CC BY
156І ПЕДАГОГІКА І та медико-біологічні
проблеми фізичного
ПСИХОЛОГІЯ
виховання і спорту
Становлення, сучасна проблематика і тенденції розвитку оздоровчої гімнастики, її роль в системі фізичного виховання студентів ВНЗ
Павленко Т.В.
Чернігівський національний педагогічний університет імені Т.Г. Шевченка
Анотації:
Розглядаються актуальні питання становлення й тенденцій розвитку оздоровчої гімнастики, її ролі та оздоровчої спрямованості в процесі навчання студентів у вищих навчальних закладах. Встановлено, що перед кафедрами фізичного виховання стоять такі важливі завдання: підвищення рівня фізичної підготовленості студентів з урахуванням їх майбутньої професії та вмотивованості стосовно занять оздоровчою гімнастикою, необхідність обґрунтування та розробки системи науково-методичного забезпечення, подальшого вивчення впливу засобів оздоровчої гімнастики на організм студентів. Показано напрямки доцільного вибору індивідуальних засобів оздоровчої гімнастики для оздоровлення студентів. Рекомендована класифікація, напрями та види оздоровчої гімнастики для проведення занять зі студентами. Пропонується більшої уваги звертати на зовнішні форми рухів, цілеспрямованість занять з ритмічної гімнастики, врахуванню її впливу на функціональні можливості організму.
Ключові слова:
оздоровча гімнастика, фізичне виховання, навчання, студент.
Павленко Т.В. Становление, современная проблематика и тенденции развития оздоровительной гимнастики, ее роль в системе физического воспитания студентов в ВУЗе. Рассматриваются актуальные вопросы становления и тенденции развития оздоровительной гимнастики, ее роли и оздоровительной направленности в процессе обучения студентов в высших учебных заведениях. Установлено, что перед кафедрами физического воспитания стоят такие важные задания: повышение уровня физической подготовленности студентов с учетом их будущей профессии и мотивированности относительно занятий оздоровительной гимнастикой, необходимость обоснования и разработки системы научно методического обеспечения, последующего изучения влияния средств оздоровительной гимнастики на организм студентов. Показаны направления целесообразного выбора индивидуальных средств оздоровительной гимнастики для оздоровления студентов. Рекомендована классификация, направления и виды оздоровительной гимнастики для проведения занятий со студентами. Предлагается больше внимания уделять внешним формам движений, целенаправленности занятий по ритмичной гимнастике, учету ее влияния на функциональные возможности организма.
оздоровительная гимнастика, физическое воспитание, учеба, студент.
Pavlenko T.V. Formation, modern problems and progress of health gymnastics trends, its role in the system of physical education of students in higher institute. The timely questions of becoming and progress of health gymnastics trend are examined, to its role and health orientation in the process of teaching of students in higher educational establishments. It is set that such important tasks cost before the departments of physical education: increase of level of physical preparedness of students taking into account their future profession and explained in relation to employments by a health gymnastics, necessity of ground and development of the system scientifically methodical providing, subsequent study of influence of facilities of health gymnastics on the organism of students. Directions of expedient choice of individual facilities of health gymnastics are shown for making healthy of students. Classification, directions and types of health gymnastics, is recommended for the leadthrough of reading with students. More attention is offered to spare the external forms of motions, to purposefulness of employments on a rhythmic gymnastics, account of its influence on functional possibilities of organism.
health gymnastics, physical education, studies, student.
Вступ.
Існуючі публікації щодо розвитку нових видів оздоровчої гімнастики на жаль, не завжди мають обґрунтований характер, відрізняються логічною непослідовністю методичних розробок і певним суб’єктивізмом до проведення оздоровчих занять та використанням педагогічних технологій у процесі навчання студентів у вищих навчальних закладах.
Стан здоров’я молодої людини є одним із вирішальних чинників формування особистості й певною мірою визначає вибір майбутньої професійної діяльності, можливість всебічного розвитку особистості та її соціального ствердження. Стан здоров’я також впливає на загальну підготовленість молодої людини, її духовний та фізичний розвиток, майбутні досягнення у сфері професійної діяльності [1, 10-12]. Велика роль у формуванні особистісних якостей, фізичного розвитку молодої людини, покращенні його функціонального стану, підготовці до майбутньої професійної діяльності належить фізичній культурі.
