CC BY
87
УДК.141.7
Халецький О. В., доктор фшософи, доцент кафедри фшософп i пол^ологи ЛНУВМБТ ¡м. С.З.Гжицького © Халецька О.О., астрант кафедри ктори та теори культури ЛНУ ¡м..1. Франка.
Д1Я ЯК 1СТОРИЧНИЙ РОЗВИТОК У ЗБ1ЛЬШЕНН1 ЙОГО СВ1ДОМ1СНО-ДУХОВНИХ ЧИННИК1В
За сучасними науково-фыософськими уявленнями первенем Всесвту е творчкна силоЫя, яка перетворюеться в ус свти I все в них здтснюеться I набувае свгдомостг як антропоноосферизацтний Iсторично-духовний розвиток. Розвиток свту в1д космогенезу лтосфери до бюсфери життя I до ноосфери дгерозуму е поступально-прогресивним. Осктьки свт е творенням, тобто здшсненням його новог якост1, яка постае в його одухотворент, то одухотворення свту I е остаточним критер1ем свгтопоступу. Зростання I досягнення виршального значення свгдомгсно-духовних чиннитв розвитку сустльства постае як сучасний поступально-прогресивний розвиток.
Ключовi слова: творч1сна силодгя, ноосферизацтне одухотворення, Iсторично-духовний розвиток, формацп I цившзацИ, сощально-культурна парадигма, поступально-прогресивний перфекцтний розвиток.
Ввд серед. ХХ ст. внаслщок НТР у сферi економiчнiй, низки нацюнально-демократичних революцш 1989 - 1992 рр. у сферi сощально-пол^ичнш i виникнення ново! ушверсалютсько! свщомосп ^хою чого стало утворення св^ово! павутини 1нтернет ¥¥¥ 1992 - 1993 рр.) людство переходить до постiндустрiaльноl друг. пол. ХХ ст. та шформацшно! поч. ХХ1 ст. доби [8, 182]. У галузi духовнш через новi напрямки науки (синергетику, антропний принцип Картера, шфляцшно-сценарну модель Всесвiту, так звану "нову юторш" школи "Аннaлiв" i так звано! "штелектуально! юторп"), теологш процесу, постмодернiстський постструктуралiзм i народжуваний унiверсальний еволюцiонiзм тощо - у сферi релiгiйно-фiлософськiй утворюеться новий процесуально-творчоцентричний образ свiту, який визначае ус iншi уявлення [9, 297]. В ньому свiт не е даншсть, а е його творення (иРрг^) як розвиток (процес) всепоступальний (ауаРа^-О, зaкономiрно-тенденцiйний (хаосмос), iмовiрнiсно-бaгaтовaрiaнтний, хвилеподiбно - (I. Франко, О.Тофлер) -"гшковано" (синергетика) - '^зомний" (постструктурaлiзм Ж.Дельоза i Ф.Гвaттaрi), через космогенез лiтосфери, бюсферу життя, антропоноосферу дiерозуму, через людину як iстоту дiяльнiсносвiдомiсну та юторш як iсторично-духовний розвiй, через формацп, цивЫзаци, поди, через збiльшення свщомшно-духовних чинникiв розвитку (соцiaльно-культурнa парадигма), через безконечний семюзис новоозначування ("бiсiвську текстуру" Р.Барта або
© Халецький О. В., Халецька О.О., 2010
245
"лабiринт" У.Еко), через особисткну трансгресш (Г.Аренд, М.Бланшо, М.Фуко) в Еон духовно! вiчностi у Вири [7, 76-77].
