CC BY
96
сощолопя
УДК 316.344.159.947
В. Л. Погргбна, доктор сощолопчних наук, професор;
I. М. Мельник, кандидат психолопчних наук, доцент
СОЦ1АЛЬНО-ПСИХОЛОГ1ЧШ ДЕТЕРМ1НАНТИ ФОРМУВАННЯ ТРАеКТОРШ ПРОФЕС1ЙНОГО РОЗВИТКУ ОСОБИСТОСТ1
У статт1 розкриваеться механизм формування траектор1й профестного роз-витку особистост1. Показано, що гх детерм1нантами е психофгзголог^чнг, психоло-г1чт, соцгально-профестнг 1 соц^ально-економ^чш фактори. До психоф^зюлог^чних належать ф^зичш характеристики людини, гендерн1 та в1ков1 особливост1, до психолог1чних — особливост1 тзнавальног й ¡нтелектуальног сфери, профестно важлив1 якост1 7 потенциал особистост1. Соц^ально-профестними факторами е зм1ст професп, способи виконання д1яльност1, випадков1 критичм поди, що вплива-ють на профестнийрозвиток, а соц1ально-економ1чними — умови господарювання, матер1альна винагорода за результатами працг, етмчм особливост1, м1сце про-живання тощо. Доводиться, що в процес становлення профеаонала суб'ект ви-ступае фактором свого розвитку, зм1ни, перетворення об'ективних обставин кр1зь призму свогх особистих властивостей.
Ключовi слова: профеайний розвиток, профеайний прост1р, що розвиваеться, траекторИ профестного розвитку.
Актуальтсть проблеми. Вивчення професшно! дiяльностi ^сно пов'язане з питаннями, що входять до проблемного поля психологи i со-щологп особистосп. Точшше, тут доцшьно говорити про взаемозв'язок: з одного боку, особливост особистост пращвника здшснюють ютотний вплив на процес i результати професшно! дiяльностi, з шшого боку, саме
© Погр1бна В. Л., Мельник I. М., 2015
215
формування людсько!' особистосп значною мiрою вiдбуваeться в ходi про-фесшно!' дiяльностi i тд 11 впливом. Багато дослiдникiв вщзначають унь кальну роль цього виду дiяльностi для особистостi [1; 2]. На даному етат розвитку сустльства саме професiйна дiяльнiсть дае максимальш потен-цiйнi можливостi одночасного i найбiльш повного задоволення всiх базових потреб особистосп (потреби у безпещ, самоповазi, соцiальному визнаннi тощо). Врештьрешт, самореалiзацiя особистостi здiйснюеться найбiльш плщно саме у професiйнiй дiяльностi. Тому метою дано!' статтi е системне обгрунтування механiзму формування траекторiй професшного розвитку особистостi, якi одних приводять до самореалiзацii в професiйнiй дiяльнос-тi, а iнших — до поступового вгасання професшних функцiй або нав^ь до саморуйнування особистостi.
Аналiз остантх до^джень i публЫацш. В останш десятил^я досль дження особистосп професiонала ведуться в двох напрямах. Перший з них — структурно-аналтичний — базуеться на вивченш окремих шди-вщуальних особливостей особистостi в пращ. 1нтерес до нього обумовлений тим, що з експериментального погляду проспше здiйснити поглиблене вивчення одше! або декiлькох рис особистостi, шж дослiджувати цiлiсну особистiсть. Бiльшiсть наявних методик також спрямовано на дiагностику окремих рис або 1хшх комплекав. Постановка у фокус спостереження од-ше!' властивостi особистостi дозволяе бшьш глибоко i докладно простежи-ти прояв ще'1 властивостi в професшнш дiяльностi i п вплив на процес i результати роботи. Дослiдження в рамках даного напряму часто виступа-ють складовими частинами комплексного аналiзу, який мае за мету розгляд цшюного набору професiйно важливих якостей, 1хнього взаемозв'язку та взаемовпливу в процес конкретно!' професшно!' дiяльностi. Саме тут про-стежуеться спроба переходу на рiвень вивчення цшсно! особистостi. Таким чином, вказаний напрям дослщжень неможливо жорстко вiдокремлювати вщ другого напряму — синтетичного. Доцшьшсть синтетичного пiдходу до аналiзу особистосп професiонала пiдкреслювалася давно. Ще в 30-п рр. ХХ ст. С. Геллерштейн зазначав, що психологiчне вчення про професп мае бути спрямованим на охоплення вае! сукупностi властивостей особистосп в 1хньому найбiльш характерному сполученш [3]. Виходили й iншi науковi працi, виконанi у цьому ключ^ наприклад, роботи М. Рибакова. У наступш роки теоретичнi уявлення про роль особистосп в професшнш дiяльностi, що склалися у в^чизнянш сощологп i психологи, привели до розумшня того, що синтетичний тдхщ — це не просто врахування шдивщуальних особливостей особистостi в професшнш дiяльностi, а насамперед вивчення шляхiв становлення цшсно!' особистостi професiонала [1; 2; 4].
