CC BY
37
Орипнальна стаття
УДК 615.849:616-089:616.282.7-006.385-006.38.03
Земскова О.В., Чувашова О.Ю.
Вщдш нейрорадюлоги та радiонейрохiрургiT, 1нститут нейрохiрургií iM. акад. А.П. Ромоданова НАМН Украши, КиТв, УкраТна
Cy4acHi niдходи до лiкування вестибулярних шваном у хворих при нейрофiбромaтозi II типу з застосуванням рaдiохiрyрriT
Вступ. Проаналiзованi результати застосування стереотаксичноТ радiохiрургiT (СРХ) у лiкуваннi хворих з приводу вестибулярних шваном (ВШ), асоцшованих з нейрофiброматозом II типу (НФ2), оцшена ефективнiсть методу.
Матер1али i методи. У 12 хворих при НФ2 (загалом 17 ВШ) опромшеш 15 НФ2-ВШ з використанням лшшного прискорювача Trilogy. Приписана доза (ПД) для НФ2-ВШ становила 12,0-13,0 Гр (медiана 12,5 Гр, у середньому 12,5 Гр); максимальна доза вщ 13,01 до 15,0 Гр (медiана 14,31 Гр, у середньому 14,19 Гр); об'ем мшеней вщ 0,226 до 8,258 см3, медiана 3,564 см3, у середньому 3,61см3. Результати. З 15 НФ2-ВШ, опромшених з використанням СРХ, локальний контроль досягнутий у 93%. У 7 хворих тсля СРХ не спостер^али попршення неврологiчного статусу, у 4 з них — досягнута позитивна клЫчна динамка. Рiвень збереження корисного слуху пiсля СРХ становив 57%. П^ля СРХ не спостерiгали оклюзшно'Т гiдроцефалiT, стiйкого тригемiнального болю або збтьшення дисфункцiT лiиевого нерва.
Висновки. СРХ е неiнвазивним методом лкування НФ2-ВШ, дозволяе забезпечити локальний контроль i дае можливiсть зберегти функшю прилеглих до пухлини черепних нервiв.
Ключовi слова: вестибулярна шванома, нейрофiброматоз II типу, стереотаксична радюх'рурпя. Укр. нейрохiрyрг. журн. — 2014. — №3. — С. 66-71.
Надiйшла до редакцп 05.05.14. Прийнята до публiкацП 17.06.14.
Адреса для листування: Земскова Оксана Володимирiвна, вiддiл нейрорадiолоп¡ та радiонейрохiрургi'¡, 1нститут нейрохiрургií iM. акад. А.П. Ромоданова, вул. Платона Майбороди, 32, Ки/в, УкраУна, 04050, e-mail: oxze mskova@gmail.com
Вестибулярна шванома (ВШ), синошми: акус-тична неврома/невринома, акустична шванома, вестибулярна нейролемома — найбтьш часта пухлина, асоцшована з НФ2 [1]. За наявност ВШ у 5-10% хворих виявляють НФ2. ВШ походить з нейролемо-ци^в (^тин Швана), як оточують присшкову пор-шю присшково-завиткового (VIII пари) черепного нерва (ЧН). МНсцем початкового росту ВШ е межа мiж центральною та периферiйною частинами VIII пари ЧН [2-4]. Сучасш тдходи до лiкування хворих з приводу НФ2 суперечливк 1снуюча сьогодш дискусiя з цього приводу вщображае вiдсутнiсть оптимально! лiкувальноí тактики та потребу у мультимодальному пiдходi до виршення проблеми. Протягом життя у хворих при НФ2 збер^аеться схильшсть до утворення нових пухлин нервово! системи, проте, немае чiтко встановлено! тактики лiкування. Найбiльш поширеним методом лкування хворих з приводу НФ2 е хiрургiчне видалення пухлин — нейрофiбром, менiнгiом, глiом, тощо, що спричиняють вiдповiднi симптоми чи пору-шення лiквородинамiки у мiру Тх росту. Проте, це не завжди забезпечуе високу яюсть життя хворих. В цтому, лiкування мае бути спрямоване на продовжен-ня й покращення якостi життя хворих та запоб^ання прогресуванню неврологiчного дефiциту [5-7].
