Н. В. Морзе, Г. А. Стародубовою, О. М. Торубарою. Розкриттю особливостей графiчно! дiяльностi та становленню графiчно! культури вчителя присвячеш працi Т. В. Андрюшино!, Л. П. Ангамово!, П. Г.Буянова, М. М. Марченко, В. П. Молочкова, А. А. Павлово!, Н. В. Хашлшо!.
До^джують питання формування проектно-технолопчно! культури учшв О. М. Коберник, Т. С. Мачача, В. К. Сидоренко, А. I. Терещук, С. М. Ящук та iншi вчеш.
Метою стати е висвiтления етимологiчних характеристик проектно-технологiчно! культури вчителя трудового навчання i розкриття !! структури.
Протягом вiкiв розвиток людства здшснювався через певнi рiзновиди основних форм оргашзацп дiяльностi (типи органiзацiйно! культури): традицшну, корпоративно-ремiсничу, фахову (наукову); тепершне постiндустрiальне (iнформацiйне) суспiльство визначено як проектно-технолопчний тип органiзацiйно! культури [13, с. 41].
Якщо перенести суспшьний розвиток на процес трудово! тдготовки школярiв, то можна побачити, що в ходi онтогенезу учнi тд керiвництвом вчителя послiдовно освоюють способи дiяльностi, як1 характернi для титв органiзацiйно! культури та здiйснюються через ввдповвдт системи трудового навчання: традицшну (предметну), ремiсничу (операцiйну), професiйну (операцшно-предметну, операцiйно-комплексну) i проектно-технологiчну (проектну, технолопчну, проектно-технологiчну). Оск1льки кожний тип оргашзацшно! культури суспiльства обов'язково вiдображаеться через систему освгги, то проектно-технологiчну культуру потрiбно одночасно вважати як умовою, так i результатом його ефективного соцiально-економiчного розвитку.
Щоб визначити сутшсть проектно-технолопчно! культури вчителя трудового навчання, потрiбно охарактеризувати наступи важливi категори: культура, проект, проектування, технологiя, технолопчний процес.
У загальному трактуваннi поняття «культура» (ввд лат. colere, cultura) в час його функцюнування античному свт мало багато рiзних значень: «вирощування», «зрощення», «догляд», «обробiток^>, «полшшення», «створення», «формування» та iн. Ниш тотожне
використання його в науковш практицi неможливе, хiба що стосовно людини його можна трактувати як вирощення, формування, вдосконалення ii образу.
Культура в рiзних ii проявах е об'ектом i предметом до^дження багатьох наук, тому зараз налiчують майже 300 ii визначень. У статп ми використовуемо два основш напрями трактування культури, як1 найчастше використовуються у науковiй лiтературi:
- сукупшсть матерiальних i духовних цшностей, як1 створюються людиною в процеа ii життедiяльностi;
- форма самореалiзацii людини в усьому ii рiзноманiттi, спосiб буття людини [3].
Щ визначення ми вважаемо оптимальними, осшльки i проектний, i технологiчний види культури, як е основою проектно-технологiчноi культури, тiсно пов'язанi iз створенням матерiальних i духовних цiнностей та можливостями самореалiзацii педагогiв у процес !х продуктивно! дiяльностi.
Проектна культура вчителя трудового навчання вiдображае, на нашу думку, творчо-iнтуiтивну складову його проектно-технологiчноi культури i формуеться у процесi проектування.
Поняття «проектування» е складним i багатогранним, а тому розглядаеться в багатьох аспектах, зокрема як:
• конструювання варiантiв оптимального з погляду цшей майбутнього стану об'екта;
• пристосування наявних засобiв для виконання необхiдноi мети, координацiя складових частин або окремих дш для отримання необхвдного результату;
• конструювання оптимального задоволення суми дiйсних потреб при певному комплексi умов;
• моделювання передбачуваних дш !х здiйснення, поки не з'явиться повна упевнешсть в концевому результату
• ухвалення рiшень в умовах невизначеносп [8].
