CC BY
37
Таким чином, ми бачимо, що всихання ялини у Скол1вських Бескидах мае масовий характер, а його штенсившсть не пов'язана з типами л1су. Поряд з тим важко не пом1тити, що осередками всихання охоплено 4 типи л1сорослинних умов, а саме: В3 - вологий суб1р, С2 - св1жий сугруд, С3 - вологий сугруд, Б3 - во-логий груд. Залежшсть вщ них розм1ру площ розповсюдження та штенсивносп всихання незаперечна (рис. 1).
- границя еколопчного ареалу ялини у межах Украшських Карпат
- характерна кл1матична домшка
Рис. 1. Схема всихання ялини залежно в1д еколог1чних умов, га/ %
Як видно з класифжацшно! (едаф1чно!) штки титв л1сорослинних умов П.С. Погребняка [1], з еколопчною ф1гурою ялини [2] щ два показники стр1мко зростають у напрямку збшьшення вологоста Грунту вщ пгрототв 2 (св1ж1) до 3 (волоп) та у напрямку збшьшення родючоста Грунту вщ трофотошв В (бори) до Б (груди) при незмшних вологих пгротопах. Необхщно також зауважити, що всихання частше трапляеться у тих типах л1сорослинних умов, у яких ялина евро-пейська займае бшьшу площу.
Отже, у дослщжуваному райош поширення осередюв всихання ялинниюв визначаеться не стшьки типами л1су, як типами л1сорослинних умов. Значний !х обсяг вказуе на необхщшсть застосування комплексу д1евих л1созахисних заход1в, зменшення частки ялини у склад1 деревостану на найбшьш небезпечних дшянках [ вирощування у тих еколопчних умовах, де зустр1чаеться менша штенсившсть И всихання.
Лггература
1. Погребняк П.С. Основи лесной типологии. - К.: Изд-во АН УССР, 1955. - 456 с.
2. Герушинський З.Ю. Типолопя лгав Укра1нських Карпат: Навчальний поабник. -Льв1в: Шрамща, 1996. - 208 с.
УДК 630*15 Асист. П.Б. Хоецький, к.с.-.г.н. - УкрДЛТУ
СУЧАСНИЙ СТАН ПОПУЛЯЦ11 ВОВКА В УКРА1Н1
Проанашзовано стан популяцй Canis lupus L. в Укршш, чисельшсть якого складае по-над 2500 особин. Вщзначаеться збшьшення чисельносп хижака за останнш двадцятил1тнш перюд в 2,5 рази. Розглянуто негативний i позитивний вплив вовка на популяцй 3BÍpÍB.
P.B. Khojesky - USUFWT Modern condition of a population of the wolf (Canis Lupus L.) in Ukraine
State of the wolfs population in Ukraine, number of one is above 2500 individuals, is analysed. It was noted the number increasing of this prey, during last 20-yeana period, 2,5 times as much. The negative and positive influence of wolf on the animals population have been considered.
Вовк, як i кожна тварина, e нев1д'емною складовою частиною живо! приро-ди. 1снування вовка ¿сторично пов'язане з життям i сшьськогосподарською д1яль-шстю людини i тому вщношення до нього подвшне: одш вважають що його, як хижака, необхщно BciMa методами знищувати, iHmi - що його присутшсть в еко-систем1 доцшьна i навпъ корисна.
Люди, яю заселяли Землю тисячолптя тому, не видшяли себе ¿з навколиш-ньо1 ирироди. Вони не бачили особливих в1дм1нностей м1ж собою i тваринами, вважали ix у всьому р1вними co6i, а дехто - навпъ ¿стотами, надшеними надпри-родною силою. Перв1сна людина була переконана, що тварини, як i люди, живуть родами, племенами, що вона сама i група, до яко! вона належить, е у зв'язку з тим чи шшим видом тварин (тотемом). Слщи i пережитки тотем1зму довго збер1гались у багатьох народ1в Свропи, Америки, Азп, Африки, Океанп. Серед р1зних пред-ставниюв тваринного свпу, яю стали тотемами, вовк займав одне ¿з пров1дних м1сць. В ¿нд1йському племеш тл1нкит1в (п1вн1чно-зах1дне узбережжя П1вн1чно1 Америки), в ¿рокез1в (жили на швденний сх1д в1д Великих озер) були роди Вовка. В Туркмен!! вовка вважають тотемом одинадцяти род1в, вщ вовка, за легендами вели свш родов1д монголи, узбеки. Вовчицю вважали своею прародичкою давн1 тюрки. В ecKiMociB Бер1нгово1 протоки головними тотемами були вовк, ворона, кречет.