Оскiльки творення е рiзновидом ди (а саме - здшсненням ново! якостi), то, вщповщно, первенем Всесвiту е дiетворення (иРрг^ - шаленство творчiсного процесу за Г.Аренд або М.Фуко), чим виявляеться належшсть сучасних уявлень до фшософського напрямку актуалiзму (Гераклiт, Парацельс, Г.Ляйбниць, Ф.Шеллiнг, А.Шопенгауер, Е.Гартман, Ф.Нщше, В.Вундт, Г.Спенсер, Д.Джентiле, Д.Донцов, П.Тiллiх та iнш.), який визначае первенем св^ не матерiю або дух, а дш (у Бергсона - дiетворення) або силодiю (динамiзм), вщ яко! ("порожнеча, пронизана дiею" за Ольжичем) вони е похщними. За шфляцшно-сценарною моделлю Всесвiту "як просторово-часово! пiни" А.Гута-А.Лiнде надсвiтова творчюна силодiя перетворюеться в усi св^и i все в них, здшснюеться як антропоноосферизацiйний iсторично-духовний розвиток (енергетизм В.Оствальда, А.Ей, А.Ейнштайна, В.Гейзенберга, Е.Шредингера, "життевий порив" А.Бергсона i бергсошанщв, негегельянський актуалiзм Д.Джентiле, емерджентний еволющошзм А.Уайтхеда, С.Олександера, М.Вернадського, Я.Сметса, П.Теяйра, А.Тойнбi та iнш.). Утверджуеться (головним чином через так зване перевщкриття часу у синергетищ) iдея всепоступальност розвитку (вiд хаосу до порядку, за ГПригожшим), який вiдбуваеться хвилеподiбно - "гiлковано" - "рiзомно", а розвиток по колу (уявлення давшх суспшьств), лiнiйний (уявлення Середньовiччя) або по спiралi (новочаснi уявлення ХУШ-Х1Х ст.) е його певними локальними проявами. Виплекана у перш. пол. ХХ ст. (вщ О.Шпенглера до К.Поппера) "прогресобоязнь" (через репресивну примусовшть як "шлях до Освенцiуму") пщ дружнiм натиском науковцiв-синергетикiв (так зване "перевщкриття часу" 1.Пригожина, У.Стенгерса, С.Хокшга, М.Маркуса, Б.Мура, Г.Нiколiса, Д.Паркса, Д.Трiфта, Б.Гесса та iнш. постае в його всепоступальност [3; 8, 183184] через заперечення лiнiйного i утвердження [5] "гiлкованого" поступально-прогресивного розвитку), богословiв (теономну теологiю культури П.Тiллiха, римокатолицьку теологiю розвитку вiд II Ватжанського собору 1962 - 1965 рр. i енцикликi папи Римського Павла VI "Рори1агиш progressio", протестантсью теологiю процесу Ш.Огдена, У.Кобба та шш., дискурсивну теологiю втiлення Бога в юторш Т.Альтицера, К.Рашке [7, 182] та шш.) та юторюлопв (всесвiтня iсторiя у працi У.Мак-Нша "Сходження Заходу. Iсторiя людського суспшьства" 1963 р. [2], концепцiя "ранньо! стародавностi" I.Дьяконова 1982 р., стадiально-полiварiантно-цивiлiзацiйно-персоналiстична концепцiя Ю.Павленка 1996, 2000 рр. [3], модершзовано-марксощне глобально-формацiйне розумшня ктори та iдея кторично! естафети у Ю.Семенова 2003 р. [4] та шш.) все бшьше змушена поступатися ще! поступального розвитку [6; 8, 184-185]. Св^ постае як поступальний нурт [1] вiчноl творчкно-енергетично-шформацшно! субстанци - суб'екта (Гегель). Слщ говорити про поступально-прогресивний розвиток, певним чином розрiзняючи щ поняття [5]. Поступ (фундовний у всепоступальност синергетики) - це рух вперед, а прогрес - саме здшснення поступального розвитку [7, 77]. "Гики" ^зш варiанти розвитку)
246