Значно конкретнiшим е визначення проектування як процесу створення проекту -прототипу, прообразу передбачуваного або можливого об'екта, стану [10].
Слово «проект» - латинського походження (^еслово proicere або projicere, дiеприкметник projectus) i буквально означае «викинутий вперед», «виступаючий», «витягнений» або такий, що «впадае в очi». За рубежем (зокрема, у Великобритани) е так iнтерпретацii цього поняття: 1) дизайн (англ. design) - документально оформлений план споруди або конструкцп; 2) проект (англ. project) - система сформульованих у його рамках цшей (новостворених або таких, що тдлягають модершзацп) з метою реалiзацii фiзичних об'екпв, технолопчних проекпв, процеав тощо. В украiнськiй мовi проект мае там значення: 1) техшчш документи - креслення, розрахунки, макети новостворюваних будiвель, споруд, машин, прилад1в тощо; 2) попереднiй текст якого-небудь документа та ш.; 3) план, задум [4].
Базуючись на таких визначеннях проекту, можна стверджувати, що проектування - це розумова д^яльшсть, яка визначае майбутнш процес i результат перетворення дiйсностi з урахуванням природних i соцiальних законiв, на основi вибору й ухвалення ршень. У проектуваннi важливо пiдкреслити його вдеальний характер; дii виконуються не з реальними явищами чи процесами, а з !х уявними моделями [12].
Доцшьно зазначити, що проектування, яке здшснювалося традицiйно в техшчних галузях знань до середини XX ст., трансформувалося i широко розповсюдилося в гумаштарнш сферi: з'явилися оргашзацшне, дизайнерське, економiчне, професiйне, екологiчне, педагопчне та iншi види соцiального проектування.
У контекст розвитку проектноi культури вчителя трудового навчання ми виокремлюемо iнженерне, педагопчне та дизайн-проектування.
1нженерне проектування традицшно вважаеться пiдготовчим етапом виро6ничо! дiяльностi i призначене для виршення актуальноi технiчноi проблеми, основу яко! становить винахiд. Змiст проекту визначаеться цшшсними орiентацiями; в процес проектування моделюеться певний об'ект дшсносп.
Дж. Джонс розглядае проектування як розумову дiяльнiсть, пов'язану з виробництвом iдей. На його думку, мета проектування - покласти початок змшам людини в штучному довкiллi. Природне середовище не пiддаеться проектуванню, осшльки е об'ективною
реальнiстю з науково!, матерiалiстично! точки зору: все, до чого торкаеться рука людини в процес цшеспрямовано! дiяльностi, стае штучним середовищем. Проектування - це уявна змша цього середовища [6]. П. Хшл процес проектування розглядае ширше, поеднуючи в ньому разом з творчою i перетворювальну дiяльнiсть у матерiальнiй сферi (в проектування залучено технолопчний аспект - В. М.) [19]. З цього видно, що вчеш, ко^ займаються проблемами iнженерного проектування, по^зному трактують цей процес. Проте бшьштсть з них схиляеться до думки, що проектування е особливим видом розумово! дiяльностi, спрямованим на мислене створення чи перетворення штучного довшлля.
Педагогiчне проектування е одним з видiв сучасно! педагопчно! дiяльностi, що сформувався за останне десятилитя. Оск1льки воно мае технiчне коршня, в педагогiчнiй галузi всi його характеристики, як правило, збертаються, щоб здшснюваш процедури можна було вдентиф^вати як проектувальнi.
1снують рiзнi бачення функцiй i методологи педагогiчного проектування. Найчастше його трактують як напрям соцiального проектування, що спрямований на створення i змiну органiзованих процеСв освiти, виховання, навчання. Так, £. С. За!р-Бек зазначае, що проектування завжди пов'язано з вивченням суп педагопчних закономiрностей, психологiчних особливостей розвитку особистосп, цiлеспрямованим розвитком здiбностi до взаемоди. Тому педагогiчне проектування потрiбно розумiти як спецiально органiзоване осмислення педагогiчних проектiв i систем [7].
