CC BY
11
УДК 37.013.44:796.011.1
DOI: 10.15587/2313-8416.2016.63515
СОЦЮКУЛЬТУРШ ПРИНЦИПИ В СУЧАСН1Й НАУЦ1 ТА ОСВ1ТН1Х ТЕХНОЛОГ1ЯХ Ф1ЗИЧНО1 КУЛЬТУРИ
© В. М. Василюк, О. О. Ярмощук
В cmammi висвтлюються антропш oceimni технолога, побудован на ocHoei принципiв дiяльнiсного, соцюкультурного пiдхoду у педагoгiчнiй cферi суспшьства. Зазначаеться, що основоположним принципом iннoвацiй у cферi вищо'1 педагoгiчнoi системи повинна стати гуматтарна cуmнicmь освти, ii спря-мованкть на високий професшний, духовно-цттсний i загальнокультурний розвиток ocoбиcmocmi студента
Ключовi слова: вища освта, фахiвцi фiзичнoгo виховання, антропш ocвimнi технологи, креативтсть, coцiалiзацiя
The modern model of high education presupposes the training of person able to creation and perception of changes. In this connection in the sphere of high physical education social and cultural principle must become the node one.
The task of research is elucidation of anthropic educational technologies built on the principles of active, soci-ocultural approaches in pedagogical sphere of physical culture and sport.
For realization of set task was used the complex of interconnected theoretical methods of scientific research (analysis, synthesis, comparison, generalization of scientific sources) that allow affirm that humanitarian essence of education, its direction on the high professional, spiritual-value and general cultural development of student's personality must be the main principle of innovations in sphere of high pedagogical system. There was determined that in future specialists of physical education sphere must be developed the need for creative work, understanding of necessity and social conditionality of creative attitude to its professional activity that is formation of specialist-professional able to humanitarian thinking and creative activity Keywords: high education, specialists of physical education, anthropic educational technologies, creativity, socialization
ПЕДАГОГ1ЧНА ОСВ1ТА
1. Вступ
Проблема вдосконалення процесу фiзичного виховання студенпв вже багато рошв е предметом уваги науковщв i фахiвцiв галузi фiзичноl культури i спорту[1-5]. Разом з тим, процеси формування висо-кого ступеня професшно! компетентносп фах1вщв набувають дедалi бшьшо! актуальносп в перюд ште-нсивного сустльно- економiчного розвитку Укра!ни. У той же час, на нашу думку, дане питання повинно вивчатися набагато ширше: соцiально обумовлена необхщшсть цiлеспрямованого вдосконалення здо-ров'я i фiзичного стану людини в цшому повинна трансформуватися у культурну потребу в процеа фiзичного вдосконалення. У зв'язку з цим, у сферi освiти, в тому числi i у вищiй, коли мова йде про фь зичну культуру, ключовим повинен стати соцiально культурний принцип. Сьогодш ж на кожному еташ здобування вищо! фiзкультурноl освiти завдання фь
зичного вдосконалення вирiшуються без урахування цього принципу [2, 6].
2. Постановка науковоТ проблеми
Сучасш процеси в суспiльствi, змша соцюку-льтурних прiоритетiв викликають необхвдшсть онов-лення парадигми освiти, тобто об'ективно зумовлю-ють особливу значимють iнновацiй у педагогiчнiй сферi. На даний час вже недостатшм е сцieнтичне мислення педагога. Сучаснi тенденцп вищо! освiти вимагають активного застосування технологи, спря-мованих на духовно-дiяльнiстну особистiсть для яко! характернi не тшьки самодiяльнiсть, але i свобода, по вщношенню до освiтнього простору. Основоположним принципом шновацш у сферi вищо! педагопчно! системи повинна стати гуманггарна сутнiсть освiти, li спрямованiсть на високий професiйний, духовно-цiннiсний i загальнокультурний розвиток особистосл
студента. У професшному становленнi особистосп розрiзняють освiту за допомогою дiяльностi (праця, наука, спорт) i освгга як вид дiяльностi (тобто шдивь дуальне вiдтворення соцiокультурного досвiду). Осо-бистiсть професiонала виступае як суб'ект духовно-дГяльшсно! позици, необхщно! для досягнення цiлей освiти i соцюкультурного розвитку людини [3, 7].
