CC BY
13
Крымских горах как стабильную. Однако при бесконтрольной заготовке растительного сырья красавки поступление свежих семян может уменьшаться, что приведет к сокращению обилия вида как в отдельных местах произрастания, так и по всей популяции в целом.
Список литературы
1. Белладонна / Бережинская В.В., Землинский С.Е., Кушке Э.Э., Муравьева В.И., Сациперов Ф.А. - М.: МЕДГИЗ, 1953. - 116 с.
2. Белладонна / Бондаренко А.К., Савченко Б.И., Форменко К.П., Брыкин А.И. // Вопросы агротехники возделывания лекарственных культур: Сборник научн. работ ВИЛР. - Ч.2. - М.: ВИЛР. - 1978. - С. 6-7.
3. Вахрушева Л.П. Пространственная и возрастная структура ценопопуляций Atropa belladonna L. в фитоценозах Крымского государственного заповедника: Материалы республиканской конференции "Заповедники Крыма на рубеже тысячелетий", Симферополь, 27 апреля 2001 г. - Симферополь, 2001. - С. 24-26.
4. Вульф Е.В. Флора Крыма. - Т. 3, Вып. 2. Вьюнковые - пасленовые - М.: Колос, 1966. - 256 с.
5. Захаренко В.Г. Характеристика возрастных состояний красавки-белладонны (Atropa belladonna L.) // Бюлл. Главн. ботан. сада РАН. - 2008. - Вып. 194. - С. 150-158.
6. Любименко В.Н. Лекарственные и дубильные растения Таврической губернии // Материалы для изучения естественных производительных сил России. Петроград: 1-я государственная типография. - 1918. - 43 с.
7. Работнов Т.А. Жизненный цикл многолетних травянистых растений в луговых ценозах // Тр. БИН АН СССР, Сер. 3. Геоботаника. - М., 1950. - С. 7-204.
8. Сидельников Н.И., Конон Н.Т. Элементы возделывания белладонны в Белгородской области // АгроХХ1. - 2007. - Вып. 1-3. - С. 41-42.
9. Уранов А.А. Возрастной спектр фитопопуляций как функция времени и энергетических волновых процессов // Биол. науки. - 1975. - № 2.- С. 7-35.
10. Хазиева Ф.М., Конон Н.Т. Интродукция Atropa belladonna (Solanaceae) в Московской области // Раст. ресурсы. - 2009. - Т. 45, Вып. 2. - С. 31-36.
11. Ценопопуляции растений (основные понятия и структура). - М., 1976. - 216
с.
12. Червона книга Украши. Рослинний св^ / За. ред. ЯП. Дщуха. - К.: Глобалконсалтинг, 2009. - 916 с.
Рекомендовано к печати д.б.н. Коба В.П.
СТЕПОВА РОСЛИНН1СТЬ БЕРДЯНСЬКОГО ПОЛ1ГОНУ ТА II ДИНАМ1ЧН1
ЗМ1НИ (ЗАПОР1ЗЬКА ОБЛ.)
В.П. КОЛОМ1ЙЧУК, кандидат бюлоггчних наук 1нститут боташки iм. М.Г. Холодного НАН Украши, м. Кшв
Вступ
Запорiзька область е одшею з найбшьш трансформованих i освоених у сшьськогосподарському вщношенш областей Украши. Площа обласп 27,3 тис. км2, з яких сшьгоспупддя складають 82,4 %, у тому чист ршля - 71% [3]. Площа територш та об'екпв ПЗФ обласп е незначною (2,6 %). Значне антропогенне навантаження на природу обласп (розорювання земель, ненормований випас худоби, будiвельнi та мелюративш роботи) призвело до знищення природно'1 рослинносп, зокрема степово'1,
яка займае близько 3% площi область За таких умов кожна, навггь невелика за площею дшянка, зi збереженим рослинним покривом мае значну наукову, еколопчну i соцiальну цiннiсть. Тому нагальним питанням залишаеться проведення дослiджень з метою встановлення охоронного режиму на таких дшянках, як вiдображують типов^ характернi ландшафти регiону, насамперед степов^ де природна рослиннiсть знаходиться у збереженому стань
Об'екти та методи дослщження
Ландшафти дiлянки, яка прилягае до берегового уступу, репрезентоваш на вододш степами рiзного ступеня збереженост та двома балками (Покiсною та Гонджуго), як перерiзають плакор у меридюнальному напрямку i характеризуються комплексами зонально-штразональних ценозiв. Рослинний покрив щеТ територil ранiше не вивчали. Найближчi з дослiджених територiй - заплава р. Берди, Бердянська коса з заходу, середня течiя р. Берди на швноч^ Бшосарайська коса зi сходу [1,5-6]. Метою дослщження було встановлення сучасного стану фiторiзноманiття степово! рослинностi колишнього Бердянського вшськового полiгону. Дослiдження проводили, використовуючи загальновiдомi геоботанiчнi методи (детальномаршрутний та нашвстащонарний).
