CC BY
11
Стратиграфiя. Кореляцiя
doi: https://doi.org/10.15407/gpimo2019.01.018
П.Ф. Гожик 1, В.6. Рокицький2
1 1нститут геологiчних наук НАН УкраТни, Ки'|'в
о
Причорноморське державне регiональне геолопчне пiдприeмство, Одеса
НОВ1ДАН1 ПРО ПОШИРЕННЯ В1ДКЛАД1В ПРИДУНАЙСЬКОТ СВ1ТИ
Приведено аналiз опублтованих Mamepianie по знаходженню дакшських i тмершських молюств в долит Дунаю в Реншському i 1змаыьському районах i представлено результати вивчення плюценових eidKnadie по пробурених сверд-ловинах на шeльфi Чорного моря схiдншe дельти Дунаю. На пiдсmaвi малако-логiчних даних вивчено плiоцeновi вiдклaди, ствставлеш з придунайською свтою.
Ключовi слова: придунайська свта, плiоцeновi вiдклaди, дакшський регюярус, тмершський регюярус, молюски, Дунай, шельф Чорного моря.
Вступ
Буровими роботами в Реншському райош Одесько!" областа, ви-конаними в 1953 рощ, було встановлено поширення потужно!" ршадчно побудовано!" товщi алювiальних, озерних, лиманних i морських вiдкладiв. В.В. Богачев [3], який вивчав рештки мо-люсюв з керну пробурених свердловин, зазначив, що залягае во-на на палеонтолопчно охарактеризованих понтичних вщкладах.
Черепашки молюсюв були виявленi в наступних свердлови-нах: св. 33 — штервал 139—142 м — Viviparus ovidii nasonis sp. nov, V. turgidus Bielz., V. cyrthomaphorus Brus., Tylopoma brussinai Sabba, T. pilari Neum, Melanopsis abchasica Sen., Congeria supramoguica Gabun., Limnocardium fervidum orsa Ebersin, Neritina scripta Sabba (тут i надалi латинь подано в транскрипци' авторiв публжацш); св. 32 — штервал 174,7—177,0 — V. ovidii, V. nodaso-costatus Habov., Congeria of croatica Brus., C. aff caucasia Sen.; св. 22 — штервал 165,25—166,0 — крупш V. ovidii, V. cf. woodwardi Sabba, Congeria caucasica Sen.; штервал — 136,7—141,75 — Unio sp., Tylopoma plicata Sabba, Viviparus bifarcinatus Bielz. Вони представлен прюноводни-ми, морськими, солонуватоводними видами з дакшського, юммершського (переважно дуабського) та панонського басейшв.
© п.ф. гожик, в.е. рокицький, 2019 18 ISSN 1999-7566. Гeологiя i корисш копалини Свтового океану. 2019. 15, № 1
Щодо вжу зазначено! фауни В.В. Богачев в одному мющ зазначив, що в св. 33 на глибиш 184,30—187,75 в пiскаx була виявлена дак1йська фауна — «которую счел бы возможно отнести и к куяльницкому ярусу», а при xарактеристицi фауни в св. 22 вже зазначае ï"ï як дакшську.
В межаx дельти Дунаю, приблизно мiж мiстами Iзмаï'л та Кшя на глибинi 66—77 м за даними румунськм дослiдникiв залягають пiщано-глинистi вiдклади з типовою дакшською фауною молюскiв (Prosodacna orientalis Sabba, Pr. heberti Cob., Dreissena rimestriensis Font. etc).
Дакшсьи молюски були виявлеш i нами [6] при обробщ керну св. 3, закла-денiй на пiвнiчнiй околицi м. Реш. В iнтервалi 165—189 м свiтло-сiрi глини з прошарками шсив вмiщyвали: Prosodacna cf. stefanescui Sabba, Pr. haueri Cob., Pr. rumana Font, Pr. cf. stenopleura Sabba, Unio ex gr. sturdzae Cob., Viviparus ovidii naso-nis Bog., V. bifarcinatus Bielz, V. neumayri Brus., V. cyrtomaphorus Brus., V. cf wolfi Brus., Tylopomaplicata (Sabba).
Вщклади з дакшською фауною молюсив були встановлеш [4] i в пониззi р. Прут. Тут на опрюнент вiдкладаx понту (з уламками Pseudocatillus, Prosodacna та рештками рослин) залягае нижньопридунайська шдсвгга дрiбнозернистиx шсив з гравiем i дрiбною галькою, потyжнiстю бiля 5 м, яка вмщуе Viviparus ovidii nasunis Bog., Prosodacna rumana Font, Limnocardium sp., Lihtoglyphus acutus Cobalc., Tylopoma plicata Sabba. У подано-алевритовм вiдкладаx середньоприду-найськоï пiдсвiти виявленi Hyriopsis sp., Viviparus bifarcinatus Bielz., V. ex gr. wolfi Brus., Union aff. procumbens Fuchs.
Зазначену вище ритмiчно побудовану товщу з дакшськими молюсками В.В. Синегуб (1969) роздшив на три товщi: нижню, яку назвав «джурджулешт-ськими» верствами i вщню до босфорського регiопiд'ярyсy, i середню та верxню, назвавши ïx «реншськими» i «дунайськими» верствами. Згодом В.Х. Рошка i О.Н. Хубка (1981) реншсьи, дyнайськi верстви i нижньопоратсьи вiдклади [8] видiлили в придунайську свiтy, яку П.Д. Букатчук (1985) за матерiалам гео-лопчно'х' зйомки пiдроздiлив на нижню, середню i верxню пiдсвiти. Бiля с. Джурджулешт було пробурено двi свердловини (371, 13-г), якi пройшли повний розрiз придyнайськоï свiти [4]. В обоx свердловинаx видiляеться по дев'ять алювiальниx ритмiв. Опрацювання кернового матерiалy дозволило нам визначити стратиграфiчне положення та потужнють пiдсвiт. За даними св. 371, розташова-но'х' на швшч вiд с. Джурджулешт, по^вля понтичниx вiдкладiв встановлена на абсолютнш вiдмiтцi — 141 м, а в св. 13-г, закладенш на швдень вiд с. Джурджулешт — 143 м. Перекриваються вщклади придyнайськоï свои, в стратотиповому райош поширення верxньопоратськими верствами з Pristinunioprocumbens (Fuchs).
