CC BY
31
Вкник ДшпропетровсБкого ушверситету. Бiолоriя. Еколопя. - 2011. - Вип. 19, т. 2. - С. 61-70. Visnyk of Dnipropetrovsk University. Biology. Ecology. - 2011. - Vol. 19, N 2. - P. 61-70.
УДК 581.9(477.64)
В. П. Колом1йчук
1нститут ботатки м. М. Г. Холодного НАН Украти
РОСЛИНН1СТЬ БЕРДЯНСЬКОГО ВШСЬКОВОГО ПОЛ1ГОНУ (ЗАПОР1ЗЬКА обл.) ТА II ДИНАМ1КА
Охарактеризовано рослиннiсIЪ територй колишнього Бердянського вiйськового пол1гону у Пшшчному Приазов'1. Всього на ц1й територй" виявлено 13 формацш, яю об'eднанi у 6 тип1в рослин-ность Виявлено напрямки сукцесiй степово1 рослинностi полiгону. Наведено мiсцезнаходження типовых i р1дк1сних рослинних угруповань, охарактеризовано особливосп флори. На дан1й територй пропонуеться створити ботан1чний заказник загальнодержавного значення.
В. П. Коломийчук
Институт ботаники им. Н. Г. Холодного НАН Украины
РАСТИТЕЛЬНОСТЬ БЕРДЯНСКОГО ВОЕННОГО ПОЛИГОНА (ЗАПОРОЖСКАЯ обл.) И ЕЕ ДИНАМИКА
Охарактеризована растительность территории бывшего Бердянского военного полигона в Северном Приазовье. Всего на этой территории выявлены 13 формаций, которые объединены в 6 типов растительности. Выявлены направления сукцессий степной растительности полигона. Приведено местонахождение типичных и редких растительных сообществ, охарактеризованы особенности флоры. На данной территории предлагается создать ботанический заказник государственного значения.
V. P. Kolomiychuk
M. G. Kholodny Institute of Botany, National Academy of Sciences of Ukraine
VEGETATION DYNAMICS OF THE BERDYANSK FIRING GROUND (ZAPORIZHZHYA REGION)
The vegetation of the former Berdyansk military training ground is characterized. The research revealed 13 formations, which are grouped into 6 types of vegetation. The succession directions of steppe vegetation have been discovered. Localities of typical and rare plant communities are presented. The flora peculiarities are characterized. It is proposed to create a state botanical reserve in that area.
Вступ
Трансформащя рослинного свпу приморських сублтгоральних екосистем Чорно-го га особливо Азовського моря в другш половит ХХ столтя набула загрозливого характеру. Основними загрозами знищення Приазовсько! бюти виступили: евтрофшащя, змша режиму та зниження продуктивносп аквальних i лггоральних б1оценоз1в (зменшення продукцп планктону та бентосу); посилення процешв тектошчного опускання дна моря та одночасно шдняття рiвня Свiговоrо океану внаслщок глобальних змiн клiмагу (наслiдком цього виступають швидкi темпи руйну-вання абразiйних i акумулятивних береriв); збшьшення щiльносгi населення в
© В. П. Коломшчук, 2011
береговш зош i як наслiдок посилення впливу на природнi екосистеми (оранка, розви-ток рекреаци, знищення бюти та бiотопiв, видобуток пiщано-черепашкового матерiалу, розвиток стихiйних звалищ, браконьерство, пдро- та люомелюраци). Ц процеси характерш для бiльшостi приморських областей Укра!ни, i частково - приморських територш iнших кра!н Свропи [15; 16; 18].
У цьому планi Запорiзька область - одна з найбшьш трансформованих i освоених у сшьськогосподарському вiдношеннi областей Укра!ни. Площа и складае 27,3 тис. км2, з яких сiльгоспугiддя - 82,4 %, у тому чист рiлля - 71,0 % [4; 7]. Площа територш та об'екпв природно-заповщного фонду обласп порiвняно невелика (близь-ко 4,4 %). Значне антропогенне навантаження на природу областi та твдня Укра!ни в цiлому призвело до того, що природнi ландшафти майже повнiстю трансформованi чи замiщенi техногенними, а острiвцi з природною рослиншстю збереглися лише на не придатних для господарсько! дiяльностi дiлянках: у лггоральнш смузi, степових кру-тосхилах, заплавах рiчок тощо. Розорювання земель, ненормоване випасання худоби, будiвельнi та мелюративш роботи спричинили знищення природно! рослинностi, зок-рема степово!, що становить близько 3-4 % площi областi. За таких умов кожна, навiть невелика за площею, дшянка зi збереженим рослинним покривом мае значну наукову, екологiчну та сощальну цiннiсть [9; 18]. Тому нагальним залишаеться проведення дослiджень для встановлення охоронного режиму на таких донках, як1 вiдображують типовi, характернi ландшафти региону, насамперед степовi зi збереженою рослиннiстю.
Проводячи дослiдження узбережжя Азовського моря, ми виявили значну пла-корну дiлянку площею близько 3 000 га, на як1й добре збереглися природш фiтоландшафти (рис. 1).
