CC BY
35розробки індивідуальної оздоровчої системи учнів.
Майбутні педагоги мають отримувати ґрунтовні знання й методичні рекомендації, що стосуються питань навчання учнів самостійно розробляти й творчо змінювати свою ІОС, детально вивчати й аналізувати оздоровчі системи валеологів-прак-тиків, виділяли найбільш суттєве для використання. Важливу увагу також слід приділяти озброєнню студентів знаннями й уміннями щодо надання допомоги учням у побудові ІОС з урахуванням вікових, статевих та індивідуальних особливостей.
У зміст спецкурсу важливо також включити тему “Роль родини і школи у формуванні культури здоров’я учнів”. Надзвичайно важливе значення у вихованні здорової дитини має її родина. Основними завданнями в питаннях формування, збереження й зміцнення здоров’я в родині є формування оздоровчого світогляду дітей, профілактика захворювань, дотримання загальноприйнятих норм і правил здорової поведінки в повсякденному житті, забезпечення оптимальної фізичної активності, загартовування організму, повноцінне харчування, недопущення шкідливих звичок тощо [4, с. 288]. Однак родина може бути не тільки джерелом душевного комфорту, але й джерелом психічної травматизації особистості, джерелом руйнування моделі здорового способу життя дитини [6, с. 384]. Результати досліджень учених НДІ педіатрії, акушерства й гінекології АМН України свідчать, що значна частина дітей - майже 70 % -харчується нераціонально. Кожній п’ятій дитині до трьох років батьки давали спробувати алкогольні напої, і ростуть вони в чаду тютюнового диму, з дитинства стаючи пасивними курцями. До цього всього їх приводять удома тато й мама. Велика кількість нещасних випадків, унаслідок яких постраждали діти,
- результат недогляду батьків. Кожна третя дитина постраждала саме через те, що найближчі їй люди не були достатньо уважними [7, с. 4]. Сучасний вчитель фізичного виховання повинен плідно співпрацювати з батьками, оскільки турбота про здоров’я неможлива без постійного зв’язку з родиною. Батьки повинні знати від учителів, що тільки єдність вимог до здоров’я дитини в школі й родині може дати позитивні результати в питанні виховання здоров’я дітей і підлітків [4, с. 289].
Ураховуючи вищесказане, сучасний учитель фізичного виховання повинен проводити плідну співпрацю з родинами щодо виховання здорових дітей. Це, у свою чергу, підтверджує необхідність збільшення уваги щодо питань підготовки студентів до організації роботи з батьками в зазначеному напрямку. На заняттях зі спецкурсу студентів слід познайомити з особливостями надання допомоги батькам у складанні розпорядку дня дитини, здорового харчування, організації режиму праці й відпочинку, статевого виховання тощо. Таким чином, при вивченні спецкурсу значну увагу необхідно приділяти поясненню майбутнім учителям ролі сім’ї у вихованні здорової, повноцінної особистості, а також значенню спільної праці вчителя й батьків щодо
формування культури здоров’я школярів. Висновки.
Отже, можна зробити висновок, що викладання спецкурсу “Культура здоров’я”, побудованого з урахуванням майбутньої професійної діяльності студентів фізичного виховання щодо виконання сучасних завдань загальноосвітніх навчальних закладів, сприятиме підвищенню ефективності формування у майбутніх учителів професійної готовності до виховання школярів з високим рівнем культури здоров’я.
У перспективі вважаємо за необхідне присвятити статті розкриттю можливостей фундаментальних, професійно-орієнтованих, а також спортивно-педагогічних дисциплін у професійній підготовці майбутніх учителів фізичного виховання до виконання сучасних завдання шкільної освіти.
Література
1. Здорова дитина - запорука здоров’я нації // Директор школи. - 2002. - № 39-40. - С. 3-7.
2. Типові навчальні плани загальноосвітніх навчальних закладів для основної та старшої школи // Освіта України. -2004. - № 17. - С. 2-9.
