CC BY
54
Стратиграфия. Корреляция
П.Ф. Гожик1, О.М. 1вашк2, Н.В. Маслун1, Г.В. Клюшина1
1 1нститут геологiчних наук НАН УкраТни, КиТв
2 НН1 «1нститут геологи», КиТвський нацiональний унiверситет iMeHi Тараса Шевченка
СТРАТИГРАФ1Я ЧЕТВЕРТИННИХ
В1ДКЛАД1В АЗОВО-ЧОРНОМОРСЬКОГО РЕГ1ОНУ
Виконано анализ стратиграфгчног будови четвертинного формацшного комплексу Азово-Чорноморського басейну за подшно-стратиграфгчними критергями. Охарактеризовано геоморфолог1чт, структурно-тектошчт, геодинамгчт,евс-татичт, клтатичт, бютичт, лтолог1чт, седиментологгчт та сейсмострати-графгчт регулятивш чинники впливу на структуру ргзнорангових стратигра-ф1чних тдроздшв. Запропоновано стратиграфмну схему четвертинних вгдкладгв Азово-Чорноморського регюну, зокрема детальну стратифжацт плейстоцен-голоценових вгдкладгв. Виконано пряму кореляцт за бю-лто-клшато- i магшто-стратиграфгчними даними зi Середземноморською та Мiжнародною страти-графiчними шкалами.
Ключовi слова: Чорне море, Азовське море, плейстоцен, голоцен, методи, прин-ципи детальноi стратиграфН.
Вступ
Земна поверхня, 11 рельеф як геолопчне утворення в четвертинну епоху вiдрiзняеться вщ шших вжових геолопчних формацш досить складною специфжою i е безпосередшм результатом взаемоди лiтосфери (ендогенш процеси), гiдросфери, атмосфери i бюсфери (екзогеннi процеси). Рiзноманiтгя явищ i процесiв, що призвели до формування сучасного рельефу, потребують комплексного системного анашзу i3 врахуванням кожно! складово!. Моза!чшсть i фраг-ментарнють будови вiдкладiв четвертинно! формаци ускладнюють вирiшення фундаментальних проблем стратиграфи, тектошки, гео-динамiки, вiдтворення еволюци геолопчного середовища, рекон-струкци та ощнки рiзних геологiчних ризикiв для навколишнього середовища. У цьому аспектi стратиграфiя як пщГрунтя, чiльна складова комплексного прогнозу мае прюритетне значення, i тому нами зроблено системний аналiз стратиграфiчноl будови четвертинних вщкладав.
© П.Ф. ГОЖИК, О.М. 1ВАН1К, Н.В. МАСЛУН, Г.В. КЛЮШИНА, 2016 ISSN 1999-7566. Геология и полезные ископаемые Мирового океана. 2016. № 4 5
Ус стpатигpафiчнi схеми четвертинних вiдкладiв Чорного i Азовського MopiB, починаючи 3i схеми М.1. Андрусова, побудовано на pозpiзах, розташованих у бе-pеговiй зонi, лггораи, сублiтоpалi та зовнiшньому шельфi.
За остант 30 pокiв з'явились числент пiдтвеpдження стpатифiкацiï четвертинних pозpiзiв за М.1. Андрусовим, а упровадження методiв абсолютно!" геохронологи', мжропалеонтологи", аналiзу морських четвертинних терас уможливило створення стpатигpафiчних та палеогеогpафiчних реконструкцш азово-чорно-морського антропогену.
Дослiдженнями 1.М. Барга, З.Я. Войцицького, 1.П. Герасимова, А.Б. Гловаць-кого, П.Ф. Гожика, В.П. Гончаровой Г.1. Горецького, О.В. Григор'ева, Н.1. Ди-кань, В.Я. Дiдковського, В.П. Жижченка, Жузе, В.О. Зубакова, О.В. 1вашкова, Л.Б. 1лыно1', Ю.1. 1ноземцева, В.П. Коболева, В.А. Коваленка, В.П. Колесникова, G.I. Кошкова, Л.О. Корнеево!', Г.О. Кравчук, П.Н. Купр1на, А.Ф. Лимонова, Я.К. Луцiва, Ю.Б. Люльева, С.А. Люльево!', К.1. Макова, К.К. Маркова, М.А Маслакова, Н.В. Маслун, Г.Г. Матшова, О.В. Мельник, В.1. Мельника, М.О. Менкес (Ткачук), О.Ю. Митропольського, Г.1. Молявка, С.А. Мороза, В.М. Муратова, Л.О. Невесь-ко!', О.П. Ольштинсько!', Г.М. Орловського, Ю.П. Оровецького, А.Б. Остров-ського, Л.1. Пазюка, Н.Н. Палатно!" (Тращук), А.А. Пасинкова, 1.Г. Пiдоплiчка, Г.1. Попова, Л.А. Путя, А.А. Свггоча, В.М. Семененка, Л.В. Стушно!', Г.1. Супру-ново!', Ю.А. Тимченко, 1.В. Ткача, Л.С. Трощько1', В.П. Усенка, С.М. Фащевського, А.В. Федорова, П.В. Федорова, Л.А. Чепалиги, Г.М. Шеремети, 6.Ф. Шнюкова, К.6. Шнюково!', В.М. Шовкопляса, 1.Б. Щербакова, Ф.А. Щербакова, В.В. Ян-ко-Хомбах та шших дослiдникiв деталiзовано закономipностi геологiчноï, стра-тигpафiчноï, палеоокеанологiчноï будови квартеру Азово-Чорноморського репону [1—147].
Обробка даних, отриманих у пpоцесi геолого-знiмальних pобiт та буршня на пiвнiчно-захiдному шельфi, континентальному схилi Захiдночоpномоpськоï за-падини, прикерченському шельфi та континентальному схилi Схщночорномор-сько!" западини, Азовському моpi, дозволила стратифжувати четвеpтиннi вщкла-ди з урахуванням нових методичних засад. Рiзноpангове розчленування четвертинних товщ, видшення стpатонiв та ix меж виршено на принципах системно!" доказовостi та переконливост всix наявних матеpiалiв.
Для побудови репонально!" стpатигpафiчноï схеми четвертинних вiдкладiв Азово-Чорноморського басейну нами було застосовано новий концептуальний пiдxiд, що полягае у викоpистаннi комплексу палеонтолопчних i непалеонто-логiчниx методiв для видшення системи подiйно-стpатигpафiчниx критерй'в, що характеризують певнi часовi пpомiжки геолопчних подiй. Для аналiзу де-тально'1' стpатигpафiчноï будови pегiону використано комплекс ортостратигра-фiчниx груп фауни (молюски, фоpамiнiфеpи, нанопланктон, остракоди, дiатомеï). Бiостpатигpафiчне розчленування за piзними групами фауни i флори скорельо-вано за палеоеколопчними, клiмато-, лiто-, цикло-, сейсмостpатигpафiчними, морфоструктурними, гiдpодинамiчними, тектоноструктурними чинниками.
Виконано пряму корелящю за бiо-, кимато-, магнiтостpатигpафiчними да-ними зi стратонами Мiжнаpодноï стpатигpафiчноï шкали, а також, опосередко-вано, зi Середземноморською шкалою.
Методолопя та матерiал
У процесi розробки регюнально1 стратиграфiчноl схеми нами за-стосовано подiйний принцип стратифшаци плейстоцен-голоценових вiдкладiв: видiленi регiональнi стратони вщповщають повному циклу подiй i охоплюють трансгресивно-регресивний цикл у цiлому. Це, на нашу думку, найбшьш доцшь-ний пiдхiд, зважаючи на наявний матерiал. Видiленi в розрiзах численш мiсцевi стратони простежуються в основному у прибережних та континентальних вщ-кладах. Тому стратифiкацiю морських плейстоцен-голоценових вiдкладiв вико-нано у ранзi горизонтiв i збережено тi мiсцевi пiдроздiли, якi вже традицiйно вживаються у практичнiй стратиграфii.
Для побудови стратиграфiчноl схеми нами виконано аналiз стратиграфiчноl будови за такими критерiями: бiолiтостратиграфiчними, палеоекологiчними, кль матичними, цикичними, геоморфологiчними та структурно-тектонiчними, па-леомагштними, екзогенними, ендогенними геодинамiчними, евстатичними, сейсмо-стратиграфiчними. Складовi чинникiв наведено на рис. 1.
Запропонований системний пщхщ дозволив створити доказову рiзноранго-ву стратиграфiчну модель четвертинних вiдкладiв складних геолопчних регiонiв, якими е Чорне й Азовське моря.
Геоморфолопчш та структурно-тектошчш
Батиметричний: шельф, континентальний,
западина Типи шдводного рельефу Неотектошчш, сейсшчш.
Бюстратиграф1чш
(фауна, флора) Молюски, форамшфери, нанопланкгони, остракоди, д1атоме1, палшокомплекси
Палеоеколопчш
Законоларносп змши б1оти Екосистемш перебудови
Екзогенна та ендогенна геодинамика
Суспензшш потоки, зсуви, сеш Течи, контурити, турбщти Ендогенш теплст потоки
Евстатичш, цишнчш
Коливання р1вня моря трансгреси, регреси р!знорангов1 циклйи, ритмгги
Кпматичш
130Т0ПШ яруси 10—15 тис. рр. Роздал:
ланка, ступшь, репональш шдроздши: юнматсотт, стад1ал
Лгголопчш
Типи осадив: Фацп:
теригенш Прибережно-морсью:
органогенно- алювшльш, морсыа, алювшльно-
детритов1 морсыа, лиманно-морсыа,
хемогенш берегов!, лагунно-лиманш,
вулканогенш алюв1ально-дельтов1
грязьовулкашчш Зовншшього шельфу 1 континентального схилу: мули, глини, вапняки, уламков1 породи в зонах шдводних канйошв, конусгв виносу, апвелшгу, флющв (газопдрати), грязьових вулкашв тощо
Седиментолопчш
Швидкосп осадконагромадження Перериви
Сейсмо-стратиграф1чш
Сейсмокомплекси
Рис. 1. Подiйно-стратиграфiчнi критери розчленування четвертинних вiдкладiв Азово-Чорно-морського регiону
б
Рис. 2. Азово-Чорноморський басейн: а — карта рельефу дна, м-б 1 : 750000 (ВМГОР НАН Украши — ТНУ iM. В.1. Вернадського, 2012); б — тектошчна схема [60]: 1 — Дунайсько-Трська палеозойська сутура, 2 — сутури та найбiльшi насуви (цифри в кружках): 1 — Головний Кав-казький насув (мезозойська структура), 2 — Передпрська мезозойська сутура, 3 — Насув Пе-ченяга-Кам'яна (мезозойська сутура), 4 — Балканська мезозойська сутура, 5 — Болградсько-Балабановський насув, 6 — Головний Азовський насув, 7 — Ьмашьсько-Нижньогорський насув, 8 — Причорноморський ретронасув, 9 — Швшчночорноморський насув (разом з Швденно-кримським та Швденнокавказьким насувами), 10 — Пiвденномiзiйський насув, 11 — Старо-планiнський ретронасув, 12 — ретронасув Катдава-Овщу, 13 — Центральночорноморський насув; 3 — бортовi скиди твшчно-схщних плеч Схщночорноморського i Захщночорномор-ського рифив (рифтодав); 4 — райони прояву корового андезитового магматизму та вул-канiзму (у Криму альб-сеноманського, в Болгарй' — сенонського вшу); 5 — напрямки найб1льш вираженого насуву в Чорноморськш улоговинi; 6 — iзолiнii пiдошви кайнозойських вiдкладiв, км; 7 — iзобати, м; 8 — Мiханегорський жолоб в основi континентального схилу «Севасто-поль-сько! зони». Тектотчт елементи i структури: мшроконтитенти: МкС — Скiфiя, МкМ — Мiзiя, МкР — Родони, ГК — терейн Кримiя. C^ad4acmi зони: ВК — Великий Кавказ, ЦД — Центральна Добруджа, Б — Балкани, СБ — Сидш Балкани, ЗС — зона Странджа, ЗП — Захщш Понтиди, СП — Схщш Понтиди. Прогини та западини: ЗЧМЗ — Заидночорноморська западина, СЧМЗ — Схщночорноморська западина, КПнКП — Каркiнiтсько-Пiвнiчно-кримський прогин, ПнАП — Пiвнiчноазовський прогин, СГП — Середньопрський «рифт», СП — Синопський прогин, РЗ — Рюнська западина. nße4i чорноморськихрифтiв: ВШ — «вал» Шат-ського, ЦЧМП — Центральночорноморське пiдняття. Деяю структури: ЦКП — Цент-рально-кримське пiдняття, ВГ — вал Губкша, ПП — шдняття Полшкова, С — Скiфська плита, ПнД —Швшчна Добруджа, ПнАЗ — Швшчноанатолшський зсув
Опрацьовано матерiали численних рейав на науково-дослiдних суднах: «Академик Вернадский», «Михаил Ломоносов», «Профессор Водяницкий», «Ихтиандр», «Киев», «Горизонт» та ш., виконаних 1ГН НАН Укра!ни, ВМГОР НАН Укра!ни, Одеським та Московським держушверситетами, Геологiчним iнститутом та 1нститутом океанологГ! РАН, НДС «Гломар Челенджер». Проана-лiзовано розрiзи численних свердловин в акватори Чорного та Азовського морiв. Використанi матерiали наведено у списку лггератури [1—147].
Обфунтування регюнальних стратиграфiчних пiдроздiлiв
Районування за геоморфологiчними та структурно-тектошчними
критершми. Для дослщження закономiрностей формування морсько! осадово! товщi одним iз важливих чинниыв е геолого-структурна будова регiону, його морфоструктруний план та формування мофроскульптурних ознак.
Чорноморський басейн розташований у межах великих геотектошчних областей: дорифейсько! Схщноевропейсько! платформи, епшмершсько! Сыфсько! та байкальсько! Мiзiйськоl плит. Зона зчленування Схщноевропейсько! платформи i Сыфсько! плити простежуеться у субширотному напрямi по системi глибинних розломiв, мае шовний характер i супроводжуеться платформними депреаями. Морфоструктурний план басейну контролюеться закономiрнiстю розташування геотектонiчних елементiв (рис. 2). Порiвняльний аналiз сучасно! складно! мор-фологiчноi' структури з дочетвертинною засвiдчуе успадкованiсть неотектонiчних рухiв та визначальну роль розломно-блоково! структури шельфу, континентального схилу та глибоководно! западини в розподiлi потужностей та фацш як четвертинних вiдкладiв, так i всього осадового чохла басейну.
Вiдповiдно до структурно-тектонiчного та геоморфолопчного районування видiлено райони, яи мають рiзнi особливостi стратиграфiчноi будови четвертин-ного розрiзу: пiвнiчно-захiдний шельф, континентальний схил та глибоководна улоговина Захщночорноморсько! западини, пiвденнобережна зона Криму, при-керченський шельф та континентальний схил Схщночорноморсько! западини, Азовське море.
