CC BY
8УДК 330.142
Шаповалова Т.В.,
к.е.н., доцент, директор ННШСТ СНУ 1меш Володимира Даля.
СОЦ1АЛЬНИЙ КАП1ТАЛ ЯК НЕЕКОНОМ1ЧНИЙ ЧИННИК СУЧАСНОГО
ЕКОНОМ1ЧНОГО ЗРОСТАННЯ
На основi вивчення економiчноï лiтератури i проведеного в статтi емпiричного аналiзу, iснують пiдстави стверджу-вати, що кiлькiсть i специфiка факторiв, що впливають на економiчне зростання в постiндустрiальну епоху, розвиток iнформацiйного сустльства та економiки основано!' на знаннях виходять далеко за визначет неокласичною економiч-ною теорieю «традицшт» економiчнi фактори зростання (фiзичний капiтал та iншi види катталу, якi використовують-ся в процесi виробництва, природт ресурси, земля, праця, технiчний прогрес). Стае очевидним, що з'явилися «нетра-дицшт», неекономiчнi фактори економiчного зростання, яю охоплюють невиробничi сфери. До недавнього часу щ фактори не привертали уваги економюив, а вщтак, вони недостатньо виясненi та обгрунтоват в економiцi.
Ключовi слова: сощальний каттал; економiчнi фактори; неекономiчнi фактори; економiчне зростання; концепци гвенсi.
ВСТУП
Упродовж останшх десятил1ть у наукових роботах, публшащях, як в1тчизняних, так i захщних економют1в все часпше з'являються ствердження щодо появи «нових» чинниюв, яю впливають на економ1чне зростання. Результати сучасних емтричних дослщжень дають тдстави стверджу-вати, що таю чинники, вщр1зняються значною м1рою вщ «традицшних», усталених в економщ1 фактор1в економ1чного зростання. Вони виходять далеко за меж1 мейнстр1ма неокласично1 еконо-м1чно1 теорп та охоплюють сфери, яю не привертали до недавнього часу уваги економют1в. Дшсно, суспшьний розвиток гшотетично призводить до розширення коло фактор1в економ1чного зростання, яю залишаються недостатньо з'ясованими та обгрунтованими в економ1чнш наущ.
Про те, що сучасним чинникам економ1чного зростання притаманна «загадковють» звертае увагу в своему емтричному дослщженш фшський економют Рено Херппе [5, с. 1]. За його тдрахунками вщ 40% до 60 % чинниюв економ1чного зростання залишаються нез'ясовними з причин 1хньо1 невизначеносп, непом1тност1 та мшливосп. Парадоксальною i незрозумшою е нараз1 ситуащя, в яюй краши св1ту за наявност вщносно однакових значень економ1чних по-казниюв, яю характеризують економ1чний потенщал, обсяги наявних запас1в природних ре-сурс1в i катталу, демонструють досить вщмшш р1вш ВВП, темпи економ1чного зростання та шш1 економ1чш показники.
Анал1з цшо1 низки сучасних економ1чних джерел економ1чного зростання дае тдстави ствер-джувати, що ф1зичний каттал, як усталена в економщ1 форма катталу, не вщ1грае виршальну роль в економ1чному зростанш. Ниш в будь-яюй краш1 свгту все бшьшого впливу на економ1чне зростання справляють нееконом1чш чинники до яких, зокрема, вщносять сощальний каттал. Цей феномен на р1вш з такими традицшно визнаними базовими факторами, як праця, фшансовий каттал, природш ресурси, шдприемницью зд1бност1, значною м1рою детерм1нуе економ1чне зростання. Сучасш реалп сустльного розвитку, яю характеризуються частими фшансово-економ1ч-ними кризами, ставлять все нов1 виклики, до найбшьш важливих з яких вщносять пошук нових джерел сталого економ1чного зростання та шдвищення конкурентоспроможносп нацюнально1 економши.