3. Вайнер Э.Н, Магун Т.Я., Пенченко М.М. Роль и содержание работы учителя в формировании и обеспечении здоровья школьников // Валеология. - 2002. - № 2. - С. 2124.
4. Горащук В.П. Формирование культуры здоровья школьников (теория и практика). - Луганск: Альма-матер, 2003.
- 376 с.
5. Основи здоров’я: Програма предмета для середньої загальноосвітньої школи (5-9-ті класи) // Здоров’я та фізична культура. - 2005. - № 13-14. - С. 3-20.
6. Татарникова Л.Г Педагогическая валеология: Генезис. Тенденции развития. -2-е изд., перераб. и доп. - СПб.: Изд-во “Петроградский и К”, 1997. - 416 с.
7. Страждають... з вини батьків // Урядовий кур’єр. - 2002.
- № 164. - С. 4.
Надійшла до редакції 13.09.2007р.
ЗМІСТ ПРОГРАМИ ДИСЦИПЛІНИ „ФІЗИЧНЕ ВИХОВАННЯ, СПЕЦІАЛЬНА ФІЗИЧНА ПІДГОТОВКА І СПОРТ” В ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ, ЯКІ ЗАБЕЗПЕЧУЮТЬ ПІДГОТОВКУ КАДРОВИХ ВІЙСЬКОВИХ ФАХІВЦІВ ТА ОФІЦЕРІВ ЗАПАСУ Божко С. А.
Військовий інститут телекомунікацій та інформатизації Національного технічного університету України “КПІ”
Анотація. В статті розглядається зміст навчальної програми дисципліни „Фізичне виховання, спеціальна фізична підготовка і спорт” в вищих навчальних закладах. Процес підготовки змісту навчання є ієрархічним і включає низку рівнів: формулювання змісту здатності військового фахівця вирішувати проблеми і завдання соціальної сфери у процесі своєї практичної діяльності; формування вмінь, що забезпечують здатності військового фахівця вирішувати проблеми і завдання соціальної сфери; формулювання змістових модулів (тем); формулювання навчальних елементів (навчальних питань). Змістові модулі та навчальні елементи визначають зміст навчання, що задовольняє виконання вимог освітньо-кваліфікаційній характеристиці військового фахівця і
відображаються в освітньо-професійної програмі і тематичних планах навчальних дисциплін.
Ключові слова : зміст, фізичне виховання, офіцер, підготовка, навчання.
Аннотация: Божко С.А. Содержание программы дисциплины ’’Физическое воспитание, специальная физическая подготовка и спорт„ в высших учебных заведениях, готовящих кадровых военных специалистов и офицеров запаса. В статье рассматривается содержание учебной программы дисциплины „Физическое воспитание, специальная физическая подготовка и спорт” в высших учебных заведениях. Процесс подготовки содержания обучения является иерархическим и включает ряд уровней: формулировку содержания способностей военного специалиста решать проблемы и задания социальной сферы в процессе своей практической деятельности; формирование умений, которые обеспечивают способность военного специалиста разрешать проблемы и задания социальной сферы; формулировка смысловых модулей (тем); формулировка учебных элементов (учебных вопросов). Смысловые модули и учебные элементы определяют содержание учебы, которое удовлетворяет требования образовательно-квалификационной характеристики военного специалиста, и отображаются в образовательно-профессиональной программе и тематических планах учебных дисциплин. Ключевые слова: содержание, физическое воспитание, офицер, подготовка, обучение.