Таким чином, виявляеться закономiрна тенде-нщя акреци вищо! освiти з професшною дiяльнiстю i культурою особистостi студента. Будь-який вид його духовно-практично! дiяльностi (наука, культура, освiта, спорт) рано чи шзно досягае такого рiвня зрь лостi, коли виникае потреба в переосмисленш сво!х фундаментальних цшностей, уточненнi методологи, пошуку нових парадигм, що дозволяють бiльш ефек-тивно виршувати виникаючi в суспiльствi проблеми. Завдання у процесi модершзацп освгга у сферi фГзич-но! культури, вимагають ввд учених пошуку нових його моделей, дiяльнiсних технологiй, побудованих на соцiокультурних принципах, що дозволяють професшному працiвниковi подолати вщсторонене став-лення до свiту, самого себе, шших людей, сустльст-ва в цшому [3, 8].
3. Аналiз останнiх досл1джень, публiкацiй та постановка проблеми
Вщомо, що вузiвська дидактика (в цiлому, а не окремi педагоги) тривалий час була надмiрно техно-кратичною, "безлюдною", безособистюною, вщрва-ною вiд духовно-д1яльшсно! культури людини. Завдання розвитку формально-лопчного iнтелекту, операцiйно-технiчних здiбностей виршувалися наба-гато ефективнiше, шж розвиток духовного потенща-лу особистостi i суспiльства в цiлому [1, 3, 5].
У сферi виховання, як правило, розвиток духо-вностi зводився до формування моральних якостей. Разом з тим добре ведомо, що iмперсональне знання не може бути моральним. Когнiтивна парадигма на-вчальних технологiй, побудована на принципах бю-центризму (в рамках закономiрностей i принципiв природознавства), охоплювала лише окремi потреби i здiбностi людини, але не його ушкальну соцюкуль-турну сутнiсть. Традицiйна педагогiка, яка одним iз сво!х завданням мае стимулювання та контролюван-ня поведiнки i свiдомостi перетворювала людину в "об'ект засвоення i вiдтворення певного обсягу знань, умiнь i навичок ("вам i для всiх"). Спортивна педаго-гiка, психолопя, дидактична кiнезiологiя за принципом побудови доа залишаються переважно системами структурного функцiоналiзму (в яких домiнують "мотивацiйно-регулюючi кореляти", "функцiональнi оператори", "сигнальнi системи", "соцюкод", "банки знань", "еталони спортивно! техшки", "константи соматичного здоров'я" та ш.).
Разом з тим, загальнопедагогiчнi дослщження (Ю. Бабанського, В. Безпалько, В. Бикова, В. Боголюбова, А. Вербицького, М. Вшенського, С. Гонча-ренко, В. Загвязшського, М. Кларша, Н. Кузьмiна, В. Монахова, О. Пехотаи О. Пометун, В. Сластьош-на, С. Смiрнова, П. Образцова, П. Шдкасистого, £. Полат, I. Роберта, С. Сисоево!, С. Смiрнова та iн.), а також фахiвцiв у сферi фiзично! культури
(С. В. Дми^ева, В. М. Платонова, В. К. Бальсевича, О. М. Вацеби, £. Н. Приступита та ш.) дозволяють побудувати антропнi (соцюкультурш) освiтнi техно-логi!, спрямованi на особиспсть людини-дiяча як соцiально-духовну сутшсть, на основi принципiв дГя-льшсного та соцiокультурного пiдходiв [3, 9].
З огляду на те, що iснуючi освiтнi педагогiчнi технологi! здеб№шого лише поверхнево торкаються саме соцюкультурного шдходу у професiйно-педагогiчнiй системi пiдготовки фахiвця з фiзичного виховання, а використання антропних освiтнiх тех-нологiй не зовсiм вiдповiдае реал1ям сьогодення, - це закономiрно уможливлюе акрецiю мiждисциплiнар-них парадигм порушено! проблематики та спонукае до генеруванню нових iдей щодо дано! проблеми.
4. Мета дослщження
Проведенi дослвдження ставили за мету висвi-тлити визначальш позицi! антропних освiтнiх техно-логiй, як1 характернi для педагопчно! сфери фiзично! культури та спорту.
