Совершенствование тренировочного процесса квалифицированных легкоатлетов на этапах многолетней подготовки Текст научной статьи по специальности «Науки об образовании»

э

2011

ш

Вдосконалення тренувального процесу кваліфікованих легкоатлетів на етапах багаторічної підготовки

Бобровник В.І., Криворученко О.В., Козлова О.К.

Національний університет фізичного виховання і спорту України

Анотації:

Наведено результати багаторічних досліджень кафедри легкої атлетики, велосипедного та зимових видів спорту. У дослідженнях брали участь близько 800 кваліфікованих легкоатлетів. Розроблено багатофункціональні моделі технічних дій і фізичного стану спортсменів. Розкрито зміст та підходи до корекції тренувального процесу в дисциплінах легкої атлетики. Розроблено практичні рекомендації з оцінки рівня фізичної підготовленості та фізичного стану спортсменів. Розроблено практичні рекомендації з побудови тренувального процесу спортсменів в циклічних та ациклічних дисциплінах легкої атлетики.

Ключові слова:

дослідження, спортсмен, підготовка, кваліфікація, система, оцінка, рекомендації.

Бобровник В.И., Криворученко Е.В., Козлова Е.К. Совершенствование тренировочного процесса квалифицированных легкоатлетов на этапах многолетней подготовки. Приведены результаты многолетних исследований кафедры легкой атлетики, велосипедного и зимних видов спорта. В исследованиях принимали участие около 800 квалифицированных легкоатлетов. Разработаны многофункциональные модели технических действий и физического состояния спортсменов. Раскрыто содержание и подходы к коррекции тренировочного процесса в дисциплинах легкой атлетики. Разработаны практические рекомендации по оценке уровня физической подготовленности и физического состояния спортсменов. Разработаны практические рекомендации по построению тренировочного процесса спортсменов в циклических и ациклических дисциплинах легкой атлетики.

исследования, спортсмен, подготовка, квалификация, система, оценка, рекомендации.

Bobrovnik V.I., Krivoruchenko E.V., Kozlova E.K. Perfection of training process of skilled athletes on the stages of long-term preparation.

The results of the years research of a department of athletics, cycling and winter sports. The studies involved about 800 skilled athletes. It is developed multifunctional model of technical action and physical condition of athletes. Discloses the content and approaches to correction of the training process in the disciplines of athletics. It is develop practical guidance for evaluating the level of physical fitness and physical condition of athletes. Practical recommendations on the construction of the training process of athletes in cyclic and acyclic disciplines of athletics.

researches, sportsmen, preparation, qualification, system, investigation, recommendations.

Вступ.

Історія розвитку науково-дослідної роботи кафедри легкої атлетики, велосипедного та зимових видів спорту Національного університету фізичного виховання і спорту України бере свій початок ще з 30-х років ХХ століття. У 1935 р. вийшов перший в Україні підручник для інструкторів фізичної культури і спортсменів «Легка атлетика» (автори — проф. В.А. Блях, В.А. Бедункевич, З.П. Синицький). У 1950— 1960-тих роках дослідження проводилися за темами «Методика тренування і навчання техніки у видах легкої атлетики», «Спеціальні вправи легкоатлета», «Розробка методики тренування легкоатлетів взимку на відкритому повітрі» тощо. Під керівництвом З.П. Синицького було розроблено методичну концепцію тренування легкоатлетів взимку на відкритому повітрі. У 1956 р. вийшла у світ книга «Тренировка легкоатлетов зимой на открытом воздухе» (З.П. Синицкий, Н.И. Виставкин, А.Я. Коваленко).

У 1970—1980 рр. колектив кафедри багато зробив для формування річної підготовки спортсменів із застосуванням базових досліджень. Під керівництвом професора В.С. Сіренка здійснювалися дослідження за темою «Побудова і зміст річного тренування кваліфікованих спортсменів у дисциплінах легкої атлетики на витривалість». З фундаментальними дослідженнями спортивно-педагогічної спрямованості під керівництвом професора В.В Клименка формувалися наукові напрями, пов’язані з психологією тренування легкоатлетів. Під керівництвом професора Л.В. Волкова здійснювалися дослідження за темою «Методичні основи системи початкової підготовки юних легкоатлетів».

У 90-х роках ХХ століття дослідження проводилися під керівництвом професора, заслуженого тре© Бобровник В.І., Криворученко О.В., Козлова О.К., 2011

нера України B.C. Сіренка за темами: «Дослідження ефективності методів і засобів спеціальної фізичної підготовки кваліфікованих бігунів на середні дистанції», «Структура функціональної підготовленості та її взаємозв’язок з побудовою цілорічного тренування кваліфікованих бігунів на середні дистанції». Під керівництвом кандидата педагогічних наук, професора, заслуженого тренера України Б.М. Юшко розроблялися дві наукові теми: «Планування тренувальних навантажень у річному циклі підготовки бігунів на короткі дистанції» та «Моделювання тренувального процесу у річних структурних одиницях цілорічного тренувального процесу бігунів на короткі дистанції».

З 2000 р. на кафедрі ведеться робота з проблем удосконалення технічної майстерності легкоатлетів у системі багаторічної підготовки, очолювана професором В.І. Бобровником. Результати проведен-них багаторічних досліджень відображено у книзі «Легкоатлетическому спорту — высокие технологии» (автори — проф. А.М. Лапутін, доц. В.І. Бобровник).

Вдосконалення системи спортивної підготовки легкоатлетів шляхом розробки практичних рекомендацій з побудови тренувального процесу спортсменів дає можливість здійснювати корекцію тренувальних планів під час підготовки збірних команд України з легкої атлетики до головних змагань сезону (Настольная книга тренера: Наука побеждать I Н.Г. Озолин. -М.: Издательство Астрель: ООО Издательство АСТ, 2003. - 864 с.; Платонов В.Н. Система подготовки спортсменов в олимпийском спорте. Общая теория и ее приложения I. - К.: Олимп. лит-ра, 2004. - 808 с.; Платонов В.Н. Управление тренировочным процессом высококвалифицированных спортсменов. - К.: Здоров'я, 1985. - 192 с.; Совенко С.П. Побудова тренувального процесу легкоатлетів-стрибунів протягом

року на етапі збереження вищої спортивної майстерності: дис. ... канд. наук з фіз. виховання і спорту:

24.00.01. -К., 2010. - 195) [11]. Впровадження результатів дослідження в систему підготовки спортсменів, членів резервної збірної команди з легкої атлетики (юнацький, юніорський та молодіжний склад) здійснило позитивний вплив на результати їх виступів протягом змагального сезону 2010 року, а саме, завоювання спортсменами на чемпіонаті світу серед юніорів (Монктон, Канада, 2010 р.) двох бронзових нагород; на I Юнацьких Олімпійських іграх у Сінгапурі (серпень, 2010 р.) сім медалей (2 золоті, 5 бронзових) (www.flau.org.ua).

Використовуючи досвіт тренерів з підготовки спортсменів високої кваліфікації, членів національної збірної команди України з легкої атлетики вдалося визначити напрями подальших досліджень у вдосконаленні системи багаторічної підготовки легкоатлетів, пов’язаних з професійною спортивною орієнтацією на початкових етапах підготовки спортсменів і необхідності оцінки фізичного стану спортсменів, що є наслідком використання методик тренувального процесу з розвитку фізичних якостей, встановлення рухового навику змагальної вправи, використання груп вправ різної переважної спрямованості (Кривору-ченко Е.В. Особенности вегетативного обеспечения сердечно-сосудистой системы легкоатлетов-бегунов различной спортивной квалификации II Современный олимпийский спорт и спорт для всех: XI Междунар. науч. конгресс: тез. докл. - Минск.: БГУФК, 2007. Ч.3

- С. 316 - 318; Пат. 22929 Україна, МПК А 63 В 23I00 (2006). Спосіб прогнозування результатів спортсменів-легкоатлетів I Бобровник В.І., Криворученко О.В. - № u200700910; заявл. 29.01.2007; опубл. 25.04.2007, Бюл. №5, 2007 р.; Совенко С.П. Побудова тренувального процесу легкоатлетів-стрибунів протягом року на етапі збереження вищої спортивної майстерності: дис. ... канд. наук з фіз. виховання і спорту: 24.00.01. -К., 2010. - 195; Юшко Б.Н. Системно-структурный метод планирования годичной подготовки бегунов на короткие дистанции II Материалы семинара по спринтерскому и барьерному бегу. Москва, 14-17 мая 2002 г. - М.: Терра-Спорт, 2002. - С. 54-56.) [6].