суцшьною л1н1ею окреслена досл1джена територш, пунктирною - профшь
Д1лянка розташована на пiвднi Запорiзькоl обл. у Бердянському р-нi мiж с. Ново-петрiвка та Кулик1вське на територи колишнього вiйськового полiгону МЗС Укра!ни, створеного у 1950-х роках на площi понад 6 500 га. Ландшафти дшянки, яка прилягае
62
до бepeгoвoгo уступу, peпpeзeнгoвaнi нa вододш cгeпaми piзнoгo cгyпeня збepeжeнocгi тa двoмa бaлкaми (Пoкicнoю гa Гонджуго), яю пepepiзaюгь плaкop y мepидioнaльнoмy нaпpямкy гa хapaкгepизyюгьcя кoмплeкcaми зoнaльнo-iнгpaзoнaльних цeнoзiв. Рocлинний пoкpив uieï гepигopiï paнiшe нe вивчaли. Нaйближчi з дocлiджeних гepигopiй - зaплaвa p. Бepдa, Бepдянcькa Koca i3 зaхoдy, ce-peдня гeчiя p. Бepдa нa пiвнoчi, Бiлocapaйcькa Koca 3i cхoдy [1; 7-10]. Meтa цieï cгaгтi -oцiниги фiтopiзнoмaнiття дaнoï cгeпoвoï дiлянки.
Матерiал i методи дocлiджень
Дocлiджeння пpoвoдили y 2007-2010 pp., викopиcгoвyючи зaгaльнoвiдoмi гeoбoтaнiчнi мeгoди (мeгoд пpoбних дiлянoк, пpoфiлювaння, кapгyвaння). Bcьoгo ви-кoнaнo 65 гeoбoтaнiчних oпиciв нa cгaндapгних донгах плoщeю 100 м2, зaклaдeнo тa oпиcaнo З гeoбoгaнiчнi пpoфiлi, craa^rn opигiнaльнy кapгy pocлиннocгi. Нoмeн-Kra^pa гaкcoнiв нaвoдигьcя 3a peecгpoм С. Л. Mocякiнa гa M. M. Фeдopoнчyкa [17].
Результати та "х обговорення
3a ocгaннiм фiзикo-гeoгpaфiчним paйoнyвaнням дocлiджeнa гepигopiя poзгaшo-вaнa y Mapiyпoльcькo-Нoвoaзoвcькoмy фiзикo-гeoгpaфiчнoмy paйoнi Пpиaзoвcькoï ни-зовинно1' oблacгi, якa являе тобою вepхньoплioцeнoвy гepacy з aбcoлюгними виcoтaми З0-40 м н. p. м. Уздовж yзбepeжжя Азoвcькoгo мopя, до якого ^илягае дocлiджeнa дiлянкa, видiляетьcя пpимopcький aбpaзiйнo-яpyжнo-зcyвний тип мicцeвocгeй i3 ropo^ кими бepeгoвими бaлкaми [4]. rpyrnrnbipm пopoди - лeгкocyглиниcгi лecи. Гpyнгoвий пoкpив пpeдcгaвлeний нa nraKopi чopнoзeмaми звичaйними мaлoгyмycними, a y 6areax пoшиpeнi лyчнo-чopнoзeмнi Гpyнги з piзним cгyпeнeм зacoлeння [11].
Зпдно з гeoбoгaнiчним paйoнyвaнням [З] ця гepигopiя poзгaшoвaнa y Нoвoвacи-лiвcькoмy гeoбoгaнiчнoмy paйoнi Кaxoвcькo-Moлoчaнcькo-Бepдянcькoгo (Пpиaзoвcь-кого) гeoбoтaнiчнoгo oкpyгy кocгpицeвo-кoвилoвиx cгeпiв Пpичopнoмopcькoï cгeпoвoï пpoвiнцiï. Caмe тут доходить мeжa мiж cмyгaми кocгpицeвo-кoвилoвиx i piзнoгpaвнo-кocгpицeвo-кoвилoвиx cгeпiв.
Пpиpoднa pocлиннicть дocлiджeнoï дiлянки нaлeжигь до 6 титв. 3a плoщeю ш-peвaжaють cгeпoвi yгpyпoвaння, яю нaлiчyюгь 8 фopмaцiй i зaймaюгь близько 80 % гepигopiï. Meншy площу мaють чaгapникoвa (З фopмaцiï), лyчнa (2), водш (2), бoлoгнa (З) тa coлoнчaкoвa pocлиннicгь (З). Нeзнaчнy площу зaймaють шгyчнi лicoнacaджeння, що пepeбyвaють y cгaнi пoвiльнoï дeгpaдaцiï, тa pyдepaльнi yгpyпoвaння, пoшиpeнi гав-коло зpyйнoвaниx ceлигeбниx гepигopiй колишньо1' вш^ковох' чacгини, a ocгaннi щe y мicцяx лiгнix зaгoнiв xyдoби ^ фpaгмeнгapнo, нa дiлянкax aкгивнoгo a6paji™oro клiфy. Bнacлiдoк вiйcькoвиx мaнeвpiв y 1950-1990 pp. iз викopиcгaнням aprnnepiï гa вaжкoï бpoнeгexнiки, a тaкoж cyчacнoгo випacaння xyдoби нa oкpeмиx дiлянкax ^aCT-ково - ¿нош^нни) нa знaчнiй чacгинi гepигopiï yтвopивcя мoзaïчний кoмплeкc iз фiгoцeнoзiв piзнoгo cгyпeня пopyшeнocгi: вiд дeгpaдoвaниx y мicцяx yлaшгyвaння вiйcькoвиx кaпoнipiв тa iншиx iнжeнepнo-вiйcькoвиx cпopyд, a тaкoж лiгнix зaгoнiв, нa шляxax ^огону xyдoби, поблизу водопою y 6areax, до дocигь збepeжeниx, poзгaшoвa-нж ближчe до мopя. Cepeд oCTa^ix нeoбxiднo вiдзнaчиги пepeвaжaння piзниx вapiaнтiв кocгpицeвo-кoвилoвиx yгpyпoвaнь.
Оcнoвнi pocлиннi yгpyпoвaння дocлiджeнoï гepигopiï iлюcгpyе eкoлoгiчний ^офшь дiлянки, пpoвeдeний iз зaxoдy m cxiд (pиc. 2).