Написанню статп передувало вивчення автором результапв фундаментальних дослщжень соц-1ального катталу, поданих у цшй низщ наукових робгт i публшацш, зокрема Г. Беккера, П. Бурд'е, Г. Вестланда, П. Вшсона, О. Вшьямсона, М. Вулкока, Д. Гаггю, К. Грутаерта, Дж. Коулмена, Д. Нараяна, Р. Патнема, Г. Свендсена, Р. Роуза, М. Шиффа, Б. Файна, П. Франкоюа, Ф. Фукуями, Ф. Херрероса, Р. Херппе та ш.
Р1зш аспекти нееконом1чних фактор1в та сощального катталу розглядалися в наукових роботах росшських дослщниюв, зокрема П.Л. 1патова, О.Т. Конькова, О.О. Конева, А.В. Ланцман, Н.1. Ларюново1, Д.В. Меркулова, Д.Д. Попова, В.В. Радаева, С.В. Ракш1, О.М. Татарко, М.Я. Фей-зби, С.А. Штирбул та ш.
Цшним i корисним для дослщження став доробок до розроблення сучасно1 теорп сощального катталу, зроблений такими в1тчизняними науковцями i дослщниками, як Ю.М. Бажал, С.1. Бандур, М.€. Горожанюна, В.М. Геець, О.А. Гршнова, М.С. Доронша, €.С. Драгом1рова, Ю.К. Зайцев, Е.М. Л1банова, Ю.Р. Мшин, О.О. Убейволк та ш.
119
ПОСТАНОВКА ЗАВДАННЯ
У сучасних наукових працях i публшащях, автори яких вказано вище, розглядаеться широке коло питань, пов'язаних з сощальним капiталом. Незважаючи на те, сучаснi неекономiчнi чинни-ки, а саме соцiальний каттал, !х особливостi та значення в економiчному зростаннi залишаються наразi недостатньо вивченим у втизнянш економiчнiй наущ та практицi. В контекстi викладено-го вище актуалiзуеться потреба у вивченш обрано! автором теми дослщження та обгрунтовуеться И вибiр.
Метою i завданням дослiдження статтi е виявлення неекономiчних факторiв сучасного еконо-мiчного зростання та теоретичне обгрунтування зв'язку з ними соцiального катталу.
РЕЗУЛЬТАТИ
Перш нiж безпосередньо перейти до здшснення аналiзу, варто проаналiзувати трактування окремих понять дослiдження, а саме значення ств: «фактор» — умова, рушшна сила будь-якого процесу, явища; iншими словами це об'ект, який сво!м впливом змiнюе власш ознаки та (або) ознаки шших об'ектiв; «чинник» — умова, рушшна сила, причина будь-якого процесу, що визна-чае його характер або одну з основних рис; фактор. Осюльки проаналiзованi поняття за своею суттстю та значенням е подiбними, то вказанi поняття розглядатимуться як синошми. Разом з тим, бшьш коректним для використання у даному дослщженш видаеться слово «чинник».
Пщ економiчним зростанням розумiють збiльшення сукупних обсяпв виробництва та спожи-вання економiчних благ в окремо взятш кра1ш за певний перiод часу. Економiчне зростання вим-iрюеться, передуем, позитивною динамiкою змiн (темпами зростання або приросту) таких мак-роекономiчних показникiв, як валовий нацiональний продукт (ВНП), валовий внутрiшнiй продукт (ВВП), нащональний дохiд [3, с. 440]. Варто вщм^ити, що термш «економiчне зростання» та «економiчний розвиток» спiввiдносяться мiж собою, як складова цшого та цiле. Вирiзняють таю види економiчного зростання, як :прогресивне; стагнацiйне; регресивне.
Поняття «сощальний каттал» автор пропонуе розумiти систему сощальних зв'язкiв, контактiв, взаемовiдносин мiж економiчними агентами, iндивiдуумами, яка базуеться на нормах неофщшних або соцiальних (довiра, партнерство, визнанi моральнi цiнностi) та офщшних або правових (зако-нодавчi та пiдзаконнi нормативно-правовi акти, контракти тощо), якi використовуються ними для отримання конкурентних переваг (доступ до ресуршв, зменшення трансакцiйних витрат, обмш iнформацiею тощо).
