CC BY
35
and standard solutions are compared, this method is used when the qualitative composition of the samples is known and the determined area of linear dependence is defined.
As of today, the atomic and absorption photometry method is used to identify more than 70 elements in different objects - biological solutions. Method is characterized by its expressiveness, selectivity and low limit of identification (up to 0,0005 mg/ml) as well as by its fairly high accuracy (1-5 %).
Taking into account the studied scientific sources of literature, a considerable amount of available scientific research and our analysis, we can state that there is a good prospect for the growth of the use of combined and hybrid methods for determining the qualitative and quantitative characteristics of biological objects while conducting modern and up-to-date scientific research in morphology.
Key words: bone tissue, qualitative and quantitative characteristics, fetus, human.
Рецензент - проф. БЛаш С. М.
Стаття надшшла 07.05.2018 року
DOI 10.29254/2077-4214-2018-2-144-49-55 УДК 616.1-07:577.2.088.7 Павлов С. В., Бурлака К. А.
СУЧАСН1 МОЛЕКУЛЯРНО-ГЕНЕТИЧН1 МАРКЕРИ В Д1АГНОСТИЦ1 ТА СКРИН1НГУ ЕФЕКТИВНОСТ1 ПРОВЕДЕНО1' ТЕРАПП ЗАХВОРЮВАНЬ
СЕРЦЕВО-СУДИННО1' СИСТЕМИ Запор1зький державний медичний ушверситет (м. Запор1жжя)
Зв'язок публшацм з плановими науково-дослщ-ними роботами. Робота виконана у рамках науково-дослщноТ роботи кафедри клЫчноТ та лабораторной' дiаrностики ЗДМУ «Розробка нових ефективних шля-хiв дiаrностики та ендогенноТ цитопротекци iшемiч-них пошкоджень коронарного i церебрального кро-вообку (кл^чно-експерементальне дослщження)», № державноТ реестраци - 0118и004369.
Вступ. Серцево-судинш захворювання займа-ють одну з найбшьш значущих проблем охорони здоров'я, зважаючи на високу швалщизацш i смерт-нiсть населення. Не дивлячись на ^отний прогрес методiв лiкування, прогноз для таких пащетчв за-лишаеться невтiшним. На цей час у свт на серцеву недостатшсть страждае 22 млн. оаб, тодi як щорiчнa захворюванiсть збшьшуеться на 2 млн. осiб. Близь-ко половини пацiентiв з машфестованою хронiчною серцевою недостатнiстю (ХСН) помирають протягом 4 рокiв, а серед хворих з тяжкою ХСН смертшсть за перший рт становить 50 % [1]. Iншi серцево-судинн1 захворювання також мають високий рiвень швалщи-заци, поriршення життедiяльностi та високу смертшсть [2].
Враховуючи вище зазначене, останшм часом, вченими активно проводяться пошуки нових методiв дiаrностики, обг'рунтованосп rоспiталiзацiТ та контролю якост лiкування. Серед них заслуговують на уваrу бiомаркери, деякi з яких, на даний момент, ви-користовуються в повсякденнш клiнiчнiй практик та вiдображають рiзнi патофiзiолоriчнi процеси присут-нi при серцево-судинних захворюваннях. Найбшьш вiдомi з них: натршуретичний пептид, високочутлив1 тропонiни (hs-cTn), серцевий бток, що зв'язуе жирн1 кислоти (Н^АВР), rлутатiонтрансфераза Р1 (GSTP1), rалектiн-3, ST2, фактор диференцiювання росту -15 (GDF-15), позаклiтинний бiлок теплового шока70 (Hsp70), riпоксiею iндукований фактор (Н^-1а), бiлок Klotho, ендотелiaльнa NO-синтетаза [3].
Важливо вiдзнaчити, що клЫчна цiннiсть одного маркера як в дiarностицi, так i в проrнозi результа-тiв при серцево-судинних захворюваннях обмежена, тому що один маркер не е прогностично значущим.
Майбутне використання 6ioMapKepiB полягае у за-стосуванш багатомаркерних панелей, якi включають конкретну комбiнацiю бiомаркерiв, що вщобража-ють рiзнi патофiзiолоriчнi процеси, котрi лежать в основi серцево судинних захворювань [3].
Мета дослiдження. Проаналiзувати та узагаль-нити лiтературнi дан щодо перспектив застосування сучасних молекулярно-генетичних маркерiв в дiа-rностицi та контролю якост лiкування патолоriй сер-цево-судинноТ системи.
Об'ект i методи дослiдження. В якостi методiв ви-користовувався метод лiтературноrо пошуку в таких лп"ературних базах даних як PubMed (www.ncbi.nlm. nih.gov/pubmed), Sciencedirect (www.sciencedirect. com), Нацюнальна бiблiотека УкраТни iменi В.1. Вер-надського (www.nbuv.gov.ua). Матерiалами слугува-ли науковi статтi, патенти та шша iнформацiя.
Результати дослщжень та Тх обговорення. Зriдно лiтературних даних було виявлено такi фупи бюмар-керiв: бiомаркери мiокардiальноrо розтятення, бю-маркери пошкодження мiокардiоцитiв, бюмаркери матричноrо ремоделювання, бiомаркери запалення, бшки тепловоrо шоку, riпоксiею iндукований фактор, бток Klotho, rен ендотелiальноí NO-синтетази, та iншi [3,4].
До бiомаркерiв мiокардiальноrо розтяrнення вiдносять натрiйуретичний пептид. Вш складаеться з передсердноrо натршуретичного пептиду (atrial natriuretic peptide, ANP), який вщображае секретор-ну актившсть передсердь, мозкового натршуретич-ного пептиду (brain natriuretic peptide, BNP), який ви дображае секреторну актившсть шлуночмв серця, та натршуретичнот пептиду С-типу (C-type natriuretic peptide, CNP), котрий синтезуеться в ендотелiях судин. Вважаеться, що найбтьш значущим для дiа-шостики i прогнозу ефективностi терапи е BNP, тому що ANP чутливий до впливу таких випадкових факто-рiв як фiзичне навантаження, змша положення тiла та шшк Крiм того, перiод напiврозпаду активного ANP складае всього 3-4 хвилини [5].
Зпдно лабораторних модифiкацiй, BNP складаеться з: пептиду-попередника proBNP, N-кшцевого
фрагмента пептиду-попередника - NT-proBNP, i бю-логiчно активного пептиду - BNP. Концентращя NT-proBNP в плазмi кровi завжди вище. У здоровоУ доросло! людини вона становить 200 пг / мл, тодi як концентрацiя BNP - близько 25 пг / мл [6,7,8].
