CC BY
57
УДК 316.614:351.74
В. Л. Погр1бна, доктор сощолопчних наук, професор
ШСТИТУЦЮНАЛ1ЗАЩЯ ПРОФЕС1ЙНО1 Д1ЯЛЬНОСТ1 ЯК ОСНОВА ФОРМУВАННЯ ПРОФЕС1ОНАЛ1ЗМУ
У статт1 представлене теоретико-методолог1чне обгрунтування механизму формування институционального та не1нституц1онального р1вмв профестног д1-яльност1 як основи професюнал^зму особистост1 в сучасному сустльств!. Доводиться, що ¡нститущональний р1вень оргашзацИ профестног д1яльност1 (1 професюна-л1зму як гг узагальнюючого результату) пов'язаний з розвитком социуму, який мае сам себе в1дтворювати. Ефективмсть цього в1дтворення залежить в1д р1вня ви-трат ¡нститущональнихресурыв нарегулювання повед1нки людини у вах сферах гг життед1яльност1, насамперед профестнт.
Ключовi слова: профестна д^яльтсть, профеаонал^зм, неотституц1онал1зм, ¡нститущональний р1вень оргамзацИ профестног д1яльност1.
Актуальтсть проблема. Сощолопчний аналiз професшно'1 дiяльностi людини об'ективно потребуе дослщження понять «шститущя» й «шститут». При цьому ми звертаемо увагу, що хоча в сощолопчнш лiтературi щ по-няття нерщко вживаються як синошми, вони не е тотожними: категорiя «шститущя» стввщноситься з актившстю людей у формi пращ, а «шститут» поширюеться на галузь дiяльностi спещалiзованоi або професшно'1. 1ншими словами, поняття «iнституцiя» передуе поняттю «iнститут», будучи базою останнього.
Для юриспв, як фахiвцiв, що ввели у науковий об^ обидва щ поняття, «iнституцiя» - це «звичай, порядок, прийнятий у суспiльствi», а «шститут» -«закршлення звичаю i порядку у виглядi закону або настанови» [1, с. 477]. З термшом «iнститут» спiввiдноситься слово «шститущоналiзащя», тобто закрiплення сощально'1 практики або галузi суспiльних вiдносин у виглядi закону або сощально'1 норми, прийнятого порядку [2, с. 69-70]. Отже, мож-на припустити, що шститущя мае вщношення до практики (морально!, ре-лтйно'1, пол^ично'1), яка не регулюеться законом, не пiддалася шститущо-налiзацii. Звiдси участь людини в моральнш, релiгiйнiй, полiтичнiй та шшш практицi, що iснуе в традицшному суспiльствi, засвiдчуе, що у рiвнi шди-вщуально'1 активностi кожного вщбиваеться досвiд його повсякденно'1 по-ведшки.
Аналiз остантх джерел i публшацш. Проблема шститущоналiзащi професшно'1 дiяльностi найбшьше свое наукове обгрунтування отримала
78
© Погр1бна В. Л., 2016
в роботах класиюв акмеологп О. О. Деркача, О. О. Бодальова, Н. В. Кузьмь но'1, Л. О. Рудкевича, В. Г. Зазикша, А. К. Марково!, С. I. Степаново!, Г. С. Михайлова, I. М. Семенова. Саме в них представлеш закономiрностi розвитку людини як суб'екта професшноi дiяльностi i досягнення в цьому розвитку найвищого рiвня, тобто перетворення спецiалiста в професюнала. Таким чином, на сьогодш вже накопичено вагому теоретико-методологiчну базу для вивчення професiоналiзму як сощального феномену, механiзмiв його формування та розвитку. Проте ця база мае дещо «розмитий» характер, оскiльки спираеться на дослщження, якi проводилися фахiвцями в рiзних галузях науки - сощологп (професiй, працi, освiти, економiчноi), психологи (сощально:1, вшово!, працi, професш), сощальноi фшософп, акмеологп, що не дозволяе здшснити системний, комплексний аналiз проблеми. Такий аналiз може забезпечити проведення його в рамках окремо1 галузi сощологп - сощологп професiоналiзму.
Тому метою статт1 е дослщження механiзму формування шститущо-нального та нешститущонального рiвнiв професiйноi дiяльностi як основи професiоналiзму особистостi в сучасному суспшьсга.