Здiйснюючи короткий юторичний екскурс генези факторiв економiчного зростання, слщ вщм^и-ти, що ще в XV ст. у робота раншх меркантилiстiв торгiвельний i грошовий капiтал розглядався, як основний чинник «зростання багатства». У XVIII ст. Адам См^, шотландський економiст, один з основоположниюв сучасно! економiчноl теори, у сво!х роботах розглядае працю фактором «доб-робуту наци». Изшше Жан-Батист Сей, французький економiст, представник класично! школи полтекономи, який був прихильником i популяризатором iдей А. Смга видiлив три фактори виробництва : працю, каттал i землю («Теорiя трьох факторiв»).
К. Маркс i Ф. Енгельс в пращ «Каттал» виокремили двi базових групи факторiв виробництва : працю (особисп) та засоби виробництва (речов^. Вони зазначали, що «якi б не були суспшьш форми виробництва, роб^ники та засоби виробництва завжди залишаються його факторами», для того, щоб щось виробляти цi фактори мають поеднатися [1, с. 43].
Вщповщно до положень теори економiчного зростання, яка з'явилася наприкшщ 30-х та на початку 40-х рр. XX ст. е основний каттал, чисельшсть населення, розподш робочо! сили та техшчний прогрес. У 80-90-х рр. XX ст. в моделях економiчного зростання фактори (недосконала конкуренщя, можливi змiни норми прибутку та ш.), якi впливають на економiчне зростання розг-лядалися, як ендогент (генерованi внутрiшнiми чинниками).
У традицшнш неокласичнiй теорil зростання (neo-classical growth theory) важливого значення також надаеться накопиченню капiталу (переважно основному катталу), пращ та техтчному про-гресу. Вважаеться, що механiзми ринкового регулювання за умов повного використання катталу та ресуршв приводять економiчну систему в стан рiвноваги попиту i пропозицil. Накопичення ресурсiв i катталу в обсягах, достаттх для забезпечення задоволення попиту у капiталовкладеннях, розгля-далося базовим чинником зростання виробництва. Таю заощадження (грошi, фабрики, заводи, ус-таткування тощо) е видимими, вiдчутними на дотик, мали невщкладно та безперешкодно втiлюва-тися в швестици. До середини 70-х рр. XX ст. особливий штерес викликала модель економiчного зростання Роберта Солоу (the Solow economic growth model), в яюй технiчний прогрес розглядаеться нарiвнi з капiталом i працею чинниками економiчного зростання [6, с. 65-94].
120
Найбшьш вщомими напрямами теори економ1чного зростання е таю модел1 зростання, як кей-нс1анська, посткейншанська, неокласична та ш. Вс вони в цшому придають важливого значення впливу на економ1чне зростання фактор1в, яю мають безпосередне вщношення до традицшних ресуршв виробництва — катталу та пращ. Ц та вказат вище фактори можна виокремити в еко-ном1чш фактори економ1чного зростання (рис. 1).
ЕКОНОМ1ЧН1 ФАКТОРИ:
фiзичний капiтал; каштальш фонди; земля;
природнi ресурси; праця;
техшчний прогрес
НЕЕКОНОМ1ЧН1 ФАКТОРИ:
• технолопчний;
• людський капiтал;
• еколопчний;
• енергетично-ресурсний;
• шформацшний;
• культурно-рел^шний;
• полггико-шституцюнальний
Рис. 1. Д1аграма класиф1кацй' базових фактор1в економ1чного зростання (Розроблено автором на баз1
анашзу моделей економ1чного зростання та емшричного досвщу)
Вт1м, упродовж останшх десятил1ть в економ1чнш л1тератур1 при поясненш та обгрунтуванш сучасного економ1чного зростання все бшьше посилаються на юнування «прогалин», невщомосп. Дшсно, пояснити темпи зростання ВВП виключно в межах «традицшних», економ1чних фактор1в стае все складтше. 1ншими словами, гшотетично мають юнувати шш1, «нетрадицшш», «нееко-ном1чн1» детермшанти, що справляють вплив на економ1чне зростання. В межах дослщження, здшснюваного в данш статп, зробимо спробу ïx виявити, висв1тлити 1хню суттсть i сучасш особ-ливост впливу на зростання економши.
