CC BY
136Соціально-педагогічні аспекти дезадаптації особистості у військовому середовищі
Сергієнко Т.М.
Сумська філія Харківського національного університету внутрішніх справ
Анотації:
Наведено соціально-педагогічного аналіз процесів адаптації та дезадаптації особистості курсантів молодших курсів вищого військового навчального закладу. Визначено складові та особливості цих процесів у військовому середовищі. Дезадаптація курсанта вищого військового навчального закладу проявляється у психологічній, військово-соціальній, навчально-бойовій, військово-технічній сфері. Військова дазадаптація характеризується суперечливим впливом факторів соціального середовища на особистість військовослужбовця. Результатом процесу дезадаптації особистості є невідповідність поведінки та діяльності курсанта військовим нормам функціонування у військовому середовищі.
Ключові слова: адаптація, дезадаптація, військове середовище.
Сергиенко Т.М. Социально-педагогические аспекты дезадаптации личности в военной среде. Приведен социально-педагогический анализ процессов адаптации и дезадаптации личности курсантов младших курсов высших военных учебных заведений. определен состав и особенности этих процессов в военной среде. Дезадаптация курсанта высшего военного учебного заведения проявляется в психологической, военносоциальной, учебно-боевой, военнотехнической сфере. Военная дазадап-тация характеризуется противоречивым влиянием факторов социальной среды на личность военнослужащего. Результатом процесса дезадаптации личности является несоответствие поведения и деятельности курсанта военным нормам функционирования в военной среде.
адаптация, дезадаптация, военная среда.
Sergienko T.M. Socially-pedagogical aspects of deadaptation of personality in a military environment. Resulted so-cially-pedagogical analysis of processes of adaptation and deadaptation of personality of students of junior courses of higher soldiery educational establishments. Composition and features of these processes is certain in a military environment. Deadaptation of student of higher military educational establishment shows up in psychological, military-social, education-al-battle, to the military-technical sphere. Military deadaptation is characterized contradictory influence of factors of social environment on personality of serviceman. The result of process of deadaptation of personality is disparity of conduct and activity of student to the soldiery norms of functioning in a military environment.
adaptation, deadaptation, military environment.
Вступ.
Особливості розвитку Збройних Сил України, на сучасному етапі, характеризуються багатьма суперечливими процесами, що мають негативний відбиток не лише на їх функції захисту та попередження агресії, а й на морально-психологічному стані особового складу. Невизначеність щодо ідеологічних цінностей, недостатній рівень матеріальної та побутової забезпеченості, недостатня кадрова укомплектованість через безсистемне скорочення особового складу призводять до формування негативних психічних станів військовослужбовців, що поступово формує негативні особистісні якості кадрових військових. Іншими словами, захисники держави знаходяться під загрозою опинитися у стані стійкої професійної дезадаптації, з усіма можливими негативним наслідками: від втрати ціннісних життєвих орієнтирів особистості до втрати обороноздатності держави.
У контексті вищевказаних процесів, особливу увагу привертають до себе наймолодший контингент армійської молоді - курсанти вищих військових навчальних закладів, особливо молодших курсів. З огляду на їх вік, недостатній життєвий та професійний військовий досвід саме вони опиняються в особливих умовах військового середовища, що характеризується підвищеним рівнем вимог, особливим рівнем підлеглості та суворого контролю щодо виконання поставлених завдань, певним рівнем соціальної та референтної де-привації, переважним моностатевим спілкуванням та іншим. Така взаємодія особистості та середовища, за умов непідготовленості курсанта, може супроводжуватись виникненням негативних дезадаптаційних станів, що виникають через наступні протиріччя:
• між прагненнями до свободи діяльності, її вибору та вимушеною необхідністю неухильного виконан-
__ня військових статутних вимог;
© Сергієнко Т.М., 2010
• між декларованим високим статусом військових у державі та реальним низьким статусом захисників Батьківщині у суспільстві;
• між підтримкою Збройних Сил певними соціальними інститутами (школа, церква, держава і інші) та негативним ставленням окремих організацій та засобів масової інформації антивійськової спрямованості.