Вивченням планування тренувального процесу на різних етапах багаторічної підготовки займалися відомі спеціалісти в сфері фізичного виховання, які спеціалізуються в циклічних та ациклічних видах легкої атлетки на різних етапах багаторічної підготовки (В.К. Бальсевич, 2001 [1]; В.І. Бобровник, 2005 (Бобровник В.И. Совершенствование технического мастерства спортсменов высокой квалификации в легкоатлетических соревновательных прыжках. - К.: Наук. світ, 2005. - 322 с.); В.М. Д’ячков, 1984 (Дьячков В.М. Целевые параметры управления техникофизическим совершенствованием спортсменов, специализирующихся в скоростно-силовых видах спорта. - М., 1984. - С. 85-109.); Ф.П. Суслов, 1995 (Суслов Ф.П. Современная система спортивной подготовки. - М.: 1995. - 448 с.); Б.М. Юшко, 1995, 2002 (Юшко Б.Н. Системно-структурный метод

планированиягодичнойподготовкибегуновнакороткие дистанции II Материалы семинара по спринтерскому и барьерному бегу. Москва, 14-17 мая 2002 г. - М.: Терра-Спорт, 2002. - С. 54-56; Yushko B.N. La carrera atletika. Paidotribo. Barcelona, 1995. - 286.). Однак актуальним залишається пошук шляхів вдосконалення системи спортивної підготовки легкоатлетів за рахунок розробкою практичних рекомендацій з побудови тренувального процесу легкоатлетів на етапах багаторічної підготовки з урахуванням особливостей фізичної і функціональної підготовленості спортсменів, індивідуалізації тренувального процесу, раціонального співвідношення тренувальних засобів різної переважної спрямованості.

Дослідження виконано відповідно до «Зведеного плану НДР у сфері фізичного виховання і спорту на 2006 - 2010 рр.» Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту за за темою 2.1.4. «Удосконалення спортивного тренування легкоатлетів на етапах багаторічної підготовки» (номер державної реєстрації 0106U010769).

Мета, завдання роботи, матеріал і методи.

Мета досліджень - формування структурносистемного підходу вдосконалення тренувального процесу кваліфікованих легкоатлетів шляхом розробки багатофункціональних моделей технічних дій, фізичного стану і практичних рекомендацій спортсменів, які спеціалізуються з бігу, стрибків, метань та багатоборств на етапах багаторічної підготовки.

Методи та організація досліджень. Під час проведення роботи використовувалися наступні методи дослідження: аналіз науково-методичної літератури і передової спортивної практики; аналіз щоденників спортсменів; аналіз протоколів змагань; анкетування; моделювання; відеозйомка; стабілографія; антропометричні методи; ритмокардіографія; математичний аналіз варіабельності серцевого ритму; педагогічне тестування; педагогічний експеримент; узагальнення результатів дослідження; методи математичної статистики. Для досягнення поставленної мети було проведенно п’ять етапів дослідження, в яких взяли участь близько 800 спортсменів, члени націаналь-ної та резервної збірних команд України з легкої атлетики, що спеціалізуються у бігових, стрибкових дисциплінах, метаннях та багатоборствах. Спільна науково-практична діяльність кафедри легкої атлетики, велосипедного та зимових видів спорту та Федерації легкої атлетики України дала можливість провести дослідження, які спрямовані на оцінку фізичного стану спортсменів та методологічні шляхи вдосконалення технічної майтерності.

Результати досліджень та їх обговорення.

Дослідження здійснювались згідно зі змістом етапів і основних положень технічного завдання за допомогою методів дослідження, наведених на рисунку1.

Перший етап дослідження (січень — грудень 2006 р.). Розглянуто стан проблеми спортивного тренування у видах легкої атлетики на етапах багаторічної підготовки, проаналізовано змагальну діяльність у легкій атлетиці, теоретичні аспекти тренування на етапах ба-

э

2011

11

Найменування , зміст етапів і основні завдання

Вивчити спеціальну науково-методичну літературу за розроблюваною проблемою. Скласти аналітичний огляд. Обґрунтувати обраний напрям дослідження і методологію рішення ставлених завдань

Вивчити зміст тренування в дисциплінах легкої атлетики на заключних етапах багаторічного удосконалення. Обґрунтувати корекцію тренувального процесу легкоатлетів

Визначити рівень спеціальної підготовленості спортсменів в окремих видах легкої атлетики на етапах багаторічної підготовки

Вивчити особливості тренування на етапах багаторічної підготовки в окремих видах легкої атлетики. Розробити моделі спортивного тренування

Терміни , етап дослідження

Узагальнення результатів попередніх етапів роботи. Розробка практичних рекомендацій за результатами проведеної НДР

Методи

дослідження

I - кварта пер IV п 2006, >ший

I - IV квартал 2007, другий

I - IV квартал 2008, третій

I - IV квартал 2009, четвертий

I - IV квартал 2010, п'ятий

Аналіз науково-методичної літератури

Узагальнення передового практичного досвіду

Біомеханічна відеозйомка

Ритмокардиографія

Математичні методи аналізу варіабельності серцевого ритму

Структурно - лінгвістичний аналіз варіабельності серцевого ритму

Стабілографія

Тензодинамометрія

Педагогічне тестування

Антропометрія

Методи статистичного аналізу

Рис. 1. Схема проведення досліджень, спрямованих на формування структурносистемного підходу вдосконалення тренувального процесу кваліфікованих

легкоатлетів.

гаторічної підготовки і сучасні тенденції її розвитку у світі, структуру багаторічної підготовки, проблеми побудови тренування на початкових етапах багаторічного удосконалення, побудову тренувального процесу на етапі збереження вищої спортивної майстерності, питання комплексного контролю функціональної підготовленості легкоатлетів, які спеціалізуються в бігу на середні та довгі дистанції, на різних етапах багаторічної підготовки.

Інтенсивна і різностороння науково-практична діяльність декількох поколінь фахівців привела до формування складної і цілісної системи знань у галузі теорії і методики підготовки спортсменів, що знайшло відображення у фундаментальних працях {В.К. Бальсевич [1]; В.М. Д'ячков (Дьячков В.М. Целевые параметры управления технико-физическим совершенствованием спортсменов, специализирующихся в скоростно-силовых видах спорта. - М., 1984. - С. 85-109.; Совершенствование технического мастерства спортсменов (Педагогические проблемы управления) / В.М. Дьячков. - М: Физкультура и спорт, 1972. - 230 с.); Ц. Желязков, Д. Дашева (Желязков Ц., Дашева Д. Основи на спортата тренировка. -София: Гера арт, 2002. - 432 с.); В.О. Запорожанов (Запорожанов В.А. Основы управления в спортивной тренировке // Современная система спортивной підготовки. - М.: СААМ, 1995. - С. 213-225.); В.М. Заціорський (Зациорский В.М. Физические качества спортсмена. - М.: Физкультура и спорт, 1970. - 200 с.); В.В. Кузнєцов (Кузнецов В.В. Силовая подготовка спортсменов высших разрядов. - М.: Физкультура и спорт, 1970. - 308 с.); Л.П. Матвєєв (Матвеев Л.П. Общая теория спорта и ее прикладные аспект. - М.: Известия, 2001. - 324 с.); М.Г. Озолін (Озолин Н.Г. Современная система спортивной тренировки. - М.: Физкультура и спорт, 1970. - 478 с.); В.М. Платонов (Платонов В.Н. Общая теория подготовки спортсменов в олимпийском спорте. - К.: Олимп. лит-ра, 1997.

- 584 с.) [7]; І.П. Ратов (Ратов И.П. Двигательные возможности человека (нетрадиционные методы их развития и восстановления). - М., 1994. - 116 с.); Ф.П. Суслов (Суслов Ф.П. Современная система спортивной подготовки. - М.: 1995. - 448 с.); В.П. Філін (Филин В.П. Спортивная подготовка как многолетний процесс // Современная система спортивной подготовки. -М.: СААМ, 1995. - С. 351-389.); Д. Харре (Харре Д. Учение о тренировке: пер. с нем. - М.: Физкультура и спорт, 1971. - 328 с.)}.

Різке зростання протягом останніх десятиліть політичної значущості спорту, його інтенсивна професіоналізація та комерціалізація, висока конкуренція на міжнародній спортивній арені стимулювали широке впровадження у спорт різноманітних досягнень науково-технічного прогресу, нових ефективних шляхів підвищення ефективності підготовки і змагальної діяльності [6]. Це сприяло виникненню фундаментальних праць, в яких розглядаються актуальні проблеми сучасного спорту: застосування допінгу і використання різних ергогенних засобів у системі підготовки і змагальній діяльності, адаптація спортс-

мена до різних кліматичних, географічних і погодних умов (Булатова М.М., Платонов В.Н. Спортсмен в различных климато-географических и погодных условиях. - К.: Олимп. лит-ра, 1996. - 176 с.) [7], історичні, соціально-політичні і правові аспекти сучасного олімпійського спорту, спортивний маркетинг [5, 6], генетичні чинники у спорті (Сергиенко Л.П. Генетические факторы в развитии и физическом воспитании человека: дис. ... д-ра пед. наук. - Н., 1993. - 542 с.), вживання фармакологічних засобів для підвищення стійкості організму до напруженої м'язової діяльності (Допинг и эргогенные средства в спорте / Под общ. ред. В.Н. Платонова. - К.: Олимп. лит-ра, 2003.

- 576 с.; Смульский В.М. Фармокологическая коррекция состояния антиоксидантной системы как способ повышения устойчивости организма к напряженной мышечной деятельности: дис. . д-ра наук по физ. воспитанию и спорту. - К.: УГУФВС, 1997. - 306 с.), спортивна медицина (Спортивная медицина: Справочное издание. - М.: Терра-Спорт, 2003 - 240 с.), психологія спорту (Воронова В.І. Психологія спорту: навч. посібник. - К.: Олімп. літ-ра, 2007. - 298 с.; Уєйнберг Р.С., Гоулд Д. Основы психологии спорта и физической культуры: Пер. с англ. Р.С. Уєйнберг, Д. Гоулд. - К.: Олимп. лит-ра, 2001. -336 с.).

