CC BY
26
ЛНУВМБТ iменi С.З. Гжщького Том 10 №1(36) частина 1,2008 456
УДК 141. 7.
Халецька О.О., астрантка ® Льв1вський нацюнальний унверситет ¡мет I. Франка,м. Львгв, Украгна.
СОЦ1АЛЬНО-КУЛЬТУРНА ПАРАДИГМА У НАУКОВИХ ДОСЛ1ДЖЕННЯХ.
Сощально-культурна парадигма коршиться у сучасних загально-освттх викладах так званих нових напрямюв науки, узагальнених у народжуванш фтософп унверсального еволюцюшзму. В шй ¡стор1я не е даншсть, а процес гг творення через 1) подгево-часове "гыкування" (Iдея синергетики), 2) сощально (ттелектуально) - культурний проект (дея так званог "новог ¡сторп") як 3) множинюсть розмисл1в новоозначень ("бгсовська текстура" Р.Барта або "лаб1ринт" за У.Еко). Своергдним геномом сощального життя виступають ун1версалИ культури, а тип цивтзацтного розвитку визначаеться генетичними кодами, якими виступають системи щнностей. Сощально-культурний розвиток у сучаснш науковт думщ розум1еться трояко: по-перше, як ¡сторично-духовна тотальнсть (школа "Аннал1в" та вс "анналогди"), по-друге, як здтснення сощально-культурних проект1в (постмодернктський постструктурал1зм) ¡, потрете, як визначальнсть свгдошсно-духовних (здебтьшого називаемих культурними) чиннитв розвою сустльства. Коли свгдошсно-духовы детермтанти в1д середини ХХ ст. набувають вир1шального значення постае сощально-культурний розвиток.
Ключовi слова: свтотворення, перфещтний розвиток, хвилеподгбно-"гыковано" - "р1зомний" розвиток, поступально-прогресивний розвш, ноосферизащйне одухотворення, свгдомгсно-духовы чинники ¡сторичного розвитку, свтова множинно-едина глобально-ойкумен1чна щив1л1защ1я, сощально-культурна визначальн1сть.
Вщ юн. ХХ - поч. ХХ1 ст. ст. у рiзних науках надзвичайно акту^зуеться, як одна з головних, проблема культурних чинниюв розвитку сустльства. На нашу думку, сощально-культурна парадигма коршиться не стшьки у сощально-гумаштарних, сюльки у сучасних загально-свщоглядних викладах так званих нових напрямюв наую вщ сер. ХХ1 ст. [7]. У космолопчному контекст на цю проблематику iмплiцидно виходить антропний принцип Б.Картера 1974 р. з провщною щеею людиномiрностi космосу, синергетика Г.Гакена або 1.Пригожина 1977 р. з щеею самооргашзаци вщ хаосу до порядку через атрактор-направник ("порядком творчих катастроф" за висловлюванням С.Маланюка), квантова граытащя С.Хоюнга 1982 р. з щеею тотожносп творшня i розвитку (еволюци) або шфляцшно-сценарна модель Всесв^ А.Гута-А.Лшде 1989 р. з щеею як первеня творчюно! силоди, теорiя сематично насичного меону В.Налiмова - Л.Лескова 1994 р. з щеею значинневого поля св^орозвитку [7], у галузi фшософи -узагальнюючий !х всiх i всю сучасну нову науку народжуваннш вiд поч. ХХ1 ст. так званий ушверсальний еволюцiонiзм, якiй ще на змiну постмодернiстському постструктуралiзму [9, 182-183].