З цими маркерами була проведена велика кшь-шсть дослщжень, одним з найбшьш масштабних е ValHeFT (валсартан при серцевш недостатностi) [9], яке включало 4300 хворих. Серед цих хворих най-бтьша летальнiсть (32,4%) була виявлена при значены BNP понад 238 пг / мл, а в груш хворих з по-казником менше 41 пг / мл смертшсть спостер^алася в 9,7% випадшв. Через 4 мкящ, при повторному ви-значеннi BNP, отримаш наступнi данi: серед пащен-лв з пiдвищенням BNP на 30% i бтьше, вiд вихiдного рiвня, смертнiсть склала 19,1%, а при зниженш цього показника на 45% i бтьше, смертшсть дорiвнювала 13,6%. За висловом B. Bozkurt i D. Mann, ц данi: «... е науковою базою для використання бiомаркерiв в оптимiзацiï лiкування серцевоУ недостатностi в май-бутньому» [10,11].
До бiомаркерiв пошкодження мiокардiоцитiв вщ-носяться такi маркери: високочутливi серцевi тропо-нiни (hs-cTn), серцевий бшок, що зв'язуе жирнi кисло-ти (H-FABP), глутатюнтрансфераза P1 (GSTP1) [12,13].
Використання високочутливих серцевих тропош-шв (hs-cTn) в порiвняннi з низькочутливими серцеви-ми тропонiнами (ls-cTn) дозволяе виявити серед хворих з гострим коронарним синдром бшьшу ктьшсть шфармчв мiокарду без пiдйому сегмента ST на ЕКГ, а також без больовi форми шфаркту мюкарда [14]. Так, в дослiдженнi N.L.Mills et al. (2011) [15], яке включало 1054 хворих з гострим коронарним синдром, показано, що зниження дiагностичного рiвня hs-cTn в 4 рази (з 0,20 нг / л до 0,05 нг / л) пщвищило число виявлених шфарклв мюкарду на 29%, призвело до зменшення повторних шфарклв мюкарду в 2,6 разiв i зниження смертност - в 1,9 разiв протягом наступ-ного року. Аналопчш данi отриманi в дослщженш N.L. Mills et al. (2012) [16], в якому протягом року спостеркали 2092 патента, госпiталiзованих з озна-ками гострого коронарного синдрому. Встановлено, що зниження дiагностичного рiвня hs-cTnI з 0,05 до 0,012 нг / л збшьшуе число виявлених шфармчв мю-карду на 47%, ^м того, дозволяе видтити осiб з ви-соким ризиком подальших несприятливих наслiдкiв. Таким чином, впровадження hs-cTn тестiв в клЫчну кардiологiчну практику мае дуже важливе значення, в зв'язку з тим, що дозволяе виявляти бтьше число шфармчв мюкарду без тдйому сегмента ST, дiагнос-тувати захворювання в бшьш раннi термiни, прово-дити своечасш та адекватнi лiкувальнi заходи [17,18].
1ншим важливим маркером в дiагностицi - е серцевий бток, що зв'язуе жирнi кислоти (H-FABP). Вш мiститься переважно в мiокардi (близько 0,5 мг / г), та в невеликих ктькостях присутнш в мозку i в попере-чно-смугастiй м'язовiй тканини скелетноУ мускулату-ри [19,20]. Концентрацiя серцевого бшка, що зв'язуе жирнi кислоти в сироватц кровi, не залежить вщ часу i практично не змшюеться з вiком [21,22,23]. Ki-нетика H-FABP подiбна мiоглобiну, його концентращя в плазмi кровi значно пщвищуеться протягом 3 годин тсля появи симптомiв гострого iнфаркту мюкарда i повертаеться до нормального рiвня протягом 12-24 годин, але маючи молекулярну масу менше, шж мю-
глобiн (18 кДа), H-FABP рашше виходить в мiжклiтин-не cередовище; швидше рухаeтьcя з потоком лiмфи по лiмфатичних шляхах i через ductus thoracicus по-трапляe до кровотоку. П^я цього H-FABP crae до-cтупним для кiлькicного визначення iмунохiмiчними та iмунохроматографiчний cпоcобами [24].
1ншими вченими проведене доcлiдження в 2012 р. "ИСПОЛИН", яке включало 1049 пацieнтiв (671 чо-ловшв i 378 жiнок). На EKr у 634 пацieнтiв (60,4%) вiдмiчена елевацiя cегмента ST, у 205 пацieнтiв (19,5%) - депреciя гегмента ST. Вciм хворим проводили дiагноcтику за допомогою H-FABP та тропоншу I. Результат теcту на H-FABP виявивcя позитивним в 561 випадку з 1049 (53,5%), тропоншу I - в 349 з 1045 (33,4%). Серед 724 хворих з пщтвердженим дiагно-зом шфаркт мюкарду тест на H-FABP був позитивним в 535 випадшв, на тропонш I - в 337. Таким чином, чутливicть тесту на H-FABP виявилаcя доа^рно вище (73,8% проти 46,7% у тропошш I). Необхщно зазначити, що ефективнicть дiагноcтики з H-FABP в порiвняннi з тропоншом I оcобливо виcока на ран-нiх cтадiях обcтеження хворих (в першi 1-6 годин) [25,26,27].
Бюмаркер глутатiон—S-транcфераза Р1 (GSTP1) - являe cобою найбiльш поширений iзофермент ^олуки S-транcферази глутатiону, вiн володie анти-апоптотичним i протизапальним ефектом i e ^еци-фiчним маркером у пацieнтiв з cерцевою недостат-шстю [28]. Збiльшення GSTP1 предcтавляe габою одну з клiтинних вiдповiдей на оки^ювальний cтреc або протизапальнi подразники, ям приcутнi у хрошч-них пацieнтiв з cерцевою недоcтатнicтю [29]. До^-дження Andrukhova et al. продемонструвало cильну кардiозахиcну дiю однодозового введення GSTP1 в ранш термши iнфаркту мiокарду. Вони припустили, що гальмування p38-опоcередкованого апоптозу кардiомiоцитiв i прозапальних механiзмiв може привести до порятунку кардiомiоцитiв в зон iнфаркту i зменшення початкового розмiру iнфаркту. Звичайно, для пiдтвердження такого припущення необхiднi по-дальшi до^дження [30].
До бiомаркерiв матричного ремоделювання вщ-ноcятьcя: Galectin-3 та ST2.
Галектш-3 належить до ciмейcтва ß-галактозид-зв'язуючих протеУшв. Вiн в невеликш кiлькоcтi зна-ходитьcя в кардюмюцитах, тодi як фiброблаcти мю-карда екcпреcують його виcокi рiвнi [31]. Galectin-3 екcпреcуeтьcя великою кiлькicтю клп"ин, включаючи нейтрофiли, макрофаги, фiброблаcти i остеокласти [32]. Данi декiлькох до^джень cвiдчать про здат-нicть галектша-3 прогнозувати ризик розвитку cер-цево^удинних захворювань, чаcтоту гоcпiталiзацiй i cмертнicть [33,34]. Одним з великих до^джень в цьому напрямку було - PREVEND (Prevention of Renal and Vascular END-stage Disease). До е^перименту входило 7968 оаб iз загальноУ популяци з перiодом cпоcтереження близько 10 ромв. На початку до^-дження була оцiнена плазмова концентращя галек-тiна-3. Пicля отримання результат, було виявлено, що на рiвень галектша-3 впливаe велика кiлькicть чиннимв, таких як: вiк, стать, шде^ маcи тiла, ар-терiальний ти^, лiпiдний cпектр i функцiя нирок. Галектш-3 e найбiльш вивченим cерцево-cудинним бiомаркером пicля BNP i NT-proBNP. Ниш проводять-
ся дослщження що до перспективности застосування його в кл^чнш практицi [35,36].