Лкувальна тактика при ВШ однакова як за НФ2-асоцiйованих ВШ (НФ2-ВШ), так i за спорадичних пух-
лин, вона передбачае вщкриту хiрургiчну операцiю, променеве лiкування — СРХ або радютератю (СРТ) та динамiчне спостереження ("wait-and-see"). Данi багатьох дослщжень свiдчать, що всi види лкування НФ2-ВШ менш ефективнi, шж спорадичних ВШ. Тому сьогоднi тривають дебати щодо вибору оптимально' тактики лкування таких хворих. Строки спостереження та консервативного лкування хворих з приводу НФ2-ВШ обмеженi, оскшьки пухлини мають схиль-нiсть до с^мкого росту i спричиняють втрату слуху рашше, нiж спорадичнi ВШ. У 75-79% хворих НФ2-ВШ активно ростуть [5, 7-9]. Хiрургiчне втручання сьогодш е основним методом л^ування хворих. Проте, особливост захворювання, насамперед множиннiсть пухлинного ураження головного мозку та високий ри-зик виникнення рецидивiв, значно обмежують можли-востi хiрургiT. Крiм того, незважаючи на впровадження органозберiгальних операцiй, застосування штраопе-рацiйного мiкроскопа i мошторингу, повне видалення пухлини не завжди можливе. Високий ризик виникнення тсляоперацшних ускладнень, пошкодження V i VII пар ЧН, втрати слуху, крововиливу, лiквореT, гiдроцефалiT, менiнгiту [10, 11]. СРХ дае можлив^ть нешвазивного лiкування ВШ дiаметром до 3,5 см, TT застосовують як альтернативу хiрургiT, так i як допо-мiжний метод. СРХ забезпечуе локальний контроль росту пухлини, створюе можливосп для збереження
Стаття м'ютить рисунки, як в'щображаються в друкован'1й версп — у в'1дт'1нках арого, в електронн'1й — у кольор'1.
© Земскова О.В., Чувашова О.Ю., 2014
функци прилеглих до пухлини ЧН, насамперед, слуху. Одшею з основних переваг СРХ у хворих при НФ2 е можлив^ть мультифокального стереотаксичного опромшення пухлин з максимальною конформшстю. Саме тому останшм часом в свт збтьшилась частота виконання радiохiрургiчних втручань з приводу НФ2-ВШ [12-16].
Мета дослщження: аналiз ефективностi засто-сування СРХ в лiкуваннi НФ2-ВШ.
Матерiали i методи дослiдження. За перюд з 2010 по 2013 р. у клш^ у 12 хворих з приводу НФ2 проведене радiонейрохiрургiчне л^ування 20 поза-мозкових пухлин. У 12 хворих виявлен 17 НФ2-ВШ, з них опромшеш з використанням СРХ 15 ВШ.
Десять НФ2-ВШ були двобiчними у 5 хворих, з них опромшеш 8 пухлин. Серед 8 двобiчних НФ2-ВШ обидвi ВШ опромiненi у 3 хворих (6 ВШ), в тому чи^ в 1 хворого опромшеш обидвi НФ2-ВШ симультанно (тд час однiеí радiохiрургiчноí операцií); у 2 хворих з штервалом вщповщно 6 i 7 мiс; у 2 — опромшена одна з двох пухлин.
Двое хворих попередньо опероваш вщкритим способом з приводу НФ2-ВШ (в 1 — здшснене тоталь-не, в 1 — субтотальне видалення ВШ). ^¡м 15 ВШ, з використанням СРХ опромшеш 5 меншпом супратен-торiальноí локалiзацií симультанно з НФ2-ВШ.
У 2 хворих поряд з множинним пухлинним ура-женнями головного мозку (ВШ та меншпоми) були ш-трамедулярш пухлини, тобто, дiагностований тяжкий Wishart-варiант НФ2, з них в 1 — рашше здiйснене часткове видалення штрамедулярно!' пухлини грудного вщдту спинного мозку.
