Студийная организация педагогического взаимодействия участников учебного процесса высшей школы Текст научной статьи по специальности «Науки об образовании»

2011

Студійна організація педагогічної взаємодії учасників навчального процесу вищої школи

Гончар О.В.

Харківська державна академія дизайну і мистецтв

Анотації:

Схарактеризовано специфіку понять «педагогічна технологія» та «студійна організація педагогічної взаємодії» . Розкрито сутність тенденції студійної організації педагогічної взаємодії учасників навчального процесу вищої школи як однієї з провідних умов підвищення ефективності навчально-виховного процесу, опанування його учасниками механізмами побудови людських взаємовідносин для досягнення поставленої професійної мети та гуманізації стосунків між людьми. Доведено, що «студійна організація» педагогічної взаємодії передбачає відмову від традиційного розташування учасників педагогічної взаємодії в ряд.

Ключові слова:

педагогічна взаємодія, студійна організація, партнери, вища школа, педагогічна технологія, діалог.

Гончар Е.В. Студийная организация педагогического взаимодействия участников учебного процесса высшей школы. Охарактеризовано специфику понятий «педагогическая технология» и «студийная организация педагогического взаимодействия». Раскрыта сущность тенденции студийной организации педагогического взаимодействия участников учебного процесса высшей школы как одного из главных условий повышения эффективности учебно-воспитательного процесса, овладения его участниками механизмами построения человеческих взаимоотношений для достижения поставленной профессиональной цели и в целом гуманизации отношений между людьми. Доказано, что «студийная организация» педагогического взаимодействия предусматривает отказ от традиционного расположения участников педагогического взаимодействия в ряд.

педагогическое взаимодействие, студийная организация, партнеры, высшая школа, педагогическая технология, диалог.

Gonchar O.V. The studio organization of pedagogical mutual relations between participants of higher school the educational process. The specificity of the terms “educational technology” and “studio organization of pedagogical mutual relations” is characterized. The essence of trend of the studio organization of pedagogical mutual relations between participants of higher school the educational process as one of the leading terms both of the educational process efficiency, mastery of its members mechanisms of human relationships making to achieve professional goals and humanization of human relations is revealed. It is proved that “studio organization” of pedagogical mutual relations demands renunciation of traditional location of participants of pedagogical mutual relations in line.

pedagogical mutual relations, studio organization, partners, higher education, educational technology, dialogue.

Вступ.

Сучасний стан освіти в Україні віддзеркалює соціально-економічний і культурно-історичний стан держави. Перехідний період, у якому перебуває українське суспільство, спричиняє певну амбівалентність динамічної парадигми вітчизняної освіти. Загальновизнаним є те, що функціонування системи освітнього процесу може бути якісним тільки за умови педагогічно обґрунтованої взаємодії всіх суб’єктів освітньої діяльності, що виступає фактором ефективності вирішення проблем як у професійній, так і в інших сферах діяльності майбутніх фахівців. Трансформація освіти в Україні - це не просто зміна полюсів її адекватності параметрам суспільно-політичного життя, а скоріше реакція на стратегічні імперативи освіти третього тисячоліття, потреба у подальшому розвитку питань педагогічної взаємодії учасників навчального процесу в контексті гуманістично-орієнтованого навчання.

Друга половина ХХ століття визначається як особливий період у розвитку ідеї педагогічної взаємодії, на якому становлення і розвиток гуманістичного напряму зумовили докорінну зміну самого її змісту. Гуманізація педагогічної взаємодії дозволяє підвищувати рівень ефективності навчально-виховного процесу, розкривати потенціальні можливості кожного до самовдосконалення, а також забезпечувати сприятливий мікроклімат, що характеризується відкритістю, довірою та підтримкою.