Дизайн-проектування — це особливий вид творчо! дiяльностi, пов'язаний з розробкою дизайн-об'екта за принципом: функцюнальшсть + конструктившсть + краса, що поеднуе в собi наукове та шту!тивне передбачення i потребуе постiйного розвитку проектних здiбностей. В основi дизайн-проектування е художне конструювання, що передбачае висунення ново! художньо-проектно! вде! та умови И рацюнального втiлення.
Узагальнене уявлення про проектування дае можливють вироблення загально! (ушверсально!) методологи, яка може мати ефективне застосування в iнженернiй, педагогiчнiй та художнiй освт. В цьому контекстi у лопчнш структурi проектування доцiльно визначити так1 етапи: постановка завдання ^ збiр шформаци ^ аналiз даних ^ вибiр стратеги ^ вибiр тактики ^ формулювання iдей ^ порiвняння варiантiв ^ синтез пропонованих розв'язшв ^ !х оцiнювання ^ вибiр оптимального рiшення ^ його конкретизащя.
Основними функцiями проектування, як1 визначальш у формуваннi проектно! культури майбутнього вчителя, е мотивацшна, органiзацiйна, комушкативна, прогностична, координуюча, оцiнювальна, контрольно-корегувальна та керування. Ми додаемо до них також функцш усвiдомлення вiдповiдальностi за результати свое! дiяльностi.
Визначення сутносп рiзних видiв проектування, !х функцш та етатв реалiзацi!, дають можливють пiдiйти до дефiнiцi! поняття «проектна культура». У найзагальнiшому трактуваннi проектна культура розглядаеться як:
- вища форма фахово! компетентноси фахiвця у сферi проектування;
- знання i вмiння проектування та реалiзацi! оптимальних iдей [21].
М. М. Ахметова стверджуе, що проектна культура становить для вчителя частину його професшно-педагопчно! культури, сукупнiсть «проектних» способш iнновацiйного перетворення педагогiчно! дiйсностi на основi прогнозування, планування, конструювання та моделювання освiтньо-виховних явищ, процес1в i систем [2]. З аналогiчних позицш Н. Ю. Пахомова визначае проектну культуру як педагогiчну характеристику вчителя, що свiдчить про його здатшсть до органiзацi! та здiйснення проектно! технологи [14]. Н. В. Тошлша використовуе термш «проектна культура», визначаючи його з позици педагогiчного проектування, як «штеграцшний соцiокультурний феномен, що об'ективуе в педагогiчнiй практицi рiвень розвитку методологiчно! культури педагога» [18, с 13]. Н. В. Матяш вважае сутшстю проектно! культури використання у фаховiй робот1 сукупностi проектних способiв перетворення дiйсностi (природи, сустльства, людини) в поеднаннi !х нормативного змюту i цiннiсного сенсу [11].
О. I. Гешсаретський [5] та В. Ф. Сидоренко [16] шдходять до проектно! культури в контексп художньо! дiяльностi, вважаючи !! вищим рiвнем сфери дизайну, що надбудовуеться над поточним проектним процесом перетворення i/або вiдтворення середовища. На думку В. А. Ченобитова, поняття «проектна культура» е штегральним; цю культуру можна визначити
як «соцiально-прогресивну, творчу дiяльнiсть суб'екпв освiтнього процесу у вих доступних !м сферах буття i свiдомостi» [21].
А. Т. Ашеров i В. I. Шеховцева вважають, що проектна культура - це яшсна характеристика, визначена рiвнем розвитку системного i проектного мислення, свтогляду, сприйняття i осмислення дiйсностi; вона ввдображае творчi здiбностi людини (групи людей, суспшьства загалом), досягнутi в результат освоения теоретичних знань i практичних умiнь в певному вида даяльносп, що дозволяють удосконалювати i створювати новi об'екти, предмети, технологи, процеси з метою задоволення зростаючих матерiальних, духовних, iнформацiйних i шших потреб людей, а також мiра освоення систем морально-етичних i юридичних норм, цiнностей, установок, пов'язаних з техтчним, сощальним i комп'ютерним проектуванням [22, с. 8].