Виклад основного матерiалу. Вщомо, що центральною категорiею, яка вiдбивае сутшсть взаемодп людини i професп, е професшний розвиток. Вiн може розглядатися як фундаментальний процес змши людини, як поясню-вальний принцип становлення професiоналiзму i як цiннiсть професшного спiвтовариства. Професiйний розвиток зазвичай ототожнюють iз прогре-сивною змiною людини: дозрiванням, формуванням, саморозвитком, само-вдосконаленням. Проте сощальш практики свiдчать, що вш дiйсно харак-теризуе шдивщуально своерiдний шлях (траекторiю руху) особистосп з моменту формування уявлень про професш i професiйних намiрiв до завершення професiйноi бюграфп, але щ траекторп не завжди мають про-гресивний вектор. Тому ми поставили перед собою завдання визначити сукупшсть детермшант, що характеризують спрямованiсть професшних траекторiй фахiвцiв.
Однiею з найбшьш цiкавих наукових проблем сьогоднi, на наш погляд, е визначення мехашзму взаемодп багатопланових факторiв, що обумовлю-ють професiйний розвиток особистостi. Можна погодитися з Е. Ф. Зеером та Е. Е. Симанюком, яю вщносять до цих чинниюв вiковi психологiчнi змiни людини, розвиток i перетворення провщно! дiяльностi суб'екта, без-перервну професiйну освiту особистостi, бо саме вони акумулюють i соць ально-економiчнi умови, i свiт професш, i власну активнiсть особистостi, i П потребу в самовизначеннi i самоактуалiзацii. 1хне поеднання в один професшно-осв^нш простiр дозволяе, на думку цих фахiвцiв, по-новому пiдiйти до виршення таких фундаментальних проблем професшного роз-витку:
• подолання деструктивних тенденцш у розвитку професюнала шляхом самооргашзацп i самоактуалiзацii соцiально-професiйного потенцiалу особистосп;
• визначення вершинних професiйних досягнень та iррацiональних тенденцiй до професшного саморуйнування;
• своечасно! фiксацii кардинальних змiн вектора професiйного розвитку особистосп пiд впливом неусвiдомлюваних атракторiв розвитку, тоб-то ймовiрнiсних варiантiв професшного майбутнього [5, с. 17-18].
Розвиваючи лопку мiркувань росiйських психологiв як евристичну модель аналiзу цих проблем, спроектуемо проспр професiйного розвитку особистосп.
Термш «простiр» традицiйно використовуеться в природничих науках. У гумаштарних дослщженнях вiн розумiеться як суб'ект-об'ектна взаемодiя природи i суспiльства (I. Кант, Е. Дюркгейм, П. Сорокш, Т. Парсонс та ш.). Особиспсно-змютовне утворення простору як духовнох складовох життя людини стало предметом розгляду в культурно-юторичних дослiдженнях
(Л. С. Виготський, В. П. Зтченко, А. Ф. Лосев, О. М. Леонтьев та ïh.). Спо-чатку npocTopoBi уявлення в сощологп та сощальнт психологи вщбивали суб'ект-об'ектш взаемодп людини, а надалi простiр став розглядатися також як середовище, що породжуе взаемодп людей.
