CC BY
59
УДК 37.013.
Василь Баран!вський
Ф1ЗИЧНЕ ВИХОВАННЯ ОСОБИСТОСТ1 ЯК ПРОБЛЕМА СУЧАСНО1 ФШОСОФП ОСВ1ТИ
У статт1 привертаеться увага оргаш-затор1в освти, науковщв до незадовыьного стану ф1зичного виховання студентськог молодг в Украгнг, який негативно впливае на здоров'я, знижуе ргвень працездатност1, скорочуе термт життя. Шдкреслюеться, що за станом ф1зичного здоров'я громадян, термтом гх життя Украгна е одтею 1з проблемних крагн у сучасному свгтг. В систем1 освти проблема здоров'я молод1 мае виршуватись шляхом покращення ф1зичного виховання студент1в, пгдняття ргвня гх ф1зичног культури. Ф1-зичне виховання в систем1 ВНЗ мае будуватись на засадах особист1сно ор1ентовано'г, гумангстичног концепцгг, яка спрямовуе освту на гармонгй-ний розвиток особистост1 та хрунтуеться на баченнг людини як Iстоти бюсощально'г та духовног. Одтею з проблем сучасног освти е надм1рна «соматизащя» ф1зичного виховання, приниження духовного, культурного аспекту у ф1зичному вихованш молод1. В статт1 з позицт сощально'г фыософи обхрунтовуеться потреба тдвищення рол1 культуролог1чно'г методологИ у ф1зичному виховант, що дозволить забезпечити едтсть тшесного та духовного у вихованн1 студентськог молод1, змщнити стан гг здоров'я.
Ключовi слова: людина, особист1сть, молодь, здоров'я, освта, ф1зич-на культура особистост1, культуролог1я.
Як вщомо, головною метою осв^ньо'1 дiяльностi е формування особистосп, образ яко1 найбшьш повно вщображае (уособлюе, затребуе) потен-щали людини, а стратегиями особиспсного розвитку для системи осв^и е 11 духовний, сощальний та фiзичний розвиток [1, 17].
В працях сучасних науковщв у досшдженш розвитку особистосп бшь-ше акцентуеться увага на духовних та сощальних складових ще'1 проблеми, але, на жаль, мало придшяеться уваги вихованню фiзичноi культури та фь зичному розвитку особистосп. Тодi як розвиток фiзичноi культури — одна з найважливших передумов реалiзацii потенщалу людини i сустльства. За визначенням Всесв^ньо! Оргашзацп Охорони Здоров'я (ВОЗ) — здо-
ров'я — це не тшьки вщсутшсть хвороб, а й вщчуття певного фiзичного, психiчного та сощального благополуччя. Здоров'я, активне довгол^я слiд розглядати, з одного боку, як ключовi умови оптимально! життeдiяльностi суб'екта, з iншого — як провщш критерп соцiального прогресу та гумань зацп суспiльства.
Сучасна об'ективна тенденцiя змiни характеру, змiсту та штенсивносп прояву особистостi в основних сферах п життeдiяльностi вимагае максимального розвитку вае! сукупностi людських сил та здiбностей: фiзичних, емоцшних, психiчних, iнтелектуальних. Засвоення людиною комплексу щнностей i технологiй фiзичноi культури все бшьш розглядаеться як мо-гутнiй стимул самовизначення та самореалiзацii людини в сучасному свiтi.
Дослщження показали, що людина, яка регулярно займаеться фiзич-ною культурою та спортом, бшьш дисциплшована, серйознiша у навчанш, вiдповiдальнiша у виконаннi поставлених завдань [1, 20]. Фiзично загар-тована людина здатна переносити максимальш навантаження. Розвинутi рухи тiла дозволяють ш здiйснювати складнi дп, що скоординоваш з дiями iнших людей, як нерiдко стають на рiвнi мистецтва.