Виклад основного матерiалу. В соцiумi повсякденна поведiнка i дiяль-нiсть людей, як правило, здшснюються у формi трудово1 дiяльностi. Не зважаючи на те, що сощальш процеси е об'ектом сощологп, тзнання 11 сутностi привернуло увагу i стало предметом аналiзу для фiлософiв ранiше за науковцiв шших напрямiв, у першу чергу сощолопв [3]. Узагальнення результатiв вивчення трудовох дiяльностi представниками рiзних фшософ-ських шкш дае змогу зробити такий висновок: праця являе собою синтез матерiальних i духовних дiй людей, у яких здшснюеться сощально-детер-мшована дiяльнiсть. Якщо за допомогою поняття «дiяльнiсть» пояснюеться вся активнiсть людини, що охоплюе бiологiчнi, психiчнi i соцiальнi елемен-ти, то поняття «праця» поширюеться на соцiальну складову п життя. Праця - знарядна дiяльнiсть. Оскiльки знаряддям пращ виступае вся олюднена природа, шдивщ з моменту народження включений в олюднену природу, у знарядну дiяльнiсть. Якщо людську життедiяльнiсть розглядати як трудо-ву дiяльнiсть, необхiдно звертати увагу на таю характеристики пращ, як процес навчання, виховання, осв^и в щлому. У пращ створюеться дшсшсть, що оточуе людину, але також створюеться й удосконалюеться вона сама [3, с. 142].
1ншими словами, трудова дiяльнiсть - це процес, результати якого за-лежать вщ кшькох людських якостей, що повинш виявитися одночасно.
«Золоте правило» психологи пращ звщае, що праця ефективна, якщо шдивщуально-особиспсш особливосп пращвника вiдповiдають вимогам, висунутим до них самою профеаею як системою функщй. Сукупнiсть тих
особливостей, яю визначають ефективну реалiзацiю трудових функцш, по-значаеться поняттям «професiйно-важливi якосп» [4].
Основний змiст процедури виявлення професшно-важливих якостей полягае у такому. На основi загальних уявлень про функцп i процеси про-фесiйноi дiяльностi видiляються гiпотетичнi iндивiдуально-особистiснi особливосп, що розглядаються як чинники ефективносп дiяльностi. Емпь рично встановлюеться стутнь 'хнього зв'язку з ефективнiстю, а також вза-емний зв'язок самих шдивщуально-особистюних особливостей. Це розгля-даеться як основа для побудови системи якостей, яю штерпретуються як професшно-важливь
Така стратегiя видiлення останнiх у принцип забезпечуе обгрунтованiсть вимог, яю висуваються до працiвника, а тим самим i об'ективне видiлення шдивщуально-особистюних особливостей професiонала [5]. Слiд зазначити, однак, що багато процеав у складних видах дiяльностi важко тддаються операцiональному аналiзу через !хню «одномоментшсть» або неспостере-жуванiсть. Це знижуе вiрогiднiсть висновкiв про шдивщуально-особиспс-ш особливостi працiвникiв i !хшх професшно-важливих якостей.
С й шша стратепя видiлення професiйно-важливих якостей, що припус-кае узагальнення суб'ективних уявлень !х носiiв - професiоналiв - про специфшу професii i власнi шдивщуально-особистюш особливостi. Зазвичай досвiдчених професiоналiв-експертiв, що устшно виявили себе в конкрет-нiй дiяльностi i високо оцшеш колегами, просять перелiчити тi якосп, що, на !хню думку, забезпечують ефективне виконання службових функцш. Складений у такий споаб перелш якостей, необхщних успiшному фахiвце-вi, штерпретуеться як професiйно важливi. Прогноз професiйноi успiшнос-тi визначаеться ступенем зб^у дiагностованих iндивiдуально-особистiсних особливостей кандидата i видiлених при описi професiйно-важливих якостей [6, с. 250].
Ця стратепя дозволяе одержати реальш сполучення шдивщуально-осо-биспсних особливостей працiвникiв. Труднощi використання цiеi стратегii пов'язанi з тим, що перелш якостей устшного фахiвця формулюеться в суб'ективних поняттях, яким не завжди можна поставити у вщповщшсть особливостi, що дiагностуються об'ективно. Змiст, який експерти вкладають у те або шше поняття, може бути рiзним, а це ускладнюе його штерпретащю i пiдбiр валiдних дiагностичних методiв.