У цьому контексті останнім часом педагогічна наука все частіше звертається до прогресивно накопиченого досвіду гуманістично-орієнтованого навчання, спрямованого на усвідомлювання особистісно значущих цілей, де суб’єкти пізнавальної діяльності ви© Гончар О.в., 2011

ступають як рівноправні партнери. На необхідність розв’язання різноманітних проблем, пов’язаних із розвитком ідеї педагогічної взаємодії, вказують сучасні українські вчені Л. Велітченко, О. Глузман, О. Дру-ганова, С. Золотухіна, М. Євтух, М. Коць, В. Курило, В. Лозова, О. Матвієнко, О. Микитюк, В. Майбородо-ва, Н. Побірченко, Н. Пузирькова, О. Рацул, О. Руд-ницька, А. Троцко та інші.

Ґрунтовний аналіз психолого-педагогічної літератури цієї проблеми дозволяє дійти висновку про існування низки першочергових завдань таких як:

• недостатній рівень розробленості оцінки ефективності педагогічної взаємодії (сьогодні оцінка зумовлена здебільше сумою академічних знань, а не динамікою розвитку суб'єктів освітнього процесу, та вирішується в психолого-педагогічному аспекті вивчення механізмів спілкування. Але зміщення освітньої парадигми у бік особистісно-орієнтованого навчання потребує його вирішення);

• потребують подальшого детального усвідомлення права та обов'язки, вимоги до суб'єктів педагогічної взаємодії, з чим пов'язана ще одна невідкладна проблема, а саме розробка навчально-методичних прийомів та технологій, які б ураховували психолого-педагогічні положення ефективного педагогічного спілкування.

Так, В. Бедерханова слушно підкреслювала, що освіта із новим становищем студента з’явилася не випадково, а гуманістична педагогіка співробітництва «не висмоктана з пальця», а народжена самим життям, практикою, суспільним потребами» [3, с. 4].

Мета, завдання роботи, матеріал і методи.

Метою є розкриття сутності тенденції студійної організації педагогічної взаємодії учасників навчаль-

І ПЕДАГОГІКА І та медико"біол°гічні

*---“-----------* проблеми фізичного

виховання і спорту ______________________

ного процесу вищої школи як однієї з провідних умов підвищення ефективності навчально-виховного процесу, гуманізації стосунків між людьми.

Результати дослідження.

На перший план висуваються проектування і реалізація таких технологій навчання, які створювали б ситуації включення студентів у різні види діяльності (спілкування, вирішення проблем, дискусії, диспути, виконання проектів). З огляду на це, залишаючись головною формою навчання у ВНЗ більшості країн світу, класно-урочна система також модифікується. На практиці все частіше студенти працюють самостійно, індивідуально або у маленьких групах замість фронтальної роботи викладача разом із цілою навчальною групою.

Суттєво, що у зв’язку з цим змінюється і сам інтер’єр аудиторій. Так, столи ставлять залежно від форми спільної роботи із викладачем на кожному конкретному занятті. Оновлений тип організації педагогічної взаємодії зумовлює необхідність відмови від звичайного розташування парт в ряд. Співпраця педагогів із дизайнерами та архітекторами спрямована на розробку нових типів зонування академічного простору (класів та аудиторій), наприклад не центроване розташування робочих місць в «Z або L - формах» [5]. На думку В. Філдінга навчальний процес майбутнього повинен розподілятися «на 1\3 від усього часу на роботу за комп’ютером, 1\3 - на академічне спілкування, 1\3 - на самостійну роботу» (О.Г. - переклад наш) [5]. Так, науковець С. Бінглер пропонує «студійну модель» зонування аудиторій [5], що передбачає динаміку зміни форм і методів реалізації навчальної взаємодії з метою становлення суб’єктності учасників навчальної діяльності.

Упродовж останніх років XX ст. проблема створення умов ефективної педагогічної взаємодії учасників навчального процесу з метою полегшення подальшої адаптації людини до професійної діяльності оформилась у пошук новітніх технологій, що акцентують студента як активного здобувача знань, рівноправного із викладачем партнера. Сьогодні вже добре відомий досвід роботи американської організації National Clearinghouse for Educational Facilities, створеним в 1997 р. національним департаментом США з освіти з метою наукової підтримки ініціатив щодо забезпечення індивідуалізації та безпеки активного розвитку студентства.