За весь багаторічний період формування знань велику кількість загальнотеоретичних робіт було присвячено теорії спортивного тренування (Матвеев Л.П. Общая теория спорта и ее прикладные аспект. -М.: Известия, 2001. - 324 с.; Платонов В.Н. Теория спорта: учебник для ин-тов физ. культуры. - К.: Вища шк., 1987. - 424 с.). Ця проблема не втрачає своєї актуальності у легкій атлетиці і сьогодні.

Водночас протягом останніх десятиріч у легкій атлетиці значно ослабла роль педагогічного пошуку нових та кращих шляхів у методиці тренування. Вільне місце для ідей педагогічної спрямованості в Україні все більше займають методи, котрі орієнтовані на бізнес, що в свою чергу негативно впливає на результати виступів спортсменів на Іграх Олімпіад, чемпіонатах світу та Європи. Особливо це пов’язано з розширенням спортивного календаря змагань за персональними запрошеннями (Гран Прі, Гран Прі ІІ, “Золота ліга”, “Всесвітній легкоатлетичний фінал” тощо). У зв’язку з цим на першу позицію вийшла проблема удосконалення тренувального процесу легкоатлетів у сучасних умовах розвитку на усіх етапах багаторічної підготовки [6].

Аналіз науково-методичної літератури дозволив виділити сучасні тенденції тренування легкоатлетів високої кваліфікації:

• розширення календаря спортивних змагань;

• підвищення інтенсивності тренувального процесу за основними засобами спеціальної підготовки;

• значне використання у тренувальному процесі спряженого методу;

• розвиток фізичних якостей на рівні максимальних вимог до основних рухових структур;

• поглиблена індивідуалізація тренувального процесу на етапах максимальної реалізації індивідуальних

32011 11

можливостей та збереження вищої спортивної майстерності;

• зростання вимог до психологічної підготовки спортсменів для підвищення надійності їх виступу в змаганнях з високою конкуренцією;

• зростання ролі застосування у тренувальному процесі нетрадиційних засобів підготовки;

• підвищення вимог до надійності спортивної техніки і до змагальної майстерності спортсменів;

• виконання у тренувальному процесі цілісної основної вправи чи відтворення змагального режиму роботи;

• використання технічних засобів, що дозволяють ефективно застосовувати в тренувальному процесі принципово нові методи розвитку фізичних якостей і вдосконалення спортивної майстерності.

Аналіз науково-методичної літератури та спортивної практики свідчить про те, що у дитячо-юнацький легкій атлетиці відбувається форсування розвитку функціональних можливостей і фізичних якостей. Це не виключає тимчасових успіхів у юнацьких змаганнях, але не гарантує постійного росту спортивних результатів та ефективного поповнення резервів збірної команди України, що й спостерігається протягом останніх років. Прагнення тренерів збільшити обсяг спеціально-підготовчих вправ, гонитва за швидким зростанням результатів у підлітковому віці надалі неминуче негативно вплине на становлення спортивної майстерності, тому вузької спеціалізації у видах легкої атлетики слід дотримуватися до моменту остаточного дозрівання -на 2-3 роки пізніше загальноприйнятої думки.

Аналіз науково-методичної літератури та досвід світової практики свідчать, що на початкових етапах багаторічної підготовки не слід вибирати вузьку спеціалізацію, а будувати тренувальний процес за бага-тоборною програмою, всебічно розвивати фізичні здібності, зміцнювати здоров'я юних легкоатлетів, створювати руховий потенціал, що дозволяє засвоювати різноманітні рухові навички за допомогою спеціальних комплексів та ігор. При цьому необхідно орієнтуватися не на паспортний, а на біологічний вік та формувати учбові групи за цим принципом.

Визначено, що етап збереження вищої спортивної майстерності є найменш вивченою ланкою у структурі багаторічної підготовки легкоатлетів, що вимагає подальших наукових пошуків у цьому напрямі, більш глибокого вивчення, насамперед, основ побудови тренувального процесу, а також пошуку засобів його раціоналізації. Враховуючи дані науково-методичної літератури, передбачається, що підвищення ефективності тренувального процесу легкоатлетів на етапі збереження вищої спортивної майстерності пов'язане з такими чинниками:

• зменшення обсягів тренувальних та змагальних навантажень;

• пошук оптимального співвідношення засобів різної переважної спрямованості протягом річного циклу в різні роки чотирирічного періоду підготовки;

• зміщення акцентів підготовки у бік удосконалення технічної майстерності;

• пошук шляхів індивідуалізації тренувального процесу, що вимагає подальших наукових досліджень у цьому напрямі.

Сьогодні побудова тренувального процесу повинна здійснюватися на основі об’єктивних показників у видах легкої атлетики, враховуючи: рівень статевого дозрівання за зовнішньою оцінкою, емоційне сприйняття спорту, змагальну активність, технічну підготовленість, експертну оцінку тренера, спеціальні тести оцінки фізичного стану і технічної підготовленості. Раціональна побудова тренувального процесу легкоатлетів на етапах багаторічної підготовки неможлива, якщо відсутня інформація медичних обстежень та психологічна оцінка кожного конкретного спортсмена (Платонов В.М., Булатова М.М. Фізична підготовка спортсмена: навч. Посібник. - К.: Олімп. літ-ра, 1995.

- 326 с.; Платонов В.Н. Система подготовки спортсменов в олимпийском спорте. Общая теория и ее приложения /. - К.: Олимп. лит-ра, 2004. - 808 с.) [11].

У видах витривалості, щоб тренувальні та змагальні навантаження були адекватні підготовленості спортсмена, здійснювали планомірний оперативний і поточний контроль функціонального стану на основі коректної оцінки показників варіабельності серцевого ритму, що дозволило підійти до наукового прогнозування фізичних спроможностей спортсменів, вирішити питання відбору для занять спортом, раціонально будувати режим тренувань (Кривору-ченко Е.В. Особенности вегетативного обеспечения сердечно-сосудистой системы легкоатлетов-бегунов различной спортивной квалификации // Современный олимпийский спорт и спорт для всех: XI Междунар. науч. конгресс: тез. докл. - Минск.: БГУФК, 2007. Ч.3

- С. 316 - 318) [12].

Інформативною визначено оцінку стану нервово-м'язового апарата спортсменів, що широко впроваджуються в практику легкої атлетики на основі використання сучасних інструментальних і комп'ютерних технологій.

Обґрунтовано обраний напрям дослідження і методологію вирішення поставлених завдань НДР. На сучасному етапі розвитку легкої атлетики перспективним напрямом удосконалення спортивного тренування спортсменів, які спеціалізуються у бігу, стрибках, метаннях, є урахування єдності біологічного розвитку і системи засобів та методів спортивного тренування, урахування рівня фізичної і технічної підготовленості легкоатлетів за допомогою впровадження сучасних комп’ютерних засобів і технологій. Такий підхід дозволить уточнити зміст та особливості спортивного тренування на етапах багаторічної підготовки, здійснювати його корекцію та на цій основі розробити моделі тренування.

Другий етап дослідження (січень — грудень 2007 р.). Розглянуто зміст тренування легкоатлетів на етапах максимальної реалізації індивідуальних можливостей та збереження вищої спортивної майстерності (на прикладі бігу на короткі дистанції та бар’єрного бігу), структуру планування річної підготовки у цих дисциплінах легкої атлетики, сучасні напрями у тре-

нуванні багатоборців на заключних етапах багаторічної підготовки, підходи корекції тренувального процесу легкоатлетів-стрибунів на етапі збереження вищої спортивної майстерності на основі урахування індивідуальних біомеханічних характеристик техніки виконання змагальної вправи, корекції тренувального процесу бігунів на середні дистанції з урахуванням вегетативного забезпечення серцево-судинної системи на етапах підготовки до вищих досягнень, максимальної реалізації індивідуальних можливостей та збереження вищої спортивної майстерності. Визначено особливості вегетативного забезпечення функціональної підготовленості спортсменів, які спеціалізуються в бігових дисциплінах легкої атлетики, та на цьому підгрунті визначено шляхи корекції тренувального процесу спортсменів. Розроблено рекомендації щодо корекції рухових дій стрибунів у довжину на етапі максимальної реалізації індивідуальних можливостей на основі використання спеціальних тренувальних засобів. Найбільша увага приділяється вирішенню проблеми удосконалення спортивного тренування легкоатлетів на заключних етапах багаторічної підготовки у зв'язку з її актуальністю та найменшою вивченістю у структурі багаторічної підготовки. На цих етапах вивчено зміст тренувального процесу, а також шляхи його корекції.

Результатами дослідження підтверджено, що побудова тренувального процесу спортсменів, які спеціалізуються у бігу на короткі дистанції і бар’єрному бігу на етапах максимальної реалізації індивідуальних можливостей і збереження вищої спортивної майстерності, повинна здійснюватися на основі системноструктурного методу планування річної підготовки, що дозволяє забезпечити оптимальну динаміку тренувальних навантажень і змагальної діяльності, цілеспрямоване поєднання різних тренувальних програм і методів підготовки, досягти необхідної спадкоємності у розвитку необхідних фізичних якостей і здібностей.

