CC BY
10Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского Серия «Юридические науки». Том 26 (65). 2013. № 1. С. 373-375.
УДК 349.22
СП1ВВ1ДНОШЕННЯ ЮРИДИЧНОГО ТА СОЦ1АЛЬНОГО АСПЕКТУ У ДИСПОЗИТИВНОСТ1 НОРМ ТРУДОВОГО ПРАВА УКРА1НИ
Онщенко В. В.
Тавршський нащональний ушверситеш 1мен1 В.1. Вернадського, Омферополь, Украша
Диспозитивний початок норми права, у тому чи^ i трудового, передбачае волю, свободу (право) розпорядження сво!ми матерiальними та процесуальними можливостями. У зв'язку з чим, необхдао визначити диспозитившсть - як таке «явище», в основу якого покладенi норми права, яю визначають юридичну свободу (можливгсть, право) здшснювати суб'ективнi права за сво!м розсудом у межах закону.
Ключов1 слова: норма права, диспозитившсть, межi диспозитивностi, свобода дш.
Особлива защкавленють проблемами правового статусу особистосп у демократична держав1 створюе необхщшсть звернути увагу на таку правову категор1ю як шститут диспозитивносп.
У цившьному прав1 сторони в договор1 можуть вщступити вщ положень акпв цившьного законодавства 1 врегулювати сво! вщносини на власний розсуд [1], од-нак, водночас, чинним законодавством встановлено, що сторони в договор1 не можуть вщступати вщ положень акпв цившьного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у раз1, якщо обов'язковють для сторш положень акпв цившьного законодавства випливае з !х змюту або 1з сут вщносин м1ж сторонами.
Тобто, сторони не можуть встановити договором регулювання вщносин м1ж ними шше, шж встановлено ¡мперативною нормою, натомють диспозитивш норми ддать лише в раз1, якщо сторони не передбачили шше [2].
Проанатзувавши сощальний змют диспозитивносп можна дшти висновку про правовий аспект природи шституту диспозитивносп.
Як вже говорилося рашше - свобода ос1б та !х об'еднань у суспшьств1 - це 1 е тим самим «змютом» шституту диспозитивносп у прав1 - свобода, воля, якою може користуватися особа чи об'еднання оаб (вдивщуальна свобода) [3].
Та що ж таке - сощальна свобода, та чи дшсно вона юнуе I дотримана у нормах чинного законодавства взагат 1 у трудовому законодавсга окремо? В.П. Тугаршов охарактеризував сшввщношення сощально! свободи та ¡ндивщуально! як загальне 1 окреме, тому що шдивщуальна свобода складаеться з форм та ступешв свободи дш, яю встановлюються суспшьним ладом, державою, суспшьною думкою 1 т.п., а також форм { ступешв свободи вибору дш, яю визначаються, виршуються самою особиспстю безпосередньо [4].
Держава надае позитивш права та свободи у р1зномаштних галузях громадсько-го життя. Свобода - це категор1я багатомежна 1 знання про це повинно сприяти правильному розумшню 1 застосуванню такого правового шсттугу як диспозишвнкль.
Дуже в1рно й точно у сво!й пращ «Диалектика возможного и действительного. Некоторые вопросы диалектики объективного и субъективного в развитии социалистического общества» В.Ф. Парюн зауважив на те, що термш «свобода» часто тлу-
373
Спгввгдношення юридичного та соцгального аспекту...
мачиться як «усвщомлена необхщшсть». Для того, щоб вшьно дiяти у якосп особи-стостi i суспiльства необхщно пiзнати закони дiйсностi, закони суспшьного розвит-ку тощо [5]. Зi зв'язку «необхiднiсть» - «свобода», «необхщнють» - «можливiсть» виникае зв'язок «свобода» - «можливють» [3]. Враховуючи вищенаведене, можна дiйти висновку про те, що свободу, волю можливо виразити у виглядi визначених законодавством можливостей, якими володiють окремi особи або !х об'еднання. Свобода вiдкриваеться лише на пiдставi можливого, тобто можливосп визначають свободу [3].
Для того, щоб розумно враховувати та використовувати можливосп особи та !х об'еднань у правовому аспект необхiдно правове закршлення та облiк ще! сощаль-но! свободи. I саме шститут диспозитивностi виступае таким засобом правового закршлення сощально! свободи.
1нститут диспозитивностi - це особлива форма прояву загальних законiв буття, завдяки якому здшснюеться регулювання у суспiльствi рiзноманiтних взаемовщно-син, у тому чи^ i трудових. Трудовi вщносини - е одним iз конкретних вольових проявiв iснуючих у суспшьсга виробничих вiдносин, якi об'ективно склалися у сферi виробництва i розподшу матерiальних благ.
Також, приймаючи до уваги, що метою дослщжень учених е саме диспозитив-нiсть у прав^ яку часто iнтерпретують як «воля», «свобода», об'ективно виникае питання: чи можливо вимiряти таку волю, таку свободу, чи е в не! меж1?
Для того, щоб визначити загальш межi диспозитивност норм трудового права Украши необхiдно згадати, у який спошб та чи шша норма розцiнюеться як iмпера-тивна чи диспозитивна за вщсутносп згадано! пiдказки з боку законодавця. Звичай-но, це здiйснюегься за допомогою тлумачення. 1нколи тлумачення е досить простим. Наприклад, наявшсть отав «якщо iнше не встановлено договором» або подiбно-го виразу вказуе на те, що норма не е iмперативною, i сторони правовщносин мо-жуть вiдступити вщ И положень i врегулювати сво! вiдносини на власний розсуд. За вщсутност тако! прямо! вказiвки питання про те, чи е норма iмперативною або дис-позитивною, виршуеться шляхом аналiзу ц1е! норми в кожному окремому випадку та iз застосуванням рiзноманiтних способiв тлумачення.