Annotation. Bogko C.A. Composition of the program of discipline “Physical education, special physical preparation and sport” in higher educational establishments, preparing skilled soldiery specialists and officers of supply. Maintenance of on-line tutorial of discipline is examined in the article “Physical education, special physical preparation and sport” in higher educational establishments. A process of preparation of maintenance of teaching is hierarchical and includes the row of levels: formulation of maintenance of capabilities of military specialist to decide problems and tasks of social sphere in the process of the practical activity; forming of abilities which provide ability of military specialist to settle problems and tasks of social sphere; formulation of the semantic modules (tem); formulation of educational elements (educational questions). The semantic modules and educational elements determine maintenance of studies, which satisfies the requirements of educationally-qualifying description of military specialist, and represented in the educationally-professional program and thematic plans of educational disciplines.
Keywords: composition, physical education, officer, training, teaching.
Вступ.
Стандарт фізичного виховання, відповідний мінімальний рівень обов’язкової фізкультурної освіти для студентів (курсантів), передбачає формування основ фізичної культури особистості фахівців відповідного рівня освіти через засвоєння основ фізичної культури і системи фізичного виховання [4]. Теоретичному переосмисленню мети та завдань системи фізичного виховання присвячено праці Е.С. Вільчковского, Л.П. Сергієнко, В.Лабскира, А.В. Цьося, Чайковской О.Е., Б.М. Шияна, Шалара О.Г.
Традиційна система фізичного виховання виявилася неспроможною задовольнити потреби сучасного українського суспільства внаслідок зміни самого характеру останнього (переходу до побудови громадянського суспільства та правової суверенної демократичної держави), його економіко-техно-
логічної основи (ринкова економіка, інформаційна революція), мети соціального та освітнього розвитку (самореалізація, самоактуалізація людини, формування “інноваційної” людини, особистісна орієнтація освіти) [1-4].
Отже, концептуально новий методологічний підхід до розв’язання комплексної проблеми становлення і розвитку системи військової освіти [5], як вихід з кризи, вимагає проаналізувати відповідність побудови змісту фізкультурної освіти у ВВНЗ принципам: втілення парадигми військової освіти в її змісті; врахування освітніх запитів і потреб особистості в межах сучасної концепції військової освіти; об’єктивізації, відповідності змісту освіти об’єктові діяльності та функціям, які повинні виконувати військові фахівці; багаторівневості, спадкоємності і доступної ускладненості змісту освіти в умовах багаторівневості підготовки військових фахівців; синхронізації та збалансованого узгодження в навчальних планах і програмах загальноосвітньої, про-фесійно-орієнтованої, військово-спеціальної та воєнно-наукової підготовки фахівців; взаємодії та взаємообумовленості складових і компонентів змісту військової освіти; варіативності (вибору) змісту освіти при конструюванні воєнно-педагогічного процесу за певними освітніми моделями та відповідними технологіями; зростання наукової місткості змісту освіти або підвищення ролі наукового обґрунтування його досліджень, адекватних рівню суспільних і військових знань; конструктивного зняття.
Робота виконана згідно Зведеного перспективного плану видання підручників для ВВНЗ Збройних Сил України (замовник - Міністерство оборони України в особі директора Департаменту військової освіти та науки МО України).
Формулювання цілей роботи.
Мета дослідження: розглянути зміст підготовки військових фахівців з дисципліни „Фізичне виховання, спеціальна фізична підготовка і спорт”, який побудовано на підставі сучасних підходів, принципів та правил побудови змісту фізичного виховання в ВВНЗ країні.
Результати досліджень.
Технологія планування змісту передбачає низку заходів. Усій цій роботі передує обґрунтування завдань, що стоять перед дисципліною „Фізичне виховання, спеціальна фізична підготовка і спорт”. Пріоритетні завдання випливають з Концепції фізичного виховання, посадовими обов’ язками випускників, які визначено відповідними статутами, наказами та іншими нормативними документами, детермінант військової освіти.
Підсумком обґрунтування має бути формування програмних завдань. Для цього все розмаїття завдань, що стоять перед дисципліною, розподіляється за певними ознаками на окремі групи. У кожній групі формується узагальнене завдання, що є розширеним стратегічним завданням, якому підпорядковуються всі завдання групи. Відповідно до узагальненого завдання і розробляється згодом програ-
ма підготовки військового фахівця.