Для реалiзацi! поставлено! мети було викорис-тано комплекс взаемопов'язаних теоретичних мето-дiв наукового дослвдження: аналiз, синтез, порiвнян-ня, узагальнення наукових джерел, моделювання, що дозволило уточнити сутшсть вихщних понять досль дження, виокремити основнi аспекти дослвджуваного питання.
5. Результати дослiдження визначення ос-новних мозиц1и антропних технологш у професiй-нiй мiдготовцi вчителя фiзичноl культури, його соцiальнiй мерном и ш, розвитку загальноТ та мро-фес1ймоТ медагогiчноl культури.
Оновлення та поглиблення змiсту вищо! освiти пов'язано, насамперед, з найбiльш повною реалiзацi-ею його культуро утворюючою i гумашзацшною фу-нкцiею. Справжнiй професiонал - це, насамперед, особиспсть з розвиненими штелектуально-духов-ними функцiями, що несе в собi соцiокультурнi цiн-носл та iдеали, з усвiдомленням мюп свое! професi! у суспiльствi. Людина - суб'ект культури: у сво!й про-фесiйнiй дiяльностi вона спираеться на загальнолюд-ськi духовнi i моральнi цiнностi.
Поняття культури е складним i неоднознач-ним. Культура в рiзних !! проявах е об'ектом i предметом вивчення безлiчi конкретних наук. Кожна з цих наук створюе свое певне уявлення про культуру. Своя точка зору на культуру як на об'ект дослвдження е у юторишв i соцюлопв. Зв1дси i величезна кiлькiсть визначень даного поняття.
Культура це сукупнiсть матерiальних та духо-вних цiнностей, створених людством протягом його iсторi!; вторично набутий набiр правил всерединi сощуму для його збереження та гармошзацп.
Це свого роду духовно - дiяльнiснi коренi, як1 живлять та зрощують свiдомiсть i особистiсть дiя-ча [2, 5].
У традицшнш системi фiзкультурно! освiти як1сть навчання оцiнюеться, як правило, ступенем адекватносп прийнятим у суспiльствi освiтнiм нормам i стандартам. Даний тип освгга орiентований на
масове вщтворення заданих ззовнi ставдарпв знань i умiнь, "культурних еталошв" (в рамках культурно! спадщини). У антропних освiтнiх технологiях крите-рiем якостi е вiдповiднiсть вузiвських ставдарпв потребам особистостi, орiентоваио! на професшно-педагогiчну дiяльнiсть. Метою освгги стае шдиввдуа-льний розвиток особистосп, готово! до професiйно! дiяльностi в умовах розвитку соцiально-iсторичного та сощально-культурного простору. Важливо не просто "технолопчно запустити" необхiднi стандарти освгга професiйного навчання, вмiння, навички май-бутнього педагога-тренера, але i створити можливос-тi досягнення людиною вершин свого розвитку (ви-користовуючи методи акмеолопчного проектування, афiрмацi!, смислово! диверсифкаци та рефлексивно! органiзацi! самосвiдомостi особистосп). Необхвдно створити простiр розвитку спшкування. В освiтнiх технолопях, при робоп в аудиторi! або на спортивному майданчику, важливо передбачити не лише дiа-логiчнiсть методiв навчання (наприклад, спiльне "пи-тання-вiдповiдь-питання", конструювання навчаль-ного процесу), а й дiалогiчнiсть змiсту дiяльностi студентiв (вмшня виробляти в собi "внутрiшнього опонента", сприймати точку зору iнших людей, фор-мувати критичне мислення тощо). Педагогу-тренеру необхщно також розвивати смислову дерефлексш -бачення себе "очима студента" та креативнiсть, вико-ристовуючи принцип "Docendo discimus" (лат. - на-вчаючи iнших, ми вчимося саш) [4, 10].
Акрещя наук дозволить формувати у студента не тшьки конкретнi узагальненi знання, але i особис-тiсно орiентованi знання. Важливо навчити студента переводити виникаючi проблеми в управлiнськi рь шення i рефлексивно органiзовану практику:
1) що е об'ект;
2) як до нього поставитися;
3) як його перетворити (рис. 1).