6З
Рис. 2. Еколого-ценотичний профиль територй" Бердянського в1йськового пол1гону:
I - асощащя Stipetum ucrainicae; II - асощащя Elytigietum repentis; Ill - асощащя Juncetum gerardii; IV - асощащя Elytigietum (repentis) poosum (angustifoliae);
V - асощащя Festucetum (valesiacae) poosum (angustifoliae); VI - асощащя Meliloletum (officinali) poosum (angustifoliae); VII - асощащя Stipetum (capillatae) festucosum (valesiacae); VIII - асощащя Stipetum (ucrainicae) galatelliosum (villosae); IX - асощащя Stipetum
(capillatae) purum; X - асощащя Meliloletum (officinali) stiposum (capillatae); види: 1 - Stipa ucrainica, 2 - Elytrigia repens, 3 - Juncus gerardii, 4 - Poa angustifolia, 5 - Festuca valesiaca, 6 - Melilotus officinalis, 7 - Stipa capillata, 8 - Galatella villosa;
Грунти: 9 - чорноземи швденш малогумусш, 10 - лучно-чорноземт залишково-солонцюват!, 11 - чорноземи звичайш.
У фгтоценотичному вщношент основу плакорного степу складають асощаци дернинних i кореневищних златав, серед яких найбшьшу площу займають угруповання з дом^ванням Festuca valesiaca Gaudin, Poa angustifolia L., Stipa capillata L., Elytrigia repens (L.) Nevski, рщше - Stipa ucrainica P. Smirn., фрагментарно - S. lessingiana Trin. & Rupr., Agropyronpectinatum (M. Bieb.) P. Beauv. i Bromopsis riparia (Rehman) Holub.
Найвищi дiлянки плакору представленi угрупованнями формацп Festuceta valesiacae (Festucetum (valesiacae) stiposum (capillatae), Festucetum (valesiacae) galatelliosum (villosae), Festucetum (valesiacae) poosum (angustifoliae), Festucetum (valesiacae) poosum (bulbosae), Festucetum (valesiacae) elytrigiosum (repentis)). Загальне проективне покриття травостою, що диференцшований на два шд'яруси, становить 70-80 %. У першому розрiдженому пiд'ярусi (80-100 см) зрщка трапляються кущi (Rosa bordzilowskii Chrshan., R. maeotica Dubovik), а також багаторiчнi трави (Alcea rugosa Alef., Linaria genistifolia (L.) Mill.). У другому (основному) тд'яруа (30-45 см) ^м домiнанти, час-тка яко! становить 30-40 %, i ствдомшанпв, що утворюють рiзнi фрагменти асощацш (Stipa capillata (15-20 %), Galatella villosa (L.) Rchb. f. (20-30 %), Elytrigia repens (1520 %), Poa angustifolia (15-20 %), P. bulbosa L. (15-20 %)), трапляються види посухостшкого рiзнотрав'я (Medicago romanica Prodan, Lathyrus tuberosus L., Salvia tes-quicola Klokov & Pobed., Euphorbia sequierana Neck., Securigera varia (L.) Lassen, Oxy-tropis pillosa (L.) DC., Phlomis pungens Willd.). Видова насичешсть становить 3537 вцщв на 100 м2. Площа цих ценозiв - 400-500 га. Степи Бердянського пол^ону -осередок поширення ценозiв трьох формацш рiдкiсних рослинних угруповань iз Зелено! книги Украши (Stipeta capillatae, Stipeta lessingianae, Stipeta ucrainicae) [5].
Формащя Stipeta capillatae на дослiдженiй територп представлена асоцiацiями Stipetum (capillatae) poosum (angustifoliae), Stipetum (capillatae) festucosum (valesiacae),
Stipetum (capillatae) purum. Ii угруповання приурочеш до вирiвняних дiлянок плакору, iнодi верх1в балкових схилiв i степових дiлянок Í3 незначним нахилом. Угруповання одноярусш з двома пiд'ярусами, де проективне покриття становить 75-95 %. Перший тд'ярус, крiм Stipa capillata (40-50 %), формують Allium waldsteinii G. Don f., Verbas-cum blattaria L., Melilotus officinalis (L.) Pall. (5-10 %). Другий тд'ярус складений щшьнодернинними (Festuca valesiaca (20-25 %), Koeleria cristata (L.) Pers.) i корене-вищними злаками (Elytrigia repens (3-5 %), Poa angustifolia (15-25 %)), видами посухо-стшкого рiзнотрав'я (Galatella villosa (3-5 %), Euphorbia sequierana (1-2 %), Linum aus-triacum L. (3-5 %), Medicago romanica (3-5 %), Vicia cracca L. (1-3 %)). Видова насиче-нють становить 30-32 види на 100 м2.
Угруповання формацп Stipeta ucrainicae представленi асоцiацiями Stipetum ucrai-nicae purum, Stipetum (ucrainicae) elytrigiosum (repentis), Stipetum (ucrainicae) galatel-liosum (villosae). Вони належать до II категорп охорони «Зелено1 книги». На дослщ-женiй територп вони поширеш на плескатих мiкропiдняттях степових д^нок i верхнiх частинах схилiв балок. Травостiй диференцiйований на два шд'яруси, вiдзначаeться проективним покриттям 70-95 %. У першому пiд'ярусi (30-70 см), ^м Stipa ucrainica P. Smirn. (25-40 %), Elytrigia repens (15-20 %) та Galatella villosa (15-20 %), вiдмiченi Carduus uncinatus М. Bieb., Phlomis tuberosa L. У другому тд'ярус (20-30 cм) ростуть Artemisia austriaca Jacq. (5-10 %), Ajuga chia Schreb., Allyssum desertorum Stapf, Bellevalia sarmatica (Pall. ex Georgi) Woronow, Erodium cicutarium (L.) L.'Her., Iris pumila L., Lamium amplexicaule L., Meniocus linifolius (Stephan ex Willd.) DC., Myosotis micrantha Pall. ex Lehm., Ornithogalum kochii Parl., Poa bulbosa L., Arenaria uralensis Pall. ex Spreng тощо. Видова насичетсть - 35-40 видiв на 100 м2.