Рiзною у них е будова морфолопчних елементiв морського дна, що контро-люють умови формування та особливост залягання четвертинних утворень. Умовними межами цих райошв е зони активних (сейсмоактивних) розломiв, що роздшяють дiлянки з рiзним неотектонiчним режимом.
Швмчно-Зах^ний шельф, континентальний схил та Захiдночорноморська западина. Шельф ще! частини Чорноморського басейну достатньо протяжний, мае ширину вщ 60 до 200 км та глибину до 120 м. Вш являе собою порiвняно мшко-водну та вирiвняну частину морського дна, що у структурно-геолопчному плаш е продовженням сушь Рельеф переважно релiктовий з добре розвиненою системою пiдводних каньйонiв iз потужними глибоководними осадовими комплексами ко-нусiв виносу, сформованими пщ час регресивних фаз розвитку басейну. Найбшь-шими каньйонами е Дунайський та Дншровський, з рiзними морфологiчними особливостями. Дунайський каньйон вiдрiзняеться вщ Дншровського та менших каньйонiв однонаправленим розвитком та прорiзанням 26-илометрово! ширини шельфу. Дншровський каньйон бере початок бшя бровки шельфу i глибоко прорiзае верхню частину континентального схилу. Ймовiрно, обидвi системи каньйонiв було сформовано седиментацшними потоками уздовж осей тальвепв, що пояснюе практичну вiдсутнiсть осадового матерiалу на !хних флангах.
У будовi шельфу встановлено ерозiйнi врiзи на продовженнi рiчок Сасик, Днютер, Куяльник, Тiлiгул, Пiвденний Буг, Дншро, як1 сформувалися в рег-ресшш перiоди Чорного моря, корелятивнi зледеншням. Алювiальнi вiдклади з черепашниками прюноводних молюск1в у пiдошвi, що виповнюють врiзи, пере-криваються морськими фащями гуршсько!, чаудинсько!, давньоевксинсько!, карангатсько! та новоевксинсько! трансгресiй.
Рис. 3. Геоморфолопчна схема Дунайського конуса виносу (а) [66, 48, 62]: 1 — поверхня шельфу; 2 — бровка шельфу; 3 — осьовГ частини другорядних долин и каньйошв; 4 — уступи в осьо-вш частиш центрального каньйону; 5 — вщносно полоп борти центрального каньйону; 6 — осьова частина Г тальвег центрального каньйону; 7 — бровка вершинно1 поверхш крайових валiв; 8 — поверхня валГв; 9 — схили в тильнш частиш зсувних терас; 10 — уступи у верхнш частиш материкового схилу; 11 — тильний шов зсувних терас; 12 — поверхня зсувних терас та !х бровка; 13 — материковий схил; 14 — границя субабюально1 частини котловини; 15 — шюстроваш профш та !х номери. Фрагменти ехолотних промГрГв шаруватосп верхньочетвер-тинних вщкладГв Дунайського конуса виносу (б). Фрагмент часового розрГзу Дншровського каньону (в)
Маргшальш глибоководш конуси виносу, що складають перехщну зону кон-тинентальний схил — глибоководна улоговина, пов'язаш Гз системами каньйошв та сформоваш за рахунок постачання матерГалу з Дншровського, Дунайського, Днютровського та Бузького рГчкових басейшв. Потужнють конусГв виносу стано-вить деюлька кшометрГв.
Рис. 4. Приклади сейсмокомплекшв четвертинних вiдкладiв твшчно-захщного шельфу та континентального схилу Захщночорноморсько'! западини [35, 37, 38]
Пгантська акумулятивна структура, що простежуеться на усьому швшчно-захiдному схилi Чорноморсько! западини вiд Криму до Болгари, i е складним ут-воренням з численних конусiв виносу рiзних розмiрiв. Дунайськi конуси виносу розташоваш в осьовiй зонi цього величезного акумулятивного тiла i на захщ вiд нього, а конуси виносу палео-Дншра, палео-Днiстра, а також кримських рiчок розташованi у схщнш частинi [12, 24, 27, 34, 48, 65, 66, 70, 71, 74, 77, 85, 88, 103, 108, 118, 133] (рис. 3).
Такий морфоструктурний i тектоноструктурний плани знайшли свое вщобра-ження у стратиграфiчнiй структурi пiвнiчно-захiдного шельфу, континентального схилу та глибоководно! улоговини Захщночорноморсько! западини, прикерчен-ського шельфу та континентального схилу Схщночорноморсько! западини, Азовського моря.
Вщклади квартера з рiзким стратиграфiчним та кутовим неузгодженням за-лягають на давнiших утвореннях — вщ плiоценових до мезозойських. По-тужнiсть четвертинних вiдкладiв змiнюеться залежно вiд морфоструктурно! бу-дови схилу вщ декiлькох сотень метрiв до повно! !хньо! вiдсутностi.
За сейсмiчними даними, у товщi четвертинних вiдкладiв виокремлюються сейсмостратиграфiчнi горизонти, що роздшяються чiтко означеними неузгодже-ностями. Щ горизонти вiдповiдають нижнiй ланцi четвертинно! системи (гурш-ський, чаудинський), середнш (давньоевксинський, евксинсько-узунларський) та верхнiй ланщ (карангатський та посткарангатський) (рис. 4).
Швденнобережна зона Криму. Дшянка шельфу характеризуеться значною вузьыстю, великою крутизною, складною геолопчною будовою та вщносно меншою товщиною четвертинних утворень. Зона зчленування з континенталь-ним схилом ускладнена розривними порушеннями типу насушв. У межах континентального схилу видшяють чотири зони: перша — штенсивного гравiтацiйно-го зносу в межах верхньо! частини схилу (до глибини 350 м); друга — акумуляцп алеврито-пелггових осадiв, де нагромаджуються продукти гравiтацiйного зносу i сучасш осади (до 800 м); третя — зона зносу i транзиту осадiв — простежуеться
ы
Пн
Кримсыа гори
Пд
£ 0\
¡5* §
о
ПнЗх
т, с
1,0
Занурена частина >; ^ ХПрСЬКОГО КрИМу
- щ
Прогин Сорокша
^ -Г •• ск™+0 ............СК7Н2+д--------'.-----.
-Т111 |Щ--------------. . ... _- ■_------------
1р(Гч2 О) I_____________
т.- • -
, _ _ v_v._-.-_ __- . - —- г
~ " —■ ---------— 1а(Р,-Г-М-г ■ ■•• --
Е гт> г-г —......- - —:
- Пщняття Гстяева . г • : • . .-..,./
- — Схщночорноморська западина
^ Рис. 5. Фрагмент сейсмостратиграф1чного розр1зу по профипо 1—1 (Схщночорноморська западина) (а); модель формування прогину Сорокша [34, ^ 36] (б): 1 — напрям латерального тектошчного стиснення; 2 — напрям вертикальних руив
£
Ьв
'I
Ьв
до 1700 м; четверта охоплюе нижню частину схилу (до 2000 м) i переходить у ложе западини. Поверхня останньо! зони вщносно piBHa, специфiчним утворен-ням е Ласпинський глибоководний каньйон, що вщкриваеться в 6iK Чорномор-сько! западини та переходить у вщносно широку пологу долину. Борти каньйо-ну ускладнено пологими горбистими формами рельефу, зумовленими складною геолопчною будовою, яку встановлено за результатами драгування i сейсмостра-тигpaфiчних pобiт. Мiнливiсть седиментaцiйного процесу в цш aктивнiй зонi призвела до того, що на мезо-кайнозойських породах залягають piзновiковi i не-повнi pозpiзи четвертинних осaдiв, стpaтигpaфiчний об'ем яких контролюеться значною мipою успадкованими формами рельефу [41, 119, 126].
Складною е стpaтигpaфiчнa структура западини Сорокша — передового прогину Кримсько!" прсько! споруди, що зазнав тектонiчних перебудов [34, 36] (рис. 5). Западина займае значну частину континентального схилу i простежуеться паралельно береговш лши Кримського швострова на вщстань понад 150 км, шириною 50 км на глибиш моря вщ 800 до 2100 м. Прогин Сорокша, що був за-кладений на початку олiгоцену, складений переважно майкопським фор-мaцiйним комплексом потужнютю понад 5 км. Його перекривае 3,5-кшометрова сеpедньомiоцен-четвеpтиннa товща. Кaйнозойськi вщклади утворюють систему складок piзного генезису — типово дiaпipовi, гpязьовi вулкани, лшшш групи — уступи лежачих крил великих лютричних скидiв. Складчастють прогину Со-pокiнa — це результат потужного латерального стиснення на швшч-швшчний зaхiд з боку валу Андрусова i пiдняття Тетяева, а також валу Шатського, яке спричинило аномально висок плaстовi тиски в ол^оцен-четвертинному pозpiзi, а вiдтaк витиснуло флющонасичеш маси до повеpхнi дна. Такий мехашзм утво-рення складок обумовив складний розломно-блоковий рисунок, що характери-зуе стpaтигpaфiчну модель прогину.
Прикерченський шельф, континентальний схил i CxidH040pH0M0pcbKa западина. Шельф Керченського регюну, складений мезо-кайнозойськими осадовими утво-реннями потужнютю вiд 10 до 15 км, е продовженням Швденно-Захщно! piвнини Керченського пiвостpовa. Його плоска piвниннa поверхня поступово знижуеться у бiк глибоководно! западини. Шельфову зону та пiвнiчну частину Схщночорно-морсько! западини займають конуси виносу у пра-Дону та пра-Кубаш, що зумови-ли фaцiaльну структуру четвертинних вщкладав [12, 17, 23, 34, 41, 71, 85, 118].
Схщна частина бшьш розчленована, що позначаеться на розподш териген-ного алеврито-пелггового мaтеpiaлу, який надходить з Керченсько! протоки, а також на фащальнш стpуктуpi вiдклaдiв шельфу, континентального схилу, ко-нусiв виносу.
Континентальний схил Схщночорноморсько!" западини по всiй довжиш ускладнено уступоподiбними перегинами, якi залягають на piзних piвнях. Четвер-тинш уступи (piвнi) е результатом змщення, пеpемiщення по пологонахиленому скиду. В них зафшсовано стpуктуpно-тектонiчнi перебудови континентального схилу, зокрема склешнно! частини валу Шатського. За структурним положенням схил значною мipою вiдповiдaе пiвнiчно-зaхiдному шельфу. Четвертинш вiдклa-ди мають мiнливi потужностi i залягають майже горизонтально. Але, на вщмшу вiд валу Андрусова, де середньомюценове прогинання (занурення) охопило весь pегiон i було практично миттевим, Сх1дночорноморська западина i захщна час-тина валу Шатського втягувалась у занурення поступово, i тому тут немае piзких
35°00' 36°00' 37°00' 38°00'
^ / ^ 2 \ : 4 Ш 5 Щ] 6 [Щ\ 7 Ш 8 Ш 9
[^1 10 ии 11 12 % 13 14 Ъ>15
Рис. 6. Схема тектонiчного районування репону Азовського моря (за матерiалами ТЦ—ДГП «Укргеоф1зика») [34]: Границ тектотчних структур: 1 — надпорядкових, 2 — першого порядку, 3 — другого порядку; 4 — локальних антиклшальних структур; Схiдноeвроnейська платформа: 5 — Приазовський масив, 6 — Швшчноазовський прогин; Сюфська плита: 7 — Азовський вал, 8 — 1ндоло-Кубанський прогин; Альпшська складчаста область: 9 — Мегантиклшорш Криму, 10 — тектошчш порушення; 11 — границя репонального виклинювання палеоцен-ео-ценових вiдкладiв; 12 — прогнозна границя виклинювання крейдових вiдкладiв; родовища: 13 — газовi та газоконденсатш, 14 — нерозбуренi або немае даних, 15 — газонафтов^ нафтовi
вiдмiнностей у потужностях квартеру, практично однакових як на валу, континентальному схил^ так i в глибоководнiй частинi западини.
Азовське море е одним iз найбiльш вивчених естуарних басейшв. Як са-мостшний морський басейн Азовське море сформувалось на початку голоцену [76, 124, 128]. Еволющя структурного плану дна Азовського моря в антропогеш, характер розподшу потужностi осадiв, умови осадонагромадження i розмiщення фацiальних обстановок визначалися в першу чергу впливом великих тек-тонiчних структур i глибинних розломiв (рис. 6). Важливою була i роль екзоген-них процеав. Гетерогеннiсть фундаменту проявлялась у прогинах (^м нового евксину) 1ндоло-Кубанського прогину, де нагромадилося до 1500 м осадiв. У цьому районi розмщувалися найглибшi дiлянки моря. В давньому евксиш опускалася Генiчна депресiя, в карангап прогиналась область Швшчноазовсько! депресп мiж Бердянською i Бiлосарайською косами, в голоцеш опускались пiвденнi и окра!ни i активiзувалися локальнi пiдняття. Азовський вал вiдчував висхiднi рухи на заходi i сходi починаючи з середнього плейстоцену. Швшчна половина аква-
тори' була зайнята найбшьш мшководним морем, затоками i лиманами, берегова лшя зазнала тут перемщення найбшьшо! амплггуди (особливо у давньому евк-сиш). Тому основним рельефоутворювальним фактором, що контролював про-цеси осадонагромадження в цьому райош, часто ставали ржи.
Суттевий вплив на розподiл теригенного та хiмiчного складу осадiв мали рiчнi стоки Дону та Кубаш. Гiдродинамiчний режим був визначений рiчковим стоком води та постачанням солоних чорноморських вод штормовими (нагонними) течiями, як1 за сильних сХдних (зах1дних) вiтрiв призводять до руху i каламутять водну товщу вщ поверхнi до дна. Кшматичну ритмiку вщображено в солоностi вод, що змшюеться з перiодичнiстю приблизно 25 роив: цикли солоносп змшюються фазами розпрiснення. Найпоширенiшi доннi вщклади — теригеннi та бiогеннi з домшками хемогенних. Характерною рисою седиментацшного балансу Азов-ського моря е переважний вплив на формування теригенного породного комплексу придонних процеав та абрази берегiв. Визначено, що за останш дек1лька тисяч роив вщбувались неодноразовi клiматичнi та пов'язаш з ними змiни гщролого-гiдрохiмiчного режиму (трансгресивно-регресивнi фази). Проте едино'' думки про ильисть i обсяги трансгресивно-регресивних фаз досi не юнуе. Стратиграфiчна структура четвертинних вiдкладiв Азовського моря значною мiрою обумовлена стратиграфiчно-теконiчними чинниками, зокрема неотектонiчними подiями (рис. 6) [7, 23, 24, 26, 28].
Треба зазначити, що наведену вище шформащю з морфо- та тектонострук-турно'' диференщаци регiонiв чггко вiдображено у бiолiтофацiальнiй структурi четвертинних вiдкладiв, тому ми вважали за необхщне навести детальну характеристику цих чинниыв.
Бiостратиграфiчнi критерГГ
Детальне розчленування та датування четвертинних вiдкладiв наведено у розробленiй схем^ де бiостратиграфiчне обГрунтування обсягiв, гра-ниць, вiку, видiлених регiональних i мюцевих стратонiв виконано за наведеними нижче групами.