У новiй шститущональнш економiчнiй теорiï, основоположниками якоï е Д. Норт i Р. Томас, економiчне зростання асощюеться з накопиченням факторiв зростання, освiтою та шноващями. На думку приxильникiв цiеï теори, важливим чинником, що детермiнуе сучасне зростання, е шсти-тути, як системи меxанiзмiв i правил, усталених у суспiльствi, якi впливають на накопичення капiталу, стимулюють до пращ, генерують та впроваджують новi щеь 1нститути призначенi для забезпечення виконання цих меxанiзмiв i правил, а також для врегулювання норм поведшки, струк-турування взаемодiй мiж людьми [2, с. 69-91].
Як вже йшлося вище, шститути, формальнi норми та неформальт правила поведiнки е не-вiд'емними складовими соцiальний катталу. 1ншими словами, вiдповiдно до постулапв новоï iнституцiональноï економiчноï теорiï сощальний каттал е неекономiчним чинником, який впли-вае на економiчне зростання.
Емшричш знання та досвiд, набут автором, а також викладене вище дають йому змогу виокремити та стисло охарактеризувати таю неекономiчнi фактори економiчного зростання (рис. 1). До економiчниx чинниюв економiчного зростання вщносять теxнологiчний фактор, який пов'яза-ний з новими видами продукци, патентами, тенденцiями в науково-дослiдниx та дослщно-конст-рукторських роботах тощо. 1ншими словами, теxнологiï е результатом розумовоï працi, швесту-вання в людський каттал, яю дають змогу значно розширити межi використання бiологiчниx, фiзичниx, xiмiчниx та iншиx властивостей матери в сферi матерiального виробництва. Впровад-ження та використання безвiдxодниx i низьковщходних теxнологiй уможливлюе утилiзувати та переробляти вщходи, економно використовувати наявт обмеженi ресурси. В медицинi, харчовш промисловостi, сiльському господарствi використання бютехнологш суттево розширюе можли-востi цих галузей, сприяе життедiяльностi людини та ш. Сфери застосування сучасних технологи пом^но розширюються, що призводить до появи нових понять, зокрема, шформацшно-телекому-нiкацiйнi технологи, нанотеxнологiï тощо.
Важливою неекономiчною детермiнантою сучасного економiчного розвитку економiчного зростання е шформацшт потоки або iнформацiйний фактор. Постiндустрiальна епоха еволюцiï еко-
121
номши базусться на таких «трьох китах», як знання, наука, шформащя. 1нформащя е «ядром» сучасно! економши, яка И перетворення шформацшш продукти та послуги е об'ектом широкого виробництва та споживання. 1нформацшш потоки е щнним ресурсом, який детерм!нуе в значнш м1р1 економ!чне зростання. 1нформацшно-технолопчний прогрес модифшував ведення б!знесу та сучасне виробництво, призв!в до лшвщащею пром!жних ланок виробничого процесу. Передача шформацшних потоюв через мережу 1нтернет прискорила швидюсть укладання угод з поста-чальниками сировини { покупцями готово! продукци, вщкрила можливють для надомно! роботи призводить до скорочення витрат, шдвищуе економ1чну ефектившсть. 1нформащя мае ниш важ-ливе значення в економ1чному зростанш: вона е фактором виробництва, який дае змогу певною м1рою компенсувати обмежешсть шших вид1в ресуршв.
Процеси шформатизаци суспшьства та глобал!заци шформацшного простору тюно взаемопо-в'язаш з1 створенням сощальних мереж, формуванням та розвитком сощального катталу. Як вщо-мо, в сощальних мережах вщбуваеться обмш шформацшними потоками, яю з огляду на викладе-не вище можна вщнести до важливих ресуршв в економ!чнш д!яльносп. Сощальш мереж! е базо-вою складовою сощального катталу. А вщтак, шформацшш потоки генеруються сощальним ка-шталом, який в даному випадку можна розглядати нееконом1чним детермшантом економ1чного зростання.