При обґрунтуванні завдань дисципліни аналізуються зовнішні й внутрішні умови їх вирішення:
- загально педагогічні принципи;
- відповідність принципам Болонської декларації;
- стан навчально-матеріальної бази;
- часові обмеження;
- цільове призначення - забезпечити досягнення бажаної мети;
- просторові обмеження - тимчасові межі;
- визначений набір функцій, спрямованих на досягнення мети - дослідження об’єкта планування і навколишнього середовища, можливих станів об’єкта і сценаріїв його бажаних станів та ін.;
- структуру - загальний план, у межах якого фахівець із планування зближує найбільш імовірні й бажані результати, використовуючи навчання та зворотний зв’язок у формі суджень і даних для оцінки результатів;
- потоки у вигляді спрямованої циркуляції інформації між фахівцями і користувачами [5].
Саме назва дисципліни „Фізичне виховання, спеціальна фізична підготовка і спорт” розкриває спрямованість процесу виховання. Мається на увазі загальне фізичне виховання, спортивна, загальна військова фізична підготовка та спеціальна фізична підготовка, теоретичне та практичне навчання.
Об’єктивною основою визначення цих компонентів є і те, що саме наукове знання диференціюється за об’єктними та аспектними ознаками на загальне і часткове, теоретичне і практичне, формальне і змістове.
Зміст загального фізичного виховання становлять загальні закономірності розвитку й вдосконалення тілесної суті людини, знання о суті фізичної культури, її значенні для особистості та суспільства, принципах та правилах раціонального використання її цінностей. Воно включає в себе ряд характеристик, яки пов’язанні з задоволенням потреб людини і суспільства. Воно спрямовано на укріплення здоров’я та підтримку працездатності в навчально-бойової діяльності.
Загальне фізичне виховання орієнтовано на оволодіння життєво важливими руховими діями, узгоджений та сорозмірний розвиток фізичних якостей, який створює фундамент всебічного, гармонійного розвитку особистості і тому має розглядатися як цілісна система, що сприяє розвитку та формуванню особистості. Загальне фізичне виховання закладає обов’язковий мінімум фізичної підготовленості людини, який необхідний для нормальної життєдіяльності, для спеціалізації у любому виді професіональної або спортивної діяльності.
Зміст спортивного виховання становлять змагальні, спеціальні та загально підготовчі вправи з видів спорту у тому числі військово-прикладні, діяльність з організації та керування тренувальним процесом на основі сучасних знань принципів, методів і спортивного досвіду, участь в оглядах
спортивно-масової роботи. Воно спрямоване на залучення курсантів до регулярних щоденних занять спортом, виховання психічних якостей, здібності концентрації фізичних і духовних сил, діяти в екстремальних умовах, формування військових колективів, підвищення і підтримання фізичної працездатності, покращення спортивних результатів, розширення знань про спорт, позитивно впливати на суспільну поведінку.
Основним засобом спортивного виховання є спортивне тренування і систематична участь у змаганнях масовими і прикладними видами спорту. Систематичні заняття обраним видом спорту створюють стимул для досягнення найвищих результатів, при цьому широко використовуються військово-прикладні вправи і види спорту
Зміст загально військової фізичної підготовки призваний забезпечити необхідний рівень фізичної підготовленості курсантів до виконання завдань навчально-бойової діяльності і інших завдань за призначенням. Зміст фізичної підготовки визначається:
- взаємозв’язком і взаємовпливом навчальних дисциплін;
- вимогами до формування важливих професійно орієнтованих навичок і вмінь, що інваріантні різновидам професійної діяльності в межах одного напряму підготовки;
- формування наукового світогляду;
- розвиток творчих здібностей.
Зміст фізичної підготовки складає фізичні вправи, спеціальні знання та організаційно-методичні вміння.
