CC BY
5
BicHiiK Нацiонального унiверситету "Львiвcька полггехшка". Серiя: "Юридичш науки" № 1 (33), 2022
ЦИВ1ЛЬНЕ ПРАВО I ПРОЦЕС
УДК 349.2
Уляна Бек
Нащональний ушверситет "Львiвськa полтехшка", кандидатка юридичних наук, асистентка кафедри цивiльнoгo права та процесу Навчально-наукового шституту права, психологи та шновацшно! oсвiти ulyana.bek@gmail.com ORCID iD: https://orcid.org/0000-0002-1770-4237
СТАНОВЛЕННЯ ЕКОЛОГ1ЧНИХ ОБОВ'ЯЗК1В ЛЮДИНИ I ГРОМАДЯНИНА: М1ЖНАРОДН1 СТАНДАРТИ
http: //doi.org/10.23939/law2022.33.145
© Бек У., 2022
У статт визначено та проаналiзовано мгжнародш стандарти становлення еколо-пчних обов'язкiв людини i громадянина, зокрема передумови та умови ix становлення, оcновнi етапи 'ix розвитку та оcобливоcтi закрiплення на законодавчому р1вн1.
З'ясовано, що iнcтитут екологiчниx обов'язкiв як цiлicне утворення характеризуется eднicтю змicту, яка виражаеться в загальних положеннях, правових принципах або сукупност використовуваних правових понять, едност правового режиму регульованих суспшьних в1дносин. Bнаcлiдок цього шститут екологiчниx обов'язкiв е унiкальним, виконуе лише влаcтивi йому функцй i не дублюеться 1ншими структурними компонентами системи права.
Проведений аналiз мiжнародниx правових актiв з охорони навколишнього сере-довища дозволив висновувати про доволi "затзнше" (визнання екологiчниx прав та обов'язюв у cиcтемi прав людини i громадянина та офщшного ix закрiплення спочатку в мiжнародному, а в подальшому - у нащональних законодавствах.
Ключовi слова: юридичш обов'язки; екологiчнi права; екологiчнi обов'язки; еколопя; глобалiзацiя; м1жнародно-правов1 стандарти; бвропейський Союз; Орга-шзащя Об'еднаних Нацш.
Постановка проблеми. Юридичнi обов'язки е oднieю i3 основних складових гармоншно! взаемоди держави, суспiльствa та особи, позаяк вони е гаранпею як збалансовано! правово! системи, ефективного правового регулювання, так i стaбiльнoгo правопорядку. Юридичш обов'язки е обов'язковою умовою оптимального функцioнувaння iнститутiв демократи, управлшня вироб-ничими процесами, пiдтримaння стшкого та стaбiльнoгo розвитку суспiльствa.
Тeoрeтикo-прaвoвi аспекти забезпечення здiйснeння eкoлoгiчниx прав та обов'язюв громадян е одшею з актуальних проблем, що повинш розроблятися сучасною правничою наукою з ураху-ванням свiтoвoгo дoсвiду. В умовах сьогодення не лише ^норуються вимоги мiжнaрoднoгo
еколопчного права щодо забезпечення мехашзму реалiзацil екологiчних прав та обов'язюв, !х спiввiдношення, гарантування, захисту, а й простежуеться певне зниження уваги правникiв до дослiдження концептуальних положень в означенш сферi.
Аналiз дослiдження проблеми. Забезпечення екологiчних прав громадян стало предметом дослiдження багатьох украшських учених, а саме: В. Андрейцева, Н. Кобецько!, Г. Аншмово!, В. Попова, М. Красново!, О. Колбасова, Н. Малишево!, Т. Слинько, Ю. Шемшученка, М. Малишка, М. Орлова, В. Крисаченка, О. Мостяева, О. Белякова та шших, яю зробили значний внесок у дослщження даного питання. Однак комплексно! пращ, на основi яко! можна визначити поняття екологiчного обов'язку у мiжнародному правi, зокрема передумови та умови його становлення, мiжнароднi стандарти його розвитку та особливостей закршлення ми не знаходили.