Евристичнiсть поняття «проспр» полягае в тому, що воно дозволяе об'еднати рiзноякiснi сощальш явища, що не мають загально'1 лопчно! тд-стави. Упорядкування здiйснюеться для виршення певно'1 проблеми на базi значеннево'1 взаемодп конструктiв, що детермiнують розвиток один одного.
Впровадження поняття «профестний проспр, що розвиваеться» у контекст нашого дослiдження обумовлено аналiзом основних факторiв, що визначають профестне становлення особистостi та е процесом i результатом активно'1 взаемодп людини iз соцiально-професiйним середовищем.
Професiйне становлення розгортаеться в час з початку формування про-фесiйних iнтересiв i схильностей до завершення активно'1 профестно! дь яльностi. Вiковi змiни людини протягом тривалого перюду онтогенезу е важливою детермiнантою професiйного становлення особистосп.
Констатуючи чiтко вираженi вiковi змти протягом життя, ïx гетеро-хроншсть, науковцi видiляють часовi перiоди, що охоплюють визначений закiнчений процес розвитку. Як тдставу диференщацп онтогенезу одш з них обирають психосексуальний розвиток (З. Фрейд), iншi — психосоць альний розвиток (Е. Ерiксон), треп — провiдну дiяльнiсть (Д. Ельконт), четвертi — соцiалiзацiю особистостi (Н. Столяренко).
До базових, ключових факторiв профестного розвитку особистосп на-лежить також провщна дiяльнiсть, яка опосередковуе ïï вiдносини iз соць ально-економiчним середовищем, спiлкування з оточуючими, конституюе сощальну ситуацiю розвитку. Для кожно'1 стадп професiйного становлення характерна одна провщна дiяльнiсть. Разом з тим варто враховувати вплив тших видiв дiяльностi, що визначають повноцiнне становлення особистос-тi: соцiальна активнiсть забезпечуеться стлкуванням у сощально-профе-сiйниx групах, моральний розвиток — взаемодiею з референтними особами й оргашзащями. Очевидно, що багатоплановi види виконувано'1 особиспс-тю дiяльностi збагачують процес профестного становлення.
Таким чином, можемо припустити, що рух особистосп в профестному простор^ який розвиваеться, визначаеться вшовими змiнами, системою без-перервно'1 осв^и, а також провiдною професiйно орiентованою дiяльнiстю. Тодi рiвнодiючою взаемодп цих трьох факторiв е професiйне становлення особистосп, тобто рух особистостi в профестно-осв^ньому просторi i часi профестного життя. BiH охоплюе перiод розвитку особистосп з початку формування профестних iнтересiв i схильностей до зактчення профестно! бюграфп.
Важливою особливютю простору професшного розвитку людини е його вщкрипсть, що означае динамiчну рiвновагу взаемодiючих параметрiв сис-теми. Визнання вiдкритостi професшного простору не тшьки передбачае можливють його самооргашзацп i саморозвитку, але й виключае обмеже-нiсть, замкнупсть, граничнiсть. Кожна з його координат орiентована на можливiсть безмежностi розвитку, переходу вщ однiеi упорядкованоi сис-теми до шшо1. Так яким же чином формуються траекторп професшного розвитку особистосп?
Взаемодiя факторiв професшно-освггнього простору перiодично поро-джуе нестшмсть, нерiвноважнiсть розвитку особистостi. Для опису цих процеав ключовим е поняття флуктуацп. Для диссипативних процесiв ха-рактерним е перехiд вiд рiвноважних умов до нерiвноважних, вiд стану упорядкованосп до невизначеностi, вiд загального до ушкального, шдивь дуально орiентованого. Невеликi флуктуацп, обумовленi випадковими об-ставинами, особистiсними кризами, незадоволенiстю собою, пересиченням рутинною дiяльнiстю, можуть стати початком ново! траекторп розвитку особистосп. Незначш, непомiтнi для оточуючих i самоi особистостi подп, ситуацп можуть призводити до великомасштабних наслiдкiв, краху про-фесiйноi бюграфп, а в окремих випадках i до катастрофи.