До формацп Stipeta lessingianae, представлено' асощащями Stipetum (lessingianae) festucosum (valesiacae), Stipetum (lessingianae) agropyrosum (pectinatae), Stipetum (lessingianae) galatellosum (villosae), належать рщюсш степовi угруповання, поширення яких на швдт Укра'ни скорочуегься. У межах дослщжено! територп вони вiдмiченi фрагментарно, приурочеш до схилiв балок, переважно пiвденноi експозицп. Це одноярусш угруповання з високим проективним покриттям (75-90 %) та трьома шд 'ярусами. Перший розрiджений пiд'ярус (60-90 см) формують Alcea rugosa, Centaurea adpressa Ledeb. У другому (основному) тд'ярус (35-60 см) ^м домшанти та спiвдомiнантiв трапляються Koeleria cristata, Linum austriacum L. (1-3 %), Kochia prosrata (L.) Schrad., Phlomis pungens, Salvia tesquicola. У третьому шд'яруа (20-30 см) звичайш Alyssum desertorum Stapf, Veronica triphyllos L. Видова насичешсть - 35-38 видiв на 100 м2.
Угруповання формацп Agropyreta pectinatae (Agropyretum (pectinatae) ephedrosum (distachyae) на дослiдженiй територп мають стрiчкоподiбне поширення вздовж берегового уступу шириною 10-15 м. Ценози характеризуются високим проективним покриттям (70-80 %) та двоярусною структурою. Перший, основний ярус (50-60 cм) утворюють Agropyron pectinatum, частка якого становить 30-40 %, рщше - Stipa capillata (5-15 %). Другий ярус формуе сшвдомшанта - Ephedra distachya L. (15-20 %) та частина видiв - асектаторiв (Allium inaequale Janka, Alyssum hirsutum M. Bieb., Artemisia austriaca (5 %), Gagea bulbifera (Pall.) Salisb., Kochiaprostrata (1 %)).
Олуговш д^нки степу займають найбiльшу площу дослiдженоi теришрй (близь-ко 1000 га) i репрезентують угруповання формацп Poeta angustifoliae (Poetum (angustifo-liae) festucosum valesiacae, P. (angustifoliae) caricosum (melanostachiae), P. (angustifoliae) bromopsidoum (ripariae), P. (angustifoliae) elytrigiosum (repentis)), притамант переважно середнiм i частково верхнiм частинам схилiв балок, подекуди дiлянкам плакору. Травостiй чiтко диференцшований на два пiд'яруси з проективним покриттям 80-90 %.
65
Y nepmoMy (60-70 cm), KpiM Poa angustifolia (30-40 %) Ta Bromopsis riparia (10-15 %), 3pocraroTb Euphorbia semivillosa Prokh. (1-3 %), Artemisia absinthium L., Agrimonia eupa-toria L., Daucus carota L., Senecio erucifolius L., Verbascum densiflorum Bertol. Y gpyroMy nig'apyci nepeBa^aroTb cmBgoMiHamn: Carex melanosthachia M. Bieb. ex Willd. (1525 %), Festuca valesiaca (15-20 %), Elytrigia repens (15-20 %). 13 aceKTaTopiB HaaBHi Li-moniumplathyphullum Lincz., Securigera varia, Vinca herbacea Waldst. & Kit.
^naHKH CTeny, Ha akhx paHime npoBogunu apTunepiHcbKi cTpinb6u, MaroTb ge^o nopymeHHH penbe^. Ha hhx c^opMyBanucb yrpynoBaHHa 3 goMÍHyBaHHaM Melilotus officinalis (L.) Pall. i cnÍBgoMÍHyBaHHaM Poa angustifolia Ta Stipa capillata: Meliloletum (offici-nali) poosum (angustifoliae), Meliloletum (officinali) stiposum (capillatae). TpaBocriM цнx yrpynoBaHb hítko gBoapycHHH, a nno^a - 6nu3bKo 500 ra. nepmuH apyc (80-100 cm) $opMye Melilotus officinalis (L.) Pall. (40-50 %). Y gpyroMy pocTyTb cnÍBgoMÍHaHTH -Stipa capillata (15-20 %), Poa angustifolia (20-25 %), geaK CTenoBi Bugu (Achillea stepposa Klokov & Krytzka, Koeleria cristata, Securigera varia) Ta 6yp'aHH (Cirsium ukraini-cum Besser, Consolida paniculata (Host) Schur, Eryngium campesrte L., Reseda lutea L., Salvia aethiopis L.). npoeKTHBHe noKpuiTa ^ho3Íb - 80-90 %. nomupeHHa цнх yrpynoBaHb Ha 3HanHÍH Hacram gocnig^eHoí Teprnopií BKa3ye Ha 11 gaBHK» «nepenoroBÍcTb».