Встановлено, що тренувальний процес десятиборців на заключних етапах багаторічного удосконалення повинен бути максимально наближеним до специфіки змагальної діяльності, а його удосконалення відбуватись на основі урахування механізмів енергозабезпечення м'язової діяльності і координації рухів.

Корекцію тренувального процесу на етапі збереження вищої спортивної майстерності необхідно здійснювати на основі врахування індивідуальних особливостей техніки виконання змагальної вправи. При цьому орієнтуватись на підтримання сильних сторін підготовленості. Аналіз техніки стрибків у висоту (кількість спроб п=63) найсильніших спортсменок України дозволив виділити домінування індивідуальних стилів техніки рухів: швидкісного і силового. У спортсменок з домінуванням швидкісного стилю виконання стрибка у висоту для підвищення рівня спортивних результатів необхідно удосконалювати реалізацію горизонтальної складової швидкості розбігу у вертикальну швидкість вильоту загального центру маси тіла (ЗЦМ тіла), що досягається у тренувальному процесі за рахунок широкого використання

засобів для сполученого удосконалення техніки рухів та швидкісно-силових здібностей. Основні напрями корекції тренувального процесу спортсменок з домінуванням силового стилю спрямовані на підтримання динамічних проявів у відштовхуванні, що здійснюється завдяки широкому використанню стрибків у висоту у зоні інтенсивності 80-90 % від максимального особистого результату, вправ з обтяженнями - 30-40 % від максимального особистого результату в присіданні зі штангою та додаткових обтяжень при виконанні стрибкових вправ (жилет).

Досліджено варіабельність серцевого ритму 56 бігунів на середні дистанції (чоловіки) у віці 16 - 23 роки, серед них: 19 - II спортивний розряд, 12 - I розряд, 13 - кандидатів у майстри спорту (КМС), 12 -майстрів спорту (МС), а також 55 жінок 16 - 25 років (11- II спортивний розряд, 12 - I розряд, 14 - КМС, 13 - МС, 5 - майстрів спорту міжнародного класу) у осінньо-зимовому підготовчому періоді річного циклу підготовки на базах Київського обласного інтернату спортивного профілю (вересень-грудень 2007 р.), Національного університету фізичного виховання і спорту України (вересень-жовтень 2007 р.), а також на навчально-тренувальних зборах у Ялті, Євпаторії (жовтень 2007 р.) у стані спокою (ранком) і на 10-й хвилині після виконання стандартного тестового навантаження (біг на 800 м для бігунів на середні дистанції і на 100 м - для спринтерів). При обробці отриманих даних використовували комп'ютерні програми «Прогноз», структурно-лінгвістичний підхід до аналізу показників варіабельності серцевого ритму.

За характеристиками вегетативного забезпечення серцево-судинної системи випробуваних розподілили на симпато- і ваготоніків. Серед обстежених бігунів на середні дистанції присутні представники обох типів. Водночас при аналізі характеру вегетативного забезпечення серцево-судинної системи спортсменів різної кваліфікації не можна не відмітили той факт, що серед бігунів на середні дистанції симпатотоні-ків менше, ніж ваготоніків (30 і 70% відповідно), при цьому з підвищенням рівня спортивної кваліфікації у групах обстежуваних збільшується кількість осіб з перевагою парасимпатичних впливів на серцеву діяльність (кількість симпатотоніків з ростом спортивної кваліфікації від II спортивного розряду до МС зменшується від 42 до 14 %, а ваготоніків - збільшується з 58 до 86 %). Це свідчить про підвищення ролі парасимпатичної ланки вегетативної нервової системи у забезпеченні серцевої діяльності спортсменів з підвищенням кваліфікації, що пов'язано з адаптацією організму до високих фізичних навантажень. У процесі багаторічної спортивної підготовки у бігунів на середні дистанції зменшується питома вага впливу симпатичної відділу вегетативної нервової системи у забезпеченні серцево-судинної системи і збільшується - парасимпатичної.

Встановлено особливості вегетативного забезпечення серцево-судинної системи (у спокої) кваліфікованих легкоатлетів-бігунів на середні і короткі дистанції та визначено особливості їхньої реакції на

32011 11

стандартне тестове навантаження (800 і 100 м) і на цій основі обґрунтовано значення вегетативного забезпечення для корекції тренувального процесу на етапах: підготовки до вищих досягнень, максимальної реалізації індивідуальних можливостей і збереження вищої спортивної майстерності. Залежно від домінування типу вегетативного забезпечення серцево-судинної системи, можна рекомендувати у тренувальному процесі легкоатлетів використання засобів різної переважної спрямованості (Криворученко Е.В. Особенности вегетативного обеспечения сердечно-сосудистой системы легкоатлетов-бегунов различной спортивной квалификации // Современный олимпийский спорт и спорт для всех: XI Междунар. науч. конгресс: тез. докл. - Минск.: БГУФК, 2007. Ч.3 - С. 316 - 318.).

На підґрунті визначення неоднакового ступеня залежності між спортивним результатом і швидкістю розбігу на різних його ділянках (за 10 м до відштовхування — г = 0,82; за 5 м до відштовхування — г = 0,88; перед відштовхуванням — г = 0,31; швидкості вильоту — г = 0,60) визначено шляхи корекції рухових дій стрибунів у довжину на етапі максимальної реалізації індивідуальних можливостей. Установлено вплив технічної підготовленості стрибунів у довжину у досягненні високих спортивних результатів внаслідок реалізації рухового потенціалу. Одним з напрямів вдосконалення техніки стрибка у довжину є підвищення швидкості розбігу як фактора, що впливає на спортивний результат.

Підтверджено, що перспективним напрямом удосконалення спортивного тренування легкоатлетів на заключних етапах багаторічної підготовки є урахування індивідуальних особливостей конкретного спортсмена і на цій основі здійснення корекції тренувального процесу.

Третій етап (січень — грудень 2008 р.). Визначався рівень спеціальної підготовленості спортсменів у видах легкої атлетики на етапах багаторічної підготовки, проведено дослідження функціонального стану вестибуломоторної системи, швидкісно-силової підготовленості легкоатлетів-

стрибунів високої кваліфікації на етапі максимальної реалізації індивідуальних можливостей, визначено рівень спеціальної підготовленості спортсменів, які спеціалізуються у легкоатлетичних стрибках, у бігу на короткі, середні та довгі дистанції на етапах багаторічної підготовки. Розглянуто науково-методичне, медико-біологічне та інформаційне

забезпечення підготовки бігунів на короткі

дистанції, динаміку показників їх спеціальної бігової підготовленості протягом року на етапі максимальної реалізації індивідуальних спроможностей, рівень швидкісно-силової підготовленості. Обґрунтовано

тренувальні засоби спортсменів високої кваліфікації, які спеціалізуються у бігу на середні дистанції, та методику їх використання протягом року.

У результаті дослідження функціонального стану вестибуломоторної системи 208 спортсменів (чоловіки й жінки), які спеціалізуються в легкоатлетичних стрибках (ЗМС - 11, МСМК - 39, МС - 142, КМС - 16)

за допомогою модифікованого методу стабілографії і спеціального пакету програм, що дозволяє отримувати інформацію у графічній і цифровій формі (10 показників) і кореляційного аналізу, встановлено статистично значущий взаємозв’язок із спортивним результатом - середньої амплітуди коливань ЗЦМ тіла, максимальної амплітуди коливань ЗЦМ тіла, максимального віддалення ЗЦМ тіла від центру його проекції і середньої частоти коливань ЗЦМ тіла: стрибок у висоту - чоловіки (|г| = 0,61-0,68, Р<0,01), жінки (|г| = 0,60-0,74, Р<0,01); стрибок з жердиною -чоловіки (|г| = 0,60-0,64, Р<0,05), жінки (|г| = 0,60-0,65, Р<0,05); стрибок у довжину - чоловіки (|г| = 0,60-0,76, Р<0,01), жінки (|г| = 0,60-0,67, Р<0,01); потрійний стрибок - чоловіки (|г| = 0,60-0,67, Р<0,01), жінки (|г| = 0,60-0,64, Р<0,01).

У результаті досліджень виявлено особливості функціонального стану вестибуломоторної системи. У жінок високі значення середньої частоти коливань ЗЦМ тіла (від х = 13,66, S = 1,09 до х = 22,50, S = 1,78 Гц) і низькі величини середньої амплітуди коливань ЗЦМ тіла (від х = 6,78, S = 0,41 до х = 8,20, S = 0,59 мм), а у чоловіків низькі значення середньої частоти й середньої амплітуди коливань ЗЦМ тіла (від х = 9,73, S = 0,61 до х = 15,19, S = 1,21 Гц і від х = 5,87, S = 0,59 до = 8,06, S = 0,48 мм) при Р<0,05.

Установлено, що функціональний стан вестибуло-моторної системи залежить від специфіки стрибкової дисципліни легкої атлетики. У стрибунів у висоту та стрибунів з жердиною функціональний стан вести-буломоторної системи краще, ніж у стрибунів у довжину й потрійним, що обумовлено проявом більшою мірою спритності, координації рухів і просторової орієнтації при виконанні основної змагальної вправи (Бобровник В.И. Совершенствование технического мастерства спортсменов высокой квалификации в легкоатлетических соревновательных прыжках. - К.: Наук. світ, 2005. - 322 с.) [2].