У 2007-2009 рр. на узбережжi Азовського моря ми дослiдили значну плакорну дшянку площею близько 3000 га, на якш добре збереглися природш фiтоландшафти. Ця дiлянка знаходиться на швдш Запорiзькоl областi у Бердянському район мiж селами Новопетрiвка та Куликiвське на територil колишнього вшськового полЬону МЗС Укра'ши, створеного у 50-х рр. ХХ ст. на площi понад 5000 га (рис. 1.).
меж1 дослщжено1 дшянки еколого-ценотичний профшь
Рис. 1. Карта територй* Бердянського вшськового полигону Примггка. Сущльною лМею окреслена дослщжена територ^я, пунктирною -профиль. Масштаб - 1:100000.
Результати та обговорення
За фiзико-географiчним районуванням дослщжена територiя знаходиться у Mарiупольсько-Hовоазовському фiзико-географiчному райош Приазовсько'1 низовинно'1 областi, яка являе собою верхньоплiоценову терасу з абсолютними висотами 30-40 м н. р. м. Грунтовий покрив представлений на плакорi чорноземами звичайними малогумусними, а у балках поширеш лучно-черноземш грунти рiзного ступеня солонцюватостi [7]. Згщно геоботанiчного районування [2] ця територiя розташована у Hововасилiвському геоботашчному районi Каховсько-Молочансько-Бердянського (Приазовського) геоботанiчного округу типчаково-ковилових стетв Причорноморсько'1 степово'1 провшцп. Саме тут проходить межа мiж смугами типчаково-ковилових i рiзнотравно-типчаково-ковилових стетв.
Природна рослиншсть дослщжено'1 дiлянки належить до 6 титв. За площею переважають степовi угруповання, якi налiчують 8 формацiй i займають близько 80% територп. Меншу площу мають чагарникова (3 формацп), лучна (2), водна (2), болотна (3) та солончакова рослиншсть (3). №значну площу займають штучш люонасадження, що знаходяться у сташ повшьно'1 деградацп, та рудеральш угруповання, поширенi навколо зруйнованих сел^ебних територiй колишньо'1 вшськово'1 частини, у мюцях лiтнiх загонiв худоби та фрагментарно на дшянках активного абразшного клiфу. Bнаслiдок проведення вшськових маневрiв у 50-90 рр. ХХ ст. з використанням бронетехшки, а також сучасного випасу худоби на окремих дшянках, почасти сшокосшня на значнш частиш територп утворився мозшчний комплекс iз фiтоценозiв рiзного ступеня порушенносп: вiд деградованих у мюцях влаштування вiйськових капонiрiв та шших iнженерно-вiйськових споруд, а також л^шх загонiв, на шляхах прогону худоби, бшя водопою у балках, до досить збережених. Серед останшх необхщно вiдмiтити переважання рiзних варiантiв типчаково-ковилових угруповань. Основнi фiтоценози дослщжено'1 дшянки iлюструe профiль дiлянки (рис. 2.).