Молюски. Ус стратиграфiчнi схеми четвертинних вiдкладiв Чорного i Азовського морiв, починаючи з М.1. Андрусова [2, 3], побудовано на розрiзах бе-регово! зони, лiторалi, сублiторалi та зовшшнього шельфу, де основною групою для бiостратиграфiчного розчленування е молюски.
Треба зазначити, що батиметричну диференцшованють четвертинних вiдкладiв чiтко вiдображено в розподш бiот. Так, молюски в основному поши-ренi на шельфових дiлянках i позитивних формах рельефу та контролюються лiто- i бюгенними чинниками. Основою четвертинно! стратиграфи Азово-Чор-номорського басейну е розроблена М.1. Андрусовим схема, у якiй у шслятре-тиннiй ютори Чорного моря видшено п'ять фаз розвитку басейну: 1) чаудинську, нашвморську з Cardium tschaudae, Dreissena rostriformis; 2) давньосолонуватовод-ну (каспiйську) з Didacna crassa; 3) древньоморську (тирренську) з трошчними елементами Cardiumtuberculatum; 4) нову прюноводну каспшську з Micromelania caspia, Monodacna pontica; 5) нову морську чорноморську. Ц положення М.1. Андрусова знайшли подальший розвиток у доповненнях А.Д. Архангельського та М.Н. Страхова в плаш уточнення стратиграфiчноl схеми та окреслення меж
поширення басейшв, що юнували в pÍ3HÍ епохи плейстоцен-голоценово'! ютори на територи Чорного моря. Подальшу деталiзацiю стратиграфiчноi схеми викла-дено у працях П.В. Федорова, Л.О. Невесько!', 1.М. Барга, Г.1. Горецького, П.Ф. Го-жика, В.П. Жижченка, С.Н. Фащевського, Г.1. Молявка, Н.Н. Палатно'1 (Тра-щук), В.М. Семененка, Ю.1. 1ноземцева [7, 27, 33, 43, 44, 52-54, 68, 80, 91-97, 108, 109, 118, 121 та ш].
У схем^ що пропонуеться, за перештерпретащею численного особистого та опублжованого матерiалiв наведено обГрунтування рiзнорангових страти-графiчних пщроздшв за молюсками по всiх структурно-фащальшх зонах i проде-монстровано 1'х роздiльну здатнiсть для деталiзащi охарактеризованих стратошв.
Форамшфери. З метою обГрунтування видшених стратонiв було проаналiзо-вано розподш форамшфер у четвертинному розр!з! Азово-Чорноморського басейну. Треба зазначити, що у розр!зах переважають в основному бентосш фо-рамiнiфери, але у вiдкладах континентального схилу та глибоководно'1 западини визначено ортостратиграфiчнi планктонш форамiнiфери, що робить можливою корелящю вiдкладiв з пiдроздiлами МСШ. У розподш бентосних форамшфер четвертинних вщклад!в вiдображено батиметричну (лiтораль — бапаль), морфо-структурну, палеоекологiчну, седиментацiйну зональнють, гiдродинамiку та визначено за кшматичними подями трансгресивно-регресивну ритм1ку. За бентосними фораммферами охарактеризовано гур1йський, чаудинський, евксино-узунлар-ський, давньоевксинський, карангатський, посткарангатський, новоевксинський i чорноморський регiояруси (В.Я. Дщковський, В.В. Янко-Хомбах, Т.С. Трощька, Н.В. Маслун, А.В. Ступiна, ТО. Кравчук) [27, 34, 37, 38, 53, 71, 74, 97, 134—140, 147].
Нанопланктон. Анал!з розподшу нанопланктону (С.А. Люльева, А.В. Шум-ник) у четвертинному розр!з! регiону було виконано як на особистих матер!алах, так i за результатами глибоководного буршня «Гломар Челенджер» (свердловин 379, 380, 381) у Чорному морь Анал!з кернового матерiалу Крайового уступу (свердловини Ол!мпшська-1, 400), зразкiв з1 станцiй НДС «Академик Вернадский», «Михаил Ломоносов» дали змогу встановити датоваш штервали за нано-планктоном. Видшено зону NN19 — Braarudosphaera bigelowi, Calcidiscus lepto-porus, Gephycocapsa sp., що охоплюе гурiй-новоевксинський етап розвитку, i зони NN20 — i NN21 — Emilia hyxleyii в чорноморсько-сучасному етапi. З'ясовано за-коном1рност1 цикл1чного розпод1лу нанопланктонних муив у четвертинному розр1з1 [38, 71, 72, 147].
Остракоди вважаються найчутлившою групою до зм1ни абiотичних умов басейну. Ритмжу трансгресивно-регресивних подш, коливання глибини та соло-носп басейну вiдображено в систематичному склад! остракод. Вони мають в1дносно складну органiзацiю та значно 61льшу рухливють, н1ж молюски i фо-раммфери. 1хш личинки розселяються незалежно вщ руху течiй, на в1дм1ну вщ форамiнiфер, розпод1л яких контролюеться течiями, що вперше було доведено ще в 1960-т1 роки В.Я. Дщковським. Остракоди чутлив1ш1 i швидше реагують на поди, що вщбуваються в басейш. Тому екостратиграфiя, що Грунтуеться на зм1н1 екологiчних угруповань остракод, потенцшно точнiша, а стратифiкацiя за щею групою дозволяе достатньо детально охарактеризувати четвертинш розр1зи плейстоцен-голоцену, що доведено дослщженнями Ю.Б. Люльева, М.Г. Шере-мети, В.А. Коваленка, Н.1. Дикань [27, 46], як1 обробляли матерiали численних рейав i свердловин.
Д.атомел. Розрiзняльна здатнють детально! стратифшаци за дiатомеями до-сить висока, особливо у глибоководних теригенно-кременистих вщкладах, де роз-винутi фаци дiатомових муив, циклiчно простеженi по всьому розрiзу. Викопнi морськi дiатомеi успiшно використовують при iзотопних дослiдженнях, для ви-значення температури i взагалi для стратифшаци кременевих товщ, як1, як видно з матерiалiв глибоководного буршня, цикшчно поширенi у плейстоценовому розрiзi Азово-Чорноморського регiону.
Дiатомеi спорадично трапляються в розрiзах, де iншi мшрофосили, як правило, вщсутш [26, 27, 63, 76, 83, 94, 99, 146].
Л^олопчш, циклостратиграфiчнi, седиментацiйнi критерГГ
Для стратифiкацii четвертинних утворень, особливо ix стратигра-Ф1чно! деталiзацii, л1толог1чн1 критери е одними з основних для встановлення просторово-часово'1' структури розр1зу. Як правило, четвертинш вiдклади незгiдно залягають на породах плюцен-плейстоцену i, залежно в1д морфоструктурних i структурно-тектонiчниx д1лянок, мають фащально строкату, цикл1чну будову.
Загалом четвертинш вщклади мають спокiйне моноклiнальне залягання, але в зонах прикримського шельфу та континентального схилу (вал Андрусова, западина Сорокша, вал Шатського) четвертиннi розр1зи складно побудованi. Вони вщзначаються наявнiстю кутових незгiдностей i шаруватiстю, зумовлених екзо-генними i ендогенними геодинамiчними процесами, евстатичними коливання-ми р1вня моря, трансгресивно-регресивною ритмшою та зм1нними швидкостя-ми осадонагромадження.
Значний вплив на формування стратиграфiчноi структури четвертинного комплексу мали конуси виносу великих i малих р1чок. Так, швшчно-захщний шельф Чорного моря складений практично осадами глибоководного конуса ви-носу Дунаю. За сейсмiчними даними та даними б/с «Гломар Челенджер» вста-новлено давнiшi (нижньоплейстоценову та постмюценову) товщ1 конус1в виносу Дунаю та Дншра. Спостерiгаеться перiодичнiсть i успадкованiсть розвитку ко-нус1в виносу упродовж кайнозою. Така ж перюдичшсть — i в ди на процес седи-ментаци гравiтацiйниx потойв i зсув1в на шельфi та його маргшальних частинах, а на континентальному схил1 — ще i тур61дитових поток1в.
Значний вплив на стратиграфiчну структуру мають поширенi в Азово-Чор-номорському регiонi грязьов1 вулкани, що, як це видно на сейсмостратигра-ф!чних розрiзаx, е функшею формування локальних дiапiровиx структур у зош глибинних розлом1в. 1х особливютю е утворення антиклiнальниx складок, у яких нижч1 геологiчнi тiла протикають т1, що залягають вище. Це е причиною числен-них дискусш щодо стратифiкацii районiв поширення грязьовулкашчних вiдкладiв [112, 115, 116, 125, 129]. Потужшсть ix мiнлива i складае за сейсмiчни-ми даними вщ 0 до 2000 м.
Наявш численнi перериви, зокрема на схилах каньошв, деякi ланки четвертинних стратошв часто взагал! вщсутш.
Пщ час побудови стратиграфiчноi схеми особливу увагу було придiлено аналiзу генетичних особливостей, тишзаци та фашальнш структур!, що характери-зують вщповщш стратони четвертинного розр1зу Азово-Чорноморського басейну. В генералiзованому вигляд1 четвертиннi вщклади характеризуються теригенним,
Ивень моря
Рис. 7. Схематична лгголопчна карта донних вiдкладiв швшчно-захщного шельфу [19] (ум. познач. див. на рис. 7, в) (а); схематична лгголопчна карта донних вiдкладiв Швден-нобережного Криму [12] (ум. познач. див. на рис. 7, в) (б); схематична лгголопчна карта донних вiдкладiв Керченсько-Таманського шельфу [12] (в): 1 — тски з домткою чере-0 пашкового детриту; 2, а — крупш алеврити,
2, б — дрiбно-алевритовi мули; 3 — алеврито-пелiтовi мули; 4 — пелiтовi мули; 5 — мул ко-колгговий; 6 — тонк1 прошарки сапропелеподiбного мулу; 7 — мул сапропелеподiбний; 8 — мул сапропелевий; 9 — прошарки тску i алевриту; 10 — прошарки черепашкового детриту; 11 — турбщп"; 12 — мул слабко карбонатний; 13 — мул карбонатний; 14 — мул сильно карбо-натний; 15 — черепашники; 16 — вщклади слабко залiзистi; 17 — вщклади слабко манганов^ 18 — межа лиолопчна; 19 — межа Каламицького поля мангано-залiзистиx конкрецш (ум. познач. 1—16 див. на рис. 3, а); схематична лиолопчна карта донних вiдкладiв Азовського моря [121] (г); узагальнений геоакустичний проф1ль дна Азовського моря [73] (д): вiдбивальнi по-верхнГ: А — незгщшсть фанагоршсько1 регресИ, А1 — нашарування осадiв п1сля фонагорiйсь-кого часу, Б1 — нашарування кор1нних пор1д палеодолини Дону, Б2 — денудацшний зр1з п1дводного берегового схилу палеозатоки
бюгенним та хемогенним осадонагромадженням. Залежно вщ морфоструктурних, структурно-тектонiчниx, гiдродинамiчниx чинник1в видшено генетичнi типи осадiв i фаци. Ix типiзацiю та фацiальне районування (рис. 7) виконано за результатами аналiзу численних особистих та опублжованих матерiалiв.
Структуровано райони з прибережно-морськими (лагуннi, дельтовi, алювi-альш), шельфовими (м1лководного та зовн1шноьго шельфу), континентального схилу та глибоководними осадами (рис. 8, 9). Залежно вщ батиметрп у вщповщ-
Лгголо-ична колонка
Потуж-шсть
BiK
Характеристика вщкладав
Лиоло-пчна колонка
Потуж-шетъ BiK Характеристика вщклад1в
0,2 м P,v ПС Шсок пдрослюдистий, токозернистий Мул свггло-с1рий
2,8 м
0,09 м Алеврит тонкий
3,3 м PlV de Мул темно-арий в'язкий, 3i eBirao-eiporo плямиспстю, насичений органжою
2,2 м P,V ПС Шсок кварцевий, дабнозернистий
PTV de Мул тсчанистий, черепашниковий
1,9 м
3,1 м Мул черепашниковий
Авандельта
2,5 м
0,2 м
-1IV ПС
4,1м
* IV
de
1,7 м
Мул натврщкий, ев1тло-С1рий
Шсок кварцево-пдрослюдистий, токозернистий
Мул темно-с1рий в'язкий, 3i свило-cipoio
ПЛЯМИСЙСТЮ,
насичений органжою
Переверствування алевриту, теку тонкозернистого та мулу
Узмор'я
1,4 м
х IV ПС
0,3 м
2,2 м
1IV
de
ijfef 4,5 м
Мул черепашниковий
Шсок детритовий
Мул тсчанистий, черепашниковий
Черепашник слабо замулений, темно-арий, плямисгий
Рис. 8. ^noBi лiтолого-стратиграфiчнi колонки верхньо! частини po3pi3y четвертинних осадiв
них структурних зонах Чорного та Азовського MopiB пoширенi: пiски, алеврити, мули (теригенш — пiщанi, алевpитoвi; бioгеннi — мщев^ фазеoлiнoвi, коколь тoвi, дiатoмoвi; хемoгеннi — гiдpoтpoiлiтoвi; вулканiчнi — грязьовулкашчш), сапpoпелi, черепашники opганoгеннo-детpитoвi тощо.
Складну геoлoгiчну будову плейстоцен-голоценового чохла швшчно-захщно-го шельфу Чорного моря характеризують, зокрема, такi прибережно-морськ1 лгго-генетичнi комплекси: алювiальнi (а), морськ (m), aлювiaльнo-мopськi (am), ли-манно-морськ (I-m), дельтово-морськ1 (dv-m), прибережно-морськ1 (lt-m), бере-гoвi (lt), лaгуннo-лимaннi (I), aлювiaльнo-дельтoвi (a-dv) (рис. 9).
