CC BY
49
О.О. Хижняк, М.Р. Микитюк, Т.Г. Гогтдзе
СУЧАСН1 ПОГЛЯДИ НА Д1АГНОСТИКУ ТА Л1КУВАННЯ ПРОЛАКТИНОМ
ДУ 'Институт проблем ендокринног патологи 1м. В.Я. Данилевського НАМН Украгни", Харкгв
Пролактин (ПРЛ) е полфункцюнальним гормоном аденоппофюа, бшьшють бюлопчних ефект1в якого пов'язано з репродуктивною функцию людини. До 1970 року ¡снування специ-фнного лактогенного гормону людини ставили тд сумн¡в ¡ вважали, що його функц¡ю виконуе соматотропний гормон г¡поф¡за. Cьогодн¡ вщо-мо понад 300 ендокринних ¡ паракринних ефек-т¡в ПРЛ у хребетних [1]. ПРЛ регулюе пролфе-рацш та диференц¡ювання еп¡тел¡ю молочних залоз, кл™н яeчник¡в, передм¡хуровоí залози, слюних залоз, аденог¡поф¡за, печ¡нки, Р-кл™н тдшлунково'( залози, адипоцит¡в ¡ T-л¡мфоцит¡в [2, 3]. Обговорюються ¡муномодулююч¡ власти-вост ПРЛ [4, 5] ¡ його вплив на повед¡нков¡ реакц¡í людини [6]. Остаточно не визначено та-кож роль ПРЛ у канцерогенезу а саме у розвит-ку злояюсних новоутворень молочноí та перед-м¡хуровоí залоз [7].
П¡д пперпролактинемюю розум¡ють пщвище-ний р¡вень ПРЛ у сироватц кров¡ [8]. Вщомо, що г¡перпролактинем¡я асоц¡юeться з ожирн-ням, метабол¡чним синдромом, зниженням чут-ливост¡ до ¡нсул¡ну, ¡нсул¡норезистентн¡стю та по-рушенням толерантност¡ до глюкози [9, 10]. У 40-60% хворих пперпролактинемт супроводжу-еться ожир¡нням та ¡нсулнорезистентыстю [11]. 3 г¡перпролактинем¡eю пов'язують також розви-ток остеопорозу та депресивних стаыв [12]. Увагу до цього стану обумовлено соц^льною значущютю г¡перпролактинем¡í, яка призводить до розвитку синдром^ г¡перпролактинем¡чного г¡погонадизму та персистуючо'( галакторе'(-аме-нореí та е причиною неплщност як у ж¡нок, так ¡ у чолов¡к¡в [13, 14]. Встановлено, що ппер-пролактинем¡я супроводжуе кожний трет¡й ви-падок неплщност у ж¡нок [15].
3 урахуванням сучасних погляди на бюло-пчш ефекти ПРЛ ¡ механ¡зми регуляцп його сек-рец¡í вид¡ляють функцюнальну (за ваг¡тност¡, лактац¡í, у новонароджених) ¡ патолог¡чну ппер-пролактинем¡ю [16]. Однюю з причин патоло-пчно'( г¡перпролактинем¡í е ПРЛ-секретуюча аде-
нома ппофюа - пролактинома [17-19]. Найчас-т¡ше пролактиноми трапляються у жнок в¡ком в¡д 20 до 50 роюв, сп¡вв¡дношення жЫки:чолови ки становить 10:1 [20]. У 30% випадюв пролактиноми з агресивним переб^ом д^гностують у хворих ¡з синдромом множинно'( ендокринно'( неоплаз¡í 1-го типу. У структур¡ гормонально активних аденом ппофюа питома вага пролак-тином складае 40% [21, 22]. Останн досл¡дження показали, що частота уск вид¡в аденом ппофи за, у тому чи^ пролактином, може бути у 35 раз^ вищою, н¡ж дае оф¡ц¡йна статистика [23]. Так, пперпролактинемт виявляеться у 15-20% жЫок, як¡ мають вторинну аменорею або ол^о-менорею, у 30% - ¡з галактореею або неплщ-н¡стю та у 75% - з аменореею та галактореею [24, 25].
Найчаопшими кл¡н¡чними проявами пперпро-лактинем¡í у хворих на ¡зольован пролактиноми е порушення репродуктивно'( та сексуально)' функц¡й [26]. У жнок спостер¡гаються р¡зного ступеня порушення менструального циклу аж до аменоре'( та неплщносту зниження статевого потягу, фригщнють [27], у чолов¡к¡в - зниження статевого потягу, потенци, ол^озооспермт та непл¡дн¡сть [28]. У 70% жнок ¡ до 8% чолов^в мае м¡сце р¡зного ступеня галакторея [29].
Основним д^гностичним критер¡eм пперпро-лактинем¡í е визначення р¡вня ПРЛ у сироватц кров¡ [30]. Tруднощ¡ та помилки в ¡нтерпретац¡í р^ня ПРЛ натще обумовлено застосуванням ркз-них методик, впливом екзогенних чинниюв (стрес, статевий акт, надм¡рне фюичне наван-таження) та зм¡ною р^ня ПРЛ в одного й того ж хворого за умов дотримання узагальнених ре-комендацм щодо правил забирання кров¡ [31].
Р¡вень ПРЛ у сироватц кров¡ може непрямо вказувати на розм^ аденоми ппофюа. 3г¡дно з м¡жнародними практичними рекомендации, базальний р¡вень ПРЛ до 2000 мОд/л (100 нг/мл) може вказувати на функцюнальну пперпролак-тинем¡ю, до 5000 мОд/л (250 нг/мл) - на наяв-нють м¡кропролактиноми, понад 5000 мОд/л
(250 нг/мл) - макроаденоми ппофюа [32]. Не-вщповщысть м1ж наявыстю макроаденоми ппо-ф1за та незначним пщвищенням ПРЛ може бути обумовленою компресюю ыжки ппофюа пухли-ною або артефактами у визначены рюня ПРЛ [33]. Особливост секрецп ПРЛ, яка мае пульсу-ючий характер, обумовлюють необхщысть до-слщження його р1вня у трьох пробах з ¡нтерва-лом у дек¡лька дыв [34].
Методами в¡зуал¡зац¡í пролактином е комп'ютерна та магн¡тно-резонансна томографа (МРТ). Оск¡льки МРТ дозволяе виявити до 87% мкроаденом г¡поф¡за, и визнано стандартом д¡агностики патолог¡í ппоталамо-ппофюар-ноí д¡лянки [35]. У жЫок кл¡н¡чн¡ прояви ппер-пролактинеми з'являються ран¡ше, н¡ж у чоловЫв, тому на МРТ у них частое д¡агностують мкро-пролактиноми, а у чолов^в - макроаденоми [36]. Залишаеться нез'ясованим, чи ц¡ статев¡ в¡дм¡нност¡ е результатом п¡зньоí д^гностики аденоми, чи переб¡г захворювання залежить вщ стат¡. Найсучасн¡шим методом вюуалюацм об'ем-них новоутворень д¡лянки турецького с¡дла е позитронно-ем¡с¡йна томограф¡я.