У галузi iсторикi (сукупшсть всiх iсторичних наук за Й.Дройзеном 1858 р., М.Кареевим 1913 р., М. Гандельсманом 1921 р., М. Семеновим 2003 р. та шш.) чинник культури отримуе нову актуалiзацiю вiд сер. ХХ ст. у т.з. "новш ютори": школi "Анналiв" (М.Блок, Л.Февр, Ф.Бродель, Ж.Ле Гофф, Ж. Дюб^ Е.Ле Руа Лядюр^ А.Гуревич, Н.Яковенко та iнш.) з И провщною щеею антропо-сощально-культурно! тотальностi (а вiдтак - И сощально-фшософського вiдгалуження - свiт -системного аналiзу I. Валлерстайна 1974 р. - Ф.Броделя 1976, 1979 рр.) через так звану штелектуальну iсторiю юн. ХХ ст. (вщ конференци iсторикiв у Вiнгспредi
©
халецька О.О., 2008
ЛНУВМБТiменi С.З. Гжицького Том 10 №1(36) частина 1,2008 4 5 7
1977 р.) Д.Хайяма, К.Брштона, Р.Стромберга, Р.Дарнтона, Д.Холвджера, А.Вейа, Д.Вуда, С.Авершцева, так звано! "мислячо! iсторil" Лши Костенко та шш. з И засадничою iдеeю ктори як iнтелектуального проекту, а також у новiтнiй соцюлоги (Н.Черниш, К.Баранцева та iнш.) у так званш еволюцiйнiй пол^економи (М.Павловськш та iнш.), у рiзних галузях [11, 278-279] гуманiтаристикi (В.Шинкарук, В.1ванов, В.Табачковський, М.Попович, В.Шевченко, Я.Дашкевич, С.Грабовськш, О.Прiцак, Я.Грицак, Ю.Павленко, Ю.Канигiн, Ю.Шилов, Т.Возняк та iнш.), що отримали фiлософське та фiлософсько-iсторичне узагальнення у постмодершстському кш. ХХ ст. постструктуралiзмi Ж.-Ф.Лютара, Ж.Деррща, Ж.Дельоза, У.Еко, у платонктичних ремiнiсценцiях В.Бiблера, Г.Померанца, С.Кримського, тоталлоги В.Кизими (вiд 1994р.) та шш. [9, 183], у яких iсторiя не е даннiсть, а е процес И творення через 1) подiево-часове "гшкування" (iдея синергетию), 2) соцiально (iнтелектуально) - культурний проект (iдея "ново! ктори") як 3) множиннкть розмислiв-новоозначень ("бiсовська текстура" за Р.Бартом або "лабiринт" за У.Еко) [9, 183]. Друга надзвичайно актуалiзована ( чи то вщ комп'ютерних iгор - стратегiй, чи то вщ синергетию) у сучаснш суспiльнiй думцi (вiд неоеволюцiонiзму Л.Уайта, Д.Стюарта, А.Ле Руа-Гурана, К.Ренфрю та шш.) iдея (так звана нелшшнкть, тобто багатолiнiйнiсть, тобто багатоварiантнiсть, так зване "гiлкування") свiторозвитку, знаком чого стала Нобелiвська премiя 1993 р. кторику економiкi Р.Фогелю за ретропрогноз американсько! ктори Х1Х ст. (т.з. альтернативна iсторiя), де точка бiфуркацil (розгалуження варiантiв розвитку) - це новий сощально-культурний проект [7; 9, 181].
У втизнянш фшософи одним iз найбiльш значущих результатiв антрополопчного повороту 1960-1980-х р. був вихщ Ки1всько1 школи на проблематику дiяльнiсно-культурних (духовних) чинниюв суспiльного буття i розвитку, де В.Табачковським, С.Бистрицьким, Н.Тарасенко, В.1вановим, О.Яценко, В.Звигляничем, М.Ссипчуком, С.Андросом, М.Булатовим, А.Лоем, С.Козловським, В.Пролеевим, С.Малаховим, Г.Горак, В.Демяновським, Ю.Джулаем, С.Кошарним, 1.Лосевим, А.Лисенко, В.Семеновим, Л.Соловйовим та шш. були розробленi повнi i глибою дослiдження, не буде перебiльшенням сказати, навт у контекстi розвитку св^ово! фшософсько! думки. Не втримаемось, також, вщ зауваження про те, що дослщження Кшвсько! св^оглядно-антрополопчно! школи можуть бути одним iз найбшьш яскравих прикладiв наповнення вичерпаних себе радянських марксистсько-ленiнськiх стереотипiв, iще цшком "марксощним", але вже новим змктом, якi так i сприймалися тодшньою генерацiею "кухонних" iнтелектуалiв, незважаючи на неоковирний стиль i жахливе нагромадження фiлософсько-тарабарськоl термiнологil. У десятках монографш була розгорнута проблематика абсолютного у культурi i суспiльноl динамiкi (В.Пролеев, 1992 р.), культури i духовно-практичного вщношення до свiту в 1х соцiально-iсторичнiй перспективi (М.Тарасенко, 1985 р.), доцшьносп культури i унiверсального розвитку сутшсних сил людини (О.Яценко, 1983 р.), природно! iсторичностi буття людини у культур^ буття i дiяльностi, всезагальностi i фактичностi дiяльнiсноl позици людини у культурi, (С.