Сильш флуктуацп сприяють утворенню моменпв нестiйкостi вщкрито! системи, так званих точок бiфуркацii. «У точках бiфуркацii, — пише I. Пригожий, — тобто в критичних, граничних точках, поведшка системи стае хитливою i може еволюцiонувати до декшькох альтернатив... У цьому ви-падку ми можемо мати справу тшьки з iмовiрностями i нiяке "збшьшення знання" не дозволить детермiнiстично пророчити, яку поведшку обере система» [6, с. 70]. Критичш ситуацii змшюють вектор розвитку, вносять корективи в «стршу часу», траекторiя розвитку стае хитливою, а внутршш фактори — шдетермшованими. Тому цiлком логiчно стверджувати, що в окремi критичнi моменти процес професшного розвитку набувае iмовiр-шсного i випадкового характеру. Впм критичнi моменти — це лише ви-ключення, якi виникають в усталених процесах, що визначають мехашзми функцюнування системи. Тому при аналiзi особливостей формування тра-екторiй професшного розвитку особистосп, в першу чергу, слщ визначити його базовi детермшанти.
Ми вважаемо, що цими детермшантами можуть бути визнанi психофi-зюлопчш, психологiчнi, соцiально-професiйнi i соцiально-економiчнi фактори. До психофiзiологiчних належать фiзичнi характеристики людини, гендернi i вiковi особливостi, до психологiчних — особливосп пiзнавальноi й iнтелектуальноi сфери, професшно важливi якостi i потенцiал особистос-тi. Соцiально-професiйними факторами е змют професii, способи виконан-
ня дiяльностi, а також випадковi критичш поди, що впливають на профестний розвиток. Щодо визначення соцiально-економiчниx чинниюв також немае особливих труднощiв, оскшьки мова йде про умови господарювання, матерiальну винагороду за результатами пращ, етшчш особливосп, мiсце проживання тощо.
Безумовно, вплив першого та двох останшх факторiв практично не тд-лягае коригуванню, оскшьки вони обумовлюють об,ективнi (внутрiшнi та зовшшш) умови професшно'1' дiяльностi особистосп i, вщповщно, траекторп ïï профестного розвитку. Дiя ж псиxологiчного чинника мае бшьш складну природу, е суб'ективною за суттю i варiативною за формами впливу.
Не викликае сумнiвiв той факт, що невисокий рiвень пiзнавальниx здiб-ностей, низький ттелект впливають на траекторiю профестного розвитку, створюють додатковi перешкоди. Разом з тим у кожного з нас закладеш величезш компенсаторнi можливосп. Якщо професiйна задача, що постае перед людиною, не може бути виршена шляхом актуалiзацiï одних функ-цiональниx можливостей (вiдсутнix або мшмально виражених), то вона нерiдко виршуеться за допомогою актуалiзацiï iншиx. 1ншими словами, поставлена задача може бути виршена через зовсiм iншi мехашзми, скон-центрованi в такому феномеш, як потенцiал особистостi.
Пiд шдивщуально-профестним потенцiалом розумiеться динамiчне iнтегративне утворення, що визначае ресурсш можливостi профестного розвитку людини та ïï здатшсть до освоення i продуктивного здтснення профестних видiв дiяльностi [7, с. 71]. Для кожного моменту часу можна говорити про конкретний потенщал особистосп. З часом потенщал як мож-ливють i ресурс розвитку особистосп також змтюеться [8; 9].
Потенщал е синергетичною характеристикою, яка визначае вщкрипсть профестного простору, що розвиваеться, його динамiчну рiвновагу в конкретний перюд розвитку особистосп. Рiвнодiючою iнтегративною характеристикою цього простору е mpaeKmopin, вона визначае тдивщуальний шлях профестного становлення особистосп, який тд впливом означених чин-ниюв може змiнювати висxiдну траектор^ руху на стагнуючу або припи-нятися зовсiм. Саме остання теза е дуже важливою як з теоретично'1', так i практично'1' точки зору.