Як видно iз вказаних характеристик проектноi культури, окремi з них е дещо узагальненими, звуженими [5; 21], iншi - розширеними [22], що не сприяе чiткому та однозначному визначенню ii особливостей.
Найбiльше, на нашу думку, сутносп проектноi культури ввдповвдае визначення М. Л. Лаврова, котрий вважае, що проектна культура вчителя технологи i пiдприемництва (трудового навчання — В. М.), будучи складовою професiйно-педагогiчноi культури, е системною яшстю особистостi педагога, яка визначаеться здiбностями розробки й реалiзацii технолопчних, пiдприемницьких, педагогiчних i особислсно значущих проектiв на основi накопичених знань, умшь та навичок у процес фаховоi пiдготовки i проектноi даяльносп [9].
Це визначення пiдтверджуеться думкою В. Ф. Сидоренка, що проектна культура вчителя Грунтуеться на: а) проектнш компетентностi, яка мiстить предметш знання й умiния та ввдповвдш знання й умiния, пов'язанi з проектуванням навчальноi дiяльностi пiд час вивчення конкретного предмета; б) гумашстичному ставленнi до педагогiчного середовища, що припускае творчу активнiсть у реформаторськш дiяльностi, спрямовану на ii оптимiзацiю й гуманiстичну органiзацiю; в) сформованосп творчих якостей i здiбностей особистосп, вмiннi конструювати власнi технологiчнi тдходи до вирiшения завдань у динамiчно мiнливих нестандартних ситуацiях [15].
Узагальнюючи представленi дефiнiцii, ми характеризуемо проектну культуру майбутнього вчителя трудового навчання як штегративну властивiсть особистостi, що активно реалiзовуе себе в шдивщуальнш або колективнiй проектнiй дiяльностi, е передумовою ефективного фахового становлення педагога.
1ншою складовою проектно-технологiчноi культури вчителя трудового навчання е технолопчна культура, яка визначае ii технолопчний аспект. Такий пiдхiд базуеться на тому, що суттевою ознакою вих виробничих i соцiальних (педагогiчних i дизайнерських) процесiв е !х технологiзацiя - неухильне дотримання вiдповiдного змiсту i послiдовностi етатв практичноi реалiзацii проекпв, тобто використання певних технологiй.
Поняття «технолопя» (грец. techne - мистецтво, майстернiсть та logos - слово, вчення, наука), як наука про майстершсть, виникло в зв'язку з техшчним прогресом. Найбiльше воно пов'язано з виробничим процесом; у цьому сенсi технологiя визначаеться як сукупшсть методiв обробки, виготовлення, змiни стану, властивостей, форми сировини, матерiалiв у процес виробництва продукцii. Завдання технологи як науки полягае у з'ясуванш фiзичних, хiмiчних, механiчних та шших закономiрностей з метою визначення i використання на практицi найбiльш ефективних виробничих процесiв [1].
У зв'язку з проникненням технологiй у рiзнi (навiть «нетехнологiчнi») галузi знань !х визначень налiчуеться калька десятков. Ми зупинимося лише на тих, як ввдображають специфiку творчо-перетворювальноi дiяльностi майбутнього вчителя трудового навчання. З цих мiркувань приймаемо технологiю як спошб освоення людиною штучного середовища через спещально органiзовану дiяльнiсть. Ця дiяльнiсть мiстить у собi так1 компоненти: шформацшний (методологiчнi основи, науковi принципи), матерiальний (засоби i предмети пращ), функцюнальний (алгоритм реалiзацii), соцiальний (суспшьна потреба в працi), особистiсний ^вень компетенцiй фахiвця). Провiдним у будь-якш технологii вважаеться конкретне визначення кшцевого результату i прогнозоване його досягнення.