Вiк хворих вщ 19 до 67 рокiв, у середньому 45 роюв; жiнок — 8 (67%), чоловшв — 4 (33%). Три-валiсть спостереження вщ 3 до 32 мiс, медiана 18 мiс. СРХ проводили з використанням лшш-ного прискорювача "Trilogy" ("Varian", США), обладнаного стереотаксичною системою "Brain Lab" ("Brain Lab", Hi-меччина), енергiя гальмiвного опромЬ нення 6 МеВ. СРХ планували на робочш станцií "BrainLab" за даними МРТ i МСКТ головного мозку з внутршньовенним контрастуванням. Застосованi таю методики опромшення ВШ: Dyn ARC MLC — 5 (33%) мшеней, Arc Con — 2 (13%), IMRT — 8 (54%). ПД для ВШ (вщпущена у середньому на 98,5% об'ему) становила 12,0-13,0 Гр (медiана 12,5 Гр, у середньому 12,5 Гр); максимальна доза — вщ 13,01 до 15,0 Гр (медiана 14,31 Гр, у середньому 14,19 Гр); об'ем мшеней вщ 0,226 до 8,258см3 (медiана 3,564см3, у середньому 3,61см3). В уах хворих збе-режеш толерантш межi доз опромшення критичних структур головного мозку, в тому чи^ стовбурових.
Результати та ix обговорення. За даними магнiторезонансноí томографií (МРТ), опромiненi НФ2-ВШ розподтеш за класифiкацiею Koos [13], що вщоб-ражае спiввiдношення пухлини та стовбурових структур (табл. 1).
Таким чином, з опромшених НФ2-ВШ бтьшнсть (10 ВШ) становили пухлини III (5 ВШ) та IV (5 ВШ) ступеня (за класифнкашею Koos), що зумовлювали мас-ефект на прилет вщдти стовбура мозку i IV шлуночка.
У табл. 2 наведет основы невролопчш симптоми у хворих на момент проведення СРХ. Ступшь знижен-ня слуху оцшювали за шкалою Гарднера - Робертсона (ШГР), а про наявнiсть корисного слуху свщчило зниження слуху III ступеня i бiльше, функцiю лицевого нерва оцшювали за шкалою Хауса - Брокмана (ШХБ) [14, 15].
Таким чином, основним кл^чним проявом НФ2-ВШ у хворих було зниження слуху на боц ураження; у 7 (58%) хворих рiвень слуху (за ШГР) був III ступеня i бшьше, що свщчило про збереження корисного слуху. ^м того, у бiльшостi хворих виявлеш стато-коорди-наторнi розлади та шум у вуа.
Тривaлiсть спостереження за хворими вщ 6 до 35 м^, у середньому 20 м^, медiaнa 21 мiс, протягом 12 м^ i бiльше спостер^али 10 (83%) хворих.
Клiнiчне спостереження включало обов'язковий регулярний огляд отоневролога, протягом першого року тсля СРХ — через 3 м^, у подальшому — через 6 м^.
Основним вiзуaлiзуючим методом оцiнки ефек-тивностi СРХ була МРТ головного мозку, даш якоТ пiд час динaмiчного спостереження дозволили об'eктивiзувaти променевий патоморфоз пухлини. Пюля СРХ контрольну МРТ з обов'язковим парамагшт-ним внутршньовенним контрастуванням проводили протягом першого року — через 3 мю, у подальшому — через 6 м^ [16].
Основы критери оцшки ефективностi проведено-го лiкувaння за даними МРТ.
Таблиця 1. Розподт опромшених НФ2-ВШ за класиф^ашею Koos
Стадiя за класифшащею Koos Опромшення НФ2-ВШ
абс. %
I — ¡нтраканальна пухлина 2 13
II — пухлина локалвуеться в мосто-мозочковому кут^ проте, не деформуе мiст 3 20
III — пухлина деформуе мкт, проте, не змщуе його 5 33
IV — пухлина стискае мкт i IV шлуночок 5 33
Разом... 15 100
Таблиця 2. Основш неврологiчнi симптоми у хворих на момент проведення СРХ з приводу НФ2-ВШ
Симптом Кшьмсть хворих
абс. %
Зниження слуху на боц ураження з них за ШГР, ступеня I-III 12 100
IV-V 7 58
Стато-координаторш розлади 5 42
Дисфункцт лицевого нерва 9 75
з них глибокий парез (за ШХБ V-VI ступеня) 2 17
Тригемшальна нейропатт 4 33
Шум у вуа (тиншт) 7 58
Бульбарш розлади 1 8
Головний бть 8 67
Разом. 12 100
1. Розмiри пухлини: стабшьшсть або зменшення одного з максимальних po3MipiB на 2 мм i бшьше свщчили про досягнення локального контролю (tumor growth control).