Слщ зазначити, що негативна переорiентацiя траекторiï професiйного руху пов'язана з дiею не тiльки псиxофiзiологiчниx, псиxологiчниx, соцi-ально-професiйниx i соцiально-економiчниx факторiв, але й додатково'1' низки специфiчниx детермiнант. Так, обмеженням подальшого професiй-ного розвитку особистостi, що саме по собi е парадоксальним, може висту-пати високий рiвень професiйноï компетентностi працiвника. Якщо про-фесiйна дiяльнiсть не вимагае високо'1' компетентностi, професiйнi завдання
виконуються легко, особистють звикае працювати «втвсили». Бшьше того, надкомпетентнiсть у бшьшосп органiзацiй часто сприймаеться за бшьше зло, шж некомпетентнiсть. Звичайна некомпетентшсть майже нiколи не е причиною для звшьнення; вона тшьки перешкоджае пiдвищенню. Надком-петентнiсть нерщко служить основою для звiльнення, оскшьки пiдривае впевненiсть начальника у свош компетентностi.
Ще одним чинником можуть стати ситуацп, коли при досягненш соць ально i професiйно важливих цшей, значного успiху, вирiшеннi 6удь-яко1 особистiсно з^чимо! надзадачi виникае ймовiрнiсть розвитку «хвороби досягнень», або «синдрому Мартша 1дена» (В. С. Ротенберг), що, як насль док, не виключае або нав^ь провокуе втрату змюту професiйного життя.
Нарештi, факторами негативноi змiни траекторп професiйного розвитку можуть стати випадковi подп i несприятливi обставини в реалiзацii про-фесiйних планiв. Порушуючи звичний плин професшного життя, вони по-роджують особиспсну напруженiсть, дискомфорт, створюють ситуащю унеможливлення повернення до колишнього стану.
Отже, професшне становлення фахiвця великою мiрою обумовлено зов-нiшнiми впливами. Однак його не можна безпосередньо виводити iз зов-нiшнiх умов i обставин, оскiльки вони завжди переломлюються в життевому досвiдi людини, п iндивiдуальних особливостях. У цьому сена зовшшнш вплив опосередковуеться внутршшми умовами, до яких i належить своерщ-нiсть особистостi, П сощальний i професiйний досвiд.
У процеа становлення професiонала суб'ект усе бшьше виступае фактором свого розвитку, змши, перетворення об'ективних обставин ^зь призму сво!х особистих властивостей. 1ншими словами, професiонал може сам свщомо змiнювати свою професiйну бiографiю, але й у даному випадку цей процес мотивуеться сощальним оточенням, економiчними умовами життедiяльностi тощо.
Висновки. Отже, траекторiя професiйного руху складаеться зi злетiв, падiнь, стагнацii. Висота «вершини», на яку пiдiймаеться працiвник тд час своеi професiоналiзацii, П змютовне рiзноманiття залежать вiд особливостей життевого шляху, що пройшла людина до свого акме, вщ сощально-психо-лопчно'1, економiчноi, полiтичноi ситуацii, в яку вона потрапляе, пщнявшись на певну сходинку зршосп.
л1тература
1. Ананьев Б. Г. Человек как предмет познания / Б. Г. Ананьев. - Л., 1969. - 298 с.
2. Платонов К. К. Структура и развитие личности / К. К. Платонов. - М., 1986. -
264 с.
3. Геллерштейн С. Г. К вопросу о профессиональной типологии / С. Г. Геллер-штейн // История советской психологии труда / под ред. В. П. Зинченко, В. М. Му-нипова, О. Г. Носкова. - М., 1983. - С. 217-235.
4. Погр1бна В. Л. Соцюлопя професюнал1зму : монограф1я / В. Л. Погр1бна. - К. : Алерта : КНТ : ЦУЛ, 2008. - 336 с.
5. Зеер Э. Ф. Психология профессиональных деструкций : учеб. пособие для вузов / Э. Ф. Зеер, Э. Э. Симанюк. - М. : Акад. проект ; Екатеринбург : Деловая книга, 2005. - 240 с.