• між необхідністю формування неповторної особистості офіцера у відповідності до сучасних гуманістичних тенденцій та педагогічною практикою формування нівельованої особистості безініціативного військового виконавця.
• Вказані протиріччя свідчать про проблеми:
• формування високого соціального статусу офіцера Збройних Сил України з боку державних інституцій;
• відсутності координованого соціально-
педагогічного впливу цивільного та військового середовища на процес адаптації курсанта та розвитку особистості майбутнього офіцера під час навчання у вищому військовому навчальному закладі, що створює передумови для дезадаптації особистості;
• конфлікту між засвоєними цінностями цивільного і військового соціумів, що відповідно були набуті курсантом у процесі отримання життєвого досвіду, що призводить до стану дезадаптації особистості.
Проблематика адаптації особистості у військовому середовищі активно досліджується багатьма науковцями гуманітарної сфери. Сучасні військові психологи І.І. Ліпатов, Л.Ф. Шестопалова, В.С. Афанасенко звернули увагу на процеси психологічної адаптації військовослужбовців до бойової діяльності [1]. Об’єктом наукових досліджень психологів стала проблема адаптації різних категорій військовослужбовців: військовослужбовців строкової служби [2],
проблеми фізичного виховання і спорту № 4 / 2010
військовослужбовців миротворчого контингенту [3], офіцерів-випускників [4]. Нажаль, проблема адаптації курсантів вищих військових навчальних закладів залишається малодослідженою психологічною наукою. У той же час військові вчені звертають увагу на процеси адаптації особистості до умов військової діяльності виходячи з психолого-педагогічних аспектів. Так, Л.А. Кандибович та М.І. Дяченко, прийшли до висновку про те, що адаптація характеризується не лише пристосуванням людини до нових умов, але виражається «головним чином у виробленні фіксованих способів поведінки, що дозволяють справлятися з труднощами» [5, 25]. Заслуговує уваги висновок вчених про те, що успішна адаптація обумовлена уміннями військовослужбовця досягати рівноваги внутрішнього стану та вимог середовища [5, 26]. На нашу думку, дана теза має певний соціально-педагогічний контекст, з огляду на особливості саме військового середовища.
Аналіз педагогічних досліджень показав, що проблему адаптації особистості у військовому середовищі досліджують у своїх наукових працях сучасні військові вчені - В.В. Ягупов, М.Й. Варій та інші [6;7]. Педагогічна проблема адаптації саме курсантів отримала певне, але не повне вирішення. Так, М.Г. Горліченко у своєму дослідженні визначає педагогічні умови адаптації курсантів до навчання [8].
Дисертаційні дослідження у галузі соціальної педагогіки щодо проблематики адаптації останнім часом здебільше стосуються цивільної сфери: адаптації старших підлітків [9], соціальної адаптації учнів у навчальних закладах [10]. Спостерігається обмеженість військової тематики серед соціально-педагогічних досліджень. Привертає до себе увагу дисертаційне дослідження Л.В. Штефан [11]. Вона досліджує процес соціальної адаптації курсантів з мовними труднощами, тобто іноземних громадян, які отримують військову освіту в Україні. Певним здобутком у розвитку соціальної педагогіки військової сфери стало дослідження В.В. Рютіна присвячене соціалізації військовослужбовців строкової служби. Процес адаптації він розглядає як змістовний компонент процесу соціалізації [12, 101].
Як бачимо, проблематика пристосування особистості військовослужбовця до нового соціального середовища залишається невирішеною. У той же час, навіть молоді офіцери, які щойно закінчили вищий військовий навчальний заклад виявляють стійкі форми дезадаптації. Так, у своєму дисертаційному дослідження В.Д. Кислий вказує: «дослідження, проведені у військах, переконливо доводять, що самоусунення від виконання обов’язків, відхилення від службових і моральних норм, міжособистісні конфлікти, ухилення від служби і навіть спроби суїциду спостерігаються в офіцерів-випускників на тлі стійкої соціально-психологічної дезадаптації» [4, 2]. Але ж процес адаптації особистості до військового середовища мав свій початок задовго до отримання першого офіцерського звання - у стінах військових навчальних закладів. Тобто, процес дезадаптації має свої коріння саме з перших днів перебування у військовому середовищі. На нашу думку, таке положення справ виникло і через
те, що за межами наукового соціально-педагогічного дослідницького поля залишились курсанти вищих військових навчальних закладів України - майбутні офіцери Збройних сил України. Відсутній соціально-педагогічний аналіз впливу усіх соціальних факторів на процес адаптації курсантів. Очевидно, що саме такий аналіз дозволить виявити причини порушень адаптаційного процесу курсанта у військовому середовищі на самому початку військової служби - тобто розглянути дезадаптацію особистості майбутнього офіцера, яка обумовлена соціально-педагогічними чинниками.