Такий запит сучасної освіти знаходить своє підтвердження у тому, що, наприклад, на низці міжнародних конкурсів із дизайну, які щорічно відбуваються (2000-2010рр.) в Італії та Польщі, студенти Харківської державної академії дизайну і мистецтв постійно одержують гран-прі саме за дизайн-проекти навчальних класів та аудиторій під гаслом «Освіта в майбутньому».

Як уже зазначалося, під егідою Ради Європи та ЮНЕСКО у 1997 році було прийнято Лісабонську конвенцію про визначення кваліфікацій у системі вищої освіти Європи, створено Комітет освіти держав-членів ЄС, а також ряд інших органів, що займають-

ся розробкою та впровадженням бажаних напрямків розвитку освіти у національних системах освіти. Це зумовило появу різноманітних методів, які, на перший погляд, частково дозволяють зеалізовувати головну мету сучасної світової освіти - підготувати висококваліфікованого спеціаліста, рівень знань, умінь та навичок якого забезпечать йому конкурентоспроможність на міжнародному ринку праці.

Реалізація курсу на євроінтеграцію України, міжнародні контакти, що активно розширюються останнім часом, зумовили великий приплив зарубіжних дидактичних концепцій та розробок щодо побудови навчального процесу. При цьому викладачі вищої школи, які зазнають потреби у модернізації свого професійного інструментарію, найчастіше опиняються у парадоксальній ситуації - між застосуванням низки готових зарубіжних методів, з одного боку, та необхідністю їх цілісного теоретичного осмислення та адаптування для подальшого їх розвитку і впровадження у контексті української національної системи вищої освіти та культури, з іншого. Мова йдеться про пошук і проблеми впровадження такої нової освітньої технології, яка би втілювала у масову практику форми і методи педагогічної взаємодії, спрямовані на залучення кожного студента до активної пізнавальної діяльності, максимальне наближення до реальних ситуацій та самостійного прийняття рішень, а також до формування системи ціннісних орієнтирів особистості.

Стосовно терміна «педагогічна технологія», зазначмо, що в сучасній науковій літературі на нього існує багато різних поглядів. Зокрема, Г. Селевко подає дев’ять різних визначень цього терміна. Аналіз цієї класифікації, підвів до висновку, що найбільш слушною є така інтерпретація, яка стосується не лише механічних процесів взаємодії людей та навколишнього середовища, але й охоплює сферу суто людських відносин, тобто характеризує «педагогічну технологію» як «сучасний метод створення, застосування, визначення всього процесу викладання і засвоєння знань з урахуванням технічних і людських ресурсів та їх взаємодією, що ставлять своїм завданням оптиміза-цію форм навчання і виховання» [4]. Якщо таке тлумачення перенести в площину взаємодії учасників навчального процесу, то в такому разі слід погодитися із думкою Б. Кобзаря, який під педагогічною технологією розуміє «сукупність засобів й прийомів, форм взаємодії викладача й учня, що забезпечує ефективність функціонування педагогічної системи й досягнення поставленої педагогічної мети» [1, с. 49].

Таким чином, питання про специфіку розвитку базової професійної освіти бачиться як питання про співвідношення традиційної парадигми та інноваційних технологій. На наш погляд, тут доцільно дотримуватися виваженого раціонального розуміння цієї взаємозалежності. У разі, коли перероблена традиція стає неминучою основою для нововведень, для нового і майбутнього, немає конфлікту між традицією та нововведенням. Але кожного разу, торкаючись проблеми шляхів реалізації нових освітніх концепцій, можна побачити, як педагоги, науковці та навіть нова-

ПСИХОЛОГІЯ

тори розподіляються за своїми поглядами на два великі протилежні угруповання.

З одного боку, це скептики, які креативно, але водночас критично придивляються до низки причин, чому нова технологія може не спрацювати, незважаючи на її очевидні переваги. Викладачам-скептикам з певним багажем педагогічних напрацювань дуже важко дотримуватися новацій.