прямують у pÎ3HÎ боки, але Св^ове Древо MeraicTopiï (А.Тойнб^ тягнеться (звiдсi тяглiсть або номадолопя у Ж.Дельоза i Ф.Гвaттaрi або «поверхня» у М.Гайдеггера чи у пост структурaлiзмi Ж.Деррiдa тощо) вгору (всепоступальшсть синергетики або поступально-прогресивний розвиток унiверсaльного еволюцiонiзму). Узагальнюючи вс попереднi визначення прогресу, у сучаснш, переважно нaуковiй думцi, вiн визначаеться як перфекцiйний, тобто удосконалююче-перевершуючий розвиток [7, 77]. В свою чергу, удосконалення визначаеться як "повнота здшснення зaконотенденцiй розвитку", а старе перевершаеться новим. Все е його (тобто творення) розвитком, який розгортаеться як поступ [6]. На нашу думку, сaмi по собi aнi "розвиток свободи" (Г.Гегель, К.Поппер або офщшна американська iдеологiя "постiндустрiaльного розливу" др. пол. ХХ ст. тощо), аш "розвиток людини" (ренесансна i просв^ницька думка, Й.Гердер, мaрксизм-ленiнiзм 1980-х рр. тощо), аш "збшьшення солiдaризму" (М.Ковалевськш, М.Кареев або сучасна латиноамериканського гатунку iдеологiя БЮТу тощо), aнi "збшьшення гумaнностi" (А.Швейцер, П.Тейяр або римокатолицька теолопя розвитку тощо), як "людське, занадто людське" (Ф.Нiцше), не можуть бути критерiем поступально-прогресивного розвитку, тому що е лише промiжними засобами (можливо, локальними) здiйснення свiтотворення (досягнення його новоï якостi), яке на сучасному етат постае через його ноосферизацшне одухотворення [1; 6; 8, 179, 184-185]. Ноосферизацшне одухотворення - це збшьшення 1) свiдомiсно-духовноï визначальност та 2) iнтелектуaльноï нaсиченостi вторичного розвитку [6]. 1сторичний розвиток постае як нурт творчiсноï силодiï, здшснюваний у нaбуттi свiдомостi (дiя - iсторiя - дух). Вперше (чи вперше?) у свiтотвореннi суспiльне пере- творення через свщомюне вiд- творення (вщображення) постае як с- творення нового III (шсля I л^осферного i II бiосферного) свiту духовного (чи не духовное' вiчностi гностиюв?). Отже, критерiями (мiрилом) поступально-прогресивного розвою, на нашу думку, виступають: у всесв^ньому процесi - його ноосферизацшне одухотворення, у суспшьному розвитку - збшьшення його свщомюно-духовних чинникiв [6], на сучасному етат переходу до шфо-суспшьства - його iнтелектуaлiзaцiя, для Украши - досягнення евроукрaïнськоï щентичност (сaмовiдповiдностi) [8, 184-185]. Одним словом, дещо зaгострюючi, не "люди", а "щеГ, не "гумaннiзм", а "духовшсть". До того, лише цiкaво буде зауважити, що так само, як перфекцшний, тобто удосконалююче - перевершуючий розвиток, у сучaснiй еволюцiйнiй теологи визначаеться Бог [8, 184]. Отже, узагальнюючи все вищесказане, можна сказати, що все е ланцюгом поступальних дш (або подiй, творення, розвитку, унiверсaльноï еволюцiï тощо), або ж, одним словом, все е дiепоступ [8, 179], як осучаснена i прогресована бергсошада свiтотворення [1]. Дiепоступ у всiй його повнот е avaßaZ-Z -свiтосходження, а св^осходження в його конкретностi е дiепоступ.
Розвиток свiту вiд космогенезу л^осфери до бiосфери життя i до ноосфери дiерозуму е поступально-прогресиним (удосконалюючи-перевершуючим) [6]. Тому виникнення i розвиток вчення про ноосферу (М.Вернадський i Е.ЛеРуа на
247
семiнaрi А.Бергсона 1924 р., П.Тейяр де Шарден, М.Мокеев, Л.Булатов, В.Загороднюк та ш.) стало поширенням ще! поступу на Всесвщ пiдтвердженим подальшими дослiдженнями (так зване перевщкриття часу i всепоступaльнiсть у синергетищ, антропний принцип Картера, квантова грав^ащя С.Хокiнгa, теорiя великого об'еднання вах взaемодiй Е.Лiзi 2007 р. тощо) [8, 182].