Y пpoцeci po3BHTKy pocnuHHoro noKpuBy crenoBoí pocnuHHocri ujeí Tepuropií b ocTaHHi 10-15 pokíb Mo^Ha BHginuTH geKÍnbKa HanpaMÍB, HaHBa^nuBimuM 3 aKux e geMyra^HHi Ta nacKBinbHi 3míhh.
iH^opMa^í npo BHxigHHH CTaH pocnHHHocri цieí ginaHKH gy^e Mano. HacTHHa TepuTopií, ^o po3TamoBaHa 6nu^He go Tpacu m™ c. HoBoneTpiBKa - KynuKÍBCbKe go ce-peguHH XX ct. 6yna po3opaHa, npunerni go Mopa crenu mupuHoro go 1 km BHKopucTOBy-Banu aK cíhokoch Ta nacoBH^a. nicna BcraHoBneHHa y 1949 p. cne^anbHoro pe^HMy Ha TepuTopií y 7 000 ra opm 3eMni nociynoBo geMyryBanu y ToHKoHoroBo-nupiHHi цeнoзн. npunycKaeMo, ^o 3aranbHa cxeMa 3míh Ha nepenoroBux ginaHKax Mana TaKHH Burnag: cTagia nonboBux 6yp'aHiB (a6o 36oro) ^ cTagia KopeHeBH^HHx 3naKiB ^ cTagia gepHHH-hhx 3naKÍB. UboMy пpoцecy nepemKog^anu ÍH^eHepm 3axogu, craopeHHa iH^paerpyKrypH noniroHy Ta ^opinm bíh^kobí MaHeBpu. IcHyBaHHa cynacHux 6ypKyHoBux yrpynoBaHb y creny Ta HaBKono TaHKoBux KanoHipiB mh noB'a3yeMo 3 ^mh 3axogaMH, HacaMnepeg i3 BiHcbKoBHMH crpinb6aMH, a TaKo^ i3 BHKopHcraHHaM HacTHHH ginaHKH go craopeHHa noniroHy aK pinni. npu BcTaHoBneHHi 3aKa3Horo pe^HMy y noganbmoMy bohh 6e3nepeHHo geMyryroTb Ha кocтpнцeвo-кoвнnoвi цeнoзн.
3aranoM Ha Teprnopií HacTHHa crenoBux $íto^ho3Íb gocarna cTagií gepHHHHux 3na-kíb ^e y 1970-1980-x poKax, Konu ochobhom Ha nnaKopi 6yna acoцiaцia Festucetum (vale-siacae) varioherbosum, a Ha geaKux ginaHKax y цi poKH nonaBca пpoцec onyroBÍHHa cTeny. U,eM пpoцec npogoB^yerbca i hhhí. Bíh y 3aranbHux pucax nogi6HHH go pe3epBaraux 3míh pocnuHHocTi y $inií YKpaíHcbKoro npupogHoro cTenoBoro 3anoBÍgHHKa «XoMyTOBcbKHH cren» [13]. HarpoMag^eHHa mapy MepTBoro onagy 3yMoBuno npoxog^eHHa 3míh y TaKoMy HanpaMKy: Festucetum (valesiacae) varioherbosum ^ Festucetum (valesiacae) stiposum (capillatae) ^ Festucetum (valesiacae) poosum (angustifoliae) ^ Festucetum (valesiacae) elytrigiosum (repentis) ^ Poetum (angustifoliae) elytrigiosum (repentis) ^ Caraganetum (frutisis) poosum (angustifoliae). I3 2002 p. Ha noniroHi BiHcbKoBi MaHeBpu npunuHeHo Ha MaH^e nonoBHHi nno^i, a b HanpaMKy c. HoBoneTpiBKa po3opaHo ginaHKH nig cinbcbKorocnogapcbKi KynbTypu (3epHoBi Ta onÍHHÍ). CynacHa nno^a ginaHoK onyroBinoro creny cTaHoBHTb He MeHme 1 200 ra (6nu3bKo 50 % Tepuropií).
^k nacoBH^a BenuKoí poraToí xygo6u oKpeMi ginaHKH cTeny gocnig^eHoí Teprnopi! BHKopucToByroTb npoTaroM ocTaHHix 5-7 pokíb. ImeHcuBHicTb nacoBH^Horo HaBama^eH-66
hh y 2008-2010 pp. 3HanHO 3pocna. hhhî nig BnnHBOM BHnacy nepe6yBae 6nH3bKO 25 % TepHropiï. ^k^o y 2003-2005 pp. KinbKicTb TBapHH cTaHOBHna 80-100 roniB Ha 800-1 000 ra, to b ocTaHHi poKH BOHa 36inbmHnacb go 300-350 roniB. Це npH3Beno go 36igHeHHH 4>nopH-CTHHHoro CKnagy cienoBHx $rro^HO3iB, nacTKOBO - BTpaTH 6apBHCTOCTi CTeny, 3HanHoro 3a6yp HHeHHH OKpeMHx ginHHOK, ge goMiHaHTHOÏ poni gocHrnH Conium maculatum L., Onopordum acanthium L., Polygonum aviculare L. 3 mmnx 6yp'HHOBHx BHgiB 3HanHoro nomupeHHH TyT Ha6ynH Atriplex tatarica L., Centaurea diffusa Lam., Hyoscyamus niger L., Gringelia squarrosa (Pursh) Dunal Ta iH. nporHO3yeMO, ^o npH TaKOMy BHKopncTaHHi TepHTopiï OKpeMi CTenoBi ginHHKH npegcTaBnHTHMyTb gerpagoBaHi 6ynb6HcTOTOHK0H0r0Bi a6o 60nur0n0B0Bi 360Ï.
3aranbHa cxeMa nacoBH^Hoï gurpeciï OKpeMHx ginHHOK CTeny Mae TaKHM BHrnHg: cna6KHH BHnac (yrpynoBaHHH gepHHHHHx 3naKÎB (i3 goMiHyBaHHHM BHgiB pogiB Festuca L. Ta Stipa L. (go 20 % TepHTopiï)) ^ noMipHHM BHnac (коcтpнцeвa a6o T0HK0H0r0Ba CTagia (75 %)) ^ 3HanHHH BHnac (cTagia 6yp'HHiB a6o BHroHy (go 5 %)). OcTaHHH - HaMniTKime npoHBnaeTbCH HaBKono 3aroHiB gnH xygo6H.