З іншого боку, це ентузіасти, які стають відомими через поширення опусів щодо переваг цих же новітніх технологій. Вони розпочинають їх впровадження у своїх групах студентів, хоча не завжди й успішно. Педагоги-новатори впродовж своєї діяльності намагаються професійно удосконалюватися, знаходити нові рішення для нестандартних педагогічних ситуацій, що постійно виникають у сучасному мінливому світі. Отже, завдяки їм виникають нові технології, а старі неминуче отримують нове оновлене життя.

Кожен ВНЗ по-різному знаходив шляхи подолання побудованого авторитарною освітньою парадигмою бар’єра між учасниками навчальної взаємодії.

Наприклад, у відповідь на вимоги часу у Харківській державній академії дизайну і мистецтв, починаючи з кінця 80-х розпочалась активна робота щодо створення сприятливих умов для організації ефективної взаємодії викладача та студентів на занятті. У силу специфічного характеру цього вищого навчального закладу, оптимізація організації педагогічної взаємодії вимагала розподілу навчальної групи на окремі підгрупи, нетрадиційного розташування парт (станків) у кабінеті та урахування професійної специфіки у ході проведення занять. Власне керівництво викладача аудиторією, успішна організація як індивідуальної роботи з кожним, так і групової щодо виконання психолого-педагогічних вимог визначалися методистами цього навчального закладу як базові фактори оптимальної інтеракції. Так, у цьому ВНЗ рішенням Методичної ради від 22 листопада 1989 року була створена та досі існує система розподілу аудиторій, за якими умовно «закріплена» та чи інша форма організації педагогічної взаємодії в силу різного інтер’єру та навчального ерго-дизайну цих приміщень. Наприклад, у так званій «нормативній аудиторії» розташування меблів підходить для повідомлення інформації водночас великій масі студентів або фронтальній формі організації педагогічної взаємодії. Мовець (викладач або студент) стоїть обличчям до реципієнтів (викладача та студентів), які записують подану інформацію. За такої умови процес комунікації та засвоєння інформації ускладнюється, тому передбачається, що після передачі повідомлення студенти будуть звертатися до викладача (лектора) для отримання консультацій або уточнень [2].

Із цією метою існує другий тип аудиторій - «аудиторія круглого столу», що дозволяє «об'єднати» суб'єктів навчання і тим самим уникнути поділу на підгрупи. Таке розташування полегшує комунікацію між учасниками і певною мірою нейтралізує опозиційну роль викладача.

Наступний тип - аудиторія «обличчям до обличчя», де научувані протистоять один одному - застосову-

32011

ється при викладанні дисциплін соціо-гуманітарного циклу, де стало вже традицією проводити дебати та дискусії, відстоювати протилежні погляди. Така структура допомагає комунікації, закликаючи сторони швидше дійти згоди, не переводячи обмін думками у площину особистісного конфлікту.

За четвертим типом - «партнерським» - організовані навчальні студії, лабораторії або аудиторії, де агенти навчального процесу, сидячи у довільній формі, бачать один одного і тому можуть легко спілкуватися між собою. Позиція викладача у цьому разі відповідає позиції партнера-консультанта. Таке розташування дозволяє зібрати велику кількість учасників навчального процесу і в той же час посилити роль викладача. За такої організації простору в аудиторії створюються умови для мобільності агентів навчального процесу, організації педагогічної взаємодії у різних формах протягом одного заняття, тобто педагог має можливість знаходитись у близькому контакті з кожним студентом, розподіляти їх парами, групами або зайняти місце в центрі класу. В арсеналі викладача є різні форми та методи організації педагогічної комунікативної акції на занятті, а їх оптимальний підбір допомагає йому створити сприятливу психологічну атмосферу.

Подальшим кроком у цьому напрямі стала низка дизайнерських проектів як студентів, так і викладачів щодо змінення традиційної організації навчального простору, бо встановлено, що згідно з ергодизайном простору виникає відповідна реакція з боку агентів навчального процесу й у цілому залежить їх готовність включатися до навчальної взаємодії у певних умовах.

Отже, «студійна організація» педагогічної взаємодії передбачає відмову від традиційного розташування учасників педагогічної взаємодії в ряд сприяє створенню умов:

• для реалізації діалогічних форм взаємодії, що передбачає позицію партнерів лице в лице, що дає змогу сформувати таке спілкування, при якому враховуються інтереси інших учасників, що взаємодіють, а також їхні почуття, емоції, переживання, визначається цінність особистості іншої людини.