Ноосферизaцiйне одухотворення Всесв^ здiйснюеться через людську дiяльнiсть. Оскiльки людська дiяльнiсть завжди опосередкована свщомютю або, за вдалим висловом украшського неогегельянця В.Залозецького-Саса, "мае св^оглядне пiдпорядкувaння", то людина виступае як ютота дiяльнiсно-свiдомiснa, яка вносить у св^ свiдомiсть, одухотворюе його. Вщповщно суспiльне е дiяльнiсно-свiдомiсним, а iсторiя постае як юторично^яльшсно)-духовний процес [9, 300] у якому зростае роль i значення свщомюно-духовних чинникiв розвитку. Зростання свiдомiсно-духовних чинниюв розвитку чiтко прослiдковуеться на протязi вЫе! ютори людства [2; 3; 4; 6]: вщ його виникнення, "осьового часу" (К.Ясперс) i до сучасно! iнфо-доби, вiд формацп до формаци, вiд цившзацп до цившзацп, вiд одного "людського проекту" (Х.Ортега) до наступного. Роздмухуваний духовними вирами iсторичний процес вiдбувaеться як ланцюг (або коштовне намисто) здiйснення сощально-культурних проектiв (унiверсaльних обрaзiв св^). Внесення в свiт свiдомостi становить антроподицею (людиновиправдання) i сенс вЫе! трапкомедп суспiльно-iсторичного розвою.
Одухотворення юторичного процесу - це збiльшення ролi свщомюно-духовно! компоненти (або чинниюв, або визначниюв) його розвитку. Блиски щей i слiпуче сяйво св^ла духовного спалахують лише у темному потощ юторп. Можливо, свiдомiсно-духовнi чиннию розвитку суспiльствa - це, по-перше, ще! як компоненти шторично-духовного розвою суспiльствa i, по-друге, !х визначальна зaдiйсненнiсть у ньому. В юторюграфп ще! переважно не розглядаються як компоненти юторичного процесу. Серед щей найбшьше значення мають сощально-культурш проекти (унiверсaльнi образи свiту) суспшьно-юторичного розвою, створювaнi iнтелектуaльною елiтою [8]. 1де! входять у життя як нiж у тiло або як промшь у пiтьму. Вочевидь роль свщомсно-духовного чинника в iстоичному розвою сустльства весь час зростае [1; 2; 3; 8, 182]. За вдалим висловом Д.Сантаяни, рiвень розвитку нaродiв повинен визначатися не виробництвом мaтерiaльних благ, а юльюстю енергп, присвячено! "... прикрашенню життя i культурi уявлення" [10, 27]. 1ще у першiй половинi ХХ ст. збшьшення свiдомiсно-духовних чинникiв розвитку пронизуе концептуальну "Iсторiю св^ово! цившзацп" Г.Уелса 1918-1919, 1920, 1931 рр. [6], постае як "вкь св^ово! кторп" К.Ясперса 1948 р. i мiрило свiто релiгiйного прогресу А.Тойнбi 1954 р.. На нашу думку, основними комплементарними лейтмотивами (за визначенням ГБойченка 2000 р.) кторичного розвитку, який вщбуваеться у трьох сферах: економiчнiй, сощально-пол^ичнш i духовнiй (А.Вебер), е 1) формаци [4; 8] як певш яюсш ступенi iсторично-духовного сходження, цившзацп [3; 8] як рiзнi локaльнi способи iсторично-духовного розвитку, яким притаманна фiзiогномiчнa еднiсть
248