1нформацшний { технолопчний фактори економ1чного зростання тюно пов'язаш з людським кашталом, нос1ем якого е людина, яюй выводиться ключова роль серед шших фактор1в виробництва. Ще А. См1т у сво!х роботах показав, що не техшка (ф1зичний каттал), а людина (людсь-кий каттал), !! сощальш зв'язки { вщносини (сощальний каттал) е рушшною силою економ1чно-го зростання, а витрати в людину, а точшше в розвиток !! здатност до пращ е продуктивними. Вщомий сучасний американський економют Г. Беккер економ1чно обгрунтував ефектившсть вкла-день в людський каттал, дов1в, що швестування в людину, в !! освгту, здоров'я шдвищуе ефектившсть, продуктившсть !! пращ та е чинником розвитку економши. Дшсно, сучасш технолог!!, засоби виробництва створюе людина, яка волод!е вщповщними науковими знаннями та яюй вщво-диться ключова роль в управлшш високотехнолог!чними процесами. А вщтак, людський кап!тал е важливим фактором економ!чного зростання.
Упродовж останн!х десятил!ть пом!тно п!двищуеться значимють ще одного нееконом!чного чинника економ!чного зростання — еколог!чного. Це явище е законом!рним, оск!льки бурхливе розширення масштаб!в використання техн!чних засоб!в виробництва призводить до шдвищення р!вня забруднення навколишнього середовища. Екстенсивне нарощування темшв виробництва е надм!рним навантаженням на еколопю, призводить до парникового ефекту, потепл!ння, виник-нення техногенних надзвичайних ситуац!й та катастроф. Нин! внаслщок недбало! господарсько! д!яльност! в багатьох мюцях планети можна спостер!гати необоротну деградащю еколог!!, яка перетворюе щ м!сця непридатними для безпечного проживання людини. Намагання економ!чних агент!в максим!зувати прибутки шляхом зб!льшення обсяг!в промислового виробництва та шве-лювання еколопчно! безпеки вкрай негативно в!дображаеться на стан! останньо! — фауна ! флора спустошуеться. Надм!рне еколог!чне навантаження, п!двищення р!вня авар!йност! у великих про-мислових центрах, м!ських агломеращях призводить ! до пог!ршення стану здоров'я !х мешканц!в, в!дтоку квал!ф!кованих кадр!в, п!двищення р!вн!в безроб!ття, злочинност! та ризику перетворення таких територш на депресивн!. А вщтак, сукупн! природоохоронн! видатки з державного та мюцевих бюджет!в мають зростати та спрямовуватися на охорону навколишнього середовища, на очищення пов!тряного ! водного басейн!в. Про важлив!сть еколопчного чинника на сучасному етап! сустльного розвитку свщчить внесення еколог!! на р!вш з економ!чною та сощальною скла-довими до трьох складових сталого розвитку.
Важливим фактором сучасного економ!чного зростання е енергетично-ресурсний. На раншх стад!ях економ!чного розвитку цей чинник певною м!рою н!велювався, осюльки основним дже-релом механ!чно! енерги, яку використовували у виробництв!, була сила людини та тварин. З розвитком мехашчних прилад!в, устаткування, сучасно! техшки, як! широко почали використову-ватися на промислових п!дприемствах, потреба в споживанш енерг!! р!зко збшьшилася. В умовах ¿ндустр!ального розвитку тдвищуеться попит на енерг!ю, нарощування видобутку ! виробництво яко! перетворюеться у виршальний чинник розширення масштаб!в виробництва та економ!чного зростання. Оск!льки запаси ресуршв е обмеженими та мають властивють зак!нчуватися, то це призводить до додаткових витрат на пошуки та видобуток енергетичних ресурс!в у важкодоступ-них м!сцях. Варто також в!дм!тити, що окрем! економ!чно розвинут! держави, зокрема США,
122
вдаються до здшснення зовшшньо! политики, прихованого застосування сили, ведения вшськових операцш, яю спрямоваш на отримання доступу до джерел енерги (нафта, газ та ш.), заволодшня ними та широкого використання з метою шдвищення темшв зростання нащональних економш.