Робота виконана за планом НДР Сумської філії Харківського національного університету внутрішніх справ.
Мета, завдання роботи, матеріал і методи.
Метою статті є соціально-педагогічного аналіз процесів адаптації та дезадаптації особистості курсантів молодших курсів вищого військового навчального закладу, з метою визначення складових та особливостей цих процесів у військовому середовищі.
Результати дослідження.
Проблема адаптації особистості до соціального середовища у соціальній педагогіці вже отримала певного вирішення. Більшість науковців збігаються у визначенні поняття «адаптація» як процесу активного пристосування особистості або групи до соціального середовища яке змінюється. У той же час, серед науковців спостерігається різне тлумачення порушень адаптаційного процесу.
Сучасні соціальні педагоги акцентують увагу на активній та пасивній формах адаптації, саме такий підхід дозволяє прийти до висновків про причини дезадаптації особистості. Так, О.В. Безпалько вважає соціальну дезадаптацію результатом низької адаптації, яка виникла через домінування пасивної адаптації над активною [13, 27]. Тобто особистість була не здатна активно взаємодіяти з середовищем і долати труднощі та перепони, вона здебільшого пасивно сприймала вплив соціального та природного середовища та не змогла сприйняти та засвоїти соціальні норми, способи діяльності, вчасно змобілізувати психологічні та фізіологічні ресурси. Цілком зрозумілим у такому вигляді стає поняття дезадаптації, яке дають соціальні педагоги: «невідповідність соціопсихологічного і психофізіологічного статусу (можливостей) людини вимогам ситуації життєдіяльності, що у свою чергу, не дозволяє їй адаптуватися в умовах середовища її існування ” [14, 87].
Цінним для ґрунтовного дослідження феномену дезадаптації є підхід відомого російського соціального педагога Л.В. Мардахаєва, який відносить поняття «дезадаптація» до основних категорій соціальної педагогіки. Він розглядає дезадаптацію як процес, прояв та результат. Ну думку вченого дезадаптація це процес зниження адаптаційних можливостей людини в умовах середовища життєдіяльності. Дезадаптація проявляється через нетипову поведінку людини у певних умовах, та має свій результат - невідповідність результативності діяльності людини соціальним нормам [14, 87]. Можна більшою мірою погодитись з сучас-
ними педагогами, які стверджують, що соціальна дезадаптація є протилежною за змістом поняттю соціальна адаптація. Але у той же час треба зауважити, що процес адаптації вважається позитивним за умов виконання певних соціальних норм - чітко сформульованих суспільством і є у деякому сенсі прогнозованим. У свою чергу, дезадаптивні процеси мають більш широку варіативність. Вони пов’язані з величезною за кількістю і якістю, складністю впливів на особистість з боку не лише того середовища у якому знаходиться людина, а багатьох ситуативних, постійних, випадкових або спеціально створених факторів.
Дезадаптація пов’язана з відхиленнями у пове-дінковій та пізнавальній сферах особистості, іншими словами є відхиленнями від норми. А.Й. Капська такі відхилення від норми визначає як девіантну поведінку та називає формою соціальної дезадаптації [15, 225].