У ф^оценотичному вiдношеннi основу плакорного степу складають асощаци дернинних i кореневищних злакiв, серед яких найбшьшу площу займають угруповання з домшуванням Festuca valesiaca Gaudin, Poa angustifolia L., Stipa capillata L., Elytrigia repens (L.) Nevski, рщше - Stipa ucrainica P. Smirn., фрагментарно - S. lessingiana Trin. & Rupr. Agropyronpectinatum (M.Bieb.) P.Beauv. i Bromopsis riparia (Rehman) Holub.
Hайвищi дiлянки плакору представленi угрупованнями формацiï Festuceta valesiacae. Загальне проективне покриття травостою, що диференцiйований на два яруси, становить 70-8G%. У першому розрiдженому ярусi (8G-1G0 см) зрщка трапляються Rosa bordzilowskii Chrshan., R. maeotica Dubovik, Alcea rugosa Alef. У другому (основному) тд'яруа (30-45 см) ^м домiнанти, частка яко'1 становить 3040%, та ствдомшашив (S. capillata (15-2G%), Galatella villosa (L.) Rchb. f. (2G-3G%), Elytrigia repens (15-2G%), Poa angustifolia (15-2G%), P. bulbosa L. (15-2G%)), трапляються види посухостiйкого рiзнотрав'я - Medicago romanica Prodan, Lathyrus tuberosus L., Salvia tesquicola Klokov & Pobed., Euphorbia sequierana Neck., Securigera varia (L.) Lassen, Phlomis pungens Willd. Видова насичешсть становить 35-37 видiв на 100 м2. Площа ценозiв цieï формацiï становить близько 400-500 га.
Степи Бердянського пол^ону е осередком поширення ценозiв 4 формацш рiдкiсних ценозiв з Зелено'1 книги Укра'1'ни (Amygdaleta nanae, Stipeta capillatae, Stipeta lessingianae, Stipeta ucrainicae) [4].
Рис. 2. Еколого-ценотичний профиль через територш Бердянського вшськового пол^ону.
Умовш позначення: I - асощащя Stipetum ucrainicae; II - асоц. Elytigietum repentis; Ill - асоц. Juncetum gerardii; IV - асоц. Elytigietum (repentis) poosum (angustifoliae); V - асоц. Festucetum (valesiacae) poosum (angustifoliae); VI - асоц. Meliloletum (officinali) poosum (angustifoliae); VII - асоц. Stipetum (capillatae) festucosum (valesiacae); VIII- асоц. Stipetum (ucrainicae) galatelliosum (villosae); IX - асоц. Stipetum (capillatae) purum; X - асоц. Meliloletum (officinali) stiposum (capillatae).
Види: 1 - Stipa ucrainica, 2 - Elytrigia repens, 3 - Juncus gerardii, 4 - Poa angustifolia, 5 - Festuca valesiaca, 6 - Melilotus officinalis, 7 -Stipa capillata, 8 - Galatella villosa.
Грунти: 9 - чорноземи твденш малогумусш, 10 - лучно-чорноземш залишково-солонцюват!, 11 - чорноземи звичайш.
Ф^оценози формацп Stipeta capillatae приурочеш до вирiвняних дшянок плакору, iнодi верхiв балкових схилiв та степових дiлянок, з незначним нахилом. Угруповання двоярусш, з проективним покриттям 75-95%. Перший ярус, ^м S. capillata (40-50 %), формують Allium waldsteinii G. Don f., Verbascum blattaria L., Melilotus officinalis (L.) Pall. (5-10%). Другий ярус складений щшьнодернинними (Festuca valesiaca (20-25%), Koeleria cristata (L.) Pers.) i кореневищними злаками (Elytrigia repens (3-5%), Poa angustifolia (15-25%)), видами рiзнотрав'я (Galatella villosa (3-5%), Euphorbia sequierana (1-2%), Linum austriacum L. (3-5%), Medicago romanica (3-5%), Vicia cracca L. (1-3%)). Видова насичешсть становить 30-32 види на 100 м .
