CC BY
77
У.Л. Гилка
СПЕЦИФ1КА ЗАСТОСУВАННЯ МЕТОД1В Ф1НАНСОВО-ЕКОНОМ1ЧНОГО АНАЛ1ЗУ
Методика аналгзу фгнансово-економгчног дгяльностг — це сукупнють аналгтичних процедур, що
використовуються для визначення фшансового стану пiдприeмства. Фахiвцi з питань фiнансово-економiчного аналiзу наводять рiзнi методики визначення фiнансово-економiчного стану
пщприемства [4,7]. Практична деталiзацiя процедурних аспекпв тих або iнших методик аналiзу залежить вiд поставлено! мети i конкретно-ситуацiйних обставин iнформацiйного, методичного, кадрового i технiчного забезпечення. Унаслщок цього не iснуe едино! загальноприйнято! методики аналiзу фшансово-економiчноi
дiяльностi, абсолютно щентично! для всiх пiдприемств, однак в ютотних аспектах процедурнi деталi схожi.
Дослiдження практики аналiзу фшансового стану i рiзних методик дае можливють стверджувати:
аналiз здебiльшого здшснюеться на основi загальних теоретичних положень без урахування конкретних особливостей дiяльностi рiзних пiдприемств;
прагнення до збшьшення кiлькостi аналiтичних показникiв i розрахункових коефщенпв не забезпечуе адекватного тдвищення якостi аналiзу.
Це призводить до потреби вдосконалення методичного
забезпечення аналiзу та його практичного використання вщповщно до специфши пiдприемств. Аналiз рiзних методiв оцшки фiнансово-економiчного стану пiдприемств з точки зору !х практичного використання виглядае таким чином.
Класичнг методи характеризуются тим, що джерелом шформаци аналiзу фiнансового стану виступае
бухгалтерська
i фiнансова звiтнiсть (баланс - Форма № 1, звгт про фiнансовi результати - Форма № 2, звгт про рух кош^в - Форма № 3, звгт про власний капiтал - Форма № 4), шша статистична та оперативна звгтнють.
У результатi застосування класичних методiв отримуеться констатуюча шформащя про кiлькiснi значення певних показниюв i оцiночнi судження про !х задовiльнiсть або незадовiльнiсть шляхом порiвняння. Наприклад, методику балансового порiвняння, методику рейтингово! оцiнки та iншi використовують лише для оцiнки поточного стану пщприемства [1,5,7]. Натомють експертна система дiагностики та аудиту фшансо-
во-господарського стану пщприемства, опрацьована аудиторською фiрмою «АУРУМ», може використовуватися у бшьш широкому просторi - для дiагностики поточного стану та можливостi урахування
неформалiзованих характеристик
пщприемницько! дiяльностi [7].
Методика поглибленого аналiзу фшансово-господарського стану
неплатоспроможних пiдприемств та оргашзацш Укра!ни, розроблена Агентством з питань запобшання банкрутству пiдприемств та оргашзацш у 1997 р., основним завданням аналiзу вважае оцшку результатiв господарсько! дiяльностi за попереднiй та поточний роки, виявлення факторiв, якi позитивно
© Гилка Уляна Леонiдiвна - асистент.
Державний ушверситет iнформацiйно-комунiкацiйних технологш, Кшв.
ISSN 1562-109X
чи негативно вплинули на показники роботи тдприемства, а в пщсумку -прийняття ршення про визнання структури балансу задовшьною (незадовiльною), а тдприемства - плато-спроможним (неплатоспроможним) [7]. Але запропоноваш коефiцiенти можна використовувати лише як попередт орiентовнi шдикатори. Вони виявляють найбiльш "болючГ' зони в дiяльностi пiдприемства, пiсля чого потребуеться проведення додаткового, бшьш поглибленого аналiзу.
При застосуваннi матрично'1 методики використовують матрицю фшансових стратегiй, що дае можливiсть фiрмi приймати обгрунтованi рiшення щодо ефективного використання вах складових активiв та пасивiв [6]. "Подорож" iз квадранта до квадранта дано! матрицi (усього 1х дев'ять) надае можливiсть аналiзувати стратеги фiрми в динамiцi послщовних перетворень. Отже, за допомогою ще'1 методики пiдприемство може не лише ощнити свiй стан у статищ, а й прогнозувати можливi варiанти подальшого розвитку.
Щодо проактивних методик, яю розробляються потужними
корпорацiями, то вони передбачають можливiсть iмiтацГi активних дiй. Наприклад, модель Дюпона та система 2УЕ1 аналiзують економiчне зростання пiдприемства на основi показникiв рентабельностi та балансових показниюв [7]. Аналiз зростання дае загальне уявлення про тенденци розвитку тдприемства в минулому, а також про майбутт очшування за такими показниками:
збут (обсяг продажу i розмiр виробничих потужностей);
результат пщприемницько!
дiяльностi (динамiка величини прибуткiв i грошових потокiв);
iнвестування капiталу (динамiка
основних i оборотних активiв) тощо.