2. Сигнальш характеристики та характер контрас-тування пухлини; Тх змши свщчили про променевий патоморфоз пухлини; поява характерного для некро-тичних змш сигналу на Т2 та Т1 зважених зображеннях (ЗЗ) в пухлиш, зменшення iнтенсивностi i збшьшення неоднорiдностi накопичення парамагнетика.
3. Перифокальний набряк: поява або збшьшення свщчили про штенсивш постпроменевi змши в пухлиш та необхщшсть проведення протинабряковоТ терапiï.
4. Дислокацшно-компресшний синдром: зменшення деформацiï/компресiï прилегло!' частини стов-бура мозку та IV шлуночка, ЧН та судин, вщсутшсть оклюзiйноï гiдроцефалiï.
Вважаемо за необхщне акцентувати увагу на особливостях застосування МРТ при СРХ.
1. МРТ е не ттьки суто дiагностичним методом, й невщ'емною частиною безпосередньо СРХ на етат планування на робочiй станцiï лшшного прискорювача. Тому якiсть МРТ критично важлива в радiохiрургiï.
2. За даними спостереження за хворими тсля СРХ результати МРТ дозволяють оцшити ефективнiсть опромiнення й встановити особливосп променево-го патоморфозу пухлини. Тому МРТ з обов'язковим внутршньовенним введенням парамагнетика у хворих тсля СРХ з приводу НФ2-ВШ слщ проводити регулярно.
З 15 опромiнених з використанням СРХ НФ2-ВШ 14 (93%) пухлин, за даними МРТ, зменшились бшьш нiж на 2 мм у будь-якому максимальному лшшному розмiрi чи залишались стабiльними: зменшились — 6 НФ2-ВШ, стабiльнi — 8. Одна НФ2-ВШ збiльшилась у розмiрах через 9 м^ пiсля СРХ на 3-6 мм без поглиблення невролопчного дефщиту. Таким чином, локальний контроль досягнутий у 93% НФ2-ВШ.
Променевий патоморфоз при зютавленш даних МРТ в динам^ вiдзначений в уах 15 опромiнених НФ2-ВШ, його основними ознаками були збiльшення неоднорiдностi та зменшення штенсивност накопичення парамагштного контрастуючого агента пухлиною, поява у тканин пухлини дiлянок некрозу, що не накопичували парамагнетик. При аналiзi динамки МРТ у 10 хворих в перюд спостереження 12 мю i бшьше у 4 — тсля СРХ спостер^али феномен псевдопрогреси: збшьшення пухлини через 6-9 м^ спостереження з подальшим зменшенням — через 18 м^ тсля СРХ, що зумовлене особливостями проме-невого патоморфозу.
У 7 хворих тсля СРХ не спостер^али попршення невролопчного статусу, з них у 3 — стан стабшьний, у 4 — позитивна кл^чна динамка у виглядi зменшення стато-координаторних розладiв та головного болю (у 3), регресу парестези в зон iннервацiï трiйчастого нерва на боц ураження та зменшення дизартрiï (в 1). З 5 хворих, у яких вщзначене попршення стану тсля СРХ, у 3 — спостер^али зменшення ступеня слухових порушень (за ШГР) з прогнозуванням ознак тиншту (у 2), у 2 — збшьшилася штенсившсть головного болю та стато-координаторних розладiв, в 1 з
них — збшьшення ошмшня обличчя та язика. Пюля курсу симптоматичноï та протинабряковоï терапп спостер^али повний або частковий регрес зазначених симптомiв (крiм ступеня зниження слуху). Також тсля СРХ у хворих не спостер^али оклюзiйноï гiдроцефалiï чи стшкого тригемiнального болю.