Для хворих на пролактиноми хфурпчний метод не розглядаеться як метод первинного л^вання. X¡рург¡чне л¡кування пролактином проводиться у випадках х^змального синдрому, п-гантських розм¡р¡в аденоми та неефективност медикаментозноí терап¡í. B¡домо, що ефектив-н¡сть х¡рург¡чного л¡кування пролактином залежить вщ профес¡йноí квалфкаци нейрох¡рурга, розм¡р¡в ¡ ступеня ¡нвазмност аденоми та пе-редоперац¡йного рюня ПРЛ [37]. Aнал¡з резуль-та^в х¡рург¡чного л¡кування показав, що нормо-пролактинем¡я у ранн¡й пооперац¡йний перюд досягаеться у 71% хворих ¡з мкропролактино-мою та збер¡гаeться у тзый пооперац¡йний пер¡од у 59% хворих. У хворих ¡з макропролак-тиномою нормопролактинем¡я у ранн¡й поопе-рац¡йний пер¡од досягаеться у 32% випадюв ¡ в подальшому зберкаеться у 19% [38].
Eфективн¡сть х^урпчного л¡кування макро-пролактином становить 32%, в умовах тривало-го спостереження - 19% [39]. Пооперацшы рецидиви пролактином виникають зазвичай про-тягом року пюля х¡рург¡чного втручання. На думку бшьшост автор¡в, у хворих ¡з г¡гантськими та макропролактиномами з ¡нвазюю у кавернозний синус х¡рург¡чне втручання мае пал^тивний характер ¡ е одним ¡з метод¡в у структур¡ комплексного л¡кування, поряд ¡з медикаментозним ¡
променевою терапюю. Незважаючи на розши-рення показань до транссфено'щально'( аденом-ектом¡í (до 80% оперативних втручань), залишаеться актуальним застосування широких транскраыальних достутв, яю дозволяють вюу-ал¡зувати вс в¡дд¡ли х¡азмально-селярноí дшян-ки та виявити топографо-анатомны особливост¡ аденоми [40]. Це е важливим, оск¡льки бшьшють макро- та г¡гантських пролактином у 60-70% випадюв е ¡нваз¡йними. Переважна бшьшють нейрох¡рург¡в визнають транскран¡альн¡ х^урпчы втручання методом вибору для видалення пган-тських аденом г¡поф¡за [41, 42]. У л¡тератур¡ не окреслено ч^ких показань до вибору х^урпч-ного доступу залежно в¡д характеру росту пух-лини. Ускладнення пюля х^урпчних втручань, що виконуються транссфено'щальним доступом, виникають у 6-12% хворих ¡ проявляються в основному ппотту'(тарним синдромом [43].
Основним методом л^вання пролактином е медикаментозний [44]. Медикаментозне лку-вання агон¡стами дофамну (АД) е найб¡льш до-цшьним ¡з точки зору патогенезу пролактином [45, 46]. Показано, що АД здаты вщновлювати нормальну овуляторну функцю у ж¡нок фертиль-ного в^, що страждають на патолог¡чну ппер-пролактинем¡ю, ¡ е препаратами вибору для жЫок, як¡ бажають заваптыти [47]. Зг¡дно з рекомендации, у ж¡нок репродуктивного в¡ку з мкропролактиномою метою терап¡í АД мае бути вщновлення овуляторного менструального циклу та фертильност [48]. Жнкам пременопауз-ного в¡ку, не зацкавленим у збереженн¡ фер-тильност¡, за умов збереження нормального менструального циклу та вщсутност або помр но виражено'( галактореí рекомендовано дина-мнне спостереження. Aналог¡чний п¡дх¡д рекомендовано ¡ до ж¡нок пери- та пюляменопауз-ного в¡ку за вщсутност або незначноí кл¡н¡чноí симптоматики пперпролактинеми. У рекомен-дац¡ях п¡дкреслюeться важливють регулярного мон¡торингу р¡вня ПРЛ у кровк У хворих ¡з макропролактиномами з наявыстю невролопчно!' симптоматики метою медикаментозного л^ван-ня, поряд ¡з досягненням клнко-гормонально-го контролю захворювання, е ¡ контроль розми р¡в аденоми [49].
Cьогодн¡ в Укра'(ы оф¡ц¡йно зареeстрован¡ та використовуються у клЫный практиц¡ неселек-тивний АД бромокриптин ¡ селективн¡ агонюти D2-рецептор¡в - кабергол¡н ¡ квнаголщ. Вико-ристання цих д¡ючих речовин у лкуваны про-
лактином обумовлено |'х властивостями пригы-чувати синтез ¡ секрец¡ю ПРЛ та антипроли феративним ефектом на лактотрофи адено-г¡поф¡за [50]. Серед АД перевагу надають каберголЫу. 1снуе декшька п¡дход¡в до призна-чення початковоС дози кабергол¡ну хворому на пролактиному. Перший передбачае призначен-ня початково'|' дози кабергол¡ну 0,25-0,5 мг на тиждень. 3г¡дно з ¡нструкц¡eю до препарату, терапевтична доза препарату в середньому ста-новить 0,5-2,0 мг на тиждень. Вщсутнють ефек-ту вщ застосування 3,0 мг каберголЫу на тиждень, на думку бшьшост автор¡в, вказуе на недоцшьнють подальшого зб¡льшення дози препарату. Як вказують М. Опо ¡ сп¡вавт., у деяких пац¡eнток ¡з м¡кро- та макропролактиномами доза каберголну може сягати 9 мг на тиждень [51]. 1нший п¡дх¡д до визначення початковое дози кабергол¡ну передбачае призначення одразу супресивно'|' дози препарату з урахуванням ба-зального р^ня ПРЛ у сироватц¡ кров¡ [52]. Автор такого пщходу Л.1. Бондаренко вважае, що призначення одразу великих доз препарату за-поб¡гаe в подальшому формуванню резистен-тност¡ до каберголЫу.
Численн¡ кл¡н¡чн¡ досл¡дження, що проводи-лися протягом багатьох роюв, довели безпеч-н¡сть терапи каберголЫом ¡ його задов¡льну стер-пнють [53-55]. 3а результатами досл¡джень А. Со1ао ¡ сп¡вавт., л¡кування каберголном протягом 24 м¡с. ¡з використанням середньоí тера-певтичноí дози препарату 1,5 мг щотижня у хворих ¡з макропролактиномою та 1 мг у пацюн^в ¡з мкропролактиномою приводило до нормали зац¡í р¡вня ПРЛ як у жЫок, так ¡ у переважно'|' б¡льшост¡ чолов¡к¡в [56]. У дослщжены вщзна-чено задов¡льну стерпн¡сть каберголну, поб¡чн¡ ефекти терап¡í було зареестровано у 4,5% ви-падк¡в. Результати дослщження довели, що те-рапт кабергол¡ном е ефективною та безпечною у хворих ¡з макропролактиномою ¡ не призво-дить до збтьшення розм¡р¡в м¡кропролактином як у жнок, так ¡ у чолов¡к¡в.