ST2- (Grows STimulation expressed gene 2, Стиму-люючий фактор росту, який експресуеться геном 2) - член амейства рецепторiв iнтерлейкiну-1 (IL-1). Був виявлений на хромосомi 2q12.
ST2 мае двi iзоформи: ST2L - мембранний рецептор, який вщноситься до амейства IL-1 рецепторiв, а також sST2 - секреторна розчинна форма. Основну роль в робот ST2L грае штерлейкш-33 (IL-33). IL-33 виходить з клп"ин в момент Тх пошкодження або не-кротичноТ заrибелi та зв'язуеться з ST2L на мембранах клп"ин [37,38]. Це активуе мтэген- активован1 протеТнкшази, i призводить до активаци ядерного чинника-кВ (NF-kB) викликаючи прозапальнi ефекти
[39]. У свою чергу, sST2 зв'язуе IL-33 i видаляе цей бiлок, що не дае можливост зв'язатись IL-33 з ST2L. Зв'язування sST2 з IL-33 обмежуе експреаю i актива-цiю NF-kB, що сприяе зменшенню запальноТ вiдповiдi
[40]. sST2 i ST2 виробляються з кардiомiоцитiв, фiбро-бластiв i ендотелiальних клiтин тсля бiомеханiчноrо стресу, при цьому переважае розчинна форма sST2
[41]. У дослщженш PRIDE, продемонстрували важ-лив^ь визначення ST2 у хворих з декомпенсованою хрошчною серцевою недостатнiстю [42], було обсте-жено 600 хворих, з них 346 з гострою декомпенсаци ею серцевоТ недостатностi. Концентращя ST2 в сиро-ватцi кровi була вищою у осiб з хрошчною серцевою недостатшстю, нiж у оаб з некaрдiaльними захво-рюваннями. Висока концентращя ST2 корелювала з тяжшстю функцiонaльноrо класу хрошчноТ серцевоТ недостaтностi по NYHA, з фракщею викиду лiвоrо шлуночка i з ^ренсом креaтинiну. В цьому досли дженнi концентрaцiя ST2 слугувала суворим предиктором смертносп при хрошчнш серцевiй недостат-ностi протягом року. У трут хворих, у яких вм^ ST2 був вище медiaни, а ризик смертi зростав у 11 рaзiв та не залежав вщ рiвня NT-proBNP [43,44]. Вивчення властивостей маркера ST2 мае потенцшне кл^чне значення, а об'еднання разом з маркером NT-proBNP е прогностично бтьш точним. Для цього необхщне проведення додаткових дослiджень для визначення ролi ST2, як маркера хрошчною серцевою недостатшстю, з метою вироблення сшльноТ кардюлопчноТ стратеги [45].
Основним бюмаркером запалення е - ростовий фактор диференщювання 15 (Growth differentiation factor 15, GDF-15). Ростовий фактор диференцшван-ня вiдноситься до суперамейства бiлкiв трансфор-муючого фактору росту TGFB. GDF-15 - е маркером запалення i rемодинaмiчноrо навантаження, та про-являеться апоптозом i ремодулюванням серцевого м'яза. Вiн е незалежним прогностичним фактором при хрошчнш серцевш недостaтностi i гострому коронарному синдрому без шдйому ST [46,47]. У досли дженнi Val-HeFT (The Valsartan Heart Failure Trial) було включено 5010 хворих. У ньому оцшювали вплив валсартану в порiвняннi з плацебо на захворювашсть i смертнiсть у пaцiентiв з хрошчною серцевою недостатшстю II (62%), III (36%) i IV (2%) функцюнального класу з фракщею викиду лiвоrо шлуночка <40%. Уа вони перебували на стандартному лтуванш i у них визначався рiвень концентраци GDF-15 в кровi до ли кування (n = 1734) i через 12 мiсяцiв (n = 1517). Коли-вання рiвня GDF-15 в базовому вимiрювaннi склало
вщ 259 до 25 637 нг / л. За результатами дослщження був виявлений чiткий зв'язок з ризиком смерт досли джуваних пащетчв (вiдношення ризикiв 1,017, 95% довiрчий iнтервaл вiд 1,014 до 1,019, р <0,001). Пд вищення рiвня GDF-15, протягом наступного року, було незалежно пов'язано з ризиком смертносп I розвитком серцево-судинних подш у вах пaцiентiв [48,49,50,51].
1нша група бiомaркерiв представлена бiлкaми теплового шоку та складаеться з висококонсерва-тивних бшмв, таких як Hsp100, ^р90, Hsp70, ^р60, Hsp40, i амейства дрiбних Hsp 27 та ^р10. Hsp70 е нaйбiльш дослiдженим [52]. HSP iндукуються в кли тинах вах живих орraнiзмiв у вщповщь на дiю чис-ленних стресових фaкторiв, таких як тепловий шок, ппокая, iшемiя, метaболiчнi порушення, вiруснa ш-фекцiя i вплив фармаколопчних arентiв [53]. Основна роль бтшв теплового шоку 70, при розвитку ше-мiчноrо ушкодження серця, пов'язана з активащею вiльнорaдикaльних процеав, кaльцiевим переванта-женням, денaтурaцiею бтшв, виснаженням зaпaсiв АТФ i глюкози, накопиченням токсичних метaболiтiв i зниженням клп"инного рН [54]. З ^р70 було проведено велику ктьшсть дослiджень. Одним з таких було дослщження Шaхновiч П.Г. та шш. у 2014 р. Було обстежено 48 хворих з попереднiм дiarнозом: «гострий коронарний синдром» та подальшим до-обстеженням. 1х подiлили на групи в зaлежностi вiд остаточного дiarнозу (iнфaркт мiокaрдa у 26 пащен-тiв, нестaбiльнa стенокaрдiя у 22). Виявлено досто-вiрно бшьший середнiй вмiст бiлкiв теплового шоку з молекулярною масою 70 кв при надходженш (2,1 ± 0,3 нг / мл) зi зниженням на фош проведеноТ терапи (1,6 ± 0,4 нг / мл, р <005) у хворих з гострим шфарк-том мiокaрдa. При порiвняннi рiвня HSP-70 в досли джуваних групах пiсля проведеноТ терапи i стабти заци стану, вщзначалося достовiрно менший вмiст HSP-70 у хворих з гострим шфарктом мюкарда (1,6 ± 0,4 нг / мл) в порiвняннi з показниками у хворих з нестабтьною стенокaрдiею (2,1 ± 0,3 нг / мл, р <005). Пщвищення концентраци на початку iшемiчноrо ура-ження характеризуе Тх можливий цитопротективний ефект [55].