Вщклади придумайсь^' свгги були закартованi 1.М. Мокряком при гео-логiчнiй зйомцi iзмаïльського листа. В передана ним зразкаx визначено Viviparus ovidii nasonis Bog., Lihtoglyphus neumayri michaeli Sabba, Biyhynia spoliata Sabba, Melanopsis esperoides Sabba, M. rumana correcta Sabba, M. (L.) onusta Sabba, Plagiodacna subcarinata placida Sabba, Congeria sp. Вщклади залягають з розмивом на понтичниx i на меотичнм, а перекриваються, з глибоким розмивом, верxнь-опоратськими вщкладами [5].
Анаиз палеонтологiчниx матерiалiв з вiдкладiв придyнайськоï свгги дозво-ляе видшити настyпнi комплекси молюскГв для пщсв!т. В нижньопридyнайськiй пГдсвГтГ присутш морськГ молюски, xарактернi для гетського регюпщ'ярусу —
Parapachidacna cobalcescui (Font.), Stylodacna heberti (Cobalc.) i азовського регюпщ'ярусу — Prosodacna semisulcata (Rouss) та численш черепашки прюно-водних молюсив: Viviparus (Protulotoma) saddleri (Partsch.), V. (P.) cyrtomophora (Brusina), V. (P.) dermaniana nataliae Mich., Tulotoma (= Viviparus) ovidii nasonis (Bog.), T. bogatschevi Dats., T. nodasocostata (Halov.), T. ex gr. argesiensis (Sabba), Lithoglyphus neumayri michaeli Cobalc., L.harpaeformis Cobalc., Tylopoma (Bulinus) plicata (Sabba), T. sola Gozh., T. pilari (Neum.), Melanopsis (Mingreliciana)pterochila Brus., M. (M.) decollate Stol., Theodoxus (Calvertia) quadrofasciatus (Bielz), Th. (C.) obtusangulaeformis Gozh., Th. (C.) licherdopoli (Sabba), Unio (Rumanunio) rumanus Tourn., Jazkoa sturdzae (Cobalc.).
Особливу защкавлешсть визивають численш, рiзного вшу i розмiру Tulotoma ovidii nasonis. Ця криптогенна форма не виявлена ш в пщстеляючих придунай-ську свiту понтичних вщкладах, ш в перекриваючих ïï верхньопоратських, i е характерною для нижньо- i середньопридунайських свiт. Не вщома вона i за межами поширення придунайсько'1 свiти. Розповсюдження серед конгерш, лiмно-кардiдiв, прозодакнiв може свщчити про il пристосування до життя в солонова-товодному середовищь
У вiдкладах середньопридунайсько'1 пiдсвiти (пщошва на абсолютних вiдмiтках — 115—117 м) морсьи молюски зустрiчаються рщше нiж в нижньопри-дунайськiй тдсвт i представленi Prosodacnomya stenopleura (Sabba), Horiodacna rumana (Sabba), Limnocardium fervidum orsa Ebers. Серед прюноводних молюсив численш T. ovidii nasonis, T. argesiensis, Viviparus bifarcinatus Bielz., V. craiovensis Tourn., V. papaianopoli Lub., Lithoglyphus acutus Cobalc., Melanopsis (M.) decollate, M.(L.) onusta, M. (M.) pterochila Brus., Teodoxus licherdopoli Sabba, Valvata (Jekeliusiana) eugeniae Neum, Melanoides abchasicus Sen., Jazkoa sturdzae (Cobalc.)., Limnoscapha (= Hyriopsis) krejcii (Wenz), L. semiornata Bolg.
Верхньопридунайська пщсвгга (абс. вщштки пщошви — 51—52 м i покрiвлi — 15—18 м) складена такими ж вщкладами, що й середньопридунайська, однак в нш вщсутш рештки дакшських морських молюсив. Серед прюноводних мо-люсив визначено: Viviparus craiovensis Tourn., V. bifarcinatus Bielz., Tylopoma brusi-nae Sabba, Bithynia sabbae Gozh., B. spoliata Sabba, Melanopsis (V.) pterochila Brus., M. (M.) rumana correcta Sabba, M. (M.) abchasicus Sen., Theodoxus rumanus Sabba, Th. licherdopoli Sabba, Bittneriella ex gr. sandbergeri (Neum.).
Матер1али досл1джень
При проведенш геолого-зшмальних робгг на шельфi Чорного моря, схщшше дельти Дунаю, були виконаш буровi роботи на рiзних глибинах i вщдаленосп вщ берега (рис. 1).
Свердловинами пройдет четвертинш, плiоценовi i частково верхньомюце-новi вiд;клади. Четвертиннi вiдклад;и представлеш ритмiчно побудованими товща-ми морських i алювiальних утворень. В основi таких товщ залягають пiски, рiзною мiрою збагаченi гравiйним матерiалом i детритом молюсив, якi перекриваються алевритами i глинами, переважно морського генезису. Ця ритмжа е в!дображен-ням кшматично обумовлених регресивних i трансгресивних фаз в iсторiï Чорного моря. Фаунютично пiдтвердженими е вiд;клади тарханкутсько'1, карангатсько'1, евксино-узунларсько'1, давньоевксинсько'1, чаудинсько'1 трансгресш.