Бистрицький, 1991 р.), особи у свiтлi культури i проблем сутностi та кнування (С.Бистрицький, 1992 р.), культури i особистiсного буття, спiввiдношення технологil i дiяльностi, культурно-iсторичноl специфiки технолопчних засобiв (В.Табачковський, 1985 р.), культурно-кторичних передумов категоризацil свiту (С.Бистрицький, 1983 р.), простору i часу культури: дiяльностi, буття, часу, хронотопу, тшесносп (С.Козловський, 1992 р.), часу i особистiсного вимiру культури (С.Бистрицький, 1991 р.) ^ нарештi, вироблено (у монографи "Дiалектика дiяльностi i культура" 1983 р. тощо) саме поняття "соцiально-культурного розвитку" [4, 182]. Так, наприклад, на думку О.Яценко, саме "модель культури ... виявляе генеральну тенденцию розвитку людства" [4, 192], або у С.Бистрицького: "детермiнацiя культурою виявляеться . бiльш фундаментальною, шж . вiд суспiльного буття. Вiдмiнностi 1х впливу на людину можна було би порiвняти . з так званими сильними i слабкими взаемодiями мiж фiзичними тiлами, маючи на уваз^ що бiльш
ЛНУВМБТiMeHi С.З. Гжщького Том 10№1(3б) частина 1,2008 458
"сильний" - мaтеpiaльний iнтеpес визнaчae деяю поpiвнено "близью"... сyспiльно-пpaктичнi звязю. У той же чaс сили кyльтypного тяжiння ... yтвоpюють все ж тaкi бiльш глобaльний людський звязок, охоплюючи всю бaгaтомaннiтнiсть життя, a тaкож будь яю життeвi можливосп мaйбyтнього" [2, 154-155] i тому подiбне, i тому подiбне.
Слщом ними, В.Бiблеp у 1991 p. зaпpопонyвaв pозглядaти феномен кyльтypи у його дшснш зaгaльностi [3], у 1996 p. зpостaючy pоль кyльтypи у сyспiльномy pозвиткy вiдзнaчaв М.Когш [5]. Специфiкa соцiокyльтypноï методологи зa О.Aхieзеpом 1998, 2000 pp., полягае у тому, що ïï пpедметом e не лише кyльтypa, aле цiлiснa дiяльнiсть, пpичомy змiни у вщповщних кyльтypних пpогpaмaх невiдвоpотньо змшюють змiст сaмоï дiяльностi, a пpичинaми сyспiльного pозвиткy e сyпеpечностi мiж стapими соцiaльними вiдносинaми i новими кyльтypними пpогpaмaми [1, 29-36]. Ha думку aкaдемiкa М.Лaпiнa 2000 p., який спиpaeться нa концепцш П.Соpокiнa, кyльтypa вистyпae як сyкyпнiсть способiв i pезyльтaтiв дiяльностi, a соцiaльнiсть тpaктyeться ним як сyкyпнiсть вщносин людини, що тaкож фоpмyeться у пpоцесi дiяльностi. Сyчaсне сyспiльство, тpaктовaне ним нa основi синеpгетикi, хapaктеpизyeться пapитетною взaeмодieю кyльтypи i соцiaльностi [6, 3-4]. Ha думку диpектоpa Iнститyтy фiлософiï PAH В.Стьопiнa 2003, 2004 pp., який пpоголошye себе пpибiчником синеpгетики i фiлософiï yнiвеpсaльного еволюцiонiзмy, своepiдним геномом соцiaльного життя вистутють yнiвеpсaлiï кyльтypи, a тип цивiлiзaцiйного pозвиткy визнaчaeться генетичними кодaми, якими вистyпaють системи щнностей [8, 37-43]. 3a визтаченням H.Чеpниш 20003 p., сукупшсть соцiокyльтypного пiдходy вистyпae як цiлiсний пpоцес соцiaльного pозвиткy зa допомогою кyльтypноï твоpчостi. ^ск^льки ми pозyмieмо iстоpико-фiлософський пpоцес, та змiнy вичеpпaломy себе постмодеpнiстськомy постстpyктypaлiзмy (знaком чого стaло сaмогyбство Ж.Дельозa 1995 p.) вiд почaткy XXI ст пpиходить новa фiлософськa rapa^^a yнiвеpсaльного еволюцiонiзмy (Д.Болi, С,Хоюнг, P.Paджaнaнaн, М.Pозентaль, Г.Вaйсбеpг, В.Aхнaзapов, В.Стьопiн тa iнш.) aбо глобaльного еволюцiонiзмy (A.Кpyшaнов, I.Фpолов, М.Гоpлaч, В.Кpемiнь, Л.Мельник тa iнш.), якa виpостae нa фyндaментaльномy yзaгaльненнi всiх нових нayкових досягнень [8, 182-183]. Отже, соцiaльно-кyльтypний pозвиток у сyспiльнiй дyмцi pозyмieться тpояко: по-пеpше, як iстоpично-дyховнa тотaльнiсть ^mna "Aннaлiв" тa всi iншi "aннaлоïди"), по-дpyге, як здiйснення соцiaльно-кyльтypних пpоектiв (постмодеpнiстськiй постстpyктypaлiзм) i, по-тpетe, як спiввiдношення (aбо pоль) влaсне свiдомiсно-дyховного (здебiльшy нaзивaeмого кyльтypним) чиннига з економiчними, соцiaльно-полiтичними тa шшими компонентaми сyспiльного pозвиткy (yнiвеpсaльний еволюцюшзм).