На зовшшньому шельфi i континентальному схилi виокремлюються фацй, oбумoвленi гpaвiтaцiйними i гiдpoдинaмiчними процесами. Цi фацй' утвореш внaслiдoк пеpемiщення oсaдiв у пщводних каньйонах та по каналах конуав ви-носу туpбiдитними або суспензшними потоками, пiдвoдними зсувами, обвалами та осипами, досить поширеними на континентальних схилах Зaхiднo- та Схщно-чорноморсько'' западин. Фацй' сапропелевих, aлевpитo-пелiтoвих, коколггових,
Ш1 ШЗ Ш4 Ш7 К7
М14 К8 К21 К22 К2 К10
Горизонта, шдгоризонти , i ®
Сучасний X
Новочорноморський Ш Я" О
Ii Давнъо-чорноморський
Новоевксинський (Illnev)
i аз q щ гг
Карангатський (III kg)
Евксинсысо-узунларський • (II ev-uz) Ii tq 5
Давньоевксинсышй (Ildev) —
Чаудинський (I1 2chd)
Пщняття Одеське
с.Од! с.0д5 с.Од9 с.163
с. 162
с. 142 с. 143 с. 113
Пщняття Геохйпчне с. 141 с. 140 с. 114 с.Гх
Рис. 9. Схематичш розр1зи плейстоцен-голоценових вiдкладiв пiвнiчно-заxiдного шельфу Чорного моря ([37, 66, 103] з доповнен. авт.): 1— глини; 2 — суглинки; 3 — сутски; 4 — тски; 5 — черепашники; 6 — вапняки; 7 — гравш, галька; 8 — мули; межЬ 9 — лиогенетичних комп-лекшв, 10 — л1толог1чних, 11 — р1знов1кових верств
д1ятомових, г1дротро1л1тових мул1в, апвелiнгу, флющв (газогiдрати) та грязьових вулкашв складають товщ1 контурит1в i тур61дит1в, поширенi у п1дн1жж1 континентального схилу та у глибоководних улоговинах. Вони мають рiзнорангову цикичну будову i утворюють потужн1 формацшш комплекси з ч1ткою генетич-ною, структурно-текстурною, гранулометричною, мiнералогiчною i геоxiмiчною ритм1чн1стю. Ц1 положення iлюструе розр1з четвертинних вiдкладiв свердловини 379 «Гломар Челенджер» у Чорному мор1 (рис. 10).
Основними рельефоутворювальними факторами на шельфi були хвильов^ абразивш та акумулятивш процеси. Але упродовж плейстоцен-голоцену шельф зазнав змiн внаслщок цикшчно! (хвильово!) обробки пiд час трансгресивно-рег-ресивних пoдiй. На шельфах Чорного моря, особливо на швшчно-захщному, спостертаеться фpaгментapнiсть, вертикальна циклiчнiсть та строката фашаль-на мiнливiсть плейстоцен-голоценових вiдклaдiв. Бaгaтoкpaтнi коливання piвня моря чггко вiдoбpaженo у вiдклaдaх внутршнього шельфу (до глибин моря приб-лизно 70—100 м), де вони призвели до перебудови мшководних дшянок в алю-вiaльнi piвнини, а ерозшш вpiзи заповнювалися aлювiaльними i морськими осадами. Зoвсiм по-шшому вiдoбpaженo трансгресивно-регресивну динaмiку на внутршньому шельфi i континентальному схилi, де таю впливoвi чинники стра-тигpaфiчнol будови, як мopфoстpуктуpнi, гiдpoдинaмiчнi, сейсмiчнi, значною мipoю нiвелювaли мoжливiсть розшзнавання трансгресивно-регресивного пoдiйнoгo чинника. Але за мaтеpiaлaми глибоководного буpiння, зокрема сверд-ловини 379 [146], можливе видшення в плейстоцен-голоценовому poзpiзi транс-гресивно-регресивних цикшв, якi кореспондуються з киматичними стaдiaлaми та iнтеpстaдiaлaми.
Фpaгментapнiсть poзpiзу плейстоценових вiдклaдiв шельфу всього Чорного моря цшком природна, бaгaтopaзoвi коливання його piвня за цей вiдpiзoк часу призводили то до перетворення мшководь в aлювiaльнi piвнини, то до заповнен-ня еpoзiйних вpiзiв aлювiaльними та морськими осадами. Така морфоструктурна та батиметрична дифеpенцiaцiя потребуе вiдпoвiднoгo вiдoбpaження пiд час створення узагальнювально! стpaтигpaфiчнol шкали плейстоцену.
Четвертинш вщклади на шельфi та в берегових poзpiзaх в основних рисах подабш. Це дае пiдстaви запропонувати загальну для всього басейну стратигра-фiчну схему, де враховано даш як щодо беpегiв, так i донних вiдклaдiв у Азово-Чор-номорськш акватори.
Детальна стратифiкацiя четвертинних вiдкладiв
У Мiжнapoднiй стpaтигpaфiчнiй шкaлi (МСШ, 2012) нижню гра-ницю четвертинно! системи (квартера) у зв'язку з приеднанням до плейстоцену гелазшського ярусу проведено на piвнi 2,588 млн роив (рис. 11). Основний аргумент прихильнийв такого ршення зводиться до факту корелятносп пoкpiвлi п'янченщанського ярусу з початком зледенiння в швшчнш пiвкулi. Однак, як свщ-чать дoслiдження, ця теза е дискусшною, oскiльки зледенiння Гренландй' почалось 3,2—3,3 млн роив тому. У швденнш швкуи кайнозойське зледенiння почалося наприинщ еоцену, а Антарктичний льодовиковий щит утворився в мюцеш. Рiшення стосовно нижньо! гpaницi квартера порушило основш прин-ципи стратиграфй', правила хроностратиграфи' в пoбудoвi МСШ. Для Укра!ни положення нижньо! гpaницi на piвнi 2,588 млн poкiв не прийнятне, оскшьки в основу piшення було покладено клiмaтичну, а не стpaтигpaфiчну фiлoсoфiю, без урахування практичного аспекту. У такому вapiaнтi нижнiй куяльник буде представлено на геолопчнш кapтi, а веpхнiй — на карп четвертинних вiдклaдiв, тобто нижня границя четвертинно! системи буде проходити в сеpединi вiдклaдiв ку-яльницького регюярусу.
Основи стpaтигpaфiчнoгo розчленування четвертинних вiдклaдiв Азово-Чорноморського pегioну розроблено М.1. Андрусовим, доповнено А.Д. Архан-
гельським, Н.М. Страховим, П.В. Федоровим, Л.О. Невеською [2—4, 27, 42, 44]. Стратиграфiчний розрiз донних вiдкладiв шельфу Кримського та Керченського пiвостровiв уперше детально вивчено А.Д. Архангельським i Н.М. Страховим, якi видiлили новоевксинсьы, давньочорноморськ1 (давнiй мiдieвий мул) та сучасш (фазеолiновi мули) вiдклади. Ц данi пiзнiше було уточнено Ф.А Щербаковим, В.М. Семененком за визначеним iзотопним датуванням цих вiдкладiв.
Плейстоцен-голоценовi вiдклади Азовського моря, шельфу та континентального схилу Чорного моря авторами стратифжовано на засадах подшного принципу [113—116, 140, 141]. Видшеш регюнальш стратони вiдповiдають пев-ним етапам киматоевстатичних подiй та охоплюють трансгресивно-регресивнi цикли у цiлому.
Суцшьним чохлом четвертиннi вiдклади поширенi на шельфi та континентальному схилi Захщночорноморсько! западини, прикерченському шельфi, континентальному схилi та у глибоководнш Схiдночорноморськiй западинi, в Азовському морь 1хня потужнiсть перевищуе 1,5 км. Так, св. DSDP-379, вибiй яко! 624,5 м, не вийшла з плейстоценових вiдкладiв [146].
На прикерченському шельфi простежуеться бiолiтофацiальна просторово-часова зональнють четвертинного формацiйного комплексу, що вiдображае мор-фоструктурну диференцiацiю шельфу. Але, на вщмшу вiд швшчно-захщного шельфу Чорного моря та стратоти-пового Керченського п-ова, де роз-винутi фаци вiд мшководномор-ських до еолових, стратиграфiчна будова четвертинних вiдкладiв при-керченського шельфу вщзначаеться переважанням тонкоритмiчних гли-нисто-алевритових морських фацш, якi генетично пов'язанi з зонами осадонагромадження — шельфови-ми, континентального схилу та гли-боководно! западини (св. 379А). Це комплекс теригенних шаруватих порщ, що мають моноклiнальний нахил у бж Чорноморсько! западини. Чггко видiляють осади шельфу, континентального схилу та глибо-ководно! западини, в яких спос-терiгаються внутршньоформацшш неузгодженостi та перериви, знач-ний вщсоток алювiальних i конти-нентальних вiдкладiв. Прикерчен-ський шельф та континентальний схил Схщночорноморсько! улогови-ни мають вiдносно пологi ухили та
Рис. 11. Варiанти положення нижньо'1 межi четвертинно'1 системи [29]
Й
и
нн
о
N О Z
Щ
и
§ Q
Й2 Щ
со Рн
W §
а
w Й w О О W Й
SERIES EPOCH STAGE AGE
HOLOCENE
PLEISTOCENE
«Calabrian»
Gelasian
PLIOCENE Piacenzian
Zanclean
МЮ CENE Messianian
о о
g я
я
о ъ
Z ° Л о
•а о
SS ■а В
о w
ё
о <—
св
та q
Oöw *
со
о _>» я
t/2
вщдалеш вщ джерел постачання осадового мaтеpiaлу. Тому седиментогенез вщбуваеться за рахунок флющогенного та еолового завису, що надходить iз piзних джерел. Ця речовина по системi пiдвoдних долин розноситься улогови-нами, бере участь у склaдi кoнусiв виносу. Таким чином утворюються теpигеннi та бioгеннi мули, сапропель Кpiм дiлянoк спoкiйнoгo седиментогенезу, осадовий мaтеpiaл пеpеpoзпoдiляеться зсувами, туpбiдитними потоками, глибинними течiями. Роль течiй у накопиченш oсaдiв особливо чiткo простежуеться на континентальному схилi, де утворились тoвщi вiднoснo крупнозернистих, погано вщсортованих oсaдiв, в яких присутш фрагменти мiлкoвoдних вiдклaдiв внутpiшньoгo шельфу та спостертаються лiнзoпoдiбнi включення.
На вщмшу вiд прилеглих прибережних територш, де в схемах видiляють численш лoкaльнi горизонти, на шельфi, особливо зовшшньому, де pегpесивнi цикли меншого масштабу не спостер^алися, стpaтигpaфiчний подш четвертинних вiдклaдiв виконано на регюнальному piвнi (погоризонтно). В ушфжованш стpaтигpaфiчнiй схемi четвертинних вiдклaдiв Азово-Чорноморського басейну (украшський сектор) (рис. 12, див. вкл.) видшено гуpiйський, чаудинський, давньоевксинський, евксинсько-узунларський, карангатський, посткарангатсь-кий, новоевксинський та чорноморський горизонти. У кожному з них видшяють трансгресивно-регресивш цикли, сшввщношення яких у poзpiзi вiдoбpaжaють вiдпoвiднi етапи розвитку басейну.
Гуртський горизонт (Еоплейстоцен). Гуршсьи верстви, поширеш в акватори Азовського i Чорного мopiв, було встановлено С.1. 1лыним на чорноморському узбеpежжi Кавказу, де вони заповнили хiaтус, залишений М.1. Андрусовим мiж куяльницькими та чаудинськими вщкладами. У Чорному мopi гуpiйськi вщкла-ди з Didacna digressa було встановлено В.М. Семененком бшя швденного берега Криму, де вони утворюють терасу континентального схилу на глибиш 200 м. Представлеш глинами гoлубувaтo-сipими з piнню i детритом черепашок, а також iз прошарками лесoпoдiбних суглинк1в. Мiстять Digressodacna digressa, Dreissena polymorpha weberi, Corbicula fluminalis apsheronica. За Ю.Б. Люльевим, остракоди пpедстaвленi Trachyleberis pontica, T. cf. truncata, Cyprideis littoralis, Leptocythere aff. lata, Caspiella acronasuta. Нанопланктон: Coccolithus pelagicus, Discoaster brouweri, D. pentaradiatus. [90, 92, 94].
У мшководнш частиш гуршсьи вщклади представлеш глинистими шсками i глинами з прошарками шсив iз фауною молюск1в: Dreissensia cf. eichwaldii, D. polymorpha, Didacna digressa., Viviparus sp. та остракод. Характерним е циклчне пере-шарування теригенних та карбонатних мушв (прошарки — 3, 4, 6 см) з шщано-крупноалевритовими осадами. У пoкpiвлi пpoшapкiв — жoвтувaтi, свiтлo-сipi мшрозернисп кapбoнaтнi мули (СаСО3 — до 63 %). У пiдoшвi гуршських вщкла-дiв простежуються прошарки (1—2 мм) темних глин з шритом, яи поступово зaмiщуються сipими глинами зi сл!дами мулolдiв, виповнених карбонатним мулом (вмют СаСО3 не перевищуе 10 %). Пoтужнiсть гуршсько! тoвщi — до 170 м.
Гуршсьи вщклади поширеш в Чорному мopi на шельфi вiд Болгари до Грузй'. У Середземноморському регюш гуpiй вiдпoвiдaе кaлaбpiю, де присутш холодо-любнi молюски та фораммфери.
У бaсейнi Азовського моря гурш розкрито численними свердловинами в 1ндоло-Кубансьий та Пiвнiчнoaзoвськiй лiтoфaцiaльних зонах [7]. У Казан-типськiй зaтoцi гуршсьи вщклади поширюються до сучасно! берегово! лiнil. Це,
Рис. 12. Стратиграфiчна схема четвертинних вщкладiв Азово-Чорноморського регюну
ijj? ¡s|¡ шщ
fSi
igä -
¡II
ÜIS
la
ti
¡35 Sil
Ё|-5
813""sä. | |ÍÍ| i stell !
III
¡í¡¡ íoi?
ИО JS
lililí ffif Щ g^S p-^íll
II' i™ §il
■"'5 ■gl
РЯ :
£ CD í»
к. J
э g
IQ 3
5Г i
CT ? b
Э-С S =l
Э <D ö"
i¡ I
О & с" О s<£ т ш s. О х 5
г х
Sä
i!' Е 2 ш то ei PS
99
wo
STs
Ii
a>
iS
in
¡■P ä
№ ■S o i
?i ¡
ÍS I-2
II
ш s
l^llll l!
Iii
ig gVCD
äl
¡I
s £
sigas
Iii III
tili
iifi
lililí Iiiiii |sii I
llllll
!1|
= = í
Slpisí
i I ¡I
llplllj
ffiilffll IgfKI МНИ S|sil ¡
lli i II!
Itlflllí
=1 * sTÍ-lá Sliíílsl IfllffSl
шИИ -fifli £ 3 3S
03 0)
X. ж р
§1 ■о (D
О 3
5 ш
° Э
тз 5 " 5 Г 5
т; s<
Ss
Ш S
CD
£
ai
ЙЕН
ш
ш
щ «I Iräl *
« f gl lili!
fa
SiS
^ -n
¡l'lf = ?
itf oS.m ivja 5
SI®
Ifl
äB?
asi
ESB
flflS
O * ^ П
: iiifjsf
«Ifi
g ¡si
5- „х Г
¡ "Sä
SES?
ge: = 53 i Sí
o
x Ja'
£
rypiÜCbKMH
Чаудимський
Др.евксинський
Евксннсько-узунларський
Карангатський
Посткэрангзтсышй
НовоевксинськиС
Азовський
Горизонт
fl II
S 5-
•г
:: " V
-О g-D I <t> из < I ! - Ф& Otg 3
!5В
ъ üj о -9in
S " п Ы с? Р* v ff-ä 1°!--ili
S|o |l|
ESI
ElÉ
lilll gí = ™¡¡S flí-S
II
I» lli e^ « I ?
" o ^ S =
>0
и
ОЙ
"Si s-S.
■S?
ti O 3> lli ш 9 a
I
=1.9 4 n 0
Сш ® 9 3
¡f i?:¡
^ ¡|¡
íl lis.