У науковш лiтературi широко використовуеться поняття «професшна придатнiсть». Вона визначаеться через професшно важливi якостi, тобто вони розглядаються як необхщш i достатнi ознаки професiйноi придатнос-тi [7, с. 170-171]. Видшення й iнтерпретацiя цих якостей обмежуються лише установленням взаемозв'язку шдивщуально-особиспсних особливостей
з ефектившстю дiяльностi. Так, вважаеться, що професiйно важливi якостi -це необхщш умови для устшного оволодiння професiйними знаннями, yмiннями i навичками, вони визначають yспiшнiсть навчання y встановлений термш i ефектившсть професшно! дiяльностi. Однак цi умови, необхщш для опису якостей пращвника, не е достатнiми для прогнозування устшносп дiяльностi.
Вiдповiдно до визначення професшно важливих якостей як необхщних i достатнiх критерпв для прогнозування устшносп дiяльностi (вирiшення завдання професшного вiдборy) необхiдно змiнити стратегiю 1хнього ви-явлення. Традицiйнi стратеги (побудова професюграми й опитування екс-пер^в) забезпечують видiлення необхiдних для ефективно! дiяльностi якостей, придатних для опису типових особливостей професiоналiв, але не дають можливостi прогнозувати ïï устшшсть. Повинно бути поставлене спецiальне завдання ощнки обраних iндивiдyально-особистiсних особливостей як достатшх для прогнозування устшносп професшно! дiяльностi. Зараз немае шшого шляху визначення професiйно-важливих якостей, ^м порiвняння iндивiдyально-особистiсних особливостей yспiшних i неустш-них професiоналiв.
Вiдомо, що за чаав соцiалiзмy досягнення професшного устху хоча i позицiонyвалося iнодi як вiтальна цiннiсть, але супроводжувалося це такою кшькютю соцiальних перешкод i табу, що цшком природний для цившзо-ваного сyспiльства життевий iдеал був гiперсоцiалiзованим. У результат вiн трансформувався у певний псевдоканон, значення якого «симулювалося» i на рiвнi соцiyмy, i на рiвнi професiйних спiльнот.
Сьогоднi е артефактом те, що сучасне суспшьство висувае цшшсть про-фесiйного yспiхy в число найбшьш значущих соцiокyльтyрних установок особистосп. При цьому професiйний устх виступае не тiльки yнiверсаль-ним критерieм оцiнки будь-яко'1 особистостi, а й базисом повноцшно'1 со-щально!', у тому числi i професшно'1, самоiдентифiкацiï. Тому «реабiлiтацiя» цiнностей устшного професiоналiзмy може вважатися одним iз актуальних як теоретичних, так i практичних завдань сучасно'1 науки, у першу чергу сощологп професiоналiзмy Отже, закшчуеться ера однакових «гвинтикiв», що дшть за принципом «Роби, як я» i устшшсть професшно'1 дiяльностi яких визначають традицiйним службовим просуванням, починаеться ера особистостей, для яких устшний професiоналiзм набувае повноцiнного значення.
Усе сказане вище немовби акумулюеться в iнститyцiональномy пiдходi до професп, професiйноï дiяльностi i процесу професiоналiзацiï. Будь-який спецiалiзований вид дiяльностi для здобуття статусу професп проходить процес iнститyцiалiзацiï, що, як вщомо, передбачае:
- наявшсть суспшьно! потреби в спецiалiзацii дiяльностi для бшьш ефективного задоволення сустльних потреб;
- формування спещальних вимог, норм i стандартiв, що характеризують цей вид дiяльностi;
- визначення характеру спещальних здiбностей, знань i навичок шди-вiдiв, необхiдних для виконання даного виду дiяльностi;
- появу методiв i способiв визначення таких здiбностей i навчання спещальним професiйним знанням, прийомам i навичкам;
- формування стимулiв i мотивiв заняття саме цим видом дiяльностi на рiвнi як iндивiда, так i суспiльства в цiлому, що пов'язано з престижем професп, який вщображаеться в здатностi даного заняття бути основним джерелом доходу;
- видшення певних професшних iнтересiв, цiнностей, норм, сгашв i зразкiв поведiнки, професiйних ролей, що сприяють згуртуванню людей за ознакою приналежносп до даноi професп i конкретноi професiйноi спiль-ноти;
- появу особливих професшних оргашзацш для захисту цих iнтересiв (професiйнi об'еднання, спшки i т. п.).