Раыше вважалося, що пролактиноми вима-гають довнного л¡кування АД. Результати ос-танн¡х досл¡джень довели можлив¡сть ремюп захворювання у 69% хворих ¡з м¡кро- та у 64% пацюнтю ¡з макропролактиномою через 2-5 ро-к¡в п¡сля припинення л¡кування бромокриптином ¡ кабергол¡ном, яке проводилося протягом 42 мюяцю [57]. 3а результатами ретроспективного аналюу 131 ¡стори хвороби хворих на про-
лактиному, нормопролактинемт збер¡галася у 26% хворих ¡з м¡кро- та у 16% - ¡з макропролактиномою. 3а результатами аналюу даних спостереження 89 хворих на мкропролактино-ми, як протягом трьох рок¡в отримували л^-вання бромокриптином ¡ кабергол¡ном, нормо-пролактинем¡я збер¡галася у 36% випадюв через р¡к п¡сля припинення л^вання. У жодному випадку не було зареестровано рецидиву ппер-пролактинемп, що був би пов'язаним ¡з продов-женням зростання аденоми.
Цкавою проблемою сучасноí нейроендокри-нолог¡í е визначення предиктор¡в ефективност¡ терап¡í АД ¡ рецидивування г¡перпролактинем¡í у хворих на пролактиноми. Визначено, що предиктором рецидиву пролактином е значно ви-сокий рюень ПРЛ у кров¡ на момент д^гности-ки захворювання, а у хворих, як отримували л^вання кабергол¡ном - наявнють макроаде-номи на момент д^гностики захворювання та припинення л¡кування [58]. Доведено також, що вк, стать, тривалють л¡кування, ваг¡тн¡сть ¡ менопауза не е предикторами рецидиву. Delgran-де Е. ¡ ствавт. показали, що параселярне роз-повсюдження макропролактином за даними МРТ головного мозку може бути предиктором нега-тивно'|' в¡дпов¡д¡ на терап¡ю АД [59]. Позитивну вщповщь на терапю АД було в¡дзначено у 90% випадюв для хворих ¡з ненвазмними макропролактиномами ¡ у 50% - з ¡нвазмними аденомами. Актуальнють ц¡eí проблеми п¡дкреслюe ¡ той факт, що ¡нваз¡йн¡ аденоми характеризуются б¡льшою частотою рецидива пор¡вняно з не-¡нваз¡йними. Крм того, для цих аденом вщзна-чено б¡льшу частоту резистентност¡ до терапп АД. Iнваз¡йн¡сть ¡ високу м¡тотичну активн¡сть цих пролактином пов'язують ¡з високим коефщюн-том пролферацп Ki 67 [60].
Розвиток ремюп на ™ терап¡í АД достемен-но не вивчено, ¡ вш може залежати в¡д трива-лост захворювання. В¡домо, що л¡кування бромокриптином протягом 4-6 тижыв приводить до зворотного зменшення органел, як беруть участь у синтез¡ ПРЛ, а тривале лкування - до фЮрозу, некрозу та запальноí ¡нфшьтрацп кли тин [61]. Tак¡ вщмнност м¡ж короткострокови-ми та тривалими ефектами терапп бромокриптином обфунтовують доцтьнють проведення л¡кування протягом 12 мю. ¡ б¡льше.
Високу частоту макропролактином у чолови к¡в неможливо пояснити лише тзньою д^гнос-тикою. Досл¡дження показали, що пролактино-
мам у хворих чоловно!' стат притаманы б¡льш¡ прол¡феративний потенц¡ал, ¡нваз¡йн¡сть ¡ погана чутлив¡сть до лкування бромокриптином [62]. Ц¡ дан¡ виправдовують бшьш агресивну тера-певтичну тактику у чоловкв пор¡вняно з жнка-ми. З огляду на високу резистентнють до бро-мокриптину л^вання хворих чолов¡чоí стат¡ мае проводитися селективними АД (переважно ка-берголном). У випадку резистентност¡ до АД призначаеться х¡рург¡чне л¡кування. Досягнення нормопролактинемп у чолов¡к¡в приводить до вщновлення адекватноí потенц¡í та нормал¡зац¡í якост сперми [63].
Початок дискус¡í щодо побнних ефект¡в три-валоí терапп кабергол¡ном було покладено по-вщомленням А. Pinero ¡ сп¡вавт. 1977 року про випадок розвитку серцево!' недостатност пю-ля призначення каберголну хворому на пар-к¡нсон¡зм [64]. Результати шести клннних до-слщжень (п=413) впливу кабергол¡ну (терм¡н лкування 45-79 м¡с.) на формування клапанно)' регург¡тац¡í, наведен¡ у мета-анал¡з¡ М. Kars, не дають остаточноí вщпов^д на питання вщ-носно безпечност тривалоí терап¡í каберголи ном [65]. Багаторнний досв¡д використання АД показав, що найбшьша частота розвитку по-б¡чних ефект¡в, таких як диспепсичы явища, п-потон¡я тощо, спостеркаються на тл¡ прийман-ня бромокриптину.
У клнный практиц¡ у хворих ¡з патолог¡чною г¡перпролактинем¡eю часто трапляеться резис-тентн¡сть до АД. Сьогоды в¡дсутн¡ ун¡ф¡кован¡ п¡дходи до и переборювання, що визначае ак-туальнють ц¡eí проблем¡. Неефективн¡сть медикаментозного лкування пролактином можна пояснити або поганою стерпнютю АД, або ре-зистентнютю до них. У бшьшосл кл¡н¡чних досл¡джень ефективн¡сть терап¡í пперпролакти-нем¡í оц¡нювали за такими юнцевими точками, як нормопролактинем¡я та зменшення розм¡р¡в аденоми на 50%. З огляду на це тд резистен-тн¡стю до АД розум¡ють неможливють досягнення нормопролактинем¡í та зменшення об'ему аденоми менше, н¡ж на 50% вщ вих¡дного [66]. Вщповщно п¡д ц¡лковитою резистентн¡стю ро-зумють в¡дсутн¡сть будь-якого ефекту в¡д АД, пщ частковою - неможлив¡сть досягнення нормопролактинемп або зменшення об'ему ппофи за менше, ыж на 50%. Результати клннних досл¡джень показали, що резистентнють до бромокриптину та каберголЫу трапляеться приблиз-но у 30% ¡ 10-15% випадюв в¡дпов¡дно [67].