Угруповання формацп Stipeta ucrainicae поширеш на плескатих мшрошдняттях степових дшянок i верхшх частинах схилiв балок. Травостш диференцшований на два тд'яруси i вщзначасться проективним покриттям 70-95%. У першому пiд'ярусi (30-70 см), крiм S. ucrainica (25-40%), Elytrigia repens (15-20%) та Galatella villosa (15-20%), вiдмiченi Carduus uncinatus М. Bieb., Bellevalia sarmatica (Pall. ex Georgi) Woronow, Phlomis tuberosa L. У другому шд'яруа (20-30 см) ростуть Artemisia ausrtiaca Jacq. (510%), Ajuga chia Schreb., Erodium cicutarium (L.) L.'Her., Iris pumila L., Lamium amplexicaule L.,
Meniocus linifolius (Stephan ex Willd.) DC., Myosotis micrantha Pall. ex Lehm., Ornithogalum kochii Parl., Poa bulbosa L. тощо. Видова насичешсть 35-40 видiв на 10 м .
До формацп Stipeta lessingianae належать рщкюш степовi угруповання, поширення яких на твдш Украши скорочуеться. В межах дослщжено'1 територп вони вiдмiченi фрагментарно, приурочеш до схилiв балок, переважно швденно'1' експозицп. Це однояруснi угруповання з високим проективним покриттям (75-90%). Перший розрщжений тд'ярус (60-90 см) формують Rosa grossheimii Chrshan., Alcea rugosa, Centaurea adpressa Ledeb. У другому (основному) пщ'яруа (35-60 см), о^м домшанти та спiвдомiнантiв, трапляються Koeleria cristata, Linum austriacum L. (1-3%), Kochia prosrata (L.) Schrad., Phlomispungens, Salvia tesquicola. У третьому шд'яруа (20-30 см) звичайними е Alyssum desertorum Stapf, Ephedra distachya L., Veronica triphyllos L. Видова насичешсть 35-38 видiв на 10 м2.
Угруповання формацп Agropyreta pectinatae на дослщженш територп мають стрiчкоподiбне поширення вздовж берегового уступу шириною 10-15 м. Угруповання характеризуються високим проективним покриттям (70-80%) та двоярусною структурою. Перший, основний ярус (50-60 см) утворюють Agropyron pectinatum, частка якого становить 30-40%, рщше - Stipa capillata (5-15%). Другий ярус формуе сшвдомшанта - Ephedra distachya (15-20%) та частина видiв - асектаторiв (Alyssum hirsutum M.Bieb., Artemisia austriaca (5%), Iris pumila, Kochia prostrata (1%)).
Олуговш дшянки степу займають найбшьшу площу дослщжено'1' територп (~ 1000 га) i являють собою угруповання формацп Poeta angustifoliae, притаманш переважно середшм та частково верхшм частинам схилiв балок, подекуди дiлянкам плакору. Травостш ч^ко диференцiйований на два яруси з проективним покриттям 80-90%. У першому (60-70 см), ^м Poa angustifolia (30-40%) та Bromopsis riparia (10-15%), зростають Euphorbia semivillosa Prokh. (1-3%), Artemisia absinthium L., Agrimonia eupatoria L., Senecio erucifolius L., Verbascum densiflorum Bertol. У другому ярус переважають сшвдомшанти: Carex melanosthachia M.Bieb. ex Willd. (15-25%), Festuca valesiaca (15-20%), Elytrigia repens (15-20%). 1з асектаторiв наявш Limonium plathyphullum Lincz., Marrubium praecox Janka, Securigera varia (5%) тощо.
