CC BY
9
УДК 378.4:321.015:316.32
Мар'яна КОЛОТИЛО
СП1ВВ1ДНОШЕННЯ ВПЛИВУ НАЦЮНАЛЬНОТ ДЕРЖАВИ ТА ВЛАДИ РИНКУ У ФОРМУВАНН1 М1С1Т СУЧАСНОГО УН1ВЕРСИТЕТУ
У статт1 розглядаеться проблема транс-формацп призначення утверситету у свтл1 глобал1зацшних процеЫв сучасност1. Зокрема, зазначаеться, що утверситети перебувають в стан кризи власног ¡дентичност1 у зв 'язку зг змтами економгчного та соцюкультурного простору сьогодення. Головний акцент робиться на тенденцп до зменшення рол\ та значення на-цюнальног держави у формувант м1сп утверситету та зростант впливу на нього владиринку. Автор намагаеться визначити шляхи виходу утверситет1в з кризового стану, апелюючи до необхгдностг активног участ1 ¡нституту на-цюнальног держави в долг власних утверситет1в.
Ключовi слова: утверситет, глобал1зац1я, нацюнальна держава, ринок.
Сучасний св^ та сощальш, культурш й економiчнi процеси, що його су-проводжують, е надзвичайно дискусшними. Пщтвердженням цьому виступа-ють численш науковi суперечки, що точаться на сторшках провщних фахових видань з фшософських та сощолопчних наук: одш теоретики позначають процеси останшх двох десятирiч «постмодершстю» (Жан-Франсуа Лютар i Зиг-мунт Бауман), для iнших - це «друга модершсть» (Ульрих Бек), «рефлексивна модершзащя» (Ентонi Гiдденс), «глокалiзацiя» (Роланд Робертсон); ще iншi трактують !х як «мережеве суспiльство» (Мануел Кастелз), «iнформацiйне суспiльство» (Пiтер Друкер) або у фiлософському контекстi «постнащональ-на констеляцiя» (Юрген Габермас). Практично вс цi науковцi у сво!х мiрку-ваннях першочергову роль у формуванш особливостей сучасно! реальностi вщводили глобалiзацil та И наслiдкам.
Цжавим в даному дискурсi виглядае питання про впливи глобалiзацil на шституцш нащонально! держави. На погляд провщного нiмецького сощоло-га У Бека, глобалiзацiя насамперед «означае ерозiю нащонально! держави або
И можливу трансформацiю в транснащональну» [3, 213]. Така характеристика мае надзвичайно важливе значення для встановлення наслщюв глобалiза-ци для осв^ньо1 полiтики i соцiального шституту унiверситету як сфери без-посереднього впливу держави у модерну добу, оскшьки навряд чи можливо зараз розглядати трансформащю унiверситету окремо вщ аналiзу ие1 сощаль-но! тканини, в яку вш вплетений. Глоб^защя виявляе себе у тому, що ставить своею появою питання про теоретичну та практичну доречнiсть й важлившть iснування нащонально1 держави задля опiки системою освiти.
Нинi, у зв'язку зi змiною взаемовiдносин мiж державою та ринком вна-слщок глобалiзацil унiверситет опинився у незнайомому для нього оточеннi, де нащональна держава в цiлому слабне, а ринок - поступально займае влад-нi позици. По один бш проблеми сто!ть питання про призначення iнституту модерного унiверситету, якi вш був покликаний виконувати за задумами його засновникiв. По iнший бш - завдання, що покладаються на ушверситет сьогод-нi - в добу глобалiзацil. Чи вiдрiзняються вони вщ його початкових завдань? В загальних рисах питання можна сформулювати так: чи можна традицiйну щею унiверситету, висунуту нiмецькими iдеалiстами початку Х1Х столiття i далi розвинену кардиналом Ньюменом, Хосе Ортегою-i-Гассетом, Карлом Ясперсом переформулювати у такий споЫб, щоб унiверситет в контекстах сучасно1 глобалiзацil не перетворився на суб'екта сфери осв^шх послуг?