Рис. 1. Схема розм1щення свердловин: 1 — номера свердловин; 2 — ймов1рт границ долин стоку; 3 — геолопчний po3pi3 через долину стоку
Особливий штерес представ-ляють морсьи i континентальш плюценов1 вiдклади, розкритi свердловинами 364, 365, 370, 372, 374 (рис. 2). Алювiальнi вщклади поширеш широкою смугою в ерозiйному пониженнi, направ-леному на пiвнiчний схiд. На швдень вщ нього на понтичних морських вщкладах залягае комплекс похованих червоно-бурих Грунт1в, описаний як червоно-бурi глини (див. рис. 2). Ерозшне пониження виповнене вщклада-ми придунайсько!' свгги. Ïï пiвнiч-ний борт знаходиться недалеко вщ береговоï лши, на що вказують данi буршня на суходол1 i в прибережнш зош моря, де заф1ксовано поверхню меотичних вщклад1в на абсолютних вщмгтках вщ — 60 до —66 м. Швденний борт встановлено бшьш точно завдяки даним свердловин 366, 367, 369 i 373, в розр1з1 яких виявлено червоно-бур1 глини (комплекс червоно-бурих похованих грунт1в), вщсутшх в межах ерозшного пониження. Показовою е св. 373, в якш червоно-бур1 глини залягають на глибинах поширення вщклад1в придунайськоï свГти i пщстелюються вони не сарматськи-ми, а понтичними вщкладами, розмитими в межах ерозшного пониження. Вщсутнють достатньоï кглькосп свердловин на данш акватори' унеможливлюе обГрунтований висновок щодо форми ерозшного пониження i рельефу його днища. Найбшьш ймов1рно, що зазначене пониження е долиною стоку вод дакшського басейну в юнщ понтичного часу, де формувались вщклади приду-найськоï' св1ти. Глибина ï"ï складала близько 30—35 м. З розмивом на приду-найськ1й свт залягають верхньопоратськ1 в1дклади (рис. 3). З швноч1 в долину стоку вщкривалась долина пра-Сасика, виповнена четвертинними i шзньо-пл1оценовими в1дкладами, як залягають з розмивом на меотичних. Свердлови-ною 61 в пригирловш частин1 Сасикського лиману на глибиш 60 м в шску з грав1ем виявлен1 черепашки Melanopsis (Lyrcea) onusta Sabba, M. (L.) petrovici Brus., M. (L.) nobilis karpovi Gozh., M. (L.) cylindricapetrovici Brus., M. (Parreysiana) narzolina Sism., Fagotia (Sasykiana) plena Gozh. На основ1 анал1зу поширення заз-начених вид1в лог1чним буде висновок про сшвставлення залягаючо'1' товщ1 алюв1ю з середшм роман1ем i нижн1м куяльником Приазов'я.
Враховуючи важлив1сть нового матер1алу для в1дтворення Гстори' розвитку регюну, коротко зупинимось на характеристиц1 плюценових в1дклад1в. 1нформа-тивною е свердловина 370, закладена на п1вн1чний схгд в1д м. В1лково на глибиш моря 14,5 м. Тут пщ потужними товщами алюв1ю в штервал1 —59,50...—68,50 м
-45 г
-55
-65
-85 -
-95
-60
-70
-80
-90
-100
Рис. 2. Схематичш геолопчш розрiзи свердловин: 1 — глина зеленувато-шра, сра, темно-сра; 2 — червоно-бура глина; 3 — алеврит; 4 — вапняк; 5 —щебшь вапняку; 6 — пiски (а — дрiбно-середньозернистi, б — середньозернист з гравiем); 7 — валуни; 8 — рештки молюскiв; 9— включення (а — карбонатнi, б — рослинш рештки); 10 — верхньосарматсьы вiдклади; 11 — понтичш вщклади; 12 — вiдклади придунайсько'1 свiти; 13 — верхньопоратськi вщклади; 14 — четвертиннi вiдклади
i —68,50...—73,50 м нижнього плейстоцену залягають верхньоплiоценовi алювь альнi вiдклади (-73,50.-81,50 м), представлеш пiсками, глинами (див. рис. 2). В основi залягае зеленувато-сiра глина з домiшками дрiбноï гальки i гравiю, про-шарками черепашкового детриту, в якiй виявлеш Pristinunio cf. procumbens (Bielz.), Rytia bielzi (Crek), Tylopoma brusinae Sabba, Theodoxus rumanus Sabba.
Це дозволяе нам сшвставити зазначенi вiдклади з верхньопоратськими [12]. Ппсометрично нижче, в iнтервалi — 81,50.-84,40 м залягае товща дрiбнозер-нистих, зеленувато-сiрих шсив з гравiем i детритом молюсюв, яка роздiляеться прошарками (-83,0.-83,20) темно-аро!" глини на двi товщi. Нижня товща (-83,20.-84,40 м) вiдрiзняеться вщ верхньо!" бiльшим вмiстом гравiю, детриту (до 20 %), наявшстю дрiбноï гальки перекристалiзованого вапняку. Тут були виявлеш рештки молюсюв: Tylotoma ovidii nasоnis (Bogat.), T. bogatshevi Dats., Valencienesius sp., Melanopsis onusta Sabba, Teodoxus rumanus (Sabba), Lithoglyphus sp., Limnocardium sp., Prosodacna sp., Parapachydacna ex gr. cobalescui (Font.). Пщстеляеться (-84,40.-85,5 м) нижня товща шску зеленувато-арим алевритом з прошарками глини, нижче якого залягае дрiбнозернистий до пел^оморф-ного вапняк з уламками Tulotoma, Prosodacna. Пщ алевритом залягае товща шску (-86,00.-88,50 м), в якому детрит складае до 40 %, також присутнш гравш, дрiбна галька кременю, вапняку. О^м ввддв, що наведенi у вище залягаючих пiсках тут виявлено уламки Plagiodacna sp., Jazkoa ex gr. sturdzae Cobalc., Viviparus sp., Melanopsis pterochila Brus., Tylopoma pilari (Neum.).