Завершення процесу iнституцiалiзацii професп виражаеться у формуван-нi професiйних спiльнот. Вщтворення едностi професiйних iнтересiв, щн-шсних орiентацiй, зразкiв поведiнки i всього способу життя, властивих данш спшьнот^ забезпечуеться саме iнститутом професп.
За шститущонального пiдходу професiоналiзацiя розглядаеться як результат впливу щло! сукупносп факторiв, серед яких особлива роль нале-жить iнститутовi освiти. Процеси професiйноi диференцiацii й iнтеграцii на сьогодш розвиваються шляхом iнтеграцii простих видiв дiяльностi i дифе-ренщацп бiльш складних. Зрозумiло, що подальша iнституцiалiзацiя нових, складних видiв професiйноi дiяльностi неможлива без розвитку системи й шституту освiти, насамперед вищо! професiйноi, яка забезпечуе пiдготовку професiоналiв високого рiвня квалiфiкацii, вiдтворення професшних кадрiв. У той же час саме видшення професiйноi освiти в особливий шститут сус-пiльства, а також тенденцп 'й еволюцii визначаються потребами, яю форму-ються тд впливом iнституту професii. Таким чином, перспективи розвитку обох шститупв забезпечуються мехашзмами ''хнього зв'язку i взаемодп в конкретному суспiльствi. Наприклад, мехашзм професiйного вiдбору функцiонуе спочатку на рiвнi iнституту освiти i вже по^м - на рiвнi шституту професп в едносп сощального i професiйного вiдбору. Школа, вщзна-чав П. Сорокiн, здiйснюе первюну селекцiю, вiдокремлюючи найбiльш та-лановитих вщ найменш здатних i забезпечуючи першим можливосл подальшого просування [8, с. 398]. Далi у процес вщбору включаеться
професшна школа. I вже потсм вщбуваеться професiйний вiдбiр у рамках конкретних видiв дiяльностi на рiвнi конкретних органiзацiй. 1нший мiж-шституцшний механiзм - ринок працi - сприяе регулюванню вщповщнос-тi кшьюсних i якiсних параметрiв професiйно-освiтнiх структур потребам суспшьства у професiйних кадрах, стимулюючи не тiльки професiйну тд-готовку, а й перепiдготовку кадрiв i навiть полiпшення загальноосвiтньоi тдготовки. У тiсному взаемозв'язку з шшими iнститутами суспiльства (держава, засоби масово'1 шформацп, громадська думка, родина тощо) про-фесiя й освiта забезпечують професiйну мобiльнiсть у суспiльствi i тим самим впливають на змшу соцiальних статусiв iндивiдiв i сощальних груп.
Престиж i статус професш, 1'хнш змiст у конкретному суспшьста в рiзний час i в рiзних суспiльствах iстотно розрiзняються. 1нститущональний аспект професп в 11 зв'язку з осв^ою е перспективним ще в одному планi. Сучасне шформацшне суспiльство настiльки змiнюе характер i змiст суспiльного виробництва, що звичний розподш його на сфери матерiального i духовного виробництва для вивчення розходжень мiж професiйними групами втра-чае свiй змiст. I в першш (матерiальне виробництво), i в другiй (духовне виробництво) сферах, яю забезпечують вiдтворення суспiльства в цшому, основною умовою i фактором розвитку стае штелектуальний капiтал, а про-фесiйнi норми, стандарти, кодекси i зразки поведiнки, традицiйно припису-ванi професiоналам зi сфери духовного виробництва (гумашзм, самостш-нiсть, творча актившсть, незалежнiсть тощо), набувають ушверсального характеру.
Сучасне визначення професп як сощально значущого, вiдповiдного потребам суспшьства й штересам особистостi виду дiяльностi, для виконання якого необхiднi загальш та спецiальнi теоретичнi знання, умшня, навички, а також вiдповiднi здiбностi й особливостi особистостi, не припускае ототож-нення цього поняття з шшими, близькими йому за змютом, як-то: заняття, рiд трудово'! дiяльностi, сукупнiсть трудових функцiй, спецiальнiсть тощо. Про-фесiонал як носiй такоi дiяльностi повинен бути суспiльно значущою постат-тю, яка поеднуе у собi якостi, котрими не волод^ть iндивiди, що персонiфi-кують категорп трудово'1 дiяльностi, вказанi вище. Таю якосп визначають механiзм професiйноi та сощокультурно'1 iдентифiкацii особистостi.