За даними спостереження з застосуванням МРТ тсля СРХ в уах опромшених НФ2-ВШ не збшьшилася стадiя за класификащею Koos, тобто, вплив мас-ефекту на стовбур мозку та IV шлуночок не збшьшився. При аналiзi слуховоï функцiï тшьки у 7 хворих ступiнь зниження слуху за ШГР становив III i бшьше, що вщповщае корисному слуху. П^ля СРХ у 4 хворих ступшь зниження слуху не збшьшився. Таким чином, рiвень збереження слуху тсля СРХ у хворих, яю мали корисний слух до опромшення, становив 57%. При оцшц тяжкосл ураження лицевого нерва за ШХБ тсля СРХ не виявлене збшьшення ступеня його дисфункци.
Пщ час обговорення результа^в дослщження вважаемо за потрiбне звернути особливу увагу на вибiр мшеней опромшення та порядок проведення СРХ, осюльки це питання е одним з найбшьш складних у хворих за наявност множинних НФ2-асоцшованих пухлин. При виборi мшеш опромiнення особливого аналiзу потребували таю чинники.
1. КлЫчш прояви: наявшсть та ступiнь слухових розладiв, ураження трiйчастого нерва, ступiнь дисфункци лицевого нерва, виражешсть стато-координа-торних порушень, тривалiсть iснування захворюван-ня, вiк хворого, наявнiсть супутшх серцево-судинних, ендокринних захворювань тощо.
2. Розмiри пухлини: максимальнi лiнiйнi розмiри ВШ не повиннi перевищувати 3,0-3,5 см для запобЬ гання променевого ураження та збшьшення стискання стовбура мозку тсля СРХ. При виборi дозового режиму радiохiрургiï для збереження толерантних меж опромшення критичних структур головного мозку 1 см3 стовбура мозку не повинен отримувати дозу бшьше 12,5 Гр.
3. Ступшь дислокаци та компреси стовбурових структур (за класифкашею Koos за даними нейровЬ зуалiзацiï): оцшка вираженост дислокацшно-комп-ресiйного синдрому з огляду на прогнозування тсля СРХ збшьшення стискання стовбурових структур внаслщок променевого патоморфозу та загрозу ви-никнення лiквородинамiчних розладiв.
4. Динамiка даних нейровiзуалiзацiï: збiльшення ВШ при зютавленш даних МРТ в динамiцi потребувало вщмови вiд подальшого консервативного спостереження ("wait and see") i застосування активних лкувальних дш.
5. Особливосп морфологiчноï структури пухлини: наявшсть юстозного компоненту, а виражений перифокальний набряк розцшювали як несприятливi для СРХ чинники.
Симультанно проведене радiохiрургiчне втручан-ня в одного хворого з опромшенням двобiчних НФ2-ВШ (за Koos I та II стадп) пiд час однiеï СРХ з огляду на практичну вщсутшсть корисного слуху з обох боюв (за ШГР IV-V ступеня). Тривалють спостереження за хворим 18 мю, за даними МРТ у динам^ — змiна кон-трастування пухлин, що зумовлене променевим пато-морфозом, розмiри пухлин стабiльнi, невролопчний
статус без попршення, рiвень слуху тсля СРХ зберЬ гаеться на вихiдному рiвнi. У 2 хворих за двобiчних НФ2-ВШ, у яких застосовано СРХ, штервал мiж опро-мiненнями ВШ становив вiдповiдно 6 i 7 м^. В одного хворого вщзначений швидкiй рiст обох НФ2-ВШ, за даними спостереження в динамМ — продовжений рют ВШ справа через 9 мю пiсля субтотального видалення, наявшсть грубого пiсляоперацiйного парезу правого лицевого нерва, що спричинило нейротрофiчний кератит, вiк хворого 28 роюв (результати лiкування цього хворого представлен на рисунку). Ще в одного хворого двобiчнi ВШ опромшювали з iнтервалом 7 мiс, спостер^али прогресування клiнiчних проявiв, на-самперед, стато-координаторних розладiв, корисний слух був вщсутнш з обох бокiв (за ШГР ст.), за даними динамiчного спостереження вiдзначали збть-шення неопромiненоí пухлини (для НФ2 характеры бтьш швидкi темпи росту, шж для спорадично! ВШ). У 2 хворих за двобiчного НФ2-ВШ опромшювали ттьки одну ВШ, пiдставою для вщмови вiд здiйснення СРХ та вибору тактики активного спостереження були:
можлив^ть збереження корисного слуху, вщсутшсть поглиблення невролопчного дефiциту та збтьшення пухлини в динамiцi, переважання юстозного компоненту в однiй з ВШ, висока вiрогiднiсть збiльшення компреси стовбура мозку пiсля симультанного опро-мiнення пухлин з огляду на Тх розмiри.