Характеристика об'екту
Постановка завдань, пошук засоб1в \ методш Тх вир1шення
Виршення завдань, (творчкть, креативнкть)
Рис. 1. Алгоритм переведения проблеми в управлшсью знання i рефлексивне виршення !! на практицi
Особиспсне становлення майбутнiх вчителiв фiзично! культури невiддiльне вiд професiйного. Професiйна подготовка вчителя фiзично! культури у вищш педагогiчнiй школi являе собою процес стано-влення його особистостi, розвитку загально! та про-фесiйно! педагопчно! культури, виступаючих умо-вою i передумовою ефективностi майбутньо! профе-сшно! дiяльностi. В цих рамках здшснюеться процес гуманiзацi! освiти, основною тенденщею якого i е орiентацiя на розвиток особистосп [6, 9].
Навчати спортивнш технiцi потрiбно так, щоб транслювався не тiльки змiст предмета навчання, а
ще продуктивнi методи та способи мислення i д1яль-ностi. Основна проблема педагога-тренера повинна бути не в тому, "як вчити", а в тому, "якою мае бути дiяльнiсть студента шд час оволодiния "живими знаннями та умшнями". Креативно-руховi дi! спортсмена характеризуются iнновацiйними та експреси-вними ознаками. Першi орiентованi на оцшку креа-тивностi щодо новизни кшцевого продукту, другi - на самовираження фахiвця [4, 10].
Щодо креативносп, то дана як1сть е неввд'ем-ною умовою професiйно! майстерностi сучасних фа-хiвцiв. В основi креативносп професiйно! дiяльностi лежить професiйно-творче мислення. З вивчен-ням креативностi безпосередньо чи опосередкова-но пов'язаиi робо ти таких науковщв, як 3. Фрейд, К. Роджерс, Дж. Плфорд, Е. Торренс, Р. Стернберг, Т. Амабайл, Я. А. Пономарьов, Д. Богоявленська, А. Матюшин, С. Рубшштейн, А. Маслоу, Б. Теплов, Р. Мей, Ф. Баррон, Д. Харршгтон й шшг Незважаю-чи на велику шльшсть праць, присвячену проблемi креативностi, вона й досi залишаеться актуальною, що зумовлено недостатньою розроблешстю теорети-чних засад креативностi, !! структури, педагогiчних умов i техшк розвитку креативних здiбностей, крите-рив визначення творчого потенцiалу особистостi то-що. В попереднiх роботах нами було описано зна-чення креативносп що впливае на творчу продуктив-нiсть фахiвцiв сфери фiзично! культури [1].
Для творчо! самореалiзацi! пращ викладача передбачаються рiзномаиiтнi сучаснi прийоми та методи, здшснення яких спираеться на традицi! i нацю-нальну культуру виховання та розробку i впрова-дження нових шляхiв формування нацiонально! свi-домостi майбутнього фахiвця. З цiе! точки зору актуальною до цього часу е щея А. С. Макаренка про те, що дшсний розвиток педагопчно! технологи по-в'язаний з и здатнiстю "проектувати особистiсть", тобто формувати висои професiйнi якостi спещалю-та, позитивнi загальнолюдськ1 риси.
Головна функщя соцiокультурних дiй - наро-дження нового, амплiфiкацiя iнновацiй, а не розвиток того, що вже е. 1нновацшний продукт - це, з одного боку, результат д1яльносп, а з шшого - зааб, за до-помогою якого людина творить (Б. Г. Ананьев), утве-рджуе себе в соцюкультурному середовищi. Синтезуе роль в соцюкультурнш теорi! креативно-рухових дiй, бере на себе саме культуру, яка об'еднуе науку i освi-ту [4, 9].