Мета статт - визначити та розкрити мiжнароднi стандарти становлення еколопчних обов'язкiв людини i громадянина.
Виклад основного матерiалу. Взаемозв'язок мiж реалiзацiею прав людини та станом довкшля людство усвiдомило лише внаслщок виникнення глобальних екологiчних проблем, що стало поштовхом до вироблення концепцп екологiчних обов'язкiв. 1сторично еколопчш права громадян спочатку вiднайшли свое вщображення в мiжнародних документах. Усвщомлення людством важливостi одше! з глобальних загроз - еколопчно! загрози - вщбулося поступово, а тому й формування системи еколопчних прав людини в мiжнародному правi здiйснювалося поетапно протягом декiлькох десятилiть [1, с. 126].
Перша спещальна мiжнародна конференщя з проблем навколишнього середовища була скликана в червш 1972 р. в Стокгольм^ за результатами яко! були прийнят Декларацiя про навколишне середовище та Декларацiя принципiв, що визнали збереження й покращення якост оточуючого людину середовища важливою проблемою, що впливае на добробут народiв i економiчний розвиток усiх кра!н свiту. Перший принцип цього документу задекларував основне право людини на свободу, рiвнiсть i сприятливi умови життя в навколишньому середовищi, яюсть якого дозволяе вести гiдне i процвiтаюче життя [2]. По-сутi, у Стокгольмськш декларацп було проголошено право людини на сприятливе навколишне середовище, що ниш е одним iз консти-тутивних прав людини визначальним принципом мiжнародного права навколишнього середовища.
Стокгольмська декларащя вiдiграла важливу роль у розвитку еколопчних прав i обов'язюв людини як у правi мiжнародному, так i кожно! кра!ни. Практично всi конституцп держав, що були переглянут пiсля 1972 р., закршлюють право людини на сприятливе навколишне середовище. Стокгольмська конференщя дала поштовх для ухвалення щло! низки мiжнародно-правових док-ументiв, у яких актуалiзувалися питання, що пов'язанi з еколопчними правами i обов'язками людини.
Рiвно через двадцять рокiв пiсля Стокгольмсько! декларацп, у пiдтвердження И основних положень та з метою !х подальшого розвитку, з 3 по 14 червня 1992 р., в Рюде-Жанейро була скликана друга Конференщя ООН з проблем навколишнього середовища, за результатами яко! 14 червня 1992 р. була прийнята Декларащя Рю-де-Жанейро з навколишнього середовища i розвитку, що проголосила право людей "жити в доброму здоров'1 та плщно трудитися в гармони з природою" (принцип 1), i пов'язаний iз цим правом захист навколишнього середовища, який "повинен складати невщ'емну частину процесу розвитку" (принцип 4). Як бачимо, у Декларацп Рю це право тiсно пов'язано зi сталим розвитком, невiд'емною частиною досягнення якого е охорона навколишнього середовища [3].
Згодом необхвдшсть захищати та обер^ати навколишне середовище й покращувати його стан, а також забезпечувати сталий та еколопчно безпечний розвиток шдтвердила Конвенщя про доступ до шформацп, участь громадськосп в процеш прийняття рiшень та доступ до правосуддя з
Становлення екологгчних обов 'язкгв людини i громадянина: м!жнародт стандарти
питань, що стосуються довкшля, ухвалена спецiальною сешею Комтету з еколопчно1 полiтики 16-18 березня 1998 р. (м. Орхус, Дашя), яка визнала право "кожно1 людини нинiшньoгo i прийдeшнiх поколшь жити в навколишньому сeрeдoвищi, сприятливому для ii здоров'я та добро-буту" та ii обов'язок "як шдивщуально, так i спiльнo з шшими людьми захищати й покращувати навколишне середовище на благо нишшнього та прийдeшнiх поколшь" [4].