Виявлеш рештки молюсив дозволяють вщнести шщаш вщклади з прошарками глин, алевриту i вапняку до придунайсько!' св™. Пщстелюються вщклади придунайсько!" свiти алевритами i глинами, яю по аналогй' з розрiзом св. 372 вiднесенi до шзнього сармату.
76 374 365 366 369 373
Швшчшше св. 370 пробурена св. 372, яка очевидно виходила за межi раннь-оплюценового ерозшного пониження, але розмщувалась в межах ерозшно! уло-говини р. Сасик. Шд потужною товщею шщано-глинистих порiд плейстоцену, в пiдошвi яко! залягае зеленувато-сiрий алеврит з прошарками глини, дрiбнозер-нистого пiску, залягае двi товщi пiску: верхня (—76,50...—81,70 м) з рщисними включеннями детриту, нижня (-81,70.-86,0 м) з включеннями гравiю та детриту, серед якого виявлено черепашки Melanopsis pterochilla Brus., M. cf. onusta Sabba, Viviparus cf. bifarcinatus Bielz., Theodoxus ex.gr. rumanus Sabba, Lithoglyphus acutus Cobalc., яй характерш для придунайсько! свiти. Нижче в iнтервалi -86,0.-98,0 м залягае верхньосарматська зеленувато-ара глина з прошарком пелiтоморфного вапняку та черепашкового детриту.
На пiвнiчний схщ на глибинi -17 м розташована св. 374, в якiй пщ нижньо-четвертинними пiсками (-6,0 .-72,50 м) з Viviparus sabconcinus Sinz. залягають двi товщi плiоценових шсюв: верхня (-72,5.-80,5 м) — середньозернистий зе-ленувато-сiрий кварцовий пiсок з включеннями дрiбноl гальки та гравт кварцу, чорно! яшми та вапняку, i нижня (-80,50.-94,50) — дрiбнозернистий в покрiвлi, зеленувато-сiрий з гравiем i детритом пiсок, на глибиш -84,50 м з валунами вапняку до 10 см. У верхнш товщi пiскiв виявлено Viviparus ex.gr. turritus Bog., Lithoglyphus sp., в нижнш (з гравiем та галькою) — Tulotoma ovidii nasonis (Bog.,), Tulotoma sp., Tylopoma brusinae Sabba, T. plicata Sabba, Melanopsispterochila Brus., Limnocardium ex gr. fervidum Ebers. Однозначно можна нижню товщу шсюв сшвставити з придунайською свггою. Щодо верхньо! товщi, то умовно ми li спiвставляемо з верхньопоратськими вiдкладами.
Свердловина 365 розкрила вщклади придунайсько! свiти в частиш прилеглiй до пiвденного борту зазначено! ранiше долини. Тут пiд свггло-арою глиною (-97.-101,6 м) з прошарком мергелю залягае (-101,6.-104,0 м) дрiбнозернис-тий шсок з гравiем i детритом (до 40 %) та численними рештками Mactra bulgar-ica Toula, Mactra sp., що дозволяе вiднести його до верхнього сармату. Рештки мактр виявленi i в пщстеляючих глинах до глибини -107,8 м. До придунайсько! свiти вщноситься сiра алевритова глина (-81,1.-84,1 м) i середньозернистий
nicoK з ipaBieM, дрiбною галькою, уламками Tulotoma ovidii nasonis Bog., Tulotoma sp., Prosodacna sp., Pachydacna sp., Lithoglyphus cf. acutus Cobalc. та товстостшш унюнщи. Вище залягае (-68,0.-81,1 м) потужна товща середньозернистих nicKÎB з прошарками глин, включеннями Ipавiю (до 5%), яка, з огляду на умови залягання, вiднесена до шзнього плiоцену (див. рис. 2).
На швшч вiд св. 365 на глибит -18,7 м закладена св. 364. Четвертинн вiдклади, як i на шших дiлянках пpедставленi морськими i континентальними вiдкладами. В штерваш -50.-83 м пpедставленi лише континентальш, голов-ним чином алювiальнi вщклади, якi складають два седиментацiйнi цикли: верхнш (-49,4.-66,0 м) i нижнш (-66,0.-83,0 м). Кожен iз них представлений двома товщами шсюв перекритих глиною. Верхня товща шску кожного циклу переважно дpiбнозеpнистого складу з прошарками глин, а нижня середньозер-нистого з гpавiем i черепашковим детритом. В нижнш товщi верхнього циклу (-56,9.-66,0 м) виявленi рештки Lithoglyphus sp., Microcolpia sp., Viviparus sp. Щодо решток вiвiпаpид, то за ознаками форми уламюв обертав ix умовно вщно-симо до групи kagarliticus. Шски нижньо!" товщi нижнього седиментацiйноIо циклу (-72,5.-83,0 м ) вмщують Ipавiй, дpiбну гальку i уламки унюнщ та вiвiпаpид. Нижче залягае алеврит (—83,0...-85,0 м) з рештками прюноводних гастропод, середньозернистий пiсок (-85,0.-87,0 м) з гpавiем i уламками товс-тостулкових унiонiд i вiвiпаpид i на забо'1' сipа глина, в яюй виявленi уламки морських молюсюв (Pachydacna sp., Prosodacna sp., Congeria sp., Limnocardium sp.). З огляду на умови залягання по вщношенню до св. 365, зазначену вище глину з рештками морських молюсюв вщнесено до придунайсько!' св™.