Культура, як вщомо, являе собою вiдкриту систему - вона повинна безперервно рештерпретувати в контексп проблем сьогодення i майбутнього. При цьому культуротворчi ди повиннi бути визначальни-ми. Виршальним фактором тут стае не стшьки без-посередня взаемодiя суб'екта з об'ектом, скшьки цi-лепокладаиия особистосп, вирiшуючи те чи iнше завдання. Даний рiвень психiчного вiдображения висловлюе конструктивно-творчi сторони людського iнтелекту, д1яльшсно органiзовано! свiдомостi особи-стостi, !! акмеологiчнi установки. Ще раз слщ пiдкре-слити, що процес навчання (в основi якого лежать таш категорi!, як "проект", "програма", "технолопя реалiзацi!", "дiяльнiсть") трансформуе пiзнаиня у
проектування. З погляду антропних навчальних тех-нологш мова йде про суб'ект самодетермшаци, само-актуалГзацп людиною сво!х креативно-рухових дш Г поглядГв. Проте Г доа в навчальнш д1яльносп, що здшснюеться за стандартами вищо! фГзкультурно! освгга, керуються заштампованим знанням, умшням, алгоршшчними приписами. Антропно-дГяльшстш технологи засноваш на вГльному виборГ, рефлексивного пошуку власно! позици Г способу дп в тш чи шшш предметнш або освггаш ситуаци.
Антропно-д1яльшсний щдхвд у процес на-вчання майбутнього педагога-тренера передбачае виконання завдань, як1 дозволяють розвивати творчГ, креативш здГбносп студенпв; формуе Г розвивае !хш вмшня працювати в колективГ, практично застосову-вати отримаш знання; стимулюе в студенпв штерес до дослГджуваного предмета, мотивуе вивчення до-даткового матерГалу [6, 11].
Наведемо приклад антропно-дГяльшсного тд-ходу у використанш методичних прийомГв Г завдань, яш сприяють розвитку креативносп майбутнього фахГвця сфери фГзично! культури на заняттях з дис-циплши «Загальна теор1я спорту»:
I. Пошук альтернатив. Разом зГ студентами прагнемо винайти найбшьшу кшьшсть рГзних рь шень запропонованого завдання (наприклад розучу-вання певного техшчного прийому з обраного виду спорту). Пошук альтернатив може не дати результату, проте, заметь прийняття найбшьш ймовГрного варГанту виробляеться звичка шукати шшГ шляхи та можливостг З метою активГзацп пошуку альтернатив, висуваю студентам обмеження - деяке фшсова-не число альтернативних шляхГв тдходу до ситуаци, як от: недостатнш розвиток певно! фГзично! яко-сп, що зумовлюе виникнення помилок тд час розу-чування рухово! дп. У результап можуть виникнути наступш ситуацп:
1) з одного боку, студенти шукають альтерна-тивш ршення проблеми;
2) з шшого - вичерпавши ймовГрт варГанти, вони намагаються досягти обмежень Г при цьому вига-дують штучш ршення, як шодГ мютять протирГччя.
II. Зняття штучних обмежень. Шд час опису об'еклв чи процесГв виникають штучш обмеження, яш потрГбно вщкинути тд час пошуку ршень. Головне - розумшня того, що будь-яш припущення можуть пГдлягати сумшву.
III. Роздуми вгд зворотнього. Об'екти чи про-цеси розглядаються такими, якими вони е, а потГм - з шших позицш, для того, щоб зрушити з мГсця у про-цеа пошуку виршення проблеми.
IV. Подт на частини. Шд час подГлу на окремГ частини завдань, проблеми, об'екту, е можливГсть змшити й об'еднати частини в новий спосГб (наприклад, розучування рухово! дп методом «по части-нах»). Студент, маючи набГр елеменпв, комбГнуе !х Г створюе рГзш об'екти. Це сприяе розвитку лопчного мислення та розвивае навички моделювання.
VI. Встановлення аналогш. У креативному ми-сленш використання аналогш сприяе постшному руху думки вперед. Сутшсть завдань на аналогш полягае в тому, що студентам пропоную певну сис-
тему, до яко! вони знаходять аналопчну, але з шши-ми об'екгами (пропонуеться алгоритм розучування рухово! до).
Таким чином, антропно-дiяльнiсний пiдхiд та його складовi е iстотним резервом самореалiзацiï та самоактуалiзацiï творчоï особистосп i сьогоднi, знач-ною мiрою, виступае своерiдним механiзмом адапта-ци сучасного фахiвця до соцiальних змш.