Фізична культура як частина загальної культури виявляє значний вплив на формування особистості і має відношення як к духовним, так і матеріальним цінностям. Вдосконалюючи фізичні якості та рухові навички, вона тим самим сприяє виробництву матеріальних благ та перетворенням фізичної та матеріаль-
© Павленко Т.В., 2012 doi:10.6084/m9.figshare.105464
ної природи людини. Важливим елементом розвитку особистісних якостей в процесі занять фізичною культурою є опанування визначеної суми знань у даній області, а також формування відповідних переконань, звичок поведінки, розвитку фізичних та психічних професійно значимих якостей [9]. Систематичні заняття фізичною культурою передбачають опанування визначеними теоретичними знаннями та міцними переконаннями в галузі фізичного виховання, участю в активній пропаганді, стійкої звички до регулярних занять фізичними вправами, надбанню широкого обсягу рухових навичок, умінь та досягнень функціонального стану, забезпечуючого високий рівень фізичного здоров’я, сформованістю міцних морально- патріотичних, правових та естетичних почуттів у світі понять фізичного виховання.
В останні роки найбільш помітним став прояв інтересу широкого кола молоді до занять різними видами масового спорту та рухової активності для відпочинку та відновленню працездатності, для забезпечення хорошої спортивної форми та стану здоров’я. Цьому сприяють багато публікацій, які з’явились останнім часом, виготовлення значної кількості віде-опродукції та створення великої кількості оздоровчих клубів, основна мета яких є залучення широких верст населення до систематичних занять видами оздоровчої гімнастики.
Робота виконана у відповідності до плану НДР Чернігівського національного педагогічного університету імені Т.Г. Шевченка.
Мета, завдання роботи, матеріал і методи.
Мета роботи - здійснити теоретичний аналіз та узагальнення науково-педагогічної літератури та передової практики щодо сучасної проблематики, тенденцій розвитку оздоровчої гімнастики та її ролі в системі фізичного виховання студентів ВНЗ.
Результати дослідження.
Ще в античний час фізичні вправи під музику застосовувались для формування красивої постави, легкої ходи, розвитку рухових якостей, а саме спритності, швидкості, витривалості. Різновидом гімнастики у Стародавній Греції була орхестрика - гімнастика танцювальної спрямованості. Її вважають попередницею існуючих ритмічних та ритмопластичних систем вправ, включаючи сучасну художню гімнастику [4].
У ХІХ-ХХст. формується напрямок у гімнастиці, який пов’язаний з прізвищем видатного французького вченого-фізіолога Ж. Демені. Його система фізичних вправ була заснована на почутті ритму та гармонії рухів, ритмічному чергуванні розслаблення та напруження м’язів. Ж. Демені віддавав перевагу безперервності рухів, як основі методу поточного виконання вправ. В теперішній час використання цього методу є характерною особливістю ритмічної гімнастики та аеробіки.
В середині ХІХ ст. широкий розвиток получив ще один напрям в гімнастиці, який сполучав виразність і ритм рухів. Його засновником був Ф. Дельсарт. Система гімнастики Ф. Дельсарта поряд з умінням виразно співати пропонувала володіння жестами, мімікою, рухами та позами, створюючи різноманітні образи. Тому саме вона отримала назву виразної гімнастики [3]. Послідовницею системи гімнастики Ф. Дельсарта вважається відома балерина А. Дункан, яка створила танцювальну гімнастику для жінок. А. Дункан заперечувала класичну школу в балеті, відстоювала ідею загального художнього виховання. Особливе значення вона придавала гімнастиці, яку вважає основою фізичного виховання.
Найбільшої популярності ритміка набула на початку ХХ ст. Термін «ритмічна гімнастика» вперше було застосовано Е.Ж. Далькрозом. Саме йому належить відкриття значення почуття ритму в фізичній діяльності людини. В основі метода Е. Ж. Далькроза лежить органічне поєднання музики та рухів. Теорія Е.Ж. Далькроза складалась з трьох частин: ритмічна гімнастика, розвиток слуху (сольфеджіо), музична пластика та імпровізація.