Змістом спеціальної фізичної підготовки є реалізація об’єктивних принципів, засобів, форм та методів фізичного виховання для розвитку професійно важливих якостей для конкретного етапу становлення військового фахівця, та конкретного виду професійної діяльності у залежності від поточного рівня фізичної підготовленості, статевовікової категорії та підготовка останніх до виконання обов’язків на первинних посадах.
Військово-професійну діяльність офіцера можна розділити на дві основні складові: діяльність у мирний і воєнний час, яким притаманні аналогічні види (функції) та об’єкти діяльності.
Зупинимося на діяльності в мирний час.
До службово-бойових функцій військового фахівця можна віднести організаторську, методичну, навчально-бойову, військово-господарську, лікувально-профілактичну тощо, до соціальних - адміністративно-правову, виховну та ін.
Відповідно до посадових обов’язків випускників, можна сформулювати низку соціально-професійних та соціально-побутових видів завдань, кожне з яких можна віднести до класу стереотипних, діагностичних або евристичних, залежно від вимог до рівня підготовки військового фахівця.
Дисципліна „Фізичне виховання, спеціальна фізична підготовка і спорт” відноситься до циклу гуманітарної і соціально-економічної підготовки
яка і повинна забезпечити опанування випускниками системою умінь вирішувати проблеми і завдання виховання соціальної сфери.
Випускник військового закладу повинен вирішувати проблеми і завдання соціальної сфери і мати здатність:
- підтримувати високий рівень тренованості, фізичної витривалості, долати тривалі та великі фізичні навантаження;
- формування фізичної культури, як складової гармонійного розвитку особистості, забезпечення у військовослужбовців належного рівня розвитку показників їх функціональних та морфологічних можливостей організму, фізичних якостей, рухових здібностей, працездатності;
- забезпечити виховання у особового складу потреби самостійно оволодівати знаннями, уміннями й навичками управління фізичним вдосконаленням людини засобами фізичного виховання та навчання, застосовувати набуті цінності в життєдіяльності;
- забезпечити організацію процесу фізичної підготовки та заходів спортивно-масової роботи у підрозділу для рішення завдань бойової підготовки.
На підставі переліку завдань, що їх повинен вирішувати військовий фахівець певного напряму та спеціальності підготовки, для кожного із них можна сформулювати низку предметно-практичних, предметно-розумових, знаково-практичних або знаково-розумових видів умінь на рівні сформованості кожного з них: “М”, “Р”, “Н” ( “М” - уміння виконувати дію, спираючись на матеріальні носії інформації щодо неї; “Р” - уміння виконувати дію, спираючись на постійний розумовий контроль без допомоги матеріальних носіїв інформації; “Н” - уміння виконувати дію автоматично, на рівні навички).
Це уміння:
- засвоїти фізичні вправи, яки прискорюють час адаптації курсантів до умов навчання.
- застосовувати раніше засвоєнні вправи для досягнення фізичної готовності до вивчення і виконання нормативів з бойової підготовки загальновійськових дисциплін.
- вибрати методи і засоби фізичного виховання та використання їх з метою збереження та поліпшення рівня фізичного, соціального та психологічного здоров’я, резистентності організму, усунення функціональних відхилень у фізичному розвитку;
- діагностувати свій функціональний стан;
- організувати та проводити індивідуальне фізичне тренування з метою постійної підтримки фізичної готовності до виконання завдань військово-професійної діяльності;
- засвоїти вправи з фізичної підготовки;
- засвоїти спеціальні фізичні вправи, застосовувати їх для вирішення спеціальних завдань у різних умовах професійної діяльності;
- засвоїти основоположні поняття фізичної куль-
тури і спорту.