На схщ, за межами долини стоку, на глибинах -88.-95 м вщсутш знахщки T. ovidii nasonis, типово'1' форми нижньо- i середньопридунайських пщсвгг, а в свердловинах (341, 344, 345, 352, 355) на цш же глибиш виявлеш лише морсью молюски нижнього i середнього юмерш Limnocardium squamulosum (Desh.), Pontalmyra crassatellata (Desh.), P. crassatelloides (Andr.), P. multistriata (Rouss), Pseudocatillus danocoides (Andr.), Ps. ex gr. lebedinzevi (Andr.) etc. Очевидно долина стоку тут вщкривалась в юмершський басейн Евксина i слугувала широкою протокою з даюйським басейном. В регресивш фази вщбувалась м^рашя даюйсь-ких молюсюв в юмершський басейн, а при трансгреси' — юмершських молюсюв в даюйський басейн.
Результати дослщжень та ïx обговорення
Наведенi матеpiали дослiджень дають важливу iнфоpмацiю для вщтворення iстоpiï розвитку територй", вжу придунайсько!" свiти та кореляцй" юмершських i даюйських вiдкладiв. Факти знаходження дак1йських молюскiв в кiмеpiйськиx вщкладах i кiмеpiйськиx молюскiв в даюйських вщкладах, на чому наголошувалось в публжашях [3, 10, 14, 15, 16, 17, 19, 24], поставили питання шлях1в м^раци' молюскiв, зв'язюв мiж дакiйським i евксинським басейнами. Взаемопроникнення даюйських i юмершських молюсюв могло вщбутись за ут-ворення широкого ерозшного пониження (рис. 3), по якому вщбувались м^раци" молюсюв. Час його утворення можна окреслити при аналiзi еволюцй' басейнiв Схщного Паратетису, piвень яких зазнав ютотного коливання в пiзньому мiоценi-плiоценi, спричинених коливанням piвня Середземного моря.
а
Рис. 4. Ймовiрнi змши рiвня Середземного моря i Пaрaтетисy мiж 6,0 i 5,3 млн роыв [20]. Положення рiвня: а — 6,0 млн роыв; в — 5,9 млн рошв; c — 5,0—5,2 млн рошв; d — 5,4 млн роыв; e — 5,3 млн роыв
З проблеми коливання piBra Середземного моря опублшовано сотш робот, але ми коротко зупинимось на робот Клаузена та iH. [20], оскiльки вона корес-пондуеться з даними по месшськш кризi солоностi та коливаннями рiвня басейнiв Схiдного Паратетису (рис. 4). Згщно даних дослiджень на рiвнi 6,0 i 5,9 млн роив тому рiвень морiв Схiдного Паратетису був дещо вищим за рiвень Середземного моря (див. рис. 4). Очевидно на цей час припадае початок скиду солоноватоводних мас в Середземне море, а 5,52 млн роив тому рiвень остан-нього практично зрiвнявся з рiвнем Евксинського басейну. Бшя 5,4 млн роив тому вщбулось рiзке зниження Середземного моря до стади Лаго-Маре, яке спричинило зниження рiвня Евксинського i Дакiйського басейнiв. З настанням занклшсько! трансгресй (5,3 млн рокiв тому) рiвнi останнiх майже зрiвнялись з рiвнем Середземного моря. В цш схемi е деякi неузгодженостi, в першу чергу щодо вiкових границь зазначених подш i вiку мю-плюценових стратонiв. Месiнська криза солоностi, яка вщповщае катастрофiчному зниженню рiвня Середземного моря, чгтко подiляеться на три фази: перша — евапоритова (5,96— 5,88 млн роив тому), друга — ерозшна (5,58—5,50 млн роив) i третя — стадiя Лаго-Маре (5,50 —5,33 млн роив) [27]. При цьому границя мiж меотисом i понтом в одних авторiв проведена на рiвнi 5,85 млн роив, понту i даия — 4,85 млн роив, даия i романiя — 4,2 млн роив [28]. За шшими даними [26] гранищ зазначених стратошв припадають на: меотис-понт — 6,15 ± 0,11 млн роив, понт-дакiй — 5,30 ± 0,1 млн рокiв, дакш-романш — 4,58 ± 0,05 млн роив. В першому варiантi тривалють понту складае 1,0 млн роив, в другому — 0,85 млн роив. Звертае на себе увагу [20] незначна тривалють нижнього понту — 0,15 млн роив (6,15—6,0 млн роив), при тривалосп портаферш — 0,4 млн роив (6,0—5,6 млн роив) i босфору — 0,3 млн роив (5,6—5,3 млн роив).
По Керченсько-Таманському регюну гранищ стратошв за даними В.М. Се-мененко (1987) проведет на наступних рiвнях: меотис-понт — 6,5 млн роив, понт-имерш — 5,8 млн роив. Вш стратошв за дослщженнями В.М. Трубiхiна близьи до даних Г. Клаузена та im [20].
При цьому зазначимо, що мiж понтичними i имершськими вiдкладами вiдмiчаеться фаза ерози, зафiксована базальним горизонтом не тшьки на шельфi, але i в 1ндоло-Кубанському прогинi, Рюнськш низовинi [10]. На великих площах шельфу понтичнi вiдклади взагалi вiдсутнi, а кiмерiйськi з розмивом залягають на меотичних або сарматських вщкладах. З фащею розмиву кореспон-дуеться формування каньйонiв на материковому схилi i утворення товщi строма-толiтових доломiтiв, оолiтових пiскiв, грубого гравш серед пелагiчних, семипе-лапчних турбiдiтових вiдкладiв, як1 були пройден свердловиною 380 А в штер-валi 883,5—864,5 м, пробуреною в Чорному морi [22]. 1х корелящя iз стадiею Ла-го-Маре Грунтуеться на палеонтологiчних даних i факту встановлення нижньо'' границi епохи Пльберт на 1,0 м вище зазначених грубозернистих пюив, гравiю. Логiчним е висновок, що ix нагромадження завершилось до початку занклшсь-ко'' трансгресй'.