Як свщчить свггова практика, культурно-релшшний фактор також справляе значний вплив на екожмчне зростання. Переконливим прикладом цього е китайський позитивний досвщ Китайсько! Народно! Республши щодо усшшного проведення економ1чних реформ, розвитку ринково! еконо-мши на баз1 культурно-релшшно! концепци сощальних мереж Гвенс (англ. — guanxi), яка е базо-вою щеею, неформальною щеолопю китайського суспшьства. Ниш, як вщомо, КНР демонструе безпрецедентне в свт зростання темшв економ1чного зростання та лщерство в свт за цшою низкою економ1чних показниюв. В основу дано! концепци покладено динам1чн1 м1жособист1сн1 зв'язки та вщносини в сощальних мережах. У контекст ведення китайськими шдприемствами б1знесу на внутршшх i свггових ринках ф1лософ1я Гвенс е, передуем, система таких важливих культурно-релшшних цiнностей, як морально-етичш почуття у мiжособистiсних вщносинах, мо-ральнi зобов'язання пiдтримувати вщносини, бездоганна дiлова репутацiю, престиж, сощальний статус, сумлшшсть та iн. Джерелом виникнення концепци Гвенсi е конфущанство, яке упродовж 2,5 тисячолiть е основою оргашзаци соцiального устрою, формування нащонально! ментальностi, свiдомостi та ведення способу життя китайцiв. Найважливiшими цшностями конфуцiанства е : тiснi взаемозв'язки та взаемовщносини мiж людьми, в шм'! та в державi; почуття обов'язку; пова-га та шанобливе ставлення до старших; благопристойнiсть; довiра; любов до людей та ш. Зазна-ченi якостi — це не тшьки морально-культурними цiнностями конфущанства, вони е загальновиз-наними у китайському суспшьсга та на них сформована культура зв'язюв Гвенсi. Саме на цих щнностях китайсько! «традицшно! моралЬ> базуються нинi вiдносини в економщ, веденнi шдприе-мницько! дiяльностi та в iнших сферах життедiяльностi суспiльства КНР 4, с. 137-146].
До неекожмчних детермiнантiв сучасного екожмчного розвитку слiд вiднести пол^ико-шсти-тущональний чинник. За своею сутнiстю пол^ичний фактор мае природу «надбудови»: пол^ики визначають фiскально-бюджетну, податкову, цiнову, митну, соцiальну й iншi види пол^ики, якi впливають на господарську дiяльнiсть i сферу нацiонально! економiки в цшому. Пол^ики на рiзних рiвнях управлiння державою здiйснюють законодавче та нормативно-правове забезпечення гос-подарсько-економiчно! дiяльностi через прийняття правових актiв, здшснення контролю за !х ви-конанням. 1нститущональний фактор економiчного зростання характеризуеться тим, що в межах системи шституив держави здшснюеться реалiзацiя вщповщних правових актiв, економiчно! та шшо! полiтики, а також визначаються прюритетш напрями !! розвитку. Як правило, щ питання вiдносяться до компетенци органiв виконавчо! влади та мюцевого самоврядування. Питання забезпечення законносп в дотриманнi та виконаннi встановлених правовими актами норм, якi рег-ламентують господарсько-економiчну дiяльнiсть, ринковi вщносини, умови функцiонування ринку, взаемовщносини мiж економiчними агентами вiднесено до компетенци системи правоохорон-них та судових органiв влади. Полiтико-iнституцiональний чинник у значнш мiрi детермiнуе тем-пи економiчного зростання, оскiльки вщ ефективностi дiяльностi iнститутiв держави залежить i розвиток нацiонально! економiки.
1нститути та формальнi норми, якi регламентують економшо-господарську дiяльнiсть, е не-вщ'емними складовими соцiального капiталу. Громадянське суспшьство, яке покликане здшсню-вати громадський контроль за дiяльнiстю полiтикiв та шститупв держави (органiв державного управлшня), також е складовою соцiального катталу. Осюльки громадянське суспiльство — це, передуем, соцiальнi мережi (громадськi об'еднання громадян, профспiлки, полiтичнi парти та ш.), в яких формуються та розвиваеться позитивний соцiальний капiтал.