До шших бiомaркерiв серцево-судинних захво-рювань також вщносять, riпоксiею iндуковaний фактор (Н^-1а) - це специфiчний регуляторний бiлок, aктивнiсть якого збтьшуеться при зниженнi напруги кисню в кровк Збiльшення рiвня HIF-1a призводить до шдвищення експреси rенiв, ям забезпечують адаптацiю клiтини до ппокси i стимулюють еритро-поез (гени еритропоетину), aнriоrенез (ген фактора росту ендотелш судин VEGF), ферменти rлiколiзу (ген альдолази, лaктaтдеriдроrенaзи, фосфофруктокина-зи). Також вш регулюе експресiю гешв, що беруть участь в обмЫ зaлiзa, регуляцп судинного тонусу, клпшнноТ пролiферaцiТ, апоптозу, лiпоrенезу, форму-ванш каротидних клубочкiв, розвитку B-лiмфоцитiв i iнш. [56,57,58]. 1снуе експериментальна робота, присвячена вивченню HIF-1a при концепци iшемiч-ного посткондицiонувaння (1ПостК) мюкарда. Грун-туючись на результатах дослщжень, що демонстру-ють збiльшення експреси гена HIF-1a в мiокaрдi при aтеросклерозi i пперхолестеринеми [59,60], було ви-вчено вплив пперлтщеми на експреаю гена HIF-1a при експериментальному iнфарктi мiокaрдa у щурiв.
Детекцш експреси бiлка Н^-1а проводили за допо-могою вестерн-блот, при якому було встановлено, що iшемiчне i реперфузiйне пошкодження мюкарда призводить до збтьшення експреси бтка HIF-1a при порiвняннi з ложнооперованими тваринами, а засто-сування 1ПостК сприяе збiльшенню HIF-1a при порiв-няннi з тваринами без застосування 1ПостК. У групах тварин з гiперлiпiдемieю експресiя бiлка HIF-1a була ^отно вище, нiж у вщповщних експерименталь-них групах без пперлтщеми. Однак при проведенн1 аналiзу експреси мРНК гена HIF-1a методом полiме-разноТ ланцюговоТ реакци (ПЛР), вщмшностей мiж ложнооперованою групою, групою з iшемiею-репер-фузieю, а також iз застосуванням 1ПостК, у iнтактних тварин i у тварин з гiперлiпiдемieю виявлено не було [60,61].
В останне десятилiття увагу дослiдникiв в област патогенезу серцево-судинних захворювань все бтьше привертае бiлок К1оШо, який був спочатку щен-тифтований як ген антистарiння. Ген а-К1оШо знахо-диться на хромосомi 13q12 i кодуе трансмембранний бiлок з 1012 амшокислот, та дiе як корецептор для фактора росту фiбробластiв 23 [62]. Цей ген кодуе бток антистаршня у людей, мишей, щурiв i експре-суеться насамперед в ниркових канальцях, судиннш оболонц мозку i в паращитовиднiй залозi [63,64]. Крiм мембранного a-Klotho, секретуемий а-К1оШо циркулюе в системi кровообку як гуморальний фактор з безлiччю таких функцiй, як антиапоптоз i ефек-тiв антистарiння [65,66]. У мишей з вщсутшстю гену а-К1оШо розвиваеться фенотип, подiбний перед-часному людському старiнню, включаючи судинний кальциноз, ендотелiальну дисфункцiю i скорочення тривалост життя. Кiлька експериментальних досли джень показали, що a-Klotho уповтьнюе судинний кальциноз, покращуе ендотелiальну функщю i запо-бiгае кардюмюпати [67,68]. Особливiстю гомозигот-них Klotho-дефiцитних мишей е масивний кальциноз в судиннш мережi та шших м'яких тканинах, висо-кий рiвень серологiчного FGF23 i коротка тривалiсть життя [68].
^м того, встановлено, що в умовах патологи п-поксичного генезу бток функцiонуе в синер-
гiзмi з HSP70, а саме HSP70 здiйснюе протекцiю бiлка КЬ^ i вiдновлюе його структуру. В даний час досли дження в цьому напрямку активно ведуться, причо-му не ттьки в галузi бiологiчних маркерiв, а й можли-востi використовувати бiлок Klotho як перспективну мшень фармакологiчноl корекци [69,70].
Ген ендотелiальна NO-синтетаза також явля-еться маркером серцево-судинних захворювань. Описан три iзоформи NO-синтетаз: ендотелiальна I нейрональна iзоформи е конституцiональними рiз-
новидами ферменту, а iндуцибельна NO-синтетаза експресуеться, в основному, при запаленш або ш-фекцiйному процесi [71,72,73]. Зниження активност цiеТ iзоформи ферменту призводить до наростання ендогенноТ недостатносл N0 - ендотелiального фактора релаксаци, порушення вазомоторики, посилен-ню процеав тромбоутворення i атерогенеза, перш за все в коронарному русл^ що е одним з ключових ланок патогенезу iшемiчноТ хвороби серця (1ХС) [74]. Ген N0S3 розташований на хромосомi 7q35-36 [75]. Була проведена велика кшьмсть дослiджень, одне з яких, у вщдтенш реашмаци та штенсивно? терапи ННЦ «1нститут кардюлоги iм. Н.Д. Стражеска» з дiа-гнозом: серцева недостатнiсть або гострий шфаркт мюкарду. Обстежено 325 пащетчв з гострими ко-ронарними синдромами. У результат дослiдження, виявлено, що генотип-786СС промотор гена ендоте-лiальноí N0-синтетази в украшськш популяци зустри чаеться достовiрно вище, шж в японськiй i менше, шж у захiдноевропейцiв, бiлих пiвнiчноамериканцiв, i австралiйцiв. Отриманi данi вказують на патогене-тичне значення даного полiморфiзму в розвитку го-стрих форм iшемiчноТ хвороби серця, особливо у чо-ловiкiв з передчасним розвитком атеросклерозу (до 55 ромв). У хворих з гострим корнарним синдромом та стшкою елеващею сегмента ST на електрокардю-грамi - 786ТТ генотип промотора гена eN0S асоцю еться з бiльш частим вщкриттям iнфарктобумовлючоТ коронарно! артери при проведенш тромболiтичноТ терапи стрептокiназою, а також бтьш сприятливим перебiгом госпiтального перюду захворювання [75].
Висновки. В результат проведеного л^ератур-ного пошуку нами було встановлено, що на сьо-годшшнш день, в свiтi, проводяться дослщження рiзноманiтних бiомаркерiв за такими напрямками: бюмаркери мiокардiального розтягнення, бюмар-кери пошкодження мiокардiоцитiв, бiомаркери матричного ремоделювання, бюмаркери запалення, бтки теплового шоку, ппокаею iндуковaний фактор, бток КЬ^, ген ендотелiaльноí N0-синтетaзи, та iншi. Для ефективного використання в дiaгностицi та лiкувaннi захворювань серцево-судинно{ системи молекулярних мaркерiв необхщно дотримуватись таких фaкторiв як вю, стать, ожирiння, фрaкцiю ви-киду лiвого шлуночка. Застосування бiомaркерiв в практичнш медицинi сприятиме швидкiй бтьш точ-нiй дiaгностицi пaтологiй серцево-судинно{ системи та скринiнгу ефективностi терапи.