Розглядаючи профеаю як iнститут, доцiльно виходити не тшьки з об'ек-тивних чинниюв його становлення, а й суб'ективного сприйняття професп самим iндивiдом. Тому найзначшшим мотиватором професiйноi працi стае задоволешсть власною професiею як цшшстю в особистiснiй системi жит-тевих орiентацiй.
Треба зазначити, що професiоналiзм - це категорiя особлива, яка не припускае абсолютних характеристик. Необхщшсть вщповщносп професii
потребам суспшьства i особистосп опосередковуеться конфлштом мiж ор-ганiзацiйно-технологiчною структурою i характером подшу працi, а також професiйно-квалiфiкацiйною структурою в цiлому, тобто у центрi цього конфлiкту сто'ть проблема непрофесiоналiзму. В той же час виршення цього конфлiкту не означае розбудови «суспшьства масового професiоналiзму», спроби чого, на жаль, вже мали мюце за чаав радян^^ влади. До рангу соцiального завдання суспшьства тдносилося виховання професiонала, який вщповщав штучно звуженому до квалiфiкацiйних функцiй працiвника трактуванню поняття «професшний тип особистостi», котре було введено до апарату науки Е. Штрангером i визначалось як сукупнiсть схожих рис особистосп, обумовлених подiбнiстю професшних вимог. Прагнення в 2030-х рр. ХХ ст. охопити якнайбшьше пращвниюв полiтехнiчною освiтою зводило рiвень професiйних вимог до середнiх квалiфiкацiйних характеристик i, вiдповiдно, до середшх здiбностей працiвника. Далi, зпдно з моделлю «робiтника-iнтелiгента», у 60-70-х рр. ХХ ст. критерiем професшних якос-тей вважалася наявнiсть у пращвниюв вищо! та середньоi осв^и, при цьому мало уваги придшялося функцiональному змiсту 'хньо! працi ^ головне, вiдповiдностi профiлю пiдготовки. У подальшому на переднiй план була висунута орiентацiя на творчий характер пращ, тобто на вияви креативного, творчого начала у мотивацп особистосп. Однак цей вияв е характерним не лише для професiйноi дiяльностi, бо творчють - не обов'язково професшна творчiсть. Творчий характер пращ - це широка сощальна категорiя, яка характеризуе певний пiдхiд до будь-якого роду дiяльностi, у тому чи^ i до спецiалiзованих видiв дiяльностi у межах професп. У той же час феномен професiоналiзму неможливий без творчого ставлення до пращ, у якому, власне, i реалiзуеться сощокультурна функцiя професiонала. У цьому сена професiонaлiзм е щншсною характеристикою, основним iндикатором яко! е щентифшащя особистостi. Тому ми впевнеш, що, розкриваючи сутнiсть поняття «професюнал» через поняття «професiйний тип особистосп», ос-новну увагу науковцям необхщно зосередити на способi iдентифiкaцii реального об'екта з ^ею щеальною моделлю, яка може бути отримана шляхом щеального конструювання. Таке конструювання базуеться на теорп iдеaль-них типiв М. Вебера i передбачае розробку критерив, якi вiдрiзняють суб'екта дaноi професii вiд суб'ектiв шших професiй, визначають влaстивi йому ш-тереси, тобто видiляють специфiчнi риси професюнала. Нaявнiсть чи вiд-сутшсть у iндивiдa ознаки або !х сукупностi дозволяе зробити висновок про стутнь наближення його до iдеaльноi моделi, зaфiксувaти рiзницю мiж професюналом i непрофесiонaлом. Таким чином, сощолопчний портрет професiонaлa мiстить тaкi його ознаки, яю з огляду на особистюш особли-востi (iндивiдуaльнi риси характеру, власний стиль пращ, споаб професш-
но'1 адаптацп) не мають ютотних рис соцiально-типового. У цьому сена професшно знaчущi ознаки, що виступають типоутворюючими критерiями, е стiйкими у вщношенш до зовнiшнього середовища ^ формуючись у дина-мiцi, збагачують особистють знаннями i досвiдом, яю складають професш-ну культуру особистосп.