Передумовами застосування технологiчних процесiв у виробничш або соцiальнiй сферах (педагопщ та дизайнi) е !х планування, програмування, окресленiсть к1нцевих властивостей передбачуваного продукту, засобiв його створення, цшеспрямоване моделювання умов !х
здiйснення, а також реальне функцюнування цих процесiв. Проблема технолопзаци виробничих, педагогiчних, художнiх процесiв за останш роки трансформувалася у необхвдшсть розвитку технологiчноï компетентност i технолопчно1 культури ïx виконавцiв.
Актуальшсть формування теxнологiчноï культури майбутнix вчителiв трудового навчання у сучасних соцiально-економiчниx умовах виходить з розумшня всiма членами шформацшного суспiльства значення впливу рiзниx теxнологiй на конкретну людину, на ïï фахове зростання, добробут тощо.
В. Г. Веселова i Н. В. Матяш [11], В. Д. Симоненко [17], Ю. Л. Хотунцев [21] визначають технолопчну культуру в широкому сощальному сенсi як рiвень розвитку життя суспiльства на основi доцiльноï та ефективно1' перетворювально1' дiяльностi людей, що виражаеться сукупнiстю досягнутих теxнологiй у матерiальному i духовному свт; у вузькому особистiсному сени вони штерпретують ïï як опанування людини сучасними способами пiзнання та перетворення себе i навколишнього св^. В педагогiчному аспектi теxнологiчна культура вчителя трактуеться як особлива характеристика особистосп, що мiстить ïï технолопчш здiбностi i потреби [8; 10; 12; 23].
Проаналiзованi пiдxоди до проектноï i теxнологiчноï культури, кот^ вiдображенi у публiкацiяx вiтчизняниx i зарубiжниx науковцiв, дають можливiсть зробити припущення, що проектно-теxнологiчна культура майбутнього вчителя трудового навчання мае грунтуватися на:
- проектнш i технолопчнш компетенцiяx студента, якi формуються на ввдповвдних знаннях, умiнняx та навичках;
- креативному ставленнi до змюту i структури трудовоï пiдготовки, що передбачае актившсть у творчо-перетворювальнiй дiяльностi, спрямованiй на ïï оптимiзацiю та ефективну органiзацiю;
- сформованостi творчих рис i здiбностей особистостi майбутнього педагога;
- здатносп конструювати власш теxнологiчнi пiдxоди до виконання педагопчних, художшх та iнженерниx завдань у динамiчно змiнниx нестандартних ситуацiяx i трансформувати ïx до вимог шформацшного середовища.
З цих позицш можна вважати, що в широкому трактуванш проектно-технолопчна культура майбутнього вчителя трудового навчання е яшсним iнтегральним професшно-особистiсним утворенням, яке передбачае: сукупшсть фахових компетенцiй, котрi вiдповiдають сучасному рiвню розвитку суспiльства; розвиток функцюнальних можливостей проектування i конструювання та психолопчну готовнiсть застосування iнновацiйниx пiдxодiв ïx реалiзацiï; здатнiсть креативно вирiшувати проектно-теxнологiчнi завдання; можливiсть дiяти в нестандартних умовах процесу трудовоï тдготовки i вмшня ïx трансформувати; здiбностi прогнозувати наслiдки прийнятих проектних ршень i вмiти нести за них ввдповвдальшсть.
У вузькому розумiннi проектно-технолопчна культура майбутнього вчителя трудового навчання характеризуеться наявшстю мотивацшних установок i цшшсно-смислових орiентацiй, якi вiдображають його здiбностi до саморозвитку, самореалiзацiï й релаксаци та формуються в умовах виконання iнженерниx, педагогiчниx i дизайн-проекпв.
Основними змiстовими елементами в структурi проектно-теxнологiчноï культури ми вважаемо проектний i теxнологiчний, що базуються на шформацшно-комушкативному, теxнiчному, xудожньо-графiчному, економiчному, еколопчному, педагогiчному та iн.
Компонентами проектно-теxнологiчноï культури майбутнього вчителя е мотивацшно-цiннiсний, когнiтивний, практико-дiяльнiсний, емоцiйно-вольовий та рефлексивно-оцшний, для яких xарактернi так! функци: цiлепокладання, гносеологiчну, теxнологiчну, коригувальну i дiагностичну (рис. 1).