HynHa pocnHHHicTb ^opMyeTbca y noHH^eHHHx, TanbBerax 6anoK i npegcTaBnem ^opMa^HMH Elytrigieta repentis Ta Festuceta regelianae. nHpiöm yrpynoBaHHH, npegcTaB-neHi aco^a^ero Elytrigietum (repentis) poosum (angustifoliae), nogi6HO go iHmHx nynHHx, nomHpeHi ^parnemapHO. npHTaMaHHi цi цeнозн nepexigHHM cMyraM m™ cTenaMH Ta co-noHnaKaMH y 6anKax. Mic^MH $opMyK>Tb gocHTb ^inbHHH gBOHpycHHM TpaBocriM i3 npo-eKTHBHHM noKpHTTHM 80-90 %. Y nepmoMy p03pig^eH0My apyci (80-100 cm) TpannaroTb-ch Artemisia absinthium (1%), Cichorium intybus L. (1-2%), Daucus carota L. (1-3 %), Ru-mex confertus Willd., Silaum silaus (L.) Schinz & Thell. (1-3 %). Y gpyroMy (ocHOBHOMy) apyci (40-50 cm) KpiM goMmamn (30-40 %) Ta cniBgoMiHaHTH (10-20 %) 3BHnaMHO BigMinem Artemisia santonica L. (1-3 %), Cardaria draba (L.) Desv. (5-10 %), Conyza canadensis (L.) Cronq. (1%), Vicia pannonica Crantz. Y мicцнx BHnacaHHH 36inbmyeTbca nacTKa 6yp'amB (3OKpeMa 3'HBnaroTbca Grindelia squarrosa, Xanthium spinosum L.) Ta BHgiB 3aconeHHx мicцeзpоcтaнb (y 3B'H3Ky 3 y^inbHeHHHM rpyHTy). npoeKTHBHe noKpHTTH 3MeHmyeTbca go 40-50 %.
OopMa^a Festuceta regelianae (Festucetum (regelianae) silaosum (silai)) 3aÖMae 6inbm 3aconeHi BHpiBHHHi Mic^ cepegHix nacTHH 6anoK. TpaBocriM gBOHpycHHM i3 noKpHTTHM 7080 %. Y nepmoMy apyci (60-80 cm), KpiM goMiHaHTH F. regeliana Pavl., nacTKa hkoï cTaHO-BHTb 40-50 %, TpannaroTbca ^e cniBgoMiHaHTa Silaum silaus (15-20 %) Ta gemi rano^inbHO-nynm BHgH (Daucus carota (1-3 %), Dipsacus laciniatus L., Elytrigia elongata (Host) Nevski (3-5 %), Lavatera thuringiaca L. (1-2 %)). Y gpyroMy apyci (30-40 cm) 3BHHaMm Aeluropus littoralis (Gouan) Parl. (3-5 %), Elytrigia repens (5-7 %), Plantago cornuti Gouan (3-5 %), Puccinellia distans (Jacq.) Parl. (1-3 %),Xanthium albinum (Widder) H. Scholz.
ConoHnaKOBa pocnHHHicTb Ha gocnig^emM TepHTopiï Mae He3HanHe nomHpeHHH. BoHa nepeBa^HO npegcTaBneHa yrpynoBaHHHMH Junceta gerardii (Juncetum (gerardii) aelu-roposum (littoralis), Juncetum (gerardii) tripoliosum (pannonicae)), HKi $opMyroTbca Ha bo-norHx 3aconeHHx rpym-ax. Pigme BigMinem yrpynoBaHHH Tripolieta pannonicae (Tripoliu-tum pannonicae purum) Ta Plantagineta corniti (Plantaginetum (cornuti) juncosum gerardii). npoeKTHBHe noKpHTTH цнx yrpynoBaHb - 50-70 %. KpiM goMmamÎB THnoBi Artemisia santonica, Cardaria draba, Triglochin maritimum L., Salicorniaprostrata Pall., Sueda salsa (L.) Pall. HyKH Ta conoHnaKOBi yrpynoBaHHH BHacnigoK BHnacaHHH 3acMinyroTbca BHgaMH ag-BeHTHBHoro noxog^eHHH (Ambrosia artemisiifolia L., Grindelia squarrosa, Conyza cana-gensis, Centaurea diffusa, Xanhium albinum).
Бoлoтнy poc-ramicra peпpeзeнтyють yгpyпoвaння Phragmiteta australis, Bol-boschoeneta maritimi, piдшe Shoenoplecticideta tabernaemontani. Вoни пepeвaжнo мoнoдoмiнaнтнi, фopмyютьcя нaвкoлo тимчacoвиx вoдoтoкiв, мaють низьке видoвe piзнoмaнiття (5-10 видiв rn 100 м2), aлe вiдiгpaють зшчну poль у вoднoмy бaлaнci еш-cиcтeм. Пpoeктивнe пoкpиття циx yгpyпoвaнь - 60-90 %. З aceктaтopiв бoлoтниx угру-пoвaнь cлiд нaзвaти Agrostis stolonifera L. (5 %), Calystegia sepia (1-2 %), Catabrosa aquatica (L.) P. Beauv. (1 %), Epilobium hirsutum L., Lythrum virgatum L. (1-3 %), Sium sisaroideum DC., Typha angustifolia L.(l-2 %), T. laxmannii Lepech.