Перспективи подальших дослiджень заклю-чаються у подальшому вивченнi бiомaркерiв при серцево-судинних захворюваннях та введення Ух у практичну медицину для швидко{ та бтьш точно[ дiaгностики.
flrrepaTypa
1. Voronkov LG, Filatova OL, Lyashenko AV, Tkach NA, Lipkan NG. Vizhivanist uprodovzh 24 misyatsiv ta yiyi prediktori v patsientiv iz hronichnoyu sertsevoyu nedostatnistyu i znizhenoyu fraktsieyu vikidu livogo shlunochka zalezhno vid stati. Ukrayinskiy kardiologichniy zhurnal. 2017;6:50-5. [in Ukrainian].
2. Ipatov AV, Korobkin Yul, Drozdova IV, Hanyukova lYa, Sidorova MG. Hvorobi sistemi krovoobigu: providni tendentsiyi dinamiki invalidnosti. Ukrayinskiy kardiologichniy zhurnal. 2012;1:36-41. [in Ukrainian].
3. Savic-Radojevic A, Pljesa-Ercegovac M, Matic M, Simic D, Radovanovic S, Simic T. Novel Biomarkers of Heart Failure. Advances in Clinical Chemistry. 2017;79:93-152.
4. Maksimov ML, Gyamdzhyan KA, Kukes VG, Goroshko OA. Galektin-3 - novyiy biomarker hronicheskoy serdechnoy nedostatochnosti. Atmosfera. Novosti kardiologii. 2014;3:17-21. [in Russian].
5. Bugrimova MA, Savina NM, Vanieva OS, Sidorenko BA. Mozgovoy natriyureticheskiy peptid kak marker i faktor prognoza pri hronicheskoy serdechnoy nedostatochnosti. Kardiologiya. 2006;1:51-7. [in Russian].
6. Ala-Kopsala M, Magga J, Peuhkurinen Ket, Leipälä J, Ruskoaho H, Leppäluoto J, et al. Molecular heterogeneity has a major impact on the measurement of circulating N-terminal fragments of A- and B-type natriuretic peptides. Clin. Chem. 2004;50:1576-88.
7. Luchner A, Hengstenberg C, Lowel H, Trawinski J, Baumann M, Riegger GA, et al. N-terminal pro-brain natriuretic peptide after myocardial infarction: a marker of cardio-renal function. Hypertension. 2002;39:99-104.
8. Weber M, Hamm C. Role of B-type natriuretic peptide (BNP) and Nt-proBNP in clinical routine. Heart. 2006;92:843-9.
9. Anand I, Fisher L, Chiang Y, Latini R, Masson S, Maggioni AP, et al. Changes in brain natriuretic peptide and norepinephrine over time and mortality and morbidity in the valsartan heart fealure trial (Val-HeFT). Circulation. 2003;107:1276-81.
10. Andreev DA, Ryikova MS. Natriyureticheskie peptidyi V-tipa pri serdechnoy nedostatochnosti. Klin. med. 2004;6:4-8. [in Russian].
11. Goluhova EZ, Teryaeva NB, Alieva AM. Natriyureticheskie peptidyi - markeryi i faktoryi prognoza pri hronicheskoy serdechnoy nedostatochnosti. Kreativnaya kardiologiya. 2007;1-2:126-36. [in Russian].
12. Thygesen K, Alpert JS, White HD. Task Force for the Redefinition of Myocardial Infarction. Universal definition of myocardial infarction. 2007;28:2525-38.
13. Chenevier-Gobeaux C, Bonnefoy-Cudraz E, Charpentier S, Dehoux M, Lefevre G, Meune C, et al. Highsensitivity cardiac troponin assays: answers to frequently asked questions. Arch. Cardiovasc. 2015;108:132-49.
14. Kremneva LV, Suplotov SN, Shalaev SV. Otsenka vyisokochuvstvitelnyih testov na troponin v diagnostike ostrogo koronarnogo sindroma. Ration Pharmacother Cardiol. 2016;12(2):204-9. [in Russian].
15. Mills NL, Churchhouse AM, Lee KK, Anand A, Gamble D, Shah AS, et al. Implementation of a sensitive troponin i assay and risk of recurrent myocardial infarction and death in patients with suspected acute coronary syndrome. JAMA. 2011;305(12):1210-6.
16. Mills NL, Lee KK, McAllister DA, Churchhouse AM, MacLeod M, Stoddart M, et al. Implications of lowering threshold of plasma troponin concentration in diagnosis of myocardial infarction. BMJ. 2012;344:1533-44.
17. Koroleva LYu, Golitsyina NA, Nosov VP, Zlobin MV, Sobol YuN, Gurvich EV, i dr. Vyisokochuvstvitelnyiy troponin v diagnostike infarkta miokarda: realnaya diagnosticheskaya tsennost ili pereotsenennyie vozmozhnosti. Meditsinskiy almanah. 2017;3:165-8. [in Russian].
18. Pascual-Figal DA, Casas T, Ordonez-Lianes J, Manzano-Fernández S, Bonaque JC, Boronat M, et al. Highly sensitive troponin T for risk stratification of acutely destabilized heart failure. Am Heart Journal. 2012;163(6):1002-10.
19. Colli A, Josa M, Pomar J, Mestres CA, Gherli T. Heart fatty acid binding protein in the diagnosis of myocardial infarction: where do we stand today. Cardiology. 2007;108:4-10.
20. Lescuyer P, Allard L, Hochstrasser D, Sanchez JC. Heart-fatty acid-binding protein as a marker for early detection of acute myocardial infarction and stroke. Mol. Diagn. 2005;9:1-7.
21. Pelsers M, Chapelle J, Glatz J, Vermeer C, Muijtjens AM, Hermens WT, et al. Influence of age and sex and day-to-day and within-day biological variation on plasma concentrations of fatty acid-binding protein and myoglobin in healthy subjects. Clin. Chem. 1999;45(3):441-4.
22. Salnikov AS, Sorokina NN, Rukavishnikov MYu, Ofitserov VI. Belok, svyazyivayuschiy zhirnyie kislotyi, serologicheskiy marker porazheniy miokarda. Sibirskiy nauchnyiy meditsinskiy zhurnal. 2012;32(1):86-92. [in Russian].
23. Lescuyer P, Allard L, Hochstrasser DF, Sanchez JC. Heart-fatty acid-binding protein as a marker for early detection of acute myocardial infarction and stroke. Mol Diagn. 2005;9:1-7.