На сьогоднi реальна картина в Укрш'ш зi станом здоров'я та фiзичного виховання е надзвичайно складною. Про це свщчать сощолопчш дослщ-ження та статистичнi даш. Вiдомий украшський вчений з проблем фшосо-фп медицини академiк М. В. Попов обгрунтовано свiдчить, що за останш 17 рокiв населення в Укрш'ш скоротилося бiльш, шж на 6 млн. чоловiк, головним чином за рахунок смертностi та зменшення народжуваностi. Смертнiсть в Укршш досягла 1 000 чоловiк на 100 тис. населення проти 350 чол. в кранах Евросоюзу. М. В. Попов привертае увагу до фундамен-тальних причин рiзкого попршення стану здоров'я нацп, поширення за-хворювання по основних нозологiчних групах та неефективностi надання первинно1 та спецiалiзованоi медично1 допомоги хворим [2, 43,44].
Статистичш данi показують, що зростання смертносп в Укра1ш вщ-буваеться переважно за рахунок людей молодого та середнього в^, то-бто найбiльш працездатних. В Укршш збiльшилась смертнiсть вiд таких хвороб, як рак, туберкульоз, iнсульт, церебро-васкулярна патолопя, СН1Д тощо. Значно зросла кшьюсть захворювань психiчноi природи. За дани-ми закордонних спещалю^в понад 70% хрошчних захворювань мають психолопчну основу. В Украш майже чверть населення мае невротичш прояви, з Щ€1 причини у 2006 рощ 20 тис. чоловш здiйснили сущид, серед яких бiльшiсть становили молодi люди [2, 57]. На жаль, розвиток подш в соцiально-економiчнiй, пол^ичнш, духовнiй сферах украшського суспшь-ства в наступш роки не став обнадшливим з точки зору створення переду-мов для покращення стану здоров'я громадян. Загальна ситуащя в кршш стосовно здоров'я молодi цшком проявляеться i в системi осв^и.
В Рекомендащях парламентських слухань вщ 3.02.2011 року «Про становище молодi в Укршш» констатусться: «Особливу тривогу викликае низький рiвень залучення населення Украши до занять фiзичною культурою i спортом. Так, лише кожен п'ятий хлопець чи дiвчина шкшьного вiку та кожен десятий студент чи студентка мають достатнш рiвень рухово'1 ак-тивностi оздоровчо'1 спрямованостi, що е одним i3 найнижчих показникiв у Gвропi. 60 вщсотюв украшських школярiв не спроможш виконати вимоги загальноевропейських тестiв фiзичноï пiдготовленостi «Сврофгг».
В навчальних закладах спостер^аеться недотримання фiзiологiчного нормування розумового та фiзичного навантаження в процес зростання i розвитку дитячого оргашзму. Нашi школярi мають на 40 вщсотюв бiльше загальноосвiтнього навантаження порiвняно з ровесниками з iнших краш. Це саме стосуеться i студентсь^' молодi в Укршш. У дитячому та мо-лодiжному середовищi зростае популяршсть малорухомого способу життя (комп'ютери, електроннi iгри, перегляд телепередач тощо). Все бiльше пе-реважають пасивш форми дозвiлля, ризикована поведiнка та рiзнi форми залежностi: алкоголь, наркотики, тютюнопалшня, лудоманiя тощо.
Поширюеться практика дошлюбних та позашлюбних статевих сто-сункiв, що створюе додатковi ризики поширення соцiально небезпечних iнфекцiйних хвороб.
Спостер^аеться тенденцiя до зростання захворюваносп на ВШ-ш-фекцiю, що охоплюе все новi верстви населення, зокрема д^ей та молодь (офiцiйно зареестровано 161 119 випадюв В1Л-шфекцп серед украшських громадян). Показники щодо туберкульозу в Укршш вищi за вщповщш у розвинутих кранах у 10-12 разiв.
За останнi 10 роюв частка хворих на наркоманiю серед неповнол^шх збiльшилась у 6-8 разiв.