Людина була переконана, що може розраховувати в р1зних життевих ситу-ащях на п1дтримку i захист з боку тотема. В Geponi ¿снувало багато легенд, за якими вовк виступав в рол1 охоронця. Римський учений i письменник Пл1н1й Старший (I ст.н.е.) писав, що вовча голова руйнуе силу чар. Саме тому И прибивали до дверей сшьських осель. Селяни Сицилп в XIX ст. тримали вовчу лапу в коню-шн1. Коли кшь XBopiB, то лапу прикладали до вуха тварини.
Вважаючи тотемну тварину cboim родичем, людина ставилася до не! з повагою, навпъ до мертво!. В давн1х греюв ¿снував звичай, за яким той, хто вбив вовка, повинен був влаштувати йому захоронения. Не залишали мертвого вовка якути: вони загортали його в ciHO i тдв1шували на дерево, так за давшм способом хоронили жител1в тайги. Чукч1 вважали вовка надприродною ¿стотою, сином дав-нього гр1зного божества Улуу-Тойона. Якщо вовк вполював оленя, вони його не пересл1дували, боячись, що iHmi 3Bipi будуть мстити, знищать Bcix олен1в. Зобра-ження вовка е елементом герба республ1ки l4Kepii.
В1дносно мирне сп1в1снування людини i вовка збер1галося тисячол1ттями. Доти, доки людина не зайнялися тваринництвом i землеробством. На той час ре-сурси диких копитних - ochobhoi поживи вовка - значно зменшились, але в Mic-цях ix проживания появилися ceiftcbKi тварини, на яких вовк i почав полювати. 1н-тереси тварини i людини сшвпали, м1ж ними виникла ворожнеча, що призвела до ¿нтенсивного пересл1дування, а в деяких perioHax i винищення 3Bipa. В CBponi нашнтенсившше вовка винищували у середньов1ччя. Спершу хижак зник в най-
бшьш розвинених кра!нах з високою щшьтстю населения: в Англп - на початку XVI ст., в 1рландп - до початку XVII ст. У Шотландп останнього вовка вбито у 1743 р. У Францп до 1870 р. зв1р став рщюсним в багатьох районах краши, але в деяких м1сцях зустр1чався майже до першо! св1тово! вшни . У вЫмдесятих роках XX ст. вовк зник майже на всш територп Захщно! Свропи. В Португалп, Болгарп, Польщ^ 1талп, 1спанп нараховувалося не бшьше шж 200 особин. Приблизно 2-3 тисяч1 зв1р1в заселяло гори Грецп, Югослав!! [ Румунп.
В минулому ст. в Украш було декшька перюд1в високо! чисельносп вовка. Перед вшною 1941-1945 р. невелика кшьюсть вовка збереглася в твтчних, схщ-них [ зах1дних областях. Шсля вшни, в кшщ 40-х - на поч. 50-х роюв, внаслщок збшьшення чисельност1 хижак заселяе всю територ1ю Украш, рееструеться в тв-денних областях, проникае в Крим.
Основу живлення вовка становлять дию [ свшсью тварини. При збшьшенш чисельносл хижака в його кормовому рацюш зростае вщсоток свшських тварин. За перюд з 1946 до початку 70-х роюв в Карпатах вовки щор1чно знищували в се-редньому 2000-2500 гол1в домашньо! худоби [7]. Шкода завдана тваринництву при високш чисельносп хижака значна. Але достов1рних даних про И величину немае. За радянсько! системи господарювання на вовюв списували тварин, яю гинули в1д хвороб, травм, або яких розкрадали.
Внаслщок штенсивного вщстршу в 60-70 р. чисельшсть зв1р1в в Украш зменшилась, в кшщ 70-х !х було повшстю знищено в Херсонськш област1 [ в Криму [2]. Шкода, яку вовк завдавав тваринництву, пом1тно поменшала.