А.Й. Капська звертає увагу на нормальну та гармонічну поведінку та характеризує їх трьома складовими: збалансованістю психічних процесів, адаптив-ністю та самоактуалізацією, духовністю. Порушення та відхилення від цих характеристик призводить до аномалій та девіацій. Відомий соціальний педагог чітко орієнтує нас: «Для того, щоб оцінити типи деві-антної поведінки, необхідно з’ясувати, від яких саме норм суспільства вони можуть відхилятися» [15, 225]. Проблематика відхилень від норми - дезадаптації особистості, особливо актуалізується у найбільш соціально важливих сферах суспільства, до яких належить і військова сфера. Саме тут, поняття норми набувають особливого змісту і значення. Ці норми чітко визначені у Загальновійськових статутах Збройних сил України, невиконання цих норм тягне за собою цілий ряд наслідків - і для особистості військовослужбовця (дисциплінарні стягнення) і для самої військової організації - зниження її бойової готовності, а як наслідок (за умов тенденції поширення дезадаптивних процесів) загроза військовій безпеці держави. Але, на наш погляд, відхилення від норм, що характеризують дезадаптивні процеси особистості, більшою мірою пов’язані з певним рівнем адаптивного досвіду особистості, який був набутий до початку військової служби.
Сучасні соціальні педагоги визначають певну класифікацію дезадаптивного процесу. Так, С.А. Белічева типологію дитячої та підліткової дезадаптації будує у залежності від її «характеру та природи»:
• патогенна дезадаптація - обумовлена розладами психіки дитини та захворюваннями нервової системи;
• психосоціальна дезадаптація може бути викликана статевими, віковими, індивідуальними та психологічними особливостями дитини, які є причиною труднощів виховного впливу. Саме характерологічні особливості підлітка, наприклад: агресія, запальність, тривожність можуть стати причиною дезадаптації у соціальному середовищі;
• соціальна дезадаптація - ігнорування або порушення соціальних норм які є наслідком протиправної поведінки [16, 95-98].
• Саме ця форма соціальної дезадаптації є найбільш
розповсюдженою та викликає велике занепокоєння сучасних педагогів та батьків. Соціальну дезадаптацію, у залежності від глибини порушення процесу соціалізації, розглядають у двох стадіях.
Перша стадія - шкільна соціальна дезадаптація підлітків (погана успішність у предметах, нахабність та грубість вчителям, лихослів'я, паління та вживання алкоголю та інше). Причиною тут вважається саме педагогічна занедбаність школяра.
Більш складною є глибока стадія соціальної дезадаптації, яка обумовлена не лише педагогічною а й соціальною занедбаністю підлітків. У цьому випадку, соціально значущі інститути - сім’я та школа майже втратили свою референтність. Діти опинилися під впливом асоціального середовища - кримінальних та напівкримінальних угрупувань. Для них характерні - пияцтво, наркоманія, бродяження, здирництво та інше. Необхідне оперативне втручання та соціальна-педагогічна взаємодія багатьох соціальних служб та організацій, аж до психолого-педагогічних реабілітаційних заходів.
На перший погляд, проблематика шкільної дезадаптації торкається лише шкільних соціальних педагогів та батьків, які безпосередньо пов’язані з школярами. Але, очевидно, що невирішеність проблем дезадаптації школяра, з часом стає проблемою вихователів, педагогів, керівників тих соціальних інститутів, до яких потрапить вже не підліток, а юнак, не школяр, а студент чи курсант (солдат). Тобто, юнак свою проблему дезадаптації в умовах школи, трансформує у проблему дезадаптації в умовах військового середовища, куди він потрапляє або як солдат (згідно загального військового обов’язку), або як курсант (здебільшого за особистим бажанням).
У той же час треба пам’ятати, що навіть відсутність проблем адаптації в умовах школи, не гарантує їх відсутність у військовому середовищі. І справа тут не лише у наведеному вище дезадаптивному негативному досвіді, а у особливому процесі взаємодії особистості, військового середовища та соціального середовища. На нашу думку, для підтвердження особливості такої взаємодії, необхідним є суттєвий аналіз поглядів сучасних вчених щодо вказаної проблематики.
Проблема адаптації - дезадаптації особистості в умовах військового середовища розглядається деякими сучасними військовими педагогами та психологами. Так, М.І. Дяченко та Л.А. Кандибович розрізняють адаптацію до умов військової служби у мирний час та адаптацію до бойової обстановки. Вони уникають поняття дезадаптація, але в обох випадках аналізують порушення адаптаційного процесу. За їх даними майже у 50% військовослужбовців «період адаптації затягується та супроводжується погіршенням самопочуття, зниженням фізичних і психологічних можливостей» [5, 28]. На думку військових вчених, адаптація військовослужбовців визначається індивідуальними особливостями та психологічною готовністю людини, вона може прискоритись за умов позитивного досвіду допризовної підготовки. Але автори надалі уникають аналізу впливу соціуму на успішність адаптації вій-
проблеми фізичного виховання і спорту № 4 / 2010
ськовослужбовців.