В перші роки радянської влади існуючі школи ритмічної гімнастики були підтримані урядом. У 1919 році була створена «Студія пластичного руху» під керівництвом З.Д. Вербової. Студія готувала викладачів з гімнастики для шкіл та технікумів. Курс навчання складався з загальноосвітніх дисциплін та ритмічна гімнастика та сольфеджіо по Е.Ж. Далькрозу, пластика, акробатика, танець та складання вільних вправ. У 20 роках ХХ ст. у Москві та Ленінграді успішно пра-
а2012
цювали студії з ритмічної гімнастики, але основною була студія під керівництвом Л.Н. Олексієвої під назвою «Школа-лабораторія з художньої гімнастики». Одним з головних методів викладання в ній був метод художньо-емоційного виховання жінок за допомогою танцювально-ритмічних рухів. В цій школі займались жінки різного віку та тілобудови. Таким чином, в той час вже закладались основи гімнастичної аеробіки.
Головною відмінною особливістю гімнастичної аеробіки є виконання рухів під сучасні естрадні мелодії та певний визначений ритм. В основі даних мелодій лежить джазова спрямованість в музиці, а саме негритянські мелодії. Особливістю цієї музики є те, що вона невіддільна від рухів тіла людини, пов’язана зі стуками, притоптуваннями і носить в собі ритмічну поліфонію. Наприкінці 60-х років з’явилась нова форма гімнастики з використанням ритмічної музики під назвою джаз-гімнастика. Засновником її вважається автор книги «Джаз-гімнастика» М. Бекман. До особливостей даного напряму гімнастики відносяться: висока моторна щільність, проведення занять з малим часом на пояснення, використання засобів мистецтва перетворенні і поєднанні їх з завданнями фізичного виховання, незмагальна спрямованість занять, виконання вправ під музичний супровід. У 70-х роках виникає ще одна форма оздоровчої активності - аеробні танці, засновником якої є Дж. Соренсен. До програми аеробних танців включає в себе ритмічний біг, стрибки, нахили, махи, безліч танцювальних кроків та рухів. По змісту занять та структурі аеробні танці нагадують сучасну ритмічну гімнастику та аеробіку.
Термін «аеробіка» було вперше впроваджено К. Купером у 1960 році. Походження цього йде від слова « аеробний»- з участю кисню, що має під собою фізіологічну основу. Автор запропонував чітку та логічну побудовану систему самооцінки за допомогою таблиць, які дозволяють людині, що займається оцінити не тільки свій фізичний стан, але й той прогрес, якого він досягає в процесі систематичних занять фізичними вправами. « вікові» таблиці К.Купера роблять аеробіку доступною для всіх вікових груп населення. [3]. Спочатку К.Купер пропонував у своїй системі оздоровчих вправ тільки циклічні види спорту, а потім також включив до неї і гімнастичну аеробіку. Якщо в Європі в той час захоплювались «джаз-гімнастикою», то в Америці найбільш популярними були аеробічні танці. Велику роль в розвитку цього напряму відігравали телевізійні передачі, які вели відомі актриси Джейн Фонда, Синди Ром, Марлен Шарель. Їх висока акторська майстерність, рухова культура сприяли популяризації танцювальної аеробіки. Наприкінці 80р. та на початку 90-х років з’являються нові види аеробіки: степ, слайд,резист-А бол (фит-бол), аквааеробіка та ін. [3, 7].
Розвиток комплексних програм, які мають оздоровчу спрямованість для різних вікових груп населення пов’язано з появою американської системи фітнес (fitness). У перекладі з англійської мови «фітнес» означає фізичну підготовленість людини. В основі розуміння цього терміну полягає необхідність регулярних
І ПЕДАГОГІКА І та медико-біологічні
проблеми фізичного виховання і спорту
занять фізичними вправами для зміцнення здоров’я. Таким чином, система фітнес це комплексна оздоровча програма населення, у якій використовуються види рухової активності, а також образ життя, який складається з тренування, модернового обладнання та стильного одягу. В теперішній час, фітнес розвивається у двох напрямах: спортивному та оздоровчому.