Оптимальною стратегією поліпшення функціонального стану вестибуломоторної системи є використання у тренувальному процесі раціонального співвідношення вправ, які характеризуються значними змінами лінійних і кутових переміщень, проявом відцентрової й доцентрової сил і подібні за механізмами керування й регуляції з боку ЦНС із легкоатлетичними змагальними стрибками. Слід орієнтуватися на особливості функціонального стану вестибуломотор-ної системи чоловіків і жінок та на специфіку стриб-кової дисципліни легкої атлетики.

У результаті дослідження швидкісно-силової підготовленості 208 легкоатлетів-стрибунів високої кваліфікації за допомогою апаратно-програмного комплексу для тензодинамометричних досліджень, що дозволяє одержувати інформацію у реальному масштабі часу у графічній і цифровій формі (14 показників) і кореляційного аналізу, установлено статистично вірогідний взаємозв’язок зі спортивним результатом компонентів швидкісно-силової підготовленості: максимальної сили, градієнта сили, імпульсу сили, часу досягнення максимальної сили, висоти підйому ЗЦМ

тіла спортсмена: стрибок у висоту - чоловіки (ІгІ = 0,57-0,76, Р<0,01), жінки (ІгІ = 0,50-0,66, Р<0,01); стрибок з жердиною - чоловіки (ІгІ = 0,50-0,67, Р<0,05), жінки (ІгІ = 0,50-0,57, Р<0,05); стрибок у довжину - чоловіки (ІгІ = 0,50-0,63, Р<0,01), жінки (ІгІ =

0,50-0,52, Р<0,01); потрійний стрибок - чоловіки (ІгІ = 0,50-0,56, Р<0,01), жінки (ІгІ = 0,51-0,61, Р<0,01).

Встановлено, що величини імпульсу сили, градієнта сили, максимальної сили і висоти підйому ЗЦМ тіла у чоловіків значно вищий, ніж у жінок. При взаємодії з опорою імпульс сили у чоловіків знаходиться у діапазоні від х = 283,1, S = 22,65 до х = 349,26, S = 31,43 Н-с, а у жінок від х = 202,62, S = 33,61 до х =

234,0, S = 26,18 Н-с; градієнт сили - у чоловіків від х = 6951,98, S = 340,16 Н-с-1 до х = 7427,07, S = 445,62), у жінок (від х = 5950,04, S = 535,50 до х = 6878,6, S = 384,92 Н-с-1) при Р<0,05.

Час досягнення максимальної сили у жінок коливається у діапазоні від х = 0,16, S = 0,02 до х = 0,28, S = 0,05 с, тоді як у чоловіків від х = 0,30, S = 0,02 до х = 0,50, S = 0,04 с, відмінності статистично вірогідні (Р<0,05), окрім цього показника у стрибку у висоту (Р>0,05).

Виявлено особливості прояву швидкісно-силових здатностей спортсменів. У жінок - це перевага швидкісних, а у чоловіків - силових показників.

Аналіз техніки виконання змагальної вправи легкоатлетів-стрибунів, які знаходяться на етапі збереження вищої спортивної майстерності за біомеханічними характеристиками швидкості розбігу перед відштовхуванням від опори, м-с-1; швидкості вильоту ЗЦМ тіла спортсмена в момент відриву від опори, м-с-1; тривалості фази відштовхування від

опори, с; кута вильоту ЗЦМ тіла, град; результуючої сили реакції опори, Н; потужності відштовхування, Вт дозволив виділити індивідуальні сильні сторони спеціальної підготовленості спортсменів, а також деякі недоліки у техніці змагальної вправи.

Результати досліджень свідчать про індивідуальний рівень спеціальної і технічної підготовленості, притаманний кожному окремому спортсмену в залежності від специфіки стрибкового виду легкої атлетики на етапі збереження вищої спортивної майстерності (Совенко С.П. Побудова тренувального процесу легкоатлетів-стрибунів протягом року на етапі збереження вищої спортивної майстерності: дис. ... канд. наук з фіз. виховання і спорту: 24.00.01. -К., 2010. -195) [2].

Керуючись Концепцією підготовки спортсменів України до Ігор XXIX Олімпіади 2008 р., розроблено систему оцінки фізичної підготовленості членів юнацької, юніорської і молодіжної збірних команд України з легкої атлетики. Найбільш перспективні спортсмени увійшли до основного складу олімпійської збірної команди, що брала участь на Іграх XXVIII Олімпіади в Пекіні. За допомогою педагогічних спостережень і тестування проводилася оцінка фізичної підготовленості (силових, швидкісних, швидкісно-силових здібностей і витривалості) членів юнацької, юніорської, молодіжної збірних команд України з

легкої атлетики під час навчально-тренувальних зборів. Рівень фізичної підготовленості оцінювався за п’ятибальною шкалою: 1 - низький, 2 - нижче середнього, 3 - середній, 4 - вище середнього, 5 - високий, яка розраховувалася для кожної групи легкоатлетів на основі сигмовидних шкал (Пат. 22929 Україна, МПК А 63 В 23/00 (2006). Спосіб прогнозування результатів спортсменів-легкоатлетів / Бобровник В.І., Кри-ворученко О.В. - № и200700910; заявл. 29.01.2007; опубл. 25.04.2007, Бюл. №5, 2007 р.).

Аналіз отриманих результатів обстеження фізичного стану спортсменів, які спеціалізуються в бігу на короткі дистанції (чоловіки та жінки), показав, що рівень підготовленості бігунів відповідає «трійці» (за п’ятибальною шкалою), тобто середньому рівню.

Загальний рівень підготовленості (інтегральний показник, що складався з результатів тестування в окремих групах запропонованих тестів - бігових, стрибкових, тестах з обтяженнями) у легкоатлетів-спринтерів переважав середній рівень. Спостерігався високий відсоток спортсменів (20 - 25 %) з рівнем підготовленості вище середнього. Високий рівень підготовленості під час досліджень було зафіксовано у 10 % спортсменів.

Рівень підготовленості легкоатлетів, які спеціалізуються в бігу на середні дистанції, відповідав рівню нижче середнього, середньому, вище середнього. У відсотковому відношенні переважав середній рівень. У цій групі обстежуваних не зустрічалися спортсмени з рівнем підготовленості низьким, а також високим.

У результаті проведених досліджень на основі використання відеозйомки та відеокомп’ютерного аналізу отримано просторово-часові показники спортсменів під час виконання розбігу, що відображають рівень спеціальної підготовленості. Середня швидкість стрибунів у довжину в Україні за 10 м до відштовхування становила х = 10,28, S =0,34 м-с-1, за 5 м до відштовхування - х = 10,46, S = 0,42 м-с-1, на останньому кроці перед відштовхуванням - х = 9,72, S =0,37 м-с-1. Встановлено, що чим вища кваліфікація спортсмена, тим вища швидкість в усіх частинах розбігу і відштовхуванні (Совенко С.П. Побудова тренувального процесу легкоатлетів-стрибунів протягом року на етапі збереження вищої спортивної майстерності: дис. ... канд. наук з фіз. виховання і спорту:

24.00.01. -К., 2010. - 195).

У процесі дослідження упродовж річного тренування виділено чотири самостійних періоди: тимчасового зниження, незначного приросту, інтенсивного приросту і відносної стабілізації показників швидкісно-силових здатностей.

У першому макроциклі зниження показників швидкісних здатностей спостерігалося протягом 4-х тижнів, незначний приріст - 4-5 тижнів, інтенсивний приріст відбувався - 5-6 тижнів, відносна стабілізація -5-6 тижнів.

У другому макроциклі тимчасове зниження результатів у контрольних тестах відбувалось протягом 3-4 тижнів, інтенсивний приріст - 6-7 тижнів, відносна стабілізація - 10-12 тижнів. Це дає підставу вважа-

32011 11

ти, що оптимальний термін, протягом якого організму спортсмена можна запропонувати розвиваюче тренувальне навантаження швидкісної спрямованості, становить у середньому 6-7 тижнів.

Динаміка показників швидкісної витривалості кваліфікованих бігунів на короткі дистанції протягом року має характерні особливості. Упродовж перших чотирьох тижнів знижувалися результати у контрольних тестах у бігу на 150 м на 1,19 %, у бігу на 300 м - 0,8 % порівняно з вихідним рівнем. З 5-го по 8-й тиждень відбувалася стабілізація спортивних результатів у бігу на 150 м, а у бігу на 300 м їх зниження на 2,51 %, що можна пояснити проведенням контрольного тестування в умовах легкоатлетичного манежу. З 13-го по 16-й тиждень спостерігалося поліпшення результатів у бігу на 150 м на 1,79 %. Час контрольної пробіжки на 300 м покращився на 0,26 %. Найвищі значення показників швидкісної витривалості бігунів на короткі дистанції були досягнуті у зимовому тренувально-змагальному періоду (Юшко Б.Н. Системно-структурный метод планирования годичной подготовки бегунов на короткие дистанции // Материалы семинара по спринтерскому и барьерному бегу. Москва, 14-17 мая 2002 г. - М.: Терра-Спорт, 2002. - С. 54-56.).