í 3 gfts.
% в
lelilí
Цавньоазовський
I III 1
í||l! I IPfSf l
f isf i
B 'Ka s »
3 oitu a
f «II
la,«
sl-g
Fi Г
Sä
м
• в
Sä sc
I!ÍF
»a s
ä
¡lili I flfll I
fSilt 1 ipil ¡ «El 1
В SM ä í 1|S*:| Ii s s fr а =. s
я äff« ¡ ч *
= lsl¡ I ÍMf-á I Hill I a l-s' l
í sí s
Новоазовський
líffí SJs?
olI||f| ¡!
glö» 5» ~ 8 ®
й u>i¡ g o 3 o q- s
Щ1 ää 5 g S
щ
«Й!
i
Mí
I
Se"?
>
Ы
o ro o tr ж lí
г о
TI ф
IIIS«
як правило, озерш глини cipi, темно-cipi, зеленувато-cipi, nicKyBaTi з прошарками nicKy, aлевритiв. Потyжнicть ix сягае 19 м.
Чаудинський горизонт. Уперше видiлено М.1. Андрусовим на мис Чауда (Керченський пiвоcтрiв). У Чорному морi чayдинcькi вiдклaди встановлено на шельфах та континентальних схилах Захщно- та Сxiдночорноморcькоi западин [11—21, 37 та ш.]. Горизонт подiляють на нижньо- i верхньочаудинськ1 верстви. У захщнш чacтинi Чорного моря нижньочаудинсьи предcтaвленi пicкaми, гра-вiйними суглинками та глинами, мулами алеврито-пелгговими, пелгговими зе-ленувато- i темно-ciрими з градацшною текстурою. Верxньочayдинcькi верстви — шски, вапняки, черепашники i глини. У верхнш чacтинi верхньочаудинських вiдклaдiв на миci Чауда видiляють карадешзьй верстви зi cтеногaлiнною фауною. На прикерченському шельфi переважають у пiдошвi пiщaно-aлевритовi й aлевритовi прошарки потужнютю 0,2—3 см з ознаками косо'' шaрyвaтоcтi. Гра-дaцiйнi ритми — 7—10 см. Це переважно утворення турбщитових поток1в. Зага-лом чаудинським вщкладам властиве поширення циклтв, де домiнyють дрiбно-aлевритовi, алеврито-глиниста, глиниcтi мули з прошарками карбонатних мушв у нижнiй чacтинi розрiзy. Потyжнicть чаудинських вiдклaдiв — вщ 15 до 180 м.
В Азовському морi вiдклaди чаудинського вжу предcтaвленi переважно aлювiaльно-пролювiaльними, aлювiaльно-озерними i русловими утвореннями, вiк яких визначають за aнaлогieю з вiдклaдaми швшчно-захщно'' частини Чорного моря, де вони залягають на породах куяльника i перекриваються давньоевк-синськими утвореннями. 1хш аналоги, що мicтять бакинську фауну Касшю, встановлено у схщнш чacтинi Азовського моря i на Таманському пiвоcтровi [6, 7].
Давньоевксинський горизонт. Уперше видшив у рaнзi евксинських верств М.1. Андрусов на Керченському пiвоcтровi у фаци лиманних вiдклaдiв Чокраць-кого озера у Ельтигена й Карангата. А.Д. Архангельський i М.Н. Страхов перей-менували ix у дaвньоевкcинcькi, тому що щ верстви часто зютавляли з осадами ново'' кacпiйcькоi фази (новоевксинськими, за Архангельським i Страховим). Давньоевксинський горизонт на пiвнiчно-зaxiдномy шельфi Чорного моря представлений пiщaно-глиниcтими вщкладами з нечисленною дрiбнороcлою фауною молюсив — Dreissena rostriformis, Monodacna caspia та форамшферами Ammonia tepida, А parasovica. У Схщночорноморський зaпaдинi — це перешаруван-ня карбонатних голубувато-арих aлеврито-пелiтовиx, пелiтовиx, даатомових чи ко-колiтовиx мyлiв, гiдротроiлiтiв. Потyжнicть давньоевксинських вiдклaдiв — до 100 м.
В Азовському морi вiдклaди цього вжу мають значне поширення i вiдcyтнi лише на деяких дшянках уздовж пiвнiчного та пiвденного узбереж. Представлеш мшководними пiщaно-глиниcтими фaцiями з численою фауною молюсив кacпiйcького типу. Потужнють вiдклaдiв — до 30 м.
Евксинсько-узунларський горизонт уперше видшено А.Д. Архангельським i М.Н. Страховим у 1938 р. в лиманних вщкладах Чокрака, Карангата i Ельтигена (Керченський швос^в). На пiвнiчно-зaxiдномy шельфi та континентальному cxилi Зaxiдночорноморcькоi западини представлений шщано-глинистими вiдклaдaми з нечисленною дрiбнороcлою фауною — Didacna cf. cristata, Dreisena disticta, D. ponticaspia. У глибоководнш частиш — це мули теригенш темноколiрнi мiкрошaрyвaтi. Потужнють евксинсько-узунларських вiдклaдiв — до 50 м.
В Азовському морi виокремлюються як верхньоевксинсьй, так i узунларсьи вiдклaди. Вони поширенi переважно в !ндоло-Кубанськш cтрyктyрно-фaцiaльнiй
зош, у Швшчноазовсьый спостертаються спорадично. Представленi шщано-глинистими зеленувато-арими осадами з прошарками тонкозернистого шску та включеннями гравiю у верхнш частиш розрiзу. Потужнiсть вiдкладiв — до 24 м.
У нижнш частиш розрiзу встановлено черепашки молюсыв каспiйського типу, тодi як у верхнш — середземноморського.
Карангатський горизонт видшено А.Д. Архангельським як карангатсьы верстви, описаш ранiше М.1. Андрусовим як вiдклади тиренсько! тераси Кер-ченського пiвострова. Карангатськi верстви е важливим маркувальним горизонтом у розрiзi плейстоцену, який чiтко щентифжуеться iз середземноморськи-ми та каспшськими розрiзами. У Захiдночорноморськiй западинi домшують збагаченi органiчною речовиною глинистi та алеврито-глинист осади гра-дацшно! текстури, що е особливютю регресивно! фази ще! частини карангат-ського розрiзy Безкарбонатнi та слабокарбонатнi мули з прошарками високо-карбонатних мулiв, зрщка черепашник1в, характернi для трансгресивного циклу. Потужнють вiдкладiв — до 50 м. На прикерченському шельфi Схщночорно-морсько! западини у прибережнiй частиш розрiз складений черепашниками та органогенно-детритовими пiсками з молюсками Acanthocardia tuberculata (Cardium tuberculatum), Paphia senescens, Mactra subtruncata. У нижнш частиш розрiзу — глини з численними черепашками Paphia, у верхнш — шски, мули, черепашники (див. рис. 12). У западиш — градацшне ритмiчне перешарування мулiв теригенних темно-зеленувато-арих, чорних сапропелевих щiльних i пюыв дрiбнозернистих, якi е переважно утвореннями суспензшних потокiв. Потуж-нiсть горизонту — до 40 м.
В Азовському морi карангатсьы вщклади широко представлеш i вщсутш лише в мшководнш зонi Обггочно1 затоки, в швденнш частинi 1ндоло-Кубансько-го прогину, а також на Азовському валь Представлеш рiзними фацiальними типами осадiв — пiсками кварцовими арими, свiтло-сiрими, зеленувато-бурими, дрiбнозернистими з черепашниковим детритом, глинами сiрими i темно-сiрими з включеннями щебеню та гравт. Потужнiсть вiдкладiв вiд 1 до 32 м.
Посткарангатський горизонт видшено Л.О. Невеською у 1961 р. На швшчно-захщному шельфi — пiщано-глинистi вiдклади з фауною молюсыв, фашальш рiзновиди яких наведено на рис. 12. На прикерченському шельфi — це глини з молюсками Papia, шски, алеврити органогенно-детритовi з багатою фауною мо-люсыв — Didacna ebersini, D. subcatillus, Viviparus viviparus та форамшферами — Ammonia tepida, Porosononion subgranosus mediterranicus, Haynesina anglica. Глибоко-водш фаци — це перешарування мумв дiатомових, алеврито-пелiтових, пелiто-вих з прошарками муив коколiтових. У пiдошвi посткарангатських вщклащв — мули сапропелевi чорш з мiкропрошарками арагонiту та мулу коколггового з Braarudosphaera bigelowi, Syracosphaerapirus. За розподшом морських i солонувато-водних молюскiв можна видшити двi трансгресивнi фази, роздiленi регресивними. Потужнiсть горизонту — до 35 м.
В Азовському морi видшяють [7] азово-хвалинський горизонт, який залягае мiж карангатом i новоевксином i мiстить характерну фауну молюскiв каспшсько-го типу. Азово-хвалинськ1 вiдклади поширеш в 1ндоло-Кубансьый i пiвнiчноа-зовсьый фацiальних зонах. Представленi глинами свггло-темно-зеленувато-арими пiщаними, з прошарками пiскiв буровато-арих глинистих з багатою фауною молюсыв. Потужнють горизонту — до 15 м. За радювуглецевим аналiзом хвалинських
дщакн з розрiзiв мису Казантип, вж азово-хвалинського горизонту продатовано — 14439 " 250 рок1в i 22000 " 250 рок1в [92].
Новоевксинський горизонт видшено А.Д. Архангельським i Н.М. Страховим (1938). Поширений у Чорному та Азовському морях. На швшчно-захщному шельфi та континентальному cxилi Захщночорноморсько' западини розрiз представлений aлювiaльними, aлювiaльно-лимaнними та морськими осадами (див. рис. 8, 9). Новоевксинськ вщклади залягають на породах рiзного вжу вiд посткарангату до мiоценy. Детальне вивчення розрiзiв cвiдчить про глибоку ре-греciю, корелятну останньому зледеншню, значне пiдняття рiвня новоевк-синського моря i утворення численних лимашв прa-Днiпрa, прa-Днicтрa, пра-Сарати тощо. На прикерченському шельфi горизонт представлений мулами те-ригенними темно-ciрими до чорних, масивними, однорщними, щiльними, з поодинокими прошарками гщротроштв. У нижнш частиш розрiзy — тонко-ритмiчне перешарування мyлiв теригенних темно-ciриx, голубуватих масивних нешаруватих та гщротроштв. У розрiзi наявш грязьовyлкaнiчнi осади — це мули ар^ з жовтуватим вiдтiнком, мacивнi, щiльнi. В свердловиш 379 (див. рис. 10) новоевксинськ вiдклaди предcтaвленi тyрбiдитними утвореннями — це мули темш та зеленувато-ар^ теригеннi aлеврито-пелiтовi та пелiтовi з гра-дaцiйною текстурою, з прошарками алеврипв, пicкiв та кокол^ових мyлiв з Braarudosphaera bigelowi, Calcidiscus leptoporus, Gephycocapsa sp. Потужнють ново-евксинських вiдклaдiв — до 60 м.
В Азовському морi вщклади новоевксинського горизонту представлеш рiзнофaцiaльними осадами — морскими, лиманно-морськими i aлювiaльними рiзновидaми. Серед морських вiдклaдiв переважають глини ciрi i зеленувато-ар^ iнколи до чорних, i алеврити темно-ciрi. Споcтерiгaютьcя переxiднi зони вщ aлювiaльно-лимaнниx до морських зi змшою комплекciв молюcкiв вiд прюно-водних до морських. Потужнють вiдклaдiв — вщ 2 до 18 м. Залягають на каран-гатських, азово-хвалинських чи давньоевксинських верствах, перекриваються породами голоцену.
Чорноморський горизонт. В Азово-Чорноморському регiонi вщклади горизонту поширеш повсюдно i представлеш тонким перешаруванням теригенних безкарбонатних, слабокарбонатних, пелггових та aлевропелiтовиx, бщних на ор-гaнiчнy речовину муив; caпропелеподiбними, сапропелево-глинистими та сап-ропелевими мулами, висококарбонатними, мшрошаруватими нaнофоcилieвими мулами з високим вмютом оргaнiчноi речовини. Подшяеться на давньо- i ново-чорноморський пiдгоризонти.
У давньочорноморському тдгоризонт1 видшяють у нижнiй чacтинi бугазьк верстви, а у верxнiй — вггязевсьи та кaлaмiтcькi шари, поширеш в Чорному морi та у Керченськш зaтоцi (пiвденнa частина). На шельфових дшянках — мули зе-ленyвaто-ciрi щiльнi плacтичнi, у верхнш i нижнiй частинах — iз прошарками че-репaшникiв замулених з молюсками Mytilus i Cardium. На глибоководних дшянках у нижнш частиш це переважно мули ciрi тyрбiдитоподiбнi, з прошарками caпропелiв, yгорi — мули ciрi з голубуватим вщтшком caпропелеподiбнi зернис-то'' текстури, з прошарками сапропелю. В пiдошвi давньочорноморського пiдго-ризонту, як правило, присутня пачка муив мiкрошaрyвaтиx коколггових алеври-то-глинистих iз зеленуватим вщтшком та caпропелiв темно-ciриx до чорних тон-кодисперсних мiкрошaрyвaтиx. Потyжнicть горизонту — до 65 м.
ALPINE STRATIGRAPHIC SCALE
TYRRHENIAN
REGRESSION (?)
REGRESSION
CALABRIAN ASTIAN
OSIASHKIAN
MOLOGO-SCHEXNIAN
ODINTSOVIAN
LDCHVINIAN
-NOVO-EUXINIAN
POSLE-KARANGAT
REGRESSION
REGRESSION
i to
Ь
б
Рис. 13. Схема кореляци плюцен-четвертинних вщклад1в: а — Понто-Касшю за даними бюстратиграфи та палеомагнетизму [93]; б — Схщного та Захщного Паратетису; поляршсть: 1 — нормальна; 2 — обернена; 3 — анормальна; 4 — перериви
У донних вщкладах Азовського моря видшяють бугазьк верстви у нижнш i вггязевсьи, казантипсьи та давньоазовськi — у верхнш частиш давньочорно-морського пщгоризонту. Бугазькi верстви — це чорш i голубувато-сiрi глини, чорно-dpi алеврити, зеленувато-сiрi пiски з характерною фауною молюсив та новоевксинськими солонуватоводними релжтами, також i морськими еври-галiнними мiгрантами з Чорного моря. Потужнють верств — до 11 м. Абсолют-ний вш верств за радювуглецевим аналiзом становить 9280+6200 роив.
Новочорноморський тдгоризонт. У мшководних частинах Чорного моря видь ляють джемитинськi (нижня частина) та каламицьй (верхня частина) верстви. У Керченськш протоцi (пiвнiчна частина) та Азовському морi 1'м вiдповiдають новоазовськ1 верстви.