Аеробіка, за думкою К.Купера - це система застосування тривалих, помірних за інтенсивністю фізичних вправ для укріплення здоров’я. Для досягнення оздоровчого ефекту необхідно дотримання наступних вимог: участь в роботі великих м’язових груп, тривале виконання вправ та ритмічний характер м’язової діяльності, а саме використання оздоровчих вправ циклічного характеру. Таким чином, оздоровчу аеробіку, на сьогоднішній день, можна розглядати як міжнародну узагальнену назву рухової активності оздоровчої спрямованості для різних верст населення, що на сьогоднішній день сполучає більш двохсот різних напрямів і течій.
У зв’язку з цим, виникла необхідність класифікувати напрями та види оздоровчої гімнастики. На наш погляд, найбільш вдалою спробою розробки класифікації є та, що надана О. Поповою, 2000. Оздоровчі види гімнастики автор умовно поділяє на три групи. До першої групи належать всі види оздоровчої гімнастики, що включають танцювальні рухи. Це ритмічна гімнастика, жіноча гімнастика, аеробіка і інші, які містять у своїй назві конкретний танцювальний стиль (джаз-гімнастика, диско-гімнастика, модерн-гімнастика). До другої групи відносяться види гімнастики, які для цілеспрямованого розвитку форм тіла чи розвитку певних функцій організму. Це - атлетична гімнастика, фітнес, каланетика, шейпінг, стретчінг, дихальні та косметичні види гімнастики. До третьої групи входять види гімнастики, які поєднані східними філософськими системами, в основі яких лежить ідея удосконалення тіла за допомогою спеціальних вправ. До них відноситься йога, тайц-зицуань, цигун і ін. Автор також надає визначення найбільш розповсюдженим видам оздоровчої гімнастики, до яких відносяться аеробіка - спортивна та оздоровча, каланетика та фітнес - різновиди атлетичної гімнастики, стретчінг - гімнастика, що забезпечує найкращі умови для розтягування різних м’язових груп.
Деякі автори [З, 4, 8] всі існуючі види гімнастики, що мають місце в масовій фізкультурно-оздоровчій роботі відносять до розділу нетрадиційних. У зв’язку з цим, в одному розділі нетрадиційних видів спорту опинились ритмічна гімнастика, аеробіка, гімнастика йогів, гімнастика ушу, дихальна гімнастика. На наш погляд, ця класифікація є менш розробленою з наукової точки зору.
Найбільш обґрунтованою вважається класифікація з ритмічної гімнастики, яка була розроблена в середині 80-х, минулого сторіччя. В основу її були покладені такі ознаки, як зовнішня форма рухів, цілеспрямованість занять з ритмічної гімнастики, вплив на функціональні можливості організму.
Засоби ритмічної гімнастики по зовнішній ознаці були розподілені на вправи стоячи, в партері, біля опори, без предмета, з предметом.
По функціональній ознаці було визначено: вправи, вплив яких спрямовано на серцево-судинну та дихальну системи, вправи, які діють на м’язи та суглоби, нервову систему.
Враховуючи цільову ознаку, вправи були розподілені на ті, що розвивають фізичні та психічні якості, танцювальність та музикальність. В залежності від застосування засобів відповідно і відбувалась класифікація видів ритмічної гімнастики.
В теперішній час, в танцювальній аеробіці затверджена класифікація, в основі якої лежить інтенсивність вправ, що виконуються, за принципом «ударнос-ті». Вправи за технікою виконання розподіляються на безударні, низькоударні та високоударні.