Таким чином, визначено часові межі досягнення стану стійкої адаптації до навантажень гліколітичної спрямованості. Вихід на плато показників швидкісної витривалості у другому макроциклі спостерігався у середньому через 10-12 тижнів, а для досягнення максимального рівня відповідних показників потрібні 15-16 тижнів.

Зарезультатамиконтрольноготестуваннявизначено рівень швидкісно-силової підготовленості бігунів на короткі дистанції протягом року. Впродовж річного тренування динаміка показників швидкісно-силової підготовленості мала два піки: перший концентрується у зимовому, другий - у літньому змагальному періоді. Отримано дані, що для досягнення стану стійкої адаптації до навантажень спеціальної силової і швидкісно-силової спрямованості у першому макроциклі необхідно 8-10 тижнів, у другому - 6-8 тижнів.

Формування спеціальної підготовленості протягом року бігунів на середні дистанції високої кваліфікації здійснюється за допомогою використання засобів різної переважної спрямованості. Це засоби, що спрямовані на розвиток гнучкості і рухливості у суглобах, розтягування основних м'язових груп, які беруть участь у змагальній діяльності. Розвиток координаційних здібностей відбувається за рахунок вправ, що ставлять підвищені вимоги до точної оцінки і регуляції динамічних та просторових параметрів рухів і є максимально наближеними до змагальної діяльності. Для підвищення аеробної системи енергозабезпечення, лактатної та алактатної анаеробної систем енергозабезпечення застосовують бігові вправи від 12

- 20 км до високоінтенсивних короткочасних вправ від 5-25 до 30-60 с, при цьому враховуються режими виконання вправи, тривалість пауз відпочинку.

Компенсаторно-відновлюючі засоби - біг з невисокою інтенсивністю (істотно нижчий за рівень анаеробного обміну - 30-50 % VO2max) мають велике значення у підготовці бігунів на середні дистанції. Формування спеціальної швидкісної і швидкісно-силової витривалості здійснюється за рахунок використання різноманітних бігових вправ, їх поєднання, бігу під схил. Для розвитку спеціальної витривалості бігунів на середні дистанції застосовують, вправи максимально наближені до змагальної діяльності за структурою та особливостями дії на функціональні системи.

Вирішення завдань інтегральної підготовки бігунів на середні дистанції здійснюється на основі застосування тренувальних вправ, максимально наближених до специфіки змагальної діяльності і участі у змаганнях.

Четвертий етап (січень — грудень 2009 р.). Вивчалися особливості тренування на етапах багаторічної підготовки в окремих видах легкої атлетики. Розроблялися моделі спортивного тренування, визначено особливості спортивного тренування в циклічних видах легкої атлетики (біг на 100 - 200 м, 100 - 110 м з бар’єрами, 400 м та 400 м бар’єрами, 5 000 - 10 000 м), ациклічних видах (стрибках у довжину, потрійному, висоту, з жердиною) та десятиборстві. Розроблялися моделі спортивного тренування в бігу на короткі дистанції у річному циклі підготовки, в бігу на довгі дистанції на етапі підготовки до головних змагань року, легкоатлетичних стрибках та десятиборстві на етапах максимальної реалізації індивідуальних можливостей та збереження вищої спортивної майстерності.

Аналіз науково-методичної літератури та передового спортивного досвіду показав, що на сучасному етапі розвитку легкої атлетики залишається актуальною проблемою удосконалення спортивного тренування легкоатлетів на етапах максимальної реалізації індивідуальних можливостей та збереження вищої спортивної майстерності. Шляхи підвищення ефективності тренувального процесу полягають у розробці моделей спортивного тренування спортсменів, які спеціалізуються в циклічних та ациклічних дисциплінах легкої атлетики, на основі урахування особливостей тактичної підготовки спортсменів, рівня фізичної підготовленості та технічної майстерності, раціонального співвідношення тренувальних засобів, фізіологічних особливостей жіночого організму.

На цьому етапі відбувалось моделювання спортивного тренування в циклічних та ациклічних дисциплінах легкої атлетики на етапах максимальної реалізації індивідуальних можливостей та збереження вищої спортивної майстерності. Визначено динаміку рівня спеціальної підготовленості легкоатлетів, які спеціалізуються в бігу на короткі дистанції, з урахуванням показників потужності аеробної та анаеробної систем енергозабезпечення спортсменів. Розроблено моделі спортивного тренування бігунів на короткі дистанції в річному циклі підготовки на етапі максимальної реалізації індивідуальних можливостей, моделі тренувального мезоциклу бігунок на довгі дистанції на

етапі безпосередньої підготовки до головних змагань року на основі урахування фізіологічних особливостей жіночого організму, моделі тренувального процесу легкоатлетів-стрибунів на етапі збереження вищої спортивної майстерності у річному циклі підготовки, моделі тактичної підготовки висококваліфікованих стрибунів у довжину і потрійним, моделі тренувального процесу десятиборців на етапі максимальної реалізації індивідуальних можливостей, моделі побудови модельного чотирирічного олімпійського циклу підготовки в легкоатлетичних змагальних стрибках та експериментальна перевірка їх ефективності.

Вивчено динаміку основних показників спеціальної працездатності бігунів на короткі дистанції протягом року. Тривалість педагогічного експерименту становила 49 тижнів. У ньому взяли участь 10 спринтерів, бар’єристів високої кваліфікації. Як показали результати досліджень, динаміка максимальної аеробної потужності протягом річного циклу тренування має хвилеподібний характер. Істотне підвищення цього показника спостерігалося вже протягом чотирьох тижнів тренування і становила 6,8% у порівняно з вихідним рівнем. Відзначений приріст має вірогідний характер (р<0,01).

З 5-го по 8-й тиждень У02шах збільшилося на 5,9% (р<0,05). На 8-му тижні експерименту У02шах підвищилося на 12,7% порівняно з вихідним рівнем. З 10-го по 15-й тиждень зниження цього показника становило 0,3 % (р>0,05), з 16-го по 20-й тиждень спостерігалося подальше зниження рівня У02шах на 5,2 % (р>0,05). Найбільш інтенсивний приріст У02шах у першому піврічному циклі відмічається протягом 8 - 10 тижнів, відносна стабілізація продовжувалася 5 - 6 тижнів, тимчасове зниження - 5 - 6 тижнів. Отримані дані свідчать про те, що за умови виконання запропонованого обсягу навантаження аеробної спрямованості і її організації у першому підготовчому етапі створюється можливість підтримувати досягнутий рівень аеробної потужності протягом 6 -8 тижнів на фоні значного зниження обсягу аеробного навантаження.

У другому піврічному макроциклі відмічалася нова хвиля підвищення рівня аеробної потужності бігунів на короткі дистанції. У період з 22-го по 25-й тиждень величина У02шах підвищилася на 6,6% (р<0,05). Найбільша величина приросту відмічалася на 29-му тижні експерименту і становила 14,9% у порівняно з вихідним рівнем. Протягом наступних етапів підготовки спостерігалося зниження цього показника.

З 30-го по 36-й тиждень зміна У02шах становила 2,1 % (р>0,05). Можна думати, що в цей період відбувалася стабілізація рівня аеробної потужності бігунів на короткі дистанції. Наприкінці першого літнього змагального етапу (40-й тиждень) величина У02шах знизилася на 4,8% (р<0,05), а в середині другого (44-й тиждень) - на 8,2% (р<0,01) порівняно з його рівнем на 29-му тижні річного циклу. Таким чином, у другому піврічному циклі значний приріст показника аеробної потужності відбувався протягом 7

- 8 тижнів, відносна стабілізація продовжувалася 5 - 6 тижнів, тимчасове зниження - 8 - 10 тижнів.

Для досягнення повної адаптації до навантажень аеробної спрямованості необхідно в середньому 8 -10 тижнів, після чого рівень аеробних можливостей стабілізується, а потім знижується. У першому піврічному циклі обсяг кросів становив за цей період 116,0+13,4 км, у другому - 63,5+5,2 км.

Динаміка показників анаеробної потужності бігунів на короткі дистанції має характерні риси. Протягом перших 4-х тижнів спостерігалося статистично недостовірне підвищення відповідних показників. На 8-му тижні алактатна анаеробна потужність (ААнП) збільшилася на 3,1 % (р>0,05), гліколітична анаеробна потужність - (ГАП) на 4,5% (р>0,05) порівняно з вихідним рівнем, О2-борг - на 6,9% (р<0,01).

З 9-го по 15-й тиждень показники ААП і ГАП збільшилися відповідно на 5,4 і 3,5 % (р<0,05), а величина О2-боргу 1-хвилинної максимальної роботи

- на 6,2 % (р<0,01).

Інтенсивний приріст показників анаеробної потужності відмічався наприкінці першого підготовчого періоду. На 15-й тиждень показники ААП і ГАП збільшилися на 8,5і 8,0 %, а величина О2-боргу на 12,0 %, у порівнянні з вихідним рівнем. На 20-му тижні зафіксовано найбільші у першому піврічному циклі величини приросту показників анаеробної потужності рівень ААП і ГАП підвищився відповідно на 11,0 і 9,5%, а величина О2-боргу на 13,6% відносно вихідного рівня. Таким чином, у першому піврічному циклі період незначного збільшення показників анаеробної потужності склав у середньому 4 - 5 тижнів, інтенсивного приросту - 8

- 9 тижнів, відносної стабілізації - 5 - 6 тижнів.