Починаючи з в1шмдесятих роюв мисливсью оргашзацп стали менше при-дшяти уваги регулюванню чисельноста хижака. Внаслщок зменшення його вщ-стршу, охорони та масштабних бютехшчних заход1в для зв1р1в, яю е кормом для вовка, спостершаеться збшьшення чисельноста останнього. За двадцятил1тшй перюд з 1979 по 1999 р. чисельшсть вовка в Украш зросла в 2,5 рази (на 61 %, рис.). Добування за останне десятилптя змшювалася в межах 23-30 % вщ загально! чи-сельностг
Гол1в >•1223 ) 01 О 01 О ) о о о о ) о о о о __X
1иии -500 - „ /
г»_ .
п -
Чисельнють вовка в Укра!н1
В умовах Украши вовк ¿стотно впливае на чисельшсть диких тварин. М1-шмальна щоденна потреба вовка у м'яш - 1,7 кг. За зимовий перюд вш з'!дае 345
* Вовки повернулися у дику природу Францп, теля 80-лггньо! вщсутносп, з'явилися взимку 1992-1993 роюв у Французьких Альпах, перебравшись туди з ¡талшсько! територп. На сьогодш зареестровано популящю близько 30 тварин._
кг. У л1тератур1 е повщомлення, що вовчий шлунок вмщуе понад 9 кг [1]. Шсля тижневого голодування вовк з'!дае 4-8 кг м'яса за один прийом. Шсля повного на-повнення шлунку вщлежуеться 2-3 дт. Здатний щор1чно знищували до 75-85 % приплоду оленя, козул1, дико! свиш, зайця. Загалом, в живлент вовка можуть за-ймати: козуля понад 20 %, олень до 16 %, дика свиня - 11 %, значно менше заець - 4 %. Одшею ¿з причин зменшення чисельност! копитних (поряд з браконьерством, порушенням статево! та вжово! структури та ш.) е збшьшення чисельност1 хижака [3]. Для прикладу, в НПП "Скол1всью Бескиди" зареестровано в 1999-2000 р. коло 400 гол1в оленя (щшьтсть популяцп 6 особин на 1000 га упдь). За зимовий перюд загинуло не менше 50 олешв, що становить 12,5 % вщ загально! кшь-косл. Тшьки в березш 2000 р. л1совою охороною виявлено ш1сть випадюв загибе-л1 олешв вщ хижака (табл.).
Випадки загибел1 олешв у НПП "Скол1всьш Бескиди "
Дата Люництво Виявлено
9.03.2000 13.03.2000 15.03.2000 16.03.2000 Майданське, кв. 29 Корчинське, кв. 29 Бутивлянське Корчинське, кв. 39, 42 Рештки 2 самок оленя, слщи 2 вовюв Рештки самки оленя, слщи 2 вовюв Рештки самця оленя, слщи 3 вовюв Рештки двох самок оленя, слщи 2 вовюв
Враховуючи, що в Украш чисельшсть копитних, зайщв невелика [ змен-шуеться, можна передбачити посилене використання вовком як об'еклв живлення лисиць, представниюв кунячих, яю е номями сказу, що призведе до збшьшення чисельносл вовюв хворих на сказ. Ситуащя для хижака ускладнюеться тим, що тепершт малосшжш зими у Карпатах дозволяють оленям, козулям, зайцям та шшш дичиш добре маскуватися, а при пересл1дуванш вовком легко втжати. Тож голод примушуе вовка вдаватися до розбою, жертвами хижака стають собаки. У грудт 1998 р. [ в мчт 1999 р. в с. Козаювка (1вано-Франювська обл.) жертвою трьох вовюв стали дв1 собаки, яю були на прив'яз1 бшя хат. В мчт 1999 р. в сусь дньому сел1 Буковець господар Дуб1в Богдан почув сильне гавкания собаки, коли вш вийшов на подв1р'я, то побачив вовка, який тягнув пса. На вигуки господаря вовк залишив собаку [ побш в напрямку л1су. Собака загинув. Через хвилин 10 господар знову вийшов з хати [ побачив вовка, який вернувся, ходив [ шукав здобич на тому м1сщ де залишив собаку. Хата вщ л1су знаходилася на вщсташ 250-300 м.
Траплялися напади вовюв на собак [ в шших регюнах Карпат. Так, за по-вщомленням егеря Завадювського л1сництва Купинця О. у грудт 1999 р. в с. Ро-сохач (Льв1вська обл.) жертвами хижаюв стали дв1 собаки. При зрщженш популяцп вовюв нижче критично! меж1 агрешя вовюв щодо собак зникае, [ м1ж ними мо-жливе схрещування. Найбшьше пбридних вовюв припадае на 60-т1 роки, коли хижак був на меж1 повного знищення [1].