Рис. 1. Структура проектно-технологiчно'i культуры майбутнього вчителя трудового
навчання.
Отже, проектно-технолопчна культура вчителя трудового навчання е важливою складовою його фахово! культури. Визначення пiдгрунтя проектно! i технолопчно! культур та умов !х формування допомогло нам визначити сутшсть поняття «проектно-технолопчна культура». Проектно-технолопчна культура вчителя трудового навчання розглядаеться нами в контексп iнженерного, педагопчного та дизайн-проектування. Вона е якюним iнтегральним професiйно-особистiсним утворенням, що формуеться в умовах виконання iнженерних, педагопчних i дизайн-проектiв. Рiвнями становлення проектно-технолопчно! культури е проектно-технологiчнi освiченiсть, компетентшсть, майстернiсть i власне культура.
У перспективi вбачаемо вивчення механiзмiв формування проектно-технолопчно! культури майбутнього вчителя трудового навчання.
Л1ТЕРАТУРА
1. Атутов П. Р. Технология как система / П. Р. Атутов // Проблемы развития личности в условиях сельской школы: сб. науч. трудов. - М.: Изд-во РАО, 1996. - С. 8-20.
2. Ахметова М. Н. Проектная культура будущего учителя / М. Н. Ахметова // Школьные технологи: научно-практический журнал. - 2004. - № 4. - С. 210-220.
3. Бокань В. А. Культуролопя: навч. поибник. - 3-е вид., стереотип. / В. А. Бокань. - К.: МАУП, 2004. - 136 с.
4. Великий тлумачний словник сучасно! укра!нсько! мови / уклад. i гол. ред. В. Т. Бусел. - К.; 1ртнь: ВТФ «Перун», 2004. - 1440 с.
5. Генисаретский О. И. Регионализм, средовое проектирование и проектная культура /О. И. Генисаретский // Экология культуры: теоретические проектные проблемы. сб. науч. трудов / отв. ред. О. И. Генисаретский. - М., 1991.
6. Джонс Дж. К. Методы проектирования: пер. с англ. / Дж. К. Джонс. - М.: Мир, 1986. - 326 с.
7. Заир-Бек Е. С. Педагогическое проектирование в системе образования / Е. С. Заир-Бек. - СПб.: Питер, 1994. - 234 с.
8. Курбатов В. И. Социальное проектирование: учеб. пособие / В. И. Курбатов, О. В. Курбатова. -Ростов-на-Дону: Феникс, 2001. - 416 с.
9. Лавров М. Л. К построению модели формирования проектной культуры студентов вуза / М. Л. Лавров // Вестник КГУ им. Н. А. Некрасова. - 2008. - № 3. - С. 79-84.
10. Левитес Д. Г. Автодидактика: теория и практика конструирования собственной технологии обучения / Д. Г. Левитес. - М.: Изд-во НПО «МОДЭК», 2003. - 320 с.
11. Матяш Н. В. Проектная деятельность будущего педагога: проблемы профессионального становления: монография / Н. В. Матяш, В. Г. Веселова. - Брянск: БГУ, 2002. - 97 с.
12. Муравьева Г. Е. Дидактическое проектирование / Г. Е. Муравьева. - Шуя: ШГПУ, 2000. - 84 с.
13. Никитин В. А. Организационные типы современной культуры: автореф. дис. ... д-ра культурологии: 24.00.01 / В. А. Никитин. - М., 1998. - 49 с.
14. Пахомова Н. Ю. Учебные проекты: методология поиска / Н. Ю. Пахомова // Учитель. - 2000. - № 1. - С. 41-45.
_ТЕХНОЛОГ1ЧНА ОСВ1ТА_
15. Сидоренко В. К. Проектна культура в CTpyKTypi профеЫйно-педагопчно! пiдготовки вчителя / В. К. Сидоренко // Вкник Черншвського державного педагогiчного унiверситету. Вип. 80 / гол. ред. М. О. Носко. - Чершпв: ЧДПУ, 2010.