На другому базовому етапі (з 22-го по 26-й тиждень) відбувалося зниження показників анаеробної потужності. Однак відмічені зміни є статистично недостовірними (р>0,05). Протягом наступних 10 - 16 тижнів відмічався інтенсивний приріст цих показників. На 29-й тиждень величина О2-боргу збільшилася на 14,4 %, ААП - на 8,9 %, ГАМІР - на 9,4 % порівняно

з вихідним рівнем (р<0,01).

У середині першого літнього змагального етапу (36-й тиждень) показники ААП збільшилася на 14,8 %, ГАП - на 11,9%, О2-боргу на 15,8 % відносно вихідного рівня. У період з 29-го по 36-й тиждень достовірний приріст відмічався тільки у показників ААП і ГАП, що збільшилися відповідно на 5,9 і 2,5% (р<0,05). На 40-му тижні експерименту величина О2-боргу підвищилася на 18,7%, а показники ААП і ГАП - на 15,3 % і 13,2 %. У період з 41-го по 46-й тиждень зміна показників анаеробної потужності мала статистично недостовірний характер. Отже найбільш інтенсивний приріст показників, що реєстрували, спостерігався з 26-го по 40-й тиждень (15 - 16 тижнів), відносна стабілізація продовжувалася протягом наступних 6 - 8 тижнів.

Значне підвищення рівня анаеробних можливостей бігунів на короткі дистанції є наслідком істотного підвищення інтенсивності тренувальних навантажень.

32011

і!

У другому піврічному циклі тимчасове зниження показників анаеробної потужності продовжувалося

4 - 5 тижнів, інтенсивний приріст - 10 - 16 тижнів, відносна стабілізація - 6 - 10 тижнів.

Результати досліджень дають підставу стверджувати, що зміна рівня анаеробної продуктивності бігунів на короткі дистанції знаходиться у прямій залежності від організації навантаження анаеробної алактатної і гликолітичної спрямованості у річному циклі.

Результати досліджень дозволили виявити оптимальний термін, протягом якого організму спортсмена можна надавати розвиваюче тренувальне навантаження. На основі одержаних даних було розроблено й апробовано у природних умовах навчально-тренувального процесу програму річного циклу тренування кваліфікованих бігунів на короткі дистанції.

Результати порівняльного аналізу побудови тренувального процесу легкоатлетів-стрибунів на етапі максимальної реалізації індивідуальних можливостей та збереження вищої спортивної майстерності дають підставу вважати, що на останньому в середньому на 7-10 % щорічно зменшується обсяг тренувальної роботи, спрямованої на збільшення необхідних рухових якостей, що забезпечують досягнення високих спортивних результатів.

Виявлено особливості тактичної діяльності спортсменів на етапі максимальної реалізації індивідуальних можливостей. Визначено, що раціональна тактична модель змагальної діяльності стрибунів у довжину та потрійним полягає у дотримуванні вимоги показувати максимальний спортивний результат у перших спробах. Специфічними засобами тактичної підготовки стрибунів у довжину і потрійним являються тактичні форми спеціально-підготовчих і змагальних вправ максимальний обсяг яких досягається на кінці підготовчого і змагального періоду.

Встановлено, що основним чинником, який впливає на досягнення високих спортивних результатів на етапах максимальної реалізації індивідуальних можливостей та збереження вищих спортивної майстерності у чотирирічному циклі підготовки в легкоатлетичних змагальних стрибках є формування технічної майстерності, що здійснюється на основі сучасних технологій: комп’ютерної програми “JUMP”; “ОПЕРАТИВНА МОДЕЛЬ”, яка дозволяє аналізувати та проектувати техніку легкоатлетичних змагальних стрибків; багатофункціональні біомеханічні моделі рухових дій, що забезпечують досягнення заданих спортивних результатів; система цілей, що є методологічною послідовністю формування основних біомеханічних характеристик легкоатлетичних змагальних стрибків у чоловіків та жінок для досягнення заданих спортивних результатів залежно від їх внеску; технології оперативного біомеханічного моделювання техніки; методології формування технічної майстерності легкоатлетів-стрибунів високої кваліфікації, що базується на закономірностях організації раціональної біомеханічної структури

основних системоутворюючих елементів техніки легкоатлетичних змагальних стрибків; урахуванні функціонального стану пружнов’язких властивостей скелетних м’язів, вестибуломоторної системи, швидкісно-силової підготовленості.

Доведено ефективність модельного олімпійського циклу підготовки в легкоатлетичних змагальних стрибках, у якому вирішувалися наступні завдання за роками. Перший рік - засвоєння нового рівня обсягів і інтенсивності навантажень основних тренувальних засобів. Другий рік - апробація біомеханічних моделей рухових дій, що забезпечують досягнення заданих спортивних результатів для використання їх в основних змаганнях сезону. Третій рік - вихід на відповідний рівень основних сторін підготовленості для досягнення модельних характеристик змагальної діяльності. Четвертий рік - оптимізація обсягів та інтенсивно сті тренувальних і змагальних навантажень. Так, спортивні результати наприкінці експерименту легкоатлетів-стрибунів експериментальних груп значно зросли порівняно з контрольними (Р<0,05):

• стрибок у висоту: чоловіки - 5,31 %, жінки - 5,11 %;

• стрибок з жердиною: чоловіки - 6,86 %, жінки -10,29 %;

• стрибок в довжину: чоловіки - 5,91 %, жінки - 4,80 %;

• потрійний стрибок: чоловіки - 1,96 %, жінки - 5,39 %.

П’ятий етап дослідження (січень — грудень 2010р.) Узагальнювалися результати попередніх етапів дослідження, визначалися особливості спортивного тренування в циклічних видах легкої атлетики (біг на 100 - 200 м, 800 - 1500 м, 5000 - 10000 м), ациклічних видах (стрибках у довжину, потрійному, метанні молота). Розроблялися практичні рекомендації спортивного тренування в бігу на короткі дистанції, легкоатлетичних стрибках, метанні молота у річному циклі підготовки, практичні рекомендації з організації оцінки рівня фізичної підготовленості та функціонального стану спортсменів різної кваліфікації, які спеціалізуються в бігу на середні дистанції, практичні рекомендації з корекції спортивної підготовки спортсменів високої кваліфікації, які спеціалізуються в бігу на довгі дистанції, на основі урахування типологічних особливостей нервової системи та темпераменту на етапах підготовки до вищих досягнень, максимальної реалізації індивідуальних можливостей та збереження вищої спортивної майстерності.

Для поліпшення якості та ефективності тренувального процесу на етапах багаторічної підготовки на основі структурно-системного підходу розроблено практичні рекомендації:

• побудови тренувального процесу легкоатлетів-стрибунів на етапі збереження вищої спортивної майстерності з урахуванням співвідношення засобів тренування різної переважної спрямованості, а також індивідуалізації підготовки;

• побудови тренувального процесу в ациклічних видах легкої атлетики (на прикладі метання молота);

• побудови тренувального процесу кваліфікованих стрибунів потрійним на етапі максимальної реалізації індивідуальних можливостей;

• побудові тренувального процесу бігунів на середні дистанції на початкових етапах багаторічного вдосконалення;

• організації оцінки фізичного стану кваліфікованих спортсменів, які спеціалізуються в бігу на короткі та середні дистанції;

• корекції спортивної підготовки спортсменів високої кваліфікації, які спеціалізуються в бігу на довгі дистанції, на основі урахування типологічних особливостей нервової системи та темпераменту;

• використання спеціальних засобів легкоатлетів у тренувальному процесі, що відображено книзі В.Д. Поліщука «Использование специальных и подводящих упражнений в тренировочном процессе легкоатлетов», яка вийшла у світ за підтримки Національного олімпійського комітету України у видавництві НУФВСУ «Олімп. літ-ра». Надано засоби у швидкісно-силових та циклічних дисциплінах легкої атлетики та методику їх використання.

Розроблено практичні рекомендації з побудови тренувального процесу кваліфікованих бігунів на короткі дистанції, що включають основні тренувальні засоби, які розподілені за етапами першого та другого макроциклу річної підготовки бігунів на короткі дистанції. Успішно впроваджені у процес підготовки спортсменів національної збірної команди України з легкої атлетики розроблені практичні рекомендації з побудови тренувального процесу кваліфікованих бігунів на короткі дистанції сприяли підвищенню спортивних результатів бігунів. У результаті дослідження розроблено практичні рекомендації з корекції спортивної підготовки спортсменів високої кваліфікації, які спеціалізуються в бігу на довгі дистанції, на основі урахування типологічних особливостей нервової системи та темпераменту. Попередні дослідження показали, що передстартовий стан у спортсменів залежить від типологічних особливостей нервової системи та темпераменту, тому до практичних рекомендацій було включено відповідні педагогічні прийоми та вправи, що дозволяють корегувати передстартовий стан бігунів на довгі дистанції і приводить його до оптимального - стану бойової готовності.