До групи прогностичних методик належать, зокрема, методики
прогнозування стану банкрутства. 1снуе група методiв фiнансово-економiчного аналiзу, яка використовуеться для дiагностики ймовiрностi банкрутства. Наприклад, тести, як передбачають використання факторних регресшних та дискримiнантних моделей: тести Альтмана, Конана i Гольдера, Лiса, Таффлера, Спрингейта, Вiвера тощо [4].
Таким чином, ми бачимо, що напрацьований арсенал методiв фiнансово-економiчного аналiзу
вiдрiзняеться, зокрема, за метою 1х застосування:
ощнка поточного фшансово-еконо-мiчного стану;
виявлення тенденцш i
прогнозування стану тдприемства; ощнка ймовiрностi банкрутства; передприватизацiйна ощнка
тдприемств тощо.
Однак пряме чи опосередковане визначення мети призначення методу не дае вiдповiдi на головне питання: на тдстав1 яких критерив вибирати або адаптувати певн1 методи економ1чного анал1зу залежно в1д специф1чних характеристик тдприемств.
На практищ вибiр фахiвцями тдприемств певних методiв аналiзу вщбуваеться рiзними шляхами:
за популяртстю i поширенiстю методу;
за аналопею;
випадково, тобто без певних попередтх мiркувань;
аналiтичним шляхом. Три першi пiдходи е суб'ективними, тобто результат залежить вщ рiшень конкретних людей. Як це вщбуваеться? Фахiвцi тдприемства користуються директивно доведеними методичними вказiвками (переважно галузевими), або
ж беруть зразки з довщниюв чи поабниюв i, нарештi, запозичують "у сусвдв", тобто копiюють ïx пщходи, незважаючи на специфiчнi особливостi власного тдприемства.
Теоретично можливою е схема, за якою фаxiвець може аналiзувати набiр наявних методiв аналiзу на предмет ïx вщповщносп особливостям даного тдприемства, але тут на завадi стае вщсуттсть iнструментарiю такого вибору. Пщ iнструментарiем маеться на увазi процедурна i методична складовi. Розглянемо процедурну складову.
Як вчиняють тдприемства, яю хочуть застосувати якийсь метод економiчного аналiзу? Образно кажучи, лопка прийняття рiшень така ж, як у ^ента ресторану:
е меню - набiр наявних методiв; е бажання/потреба поюти -застосувати метод;
треба зробити вибiр з меню. Як вщбуваеться вибiр методу? Це певна послщовшсть крокiв. На першому кроцi з набору пщшукуеться метод, який одночасно вщповщае двом вимогам: особливостям тдприемства i його можливостям застосувати даний метод. Кожний метод мае сво'1' параметри застосування: бшьш складний чи простий; потребуе бшьше чи менше часу, певних апаратних та програмних засобiв, певно'1' квалiфiкацiï виконавщв тощо. Якщо якийсь iз методiв вiдповiдае задачi i можливостям тдприемства застосувати його, то метод береться до використання. Якщо на першому крощ вибiр не вiдбувся з причини вщсутносп серед наявних методiв такого, що вiдповiдае особливостям пiдприемства, то робиться другий крок. Вш полягае в адаптаци якогось одного методу або комбшувант кiлькоx.
За щею процедурною складовою постае головне методолопчне питання:
як вимiряти вiдповiднiсть мiж специфiчними характеристиками
рiзноманiтних пiдприемств i
параметрами рiзних методiв аналiзу. Як конкретним пщприемствам зрозумiти, що для них пщходить, а що - ш?
Таким чином, методична складова шструментарш вибору полягае у виршент трьох питань:
сформувати перелiк характеристик тдприемства, яю дозволять визначити "шдивщуальне обличчя" кожного конкретного пiдприемства;
визначити параметри рiзних методiв аналiзу з точки зору 1х практично'1 орiентованостi;
вiднайти спосiб встановлення вiдповiдностi мiж набором характеристик певних пiдприемств i практично орiентованими параметрами методiв економiчного аналiзу. Далi розглянемо можливi варiанти вирiшення
вищезазначених питань.
До описових характеристик пiдприемства можна вщнести: галузь або вид дiяльностi; органiзацiйно-правову форму; масштаби (розмiр) тдприемства; фазу життевого циклу; позищю на ринку;
загальний поточний стан пiдприемства на даному етат розвитку; ступiнь диверсифшацп дiяльностi; спiввiдношення операцiйноi,
фiнансовоi та швестицшно! дiяльностi; тип оргкультури.
Зрозумiло, що залежно вщ виду дiяльностi - виробничо'1, торговельно'1, транспортно'1, страхово'1, банкiвськоi тощо пiдприемства потребують рiзних методiв. Наприклад, характеристика "розм1р" мае таю ознаки: мкропщприемство, мале, середне, велике, надвелике (може стосуватися транснащональних корпорацш).
Характеристика "поточний стан" мае
таю ознаки: устшний, задовшьний, незадовiльний, кризовий.
Стввщношення операцшно!, фшансово! та швестицшно! дiяльностi можна вимiряти за частками доходу цих видiв дiяльностi в загальному доходi пiдприемства.