- пояснювати основи методики оздоровлення і фізичного удосконалювання традиційними і нетрадиційними засобами та методами фізичної культури;
- трактувати значення систематичних занять фізичної підготовкою і спортом для забезпечення боєздатності;
- організовувати та проводити заняття з підпорядкованим особовим складом з усіх форм фізичної підготовки;
- керувати процесом фізичної підготовки;
- планувати та готувати керівників занять;
- забезпечувати усім необхідним проведення усіх форми фізичної підготовки;
- вести контроль та облік фізичної підготовки.
Перелік умінь, що їх визначено для видів завдань підготовки військового фахівця, є підставою для формулювання змістових модулів, а останні -для розробки навчальних елементів, що призначені для організації і теоретичної, і практичної підготовки військових фахівців, тестових завдань для діагностування.
Висновки.
Таким чином, процес підготовки змісту навчання є ієрархічним і включає низку рівнів:
- формулювання змісту здатності військового фахівця вирішувати проблеми і завдання соціальної сфери у процесі своєї практичної діяльності;
- формування вмінь, що забезпечують здатності військового фахівця вирішувати проблеми і завдання соціальної сфери;
- формулювання змістових модулів (тем);
- формулювання навчальних елементів (навчальних питань).
Слід зазначити, що соціальні функції діяльності військового фахівця, соціально-професійні, соціально-побутові завдання та вміння їх вирішувати зі встановленим рівнем якості відображаються в освітньо-кваліфікаційній характеристиці.
Змістові модулі та навчальні елементи визначають зміст навчання, що задовольняє виконання вимог ОКХ військового фахівця, і відображаються в ОПП і тематичних планах навчальних дисциплін.
Подальшого дослідження потребують уточнення змістовних модулів на підставі практичної апробації під час проведення занять.
Література:
1. Концепція військової освіти в Україні. Затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 15 грудня 1997 р. № 1410.
2. Наказ Міністерства освіти і науки України № 757 від 14 листопада 2003 р. “Фізичне виховання. Навчальна програма для вищих навчальних закладів України III - IV рівнів акредитації”.
3. Указ Президента України “Про затвердження Цільової комплексної програми “Фізичне виховання - здоров’я нації” № 963/98.
4. Концепція фізичного виховання в системі освіти України. рішення колегії Міносвіти України від 23.04.97р. протокол N 7/6-18.
5. Нещадим М.І. Системне дослідження змісту військової
освіти // Військова освіта: Зб. наук. пр. №8. - Харків: ГУВО НМЦВО МОУ, “Основа”, 2GGG. - С. 49 - б5. [155, с. 5G-54].
Надійшла до редакції 14.08.2007р.
ПСИХОЛОГІЧНА СТРУКТУРА СПОРТИВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПЛАВЦІВ У ПАРАЛІМПІЙСЬКОМУ СПОРТІ
Бойко Г. М.
Національний університет фізичного виховання і спорту України
Анотація. В статті наведено результати теоретичного аналізу психологічної структури спортивної діяльності висококваліфікованих плавців різних нозологій; охарактеризовано ключові компоненти психологічної структури спортивної діяльності: мотивацію, способи, умови та результат діяльності. Психологічна структура спортивної діяльності включає мотиваційну складову, специфіку способів та умов діяльності спортсмена та її результативність.
Ключові слова: плавці, спортивна діяльність, психологічна структура, спортсмени-інваліди, мотивація, умови, результат діяльності.
Аннотация. Бойко Г.Н. Психологическая структура спортивной деятельности пловцов в паралимпийском спорте. В статье изложены результаты теоретического анализа психологической структуры спортивной деятельности пловцов высокой квалификации в паралимпийском спорте; охарактеризованы основные компоненты психологической структуры спортивной деятельности: мотивация, способы, условия и результаты деятельности. Психологическая структура спортивной деятельности включает мотивационную составляющую, специфику способов и условий деятельности спортсмена и ее результативность.