Проблеми, поставлеш на розгляд е надзвичайно актуальними та нагальни-ми, тому !х розробкою займалася й продовжуе займатися значна i знана плеяда зарубiжних та вiтчизняних науковцiв у рiзних сферах гуманiстики. Серед зарубiжних фахiвцiв слiд вiдзначити доробки В. фон Гумбольдта, Х. Ортега->Гассета, Б. Рщшгса, К. Ясперса, Г.-Г. Гадамера, У Бека, Ю. Габер-маса, М. Квiека, З. Баумана, Е. Гщденса та iнших. Проблемою трансформаци мюп унiверситету в контекстах глобалiзацil на теренах Укра1ни займаються В. Андрущенко, В. Кремень, М. Згуровський, М. Поляков, В. Савчук, Я. Пель кан, М. Зубрицька та
Метою написання дано1 статт е розгляд проблеми перезавантаження нащ-онально1 полiтики держави у сферi формування ще1 унiверситету та посилення впливу ринку в контекстах сучасно1 глобалiзацil.
Основними завданнями даного дослщження е розгляд iсторичного зв'язку мiж нацiональною державою та унiверситетом у питанш формування його призначення; процесу входження ринку до ушверситету у свiтлi свiтового процесу глобалiзацil; сучасного стану ушверситету та перспектив його подаль-шого iснування за умов домшантного впливу ринку.
Починаючи iз середини XVII столiття, традицiйним для вищо1 освiти провiдних держав того часу було становлення класичних ушверситеив, мiсiя яких полягала у навчанш, дослiдженнi та служiннi суспiльству. Просв^ни-
цтво, шмецький iдеалiзм та романтизм вбачали iдеал освiти у концепт Bildung, тобто культивуваннi або Kynbiypi - вихованнi штелектуальних особистостей та свщомих громадян свое! кра!ни. Формування класичного yнiверситетy в часi зб^аеться i3 пожвавленням нацiональних pyxiB та зростанням значення нащо-нально! держави у вах сферах соцiального життя.
1сторично процес зближення держави та ушверситету розпочався як непря-мий наслщок Вестфальського миру 1648 року по заюнченню Тридцятил^ньо! вiйни, згщно з яким провiдна роль у формуванш нащонально! та культурно! пол^ики переходила вiд влади абсолютного монарха до вщання суверен-них держав. Вщтепер кожна кра!на мала право та можлившть в стiнах сво!х yнiверситетiв займатися провадженням власно! осв^ньо! полiтики. Вiдкриття yнiверситетiв у Берлш та Парижi визначило модель для вщносин мiж навчан-ням та дослщженням (Берлiнський yнiверситет) та мiж державою i ушверси-тетом (1мператорський yнiверситет у Парижi). Gвропейськi, а з ними й аме-риканськ yнiверситети було або засновано або ж бодай перебудовано на базi проекту, що був реалiзований на грунт альянсу мiж знаннями та державною владою. Останньою також було визначено суспшьне мiсце нового ушверситету, його мiсiю та пщзв^шсть перед народом.
Пiсля «приходу» держави до ушверситету, знання, що викладалося в його стшах, набуло ново! форми: вщтепер воно пщтримувало нащональну згурто-ванiсть, забезпечувало методи, умшня й розyмiння, що гарантували належне yправлiння сyспiльним порядком, громадське здоров'я та дотримання верховенства закону. Ушверситет став першочерговим джерелом формування такого знання i депозитарiем юторично!, культурно! та полiтично! пам'ят наци, збереження та поширення яко! було його найголовнiшим завданням. Ушверси-тети схилялися до неупереджено! науково! дiяльностi, якою керувала цiкавiсть вшьних iндивiдiв.
Сьогодення ознаменоване кризою класичного ушверситету, шторичну фyнкцiю якого - передавання нацiонально! культури, формування штелек-туально! постатi, пiдтримкy та розвиток нащональних iдей було вiдкинyто. Головним i безсyмнiвним приводом до цього е поступальний хiд глобаль зацп, що вражае традицiйний iнститyт держави як фундатора нащонально! освiтньо! пол^ики на багатьох рiвнях - вщ регiонального до нацiонального та наднащонального. За словами видатного англiйського сощолога Ентонi Гiдденса «глобалiзацiя «тягне догори», «штовхае донизу» й «тисне обхщним шляхом» [4, 148]. «Внаслiдок глобалiзацi! виникае новий вид капiталiзмy, еко-номiки, глобального порядку, сyспiльного й приватного життя - вс вони зна-чуще вiдрiзняються вiд попередшх фаз розвитку», - додае шмецький сощолог Ульрих Бек [3, 25].