Сaм змiст поняття "соцiaльно-кyльтypного" pозкpивaeться пеpевaжно як його знaчення. Ha ташу думку, вiдмiннiснa сyтнiсть соцiaльного (нaпpиклaд, вiд пpиpоднього) постae у тому, що воно дiяльнiсне [9, 179], що не сyпеpечить тотaллогiï, оскiльки в нiй eднiсть визнaчaeться як стaлий взaeмозвязок, a звязок - як arana взaeмодiя, тобто похщне вiд ди, чим долaeться пpитaмaнний нayцi, зa вдaлим висловом A.Беpгсонa, "yмеpтвляючий погляд Медузи" i досягaeться динaмiчний aспект тотaллогiï. A, осюльки, людськa дiяльнiсть, по-пеpше, зaвжди опосеpедковaнa [9, 179] свiдомiстю (може бути тд- aбо нaд- свщомою, aле зaвжди свiдомiсною), по-дpyге, зa вдaлим висловом [9, 179] yкpaïнського неогегельянця В.3aлозецького-Сaсa, зaвжди мae "св^оглядне пiдпоpядкyвaння" (A.Piгль, М.Двоpжaк, Е.Пaнофскi, Г.3едльмaйp тa iнш.) aбо, зa визтаченням Киïвськоï aнтpопологiчно-свiтоглядноï школи дpyгоï половини XX ст., концептyaлiзyeться i семaнтизyeться [4, 170], по-тpетe, у пpоцесi iстоpичного pозвиткy pоль [9, 179, 180181] його свiдомiсно-дyховного чиннига (компоненти) зpостae (що знaйшло вiдобpaження у фiлософськiй лiтеpaтypi вiд тaк звaного aнтpопологiчного повоpотy в y^arn^^ фiлософiï 1960-х pp. В.Шинкapyкa, В.Taбaчковського, О.Яценко, В.Iвaновa, М.Бyлaтовa тa шш. до Ю.Пaвленкa, I.Бойченкa aбо М.Поповичa тa iнш. у сyчaснiй "бypемнiй митi" тощо), a вiд почaткy HTP (Д.Беpнaл, Д.Белл, Г.Кш,
ЛНУВМБТшем С.З. Гжищького Том 10 №1(36) частина 1,2008 4 5 9
Й.Галтунг, З.Бжезшськш, О.Тофлер та шш.) сер. ХХ ст. - стае виршальною [9, 182], по-четверте, ноосферизацшне одухотворення св^ становить сенс [9, 179] його нишшнього розвитку (В.Соловйов, А.Бергсон, Г.Уелс, К.Цюлковький, В.Вернадський, П.Тейяр, Олесь Бердник та шш.), то суспшьне - значить свiдомiсно-дiяльнiсне [9, 179]. Термш "свiдомiсне" нам видаеться бшьш вдалим нiж "свiдоме", якш мае багато iнших значень, до того ж свщомкть двохрiвнева: нижча буденна свщомкть, узагальнена у моднiй ниш ментальносп, i вищий И рiвень - духовнiсть, тобто головним чином, наукова, мистецька i релшйно-фшософська сфери.