(тобто eднiсть вщмшшсних рис), 3) поди (поди, особи, твори, ще") [5; 8], яю вистyпaють як ще^ь^ (свiдомiсно-дyховнa) сторота i мaтриця (тaк звaний соцiaльно-кyльтyрний проект синергетикiв i yнiверсaл-еволюцiонiстiв aбо нaших тотaллологiв тощо) iсторичного розвитку. Iсторично-дyховне сходження [1; б; 2; 4; 3; 8] людствa (К.Брейзщ Г.Уелс, А.Тойнбi, У.Мaк-Hiл, У.Ростоу, Й.Гaлтyнг, I.Дьяконов, Ю.Пaвленко, Ю.Семенов тa шш.) вiдбyвaeться через (як) общинно-родове первюне (первiсно-общинне, зa I.Дьяконовим 1994 р.; I -присвоююче i II - виробляюче зa Ю.Пaвленком 199б р.; порa прaiсторiï i первiснa добa, зa Ю.Семеновим 2003 р.) сyспiльство (етaп aнтропосоцiогенезy б. 2,5 млн. - 250 т. р. до н.е., первюта родовa общинa збирaчiв i мисливщв б. 250 - 8 т. р. до н.е., первкта родовa общинa землеробiв i скотaрiв б.8 - 4 т. р. до н.е.), першi цивiлiзaцiï (aзiaтського способу виробництвa зa К.Мaрксом 1859 р., £.Вaргою 19б4 р., Г.Корaнaшвiлi 1973 р. тa iнш.; eдиноï вторинно1' формaцiï зa Л.Вaсильeвим 19бб р.; мaгiстрaльного феодaлiзмy Г.Мелiкaшвiлi 19бб р.; вiчного феодaлiзмy В.Iлюшечкiнa 1970 р. aбо общинно-рaбовлaсницькоï зa В.Струве 1933 р., А.Тюменевим 1957, 1959 рр., "Всесвггньою iсторieю" y 10 т. 1955 - 19б5 рр. i "Рaдянською iсторичною енциклопедieю" y 1б т. 1958 - 197б рр. зa ред. G.Жyковa, М.Конрaдом 19бб р., В.Hiкiфоровим 1975 р.; рaнноï стaродaвностi зa I.Дьяконовим 1982 р. i В.Якобсоном 2002 р. чи локaльних рaннiх цивiлiзaцiй I генерaцiï зa Ю.Пaвленком 199б р.; доби Стaродaвнього Сходу зa О.Крижaнiвським 199б р. aбо Ю.Семеновим 2003 р. тощо) м^ногам^ного вiкy IV - II т. до н.е. (перехщ до цивiлiзaцiй, першi цивiлiзaцiï: б. IV - III т. до н.е.: Дaвньоeгипетськa б.3000 - б. 1000 р. до н.е., Шумеро-Вaвiлонськa б. 2775 - б. 1000 р. до н.е., ^дсьга б. 2500 - б. 1700 чи 1500 р. до н.е.; III - II т. до н.е.: Егейсьга б. 2000 - б. 1100 р. до н.е., Xетто-мaлоaзiйськa б. 1800 - б. 1200 р. до н.е., Рaнньокитaйськa б. 1б00 - б. 770 р. до н.е., Дaвньоaмерикaнськa б. 1500 р. до н.е. - б. 1532 р. н.е.), дaвнi (тзньох' стaродaвностi, зa ГДьяконовим 1982 р. i В.Якобсоном 2002 р. тa шш., iмперськоï стaродaвностi, зa I.Дьяконовим 1994 р., регiонaльнi цивiлiзaцiï II генерaцiï, зa Ю.Швленком 199б р., aнтичноï доби, зa Ю.Семеновим 2003 р. тощо) общинно-рaбовлaсницькi цивiлiзaцiï I т. до н.е. - б. V ст. н.е.: Дaвньосхiднy б. 1000 р. - б. 330 р. до н.е., Античну б. 1100 р. до н.е. - б. 395 р., Дaвньоiндiйськy б. 1200 р. до н.е. - б. 500 р., Дaвньокитaйськy б. 770 р. до н.е. -б. 220 р., через тaк звaний "вкьовий чaс" (К.Ясперс) сер. I тис. до н.е. i три велик духовш трaдицiï людствa: Дaлекосхiднy, Iндiйськy (Пiвденноaзiaтськy) i £врaзiйськy, через середньовiчнi (середньовiчний етaп, зa I.Дьяконовим 1994 р., регiонaльнi цивiлiзaцiï III середньовiчноï генерaцiï, зa Ю.^вленком) общинно-феодaльнi цивiлiзaцiï: Дaлекосхiднy III - сер.XIX ст., !ндшську VI - сер. XVIII ст., Австaзiйськy VI - сер. XVII ст. (з недорозвинутою Океaнiйською), ^aTO-Iслaмськy III - сер. XIX ст. (з недорозвинутою Африганською), Схiднохристиянськy V - сер. XVI ст., Зaхiднохристиянськy V - XVI ст., через перехщну ренесaнс-реформaцiйнy (Я.Бyркхaрдт 18б0 р., y середньовiчних Грузи, зa Ш.Нуцубщзе 1947 р., Вiрменiï, зa В.Чaлояном 19бЗ р., нa Сходi, зa М.Конрaдом 19бб р., y Москови, зa Д.Лихaчовим 1973 р., В.Плугшим 1974 р.