Розмiри Дакiйського басейну, який в ранньому понт! був великим заливом Схщного Паратетису, в шзньому понт (в кiнцi босфору) суттево звузилися. I. Андрееску на одному з розрiзiв [17, Fig. 3, P. 323] показав, що гетсьи (нижньо-дакiйськi) вiдклади з глибоким розмивом залягають на новоросшських, зрiзую-чи при цьому i босфорськi вщклади. Виповнюють розмив пiски формацй' Бер-
Рис. 5. Границ Дакшського басейну [23] i положения долин стоку: 1 — дакшський басейн; 2 — долина стоку; 3 — мпрацш шмершських молюсшв в Дакшськш басейн; 4 — мщацш дакшських молюсыв в Евксинський басейн; 5 — «Зал1зш ворота»
бешт з галькою в основг Ще один розмив, виповнений шсками (з галькою) формацп Кандешти, яка вщноситься до парсковш (шзнього дак1ю) зр1зае верхи формацп Бербештт Встановлений розмив 1 м1ж шзшм даыем — раншм ро-машем. Близьы результати по фазам ерози рашше отримав 1 Е. Снел з сшвавто-рами [26]. На приведених розр1зах показано, що конгломерати, як1 вщнесеш до шзнього босфору, залягають на месшськш ерозшнш поверхш 1 перекриваються дакшськими вщкладами. Границя дак1я 1 конгломерат1в визначена ними на меж 5,28 мшьйошв роыв. На месшськш ерозшнш поверхш трансгресивно залягають вщклади занклшсько! трансгреси.
Таким чином, наявш матер1али свщчать, що сток водних мас Дакшського басейну, який вщбувся в кшщ босфорського часу 1 корелятний утворенню товщ1 грубозернистих вщклад1в та фаз1 ерози в Чорному мор1 м1ж понтом 1 ымер1ем, спричинив формування долини стоку, в якш формувались вщклади придунайсь-ко! свгги (рис. 5). При цьому зауважимо, що I. Попеску, Г. Жллет [за 23] вщм1ча-ли на сейсмопрофшях ерозшш канали схщшше дельти Дунаю, однак !х утворен-ня пов'язували 1з зниженням р1вня Дакшського басейну в першш половиш дакшського в1ку. Цшком ймов1рним е !х встановлення на продовженш Ге-оргивського гирла.
Як рашше зазначалось, вщклади придунайсько! свгги з розмивом залягають на понтичних вщкладах (опрюненш фацп) в райош м. Реш, на понтичних 1 мео-
тичних — в райош м. 1змаш i верхньосарматських — на схщ вщ дельти Дунаю. В той же час на придунайсьйй свт з глибоким розмивом залягають верхньопо-ратсьй вiдклади, що свiдчить про потужну ерозiю, яку ми спiвставляемо з фазою ерози' мiж парсковiем i раншм романiем [17].
Видовий склад дакшських i ймершських молюск1в у вщкладах придунайсь-ко!" свiти дозволяе зробити висновок про корелятнють нижньопридунайсько1' пiдсвiти гетському i азовському регюпщ'ярусам, а середньопридунайсько!" — ка-мишбурунському i парсковському регюпщ'ярусам. Верхньопридунайська пщсвга охарактеризована лише прюноводними молюсками, яй вiдносяться до закiнчення зони NSM10 i першою половиною зони NSM11 — Moldavunio lenticularis — Valachunio iconomianus [17]. З огляду на ix положення в палеомагштнш шкалi Румуни", знаxiдкаx Moldavunio lenticularis, в нижньопоратських (долина Прута) та нижньокуяльницьких (Приазов'я) вщкладах, лопчним буде висновок про корелящю верхньопридунайсько'1' пщсвгги верxньокiмерiйським та нижньо-куяльницьким вщкладам.
При виясненнi iсторiï динамiки басейшв Сxiдного Паратетису не можна оминути розрiз дуабських верств в Захщному Закавказзi. В ньому, як i в розрiзi придунайсько! свiти видшяеться дев'ять ерозiйно-седиментацiйниx циклiв. В пiдошвi розрiзу була виявлена характерна форма гетських вiдкладiв Parapachydacna cobalcescui та Viviparus (Protulotoma) sadleri (Partsch.), V.(P.) cyr-tomaphorus [1], видiв характерних i для нижньопридунайсько! пiдсвiти. В се-реднiй частинi розрiзу численш середньоймершсьй молюски (Pontalmyra crassa-tallata, P. multistriata, Limnocardium fervidum etc) i поодиной даййсьй (Culadacna steindacheneri, Chatoconda sp.). Верхня частина дуабських верств мютить молюски, яй на думку А.Г. Еберзша е характерними для пантикапейського горизонту (регюпщ'ярусу). Мiж дуабськими верствами i моквiкардiумовими, що залягають нижче, е чггка перерва, зафiксована фацiею розмиву, яку ми сшвставляемо з рiзким падшням рiвня басейнiв Сxiдного Паратетису в йнщ босфорського часу. Щодо стратиграфiчного положення дуабських верств, то юнують наступнi точки зору: верxнiй ймерш, середнiй-верxнiй кiмерiй i кiмерiй в повному обсязь Ос-тання точка зору була висловлена А.Г. Еберзшим [14] i пщтверджуеться малако-лопчними i палеомагнiтними даними.
Висновки
В йнщ босфорського часу вщбулось рiзке зниження рiвня Середземного моря i басейшв Схщного Паратетису, яке спричинило утворення фацй" розмиву мiж кiмерiйськими i понтичними вiдкладами в ПричорноморЧ, в Заxiдному Закавказзi, грубозернистих утворень в пелапчних осадках Чорного моря, базальних конгломератiв пщ нижньодакiйськими вiдкладами [10, 17, 20, 21].