В Укршш палять 45,7 вщсотка юнакiв i 35,5 вiдсотка дiвчат, вживають алкоголь 68 вiдсоткiв хлопщв i 64 вiдсотки дiвчат, 13,1 вщсотка молодi вживае марихуану або гашиш.
Вiдхилення у сташ здоров'я визначаються медиками майже у 90 вщсот-кiв студентiв, серед яких бiльше половини мають незадовшьний фiзичний стан» [3]. Констатацiя наведених факпв ще не е виршенням проблеми. А тi заходи, що здшснюються в Укршш стосовно змщнення здоров'я громадян, зокрема й студентськоï молодi, е недостатньо ефективними.
У зв'язку iз загрозою здоров'ю украïнськоï нацп необхiднi внесення змш до формування та реалiзацiï державноï ^шально", молодiжноï пол^и-ки, розробка i прийняття вiдповiдних рiшень щодо формування фiзичноï культури в системi освiти. Очевидно, що для цього проблема здоров'я, виховання фiзичноï культури мае бути усвщомлена владою та вам суспшь-ством. Насамперед мае бути усвiдомлення ща проблеми на фшософсько-му рiвнi.
Аналiз вiтчизняноï та зарубiжноï сощально-фiлософськоï лiтератури свiдчить про наявшсть двох негативних тенденцiй в сучасному баченш ролi фiзичноï культури в суспшьста [4, 114-115]. Перша тенденц1я проявляться в недостатнiй увазi до фiзичноï культури, ïï невисокому рейтингу в систем цiнностей сучасно'1 людини. Поки що фiзична культура в основних сферах життeдiяльностi людини та суспшьства — в освт, працi, дозвш-лi,— функщонуе на вкрай низькому рiвнi, не дае необхiдного запасу «мщ-носп» у виглядi здоров'я, функцiональноï готовности, психiчноï стiйкостi та емощйноï задоволеносп. Крiм того, в останнi десятилггтя все бiльше вiдбувалася девальвацiя щнностей фiзичноï культури, про що свщчить вiдсутнiсть у суспiльнiй думцi культурно значущого соцiального статусу та престижу фiзичного iмiджу людини та своерщний «соматичний нега-тивiзм», котрий проявляеться в байдужосп до особистого здоров'я, не-довiрi то тiлесного досвщу та «голосу тiла» [5, 48]. Бшьшють суспiльних груп, i особливо значна частина молод^ вкрай мало защкавлеш в культи-вуваннi сво'1х тiлесних та рухових якостей. Наслщком цього е зниження загальних показниюв здоров'я в суспiльствi, зростання (особливо в мо-лодiжному середовищi) девiантних форм поведiнки, що руйнують людсь-кий органiзм.
Друга тенденция проявляеться в надмiрнiй «соматизацп» людини, зве-деннi в культ ïï тшесносп, котра не мае прямого ввдношення до дiйсних цiнностей фiзичноï культури. В сучасних умовах превалюе технологична сторона фiзичноï культури, водночас вщсутш умови для освоення ïï духов-но-цiннiсного, iнтелектуального багатства. В цьому випадку тшесно^зич-нi характеристики людини абсолютизуються й виносяться за рамки нор-мально'1' культурно'1' соцiалiзацiï. Внаслвдок цього порушуеться та еднiсть людського буття, суть якого стародавнi римляни висловили афоризмом «В здоровому тш — здоровий дух», формуеться одновимiрна особиспсть, яка не здатна до розкриття свого потенцiалу, вiдпущеного природою та наданого суспшьством.
Узагальнення результапв накопичених дослiджень показуе, що сьо-годнi в системi фiзичноï осв^и та виховання склалась суперечнiсть мiж науково-технологiчним i теоретичним потенцiалом фiзичноï культури та рiвнем його засвоення в рамках осв^нього та виховного процесу. Ця не-вiдповiднiсть обумовлена вузьюстю навчально'1' проблематики, орiента-щею на технологiчну сторону фiзичноï культури та вщсутшстю умов для засвоення ïï духовно-щншсного, iнтелектуального багатства.