249
тощо) добу XV- XVI ст. ст. (bcî щ цившзацп становлять так зване аграрне, (за К.Кларком 1940 р. або аграрно-общинно-станове чи традицшне, за У.Ростоу 1960 р., Й.Галтунгом 1969 р., I, II, III генераци за Ю.Павленком 1996 р. та шш. суспшьство), через новочасну кашталютичну або iндустрiальну (А.Сен-Сiмон,
0.Конт, К.Кларк 1940 р., Ж.Фурастье 1949 р., Р.Арон 1955 - 1966 рр., У.Ростоу 1960 р.), або фаус^вську (О.Шпенглер) цившзацш з перехщним постiндустрiальним (Р.Дарендорф 1958 р., Д.Белл 1959 i 1973 рр., Г.Кан 1967 р., А.Турен i Й.Галтунг 1969 р., О.Тофлер, З.Бжезшський 1970 р. та шш.) пiдперiодом др. пол. XX ст. i розпочатим вщ XXI ст. шформацшним (Д.Белл 1973 р., Е.Масуда 1983 р. та шш.) суспшьством (i, можливо, прийдешню ойкуменiчну цившзацш) [2; 3; 4; 8, 180]. кторично-духовний розвш i цивiлiзацiï сшввщносяться як океан i хвилi.
У сучасну добу НТР, сутнiсть я^ у перетвореннi науки на безпосередню продуктивну силу, по-перше, приводить до того, що вперше в ютори людства духовне (тобто наука) починае визначати матерiальне (високi технологiï тощо)
1, по-друге, приводить до тотально'' iнтелектуалiзацiï вЫх сфер суспiльного життя [6, 81]. Вщбуваеться утворення едино'' глобально-ойкумешчно'' св^ово'' цивiлiзацiï з ïï единомножинною (моза'чною) культурою i творчоцентричною духовнiстю, зростае значення так званих уявних ^ртуальних) свiтiв. Тим самим свщомюно-духовш чинники набувають вирiшального значення у розвитку сустльства. Осюльки св^ е його творенням, то всезагальним критерiем поступу виступае здiйснення нового. Визначеш iще у XVI - XIX ст. таю критери прогресу як урiзноманiтнення та iнтеграцiя (Г. Спенсер) у XX ст. конкретизуються як збшьшення продуктивностi працi - у сферi економiчнiй, розвиток свободи - у сферi соцiально-полiтичнiй i нове бшьш повне i глибоке вщображення (понятiйне - у науках i образне у мистецтвах) св^ - у сферi духовнiй. До сер. XX ст. (П.Сороюн, Е.Фромм) штегральним критерiем прогресу проголошуеться розвиток людини, новоï бiльш розвинутоï особистостi. Осюльки людина iснуе в Унiверсумi саме для його одухотворення, то воно i виступае його найбшьшим критерiем. Осюльки св^ е творенням, тобто здшсненням його новоï якостi, яка постае в його одухотворенш, то одухотворення св^ i е остаточним критерiем свiтопоступу [8, 184-185]. Зростання i досягнення вирiшального значення свщомшно-духовних чинникiв розвитку суспiльства постае як його сучасний поступально-прогресивний розвиток. Нурт творчiсноï силоди виступае як юторичний розвиток у збiльшеннi його свщомюно-духовних чинникiв.