У новому глобальному порядку ушверситети прагнуть вiднайти для себе нове мюце, оскiльки вони вже не в змозi виконувати сво! традицшш завдання, покладенi на них нащональною державою. У працi «Глобалiзацiя. Наслщки для людини i суспiльства» видатний британський сощолог Зигмунт Бауман зауважив, що ранiше очевиднi функци ушверситеив сьогоднi далеко не виглядають такими очевидними: «Принципи, котрi у минулому надавали безсумшвно! легiтимностi центральному становищу ушверситеив, вже бiльше не визнаються як загальноприйнятi, а нерiдко вщкидаються як застарiлi або ретроспективно звужуються» [2, 65]. Зокрема, провiднi фахiвцi з фшософи освiти поступово сходяться на тому, що ниш ушверситети - це двигуни еко-номiчного розвитку кра!н i регiонiв, чинники економiчно! конкурентоспро-можностi держав та постачальники висококвалiфiкованих кадрiв для сучасних економж. Таким чином, можна констатувати, що унiверситет опинився на порозi вступу в нову, поки що дискусшну для нього самого, добу свого розвитку.
Сучасний польський науковець Марек Квек у сво!й пращ «Нащональна держава, глобалiзацiя та Ушверситет як модерний заклад» зазначае: «Тради-цiйний Унiверситет перестав виступати партнером нащонально! держави, оскiльки це суперечить перспективi глобального споживацтва. Отже, внаслщок вiдходу модерностi, як соцiально-полiтичного, культурного проекту в умовах св^ового кашталооб^ зменшуеться полiтична та економiчна роль держави. Водночас послаблення ролi держави вщбуваеться паралельно до послаблення ролi И модерно! iдеологiчно! руки - Ушверситету. Змiни в економiцi та поль тицi помiтити доволi легко, важче розглед^и змiни потойбiч стввщношення «влада-знання», себто з перспективи знання. Змшилася влада та !! характер, отже, тд тиском обставин змшилося знання та його характер...» [5, 43].
Чимало науковцiв схиляються до думки, що сучасний св^ вступае в епоху «академiчного каmталiзму», в якiй понад усе непоко!ть корпоратив-не поглинення iнституту ушверситету, тобто по сут мова йде про стрiмкий розвиток унiверситетiв нового ринкового порядку - так званих пщприемницьких ушверситетав. Саме ринок як прямий агент глобалiзацi! визначае поведшку нових постачальникiв послуг, трансформуючи при цьому по суи мiсiю класич-ного унiверситету. Не виключено, що з часом саме вш повшстю заступить державу в ролi рушiйно! сили освiти, науки, шноващй. В цiлому це може негативно вплинути на нацiеформуючу та культурооргашзуючу мiсiю вищо! освiти.
Упродовж столiть ринок не мав значного впливу на систему вищо! осв^и (за винятком США пiсля 1980 р., яю обрали шлях формування дослiдницьких унiверситетiв), оскiльки бiльшiсть класичних унiверситетiв свiту були засно-ваш й фiнансованi державами. Глобалiзацiя яюсним чином змiнюе традицiйнi стосунки мiж державою та ринком. Нинi вплив держави на осв^ зменшуеться, оскшьки глобальне економiчне змагання, що проходить у всьому свiтi, змушуе
держави зосереджуватися на економiчних доходах вщ iнших, бiльш прибутко-вих видiв дiяльностi, що полiпшують !хню глобальну конкурентоспроможнiсть.
Новий полiтичний, економiчний та соцiальний свiт навколо нас приносить з собою незрiвнянну за характером i розмахом революцш у вищiй освiтi. Традицiйним вищим навчальним закладам по всьому св^ кидають виклик новi навчальнi й науковi установи, котрi намагаються надавати тi самi послуги краще, дешевше й без державних витрат: корпоративш унiверситети, пщпри-емницькi унiверситети, он-лайн ушверситети, франчайзинговi установи та ш
Найпомiтнiшi змiни вiдбуваються у крашах, що найактивнiше заохочу-ють глобалiзацiю, сповна користуючись И вигодами (США, Великобриташя) та в крашах, на яю потужним чином вплинула глобалiзацiя внаслiдок 1хньо1 незахищеностi (краши перехщного типу та краши, що розвиваються). Системи вищо! освiти 15 члешв Свропейського Союзу нинi не вщчувають на собi в повнiй мiрi вплив глобалiзацil, але в майбутньому вони також будуть трансформованi. Натомють державна вища освiта бiльшостi кра!н перехщно-го типу вже зараз вимушена iснувати у висококонкурентному, зорiентованому на ринок оточеннi, де зростае кшьюсть приватних вищих навчальних закла-дiв, а кiлькiсть студентiв у приватному секторi в окремих крашах сягае 40%. У цьому контекст лопчним продовженням розвитку буде приватизащя державних унiверситетiв - продаж осв^шх продуктiв, партнерство з корпоращями, а також зростання плати за навчання. Нинiшня модель функцiонування ушвер-ситету виглядае бiзнесовою i корпоративною, з властивою для не! маркетизащ-ею, пщприемливютю, корпоратизацiею. Недаремно, галуззю освiти активним чином цiкавиться Св^ова органiзацiя торгiвлi (СОТ), в намiрах яко! е безпере-шкодний iмпорт та експорт вищо! освiти в рамках правового регулювання И про-токолiв. По сутi, колосальнi економiчнi наслiдки глобалiзацil штовхають нащо-нальну освiтню полiтику в тенета щей, котрi вимагають скорочення державного сектору, заохочення ринкових пiдходiв до вибору закладiв освiти, дерегуляци, для приваблення нових постачальникiв освiтнiх по слуг.