Спк вод Дакiйського басейну на схщ був неможливий через пщняття Доб-руджi, а район Галица-Реш зазнавав сталого опускання, тому долина стоку була закладена швшчшше Добруд^ в напрямку Ренi — 1змат — Кiлiя — дельта Дунаю.
По утворенш широкiй долиш стоку (рис. 5) в Евксинський басейн м^рува-ли ранньодакiйськi молюски, яй круговою течiею були перенесет до шельфу Захщного Закавказзя i далi до Керченсько-Тамансько! акваторй' ймершського моря. 1хню вiдсутнiсть в швшчно-захщному шельфi моря можна пояснити зрос-
танням темпу ймершсько!" трансгреси' i в яййсь мipi виступом Кримського пiвостpова. З пщйомом piвня кiмеpiйського моря вже ранньоймершсьй молюс-ки по долинi стоку мпрували в Дакiйський басейн. Повторна взаемна мпращя вiдбулась в середньому ймери' i парскови".
В проведенш гpаницi мiж понтичним i ймершським pегiояpусами, а отже нижньо!" границ плiоцену iснуе декiлька ваpiантiв: 4,88 млн р. [27]; 5,25 млн р. (Тpубixiн, Попов, 1996); 5,3 млн р. [26] i 5,8 млн р. [25]. Тай pозбiжностi навггь в межах одного регюну пояснюються вжовою штерпретащею палеомагнiтниx да-них на конкретних pозpiзаx. Звертають на себе увагу pозpiзи босфорських i нижньодаййських вiдкладiв в Даййському басейнi. Тут босфоpськi вiдклади за палеомагнетичними дослiдженнями вiднесенi до хрону (СЗг i лише низи до суб-хрону СЗАп 1п [26]. В шшому ваpiантi до хрону СЗг вiдноситься лише нижня частина понтичних вiдкладiв [27]. Важливою е шформащя про належнiсть кар-бонатних нанофосилш у вiдкладаx босфору до зони NN 12, а нижньопонтичних до зони NN 11 в. Така трактовка не узгоджуеться з даними В.М. Семененка (1989). Вщклади азовського регюпщ'ярусу були вщнесеш до 5-ï палеомагштно!" епохи, а понтичного регюярусу — до 6-ï. Кpiм цього у вiдкладаx азовського регюпщ'ярусу приведет нанофосилй' зони NN 11, а камишбурунського — NN 12 — NN 13. Таким чином тривалють азовського регюпщ'ярусу була суттево збшьше-на. Дещо iншу шформацш палеомагнiтниx даних наводить В.О. Зубаков (1990) за опорним pозpiзом мису Панапя (Тамань). Тут в пiдошвi кiмеpiйськиx вiдкладiв пiски Путря, що вщнесеш до 5-ï палеомагштно!" епохи, залягають зi значним розмивом на босфорських утвореннях. Весь же ймерш вщнесений до епохи Гiлбеpт. Щодо нанофосилiй NN 11 у вщкладах азовського горизонту, то потpiбно вщмггити, що вимирання кеpiвноï форми зони NN 11 Discoaster qnin-quiramus визначаеться в межах 5,5 млн ройв, тобто в низах босфорського регюпщ'ярусу, як це пропонуеться [26] для pозpiзiв в Даййському басейн та наяв-носп нанофосилш зони NN 12 в босфорських конгломератах i шсках.
Багато ввддв молюсйв азовського регюпщ'ярусу присутш i у верхньопон-тичних вiдкладiв i, очевидно ми маемо справу з перехщними верствами, в усяко-му pазi нижньо!" частини азовського pозpiзу.
З огляду на зазначений вище матеpiал е всi пiдстави проводити границю мiж понтичним i ймершським регюпщ'ярусами нижче субхрону Твера, тобто 5,3 млн ройв. Вщповщно постае задача детального фаунютичного i палеомагштного вивчення pозpiзiв азовських вiдкладiв на Таманському пiвостpовi i в Захщному Закавказзi, де вони найповнiше представлеш.
СПИСОК Л1ТЕРАТУРИ
1. Анистратенко В.В., Гожик П.Ф. Моллюски семейств Neritidae, Viviparidae, Lithoglyphidae, Pyrgulidae из киммерийских отложений Абхазии. Вестник геологии. № 1. 1995. С. 3—13.
2. Бердникова В.Г. О новом виде рода Viviparus из дакийских отложений юго-запада Украины. Фаунистические комплексы и флора кайнозоя Причерноморья. Кишинев: Штиинца, 1977. С. 78—80.
3. Богачев В.В. Материалы к истории пресноводной фауны Евразии. Киев: Изд-во АН УССР, 1961. 403 с.
4. Букатчук П.Д., Гожик П.Ф. Средне-, верхнеплиоценовые отложения юго-запада Молдавии. Геол. журн. 1986. Т 46, № 5. С. 21—26.
5. Гожик П.Ф. Пресноводные моллюски позднего кайнозоя юга Восточной Европы. Киев, 2006. 247 с.
6. Гожик П.Ф., Чирка В.Г. Новые данные о плиоценовых отложениях низовий Прута и Дуная и вопросы их корреляции. О нижней границе четвертичных отложений. Киев: Наук. думка, 1973. С. 66—72.
7. Молявко Г.1. Неоген твдня Украши. Кшв: Вид-во АН УРСР, 1960. 208 с.
8. Павлов А.П. Неогеновые и послетретичные отложения Южной и Восточной Европы. Мем. геол. отд. Об-ва любителей естеств., антропологии и этнографии. 1925. Вып. 5. 217 с.
9. Рошка В.Х., Хубка А.Н. Очерк стратиграфии неогеновых отложений междуречья Днестр — Прут. Биостратиграфия антропогена и неогена юго-запада СССР. Кишинев: Штиинца, 1981. С. 78—106.