Механ¡зм розвитку резистентной до АД дос¡ остаточно не з'ясовано. Як можлив¡ механ¡зми розглядаються порушення регуляц¡í секрецп ПРЛ на генетичному р^ы, а саме зменшення щшь-ност¡ D2-рецептор¡в, зниження активной гена D2-рецептор¡в ¡ патолог¡чн¡ змши у систем¡ G-б¡лк¡в [68].
Надто гостро проблема резистентной до АД сто'(ть для хворих ¡з макропролактиномами, яю утрималися в¡д х¡рург¡чного лкування. За результатами проведених дослщжень, ефектив-н¡сть терап¡í АД визначаеться розм^ом аденоми. Di Sarno А. ¡ сп¡вавт. в¡дзначають, що нормопролактинемп було досягнуто у 57% хворих ¡з м¡кроаденомами на ™ терап¡í бромокриптином ¡ у 90% - на ™ л¡кування каберголЫом. У хворих на макропролактиноми нормопролактинемп було досягнуто у 46% пацютчв, як отримували лку-вання бромокриптином, ¡ у 82% - каберголЫом [69]. Виявлено також зв'язок мж ступенем ¡нва-з¡í пролактиноми у кавернозний синус ¡ резис-тентнютю до терап¡í кабергол¡ном [70].
Встановлено, що естрогени е природними стимуляторами секрецп ПРЛ, а отже, здаты впливати на ефективнють лкування АД, знижу-ючи п. Такий ефект естроген¡в обумовлено змен-шенням кшькост D2-рецептор¡в лактотроф¡в, впливом на транскрипцю гена секрец¡í ПРЛ ¡ мтотичну активн¡сть лактотроф¡в. Досл¡ди in vitro показали, що лактотрофи пролактином е чутли-в1шими до ефект¡в естрогеыв, н¡ж ¡нтактн¡ лактотрофи [71]. З огляду на ц даы представляе ¡нтерес вплив комб¡нованих оральних контрацептив^ ¡ препарат¡в замюно'( гормональноí те-рап¡í на ефективнють терапп АД у хворих на пролактиному. Дослщження показали, що у 1230% таких хворих комбЫоваы оральы контра-цептиви п¡двищують рюень ПРЛ у кров¡, а пре-парати зам¡сноí гормональноí терап¡í сприяють прогресуванню пролактином [72].
За наявност тдозри на резистентн¡сть до АД необхщно виключити наявн¡сть у хворого феномена макропролактинемп [73]. Адже мак-ропролактинем¡я не вимагае л¡кування. На до-сл¡дження наявност¡ макропролактинем¡í мае спонукати невщповщнють клЫнно'( симптоматики захворювання рюню ПРЛ у кровк
Нараз¡ проблема резистентност¡ до АД ви-р¡шуeться шляхом зам¡ни одного препарату цю( групи на ¡нший, зб¡льшення дози препарату та проведення х^урпчного л¡кування ¡/або проме-нево'( терап¡í. Bир¡шенню ц¡eí проблеми присвя-
чено пор1вняльне дослщження ефективност те-panii бромокриптином i каберголном та ефек-тивност теpaпií кaбеpголiном пролактином, ре-зистентних до бромокриптину. За даними A. Colao i ствавт., на тлi теpaпií кaбеpголiном протягом 6-12 мюящв ноpмопpолaктинемií було досягнуто у 19 i3 37 хворих, резистентних до бромокриптину, i у 18 - пюля 18-24 мюящв ли кування [74]. У цьому дослiдженнi вiдзнaчено зменшення об'ему аденоми у середньому на 58,4%, максимальна доза каберголЫу станови-ла 3,5 мг на тиждень.
Лiкувaння резистентних до АД пролактином хipуpгiчним шляхом виявляеться ефективним у 36% хворих [75]. Це необхiдно враховувати у пла-нувaннi подальшого лiкувaння - у пооперацмний пеpiод необхiдно продовжувати теpaпiю АД.
Незважаючи на наявысть ефективних висо-коселективних АД, продовжуеться пошук нових пpепapaтiв для лкування пролактином. З огля-ду на патогенез пролактином запропоновано використовувати в ¿х лкуваны модулятори ре-цептоpiв естpогенiв - антиестрогени. Призна-чення тамоксифену хворим на макропролакти-ному супроводжувалося зниженням piвня ПРЛ у крову а за умов комбЫованого л^вання бромокриптином i тамоксифеном вщзначено сума-цiю ¿х ефек^в [76]. У лiтеpaтуpi представлено також кл^чы випадки ефективностi теpaпií тамоксифеном резистентних до АД пролактином. Перспективним препаратом для лкування пролактином вважаеться також модулятор естро-генових pецептоpiв ралоксифен, який було розроблено для профшактики остеопорозу у жи нок у постменопаузний перюд [77]. Поряд iз селективними модуляторами pецептоpiв естро-генiв дослiджуються i можливостi використання aнтaгонiстiв pецептоpiв ПРЛ, яю входять до про-токолiв лiкувaння хворих на рак молочно!' або пеpедмiхуpовоí залоз [78]. Обговорюеться мож-ливiсть використання в лкуваны пролактином aнaлогiв соматостатину (аСС), яю з 1987 року використовуються у терапи aкpомегaлií. Що сто-суеться пролактином, то нaйбiльший iнтеpес викликають aнтипpолiфеpaтивнi влaстивостi аСС. Особливi надп покладають на новий аСС пасиреотид, нещодавно зареестрований в Ук-ра'(ы для лiкувaння хвороби 1ценка-Кушинга [79]. Попередн дослiдження показали, що пасиреотид мае афнысть до соматостатинових рецеп-тоpiв 5-го типу, розташованих на судинах пролактином, що в майбутньому може тдвищити
e^eKTMBHicTb MeAMKaMeHT03H0r0 ^kyBaHHa XBO-PMX Ha UK> naT0^0riro.
3 omaAy Ha BMCOKy e^eKTMBHicTb MeflMKaMeH-
T03H0r0 Ta XipypriHHOrO ^kyBaHHa npOmKTMHOM npoMeHeBa Tepania He Moxe p03™aAaTMca aK nepBMHHMM MeTOA ^KyBaHHa. Moxhmboct cyHac-hoi npoMeHeBoi Tepanii 3acT0c0ByKTbca y xbo-Pmx Ha npo^aKTMHOMM 3 iHBa3iero y KaBepH03HMM cMHyc, i3 3a^MWK0B0K> TKaHMHOK nic^a xipypriH-Horo BTpyHaHHa Ta pe3McTeHTHic™ ao aroHicTiB AO^aMiHy [80]. KoMn^eKcHe ^iKyBaHHa npo^aKTM-hom, ^o nepeflSaHae noeAHaHHa XipypriHHOrO, MeflMKaMeHT03H0r0 ^iKyBaHHa Ta npoMeHeBoi Tepanii, Moxe rapaHTyBaTM 3aA0BmbHi pe3y^bTaTM y cKmflHMX BMnaflKax. y ui^OMy KOMn^eKcHe ^iKy-BaHHa npo^aKTMHOM, 3a AaHMMM npoBiAHMX eBpo-newcbKMX K^iHiK, OTpMMyKTb BiA 10% ao 56% XBO-PMX [81].