Одшею iз найбiльш тривожних проблем сучасно'1' сощокультурно'1' ре-альностi е нездатшсть сучасноï людини i, перш за все молод^ адаптуватися до нових умов життя. Умови украшського суспшьства характеризуются наявнiстю складних проблем пов'язаних з трансформацшними процесами
соцiально-економiчного, поличного, духовно-iдеологiчного характеру. G проблеми з працевлаштуванням, фiнансовими можливостями, вщчут-тям полiтичного та морально-психологiчного комфорту вщ перебування в укршнському суспшьсга для значноï частини молодi. Все це негативно впливае на стан здоров'я людей та викликае у них передчасш хвороби, ско-рочуе ïx життя. На думку вчених-медиюв, крiм психiчних стресiв на стан здоров'я людини здшснюе вплив мехашзм, котрий називаеться «порушен-ня динамiчного стереотипу вищоï нервовоï дiяльностi», що вщповщаль-ний за забезпечення стабшьного стану людського органiзму.
Фiзичний стан, рiвень фiзичноï пiдготовки сучасноï украïнськоï молодi не дозволяе ш ефективно протистояти неблагоприемним умовам зовнiш-нього середовища та труднощам, пов'язаним з негативними явищами в со-щально-пол^ичнш та економiчнiй сферах суспiльства.
На жаль, система фiзичноï освiти та виховання, що склалася в Укршш не здатна виршувати означен вище проблеми. Бшьше того, як показують дослщження, рiвень психофiзичноï культури молодi пiд час навчання у ВНЗ знижуеться, що обумовлено, з одного боку, рiзким ростом шформа-цшних та емоцшних навантажень, якi приводять до значного попршення психiчного самопочуття людини, пiдвищеноï тривожностi, вiдчуженостi, з шшою — слабкою технологiчною озброешстю людини, що дозволяла б ш перемагати стресовi ситуацп.
Причини неоптимального функщонування цiеï сфери осв^ян^^ дiяльностi не потрiбно вбачати тiльки в низькш якостi органiзацiï вивчення вщповщних дисциплiн. Вони носять бiльш загальний характер: педагопка не змогла вщрекфлексувати дiйсну суть фiзичноï культури, сформулювати щнносп та цiлi фiзичного виховання в едносп iнтелектуального, морального та тшесно^зичного розвитку людини. Невиршешсть загальнотео-ретичних питань породжуе певш частковi проблеми.
1. Як в сферi дослiджень фiзичноï культури, так i в процеа органiза-торсько1 дiяльностi iгноруються фiлософсько-культурологiчнi аспекти феномену фiзичноï культури. На наявнiсть ще1 проблеми звернули увагу зокрема й росшсью дослiдники [6]. здебiльшого ïï вирiшення обмежуеть-ся формальними посиланнями на необхщшсть цiлiсного та штегративного розумiння сутностi фiзичноï культури в едносп природного та духовного, щншсно-нормативного та процесуально-технологiчного.
Крiм того, культуролопчш дослiдження iгнорують фiзичну культуру як рiвнозначний з iншими видами культури об'ект дослiджень. Якщо культурологи акцентують увагу на соцiокультурних аспектах особистосп та залишають без уваги соматопсихiчний ïï бiк, то фахiвцi в сферi фiзичноï культури звертають увагу на соматопсихiчну природу, випускаючи з поля зору соцiокультурну сторону. В обох випадках вщбуваеться втрата цшс-
ност людини, що обмежуе евристичний потенщал теорп, призводить до «втрат» в системi оргашзацп виховного процесу.