Простежуеться чiтка батиметрична зональнiсть у розподш фацiальних типiв порiд. У шельфовш зонi на мiлководних дшянках у нижнiй частинi розрiзу — це перешарування муив сiрих, темно-арих до чорного, пластичних, з черепашни-ками, що мiстять Cardium edule, Chionegallina, Paphia discrepans. У верхнш частиш розрiзу — мул арий з голубуватим вщтшком з Modiola phaseolina, Cardium edule. Схиловi фаци' представлеш перешаруванням муив брунатно-арих турбщито-вих, сiрих коколiтових i сапропелеподiбних, що мiстять включення карбонатно!" речовини. Сопковi фаци' — це перешарування муив грязьовулканiчних свггло-арих, темно-сiрих iз зеленуватим вiдтiнком глинистих нешаруватих, iнколи зi слабо вираженою шаруватiстю, брекчiйованими, з численними Micromelania lincta. У шдошвi новочорноморського пщгоризонту — мули коколiтовi алеврито-глинист шаруватi потужнiстю до 20—30 см. Загалом, давньо- та новочорно-морсьи вiдклади представленi тонкоритмiчними циклiчними фашями теригенних, бiогенних та хемогенних мушв. За час чорноморського етапу розвитку Азо-во-Чорноморського басейну протягом тисячi рокiв потужнiсть осадiв у Чорному морi збiльшилась на 2—3 м, а в Азовському вона сягае 20—30 м.
Аналiз палеонтолопчних, морфоструктурних, седиментологiчних, сейсмо-стратиграфiчних даних доводить принаймш iснування двох сценари'в прояву трансгресивно-регресивних подiй у Чорноморському регюш (рис. 13, 14).
Чаудинський седиментогенез у Чорному морi зi значним переривом змiнив гурiйський, i передчаудинська регресiя чiтко простежуеться в прибережних фацiях, а також, зокрема, в ерозшному врiзi у вщслоненш на мисi Чауда. Мож-ливо, що шельф Чорного моря осушився в цей час до iзобати 80—100 м. Подаль-ший розвиток чаудинсько'1' трансгреси' спричинив заповнення морськими осадами ерозшних врiзiв, сформованих рашше.
Значна регресiя вiдбулась у постчаудинський час. Вона вщповщала, iмовiрно, мiндель-риськiй регреси' Середземного моря, яку спричинив розвиток однойменного зледеншня, i характеризуеться значною перебудовою рельефу континентально!" окраши. Iстотнi змiни у цей час вщбулися в бiотi — зникли плiоценовi релiкти; у фашальному складi вiдкладiв спостерiгаеться огрубiння матерiалу й переважання сiроколiрних породних комплекав.
Ерозiйне розчленування всiеï континентально!" окраши визначило нагро-мадження давньоевксинських, евксино-узунларських вiдкладiв, мiнливiсть ix потужностей та поширення.
Пiд час регресш xвилеприбiйна зона багаторазово перемщалася на шельфi й моделювала його поверхню. Наступна (передкарангатська) регресiя менш
л S
I
и
.3 .5 | |
П Он
D0
Палео- 1зотошя магаетизм Стади, вис
Кпматичш коливання
Трансгресивно-
регресивш фази Чорного моря
, и
I и
!
i &
я м
§ 5 3 §
I
у а 5
IS8
*1& & 5 о
О
ГОЛОЦЕН Q4
S
S
$
Emperor
990 Jaramillo 1070
122
SH Cobb - ^BMountain
1
9
10
12
13
14
15
16 17
18 19
2035
Мшльодовиков'я
Зледеншня
Мшльодовиков'я
Похолодания Мжльодовиков'я
Зледеншня
Потеплшня
Похолодания Потеплшня
Похолодания Оптимум
Зледеншня
Потеплшня
Похолодания Потеплшня
Зледеншня
МЬкльодовиков'я
Зледеншня
2-й оптимум
Похолодания
§ 1-й оптимум
Зледеншня
-в 2-й оптимум
Похолодания
1-й оптимум
Зледеншня
2-й оптимум
Похолодания
1-й оптимум
Похолодания
Чергування потеплшь (3) i похолодаю. (2)
Похолодания
Потеплшня
Похолодания
TpaHcrpecia
Новоевксин-
еька трансгреия
Регресш
трансгресивш фази роздшеш 2 регресивними
Регрес1я
регресш
ранньо-
Регрес1я
Регреия
Евксино-узунларська
Регресш
шзньо-
регресш
ранньо-
Регреия
регресш
ранньо-
регресш
середньо-
ранньо-
И
Рис. 14. Подiйно-стратиграфiчна схема четвертинних вщкладш Чорного моря (за П.Ф. Гожиком)
чггко позначилась у вщкладах шельфу, але вона простежуеться в береговш зош Чорноморського басейну [32, 51, 54, 63, 79, 94].
Карангатська трансгреая, що вщповщала тирренськ1й трансгреси Середзем-ного моря, е найтиповшою м1жльодовиковою (рисс-вюрм) трансгреаею. Вщкла-ди карангату за б1остратиграф1чними даними е прекрасним репером, пщтвердже-ним i радюметричним датуванням, i чгтко зафжсованим в МСШ (рис. 12, 14).
Хвильов1 процеси двох фаз карангатсько! трансгреси значно змiнили рельеф прибережно! зони, утворивши двi абразiйно-акумулятивнi тераси, вщповщш акумулятивнi тiла на шельфi, континентальному схим.
Знаковою подiею в Чорному морi була посткарангатська регресiя, корелят-на з часом калинiнського i осташкiвського зледенiння. Особливо чiткi слщи, що сягають iзобати приблизно 90 м, збереглися вщ друго! фази ще! регресй, що да-туються близько 19 тис. рок1в тому.
Широка смуга шельфу перетворилась у приморську алювiальну рiвнину, де по-переднi морськ1 осади були еродоваш численними рiчками, особливо Дунаем, Днютром, Днiпром та iн. У деяких районах карангатськ1 й навiть давньоевксинськ вщклади були повнiстю розмитт Карангатсьи прибережнi пiски й черепашники на багатьох дшянках були розмитi i збереглися лише на пщвищених дшянках рельефу.
Наступну трансгресiю простежено вщ вiдмiток —90 м i до сучасного рiвня моря. Ii' чггко подiляють на двi бiостратиграфiчно обГрунтоваш фази.
Перша — новоевксинська. У Чорному мор! сформувався опрiснений соло-нуватоводний басейн, що мав спк через Босфор у Середземне море (4, 7, 32, 105, 146). Новоевксинська трансгреая не перевищила р!вня —24 м. Ii вiдклади, представлеш переважно глинами, виповнюють ерозшш пониження рельефу дна, що виникли пщ час посткарангатсько! регресй'.
Друга фаза трансгреси, що вщбувалась у шсляльодовиковий час у голоценi, пов'язана з другою половиною й максимумом глобально! фландрсько! трансгреси, коли солош води Середземного моря почали надходити через Босфор у Чорне море. На початку цього процесу в Чорне море могли проникати тшьки найбшьш евригалинш середземноморсьи молюски. Це малосолоний давньо-чорноморський басейн (¡мов!рно, 8—9 тис. рок1в тому). Шзшше, в максимум флан-др-сько! трансгреси Середземного моря, вщбулося значне вторгнення солоних вод i морсько! фауни в Чорне море. Це — новочорноморський басейн (приблизно 5 тис. роив тому). Його рiвень перевищив сучасний на 1,5—2,0 м, про що свщчить новочорноморська тераса, простежена на вах берегах Чорного й Азовського мор!в (див. рис. 14).
З шзнього плюцену починаеться добре вщомий перiод змши гляцiальних та iнтергляцiальних умов, коли шельф то виходив з-пщ р!вня моря на значнiй площГ, то покривався ним. Така киматична цикичнють чгтко вiдображаеться у речовинному складi та структур! порщ, де спостерйаеться осциляцiйна змiна фацiальних комплексiв. Для четвертинного розр!зу характерним е переважання вiдкладiв трансгресивно! (чаудинська, карангатська, новоевксинська) та регре-сивно! (постчаудинська, передкарангатська, посткарангатська, ранньоновоевк-синська) фаз. Чгтко простежуеться успадкований характер розвитку основних структурно-геоморфолопчних елементiв i цикичнють седиментаци.
Успадкованiсть цикично! седиментаци простежуеться упродовж кайнозою, зокрема, в давньоевксинський час вщкладались глинист безкарбонатнi та слабо-
карбонатш мули з лшзами шщано-алевритового матерiалу та прошарками турбь дитiв, тонкошаруватих висококарбонатних коколггових i глинисто-сапропелевих мулiв. У карангап домiнують глинистi та алеврито-глинистi осади градацшно! текстури, збагаченi органiчною речовиною. Безкарбонатнi та слабокарбонатнi мули з прошарками висококарбонатних мушв характернi для трансгресивного новоевксинського циклу.
Загалом плейстоцен-голоценова iсторiя мае ознаки циклiчного розвитку морського басейну, що повторюеться з рiзними часовими штервалами, змiнами рiвня моря, яы обумовленi геодинамiчними, тектонiчними чинниками, кима-тичними коливаннями i перiодичним зв'язком зi Середземномор'ям.
Значний вплив мае гщролопчний чинник — коливання рiвня моря та об'ем рiчкового стоку.
Плюцен-четвертинний етап, особливо сучасне осадонагромадження, мае подiбнi до палеогенових i неогенових фактори седиментацiйного середовища та типи седиментацшних комплексiв. У фащальнш структурi чорноморського горизонту ми спостерйаемо сучаснi аналоги систем, яы мають ознаки обстановок минулого, наприклад, потенцiйно нафто-газоматеринських формацiй (сапро-пелев^ карбонатно-теригеннi комплекси).
Сучасний седиментогенез на шельфi i континентальному схилi Чорного та в Азовському морi — це аналог фащальних систем палеогену, неогену, зокрема олйоценового домашкощного комплексу, який може слугувати моделлю для вщтворення седиментогенезу упродовж кайнозою.
СПИСОК Л1ТЕРАТУРИ
1. Андреев В.М., Забелина В.В., Хахалев Е.М., Шельтинг С.К. Новые данные о палеогеографии восточной части Черного моря в четвертичную епоху: Тезисы докладов XVI Международной школы морской геологии. Москва, 2005. С. 154—155.
2. Андрусов Н.И. Геологическое строение дна Керченского пролива. Бюл. Моск. об-ва испытателей природы. Отд. геол. 1926. Т. 34, № 3/4. С. 294—332.
3. Андрусов Н.И. Верхний плиоцен Черноморского басейна. Геология СССР. Л., 1929. 4, ч. 2. вып. 3. С. 30.
4. Архангельский А.Д., Страхов Н.И. Геологическое строение и история развития Черного моря. М.: АН СССР, 1938. 226 с.
5. Баландин Ю.Г., Мельник В.И. События голоцена на северо-западном шельфе Черного моря по радиоуглеродным данным, Киев, 1987. Препр. Ин-т геол. наук АН УССР; 87—11.
6. Барг И.М. О возрасте и образовании Керченского пролива и Азовского моря. Докл. АН. 2007. 412. № 2. С. 220—222.
7. Барг И.М. Стратиграфия четвертичных отложений дна Черного и Азовского морей. Днепропетровск: Монолит, 2011. 162 с.
8. Борков Ф.П., Головачев Э.М. Геологическое строние и нефтегазоносность Азовского моря (по геофизическим данным). М.: Недра, 1994. 390 с.
9. Верещака С.А., Бердникова В.Г. Литолого-стратиграфическая характеристика донных отложений северной части Азовского моря: Тезисы докладов 1-й Всесоюзной Школы «Стратиграфия и литология мезозойского-кайнозойского осадочного чехла Мирового океана». Том 1. Стратиграфия. Москва, 1984. С. 145—146.
10. Геворкьян В.Х., Бураков В.И., Семенов Д.В. и др. Геологические исследования поля газовыделений в северо-западной части Черного моря. Отчет ИГН АН УССР об участии в 33-м рейсе НИС «Профессор Водяницкий», июль-август 1990 г. Киев, 1990. 29 с.
11. Геологическая история Черного моря по результатам глубоководного бурения. М.: Наука, 1980. 200 с.
12. Геологическая оценка трасс линий связи Севастополь — Евпатория, Севастополь — Керчь, Севастополь — Поти. К., 2003. 178 с.
13. Геологическая оценка трассы подводного кабеля связи Севастополь-Затока [Шнюков Е.Ф., Старостенко В.И., Иванников А.В. и др.]. К., 2002. 120 с.
14. Геологические исследования 44-го рейса НИС «Академик Вернадский» в Черном море. Киев, 1993. 75 с. (Препр. НАН Украины, ОМГОР ЦНПМ; 93-1).
15. Геологические исследования 4-го рейса НИС «Киев» в Черном море [Е.Ф. Шнюков, А.А. Щипцов, А.В. Иванников и др.]. Киев: ОМГОР ЦНПМ, 1996. С. 234.
16. Геологические исследования рейса НИС «Ихтиандр» в Черном море. Киев, 1994. (Препр. НАН Украины, ОМГОР ЦНПМ; 94-1). С. 29—33.
17. Геологические исследования рейса НИС «Профессор Водяницкий» в Черном море (47-й рейс). Киев, 1995. С. 61—67.
18. Геологические, геоэкологические, гидроакустические, гидроэкологические......75-й рейс
НИС «Профессор Водяницкий». Киев, 2013. 150 с.
19. Геология зоны трассы оптико-волоконной связи Севастополь — о. Змеиный — Затока [Шнюков Е.Ф., Старостенко В.И., Иванников А.В. и др.]. К., 2004. 280 с.
20. Геология Черного моря (По результатам геологических и геофизических исследований 5-го рейса НИС «Киев»). Киев, 1997. С. 62—67.
21. Геология Черного моря (по результатам геологических и геофизических исследований 5-го рейса НИС «Киев») / [Е.Ф. Шнюков, О.А. Щипцов, В.И., Старостенко и др.]; под ред. Е.Ф. Шнюкова. Киев, 1997. 188 с.
22. Геология шельфа УССР. Тектоника [В.Б. Соллогуб, А.В. Чекунов, М.Р. Пустильников и др.]. Киев: Наук. думка, 1987. 152 с.
23. Геология шельфа УССР. Керченский пролив. Киев: Наук. думка, 1981. 157 с.
24. Геология шельфа УССР. Литология [Е.Ф. Шнюков, В.И. Мельник, Ю.И. Иноземцев и др.]. Киев: Наук. думка, 1985. 192 с.
25. Геология шельфа УССР. Среда. История и методика изучения [Е.Ф. Шнюков, В.И. Мельник, Л.И. Митин и др.]. Киев: Наук. думка, 1982. 163 с.
26. Геология шельфа УССР. Стратиграфия [ТВ. Астахова, С.В. Горак, Е.Я. Краев и др.]. Киев: Наук. думка, 1984. 184 с.
27. Геология побережья дна Черного и Азовского морей в пределах УССР. Киев: Изд-во Киев. ун-та, 1969. Вып. 3. 248 с.
28. Геохимия позднекайнозойских осадков Черного моря. Е.М. Емельянов, А.П. Лисицын,
3.С. Тримонис, К.М. Шимкус, М.Ф. Пилипчук, В.К. Лукашин, А.Ю. Митропольский, Н.В. Катаргин]. М.: Наука, 1982. 244 с.