Чaгapникoвa pocлиннicть фopмyeтьcя m cxraax i днищax 6ano^ Ha вepxнix чac-тинax дoмiнaнтaми виcтyпaють Caragana frutex (L.) K. Koch i pi^e Amygdalus nana L. Ha нижнix чacтинax i y тaльвeгy нaявнi yгpyпoвaння Prunetum (stepposae) crataegosum (fallacinae). Пoдiбнi yгpyпoвaння тpaпляютьcя yздoвж y^oro пiвнiчнoгo yзбepeжжя Азoвcькoгo мopя. Вoни дeтaльнo дocлiджeнi нa Hижньoмy Дoнy [6]. Оcнoвy чaгapни-кoвиx фiтoцeнoзiв вepxiв бaлoк cклaдaють acoцiaцiï i3 cпiвдoмiнyвaнням злaкiв (Cara-ganetum (frutisis) festucosum (valesiacae), Caraganetum (frutisis) poosum (angustifoliae), Amygdaletum (nanae) festucosum (valesiacae)), щo peпpeзeнтyють кopiннy pocлиннicть perio^. Пpoeктивнe пoкpиття тpaвocтoю циx acoцiaцiй cклaдae 60-l0 %, a виcoтa тpa-вocтoю - 40-50 cм. Окpiм дoмiнaнтiв (Caragana frutex (L.) K. Koch (15-25 %), Amygdalus nana L. (10-15 %), Festuca valesiaca (15-20 %), Poa angustifolia (10-15 %)) тут pocry^ пooдинoкi пpeдcтaвники po,gy Rosa L. Тpaв'яний го^ив yтвopюють Stipa lessingiana (5 %), Thymus dimorphus Klokov & Des.-Shost. (5 %), Dianthus pallidflorus Ser., Plantago stepposa Kuprian., Potentilla obscura Willd., Tragopogon major Jacq. Видoвa нacичeнicть cтaнoвить 35-40 вцщв нa 100 м2.
Фiтoцeнoзи, в якж дoмiнaнтaми виcтyпaють Crataegus fallacina Klokov (15-20 %) тa Prunus stepposa Kotov (40-50 %), фopмyютьcя y тaльвeгax бaлoк, де чacтo виклиню-ютьcя Гpyнтoвi вoди, yтвopюючи тимчacoвi вoдoтoки. Угpyпoвaння чiткo двoяpycнi з пpoeктивним пoкpиттям l0-90 %. З iншиx видiв чaгapникiв repico тpaпляютьcя Sam-bucus nigra L., Prunus divaricata Ledeb., Swida alba (L.) Opiz, Rubus caesius L. Дocить чacтo чaгapники oбплeтeнi Humulus lupulis L. Сepeд циx цeнoзiв тpaпляютьcя пooдинoкi eкзeмпляpи видiв зaплaвниx i бaйpaчниx лiciв (Populus nigra L., Salix alba L., Ulmus minor Mill.) тa aдвeнтивниx i3 виcoкoю iнвaзiйнoю cпpoмoжнicтю y periom (Acer negundo L., Ailanthus altissima (Mill.) Swingle, Elaeagnus angustifolia L.). Тpaв'яний яpyc циx yгpyпoвaнь фopмyють Galium aparine L. (10-15 %) тa Elytrigia repens (5-10 %). Аceктaтopaми виcтyпaють Aristolochia clematitis L., Asparagus verticillatus L. (1-2 %), Anthriscus sylvestris (L.) Hoffm. (1-3 %), Chelidonium majus L. (3-5 %), Ficaria stepporum P. Smirn. (3-5 %), Torilis japonica (Houtt.) DC. (1-3 %). Зaгaльнa плoщa чaгapникoвиx yгpyпoвaнь - близькo 10 ra. Сaмe в циx yгpyпoвaнняx вiдмiчeнo знaчнi пoпyляцiï cyбcepeдзeмнoмopcькoгo лicoвoгo виду Arum elongatum Steven (тниззя бaлки Пoкicнa). Цей диз'юнктивний вид в Укpaïнi знaxoдитьcя нa пiвнiчнo-cxiднiй меж apeaлy, a ocнoвнi шго мicцeзнaxoджeння нa Лiвoбepeжжi вiдмiчeнi m Дoнeцькoмy кpяжi [9]. Haшi знaxiдки дoзвoляють poзшиpити apeaл нa 3ax^ у Пiвнiчнe Пpиaзoв'я.
Вoднa pocлиннicть peпpeзeнтoвaнa двoмa фopмaцiями: Ceratophylleta demersi, уг-pyпoвaння якoï тpaпляютьcя фpaгмeнтapнo, зoкpeмa вiдмiчeнi у штyчнoмy ставку нижньoï чacтини бaлки ^raOTa, тa Phragmiteta australis, щo тpaпляютьcя нaвкoлo пocтiйниx вoдoтoкiв i зaймaють близьто 3-5 % тepитopiï. Угpyпoвaння Ceratophylleta demersi мae пoкpиття 30-40 %, з якиx нa дoмiнaнтy пpипaдae 20-30 %. З aceктaтopiв в^^чеш Lemna minor L. (1-3 %), Potamogeton perfoliatus L. (3-5 %), Zannichellia palus-tris L. (1-2 %). Фгшцешзи фopмaцiï Phragmiteta australis ^ma^anm oбвoднeним no-6S
ниженням передгирлових i гирлових дiлянок балок. Як правило, Phragmites australis (Cav.) Trin. ex Steud. формуе суцшьт монодомiнантнi заростi висотою до 3-5 м i3 про-ективним покриттям 90-100 %.