У свою чергу, М.Й. Варій говорить про багаторівневі та багатофакторні відношення двох контурів - зовнішнього та внутрішнього - які впливають на життєдіяльність військово-соціальної організації, а на нашу думку і на військовослужбовця також. Перший контур військовий вчений характеризує як зовнішній, до нього він відносить політичні, духовні, національні, соціальні і економічні фактори, які впливають на процеси взаємодії армії та народу, армії та держави. Другий контур - внутрішній - характеризується соціально-психологічними процесами, що відбуваються у військовому середовищі [7, 110-111]. Не дивлячись на психологічну спрямованість досліджень М.Й. Варія, ми звертаємо увагу на соціально-педагогічну аспек-тність «контурного підходу». Так, військовий вчений попереджує про певну небезпеку взаємодії двох «контурів». Зокрема він наголошує: «Ці два контури є відображенням складних генералізованих процесів, які у своїй інтеграції, взаємодії суттєво впливають на рівень морально-психологічного стану військових формувань. Вони разом створюють ту силу, яка видозмінює й деформує соціально-психологічні явища та процеси, дає їм інше спрямування, підносить або знижує емоційне тло їх прояву, значно впливає на морально психологічну готовність, стійкість і надійність особового складу» [7, 111]. Тобто, автор чітко застерігає, що процес взаємодії військового середовища (внутрішній контур) та «багатофакторного» середовища може призвести до видозмін та деформацій соціальних та психологічних процесів. У такому разі, за певних негативних умов, саме процес адаптації особистості молодого військовослужбовця піддається небезпеці перетворитися у процес дезадаптації. Виникає питання, чому це відбувається?
Певною мірою, відповідь можна знайти у доводах відомої російської вченої, соціального педагога Ф.А. Мустаєвої. Вона вказує на проблему соціальної та майнової диференціації та цілком справедливо виокремлює цілий ряд соціальних прошарків (страт), зокрема військовослужбовців для яких характерні «специфічні ціннісні орієнтації, які впливають на соціалізацію дітей, підлітків, юнаків, дорослих та літніх» [17, 81]. Вчена попереджує що, «цінності та образ життя тих чи інших (у тому числі і кримінальних) страт можуть становитись для людей, які до них не відносяться, своєрідними еталонами, що впливають на них більше, ніж цінності тієї країни, до якої вони належать» [17, 81]. Тобто виникає суттєва проблематична протидія ціннісних орієнтацій соціальних і асоціальних структур (страт). За таких умов особистість має всі шанси бути дезорієнтованою - якщо не має чітких уявлень про правильність вибору, маргіналізо-ваною - якщо довго не може зробити вибір, дезадап-тованою - якщо психічних та фізіологічних ресурсів для адекватної оцінки життєвої ситуації вибору не вистачає. Але особливо треба відзначити що у центрі такої протидії опиняються не лише цивільні люди, а й людина у погонах, людина зі зброєю, яка виконує завдання державного значення. М.Й. Варій продовжує наведену проблематику, стверджує: «Виходячи з того,
що людська свідомість формується у соціальному середовищі, на її зміст впливають зовнішні чинники. У рамках військового формування кожен воїн пов'язаний свідомо з іншими цілями, цінностями і завданнями військової діяльності. Але це не останній рівень (страта), бо весь особовий склад пов'язаний з суспільством (народом) більш високими цінностями, які накладають свій відбиток як на індивідуальні якості кожного військовослужбовця, так і на цілі, цінності і завдання військового формування з досягнення мети своєї діяльності» [7, 90]. Важливим, на нашу думку, є певний контекст, про те, що військовослужбовець є носієм цінностей, що сформовані попереднім (до армійським) досвідом - під впливом соціального (цивільного) середовища яке продовжує мати на нього свій вплив. У той же час, він засвоює цінності військового середовища. І врешті решт є «більш високі цінності» суспільства (народу) які мають свій відбиток на особистості військовослужбовця. Через те, що автор не вказує чи збігаються за змістом і якістю така варіативність наведених цінностей, цілком закономірним є варіант їх розбіжностей і як наслідок дезорієнтації та дезадаптації військовослужбовця.