Багатоманiтнiсть визначень культури (за П.Клакхоном i А.Кребером, близько 314 у 1987 р.) давно стала "притчею во язицех", на нашу думку, вс визначення культури, не стшьки суперачать, скшьки доповнюють одне одного. Тому, не вдаючись до незкшченно! i безплiдноi полемiкi, скажемо лише, що, на нашу думку, до сер. ХХ ст. найбшьш усталеним (принаймi, поширенним) було визначення культури як "сукупносп досягнутих результатiв", тобто сукупносп цiнностей, а вiд сер. ХХ ст. все бшьше посилюеться визначення культури як способу дiяльностi людини в цiлому (який включае в себе як саму дiяльнiсть, так i И види i результати, тобто сукупнiсть цiнностей), оскшьки вiн так чи iнакше охоплюе всi iншi визначення. Наприклад, споаб дiяльностi людини постае в його свщомюносп, вона ж - свщомюшсть, духовнiсть, виступае якiсним мiрилом розвитку суспшьства. Яюсть у фшософи визначаеться як визначальш властивостi, визначальною властивютю людсько1 дiяльностi е И свщомкшсть. Таким чином культура виступае як способом дiяльностi людини, так i яюсним мiрилом розвитку суспiльства (Н.Черниш). Причому, роль свiдомiсно-духовних чинникiв у розвитку суспшьства весь час зростае [9, 179, 180-182, 184-185]. Нам залишаеться зробити висновок, що, по-перше сощально-культурна парадигма у сво1х мандрах у свiтовому науковому спiвтовариствi не оминула i Украiну. Серед И трьох розумiнь (або "концептiв", "по-модьньому", як незабутнiй Голохвастов, кажучи) 1) юторично-духовш тотальностi, як 2) здшснення соцiально-культурних проектiв i як 3) визначальност свiдомiсно-духовних (культурних) чинниюв юторичного розвою найбiльше йому адекватних (тобто вщповщним) нам видаеться останне, яке не тшьки усвiдомлюеться, але, власне, дiеусвiдомлюеться (тобто здiйснюеться) у сучасному розвитку суспшьства вiд сер. ХХ ст.
На нашу думку, найбшьш могутшм i всевизначаючим процесом (на думку М.Булатова, В.Кизими та шш. 1995 р., навiть стадiею i ядром ноосферизаци) поступально-прогресивного розвитку суспшьства е його глобалiзацiя як утворення множинно-единоi св^ово! (глобально-ойкумешчно].') цившзаци [9, 180; 12, 301]. Вщ юн. - поч. ХХ ст. iсторiя свiту переходить у свiтову юторш. Таким чином, соцiально-культурний розвиток, тобто визначальшсть свiдомiсно-духовних чинниюв корiниться у глобалiзацii свiту. Глобалiзацiя е 1) складовою, а вiд ХХ ст. 2) головним напрямком i 3) прискорювачем ноосферизацii, тобто одухотворення св^. Вiдповiдно, головною суперечнiстю сучасностi е боротьба мiж поступально-прогресивними глобалютськими i назадницькими антиглобалiстськими силами (вщ 1999 р., Сiетл, Прага, Квебек, Ницца, Зальцбург, Гетеборг, Генуя - у 2000-2001 рр., так званий "баштовий напад" у Нью Йорку 2001 1Х р. тощо), до яких належать "всiлякi комунiсти, педарасти i терористи" (О.Тофлер). Сучаснi поч. ХХ1 ст. так званi антитерорютичш вiйни (американо-афганська 2001 р., американо^ранська 2003 р. тощо) е способом !х примусово! iндустрiально-iнфорцiйноi модернiзацii (осучаснення) за законом кореляцii (пiдтягання) кторичного розвитку (М.Барг 1979 р., К.Момджян 1994 р. та шш.). Св^ова (глобально-ойкуменiчна) множинно-едина цивiлiзацiя, на нашу думку, виникае в iндустрiальну (за Й.Галтугом 1969 р., Ж.П.Лютаром 1979 р., Ф.Фукуямою 1989 р. та шш. модерну) добу наприкшщ Х1Х - на поч. ХХ ст. ст. разом iз утворенням св^ово! економiкi, свiтовоi полiтикi та И вщгалуження - свiтових воен i свiтовоi духовностi (т.з. ноосферизацiйний шок) та шш. [12, 301]. На етат iндустрiального розвитку у перш. пол. ХХ ст. провщним був "принцип плавильного казана" - швеляци усього нацюнального, який, з