Проблема загальних меж диспозитивносп норм трудового права обумовлена численними факторами, головними серед яких е потреби суспшьних вщносин, на яю поширюеться чиннють законодавства про працю, та спгцифша мегодатрудового прав^
Загальновизнаною е думка про те, що останнш характеризуе комплексшсть, яка включае елементи диспозитивносп (метод договiрного автономного регулювання) i iмперативного впливу у сукупностi, за участю трудових колективiв у регулюванш трудових i тiсно пов'язаних з ними вщносинами. Виникае враження, що за таких умов саме договiрне регулювання трудових вщносин мало б набути поширення. Втiм, саме з огляду на невдале вирiшення питання про загальш межi диспозитивно-сп норм трудового права таке враження не вщповщае дiйсностi: е тдстави ствер-джувати, що вони (щ меж1) носять суто одностороннiй характер.
Йдеться про наступне. Стаття 21 КЗпП, надае широкий простiр для використан-ня договiрного регулювання трудових вщносин, якi виникають мiж пращвником i роботодавцем, тобто встановлюе укладання трудового договору, за яким пращвник зобов'язуеться виконувати роботу, визначеною самим договором, з шдляганням внутрiшньому трудовому розпорядку, а власник шдприемства зобов'язуеться ви-
374
плачувати npa^BH^OBi зароб^ну плату i забезпечувати умови пращ, необхщш для виконання роботи, передбачеш законодавством про працю, колективним договором або угодою сторш. Втiм, законодавець, дозволивши при укладанш трудового договору сторонам визначати умови такого договору, встановив певш межi реатзаци цього права: ст. 91 КЗпП [6] пiдсилюe загальний дозвiл на установлення трудовим договором умов пращ, наданий ст. 21 КЗпП, зазначенням на те, що роботодавщ «можуть встановлювати додатковi порiвняно з законодавством трудовi i сощально-побутовi шльги для пращвниюв».
Наведенi законодавчi положення у сво!й сукупностi обмежують начебто наявш широкi права сторiн трудового договору на договiрне регулювання !х вiдносин. На справдi, змiст цього права зводиться до наявност у сторш трудового договору можливосп встановлювати на користь пращвниюв додатковi права (розширювати !х змiст). Можливють зус^чних поступок працiвникiв на користь роботодавщв при цьому виключаеться повнютю. Врештi-решт, такий пiдхiд законодавця позбавляе договiрне регулювання трудових вiдносин будь-якого сенсу, а диспозитившсть норм трудового права набувае ознаки односторонность
Ршення ще! проблеми було запропоновано у проект нового Трудового Кодексу Украши. Необхщно перейти вiд ощнювання кожно! конкретно! умови працi до загального оцiнювання трудового договору. Вважаемо, що втшення цiе! iде! у зако-нодавство надасть ознаки реальност диспозитивним положенням актiв законодав-ства про працю.
Список л^ератури:
1. Цившьний кодекс Украши ввд 16.01.2003р. № 435-IV // ВВР, 2003, № 40-44, ст. 356.
2. Попов Ю.Ю. Критерп визначення 1мперативносп чи диспозитивносп норм у цившьному кодека Украши: iсторiя повторюеться дтч1 / Попов Ю.Ю. // Вгсник господарського судочинства. - 2006. -№ 4. - С. 4.
3. Глухова О.Ю. Институт диспозитивности как элемент свободы / Глухова О.Ю. // Ленинградский юридический журнал. - 2007. - № 3(9). - С. 17-19.
4. Тугаринов В.П. Личность и общество / Тугаринов В.П. - М.: Наука, 1965. - 65 с.
5. Паркин В.Ф. Диалектика возможного и действительного. Некоторые вопросы диалектики объективного и субъективного в развитии социалистического общества. / Паркин В.Ф. - Тула: Луч, 1969. - 109 с.
6. Кодекс закошв про працю. Прийнятий Верховною Радою Укра!нсько! РСР 10.12.71 // Бюлетень законодавства i юридично! практики Укра!ни. - 2004. - № 1.
Онищенко В.В. Соотношение юридического и социального аспекта в диспозитивности норм трудового права Украины / В. В. Онищенко // Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского. Серия: Юридические науки. - 2013. - Т. 26 (65). № 1. - С. 373-375.
Диспозитивное начало нормы права, в том числе и трудового, предусматривает волю, свободу (право) распоряжаться своими материальными и процессуальными возможностями. В связи с чем, необходимо определить диспозитивность - как такое «явление», которое основано на нормах права, определяющих юридическую свободу (возможность, право) осуществлять субъективные права по своему усмотрению.
Ключевые слова: норма права, диспозитивность, границы диспозитивности, свобода действий.
Onischenko V. Correlation of legal and social aspect is in non-mandatoryness of norms of labour right for Ukraine / V. Onischenko // Scientific Notes of Tavrida National V. I. Vernadsky University. -Series : Juridical sciences. - 2013. - Vol. 26 (65). № 1. - Р. 373-375.
Top dispositive law, including labor, provides freedom, freedom (right) disposal of their substantive and procedural capabilities. In this connection, it is necessary to determine the dispositive - as a "phenomenon", which is based on legal rules that define legal freedom (to the right) to subjective rights at his discretion within the law.
Keywords: rule of law, discretionary, discretionary limits, freedom of action.
375