• для виникнення бажання спільно вирішувати навчальні проблеми;

• для швидкого проведення кількісних перегрупувань учасників педагогічної взаємодії;

• для уникнення негативних факторів невербального спілкування, мається на увазі, що через величину аудиторії при фронтальних формах організації педагогічної взаємодії викладач природно підвищує голос, що підсвідомо викликає емоційну напруженість її учасників.

Висновки.

Тенденцію до «студійної організації» педагогічної взаємодії у вищій школі України ХХІ століття можна розглядати як таку, що передбачає відмову від за-організованого академічного простору (традиційного розташування учасників навчального процесу в аудиторії) з метою покращення умов для вільного спілкування суб’єктів навчального процесу. Це дозволяє її

та медико-біологічні проблеми фізичного

виховання і спорту __________________________

учасникам опанувати механізми побудови людських взаємовідносин для досягнення поставленої професійної мети; підвищити комунікативну компетенцію, що посилюють значущість розуміння майбутнім спе-

ціалістом важливості та різноплановості соціокуль-турних проблем для того, щоб діяти належним чином у культурному і міжкультурному розмаїтті професійних та академічних ситуацій.

І ПЕДАГОГІКА І

ПСИХОЛОГІЯ

Література:

1. Беленька Г Роль інтерактивних прийомів навчання в оптимізації навчального процессу у вищій школі / Г Беленька // Наукові записки. - Кіровоград : РВЦ КДПУ - Вип. 32. - Ч. І. - 2001. - С. 61-63.

2. Гончар О.В. Педагогічна взаємодія учасників навчального процесу в системі вищої освіти України (історико-педагогічний аспект): монографія. - Харків: ХНАДУ, 2011. - 424 с.

3. Педагогика наших дней / [Ш.А. Амонашвили, В.Ф. Шаталов, С.Н. Лысенкова] / Сост. В.П. Бедерханова. - Краснодар : Кн. Изд-во, 1989. - 416 с.

4. Селевко ГК. Альтернативные педагогические технологии / ГК. Селевко. - М.: НИИ школьных технологий, 2005. - 224 с. -(Серия «Энциклопедия образовательных технологий».)

5. Bingler Steven. Concordia Papers: All for One; Common Ground; E. Pulribus Unum; and The Lincoln Plan. Concordia, New Orleans, Louisiana , 1996, 27 p.

Информация об авторе: Гончар Елена Валентиновна

goncharlise@rambler.ru Харьковская государственная академия дизайна и искусств ул. Краснознаменная 8, г. Харьков, 61002, Украина.

Поступила в редакцию 20.11.2011г.

References:

1. Belen’ka G. Naukovi zapiski [Scientific messages], Kirovohrad, KSPU Publ., 2001, vol.32(1), pp. 61-63.

2. Gonchar O.V. Pedagogichna vzaiemodiia uchasnikiv navchal’nogo procesu v sistemi vishchoyi osviti Ukrayini [Pedagogical co-operation of participants of educational process in the system of higher education of Ukraine], Kharkov, KNAWU Publ., 2011, 424 p.

3. Amonashvili SH.A., Shatalov V.F., Lysenkova S.N. Pedagogika na-shikh dnej [Pedagogics of our days], Krasnodar, Book-house, 1989, 416 p.

4. Selevko G.K. Alternativnye pedagogicheskie tekhnologii [Alternative pedagogical technologies], Moscow, SRI school technologies, 2005, 224 p.

5. Bingler Steven. Concordia Papers: All for One; Common Ground; E. Pulribus Unum; and The Lincoln Plan. Concordia, New Orleans, Louisiana , 1996, 27 p.

Information about the author: Gonchar Elena Valentinovna

goncharlise@rambler.ru Kharkov State Academy of Design and Arts Krasnoznamennaya str. 8, Kharkov, 61002, Ukraine.

Came to edition 20.11.2011.