Висновки
Аборигенна флора територп Бердянського полiгону налiчуe 300 вцщв судинних рослин i3 146 родiв, 51 родини та 2 вщдшв, що становить 19,7 % загально! чисельностi флори Запорiзько! обл. [12]. На цш дiлянцi зареестровано 23 раритетнi види судинних рослин. 1з Свiтового червоного списку тут росте Dianthus lanceolatus Steven ex Rchb. З Свропейського червоного списку тут зрщка трапляються Otites dolichocarpus Klokov, Dianthus lanceolatus. 1з Червоно! книги Укра!ни тут ростуть три види ковили (Stipa capillata, S. lessingiana, S. ucrainica), а також Tulipa ophiophylla Klokov & Zoz. 1з регiонально рiдкiсних, що охороняються на територп Запорiзько! обл., для ще! дiлянки вiдмiченi 17 вцщв: Allium inaequale, Amygdalus nana, Astragalus pubiflorus DC., A. ucrainicus M. Pop. & Klokov, Bellevalia sarmatica, Ephedra distachya, Irispumila, Orni-thogalum kochii та ш. [14].
Фгтосозолопчна щншсть обстежено! територп полягае в тому, що вона розташо-вана в межах Азово-Чорноморського еколопчного коридору i по суп е одним i3 його найбiльших бiоцентрiв (або природних ядер) [7; 15; 18].
Досвщ рацiонального управлiння територiями колишн1х вiйськових полiгонiв iснуе в Одеськш областi, де розпочато процес створення Тарутинського РЛП [2]. Для територп Бердянського пол^ону в 1996 р. тдготовлене обгрунтування створення репонального ландшафтного парку, але пропозицп мелгтопольських учених не знайш-ли тдтримки у колишнiх землевласниюв. Сучасна ситуащя щодо створення регiонального парку ускладнилась у зв'язку з розпаюванням ще! територп.
Зважаючи на те, що на д^нщ Бердянського полiгону вiдмiченi рослини з Червоно! книги Укра!ни, Свропейського та Свiтового червоних спискiв, а також е рщюсш ковиловi та мигдалевi угруповання, занесет до Зелено! книги Укра!ни, пропонуемо на частинi територi! створити боташчний заказник загальнодержавного значення «Бер-дянський степ». Для створення заказника нами подготовлено та передано до Бердянсько! райдержадмiнiстрацi! та Мiнiстерства охорони навколишнього природного середовища вiдповiднi пропозицп.
Б1бл1ограф1чн1 посилання
1. Вакаренко Л. П. Рослинт раритети середньо!' течи р. Берди / Л. П. Вакаренко, Я. I. Мовчан, О. £. Турута // Укр. ботан. журн. - 1996. - Т. 53, № 5. - С. 598-603.
2. Вакаренко Л. Перспективы создания степных региональных парков в Одесской обл. // Степной бюллетень. - 2009. - № 26. - С. 15-18.
3. Геоботатчне районування Украшсько! РСР / Ввдпов. ред. А. I. Барбарич. - К. : Наук. думка, 1977. - 304 с.
4. Географ1чна енциклопедя Украши. - К. : Укр. енциклопедя т. М. П. Бажана, 1990. - Т. 2. -480 с.
5. Зелена книга Украши / За ред. Я. П. Ддуха. - К. : Альтерпрес, 2009. - 448 с.
6. Зозулин Г. М. Леса Нижнего Дона. - Ростов-на-Дону : Изд-во Ростовского ун-та, 1992. - 200 с.
7. Коломшчук В. П. Ключов1 ботатчт теригорй Пштчного Приазов'я // Заповщна справа в УкраМ - 2008. - Т. 14, вип. 1. - С. 61-66.
8. Кондратюк Е. Н. Конспект флоры юго-востока Украины. Сосудистые растения / Е. Н. Кондратюк, Р. И. Бурда, В. М. Остапко. - К. : Наукова думка, 1985. - 272 с.
9. Кондратюк Е. Н. Редкие, эндемичные и реликтовые растения юго-востока Украины в природе и культуре / Е. Н. Кондратюк, В. М. Остапко. - К. : Наукова думка, 1990. - 152 с.
10. Краснова А. Н. Очерк флоры Северного Приазовья: Автореф. дисс. ... канд. биол. наук. -03.00.05. Ботаника. - К., 1974. - 28 с.
11. Нацюнальний атлас Украши / Гол. ред. Л. Г. Руденко. - К. : Картографiя, 2007. - 440 с.
12. Тарасов В. В. Флора Дншропетровсько1 та Запорiзькоï областей. Судинт рослини. - Д. : Вид-во Дтпропетр. ун-ту, 2005. - 276 с.
13. Украшський природний степовий заповщник. Рослинний свгг / В. С. Ткаченко, Я. П. Ддух, А. П. Генов та ш. - К. : Фггосоцюцентр, 1998. - 280 с.
14. Шелегеда В. J. Рiдкiснi та зникаючi рослини Запорiзькоï обласп / В. I. Шелегеда, О. Р. Шеле-геда. - Запорiжжя : Тандем Арт Студiя, 2008. - 96 с.
15. Directory of Azov-Black Sea Coastal Wetlands: Revised and Updated / Ed. by G. B. Marushevsky. -Kyiv : Wetlands International, 2003. - 235 pp.
16. Golub V. B. Halophitic, Desert and Semi-desert Plant Communities on the Territoty of the Former USSR. - Togliatti, 1995. - 34 p.
17. Mosyakin S. L. Vascular plants of Ukraine: A Nomenclatural Checklist / S. L. Mosyakin, M. M. Fedoronchuk. - Kiev, 1999. - XXIV+346 p.
18. The Diversity of European Vegetation. An Overview of Phytosociological Alliances and Their Relationships to EUNIS Habitats / J. S. Rodwell, J. H. J. Schaminee, L. Mucina et al. - Wageningen, 2002. - 168 p.
Надтшла доредколегй 10.07.2011