2. Дотепер залишаеться розiрваною соцiопсихiчна та соцiокультурна складова людини (та неузгоджешсть вiдповiдних блокiв знания про не!). Провщними аспектами знання про фiзичну культуру е медико-бюлопчний, педагогiчний, психологiчний та соцiологiчний. Кожний iз них вiдображае суттеву грань фiзичноï культури. Однак акцент на частковостях залишае фiзичне виховання його штегративного сенсу.
3. На практищ спостерiгаеться вузькiсть навчальнох проблематики, орiентацiя на технологiчну сторону фiзичноï культури та вщсутшсть умов для засвоення ïï духовно-щншсного, штелектуального багатства. Це мож-на розглядати як прояв нездатносп системи фiзичноï освiти та виховання затребувати накопичений щншсний, теоретичний та технолопчний по-тенцiал фiзичноï культури. В процесi освiтянськоï дiяльностi проблеми фiзичного розвитку особистостi вщсунуп на заднiй план. Досi вщсутнш очевидний зв'язок помiж фiзичною культурою та професшною устшнь стю фахiвця. Рiвень фiзичноï культури не розглядаеться як повнощнна складова професiйноï готовность А тому в сферi фiзичного виховання слабо наведенi таю цш та вiдповiднi культурнi практики, як самореалiзацiя, спроектований та цше-спрямовуючий саморозвиток, творчiсть, духовнi потреби, ко^ е поштовхом для будь-якоï дiяльностi. Це обмежуе мож-ливостi фiзкультурноï дiяльностi розвитком тiльки руховоï сфери тих, хто навчаеться.
Така ситуащя мае свое об'ективне тдгрунтя. Традицшна система фь зичного виховання формувалась тд впливом практичних потреб суспшьства та вимог до повноцiнноï тдготовки людини до працi. В освггянськш системi фiзична культура входила як зааб формування рухових вмшь та навичок. При цьому ïï роль в штелектуальному, моральному та естетич-ному вихованнi тiльки декларувалась. Державний штерес поступово змi-стився в сферу тдготовки резервiв найвищих досягнень, куди були спря-моваш значнi фiнанси та кращi кадри. Перюдично держава демонструвала турботу про розвиток масовоï фiзичноï культури, як правило, у виглядi постанов, що залишалися проектами на паперi. Украшсью олiгархи, в руках яких сконцентрувались велию кошти, вкладають ï^ в найбiльш пре-стижнi проекти, пов'язаш, найчастiше, з пiдготовкою ел^них спортсменiв та оздоровчих центрiв для «обраних». Як стверджуе дослiдниця Марина Кривда «... держава, замють кардинально щось мiняти i пропагувати здоровий споаб життя, масово закривае спортивш школи, а тi незначш природнi оази, що ще збереглися навколо великих мют i де могли б змщ-нювати здоровья, давно стали об'ектами зазiхань грошовитих дядькiв» [7, 14]. Все це не могло не деформувати систему виховання фiзичноï культури
та спорту. Наслщок цього — значне зниження культурного потенщалу фь зичноï культури як найважливiшоï сфери людськоï практики, недооцiнка ïï можливостей в розвитку штелектуальних, розумових, творчих, комушка-тивних потенцiй людини.
Як вбачаеться, оптимiзацiя процесiв функцiонування фiзичноï культури можлива на основi адекватного розумшня ïï сутностi та функцш, дшс-ноï ролi та мюця як в iндивiдуальнiй життедiяльностi, так i в юторп людсь-ких цившзацш. Таке розумiння може бути досягнуто на основi об'еднання юнуючих пiдходiв до дослiдження рiзних аспекпв фiзичноï культури. В якостi методологiчноï рамки аналiзу мае виступати фшософсько-культу-рологiчна парадигма, котра акумулюе вс iншi аспекти знання про фiзичну культуру [8]. Останнiм часом методология розумiння феномену фiзичноï культури все часпше визначаеться парадигмами, що формуються в сферi культурологiчного знання [8]. Це викликано надзвичайною складшстю феномену фiзичноï культури та неможливiстю ïï повного та адекватного розумшня в рамках педагопчних наук, потребою розкриття потенцшних можливостей фiзичноï культури та формування людини в едностi ïï фiзич-ноï та духовноï природи. Вивчення фiзичноï культури в цьому аспект! е лопчним продовженням основноï тенденцп розвитку знання: переходом вщ переважно медико-бiологiчного i педагогiчного до психолопчних, со-цiологiчних та шших аспектiв. На пiдставi цього можна стверджувати, що таким чином долаеться вузькоспецiалiзований пiдхiд до вивчення культур-них явищ та формуеться системна методолопя в контекстi якоï людина розглядаеться як цшсна, багатовимiрна та штегративна система.