BMcoKa e^eKTMBHicTb ce^eKTMBHMX Afl, ao3bo-^ae p03r^aAaTM ix aK a^bTepHaTMBy xipypriHHOMy ^iKyBaHHra [82]. npoTe koxhmm i3 MeTOAiB Mae HM3Ky HeAO^iKiB i oSMexeHb. TaK, TpMBa^a cynpe-cMBHa Tepania Afl, npM3B0AMTb ao p03BMTKy aTpo-reHHOi rinonpo^aKTMHeMii, Bn^MB aKOi Ha opraHi3M ^KAMHM A0cK0Ha^0 Aoci He BMBHeHO. 3'ac0BaH0 ^Mrne AeaKi acneKTM Bn^MBy rinonpo^aKTMHeMi'i Ha penpoAyKTMBHy cMcTeMy. fl0BeAeH0, ^o rinonpo-
^aKTMHeMia npM3B0AMTb ao p03BMTKy epeKTM^b-HOi AMc^yHKUii y HO^OBiKiB [83].
OTxe, SaraTopiHHMM KniHiHHMM AocBiA 3acT0-cyBaHHa Afl, y ^kyBaHHi npomKTMHOM He Aae ne-peKOH^MBMX BiAnoBiAew Ha TaKi nMTaHHa: aKOK Mae SyTM n0HaTK0Ba A03a KaSepro^iHy, aK AOBro noT-piSHO np0B0AMTM ^iKyBaHHa Afl aSM nonepeAMTM pM3MK peuMAMBy rinepnpo^aKTMHeMii Ta nporpe-cyBaHHa aAeHOMM, aKi piBHi nP.n y KpoBi e ui^bo-bmmm Ta hm e Se3neHH0K A^a XBoporo TpMBa^a Tepania bmcokmmm A03aMM KaSepro^iHy 3 or^aAy Ha pM3MK BMHMKHeHHa ypaxeHb KmnaHHoro ana-paTy cepua [84, 85, 86, 87]. CboroAHi BiAcyTHi yHi^iKOBaHi KpMTepii np0rH03yBaHHa e^eKTMBHocTi Tepanii Afl i peuMAMBy rinepnpo^aKTMHeMii nic^a ii npMnMHeHHa. KpiM Toro, 3a^MwaeTbca HeBMpi-rneHora npoS^eMa 3A0.naHHa HecTepnHocTi bmco-kmx A03 Afl i pe3McTeHTH0cTi ao hmx.
JllTEPATyPA
1. Prolactin (PRL) and its receptor:actions, signal transduction pathways and phenotypes observed in PRL receptor knock out mice [Text] / C. Bole-Feysot, V. Goffin, M. Edery [et al.] // Endocr. Rev. -1998. - №19. - P. 225-268.
2. Prolactin enhances CCAAT enhancer-binding pro-
tein-beta (C/EBP beta) and peroxisome prolifera-tor-activated receptor gamma (PPAR gamma) messenger RNA expression and stimulates adi-pogenic conversion of NIH-3T3 cells [Text] / R. Nanbu-Wakao, Y. Fujitani, Y. Masuho [et al.] // Molec. Endocrinol. - 2000. - №14. - P. 307-316.
3. Horseman, N.D. Prolactin [Text] / N.D. Horseman. -Boston: Kluwer Acad. Publ., 2001. - 184 p.
4. Kooijman R. Prolactin, growth hormone, and insulin-like growth factor-1 in the immune system [Text] / R. Kooijman, E.L. Hooghe-Peters, R. Hoog-he // Adv. Immunol. - 1996. - №63. - P. 377-454.
5. Yu-Lee, L.Y. Prolactin Modulation of Immune and Inflammatory Responses [Text] / L.Y. Yu-Lee // Recent. Prog. Horm. Res. - 2002. - 57. -P. 435-455.
6. Вознюк H.E. Пролактиномы и гиперпролакти-немия: o63op [TeKCT] / H.E. Вознюк, Л.Г. Старикова, В.А.Хоружая // Вестн. новых мед. технологий. - 2000. - №2. - С. 97-100.
7. Development and potential clinical uses of human prolactin receptor antagonists [Text] / V. Goffin, S. Bernichtein, P. Touraine, P.A. Kelly / / Endocr. Rev. - 2005. - №26. - P. 400-422.
8. Дедов И.И. Акромегалия: патогенез, клиника, диагностика, дифференциальная диагностика, методы лечения [Текст]: пособие для врачей / И.И. Дедов, H.H. Молитвословова, Е.И. Маро-ва; под ред. И.И. Дедова. - Тверь: ООО "Издательство "Триада", 2003.- 40 с.
9. BMI and Metabolic Profile in Patients With Pro-lactinoma Before and After Treatm en t With Dopamine Agonists [Електронний ресурс] / C.M. Dos Santos Silva [et al.] // Obesity. - 2010. -Режим доступу: http: //www.ncbi.nlm.nih.gov/ pubmed/20559294.
10. Insulin sensitivity and lipid profile in prolactinoma patients before and after normalization of prolactin by dopamine agonist therapy [Електронний ресурс] / K. Berinder, T. Nystrom, C. Hoybye [et al.] // Pituitary. - 2010. - Режим доступу: http: / /www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/21128120.
11. Insulin sensitivity and hyperprolactinemia [Text] / A. Tuzcu, M. Bahceci, M. Dursun [et al.] // J. Endocrinol. Invest. - 2003. - Vol. 26, №4. -P. 341-346.
12. Пивоварова C.B. Менопаузальный синдром у больных с гиперпролактинемическим гипого-надизмом (клиника, диагностика, возможности применения заместительной гормональной терапии) [Текст]: автореф. дис. ... канд. мед. наук: 14.00.03 / Пивоварова С.В. - М., 2002. - 20 с.
13. Осипова A.A. Избыточная масса тела и абдоминальный тип ожирения у пациенток с опухолевой и неопухолевой формами гиперпролак-тинемии; влияние терапии парлоделом, нор-пролаком и достинексом ^кст] / А.А. Осипова, В.П. Сметник // Пробл. репрод. - 2002. -№1. - С. 12-17.
14. Verhelst J. Hyperprolactinemia: pathophysiology
and management [Text] / J. Verhelst, R. Abs // Treat. Endocrinol. - 2003. - Vol. 2, №1. - P. 23-32.