На ушверситет здiйснюються потужнi впливи зi сторони держави, сту-дентiв, викладачiв i виробництва. 1х нинiшнi потреби дедалi бiльше вiдрiзня-ються вщ попереднiх, тож унiверситети вимушенi пщлягати трансформацil. Хоча форма й темп ще! трансформацil рiзнi помiж частинами св^, в цiлому вона охопила вже весь цивiлiзований свiт. Безперечно для академiчноl спiльно-ти та держави в цшому краще провести вищу освiту крiзь бурю реоргашзаци, керуючи нею зсередини, анiж спостер^ати осторонь, кинувши сучаснi унiвер-ситети у вшьний дрейф.
Справа не в тому, допускати чи ш ринок у вищу освiту, а в тому, яким чином регулювати потужшсть та спрямовашсть !х форм для створення «вщповщального» ринку вищо! осв^и. В ринку державi потрiбно бачи-
ти сили, яю взаемно доповнюють одна одну. Згщно зi Св^овим звiтом ООН «Глобалiзацiя та держава» (2009 р.) «розумна демократична держава за допомогою правил та шституцш забезпечуе уможливлювальне обрамлення для розвитку приватного сектору й економiчного зростання. Завдання держа-ви - встановити правила гри для функцюнування ринюв i водночас виконувати роль арб^ра» [8, 12].
Директор Центру мiжнародноl вищо! освiти США Фiлiп Альтбах вщ-значае, що за сучасних умов спостер^аеться змiна ставлення суспшьства до вищо! освiти, яка трактуеться як «приватне благо, що приносить вигоду тим, хто навчаеться чи проводить дослщження» [1, 40]. Шсля виходу ринку на арену вищо! осв^и та всього сощального свiту в цiлому («тиранiя ринку» за П. Бурд' е) все частше мова йде про студентiв як «^енив» закладiв освiти як державних, так i приватних. У риторищ, яку особливо часто вживають сучасш мiжнарод-нi органiзацi!, освiта стае товаром, здебшьшого приватним та шдив^альним благом, втрачаючи при цьому свое значення громадянського та суспiльного блага. Ринок приносить з собою економiчну рацюнальшсть та корпоратив-ну культуру, яю, в свою чергу, - низку практик, запозичених зi св^ бiзнесу. Нас очiкуе, за словами канадського дослiдника вищо! освiти Бша Рiдiнгса, замiщення «унiверситету культури» «ушверситетом майстерностi» [7, 135].
Окрiм того, можна оч^вати того, що щею унiкальностi вищо! освiти кожно! держави загалом та унiверситету зокрема поступово вiдкинуть або переформатують. Це вже виявилося - зокрема, у Болонському процес за iнтеграцiю европейсько! вищо! осв^и та у створеннi европейського простору наукових дослщжень. Зважаючи на це, Ушверситет повинен розв'язати важке i в сьогоднiшнiх реалiях справдi непосильне завдання, - зум^и втримати крихкий баланс мiж тиском ззовш та дотримуванням валiдностi внутршшх академiчних цiнностей. Тим важче це завдання, якщо показником суспшьно-го визнання вважати грош1 Прагнення академiчних навчальних закладiв до створення комерцшних фiлiалiв чи приеднання до консорцiумiв, якi зорiенто-ванi тiльки на прибуток, а не нарощування знань, - вс цi тенденци справдi потребують виважених полiтичних рiшень та невщкладних змiн в унiверситет-ському середовищ1
У державi-нацi!, як це намагалися показати видатнi фiлософи та освгани, -Унiверситет покликаний формувати нацiональну iдентичнiсть, нести вiдповi-дальшсть перед суспiльством. На жаль, далеко не ва нинiшнi вищi навчальш заклади, якi носять титул нацюнальний, здатнi виконувати свою нацiетвор-чу мiсiю. Великий вплив на даш тенденцй мае саме контекст глобалiзацi! та послаблення ролi нацiонально! держави, про що йшла мова вище.