Вовк - один ¿з найдосконалших хижаюв планети. Вш мае властив1сть ана-л1зувати, робити певш висновки, прогнозувати ситуащю, легко пристосовуеться до змш навколишнього середовища. В останнш перюд появилося багато нових рис в поведшщ вовка. Рееструвалися випадки перебування вовюв на лежанщ не-подалж в1д людей, яю проводили рубання л1су. Шум працюючих бензопил, при-сутшсть людей не призвела до втеч1 вовюв, до змши м1сця лежанки. Незважаючи на часта зустр1ч1 з людьми вовк не змшив властиво! для хижака обережностг Вш розр1зняе небезпечних [ безпечних для нього людей. При появ1 озброено! людини
- тжае. Практика показуе, що немае такого способу боротьби з вовком, якому б 3Bip за достатньо короткий термш не навчився протид1яти. Навпъ до прапорщв BiH тепер не мае страху, як колись. Пщ час полювання зимою 1999 р. в упддях Осмолодського ДЛГ ввечер1 було обнесено прапорцями видш, в якому перебува-ли вовки. Ранком зареестровано шчний вихщ за межу прапорщв вовчищ, яка де-кшька раз поверталася до молодих (прибулих), яю не наважилися перетнути ni-Hiro. Це непоодинокий випадок втеч1 вовка за лшю прапорщв тд час полювання, як правило це здшснюють CTapi, досвщчеш вовки.
Ставлення людини до хижака формувалося в результат! того, що негатив-ний його вплив BciM в1домий, а позитивний прихований, виявити його складшше. BiH виявляеться лише при ретельних спостереженнях i всеб1чному анал1зг Жод-ний вид не зник з вини вовка, навпъ не став зникаючим. Занесен! в Червону книгу тварини - результат д1яльносп людини, що змшила умови ¿снування цих вид1в, браконьерства. 1з крупних хижих 3BipiB лише вовк може ¿стотно впливати на чи-сельшсть диких копитних тварин. В цьому переконуе досвщ заповщниюв. У 5070-х роках систематичне знищення вовка призвело до збшьшення чисельносл копитних в деяких заповщниках. Для прикладу, у Воронезькому запов1днику в 70-х роках щшьтсть популяцп оленя благородного становила на 1000 га упдь до 50 особин, а в м1сцях зимово! шдгод1вл1 до 300 гол1в; у Кримському заповщнику во-на змшювалися в межах вщ 30 до 70 гол1в; у Бшовезькш пущ1 в цей перюд щшь-HicTb оленя - до 30 особин, козул1 - до 25. Надм1рна щшьтсть копитних (зубра, оленя, козул1, дико! свиш) призвела до зменшення запашв корм1в, деградацп шд-росту i тдтску, зменшення приросту, випадання ¿з деревостану основних л1со-тв1рних порщ (дуб, бук та ¿н.). Аналопчш процеси спостер1гаються зараз у л1со-вих масивах Польщ1, де за останш сорок роюв кшьюсть копитних 3BipiB значно зросла. Шкода, спричинена насадженням, сягае значних сум. Кошти, яю надхо-дять вщ мисливського господарства, не компенсують витрат на охорону наса-джень вщ копитних [4]. Виснаження кормово! бази загострюе конкуренщю рос-лино1дних 3BipiB за корм, збшьшуе вщсоток ялових самок, зменшуе кшьюсть ма-лят в приплодг KpiM того, в популящях з надм1рною щшьшстю 3BipiB cnocTepira-ються негативш змши: значш порушення у вжовш i статевш структур!. ЮвенЫ-защя популяцп, тобто в1дсутшсть старших самщв, спричиняе допущения до роз-множення молодих. Велика кшьюсна перевага самок над самцями призводить до зникнення необхщносп конкуренцп м1ж биками за самок. У Воронезькому запо-вщнику перенаселешсть угщь оленями, яка стала можливою при вщсутносл крупних хижаюв, спричинила тенденщю до зменшення po3MipiB i ваги олешв, а в Кримському заповщнику - до появи ослаблених самщв, яю характеризувалися ни-зькою трофейною яюстю poriB (з 6-вщростковими рогами траплялися лише 16% вщ загально! юлькосл) [5,6]. Вовк у пoпyляцiяx копитних зм1нюе сшввщношення Bi-кових груп. Його жертвами стають представники непродуктивно! частини популя-nji. В результат! !х загибел! залишаеться багато корму для зрших i ф!зично повно-щнних тварин, умови життя яких покращуються, плодюч!сть тдвищуеться.