16. Сидоренко В. Ф. Генезис проектной культуры / В. Ф. Сидоренко // Вопросы философии. - 1984. -№ 10. - С. 87-99.
17. Симоненко В. Д. Основы технологической культуры: учебник / В. Д. Симоненко. - М.: Вентана Граф, 2000. - 224 с.
18. Топилина Н. В. Проектная культура как основа готовности педагога к инновационной деятельности: автореф. дис. ... канд. пед. наук: 13.00.01. - Таганрог, 2006. - 23 с.
19. Хилл П. Наука и искусство проектирования: пер. с англ. / П. Хилл. - М.: Мир. 1973. - 264 с.
20. Хотунцев Ю. Л. Проблема формирования технологической культуры учащихся / Ю. Л. Хотунцев // Педагогика. - 2006. - № 4. - С. 10-15.
21. Ченобытов В. А. Основы проектной культуры / В. А. Ченобытов, Н. С. Коваленко // Акмеологический подход в профессиональной подготовке специалистов на факультетах технологии и предпринимательства. - СПб.: ГУПМ, 2002. - С. 116-123.
22. Шеховцова В. И. Определение уровня проектной культуры: учеб. пособие [для самостоятельной работы студентов инженерно-педагогических специальностей компьютерного профиля] / В. И. Шеховцова, А. Т. Ашеров. - Харьков: УИПА, 2008. - 83 с.
23. Щуркова Н. Е. Педагогическая технология / Н. Е. Щуркова. - М.: МИПКРО, 1992. - 88 с.
УДК 374.1
Ю. Ю. 1ВАНЬО
ПРОФЕС1ЙН1 ПРОБИ ЯК ЗАС1Б ПОДГОТОВКИ ШКОЛЯР1В ДО ВИБОРУ МАЙБУТНЬО1 ПРОФЕСП ТИПУ «ЛЮДИНА - ХУДОЖН1Й ОБРАЗ»
Визначено вплив професшних проб на формування в учтв 8—9 клаЫв загальноосвттх шюл aomoeHocmi до вибору майбутньог професп. Обгрунтовано, що профестш проби можуть бути природною складовою уроюв з трудового навчання. На прикладi рiзьблення по деревин показано особливостi методики здшснення професшних проб трьох рiвнiв складностi за профеЫями типу «людина — художнш образ».
Ключовi слова: школяр, профестш проби, вибiр професп, «людина — художнш образ».
Ю. Ю. ИВАНЬО
ПРОФЕССИОНАЛЬНЫЕ ПРОБЫ КАК СРЕДСТВО ПОДГОТОВКИ ШКОЛЬНИКОВ К ВЫБОРУ БУДУЩЕЙ ПРОФЕССИИ ТИПА «ЧЕЛОВЕК -
ХУДОЖЕСТВЕННЫЙ ОБРАЗ»
Определено влияние профессиональных проб на формирование у учащихся 8—9 классов средних общеобразовательных школ готовности к выбору будущей профессии. Обосновано, что профессиональные пробы могут быть естественным компонентом уроков по трудовому обучению. На примере резьбы по древесине раскрыты особенности методики осуществления профессиональных проб трех уровней сложности по профессиям типа «человек — художественный образ».
Ключевые слова: школьник, профессиональные пробы, выбор профессии, «человек — художественный образ».
Y. Y. IVANYO
PROFESSIONAL PROOFS AS MEANS OF PUPILS' PREPARATION TO THE CHOICE OF FUTURE PROFESSION OF A «PERSON-IMAGE» TYPE
The influence of the professional proofs on the formation of the preparedness of the pupils of the 8th and 9th grades of secondary school to the choice of future profession is identified. It is stated that professional proofs may be a natural component of the labour lesson. The peculiarities of the methodology of implementing professional proofs on 3 levels of difficulties of professions of «person-image» type on the example of carving are showed.