24. Titov VN. Diagnosticheskoe znachenie soderzhaniya v plazme krovi troponina i belka kardiomiotsitov, svyazyivayuschego zhirnyie kislotyi pri ostrom koronarnom syndrome. Russian Clinical laboratory Diagnostics. 2016;61(10):672-80. [in Russian].
25. Martyinov AI, Voevoda MI, Arutyunov GP, Kokorin VA, Spasskiy AA, Mihaylov AA. Vozmozhnosti ranney diagnostiki ostrogo infarkta miokarda s pomoschyu belka, svyazyivayuschego zhirnyie kislotyi. Rossiyskoe mnogotsentrovoe issledovanie ISPOLIN. Arhiv vnutrenney meditsinyi. 2012;2:40-5. [in Russian].
26. Ishii J, Wang JH, Naruse H, Taga S, Kinoshita M, Kurokawa H, et al. Serum concentrations of myoglobin vs human heart-type cytoplasmic fatty acid-binding protein in early detection of acute myocardial infarction. Clin. Chem. 1997;43:1372-8.
27. Nakata T, Hashimoto A, Hase M, Tsuchihashi K, Shimamoto K. Human heart-type fatty acid-binding protein as an early diagnostic and prognostic marker in acute coronary syndrome. Cardiology. 2003;99:96-104.
28. Bhat MA, Gandhi G. Glutathione S-transferase P1 gene polymorphisms and susceptibility to coronary artery disease in a subgroup of north Indian population. Journal of Genetics. 2017;6:927-32.
29. Andrukhova O, Salama M, Rosenhek R, Matthias G, Perkmann T, Steindl J, et al. Serum glutathione S-transferase P1 1 in prediction of cardiac function. J. Card. Fail. 2012;18:253-61.
30. Andrukhova O, Salama M, Krssak M. Single-dose GSTP1 prevents infarction-induced heart failure. J. Card. Fail. 2014;20:135-45.
31. Sharma UC, Pokharel S, Van Brakel TJ, van Berlo JH, Cleutjens JP, Schroen B, et al. Galectin-3 marks activated macrophages in failure-prone hypertrophied hearts and contributes to cardiac dysfunction. Circulation. 2004;110:3121-8.
32. Karlsson A, Christenson K, Matlak M, Björstad A, Brown KL, Telemo E, et al. Galectin-3 functions as an opsonin and enhances the macrophage clearance of apoptotic neutrophils. Glycobiology. 2009;19:16-20.
33. Tang WH, Shrestha K, Shao Z, Borowski AG, Troughton RW, Thomas JD, et al. Usefulness of plasma galectin-3 levels in systolic heart failure to predict renal insufficiency and survival. Am J Cardiol. 2011;108:385-90.
34. Lopez-Andrès N, Rossignol P, Iraqi W, Fay R, Nuée J, Ghio S, et al. Association of galectin-3 and fibrosis markers with long-term cardiovascular outcomes in patients with heart failure, left ventricular dysfunction, and dyssynchrony: insights from the CARE-HF (Cardiac Resynchronization in Heart Failure) trial. Eur J Heart Fail. 2012;14:74-81.
35. De Boer RA, van Veldhuisen J, Gansevoort RT, Muller Kobold AC, van Gilst WH, Hillege HL, et al. The fibro sis marker galectin-3 and outcome in general population. J. Intern. Med. 2012;272:55-64.
36. Maksimov ML, Gyamdzhyan KA, Kukes VG, Goroshko OA. Galektin-3 - novyiy biomarker hronicheskoy serdechnoy nedostatochnosti. Atmosfera. Novosti kardiologii. 2014;3:17-21. [in Russian].
37. Melnik AA. ST2 (stimuliruyuschiy faktor rosta) - tsennyiy prognosticheskiy marker pri serdechno-sosudistyih zabolevaniyah. Zdorov'ya Ukrayini 21 storichchya. 2016;20:74-5. [in Russian].
38. Weinber EO. ST2 protein in heart disease: From discovery to mechanisms and prognostic value. Biomaerk Med. 2009;3:495-511.
39. Schmieder A, Multhoff G, Radons J. Interleukin-33 acts as a pro-inflammatory cytokine and modulates its receptor gene expression in higly metastatic human pancreatic carcinoma cells. Cytokine. 2012;60:514-21.
40. Ciccone MM, Cortese F, Gesualdo M, Riccardi R, Di Nunzio D, Moncelli M, et al. A novel cardiac bio-mareker: ST2: a review. Molecules. 2013;18:15314-28.
41. Rehman SU, Mueller T, James LJ. Characteristics of the Novel Interleukin Family Biomarker ST2 in patients with acute heart failure. J Am Coll Cardiol. 2008;52:1458-65.
42. Januzzi JL, Peacock WF, Maisel AS, Chae CU, Jesse RL, Baggish AL, et al. Measurement of the interleukin family member ST2 in patients with acute dyspnea: results from the PRIDE (Pro-Brain Natriuretic Peptide Investigation of Dyspnea in the Emergency Department) study. J Am Coll Cardiol. 2007;50(7):607-13.
43. Chukaeva II, Ahmatova FD, Horeva MV, Kovalchuk LV. Novyie markeryi hronicheskoy serdechnoy nedostatochnosti: aspektyi vospaleniya. Lechebnoe delo. 2016;1:4-7. [in Russian].
44. Rehman SU, Mueller T, Januzzi JL. Characteristics of the novel interleukin family biomarker ST2 in patients with acute heart failure. J Am Coll Cardiol. 2008;52(18):1458-65.
45. Dieplinger B, Januzzi JL, Steinmair M, Gabriel C, Poelz W, Haltmayer M, et al. Analytical and clinical evaluation of a novel high-sensitivity assay for measurement of soluble ST2 in human plasma - the Presage ST2 assay. Clin Chim Acta. 2009;409(1-2):33-40.
46. Kopitsa NP, Belaya NV, Titarenko NV. Metodyi diagnostiki miokardialnogo fibroza u bolnyih arterialnoy gipertenziey. Arterialnaya gipertenziya. 2008;2:12-5. [in Russian].
47. Santhanakrishnan R, Chong JP, Ng TP, Ling LH, Sim D, Leong KT, et al. Growth differentiation factor 15, ST2, high-sensitivity troponin T, and N-terminal pro brain natriuretic peptide in heart failure with preserved vs. reduced ejection fraction. Eur. J. Heart Fail. 2012;14(12):1338-47.
48. Argmann CA, Van Den Diepstraten CH, Sawyez CG, Edwards JY, Hegele RA, Wolfe BM, et al. Transforming growth factor-beta 1 inhibits macrophage cholesterol ester accumulation induced by native and oxidized VLDL remnants. Arterioscler Thromb Vasc Biol. 2001;21(12):2011-8.
49. Soboleva AI, Ezhov MV, Polevaya TYu, Matchin YuG. Rol novyih tsitokinov: rostovogo faktoradifferentsirovki 15 (gdf-15) i hryaschevogo glikoproteina 39 (ykl-40) v razvitii i progressirovanii ateroskleroza koronarnyih arteriy. Klinitsist. 2012;3:19-22. [in Russian].