При надм1рнш чисельносп багато тварин гине через шфекцшш захворю-вання або несприятлив1 погодш умов - глибокий CHir, наст [8]. На остров1 Bipro-чому, де вовк був в1дсутнш, а лисиця з 1952 р. штенсивно вщстршювалась, чисе-льшсть зайщв (при вщсутноста ix вщстршу) швидко збшьшилась i до oceHi 1962 р.
IX популящя нараховувала коло 2 тис. особин, що становила 250 особин на 100 га. На наступний рж серед погол1в'я зайщв поширилась тулярем1я, в результат! !х чисельшсть на юнець року зменшилась в 2 рази, а в 1963 р. - в 4 рази.
Дослщження показують, що вплив вовюв на популящю диких тварин на-багато ширший, шж знищення найбшьш слабких, хворих [ непристосованих тварин. За спостереженнями американських вчених у Нацюнальному парку у штата М1ч1ган теля появи вовюв на остров! у лосих стало бшьше народжуватись двшнят.
3 метою встановлення оптимального стввщношення статево! та вжово! структури популяц!!, вилучення з не! небажаних виснажених, хворих зв!р!в у мис-ливських господарствах проводять селекцшний в!дстр!л. Але провести ретельний селекцшний в!дстр!л важко, тому що в людини обмежен! можливост! правильно оцшити ф!зичн! якост! зв!ра, в!дпов!дн!сть його повед!нки умовам проживания. За секунди, протягом яких вона бачить тварину, можна лише зауважити в!дхилення вщ середнього стандарту в екстер'ерг Негативш зм!ни в популяц!ях мисливсько! зв!рини вказують, що мисливц! не в стан! виконувати достатньо результативно роль селекцюнера, не спроможн! зам!нити великих хижаюв. За даних обставин вовк набагато ефективн!ше впливае на стан популяцп, застосовуючи набагато р!з-номаштшш! ловецьк! прийоми добування !ж!.
Навпъ якщо полювання на копитних вщбуваеться ¿деально: в!дстр!люють т!льки хворих ! дефектних диких тварин, не залишаючи п!дранк!в, то ! цього ви-являеться недостатньо. Хижак як шструмент природного в!дбору по своему "тре-нуе" ф!зичну форму ! поведшку сво!х жертв, попереджуе появу "браку", ! в юнце-вому рахунку направляе !х еволюц!ю. Все це людина робити не може.
Вовк сам регулюе свою чисельн!сть. Непродумане порушення структури популяц!! призводить до виключення механ!зм!в саморегуляц!!. Популяц!я вовка, як правило, складаеться ¿з шмей - зграй, як! пост!йно займають певну територ!ю. Але е зв!р!, як! не входять в згра!, !х деколи називають "нетеритор!альними". Це резерв популяцп. Тому в районах, де знищення вовка еколопчно виправдано, ¿з популяц!й в першу чергу необх!дно вибирати саме цих зв!р!в. Саме вони е най-бшьш ймов!рними мисливцями на св!йських тварин.
Вовк ввдграе в екосистемах позитивну роль, але це стосуеться до малопо-рушено! природи. В добре оргашзованому мисливському господарств! вовк не бажаний: дик! евин!, олен!, козул!, внасл!док б!отехн!чних заход!в, зокрема шдго-д!вл!, набувають тут рис домашшх тварин. А говорити про селективну роль вовка у тваринництв! не доводиться.
В ситуацп, що склалася в Укра!н!, боротьбу з вовками необх!дно вести. Повинна бути розроблена стратег!я, тобто довготерм!нова, пост!йно дточа про-грама регулювання чисельност!. Необхщно ч!тко розр!зняти вовк!в незаймано! природи ! зв!р!в, як! живуть за рахунок домашн!х тварин. По сута це дв! р!зко в!д-мшш одна в!д одно! еколог!чн! форми. Зусилля необх!дно спрямувати на макси-мальне зменшення чисельност! особин, як! спещал!зуються на домашн!х тваринах ! заселяють густонаселен! райони з ¿нтенсивним розведенням св!йських тварин. В районах, де тваринництво менш розвинене, де достатш ресурси диких копитних, в систем! "хижак-жертва" вовк може виконувати сво! сан!тарн! та регуляц!йн! фун-кц!!. Якщо в таких районах вовк буде знищений, до проблеми, про яку йде мова, додаеться нова: еколог!чну н!шу вовк!в займуть небажан! для живо! природи бродяч!, здичавЫ собаки ! вовко-собаки.