У цьому випадку, соціальна педагогіка здатна через використання свого дослідницького інструментарію, виявити та врахувати негативний вплив соціального середовища, що провокує дезадаптивні стани особистості.
Тобто, суттєво важливим є визначення типології процесу дезадаптації військовослужбовця, врахування об’єктивних та суб’єктивних факторів, що мають суперечливий вплив на свідомість військовослужбовця та здатні негативно позначатися на процес адаптації у військовому середовищі.
Очевидно, що класифікація дезадаптивного процесу особистості безпосередньо пов’язана з соціальним середовищем та соціальними інститутами, до яких вона належить. Саме тому дезадаптація особистості військовослужбовця, в умови військового середовища може бути розглянута як військова дезадаптація, яка може мати свою типологію виходячи з основних сфер діяльності особистості військовослужбовця у військовому середовищі.
Сучасні науковці аналізуючи проблему адаптації військовослужбовця, звертають увагу на те, що цей процес відображає різноманітні форми його діяльності. Зокрема В.В. Рютін вказує на: психологічну, військово-соціальну, військово-технічну та бойову адаптацію [12, 105]. У свою чергу, В.В. Ягупов справедливо вказує, що соціальне оточення військовослужбовця впливає на якість процесу адаптації. Саме тому: «Адаптація воїна до умов військової служби може бути тимчасовою, постійною, байдужою, ситуаційною і фрагментарною» [6, 290]. Відомий військовий педагог визначає психологічно-вікові, соціологічні та індивідуально-психологічні проблеми адаптації військовослужбовців, які призводять до соціальної дезадаптації [6, 294]. Але процес взаємодії особистості і військового соціуму представляє собою цілісний процес військової діяльності. Саме тому порушення адаптаційного процесу особистості у військовому се-
редовищі порушує проблеми у всіх сферах взаємодії - «особистість-військове середовище».
Висновки
Виходячи з вищенаведеного аналізу, дезадаптація курсанта вищого військового навчального закладу проявляється:
• у психологічній сфері як психологічна дезадаптація - причинами є порушення психіки особистості військовослужбовця під суперечливим впливом факторів соціального середовища у процесі пристосування до умов військової діяльності.
• у військово-соціальній сфері як військово-соціальна дезадаптація - причинами є порушення взаємодії особистості і військового середовища у процесі входження у конкретний військовий колектив та встановлення системи субординацій-них відносин «старший-молодший», «командир-підлеглий»;
• у навчально-бойовій сфері як навчально-бойова дезадаптація - причинами є незадовільне засвоєння військових знань, порушення у формуванні навичок та вмінь у вивченні спеціальних предметів, що призводить до незадовільного навчання та поганої успішності;
• у військово-технічній сфері як військово-технічна дезадаптація - причинами є погане засвоєння військово-технічних знань, незадовільне поводження з військовою технікою та озброєнням, що призводить до порушень правил технічного обслуговування та техніки безпеки.
Таким чином, порушення взаємодії особистості і військового середовища можна визначити як військову дазадаптацію - процес, що характеризується суперечливим впливом факторів соціального середовища на особистість військовослужбовця, який знаходиться в особливих умовах військового соціуму. Результатом процесу дезадаптації особистості є невідповідність поведінки та діяльності курсанта військовим нормам функціонування у військовому середовищі.
Подальшого наукового соціально-педагогічного аналізу потребує процес взаємодії військового та цивільного середовища, що має свій відбиток на адаптацію курсанта. Науковий інтерес представляє аналіз впливу соціальних інститутів, які провокують дезадаптацію особистості у військовому середовищі вищого військового навчального закладу або протидіють їй.
Література
1. Ліпатов I.I. Психологічна адаптація військовослужбовців до бойової діяльності: навч. посіб. / I.I. Ліпатов, Л.Ф. Шестопалова, В.С. Афанасенко - X.: XВУ, 1999. - 148 с.