Ключевые слова: пловцы, спортивная деятельность, психологическая структура, спортсмены-инвалиды, мотивация, условия, результат деятельности. Annotation. Boyko G.N. Psychological structure of sporting activity of swimmers in Paralympic sport. In the article the results of theoretical analysis of psychological structure of sporting activity of swimmers of high qualification in Paralympic sport are expounded; description of basic components of psychological structure of sporting activity is presented: motivation, methods, terms and results of activity. The psychologic frame of sports activity powers up motivational amounting, specificity of methods and requirements of activity of the sportsman and its productivity.
Keywords: sporting activity, psychological structure, sportsmen-disables, motivation, terms, and result of activity, swimmers.
Вступ.
Науковий аналіз різних аспектів підготовки спортсменів високої кваліфікації в теорії та практиці олімпійського та адаптивного спорту вказує на необхідність визначення психологічної структури спортивної діяльності плавців різних нозологій з метою її подальшого врахування в процесі розробки системи психолого-педагогічного супроводу підготовки висококваліфікованих плавців із вадами зору, порушеннями опорно-рухового апарату, розумового та фізичного розвитку, що об’єднує комплекс специфічних і традиційних заходів, методів, прийомів і засобів впливу, застосування яких забезпечить особистісний і соціальний розвиток плавців,
планомірне вдосконалення їхньої спортивної майстерності, профілактику ускладнень чи розвиток вторинних патологій.
Зважаючи на нерозробленість проблеми вивчення психологічної структури спортивної діяльності спортсменів-інвалідів високої кваліфікації, актуалізується потреба у проведенні відповідних досліджень.
Дослідження виконується у відповідності до Зведеного плану науково-дослідної роботи у сфері фізичної культури і спорту на 2006-2010 рр., тема 2.5.2.: „Теоретико-методологічні основи психологічного супроводу підготовки спортсменів-інвалідів різних нозологічних груп”, номер державної реєстрації 0106Ш12125.
Формулювання цілей роботи.
Мета дослідження полягає у здійсненні наукового обґрунтування психологічної структури спортивної діяльності спортсменів-інвалідів високої кваліфікації, які займаються плаванням.
Методи дослідження: теоретичні - аналіз, узагальнення та систематизація даних наукової літератури.
Результати дослідження.
Аналіз останніх досліджень і публікацій показує, що спортивна діяльність вимагає від спортсмена узгодженої єдності індивідуально-психологічних якостей, внутрішніх ресурсів і технологічної організації самої діяльності [7], що актуалізує розгляд психологічної структури спортивної діяльності. На думку вчених, психологічну структуру спортивної діяльності утворюють три основні складові: мотивація, способи та умови діяльності, а також її результат [16, 17].
Мотивація, як сукупність різновидів спонукань, породжує, стимулює та регулює активність суб’ єкта [8, 11, 12]. Мотиваційну складову спортсменів утворюють потреби, мотиви та мета спортивної діяльності. Сучасні фахівці розглядають мотивацію спортивної діяльності як ключовий компонент психологічного забезпечення досягнення спортсменом високого спортивного результату [14, 16]. Вирізняють внутрішню та зовнішню мотивацію. Зовнішня мотивація спортивної діяльності полягає в стимулюванні та утримуванні активності спортсмена в його прагненні досягти поставленої мети та визначається характером взаємодії спортсмена з іншими суб ’ єктами спортивної діяльності та членами його родини. Внутрішня мотивація об’єднує систему факторів, зокрема, потреби, мотиви та цілі, що детермінують поведінку спортсмена.
Мотиваційна сфера особистості спортсмена розглядається дослідниками як група соціальних потреб, що характеризують його ставлення до особистого тренера та тренувального процесу в цілому [15]. На тлі домінуючої потреби формується мотив, який детермінує діяльність спортсмена в конкретний момент [10, 14-17]. У спортивній діяльності мотив формується на підставі співвіднесення потреб спортсмена з власними можливостями та особливостями конкретного виду спорту, що забезпечує формування відповідної мотивації. Отже, мотивацію