Отже, ми вважаемо, що основою становлення професюнала як сощаль-ного типу е формування в особистосп потреби професшного самовизначен-ня. Трансформащя професп в потребу iндивiдa не вщбуваеться сама по собi, а здшснюеться завдяки особливому соцiaльному мехашзму, створеному системою суспiльного подiлу пращ. У свщомосп суб'екта формуеться сприймання щнностей професп та його влaсноi здaтностi до професiйноi дiяльностi, особиспсть сприймае професiйну потребу як власну необхщ-нiсть, знaчущiсть для суспшьства (об'ективна форма) та як необхщну форму своеi життедiяльностi (суб'ективна форма).
Концепщя професп як цiнностi повинна описувати значущють i роль професшних характеристик у життi iндивiдa. Профеая як цiннiсть склада-еться тод^ коли у процесi професiйноi дiяльностi людини, формування i розвитку п потреб, вибору професiйних зaсобiв, прийомiв та навичок '1х задоволення, а також тд впливом вимог шституцшних норм у структурi цiнностей шдивща формуеться переконaнiсть, що професiя задовольняе його потреби. У тдсумку профеая немов пiднiмaеться над потребами i стае сaмостiйним чинником, який визначае стиль та споаб життя людини.
Профеая як цiннiсть дозволяе людиш утворювати упорядковану й усвi-домлену картину св^ професii, визначати свое мюце в цьому свiтi; вона орiентуе поведiнку професiонaлa в ситуацп aльтернaтивноi переваги, регу-люе ощнки i приводить поведiнку у вщповщшсть до системи культурних цiнностей суспшьства. Дозволяючи стввщносити об'ективне i суб'ективне бачення св^, професiя-цiннiсть перетворюе предмети цього св^ на об'екти штереав i прагнень. Професiя з огляду на власну шституцшшсть (тобто вона формуе вимоги, яю сприймаються i суспiльством, i особистiстю) е со-цiaльно схваленим правилом, завдяки чому стае можливою стереотитзащя зовнiшньоi поведшки iндивiдiв i гарантування певного рiвня внутрiшнього розвитку предстaвникiв професii.
Неоiнституцiонaлiзм визнае учасниками соцiaльного процесу шдиввдв, а не групи й оргашзацп. Остaннi - колективнi спiльноти (наприклад, фiрми або держава) - не е юнуючими сaмостiйно, окремо вщ членiв, що '1х складають: вони, отже, повинш пояснюватися з точки зору цiлеспрямовaноi поведiнки шдиввдв. Неоiнституцiонaлiзм виходить iз того, що люди не можуть бути пперращональними ютотами, якими 1'х робить неокласична теорiя. Навпаки, пiдкреслюеться обмеженiсть людського штелекту. Знання,
якими володie шдивщ, завжди неповш, його рахунковi i прогностичш здiб-ностi не безмежш, а для здiйснення лопчних операцiй потрiбнi час i зусил-ля. 1ншими словами, рiшення людей як учасниюв обмiну е рацюнальними лише до певних меж, що задаються неповнотою доступно! Гм шформацп й обмеженiстю 1'хшх iнтелектуальних можливостей. Необхщно також врахо-вувати: людиш властива опортунiстична поведiнка або «переслщування власного iнтересу, що доходить до вiроломства» (self-interest-seeking-guile). З опортунiстичною поведшкою пов'язанi будь-якi форми обману i порушен-ня людьми взятих на себе зобов'язань. Таким чином, на думку неошститу-щалютсв, з недолтв людей виникае потреба в юнуванш iнститутiв (тради-цiй, звича'1'в, правових норм) як засобiв зменшити негативш наслiдки обмежено! рацiональностi людини i п опортушстично!' поведiнки [9]. Отже, коло замикаеться.
Висновки. 1нституцюнальний рiвень оргашзацп професшно! дiяльностi (i професiоналiзму як п узагальнюючого результату) пов'язаний з розвитком сустльства, яке повинно само себе вщтворювати i робить це бшьш-менш ефективно в залежностi вiд рiвня витрат iнституцiональних ресурсiв на регулювання поведiнки людини у всiх сферах п життедiяльностi, i, насам-перед, професшнш. При цьому, чим бшьше примусу до працi, точнiше, чим вище витрати на оптимiзацiю шституцюнального рiвня Г! оргашзацп, тим менше працiвник бачить сенсу в тому, щоб «грати» за iнституцiональними правилами. Ми вважаемо, що, виршуючи зазначену проблему, варто звер-нути увагу на роль нешституцюнального рiвня оргашзацп професшно'1 дь яльностi людини, тобто такого рiвня, на якому «грають» за тими або iншими правилами уже не «середш», а цшком реальнi люди. Перехiд на зазначений рiвень аналiзу вiдбивае процес, який можна позначити як «повернення до людини». У будь-якому разi результатом (цшьовою ознакою) процесу шсти-туцiоналiзацii професшно!' дiяльностi може вважатися феномен професю-налiзму.