2. Невмержицький В.М. Психологічні детермінанти адаптації військовослужбовців строкової служби до особливих умов діяльності: дис. ...канд. псих. наук: 19.00.07 / Невмержицький Володимир Максимович. - К.: Військовий гуманітарний ін-т Національної Академії оборони України, 2002. - 231 с.
3. Агаєв Н.А. Психологічні чинники адаптації військовослужбовців миротворчого контингенту до діяльності в особливих умовах: дис. ...канд. психол. наук: 19.00.09 / Агаєв Назім Асафович. - К.: Національна академія оборони України, 2006. - 194 с.
4. Кислий В.Д. Особливості соціально-психологічної адаптації офіцерів-випускників до діяльності в особливих умовах : авто-реф. дис. . канд. псих. наук: 19.00.09 / Кислий Віталій Дмитрович. - X.: Xарківський військовий університет, 2003. - 20 с.
5. Кандибович МЛ. Военная психология и педагогика / Современная военная психология: хрестоматия / М.! Кандибович, Л.А. Дяченко; сост. А.А. Урбанович. - Мн.: Xарвест, 2003. - 576 с.
6. Військове виховання: історія, теорія та методика: навч. посіб. / за ред. В.В. Ягупова. - К.: Graphic & Design, 2002. - 560 с.
7. Варій М.Й. Морально-психологічний стан військ: навч. посіб. / М.Й. Варій - Л.: ВТ ДУ “ЛП”, 2000. - 162 с.
8. Горліченко М. Г. Педагогічні умови адаптації курсантів до навчання у вищих військових навчальних закладах : дис. ...канд. пед. наук: 13.00.04 / Горліченко Марина Григорівна.
- О.: Південноукраїнський держ. педагогічний ун-т ім. К.Д.Ушинського, 2004. — 210 с.
9. Чернецька ЮЛ. Соціально-педагогічні умови адаптації старших підлітків у загальноосвітніх санаторних школах-інтернатах: автореф. дис. .канд. пед. наук: 13.00.05 / Чернецька Юлія Хванівна. - Луганськ: Луганський національний університет імені Т.Шевченко, 2008. - 20 с.
10. Клочан Ю.В. Педагогічні умови соціальної адаптації учнів професійно-технічних навчальних закладів: автореф. дис. . канд. пед. наук: 13.00.05 / Клочан Юлія Вікторівна. - Луганськ: Луганський національний університет імені Т.Шевченко, 2009.
- 20 с.
11. Штефан Л. В. Соціальна адаптація курсантів з мовними труднощами в умовах модульної технології навчання: дис. ...канд. пед. наук: 13.00.05 / Штефан Людмила Володимирівна. - X.: Xарківський військовий ун-т, 1999. - 175 с.
12. Рютін В.В. Педагогічні умови соціалізації військовослужбовців строкової служби: дис. ...канд. пед. наук: 13.00.05 / Рютін Віталій Васильович. - Луганськ: Луганський національний педагогічний ун-т ім. Т.Г. Шевченка, 2006. - 216 с.
13. Безпалько О.В. Соціальна педагогіка в схемах і таблицях: навч. посіб. / О.В. Безпалько - К.: Центр навчальної літератури, 2003.
- 134 с.
14. Мардахаев Л.В. Социальная педагогика: учебник / Л. В. Марда-хаев. — М.: Гардарики, 2005. — 269 с.
15. Соціальна педагогіка: підручник / за редакцією А.Й. Капської
- 2-е вид., перероб. та доп. - К.: Центр навчальної літератури, 2003. - 256 с.
16. Социальная педагогика: учеб. пособие для студ. высших учеб. заведений / под ред. В.А. Никитина. - М.: ВЛАДОС, 2002. - 270 с.
17. Мустаева Ф.А. Основы социальной педагогики: учебник для студентов высших педагогических учебных заведений / Ф.А.Мустаева. - М.: Академический проект; Екатеринбург: Деловая книга, 2002. - 416 с.
Надійшла до редакції 29.03.2010р.
Сергієнко Тетяна Миколаївна romanitanya@mail.ru