ЛНУВМБТ iменi С.З. Гжицького Том 10 №1(3б) частина 1,2008 460
пеpеxодом у дp. пол. XX ст. до постiндyстpiaльного ^a Ж.-П.Лiотapом 1979 p., Ф.Фукуямою 1989 p. тa iнш.) тa вiд поч. XXI ст. - до iнфоpмaцiйного (Д.Белл 1973 p., Е.Мaсyдa 1983 p., Ю.Пaвленко 1996 p.) етaпy, змiнюeться "пpинципом клумби" aбо мyльтiкyльтypного (бaгaтокyльтypного) pозвиткy (A.Пеpоттi 1994 p.), влaсне, мyльтикyльтypноï глобaлiзaцiï. Тому нapоджyвaнa ниш глобaльно-ойкyменiчнa множинно-eдинa свiтовa цивiлiзaцiя iœye як собоpнa (у знaченнi ammM-xpистиянськоï тpaдицiï) eднiсть нaцiонaльниx кyльтyp [12, 299]. Концепцiя С.Гaнтiнгтонa 1993 p. "вшни цивiлiзaцiй", де "3ax^ e Зaxiд, a Сxiд e Сид, не поeднaтися 1м доки не стше свiт нa Божий суд стpaшний" (P.Кiплiнг), пiсля вxодження сxiдноxpистиянськиx Гpецiï - у 1981 p., Болгapiï, Pyмyнiï i Kinpy - у 2007 p., iслaмськиx Typеччини (у 1963 p. як aсоцiaтивний член i як вступнига у 1987 p.) i Мaгpiбy - як aсоцiaтивного членa тощо до Gвpопейського союзу 1999 p., e фaктично спpостовaною. "Стpaшний Божий суд" ^TOpu вiдбyвся, aле швидше зa "Великою шaxiвницею" З.Бжезинського 1997 p. Сyчaсномy постyпaльно-пpогpесивномy свiтоpозвиткy пpотистоïть як piзновид aнтиглобaлiзмy тaк звaнa концепцiя бaгaтополяpностi (у Москови - шовiстичне неоeвpaзiйство О.Дyгiнa 1997 -1999 pp., пpем'ep-мiнiстp G.Пpимaков у 1998 p. aбо В.Пyтiн у 2007 p., Бiлоpyсiя Лyкaшенкa aбо Кyбa у 1999 p., бiполяpнiсть сxодознaвця О.Яковлевa 1996 p. aбо бaгaтополяpнiсть "мapксоïдa" Ю.Семеновa 2003 p. тa iнш.), де нa pоль полюсiв свiтy пpетендyють iмпеpськi aмбiцiï пiдyпaлоï Московiï (Роси) aбо ташвидку осyчaсненi Китaй, Iндiя, Бpaзилiя i Мексига, ÜAP тa iнш. Ha нaшy думку, у сyчaснiй глобaльно-ойкyменiчнiй цивiлiзaцiï поступово викpистaлiзовyються тpи потуп, тpи центpи сил: Пaнaмеpикaнa, яга обiймae цей континент, Пaсифiдa ^бо Tиxоокенськa пiдцивiлiзaцiя), якa оxоплюe ^шни Дaлекого Сxодy: Японiю, Китaй, Iндокитaй, Iндонезiю, Aвстpaлiю тa iнш. ^aï™ Tиxого Океaнy i Великa £вpaзiйськa пiдцивiлiзaцiя, якa повiльно, aле неyxильно iнтегpye кpaïни Gвpопи 3axiдноï i Сxiдноï (очевидно, до Gнiсею), Сеpеднього Сxодy, Aфpикi тa Iндiю з поясши (пост-aбо квaзi - цивiлiзaцiями С.Гaнтiнгтонa): зaxiдноeвpопейського осеpеддя, сxiдноxpистиянськiм (icpaï™ Бaлкaн, Pyмyнiя, Укpaïнa, Pосiя, Вipменiя, Гpyзiя тa iнш.), ipaно-iслaмськiм (^aï™ Сеpеднього Сxодy, Мaгpiб тa шш.), aфpикaнськiм (кpaïни т.з. Чоpноï Aфpикi), iндiйськiм (Iндiя, Лш^ Hепaл тa iнш.). Укpaïнa, тaким чином, нaлежить до "сxiдного поясa" eдиноï фayстiвськоï "Gвpопи вiтчизн" (Шapль де Голль) i мусить зaняти в нш достойне мiсце [9, 180]. Kpaï™ остaннього iндyстpiaльно-iнфоpмaцiйного pивкa yспiшно штегруються (концепци центpa - пеpефеpiï i пеpефеpiйного кaпiтaлiзмy P.Пpебiшa, депендентизмa Т.Дус-Сaнтyсa i P.Мapiнi, зaлежно-aсоцiaтивного сyспiльствa Ф.Кapдозy i Е.Фaлето, кaпiтaлiзмy сyбpозвиткy A.Aгiляpa тощо) у цi тpи свiтовi потyгi: Московiя (Pосiя) тa Iндiя - до Gвpaзiйськоï, Мексига - чеpез HAФTy 1992 p. i Бpaзилiя - чеpез Пaнaмеpикaнськy зону вiльноï тоpгiвлi 2001 p. - до Пaнaмеpикaни, Китaй - до ^сифади i, очевидно, очолити ïï. Попyляpнa нинi концепцiя '"liarara кyльтyp" (В.Бiблеp 1991 p., "концеpт кyльтyp" Г.Помеpaнцa 1993, 1995 pp. тa iнш.) повинa служити не для обгpyнтyвaння пpесловyтоï бaгaтополюсностi, a бути одним iз шляxiв глобaлiзaцiï, тобто ствоpення множинноeдиноï свiтовоï (глобaльно-ойкyменiчноï) цивiлiзaцiï як собоpноï eдностi нaцiонaльниx культ-yp.