6. Пригожий И. Время. Хаос. Квант / И. Пригожий, И. Стенгерс. - М., 1994. - 215 с.
7. Павлова A. M. Проблема изучения профессионально-личностного потенциала: результаты поискового исследования / A. M. Павлова, Э. Ф. Зеер // Образование и наука. - 2002. - № 1(13). - С. 71-76.
8. Лапшина В. Л. Про деяю особливосп формування профестних якостей право-охоронщв / В. Л. Лапшина // Вюн. Харк. ун-ту. - № 472. - Х., 2000. - С. 99-102.
9. Лапшина В. Л. Профессиональная идентичность и маргинализм сквозь призму концепции зоны ближайшего развития / В. Л. Лапшина // Методолопя та практика соцюлопчного анал1зу сучасного суспшьства : зб. наук. пр. - Х. : Вид. центр Харк. нац. ун-ту ¡м. В. Н. Каразша, 2002. - С. 264-267.
социально-психологические
детерминанты формирования траекторий
профессионального развития личности
Погребная В. Л., Мельник И. М.
В статье раскрывается механизм формирования траекторий профессионального развития личности. Показано, что их детерминантами являются психофизиологические, психологические, социально-профессиональные и социально-экономические факторы. К психофизиологическим относятся физические характеристики человека, гендерные и возрастные особенности, к психологическим — особенности познавательной и интеллектуальной сферы, профессионально важные качества и потенциал личности. Социально-профессиональными факторами являются содержание профессии, способы выполнения деятельности, случайные критичные события, влияющие на профессиональное развитие, а социально-экономическими — условия хозяйствования, материальное вознаграждение по результатам работы, этнические особенности, местожительство и т. п. Доказано, что в процессе становления профессионала субъект выступает фактором своего развития, изменения, преобразования объективных обстоятельств сквозь призму личных свойств.
Ключевые слова: профессиональное развитие, развивающееся профессиональное пространство, траектории профессионального развития.
social psychological determinants of forming of trajectories of professional development of personality
Pogribna V. L., Melnik I. M.
The mechanism offorming of trajectories ofprofessional development ofpersonality opens up in the article. The conducted analysis went out from that a central category which removes essence of co-operation of man and profession is professional development. He can be examined as a fundamental process of change of man, as explanatory principle of becoming of professionalism and as a value of professional concord. Introduction of concept «professional space, which develops» in the context of the conducted research allowed authors to come to the conclusion, that without regard to that professional development of zavichay is equated with the progressive change of man: ripening, forming, samorozvitkom, self-perfection, social practices testify that he indeed characterizes individually the original way (trajectory of motion) of personality from the moment of forming of pictures of profession before completion of professional biography, but these trajectories not always have a progressive vector. Therefore in the article there was a certain aggregate determinant, that characterize the orientation ofprofessional trajectories of specialists. It is psikhofiziologichni, psychological, socialprofessional and socio-economic factors. To psikhofiziologichnikh chinnikiv physical descriptions of man, genderni and age-old features, are taken, to psychological are features of cognitive and intellectual sphere, professionally important qualities and potential ofpersonality. Maintenance ofprofession, methods of implementation of activity, random critical events which influence on professional development, is certain socialprofessional factors, and socio-economic are terms of menage, financial reward as a result of labour, ethnic features, residence and others like that. It is well-proven in the article, that professional becoming of specialist in a large measure conditioned by external influences. However directly destroyed he can not be from external terms and circumstances, because they are always broken in two in vital experience of man, it individual features. In this sense external influence of oposredkovuet'sya by internal terms which originality ofpersonality behaves to, it social and professional experience. Thereon built conclusion, that the trajectory of professional motion consists of splashes, falling, stagnacii. Height of «top», up which a worker walks during the profesio-nalization, it rich in content variety depend on the features of vital way, that a man proyshla to the akme, from a socialpsychological, economic, political situation which it gets in, walking up certain degree of maturity.
Key words: professional development, professional space which develops, trajectories of professional development.