У сфeрi захисту навколишнього природного середовища в аспeктi eкoлoгiчних обов'язюв громадян особливий iнтeрeс представляють таю ушверсальш та рeгioнальнi мiжнарoднi договори:
1) Конвенщя ООН про охорону бюлопчного рiзнoманiття та протоколи до не! (Карта-хенський протокол про бюбезпеку та Нагойський протокол про регулювання доступу до гене-тичних рeсyрсiв та спiльнe використання на справедливш i рiвнiй oснoвi вигод вщ !х застосування);
2) Конвенщя ООН про збереження мiгрyючих видiв диких тварин (Боннська кoнвeнцiя);
3) Конвенщя ООН про мiжнарoднy торпвлю видами дико! фауни i флори, що перебувають пiд загрозою зникнення (CITES);
4) Конвенщя Ради Свропи про охорону дико! флори та фауни i природних середовищ юнування в Gврoпi (Бернська кoнвeнцiя);
5) Конвенщя ООН про водно-болотш упддя, що мають мiжнарoднe значення, головним чином як середовище юнування водоплавних птахiв (Рамсарська кoнвeнцiя).
Окрiм мiжнарoдних актiв, що мають безпосередню юридичну дiю на територи нашо! держави, у контекст еврoiнтeграцiйних стрeмлiнь Украши мае вагоме значення аналiз положень конституцш европейських держав щодо еколопчних oбoв'язкiв громадян, якi можуть iмплe-мeнтoванi у нацioнальнe законодавство.
Насамперед зауважимо, що лише в окремих конститущях европейських краш першо! пол. XX ст. мютилися положення про загальш принципи використання природних ресуршв, якi мали дoвoлi поверхневий характер. Однак уже наприкшщ XX ст. з огляду на поглиблення еколопчно! кризи в oснoвнi закони краш Свропи вносяться не лише положення про ращональне споживання та заощадження природних благ як умови життя людини, але й доповнення про права людини на навколишне середовище, ii еколопчш обов'язки, а також про заходи держави щодо вщновлення природи з метою охорони здоров'я людей [5].
Активне внесення европейськими крашами до сво1х кoнститyцiй природоохоронних норм було зумовлено, пeрeдyсiм, розвитком в останнш трeтинi XX ст. нових кoнцeпцiй прав i свобод людини та громадянина, як проголошували eкoлoгiчнi права громадян як "права другого поко-лiння". Наступним етапом стало включення до конститущйних текс^в положень щодо eкoлoгiчних oбoв'язкiв громадян, зокрема йдеться про обов'язки, яю супроводжують eкoлoгiчнi права.
У текстах конституцш краш свiтy мiстяться рiзнi формулювання eкoлoгiчнoгo обов'язку зокрема: у конститущях Азербайджану (ст. 78), Бшоруа (ст. 55), Бoлгарil (ст. 55), 1спани (ст. 45), Казахстану (ст. 38), Македони (ст. 43), Португали (ст. 66), Словаччини (ст. 44), Словени (ст. 73), Фiнляндil (ст. 375), Югослави (ст. 52) передбачено обов'язки кожного збершати природу та навколишне природне середовище, дбайливо ставитися до природних багатств.
У Словаччиш шхто не мае права понад норми, встанoвлeнi законом, створювати загрозу або завдавати шкоду навколишньому природному середовищу та природним ресурсам.
В Естони кожен зобов'язаний вщшкодовувати завдану ним навколишньому природному середовищу шкоду.
У Лига законом забороняеться виснажувати землю, ii надра, води, забруднювати води та пов^ря, чинити радiацiйний вплив на навколишне природне середовище, а також збщнювати рослинний i тваринний свiт.
Однак у бшьшоси европейських кра1н основш повноваження щодо збереження природних ресуршв та забезпечення eкoлoгiчних прав громадян передбачено за державою, i в низщ випадкiв вони докладно конкретизуються. В окремих крашах значення природних благ шднята до рiвня преамбул основних закошв та носить досить загальний, однак концептуальний характер.