Культурологiчний ракурс аналiзу, фiксуючий увагу на цiннiсно-норма-тивнш природi феномену фiзичноï культури, дозволяе по шшому поди-витись на засоби та методи фiзичного виховання, оцшити роль фiзичних вправ, зрозум^и природу та потенцiал рухових вправ, в котрих, поряд з моторно-виконавчими (операцшними) механiзмами, присутнi пiзнавальнi, проекцiйно-смисловi та емоцiйно-оцiночнi аспекти. В цьому контекст! е правомiрним перехiд вщ категорй фiзичних дiй, як основного засобу фь зичного виховання, до поняття фiзкультурна дiяльнiсть (та ïï видiв, як до основного засобу фiзичноï культури). Саме вона виступае технолопчним пiдrрунтям фiзичноï культури людини в ïï тшесно-духовнш едностi.
На nidcmaei проведеного анал1зу проблем ф1зичноХ культури та спорту в ïx соцюкультурному вимiрi для оптимiзацiï сучасноХ науки та освти слid запропонувати:
в системi культуролопчних дослщжень фiзична культура мае бути рiв-нозначною з шшими видами культури;
в системi осв^и забезпечити т!сний зв'язок мiж фiзичною культурою i професшною устшшстю спецiалiста;
в технологичному (i дидактичному) плаш розвиток фiзичноï культури визначае вдосконалення методiв та прийомГв педагопки, а також способiв i засобiв розвитку спецiалiзованих видiв фiзичноï культури та спорту;
в оргашзацшному плаш на рiвнi системи освiти (в тому чист i вищо1), засобiв розвитку спецiалiзованих видiв фiзичноï культури та спорту необ-хiдно створити умови для реалiзацiï потенцiалу фiзичноï культури в удо-сконаленнi тшесно-рухових якостей людини, збагачення духовного св^ та самореалiзацiï особистостi.
Пiдсумовуючи сказане, ще раз тдкреслимо основну щею, необхiдну для розробки умов оптимiзацiï освiтнього процесу: провiдним фактором реалiзацiï стратеги фiзичного розвитку особистостi мае виступати культу-рологгчна методология. Вона не тшьки змiнюе «контури» предмета осв^-ньо1 дiяльностi, але i корегуе ïï головну задачу, дозволяе подолати ращо-налютичне розсiчення шдивща на тiло i розум, повернутися до принципiв цiлiсноï методологи, що орiентуеться на дослiдження та розвиток людини, як едносп тiлесного i духовного. Крiм того, культурологiчне розумшня сутностi фiзичного розвитку дозволить адекватно визначити цiльовi орiен-таци та прюритети державноï полiтики у сферi освiти та забезпеченнi здоров'я громадян суспшьства.
Лiтература:
1. Барашвський В. Ф. Стратеги особиспсного розвитку як прюритети освггньо1 д1яль-носп / В. Ф. Баран1вський // Вища освгга Укра1ни: Теоретичний та науково-методич-ний часопис/ [за ред. В. I. Лугового, М. Ф. Степка].— К.; Запор1жжя: Класичний при-ватний ушверситет, 2011. — № 1. — Додаток 1. — Тематичний випуск: «Наука i вища освгга: проблеми взаемод11 та штеграцп».— С. 13-22.