6. Висновки
Головним призначенням фiзичного виховання як соцiальноï системи е реалiзацiя мети суспiльства у галузi формування всебiчно розвинено].' особисто-стг В основу характеристики особистостi покладено такi ознаки: гармонiйний розвиток, сощальна акти-внiсть, психофункцiональна готовнiсть до високоп-родуктивноï працi та захисту Батьшвщини, вшсько-воï справи. Таким чином, серед найважливших щ-лей сучасно!' професiйноï освiти видiляемо розвиток здiбностей особистостi за допомогою антропних (соцюкультурних) освiтнiх технологiй, необхiдних для активного включения в життя сощуму; забезпе-чення можливостей ефективноï самоосвпи; розвиток творчого потенцiалу фахiвцiв; формування фа-хiвця-професiонала, здатного гуманно мислити i творчо дiяти.
Лггература
1. Василюк, В. М. Значення розвитку креативностi як акмеологiчно! iнварiанти професiоналiзму майбутнього фах1вця з фiзичноï культури [Текст] / В. М. Василюк, О. О. Ярмощук // Науюж педагогiчнi проблеми фiзично! культури. - 2014. - Вип. 12 (53). - С. 17-20.
2. Вербицкий, А. Активное обучение в высшей школе [Текст] / А. Вербицкий. - М., 1991. - 208 с.
3. Дичювська, I. М. 1нновацшш педагопчш технологи [Текст]: навч. пос. / I. М. Дичкшська. - К.: Академви-дав, 2004. - 352 с.
4. Тимошенко, О. В. Оптимiзацiя професiйноï тдго-товки майбуттх учителш фiзичноï культури [Текст]: моно-граф1я / О. В. Тимошенко. - К.: вид-во НПУ iменi М. П. Дра-гоманова, 2008. - 420 с.
5. Шиян, Б. М. Методика викладання спортивно-педагогiчних дисциплш у вищих навчальних закладах фь зичного виховання i спорту [Текст]: навч. пос. / Б. М. Шиян, В. Г. Папуша. - Харкв: «ОВС», 2005. - 208 с.
6. Шестаков, М. П. Штучний штелект у спортивнш наущ XXI столiття [Текст] / М. П. Шестаков // Теор1я i практика фiзичноï культури. - 2000. - № 7. - С. 8-13.
7. Canuel, R. Why do we need innovation in education? [Text] / R. Canuel // Canadian Education Association. - 2012. -Available at: http://www.cea-ace.ca/blog/ron-canuel/2012/11/3/ why-do-we-need-innovation-education
8. Neumajer, O. Innovation in education and innovative learning activities with ICT [Text] / O. Neumajer // Information and Communication Technology in Education. Proceedings. -Ostrava: Ostravska univerzita v Ostravé, 2013. - P. 207-212.
9. Бобров, А. В. Польова концепця мехашзму свщо-мосп [Текст] / А. В. Бобров // Свщомють i фiзична реаль-тсть. - 1999. - Т. 4, № 3. - С. 47-59.
10. Натале, Г. Г. Страте^ розвитку фiзичноï культури i парадигма синергетики [Текст] / Г. Г. Натале, В. £. Козловцев // Теорiя i практика фiзичноï культури. -2002. - № 4. - С. 2-11.
11. Донський, Д. Д. Психосемантичш мехашзми управлшня руховими дiями людини [Текст] / Д. Д. Донсь-
кий, С. В. Дмитр1ев // Теор1я i практика фiзичноï культу-ри. - 1999. - № 9. - С. 2-6.
References
1. Vasyljuk, V. M., Jarmoshhuk, O. O. (2014). Znachen-nja rozvytku kreatyvnosti jak akmeologichnoi' invarianty profe-sionalizmu majbutn'ogo fahivcja z fizychnoi' kul'tury. Naukovi pedagogichni problemy fizychnoi' kul'tury, 12 (53), 17-20.
2. Verbickij, A. (1991). Aktivnoe obuchenie v vysshej shkole. Moscow, 208.
3. Dychkivs'ka, I. M. (2004). Innovacijni pedagogichni tehnologii'. Kyiv: Akademvydav, 352.
4. Tymoshenko, O. V. (2008). Optymizacija profesij-noi' pidgotovky majbutnih uchyteliv fizychnoi' kul'tury. Kyiv: vyd-vo NPU imeni M. P. Dragomanova, 420.