Розроблено практичні рекомендації з оцінки фізичного стану бігунів на середні дистанції різної кваліфікації, які включають методику оцінки фізичної підготовленості та функціонального стану спортсменів з урахуванням інформативних критеріїв оцінки.

У результаті дослідження розроблено практичні рекомендації з побудови тренувального процесу спортсменів, які спеціалізуються в легкоатлетичних стрибках, що включають раціональне співвідношення тренувальних засобів різної переважної спрямованості. Це сприяє збереженню вищої спортивної майстерності легкоатлетів-стрибунів, а саме: спеціальної - 75 % (технічної - 30 %, швидкісно-силової - 17 %, швидкісної

- 15 %, силової - 13 %), загальної фізичної - 15 % та допоміжної підготовки - 10 %, які розподіляються протягом року таким чином. Перший макроцикл: - підготовчий період: етап загальної фізичної підготовки - 5, 5, 5, 10, 55, 20 %; етап спеціальної фізичної підготовки

- 15, 20, 10, 18, 12, 25 %; етап техніко-фізичної підготовки - 40, 23, 17, 10, 10, 0 %; - змагальний період - 45, 19, 20, 10, 6, 0 %; - перехідний період - 5, 15, 0, 20, 40, 20 %. Другий макроцикл: - підготовчий період: етап загальної фізичної підготовки - 15, 15, 10, 20, 20, 20 %; етап спеціальної фізичної підготовки - 15, 21, 17, 15, 7, 25 %; етап техніко-фізичної підготовки - 38, 19, 20, 10, 8, 5 %; - змагальний період - 50, 14, 19, 10, 7, 0 %; - перехідний період - 0, 5, 0, 10, 75, 10 %.

Розроблено практичні рекомендації з побудови тренувального процесу кваліфікованих стрибунів потрійним стрибком на етапі максимальної реалізації індивідуальних можливостей на основі вибору використовуваних вправ за ознакою найбільшого ступеня подібності зі змагальною діяльністю (потрійним стрибком з розбігу), стосовно з якої будується тренування в річному тренувальному циклі; вправ, які сприяють найбільш швидкому і якісному формуванню навички відштовхування для виконання стрибка з високим результатом; визначення оптимальних зон інтенсивності використання цих вправ; визначення співвідношення вправ різної переважної спрямованості; правильному розподілу цих вправ у річному тренувальному циклі.

Розроблено практичні рекомендації з побудови тренувального процесу в метанні молота на етапі підготовки до вищих досягнень, до яких включено спеціальні вправи для розвитку вестибулярної системи метальників молота на етапі попередньої базової підготовки.

Висновки

1. На основі сучасної науково-методичної літератури та багаторічних досліджень визначено напрям та завдання з проблеми удосконалення спортивного тренування легкоатлетів на етапах багаторічної підготовки, що вирішено за допомогою високоточних інструментальних методів, які дозволили у повному обсязі розкрити зміст та підходи до корекції тренувального процесу в дисциплінах легкої атлетики на етапах багаторічного вдосконалення.

2. На основі структурно-системного підходу роз-

роблено практичні рекомендації з побудови тренувального процесу спортсменів в циклічних та ациклічних дисциплінах легкої атлетики: в бігу

на короткі дистанції, легкоатлетичних стрибках (на основі розроблених багатофункціональних моделей техніки стрибкових змагальних вправ), метанні молота, практичні рекомендації з оцінки рівня фізичної підготовленості та фізичного стану спортсменів різної кваліфікації, які спеціалізуються в бігу на середні дистанції; практичні рекомендації з корекції спортивної підготовки спортсменів високої кваліфікації, які спеціалізуються в бігу на довгі дистанції, на основі урахування типологічних особливостей нервової системи та темпераменту, на етапах підготовки до вищих досягнень, максимальної реалізації індивідуальних можливостей та збереження вищої спортивної майстерності.

3. Розроблено практичні рекомендації з побудови тренувального процесу спортсменів в циклічних та

32011 11

ациклічних дисциплінах легкої атлетики, впроваджено в практику підготовки спортсменів резервної збірної команди, національної збірної команди України з легкої атлетики, практику роботи Федерації легкої атлетики України, у навчальний процес кафедри легкої атлетики, велосипедного та зимових видів спорту Національного університету

Література:

1. Бальсевич В.К. Контуры новой стратегии подготовки спортсменов олимпийского класса. Теория и практика физической культуры. - 2001. - № 4. - С. 9-10.

2. Бобровник В.И., Козлова Е.К. Совершенствование технического мастерства легкоатлетов-прыгунов высокой квалификации. Мир спорта. —2008. —№ 3. —С.3—18.

3. Вейнберг Р.С., Гоулд Д. Психологія спорту. - К.: Олімп. літ-ра, 2001. - 336 с.

4. Гуськов С.И., Платонов В.Н. Профессиональный спорт. - К.: Олимп. лит-ра, 2000. — 392 с.

5. Гуськов С.И. Спортивный маркетинг.. - К.: Олимп. лит-ра, 1995.

-296 с.

6. Козлова О.К. Професіоналізація легкоатлетичного спорту. Теорія і методика фізичного виховання і спорту. - 2008.- № 2.

- С. 17—22.

7. Платонов В.Н. Адаптация в спорте. - К.: Здоров’я, 1988. - 214 с.

8. Платонов В.Н. Професіоналізація олімпійського спорту. Теорія і методика фіз. виховання і спорту. - 2005. - № 1. - С. 3-8.

9. Юшко Б.М. Вплив сумісних тренувальних програм в окремих заняттях на розвиток швидкості у бігунів-спринтерів. Легка атлетика. - 1994. - № 2. - С. 29-37.

10. Akselrod S., Gordon D., Madwed J.B. Hernodynarnic regulation: investigation by spectral analysis. American journal of physiology.

- 1985. - V.249. - P 867-875.

11. Bornpa T. Peorodization training for sports. - Charnping: Hurnan Kinetics, 1999. - 248 p.

12. D’Andrea A., Caso P., Sarubbi B. Right ventricular adaptation to different training protocols in top-level athletes. Electrocardiography.

- 2003. - Vol. 20, N 4. - P. 329 - 336.

Информация об авторах: Бобровник Владимир Ильич

[email protected] Национальный университет физического воспитания и спорта Украины Ул. Физкультуры 1, г.Киев-150, 01680, Украина.

Криворученко Елена Викторовна [email protected] Национальный университет физического воспитания и спорта Украины Ул. Физкультуры 1, г.Киев-150, 01680, Украина.

Козлова Елена Костантиновна [email protected] Национальный университет физического воспитания и спорта Украины Ул. Физкультуры 1, г.Киев-150, 01680, Украина.

Поступила в редакцию 04.10.2011г.

фізичного виховання і спорту України, що підтверджується відповідними актами.

У перспективі подальші дослідження будуть спрямовані на вивчення теоретико-методичних основ підготовки спортсменів високої кваліфікації у легкоатлетичних дисциплінах шляхом аналіза сучасної системи організації змагань та змагальної діяльності в умовах професіоналізації легкої атлетики.

References:

1. Bal’sevich V.K. Teoriia i praktika fizicheskoj kul'tury [Theory and practice of physical culture], 2001, vol.4, pp. 9-10.

2. Bobrovnik VI., Kozlova E.K. Mir sporta [The World of Sports], 2008, vol.3, pp.3—18.

3. Vejnberg R.S., Gould D. Psikhologiia sportu [Sports Psychology], Kiev, Olympic Literature, 2001, 336 p.

4. Gus’kov S.I., Platonov VN. Professional’nyj sport [Professional Sports], Kiev, Olympic Literature, 2000, 392 p.

5. Gus’kov S.I. Sportivnyj marketing [Sports Marketing], Kiev, Olympic Literature, 1995, 296 p.

6. Kozlova O.K. Teoriia i metodika fizichnogo vikhovannia i sportu [Theory and methods of physical education and sport], 2008, vol.2, pp. 17-22.

7. Platonov V.N. Adaptaciia v sporte [Adaptation in sports], Kiev, Health, 1988, 214 p.

8. Platonov V.N. Teoriia i metodika fizichnogo vikhovannia i sportu [Theory and methods of physical education and sport], 2005, vol.1, pp. 3-8.

9. Iushko B.M. Legka atletika [Athletics], 1994, vol.2, pp. 29-37.

10. Akselrod S., Gordon D., Madwed J.B. Hemodynamic regulation: investigation by spectral analysis. American journal of physiology, 1985, vol.249, pp. 867-875.

11. Bompa T. Peorodization training for sports. Champing: Human Kinetics, 1999, 248 p.

12. D’Andrea A., Caso P., Sarubbi B. Right ventricular adaptation to different training protocols in top-level athletes. Electrocardiography, 2003, vol.20/4, pp. 329 - 336.

Information about the authors: Bobrovnik Vladimir Il’ich

[email protected]

National University of Physical Education and Sport of Ukraine Physical Education str. 1, Kiev-150, 01680, Ukraine.

Krivoruchenko Elena Viktorovna [email protected]

National University of Physical Education and Sport of Ukraine Physical Education str. 1, Kiev-150, 01680, Ukraine.

Kozlova Elena Kostantinovna е[email protected]

National University of Physical Education and Sport of Ukraine Physical Education str. 1, Kiev-150, 01680, Ukraine.

Came to edition 04.10.2011.