Однieю iз нaйбiльш дискyтовaниx сyчaсниx пpоблем e питшня фоpмaцiйноï (чи стaдiaльноï) нaлежностi нapоджyвaного iнфо-сyспiльствa. Ha зоpi появи iнфо-сyспiльствa воно ентyaзiстично вiтaлося iнтелектyaлaми як новa добa в iстоpiï людствa (Д.Белл 1959, 1967, 1973 pp.; ГКн 1967 p.; у 1969 p. - A.Typен, Й.Гaлтyнг; у 1970 p. - О.Tофлеp, З.Бжезшськш i тaк дaлi). 3 чaсом (пеpевaжно, пiсля "Межей зpостaння" Д.Медоyзa Римського клубу 1972 p. тa iнш.), здaeться, пеpевaгy отpимye бшьш гpyнтовний i твеpезiший погляд та iнфо-сyспiльство як нове пpодовження новочaсноï кaпiтaлiстичноï фоpмaцiï (P.Гейлбpонеp 1973 p.; К.Кyмap 1978, 1988 pp.; Б^енкель 1987 p., T.Iноземцев 1998, 1999 pp. i т.д.), яга в цшому пpоxодить етaпи [12, 301] пеpедiндyстpiaлiзaцiйний XVI - сеp. XVII ст. ст. ^бо aбсолютистсько-стaдiaльного постсеpедньовiччя зa I.Дьяконовим 1994 p.), iндyстpiaлiзaцiйний œp. XVIII - XIX ст. ст. ^бо кaпiтaлiстичний зa I.Дьяконовим
ЛНУВМБТ шещ С.З. Гжищького Том 10 №1(36) частина 1,2008 461
1994 р.), iндустрiальний ХХ ст., який, в свою чергу, подшяеться на iндустрiальну державно-монополютину добу перш. пол. ХХ ст. (близько 1882-1955 рр.) з пщперюдами: 1882-1914 рр., 1914-1939 рр., 1939-1955 рр. i постшдус^альну добу друг. пол. ХХ ст. (бл. 1955-1999 рр.) з пщперюдами бл. 1955-1979 рр. з висхщною 1955-1973 рр. i нисхщною бл. 1973-1979 рр. хвилями (О.Тофлер) розвитку, пiдперiодом близько 1979-1999 рр., з висхщною близько 1979-1989 рр. чи з 1992 р. i нисхщною бл. 1992 -1999 рр. хвилями розвитку. Вщ бл. 1999р. св^ вступае в шформацшну добу ХХ1 ст. Ш тисячолiття [10, 182; 12, 301].
В украшськш кторюсофськш думцi, серед головних завдань ("головно! ланки за яку можна витягнути весь ланцюг" за В.Ленiним), на нашу думку, переважали: на поч. 1990-х р. - формування модерноi наци (1.Дзюба "Украша i св^" 1990 р., Я. Дашкевич "Украша мiж Сходом i Заходом" або Мро Продум -Ю.Буряк "Нацiя золотих комiрцiв" у 1991 р., нарада Львiвських iсторикiв Я.Грицака, О.Джиджори та шш. у Брюховичах у серпш 1993 р. та iнш.), у добу "кучмозою", приблизно вiд 1996 р., "виршальною ланкою" вважалося формування громадянського суспiльства ("Феномен громадянства" В.Люового 1996 р., "Украша: альтернативи поступу" В.Кременя, Д.Табачнiка i зав. вщ. кторюсофи 1нституту ктори НАН М.Ткаченка 1996 р., збiрник статей 1996 - 2000 р.р. "Вщ Малороси до Украiни" i "Дiлеми украшського Фауста" М.Рябчука та весь напрямок часопису "Критика" Г.Грабовича 1997 р. тощо). Визначальнiсть соцiально-культурних (духовних) чинниюв розвитку суспiльства у повнiй мiрi була дiеусводомлена украшською протоелiтою у промовi Лiни Костенко "Гуманiтарна аура Украши або дефект головного дзеркала" у Киево-Могилянськiй академи у вересш 1999 р. i почала дуже мляво i непослiдовно здiйснюватись урядом В.Ющенка вiд грудня 1999 р.