Отриманi нами данi в цiлому спiвпадають з даними шших авторiв [5, 8, 13, 16].
Наводимо кл^чне спостереження. Хворий Р., 28 роюв. Дiагноз: нейрофiброматоз II типу. Бiлатеральнi ВШ. Стан тсля субтотального видалення НФ2-ВШ справа, СРХ, продовжений р^т НФ2-ВШ справа, за Koos IV cтадiя; СРХ НФ2-ВШ злiва. Справа — глухота (V ступеня за ШГР), злiва — незначне зниження слуху (I ступеня за ШГР). Пюляоперацшний парез лицевого нерва справа (V ступеня за ШХБ). Нейротрофiчний кератит. Стато-координаторш розлади. Зменшення розмiрiв НФ2-ВШ справа через 18 мю пiсля СРХ, ста-бiльнi НФ2-ВШ злiва через 12 м^ пiсля СРХ.
Висновки. 1. Л^ування хворих з приводу НФ2-асоцiйованих ВШ е складною проблемою, що потребуе
МРТ головного мозку з внутршньовенним контрастуванням. Хворий Р., 28 роюв. А — до СРХ НФ2-ВШ справа; Б — через 18 м^ тсля СРХ НФ2-ВШ справа; В — накладання контурiв НФ2-ВШ до i пiсля СРХ.
Через 18 мiс тсля СРХ спостер^али зменшення пухлини та стискання стовбурових структур тсля СРХ: зовшшнш контур (помаранчевий колiр) — пухлина до опромшення; внутрiшнiй контур (червоний) — через 18 мю. Контур стовбура мозку окреслений зеленим.
мультимодального тдходу, зважаючи на особливосп кожно'|' кл^чно!' ситуацп, вимагаe застосування сучас-них шновацшних дiагностично-лiкувальних методiв.
2. CPX можна застосовувати як самостшний (альтернативний) вид лiкувальноï тактики, так i як складову комбшованого лiкування, наступним етапом тсля вщкритого оперативного втручання.
3. Основними перевагами CPX e нешвазившсть, що зумовлюe мiнiмiзацiю ятрогенного ризику, мож-ливiсть одномоментного лiкування множинних НФ2-асоцiйованих пухлин.
4. CPX e ефективним методом лкування хворих з приводу НФ2-ВШ, забезпечуe локальний контроль (tumor growth control) до 93%, збереження функци прилеглих до пухлини ЧН: рiвень збереження слуху в дослщжуванш грут становив S7%, постпроменевоÏ дисфункцiï лицевого нерва або тригемшального болю не спостерiгали.
5. CPX НФ2-ВШ e перспективним шновацшним напрямком, вiдповiдаe вимогам сучасноï кл^чно: медицини, проте, потребуe подальшого грунтовного аналiзу з системною оцiнкою вщдалених резуль-татiв.
Список лiтepaтуpи
1. Neurofibromatosis 2 I M.E. Baser, D.R. Gareth, D.G. Evans, D.H. Gutmann II Curr. Opin. Neurol. — 2003. — V.16.
— P.27-33.
2. Quality of life among adult patients with neurofibromatosis 1, neurofibromatosis 2 and schwannomatosis: a systematic review of the literature I A.M. Vranceanu, V.L. Merker, E. Park, S.R. Plotkin II J. Neuro-Oncol. — 2013. — V.114, N3.
— P.2S7-262.
3. Barcovich A.J. Pediatric neuroimaging I A.J. Barcovich, C. Raybaud. — Philadelphia: Lippincott Williams and Wilkins, 2012. — 112S p.