Л1ТЕРАТУРА
1. Волков Ю. Г. Социология: Курс лекций : учеб. пособие / Ю. Г. Волков, В. Н. Не-чипуренко, А. В. Попов, С. И. Самыгин. - Ростов-н/Д : Феникс, 2000. - 512 с.
2. Кравченко А. И. Социология труда и производства / А. И. Кравченко // Социология в России ; под ред. В. А. Ядова. - 2-е изд., перераб. и дополн. - М. : Изд-во Ин-та социологии РАН, 1998. - 415 с.
3. Табаков Ю. В. Становление понятия труд как философской категории / Ю. В. Табаков. - Горно-Алтайск : Изд-во ГАГУ, 1997. - 189 с.
4. Психологическая диагностика в управлении персоналом / [под ред. Е. А. Климова]. - М. : РПО, 1999. - 316 с.
5. По^бна В. Л. Сощолопя професiоналiзму : монографiя / В. Л. По^бна. - К. : Алерта : КНТ : ЦУЛ, 2008. - 336 с.
6. Бандурка О. М. Теорiя i методи роботи з персоналом в органах внутршшх справ : тдручник / О. М. Бандурка, В. О. Соболев. - Х. : Вид-во Ун-ту внутр. справ, 2000. - 365 с.
7. Психологический словарь / [под ред. В. П. Зинченко, Б. Г. Мещерякова]. - М. : Педагогика - Пресс, 1996. - 440 с.
8. Сорокин П. А. Человек. Цивилизация. Общество : пер. с англ. / П. А. Сорокин ; общ. ред., сост. и предисл. А. Ю. Согомонова. - М. : Политиздат, 1992. - 398 с.
9. Капелюшников Р. И. Неоинституционализм [Електронний ресурс] / Р. И. Капе-люшников. - Режим доступу: http://www.libertarium.ru//liberterium/10621.
ИНСТИТУЦИОНАЛИЗАЦИЯ ПРОФЕССИОНАЛЬНОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ КАК ОСНОВА ФОРМИРОВАНИЯ ПРОФЕССИОНАЛИЗМА
Погребная В. Л.
В статье представлено теоретико-методологическое обоснование механизма формирования институционального и неинституционального уровней профессиональной деятельности как основы профессионализма личности в современном обществе. Показано, что институциональный уровень организации профессиональной деятельности (и профессионализма как ее обобщающего результата) связан с развитием социума, который должен воспроизводиться. Эффективность такого воспроизводства зависит от уровня затрат институциональных ресурсов на регулирование поведения человека во всех сферах жизнедеятельности, в первую очередь, профессиональной.
Ключевые слова: профессиональная деятельность, профессионализм, неоинституционализм, институциональный уровень профессиональной деятельности.
institutionalization professional activity
AS THE BASIS OF FORMATION OF PROFESSIONALISM
Pogribna V. L.
The article contains theoretical and methodological basis of the mechanism offormation of institutional and non-institutional level ofprofessional activity as a basis ofprofessionalism of the person in a modern society.
Considering profession as an institution, the author argues that it is advisable to go not only on objective factors of its development but the subjective perception of the profession by the individual. Therefore, the most significant motivator professional labor is defined as the satisfaction of their own profession in the personal value system of life orientations.
The author reveals the essence of the concept of «professional» because the term «vocational personality type», focusing on the method of identifying the real object with the
ideal model which may be obtained by a perfect design. This design is based on the theory of ideal types ofM. Weber and provides design criteria that distinguish the subject of the profession from other professions, determine the inherent interests that distinguish the specific features ofa professional. It is shown that the institutional level of the organization of professional activities related to the development of society, which should be played.
Promises more effective reproduction of this depends on the level of institutional resources, the cost of regulation of human behavior in all spheres of life, first of all, professional. Thus, the higher the cost of optimizing the institutional level of professional activity, the less the employees see the point in keeping institutional norms.
The author draws attention to enhancing the role of professional non-institutional level of human activity, the level at which the main object is not impersonal, and real workers. Go to the specified level of analysis reflects a process that can be described as a «return to man».
Key words: professional activity, professionalism, institutional level of professional activity.