29. Глебов А.Ю. Скрябина Н.Г. Стратиграфия мезо-кайнозойских отложений северного шельфа Черного моря: Тезисы докладов 1-й Всесоюзной Школы «Стратиграфия и литология мезозойского-кайнозойского осадочного чехла Мирового океана». Том 1. Стратиграфия. Москва, 1984. С. 149—150.
30. Гожик П.Ф. Голоцен северо-западной части Черного моря. Киев, 1987. 44 с. (Препр. НАН Украины, ИГН НАН Украины; 87—42).
31. Гожик П.Ф. Пресноводные моллюски позднего кайнозоя юга Восточной Европы. В 2-х ч.
4. 1. Надсемейство UNIONOIDEA. Киев, 2006. 280 с.
32. Гожик П.Ф. Регрессивные этапы в позднекайнозойской истории Черного моря и их отражение в развитии гидросети. Изучение геологической истории и процессов современного осадкообразования Черного и Балтийского морей: Труды международного симпозиума. Ч 1. Киев: Наук. думка, 1984.
33. Крыстев ТИ., Григорьев А.В., Федоров П.А. Биостратиграфия плейстоцена болгарского черноморского шельфа и проблема трансгрессивно-регресивных циклов Черного моря: Геологическая эволюция. № 8. С. 100—102.
34. Гожик П.Ф., Багрш 1.Д., Войцицький З.Я., Гладун В.В., Маслун Н.В., Знаменська ТО., Ак-сьом С.Д., Клюшина Г.В., 1вашк О.М., Клочко В.П., Мельничук П.М., Палш В.М., Цьоха О.Г. Геолого-структурно-термоатмогеохiмiчне обГрунтування нафтогазоносносп Азово-Чорно-морсько! акватори. Ки!в: Логос, 2010. 419 с.
35. Гожик П.Ф., Маслун Н.В., Байсарович И.М., Борейко Л.Г. Геологическая модель Ласпинс-кого каньона Крымского континентального склона. Докл. АН УССР. Сер. Б. Геол., хим. и биол. науки, 1990. № 7. С. 8—10.
36. Гожик П.Ф., Маслун Н.В., Войцицький З.Я., 1вашк М.М., Клюшина Г.В. Стратиграф1чна будова кайнозойських вщклад1в прикерченського шельфу та Схщночорноморсько! запа-дини. Геол. журн. 2010. № 1. С. 7—41.
37. Гожик П.Ф., Маслун Н.В., 1вашк О.М. Особливост стратиграф1чно! будови антропогено-вих вщклад1в твшчно-захщного шельфу Чорного моря. Тектонка i стратиграфiя. 2005. вип. 34. С. 103—115.
38. Гожик П.Ф., Маслун Н.В., Плотшкова Л.Ф., 1вашк М.М., Якушин Л.М., 1щенко 1.1. Стра-тиграф1я мезокайнозойських вщклад1в твшчно-захщного шельфу Чорного моря. Кт'в, 2006. 171 с.
39. Гожик П.Ф., Матошко А.В. Нова М1жнародна шкала неоген-четвертинного часу (2010 р.). Геол. журн. 2011. № 3. С. 101—104.
40. Гожик П.Ф., Семененко В.М., Андреева-Григорович А.С., Маслун Н.В. Кореляця регю-ярушв неогену Центрального 1 Сходного Паратетису (Украши, Роси, Азербайджану, Грузи). Геолог Украти. 2013. № 2. С. 36—60.
41. Гожик П.Ф., Шелкопляс В.Н. Рельеф шельфа Горного Крыма и Керченского полуострова. Геол. журн. 2003. № 1. С. 28—33.
42. Головина Д.А., Музылев Н.Г., Ушакова М.Г. Нанопланктон и варианты стратиграфической интерпретации разреза СКВ 380/380А в Черном море. Бюлл. Комиссии по изучению четвертичного периода. 56. 1987. С. 36—44.
43. Горецкий Г.И. О соотношении морских и континентальних осадков Приазовья, Прима-нычья и Нижнего Придонья. Тр. комисии по изучению четвертинного периода. 1957. Т. 13. С. 36—54.
44. Григорьев А.В., Исагулова Е.З., Федоров П.А. Четвертичная система. Геология шельфа УССР. Киев: Наук. думка, 1984. С. 153—166.
45. Дщковський В.Я. Про розвиток фауни форамтфер в умовах утворення вапнякових оолтв. Доп. АН УРСР. 1969. С. 6—9.
46. Дикань Н.1. Неоген-четвертичные остракоды северной части Черного моря. Киев: Четвер-та хвиля, 2016. 272 с.
47. Димитров П.С., Говберг Л.И., Кьнева-Абаджиева В. Морские кватернерни наслаги от пе-риферната област на шелфа в западната частна Черно море. Океанология. 1979. 5. С. 67— 77.
48. Евсюков Ю.Д. Конус выноса Дуная: геоморфологическая характеристика; слоистость верхнечетвертичных осадков (по материалам эхолотного промера). Геологiя морiв та океатв.
49. Есин Н.В., Глебов А.Ю., Евсюков Ю.Д. Эволюция поверхности шельфа северо-восточного сектора Черного моря в плейстоцен-голоцене. Бюлл. МАИП. Отд. геологии. 1986. 61, вып. 5. С. 49—55.
50. Зубаков В.А., Кочегура В.В. Восточное Причерноморье. Средний — поздний плиоцен. Геохронология СССР. Ленинград: Недра, 1974. Т 3. С. 102—110.
51. Зубаков В.А., Кочегура В.В., Попов Г.И. О возрасте и расчленении чаудинского горизонта Причерноморья. Колебания уровня Мирового океана в плейстоцене. Л., 1975. С. 98—113.
52. Зубаков В.А. «Проблема квартера» и таксометрический статус позднего кайнозоя в международной стратиграфической шкале. Стратиграфия. Геологическая корреляция, 2011. 19. № 1. С. 108—125.
53. Иванников А.В., Иноземцев Ю.И., Маслаков Н.А., Маслун Н.В., Пяткова Д.М., Ступина Л.В. Стратиграфические исследования шельфа и континентального склона Черного моря: Геология и полезные ископаемые Черного моря. Киев: Карбон-ЛТД, 1999. С. 245—254.
54. 1ноземцев Ю.1. Четвертинш вщклади Чорного 1 Азовського мор1в: автореф: дис. ... д-ра геол. наук. Кшв, 2013. 60 с.
55. Иноземцев Ю.И., Луцив Я.К., Соботович Э.В. и др. Геохронология и фациальные комплексы голоцена Черноморской области. Изучение геологической истории и процессов современного осадконакопления Черного и Балтийского морей. Киев: Наук. думка, 1984. Ч. 1. С. 103—113.
56. История развития континентальной окраины Черного моря: Сб. научных трудов. Москва, 1988. 306 с.
57. К геологии акватории Азовского моря / под. ред. Е.Ф. Шнюкова. — Киев: Наук. думка, 1968. 79 с.
58. Какаранза С.Д. Условия осадконакопления переходной зоны от северо-западного шельфа к глубоководной впадине Черного моря в позднеплейстоцен-голоценовое время: автореф. дис. канд. геол. наук. Одесса, 2006. 35 с.
59. Каракин А.В., Каракин С.А., Камбарова Г.Н. Геолого-геофизический анализ регионов грязевого вулканизма. Физика Земли. 2001. № 8. С. 76—85.
60. Карта рельефа дна Черного и Азовского морей м-ба 1:1250000 [Багров Н.В., Шнюков Е.Ф., Маслаков Н.А., Шнюкова Е.Е., Пасынков А.А., Глущенко И.В., Карпенко С.А., Вахрушев Б.А.] Симферополь: ГНУ «Отделение морской геологии и осадочного рудообразования» НАН Украины, Таврический национальный университет МОН Украины, НИЦ «Технологии устойчивого развития» ТНУ. 2012. 1 с.
61. Квалиашвили Г.А. К стратиграфии гурийского горизонта Гурии. Сообщ. АНГССР. 1954. 15. № 10. С. 671—678.
62. Коболев В.П., Верпаховская А.О. Скопления газовых гидратов в палеодельте Днепра как обьект сейсмических исследований. Геол. и полезн. ископ. Мирового океана. 2014. № 1. С. 81—93.
63. Ковалева Г.В., Золотарева А.Е. Трансгрессивно-регрессивные этапы развития Азовского моря (по результатам диатомового анализа новоазовских отложений: VIII Всероссийское совещание по изучению четвертичного периода: «Фундаментальные проблемы квартера, итоги изучения и основные направления дальнейших исследований».
64. Коников Е.Г., Митропольский Ю.А., Фащевский С.Н., Шипилов А.Л. Оценка изменчивости средне-верхнеплейстоценовых отложений Каркинитского залива Черного моря в свете его геологического строения. Геол. журн. 1999. № 1. С. 53—62.
65. Коников Е.Г., Фащевский С.Н., Главацкий А.Б. Реконструкция колебаний уровня Черного моря в среднем и позднем плейстоцене и голоцене по материалам бурения на северо-западном шельфе. Геологические проблемы Черного моря. Киев, 2001. С. 271—277.
66. Конюхов А.И., Иванов М.К., Кульницкий Л.М. Глубинное строение и осадки подводного конуса выноса р. Дунай. ДАН СССР, 1989. 305. № 1. С. 171—175.
67. Куприн П.Н. Строение и бтостратиграфическое расчленение четвертичных отложений шельфа Болгарии. Бюлл. МОИП. Отд. геологии. 1984, 59. 3. С. 31—40.
68. Куприн П.Н., Сорокин В.М., Бабак Е.В., Чернышова М.Б., Пирумова Л.Г. Корреляция разрезов четвертичных отложений западной части Черного моря. Изучение геологической истории и процессов современного осадкообразования Черного и Балтийского морей: Тр. международного симпозиума. Ч. 1. Киев: Наук. думка, 1984. С. 116—122.
69. Лимонов А.Ф., Куприн П.Н., Старовойтов А.Д. и др. Сейсмофациальное картирование на примере северо-западного шельфа Черного моря. Бюлл. МОИП. Отд. геологии, 1983. 58, 63. С. 42—47.
70. Лисицын А.П. Лавинная седиментация и перерывы в осадконакоплении в морях и океанах. Москва: Наука, 1988. 309 с.
71. Маслун Н.В., Иноземцев Ю.И., Оровецкий Ю.Ю. Нижнекайнозойские отложения Крымского континентального склона Черного моря (результаты 37 рейса НИС «Академик Вернадский»). Киев, 1989. 36 с. (Препр. АН УССР. Ин-т геол. наук; 89-13).
72. Маслун Н.В., 1вашк М.М., Шумник А.В. та ш. Бiолiтостратиграфiчна будова тдняття Олiмпiйське — складова геолопчно! моделi Крайового уступу твшчно-захщного шельфу Чорного моря. Палеонтологiчнi до^дження в Укратг. iсторiя, сучасний стан та перспекти-ви: Зб. наук. пр. 1ГН НАН Украти. Кшв, 2007. С. 206—210.
73. Матишов Г.Г. Сейсмопрофилирование и картирование новейших отложений дна Азовского моря. Вестн. Южного науч. центра РАН. 2007. 3, № 3. С. 32—40.
74. Мельник В.И. Литодинамические процессы на северо-западном шельфе Черного моря. Геол. журн. 1997. № 3—4. С. 137—139.
75. Мельник В.И., Крыстев ТИ., Ольштынская А.П., Герасимов Е.А., Ковалюх Н.И. Страти-графо-геохронологические данные позднечетверичных донных осадков континентального склона западной части Черного моря. Геологическая эволюция. № 8. С. 513—538.
76. Мельник В.И., Ольштынская А.П. Диатомовые комплексы верхнечетвертичных осадков глубоководной части Черного моря: Тез. докл. 1-й Всесоюзной Школы «Стратиграфия и литология мезозойского-кайнозойского осадочного чехла Мирового океана». Том 1. Стратиграфия. Москва, 1984. С. 169—170.
77. Молявко Г.И. К стратиграфии плиоценовых отложений северо-восточной части Крымской АССР. Геол. журн. 1938. 5, вып. 1/2. С. 222—223.
78. Мороз С.А., Сулимов И.Н., Гожик П.Ф. Геологическое строение Северного Черноморья. Киев: Наук. думка, 1995. 182 с.
79. Москаленко В.Н. Трасгрессивные и регрессивные сейсмофации дунайского палеоконуса. Стратиграфия. Геологическая корреляция. 2001. 9. № 2. С.105—112.
80. Муратов М.В. Четвертичная история Черноморского бассейна в сравнении с историей Средиземного моря. Бюл. МОИП, отд. Геол. 1968, 35, вып. 5. 107—123.
81. Наседкин Е.И., Иванова А.Н., Кузнецов А.С., Клюшина А.В., Довбыш С.Н., Тимофеева Ж.Б. Некоторые результаты исследований влияния метеорологических факторов на процессы современного осадконакопления. Екологiчна безпека прибережног та шельфовог зон та комплексне використанняресурав шельфу. Вип. 19. 2009. С. 44—55.
82. Нефтегазоносный потенциал акваторий Черного и Азовского морей. В 2 т. Киев: 1995. Т 1: Нефтегазоносный потенциал акватории Азовского моря. 166 с. Т. 2: Нафтогазовий по-тенщал твшчно-захщного шельфу Чорного моря. 251 с.
83. Ольштынская А.П., Тимченко Ю.А.Ископаемые голоценовые диатомовые Каркинитско-го залива Черного моря, Украина. Альгология. 2013. 23, № 3. С. 341—356.
84. Оровецкий Ю.П., Коболев В.П. Горячие пояса Земли. Киев: Наук. думка, 2006. — 311 с.
85. Пасинков А.А. Морфоструктурне районування Азово-Чорноморського басейну Украши та перспективи освоення репону: дис. ... д-ра геол. наук. Кшв, 2013.
86. Пасынков А.А., Шнюкова Е.Е. Проявление меланжа на континентальном склоне Черного моря. Геофиз. журн. 2003. 25. № 2. С. 145—147.
87. Рос Д. Черное море. Геология континентальных окраин. М.: Мир, 1979. Т 3. С. 14—28.
88. Семененко В.Н. Неогеновые террасы Причерноморья и континентального склона Черного моря. Геологические проблемы Черного моря. Киев, 2001. С. 245—252.
89. Семененко В.Н., Ковалюх Н.Н. Абсолютный возраст верхнечетвертичных отложений Азово-Черноморского бассейна по данным радиоуглеродного анализа. Геол. журн. 1973. 33, № 6. С. 91—97.
90. Семененко В.Н., Лупаренко А.В., Люльев Ю.Б., Абашин А.А. О наличии морских плиоценовых и плейстоценовых отложений на континентальном склоне Черного моря. Геол, журн. 1982. Т 42. № 4. С. 116—119.