10. Семененко В.Н. Стратиграфическая корреляция верхнего миоцена и плиоцена Восточного Паратетиса и Тетиса. Киев: Наукова думка, 1987. 232 с.
11. Синегуб В.В. Плиоцен. Геология СССР Т XLV, Молдавская ССР М.: Недра, 1969. С. 171—188.
12. Чепалыга А.А. Антропогеновые пресноводные моллюски юга Русской равнины и их стратиграфическое значение. Москва: Наука, 1967. 222 с.
13. Эберзин А.Г. О происхождении плиоценовых родов кардиид в эвксинском бассейне. Тр. Палеонт. ин-та, М.-Л.: Изд-во Академии наук СССР, Т. 20, 1949. С. 209—232.
14. Эберзин А.Г. Средний и верхний плиоцен Черноморского бассейна. Стратиграфия СССР. Т. 12. Неоген. М.-Л.,1940. С.477—566.
15. Andreescu I. Biostratigraphy and chronostratigraphy of the Upper Pliocene — Lower Pleistocene in the Dacic Basin. Annuaire de Institut de Geologie et de Geophysique. 1983. 59. P. 153—160.
16. Andreescu I. Contributii la stratigrafia Dacianului si Romanianului din zona de curbura a Carpatilor Orientali. Dari de Seama ale sedimentelor. Stratigr. 1972. 58. № 4. P. 131—135.
17. Andreescu I. When did the Danubes become the Danube? Muzeul Oltenia Craiova, Oltenia. Studii si comunicari Stintele Naturii. XXV, 2009. P. 319—328.
18. Andreescu I. Biostratigraphy and chronostratigraphy of the Upper Pliocene — Lower Pleistocene in the Dacic Basin. Annuaire de Institut de Geologie et de Geophysique. 1983. 59. P. 153—160.
19. Andreescu I., Papaianopol J. Dacian. Stratotypes of the Neogene Mediterranean Stages. Bratislava, 1975. vol. 2. P. 57—70.
20. Clauzen G., Suc I.-P., Popescu Sp.-M., Marunteanu M., Rubino I.-L., Marinescu F. and Melinte M.C. Influence of mediterranean Sea-level changes on the Dacic Basin (Eastern Paratethys) during the late Neogene: the Mediterranean Lago Mare facies deciphered. Basin Research, 2005. 17. P. 437—462.
21. Hsu Kenneth F., Giovanoli Federico. Messinian event in the Black Sea. Palaeogeogr., Palaeoclim., Palaeecolog. 1979. 29. N 1—2, P. 75—93.
22. Hsu Kenneth F., Giovanoli Federico. Messinian event in the Black Sea. Palaeogeogr., Palaeoclim., Palaeecolog. 1979. 29, N 1—2. P. 75—93.
23. Jipa D., Olarin C., Marinescu N., Olteanu R., Brustur T. A late Neogene marker sequence in the Dacian Basin (Parratethys realm). Genatic and stratigraphic significance. Coastal Zone Processes and Management Environmental Legislation. Geo-Eco-Marina. 2007. 13, P. 121—138.
24. Motas I., Papaianopol I. Biostratigrafia succesiunii Meotian-Pleistocene dintre Calugareni si Vadu Sapat (jnd. Prahova), D.S. Inst. Geol. 1972. 58, N 4. P. 221—244.
25. Semenenko V.N. Problems of the Pliocene correlation of East Paratethys and Tethys. Geologica Carpatica. 1989. 40 (1), P. 75—79
26. Snel E., Marunteanu M., Macalet R., Meulenkamp I.E., Vugt N. Late Miocene to Early Pliocene chronostratigraphic framework for the Dacic Basin, Roumania. Palaeogeogr., Palaeoclim., Palaeecolog, 2006. 238, P. 107—124.
27. Vasiliev I., Krijgsman. W. Stoica, Langereis C.G. Mio-Pliocene magnetostratigraphy in the southern Carpatian foredeep and Mediterranean-Paratethys correlation. Terra Nova. 2005. 17. P. 376—384.
28. Vasiliev I., Krijgsman. W., Langereis C.G., Panaiotu C.E., Matenco L., Bertotti G. Towards an astrochronological framework for the eastern Paratethys Mio-Pliocene sedimentary sequences of the Focsani basin (Romania). Eart and Pleanetary Science Letters. 2004. 227. P. 231—247.
Стаття поступила 04.01.2019
П.Ф. Гожик, В.Е. Рокитский
НОВЫЕ ДАННЫЕ О РАСПРОСТРАНЕНИИ ОТЛОЖЕНИЙ ПРИДУНАЙСКОЙ СВИТЫ
Приведен анализ опубликованных материалов по нахождению дакийских и киммерийских моллюсков в долине Дуная в Ренийском и Измаильском районах. Представлены результаты изучения плиоценовых отложений по пробуренным скважинам на шельфе Черного моря восточнее дельты Дуная. На основании малакологических данных изученные плиоценовые отложения сопоставлены с придунайской свитой.
Ключевые слова: придунайская свита, дакийский региоярус, киммерийский региоярус, плиоценовые отложения, Дунай, шельф Черного моря.
P.F. Gozhik, V.Eu. Rokytskyi
NEW DATA ON THE DISTRIBUTION OF SEDIMENTS OF THE DANUBE FORMATION
The published materials on the occurrences of dacian and kimmerian mollusks in the Danube River valley between Reni and Izmail districts are analyzed and the result of study the Pliocene sediments from wells drilled on the Black Sea shelf to the east of Danube River Delta are presented. Basing of the mala-cological data, the studied Pliocene deposits are compared with those of the pridanubian formation.
Keywords: pridanubian formation, Dacian, Cimmerian, Pliocene sediments, Danube, shelf Black Sea, mollusks.