Узагальнення конститущйних положень шоземних держав з огляду на закршлення в них еколопчних обов'язюв громадян дае можливiсть виокремити такi модели
1) загальна констатащя, що охорона навколишнього природного середовища е обов'язком кожного, без деталiзацiï вказаного обов'язку, поряд i3 доволi детальним викладенням екологiчних прав.
Так, наприклад, Конститущя Азербайджанськоï республiки, 1995 р., передбачае право кожного жити в умовах здорового навколишнього природного середовища; кожен мае право на збiр шформацп про справжнш стан навколишнього природного середовища i на вiдшкодування шкоди, заподiяноï його здоров'ю i майну екологiчним правопорушенням; нiхто не може становити загрозу або завдавати шкоду навколишньому природному середовищу, природним ресурсам у межах, установлених законом (ст. 39); поряд iз цим ст. 78 вказуе: охорона навколишнього природного середовища е обов'язком кожного [6];
2) вказгвка на екологгчт обов'язки лише в контекст права володшня, користування й роз-порядження вщповщним майном, що значно звужуе саме розумшня еколопчних обов'язюв.
Так, Конститущя Республши Вiрменiя, 1995 р., у статп 8 передбачае, що власник на свш розсуд володiе, користуеться i розпоряджаеться належним йому майном. Реалiзацiя права на власнiсть не повинна завдавати шкоди навколишньому природному середовищу, порушувати права i законш iнтереси iнших осiб, суспiльства i держави [7];
3) розширене викладення екологгчних обов 'язкгв як таких, що прямо виходять iз еколопчних прав людини.
Вщповщно до ст. 35 Хартп основних прав i свобод Чеськоï республши, 1991, кожен мае право на сприятливе навколишне природне середовище; кожен мае право на своечасну i повну шфор-мащю про стан навколишнього природного середовища i природних ресуршв; при здiйсненнi своïх прав нiхто не може створювати загрозу або завдавати шкоди навколишньому природному середовищу, природним ресурсам, рiзноманiтностi видiв тваринного i рослинного св^у i пам'ятникiв культури понад норми, встановленi законом [8];
4) поеднання вищеозначених nidxodie, коли еколопчш обов'язки, насамперед пов'язуються iз правом власносп, а загальний екологiчний обов'язок набувае форми - "охорона навколишнього природного середовища - обов'язок кожного".
Так, в Конституцп Республши Бшорусь, 1996 р., передбачено, що здшснення права власносп не повинно суперечити суспшьнш корисп й безпецi, запобшати можливiй шкодi довкiллю, юто-рико- культурним щнностям, обмежувати права i захищеш законом iнтереси iнших ошб (ст. 44); кожен мае право на сприятливе навколишне середовище i на вщшкодування шкоди, заподiяноï порушенням цього права. Держава здiйснюе контроль за ращональним використанням природних ресуршв з метою захисту i полшшення умов життя, а також охорони i вщновлення навколишнього середовища (ст. 46); Охорона навколишнього природного середовища - обов'язок кожного (ст. 55) [9];
5) розширене викладення екологiчних обов 'язюв без прямо1' прив'язки до еколопчних прав.
У Конституцп Фшляндп визначено, що метою демократп е забезпечення кожному права брати участь у громадськш дiяльностi та у розвитку життевого середовища. Кожен несе вщпо-вщальшсть за охорону природи i ïï рiзноманiтностi, а також за охорону навколишнього середовища i ïï культурноï спадщини. Влада повинна сприяти забезпеченню здорового довкшля та забезпе-чувати право кожного для впливу на прийняття ршень з питань, якi стосуються його власного життевого середовища [9].