За допомогою подiбних ознак можна охарактеризувати будь-яке пiдприемство, маючи в подальшому на метi !х використання для iндивiдуалiзованого пiдбору методiв економiчного аналiзу. У свою чергу кожен iз методiв фiнансово-економiчного аналiзу може бути охарактеризований певними параметри його застосування. До них належать:
ушверсальнють або
спецiалiзованiсть;
сфера охоплення показниюв пiдприемств;
розмiрнiсть (кшькють показникiв); рiвень складностi методу; надшнють або валiднiсть методу; ступiнь вживаносп, поширеностi методу.
Наприклад, умовно методи фiнансово-економiчного аналiзу можна подшити на:
унiверсальнi (тобто придатнi для багатьох рiзнорiдних пiдприемств);
обмежено! сфери дп (не для всiх, а для певних категорш пiдприемств);
вузькоорiентованi (зокрема для банкiв, аудиторських компанш тощо).
Стосовно вживаностi методу вш може бути:
широковживаним iз пiдтвердженою репутацiею;
достатньо поширеним i вiдомим; маловживаним.
1з практики вщомо, що потужнi компани адаптують вiдомi методи або розробляють власш оригiнальнi методики, якi в першу чергу визначаються видом дiяльностi:
виробництво, будiвництво, торгiвля, фiнансова дiяльнiсть тощо [3]. Це пояснюеться, з одного боку, необхщнютю мати сво! конфiденцiйнi методики, а з шшого - можливiстю залучити висококвалiфiкованих фахiвцiв з фiнансового аналiзу. Але багато середшх i малих пiдприемств, особливо тих, що розпочинають бiзнесову дiяльнiсть, не мають таких можливостей. Саме таю
пщприемства потребують вщносно простих щодо реалiзацiеi пiдходiв до вибору прийнятних для них методiв економiчного аналiзу.
Завершуючи виклад методичних питань вибору методiв, зазначимо можливi варiанти встановлення ступеня вщповщносп мiж характеристиками пiдприемств i параметрами методiв аналiзу. З одного боку, ми маемо опис якогось пщприемства за певними ознаками, з шшого - опис параметрiв застосування певних методiв аналiзу. Завдання полягае в тому, яким чином вщнайти з набору методiв такий, що найбiльше вщповщае iндивiдуальним особливостям пiдприемства. Перший варiант вирiшення - це експертний вибiр: досвiдченi фахiвцi-практики вирiшують, який з методiв бiльш "пасуе" даному пщприемству. Другий варiант -розробити кшькюний показник ступеня вiдповiдностi. Третiй варiант -запропонувати готовi набори пар "пщприемство - метод". Останнiй варiант е досить простим як у розробщ, так i у використанш. Для його реалiзацii достатньо розробити типологш пiдприемств за вищенаведеними ознаками. Приклад конкретизаци такого рiшення наведений у робо^ [2].
Висновок. Методи фшансово-еконо-мiчного аналiзу щодня використовуються в дiяльностi пiдприемств. Частина з них е нормативно обов'язковими, а деяю
методи тдприемства використовують на свш вибiр.
Але не iснуе науково обгрунтованих рекомендацiй щодо застосування тих чи шших методiв залежно вiд певних особливостей тдприемств, зокрема виду дiяльностi, розмiру пiдприемства, поточного стану, ступеня диверсифшаци дiяльностi тощо. Невирiшенiсть ще'1' проблеми призводить до невiдповiдного використання методiв аналiзу, результатом чого е необ'ективне вщображення фiнансово-економiчного стану тдприемства i, як наслщок, прийняття хибних управлшських рiшень. У статтi пропонуеться визначити взаемозалежш характеристики
пiдприемств, з одного боку, i методiв фiнансово-економiчного аналiзу - з iншого, яю можуть скласти наукове пiдгрунтя для встановлення
вщповщностей мiж ними.
Лггература
1. Быкадоров В.Л., Алексеев П.Д. Финансово-экономическое состояние предприятия. - М., 2001. - 224 с.
2. Герганова У.Л. Адаптащя методiв економiчного аналiзу до
специфiки пiдприемств: Свгг iнформацГi та телекомунiкацiй - 2006 // Тези доповщей i вистутв III Мiжнар. наук.-техн. конф. студентства та молодо 26-27 квгтня 2006 р. - К.: ДУ1КТ, 2006. - 195 с.
3. Гинзбург А.Й. Прикладной экономический анализ. - СПб.: Питер, 2005. - 255 с.
4. 1змайлова К.В. Сучаст технологи фшансового аналiзу. - К.: МАУП, 2003. - 152 с.
5. Калина А.В., Конева М.У. Современный экономический анализ и прогнозирование. - 3-е изд. - К.: МАУП, 2004. - 416 с.
6. Стоянова Е.С. Финансовый менеджмент: теория и практика. - М., 2000. - 440 с.
7. Швиданенко Г.О. Сучасна технолопя дiагностики фiнансово-еконо-мiчноi дiяльностi тдприемства. - К.: КНЕУ, 2002. - 192 с.