15. KopHeeBa ¡d.E. k/imhmio, AiarHocTiiKa ii .ene-Hiie 6ecnjiOAia y xeHiiiH c ^yHKuiOHa/ibHOM mnepnpojiaiKmHeMMeM [TeKCT]: aBTope^. flic. ... KaHfl. Mefl. Hayi: 14.00.01 / KopHeeBa M.E.; Hayn. ÖeHTp aiyrnepcTBa, riHeKOTorii m nepiiHaTOTO-rii. - M., 2003. - 20 c.
16. Shibli-Rahhal A., Schlechte J. Hyperprolactinemia and infertility [Text] / Endocrinol. Metab. Clin. North Am. - 2011. - Vol. 40, № 4. - P. 837-846.
17. ÄeäOB ¡¡.¡¡. nepcicTiipyiow,aa rajaiTopea-aMe-Hopea [TeicT] / M.M. fleAOB, PA. MejbHiineHKO. -M.: MefliöiHa, 1985. - 256 c.
18. MapoBa E.M. HeMposHAOKpiHOToma [TeicT] / E.M. MapOBa. - ßpoonaBTb: [6.m.], 1999. - 506 c.
19. KpaBHyH H.A. rinepnpojaiKmHeMMnecKMe cocto-aHia [TeicT] / H.A. KpaBnyH / 100 ii36paHHbix jeKöiM no SHAOKpiHOTorii / noA pefl. IO.M. Kapa-neHueBa, A.B. Ka3aiOBa, H.A. KpaBnyH, M.M. Mjb-mhom. - X., 2009. - C. 842-847.
20. Estimated age- and sex-specific incidence and prevalence of dopamine agonist-treated hyper-prolactinemia[Text] / M. Kars [et al.] // J. Clin. Endocrinol. Metabol. - 2009. - Vol. 94, 8. -P. 2729-2734.
21. Update in prolactinomas [Text] / M. Kars [et al.] // Netheland J. Med. - 2010. - Vol. 68, №3. -P. 104-112.
22. Outcome of transsphenoidal surgery for acrome-galy and its relation-ship to surgical experience [Text] / S. Ahmed, M. Elsheikh, B.C.X. Page [et al.] // Clin. Endocrinol. - 1999. - №50. - P. 561-567.
23. Beckers A. Approaching the true prevalence of pituitary tumors [Text] / A. Beckers, C. Adam, A. Ciccarelli [et al.] // ENEA abstr. Congress, Sorrento (Naples), 24-27 apr. 2004. - Sorrento, 2004. - P. 23.
24. Vance M.L. Hyperprolactinemic syndromes and management [Text] / M.L. Vance, M.O. Thorner. -2nd ed. - Philadelphia, [etc.]: WB Saunders Company, 1989. - P. 408-418.
25. Colao A. Growth-hormone and prolactin excess [Text] / A. Colao, G. Lombardi // Lancet. - 1998. -№352. - P. 1455-1461.
26. MenbHuneHKO r.A. rinepnpojaKTMHeMMnecKMe cocToaHia: KTiHiia, AiarHocTiia, .eneHiie [TeicT] / r.A. MejbHineHKO, T.H. PoMaHuoBa // Bpan. - 1999. - №1. - C. 10-14.
27. OBCäHHMKOBa T.B. üaToreHe3, KTiHiia, AiarHoc-TiiKa m OTAa.eHHbie pe3yjibTaTbi jeneHia öecn.o-Aia npi rinepnpojaKTMHeMMi y xeHiiiH [TeicT]: aBTope^. amc. ... A-pa MeA. Hayi: 14.00.03 / OBcaHHiKOBa T.B.; ÖeHTp penpoAyiTiiBHoro 3AO-poBba. - M., 1990. - 40 c.
28. BaKC B.B. riinoroHaAOTponHbiM rinoroHaAi3M y MyxniH [TeicT] / B.B. Baic // AKTya.bHbie npo-6.eMbi HeMposHAOKpiHOTorii: MaTepia.b II Bcepoc. Hayn.-npaiT. koh$., - M., 2001. -C. 73-84.
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
41
42
43
44
ОГЛЯДИ
Kleinberg D.L. Galactorrhea: astudy of 235 cases, including 48 with pituitary tumors [Text] / D.L. Kleinberg, G.L. Noel, A.G. Frantz // N. Engl. J. Med. - 1977. - №296. - P. 589-600. Schlechte J.A. Long-Term Management of Prolactinomas [Text] / J.A. Schlechte // J. Clin. En-docrinol.Metabol. - 2007. - Vol. 92, №8. -P. 2861-2865.
Guidelines of the piuitary Society for the diagnosis and management of prolactinomas [Text] / F. Casanueva, M. Molitch, J. Schlechte [et al.] // Clin. Endocrinol. - 2006. - 65. - P. 265-273. Drug insight: cabergoline and bromocriptine in the treatment of hyperprolactinemia in men and women [Text] / A. Colao, A. Di Sarno, E. Guerra [et al.] // J. Clin. Endocrinol. Metabol. - 2006. -Vol. 2, №4. - P. 200-210.
St-Jean E. High prolactin levels may missed by immunoradiometric assay in patients with mac-roprolactinomas [Text] / E. St-Jean, F. Blain, R. Comtois // Clin. Endocrinol. - 1996. - Vol. 44, 3. - P. 305.
Schlechte J.A. Prolactinoma [Text] / J.A. Schlechte // N. Engl. J. Med. - 2003. - Vol. 349. -P. 2035-2041.
Whitehead S., Miell J. Clinical Endocrinology [Text] / Whitehead S., Miell J. - Scion Publishing, 2013. -P. 49-107.
Mindermann T. Age-related and gender-related occurrenceof pituitary adenomas [Text] / T. Mindermann, C.B. Wilson // Clin. Endocrinol. (Oxf.).-1994. - Vol. 41, №3. - P. 359-364. Acromegaly. A handbook of history, current therapy and future prospects [Text] / Ed. J. Wass. -[S.I.]: BioScientifica, 2009. - P. 137-153. Dusek T. Transsphenoidal surgery for pituitary adenoma: indications and outcomes[Text] / Du-sek T., Melada A., Paladino J., Kastelan D./ Croat. Med. J. - 2012. - Vol. 53, № 6. - P. 639-640. Molitch M.E. Medical management of prolactin-secreting pituitary adenomas [Text] / M.E. Mo-litch // Pituitary. - 2002. - 5. - P. 55-65. Hardy J. Transsphenoidal microsurgery of prolactinomas: report on 355 cases [Text] / J. Hardy // Prolactin Prolactinomas / Ed. by G. Tolis, C. Stefanis, T. Mountokalakis [et al.]. - New York, 1983. - P. 431-440.
Dolenc V.V. Transcranial epidural approach to pituitary tumors extending beyond the sella [Text] / V.V. Dolenc // Neurosurgery. - 1997. - Vol. 41. -P. 542-552.