О^м того, можна виокремити двi конститущйш моделi встановлення екологiчних обов'язкiв -пасивну та активну. Пасивна модель обмежуеться вимогою утриматися вiд дш, якi завдають шкоду навколишньому природному середовищу. В межах та^' моделi можливi два варiанти врегулю-вання: перший передбачае обов'язок утриматися вщ дiй, що завдають шкоду навколишньому природному середовищу, як елемент правового статусу власника або користувача вщповщного майна. Такий варiант значно применшуе значення еколопчних обов'язюв громадян й сильно
Становлення екологгчних обов 'язюв людини i громадянина: м!жнародт стандарти
обмежуе сферу ïx peari3a^ï. Другий BapiaHT пасивно1 моделi врегулювання базуеться на визнанш сaмостiйного значення екологiчниx обов'язкiв громадян.
Висновки. Отже, шститут екологiчниx обов'язюв як цiлiсне утворення характеризуеться едшстю змiсту, яка виражаеться в загальних положеннях, правових принципах або сукупност використовуваних правових понять, едностi правового режиму регульованих суспiльниx вiдносин. Внаслщок цього iнститут екологiчниx обов'язкiв е ушкальним, виконуе лише влaстивi йому функци i не дублюеться шшими структурними компонентами системи права.
Проведений aнaлiз мiжнapодниx правових aктiв з охорони навколишнього середовища дозволяе висновувати про доволi "зашзнше" (друга половина ХХ столотя) визнання екологiчниx прав та обов'язюв у системi прав людини i громадянина та офщшного ïx зaкpiплення спочатку в мiжнapодному, а в подальшому - у нацюнальних законодавствах.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Еколопчне право Украши. Академ1чний курс: Подручник (20008) ; за заг. ред. Ю. С. Шемшученка. К.: ТОВ "Видавництво "Юридична думка". 720 с.
2. Стокгольмська декларащя (Конференщя Оргашзацп Об'еднаних Нацш з проблем оточуючого середовища) в1д 16.06.1972 р. База даних "Законодавство Украши" / ВР Украши. URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/995_454 (дата звернення: 21.04.2022).
3. Декларащя Рю-де-Жанейро з навколишнього середовища i розвитку. База даних "Законодавство Украти" / ВР Украши. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_455 (дата звернення: 21.04.2022).
4. Оргуська конвенщя (Конвенщя про доступ до шформацп, участь громадськосп в процес прийняття ргшень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкшля). База даних "Законодавство Украши" / ВР Украти. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/994_015#Text (дата звернення: 21.04.2022).
5. Бондаренко В. В. Еколопчш права як об'ект правово1 охорони. Актуальт проблеми права: теорiя i практика: зб. наук. пр. Схвдноукрашський нащональний утверситетт ш. Володимира Даля. 2011. № 21. С. 120-127.
6. Конституция Азербайджанской Республики. URL: https://www.legislationline.org/download/id/ 4668/file/Azerbaijan_Const_1995_am2009_ru.pdf (дата звернення: 17.01.2022).
7. Конституция Республики Армения. URL: https://wipolex-res.wipo.int/edocs/lexdocs/laws/ru/am/ am038ru.pdf (дата звернення: 17.01.2022).
8. Конституция Чехии (Чешской Республики). URL: https://www.legislationline.org/ru/documents/ id/14764 (дата звернення: 17.01.2022).
9. Конституция Республики Беларусь. URL: https://kodeksy-by.com/konstitutsiya_rb.htm (дата звернення: 17.01.2022).
10. Конституция Финляндии. URL: https://www.iinlex.ii/ii/laki/kaannokset/1999/ru19990731_20111112.pdf (дата звернення: 17.01.2022).
REFERENCES
1. Ekologichne pravo Ukrayiny" [Environmental law of Ukraine]. Akademichny'j kurs: Pidruchny k (20008). Za zag. red. Yu. S. Shemshuchenka. Kyiv: TOV "Vy'davny'cztvo "Yury'dy'chna dumka" Publ. 720 p. [in Ukrainian].