2. Попов М. В. Здоров'я украшсько1 наци — найголовшший ресурс ïï буття та безпеки / М. В. Попов // Гуманггарш та ресурсш проблеми нацiональноï безпеки Украши: мо-нограф1я./ — Г 94 К.: «ВПК «Експрес-Полкраф», 2011.— С.42-60.
3. Постанова Верховноï Ради Украши: Про Рекомендацп парламентських слухань про становище молод1 в Украïнi «Молодь за здоровий споаб життя»/ Вадомосл Верхов-ноï Ради Украïни, 2011, № 24, С.173.
4. Запесоцкий А. С. Образование: Философия, культурология, политика / А. С. Запесоц-кий // М.: Наука, 2003.— 456 с.
5. Александрова Е. Я., Быховская И. М. Культурологические опыты. /Е.Я.Александрова, И. М. Быховская — М., 1996.— С.48.
6. Див.: Николаев Ю. М. Теоретико-методологические основы физической культуры: Автореф. дис. ... д-ра педагогич. наук.— СПБ., 1998; Столяров В. И. Философ-ско-культурологический анализ физической культуры// Вопросы философии.— 1998.— № 4 та in.
7. Кривда М. Замють оздоровчих табор1в — санатори для обраних / М. Кривда // Голос Украши № 25, вщ 9.02.2012р.— С.1,14.
8. Николаев Ю. М. Теоретические аспекты интегративного содержания и человекотвор-
ческой сущности физической культуры/ Ю. М. Николаев // Теория и практика физической культуры.— 1998.— № 4.— С. 16-23.
Василий Барановский. Физическое воспитание личности как проблема современной философии образования.
Статья привлекает внимание организаторов образования, ученых к неудовлетворительному состоянию физического воспитания студенческой молодежи в Украине, которое негативно влияет на здоровье, снижает уровень работоспособности, сокращает срок жизни. Подчеркивается, что по состоянию физического здоровья граждан, срока их жизни Украина является одной из проблемных стран в современном мире. В системе образования проблема здоровья молодежи должна решаться путем улучшения физического воспитания студентов, повышения уровня их физической культуры. Физическое воспитание в системе вузов должно строиться на основе личностно ориентированной, гуманистической концепции, которая направляет образование на гармоничное развитие личности и основывается на видении человека как существа биосоциального и духовного. Одной из проблем современного образования является чрезмерная «соматизация» физического воспитания, минимизация духовного, культурного аспекта в воспитании молодежи. В статье с позиций социальной философии обосновывается необходимость повышения роли культурологической методологии в воспитании, что позволит обеспечить единство телесного и духовного в формировании молодежи, укрепить состояние ее здоровья.
Ключевые слова: человек, личность, молодежь, здоровье, образование, физическая культура личности, культурология.
Vasyl Baranivskyi. Physical education of personality as problem of modern philosophy of education.
In the article come into the notice of organizers of education, scientists to the unsatisfactory consisting of physical education of student young people of Ukraine, which negatively influences on a health, reduces the level of capacity, abbreviates the term of life. It is underlined that on the state the physical health of citizens, term of their life Ukraine is one of problem countries in the modern world. In the system of education the problem of health of young people must decide by the improvement of physical education of students, increase of level of their physical culture. Physical education in the system of institutes of higher must be built on the basis of personality to the oriented, humanism conception which sends education on harmonious development of personality and based on vision of man as a creature bio-social and spiritual. One of problems of modern education is an excessive «somatization» of physical education, underestimation of spiritual, cultural aspect in education of young people. In the article from positions of social philosophy the necessity of raising of role of culturological methodology is grounded for education, that will allow to provide unity corporal and spiritual in forming of young people, to fix the state of its health.
Keywords: people, person, youth, health, education, physical culture, culture.