4. Neely J.G. Microscopic characteristics of the acoustic tumor in relationship of its nerve of origin I J.G. Neely, B.H. Britton, S.D. Greenberg II Laryngoscope. — 1976. — V.S6.
— P.9S4-991.
5. Management of the patient and family with neurofibromatosis 2: a consensus conference statement I D.G.R. Evans, M.E. Baser, B. O'Reilly, J. Rowe, M. Gleeson, S. Saeed, A. King, S.M. Huson, R. Kerr, N. Thomas, R. Irving, R. MacFarlane, R.
Ferner, R. McLeod, D. Moffat, R. Ramsden // Br. J. Neurosurg.
- 2005. - V.19, N1. - P.5-12.
6. Radiation therapy and radiosurgery for vestibular schwannomas: Indications, techniques, and results / M.J. Link, C. Driscol, R.L. Foote, B.E. Pollock // Otolaryngol. Clin. N. Am. - 2012. - V.45, N2. - P.353-366.
7. Radiosurgery for vestibular schwannomas / J. Régis, R. Carron, C. Delsanti, D. Porcheron, J.M. Thomassin, X. Murracciole, P.H. Roche // Neurosurg. Clin. N. Am. - 2013.
- V.24, N4. - P.521-530.
8. Lustgarten L. The impact of stereotactic radiosurgery in the management of neurofibromatosis type 2-related vestibular schwannomas / L. Lustgarten // Surg. Neurol. Int. - 2013.
- V.4, N3. - P.151-155.
9. Hearing preservation and tumour control after radiosurgery for NF2-related vestibular schwannomas / N. Massager, C. Delbrouck, J. Masudi, F. De Smedt, D. Devriendt // B-ENT.
- 2013. - V.9, N1. - P.29-36.
10. Vestibular schwannoma: Surgery or gamma knife radiosurgery? A prospective, nonrandomized study / E. Myrseth, P. Moller, P.H. Pedersen, M. Lund-Johansen // Neurosurgery. - 2009. - V.64. - P.654-663.
11. Improving outcomes in patients with vestibular schwannomas: Microsurgery versus radiosurgery / J.M. Sarmiento , S.Patel, D. Mukherjee, C.G. Patil // J. Neurosurg. Sci. - 2013. - V.57, N1. - P.23-44.
12. Shaheryar A. F. Surgery for vestibular schwannomas: a systematic review of complications by approach / A.F. Shaheryar, C. Terry, A.A. Cohen-Gadol // Neurosurg. Focus.
- 2012. - V.33, N3. - P.14.
13. Régis J. Modern management of acoustic neuroma / J. Régis, P-H. Roche. - Basel: Karger, 2008. - 261 p.
14. Hearing outcomes after stereotactic radiosurgery for unilateral intracanalicular vestibular schwannomas: Implication of transient volume expansion / Y.H. Kim, D.G. Kim, J.H. Han, H.T. Chung, I.K. Kim, S.W. Song, J.H. Park, J.W. Kim, Y.H. Kim, C.K. Park, C.Y. Kim, S.H. Paek, H.W. Jung // Int. J. Radiat. Oncol. Biol. Physics. - 2013. - V.85, N1. - P.61-67.
15. Linear accelerator radiosurgery for the treatment of vestibular schwannoma / R. Rodriguez-Mena, J.M. Gallego-Sanchez, L.G. Gonzalez-Bonet, F. Goig-Revert, C. Barcia-Marino, J. Rosello-Ferrando // Rev. Neurol. - 2011. - V.52, N5. - P.275-282.
16. Stereotactic radiosurgery for neurofibromatosis 2-associated vestibular schwannomas: Toward dose optimization for tumor control and functional outcomes / G.W. Mallory, B.E. Pollock, R.L. Foote, M.L. Carlson, C.L. Driscoll, M.J. Link // Neurosurgery. - 2014. - V.74, N3. - P.292-282.
Земскова О. В., Чувашова О. Ю.