2. StokgoVms^ka deklaraciya (Konferenciya Organizaciyi Ob'yednany^x Nacij z problem otochuyuchogo seredovyshha) vid 16.06.1972 r. [Stockholm Declaration (United Nations Conference on the Environment) of 16 June 1972]. Baza dany'x "Zakonodavstvo Ukrayiny'" / VR Ukrayiny'. URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/995_454 (Accessed: 21.04.2022) [in Ukrainian].
3. Deklaraciya Rio-de-Zhanejro z navkoly^shn^ogo seredovy^shha i rozvy^tku. [Rio Declaration on Environment and Development]. Baza dany'x "Zakonodavstvo Ukrayiny'" / VR Ukrayiny'. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_455 (Accessed: 21.04.2022) [in Ukrainian].
4. Orgus^ka konvenciya (Konvenciya pro dostup do informaciyi, uchast" gromads^kosti v procesi pry jnyattya rishen" ta dostup do pravosuddya z py^tan", shho stosuyufsya dovkillya). [Aarhus Convention (Convention on Access to Information, Public Participation in Decision-Making and Access to Justice in
Environmental Matters)]. Baza dany'x "Zakonodavstvo Ukrayiny'" / VR Ukrayiny'. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/994_015#Text (Accessed: 21.04.2022) [in Ukrainian].
5. Bondarenko V. V. Ekologichnipravayak ob'yektpravovoyi oxorony\ [Environmental rights as an object of legal protection]. AktuaFni problemy' prava: teoriya i prakty'ka: zb. nauk. pr. Sxidnoukrayins'ky'j nacional'nyj universy'tett im. Volody'my'ra Dalya. 2011. No. 21. P. 120-127 [in Ukrainian].
6. Konstitutsiya Azerbaydzhanskoy Respubliki. [The Constitution of the Azerbaijan Republic.]. URL: https://www.legislationline.org/download/id/4668/file/Azerbaijan_Const_1995_am2009_ru.pdf (Accessed: 17.01.2022) [in Russian].
7. Konstitutsiya Respubliki Armeniya. [Constitution of the Republic of Armenia]. URL: https://wipolex-res.wipo.int/edocs/lexdocs/laws/ru/am/am038ru.pdf (Accessed: 17.01.2022) [in russian].
8. Konstitutsiya Chekhii (Cheshskoy Respubliki). [Constitution of the Czech Republic (Czech Republic).]. URL: https://www.legislationline.org/ru/documents/id/14764 (Accessed: 17.01.2022) [in russian].
9. Konstitutsiya Respubliki Belarus. [Constitution of the Republic of Belarus.]. URL: https://kodeksy-by.com/konstitutsiya_rb.htm (Accessed: 17.01.2022) [in russian].
10. Konstitutsiya Finlyandii. [Constitution of Finland.]. URL: https://www.finlex.fi/fi/laki/kaannokset/1999/ ru19990731_20111112.pdf (Accessed: 17.01.2022) [in russian].
Дата надходження: 03.02.2022р.
Ulyana Beck
Lviv Polytechnic National University, Institute of law, psychology and innovative education, Department of Civil Law and Procedure,
Ph. D.
ESTABLISHMENT OF ENVIRONMENTAL RESPONSIBILITIES OF HUMANS AND CITIZENS: INTERNATIONAL STANDARDS
The article identifies and analyzes international standards for the formation of environmental responsibilities of man and citizen, in particular the preconditions and conditions for their formation, the main stages of their development and features of consolidation at the legislative level.
It was found that the institution of environmental responsibilities as a holistic entity is characterized by unity of content, which is expressed in general provisions, legal principles or a set of legal concepts used, the unity of the legal regime of regulated social relations. As a result, the institution of environmental responsibilities is unique, performs only its inherent functions and is not duplicated by other structural components of the legal system.
The analysis of international legal acts on environmental protection revealed a rather "late" recognition of environmental rights and responsibilities in the system of human and civil rights and their official enshrinement first in international and then in national legislation.
Key words: legal obligations; environmental rights; environmental responsibilities; ecology; globalization; international legal standards; European Union; United Nations.