Jane J.A. The surgical management of pituitary
adenomas in series of 3093 patients [Text] /
J.A. Jane, E.R. Laws // J. Amer. Coll. Surg. -
2001. - Vol. 193. - P. 651-659.
Laws E.R. Pituitary surgery [Text] / E.R. Laws,
K. Thapar // Endocrinol. Metabol. Clin. N. Amer. -
1999. - №28. - P. 119-131.
Drug insight: cabergoline and bromocriptine in the
treatment of hyperprolactinemia in men and wo-
men [Text] / A. Colao, A. Di Sarno, E. Guerra [et al.] // J. Clin. Endocrinol. Metabol. - 2006. -Vol. 2, №4. - P. 200-210.
45. Mann W.A. Treatment for prolactinomas and hy-perprolactinaemia: a lifetime approach [Text] // Eur. J. Clin. Invest. - 2011. - Vol. 41, № 3. -P. 334-342.
46. Melmed S. Mechanisms for pituitary tumori genesis: the plastic pituitary [Text] / S. Melmed // J. Clin. Invest. - 2003. - №112. - P. 1603-1618.
47. Crosignani P.G. Current treatment issues in female hyperprolactinaemia [Text]: Review / P.G. Crosignani // Europ. J. Obstetr. Gynecol. Reproduct. Biol. - 2005. - №4. - P. 13.
48. Guidelines of the Pituitary Society for the diagnosis and management of prolactinomas [Text] /
F. Casanueva, M. Molitch, J. Schlechte [et al.] // Clin. Endocrinol. (Oxf.). - 2006. - №65. - P. 265273.
49. Abboud C.H. Prolactinomas [Text] / C.H. Abbo-ud, M. Ebersold // Diagnosis and Management Pituitary Tumors. - 2001. - P. 279-294.
50. Diagnosis & treatment of hyperprolactinemia: An Endocrine Society Clinical Practice Guideline [Text] / S. Melmed, F. Casanueva, R. Andrew [et al.] // J. Clin. Endocrinol. Metabol. - 2011. - Vol. 96,
2. - P. 273-288.
51. Individualized High-Dose Cabergoline Therapy for Hyperprolactinemic Infertility in Women with Micro- and Macroprolactinomas [Text] / O. Masami, M. Nobuhiro, A. Kosaku [et al.] // J. Clin. Endocrinol. Metab. - 2010. - Vol. 95, №6. - P. 26722679.
52. Бондаренко Л.И. Достигекс: консервативное лечение пролактином гипофиза [Текст] / Л.И. Бондаренко, Е.В. Иващенко // Здоровье женщины. - 2005. - №1. - С. 121-126.
53. Sandret I. Treatment of Acromegaly with Cabergoline [Text] / I. Sandretet [et al.] // J. Clin. Endocrinol. Metab. - 2011. - Vol. 96, №5. - P.1327-1335.
54. Shimon I. Effectiveness of long-term cabergoline treatment for giantprolactinoma: study of 12 men [Text] / I. Shimon, C. Benbassat, M. Hadani // Europ. J. Endocrinol. - 2007. - №156. - P. 225-231.
55. Cabergoline therapy of growth hormone, growth hormone / prolactin secreting pituitary tumors [Text] / P. Freda, C. Reyes, A. Nuruzzaman [et al.] // Pituitary. - 2004. - №7. - P. 21-30.
56. Outcome of Cabergoline treatment in men with prolactinoma: Effects of a 24-month treatment on prolactin levels, tumor mass, recovery of pituitary function, and semen analysis [Text] / A. Colao,
G. Vitale, P. Cappabianca [et al.] // J. Clin. En-docrinol. Metabol. - 2004. - Vol. 89, 4. -P. 1704-1711.
57. Guitelman M. Long-term follow-up of prolactinomas: should dopamine agonist treatment be lifelong? [Text] / Guitelman, M. // Front. Horm. Res. -2006. - №35. - P. 88-101.
58. Colao A., Savastano S. Medical treatmen to fprolactinomas [Text] // Nat. Rev. Endocrinol. -2011. - Vol. 7, № 5. - P. 267-278.
59. Delgrange E. Influence of parasellar extension of macrolactinomas defined by magnetic resonance imaging on their responsiveness to dopamine agonist therapy [Text] / E. Delgrange, T. Duprez, D. Maiter // Clin. Endocrinol. - 2006. - № 64. -P. 456-462.
60. Fusco A. Prognostic Significance of the Ki-67 Labeling Index in Growth Hormone-Secreting Pituitary Adenomas [Text] / A. Fusco, M. Zatelli, A. Bianchi [et al.] // J. Clin. Endocrinol. Metabol. -2008. - Vol. 93, 7. - P. 2746-2750.
61. Clemmons D. Hot topic in pituitary tumor management. Perspectives [Text] / D. Clemmons, L. Nieman, J. Schlechte // Endocr. News. - 2006. -№7. - P. 17-21.
62. Sedda A. Management of prolactinomas: what's new in 2010? [Text] / A. Sedda, P. Meyer // Rev. Med. Suisse. - 2011. - Vol. 12, №7 (277). -P. 20-24.
63. PRL secreting adenomas in male patients [Text] / A. Ciccarelli, E. Guerra, M. De Rosa [et al.] // Pituitary. - 2005. - 8. - P. 39-42.
64. Pinero A. Cabergoline-related severe restrictive mitral regurgitation [Text] / A. Pinero, P. Marcos-Alberca, J. Fortes // N. Engl. J. - 2005. - №12. -P. 1976-1977.
65. Cabergoline and cardiac valve disease in prolactinoma patients: additional studies during long-term treatment are required [Text] / M. Kars, A. Pereira, J. Bax, J. Romijn // Europ. J. Endocrinol. - 2008. - Vol. 159. - P. 363-367.
66. Molitch M.E. Pharmacologic Resistance in Pro-lactinoma Patients [Text] / M. Molitch // Pituitary. -2005. - 8. - P. 43-52.
67. Delgrange E. Influence of parasellar extension of macrolactinomas defined by magnetic resonance imaging on their responsiveness to dopamine agonist therapy [Text] / E. Delgrange, T. Duprez, D. Maiter // Clin. Endocrinol. - 2006. - №64. -P. 456-462.
68. Alteration of G alpha subunits mRNA levels in bro-mocriptine resistant prolactinomas [Text] / L. Cac-cavelli, P. Jaquet, C. Kordon [et al.] // J. Neuroen-docrinol. - 1996. - Vol. 10, №10. - P. 737-746.
69. Resistance to Cabergoline as compared with bro-mocriptine in hyperprolactinemia prevalence, clinical definition, and therapeutic strategy [Text] / A. Di Sarno, M. Landi, P. Cappabianca [et al.] // J. Clin. Endocrinol. Metabol. - 2001. - Vol. 86, №11. - P. 5256-5261.