Дшянки степу, на яких рашше проводили танковi стршьби, мають порушений рельеф. На них сформувались вторинш угруповання з домшуванням Melilotus officinalis (L.) Pall. та сшвдомшуванням Poa angustifolia i Stipa capillata площею ~500 га. Травостiй цих угруповань чгтко двоярусний. Перший ярус (80-100 см) формуе Melilotus
officinalis (L.) Pall. (40-50%). Другий ярус формують ствдомшанти - Stipa capillata (15-20%), Poa angustifolia (20-25%), деяю степовi види (Koeleria cristata, Securigera varia) i бур'яни (Cirsium ukrainicum Besser, Consolida paniculata (Host) Schur, Eryngium campesrte L., Reseda lutea L., Salvia aethiopis L.). Проективне покриття цих ценозiв 8090%. 1х значне поширення на дослiдженiй територп вказуе на ii давню „перелоговють". У процесi розвитку рослинного покриву степовоi рослинностi ще1 територп в останш 10-15 рокiв можна видшити декiлька напрямкiв, найважливiшим з яких е демутацiйнi та пасквiльнi змши. Iнформацiя про вихiдний стан рослинносп ще"1 дiлянки обмежена. Частина територп, розташована ближче до дороги мiж сс. Новопетрiвка - Куликiвське, до середини ХХ ст. була ршлею, прилет до моря степи завширшки до 1 км -використовувались у якосп сiнокосiв i пасовищ. З 2002 р. на пол^ош маневри припинеш i близько ^ дiлянки, у напрямку на с. Новопетрiвка було розорано. Шсля встановлення у 1949 р. спещального режиму на цш територп' рослиннiсть степiв почала поступово вщновлюватися. Загальна схема змiн на перелогових дшянках мала наступний вигляд: стадiя польових бур'янiв (або збою) ^ стадiя кореневищних злакiв ^ стадiя дернинних злакiв. Цьому процесу перешкоджали iнженернi заходи, розвиток шфраструктури полiгону та щорiчнi вiйськовi маневри. 1снування сучасних буркунових угруповань у степу i навколо танкових капонiрiв ми пов'язуемо з цими заходами, насамперед iз вiйськовими стрiльбами, а також з використанням частини дшянки в минулому у якосп ршлг При встановленнi заповiдного режиму у подальшому вони безперечно демутують у типчаково-ковиловi ценози. Загалом на територп бшьшють степових фiтоценозiв досягли стадп дернинних злакiв ще у 70-80-х роках, коли основною на плакорi була асощащя Festucetum (valesiacae) varioherbosum, а на деяких дiлянках у 80-90-х роках розпочався процес олуговшня степу, який продовжуеться i ниш. Вш у загальних рисах подiбний до резерват них змiн рослинносп у фшп Укра'нського природного степового заповщника «Хомутовський степ» [8]. Нагромадження шару мертвого опаду зумовило проходження змш у такому напрямку: Festucetum (valesiacae) varioherbosum ^ F. (valesiacae) stiposum (capillatae) ^ F. (valesiacae) poosum (angustifoliae) ^ Poetum (angustifoliae) elytrigiosum (repentis) ^ Elytrigietum repentis purum ^ Caraganetum (frutisis) poosum (angustifoliae). Сучасна площа дiлянок олуговшого степу становить не менше шж 1000 га (близько 50% територп).
Як пасовища окремi дiлянки досшджено1 територп використовують протягом останнiх 5-7 роюв. Iнтенсивнiсть пасовищного навантаження у 2008-2009 рр. значно зросла, ниш тд вплив випасу тдпадае близько 1/4 територп. Якщо у 2003-2005 рр. кшьюсть тварин становила 80-100 голiв на 800-1000 га, то в останш роки вона збшьшилася до 300-350 голiв. Це призвело до збщнення флористичного складу степових фiтоценозiв, почасти втрати барвистостi степу, значного забур'янення окремих дiлянок степу, де домчат™! ролi досягли Conium maculatum L., Onopordum acanthium L., Polygonum aviculare L. З шших бур'янових видiв значного поширення тут набули Atriplex tatarica L., Centaurea diffusa Lam., Hyoscyamus niger L., Gringelia squarrosa (Pursh) Dunal та ш.
Загальна схема пасовищно1 дигресп окремих дiлянок степу мае такий вигляд: слабкий випас (угруповання дернинних злаюв (з домшуванням видiв роду Stipa L. (до 20% територп)) ^ помiрний випас (типчакова або тонконогова стадiя (75%)) ^ значний випас (стадiя бур'янiв або вигону (до 5%)). Остання стадiя розвинута навколо польових загошв для худоби.