Отдел нейрорадиологии и радионейрохирургии, Институт нейрохирургии им. акад. А.П. Ромоданова НАМН Украины, Киев, Украина
Современные подходы к лечению вестибулярных шванном у больных при нейрофиброматозе II типа с применением радиохирургии
Вступление. Проанализированы результаты применения стереотаксической радиохирургии (СРХ) в лечении больных по поводу вестибулярных шванном (ВШ), ассоциированных с нейрофиброматозом II типа (НФ2), оценена эффективность метода.
Материалы и методы. У 12 больных НФ2 (всего 17 ВШ) облучены 15 НФ2-ВШ с применением линейного ускорителя Trilogy. Предписанная доза (ПД) для НФ2-ВШ составляла 12,0-13,0 Гр (медиана 12,5 Гр, в среднем 12,5 Гр); максимальная доза — от 13,01 до 15,0 Гр (медиана 14,31 Гр, в среднем 14,19 Гр); объем мишеней от 0,226 до 8,258смз, медиана 3,564см3, в среднем 3,61см3.
Результаты. Из 15 НФ2-ВШ, облученных с помощью СРХ, локальный контроль достигнут в 93%. У 7 больных после проведения СРХ не наблюдали ухудшения неврологического статуса, у 4 из них
— отмечена положительная клиническая динамика. Уровень сохранения полезного слуха составил 57%. После СРХ не выявляли окклюзионной гидроцефалии, стойкой тригеминальной боли либо усугубления дисфункции лицевого нерва.
Выводы. СРХ является неинвазивным методом лечения НФ2-ВШ, позволяющим обеспечить локальный контроль и сохранение функции прилегающих к опухоли черепных нервов.
Ключевые слова: вестибулярная шваннома, нейрофиброматоз II типа, стереотаксическая радиохирургия.
Укр. нейрохiрyрг. журн. — 2014. — №3. — С. 66-71.
Поступила в редакцию 05.05.14. Принята к публикации 17.06.14.
Адрес для переписки: Земскова Оксана Владимировна, отдел нейрорадиологии и радионейрохирургии, Институт нейрохирургии им. А.П. Ромоданова, ул. Платона Майбороды, 32, Киев, Украина, 04050, e-mail: oxzemskova@gmail. com
Zemskova O. V., Chuvashova O. Yu.
Department of Neuroradiology and Radioneurosurgery, Institute of Neurosurgery named after acad. A.P. Romodanov NAMS of Ukraine, Kiev, Ukraine
Modern approaches to vestibular schwannomas treatment in patients with neurofibromatosis type 2 using stereotactic radiosurgery
Introduction. The results and efficacy of stereotactic radiosurgery (SRS) in treatment of patients with vestibular shwannomas (VS) associated with neurofibromatosis type 2 (NF2) are analyzed.
Materials and methods. In 12 patients with NF2 (in total 17 VS) 15 VS-NF2 were irradiated using linear accelerator Trilogy. The prescribed doze (PD) for VS-NF2 was 12.0 - 13.0 Gy (median 12.5 Gy, in average 12.5 Gy); maximal doze — from 13.01 to 15.0 Gy (median 14.31 Gy, in average 14.19 Gy); targets volume
— from 0.226 to 8.258 cm3 (median 3.564 cm3, in average 3.61 cm3).
Results. In 15 VS-NF2, treated with SRS, local control was achieved in 93%. In 7 patients after SRS there were no negative changes in neurological state, in 4 of them positive clinical dynamics was observed. Hearing preservation rate was 57%. After SRS occlusive hydrocephalus, resistant trigeminal pain, aggravation of facial nerve dysfunction were not identified.
Conclusions. SRS is non-invasive method of VS-NF2 treatment, it provides local control and preservation of cranial nerves function adjacent to the tumor.
Key words: vestibular schwannoma, neurofibromatosis type 2, stereotactic radiosurgery. Ukr Neyrokhir Zh. 2014; 3: 66-71.
Received, May 05, 2014. Accepted, June 17, 2014.
Adress for correspondence: Oksana Zemskova, Department of Neuroradiology and Radioneurosurgery, Institute of Neurosurgery named after acad. A.P. Romodanov, 32 Platona Mayborody St., Kiev, Ukraine, 04050, e-mail: oxzemskova@ gmail.com