70. Delgrange E. Influence of parasellar extension of macrolactinomas defined by magnetic resonance imaging on their responsiveness to dopamine agonist therapy [Text] / E. Delgrange, T. Duprez, D. Maiter // Clin. Endocrinol. - 2006. - №64. -P. 456-462.
71. Differences in the interaction between dopamine
and estradiol on prolactin release by cultured normal and tumorous human pituitary cells [Text] / S. Lamberts, T. Verleun, L. Hofland, R. Ooste-rom // J. Clin. Endocrinol. Metabol. - 1986. -Vol. 63, №6. - P. 1342-1347.
72. Individualized High-Dose Cabergoline Therapy for Hyperprolactinemic Infertility in Women with Micro- and Macroprolactinomas [Text] / O. Masami, M. Nobuhiro, A. Kosaku [et al.] // J. Clin. Endocrinol. Metab. - 2010. - Vol. 95, №6. - P. 26722679.
73. Frequent Misdiagnosis and Mismanagement of Hyperprolactinemic Patients before the Introduction of Macroprolactin Screening: Application of a New Strict Laboratory Definition of Macropro-lactinemia [Text] / A. Suliman, T. Smith, J. Gibney [et al.] // Clin. Chemistr. - 2003. - Vol. 49, №9. -P. 1504-1509.
74. Macroprolactinoma Shrinkage during Cabergoli-ne Treatment Is Greater in Naive Patients Than in Patients Pretreated with Other Dopamine Agonists: A Prospective Study in 110 Patients [Text] / A. Colao, A. Di Sarno, M. Landi [et al.] // J. Clin. Endocrinol. Metabol. - 2000. - Vol. 85, 6. -P. 2247-2252.
75. Surgical outcomes in hyporesponsive prolactinomas: analysis of patients with resistance or intolerance to dopamine agonists [Text] / D. Hamilton, M. Vance, P. Boulos [et al.] // Pituitary. -2005. - Vol. 8, 1. - P. 53-60.
76. Lamberts S.W. Effect of tamoxifen administration on prolactin release by invasive prolactin-secre-ting pituitary adenomas [Text] / S. Lamberts, T. Verleun, R. Oosterom // Neuroendocrinol. -1982. - Vol. 34, №5. - P. 339-342.
77. Effects of raloxifene, one of the selective estrogen receptor modulators, on pituitary-ovary axis and prolactin in postmenopausal women [Text] / W. Cheng, M. Yen, S. Hsu [et al.] // Endocrinology. - 2004. - Vol. 23, №2-3. - P. 215-218.
78. Development and potential clinical uses of human prolactin receptor antagonists [Text] / V. Goffm, S. Bernichtein, P. Touraine, P. Kelly // Endocr. Rev. - 2005. - Vol. 26, 3. - P. 400-422.
79. SOM230: a novel somatostatin peptidomimetic with broad somatotropin release inhibiting factor (SRIF) receptor binding and a unique antisecre-tory profile [Text] / C. Bruns, I. Lewis, U. Briner [et al.] // Europ. J. Endocrinol. - 2002. -Vol. 146. - P. 707-716.
80. Role of radiation therapy in clinical hormonally-active pituitary adenomas [Text] / R. Tsang, J. Brierley, T. Panzarella [et al.] // Radiother. Oncol. - 1996. - Vol. 41. - P. 45-53.
81. A comparative evaluation of effectiveness of medical and surgical therapy in patients with macroprolactinoma [Text] / S. Acquati [et al.] // J. Neuro-surg. Sci. - 2001. - Vol. 45, №2. - P. 65-69.
82. Oh M.C. Medical versus surgical management of prolactinomas [Text] / Oh M.C., Kunwar S., Ble-
vins L., Aghi M.K. / Neurosurg. Clin. N. Am. -2012. - Vol. 23, № 4. - P. 669-678.
83. Hypoprolactinemia: a new clinical syndrome in patients with sexual dysfunction [Text] / G. Corona [et al.] // J. Sex. Med. - 2009. - Vol. 6, № 5. -P. 1457-1466.
84. Antonini A. Fibrotic heart-valve reactions to do-pamine-agonist treatment in Parkinson's disease [Text] / A. Antonini, W. Poewe // Lancet Neurol. -2007. - Vol. 6, 9. - P. 826-829.
85. Cabergoline and cardiac valve disease in prolac-tinoma patients: additional studies during long-term treatment are required [Text] / M. Kars, A. M. Pereira, J.J. Bax, J.A. Romijn // Europ. J. Endocrinol. - 2008. - Vol. 159, №4. - P. 363-367.
86. Vallette S. Cabergoline therapy for prolactinomas: is valvular heart disease a real safety concern? [Text] / S. Vallette, K. Serri, O. Serri // Expert. Rev. Cardiovasc. Ther. - 2010. - Vol. 8, №1. -P. 49-54.
87. Landberg E. Serum prolactin and macroprolactin in heart failure: no relation to established laboratory or clinical parameters [Text] / E. Landberg, U. Dahlstrom, U. Alehagen // Ann. Clin. Biochem. -2011. - Vol. 48 (Pt 1). - P. 51 -56.
РЕЗЮМЕ
Современные взгляды на диагностику и
лечение пролактином
О. О. Хижняк, М. Р. Микитюк, Т. Г. Гогитидзе
В обзоре рассматриваются современные тенденции в диагностике и лечении пролактином. Обгова-
риваются преимущества и недостатки хирургического и медикаментозного методов лечения и место лучевой терапии в комплексной терапии пролактином. Показано, что высокая эффективность селективных агонистов дофамина позволяет рассматривать их как альтернативу хирургическому лечению. Обсуждаются перспективные лекарственные препараты в лечении органической гиперпролактинемии (аналоги соматостатина, модуляторы эстрогеновых рецепторов, антагонисты рецепторов пролактина), проблемы преодоления непереносимости высоких доз агонистов дофамина и резистентности к ним.
Ключевые слова: пролактин, пролактинома, аго-нисты дофамина, каберголин.
SUMMARY
Modern trends in diagnostics and treatment of prolactinomas
O. Khyzhnyak, M. Mykytyuk, T, Gogitidze
Recent trends in diagnostics and treatment of prolactinomas were reviewed. The advantages and disad-vantagesof surgical and pharmaceutical methods in treatment as well as the rate of radiotherapy in complex therapy of prolactinomas were discussed. High efficiency of selective agonist dopamine allows considering it as alternative to surgical treatment. The new remedies for organic hyperprolactinemia: somatostatin analogues, estrogen receptors modulators, prolactine receptor antagonists were under exploration. The ways of high dose dopamine agonists intolerance and resistance overcoming were under discussion.
Key words: prolactin, prolactinoma, dopamine agonists, cabergoline.
Дата надходження до редакцп 05.08.2013 p. Кл1н1чна ендокринолопя та ендокринна х1рурпя 3(44) 2013