Мисливствознавство, охорона та захист л1су 189
Лггература
1. Голда Д. Вовк мае право на життя// Люовий i мисливський журнал. - 2001, № 1. - С. 3233.
2. Гурский Н.Г. Волк в степной зоне Украины и его воздействие на диких и домашних животных// Материалы межвузовского симпозиума "Изучение природы степей". - Одесса, 1968. -С. 158-160.
3. Жила С.М. Вовки Укра1нського Полюся: динамжа чисельносп та деяю питания мошто-рингу// Полюькому природному заповеднику - 30 роюв. Зб1рник наукових праць. - 1999, вип. 1. -С. 106-115.
4. Sabina Nowak, Robert W. Myslajek. Tropen wilka. - Godziszka, 2000. - 97 s.
5. Соломатин A.O. Благородный олень русской лесостепи// Бюллетень МОИП. - 1974, т. 79, № 1. - С. 54-64.
6. Ткаченко A.A. О роли крымского оленя// Сборник работ по лесоводству и охотоведению. - Симферополь: Крымиздат, 1960, вып. V. - С. 141-147.
7. Турянии И.И. Звери советских Карпат, их хозяйственное и зоопаразитологическое значение: Автореф. дисс. ... д-ра биол. наук: 03.097 / Институт зоологии. - Киев, 1972. - 39 с.
8. Хоецький П.Б. Вплив чинниюв середовища на щшьшсть мисливських 3Bipiß// Науковий вюник. 36. науково-техн. праць. - Льв1в: УкрДЛТУ. - 1999, вип. 9.12. - С.
УДК 630*970,13 Я.1. Капелюх - Природний заповгдник "Медобори",
смт. Гримайл1е
ОСОБЛИВОСТ1 ФОРМУВАННЯ ОРН1ТОКОМПЛЕКС1В ПРИРОДНОГО ЗАПОВ1ДНИКА "МЕДОБОРИ"
Метою роботи е розгляд особливостей формування типолопчно! структури населения птах1в природного заповедника "Медобори" i прилеглих територш.
Ya. Kapelukh -Nature reserve "Medobory"
Peculiarities of the formation of ornithocomlexes of the nature reserve
"Medobory"
On the basis of analysis of digging bony material and modern structure of birds populations of Nature Reserve "Medobory" and neighbouring territories are considered the peculiarities of titlelogical dinamics since the time of Pleistocene until nowadays.
Пгд типом фауни розумтоть Ha6ip BHflie тварин ¿з nofli6Horo тенденщею ix розподшу, що до певно! Mipn може вiдoбpaжaти характер ix просування вщ мюць формування типу [6].
HaMflaBHimi дат, як1 стосуються mnHxiB формування орштокомплекс1в Подшля, дають палеонтолопчш дocлiджeння залишюв KicTOK nTaxiB, як1 були знайдеш на Пoдiллi, зокрема, у Кривчинських печерах (Бopщiвcький район Тернотльсько! облает) i опрацьоваш К.А. Татариновим та I.B. Марисовою (1962).
Знайдеш ними OKpeMi юстки i чаетини nTaxiB у ворогах ще шким не досль джених Кривченеьких печер дали мoжливicть ветановити поширення на nofl^i у плeйcтoцeнi цiлoгo ряду nTaxiB, як1 були poзпoвcюджeнi тут як звичайш види, на що вказуе велика кiлькicть ix зaлишкiв. Це, зокрема, бiлoбpoвий - Turdus
musicus L., коноплянка - Acanthis cannabina L., сойка - Garrulus glandarius L., сорока - Pica pica L., крук - Corvus corax L., сова болотна - Asio flammeus Pontopp., крижень - Anas platirincha L., борив1тер звичайний - Falco tinnunculus L., а також рщюсних - гоголь - Bucephala clandula L., широкошска - Anas clypeata L. [5].