Найбільш науково розробленою та строго регламентованою вважається базова (класична) аеробіка. В базовій аеробіці виключається ряд вправ, які негативно впливають на опорно-руховий апарат (глибокі та різки присіди, нахили з прямими ногами, екстремальні розтяжки, нахили назад у поперековому відділі, кругові оберти головою та ін.). Базова аеробіка представляє собою комплексну систему загальнороз-виваючих та гімнастичних вправ, біга, стрибків, які виконуються без пауз відпочинку, поточним методом, під музичний супровід 120-160 ударів в хвилину. Ці вправи виконуються в різних положеннях: стоячи, лежачи, сидячи, в упорах(в партері). У силовій частині занять широко застосовуються вправи, що спрямовані на розвиток сили з використанням еспандерів, різних амортизаторів, обтяження вагою 1500-2000 г.
Фахівці розподіляють аеробіку за рівнями навантажень: низький, середній та високий. При цьому рівень фізичного навантаження залежить від техніки виконання вправ. Перший рівень рекомендується для початківців, другий - для тих, хто вже займається аеробікою деякий час та третій рівень для підготовлених осіб.
Російські вчені [3, 4] запропонували класифікацію видів оздоровчої аеробіки, яка найбільш обґрунтована з наукової точки зору, але теж має окремі недоліки. Насамперед, це стосується визначення вікового складу, в якому не наведено групу, яка включає юнацький вік ( хлопці від 17 до 21року, дівчата від 16 до 20 років) згідно сучасної вікової фізіології та організації охорони здоров'я. Також, у представленій класифікації відсутні медичні показники, що обумовлюють деякі відхилення у стані здоров’я людей довготривалого або тимчасового характеру.
Вищенаведений матеріал свідчить про різноманітність напрямів оздоровчих занять, що перетворились в різні популярні стилі та різновиди оздоровчої гімнастики, які отримали велику популярність у всьому світі, але розвиток нових видів оздоровчої гімнастики на жаль, не завжди має обґрунтований характер. Наявні рекомендації відрізняються логічною непослідовністю методичних розробок і певним суб’єктивізмом до проведення оздоровчих занять та використанням пе-
ПСИХОЛОГІЯ
дагогічних технологій в оздоровчих видах гімнастики. Зберігаються протиріччя в методиці викладання різних видів оздоровчої гімнастики, що не дозволяє комплексно використовувати їх можливості. В процесі проведення занять з фізичного виховання зі студентами ВНЗ викладачі дуже часто не враховують основоположні принципи їх побудови з комплексним використанням тих або інших видів оздоровчої гімнастики.
Висновки:
Проаналізувавши науково-педагогічну літературу щодо становлення, сучасної проблематики та тенденцій розвитку оздоровчої гімнастики, її ролі та оздоровчої спрямованості в процесі навчання студентів ми прийшли до висновку, що перед кафедрами фізично-
а2012
го виховання у ВНЗ стоять такі важливі завдання, як підвищення рівня фізичної підготовленості студентів з урахуванням їх майбутньої професії та вмотивованості стосовно занять оздоровчою гімнастикою, необхідність обґрунтування та розробки системи науково-методичного забезпечення, удосконалення педагогічної технології побудови занять, раціонального використання різних методик та створення єдиної класифікації засобів оздоровчої гімнастики, подальшого вивчення впливу засобів оздоровчої гімнастики на організм займаючихся. Крім того, на наш погляд, велике значення набуває проблема доцільного вибору індивідуальних засобів оздоровчої гімнастики для оздоровлення студентів.
Література:
1. Булич Є.Г, Муравов І.В. Валеологія. Теоретичні основи валеології: навч.посібник.-К.:ІЗМН, 1997.-224 с.
2. Виру А.А и др. Аэробные упражнения. М.: Физкультура и спорт , 1988. - 142с.
3. Давыдов В.Ю., Коваленко Т.Г., Краснова ГО. Методика преподавания оздоровительной аэробики. Учебное пособие.- Волгоград: Изд-во Волгогр. гос.ун-та, 2004.-124с.
4. Лисицкая Т.С., Сиднева Л.В. Аэробика: Частные методики.- Т. II.- М.: ФАР, 2002.- 211 с.
5. Ротерс Т.Т. Музыкально- ритмическое воспитание и художественная гимнастика. Учеб.пособие. М.: Просвещение, 1989.- 175с.