91. Семененко В.Н., Певзнер М.А. Корреляция верхнего миоцена и плиоцена Понто-Каспия по биостратиграфическим и палеомагнитным данным. Изв. АН СССР. Сер. геол. 1979. № 1. С. 5—15.
92. Семененко В.Н., Лупаренко А.В. О присутствии гурийских отложений на континентальном склоне Черного моря у Южного берега Крыма. Докл. АН СССР. 1985. 283, № 1. С. 193—195.
93. Семененко В.Н. Стратиграфическая корреляция верхнего миоцена и плиоцена Восточного Паратетиса и Тетиса. Киев: Наук. думка, 1987. 230 с.
94. Семененко В.Н. Гурийский этап развития Азово-Черноморского бассейна. Геол. журн. 2003. № 2. С. 7—22.
95. Старовойтов А.В. Структура плиоцен-четвертичных отложений и гравитационные процессы на континентальном слоне и подножьи Черного моря: Дисс. Тр. М.: 1985. 16 с.
96. Стратиграфiчний кодекс Укра!ни. Вщп. ред. П.Ф. Гожик. 2-ге вид. К. 2012. 66 с.
97. Стутна Л.В. Стратиграф1я мезо-кайнозойських вщкладав швтчно! частини континентального схилу Чорного моря (за фауною форамИфер): автореф. дис. ... канд. геол.-мш. наук. К., 1998. 18 с.
98. Сулимов И.Н., Благодаров М.И. и др. О сейсмографическом расчленении разрезов осадочного чехла (на примере Северо-западного Черноморья): Тез. докл. 38-й сес. Всесоюз. палеонтол. о-ва. Новосибирск, 1992. С. 70—71.
99. Тимченко Ю.А. Умови осадкоутворення та палеогеографiчнi обстановки протягом плейстоцен-голоцену в Чорному мор1 (за даними дiатомового аналiзу): автореф. дис. ... канд. геол. наук. К., 2013. 18 с.
100. Ткач И.В. Геология и вещественный состав четвертичных отложений акватории Азовского моря: автореф. дис. канд. геол.-минерал. наук. К., 1988. 20 с.
101. Ткаченко Г.Г. Об отражении глубинного строения поднятия Голицына и сопряженного прогиба в четвертичных донных отложениях (Черное море). Геология побережья и дна Черного и Азовского морей в пределах УССР. Киев, 1972. вып. 5. С. 74—79.
102. Туголесов Д.А., Горшков А.С., Мейснер Л.Б. и др. Тектоника мезокайнозойских отложений Черноморской впадины. Москва: Наука, 1985. 215 с.
103. Фащевський С.Н. Особливоста геолопчно! будови i ф1зичних властивостей плейстоцено-вих вiдкладiв твшчно-захщного шельфу Чорного моря: автореф. дис. ... канд. геол. наук.
2002. 18 с.
104. Федоров П.В. Плейстоцен Понто-Каспия. Тр. ГИН АН СССР. 1978. Вып. 310, 1. 163 с.
105. Федоров П.В. Позднечетвертичная история Чорного моря и развитие южных морей Европы Палеогеография и отложения плейстоцена южных морей СССР. Москва: Наука, вып. 5. 1977. С. 25—33.
106. Федоров П.В. Проблема изменения уровня Черного моря в плейстоцен. Бюлл. МОИП. Отд. геол. 1988, 63. 4. С. 55—61.
107. Федоров П.В. Стратиграфия четвертичных отложений Крымско-Кавказского побережья и некоторые вопросы геологической истории Черного моря. Тр. ГИН АН СССР. 1963, Вып. 88, 1.197 с.
108. Шимкус К.М., Комаров А.В., Евсюков Ю.Д. Лито-фациальная изменчивость донных отложений на Анатолийском и Дунайском полигонах во взаимосвязи с рельефом дна и особенностями терригенного осадконакопления. Литология и геохимия осадкообразования в приустьевых районах западной части Черного моря. Москва:Наука. 1987. С.15—20.
109. Шнюков Е.Ф. Грязевой вулканизм в Черном море. Геол. журн. 1999. № 2. С. 38—47.
110. Шнюков Е.Ф., Иванников А.В., Иноземцев Ю.И., Орловский Г.Н., Маслаков Н.А., Рыбак Е.Н., Луцив Я.К., Парышев А.А. Литолого-стратиграфическая характеристика донных отложений Крымского шельфа и глубоководной части Черного моря. Геол. журн.
2003. № 1. С. 9—23.
111. Шнюков Е.Ф., Григорьев А.В., Маслун Н.В. и др. Мезозойские и кайнозойские отложения южного континентального склона Черного моря. Геол. журн. 1991. № 2. С. 123—129.
112. Шнюков Е.Ф., Иванников А.В., Безбородов А.А. и др. Геологические исследования 51 рейса в Черное море НИС «Михаил Ломоносов». Киев, 1990. 49 с. (Препр. ИГН НАН Украины; № 90-90).
113. Шнюков Е.Ф., Иванников А.В., Григорьев А.В. и др. Геологические исследования 44 рейса НИС «Академик Вернадский» в Черном море. Киев, 1993. 75 с.
114. Шнюков Е.Ф., Иванников А.В., Иноземцев Ю.И. и др. Литолого-стратиграфическая характеристика донных отложений Крымского шельфа и глубоководной части Черного моря. Геол. журн. 2003. № 1. С. 9—23.
115. Шнюков Е.Ф., Иноземцев Ю.И. Маслаков Н.А. Геологическая история развития речной сети на северо-западном шельфе Черного моря. Геол. и полезн. ископаемые Черного моря. Киев: Карбон-ЛТД, 1999. С. 238—244.
116. Шнюков Е.Ф., Кутний В.А. Карбонатные образования как производные газовых выделений на дне Черного моря. Геофиз. журн. 2003. т. 25. № 2. С. 90—100.
117. Шнюков Е.Ф., Лейн А.Ю., Егоров В.Н. и др. Обнаружение в Черном море глубоководных построек биогенного происхождения. Докл. НАН Украины. 2003.
118. Шнюков Е.Ф., Луцив Я.К., Иноземцев Ю.И. Геологическое строение четвертичных отложений Одесско-Днестровского района Черного моря: Тр. междунар. симп. Ч 2. Изучение геологической истории и процессов современного осадкообразования Черного и Балтийского морей: Киев: Наук. думка, 1984. С. 54—60.
119. Шнюков Е.Ф., Маслун Н.В., Иноземцев Ю.И., Оровецкий Ю.Ю. Новые данные о геологическом строении континентального склона Южного Крыма. Геол. журн. 1990. № 3. С. 88—98.
120. Шнюков Е.Ф., Огородников В.И., Ковалюх Н.Н., Мослаков Н.А. Современные осадки и способы осадконакопления в голоцене на Черноморском шельфе: Тр. междунар. симп. Ч. 1. Изучение геологической истории и процессов современного осадкообразования Черного и Балтийского морей. Киев: Наук. думка, 1984. С. 122—130.
121. Шнюков Е.Ф., Орловский Г.Н., Усенко В.П. и др. Геология Азовского моря. Киев: Наук. думка, 1974. 247 с.
122. Шнюков Е.Ф., Пасынков А.А., Клещенко С.А. и др. Газовые факелы на дне Черного моря. Киев, 1999. 133 с.
123. Шнюков Е.Ф., Соболевский Ю.В., Кутний В.А. Необычные карбонатные постройки континентального склона северо-западной части Черного моря — вероятное следствие дегазации недр. Литол. и полезн. ископ. 1995. № 5. С. 541—561.
124. Шнюков Е.Ф., Старостенко В.И., Гожик П.Ф. и др. О газоотдаче дна Черного моря. Геол. журн. 2001. С. 7—14.
125. Шнюков Е.Ф., Усенко В.П., Орловский Г.Н., Григорьев А.В. Основные черты геологического строения дна Азовского моря и особенности современного осадконакопления в нем: Проблемы геологии шельфа. Москва: Наука, 1975. С. 174—177.
126. Шнюков Е.Ф., Щербаков И.Б., Шнюкова Е.Е. Палеоостровная дуга севера Черного моря. Киев, 1997. 288 с.
127. Шнюков Е.Ф., Щипцов А.А. Геологические исследования НИС «Киев» в Черном море (6 рейс). Киев, 1996. 55 с.
128. Шнюков 6.Ф., Старостенко В.И., Гожик П.Ф. 57-й рейс НДС «Професор Водяницький». Геол. журн. 2003. № 1. С. 7—9.
129. Шнюков 6.Ф., Старостенко В.И., Гожик П.Ф. и др. О газоотдаче дна Черного моря Геол. журн. 2001. № 4. С. 7—14.
130. Шнюков Е.Ф., Орловский Г.Н. Оолиты. Киев: Гуд ТС., 2007. 215 с.
131. Щербаков Ф. А. Материковые окраины в позднем плейстоцене и голоцене. Москва: Наука, 1983. 212 с.
132. Щербаков Ф.А., Куприн Н.Н., Потапов Л.И. и др. Осадконакопление на континентальной окраине. Москва: Наука, 1978. 207 с.
133. Щербаков Ф.А., Честяков А.А. К геоморфологии и четвертичной палеогеографии западной материковой окраины Черного моря. Геоморфология. 1987. № 3. С. 28—34.
134. Янко В.В. Четвертичные фораминиферы Понто-Каспия (Черное, Азовское, Каспийское и Аральское моря: таксономия, биостратиграфия, история развития, екология: дис. ... д-ра геол. наук. М. 1989. Т 1, 2. 1000 с.
135. Янко В.В., Грамова Л.В. Стратиграфия четвертичных отложений Кавказского шельфа и континентального склона Черного моря. Советская геология. 1990. № 2. С. 60—72.
136. Янко В.В., Троицкая Т.С. Позднечетвертичные фораминиферы Черного моря. Москва: Наука, 1987. С. 79.
137. Янко-Хомбах В.В., Смынтына Е.В., Кадурин С.В., Ларченков Е.П., Мотненко И.В., Ка-каранза С.В., Киосак Д.В. Колебания уровня Черного моря и адаптационная стратегия древнего человека за последние 30 тысяч лет. Геол. и полезн. ископ. Мирового океана. 2011. № 2. С. 61—75.
138. Ginsburg G.D., Soloviev V.A. Submarine gas hydrates. VNII Okeangeologia. St. Petersburg. 1998. 216 p.
139. Gibbard P.L., Marttin J. H. The newly-ratified definition of thebQuaternary System/ Period and redefinition of the Pleistocene Series/Epoch and comparison of proposals advanced prior to formal ratification, Episodes. 2010. 33. № 3. Р. 152—158.
140. Gozhik P.F., Maslun N.V., Ivanik M.M., Plotnikova L.F., Yakushin L.N. Stratigraphic model of the Mesozoic and Cenozoic of the western Black Sea basin. Геол. и полезн. ископ. Мирового океана. 2008. № 1. С. 55—69.
141. Gozhik P.F., Maslun N.V., Ivanik O.M., Kliushyna A.V.Cenozoic stratigraphy of the western Black Sea basin. Proc. of the 33-rd Intern. geol. congr. Oslo, 2008, August 6—14. Oslo, 2008.
142. Gozhyk P.F., Ivanik M.M., Maslun N.V., Voizizky Z.J., Ivanik O.M. Stratigraphic structure of Cenozoic deposits of Prekerch shelf and east Black Sea Basin. AAPG European Region Annual Conference. Exploration in the Black Sea and Caspian Regions. (17—19 October 2010, Kiev, Ukraine) URL: http://www. searchanddiscovery.net/documents/2011/50395
143. Gozhyk P.F., Maslun N.V., Ivanik M.M. at al. Stratigraphical Model of Cenozoic of the Black Sea Gas and Oil-Bearing Province of Ukraine. 2nd International Symposium on the Geology of the Black Sea Region: Congress Center of MTA. Ankara, Turkey, 2009. Р. 76—77.
144. Gozhyk P.F., Maslun N.V., Ivanik Ye.M., Kliushyna G.V. Stratigraphy of Paleogene, Neogeneand Quaternary deposits in the Black Sea oil-gas province of Ukraine. Стратиграфия и седиментология нефтегазоносных бассейнов. 2011. № 2. Р. 15—31.
145. Gozhyk P.F., Mitropolsky O.Yu., Maslun N.V. Geology and stratigraphy of Oil-and-Gas Structures of the Black Sea Northwestern shelf. Материалы 30-й междунар. конф. «Мир на морях» (27—30 окт. 2003 г., Киев, Украина). Севастополь: 2004. С. 404—414.
146. Ross D.A. et al. Initial Reports of the Deep Sea Drilling Project. 42, Pt. 2. Washington, U.S. Governiment Printing office, 1978. 1244 p.
147. Yanko Hombach, V., Meriз E., Avenar N. Micropaleontological evidence ofthe Black Sea — Marmara Sea connection for the last 800 ka BP. Program and Extended Abstracts of the Forth International Congress on Environmental Micropalaeontology, Microbiology and Meiobenthology, September 13—18, 2004. Isparta, Turkey. 2004. Р. 228—230.
Стаття надшшла 12.08.2016
П.Ф. Гожик, Е.М.Иваник, Н.В.Маслун, А.В.Клюшина
СТРАТИГРАФИЯ ЧЕТВЕРТИЧНЫХ ОТЛОЖЕНИЙ АЗОВО-ЧЕРНОМОРСКОГО РЕГИОНА
Выполнен анализ стратиграфического строения четвертичного формационного комплекса Азово-Черноморского бассейна за событийно-стратиграфическими критериями. Охарактеризовано геоморфологические, структурно-тектонические, геодинамические, эвстатические, климатические, биотические, литологические, седиментологические и сейсмостратиграфи-ческие регулятивные факторы влияния на структуру разноранговых стратиграфических подразделов. Предложена стратиграфическая схема четвертичных отложений Азово-Черноморс-кого региона, в частности детальная стратификация плейстоцен-голоценових отложений. Выполнена прямая корреляция по био-лито-климато- и магнито-стратиграфическим данным со Средиземноморской и Международной стратиграфическими шкалами.
Ключевые слова: Черное море, Азовское море, плейстоцен, голоцен, методы, принципы детальной стратиграфии.
P.F. Gozhyk, О.М. Ivanik, N.V. Maslun, G.V. Klyushyna
STRATIGRAPHY OF THE QUATERNARY SEDIMENTS IN THE AZOV-BLACK SEA REGION
The stratigraphic analysis of Quaternaryformation complexes in the Azov-Black Sea region based on event stratigraphy criterions was carried out. Zoning and geomorphological, structure and tectonic, geo-dynamic, eustatic, climatic, biotic, lithological, sedimentological and seismic and stratigraphy regula-tiveinfluencing factors on structure of different ranks stratigraphic units have been given and characterized. Stratigraphical scheme of Quaternary sediments, specifically detail stratification of Pleistocene-Holocene, for Azov-Black Sea region are worked out. Direct correlation with Mediterranian and International Stratigraphycal Scails are produced.
Keywords: Black Sea, Azov Sea, Pleistocene, Holocene, methods, principles of detailed stratigraphy.