Ознакою шфо-суспшьства у галузi економiчнiй е НТР [9, 182], яка проходить три етапи: сер. ХХ ст. - перший етап комп'ютеризаци та iнш., вiд 1980-х рр. (власне, вщ 1979 р.) - другий етап електрошзаци та шш. i вiд 1999 р. - третш етап висоюх технологiй (Д.Белл 1973 р., Е.Масуда 1973 р., Ю.Павленко 1996 р., О.Халецький 2002 р. та шш.). Сутшсть НТР постае як перетворення наую на безпосередню продуктивну силу. Наука - один iз видiв духовного виробництва. Отже, вперше в юторп людства духовне (наука) починае визначати матерiальне, що приводить до так званое' iнтелектуалiзацii [9, 182; 12, 299] вах сфер суспiльного життя. Тим самим, роль свщомюно-духовно! компоненти (чинниюв або визначникiв) суспiльного розвитку набувае виршального значення [9, 182]. На нашу думку, досягнення вирiшального значення свщомкно-духовних чинникiв суспiльного розвитку е головною детермшантою i системоутворюючою ознакою сощально-культурного розвитку. 1ншими словами кажучи, сощально-культурний розвиток суспiльства - це не просто будь-яке стввщношення сощального i культурного, яке iснуе завжди, а такш етап його розвитку, коли свщомкно-духовш чиннию суспiльного розвитку набувають вирiшального значення. На нашу думку, це досягаеться вщ сер. - кш. ХХ ст. [9, 182].
Лггература
1.Ахиезер А. С. Философские основы социально-культурной теории и методологии // Вопросы философии. - 2000 р. - №9.
2.Быстрицкий Е.К. Феномен личности: мировоззрение, культура, бытие. -К.: Наукова думка. 1991.
3.Библер В.С. От наукоучения - к логике культуры: Два философских введения в ХХ1 век. - М.: Политиздат, 1991.
4. Диалектика деятельности и культура. - К.: Наукова думка. 1983.
5.Каган М.С. Философия культуры. - СПб.: Петрополис, 1996.
6.Лапин Н.Н. Социокультурный подход и социально-функциональные структуры // Социо. - 2000 р. - №7.
7.Синергетическая парадигма. Человек и общество в условиях нестабильности. - М.: Прогресс - Традиция. 2003.
ЛНУВМБТ iMeHi С.З. Гжицького Том 10 №1(36) частина 1,2008 462
8.Стёпин В.С. Генезис социально-гуманитарных наук (философские и методологические аспекты) // Вопросы философии.- 2004 р. - №3.
9.Халецькш О.В. 1стор1я як суспшьно-духовний проект здшснення ушверсальних образ1в св1ту // Науковий вкник ЛДАВМ ím. С.З.Гжицького. Т.5 (№ 2). Ч. 2. - Льв1в. 2003.
Ю.Халецькш О.В., Халецька О.О. Генеза проблеми ел1ти в украшськш фшософи // Науковий вкник ЛНУВМ та БТ ím. С.З.Гжицького. Т.9, № 4 (35). Ч.1, -Львш. 2007.
11.Халецькш О.В., Халецька О.О. Елггистський дискурс у сучаснш украшський соцiально-фiлософськiй думщ // Науковий вкник ЛНУВМ та БТ ш.С.З.Гжицького. Т.9, № 4 (35). Ч.1, - Л^в. 2007.
12.Халецькш О.В., Дзера М.М., Халецька О.О. avapa^Z як iсторично-духовш напрямнi поступально-прогресивного розвитку // Науковий вюник ЛНУВМ та БТ ím. С.З.Гжицького. Т.9. № 4 (35). Ч.2. Л^в. 2007.
Summary Khalecka O.O.
SOCIAL AND CULTURAL PARADIG IN SCIENTIFIC THOUGHT
Social and cultural paradigm has his root in modern commonly-conceptual statement, so-called new directions of science, legitimated in birthrated philosophy of universal evolutionism. History isn't the contribution, but a process of it's creation because of: 1) eventually-partually branching (the idea of sinergetics), 2) social and intellectual cultural project (the idea of so-called "new history"), as 3) plurality of discussions - new meanings ("demon texture " by R.Barton, or "labyrinth " by U.Ecko). Peculiar genome of socisl life are culture decree, are the type of civilizational development is determined with the help of genetic codes, which are the systems of valuation. Social and cultural development in social thought are means treably: Firstly, as historical and spiritual totality (school of "Annales" and all others "annaloides"), Secondly, as fulfilment of social and cultural projects (postmodernism and poststructuralism) and, Thirdly, as determined role of consciousness and spiritual determinantes from the middle of the XX century are gaining an important meaning, and social and cultural development is presented
Стаття надтшла до редакци 11.04.2008
ЛНУВМБТ шеш С.З. fжuцькoгo Tom 10 №1(3б) hci^UMCi 1,2008 463