6. Смолевский В.М., Гавердовский Ю.Г Спортивная гимнастика./
В.М. Смолевский, Ю.Г. Гавердовский. K.: Олимпийская
литература, 1999.- 4б4 с.
7. Спортивная медицина: Практические рекомендации// под ред. Р. Джексона. K.: Олимпийская литература.-200З.-З84 с.
8. Хоули Э.Т., Френкс Б.Д. Оздоровительный фитнеса - Киев: Олимпийская литература, 2000. - Зб7 с.
9. Теория и методика физического воспитания в 2 томах. Том 2.: Учебник для студентов высших учебных заведений физического воспитания и спорта / Под.ред. Т.Ю. Круцевич. - К.: Олимпийская литература, 200З г. - З90 с.
10. Blazej Stankiewicz, Miroslawa Cieslicka, Jakub Kortas, Sergii Ier-makov. Long-distance running as a social phenomenon. Физическое воспитание студентов, 2012. - №4. - pp. 140-149.
11. Cieslicka Miroslawa, Napierala Marek, Pilewska Wieslawa, Ier-makov Sergii. Status of morphological and motor skills of girls participating in modern dance classes. Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту. 2012. № 10. pp. 9б-104.
12. Shwuming W.U. Development and application of a brief measure of emotional intelligence for vocational high school teachers. Journal of Learn Disable, 2004, vol^^), pp.1207-19.
Информация об авторе: Павленко Татьяна Викторовна
[email protected] Черниговский национальный педагогический университет
имени Т.Г. Шевченко ул. Гетьмана Полуботка 5З, г.Чернигов, 1401З, Украина.
Поступила в редакцию 10.10.2012г.
References:
1. Bulich Ie.G., Muravov I.V. Valeologiia. [Valeology], Kiev, ICME, 1997, 224 p.
2. Viru A.A. Aerobnye uprazhneniia [Aerobic exercises], Moscow, Physical Culture and Sport, 1988, 142 p.
3. Davydov V.Iu., Kovalenko T.G., Krasnova G.O. Metodika prepodavaniia ozdorovitel’noj aerobiki [Method of teaching of health aerobics], Volgograd, VSU Publ., 2004, 124 p.
4. Lisickaia T.S., Sidneva L.V. Aerobika [Aerobics], Moscow, FAR, 2002, T.2, 211 p.
5. Roters T.T. Muzykal'no- ritmicheskoe vospitanie i khudozhestvennaia gimnastika [Musical rhythmic education and calisthenics], Moscow, Education, 19896 175 3.
6. Smolevskij V.M., Gaverdovskij Iu.G. Sportivnaia gimnastika [Sporting gymnastics], Kiev, Olympic Literature, 1999, 464 p.
7. Dzhekson R. Sportivnaia medicina [Sporting medicine], Kiev, Olympic Literature, 2003, 384 p.
8. Khouli E.T., Frenks B.D. Ozdorovitel'nyj fitness [Health fitness], Kiev, Olympic Literature, 2000, 367 p.
9. Krucevich T.Iu. Teoriia i metodika fizicheskogo vospitaniia [Theory and method of physical education ], Kiev, Olympic Literature, 2003, T.2, 390 p.
10. Blazej Stankiewicz, Miroslawa Cieslicka, Jakub Kortas, Sergii Iermakov. Fiziceskoe vospitanie studentov [Physical Education of Students], 2012, vol.4, pp. 140-149.
11. Cieslicka Miroslawa, Napierala Marek, Pilewska Wieslawa, Iermakov Sergii. Pedagogika, psihologia ta mediko-biologicni problemi fizicnogo vihovanna i sportu [Pedagogics, psychology, medical-biological problems of physical training and sports], 2012, vol.10, pp. 96-104.
12. Shwuming W.U. Development and application of a brief measure of emotional intelligence for vocational high school teachers. Journal of Learn Disable, 2004, vol.95(3), pp.1207-19.
Information about the author: Pavlenko T.V.
[email protected] Chernigov National Pedagogical University Getman Polubotka str. 53, Chernigov, 14013, Ukraine.
Came to edition 10.10.2012.