Визначальною силою у формуваннi ново! мiсi! Унiверситету мають висту-пати саме нацюнально свiдомi громадяни свое! держави, а не влада. Досить
доречним у даному сена е висловлювання видатного юпанського фiлософа Хосе Ортега->Гассет: «Мiць будь-яко! наци твориться сукупно. Якщо народ е пол^ично жалюгiдним, дарма чогось очiкувати i вiд його найперфектш-шо! школи. Йому до снаги тодi лише школа невеличких меншин, що живуть порiзнено i всупереч рештi краши» [6, 37]. В будь-якому разi модель Ушверси-тету ХХ1 стол^тя мае бути свiдомим рiшенням громадян нащонально! держави, iнакше сама сутшсть Унiверситету буде знiвельована пщ тиском фшансо-вих та глобалiзацiйних процесiв сьогодення.
Пошуки нових схем оргашзаци вищо! освiти, особливо в крашах перехщного типу, мають супроводжуватися новими концептуалiзацiями. Саме тут i потрiбне критичне мислення. Академiчне середовище мае за-мислитися над сво!м майбутнiм, використовуючи при цьому власш людськi ресурси. Вiрогiдний остаточний занепад держави - навiть якщо вш обмежуеть-ся лише деякими поступками перед новими транснащональними полiтичними й економiчними гравцями - тiсно пов'язаний з бурхливими глобалiзацiйни-ми процесами, котрi врештi-решт можуть призвести до переосмислення таких фундаментальних понять як «громадянство», «свобода», «iнтелектуальна особистють» тощо. У ситуаци, викликанiй постанням глобального ринку, глобально! економiки, поступового зменшення ролi держави потрiбна по-стiйна розважлива обачнiсть у спробi становлення якогось нового зв'язку мiж державою та унiверситетом. Не можна розглядати проблему вищо! осв^и окремо вщ того, що вiдбуваеться ниш з державою як сощальним шститутом. Переосмислення унiверситету сьогоднi невiддiльне вщ переосмислення держави, оскiльки класичний ушверситет був вiднесений до вщання нацiонально! держави його шмецькими фiлософами-засновниками i був користувачем державних коштв. Таким чином, важливим ниш е умшня тримати рiвновагу мiж погля-дом, зверненим у минуле i спрямованим у майбутне, що вимальовуеться у нас на очах. Завдання академiчноl спiльноти - не просто аналiзувати цi перетво-рення, а й суттево впливати на них.
Узагальнюючи, можна констатувати, що держава повинна нести вщпо-вiдальнiсть за стан осв^ньо! системи перед громадянським суспшьством, оскiльки освiта е колективне благо, яке не може бути предметом лише рин-кового регулювання. Пол^ика держави щодо вищо! освiти мае також скоор-динувати рiзнi рiвнi i сектори освiти (державний - приватний, формальний -неформальний) та пропозици у сферi освiти впродовж життя. Фактично це означае забезпечення подвшно! функцi! щодо органiзацi! та регулювання вищо! осв^и як одного з основних чинниюв економiчного та соцi-ального розвитку. Важливо при цьому, з одного боку, гарантувати стабiльнiсть системи, а з шшого - знайти технологiю заохочення iнновацiй, структурних
змш, створення нових партнерських зв'язюв, зрештою, досягти 4Îtko визначе-них колективних цшей на основi поваги до спшьних цiнностей.
Значного наголосу потребуе проблема фiнансування вищо! осв^и, розу-мiння урядами того, що осв^ слiд розглядати не лише як сощальш витрати, а й як економiчнi та полiтичнi швестици, що уможливлять отримання бажаного результату в довгостроковш перспективi.