5. Shyjan, B. M., Papusha, V. G. (2005). Metodyka vykladannja sportyvno-pedagogichnyh dyscyplin u vyshhyh navchal'nyh zakladah fizychnogo vyhovannja i sportu. Kharkiv: «OVS», 208.
6. Shestakov, M. P. (2000). Shtuchnyj intelekt u sportyvnij nauci XXI stolittja. Teorija i praktyka fizychnoi' kul'tury, 7, 8-13.
7. Canuel, R. Why do we need innovation in education? (2012). Canadian Education Association. Available at: http://www.cea-ace. ca/blog/ron-canuel/2012/11 /3/why-do-we-need-innovation-education
8. Neumajer, O. (2013). Innovation in education and innovative learning activities with ICT. Information and Communication Technology in Education. Proceedings. Ostrava: Ostravska univerzita v Ostravé, 207-212.
9. Bobrov, A. V. (1999). Pol'ova koncepcija mehaniz-mu svidomosti. Svidomist' i fizychna real'nist', 4 (3), 47-59.
10. Natale, G. G., Kozlovcev, V. Je. (2002). Strategija rozvytku fizychnoi' kul'tury i paradygma synergetyky. Teorija i praktyka fizychnoi' kul'tury, 4, 2-11.
11. Dons'kyj, D. D., Dmytrijev, S. V. (1999). Psyhose-mantychni mehanizmy upravlinnja ruhovymy dijamy ljudyny. Teorija i praktyka fizychnoi' kul'tury, 9, 2-6.
Рекомендовано до публкацИ д-р пед. наук, професор Руденко В. М.
Дата надходження рукопису 18.02.2016
Василюк Василь Миколайович, кандидат педагопчних наук, доцент, кафедра теори та методики фiзичного виховання, Рiвненський державний гуманiтарний унiверситет, вул. Степана Бандери, 12, м. Рiвне, Украша, 33028
Ярмощук Олена Олександрiвна, кандидат наук з фiзичного виховання та спорту, доцент, кафедра теори та методики фiзичного виховання, Рiвненський державний гумаштарний унiверситет, вул. Степана Бандери, 12, м. Рiвне, Украша, 33028
УДК 37.091.12-051:005.336.5:575 DOI: 10.15587/2313-8416.2016.64736
ФОРМУВАННЯ НАУКОВО-ДОСЛ1ДНИЦЬКО1 КОМПЕТЕНТНОСТ1 МАЙБУТН1Х СЕЛЕКЦ1ОНЕР1В-ГЕНЕТИК1В У ХОД1 ПРАКТИЧНО! П1ДГОТОВКИ
© Н. П. Антшова, Н. М. Рщей, I. О. AHTinoB
У cmammi уточнено .змкт, структуру та особливостi практично'1' пiдготовки, а також обтрунтовано структурно-логiчну схему органгзацИ практик майбутнiх селекцiонерiв-генетикiв для формування ix фа-хових науково-до^дницьких компетентностей. За видами практик розкрито та обтрунтовано структуру практичноi пiдготовки селекцiонерiв-генетикiв - природничо-техтчну та спещально-професшну -навчальних та виробничо'1' практики
Ключовi слова: практична тдготовка, навчальна практика, виробнича практика,фаxовi науково-до^дницью компетентностi, майбутнi селекцiонери-генетики
In the article were analyzed content, structure and special features of the practical training of the future breeder-geneticists. There was specified that for bachelor breeder-geneticists of the 6.090101 "Agronomy" training direction are provided the following practices: botany, tractors and cars, soil science, agricultural machines, fruit growing, vegetable growing, agriculture, agrochemistry, plant growing, entomology, phytopathology, technology of retreatment and preservation of plant growing production, selection and seed growing of agricultural crops; work practice on agronomy.
In the article was grounded the structural-logic scheme of organization of practices of the future breeder-geneticists for forming their professional research competences. There were analyzed functions and methods of scientific-cognitive activity, forms, means and methods of the practical education. According to the types of practices there were elucidated and grounded the structure of practical training of the future breeder-geneticists - natural-technical and special-professional - educational and work practices.