Резюмуючи результати здшсненого вище емпiричного аналiзу, можна стверджувати, що кiлькiсть чинниюв, яю впливають на економiчний розвиток, виходить за межi визначених положеннями неокласично! теори зростання економiчних, «традицшних» факторiв (фiзичний капiтал, праця, земля, каштальш фонди та iн.) економiчного зростання в значнiй мiрi та охоплюе таю нееко-номiчнi, «нетрадицшш» фактори, яю залишалися до недавнього часу за межами штерешв еко-номiстiв, як технологiчний, iнформацiйний, еколопчний, енергетично-ресурсний, культурно-рел-iгiйний, полiтико-iнституцiональний та ш.
Посилаючись на результати проведеного вище аналiзу, економiчнi та неекономiчнi чинники економiчного зростання е взаемопов'язаними мiж собою, а вiдтак, !х слiд аналiзувати, оцiнювати не окремо один вщ одного, а в сув'язг Зрозумiло, що мiж дослщжуваними чинниками е вiдмiнностi, якi за природою, характером i часовими вимiрами окупностi можна розглядати умовними.
123
ВИСНОВКИ
1. Виявлено, що нееконом1чи1 чинники економ1чного розвитку, до яких, зокрема, вщнесено шформацшний, культурио-релiгiйиий i пол^ико-шститущональний (видшено жирним шрифтом на рис. 1) е складовими соцiального катталу, а саме:
• iнформацiйний чинник — в сощальних мережах здшснюеться обмiн iнформацiйними ресурсами, що, як зазначалося, вище, е важливою перевагою соцiального капiталу, який накопичуеться на реалiзуються через членство в цих мережах;
• культурно-релтйний чинник — «неписат» релiгiйно-культурнi правила, неформальт (соц-iальнi) норми, суспiльнi традици, моральнi цiнностi е елементами сощального капiталу;
• полiтико-iнституцiональний чинник, який включае в себе iнститути та вщносини мiж ними, якi врегульовують певною полiтикою, також елементами сощального катталу
Сощальному капiталу, як i неекономiчним факторам економiчного розвитку в цшому, прита-маннi вказанi вище недолши, якщо розглядати через призму економiчноï науки: невиробничi фак-тори економiчного розвитку; труднощi у вимiрюваннi та оцiнюваннi економiчними показниками; недостатньо узгоджуються з економiчними категорiями; залишаються недостатньо дослщжени-ми в економщь
СПИСОК ВИКОРИСТАНОÏ Л1ТЕРАТУРИ
1. Маркс К. Сочинения (2-е изд.) / Карл Маркс, Фридрих Энгельс. — Т. 24. — М.: Издательство полит. л-ры, 1961. — 657 с.
2. Норт Д.С. Институты и экономический рост : историческое введение / Даглас К. Норт // Thesis. — Т.1. — Вып. 2. — М., [б. и.], 1993. — С. 69-91.
3. Райзберг Б.А. Словарь современных экономических терминов / Б.А. Райзберг, Л.Ш. Лозовский. — 4-е изд. — М.: Айрис-пресс, 2008. — 480 с.
4. Шаповалова Т.В. Розвиток сощального катталу : значення та сучасна практика на тдприе-мствах у Кита].': / Т.В. Шаповалова // Часопис економiчних реформ: наук.-виробн. журнал. — 2012. — №3 (7). — [Електронний ресурс]— Режим доступу до журналу: archive.nbuv.gov.ua/portal/ soc_gum/Cher/2012_3/shapovalova.pdf. — С. 137-146.
5. Hjerppe R. Social Capital and Economic Growth Revisited : VATT Discussion Papers / Reino Hjerppe. — Finland: Helsinki, Government Institute for Economic Research, 2003. — 29 р.
6. Solow R.M. A Contribution to the Theory of Economic Growth / R.M. Solow // The Quarterly Journal of Economics. — 1956. — №70. — P. 65-94.
Стаття надшшла до редакци 1 жовтня 2013 року
124