Особливо! гостроти проблеми ресурсного забезпечення вищо! осв^и, збалансовано! державно! полiтики в цш галузi набувають в умовах жорстко! економiчноï кризи, яка вiдчутно негативно впливае на спроможшсть держав виконати своï фiнансовi зобов'язання перед ушверситетами. Як наголошено в Аналiтичнiй доповвд для Всесвiтньоï конференцiï ЮНЕСКО з вищоï освiти «Вщстеження тенденцiй академiчноï революци» 2009 р.: «Багато краш i ушвер-ситетiв зiткнулися з фшансовими проблемами, що матимуть серйозш наслiдки короткотермiнового i, можливо, середньотермшового характеру, хоча навiть ïx масштаби у свiтi будуть змiнюватися, i одш краши постраждають менше за шшь.. Ця криза, скорiше за все, матиме таю наслщки: шнуе велика ймовiр-нiсть того, що ушверситети, якi провадять науковi дослщження, зiткнуться зi значними фiнансовими проблемами, оскшьки уряди не в змозi будуть забезпе-чити ресурси, необхвдш для постiйного пiдвищення ïx рiвня. У багатьох випад-ках головна увага придшятиметься видiленню коштiв для забезпечення того, щоб уникнути рiзкого скорочення доступу до вищо!' осв^и, а практика скоро-чення витрат у багатьох ушверситетах призведе до зниження якостЬ> [8, 15].
Ниш важко ощнити, наскiльки глибокою буде криза i як довго вона триватиме. Тому вкрай важливим е розумшня нащональною державою того, що вкладання коштiв в освiту в цшому та в розвиток ушверситеив зокрема - одна з провщних умов довготривалого економiчного та сощального розвитку, i цi швестицп в перiод кризи слiд захищати передусiм. Лише вони здатнi врешт>решт забезпечити спроможнiсть населення краïни використову-вати складнi технологи, виявляти творчий тдхщ, здатнiсть адаптуватися, iншi якоси, що значною мiрою залежать вщ рiвня освiтньоï та професiйноï тдго-товки кожного громадянина.
Л1тература:
1. Альтбах Ф. Возвышение псевдоуниверситетов/Ф. Альтбах// Alma Mater. - 2001. - №12. - C. 39-41.
2. Бауман З. Глобализация. Последствия для человека и общества/З.Бауман; [пер. с англ. Коробочкина М. Л.]. — Москва: Весь Мир, 2004.- 412 с.
3. Бек У. Общество риска. На пути к другому модерну/У.Бек. - Москва: Высшая школа, 2000. - 403 с.
4. Гидденс Э. Ускользающий мир. Как глобализация меняет нашу жизнь/ Э.Гидденс. - Москва: Весь мир, 2004. - 324 с.
5. Квек М. Нацюнальна держава, глобалiзацiя та Ушверситет як модерний заклад /М.Квек// Фшософська думка. - 2003. - №4. - С. 38-48.
6. Ортега-и-Гассет Х. Миссия университета/Х.Ортега-и-Гассет// Отечественные записки. - 2002. - № 6. - с.32-40.
7. Ридингс Б. Университет в руинах/ Б.Ридингс ; [пер. с англ. А. М. Корбута; под общ. ред. М. А. Гусаковского]. - Минск : БГУ, 2009. - 248 с.
8. Ерофеева Н. Формирование образовательного пространства в вузе и задачи высшего профессионального образования в переходной период/Н.Ерофеева // Образовательные технологии. - 2010. - №4. - С. 3-17.
Марьяна Колотило. Соотношение влияния национального государства и власти рынка в формировании миссии современного Университета.
В статье рассматривается проблема трансформации предназначения университета в свете глобализационных процессов. В частности, речь идет о том, что университеты находятся в состоянии кризиса собственной идентичности в связи с изменениями экономического и социокультурного пространства современности. Главный акцент делается на тенденции к уменьшению роли и значения национального государства в формировании миссии университета и увеличении влияния на него со стороны рынка. Автор пытается обозначить пути выхода университетов из кризисного состояния, аппелируя к необходимости активного участия института национального государства в судьбе своих университетов.
Ключевые слова: университет, глобализация, национальное государство, рынок.
Mariana Kolotylo. ^^elation of National State Influence and Power of the Market in the Mission Formation of the Modern University.
The article deals with the problem of mission transformation in the light of contemporary globalization processes. In particular, the matter is that universities are in crisis of their identity in the connection with changes of modern economic and socio-cultural area. The main focus is concentrated on the trend to reduction of the role and importance of the national state in University mission formation and the increase of market power influence on it. The author identifies the ways of overcoming the crisis for Universities, appealing to the need for active participation of the nation-state in the fate of the Universities.
Keywords: University, globalization, national state, market.