50. Syivolap VD, Zemlyanoy YaV. Vzaimosvyaz rostovogo faktora differentsirovki 15, n-terminalnogo fragmenta mozgovogo natriyureticheskogo peptida s remodelirovaniem serdtsa u bolnyih serdechnoy nedostatochnostyu s sohranennoy fraktsiey vyibrosa posle perenesennogo infarkta miokarda s arterialnoy gipertenziey. Nauchnyie vedomosti Seriya Meditsina. Farmatsiya. 2014;18(189).Vyipusk 27:68-73. [in Russian].
51. Anand IS, Kempf T, Rector TS, Tapken H, Allhoff T, Jantzen F, et al. Serial measurement of growth-differentiation factor-15 in heart failure: relation to disease severity and prognosis in the Valsartan Heart Failure Trial. Circulation. 2010;122:1387-95.
52. Evdonin AL, Medvedeva ND. Vnekletochnyiy belok teplovogo shoka 70 i ego funktsii. Tsitologiya. 2009;51:130-7. [in Russian].
53. Belenichev IF. Rol belkov teplovogo shoka v realizatsii molekulyarno-biohimicheskih mehanizmov neyroprotektsii. Farmakologlya ta likarska toksikologIya. 2013;6(36):72-80. [in Russian].
54. Babushkina IV, Runovich AA, Borovskiy GB. Endogennaya zaschita miokarda: rol belkov teplovogo shoka v mehanizmah prekonditsionirovaniya. Byulleten VSNTs SO RAMN. 2006;5(51):27-31. [in Russian].
55. Shahnovich PG, Margulis BA, Svistov AS. Tsitoprotektivnaya rol endogennyih belkov teplovogo shoka pri lechenii bolnyih s ostryim koronarnyim sindromom. Klinicheskaya meditsina. 2014;7:37-41. [in Russian].
56. Novikov VE, Levchenkova OS. Gipoksiey indutsirovannyiy faktor (hif-1 a) kakmishen farmakologicheskogo vozdeystviya. Obzoryi po klinicheskoy farmakologii i lekarstvennoy terapii. 2013;11(2):8-16. [in Russian].
57. Zagorska A, Dulak J. HIF-1: knowns and unknowns of hypoxia sensing. Acta Biochimica Polonica. 2004;51:563-85.
58. Qingdong K, Costa M. Hypoxia-Inducible Factor-1. Mol. Pharmacol. 2006;70:1469-80.
59. Lee M, Ryu JK, Piao S, Choi MJ, Kim HA, Zhang LW, et al. Efficient gene expression system using the RTP801 promoter in the corpus cavernosum of high-cholesterol diet-induced erectile dysfunction rats for gene therapy. J Sex Med. 2008;5:1355-64.
60. Scherbak NS, Galagudza MM, Shlyahto EV. Rol indutsiruemogo gipoksiey faktora-1 (hif-1) v realizatsii tsitoprotektivnogo effekta ishemicheskogo i farmakologicheskogo postkonditsionirovaniya. Rossiyskiy kardiologicheskiy zhurnal. 2014;11:70-5. [in Russian].
61. Zhao H, Wang Y, Wu Y, Li X, Yang G, Ma X, et al. Hyperlipidemia does not prevent the cardioprotection by postconditioning against myocardial ischemia/reperfusion injury and the involvement of hypoxia inducible factor-1alpha upregulation. Acta Biochim Biophys Sin (Shanghai). 2009;41(9):745-53.
62. Topchiy II. Izmeneniya soderzhaniya morfogeneticheskih belkov FGF23 i Klotho uvelichivaet risk serdechno-sosudistyih sobyitiy. ShidnoEvropeyskiy zhurnal vnutrishnoyi ta simeynoyi meditsini. 2016;2:28-33. [in Russian].
63. Martin A, David V, Quarles LD. Regulation and Function of the FGF23 / Klotho Endocrine Pathways. Physiol Rev. 2012;92:131-55.
64. Mencke R, Harms G, Mirkovic K, Struik J, Van Ark J, Van Loon E, et al. Membrane-bound Klotho is not expressed endogenously in healthy or uraemic human vascular tissue. Cardiovasc Res. 2015;108:220-31.
65. Topchiy II. Izmeneniya soderzhaniya morfogeneticheskih belkov FGF23 i Klotho uvelichivayut risk serdechno-sosudistyih sobyitiy. ShidnoEvropeyskiy zhurnal vnutrishnoyi ta simeynoyi meditsini. 2016;2:28-33. [in Russian].
66. Zeldich Ella, Ci-Di Chen, Teresa A. Colvin The Neuroprotective Effect of Klotho is Mediated via Regulation of Members of the Redox System. Journal Biological Chemestry. 2014;289(35):24700-15.
67. Stubbs JR, He N, Idiculla A, Gillihan R, Liu S, David V, et al. Longitudinal evaluation of FGF23 changes and mineral metabolism abnormalities in a mouse model of chronic kidney disease. J Bone Miner Res. 2012;27:38-46.
68. Xie J, Yoon J, An SW, Kuro-o M, Huang CL. Soluble Klotho protects against uremic cardiomyopathy independently of fibroblast growth factor 23 and phosphate. J Am Soc Nephrol. 2015;26:1150-60.
69. Pavlov S, Belenchev I, Kolesnik Yu. Disturbance of HSP 70 Chaperone Activity Is a Possible Mechanism of Mitochondrial Dysfunction. Neurochemical Journal. 2011;5:251-6.
70. Maekawa Y, Ohishi M, Ikushima M, Yamamoto K, Yasuda O, Oguro R, et al. Klotho protein diminishes endothelial apoptosis and senescence via a mitogen-activated kinase pathway. Geriatr Gerontol Int. 2011;11:510-6.
71. Bredt DS, Hwang PM, Glatt C, Lowenstein C, Reed RR, Snyder SH. Cloned and expressed nitric oxide synthase structurally resembles cytochrome P-450 reductase. Nature. 1991;351:714-8.
72. Marsden PA, Heng HH, Scherer SW, Stewart RJ, Hall AV, Shi XM, et al. Structure and chromosomal localization of the human constitutive endothelial nitric oxide synthase gene. J. Biol. Chem. 1993;268:17478-88.
73. Parhomenko AN, Lutay YaM, Irkin OI, Kozhuhov SN, Skarzhevskiy AA, Dosenko VE, i dr. Kliniko-prognosticheskoe znachenie polimorfizma gena endotelialnoy no-sintetazyi u bolnyih s ostryimi koronarnyimi sindromami. Meditsina neotlozhnyih sostoyaniy. 2014;3(58):45-54. [in Russian].
74. Kinay S, Lippy P, Ganz P. Endothelial function and coronary artery disease. Curr. Opin. Lipidol. 2001;12:383-9.
75. Hingorani AD, Liang CF, Fatibene J, Monteith S, Parsons A, Haydock S, et al. A common variant of the endothelial nitric oxide synthase (Glu2983Asp) is a major risk factor for coronary artery disease in the UK. Circulation. 1999;100:1515-20.