Л1тература
1.Бергсон А. Творческая эволюция. / А.Бергсон [пер. и ред. А.А.Яковлева]; - М.: КАНОН - Пресс, 1998. - 639 с.
2.Мак-Нш В. Пщнесення Заходу. Iсторiя людського суспiльства. / В.Мак-Нiл [пер. пiд ред. А.Галушки]. - К.: Нiка - центр, 2002. - 1111 с.
3. Павленко Ю. Iсторiя свiтовоï цивiлiзацiï. / Ю.Павленко - К.: Либидь, 2000. - 257 с.
250
4. Семенов Ю. Философия истории. / Ю.Семенов - М.: Современные тетради, 2003. - 775 с.
5.Синергетическая парадигма. Человек и общество в условиях нестабильности. - М.: Прогресс - Традиция. 2003. - 565 с.
6.Уеллс Г. Д. Всеобщая история мировой цивилизации / Г.Уэллс; [пер. с англ. ].- М.: Эскимо, 2008. - 928 с.
7.Халецька О. Сощально-культурна парадигма у фшософськш думщ / О.Халецька // Духовшсть. Культура. Нащя. Збiрник наукових статей. Випуск 4. - Львiв: Видавничий центр ЛНУ iм. 1.Франка, 2009 р. - С.54-60.
8.Халецький О.В., Костенко В.Г., Онуфрiв Р.1, Дзера М.М., Децик О.П. Iсторiя як суспiльно-духовний проект здшснення унiверсальних образiв свiту / О.Халецький // Науковий вiсник ЛНУВМ та БТ iм. С.З.Гжицького. - 2003. - Т.5 №(2). - Ч.2. - С.178-187.
9.Халецький О.В., Дзера М.М., Халецька О.О. AvaPaZiZ як кторично-духовнi напрямнi поступально-прогресивного розвитку / О.В.Халецький // Науковий вкник ЛНУВМ та БТ iм. С.З.Гжицького. - 2007. - Т.9, № 4 (35). -Ч.2. - С.295-303.
10. Santayana D. The sense of hlanty / D.Santayana. - N.Y.: [a.o.], 1896.- 207 р.
Summary Khaletsky O.V., Khaletska O.O.
ACTION AS HISTORICAL DEVELOPMEMT IN ITS KNOWINGLY-
SPIRITUAL INFLUENCE
By the modern scientifically - philosophical concepts of universe initiality is creative power which is converted into all words (all are performing there and are obtaining the conscious-historical and spiritual development of the world from cosmogenesis of lithosphere to life biosphere and to noosphere intellect effect is progressive. So long as the world is its creation, it means its realization of new quality, which is in its spirituality, that's why the spirituality of world, is the last criterium of world movement. Increase and the achievement of decisive meaning of knowingly-spiritual influence of society progress is the modern advancing and progressive development.
Key words: Creative power, noospheric spirituality historical and spiritual development, formation and civilization, social and cultural paradigm, perfective advancing development.
Стаття надшшла доредакцИ 3.09.2010
251