За нашими даними, аборигенна флора Щ€1 територп налiчуе близько 300 видiв судинних рослин з 146 родiв, 51 родини та 2 вщдшв. Ми вiдмiтили на цш дiлянцi 23 раритетнi види судинних рослин. 1з Свiтового червоного списку тут росте Dianthus
lanceolatus Steven ex Rchb. З Gвропейського червоного списку тут зрщка трапляються Otites dolichocarpus Klokov, Dianthus lanceolatus. З Червоно'1 книги Украши тут ростуть 3 види ковили: Stipa capillata, S. lessingiana, S. ucrainica, а також Tulipa ophiophylla Klokov & Zoz. З регионально рщюсних, що охороняються на територп Запорiзькоï областi, для ща дiлянки ми вiдмiтили 17 видiв: Allium inaequale Janka, Amygdalus nana L., Astragaluspubiflorus DC., A. ucrainicus M.Pop. & Klokov, Bellevalia sarmatica, Ephedra distachya, Iris pumila L., Ornithogalum kochii та ш. [9].
Досвщ рацюнального управлшня територiями колишнiх вiйськових полiгонiв te^e у Oдеськiй областi, де розпочатий процес створення Тарутинського РЛП. Для територп Бердянського пол^ону у 1996 р. було тдготовлене обгрунтування створення регионального парку, але пропозицп Мел^опольських вчених не знайшли пiдтримки у колишшх землевласникiв. Сучасна ситуацiя щодо створення регюнального парку ускладнилась у зв'язку з розпаюванням бiльшостi ^eï територп.
Висновки
Зважаючи на те, що на цш дiлянцi вiдмiченi рослини з Червоно'1 книги Украши, Gвропейського та Свiтового Червоних спискiв, а також e рiдкiснi ковиловi та мигдалевi угруповання, занесенi до Зелено! книги Украши, пропонуeмо на частиш територп створити ботанiчний заказник загальнодержавного значення «Бердянський степ». Для створення заказника нами тдготовлеш та передаш до Бердянськох райдержадмшютрацп та Мшютерства охорони навколишнього природного середовища вщповщш пропозицп.
Список лiтератури
1. Вакаренко Л.П., Мовчан Я.1., Турута O.G. Pослиннi раритети середньог течп р. Берди // Укр. ботан. журн. - 1996. - Т.53, №5. - С. 598-6G3.
2. Геоботашчне районування Украшськог РСР. - К.: Шук. думка, 1977. - 304 с.
3. Географiчна енциклопедiя Украши. - К.: Укр. енциклопедiя iм. М. П. Бажана, 199G. - Т.2. - С.27-29, 271.
4. Зелена книга Украши / Пщ загальною редакцieю члена-кореспондента HAH Украши Я.П. Дщуха. - К.: Aльтерпрес, 2009. - 448 с.
5. Коломшчук В. П. Ключовi боташчш територп Пiвнiчного Приазов'я // Заповщна справа в Украïнi. - 2GG8. - Т.14, вип. 1. - С. 61-66.
6. Кондратюк E.H., Бурда Р.И., Остапко В.М. Конспект флоры юго-востока Украины. Сосудистые растения. - К. : Жукова думка, 1985. - 272 с.
7. Шцюнальний атлас Украши. - К.: ДДВП «Картографiя», 2007. - С. 188-189; 196-197.
8.Украшський природний степовий заповщник. Рослинний св^ / В.С. Ткаченко, Я.П. Двдух, A.H Генов та ш. - К.: Фггосоцюцентр, 1998. - 280 с.
9. Шелегеда В.1., Шелегеда О.Р. Piдкiснi та зникаючi рослини Запорiзькоï областi. - Запорiжжя : «Тандем Aрт Студiя», 2008. - 96 с.
Рекомендовано к печати д.б.н., проф. Корженевским В.В.