СУЧАСН1 МОЛЕКУЛЯРНО-ГЕНЕТИЧН1 МАРКЕРИ В Д1АГНОСТИЦ1 ТА СКРИН1НГУ ЕФЕКТИВНОСТ1 ПРОВЕДЕНО! ТЕРАПИ ЗАХВОРЮВАНЬ СЕРЦЕВО-СУДИННО! СИСТЕМИ Павлов С. В., Бурлака К. А.
Резюме. Серцево-судинш захворювання займають одну з найбтьш значущих проблем охорони здоров'я. Вченими активно проводяться пошуки нових методiв дiагностики, обг'рунтованосп госпп^заци та контролю якост лтування. На велику увагу заслуговують бюмаркери, деяк з яких, на даний момент, використовуються в повсякденнш кл^чнш практик та вщображають рiзнi патофiзiологiчнi процеси присутш при серцево-су-динних захворюваннях. Найбтьш вiдомi з них: натршуретичний пептид, високочутливi тропонши (hs-cTn), серцевий бток, що зв'язуе жирш кислоти (H-FABP), глутатюнтрансфераза P1 (GSTP1), галектш-3, ST2, фактор диференщювання росту - 15 (GDF-15), позакл^инний бток теплового шока70 (Hsp70), ппокаею шдукований фактор (HIF-1a), бток Klotho, ендотелiальна NO-синтетаза. Застосування бiомаркерiв в практичнш медицин! сприятиме швидкш бтьш точнш дiагностицi патологш серцево-судинноТ системи та скриншгу ефективносл терапи.
^K^Bi слова: бiомaркери, серцево-судиннi захворювання, молекулярно-rенетичнi маркери, прогнос-тична цшшсть.
СОВРЕМЕННЫЕ МОЛЕКУЛЯРНО-ГЕНЕТИЧЕСКИЕ МАРКЕРЫ В ДИАГНОСТИКЕ И СКРИНИНГЕ ЭФФЕКТИВНОСТИ ПРОВОДИМОЙ ТЕРАПИИ ЗАБОЛЕВАНИЙ СЕРДЕЧНО-СОСУДИСТОЙ СИСТЕМЫ
Павлов С. В., Бурлака К. А.
Резюме. Сердечно-сосудистые заболевания занимают одно из наиболее значимых проблем здравоохранения. Учеными активно проводятся поиски новых методов диагностики, обоснованности госпитализации и контроль качества лечения. Большого внимания заслуживают биомаркеры, некоторые из которых, на данный момент, используются в повседневной клинической практике и отражают различные патофизиологические процессы присутствующие при сердечно-сосудистых заболеваниях. Наиболее известные из них: натрийуретический пептид, высокочувствительные тропонины (hs-cTn), сердечный белок, связывающий жирные кислоты (H-FABP), глутатионтрансферазы P1 (GSTP1), галектин-3, ST2, фактор дифференцировки роста - 15 (GDF -15), внеклеточный белок теплового шока70 (Hsp70), гипоксией индуцированный фактор (HIF-1а), белок Klotho, эндотелиальная NO-синтетазы. Применение биомаркеров в практической медицине будет способствовать быстрой более точной диагностике патологий сердечно-сосудистой системы и скрининга эффективности терапии.
Ключевые слова: биомаркеры, сердечно-сосудистые заболевания, молекулярно-генетические маркеры, прогностическая ценность.
MODERN MOLECULAR-GENETIC MARKERS IN DIAGNOSTICS AND SCREENING OF EFFICIENCY OF CARDIOVASCULAR DISEASES THERAPY OF CARDIOVASCULAR SYSTEM
Pavlov S. V., Burlaka K. A.
Abstract. Cardiovascular diseases occupy one of the most significant health problems. Scientists are actively searching for new methods of diagnosis, validity of hospitalization and quality control of treatment. Biomarkers deserve great attention, some of which, at the moment, are used in everyday clinical practice and reflect the various pathophysiological processes present in cardiovascular diseases. The most well-known of these are: natriuretic peptide, high-sensitivity troponins (hs-cTn), cardiac protein, fatty acid-binding (H-FABP), glutathione transferase P1 (GSTP1), galectin-3, ST2, growth differentiation factor 15 (GDF-15), extracellular heat shock protein 70 (Hsp70), hypoxia induced factor (HIF-1a), Klotho protein, endothelial NO synthase. The clinical value of one marker in both diagnosis and prognosis of outcomes for cardiovascular diseases is limited, since one marker is not prognostically significant. The future use of biomarkers is the use of multimarker panels, which include a specific combination of biomarkers, reflecting the various pathophysiological processes that underlie cardiovascular diseases. For effective use in the diagnosis and treatment of diseases of the cardiovascular system of molecular markers, it is necessary to observe such factors as age, sex, obesity, fraction of the ejection of the left ventricle. The use of biomarkers in practical medicine facilitates rapid more accurate diagnosis of cardiovascular pathologies and screening for the effectiveness of therapy.
Key words: biomarkers, cardiovascular diseases, molecular-genetic markers, prognostic value.
Рецензент - проф. Скрипник I. М.
Стаття надшшла 07.05.2018 року
DOI 10.29254/2077-4214-2018-2-144-55-59 УДК 616.315/.317-007.254:616.314-002]-053.2 1Ризаев Ж. А., 2Шамсиев Р. А.
ПРИЧИНЫ РАЗВИТИЯ КАРИЕСА У ДЕТЕЙ С ВРОЖДЕННЫМИ РАСЩЕЛИНАМИ ГУБЫ
И НЁБА (ОБЗОР ЛИТЕРАТУРЫ) Ташкентский Государственный стоматологический институт (г. Ташкент, Узбекистан) 2Самаркандский Государственный медицинский институт (г. Самарканд, Узбекистан)
Связь публикации с плановыми научно-исследовательскими работами. Работа выполнена в рамках плана НИР Ташкентского Государственного стоматологического института № 011400196 «Разработка современных подходов к диагностике, лечению и реабилитации больных с дефектами, деформациями, воспалительными заболеваниями и травмами, опухолями челюстно-лицевой области с учетом воздействия факторов среды проживания».
Вступление. Врожденные расщелины верхней губы и/или нёба по-прежнему остаются одной из важнейших проблем генетики, педиатрии, стоматологии и медицины в целом [1].
Эта патология является тяжелым врожденным состоянием, которое характеризуется наличием не только местного анатомического дефекта, но и сопутствующими системными нарушениями процессов дыхания, питания и речи. Встречаемость врожденных расщелин верхней губы и/или нёба среди других пороков развития челюстно-лицевой области достигает 90 %. Статистические данные указывают, что распространенность врожденной расщелины губы и нёба колеблется от 1:1000 до 5,38:1000 [2,3,4,5,6].
В свою очередь, кариес зубов - одно из наиболее распространенных стоматологических заболеваний у детей.
